: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2013
Ти знову завтра прийдеш,
Сьогодні ідеш геть
Нічого з цим не вдієш,
Від мене не втечеш.
Хоч кажеш, що не любиш,
Приходиш знов і знов.
Можливо це кохання,
Справжнісінька любов?
Дограєшся, мій любий,
Одного разу ти,
Як прийдеш серед ночі
То візьму за шкваркИ
Прив'яжу до дивану
Засуну в рота кляп,
А як настане ранок
Підемо разом в РАГС! =)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416741
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 22.05.2013
Якщо ти не отримуєш, то що тоді можеш дати? Що ти даси, коли нічого не маєш? Ти кажеш, що ти віддаєш.так воно і є, давай подумаємо що ти віддаєш? а потім спробуємо відповісти на питання звідки це? Чи може людина щось продукувати, не отримуючи, чи може митець творити без натхнення,чи можеш казати мудру річ не набувши знання, досвіду, та практики. ми в постійному стані отримування. Якщо не отримуєш - не живеш. Враження,відчуття,досвід...ти отримуєш. Можливо, є щось чого ти не отримуєш,від чого ти закрита? Так ми часто закриваємось. Людина долає страх шляхом уникнення збудника.Але якщо розібратись, то страх від цього не зникає. просто менше відчувається. Я думаю, що ми часто чогось не отримуємо, чогось уникаємо, від чогось тікаємо тому, що боїмося змін, маємо страх, що це змінить нас( а воно так і зробить). Я вважаю. що це найголовніша проблема кожного, людина просто не може покинути свою зону комфорту.Коли Ісус кликав учнів більшість із них були рибалками. Їм потрібно було покинути свої сіті, покинути своє. ми часто стараємось іти до чогось нового із старим. Дуже незручно (м"ягко кажучи)рибалці іти за Ісусом із човном на якому кожен день він плавав. Човен прийдеться нести на спині. або приробити колеса, але дорога вузька і терниста. Ісус часто виходив на гору, куди з лодкою аж ніяк не вилізти. Коли відчуваєш, що щось не так. коли відчуваєш що ти призначений жити по іншому, обов"язково потрібне обновлення. Потрібно забути старе, розрушити всі твердині збудовані раніше. це дуже важко, це дуже болить, але чим дальше тим важче, це як обновлення Віндовс, або Касперський, чим довше це не робиш тим гірше стає працювати, а коли нарешті вирішуєш обновити, як же ж воно довго тоді робиться. Я хочу щоб ти помолилась сьогодні, і я помолюсь за тебе якщо дозволиш. Вірю що все не просто так трапляється, і на все є свій вихід. Нам потрібен вихід, із рабства самих себе, своїх амбіцій, гордості. Потрібно бути “Мойсеєм” свого життя. Час святкувати Пасху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374223
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 04.11.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Просто хочеться бути киснево тобі необхідною.
Складовою лиш твого повітря. Твоєю і рідною.
Як ти любиш, далекою трохи і ще неможливою.
Огортати лиш снами і теплою літньою зливою.
Бути інколи тишею, завжди тобі незрадливою.
І спонтанною часто або, як погода, мінливою.
Залишатись собою і бути не менш емоційною.
І назавжди, назавжди вже стати такою постійною.
І бажати все ж бути з тобою, лишатись казковою.
Дивувати себе лиш надією, мабуть, не новою.
Наче муза поету, так само вже бути потрібною.
І назавжди лишатись киснево тобі необхідною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364838
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 14.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2012
Ввійшов так тихенько у душу —
Твій подих ніяк не порушу...
Без стуку — мене не спитався,
У душу мою закохався.
Я хмелем в тобі розливаюсь
І солодко-ніжно купаюсь...
Колише нас подив яскравий,
У сон заплітає ласкавий.
Збирають мелодії ноти,
Медами наповнюють соти,
У вибухах грає серденько —
З’єдналися душі міцненько. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369646
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Ранок.
А вони знову сьогодні в трусах.
Я волів би ходити як сліпий жебрак.
Все постає тихе, застигле, німе.
Так ніби нас покинуло сонце,
і лиш спогад про нього світить нам.
Смак, запах, слух, все проти того щоб дивитись.
Я хочу дивитись,а вони знову сьогодні в трусах.
