Степан Бойчук: Вибране

Відочка Вансель

Пролетять так всі дні

Пролетять  так  всі  дні,нанизавши
У  намисто  кохання  і  біль.
І  його  кожен  день  одягавши
Лише  в  ніч  недозбераних  зір.
Одягаючи  вкотре  обійми,
Що  купляли  у  лавці  життя.
І  ступаючи  сміло  у  прірви,
Де  мостом  лиш  одне  каяття.
Пролетять  усі  дні,нанизавши
У  намисто  лиш  спомини  всі.
Проживу  так  і  не  одягавши
Я  кохання,що  так  до  душі.
Сукню  шию  мереживом  світлим,
Що  пасує  мені  до  лиця.
Одягаю  коханням  столітнім,
Що  із  книг  прочитала  душа.
І  думки  лиш  літають  півсвітом,
Бо  вони  пролітають  за  мить.
І  шукають  любов  дивоцвітом,
Що  чуттям  незнайомим  горить.
Так  тебе  не  торкаюсь  я  зовсім,
Так  тебе  й  не  зустріла  в  житті.
І  цілунки  дарує  лиш  осінь,
Що  завжди  берегла  лиш  тобі.
Так  мені  й  не  судилось  зустріти,
Каву  в  ліжко  тобі  принести.
Не  згоріти  в  коханні,зітліти
У  чеканні  на  дні  самоти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396168
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013


malunivna

про дощ

За  вікном  співає  злива
Танцюють  краплі  швидко  вальс
Ти  бачиш  мене  з  зеленими  очима
І  під  ногами  розсувається  асфальт
Цей  дощ,немов  машина  часу
Кидає  з  крайності  у  крайність
Перехили  терпіння  чашу
І  не  зважай  !  Це  всього  лиш  формальність!
Я  повернусь  до  тебе  у  вівторок
А  ти  чекай  і  музику  ввімкни
Тримай  напругу(не  120)  -  240!
Торкайся  серця.Я  не  скажу  "припини"
А  за  вікном  і  досі  злива
Тремтиш,як  після  землетрусу
Я  дякую  за  те,що  я  щаслива
Ловлю  цю  мить.Її  тримати  мушу
...бездонними  зеленими  очима

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378980
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Без Квітів

Встати

Пробитою  кулею,
Мокрим  метеликом,
Присяжні  склали  пальці  дульою.
Волосся  пропахло  генделиком.
В  середині  постійно
Хоч  йодом  замазуй.
З  тих  випадків  коли  по  фільму
травляться  газом.
Від  очевидностей  крутить
Від  фальшивок  верне
Мене  тут  дурять
І  я  вже  знаю  напевно
Що  для  мене  реальність
І  коли  я  дешева  скотина.
Я  впізнала  себе,
Це  хороший  знак,
Я  все  ще  людина.
Як  то  кажуть,  
Пливу  проти  течії,
Змагаюсь  з  обставинами,
Накачуюсь  філософією.
Життя  міряю  главами.

Я  впізнала  себе  
Це  хороший  знак
Я  все  ще  людина
В  картоній  коробці
Із  зав*язаними  очима.
Нігті  -лаком
біль  -розділовим  знаком
Послуги-  рахунком.
А  душу  потоптаним  пакунком!
З  кутка  в  куток  на  пошті,
ніхто  не  приходить.
І  не  крикнути  "Годі!"
Пластмаса  знущається  
ніхто  не  подзвонить.

Золотце,  це  требе  визнати
Переходити,  прийняти.
Погляд  не  класти,
Слів  не  казати.
Перевідчути
Перевіддати.

Господь  забери!
Або  дай  сили  встати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352314
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 01.11.2012


Asperanso

сни

Точкова  війна  
Так  у  ночі  
болить  голова  
Жовті  дракони  
Білі  тигри  
Чорні  дияволи  
Зійшлись  у  війні  
Зійшлись  у  мені  
Бісові  сни  
Треба  чай  та  спокій
мені
просто  спати  
не  воювати  
спати  спати  спати
у  Меркурія  на  руках
гуляти  кришталевими  садами  
з  Ніцше  розмовляти  
про  дивину  
дорогу  життя  
пліч  опліч  з  людьми  
яким  не  сняться    сни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374449
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Бойчук Роман

Смерть

Всі  ролі  зіграні  в  виставі,
Що  називається  життя.
Немає  місць  на  п"єдесталі,
Лишилось  тільки  каяття.

І  погляд  вже  на  сонця  захід
Та  не  погасла  ще  свіча:
Душа  один  ще  має  вихід  -
З  прощальним  поглядом  в  очах.

Остання  гра  її  на  сцені,
Одна  на  двох  зі  Смертю  гра.
Останній  подих,  біль  останній...
І  треба  йти...  І  вже  пора...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372119
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 22.10.2012