Цілунками вій,
зливами снив
переплелись із гілками думок
подихи раю.
Фортеця,
в якій ти мене зачинив,
вмуровані флейти чарівні між стінами має.
Вітер західний –
флейти чарують
липко
повітрям тополь,
гіркосолодом перволисту.
Східний - плачуть:
майже
щодня
убиті
ще кілька флейтистів…
01.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635116
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2015
Не засуджуй мене. Не суди.
Не кажи, куди рухатись далі.
Ти не знаєш моєї біди,
Ти не бачиш моєї печалі.
І в моїх безкінечних ночах
Ти не зн́а́йдеш причину безсоння.
Що за ноша на моїх плечах?
Що за очі зелено – бездонні?
Ти у душу так дико не рвись,
Можеш легко втопитись в безодні.
Ти у пам'ять мені не дивись,
Там є звірі, і часто – голодні.
Ти по моїх слідах не ходи,
Там бувають відкриті капкани.
Краще поруч зі мною іди,
І даруй мені свіжі тюльпани.
Краще міцно за руку візьми,
І дозволь мені жінкою бути.
Не засуджуй мене. Не суди.
Перед нами є тільки майбутнє.
01.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482752
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
Обіймайтесь тепліше, бо холодно.
Не вином зігрівайтесь – словами.
Не ховайте в асфальт свої голови,
Не топчіться по мові ногами.
Світу байдуже скільки ви схибили,
Скільки спроб ваших вітер ловив.
Головне, щоб зібравшися з силами,
Ви жадали нових перспектив.
Злому фатуму в’язи не викрутиш,
Якщо ваш ізольований шлях.
Мед на губи точили щоб виграші,
Треба очі у ваших очах.
Обіймайтесь тепліше, усупереч
Всім обставинам, долі, порі.
Дослухайтесь, вгамовуйте сутички,
Це врахується там, нагорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478288
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014
Спокійним будь, коли всі шаленіють
І за байдужість ще й тебе клянуть,
Коли ніхто тебе не розуміє –
Ти не зважай, спокійним просто будь.
Чогось чекаєш – сильним будь у вірі,
Ошуканий – не мстись нікому ти,
Отримає ж бо кожен в помній мірі,
Тобі ж важливо гідність зберегти.
Свої думки завжди відстоюй вперто,
Та у безодню марних мрій не поринай
І з кожним ти поводься сам відверто,
Відчутно зразу фальш - ти добре знай.
Не падай духом, як твої слова злочинно
Враз перекрутять легко у брехню,
Спокійним будь, поводь себе гостинно,
Розумний не повірить в маячню.
Будь здатен все найкраще, що ти маєш
Віддати часом задля вищої мети,
І не шкодуй коли ти щось й втрачаєш –
Докупи сили й розум ти збери
Зумій примусити і силу волі й розум,
Позбавлені снаги, тобі служити,
І як душа вмить зябне від морозу,
І тільки воля каже: «Треба жити!»
Ти між людей собою залишайся,
А з королями гідність зберігай,
Ніколи ворогам не піддавайся,
Й надмірної поваги не шукай.
Нехай секунда кожна у хвилині
Веде тебе щасливо до мети
І хай весь світ до ніг твоїх полине –
Ти не спиняйся ні на крок – вперед іди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461765
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 09.11.2013
Любовь не подвластна законам ни света, ни темени,
Пусть солнце садится, Земля остаётся в тени,
Не можешь в песочных часах ты замедлить бег времени –
С невинной улыбкой легонько их набок сверни.
Застынут песчинки: секунды, часы или месяцы,
Замрут поезда, самолёты, суда, города.
Пусть сходят с ума астрономы, астрологи бесятся,
Сейчас ты со мною, пусть время замрёт навсегда!
Восемь часов любви – словно единый миг.
Восемь часов без сна – в сердце опять весна.
Восемь часов без слёз – в облаке дивных грёз.
Восемь часов любви – счастье моё, живи!
В улыбке – запасы твоей нерастраченной нежности,
На несколько жизней нам хватит тепла и огня,
Но даже за гранью не спрятаться от неизбежности,
Судьба не подарит любви ни недели, ни дня.
Покрепче меня обними, поцелуй на прощание,
Снимаю с тебя бремя клятвы, измены печать.
Часы поднимаю, беззвучные пряча рыдания:
Пора возвращаться и миру тебя возвращать.
Восемь часов любви – словно единый миг.
Восемь часов разлук – медленный сердца стук.
Восемь часов потерь – в это, прошу, не верь!
Восемь часов любви – счастье моё, живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457021
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Виспане у скошеній траві,
Викупане у цілющих росах,
Притулилось яблуко до ніг -
Виглядає свій належний посаг.
Ма́нить зір рум"яною щокою
Спілим соком тіло наливає...
А ми його надкусимо обоє...
