вот тьма речная выела бочок
у старой лодки мелко воду морщит
над речкой град соломенный бычок
купели купола святые мощи
сатание наличников резных
вдоль окон у обителей ничейных
и солнце оседает как кочевник
на луковки и маковки близ них
созвучия сургучная печаль
ему какая разница мы те ли
которые предвидеться хотели
не слышь его не знай не отвечай
но сон и сор и позлащённый свет
и камни и мостки и плоскодонки
свершаются в рутинном веществе
твоей несовременной комнатёнки
раскатисто свежеют сквозняки
пражизнь лежит в густой пыли альбома
ты ей чужда мала и незнакома
как новый киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936344
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 09.01.2022
[i]Пой Диане хвалу, нежный хор девичий..[/i].
[b]Квинт Гораций Флакк[/b]
Пой осени хвалу, рыжий хор девичий,
и вы осень славьте, юноши жёлторотые,
поджигайте деревья красивыми красными спичками,
раздувайте до неба пожар мировой революции.
Покидает пустынные пашни сонм земледельцев,
механизатор уводит с полей убранных технику,
ходит Борей по пустотам заброшенной родины,
дует в разобранных тракторов радиаторы.
Осень, ты раздуваешь огонь прометеевый,
ты изъела железо деревьев римскою ржавчиной,
над страною кружится лист твой коричневый
и гудит в твоей вышине саксофон истребителя.
Меня опалило твоим огнедышащим выхлопом
и лицо обожгла мне тяга твоя реактивная,
листьев кленовых крутятся острые лопасти,
паутинки летают по бледному гулкому воздуху.
Забери у детей горячие жёлтые спички,
у музыканта возьми его саксофон реактивный,
отвяжи от причала огромный линкор государства
и пусть он плывёт, пускай уплывает куда-то.
Пусть уплывает он прочь из нашей расхристанной жизни,
пусть дальше и дальше плывёт он дождями грибными,
пусть в будущее дымит его колымага тяжёлая,
а мы, поколением всем, вослед ему грустно помашем.
Так не умолкай же ни на минуту, рыжий хор девичий,
нынче осень пришла в мою бедную сельскую родину,
стало жёлтым и красным всё в Киевской области,
по деревням и городам украинским.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889554
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 25.09.2020
Я напишу тобі листа
По білому снігу.
Гарячі, спраглії вуста,
Ждуть пристрасну жагу.
Я напишу, чому тремтить,
Стражда серцевий м’яз.
Мої бажання і думки –
Тобі, не на показ.
Я напишу, про мрій політ,
Вві сні і на яву
Барвистий, кольоровий світ,
І зиму снігову.
Як в теплій ковдрі – ти і я
Там затишок, любов,
Хай за вікном мете зима,
Нам буде добре знов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816958
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Не варте життя і крони,
Коли ти складаєш зброю.
Свобода на смак солона.
Свобода дається кров’ю.
Її шлях хрестами вкритий.
Відвагою, духом віри,
Із кулі та болю зшитий.
Він в тілі лишає діри.
Свобода – це мед на квітці,
Для тіла прароду льоля.
Це краще, ніж хліб у клітці.
Це Бога самого воля.
Найвища з ідей ідея –
Віддати життя з неї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816822
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
[b][i]Запрошую тебе на каву,
На теплу зустріч романтичну,
На дружню розповідь цікаву,
Душевну бесіду ліричну.
Заварим каву одночасно,
У різних турках, різний сорт,
Так буде слушно й своєчасно,
Смачненьке тістечко чи торт.
Вир ароматної розмови,
Про віражі душевних драм
П’єм каву разом… й поодинці
На відстані… я – тут, ти – там…
08.12.2018[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816830
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Ой у полі дві тополі . Похилилися.
А в козака дві дівчини. Зажурилися!
Ой одна з них є русява. Його душечка.
Ну, а друга - кучерява. Веселушечка!
Ой, що ж мені, моя мамо, тепер діяти?
Чи орати, чи збирати? А чи сіяти?
До душі русява, ненько. Очі карії.
Ну, а друга - кучерява. Теж люблю її!
Ой послухай, мій синочку, час є сіяти.
Тобі серденько підкаже, як маєш діяти!
Ой у полі дві тополі . Розхиталися.
Був з русявою до ранку. Обнімалися!
Ой у полі дві тополі. Розшумілися.
Був з русявою до ранку. Веселилися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665922
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Скоро наступит 2017 год -
сто лет после небезызвестных октябрьских событий.
Помню
как в одном советском мультфильме
2017 год был изображён годом
победы помпезного коммунизма
вечно юного героического бытия.
Люди там не ходили
а как-то легонько порхали над миром -
мужчины и женщины в полупрозрачных одеждах
и стартовали навстречу Вселенной
космические аппараты
каких-то громоздких футуристических форм.
Как же мне хотелось верить
тогда в этот надприродный мультяшный мир
в возможность такого будущего для всех нас
немного схематичного
гротескно-одухотворённого
плакатного.
Глупец
я ошибался
идеология сменила краснознамённую кожу
космонавтика быстро вышла из моды
а сады на Марсе так и не зацвели.
Ещё долго стоя на развалинах
в которые превратился Советский Союз
я привставал на цыпочки и пристально вглядывался вдаль
пытаясь там различить хоть что-то
похожее на светлое завтра.
Хоть малейший намёк
хоть еле заметный эскиз
расхристанный в ветре простым графитовым карандашом.
Я так и не нашёл
своего места в нынешнем мире и в том
никто не виноват кроме меня самого
просто мир оказался более благосклонным
к иным эстетическим воззрениям
к совершенно другим порывам души.
Мужчины и женщины в полупрозрачных одеждах
уже никогда не вспорхнут и никогда не стартуют
построенные на стапелях моего детства
неуклюжие фотонные корабли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665929
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Розсипає вишня пелюстки медові.
Пелюстки ті ніжні і ясні.
А мені наснились твої чорні брови,
Твої карі очі прийшли в сни мої.
Вишенька, вишня, квіти - зорі з неба.
Я чекав на тебе стільки літ!
Видно, вона знає, що ти є у мене,
Сипле нам під ноги білий - білий цвіт!
Знов чекати буду, щоб до мене вийшла.
В твої ясні очі задивлюсь.
І зрадіє пишна, наша ніжна вишня,
Коли я до тебе знову посміхнусь.
Вишенька, вишня, квіти - зорі з неба.
Я чекав на тебе стільки літ!
Видно, вона знає, що ти є у мене,
Сипле нам під ноги білий - білий цвіт!
Розсипає вишня пелюстки медові.
Розсипає вишня пелюстки.
Пригорнись до мене, моя люба пташко,
Найрідніша в світі є для мене - ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653947
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Поезія, скажім, це не професія-
Ні, не професія- це Божий світлий дар,
Де з слівних рим складеться нова версія,
Де ті бджілки, що з слів зберуть нектар.
