Не скажу, не проси ані слова
Все даремно, немов би оглох.
Ні, не треба, до чого ця мова
Ми з тобою вже більше не вдвох.
Ми з тобою вже більше не будем
Споглядати на зорі вночі.
Давай краще назавжди забудем
Ті розмови, те світло свічі.
Ті прекрасні щасливі моменти
Почуття, що текли через край.
Ті приємні слова, компліменти
Що дзюрчали немов водограй.
І ту пісню, що нам так завзято
У гаю соловейко співав.
Наше щастя, як аркуш зім’ято
На котрому я долю писав.
Час іде і роки пробігають
Я змінився, змінилась і ти.
Нас обох десь далеко чекають
Нам обом вже потрібно ідти.
Прощавай, тобі щастя бажаю
І кохання я зичу тобі.
Ти умієш кохати, я знаю
Бо кохання у тебе в крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448075
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 07.05.2016
Скажiть, чому так швидко плине час?
Роки біжать, мов полохливi конi?
Чи може хтось все вирiшив за нас,
Та радiсно приплескує в долонi?
Скажiть, чому немає вороття?
У точку ту, з якої все по́́чалось.
Чому немає iншого життя?
Чи може є?.. То де воно сховалось?
Скажіть, чому так важко на душі?
І з дня у день, одні і тіж турботи.
Здається, що повстали всі вітри,
Усі стихії разом з ними… проти.
Скажiть, чому змiнились небеса,
I де подiвся їхнiй звиклий колiр?
Чому уся навколишня краса,
Спiтмiла раптом, вчухнув звичний гомiн?
Скажiть,чому гаряча в венах кров
Уже не так бурлить, не так клекоче.
Чому схолола мiж людьми любов,
Та сердце в грудях вже не так трiпоче?
Скажiть, чому сумлiння, почуття
Сьогоднi ледь шепоче, не кричить?
Чиє у людства світле майбуття?
Чи ще спроможне людство полютить?
© Олександр Крутій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633499
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 07.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2016
Щодень відкриваю,
Мов книгу магічну,
Листок за листком
Кохану мою!
Щодень відкриваю
Я новії чари,
Якими любуюсь,
Якими живу!!!
Кохана моя,
Мов та казка чарівна,
Якій і початку –
Немає й кінця!
В коханій тих чарів
Щомить прибуває…
Вони їй пасують
І всі до лиця!!!
Кохаю кохану
Сумну і веселу!..
Коли сяє сонце
І дощик іде…
Кохаю кохану –
Кохаю навіки!
Хай теє кохання
Щасливим буде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586257
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Привіт, далека незнайомко.
На зорі дивишся?...Я теж...
А чуєш, як тремтливо й тонко
Бринить струною далечінь, без меж...
Уява -це чудова річ.
А час крізь пальці, як пісок.
І дивиться на мене ніч
Очима-перлами зірок.
Лише до неба погляд кину
І бачу:он моя горить,
А поруч місяць вигнув спину
І тихо спить.
І серед тисячі зірок
У тебе теж своя, одна,
До неї шлях із мрій, думок,
Усе про тебе зна вона.
Моя десь поруч із твоєю-
Далекі й вічні, наче час.
Зустрінеться зоря з зорею
Й розкажуть одна одній
Все про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546612
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 27.12.2014
***
Дождь прошёл, слезами пересыпал.
Разделил на тех, - кто с ним и нет...
Горестный конец в начало выпал,
Одиночество призвав на свет.
Но меня оно нисколько не тревожит -
Все мы одиноки до конца.
День ещё один ненужный прожит
И, безумствуя, касается лица.
Мысль без формы и без слов, нагая,
Но понятная душе и мне...
Жгут, одна другую осуждая!
Не вместить их в рамку на стене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522430
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 27.12.2014
Кто сказал, что правда победит?
Время всё расставит на места
Кто о справедливости твердит?
Наша жизнь нелепа и пуста
Дремлет у камина лунный свет
Тень судьбы рисует на стене
В море самых красочных побед
Утопает горе, как в вине
Истина в тумане сладких грёз
Словно айсберг медленно плывёт
Если верить в это, то всерьёз
Злая ложь растает, будто лёд
Над порогом совести чужой
Замки воздвигаем в свою честь
Не спеши, забытый рай, постой
Где-то притаилась моя лесть
Не вопрос, на чьей ты стороне
Даже если правда у тебя
Тень судьбы рисует на стене
Когда о справедливости трубят
20.11.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528671
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 27.12.2014
Что ж встречаешь меня, как нездешнего,
разухабистым ветром и слякотью?
Мне б тепла неказистого вешнего,
горсть воды с зачерствевшею мякотью.
Горсть земли, что сторицей оплачена -
тонким крестиком из нержавеечки…
И занозой, ладонью прихваченной,
ненароком из старой скамеечки.
Не признала… как пасынка мачеха.
Да и то, сколько времени кануло…
Сколько жизни напрасно растрачено...
Жаль, что нам не прожить её заново.
...Нет ни ласки, ни слова приветного,
хмурь, да хмарь… да распутица в спутницы,
Я надеюсь, в душе до последнего…
вспомнишь мальчика с Северной улицы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546735
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014