22січня 2014р., в День Соборності України
в Києві, на вулиці Грушевського снайпери –
спецназівці застрелили українця, вірменина
за походженням, юнака- майданівця
Сергія Нігояна. Напередодні він на барикадах
проникливо читав вірші Тараса Шевченка,
що транслювали канали телебачення.
«Борітеся, поборете,
Вам Бог помагає!» -
Вірменин з Дніпропетровська
Шевченка читає.
На Ісуса божим ликом,
Надій стільки вабив,
Повний задумів великих
На Майдані став він.
На Майдані, на Грушевській
За право і волю
Вірменин, наш, український
Виборював долю.
На бандитськую сваволю
Мусив він постати,
Таті* йому – в серце кулю
Щоб життя забрати.
Плаче безутішний батько,
Тужить гірко мама,
В небо шлють свої прокляття
Недолюдкам Хама.
Син єдиний у батьків,
Єдина дитина
Нащо їх посиротив?
Плаче Україна.
Не вмирає душа сина,
Вічно будуть славить,
Герою вдячна Батьківщина
Пам’ятник поставить.
Заспіває вона пісню
Щиру, солов’їну,
З нею будеш ти довіку-
За неї загинув.
Не вмирає душа наша,
Перетерпить горе,
Хто криваву варить кашу
Народ не поборе!
«Кати, кати, людоїди!»-
Шевченко волає,
Правди й кари хочуть люди:
Воля їх - святая!
23.01. 2014р., Київ
____________________
*Злодій, грабіжник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474485
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014
вона любила похмурі затінення
що лежали за деревами і будинками
теплі протяги його видихів
а також лежати у солодкій росі
яка от-от воскресне від поцілунку
сонячного проміння
зранку він ішов тихо і втомлено
а повертався із наближенням близькості
волосся її пом'ялось
від вітру мов постіль у ліжку
і ніжність проступала у його руках
ніби під очима трухляве каміння
тіло її витрушувало запахи
мов свіжі змелені спеції
кров рухалась і вібрувала
наче шкіра яка відчуває
швидкоплинне наближення доторку
його невагомих поглядів
які світили у неї рентгенами
ти народжуєш пізно цю відданість
ніби пліснява яка з'являється боязко
від надмірної зволоженості під очима
дощі
і ніжність
ніжність
і дощі
ми разом приросли
ніби із одного серця
ніби з однієї крові
ми любимо
а отже ми живі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428606
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
це так як ідеш довго
по пустелі без води
і вбачаєш у всьому
струмки і дощі
а натомість помираєш
від зневоднення
від потреби того кого довго чекаєш
стаєш потопельником власних надії
я в тебе вкотре закохуюсь
це мов ракова пухлина
що постійно прогресує і розростається
своїми коренями по моєму тілі
і вакцини проти цього не існує
і потрібно змиритись
із заглибленням
із загибеллю
cкільки змій
скільки зміг я їх вбивав
і сам ставав змією
щоб стати їхнім уподібненням
твої погляди то світло боже
і не ототожнюй його будь ласка
із втраченим завтрашнім раєм
нам потрібна всього лиш одна ніч
одне вбивство нашої відстані
я пролечу над твоїм домом яструбом
я ароматами впиватимусь айстрами
допоки світло й тягуча патока
не підскажуть де справжні пахощі
відчини вікно
вдихни трохи відчаю
самотньо відчалюю на пристані
я сам у пустелі
ти сама понад небом літаєш розхристана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426922
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Завтра знову дощитиме містом, бо хмари низько по ночі пливуть.
Трохи схожі на камуфльованих воїнів.. вони стеляться над самою дорогою, якою я часом ходжу із дому й додому.
Зараз я іншою дорогою, бо є ти. І сирі мої думки так само повзуть,
та лягають необережними записами в щоденник сну..
То є особисті спогади. Яких ніхто і ніколи.
А під ними підпис – кому.
І кожен раз мене гнітить, як прийдешню весну.
Коли здавалося зима відступає, і можна вітати з…
Але за кілька днів, якось ранком ти бачиш за вікном хуртовину.
Що тісто місить містом борошно.
І ти дивуєшся – як же так..?
А згодом починаєш пригадувати. Вістей з вирію ще не було.
За кілька днів — не витримуєш, ну що це таке..
пишеш листа надсилаючи по тексту привітання.
Ти не очікуєш відгуку, тому приймаєшся за свої загальні справи.
Аж поки не повертаєшся до кімнати і бачиш ... прогавлений дзвінок.
Секунда паузи. Приходиш до тями, та не знаєш чи радіти чи сумувати.