А кажуть, що поезія- захоплення,
Казок захоплення- творити чудеса,
Де Муза із Пегасом, своїм мовленням,
У римі й рифмі піднесуться в небеса.
Поезія- та це творіння вічності:
Душа живе й ніколи не згаса,
Де лиш поет вдається своїй вірності,
Де лиш поет сотворить чудеса.
Земні й небесні звабні віртуози,
Любовні пристрасті, в них доля- лихоман,
Людських овацій- незабутні грози,
Людських захоплень- вічний океан.
Поезія, поезія, поезія...
Творіння вічності- небесні та земні,
Поезія, поезія, поезія...
Ти рай, життя, ти- дні поетові ясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653426
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Один і справді вчений муж,
Дай Бог йому здоров'я,
Сказав,що думав - аж хитнув
Основи богослов'я.
Він,уявіть собі, сказав
І не перехрестився,
Що Бог тоді часу не мав,
Що всесвіт сам родився.*
В космічній тьмі була одна
Мікроскопічна частка
І раптом бахнула вона,
Як на вогні закваска.
Лише тоді й з'явився час
І засвітились зорі.
Великий вибух без прикрас
Це диво апріорі.
Так що створити всесвіт Бог
Не мав ані хвилини...
Таким був,ніби, монолог
Ученої людини.
Можливо й так,але в анфас
Питання,наче пастка:
А хто створив, а де взялась
Та вибухова частка?
Аж крає зморшками чоло -
Де істина зарита?
Чи справді часу не було
У Бога світ створити?
*Стівен Хокінг -"історія часу"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650874
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016
(навіяні роздуми)
Мороз по шкірі і холодні скроні,
Напівжиття тримає у долоні,
Напівкохання, біль розлуки -
Не втримали кохану у полоні
Міцні і сильні, чоловічі руки…
Весна уже в календарі й надворі,
Але емоції в душі - мінорні,
Зима на скронях інеєм іскриться,
Зів’яли квіти, що на підвіконні,
І в серці морок, ніби у темниці…
Невже омана - на вустах медових,
Хіба не варто віри щире слово,
І ніжність, що ночами зігрівала,
Куди все зникло швидко і раптово,
Невже над ним вона пожартувала?
Пройдуть роки, забудуться події,
І згаснуть в серці залишки надії,
Але промінням сонця на світанні
Неждано прилетить в солодкі мрії
Приємна згадка про палке кохання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650876
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Давно уже пал первый Рим,
спасибо Алариху и его готам -
отличная, надо сказать, работа,
потом уже подоспели вандалы
и лежачему Риму ещё поддали.
За первым Римом пал Рим второй;
закат православного солнца -
что такое не везёт
и, как, прикажете, с ним бороться.
Добрый Рим не без идей,
а мир не без добрых людей,
на сей раз спасибо отчаянным туркам,
игра стоила свеч,
а вычинка - шкурки.
Но вот разбушевался Новый Рим,
не прошло и полгода - Рим номер три.
Три не три, всё равно не сотрёшь,
Третий Рим, он тем и хорош,
не помогут тебе и упорные турки,
только зря сотрёшь турецкие руки.
Третий Рим. Глубоко он въелся,
(Путин это тебе не Ельцин)
его просто так с Земли не соскоблишь,
скорее вывихнешь свои "суглобы".
Вот удивились бы Ромул и Рем,
отворив окно и выглянув в дверь:
Третий Рим - уж никак не второй,
этот будет похлеще чем геморрой.
Третий Рим, он всем римам Рим,
под его дудку пляшет Крым,
царь трапезничает нежный крем,
плямкает во весь рот
и на весь Кремль.
Кто попался, я не виноват,
под горячую руку и брат не брат.
Третий Рим, бери, выбирай,
кого в пекло, кому мягкий рай.
Лучше бы ты, добрый царь,
молча пил свой китайский чай,
пережёвывал киевский сухой торт,
набивал пирожными толстый рот,
с пухлогрудой матроною засыпал,
а не ставил сей мир на попа,
может быть тогда твоя пресная Русь
вызывала б радость, а не токмо грусть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650611
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Спородила мати маленького сина,
Нарекла (Тихенько до церкви зносила),
Думала, на щастя і собі, і людям,
Думала, що поміч їй на старість буде.
А синок тим часом виростав, навчався,
Відслужив у війську, ось і обвінчався,
Двох синочків має (все, як і належить),
Тільки материнську душу щось бентежить.
Оте щось – зневага до неї, до хати,
Де колись він мусив з ними виростати.
Він забув, як ненька не змикала очі,
Коли він, хворенький, мучив її ночі.
Як вела до школи, а потім до вузу,
Куди ж пам’ятати отакому тузу!
Як вона чекала листи з того полку?
Якби ж вона знала, що не буде толку?
Він тепер про неї, навіть, не згадає,
А вона частіше відпочить сідає:
Сили вже підводять і безсонні ночі,
Й хочеться їй глянуть синові у очі…
Не казать нічого – заглянути в душу –
Дума мати: - Я ж бо попередить мушу,
Адже й в нього дітки, дасть Бог, постаріє,
То невже тоді аж все він зрозуміє?
Як тріпоче серце, коли в сина ранка,
Як дзвінка чекаєш ввечері і зранку,
І невістчин докір треба теж терпіти,
То хіба ж для цього мусять бути діти?
***
… Вже давно за північ – місяць ріг ховає,
Мати, ніби свічка, з кожним днем згасає.
Сивина з’явилась, покрутило руки…
- Як там мої діти? Як мої онуки?..
Ох, батьки і діти – віковічна тема –
Майже всі сімейні мають ці проблеми.
Де ж мудрості навчитись? Які мать почуття?
Адже таке коротке і одне життя…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649664
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
«Сірники горілі
Гризли весняне жито.
Бачив я - прозорий журавель алкоголю
Дзьобав чорні лоби солдат помираючих...»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми муруємо місто зі слів -
І все намарно, мури руйнуються,
Розсипаються, так начебто
Не з цеглинок-слів вони складені,
А з піску сухого на горі-пагорбі,
Де все руйнується, де все нетривке,
Як мрія старого кудлатого пса-пройдисвіта,
Так наче не слова ми клали в підмурки
А порцелянові ліплення, ефемерні,
Як марення ренесансного майстра-книжника,
Філософа й фантазера, художника,
Що малює свої картини уявними пензлями
Тільки в своїй уяві, на стіні неіснуючого
Храму-одкровення, ідеального та гармонійного.
Ми муруємо місто зі слів:
Вежі й дзвіниці, ратуші і крамниці,
Стіни й бруківку, арсенал і книгосховище.
Та все намарно. Все розсипається в прах,
Все стає кучугурами пороху,
Пустищем, де цвітуть бліді квіти
Без аромату,
Лише з тінями краси ледь-помітними,
Пустищем, навіть не руїнами,
Де можна лише згадувати,
Де панує така тиша,
Що навіть богам моторошно,
Все створене й збудоване стає
Пустелею, де колись жили люди,
Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649654
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Жить на руинах империи
было по крайне мере
если не весело, то интересно,
особенно если на это
смотреть задним числом:
спасибо, что не убили,
а прострелили плечо.
