Сповідуйте ночами вкотре гедонізм,
Тримайте свічку, чи пак тримають вам,
Ввімкніть уяву чи банальний нігілізм,
Розбийте посуд і зробіть бедлам.
Не зупиняє пристрасть хтивої ходи
І ми до непристойності правдиві,
А ти ж, поет, пера ще не клади,
Нехай рядки лишаються цнотливі.
Диктує муза тихо, ледве чуть,
Капризна дама і вільнот не терпить,
Рядки і рими знову ніч крадуть
І крають серце, без того обдерте.
Ти ввів закон всесвітнього тяжіння:
Блакитні очі - вабить до подібних.
І що це? Мить, яка несе прозріння?
Покинь гру рим нікому не потрібних!
Буди, буди, блакитнооку музу,
Що вірна поряд кожну ніч з тобою!
І не долай в цю мить свою спокусу,
Здивуй, пірнай в кохання з головою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354009
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 28.01.2013
Я розчинюся у тобі, мов цукор в каві,
Підсолодивши тіла твого гіркоту.
І аромат, і дотик вуст твоїх.., - ласкаві.
До дна п"ю збудження я твого чорноту.
Кожна піщинка моя вищого ґатунку
Своє розчинення віднайде у тобі.
З ковтанням кожним того пристрасного трунку
Я жінку-каву відчуваю на собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375480
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 13.01.2013
Ти боїшся сказати: так,
Щоб не ранило моє ні,
Відчуваєш любов в очах,
Та вустами мовчиш мені.
Хочу дуже тебе одну,
На колінах я – відпусти,
Дай свою мені всю весну,
Ні - забудь мене і іди.
Ти красива, та я не той,
Нам цікаво, та ми чужі,
Не казковий я твій герой,
І все добре лише в вірші.
Відшукаю, та не знайду,
Хочу більше, та не даєш,
Я до тебе знову прийду,
Ненадовго мене візьмеш.
Щоби вкотре - багато раз,
Цілувати тільки її,
І казати, що світ для нас,
Всі багатства мої – твої.
Знаєш серце моє болить,
І погано моєму Я,
Але знову тобі летить,
І говорить твоє ім’я.
Я боюся сказати: так,
Щоб не чути від тебе – ні,
Але в наших усе руках,
У тобі все що є в мені.
17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254578
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 02.12.2012