Бо ти ж таки був відсутній на момент виклика, точніше не міг його почути.
Та це ти не напишеш у пояснювальній листівці яку знову надсилаєш..
у відповідь — три !!!
.. коментарі відсутні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421588
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
все що у нас є
це нічні міста і постіль на двох
все що у нас є
це тремтливе тепло
і те що вміщається в слово любов
все що у нас є
це квиток в один кінець
трохи тепла і втомлена ніч яка затихає
під синхронне залягання тілесних мовчань
серце моє
ти знаєш
скільки порожнеч і осінніх доріг
я промчав повз твоє голосне стукотіння
що сповіщало про свіжий надрив на рубцях
тіло моє
ти знаєш
як то млосно шукати твого відголосся
у всіх чужих інтонаціях
у всіх надмірних осінніх застудах
аби лиш відчувати завжди
твою простоту
твою цнотливу завбачливість?
любове моя
ти знаєш
майже усе
не відкриваєш завіс
не зупиняєш антракт
ідеш в супереч нам обом
тобто на перекіс
і поки цей світ нас штовхає у біг
до розбитих вітрин і пустих кровотеч
підійшовши до тіні твоєї сказав
я шукав тебе вічність
ти маєш іти?
у відповідь порожнє
авжеж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401558
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Люди з дзьобами
Й злими очами
Піря душі засмальцьовані
Серця образами зколені
Кігті поламані
В польоті зранені
Піші , тепер не летючі
Люди з дзьобами – злющі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389233
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Світ безнадійно палає у полум’ї,
В прогнивших серцях протікає тиша,
Шрами на тілі під час чужих дотиків,
Від поцілунків чужих їде "криша" ...
Пройдуть лихі дні, можливо і місяці,
Роки, десятки, хіба це важливо ?
Без тебе день протікає як тисячі,
Тисячі років осінньої зливи ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367167
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2012
Як не хотів би я про неї не писати,
Мабуть така романтика душа.
Що кожне слово про любов повинне стати,
Щоб в кожному рядку вона була.
Ота любов котру я не ціную,
Я не терплю її,нічого в ній нема.
Те почуття котре в душі керує,
То лиш емоції,прив'язаність пуста.
Ця насолода,кращий з всіх наркотик,
І розчинившись в ньому я живу.
Від теплоти сердець,що стали одним цілим,
Я проти течії непомічаючи пливу.
Метелики у холоді вмирають,
Смак поцілунків лишиться завжди.
Зникає тихо,відчуття зникає,
І я не знаю куди далі йти.
Мені здається я не розумію,
Шукаю днями відповідь у ній.
Розбите в ціле склавши,
Я вірю їй...я знову вірю їй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363206
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 26.09.2012
сірий вітер в скроню
ворон шурнув в крону
листяної хвилі
й ні душі на милі
періщить дощ холодний
на святі я сторонній
липкий чорнозем під ногами
де ж спільна мова в мене з вами
ви наче з іншої планети
я ж мабуть буду із комети
бентежний спокій і добро
залізти глибше у метро
в куток вагончика забитись
і полетіти камнем вниз
без світла, без тепла, без сміху
нарешті відшукати втіху
вхопити, в голову встромити
навіки втішеним лишитись
щоб душу лиш ніхто не ранив...
на завтра більш ніяких планів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366446
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
виродки без очей
любителі ночей
бризкають слиною
повернуться спиною
від вас нічого не потрібно
вмирайте тихо і повільно
в своїх хоромах за мільйони
вже ржаві всі ваші корони
пихаті, самолюбні свині
в багні, в лайні, в своєму ритмі
сліпі на все, крім свого рила
на вас граблі, лопати, вила
в боки встромляти, шмаття рвати
на право й ліво вас карати
на мясо всю вашу породу
на гній, вдобрити щоб природу
що за життя в багно стоптали
через роки повиростали
кущі, дерева, трави , квіти
щоб бігали й сміялись діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366444
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Втрачаючи спокій потроху втрачаю і розум,
Шукаю глузд у несказаних мною словах,
Та пишучи хоч і не зовсім шокуючу прозу,
Шукаю тебе в недописаних мною віршах.
Шукаю тебе по вулицях нашого міста,
Вигадую плани, зустрічам наших мости,
Тебе уявляю в червоних прекрасних намистах,
У них і кричу: Ти світи,
ти світи,
ти світи …
Мене доїдають мої незакінчені фрази,
І воля і розум палають в пекельнім вогні,
Та спогади ті у яких ми бували разом,
Для мене назавжди зостались, святі.