Жить на руинах империи,
всё равно, что жить без денег,
в каком-нибудь богоугодном заведении,
среди оловянных старушек,
алюминиевых ложек
и медных полушек.
Жить на руинах империи,
лишённым оперения,
ангелом падшим,
свалившимся плашмя
на наши пажити,
на наши пашни,
было почти не страшно.
Жить на руинах империи
и быть абсолютно потерянным,
по сути одно и тоже;
я сие ощущал естеством
всем, а не токмо поверхностью кожи.
Жить на руинах империи
с книгой за пазухой,
с умирающим паспортом
и сам подвергаясь распаду,
мне лично было не в падло,
где-то напоминало
бытие лангобардов.
Жить на руинах империи
из которых торчали ракеты,
было б не так интересно,
если бы не рок,
если бы не рэкет.
Жить на руинах империи,
в куче со всем поколением
выброшенным на свалку,
было вполне приемлемо -
жить,
как будто ты сталкер.
Жить на руинах империи,
в перегное почивших устоев,
всё-таки стоило,
даже если в хлеву,
даже если в стойле,
я себя чувствовал
неким стоиком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649649
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
***
Мов пір`їнкою торкнулося крило
до щоки — так подихом весняним
свіже небо розігнало кров,
ніби залишилося востаннє
зустрічати березень мені,
у травневій ніжитись купелі,
а липневі ночі запашні
ввірити мотивам Ботічеллі.
Прийде осінь. Спалахи жоржин —
відчуття довершеної втрати.
І незчуєшся: сніжить, сніжить...
Господи, не хочеться втрачати!
лютий 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646938
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 07.03.2016
Чекай мене, як сонце зайде,
Чекай, я прийду…лиш чекай…
Чекай, де нас ніхто не знайде,
А потім жадібно кохай…
Кохай…всю ніч і аж до ранку.
По краплі пий мене до дна.
Нас ще ж коханням на світанку
Сп'янила росяна весна.…
І ми хмільні, смішні, кохані
У зорях тонемо щораз…
А квіти дикого шафрану
П'янять коханням більше нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648921
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
растаял день и выцвел позолотой.
и в сумерках, подобных кораблю,
идущих к ночи, я остановлю
бег времени.
окончена работа:
мной соткан мир из крыльев голубиных,
айлантов, как атлантов, во дворе
держащих хрупкость,
кроной подперев
раскрашенный лоскут небесной сини.
все позади, но жалит больно в сердце
лучистый танец огненной осы,
смеющейся сквозь выжженные сны,
и никуда от этого не деться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648950
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016
Захований між скельцями душі,
Ступаючи між висохших скелетів,
Він жив, неначе птах у спориші,
Чекаючи рушниці із багнетом.
Він бачив, як із запалом вгорі
Літають ті, кого вважав за друзів,
Але, програвши в тій жорстокій грі,
Він сам один залишений у тузі.
Стискався біль, неначе лід гарячий,
І смерть поцілувала його в груди…
А він раніше сонце цілував одначе…
Проте його не розуміли люди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647093
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
История - в форменном кителе,
В карманах - всё тайны бездонные.
А пишут её - победители,
Но шепчут её - побеждённые.
Сплетаются правда и вымысел
Ужасными дикими сказками,
Где кровью подробности вымыты,
Слезою солёной обласканы.
А время - что почва с осколками,
В земле не лежится ржавеющим.
Идеи бредут кривотолками,
забытые кости в траве ища.
Гарь вымыта водами вешними,
Цветут на могилах растения,
но нет покаяния грешников,
А значит - не будет прощения.
И снова две правды незваные
срезают росточки с бутонами,
И пишут историю наново,
и шепчут опять побеждённые.
С написанной истиной - спорить ли?
завесить проёмы оконные...
Кто нынче напишет историю?
Что будут шептать побеждённые?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647064
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Серж Чёрный
ДОБРОЕ УТРО, РОССИЯНЕ!
Как спалось вам, мои российские друзья?
У вас спокойно в городах?
Украинские танки не пытаются прорваться на ваши улицы?
Ваши дети не спят в подвалах, укрываясь от бомбежки?
Вы не выходите рыть окопы, чтобы защитить свои дома от агрессора?
У вас все спокойно?
А СОВЕСТЬ?
В последнее время какое-то гадливое чувство возникает по отношению к тем российским интернет-друзьям, которые, мягко говоря, дистанцировались от событий в Украине и бесконечно пишут о том, что они съели на ужин, как отдохнули или как хорошо позанимались спортом (подчеркиваю - пишут исключительно об этом).
Прочитаешь очередной такой пост и руки вымыть хочется. И ведь речь идет не об откровенных отморозках, а о вполне приличных людях, которые либо не желают особо вникать в подробности той трагедии, которая разворачивается в соседней стране по вине государства на территории которого они живут, либо.. Что?!...
Возможно они безоговорочно верят официальным СМИ? Да, нет же. Даже по их ответам на некоторые комментарии видно, что с головой у них все в порядке. А вот что с совестью, не пойму. Где человеческое сострадание, в том числе к близким тех, чьи родственники уже давно возвращается из Украины в Россию грузом-200?
Где стыд за свое государство?
Где, в конце концов, страх за будущее своей страны?
Можно конечно, прослыв неисправимым циником, прятаться за формулой "моя изба с краю, ничего не знаю", но, что на самом деле происходит с душой человека, который, зная страшную правду не только не выходит на митинги, не стоит в одиночных пикетах, как это делают те россияне, для которых честь и достоинство не стали абстрактным понятием, но даже боится ( или не желает) обсуждать эту тему?
Конечно, каждый волен сам решать,
как распорядиться отпущенным ему временем и возможно вы думаете,
что зло лично вас не коснется?
Вы зря так думаете. Зло уже прикоснулось к вам. Кто-то из великих однажды сказал: "Видеть несправедливость и молчать — это значит, самому участвовать в ней"
РОССИЙСКИЕ ТАНКИ НА ПОДСТУПАХ К МАРИУПОЛЮ!!!
Проговорите вслух эту фразу те, кто еще верит в сказку про "ополченцев", ДНР и ЛНР. Вы понимаете, эти бетонные ежи были изготовлены на днях там, в Мариуполе. Их сделали и установили МИРНЫЕ ЖИТЕЛИ. Не хунта, не западенские бандеровцы, а русскоговорящие жители Мариуполя, русскоговорящие украинцы!
Установили, потому что ждали, что со дня на день их придет "освобождать" регулярная армия РФ вместе с кадыровцами и прочими стервятниками, набравшимися опыта убивать, разрушать и грабить еще со времен Чеченской войны.
Вы, поддерживающие эту бойню, видите цветные рисунки на бетонных преградах? Это молодежь и дети постарались. Наверное надеялись, что злые дяди, увидев их, каким-то волшебным образом подобреют... Не подобрели...
