Я думала, що світ зійшовся клином,
Що тільки того й світу, що в вікні.
Мій розум аж за хмари десь полинув,
Бо їхав Принц на білому коні.
Був тільки він - все інше не важливо!
У серці - дзвін, і музика з небес.
Я вірила, моя любов - це диво!
І все майбутнє - чудо із чудес!
Я мріяла, літала і співала!
Хотіла разом бути назавжди.
...Але любов тихенько відступала,
І відцвіла, як по весні сади.
Я плакала, ридала і страждала,
...Навчилась жити і перемогла.
Щаслива, що ТАКУ любов пізнала,
Вона була в моїм житті! - була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879128
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Могутній батечку Дніпро,
Землі моєї серцевина,
Бідніє пам'ять на добро,
Але ж вона у тім не винна,
Що зліва й справа люд стогнав,
Життя його – пекельні муки.
Дим воєн очі застеляв
Батькам і дітям, праонукам.
О земле, матінко моя,
Ти теж не можеш те забути,
І рани ще тобі болять,
Де до крові в'їдались пута?
В пологах довгих і важких
Народжуєш-таки державу.
Та чи не схиблять вожаки,
Щоб долю світлу, не іржаву,
Подарувать святій землі,
Ім'я якої – Україна,
Якій сам Бог тепер звелів
Буть рівною посеред рівних?
01.12.2012
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873983
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 01.05.2020
Торкнутися б устами Твого болю
І рани цілувати кожен день,
Де смерть закрила в пастку людську волю,
Де доторкає смуток день у день.
Де страсть за гріх, де хрест і дикі терни,
Де день журби і сльози - людський біль,
Воскрес сьогодні, би спасти від скверни,
Змінивши світ... нову задавши ціль.
Усе мине - відродиться сумління,
У вірі знов жеврітиме любов,
У світлі, Господи, вестимеш покоління,
Бо не даремно все ж пролита Твоя кров.
Воскрес за нас - так грішних, непокірних,
За нелюбов і душі, так пусті,
За божевільний світ і лицемірний -
Дай Боже світла в темені густій.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872671
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Народ мій є! Народ мій був і буде!
На цій неволею гартованій землі.
Давно з очей своїх він зняв облуду
І знає тим ціну, хто у Кремлі!
Мучителів своїх він не забуде,
Катований і лжою, і мечем,
Народ мій є і був, і завжди буде,
Добра і правди стане сіячем!
Народ мій є! Народ мій був і буде!
Його ні кулею, ні голодом не вбить!
Позбудеться він сепарського бруду,
Бо ж не бува життя без боротьби!
Від Бога кращу долю він здобуде,
Бо він – поріддя славних козаків.
Народ мій є! Він був і завжди буде
І через сотні, й тисячі років!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846371
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Зажурилась Україна –
Світ подивувала,
Уникаючи свавілля,
Булаву віддала
Вкотре вже не патріоту –
Тепер шоумену
Та й звернулась до народу:
«Не глузуй із мене.
Натерпілася від тебе
І зрадою сита.
Чи це воля така неба?
Чи марно просити
Тебе, змучений мій люде,
Нерозумні діти,
Чи Нечистий вами крутить?
Як теє терпіти?
Чи Пророкову науку
Забули? Не знали?
Чи з великої розпуки
Себе наказали?
Одумайтесь, діти мої,
Молю вас, благаю,
Не женіться за сумою –
Час не можна гаять.
Об’єднайтеся навколо
Ідеї одної,
Бо ж не матиму спокою.
Вже ж і так на днові!..
Чи ж я глум цей заслужила,
Діти мої – квіти,
На чужій роботі жили
Глядіть – не порвіте!
Землю свою прикрашайте –
Така моя воля,
Мене й себе захищайте,
Куйте власну долю!»
2.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831480
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019
Борися, Петре! Проти тебе всі!
Немов гієни збилися у зграю!
Тож дивлячись на випади усі,
Коли всі на одного – не сприймаю!
Скажу одразу, що він не святий,
Десь помилявся, щось не встиг зробити.
Та час йому теж випав не простий,
Потрібно було встояти щоб жити.
І Україна, попри все – стоїть!
І бореться, крокує своїм шляхом.
В цій круговерті важко зрозуміть
Як легко все згубити одним махом.
Як легко збитись знов на манівці,
Повірити брехливим обіцянкам.
Тримаймо ту синицю, що в руці,
Бо знову буде дурневі цяцянка.
Не повторіть столітніх помилок,
Щоб знову в нас не виникла руїна.
Дай Боже нам зробити вірний крок,
То не Петро програє, – Україна!
12.03.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828757
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Вже м казала- буду гречна - ніц юш не напишу,
Тілько м вочи пролупила... та як я то лишу?
Вокуляри вже на носі, лізу до Фейсбуку -
Хоч бери тай відотни ту паскудну руку.
Стефцьо зрані сі вдігнув, тай пішов до ліса,
А я скоро до пудевка... ну то всьо до біса.
І но би я не забула овочі в духовці -
Має Стефцьо мій дієту, болит го у боці.
Так му дохтор приписав, мусит похудати,
Жиру має забагато, то мусит скидати.
Так їм ладно поскладала то всьо на бритванці
І заглянула в Фейсбук, шо нового вранці.
Скілько м була у тім ділі ніц не памітаю,
Тілько нині по обіді полечу до раю.
Чую запах якийсь дивний із кухні пакує:
- Боже милий, шось горит... ми Стефцьо владує.
Тамтой тиждень ми згоріла курка у духовці,
То м просиділа пів дня у старезній бочці.
Як мі Стефцьо мій знайшов, цілував ми руки:
- За шо Касю, моя люба, терплю такі муки?
Шо ти кажеш, солодонький, то моя провина?
Знаєш, Стефцю, кожна жінка, як мала дитина.
Добре, Стефцю, ти тут стій, я йду до півниці,
Зараз всьо ти пририхтую, як та чарівниці.
Знов фасолі навиймала, моркви накришила,
Кабаків утнула трохи, капустов прикрила.
І волійков помастила, а би не засохло,
Лиш в духовку знову пхнула,
І в Фейсбук... бо здохну.
Штири рази всьо кришила, а воно горіло,
Руки терпли, ноги тліли і серце ми мліло.
Не гризисі любий Стефцю, завтра юш капуста,
Ну а нині свіжі єйці і та шинка, тлуста.
Боже, Касю юш не годен стілько єйці їсти,
Скоро вилізу на тебе і не зможу злізти.
Боже... страх ми такий взяв, би м уже не ладна,
Раз юш діло так пішло, то юш справа склАдна.
Би мі Стефцьо не вдусив, як восени муху,
Юш від завтра сі відключу від того Фейсбуку...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813133
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.01.2019
Обіймає нині Стефко ввостаннє Марусю,
Сльози котіт сі ріков, а я лиш сміюсі.
Сів си в кучи, коло неї- заглідає в вочи,
А свиня, як та дурна, чуть з шкіри не скоче.
Натігнув ї дивний чепчик, червоний, як комин,
І так виє, ніби встік, селом лине гомін.
- Боже, Стефку, подиви сі шо вна бульби зіла,
А він каже: - Цілий рік вна ми душу гріла.
Але, Стефку, солонину* різав би с шматками,
Пирогів пісних не хочеш, і но зи шкварками.
Кобасу, туту жи в смальцю, метеш аж до гику,
Кожен вечір так смакуєш, жи маю музику.
Кажду ніч ми так весело, як би зів їс бобу,
Або то від кобаси... чи маєш хоробу?
Таке враження, жи єйці затухли в коморі,
А бо хтось сі моцно всрав на нашій оборі.
Шинка, смалець, цибулині, часник з огірками
Або ріжеш свиню нині, або йди до мами...
Кум прийшли, ножі принесли, усьо причандалля,
А Маруська з моім Стефком в кучи, як та краля.
Так бидвоє заводили, як вовки на зорі,
Всі коти сі поховали у старій коморі.
Випив кум із горя чвертку, ліг си у солому,
Три дні різали Маруську, не ішов додому.
І коптили і варили, шинки розбирали,
Так си бидва догодили, мало не сконали.
Дух свинячий пах селом, патики шкварчали,
Всі виндзарні вже пихтіли, бо Різдва чекали.
Треба Стефку спорядити свинячі букети
Діти тоже їсти хочут, нема чо тужити.
Солонина - сало.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817389
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018
Куди б ми не поїхали колись,
Куди б не завели дороги наші,
(Хоч, як народ, давно ми “відбулись”),
нас називали всюди тільки… "раша".
Про Україну світ ще мало знав,
Історію в нас вкрали і культуру.
Сусід у нас такий — що, Боже, збав,
(Не спромоглись відгородитись муром).
Винищував країну цей “сусід”
Сибіром, тюрмами, Голодомором,
Від нього в Україні стільки бід…
Себе він “братом” звав, згубивши сором.
Усього на віку було у нас,
Та щоб війною йти на Україну,
Для нас в найважчий і буремний час
І… знов, народе, “не стелив ти сіно”?..
Довірливий і добрий як дитя,
Народе, "відрости" собі супротив,
Щоб знов не нищив хтось твоє життя.
Чи жити гідно на Землі ти проти?..
Не убивав тебе щоб більш ніхто,
(Бо ти вартуєш шани і поваги),
Майдан, полеглі хлопці у АТО
В бік ІСТИНИ уже схилили ваги.
І буде мир, і буде щастя в нас,
Заживемо достойно в Краю нашім.
І вже ніколи не настане час,
Коли у світі хтось назве нас “раша”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815362
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Поезія – політ, але ж куди?
Відомий класик каже: в невідомість,
Де не було й тепер нема біди,
І де не відчуваєш болю-втоми.
Я ж мислю, це – у космосі політ
І шлях в душі людської лабіринти,
І скільки б не було поету літ,
Він сіє світло, вчить добро творити.
Поезія – негаснучий вулкан,
І його магму важко не помітить,
Він – без кордонів, не дає звикать
До сірості, а змушує тремтіти.
Поезія – це вибух без війни,
Що здатен небо Боже сколихнути,
Примусить і сльозу гірку зронить
І ланцюги сталеві розігнути.
Поезія – важкий до серця шлях,
Що вміє струни й мертві оживити.
Комусь – це сонце, іншим – переляк,
Та пить її – святі безсмертні миті.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809987
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Купити мир за будь-яку ціну
Хтось пропонує, щоби зменшить жертви,
А інший проклинає цю війну
І сам готовий за Вкраїну вмерти.
Така дилема доконає нас,
Поки не знайдем рішення одного,
Що Україна – Крим це і Донбас,
Й народ один без класу панівного.
Допоки станем істину шукать,
Хто правильний, а хто ще правильніший,
З нас ворог буде ниточки сукать,
Щоб відірвати шмат собі побільший.
Тож проганяймо історичний сон,
Що сіяв смуту не одне століття,
УПА це й боротьба УНА-УНСО –
Росточки волі проросли ізвідти.
Згадаймо, як вмирали за народ
Ті козаки, що шанували волю,
Й коли впаде останній патріот,
Стань ти ним і плекай країні долю!
Найвищу в світі має мир ціну,
Сповна уже сплатила Україна,
Тож має тільки виграти війну,
А не просити миру на колінах!
28.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801364
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
[i]Присвячується моїм батькам на честь 30-ої річниці спільного життя[/i]
Перлинки чудові! Батьки дорогі!
Вам сонце сьогодні всміхнеться.
А щастя зі свого життя берегів
Вистукує ритмами серця.
Зі святом вітаємо! Хай повсякчас
Кохання пливе поміж вами.
Ви будете за́вжди найкращі для нас;
Міцніє любов із роками.
Здоров’я бажаємо вам від душі!
І щастя, і радості, й втіхи.
Завжди зберігати від серця ключі
У скриньці кохання, навіки.
А тридцять перлинок життя кожен день,
Прожитий у вірності й щасті,
Подвоять, потроять нехай із натхнень
Роки перлинко́во-прекрасні.
Для щастя не треба шукати шляхи
Непройдені, нові, незнані.
А просто шляхом свого серденька йти
У вірнім і довгім коханні.
Перлинка на дні заховалась морськім
Й пала навсібіч перламутром,
Неначе коханням зігріта тривким,
Отим довговічним, почутим.
Хай завжди зігрітими будуть серця
В любові життя полум’яній.
І хай супроводжують вас до кінця
Багрянці кохання рум’яні!
Хай гріє любов всі прийдешнії дні
Так мирно, й спокійно, й терпляче.
Палайте ж, неначе перлинки ясні!
Батьки наші любі, найкращі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799688
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Народжується з попелу й руїни…
Встає таки держава молода,
Хай зболена, хай змучена, та вільна!
Це – Україна! Це –свята земля!
Народжується не одне століття,
Чи так її Всевишній покарав,
Що з голоду, і з воєн лихоліття
Спустошений ледь вижив рідний край!
Народжується в кожнім юнім серці,
Де вже немає місця для «совка»,
Під вибухи і канонади смерті…
Історія сьогодні в нас така.
І вже ніхто не спинить її поступ
І не закриє у майбутнє шлях,
Де українцям – український простір,
А понад ним – червоно-чорний стяг!
Саме така є доля України,
Де нація зазнала стільки мук,
Де стільки цвіту заживо згноїли,
Може вона і дорога тому,
Що кровію синівською полита
І зрошена сльозами матерів,
І славою героїв оповита,
Що полягли за волю у борні!
Душа її ще у гіркій печалі,
На тілі рани ще не затяглись,
Але ж встає вона, безсмертно-величава –
Нема тієї, що була колись!
10.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777230
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Лежить солдат, розпластаний і… мертвий…
Руками землю змучену обняв.
Втомилось небо вже лічити жертви,
Й не розуміє: а за що ж війна?
Чому в Донбасі є людці – не люди,
Які нічим не хочуть дорожить,
Не хочуть зняти із очей облуду –
Московії бажають знов служить.
Тривожить небо, як це вбити брата
І як людей це змусити простить.
Москва ж Донбас не буде собі брати.
Руїни лиш залишить і… хрести.
Ні, не за землю йде війна – за душі.
Така війна і довга, і важка.
Не може світ до того буть байдужим,
Куди Кремля замірилась рука.
Лежить солдат, тепло віддавши тіла
Землі, за котру він життям сплатив,
А в космосі, згасаючи, летіла
Його зоря, і… «Град» по ній гатив.
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Зібравшись в дружній гурт,
Стояли
Обіч дороги парубки,
Про щось веселе розмовляли
І реготали залюбки.