Нехай мої вчинки спіткає жахлива невдача,
Нехай я спалив ті мости, що між нами були,
Для мене твій погляд багато говорить і значить,
Тому я кричу : Ти свята,
ти свята,
ти світи …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365853
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
У пабі тихо грала музика. Навпроти мене за столиком сидів мій Ангел. Сидів із розпростертими крилами, ніби намагався мене ними обійняти, втомлений довгою розлукою.
На столику біля кожного стояла склянка з пивом. Я мимоволі почав розглядати Ангела. Дивився в очі, які ховали глибину далекого неба, бачив щетину на щоках. На руці в Ангела чітко виділялося татуювання знака якості, на якому синіми літерами було написано «Made in Пекло Раю».
Найпомітнішими були крила, притрушені свіжим попелом снігів. Вони, вперемішку з хмільним пивним теплом, зігрівали мене. На лівому крилі був невеличкий шрам, замащений зеленкою,
а в пір’ї заблукало спочивали сірі, сухі реп’яхи,
так ніби то були чиїсь гріхи.
Ангел мовчки вдивлявся в тишу шумного простору, граючись складаним ножиком.
— Де ти був? — запитав я Ангела, не відриваючи погляду від його крила.
— Що?.. — спочатку не зрозумів він. — А, ти про це…
Ангел обернувся назад і почав видирати з-поміж пір’їн реп’яхи. Йому було важко це робити.
— Допомогти?.. — запропонував я, відчуваючи, що це можуть бути мої реп’яхи.
— Ні, братику, дякую. Я сам. Ти ж знаєш, ангели не потребують допомоги, — іронічно додав він.
Я засовався на місці і відпив зі склянки трішки хмільного напою, спостерігаючи, як Ангел додирає свої крила.
— Ну от і все! — радісно вигукнув він, завершивши доволі нецікаве заняття.
— Хороша тут музика! — сказав Ангел
після нетривкої мовчанки,
надпивши холодного пива зі склянки.
Його пальці вистукували по столі ритм мелодії. Я продовжував соватись на стільці.
— Ти кудись поспішаєш? — здивовано запитав Ангел, глянувши на мене примруженими очима. — Не спіши. Всі ми встигнемо.
Я усміхнувся, втягнувши ніздрями терпкий запах втраченого раю, ніби свіжий і водночас шкідливий післягрозовий запах озону.
— Слухай, старий, — сказав Ангел, — давай сходимо на балкон покуримо.
— Але ж… я не курю.
— Не зважай! Ходімо. Сьогодні можна все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365755
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Ікони не плачуть. Тому я не ікона. Тому Він не молитиметься до мене щодня вранці і ввечері.
А що роблять не з іконами? Їх спочатку носять в кишені, а потім викидають у смітник.
Залишається ставати іконою для таких самих викинутих ікон. З ними ти не будеш плакати/З ними ти не будеш радіти. …..
або лежати на смітнику завжди. можна навіть з надією, що колись Він повернеться, що колись з’явиться місце для Тебе знову.
У нього вже велика колекція, подерті кишені.
/не знаю,яка ще доля може чекати сміття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365280
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
У нее был очень сладкий и редкий диалект нашего с ней родного языка, стоило только дать ей повод и она говорила часами. А я, на другом конце провода, упивался каждой фразой, каждым сказанным ею словом. У нее было много-много веснушек на коже, я любил проводить по ней кончиками пальцев и смотреть как у нее от этого пробегают мурашки. А самое главное - это запах, я обожал его. Я засыпал уткнувшись носом в ее волосы...
вот сука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365277
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
возможно я тебя найду
раньше
|чем ты себя|
и тогда уже точно
завтра
будет
слишком поздно
для нас двоих
быть одним
целым
потоком
плыть по течению
одной реки
плыть хоть как-нибудь
лишь бы только не
боком
вышло
лишь бы только не
захлебнуться
пост-роком
тобой
лишь бы только не
выброситься
на берег
из своего окна
потому что однажды
раз и навсегда
понимаешь
что без нее
мне как-то не так
|плохо|
потому что ты всегда могла
а я не могу так
уединиться
и быть дальше
|богом|
просто продолжать
ДАЛЬШЕ
жить
без
|себя|
я просто хочу дотлеть
|доплыть|
сигаретой
высушить легкие
мне так легче
а еще лучше
сдохнуть
понадобится всего лишь
одна
тысяча задушенных
слов
тысяча молчаливых
вдохов
минус один
выдох
минус одно
слово
минус одна
ты
мой
___
бог
*фоновая композиция –
Netra «Emlazh»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362536
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012