Завзято творимо ми цю буденність,
Сплітаємо із вічності стрімких подій,
Все маємо і вміємо, чекаємо, вертаємо,
А світ диктує правило: "Ти дій, лиш дій!"
І тут ми всі крокуємо під музику світів,
Оркестри, полонези, симфонії майстрів...
Тут чесні - озираються, а віддані - ховаються
І всі чекають лиш попутних їм вітрів.
"Світ гине, задихається...!" - писав хтось з авторів,
Мов в травах він купається у підлості своїй,
В спокусах і обмані, в байдужості людській.
Так, відьмин цей казан приправлений усім.
Та варто лиш убити підступний егоїзм
Й нарешті проявити справжній героїзм...
Вдихне на повні груди цілющий дух наш світ,
І навкруги розквітне надії первоцвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382175
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 04.12.2012