Неподалік старенька жінка,
Ступивши хибно, впала ниць.
Вона не втримала й корзинку,
Де було дещо із дрібниць.
І вмить, немов з рушниці куля,
До неї парубок підбіг.
Він допоміг звестись бабулі
Й підняти речі допоміг.
Цієї щемної картини
Я випадковим свідком став.
Прємно тенькнуло в груднині,
Бо... то мій син в добрі постав.
Сьогодні він поміг бабусі.
Поможе й завтра ще комусь.
Хай син живе в такім же дусі,
Як заповів Христос Ісус.
Нехай постійно в ньому грає
До свого ближнього любов,
Як у Святого Миколая
На цю любов багата кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766942
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Накипіло… Як же накипіло!..
Зацементувалася душа…
І болить вона сильніш від тіла,
Та надія все ж не залиша:
Вистоїть народ наш у двобої,
Правді ж не дозволено вмирать…
Тих, хто знищив малазійський «Боїнг»,
Зможе і знайти, і покарать.
І на тих, хто зазіхнув на волю,
Начинив фугасами Донбас,
Бог нашле не кару вже – недолю,
Від Кремля врятує згодом нас.
І засяє сонце перемоги,
Засміється хвилями Дніпро,
Пройдемо свою важку дорогу,
Й запанують воля і добро!..
30.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761834
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Із криці виплавивши слово,
З собою взяти хочу знову,
Щоб не зігнулось, не ржавіло,
Щоб правду говорити вміло,
Щоб запалило всім серця,
В мені побачило борця
За честь, за правду і свободу,
Таку жадану для народу.
У цьому бачу я свій сенс,
Щоб словом вплинути на все.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759532
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Тремтить сльозою зболена душа,
Коли синів поранених я бачу,
А поряд побратими в бій спішать…
Як кров синівську ворогу пробачить?!
Закрить несила очі на війну
Й змиритися із цим не маю сили,
Хоч дух бійців міцніший за броню,
Проймає біль, чом ворога впустили
У український, рідний нам Донбас,
Скалічили там землі, люд і душі,
Чом москалі ненавидять так нас,
Народ російський чом війни не тушить?
А головний палій сидить в Кремлі
Ні, не болять йому ніякі жертви,
Тут справа не в донбасівській землі,
За котру мусять наші діти вмерти.
«Він – вовк, він – пан», – згадаєте мені,
Та час вовків минув, лишивши болі…
Чом люди знову гинуть у війні?
Тільки тому, що шлях веде до волі?
Війна і кров, свобода і любов –
Усе змішалось у житті сьогодні,
Та з нами Правда і великий Бог,
І до землі палка любов, народна!
20.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759300
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Історія – то є не просто час,
Події й люд там у клубок сплелися,
Коли хотілось плакать і кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив: знать хотів, що буде після.
У голод у тридцяті врятувавсь,
Лишивсь напівживий… Чи не для суду?
А далі 37-ий влаштував
Віссаріон, із Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг,
Таки здобуто волю всім народом!
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московити все до рук прибрали,
І ось аж через двадцять літ... війна…
А може, і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби затиснуть нас тугіш петлею?
Щоб нахилити знаву до параш?
Вони не просто дурнів з себе клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ закинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать…
Це добре зрозумів кривавий Путін.
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми здавна вільні люди!
23.10.2016.
* …проніс народ і раз, і вдруге – Війна пройшла із заходу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Душа народу корчиться від болю,
Адже загарбник ходить по землі.
Заміривсь Кремль на нашу долю й волю,
До Криму шлях прокласти тим звелів,
Хто тут «під кайфом», словом, терористам,
Вести під прикриттям російським бій:
Тут «зеки» з автоматами й артисти,
Їх Батьківщина – Псков, Кавказ, Сибір.
Зима і дощ вогонь той не спиняють,
Хоч по коліна у крові Донбас,
Росія ж «гумконвої» посилає
Із зброєю, щоб винищити нас.
Давно там сміх і пісня не бриніли,
В вогні й руїнах весь Донецький край.
Там серце промислове України
Спинилось, бо настав російський «рай».
Та ворогові нас не подолати,
Бо наша зброя – віра і любов,
Господарями станемо у хаті,
Бо з нами Правда і Великий Бог.
3.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755699
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Збиралась ніч. Хропли на волі коні,
Збиваючи копитами росу.
Біля вогню, неначе на осонні,
Козак із «оселедця» плів косу.
Ще молодий - сережка в правім вусі,
Була за свідка – він один в роду…
Сидів босоніж, ноги грів в кожусі
І думав свою думу молоду.
Сьогодні із братами був у церкві,
Молився за батьків, моливсь за січ.
Молився Богу і святій Покрові,
Був із святою нині віч-на-віч.
Обід святковий і пісні козацькі,
Ведеться так на протязі віків.
В цей день ділили все своє по-братськи,
Покрова – це святиня козаків.
Не сквернословте. Не робіть такого,
Що може вас привести до гріха.
Козацьке свято – це свята Покрова,
Що захищає завжди козака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755170
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Люба Горличко, Наталю,
В цей осінньо-теплий час
Із Днем Ангела вітаю
Й Днем народження я Вас!
Хай тепло, добро, здоров’я
З Вами будуть всі роки,
А Господь від зла боронить,
Посилають дар зірки!
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749678
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Летять роки у вирій, мов листочки
у листопадний час. І календар
фіксує дат яскраві й чорні точки,
нам послані на кару ачи в дар.
Буденні дні, так схожі між собою,
зливаючись в одноманітне тло,
розвіються туманом над водою,
зітерши слід свій, згадку чи тепло.
Буває ж – зрідка – доля шле дарунки,
як усмішку неждану із Небес,
осяявши у душах візерунки
із плетива любові та чудес.
Моменти щастя, радості та втіхи,
коли вирують світлі почуття, –
то наші власні вікопомні віхи,
посвідчення не марноти життя.
... І чорні дні... О ці болючі дати
пекельних мук! О незагойний біль
і відчай незворотності утрати,
коли нема рятунку нізвідкіль!..
А потім – нескінченно довга смуга
затерплості. Для нас вмовкає світ.
Лиш серце квилить. І безмежна туга,
як нурт...
Та враз – спасіння пліт
чи рятівна соломка – тепле слово,
пробивши врешті мури наших бід,
пробудить душу і відродить знову
бажання жити, розтопивши лід.
Дороги долі – їх не розгадати,
але вкарбуємо в душевний календар
всі вікопомні світлі й чорні дати,
що напророчив кожному Звіздар.
І знову всі щасливі й чорні дати
душа вкарбує у календарі, –
дорогу долі прагне розгадати,
неначе карту неба – звіздарі.
5.09.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Старезне місто на ріці Остер –
Колись Ніжатин, а пізніш – Уненіж,
Як Ніжин знають всі його тепер,
Тут стиль сучасний зі старим – впереміж.
Він літописно – славний у віках:
З часів Русі відомий українцям,
У благодатних сіверських краях
Здавна селились греки й ассірійці.
Ще й досі пам’ятає ті часи,
Як містом був торговим, благородним,
Шляхів – пересіч, між боліт – ліси,
Ріка Остер – глибока, судоходна.
Була фортеця, Ніжинський свій полк,
А на гербі – сам Юрій Змієборець,
Що знав у війнах, безперечно, толк,
Та був для міста – вірним охоронцем.
Та все ж не раз зруйнованим було:
Перш – половці, пізніш – війська московські
Палили місто у боях на тло,
Пізнало руки польські та литовські.
Цей град і Магдебурзьке право мав,
Та занепав помалу безнадійно,
Коли позбавив цар указом прав,
Став тихим, сірим, чисто провінційним.
Наразі в нім – нелічено церков:
Дзвіниці сяють, наче наречені.
Як історично склалось, на Покров
Торговища проводяться шалені.
Маленьке місто, в зелені садів,
В базарні дні бурхливо оживає:
Тут купиш все, що навіть не хотів,
Рясніють ятки щедрістю врожаю.
Раніше ярмарків було аж три,
Ще й гомоніли тижнів десь із пару,
З усіх усюд привозили дари
І цілий центр ставав одним базаром.
Вславляли Ніжин Гоголь і Бернес,
Плекав чимало він талановитих,
На кожнім кроці – пам'ятки чудес.
Ну як це місто можна не любити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748273
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Часто чую від пересічних людей про те, що ми – мої однолітки та я – це нова ґенерація, здатна змінити Україну на краще. Раціональне зерно в цьому є, мовляв, ми не застали «советського союзу»: ковбаси по 3 гривні, чи то пак рублі, примарної безоплатної медицини, високих пенсій, боротьби з «туніядством» і так далі. Разом із тим ми не застали двох голодоморів, двох світових воєн, ГУЛАГу та багато інших «цікавих» речей… Проте, чим далі я починаю вглядатися в обличчя моїх друзів і просто мешканців краю, то розумію, боротьба ще тільки починається.
У моєму рідному Рівному, що етнічно й історично належить до Волині, доволі контрастне суспільство. Незважаючи на те, що на наших теренах зародилася Українська повстанська армія, а не на Галичині, як це вигадала радянська, а підхопила й поширила російська пропаганда, троє моїх земляків загинули на Майдані під час Революції гідності, однаково в людей повертається язик казати: «А що таке? Так! Я їздив до Москви, бо там заробітки…» або водії до пасажирів: «Чхав я на твоє посвідчення УБД, я тебе на війну не посилав!» – і після таких слів закипає кров. Сповнюєшся ненавистю до того стада, що понатягувало вишиванки і хвацько п’є горілку «Бандерівку», а в маршрутках слухає російський шансон-блатняк і читає книжки «по-русськи», інакше в таких людей закипає мозок від «насильницької українізації». Тут постає питання: що з цими людьми не так? Як на мене, то їх світоглядний примітивізм не дозволяє їм побороти бацилу рабству у своїх генах. Смішно, проте якось Віктор Федорович змолов, як виявилося, правильну сентенцію: не генофонд, а «геноцид нації». Ми самі себе вироджуємо, дозволяємо кому не лінь витирати об себе ноги, зневажати себе і свою минувшину.
На моїй малій ба́тьківщині неодноразово вандали нищили стелу із зображеннями героїв Небесної сотні. Найприкріший випадок стався 1 січня 2015 року, коли невідомі написали на стіні чорною фарбою: «Безбожна чернь» або 24 квітня 2017 року чоловік закидав яйцями пам’ятну дошку Сашку Храпаченку, який загинув від кулі снайпера на вул. Інститутській у Києві в лютому 2014. Хотілося б вірити, що це якісь «диверсанти-ФСБшники» плюндрують наших героїв, але ні, як показало слідство, це все етнічні українці, які чомусь так ненавидять свою Вітчизну, але ніяк не зберуть свої речі й не поїдуть туди, де їм добре… Мав рацію Симон Петлюра, який казав: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди».
Ще десять років назад відомих рівнян, як Улас Самчук, Ніл Хасевич, Василь Червоній називали «бендерами і зрадниками», але кого вони зрадили? Україну? Ні! Вони боролися за її незалежність і самостійність, бачимо, як суспільство в ретроспективі переглядає ті чи ті позиції, але однаково знаків питання більше, ніж відповідей. Ми не знаємо своїх героїв – ось у чому біда! Запитати середньостатистичного рівнянина хто така Яна Зінкевич або Григорій Арутюнян, з якими я пов'язаний особисто. Мало хто дасть ствердну відповідь, а ці люди віддали хто життя, а хто своє молоде здоров’я за те, щоб ми жили в новій державі… І така сумна ситуація не лише на Рівненщині, а й по всій Україні загалом.
Моє покоління байдуже до долі країни, адже та нічого їм «не дала». Влучно колись сказав американський президент Кенеді: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас – питайте, що ви можете зробити для своєї країни!» Проте вони воліють мити бурштин, їздити на заробітки до Росії та Польщі, не ходити на вибори, але кожен божий день нарікати на погане життя. Ось таке моє покоління!
Цьогоріч 26 років, як Україна здобула незалежність, мені 24. Я не пам’ятаю той світ, що був колись, проте я чітко усвідомлюю факт, що моя Батьківщина по-справжньому ще не вільна, на ній висять пута популізму, олігархії, байдужості та безвідповідальності. Моя принципова боротьба розпочалася в листопаді 2013 року, коли я вперше свідомо висловив протест проти злочинного режиму, спробував сказати «Ні!» системі, що вбиває мою державу. Революційний чин кинув мене у вир війни, де я був волонтером й учасником добровольчого руху, згодом я так само добровільно вступив до лав Збройних Сил України, тепер черговий виток громадсько-політичної роботи…
Я ніколи нікого не засуджую, адже кожна людина робить свій вибір самостійно, і колись мені не соромно буде сказати дітям, що їх батько разом із побратимами зберіг і зміцнив для них ту «субтильну незалежність», яку нащадкам доведеться ще довго й важко розбудовувати. Проте все має свою ціну, а справжня незалежність узагалі безцінна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747620
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Я націоналіст, а це не просто слово –
Це той, без кого нація німа,
Саме вона народу є основа,
Без неї і держави теж нема.
Я націоналіст. Для мене це важливо,
Я нації клітиночка мала,
Ціную мову й пісню, ту, тужливу,
Що Роксолана з Турції вела.
Я націоналіст. Когось це слово тішить,
Для декого лише порожній звук,
Буденності не терпить воно й тиші,
І вироком звучить людському злу.
Я націоналіст. Це слово підзабуте,
Та без таких, як я, майбутнього нема,
І лиш з такими Україні – бути,
Бо нації такої не зламать!
Я націоналіст і це архіважливо,
Бо нація тоді лише жива,
Коли збере все історичне жниво
Й заходиться нове вже вишивать.
Я націоналіст і мрії мої світлі,
Адже народ без них не вижива:
Своє він місце відшукає в світі –
Це не мої – пророка це слова!
18.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Чернігове, наш батьку, срібночолий,
Про тебе я складаю ці пісні,
Тепер ти не такий, як був учора.
Хоч вулиці твої і затісні,
У них сліди прапращурів-героїв,
Що втрапили в легенди і казки,
Бо шанували гідність, слово й зброю.
Ні, не прості були то козаки.
Чернігове, літа твої геть сиві
І пам’ять теж і сива, і свята,
Біда війни не раз тебе косила
І біль землі у очі заглядав.
На зло усім живеш в обіймах долі
І звершуєш ту історичну роль,
Що стежку мітить до добра і волі,
Без рабства й позолочених корон.