Я не знаю, сколько танков смогут остановить эти белые птицы и желто-голубые цветы, но я знаю, что те, кто их рисовал, те, кто бросал работу и учебу и ехал за город рыть окопы, все они, от школьников до пенсионеров, будут сражаться за свой Город!
P.S. Вот прямо сейчас, в 1:30 ночи, погибают мариупольцы!
Их убивают российские солдаты, обстреливая артиллерией.
КАК ВАМ СПИТСЯ, РОССИЯНЕ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532420
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
http://politiko.ua/blogpost110480#.VBBy6r6r0PA.facebook
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529776
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2014
И плачу я от дыма пепелищ, обиды брата, от потерь и горя.
Украине моей краюху с солью вложил в ладонь юродствующий хлыщ.
И засмеялся - мол, пока ты ешь, я обберу и сад и хату...
Молебен по погибшему солдату, как в крепостной стене сквозная брешь.
Я плачу, поджигая триколор. Могилы, как в живой земле воронки.
Жаль, Хронос вспять не отмотает пленки,
рук загребущих не отдернет вор.
Вновь цветом крови полнится закат и пушки огрызаются "зак-катим!"
Юродивый кривляется и катит в набитых фурах крам. К себе. На-зад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519952
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 28.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2014
[i]За сюжетами «Ферми тварин» і «Мауглі»[/i]
Оруелла і Кіплінга
Не так еміру файно, як дуету,
що у Кремлі плює на курултай.
І у Криму, –[i] ховайся і тікай.[/i]
Велике Пу гуляє інтернетом,
хоч ніс верни, хоч очі затуляй.
І наче Пу нічого не накоїв.
Ну що із того, що його совок
високої уваги удостоїв?
Є видимо-невидимо героїв,
що голови ховають у пісок.
А Пу іде по головах парафій.
Як Шіва, має лишніх три руки.
У Пу є історичні двійники,
що азимутом не із географій
історію долають навпрошки.
Його годують гобліни і тролі,
але гидують ним, кому «капут».
І тільки бандерлоги, що на волі
усупереч неісторичній долі
поволі вибираються із пут.
Але немає ради. Їх не чути.
В ефірі – яничари і манкурти.
А як їм не повірити, якщо
велике Пу завжди повинне бути,
хоча надуте Пу – воно ніщо.
А хто з нічим боротися уміє?
Тому і є, що людям на біду
трикольоровим, триголовим змієм
із Раші лізе Пу, і Ді, і Ду.
І Зоо причаїлося у жасі.
У бандерлогів ще немає Пу.
І що тут вибирати бідоласі,
коли Шерхани вийшли на тропу?
Відомо, що Анжела – не Акела.
Обама теж ніякий не Боа
і «хенде-хоху» мало у Анжели,
аби у Пу боліла голова.
Тому оце мале й довготелесе
одне із найвеличніших із Пу,
коли Його покажуть у лупу́́,
вирішує погоду у Одесі,
хоча і знає, – що по плацу Прєсні
іде Йому і Рашії – капу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497272
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2014
Третій день, як був дощ.
І вистиглі тумани, мов помаранчі,
встеляли тіла вулиць і площ,
окреслювались і хололи, як її шкіра вранці.
Крізь фіранку нечутно, стиха,
прокрадався бузок і протяг
по кімнатах під саму стріху,
розчиняючи меблі й одяг.
Що вона повернеться говорило все.
Кожна ріка, що тягнеться її лицем.
Розкидані речі, сновидіння,
рух її стегон під час ходіння.
Дощові ранки,
запашні ночі.
Передвісники Цієї жінки
настільки вбивчі,
майже
напівпророчі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484873
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Коли до неї приходив дощ,
вона відчиняла вікно й мочила волосся.
сиділа на підвіконні, мокра, як хлющ,
розповідаючи сни, що бачити довелося.
Розповіді були довгі, як берег Азову,
так, ніби дощ був для неї одної.
Приходив собі, мов поштар, добу через троє,
приносячи теплі листи і рибу з лову.
Лишень тоді вона закривала повіки,
слухала вітер і шепіт хмизу.
Над головою у неї спинялись ріки
й медузи падали згори донизу.
Тоді веселка торкалась її плечей
житнього волосся, зморшок біля очей,
її веснянок і холодних литок,
по собі залишаючи на склі відбиток.
А потім сходами спускався подив,
потім сонце освітлювало лице.
Вона здогадувалась, що хтось приходив.
Здогадувалась і мовчала про це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486155
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2014
Всё нелепо, обыкновеннно,
Только я неспроста горю:
Если рукопись - то нетленна,
Если думы - то к алтарю.
Отрезвляет холодный облик,
Тешит душу холодный ритм,
Но горят мне вдогонку вопли
И земля подо мной горит.
Я две спички держу без серы:
Кто блефует в войне идей?
Тот, кто вечно по жизни первый
Или тот, кто клюёт больней?
Есть к обломанной спичке вера,
Если вытянешь на авось.
Все проблемы твои - химера.
Все проблемы о землю брось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483741
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
Резоны, лезущие в зоны,
Сползают в заднюю дыру.
Не держат мазу фармазоны,
Играя бранную игру.
Аллюзии не иллюзорны,
И масса их – не гулькин нуль.
Позёров ждут столбы позора
Под свист не вылетевших пуль.
Куплеты гимна “от кобзона”
Компрометирует мотив.
В прожект курортного сезона
Правдивых правок не внести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483759
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
- Ще не вмерла Україна лунає повсюди,
Заспівали раптом клятву волелюбні люди.
Майорить у синім небі прапор жовто-синій,
Б'ються з гадом козаченьки по всій Україні.
Проти танків,кулеметів з голими руками,
Встали хлопці, мов на Крутах, на бій з ворогами.
Тільки справжні українці вміють так чинити,
Бо не хочуть і не можуть у неволі жити.
Рідну землю, море синє, поля неозорі
Захищають козаченьки на землі і в морі.
І не можуть зрозуміти вороги пихаті -
Українця не здолати в його рідній хаті.
А то більше яничарам, зайдам і кацапам,
Ой, терпіння як вірветься, хлопці б'ють по лапах.
Двоголового роздушать, вищипають пір'я,
Не випробуйте,благаю, їхнього терпіння.
Як би ви там не кипіли,не точили зуби
Не підкоряться довіку волелюбні люди.
І не треба всьому світу ще й на нервах грати,
Бо не знатимете потім,як й куди тікати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483726
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
Им хочется просто быть, и жить, и писать, и петь,
манить и влюбляться, и - и радоваться, но... Что же?
В итоге друг друга им приходится вновь терпеть,
таких - друг на друга, впрямь, предательски непохожих.
И полночь рисует сны, и утро сулит, что вот -
еще пару дней прожить, и сладится, и срастется.
Да только судьба вершит какой-нибудь хитрый ход,
и ясно: один с другим, хоть в голос вой, не сживется.