...де є любов - гріха уже немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427759
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
(А)лея наших ніжних почуттів
(Б)арвистим килимом встелилася із квітів:
(В)олошки, лілії.., там навіть мак розцвів,
(Г)воздики і троянди в оксамиті…
(Д)ухмяні трави так хвилюють і п’янять,
(Е)кстазом розливаються по тілу…
(Є) там найтонший, найніжніший аромат -
(Ж)асмин пахучий випромінює несміло
(З)бираємо по краплі цей нектар,
(И,І) ніжимось в його солодких чарах,
(І)скриться щастя, як безцінний дар,
(Ї)ство коханням сповнюється в хмарах…
(Й) любов пронизує все тіло й душу теж,
(К)віткові пахощі окутують казково,
(Л)еліють радістю, якій немає меж,
(М)иттєво зачаровують, бузково…
(Н)авколо чутно звуки чарівні -
(О)рфей немов спустився - нас чарує.
(П)ірнаємо, як в море в ці пісні,
(Р)омантика …!А пристрасть аж вирує!
(С)трумок дзвінкий на флейті виграє,
(Т)ріпоче крапелька-росинка на стеблині,
(У) небі сонечко з хмаринок воду п’є,
(Ф)іалково всміхнувшись гарній днині.
(Х)вилюють погляд барви не земні,
(Ц)вітінь квіткової палітри візерунки,
(Ч)имраз виблискуючи в ранішній росі,
(Ш)овкову ніжність нам дарують поцілунки.
(Щ)ораз під вечір зорі, мов кришаль,
(Ю)пітер щедрим жестом розсипає…
(Я)сніє місяць, наче срібна пектораль…,
(Ь,Й) на щастя і любов благословляє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415046
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Шаблон оригінальності,
На жаль, у нашій реальності
Дурні вважають проявом індивідуальності.
І йдучи на усі ці банальності,
Враз кричать про свою сміливість,
Революційність у поглядах,
спротив суспільній думці.
Натовп протестує проти одиниці.
Як на мене, то це дурниці.
Ти не такий як усі – значить, стандартний.
Хтось у нас гіпернеадекватний.
Ось до чого доводить популяризація індивідуальності,
Втрата хоч якоїсь оригінальності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404485
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 06.03.2013
Яскравий літній день блаженно усміхався,
До мене загравав веселкою згори.
Блакитний дощ пробіг – і каламуть стекла вся,
На сонці виграють барвисті кольори.
Смарагдова трава в намисті із краплинок,
Петуній дивоквіт в фіалкових тонах,
Жовтогарячий жар нагідочок-іскринок,
Дзеркальний відблиск на смугастих кавунах…
Смородиною я розмалювала губи,
Сережки із вишень – красуня хоч куди!
Босоніж по воді – як справжні життєлюби! –
Крокую, сміючись… Щасливішу знайди!..
А сонечко пасе хмаринки невагомі,
І райдуги стрічки гойдає вітровій…
Спустившись із небес, я бачу: незнайомі!
З’явилися чужі на вулиці моїй.
Попереду іде засмучена бабуся:
Срібляста сивина і синь сумна з очей
(Чи плакала вона, сказати не беруся,
Хоч пам’ятаю гніт похилених плечей).
Рожева, як зефір, як жвачка полунична
(Солодкий колір той фламінгових пір’їн),
Кофтиночка її впліталась органічно
В яскраву круговерть на тлі природних змін.
За бабцею онук, капризний і безстидний,
Ліпив з багна грудки і кидав в спину їй.
Бабуся мовчки йшла. Лишався слід огидний
На кофті – і в душі… В безсилості своїй,
Хоч і мала була, ніколи б не зізналась,
А тут – стою, реву, і слізоньки разком…
Яскравий день померк, палітра фарб змішалась,
Спотворена одним гидким, брудним мазком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395823
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 04.03.2013
Белое-белое,
Снилось ли, было ли -
Санные полосы.
Млела ли, пела я,
Таяла, стыла ли,
Звезды на волосы.
Белые, алые,
Руки ли, губы ли.
Иней к ресницам лип.
Луны усталые
Катятся к убыли
Взмахом десницы ли.
В проруби неводом
Вытащить облако -
Ложе пуховое.
Экая невидаль!
В зеркале облика
Нечто греховное.
Синее-синее,
С небом сливается.
Смотрит ли с милостью?..
Жало осиное
В кожу впивается:
В нем усомнилась я.
Белое-белое
Сбитое, смятое
Хлопьями, комьями.
Млела ли, пела я,
Стыну, распятая
Снежными кольями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239552
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 04.03.2013
"Яка нестерпна рідна чужина"
Василь Стус
Що, браття, край? Прийшла лиха година –
Хапай косу та йди в кармалюки,
А чи подалі звідси брать квитки,
Бо ж ти вже начебто і не людина.
Звідкіль у душах оселився страх?
Чом басаврюки при грошах та владі?
Було, ножі святили по лісах,
А ми, покірні, доларові раді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402970
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013