Чернігове, мій сивоокий граде ,
Тобі мої і дії, і слова,
Покликані землі служити й правді,
Про те як ти за волю уставав.
Освячені дочірньою любов’ю,
Звучатимуть вони ще сотні літ,
Намічений твій шлях великим Богом,
Пройшов крізь товщу змучених століть.
Чернігове, милуюсь я тобою,
Веселим блиском жовтих куполів,
За тебе встать готова я до бою,
Урятувать щоб золото полів.
Розправ же у Десні свої вітрила,
Встань проти зла і підлості, й пітьми,
Вони сьогодні шлях тобі закрили,
Берися до святої боротьби.
Чернігове, твоя і правда сива,
Не раз на неї падала зима,
Не раз твій біль гірка сльоза зросила,
Та ти встаєш, мов фенікс, з усіма.
Мета твоя – здобути віру й волю,
Яку прапращури уміли здобувать,
Повінчані зі славою і болем,
Вмирати вміли, вміли й воювать.
3.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746101
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Я люблю своє місто, свою Україну.
Ти і я - ми Держава з тобою єдина.
Наше море Азовське вітає гостей,
Сміх навколо лунає веселих дітей.
Люди в нашій країні живуть працьовиті.
Доброзичливі, гарні ще й талановиті.
І Держава у кожного в серці у нас.
Зігріває хай лагідне сонце всякчас.
Сяє в нашому небі заграва свободи,
Символ золото-синій Держави й народу.
Бо є на землі цій, єдина країна.
Така неповторна, як наша калина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739289
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2017
***
Коли на тебе скачуть люті пси
і норовлять до крові укусити -
ти не терпи цього, не тишся і не спи,
таким не треба тихістю годити.
Таким вартує дати по чолу,
та так, щоби зо місяць скавуліли,
бо знов калічитимуть душу, й не одну,
та ще й на чорне говорити, що то біле.
І ти не бійся, що дасиш відпір
а потім будеш наслідки збирати,
якщо в людині оселився лютий звір -
не треба тому звіру потурати.
Не треба пригинати голови,
і Боже збав ставати на коліна,
не боячись нічого, в очі говори
собаці те, що є направду вірним.
І дай позауш так йому хоч раз,
аби уже не багнув і гарчання,
аби урешт собі затямив на всяк час,
що ницості не буде потурання!
18.05.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734118
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Судилися нам різні долі,
характери і почуття,
тривоги, радості і болі –
свої сценарії життя.
І кожен нарізно долає
відпущений життєвий шлях,
страждає, плаче і кохає.
У кожного – свій щастя птах,
зоря, провісниця початку,
що згасне, як прийде кінець,
талантів міра і достатку,
і хрест, і терни, і вінець.
Та всі одного просять в Бога,
відчувши подих небуття:
обірветься земна дорога –
щоб не прирік на забуття.
Щоби живі нас пам'ятали,
і спомин той їх грів теплом,
й любов, яку ми дарували,
в їх душах проросла добром.
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730309
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2017
У житті - береженого Бог береже,
Так останній патрон береже безневинний.
Рветься ворог у дім, щоб забрати чуже
І тріпоче народ, наче лист тополиний.
Піднімися, народе, настав волі час,
Твій останні патрон у висок для рашиста…
Буде в тебе патрон, буде ще і не раз,
Ти завжди ним стрічай ворога-антихриста.
Як минула зима, забуяли хліба,
Ти не вішай ніколи на цвях автомата.
Свій останній патрон, ти забудеш хіба?
Захистити ним можеш своїх маму й тата.
Рубежі бережи, не здавайся в полон,
Тобі завжди останній патрон допоможе,
Бережіть, діточки, свій останній патрон…
Ти ж солдата храни, я прошу Тебе, Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726706
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2017
Я вдячний Богові за все,
за все ,що щедро так дає
і вірю-Він завжди мене почує.
За рідний дім і за сім'ю,
за Україну,де живу
душа співа величне-Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
Я дякую за хліб щодня,
що милість вічна є Твоя,
за світ чудовий,бо його люблю я.
За друзів,мудрих вчителів,
за воріженьків-ворогів
прошу у Бога щиро -Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
Ми миру хочем,не війни!
Нам єдність ,Господи,пішли
і зло все зупини,Тебе благаю!
Нехай Любов єднає світ,
нехай в душі скресає лід
щоб люди всі співали -Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
Я вдячний Богові за все,
за все ,що щедро так дає
і вірю-Він завжди мене почує.
За рідний дім і за сім'ю,
за Україну,де живу
душа співа величне-Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
Алілуя!Алілуя!
16.03.17.
https://www.youtube.com/watch?v=XXXiIrYrOOU
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723847
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Часами зупинюсь і задивлюся…
Кругом своє, родинне - небо й ліс,
Дивлюсь на казку і в душі молюся,
Невже в раю я народивсь і ріс?
Тут сонце золоте, цвіте калина,
Дуби, смереки і старий Дніпро.
Земля моя, що зветься - Україна,
Край історичний, всяко тут було.
Не зраджу, не покину я ніколи,
Бо своє рідне в серці я ношу.
Щоб ворога ми злого побороли,
У Господа найбільше я прошу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723517
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Майдан горів, як в небо піднялися
Сто ангелів, щоб нас урятувать,
Щоб кожен українець ізмінився,
Щоби зміцніла наша булава.
Спливли три роки. На Майдані свічі
Завершити почате кличуть нас.
Небесна сотня нові жертви лічить,
Та вплинути не може на Донбас.
На жаль, не сколихнула душ тим сотня,
Хто мають собі інших сіячів
І вірять вони рашівським сексотам.
Й ціна тій вірі – в небі тисячі.
Чому ж війна наукою не стала
І не змиває брехні свіжа кров?
Чому Донбасу люди не повстали?
Чи не тому, що страх їх поборов?
Проснися, люде, гідність тебе кличе,
Допоки будеш Раші рабувать?
Синівська кров вже не тече, а хлище.
За що й за кого йдеш ти убивать?
Щоб у Росії стати другим сортом
І заселить Камчатку чи Сибір,
Носити мед в чужі, російські соти?
Коли ж раба задавиш у собі?
22.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719623
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Біла баба снігова
Не ходила ніжками
І, щоб сумно не було,
Кидалася сніжками.
Торохтіла у відро,
Кричала-балакала.
А як сонце припекло,
Стихла і розплакалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718003
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Тремтить земля, здригається в судомах –
нечистий з пекла прочинив портал
у Харкові, Чернігові і в Сумах,
і в Маріуполі аж плавиться метал.
Миролюбивий мій, священний краю!
Чи хто зурочив доленьку твою?!
Ти видаєшся ласим шматом раю
загарбнику-убивці-палію.
Безпутний карлик втратив глузд і міру,
приніс страшну розруху, сльози, смерть.
Навів би лад в несходженім Сибіру.
Вже завойованих земель у нього – вщерть,
не потягнути більше. Крим, злодюзі,
застряг у горлі, досі не ковтне.
Та все не йметься виродку-катюзі.
Що скоро – в пекло, досі не збагне.
Лихим сусідам віділлються сльози
і горе, й відчай наших матерів,
і голод, й спрага, й знищені обози,
і наклепи медійних упирів,
синів і доньок зграї журавлині...
Імперіям Бог не прощає зла!
Прийдуть розплати лютої хвилини –
побачить світ знеславлені руїни,
зітліє "велич", зганьблена дотла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Спи моя внученько, спи моя Златочко,
радість й потіха моя.
Хай тобі стелиться, любе дитяточко,
доля щаслива твоя.
Спи моя внученько, спи, моя ясочко,
ти ж натомилась з-за дня.
Місячок вийшов кругленький, як пасочка,
нічка вступає в права.
Спи моя внученько, спи, моя чічечко,
ясна на небі зоря.
Йде за зимою весна й тепле літечко,
наша розквітне земля.
Прийде за стужею теплеє літечко,
Наша воскресне земля
Житимуть в мирі вкраїнськії діточки
Спи, люба внучко, моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715707
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
Щоб навесні у «кирзаках», що в дьогті,
Місив грязюку, виглядав шпаків.
Приніс квітки із лугу жовті-жовті
І бігав разом в гурті хлопчаків…
Копав зимою у снігу траншеї,
До ночі із зашпорами в руках,
Ті походеньки, ніби Одіссея,
Дитинства, що неписане в роках…
Пора дитинства – голо-босі роки,
Шматочок хліба, я ж тоді був пан…
Собачий гавкіт, різкий крик сороки
І мій туман, дитячий мій туман…
Якби мої вернулися тумани,
Клубочками у теплій синяві.
І чашку молока налила мама,
І кіт мурликав вдома на вікні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715605
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Горить Донбас. Киплять сніги.
Мороз і душі пропікає.
Проклятий час. Пруть вороги.
То чорну справу вершить Каїн.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Вогнем і небо вже палає.
Там пекла справжнього круги
Й героям двері там до раю.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Кровить Авдіївська промзона.
200-их, ранених – стоги…
І сатанинський спів Кобзона.
О Боже, де ж ти забаривсь?
Чи дим тобі вже виїв очі,
Що ти не бачиш ізгори,
Який внизу твориться злочин.
А мо’, людей тобі не жаль?
Чи не твої це, Отче, діти?
Тоді назви, де та межа,
Щоб мир настав і в нас, і в світі!..
31.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715478
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Історія навчає, як багато
за брата цвіту нації лягло.
Та як і де узяти того ката,
аби такого брата не було?
Історія не бреше, а голосить
Полтавою, з Батурина і Крут,
як прилучали нас великороси
вогнем і кров’ю до союзних пут.
Історія рече, аби мовчати,
і слухатися голосу вождів.
Дослухались. Доносами на брата
занапастили славу козаків.
Історія сльозою камінь точить
на тій путі, де залишали слід
мої діди, яких обдертих, босих
етапом гнали на Сибірський хліб.
Училися, як порівну ділити
копалини і надра у землі.
Усе, що нами найдене й відкрите,
присвоїли злодії у кремлі.
Не новина, що фобія колишня
лякає нині щирих москалів.
Не дивина. І фарисеї – ближні,
аби вточити крові у братів.
Історія наочно показала
і пряники ідей, і батоги,
і як за шкіру заливали сала
«передові» сусіди-вороги.
Історія яріє в казематі,
де почиває наша булава.
Подейкують, що ми були багаті?
Не пам’ятає «оного» Москва.
Існує байка, – ми такі похожі
у лоні однієї з матерів,
але – голодували люди Божі,
а нелюди душили «куркулів».
І наша дружба – це одвічне путо,
в якому більший меншого карав.
А нині Каїн забуває Крути,
де Авеля на вила підіймав.
Та – буде суд! І Боже слово віще
у іншу віру ще наверне нас,
аби усе, що діяли раніше,
не повторити, як трагічний фарс.
Ми поділили золоту руїну
і розвелись у небі на віки.
Історія
робила
помилки.
Та хай ім’я дівоче – Україна
леліє доля, як матуся сина.
Помиряться
ачей
зведенюки?
.................................................
Надія є, що мрія все поборе,
і каркає історія стара,
що сестрами
єднатися
пора...
Які ще не освоєні простори!
Роздайся, Севастополь-Чорне море,
на крейсері
з ракетою –
сестра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715201
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Зібралася нині мати... подалась в чужину,
Аби дітям заробити трохи копійчину,
Аби борги всі віддати, та й щось заробити,
Щоб спокійно могла спати, та на світі жити.
Приїхала... чужа мова та чужі закони,
Без грошей, та без роботи, та без охорони,
Та Господь змилосердився- знайшла добрі люди,
Що роботу пошукали, не ввели в облуди.
Працювала, спину гнула, копійку складала,
Все, що могла, до гніздечка дітям посилала.
Дочка скінчила Медичний, син став інженером,
Їм квартири покупляла, машини, як мерам,
Хату спільну збудувала, би мала де жити
Та у старості глибокій дітей не просити.
А та старість білим птахом коси посивила:
Не та сила... все зібрала, чужину лишила.
Повернулась до родини- на рідні дороги,
Не впізнала свого двору, ні свої пороги.
І онуки підросли- бабусі не знають,
Діти скоса поглядають й не дуже вітають,
Не цілують рідну матір- двері зачинили:
Там не можна, там- покої, аби не смітили.
Поселили в літній кухні на старому ліжку,
Змирилася знову мати- аби їм не тісно.
Поділила дітей грішми, подарки роздала-
Сльози з очей покотились- за що так дістала.
Приїздили, як на дачу та гостей приймали,
Ну а матір в літній кухні завше забували.
Їли, пили, веселились за мамині гроші-
От, такі вже нині діти- " люблячі й хороші".
Стисло серце її в грудях... лягла, та й не встала-
Вічність тихо колисала, та тихо приспала.
Втихла з Богом- своїм Батьком, душу поєднала-
Ось так, любі, та чужина любов дітей вкрала.
Поховали ї сусіди... дітям не до того-
В них робота та кар'єра- у них повно свого.
Поховали, загорнули- лиш небо заплаче-
Знов подалась у чужину- най Господь пробаче,
Тих дітей, що так забули любити рідненьку,
Що не знали шанувати свою рідну неньку.
Так чужина розділила на дві половини-
Гірку працю материнську та дітей гординю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714450
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Пірнуло місто в сиво-білий смог,
молочна пелена заслала вікна.
Колотить серце, мовби від тривог,
хоч – ні думок, ні почуттів... Одвикла
від гурту, я в жаданій самоті
над віршами хвилинку помудрую...
і полечу в деньочки золоті –
в своїм минулім тінню помандрую.
Там знані й рідні – всі іще живі,
ще туга душу втратами не рвала.
В натягнутій сердечній тятиві
стріла кохання долю чатувала.
Здавалося, життя не має меж,
а почуття – довічні і взаємні!
Красива – і в наряді... й без одеж!
Всі люди – світлі! Тільки ночі темні...
Злетіло в мить... Живу вже без вітрил,
а музика – piano, не мажорна.
І мрії веселкові стерлись в пил,
пропущені через життєві жорна.
І хоч не все в житті "уже було", –
на долю плакатись не вдячно й грішно, –
безцінне і найкраще відцвіло
і вхід до нього замкнено навічно.
Душа ятрилась виром почуттів,
і нуртувало пам'яті джерельце.
... А смог за нічку інеєм осів,
а теплий спомин – на скрижалі серця...
17-18 січня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712920
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Останні години злітають
І рік ще один промине.
