alina_otroshok: Вибране

Чорнобурка

Ее боль никому не нужна!

Ее  боль  никому  не  нужна!
Ее  мысли  засыпаны  пылью.
Ее  сердце  окутала  мгла...
Сказка  стала  несбыточной  былью.

И  в  глазах  больше  нету  сиянья,
Пламья  сердца  потухло  на  миг.
Крик  в  душе  обернулса  в  молчанье,
Апокалипсыс  жизни  достиг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373739
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Клара Т.

ти так давно мені не писав.

ти  так  давно  мені  не  писав.
ось  день  минув,  вже  два  і  ми  чужі.
даремно  мрію,    щоб  той  день  настав,
та  ми  один  до  одного  байдужі.
говориш,  час  все  перетре.
все  вилікує,  все  позатягає.
та  знай,  нічого  просто  не  пройде.
час  не  лікує,  час  вбиває.
лікують  лікарі,  і  то  хороші.
лікують  усмішки,  слова  щасливих.
лікують  просто  так  й  за  гроші.
лікує  лиш  присутність  нам  важливих.
а  час..  не  допоможе.
повір,  забудь,  а  краще  напиши.
щоб  я  не  повторяла:  «о  мій  Боже,
мені  цей  час  пройти  допоможи»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368030
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


Наталі Рибальська

ПТИЦА

А  из  гнезда  прогнали  птицу…
От  неродившихся  птенцов
Осталась  скорлупа…
         Мне  снится,
Что  вышла  боль  из  берегов
И  птичий  плач  накрыл  округу…
Затмив  и  солнце,  и  луну
И  жались  горлицы  друг  к  другу,
И  проклинали  темноту…
А  птица  плакала,  рыдала,
Искала  след  своих  птенцов
Кругами  около  летала,
Но  поняла,  в  конце  концов,
Что  не  дозваться…
                   И  упала…
Упала,  выбившись  из  сил-
Я  вместе  с  ней  во  сне  кричала
И  город  тоже  голосил
И  я  проснулась.
 Утро…
         Рано…
Вскочила,
         Бросилась  к  окну…
А  птица,  правда,  там  лежала…
И  до  сих  пор  я  не  пойму
Переплетенья  сна  и  яви…
И  почему  так  больно  мне?
Как-  будто  сердце  разорвали
Не  ей,  а  мне…
           И  не  во  сне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368039
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


Рідний

Лиш в тобі

Якби  проник  я  у  скарбівню  неба,
Для  тебе,  доле,  я  б  лише  любов
Узяв.    Вона  одна  моя  потреба,
Відтоді,    як  немудро    я  пішов.

Але,  на  жаль,  до  неба  я  не  можу
Зір  безсоромний  навіть  підвести,
Лише  надіюся  на  ласку  Божу
І  те  що  вибачити  зможеш      ти.

Я  повернуся,  впокоривши  гідність.
Вона  без  тебе  гине  наяву,
Щезають  її  прояви    безслідно.

І  лиш  в  тобі,  моя  лебідко  рідна,
В  самоповазі  знову  оживу,
Снаги  напнувши    диво  –  тятиву.

28/09/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367342
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012