Да, сказка, пожалуй, ложь, как водится, в ней намек,
да только кому нужны бессмысленные потуги?
Но играм с судьбой, с собой, как водится, выйдет срок.
И два человека ждут, прикованные друг к другу.
4 окт. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452833
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 01.02.2014
Ти граєш
Мою мелодію, і душу, і струну,
Безжально й ніжно, ще і ще одну
Торкаєш.
І я звучу
Твоєю скрипкою, цілунком і дощем,
В твоїх руках горю й холону. Ще
І ще кричу!
Я знаю,
Що справжнє завжди в митях, у моментах,
Й музИка вже ніщо без інструменту,
Коли кохає.
Зливалися
Майстерність з ніжністю і нотами цвіли.
Ми вже не грали – марили, жили,
Кохалися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447611
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 10.09.2013
( Из цикла: - так жить нельзя)
КВМ
Взываю у совести друзья,
Ведь мы за все в ответе,
Ведь как живем, так жить нельзя,
На голубой планете.
Наш общий дом для всех "Земля",
Оставить не забудем,
Родить способные поля,
И прокляты не будем.
Нам недра дольше сохранить,
Лесных простор богатства,
Без кислорода нам не жить,
Храни в душе всем братство,
Природа - Бог, нам стала мстить,
Мы в точке не возврата,
Цунами города сносить,
Плеяд Торнад богато.
Болезни - рак и туберкулез,
Забиты все больницы,
О СПИДе думайте всерьёз,
Чтоб после не лечится...
Дымят заводы вновь трубой,
Машины режут мили,
И в атмосфере дыма слой,
А в легких снова дыры,
Трещит озоновый вновь слой,
На коже вновь ожоги,
Не видеть может лишь слепой,
В наживе лазя с кожи.
Давай подумаем дружок,
Парламент в новый драках,
Им все пофиг - что с тобой,
Что в точке "Не возврата".
Поменьше будем мы дыметь,
И мусорить не будем,
Детишек вырастим умней,
Про внуков не забудем...
5. 06.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429537
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
КВМ:
Коль хочешь выразить любовь,
В поэзии воспеть стихами,
О рыфме вспомнить уж изволь,
И душу вылечишь от раны.
Одним здесь стилем напиши,
И ясность вырази словами,
Согрей словами от души,
Порой бальзам они для раны,
А безответная любовь,
Терзает сердце, ранит душу,
А стоит ли объект ту боль,
Иль сердце носит там лишь тушу...
10.03.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410690
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 29.05.2013
Коли твою голову пронизує нестерпимий біль
від скроні до скроні короткими електричними блисками,
здається, що в тебе тоді лише одна ціль:
вимкнути свою енергію, закуйовджену криволінійними рисками...
...Ризиками
пронизане.
Всіма твоїми бл́изькими і небл́изькими.
Капризами.
Всіма жагучопекельними, до болю на кості нанизаними.
До головного болю.
Страждаючої, вимученої в твоїх начебто ніжних обіймах долі.
Тобі не помагає уже вкотре ні фізична, ні психологічна сублімація.
Причина одна-єдина -
почуттів інфляція.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426178
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 25.05.2013
На улицах разрушенного Рима,
где снова торжествует справедливость,
я словно привиденье на пиру.
О Рим, мой незадачливый ребенок,
как трудно было нянчиться с тобою,
увещевать и сопли вытирать.
Я ждал тебя, когда ты был в расцвете,
я ждал и ждал, когда наступит зрелость,
и только словом мог тебе помочь.
Материя, увы, торжествовала,
и не словами говорила плоть.
Мыслители, цинично усмехаясь,
все видимое объявляли сущим,
а моралисты нежились в бассейнах,
открыв глаза и вены отворив.
Все остальное называлось кратко,
отрывисто и беспощадно: «чернь».
И двигались на север легионы,
огнем и кровью утоляя жажду
железных и бесспорных доказательств,
что за любовь положено платить.
И будущее виделось прекрасным,
бесплатным, словно зрелища и хлеб.
Но я не принимаю аргументов,
я не умею преклонять колени,
не прикоснусь к железному клинку.
Я буду слово. Слово, только слово.
Дождавшись совпадения в надире
Сатурна и безжалостного Марса,
я это Слово в гневе произнес.
Прощай, моя последняя надежда
на торжество возвышенной латыни!
И я тебя приветствую, Алларих,
на улицах поверженного Рима.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412623
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 12.04.2013
* * *
Зажги свечу, зажги свечу,
Её дымок совьёт колечко.
Шепни над пламенем словечко –
К тебе я тотчас прилечу.
Ты чуда ждешь? Явлю его,
Скажи, какого жаждешь чуда?
Ну, хочешь – плюшевым я буду,
И ты поверишь в волшебство.
И праздных созовёшь людей
- Простых прохожих и соседей -
И скажешь: - Вот мой чародей,
Он стал игрушечным медведем…
Как хочешь, можешь мной вертеть,
С меня, конечно, не убудет.
И будут долго ахать люди:
- Ах, что за чудо ваш медведь!
Я буду мягким, но к утру
Придёт пора исчезнуть чуду…
В игрушке этой я умру,
Я вечно плюшевым не буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417816
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Искусно прятать кукольные нити,
нетерпеливо плавить
лёд листа
теплом ладоней,
к голосам наитий
подстраивая ватные уста,
и видеть –
сквозь едва понятный почерк,
сквозь незнакомый для зрачка узор –
сплетаются
в зените беглой ночи
обрывки строчек
в талый разговор.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411007
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Мой подлый ангел, хорошо,
я притерплюсь к твоим изменам.
Я сам, непрошенный пришел.
Зачем пришел? Уйти не смею.
Я буду бога милосердней.
И как бы ни было черно
твое впадение в веселье,
мой бедный демон, ничего!
Когда в мелькании копыт
мы припадаем, чтоб напиться,
что-то велит нам торопиться,
и мы вдогонку. У тропы
оставив и свое копытце
для прочих жаждущих слепых.
1980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411022
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Стихи рождаются, как дети -
То невзначай, а то по плану.
Бывает - пишешь из-под плети,
Бывает - от свободы пьяный.
Их то приг`оршнями черп`аешь
Из бесконечной чаши ночи.
То, как алмазы, добываешь -
По каждой букве, слову, строчке.
Стихи цветами расцветают
Иль жабой давят грудь поэта.
Они и топят, и взмывают,
Дробя на звёзды купол неба.
Их невозможно урезонить,
Остановить, заткнуть, стреножить -
Они несутся, словно кони,
Да по души по бездорожью.
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410996
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Давай хоча би разом замерзати,
Бо ж нам не обіцяють потеплінь.
Ми можем будувати замок з вати,
Лишати від минулого лиш тінь.
Давай хоча би разом рахувати,
Бо скільки ще вбиватиме нас час?
Зима уже дописує сонати,
А в нас натомість знов душений сказ.