Веселі в новий всі вступають,
В старому лишають сумне.
Бажаю ,щоб в новому році
Здійснилися мрії усі,
Щоб щастя на кожному кроці
Бажали і рідні й чужі.
Щоб радість гірським водоспадом
Вривалася в ваші серця,
Іскрилася там зорепадом,
Якому не має кінця.
Щоб радості сльози струмками
Збігали із ваших очей,
А смуток ходив щоб кругами,
Шукаючи ваших дверей.
Здоров*я пливло щоб рікою,
В якої нема берегів,
Щоб завжди пишались собою
Й ніколи ніхто не хворів.
Щоб війни пішли всі з димами,
Минув ,щоб і голод і страх.
І голуба миру віками
Тримали всі міцно в руках.
Любов щоб в серцях розквітала,
Як квітнуть весною сади.
Щоб завжди людина кохала
Й коханою була завжди.
Щоб кожен звернувся до Бога,
Щоб гордість свою надломив,
Щоб сумнів минув і тривога
І Богові душу відкрив.
Щоб доля до нас посміхалась ,
Щоб посмішка була завжди,
Біда ,щоб від нас відцуралась
Щоб друзям ми радість несли.
В бокалах вино вже іскриться
Ялинка вогнями сія
Рідня вже до столу спішиться
Сідаю до нього і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709578
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 17.01.2017
Минула осінь золота,
і листопадова сльота
вповила білий світ журбою.
Забрали радість журавлі,
віднесли в безвість на крилі́,
в далекий вирій за собою.
Не замітає сніг сліди
печалі нашої й біди
в серцях, обпалених війною.
Горить розтерзаний Донбас,
де більше року ти без нас,
а ми – у тузі за тобою
ждемо дзвінка... ждемо новин...
Вже впізнає маленький син
свого татуся на світлині,
малює донечка портрет,
ти ж – гордість і авторитет,
герой і захисник наш нині.
Нема твоєї в тім вини,
що вкрались пасма сивини –
тривоги випила по вінця.
Без тебе свят у нас нема,
і дітки, бачу, крадькома
стають в молитві на колінця.
Цілую я тебе у снах,
а сльози виллю у листах,
які тобі не відправляю...
Без скарги витерплю біду.
Ти ж – на війні!.. Я вірно жду
й тебе молитвами спасаю.
За нами серденька не край,
лиш захисти наш рідний край,
не дай спали́ть свого гніздечка!
І бережи життя своє,
ти – найдорожче, що в нас є!
– Твої
кохані
три
сердечка.
9.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711089
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Я готую кутю для святої вечері.
Ти гранати й патрони, щоб встояти ніч.
Вношу дідух в ціловані інеєм двері.
Ти шукаєш мішені у сніжній стіні.
На столі, як годиться, всміхаються страви.
А у тебе цигарка із братом на двох.
Я молюся до Бога, щоб зникнув лукавий.
Випускаєш ти твердо з підствольника ВОГ.
Я чекаю на світло, що дасть нам надію.
Ти — що землю окропить не кров, а вода.
… Догорають свічки.
За вікном вже сіріє.
Бій утих.
Це в окопи прийшла Коляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711195
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Всіх друзів по клубу вітаю з Новим роком!
Як наступає Новий рік,
Число міняє дата,
Лягає старість на поріг,
Хіба для неї свято.
Лиш молоді ідуть в літа,
Не відають, що далі…
Бо в них є юність золота,
Лише старі в печалі.
Проте життя – це тільки мить
І завжди з Новим роком,
Все більше хочеться нам жить,
Бо старість вже під боком.
Але ялинка промінцем,
Несе тепло до хати,
Зникають зморшки і лице
Душі шукає свята.
І, щоб на світі не було,
Нам жити в Новім році,
Щоб миру й щастя прибуло
І радість в кожнім кроці.
Щоб нас будили кожен день,
Півні піснями зрання,
Було кохання день-у-день
Палке, міцне кохання!
То ж щастя зичу любі Вам,
Кохання і достатку,
Збудуйте в Новім році храм -
Старий лишіть на згадку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709414
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Забрів у зиму теплий день осінній,
в гіллі когось оплакував, жалів...
Хмарки дрімали в сірому склепінні,
їм, схоже, снився клекіт журавлів...
Давно з птахами радість відлетіла,
жар-птицею, у сонячні краї.
І споглядає небо опустіле
осиротілі луки та гаї.
У чорнім полі вітер завиває,
висвистує в засохлій ковилі,
в пожухлих травах смуток спочиває
та вороння жирує на ріллі.
А ліс, що стоголосо й безтурботно
буяв життям серпневої пори,
закляк в заду́мі і гуде скорботно,
накрившись темним саваном жури.
Мій краю рідний! Вражений війною
і втратами в нерівній боротьбі,
сумуєш ти, а разом із тобою
і вся природа – в тузі і журбі.
Крізь сірі барви, радо зеленіє
і тішить око лиш озимина,
вселяючи і віру, і надію:
добро вже сходить! Тож мине війна.
11.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706113
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Так хочу розказати всім про рай,
Земний мій рай- божественна Країна,
Мій світ, де зацвіте весною гай,
Де кетягами хилить горобина.
Де рідна хата, стежка край села,
Вода студена, батьківска обора,
Там в соняхах любов'ю залягла,
Моя, та й по дитячому, свобода.
Де житній хліб із маминих долонь,
Приймала, як святе причастя,
Там серце гріє батьківський вогонь:
Хіба на світі є ще більше щастя?
Мій світ земний, мій Божий вічний рай:
В намисто зір увібрана калина,
Із гір високих лине водограй,
Земний мій рай, моя ти, Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696090
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Навіє їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
А спогади уже пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
в студену зиму...
ПРОГРАШ
і повторюються останні 4 рядки.
11.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
День Незалежності в цей час .
День Незалежності в цей час .
День Прапора й Свободи .
Люблю Народе Рідний – Нас .
Від Заходу до Сходу ..
Країну Рідну – Я Люблю .
Та Мову Солов’їну
І не дозволю – будь кому ..
Ганьбити Україну ..
Казати що життя нема ..
Що треба всім втікати ..
Кудись за поле , за моря .
Нема що тут чекати ..
Що тут майбутнього нема .
Що гроші все рішають .
У всім – винити москаля ..
Що тут лиш всіх «кидають».
Достатньо ! Досить ! Замовчи !
І скиглити не треба !
На своїм місці – все роби ..
Щоб вирватись до неба ..
Щоб Україну будувать.
Навчати та Любити .
Лиш Своє Рідне купувать .
Щоб мав за що Ти жити .
У своє гроші Ти вкладав .
У рідне – вітчизняне ..
Хвалив , Любив , Оберігав ..
Тоді Тут Рай Настане !!!
Автор Підгірний Володимир 24.08.2016.р .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685544
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Дід Миколай
[i]Я піду… там де сині гори,
Полониною… в дикі звори.
Там де наші з тобою зорі,
Світять ночами у дозорі.
В розмаїття братків - віоли,
Таїною лежать узори.
Повернуся навкруг… - фіорі,
Жайвір грає на скрипці в хорі.
Приспів:
А роки мої вдаль вже з громами,
Піднялися увись з журавлями.
Ох та юність… так щедра думками,
Слідом ходить, як доля за нами.
Квіти ж дивні горять вогнями…
Не прийду ж я… ніяк до тями.
Ой ти доленько доле...
Моя память жива.
Понад краєм піду я плаєм,
Хай серденько моє співає.
Як ходили колись згадаю…
Знову радощі всі спиваю.
Котить сонечко світло раю,
Розливається круг розмаю.
Тут любов ми пили губами,
Тут кохалися до нестями.
Приспів.
[/i]
================
Віталій Назарук
КРИНИЦЯ
[i]Повернувся додому знову,
Поклонився всьому святому.
І зове знов його криниця,
Щоб прийшов він води напитись…
Біля вишні стоїть в куточку,
Взяв відро, щоб води набрати,
Її питиме по ковточку…
Тут його проводжала мати.
Приспів:
Ой, криниченько, моя доле,
Як болить, що аж серце коле.
Дай водиці своїй дитині,
Що далеко на самотині.
Дай водиці своїй дитині,
Що далеко на самотині.
Крізь роки, крізь життєве поле,
Він вертає до тебе, доле.
До хатини і до криниці,
Щоб побачити і напитись.
Що ж бо далі ще невідомо,
Йому часто дорога сниться,
І зове його знов додому,
Біля вишні, свята криниця.
Приспів.
Ти, криниченько люба,
Дай водиці йому….[/i]
=================
Людмила Пшенична
Ти, янгол, з неба
[i]Ти - зоря моя світанкова.
Ти - цілюща роса ранкова.
Ти - джерельна, свята водиця.
Чорноброва та білолиця.
Як поглянеш - спиняеш серце.
Та від щастя, від щастя, все це.
В твоїх косах - коштовних зорях -
я купаюсь, неначе в морі.
Приспів:
Солов'їним зігрієш словом.
Потонути б в твоїй любові.
Мов дитя горнусь я до тебе.
Ти ж, неначе, сам янгол, з неба.
Ти ввібрала красу від світу.
Як в душі, так і врода з виду.
І хай заздрять мені всі хлопці,
бо в моїх руках, справжнє сонце.
Берегтиму тебе, кохана,
від зла-ока, життя-дурману.
Ти для мене неначе серце,
я живий, доки воно бьеться.
Приспів.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685254
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Садова Квітка
[b] Шкільний вальс [/b]
1. Ось і осінь пора золота загадкова,
І лунає для вас радо перший дзвінок.
Зустрічає гостей рідна батьківська школа,
Кличе знову до себе на перший урок.
[i] Приспів:[/i]
Прощай же літо босоноге.
Прощай, прощай, бо вже пора.
Злітають в небо журавлята,
Як діти з рідного двора.
Хай вам стелиться дорога рівна і легка,
Хай підтримують в польоті сильних два крила...
2. Залишають батьківське гніздо журавлята.
Час спливе непомітно, на те він і час.
А два рідні крила ваші батько і мати,
Друзі і вчителі завжди раді за вас.
[i] Приспів.[/i]
3.Ось і осінь пора золота загадкова,
І лунає для вас радо перший дзвінок.
Зустрічає гостей рідна батьківська школа,
Кличе знову до себе на перший урок.
[i] Приспів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682359
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Моє ти серденько – калино,
Вкраїно рибонько моя.
Моя прекрасна Батьківщино,
В дібровах співи солов’я
Допоки в тебе є поети,
Що віддадуть тобі життя.
Й згорять за тебе, як комети,
Заради твого майбуття
Не вмреш Украйно, не загинеш
І не одягнеш кайдани.
В безмежжя слава твоя злине,
В найдальші далі чужини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670708
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Із Києва до Візантії
Поміж високих берегів
Пливли ладьї – різьблені змії
Відлякували ворогів.
На палубі струнка княгиня
Вдивлялась в неба далечінь.
У неї очі такі ж сині.
Як і дніпрова глибочінь,
Такі ж русяві її коси,
Немов колосся у жнива,
Не молода вже, але осінь
Її краси не зайняла.
Вона стояла й міркувала,
Про цей найвищий свій візит,
А сонце успіх віщувало
У цареградових воріт.
Дніпро був лагідним і тихим,
Й покірно в море прямував,
Ніщо не віщувало лиха,
Вже дві доби похід тривав.
Попереду йшли охоронці
З дружини сина – вояка,
Сам Святослав в чужій сторонці
Навчав хазарів гопака.
Ніяк не вмів він мирно жити,
Не був ласкавим до жінок,
Весь час в сідлі, несамовитий.
Зітхала: «Ох, синок-синок!»
І мріяла про світлу днину,
Коли не буде більше війн,
І прийде спокій у країну,
І правитиме Руссю він!
Так мріяла та милувалась
На білі цегляні хатки,
Навколо села простягались
На пагорбах Дніпра-ріки!
Ліси мінялися степами,
Широкими мов океан,
І син небо над житами
Здіймалось прапором слов'ян.
Й завмерла Ольга на хвилину.
Мов щось побачила в житах -
Майбутню на Русі країну,
Яка народиться в віках,
Побачила міста великі,
Машини дивні і човни,
І де степи буяли дикі,
Будинки – вежі цегляні,
І там, де капище Стрибога
Збирало на свята дніпрян,
Чорніла наче скло підлога,
І називалася - майдан.
Хрести здіймалися у небо,
Там був тепер єдиний Бог,
В язичництві нема потреби,
Та ще попереду цей крок.
Тривала подорож княгині,
Та раптом з неба хлинув дощ,
Чорнильним стало небо синє,
Вода мов темне скло також.
На берег треба повертати,
Але ж ті хвилі не дають,
Княгині би у теплу хату,
Перевдягнутись і заснуть.
Раптово острівець маленький,
Й на ньому вогник миготить,
Човни дістались потихеньку
Де заводь і не так шумить.
Зійшли мандрівники на сушу,
І рушили на маячок,
А вітер витрясав з них душу,
Й кущі чіпляли на гачок.
Дійшли нарешті до паркану
Старий дружинник –поводир
Постукав у високу браму,
Де був місцевий монастир.
Цей острів Монастирським звався
Він не великий, не малий,
І князь Олег тут зупинявся,
Тож для князів він майже свій.
Хрещені руси заснували
Собі маленький тут Афон,
Ченці вже на ніч полягали,
Та раптом гості: Геть і сон!
Впустили всіх, нагодували,
Благословили їх до сну,
Ще мить, і подорожні спали,
Під грізний рокіт Перуну!
На ранок, як пройшла негода,
І сонце обігріло світ,
Краса весняної природи
Засяяла, мов хризоліт,
У кожнім острова куточку,
На квітах, і на стеблах трав,
На молодесеньких листочках,
Мов хтось смарагди розсипав.
Гутарить весело дружина,
Готує в подорож човни
І хоч їх прийняли гостинно,
Не зволікають час вони.
Не хочеться лишати острів
Княгині, тут би і жила,
Тут віра в серце лине просто,
Тягар гріхів з душі б зняла.
На темну Русь чарівне світло -
Христове сяйво принесла б.
Як Візантія Русь розквітла б,
Містами й селами зросла б.
Так мріяла собі княгиня,
Та для Русі потрібен час.
Хоч проростало вже коріння -
Життя новітнього каркас.
І подорож до Візантії -
Це перший до зростання крок,
Що Ольга на Русі посіє
Зійде у визначений строк.
