Надоело писать стихи.
Это всё же слова и только,
В них от жизни лишь малая толика,
Остальное полно шелухи.
Разожгу, да и в печь тетрадь,
Чтоб очистить себя от скверны.
Я так долго был слову верным,
А теперь на него плевать.
На все рифмы и все слова,
Не бывает их слишком много,
Лишь молитвы и те от Бога,
Да и истина не права…
Не хочу, чтоб никем, не как
Уходила за строчкой строчка,
И в конце будет снова точка,
А за ней пустота и мрак.
И спокойствия нет в душе.
В послесловии вновь тревога.
И ведет в никуда дорога…-
Это чьи-то слова, уже.
Надоел междустрочный страх.
Уходя остается пусто…
А хотелось бы жить на чувствах,
А не чувствовать на словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391170
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Я ненавиджу тебе, одноманітність…
Ненавиджу тебе! Знову повторюю…
В школі всі вивчають наївність…
А зараз? Всі просто стали хворі…
А як же нам важко всім не сивіти…
І плакати через болючі зап’ястя…
Твоя «одежа» лоскоче мої лікті…
Хоча мені тільки дев’ятнадцять
Знищу тебе! Все одно, хто проти
І мене не бентежить хто твої знайомі…
Я не цікавлюся яка в тебе врода,
І не бентежать твої минулі долі
Знищу! Я покажу, тобі де ворота…
Як сивіють, і як з’являється стрес
Ми матимемо тільки тоді спокій!
Це і є твій Нюрнберзький процес!
Хех…І не тільки! Та ще гірше…
Знаєш, я рідко буваю жорстоким
Подеколи, пишу прозу та вірші…
Але ти мене з’їдаєш зі всіх боків…
Я не маю револьвера! На жаль!
Але мені і дозвіл не потрібний!
Хтось допоможе звільнити край?
Хтось пам’ятає як це бути вільним!?
Скандують «гроші, гроші, гроші»!
На дворі! Бачиш, не тільки я злюся…
Не лише на мені з’являються зморшки
Таки не один я вимагаю революцій!
Мабуть ти вже готова програвати?
Ще не вільні, але ми таки сильні…
Незабаром, відчуєш що таке грати
А ще краще, що таке могила…
От і війна! Зайве поки залишимо…
На дворі ще «дворянське» сміття
За мить ми нові рядки напишемо…
«А ми вже насолоджуємося життям…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262639
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 25.01.2013
тепло…
як тепло на серці
як гаряче може бути на душі від одних тільки слів…
добре…
наче оплески зі сцени,
які долають все, навіть залишки наших товстих стін…
давно щось б’ється всередині в ритмі вальсу
не віденського, нашого вечірнього…
але ж нам лишень обом бракує часу
його відчути: це ж так легко і так ніжно…
як тепло…
як тепло на серці
від одних моїх, хоча і одиноких почуттів…
як тепло
як тепло в цій одежі
ти її не надягаєш, а я цього дуже б хотів…
давно щось блукає в ритмі танго…
пристрасть? жага? рух? життя?
поволі я від цього стаю п’яним
але ще більше хочу дарувати тепла…
я просто дякую тобі…
за те, що завдяки тобі я навчився просто хотіти
просто хотіти жити…
більше в мене немає слів
ти підеш насолоджуватися улюбленим мохіто
але я надіятимусь: що ти ще подаруєш тепла мені…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277627
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 25.01.2013
Скороговоркой,
повинуясь волнению,
читал стихи.
Стихи тяжело поднимались над ним
и уходили в небо струйками пара.
Небо молчало,
слушая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383670
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 02.01.2013
Мне издавна всегда казалось,
Что твои руки, твои губы
Моя единственная слабость,
Что никогда не позабуду
Твой смех, улыбку и причуды,
И что волнения в душе
Навек останутся при мне.
Я свято верил в это чудо,
Я жил надеждою в душе,
Но, к сожалению, не буду
Тобою бредить в каждом сне,
Тобою вечно восхищаться,
Тобою жить и убиваться…
Я тоже горд, во мне душа
Была когда-то хороша,
Всё до тебя… не знал я боле
На этом жизненном просторе
Ни радостей, ни горестей, ни бед,
Всему тому – один ответ:
Я был бездушен, чёрств и грешен,
Всё до тебя…я был как леший
В том тёмном и густом лесу,
Где без тебя ловил тоску,
Где выл от скуки и рыдал,
Где звал тебя и вспоминал
Судьбу безликую свою…
О Господи! Дай мне в раю
Увидеть ту, о ком мечтал,
О ком стихи я сочинял,
И без кого никак не мог
Придумать даже пару строк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375894
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 14.12.2012
Це нікому ще не помітно.
Стало в серці життя – дві дози.
Я тобою.. тепер вагітна.
Стій рівненько. Бо я - серйозно!
Я вагітна твоїм натхненням.
Я вагітна твоїм бажанням.
Я відправила друзям–неням
Щодо стану цього питання.
Я вагітна від твого сміху
І від поглядів, слів, від смаку
Того, як ти зривав горіхи
Й годував мене геть ніяку:
Дуже п'яну від вдихів світу,
Божевільну від феромонів!..
Просто з того, що я летіти
Можу в твОїм тіснім полоні!..
Ще нікому це не помітно.
Може, - усмішка ширша й кроки.
Я тобою така вагітна,
Що готова кохать сто років!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277046
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 09.12.2012
Бліде покривало на чорних повіках,
сьогодні земля заснула півобертом.
І сірим туманом закуталась ніч.
Мене роздягають сумні меланхоліки,
вслухаючись в моно затінених місць.
Занадто безглуздо. Сусіди з валізами.
Будинки спуштошують швидше за пляшку.
Білизна на тілі - кривими порізами.
Водойми вдихають тумани в затяжку.
Й підземно гуркоче прощальне "К Елизе".
Іржаві замки перемінно - в долоні
штампують себе на лініях точених.
Ця сірість приховує справжніх, а досі
штовхались на рейсах незрушені потяги...
...й ховались у нутрощах ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382475
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 06.12.2012