VOSKRESENSKA: Вибране

Циганова Наталія

Я чую тебе…

Я  чую  тебе  –  із  літер
на  розі  душі  і  серця.
Із  льодом  –  ковток  BEEFEATER…
із  решти  –  бармен  озветься…
Я  чую  тебе  –  духмяно…
анісовий  спалах  ночі
із  м’ятою  в  парі  в’яне,
сльозою  торкнувши  очі.
Я  чую  тебе  калібром
чіткої  брехні  –  в  коліна
на  100–відсотковій  лібрі
мені…
на  мені  –  уклінно…
я  чую…  

...а  хто  це  знає?...
самотність  –  в  ім’я?...  
...і  -  досі?...

             …самі  –  лише  помераєм…
             а  жити  самі  –  не  в  змозі…






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617293
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Макс

This is the end. Джиму.

Я  движенье,  которое  выдумал  Броун,
Полуночный  бодун  и  душевная  слякоть.
Недалекий  мудрец,  проницательный  клоун.
Что  ты  хочешь  сейчас?  Посмеяться?  Поплакать?

Я  твой  хаос  и  страх.  Я  твой  сон  и  покой.
Я  –  что  было  с  тобою  и  больше  не  будет.
Ты  уйдешь,  но  запомнишь,  как  гладил  рукой
Твои  мысли,  глаза,  твои  пышные  груди.

Хочешь  знать,  как  летать?  Приходи,  будь  смелей.
Я  сниму  свою  душу  и  кину  в  толпу.
Я  десерт  для  нимфеток,  наркотик  блядей.
Силуэт  за  окном  и  морщинка  на  лбу.

Полуночный  сатир.  Предрассветный  шаман.
Я  твой  утренний  кофе,  я  льюсь  тебе  в  рот.
Люди  радостно  врут,  обожая  обман.
Подержись  за  мой  член,  он  тебе  не  соврет.

А  захочешь,  устроим  ночной  променад
И  снимем  случайно  дешевую  шлюху.
Устроим  невинный  и  пьяный  разврат
Верь  в  Бога  –  не  верь  в  науку.

Я  дешевый  коньяк  и  ночной  героин.
Я  спас  Рим,  но  разрушил  Трою.
Почему  не  могу  всё  побыть  я  один?
Я  так  сросся  навек  с  пустотою.

Я  забуду  всё  то,  что  мне  говорила.
Значит,  всё  это  было  неважным.
Скоро  нас  всё  равно  ожидает  могила.
Стоит  верить  ли  людям  продажным?

Я  молчанье,  которое  кажется  глупым.
Все  равно  тишина  равнодушна.
Я  гляжу  на  тебя  через  пьяную  лупу.
Мне  смешно,  ну  а  значит  –  нескучно.

Бьются  бабочки  крыльями  тихо  в  живот
И  рисуют  пыльцой  бесконечность.
Ну  давай,  ну  возьми  же  скорей  меня    в  рот.
Я  вдохну  тебе  в  легкие  вечность.

Я  консервный,  надежный  и  старый  твой  нож.
Вскрой  аорту  –  летим  в  Диснейленд.
Мне  не  нужен  покой  -  мне  нужна  твоя  дрожь.
Допивай  меня.  This  is  the  end.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496647
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014


Flexis

Нерідне місто

Недоглянутий  досвід  життя  між  рядків
Вірно  служить  на  користь  зростання  любові
До  нерідного  міста,  що  ліпить  плітки
І  тримає  зневагу  у  кожному  слові.
Крізь  блискучі  вітрини,  дороги,  метро
Абсорбується  сум  пожовтілого  листя
І  стискає  занедбане,  хиже  нутро,
Безнадійно  гіркого,  великого  міста.

І  тепер  я  належу  до  сірих  людей,
Що  зрослися  з  буденністю,  з  нею  зігнулись;
Амальгаму  бажань  і  нестримних  ідей
Проміняли  на  зашморг  заплутаних  вулиць.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217924
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 05.02.2014


СвітЛана

незнайомі вулиці

а  потім  тебе  не  стало  ти  просто  пішов  собі  геть.
пішов,  де  брудні  вокзали  замітає  якийсь  старець
і  так,  ніби  вулиці  міста  змовлялись  з  тобою  іти
дороги  до  блиску  оголені,  мов  величезні  кити.

мені  незнайомі  ці  вулиці,  я  вперше  на  них  стою
імітую  пошук  свободи,  шукаю  адресу  твою.
по́серед  площ-розлучниць  проїхав  сумний  трамвай
ніби  на  знак  протесту  гучніше  лунало:  «бу-вай».

і  кроки  мої  повільніші,  і  скований  рух  думок
від  того  іще  божевільніше,  у  небо  летів  димок
вже  ніч  наступає  на  п’яти,  чорнить  покривало  дня
мені  набридло  чекати,  набридла  тутешня  брехня.

бо  більше  тебе  немає  і  більше  тебе  не  буде
собака  тихенько  лає  на  привокзальні  буди
і  дощ  раптово  почався,  і  холодно  стало  знову
ти  навіть  не  попрощався,  о-бі-рвавши  розмову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477086
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


Eva1904

Я знаю, ты соскучишься по мне…

Я  знаю,  ты  соскучишься  по  мне...
И  перестанешь  этого  стесняться
Всплывут  картинки  памяти  из  вне,
И  ты  со  мной  захочешь  повстречаться

Да,  без  труда,  отыщешь  телефон…
На  том  конце  такой  знакомый  голос,
Но  как-то,  странно  отчужденный  тон
Сожмет  сердечко,  словно  гадкий  полоз  

Ты  обо  всем  захочешь  расспросить:
Как  я  жила,  что  нового  случилось?
Смогла  ли  я,  тогда,  тебя  простить?
Жить  без  тебя,  легко  ли,  научилась?

Ты  станешь  ждать  ответов,  торопя
На  том  конце,  так  тихо  от  чего-то...
Но  прозвучит  лишь  скупо  от  меня,

Простой  вопрос:  «Да,  слушаю,  а    кто  ты...?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472909
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014


Prost

никому

...а  стихи  свои  
не  читай  никому
ведь  дурные  они  
больно
ей  не  читай  
и  ему
и  мне  тем  более
и  все  записи
жёсткий  диск  -
отключи  
положи  на  полку
приложи  магнит
или  сбрось  с  балкона
я  не  знаю
ведь  будут  дети
у  тебя  скорее  всего
детям  похеру
ты  поверь  мне
а  вот  внукам
не  всё  равно
ведь  найдут  они  
дедовы  вирши
и  прочтут
и  оценят  они
весь  размах
рифмы  образы  мысли
тонкий  склад
неокрепшей  души
и  проникнутся
станут  поэтами
или  будут  
писать  сказки
станут  хилыми  
с  бледною  кожею
слабаками  и  плаксами
--------------------------------

забывай  
навсегда
ну  их  к  чёрту
без  начала  
и  без  конца
я  то  знаю  
ведь  я  тоже
не  читаю  
стихов  отца

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440532
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013