Її онук і син рабині
Що ще прутом ганяє кіз,
Колись в Дніпро Перуна скине,
Й старе все піде під укіс.
І зрозуміють у Царграді,
Як Ольга ввійде у палац,
Русь підкорити їхній владі -
Не вийде, втрачений їх шанс.
Що ні величчя Візантії,
Ні пишність двору і прикрас
На цю розумницю не діють,
Вона обійдеться й без нас.
Що Русь – то рівна їм держава,
А не прислужниця царів,
І пролунає її слава
До самих дальніх берегів.
Вже на Дніпрі співають дзвони
Своїх церков, монастирів,
І пишуться нові ікони
Руками київських майстрів.
Тож Ольга тільки посміхалась,
Як згадувала свій візит,
Що вже хрещеною дісталась
До цареградових воріт.
Як здивувався імператор,
Сказати й слова їй не зміг
А патріарх - їх агітатор,
Занервував і з часом збіг.
Бо не у пишній Візантії,
А у ченців, в монастирі
Вона здійснила давні мрії
І ХРЕЩЕНА БУЛА в Дніпрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662903
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016
Це ми клялися!
Нам лиш завдяки
ті Юди що в обличчя цілували
Отримавши за зраду срібляки
Відправили Месію на поталу
Це ми зрікались!
Наша в тім вина:
За хрест, за батоги, вінки тернові
За всю наругу вчинену
Сповна!
Це ж ми Йому божилися в любові!!!
А ми - "Пилат!"..
А що вчинив Пилат?
Не він в любові клявся щоєсили
За зраду не отримував оплат
Він тільки те зробив
що МИ просили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661085
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Приснилося: ступаю я житами,
А вдалині світанком небокрай.
Перегортаю колоски руками,
Іду і йду, іду я аж за край.
Уперто йду і в долі не спитала.
Це може, врешті, самостійний крок?
Неначе небо на собі тримала
Й губилася у безлічі зірок.
До сонця йду і все поміж житами,
Безмежжя розгортаючи навпіл.
Мережиться дорога за верстами,
А скільки ще перетоптати кіл!
Я радощів хотіла відшукати,
Бо так журби багато в днях отих.
У спомині: як за ворота з хати
Лиш вітер проводжав, навіть притих.
Так і пішла назавжди від порога
З дитинства - у далекий чужий світ.
І не проста була моя дорога,
Й багато вже минуло з того літ.
Приснилося: дійшла до краю жита,
А за межею безліч бур’янів
І далина туманами сповита...
Щоб далі йти... це ж скільки треба снів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658079
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
В Палестині, в час прадавній,
Він ішов – ріділа мла.
Шурхотів пісок і камінь –
Сину Божому хвала!
Справи ті, що мав звершати,
Словом правди проросли.
Легко нам людьми назватись,
Дуже важко буть людьми.
Нам з потоку воду пити,
Божі дочки ми й сини,
Щоб в юрбі не опинитись
Лютим криком: «Розіпни!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657822
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Минуле й майбутнє, а я – десь між ними,
Згубився в теперішнім світі навік.
Прикутий до часу галери й щосили
Веслую, забувши про сильний потік.
На захід, а хочеться схід осягнути,
На північ безкраю, та південь в душі.
Гортаю сторінки морозами скуті
Та де там пізнати, читати б мерщій.
Минуле єхидно до мене белькоче,
Про те, що не зміг, не зробив, не пізнав.
Майбутнє пихато сміється, не хоче,
Щоб я увірвався завчасно до знань.
Збирає теперішнє мито віршами,
А в них повно всього: є радість, є біль.
Є грішні слова, що нагадують шрами,
Буває і гірше – холодна постіль.
Минуле й майбутнє, мов два херувими,
Один зачинив свою браму і зник.
А другий – далеко, лиш я – десь між ними,
Все йду через нетрі життя, бо так звик.
16:07, 21.10.2012 рік.
Зображення: http://www.e-reading.org.ua
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652715
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
[i] Віталій Назарук[/i]
[b]ПРИЛІТ ЖУРАВЛІВ[/b]
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Вже повертаються додому із невідомих нам країв,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавлів.
Летять журавлики додому, вітає їх своя земля,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавля.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Шлях не легкий вони здолали, та цей політ для них – святе,
Бо їх додому доля кличе, весна у домі вже цвіте.
Нелегкий шлях лишивсь позаду, земля весною стріла їх,
У пролісках цвітуть поляни, в пташинім соло чути сміх.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
---------------------------
[i]zazemlena[/i]
Піднялось сонце вгору-
І піймало весну.
В надзвичайну цю пору
Все проснеться від сну.
Приспів:
І радість в нас гірським потоком,
І спів птахів додасть снаги,
І зачарують квіти око,
Зазеленіють береги.
І звеселяться наші душі,
Творити їм, боготворити,
Потік весни знесе байдужість -
День щастям явиться умитий.
Зупини мить на хвилю,
Погляд кинь в небеса,
Скрізь: за крок і за милю,
Скрізь краса-чудеса.
Приспів.
Це не сниться, не казка,
Вся краса наяву,
Як в полон ій не здати
Щирість й правду свою?!
Приспів.
---------------------------
[i] горлиця[/i]
ТУГА
Посивіла голубка, воркотіла в журбі,
Не вертається голуб, вже і збилась з лічби.
Навкруг задушливе повітря, і дихать тяжко. Постарів
Той сад, що вчора щастям дихав, у пахощі свої манив.
Лежить в ногах посохле віття, калина більш не зацвіте
Чекай, не плач голубко вірна, він прилетить, знайде тебе.
Де ж ти голубе білий, у якій стороні,
Чи вернешся в обійми, після тої борні.
Летять пір`їночки у небо, голубка гілку обніма,
Вона чекає, дні і ночі, не вірить що в живих нема.
О, милий мій, моя любове, душа вчуває, ти живий,
Я грію гілочку для тебе, я чую голос любий твій.
Не журися голубко, що минули роки,
Я вернуся до тебе, не лишусь в чужині.
Вже хмари чорні розступились, в саду розтаяли сніги,
Вже чути шелест крил у небі, і квітнуть проліски весни.
Вже світить сонце, скрізь ясніє, голубка чує в серці дзвін,
Надія в серці голубіє, в обійми знову візьме він.
------------------------
[i]Танюша Одинцова[/i]
[b]Знов завесниться ...
[/b]
1. Не журись ,хоч стомились
Знов вітрила твої ,
Що так швидко й невпинно
Пролітають роки .
Життя, мов та барвиста книга ,
Читати нам її й читать,
А ще далеко так до криги
У наші перші 50 .
2. Посміхнімся лелекам ,
Ось вони, десь вночі,
Нам у зорянім небі
Щастя зичуть ключі.
А ми з тобою так багаті
На діточок і онучат,
А ще так хочеться кохати
У наші перші 50 .
3. В серці знов завесниться ,
А в очах ніжний блиск,
І народжена пісня
Зрине пташкою ввись !
Життя не можна зупинити
І повернутися назад,
Та ще багато так зробити
Нам в наші перші 50 .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651863
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Вже стільки років світ собі стоїть,
А й досі ще дивуємось від всього.
Мої дерева! Одіж зодягніть!
І похизуйтесь перед самим Богом!
Моя травинко, річенько, мій дуб!
Моя снежинко і моя Вкраїно!
Як біль болить, що досі наш тризуб
На тій війні, де спалена калина.
О, мій Господь! За всіх тебе молю!
Пробач гріхи, що є в мого народу!
Я всіх... Я всіх до серця притулю...
Я вимолю... Я вимолю свободу
Для нас! Для всіх! Щоб кінчилась війна!
Щоб ця моя травинка зеленіла!
Яка краса!.. Заплачена ціна,
Щоби моя калина не горіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641539
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
ptaha
[i] Паперовий змій[/i]
Розкришивши в небі лід,
взявши радість на крило,
паперовий змій летить
білим птахом за вікном,
залишає слід у весни -
до мого дитинства шлях,
де з Мізинчиком Телесик
чумакують по степах.
Рветься паперовий птах,
ніби просить: не тримай.
Тане цяткою в літах:
- Повернуся! Виглядай!
Залишає слід у весни -
До мого дитинства шлях.
Вже веде синів Телесик
Десь по сонце на стовпах.
-----------------
горлиця
[i] Де ж ти доленько моя[/i]
Де ж ти доленько моя,
Де стежини щастя слід!
Крутиш шлях мого життя,
Мить весни і знову лід!
Чом весна така коротка,
Блисне променем в саду.
Під вінець пішли дівчатка,
У них щастя, а я жду!
Нічка, плахта, темнота,
Поховалися зірки.
Щастя пташкою літа,
Там де сховані роки.
Стукає зима, не в жарти,
Сипле снігом навкруги.
Та журитися не варто,
Ще прочищу береги!
-------------
Білоозерянська Чайка
[i]Співає юність[/i]
В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця - сльози площ -
В нашу втрачену любов.
Ро́ки - птахи перелітні-
Тануть вирієм в очах.
В них - кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
Разом - змоклі ти і я,
Прошу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
...Серце струни рвуть пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач
Розгубили почуття.
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640410
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
ptaha
[i] Паперовий змій[/i]
Розкришивши в небі лід,
взявши радість на крило,
паперовий змій летить
білим птахом за вікном,
залишає слід у весни -
до мого дитинства шлях,
де з Мізинчиком Телесик
чумакують по степах.
Рветься паперовий птах,
ніби просить: не тримай.
Тане цяткою в літах:
- Повернуся! Виглядай!
Залишає слід у весни -
До мого дитинства шлях.
Вже веде синів Телесик
Десь по сонце на стовпах.
-----------------
горлиця
[i] Де ж ти доленько моя[/i]
Де ж ти доленько моя,
Де стежини щастя слід!
Крутиш шлях мого життя,
Мить весни і знову лід!
Чом весна така коротка,
Блисне променем в саду.
Під вінець пішли дівчатка,
У них щастя, а я жду!
Нічка, плахта, темнота,
Поховалися зірки.
Щастя пташкою літа,
Там де сховані роки.
Стукає зима, не в жарти,
Сипле снігом навкруги.
Та журитися не варто,
Ще прочищу береги!
-------------
Білоозерянська Чайка
[i]Співає юність[/i]
В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця - сльози площ -
В нашу втрачену любов.
Ро́ки - птахи перелітні-
Тануть вирієм в очах.
В них - кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
Разом - змоклі ти і я,
Прошу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
...Серце струни рвуть пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач
Розгубили почуття.
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640410
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Пробач, мені Ісусе, Божий сину,
Що я вбиваю ворогів своїх,
Але вони прийшли в мою країну,
Прийшли з мечем, а то великий гріх.
Щоку не підставляю для удару,
Хоч заповідь ти нам таку даєш,
Їх «руський мир» тут не потрібен й даром,
Чому ж нахабство їх не знає меж?
Я мщусь за друзів, око тут за око,
Ветхозаветним воїном я став,
Тоді життя було таке ж - жорстоке,
Але повір, не я його обрав.
Любов й ненависть – два боки монети:
Любов до друзів й рідної землі,
Але є вороги, що всі «завети»
В ненависть перевернуть у мені.
Хоч «Не убий!» а все одно – вбиваю,
Бо тут війна – найвище в світі зло!»
Тут лотерея! Хто кого, не знаю!
Хотілося б, щоб й далі повезло!
Чи виживу? Чи повернусь додому,
Як ворога відкинемо за край?
Але нікому, Господи, нікому
Ми не дамо наш руйнувати Рай.
Щоби чужинець панував у хаті,
Де наша пісня, і душа, і плоть?
Я мушу нечестивців покарати!
А ти за все пробач мені, Господь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634587
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
(Засівачка)
Ходимо ми засівати
На Василя в кожну хату,
Хоч на дворі заметіль,
Нас послав святий Василь…
Дав зерно відбірне Вам,
Щоб вродив багато лан.
Жита дав і чечевиці,
Щоб розквітли молодиці.
З Його легкої руки,
Силу мали парубки.
Щоб настав мир у країні,
Щоб сіяло небо синє.
Щоб жила барвиста мова,
Було в серці рідне слово.
Щоб цвіла свята земля,
Сипав сніг на Василя.
Сієм, сієм, засіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634420
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
ptaha
Лічить кроки старенький годинник.
До Різдва – кілька срібних сніжин.
Із минулого запах цитринний
Гладить хутро красуньок ялин.
Стіл святковий змахне рушниками -
І, як диво, запахне кутя,
Примовляючи: Зірка над нами -
Тож родилося Боже Дитя!
Десь надворі лунають колядки.
Ходять Сонце із Місяцем вдвох –
Носять кожній родині на свято
Промінцями Любов і Добро.
Стіл святковий гостей пригощає,
І по колу кружляє кутя.
А згори Зірка всім сповіщає:
Народилося Боже Дитя!
Оживають портрети на стінах,
Зупиняється в просторі час.
Це вона – наша ненька Вкраїна –
У родину об\'єднує нас.
За святковим столом пригадаймо
Тих, що наше боронять життя,
Долі їм у Зорі попрохаймо,
Що явила нам Боже Дитя!
-------------------
горлиця
ЖУРАВЛІ
Знов летять журавлі понад степом,
В далинІ сумне чую кру – кру.
Чорні хмари зв`язалися кленом,
І журавка знов плаче - помру.
Ой, летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад.
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
Так і я, повернусь в Україну.
Над Дніпром ту стежину знайду,
Де стрічала сліди журавлині,
І по них я в дитинство пірну.
Ох, ви сни, чародійні, бажані,
Сніться, сніться я тут відживу,
Бо лиш в мріях усе це кохане,
Хоч на мить я в душі воскрешу.
І пахучі степи й рідну хату,
Я до серця свого притулю,
Й тут засну, щоб уже не літати,
За далекі моря, в чужину.
Ой летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад.
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
----------------------
Віталій Назарук
СОЛОВ’ЇНІ ГАЇ
Солов’ї цілу ніч не змовкають,
У квіту зеленіють гаї.
Вони нашу любов виглядають,
Де єднають серця солов’ї.
Приспів:
Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
А ми взявшись за руки з тобою,
Йдемо слухати в гай солов’я.
Сядем разом удвох під вербою,
Моя доле, єдина моя.
Приспів.
Соловей все співав нам про щастя,
Від цілунків п’яніли вуста,
Вітер в гіллі вербовім хитався,
Нас п’янила травиця густа.
Приспів.
