Приходь до мене. Чайник на плиті.
Я кожен день на подих твій чекаю.
З усіх розлук болять найбільше ті,
В яких немає з ким попити чаю.
З усіх чекань, найтяжчі – не свої,
А ті, коли чекають не на тебе,
І так пече, хоч світ перекрої!
Я подзвоню! Напевно… Вже не треба.
Міняти світ? Змінитися? Та ні.
Я все одно на двох запарю м’яту.
Перед вікном скорочуючи дні
Я не втомлюсь на тебе не чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414626
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 10.07.2013
Розсипати пісок з волосся
І від сонця ховати щоки.
Не здійснилось, але здалося,
Розумієш мене?- Про що ти?
18 хвилин до сходу.
Сонця-місяця? – без різниці.
Каламутить мовчання воду,
Нас чекають нові столиці.
Розсипатися на частинки,
Розчинятися в колах течій.
У волоссі твоїм – піщинки
Як завжди тепер недоречні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436448
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Як ти там мамо???
...знаю сумуєш, та тількі не плач...
я скоро приїду й все стане так само,
будемо пити каву чи чай
у мене в кімнаті...
...надіюсь що час,
пролетить не помітно,
зранку прокидатись не буде так важко,
й біль той що в грудях притихне,
не припадатиме пилом улюблена чашка...
А в вечері просто давай поговоримо,
чи подивимось разом новини...
тут так незвично мамо,
тут холодно
й сіро так, зимно...
Я думав, що всюди так само як вдома,
де тепло і затишно,
де ти посміхаєшся радісно
мамо...
Не переймайся, я потрохи звикаю,
звичайно, що важко без твоєї випічки й чаю,
без слів "надораніч" і зранку "що снилось?"
Як ти там мамо???
...я знаю сумуєш, та тількі не плач...
все добре, трохи хворію,а так не змінилось
нічого..
тілки от в грудях відстань мов рана...
Як ти там мамо...???
Як ти там???
Санкт-Петербург 29.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421057
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 02.07.2013
Я не люблю прощань й вокзалів,
вони безжально крають серце…
Вже не задаю питань: «Що далі….?»
….а просто знаю, що вернеться…
Й під різкий стук годинника і колій,
прокручую всі спогади й емоції…
і дні вже не беззахисні і голі,
й ніби сам себе ділю на порції…
Ковтаю час із пилом перемішаний,
запиваючи лимонним соком…
Скоро літо червоніти буде вишнями,
а я від тебе так далеко ненароком…
Я не люблю заплаканих вокзалів,
коли без мене ти лишаєшся удома,
й коли ще так багато не сказали…
Я повернусь…, як тільки буде змога…
Долучайтесь http://vk.com/public52893592
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427284
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 02.07.2013
Я знаю значення слова розлука,
який в неї дотик і смак,
холодні її беззахисні руки
запутують тишу в косах…
Я знаю ціну кілометрів і нОчей,
в вагонах загублений зміст…
Хай інший втікає, хто звідси хоче…
я то більше не хочу ніц…
…тебе залишати щоразу все важче,
рветься у криках душа…
доля за спиною руки знов вяже,
і я йду по лезу ножа…
Я знаю значення слова розлука…
і сльози твої по щоках
в груди мої без єдиного звуку….
Ти плачеш…біль не стерти ніяк…
Листи із Петербурга 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428337
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 02.07.2013
А що вам до моєї душі…,
до того, що ночі тут білі…???
Я кожного разу додому мерщій…,
як собака…Заздрю, щасливі…
Що вам, що я тут один…?
Латаю світанки…, посічені руки…
Для кого був рідним, став вже чужим,
немов відреклися хто брав на поруки…
Що вам до мене, живу та й живу,
не лізьте у душу, не треба…
Що я посію, те і пожну…,
ніхто не казав, що життя буде медом…
Що вам, що я не як всі…,
не вмію вклонятись й мовчати,
що вам до моєї душі…???
В вас власне життя ...ідіть... чи послати???