Давай хоча би разом римувати,
Допоки місто у полоні снів.
Нас душать, певне, класиків цитати,
А може, лиш нестача щирих слів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410982
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
КВМ:
Не знакомьтесь, друг с другом спиною,
Ведь затылком, мир не видят глаза,
Любовь проверит время с тобою,
Но не в постели прыжком стрекоза.
Не в сладких речах, медом мазано бремя,
А поступью дела, и ладонь в мозолях,
Не раньте сердце , в душу вонзая стремя,
В рабстве пота, не родит любовь на полях.
Пусть морозом не стынут, чувства и речи,
Не гуляют метелью слова на устах,
Снегами не греют, любовные печи,
Созидает любовь, расцветая в сердцах.
6. 03. 2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410966
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Ми все про казна-що по той бік річки,
а хочеться,
під шелести дощів,
про змоклий день, про марення берізки
у хуртовинній зелені лісів.
Про золоте руно пшениці в полі,
про буйний цокіт щастя з-під копит
в козацьких сідлах на сторожі волі,
звитяги й слави, що в душі кипить.
І кращої не відшукати долі.
Це - про дочасне.
Можна і про нас.
Ой, не для всіх під шелестіння гривни
«танцюють осінь з вітром білий вальс»…
Для більшості лишень вітри трутизни
метуть під ноги різнобарв’я тризни.
Різьбить екслібрис невблаганний час
про іншу долю на тернах Вітчизни…
…Не Геродот штовхнув нас під укіс.
Нам би одна історія – з історій,
що водять досі кожного за ніс
у світ метафізичних алегорій.
Безпам’ятством страждає весь народ.
[i]Усе проходить, та не все минає.[/i]
В печерах духу ще живе циклоп
і від крові́ не зменшився потоп.
Армагедон, крім того, теж триває.
Спасе не корумпований майдан.
Корида з бидлом – теж не Панацея.
Нам світить сонцем лиш свята ідея.
За нас – Кобзар. І Крути. І Богдан.
І Каменяр. І дочка Прометея.
Хто нашу долю вирішить за нас?
Хіба в народу власних сил забракло?
Комусь дістались золото і газ,
а нам конюшні Авгія в той час,
коли потрібні подвиги Геракла…
…У світі віроломства та інтриг
не вразить гідру слово Златоуста.
Не кожне ложе – для меча Прокруста.
Виходять в бій на політичний ринг
прямі нащадки Кастора й Полукса.
Хай спрут орди відчує кожен м’яз
козацького гартованого роду.
Щоб змити струпи більшовицьких язв,
йде Гіппократ з рецептами свободи.
Державний три́зуб.
Добрі козаки.
І поки в ложах «прінімають мєри»,
до наших лав ідуть Кармалюки
під прапором Петлюри і Бандери*.
От не забути б тільки про урок:
за крок до зради –
лиш півкроку влади.
Та ми ще переступимо цей крок
і плутанина нитки Аріадни
колись таки змотається в клубок.
[i]*– Нагадування про ідеали, яким присягають обранці під жовто-синім державним прапором.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410958
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
мысль простая
жуётся долго
вот сейчас из-под прищуренных
на присогнутых
войдёт покачиваясь
сень-сень
алли алли
клад нанизан
во втором делении снега
(Из цикла "И ещё")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410970
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Цей п`ятирічний пейзаж за вікном,
Двоюрідна сім'я у "вулику" згуртувалась.
Усе пролетіло, промчалось, як сон,
І скоро - "не вчусь", а тільки "навчалась".
Так близько вже фініш, на носі весна,
Ніщо не зупинить останні хвилини.
Сьогодні я хочу побути сумна,
Бо в травні залишуся я без родини.
Божеволіли разом, плакали та сумували,
Ми стільки усього уже перейшли.
Саме тут, у цих стінах, життя пізнали,
Саме тут один одного ми віднайшли.
Ніколи не вірила у складну випадковість,
Завжди зустрічаються ті, хто повинні.
І тихо шепоче мені моя совість,
Що ми збережемо, зуміємо, сильні!
Куди б не закинуло нас наше покликання,
Як би доля життям не розпорядилась.
Будуть і хованки, і це дивне никання,
І втеча до того, що так довго снилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410995
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Сьогодні особливе свято – День поезії,
Дарую всім поетам яскраві фрезії!
Ми відзначаємо це свято в день Рівнодення,
Радієм дуже, бо це Боже благословення!
Поезія – жива вода, ковток повітря,
Слова у віршах ніби сонечко привітне!
Це наша мова світанкова й мелодійна,
Колиска для людини, затишна й надійна.
Поезія - живе мистецтво, рукотворне,
Думки у кожного поета неповторні!
Хто пише про палке кохання і гаряче,
А інші про природу чи вірші дитячі.
Але у кожнім творі любов завжди присутня -
Вона з дитинства неповторна й незабутня!
Ще раз вітаю всіх з весняним святом Слова -
Нехай цвіте розмаєм українська мова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410959
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
…ко Дню Поэзии…
Потешный – по небу летит
И крыльями (так!) машет,
Что аж небесие дрожит,
А поднебесье – скачет
Крылатый конь как монолит,
Молниеносный классик
Для муз – сияющий нефрит
Пиитам – славный трафик…
_______
Любимец публики – комбриг
Бригады лунной – не иначе
В лице – Пегаса! – как мужик
Сопит, фырчит и нервно плачет…
21. 03. 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410983
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Творити сам Господь нам наказав,
Цей дар нам шлях в житті своїм вказав.
Не розплескаймо цей сосуд даремно ми
Вкладаймо добрі думки у сурми,
Сурмімо разом, скращуючи світ,
Даруймо людям віршів гарних квіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410979
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Вона виношувала березень годинами,
які часто замінювали епохи,
ділила його на склади,
різала на кубики,
розглядала у мікроскопи.
ще ковтала діагнози-вироки,
залишаючи іншим докори,
віддавала долю ножу,
що у грудях відрізував роки.
хотіла пофарбуватись в руду,
й навчитись ловити ноти.
а насправді – жити як до
й не чути смерті кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410991
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00412547.mp3
Сплива з водою наш роман.
Весняні грози стишить літо.
Любов'ю я була зігріта.
Невже це був лише обман?
До тебе ніжно пригорнусь
почути шепіт губ гарячих.
Все як завжди та вперше,наче,
відчула холодність чомусь.
Чом не голубиш як колись,
в руках не в'ється дужих тіло,
тобі перечить я не сміла,
а, ти ж на мене як моливсь?!
Не дивина - весняний сніг
на наш поріг ляга востаннє,
не вірю я, що ми кохання
з тобою кинемо до ніг!
Я прожену із серця щем,
і сподіватимусь на долю,
якщо не так, я не неволю,
все з першим відійде дощем!
Весни не радує розмай,
якого щастя ми хотіли,
хоч зберегти і не зуміли,
промовить не спіши: " Прощай!"
Не поспішай!