----------------------
Сергій Ранковий
ОСІННЯ ЗУСТРІЧ
Розмалює скуйовджена осінь,
Мальовничі пейзажі свої,
А у небі захмаренім просинь,
Підморгне синьооко мені.
Розляглись попід ліс полонини,
Де журчать кришталеві струмки.
Ми з тобою зустрілися нині,
А у небі летять журавлі.
Пролунає відлунням сопілка,
І відчують серця резонанс.
З неба впаде замріяна зірка,
Як зорі промайне диліжанс.
Заіскряться у темному небі,
Нескінченно далекі зірки.
Я тихцем пригорнуся до тебе,
І згадаю роки молоді.
Посміхнеться розхристана осінь,
Розійдуться холодні вітри,
Розтріпають приховану просідь,
Нагадавши мені про роки.
Розляглись попід ліс полонини,
Де журчать кришталеві струмки,
Ми з тобою зустрілися нині,
А у небі летять журавлі…
--------------------
Олександр ПЕЧОРА
РІДНИЙ ДВІР
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634032
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Від ідеалу він далекий,
Але і ми не кращі з вами.
Скелети в шафах такі ж самі,
Його, як нас, приніс лелека.
Чому ж тоді із мікроскопом
На кожен крок його чатуєм,
Нас переконувати всує,
Бо він один, а ми всі скопом.
Він помилявся, як і кожен,
На помилках учився, мабуть.
І щось, напевно, його вабить,
Та щось і нас "купити" може...
Чому ми вірити спроможні
Лише у бруд, а не в хороше?..
А голос хто продав за гроші,
Бо бач, не досить він заможний?..
А хто на мітингах тримає
Дурню усяку, нам ворожу,
З надією, заплатять може?..
На себе цензора немає?..
Нам ворог дезу підкидає,
А ми, неначе пси на кістку...
А винна завжди лиш "невістка",
Мізки ввімкнути, нас немає...
Тож думаємо, українці,
Чи -мовні ви, чи ви -язикі
І не зчиняймо дикі крики
Серед юрби чи наодинці.
Вмикаймо мозок, не даремно
Господь напхав його в наш череп...
Не дай, Господь, відкрити двері
Для ворога в часи буремні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625635
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Видать, старею… Память глючит… Злость в сердце не держится… Короче, плохо это, ребятки…
Прощать врага – прерогатива святых… А в меня куда не ткни – грех кругом… Потому, хрен им, а не прощение. Потому и рифмую свои мысли в столбик… Не забыть чтоб… А ещё, чтобы злость не исчезала… Никогда…
[b]ИЛОВАЙСК[/b]
[i]«Держаться и ждать подмоги!» (Штаб АТО)[/i]
- Штаб!.. Алё, бля!..Вы чё, схуели?!
Нас же мочат почти в упор!..
Ты мне хрень не мели, Емеля!..
Где обещанный коридор?!
Бросил трубку, гандон ебАный.
Точно, сука, агент Хуйла!
Я вас всех под землёй достану,
если выберусь из котла!..
Грохот… Вырванные ошмётки
из когда-то здоровых тел…
- Долбят, бляди, прямой наводкой…
Жаль, с Танюхою не успел…
Мужики! До «зелёнки» надо!
А иначе нам всем кранты!
Где «Гуцул»?
- Уложили, гады.
- Значит, старшим, Андрюха, - ты!
Я останусь, братки. Прикрою
ваши жопы от кацапья!
- Может, можно и мне с тобою?
- Не, братан. У тебя – семья.
Он остался там… Рану солью
разъедает пиздёжь властей…
«Ситуация под контролем!» -
рапортуют из «Новостей»…
Сердце ёкнуло у Танюхи…
- Позвоню ему… Будет рад…
……………………………………………..
- Добрались, пацаны! Спокуха!...
Сняли каски…
- Спасибо, брат….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620464
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
[i]"Мы понимали, что у нас — билет в один конец. Мы шли с осознанием, что можем оттуда не вернуться, что это могут быть последние бои...". (Вадим Борсяк, боец 74-го отдельного разведывательного батальона) [/i]
[b]АЭРОПОРТ[/b]
- Ты не смей помирать, Серёга!..
Загорулько, тащи бинты!
- Больно, братик… Ещё немного,
и, наверное, мне кранты…
- Не накаркай! Сейчас на место
упакуем твои кишки…
Эй! Живой ещё, бляха, есть кто?!
Срочно бинт сюда, мужики!..
Да… Нелёгкая всё ж работа
здесь у «киборгов»…Твою мать…
- Загорулько где?!
- Он «двухсотый»!
Снайпер, сука, его, видать…
- Ёб!.. Держите, козлы, ответку!
За «Горыныча»!.. За «Хохла»!..
Вспышка… Мама… Сирени ветка…
Мурка трётся вокруг стола…
Кровь фонтаном бьет из аорты…
Странно как-то…. Ни рук, ни ног….
А по залу аэропорта
то ли чёрт прошёл… То ли Бог…
...............................................
- Дорогие бойцы, поверьте,
всем по тысяче в сутки дам!...
...............................................
Просит денег мать в сельсовете…
На оградку двоим сынам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620465
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Моя ти мово сиротинна!
Ну за які такі гріхи
тебе плюндрують? Безневинна,
наругу терпиш вже віки.
Рідкі обра́нці тебе пестять,
ще вільно дихаєш в селі...
Чому ж запроданці безчестять?
Чи ти не на своїй землі?
Чом містянин тебе не знає?
Чому соромиться розмов?
А світ перлиною вважає
посеред сотень різних мов...
Не боячися кари Неба,
затюканий дрібний ханжа
геть відрікається від тебе,
соромиться, немов "бомжа"...
На жаль, це масові моменти –
утрата пам'яті й ума.
Альцґеймера тяжких клієнтів
не тисяча, не дві, а тьма!
Чому великому народу
так тяжко вберегти своє?
Отямтеся! Без мови роду,
якого племені ми є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619678
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Пролог.
«Мы пройдём через все испытания,
На земле Украинской нам жить.
В час прощания иль отчаяния,
Мы научимся жизнь ценить.
А когда мы все раны залечим
И задышим на полную грудь,
Братьев павших, героев сердечно,
Не забудьте, прошу, помянуть».
Чего опять уродец твой двуглавый
С кремлёвских каркает высоких веж,
Собрав вокруг себя убийц, невежд,
Устраивая праздник свой кровавый?
Чего тебе в кремле там не сидится.
Смотри, орёл самодержавия воскрес!
Уже давно тебе моя Украина сниться
В твоих владениях, алчущий ты бес!!!
И мечешь молнии из глаз, из попы гром!
Ругаешь нас за наше вольнодумство!
Ты триста лет с прорубленным окном
Водил нас от мытарства до безумства.
Четыре века блуда и скитаний!
Четыре века рабства и нужды!
Терпели всё, и лагеря, и истязанья,
Века братоубийственной вражды…
Историю героев наших славных,
Пытался ложью гнусной очернить,
И с нами ты не вёл себя на равных,
Учил высокомерно, как нам жить.
Мы память чтим о наших полководцах;
Богдан, Богун, Хоменко, Кость, Сирко…
В легендах и былинах инородцев
Мы заставляли уважать себя легко.
И были толерантны к тем, кто с миром,
К нам приходил; ни с палкой, ни с кнутом…
Ни перед кем народ не гнул наш спины,
Свободы жаждал в мире непростом.
Но враг таился; подкупом, обманом,
Подлогом подлым, обещанием пустым,
Он знал, коварный, поздно или рано,
Он над Днепром разрушит все мосты.
И там торжественно, на Переяславкой Раде,
Полкам казачьим грамоты вручал,
Ты подписался о коварной «зраде»,
И радостно по скипетру стучал.
И стали дни все от огня и дыма, серы,
Когда ты необъявленной войной
Топтал безумец нашу к тебе веру,
И разделял с поляком за спиной.
Царь Пётр зажил славою дурною;
Налог подушный ввёл, разврат и пьянство.
Глумился над людьми и над страною,
Тавро поставив крепостного рабства.
Свидетелем тому один Создатель,
Когда народ мой лил кровавый пот,
Предал анафеме Мазепу подлый поп,
Ничтожный и лукавый подстрекатель.
Рубил и Стенька Разин голову орлу.
Да, только вместо той росла другая.
Над ней Емеля саблею махая
Кричал, — "Возьму, не пропадать добру!!!"
О, сколько ж было вас и "Первых", и "Великих"!!!
Самодержавный занимали трон.
Перед престолом Господа, — безлики,
Без почестей, без власти, без корон.
Стояла ты Россия у истоков
Кровавых революций, войн и смут.
Нам не забыть истории уроков.
Потомки вас из памяти сотрут.
Стрельцы шумели бунтом, Декабристы
Просили срочных от тебя реформ.
Судьбу монархии решили коммунисты,
Сметая всё безжалостно, как в шторм.
Цензурой бичевали вы поэтов,
«Дантесов» натравляли, чтоб убить,
Закрыв страну от просвещенья света,
В которой больше невозможно жить.
Рождала Русь поистине пророков,
А вы, призвав на помощь палачей,
Им лицемерно, подло и жестоко
Рубили головы, безжалостно, с плечей.
А там, под Крутами, без жалости и чести,
Расстреливали наших сыновей
Их было триста, вас же тысяч с двести,
Обрушились лавиною своей…
Ты называл свой передел земельный,
Конфликтом внутренним, гражданскою войной.
В жестокой схватке сталкивал, в смертельной,
Славянские народы волей злой.
Уничижительным словечком малороссы
Ты оскорблял свободный мой народ.
"Крым наш! Крым наш! Ура единороссы!!!"
Кричит в истерике двуглавый твой урод.
Двуглавая химера Басилевса,
Упала тенью чёрною на Крым,
И ваш царёк упрямо корчит Зевса,
Иль Цезаря, тот, что прославил Рим.
Но ты Россию точно не прославишь,
Всё потому, что ничего не строишь,
Как прежде, до тебя, мосты взрываешь,
И знаешь то, что ничего ни стоишь.
Но стыд всем вам не свойственен однако
В ООН опять стук прежний башмака,
Пытался корчить в этот раз Петрарка,
А вышло, что свалял ты дурака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612688
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Пісню на слова Ю. Лазірка
виконує Володимир Сірий (Рідний)
----------------
небо низького росту
де ти моя дитино
там де померти просто
круки летять у гості
чорна з вогню година
чорна з вогню година
очі позатуляла
може щe не загинув
бачили мого сина
там де війна лягала
там де війна лягала
світе ти сивий наче
душі повисихали
труни позабивали
злива не йде а плаче
злива не йде а плаче
там на землі розбитій
сина і сну не бачу
хай він мені пробачить
вісткою нині вбитій
вісткою нині вбитій
в горі перегорілій
як же на світі жити
Бога й людей любити
сину мій цвіте білий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614221
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Душа буває, як намокла вата,
Від мрій задумливих, сирих дощів,
Як той листок опалий, що прим'ятий
В туманах на світанку спохмурнів.
А коли совістю розп’ята думка,
Навхрест від доленосних поривань,
Горить душа осіння, мов чаклунка,
Щоб захистити тіло від страждань.
Буває, що в тоненькій павутинці
Метеликом літає у гаю…
Так безтурботно в равлика хатинці
Свій прихисток шукає, як в раю…
Коли в стійкому настрої, натхненні,
Вона зривається у дивосвіт…
У щирому, палкому сокровенні
Передає твоїй душі привіт! 14/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613424
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Віталій Назарук
[b] У вирій[/b]
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів:
Сльози знов на очах,
Смуток ліг у душі,
Журавлине «курли» тихо - тихо лунає…
Ждемо вас журавлі,
Знов на рідній землі,
У святому пташиному, рідному краї…
Проводжаю клини,
Що махають крильми,
Проводжаю у путь нелегкий…
Проводжаю я,
Проводжаєш ти,
Журавлів у край далекий…
Приспів.
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів.
-------------------------
Олекса Удайко
[b] Хто розхитує човна[/b]
Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За рідний народ, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...
Приспів:
Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема...
І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.
Приспів.
Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федерасти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті!
Приспів.
-------------------
горлиця
[b] Розлука [/b]
Під вербою дівча,
Тихо пісню співа,
На доріжку задивлені очі.
Скоро місяць зійде,
А чи ж милий прийде,
Чи пригорне він серце дівоче.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Пісня стихла в душі,
Лиш шумлять комиші,
Закигикала чайка про волю тоді.
Співчувала вона,
Бо кінчалась весна,
Знала холод несе біль і більше журби
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
---------------------
Валентина Малая
[b] Наш дух перемоги всесильний і вічний[/b]
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Моя Україно , ти багата та пишна!
Козацького духу Вкраїна моя!
Ми поборемо все, що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Ніхто не надіне НАМ на руки кайдани!
Бо батько і мати нам всіМ небеса!
І ми недаремно збираєм майдани!
Ми людства всього як та СОВІСТЬ й КРАСА!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
І БУДЕ КРАЇНА ЦВІСТИ І БУЯТИ!
Та ні, не на зло, а на щастя всім нам!
І буде завжди гордо прапор сіяти!
Бо вірні ми й гідні своїм іменам!!
Речитатив:
БО ВІРНІ МИ Й ГІДНІ СВОЇМ ІМЕНАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610681
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015
Моя Україна - багата та пишна
козацького духу Вкраїна моя!
ПОБОРЕМО все,що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
Ніхто не надіне на руки кайдани!
Бо батько і мати нам всім небеса!
І ми недаремно збираєм майдани!
Ми людства всього як та СОВІСТЬ й КРАСА!
І БУДЕ КРАЇНА ЦВІСТИ І БУЯТИ!
Та ні,не на зло,а на щастя всім нам!
І буде завжди гордо прапор сіяти!
Бо вірні ми й гідні своїм іменам!!
Всіх друзів Європи із хлібом стрічаєм!
А мова найкраща в нас,краща із мов!
Піднімемось разом й пісень заспіваєм
Про мир і добробут ,про щастя й любов!
І буде в нас жити і слава,і воля!
Не знищать ніколи нас всіх вороги!
І буде лиш світлою Вкраїнська доля!
Радіти,сміятись нам всім до снаги!
Наш дух перемоги -всесильний і вічний!
І знає про це і старий й дітвора!!
Моя Україно,краса історична!
Тобі від народу Віват і Ура-а-а!!!
Тримайтеся ,воїни,ми переможем!
І прийде на Землю Добро й благодать!
І всі як один станем струнко сторожем!!
Бо ми українськая сильная рать!!!!