Листи із Петербурга 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433962
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 02.07.2013
Ти там де все до болю знайоме,
де всміхається сонце у вікна…,
де небо тримають крони,
де ти для мене помітна…
І вечір там тихий і чистий,
й ми разом за чашкою чаю…
Я знаю що винний… я винний…
…та тут ступаю по краю
всімахаючись людям в обличчя
байдужі до всього крім себе,
думають, що буде так вічно,
що можна плювати у небо
й вбивити поволі словами,
так ніби вони не вернУться…
Мені хтілося б бути тим самим,
і там де за чашкою чаю серця наші бються….
Листи із Петербурга 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434497
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 02.07.2013
А что меня читать? Останусь тайной,
И той, которая закралась в сердце.
Хоть наша встреча и была случайной,
Но не забудем мы с тобой тот вечер.
И все места, где мы бывали вместе,
Наполнены тем несказанным чувством,
Луна для нас – единственный свидетель,
Вплетем в слова, оставив все искусству...
Ведь нам сложней, мы чувствуем, болеем.
Стихи стерпя́т, они всех душ прочнее.
А мы живем, лишь так, как мы умеем...
И с каждой такой встречей ─ всё взрослее!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434511
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Не от того мне тяжело, что ты ушла,
А от того, что даже не держала,
И с равнодушною улыбкою лица,
Последним словом ты не приласкала.
Не сберегла, и пусть, теперь другой,
Обнявши нежно, поцелует в губы,
Я остаюсь наедине с собой,
И лишь коньяк меня сегодня губит.
Как сигаретный дым, в глазах туман,
Обида сердце раскроит на части,
Разбил десятилетний я стакан,
Пустой стакан моей любви и страсти.
Пустой он стал, пойми, не от того,
Что был другою, выпитый до дна,
А от того, что мне не повезло,
И ты его наполнить не смогла.
Ты не смогла сберечь мою любовь,
И что бы ты сейчас не говорила,
Я свое сердце не согрел тобой,
Да и душа моя к тебе остыла.
Вовсю кричишь о том, что я плохой,
Рассказываешь людям небылицы,
Что я теперь какой-то не такой,
И перешел какие-то границы.
Но я лишь улыбнусь, сказав, прощай,
Желаю счастья, океан надежды,
Моя неисправимая печаль,
Тебя не тронет больше в час вечерний.
И для кого-то, через год иль два,
Ты станешь идеальною женою,
Я буду счастлив, видеть у тебя,
Глаза, сияющие новою мечтою.
Ну что ж, удачи, в этот жаркий день,
Навек закрою пройденную книгу,
Как отцвела весенняя сирень,
Так отцвету и я, отдавшись мигу.
Тот миг быть может, кто-то назовет,
Минутой, часом, ну а я, так жизнью,
Ведь кто не любит, все равно уйдет,
Ты для него, останешься лишь пылью.
А тот, кто любит, тот не отречется,
И пусть невзгоды будут на пути,
Он лишь обнимет, нежно улыбнется,
И будет рядом, до конца идти.
Ну, вот и я, наедине с собою,
Здесь говорю о чем-то, невпопад,
Сегодня попрощался я с тобою,
И жизнь начну по новой, наугад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432245
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
...и ничего больше - ни ночи под пледом из твида
ни вечера с легким касаньем губами щек -
есть люди, которых хочется просто увидеть
просто увидеть еще.
и ничего больше, одно-западание-в-душу
не страсть, не влюбленность и не азарт -
есть люди, которых хочется слушать,
как песню. закрыв глаза.
и с болью косы, едва наскочившей на камень,
и с нежностью матери, строго-заботливым "вот сейчас"...
есть люди, которых хочется долго руками
лечить... успокаивать... изучать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431493
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Ушел во мне художник.. поклонился.
Снял шляпу на прощание в пути.
Исчез он, не в мгновенье растворился,
пошагово, в поклонах до земли.
Ушел во мне писатель.. позабылся
в толпе чужих безудержных идей.
Он среди них, как сирота, обжился..
И служит впредь на благо всех людей.
Держу последнюю художника картину –
в смешении теплый и холодный цвет..
Я потеряла свою главную личину.
Прошу вернись, художник юных лет.
И мой писатель свою совесть не утратил –
дал шанс закончить плавно творчества сонет.
Да что же он, да головой своею спятил?
Писать другим из личной корысти сюжет?