Добре мені, що в трамваї я зміг забитись в куток,
і їхати.Спокійніше коли їдеш.
Я роздумую.
Чому вони в трусах? Адже так холодно.
Уже по осінньому сиро і холодно.
Це дуже неприємний запах і смак,
неприємний звук, це неприємна інтуїція.
Приємно бачити, бачити крізь повіки.
Адже я закрив їх.
Зімкнув так сильно, що з'явились зморшки.
Мені це не завадило бачити.
Навіть крізь плоть видно труси.
То хіба крізь труси не вздріти плоть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368548
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Я тебя не знаю, я тебя не видел,
Я тебя, конечно, даже не обидел,
Не сказал ни слова и не прикоснулся,
И с тобою рядом утром не проснулся.
Я не знаю, кто ты, я не знаю, где ты.
Может быть, конечно, ты с другой планеты.
Почему, скажи мне, я тебя не встретил,
Локтем не коснулся, взглядом не ответил?
Ты – мои мечтанья, ты – мой сон тревожный,
Ты – в моем сознаньи образ осторожный.
Но я точно знаю, что еще не вечер,
Что родную душу я, конечно, встречу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367216
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Неримована осінь болить з кожним днем все сильніше.
І її неповторність вже навіть потворна, на жаль.
Може, ти собі й думав: простіше - завжди щасливіше.
Та натрапив на виняток. Вже не кусає ця даль.
Неримована осінь до тебе стирає дороги,
Радить в сірості буднів шукати нові почуття.
Але не обіцяє у битвах уже перемоги,
Часто ділить все навпіл, ламаючи іншим життя.
Неримована осінь ласкава лише на початку.
Зігріває ще диханням літа чи твоїм теплом,
Але згодом усе перетворює вже на загадку,
Незважаючи вперто на те, що є там, за вікном.
Неримована осінь навчила тебе відпускати.
І хоча не назавжди, на кілька десятків лиш днів.
Все ж я досі не можу забути тебе й не чекати.
Все ж я досі не вирвалась із неримованих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365006
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 27.09.2012
А ти люби…й не бійся жити далі,
Вогонь душі тебе не обпече.
Будуй свої, руйнуй старі моралі -
Забудь про все, бо час таки тече…
Спини і глянь на ту, котру кохаєш,
Врятуй того, хто вчив тебе любить.
Людина ти, а цього ще не знаєш…
Людина – значить вірить…значить жить.
Не накладай німий арешт на серце,
Не будь потворним, наче Доріан.
Душа навіки, а краса зітреться -
Все ж дзеркало не вилікує ран…
Пройдуть віки, помруть уже поети,
Чи буде ще Землею ця земля?
А люди затягнулися в корсети -
Байдужі вже до плачу скрипаля…
Одна любов зостанеться живою…
В казки і в диво вірить ще вона...
Її зуміли виростить ті двоє,
Які кохали… їх уже нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352547
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 27.09.2012
Ти надзвичайно мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття
Замріяно, усміхнено, грайливо
І ніжно Ти ввійшла в моє життя…
Як я раніше міг без Тебе жити ?!
Нарізно нести по життю хрести ?!
Заради того, щоби не згубити,
І - щоб любов у серці зберегти…
На перехрестях Долі є стежина,
Яку не замело вітрами літ…
Вона, як пісня в небі журавлина,
І - як п’янкий весняний первоцвіт…
Як - сіроока, наче ти - криниця,
З якої воду пив я навесні….
Мені той присмак і понині сниться
В солодкому спокусливому сні…
Ти дуже ніжна... мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття…
Замріяно, усміхнено, грайливо
Ти увійшла в моє земне життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366977
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Душа на ґудзиках,
Дивись, не застуди.
Бо як торік сльозитиме ночами.
І навіть музика
Лишатиме сліди-
Відбитки нот- та краще вже не стане.
Аж до весни тепер
Малинові чаї
(Але ж її лікують не чаями)
Претемний сквер
Та очі нічиї
Для тебе не засвітяь ліхтарями.
Душа на ґудзиках
Закінчились нитки
Переболить - не звикла позичати
І знов застужена
Розплутуєш сітки,
В які так часто звикла потрапляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366991
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012