Моя Україна - багата та пишна
козацького духу Вкраїна моя!
ПОБОРЕМО все,що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
24.08.2015р.
👩🦰 В.Мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601746
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2015
Земне життя немов примара
Ось воно є і ось нема,
Де сонце сяяло вже хмара,
Де квіт буяв уже зима.
пр-в
І тільки віра, і надія
З любов’ю в трійці золотій
Теплом небес у душу віють
І не згасає усміх твій.
Колишнє випито майбутнім
На святі серця і душі.
Юначі мрії незабутні
Літами час припорошив.
І сам собі ти непідвладний,
І танеш, мов на сонці сніг,
І кожна мить повільно краде
Виразний крок упертих ніг.
Слова, музика, запис і виконання: Володимир Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598294
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
Привіт, солдате! Як ти в тому пеклі,
Що чудернацько називають всі АТО?
Я чула йдуть бої весь час запеклі...
Із земляків моїх ще пише тобі хто?
Я перечитую твої листи і плачу.
Ти скажеш забобонна, та...Не треба,
Не смій писать про смерть! Інакше...
Словами ти відкриєш браму неба!
А ти потрібен нам тут , на землі!
Пиши , рідненький, краще про кохання.
І не прощайся з нами...Боже, ні!
Прислухайся, почуй мої благання!
Бувай, рідненький, хай вас Бог рятує!
Ти про майбутнє, хоч й під кулями, пиши.
Ще мир і спокій в Україні запанує!
Живи, солдате, хай пропадуть вороги!
30/07/2015 Valentyna Uroda
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597552
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2015
Слова на музику Вктора Охріменка №74
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Вранці по нескошеній траві,
Проведу кохану на поріг,
По моїй заквітчаній землі,
Де не мовкнуть диво – солов’ї…
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
В очі озеркові загляну,
Полум’яних вуст відчую смак,
Я тебе за плечі обніму,
Пригорну, бо ж я таки козак…
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Та коли зійде нова зоря,
В гай прилинуть нові солов’ї,
Нас зустріне росами земля,
Це дарунок і тобі й мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594897
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Віталій Назарук
ЗІРОНЬКО МОЯ
Приспів:
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Вранці по нескошеній траві
Проведу кохану на поріг,
По моїй заквітчаній землі,
Де не мовкнуть диво – солов’ї…
Приспів.
В очі озеркові загляну,
Полум’яних вуст відчую смак,
Я тебе за плечі обніму,
Пригорну, бо ж я таки козак…
Приспів.
Та коли зійде нова зоря,
В гай прилинуть нові солов’ї,
Нас зустріне росами земля -
Це дарунок і тобі й мені…
-------------------
natalux
Крила
Приспів:
Чайкою б злетіти і в небесну вись!
І шептати «вниз лиш не дивись»
Сонце вже лягло на небокрай.
Хвилі гладять стомлений пісок.
Може пекло це, а може – рай.
Наче шлях відкрився до зірок.
Приспів.
Хочеться, як Янголи святі,
Крилами змахнути – і за мить
Мчати до незвіданих світів…
Ниє серце, мліє і болить.
Приспів.
Тільки не судилося, бо доля
Випала блукати між довкіль,
І безкрило мріяти про волю,
Й відчувати між лопаток біль.
--------------------
Олекса Удайко
Приспів:
Зіронько моя, ти мені світи, світи…
Я до тебе вже лечу!
В небі, бачу, світять дві зорі,
Світять ясно, та ще не зійшлись…
Бо одна давно уже вгорі,
Інша – лише прагне в Божу вись.
Приспів.
Зірко, я давно до тебе йду,
Скоро вже й до неба доторкнусь…
Буду грати, мила, на дуду,
Й кликати тебе додому, в Русь.
Приспів.
Та судилось такички повік –
Різну Бог вручив в житті стезю:
Я міський, невільний чоловік,
Ти ж пасеш на хуторі козу…
----------------------
Роя
Доле моя, світи!
Приспів:
Я тебе знайду через роки, через віки,
Лиш, доле моя, світи!
Я тебе шукаю крізь віки,
Виглядаю в мареві доріг...
І у плині доленьки-ріки
Закликаю щастя на поріг!
Приспів.
Віддзвеніли коники-літа,
Затоптали думи молоді,
Де зоріла юність золота,
Де збирали зорі у воді...
Приспів.
Посріблила скроні сивина,
Та не загасила почуття,
І у серці зіронька одна
Прокладає шлях у майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594747
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Серед своїх вже не своя,
Серед чужих чужою й будеш.
Давно згоріла... Лиш душа...
Вином холодним душу студиш.
Давно забути б все пора,
Але життя не перекроїш.
Не спить розбурхана душа,
Вином її не заспокоїш.
Тут знову спека, там - гроза
І ти не спиш, а світом нудиш.
Тут - емігрантка. Й там - чужа...
Знов душу спогадом розбудиш.
Душа розкроєна на дві,
А десь щасливі ходять люди.
Гірке вино, гіркі вірші…
Між двох світів чужа усюди.
Оксана Максимишин-Корабель
16 липня 2015 р
Portugal
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594035
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Співає колосом земля,
Збирає хліб уся країна,
І лине пісня іздаля,
Жнивує нині Україна.
Із золота тече ріка,
Багатий хліб удався нині,
Зібрати все до колоска,
По нашій рідній Україні.
Моя, країно! Світе, мій!
Ми всі пишаємось тобою,
Як прийде двоголовий змій,
То всі ми станемо до бою.
За землю нашу, за хліба,
За води чисті, наче криця,
Хай серце радість зігріва,
А Україна хай святиться.
І щоб багаті врожаї
Із року в рік збирали люди,
Щоб мир прийшов і солов’ї,
До нас злітались звідусюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594000
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Тепле літо... Що ж зимно мені
На сідаюче сонце дивитись?
У будинках шибки, як в вогні...
Відблиск пурпуру- сонячний вихід
У краї, де на літо чекать
Непотрібно- воно із тобою...
Де останнє горіння багать
Не пов"язує думку з журбою...
Де мов діти, удвох, ти і я,
Поєднались душею і тілом...
Де розквітле єднання уяв,
Що давно в потойбіч відлетіли...
Надійшли і торкнули чоло
Крізь шибки, що минулим палають,
Серця спомини в літнє тепло,
І повільно, мов зорі, згасають.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070500641
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591741
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Сл., муз., запис, виконання - Микола Шевченко
Моя друга версія давненької пісні.
Молочай
...Розквітає молочаєм луг, побіля гаю.
Там голівоньку квітчає та, яку кохаю...
Не спіткнися у суницях, моя люба, білолиця!
Бо весільна паляниця - з цьогорічної пшениці.
Бо весільні короваї - з цього урожаю...
...Полетіли пелюсточки - ой, чиї ж ви дочки?
Плив до вас я через ріки - не шукав місточки.
Заблудився у потоці - оженився в цьому році...
Та й сплелися у віночок - і троянда й барвіночок.
На весільному віночку - грають вам дзвіночки...
...То дзвіночки, то дзвіночки - ваші сини й дочки.
Чарівні волошки-дочки, сини-колосочки.
На святім життєвім полі - хай же грім минає долі!
Хай біда - не зазіхає, молода хай - не зітхає.
Та зозуля - не вгаває, вам кувать годочки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591459
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Олекса Удайко
ВІДДАЙ ЛЮБОВ
Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу мільйони білих руж...
А ще віддам тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, серденько, успієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.
--------------------
Віталій Назарук
ЛЕЛЕКИ
Давно вже на крилі, давно лелеки
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
Птахи летять в вишині,
Линуть у теплі краї…
Через літа, через моря далекі,
Повернуться до нас назад лелеки,
І заклекоче на весні гніздечко,
І порадіє знов моє сердечко.
Птахи летять ввишині,
Радість несуть навесні…
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
--------------------
Крилата
Чому жура?
Чому жура гніздо у серці звила?
Чому додолу опустились крила?
Чому жарина ув очах погасла,
Не будить кров п'янке кохання гасло?
О, чом так смутно мені
В літні червневі ці дні?
Чому Земля спинилась на орбіті?
Чуття клубком застигли у граніті,
Чому у сонця помаліли сили?
Тому що ти забув про мене, милий.
Чом ти покинув мене?
Ой, як же холодом дме.
О, повернись, дощем рясним пролийся.
Душі моєї ти любов’ю впийся
Чуття тримать навіщо у заторі?
Давай запалимо у небі зорі.
О, повернися в життя.
Радість верни почуттям.
--------------------
Дід Миколай
Спустився шал цей із небес
Акордом пристрасть вирвалась із гами,
Нектар любові, спитий вже губами…
Не можу милий більше, я страждати,
Сьогодні ж хочу все тобі віддати.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Не зволікай прошу тебе, не зволікай,
Я віддалася вся, прошу тебе, кохай.
Моє серденько втомлене хмеліє,
Бери мене усю не пожалієш.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Візьми мене за грудоньки руками,
Омий нектар любові знов губами.
До мене милий в лоно йди прилини,
Які ж солодкі ці мені хвилини.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Пробач нам, Боже, ці гріхи простивши,
Кохання наше, грішне освятивши.
Адже спустився шал цей із небес,
Зійшов до нас із райдуги чудес.
-----------------
горлиця
Моя незабутня хатина
Минають дні далеко на чужині ,
А я ще й досі у своїй хатині,
У мріях, у думках у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
У мріях, у думках, у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
Летять роки і тануть мов сніжинки,
В моїй душі біжать у даль стежинки ,
І крутяться, міняються картини,
Екран погас, а я ще на чужині.
І крутяться, міняються картини
Екран погас, а я ще на чужині.
О, краю мій, і ти моя хатина,
Нехай лютує сива хуртовина,
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло .
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло.
----------------
Юрген Пті (Юрій Малий)
Небесна сотня
Вже стільки днів, як ви в душі країни.
Ні ви не янголи, я з цим не згодний.
Хмаринки білі ви у небі синім,
про вас я плачу не лише сьогодні.
Іще недавно ви – живі та різні,
Нам відстояли право на свободу.
І зараз де б не був я, але скрізь ви
на небі синім з заходу до сходу.
На небі, непомітна та присутня,
Увесь цей час і далі, відсьогодні,
Нестиме варту, в тому її сутність,
За наш народ його Небесна Сотня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590237
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Світлана Моренець
ІЩЕ ЛЮБЛЮ
Вже стільки сходжено стежками
і бездоріжжями життя...
Як хвиль у морі, так між нами
любові, болю й каяття...
Приспів:
Роки, мов птахи пролітають,
до хмар зросла твоя верба...
На осінь літо повертає,
та серце обмина журба,
бо руку я твою тримаю
і поки разом ти і я.
Торкаєш ти моє волосся –
і шумовинням в серці кров...
Налитим, визрілим колоссям
хвилюється іще любов.
Приспів:
Без тебе тягнуться години
і зміст життя втрачає нить...
Щомить до тебе серцем лину
і голос трепетно бринить...
Ховаю в серці, як перлину,
любові кожну світлу мить...
-------------------------
горлиця
ПРИЙДИ
Я знов чекав , а ти не вийшла,
Поблідла вже наша зоря,
Кругом лягала чорна тиша,
Тебе нема, тебе нема!
Приспів:
Прийди, моєму серцю мила,
Чом зникла десь, немов весна,
Прийди, зима нам знищить крила,
Впадуть сніжинками чуття.
Прийди, зима нам знищить крила,
Впадуть сніжинками чуття.
Тебе любив, хоч все даремно,
Я був для тебе просто гра,
Кохання ти моє безмежне,
Отруту ти мені дала.
Приспів.
-----------------------
Віталій Назарук
ЧЕРВОНІ ВИШНІ
Гілки покрили рясно вишні,
Червоні ягоди - давно…
В цей час ми двоє стали грішні,
Кохання випили вино.
Приспів:
Червоні вишні вже дозріли,
І все було немов у сні…
Бо ми з тобою стали грішні,
Єдині грішні на землі.
Бо ми з тобою стали грішні,
Єдині грішні на землі.
Очей від тебе не відводив
І губи-вишні цілував,
А соловей «тьох-тьох» виводив,
І зайві нам були слова.
Приспів:
Завжди люблю вишневу пору,
Бо пахнуть вишнею вуста,
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
---------------
natalux
В кав’ярні
В такій знайомій нам кав’ярні
Рука в руці, а очі - вниз.
Не говори, не псуй мовчання.
Це і не примха й не каприз.
Приспів:
Те, що важливе, є мовчазне.
Все зрозуміла я давно.
А розлучатись треба вчасно,
Поки не згіркло ще вино.
Мовчи, дозволь мені забути
Твій голос і твої слова.
Не додавай в вино отрути.
Любов моя іще жива.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589709
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Музика Віктора Охріменка
Вже стільки сходжено стежками
і бездоріжжями життя...
Як хвиль у морі, так між нами
любові, болю й каяття...
Пр:
Роки, мов птахи, пролітають,
до хмар зросла твоя верба...
На осінь літо повертає,
та серце обмина журба,
бо руку я твою тримаю
і поки разом ти і я.
Торкаєш ти моє волосся –
і шумовинням в серці кров...
Налитим, визрілим колоссям
хвилюється іще любов.
Пр:
Без тебе тягнуться години
і зміст життя втрачає нить...
Щомить до тебе серцем лину,
і голос трепетно бринить...
Ховаю в серці, як перлину,
любові кожну світлу мить...
25.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589746
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Музика Віктора Охріменка
Гілки покрили рясно вишні,
Червоні ягоди - давно…
В цей час ми двоє стали грішні,
Кохання випили вино.
Пр:
Червоні вишні вже дозріли,
І все було немов у сні…
Бо ми з тобою стали грішні, (2 рази)
Єдині грішні на землі (2 рази)
Очей від тебе не відводив
І губи-вишні цілував,
А соловей «тьох-тьох» виводив,
І зайві нам були слова.
Пр.
Завжди люблю вишневу пору,
Бо пахнуть вишнею вуста,
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589744
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Україно, моя синьоока, де в намисті калина й жита…
Я люблю тебе, земле моя, бо для мене завжди ти свята…
Я люблю тебе, земле моя, тут моя воскресає душа…
Пр. Земле моя…Відродись!
Я прошу материнського слова,
Я люблю тебе, земле моя,
Моя рідна земля, калинова…
Моя рідна земля…
Україно, мій краю святий, солов’ї у гаях стоголосі,
Ти для мене з дитинства свята, доля миру у Господа просить,
Ти для мене з дитинства свята, доля миру у Господа просить,
Пр. Земле моя…Відродись!