Вернись писатель, мною найденный в стихах,
воспитан мною на усердиях пера,
ты веры сын и сил желания письма,
мой верный друг, хранитель в сердце очага.
Писатель молвил строго: выросла уже.
тебе не нужны посторонние идеи..
Расти свои, расти и ты себя для цели,
ты укрепляй большое целостное «я».
Художник молвил: двум друзьям уже нет места..
Пришел другой хранитель-ангел, молодой.
«Любовью» названный, а ты впустила жестом
его гостинно той грядущею зимой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425249
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 12.06.2013
Я не могу… Я просто не могу
От глаз твоих магнитных оторваться.
Давно уже на том ты берегу
И надо бы смириться-попрощаться,
А -
Не могу…
Я не могу не думать о губах,
Которые на вкус - смешенье ягод.
И понимать, что больше никогда
Мне не ласкать их пламень и прохладу -
Я не могу.
Я не могу забыть твой чудо-смех,
Ведь всех мелодий он на свете краше.
В нём и ручьёв звенящих лёгкий бег,
И шёпот роз, и радостность ромашек.
Я не могу…
Я не могу вдруг выдернуть тебя:
Не грядка - сердце, ты же - не морковка.
И тополиным пухом вновь летят
Мои стихи,
Хоть рифмовать-то толком
Я не могу…
Я не могу смотреть, как пишет ночь
Свои сюжеты звёздными мазками.
В такую ночь зачать могли б мы дочь,
А, может, сына...
Если б не расстались.
Всё.
Не могу…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428382
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2013
Я не боюсь розлук, я не боюсь,
Я не боюсь чекати і любити
Нехай здається дивним це комусь,
Та не йому мене за це судити.
Я не боюся сліз і самоти,
Осінньої печалі і тривоги.
Боюсь байдужості і пустоти,
Вона страшніша за кілометри дороги.
Я не боюся мрій своїх і снів,
Як зірка падає загадую бажання,
Бузкове щастя я шукаю на весні
І не боюсь померти за кохання.
Я не боюсь всього того,
Від чого люди так ховають душі –
Давати щиро ніжність і тепло,
В морі любові не шукати суші.
Це все не страшно навіть якщо біль,
Якщо розлуки множаться у двічі,
Якщо у серці лютий буревій…
Страшніш за все німа, безмовна «вічність»
Боюся жити в холоді образ,
Щодня чекаючи наруги і насилля,
Боюсь, щоб вогник доброти не згас
І не прийшла ненависть від безсилля
Боюся холоду, але не від зими,
Від поглядів, від слів й нерозуміння,
Коли під ноги стелять килими,
В запазусі ховаючи каміння…
Я не боюсь розлук, я не боюсь,
Мені не страшно вірити й любити,
Аби твоє почути – «Я вернувсь»
Я не боюсь одним чеканням жити́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398475
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Хочется успеть ещё кому-то это сказать...
[i]Я хочу тебя узнать
Среди тех, кого встречу когда-то.
Я тебя захочу... обнять.
Обнять так, чтобы стало понятно,
Как мне трудно было ждать
Твоих лёгких прикосновений,
Как устал я тепла искать
Среди тысяч твоих повторений.[/i]
Иллюстрирует стихотворение фотография Мирославы из Украины.
фотограф: Валентина.
За фотографию спасибо ей:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10336
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142094
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 03.02.2013
Не грусти..., знай, не вечна разлука...
Мое сердце стучит для тебя.
Разорвав круговую поруку,
Беззаветно, безумно любя!
Я раскрашу унылую стужу
Самым ярким оттенком любви!
На окно твое выплеснет душу
Кружевное дыханье зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396358
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Разведет судьба по переулкам,
Серых, неуютных городков,
Скомкав нашу первую любовь,
Разложив все чувства по шкатулкам.
И сдадут шкатулки те в архив,
Там на них наклеят даты жизни,
Штамп поставят "третий лишний",
Нет для нас с тобой альтернатив.
В памяти наш вечер выпускной,
Первые записки и свидания,
Под цветущей яблоней признание,
Поцелуй подаренный тобой.
Облака кочуют по стране,
Золотых, несбыточных желаний,
Но сегодня вечер наш прощальный,
При большой, загадочной Луне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385807
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012