Щира подяка чудовому музиканту і поету АНАТОЛЬЕВИЧУ за прекрасну мелодію! Наснаги йому і шани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410992
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Холодный свет прозрачных фонарей
Прольется вновь на улицах в тиши.
И из-за тысяч замкнутых дверей
Я слышу голос трепетной души.
И тихим шепотом прольется первый дождь,
И будет биться бешено в окно.
Ты все еще чего-то верно ждешь,
Хотя не веришь в это все равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410993
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Я понять не могу, что происходит с миром
Каждый встречный подросток заливается пивом
Никто уже не верит в слова и клятвы
И мало кто читает перед сном молитвы
Все так хотят прекрасно жить, жилье и деньги
А вот пойти и поработать всем просто леньки
Таких спасёт наверное одно лишь чудо
Но они в один голос твердят, что это глупо
Мы умудряемся сопоставить жизнь со смертью
И внутреннюю красоту, с душевной грязью
Мы очень рады лжи и обижает правда
И почему то часто путаем слова «хочу» и «надо»
Давно забыли тех, кто мир для нас устроил
Кто на войне за нас с тобой жизнь свою угробил
Вместо скульптур больших-больших, что нам нужны для памяти
Теперь на стенах, гаражах рисуем просто граффити
Где делся тот народ, куда ушла культура?
Ради пивнушек и ларьков сноситься архитектура
Мы дружно губим этот мир, от нас уйдёт на веки
А где же дальше будут жить наши внуки и дети?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405754
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
а її забагато
так от враз і зусюди
виповзає з нічних ліхтарів
з вікон засклених
дверей
стін
усіх тріщин і пор
із рубців що на голосі спали
із волосся яке наче й чекало
на неї одну
так хвилясто що хочеться крикнути
стій
але все ж забагато
і писати присвяти
її червонющим губам
її нігтям з паперу
її вигинам тіла
і казати лиш те
що почути хотіла
забобонним здається мені
але все ж ворожу на її довоєнному імені
закриваю в кулак всі хвостаті години
щоб потрапити в лоно її хитросплетених сіть
відкидаю третину відчутого
проникаю у храм молитов
а її забагато
і там
обережно
як і личить старому пройдисвіту
висипаю її в мерехтіння води
заспокоюю галасливу гойдливість
вкладаюся поруч її соннокрилої
ніким не колисаної досі ходи
в її мантри
в її перевтілення пам'ятне
що оголює древні рукописи
і пірнаю в приплив квітоти
наосліп читаючи памфлети
розбитим військам холодів
схиляю до ніг всі знамена
а її забагато
в однім шелестливім змоченім трояндовою олією пожовтілім листі
ось така ти надрукована весно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405755
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Автор: Евгений Кедров
Жанр: пейзажная
Тихий вечер сентябрьский теплый,
Харьков, спальный микрорайон,
Тридцать лет мне без малого рОдный,
Лучший самый, родной мне он,
Прикипел я к нему душою
За десятки последних лет,
Люблю квартал свой и не скрою,
Для меня его лучше и нет…
Тишина, кругом буйная зелень,
Уток в озере не сосчитать,
Тут душевный покой в бодром теле, -
Что еще о природе сказать?
Голубей тут большущая стая,
Родники из глубин земли бьют,
В небе ласточки с писком летают…
Как лягушки весною поют…
Липы, вербы, каштаны, ивы…
Выдры плавают, бродят ежи…
Камыши разрослись как красиво…
А в купальнях зимой «моржи»…
К родникам идут по воду люди,
И резвится, смеясь, детвора,
Рыбаки с берегов рыбу удят,
Тут спасенье, когда жара…
Вокруг озера ходят пары…
Шашлык жарят в кругу друзей,
Дарит людям природа чары,
Благом полнятся души людей…
Ряды столиков у «Ямайки»,
Луг и лавочки, дамба, ручей,
И детишек играющих стайки -
Все раздолье душе моей!
17.09.2012г.
© Евгений Кедров, время публикации: 3.03.2013 г. в 12:10
Свидетельство о публикации: № 6963-303942/2013033
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405725
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2013
«Тебя – как ткань перед раскроем – проутюжить бы,
Без перекосов и уравнивая кромки.»
Её звонки, слова, пронеженные кружева,
Несли касательность шелков мне, лежебоке.
Сосед – завидовал: «Фартит тебе без стопки...»
И тут – исчезла, насовсем, как утром пьяность.
Готов был встать, признать, поднять себя навстречу!..
Сосед, обрадованный, - в гости! Вносит ясность, -
Сказал, как вытрусил две но-шпы из аптечки:
«Не перепутывай с любовью благодарность...»
02.03.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405655
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Думки,як змії,жалять серце,
Як їх на мить хоч зупинить?
Мабуть,мені у душу дверці
На ключ вже треба зачинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405728
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Сумую, знов один - а за вікном весна
Чого ж тобі потрібно – о Боже що це
О, ні благаю, я дивлюсь фотка одна
Її , прекрасної Психеї – моє серце
Думаю , сумую, плачу, люблю
Божественну і ніжну , найкращу
Єдину, найдорощу Тетянку свою
Хочу побачить і Бога про це молю
Я знаю що зараз нас – розділяють сотні кілометрів
Але я хочу крикнути крізь час – ти моя єдина любов
Я знаю ти там одна – я знаю що зараз думаєш ти
Сидиш а за вікном вже перші ознаки весни
Я знаю що час летить і може побачу тебе
Вірю захочеться жити – забуду усе я старе
Я згадую , лечу немов на крилах
І згадую лиш образ твій
А кров закипає в моїх жилах
В цій тишині німій
Я тихо плачу а ніжна любов
Зайшла до серця – що робити
Усі гуляють, мені хочеться знов
Лише для неї одної співати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405749
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Наткнулся недавно на видео акватории стоянки яхт для самых, самых…
На самом из лазурных берегов нашей планеты.
Яхты Абрамовича там, почему-то, не было, но…
Поразительно!!!
Они и вправду становятся всё длиннее и толще.
В связи с этим у меня проклюнулось предложение…
А давайте скинемся из наших последних, предкризисных, кто копейку, кто грушик, кто цент, а некоторые, так и швейцарский франк и купим каждому миллиардеру по Титанику…
Эта миниатюра была распечатана в Сети некоторое количество времени тому и взад... И вот,
свершилось.
Второй Титаник в прожекте. И что примечательно, один из австралийских буржуинов будет строить его на свои, кровные. Так что, и скидываться не придётся.
Осталось отбуксировать по его курсу подходящий айсберг, и готово!
Или, для смеха, предложить зажравшемуся, разогнаться на полный вперёд и врезаться в Антарктиду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405745
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Шкільні подруги зустрілись
Якось на базарі.
У кав’ярні собі сіли,
Узяли по каві.
Та й почали гомоніти,
Розкривати груди.
- Чи є в тебе муж і діти? –
Пита Оля в Люди.
- Ще нема. Є друг Степанко,
В гості забігає.
Часом чай п’ємо до ранку –
Він мене кохає.
Як його я відпускаю,
Чищу в ванні зуби,
Миюсь в душі і співаю,
Аж трясуться труби.
- А сусіди, - та до неї, -
Твої не нервують?
- Ні, вони у батареї
Мені аплодують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394669
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
родные
как португальскому языку шипящие нашего
но мне почему-то хочется бежать
и никуда больше не уходить
одновременно
потому что страшно до сумасшествия
как параноику
ежедневно замыкающему петли
улиц своего города
страшно
больше чем обычно
из-за того что все страхи куда-то делись
с появлением тебя
наверно поэтому я готов отдать всё
самое дорогое –
способность говорить
и молчать не потому что нечего
а потому что это больше не нужно
нам
ведь я уже и так почти разучился
произносить
созревшие слова
размышлять как прежде
о чем попало
и смотреть на вещи
как будто никто
и не случился
потому что любовь это мир наоборот
когда ты рождаешься заново
не умирая
а все вокруг словно начинает происходить
в обратном порядке
и сразу
но тебе абсолютно все равно
потому что ты опять учишься всему
|чего не знал прежде|
на самом деле
а вместо твоих слов звучит ее молчание
и ты становишься счастлив
от того что у тебя ничего
нет
есть только ты |у нее|
она |у тебя|
и вы двое
сегодня
уже
навсегда
а мне всего лишь надо чуть больше
времени
чтобы свыкнуться с мыслью
что времени больше нет
а ты есть
значит можно не бояться
прошлого
потому что не нужно думать
больше
чем
нужно
|о том чего никогда не было|
и точно есть что-то там
завтра
но не у меня
не у тебя
и даже не у них
как раньше
__
а у нас
теперь
есть
всё
.
*фоновая композиция –
Stillife «Atem der Vergangenheit»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377224
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2012
Каравелла!
Твой стон безупречен...
Как и губы и бёдра туги бесконечны
Твои крылья в размахе так велики...
Я усну под тобою пусть сон будет вечен
Ты открыла столешницы с ядом любви
Я испил аромат древесины мускатной
Такой сладостно-приторный
Привкус богатый
Как же пахнут янтарные стены твои
Каравелла!
Я твой...
Я шуметь не устану
Я со дна подниму для тебя обезьяну...
Чтобы смехом заполнить все трюмы твои
Пусть колышутся смелые персты наката
Я люблю тебя! Стон
Не утихнет Закатом
Брошусь под ноги ночью
Двуглавым пиратом
Умереть
Гибну гибну под лезвием
Жалом твоим
Утром унылым под песнь солдата
Оживу и... Наполню
Истомой горячей холодные воды океана
Любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370772
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
я бачила лише ті годинники,
що боязко дихали в глибинах його призначення.
двічі в хвилину вони зупинялись і ковтали майбутнє,
якого насправді ніде й не було.
масивні тіла їх з дерева вишні
застрягали в серцях пересічних,
що впали в око йому чи вишневу душу.
я бачила лише тих дітей,
які сиріли в його величезних альбомах
і плакали з світлин приречено й мовчки.
я не сміла торкатися їх виховання,
бо знала, що майбутнього їм не бачити
подібно вишневим годинниками
вже на поверхні його призначення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370786
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
СВЕТ!!!
Да, я воскресну,
Пройдя по тонкой временной спирали.
Да воскресну!
Твой взор темнеющей знакомый
Испепелит танцующий закат
И горизонт глотнет поджаренную плоть светила.
Пусть обнажит хрустальный башмачок
Её нежнейшую ступню
И бой курантов возвестит метаморфозы.
На блюде ледяных зеркал
Заиндевелым лебедем
Моя любовь
Вонзится в небо.
Пусть будет ночь!
Ха-а…Треснут зеркала!
И медленно из зева зазеркалья,
Вдыхая отголоски жизни
Взойдет Луна.
Осколки сложатся в колючий шлейф
И ты как паж или как страж
Пойдёшь по следу.
Да, я возникну!
Сосчитай до трёх,
Задумай,
Трепетно ладони прижимая к сердцу,
Желанье обладать.
И сила мысли выбросит сознанье
из катакомб запретов и табу
…и боли нет!
И страха нет.
Шшш…-ХА-а!..
Я возрождаюсь,
СВЕТ!!!
***
Фарфор.
Время сбивает листья с ног.
Этот урок не впрок…
Ветер вечен.
И осень.
Она безупречна.
Даю ладонь - поставь свой автограф.
Острым пером дождя
В стиле японском
С размахом иероглиф : «октябрь навсегда»
Со снисходительностью буржуа впечатай!
Спой колыбельную.
Начинай с утра.
Под серой вуалью туч
Глаза приоткрыты едва
И взор ленив.
Учись у кота не мешать себе мечтать,
Рыжей лапой накрыв мордаху …
И только одно не ставь на временную шершавую плаху
Кофе, - как вожделенье и любовь, - как сахар.
И фарфор.
И твой запах…
Осень щедра,- последнюю рвет с деревьев рубаху…
Пеплом и тленом
Кормит земля свою бесприютность-собаку.
Но я домой!
За фарфоровой кисеей спрячу солнце,
Кофе слов коричневый запах
И любовь, - как сахар…
И тебя, как дар,
Прятать,
Прятать,
Прятать!
14.10.2012год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370759
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Нашел себе местную
Сразу под рученьки хвать
Такую невестой
Удобно вполне называть
В любую фиесту
Сто метров - постель и кровать.
Подружка-компашка-винище
Шашлычная, лес.
Не надо с надеждою нищих
Глотать смс.
Не надо трястись по вагонам
Двадцатник в году,
И рваться на сотню агоний
В отъездном аду.
Придет и наварит сосисок,
И включит клубняк.
Приятно такую-то кису
При всех приобнять.
Прижался покрепче,
Не то что коснешься - и ток.
Удобнейших женщин
Всегда выбирает итог.
Не ищешь, нувориш,
Ночами девичий изгиб?
Не снится, как двое
Томятся, не видя ни зги..
Послушай, не взвоешь
ли ты без меня от тоски??
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370701
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Вновь в объятьях октябрьской вьюги,
По асфальту, промёрзшему – в дрожь! –
Неуверенный шаг, неупругий.
Ты сегодня меня не тревожь…
Снегом в душу, в лицо и в глазницы,
Ветром в сердце. Ну где же предел?
Мучит жажда: не снега напиться ль?
Ничего я сказать не сумел…
Злы снежинки – суровые иглы!
Застит прорези белая блажь.
Вой пурги… этот рёв и утих бы,
Только я… вряд ли твой персонаж…
Не слабеют объятья метели,
По глубинам – снега и снега…
Не заснуть бы на этой постели!
Не хочу в тебе видеть врага…
13 – 14 октября 2012 года,
глубокая ночь
© Copyright: Андрей Андреев, 2012
Свидетельство о публикации №11210142313
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370713
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012