Я прошу материнського слова,
Я люблю тебе, земле моя,
Моя рідна земля, калинова…
Моя рідна земля…
Україно, моя синьоока, де в намисті калина й жита…
Я люблю тебе, земле моя, бо для мене завжди ти свята…
Я люблю тебе, земле моя, тут моя воскресає душа…
Пр. Земле моя…Відродись!
Я прошу материнського слова,
Я люблю тебе, земле моя,
Моя рідна земля, калинова…
Моя рідна земля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589529
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Світлана Моренець
ПОКИ В'ЄТЬСЯ ДОРОГА
Все частіше вертаюсь туди,
де ступили в життя перші кроки,
де залишились босі сліди
від дитинства на довгії роки,
де змивали і тінь від біди
безтурботності чисті потоки.
Пр:
Зачекай!
Не ховайся в туман,
карооке веселе дівчатко!
Я – майбутнє твоє, не обман...
Дай же ручку! Пройдемо спочатку
всі стежини... спочатку...
Обійдем всі куточки двора,
де всміхалися мамині квіти,
щебетала сільська дітвора
і привітно вклонялися віти...
мамин голос почуєм здаля... –
найрідніший, найкращий у світі!
Пр:
Одзовись!
Повернись хоч на мить
світло юності, цвіт неповторний!
Не озвався... Лиш вітер шумить
і сумує під звуки валторни,
що життя – неповторне.
Коли ро́ки вповільнюють кров
і сміються над нами з люстерця,
ми в дитинство вертаємось знов –
з кришталевого п'ємо джерельця,
там черпаємо сили й любов
і лікуємо зранене серце.
Пр:
Не тікай!
Ще хвилинку зажди,
моє миле дівча босоноге!
Ти – мов совість моя назавжди,
доки в'ється життєва дорога...
Поки в'ється дорога...
---------
Віталій Назарук
МОЯ РІДНА ЗЕМЛЯ
Україно, моя синьоока, де в намисті калина й жита…
Я люблю тебе, земле моя, бо для мене завжди ти свята…
Я люблю тебе, земле моя, тут моя воскресає душа…
Приспів:
Земле моя…Відродись!
Я прошу материнського слова,
Я люблю тебе, земле моя,
Моя рідна земля, калинова…
Моя рідна земля…
Україно, мій краю святий, солов’ї у гаях стоголосі,
Ти для мене з дитинства свята, доля миру у Господа просить,
Ти для мене з дитинства свята, доля миру у Господа просить,
Приспів.
Україно, моя синьоока, де в намисті калина й жита…
Я люблю тебе, земле моя, бо для мене завжди ти свята…
Я люблю тебе, земле моя, тут моя воскресає душа…
Приспів.
--------------------------
zazemlena
Де ти є?
Де ти є? Де ти є? Де ти є?
Все сумує душа. Плаче скрипка.
Ти кохання, ти щастя моє.
То далеко ти, то зовсім близько.
Ти кохання. Ти щастя моє,
То далеко ти, то зовсім близько.
Приспів:
Де тиє?
Це для тебе пісні.
Пригортаюсь до тебе душею.
Я слова всі зібрав чарівні...
Де ти є? Де ти є? Де ти є? Де...
Посміхнись хоч Орфею...
Літній день заквітчав ліс і луг,
І зозуля кує для нас долю...
Ти кохання моє, ти мій друг,
Ти неволиш й даєш мені волю.
Ти кохання моє, ти мій друг,
Ти неволиш й даєш мені волю.
Приспів.
Я знайду, щиро вір, я знайду,
Серед тисяч тебе відшукаю,
І дощем попід ноги впаду,
Бо тебе лиш єдину кохаю.
І дощем попід ноги впаду,
Бо тебе лиш єдину кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589386
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Ти мені приходиш в тихі сни,
Краю мій, залюблений, далекий,
В спалахах у сонячних Десни,
Де тривожать береги лелеки,
Де чарує цвіт горобини
В обіймах травневого розмаю,
І здається, час той зупинивсь.
Я світліших спогадів не маю.
В сни приходить і старий вітряк,
Що стеріг село моє в долині,
На семи історії вітрах
Він молов людське життєве мливо.
І в голодні дні, і в час війни
Теж стогнали почорнілі крила,
І нема нікого в тім вини,
Що ті крила стали вже старими.
Краю мій, прапрадіда земля,
Ні, нема ріднішої від тебе,
Де колише пісня солов’я
Молоді гаї і Боже небо.
Краю мій, за все мені прости,
Й що красою в снах я упиваюсь,
Ти мене так і не відпустив –
Все життя любов між нас триває.
15.02.2015
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589070
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Озвуся громом з чужини,
Чомусь так гірко стало жити.
Терзають душу полини…
О Боже, що мені робити?
Вдаль піднімуся в небеса,
Полину криком журавлиним.
Впаду на Землю, як роса…
Плачем до неньки лебединим.
О, Земле – матінко, прости,
Мене за вирії лелечі.
В серденьку болі відпусти…
І так туга бере за плечі.
Пішло за обрій стільки літ,
В тумані сиві поховались.
Побігли навздір із воріт…
Зі мною грішні й не прощались.
Та нащо вже мені літа,
Так небагато залишилось.
Жила б Вкраїнонька свята…
Щоб їй стежинонька стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 17.06.2015
zazemlena
Нахили мені край неба
Приспів:
Нахили мені,
Нахили мені,
Нахили мені край неба,
Бо любов моя
Зіркою сія,
Бо загину я без тебе.
Мої очі зорять, коханий,
На вустах твоє мріє ім’я,
Б‘ється серденько полум’яно,
Як зустрінемось десь ти і я.
Як ти поряд – стихає вітер,
Дощ ховається в гори, ліси.
В моїй долі ти сонцем світиш,
Джерело ти натхнення й краси.
Приспів.
Ти для мене - лебідка вірна,
Ти і мрія й надія моя.
Ти – троянда моя розквітла,
Де ти будеш, там буду і я.
Як ти поряд – душа співає,
Переспівує всіх солов’їв.
Ніжно я тебе пригортаю –
Найдорожчий мій скарб із скарбів.
Приспів.
Як ми разом – життя прекрасне:
Крізь події спішать дні й роки.
І кохання наше не згасне.
Серця потяг юначо палкий.
Завжди поряд – і сонце світить.
З неба хмари зникають вмить.
Нас вітають дерева і квіти…
Вік тривала б ця радісна мить…
-----------------
Віталій Назарук
Приспів:
Дівчино моя, ластівко моя,
Я цілую білі коси,
Ти ясна зоря, ти моя зоря,
А це наші стиглі роси…
Як весною сяють очі,
Меду вип’ю із вуст твоїх,
Обніму я за стан дівочий,
Він розтопить у серці сніг.
Ти життя мого троянда,
Ти надія моя і жура,
Ти моя гірська лаванда,
Ти єдина моя зоря.
Приспів.
Замість зір дивлюся в очі,
В їх чарівную глибину,
Що сіяють посеред ночі,
Що позбавили вже від сну.
Моя люба, кохана зоре,
Знов до нас прийшла весна,
Ти мого кохання море,
Долі нашої глибина...
Приспів.
Як весною сяють очі,
Меду вип’ю із вуст твоїх,
Обніму я за стан дівочий,
Він розтопить в серці сніг.
Ти життя мого троянда,
Ти надія моя і жура,
Ти моя гірська лаванда,
Ти єдина моя зоря.
-------------------
горлиця
ОЙ, ТИ КОНЮ ПИШНОГРИВИЙ!
Ой, ти коню пишногривий,
Б`ють копита, хай дрижить замля!
Осідлає чорнобривий,
Як засвітить вечірня зоря.
Кінь несеться, а трави гнуться,
Воля кличе, він дожене,
Синє небо житам всміхнеться,
В полі пісня знов оживе!
Ой, ти коню пишногривий,
Б`ють копита, хай дрижить замля!
Осідлає чорнобривий,
Як засвітить вечірня зоря.
Десь в далі ще б`ють гармати ,
Це ще залишки злої війни !
Геть журбу, бо ростуть крилаті,
Чорнобривого горді сини!
Ой, ти коню пишногривий,
Б`ють копита, хай дрижить замля!
Осідлає чорнобривий,
Як засвітить вечірня зоря.
Стій мій коню, усе скінчилось,
Воля сонечком в нас вже зійшла,
Ми з тобою в війну влучились,
Щоб була у нас знову весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585060
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Проснувсь, не чути солов’я.
Й зозулька не кувала.
Чого ж ти, доленько моя
В мені не ночувала?
Як важко, Боже, на душі,
Зібрати б все до кучі.
Онукам..., висиплю вірші
В мої роки біжучі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582087
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Вона іще не розуміє,
Чому матуся вовком виє,
Чому наїхало рідні
Яка живе в далечині?
Чужі голублять по голівці,
І печиво дають «сирітці»,
Дядьки у формі, як у тата
Ховають погляд винувато.
Їй дуже лячно, невідомо,
Чому зчинився галас вдома,
Чом фото тата в чорній стрічці,
І вогник тане-тане в свічці…
Вона ще дівчинка маленька,
Та де татусь її рідненький?
Говорять, що війна забрала!
Та що таке війна - не знала!
І хоч всього не розуміла,
Маленьке серце заболіло,
Відчула щось страшне, погане,
Ще гірш ніж від падіння рани,
Страшніше темряви в кімнаті,
Гучніше вибухів з гармати.
Відчула, вже не буде тато
Її під стелю підкидати,
На гойдалці катати в парку,
Збирати у садочок з ранку.
І сліз маленькі горошинки
Скотились в неї, як у жінки.
І в голос почала ридати:
"Нехай війна поверне тата!»
Така вона була нещасна,
Що матір кликнули завчасно.
Та, попри сльози,біль і муки,
Взяла дитиночку на руки!
Так,ніби зрощені дві тіні,
Вони й ходили по хатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581013
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Які слова тут можна підібрать,
Щоб висловить подяку своїй мамі?
Ну як любов свою тут доказать?
Хіба можливо передать словами?
Чимало є на світі гарних слів.
Яке із них тут вибрати для мами.
Щоб вітер, їх почувши, занімів.
Що щиро промовляються вустами.
Що, ти рідненька, краща в світі всіх.
За доброту, любов і ніжну ласку.
Як затишно мені було в руках твоїх.
А як тобі було так з нами важко.
Стирати сльози на твоїх очах,
І довго цілувати твої руки,
За те, що ти молилася за нас.
Терпляче так чекала в час розлуки
Щоб доля добра нас не покидала,
За внуків, щоб щасливими були...
Частіше зустрічати нас жадала.
Та це не завжди розуміли ми.
Оце б сказать, та дуже уже пізно...
Як цвіт черешні, відійшла в той світ.
Та залишилась, ніби ніжна пісня,
Як та зоря, яку не погасить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580180
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Пишу листа не другу і не брату,
Хоч їм також давно я не писав,
Листа пишу воюючим солдатам,
В день Воскресіння, певно час настав.
Їм не посвятять у окопах Паску,
Вони не розговіються яйцем,
Лише із неба Воскресіння ласка,
Зігріє їх раненько промінцем.
Брати мої, мої свідомі діти,
За Вас молився у соборі я,
Прийдіть живими, Вам ще жити й жити,
За Вами України вся земля…
Ми знаємо, нема умов в окопах,
Там «град» буває навіть в заметіль,
А де сховатись? Ворог рветься скопом
І снайпери стрілять звідусіль.
Тримайтеся і захистіть Вітчизну,
Хай Божа благодать прийде з небес,
Розбийте в прах армаду ненависну!
Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!
Повертайтеся живими!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573778
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MUA6QmRXMqk[/youtube]
----------------------
Високий, тінистий і густо-зелений
стоїть зачарований ліс.
Лякає і вабить він чимсь незбагненним.
В цей храм я молитву приніс.
На мить уявив себе деревом древнім,
що в землю корінням вросло.
Вбираю у себе всю масу енергій,
що дало Життя Джерело.
Зникає та сила в космічних просторах
і в ліс повертається знов.
І в тих споконвічних життєвих повторах
таїться основа основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573539
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Олекса Удайко
МИЛА МОЯ ЛУНКО
Мила, не журися.. мене поцілуй,
серце зашкарубле й мене зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
чарівно співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Пташина та пісня..
моє серце крає,
Ти – моя кохана…
Я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежину одну
Й зустрінемо нашу єдину весну.
Вже серця̀ радіють, в пере́дсмаку мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Приспів.
Мила моя лунко, мій безцінний скарб:
красне твоє личко – в моїм серці карб –
стан манливий дуже, наче та верба.
Ти – як та моя судьба.
Приспів.
-----------------
Віталій Назарук
ВЕСІЛЬНА
Заграли музики польку на два боки,
Каблуки гарячі, червоніють щоки,
Втома десь поділась, сліду вже нема.
І пішла до танцю пара молода.
Приспів:
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
Грайте музиченьки, гарне в нас весілля,
Прийдемо ще взавтра сюди на похмілля,
Від утоми зранку не буде й сліда,
Знов піде до танцю пара молода.
Приспів:
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
Стан стрункий дівочий і кремезні плечі,
Скоро порадіють молоді малечі.
А коли народить мужу козака,
На хрестинах знову вріжем гопака.
Приспів:
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Дружно, як один…
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Щоб родився син.
------------------
горлиця
Щастя мариться
Ось так ти до мене,
Ніжно пригорнись,
Хай пала любов,
Ти ж бо, не барись!
Йди, йди, я чекаю,
Нічка замала,
Зацілую я...
Весна!
Приспів:
Щастя мариться,
Весна далиться,
Ну ж бо милий, трохи підспішись,
Серце стукає
І не слухає,
Ой коханий мій, де ж ти забаривсь
Ось вже небо в зорях
Ясна буде ніч.
Я жду не діждуся,
Слізоньки із віч.
Йди, йди я чекаю,
Нічка замала.
Зачекалсь я...
Нема!
Приспів.
Впала зірка з неба.
У серці вогонь.
Мені цього й треба.
Срібло біля скронь.
Ти йдеш, підбігаєш
Уже майже тут.
Сонця жмут,
Ще весна!
Приспів.
-------------
Крилата
На схід піду, люди,
Край мій у біді.
Проганяти буду
Ворога з землі.
Бо хто ж, хто ж це зробить,
Та коли не я?
В мене сила –
Ще й яка!
Приспів:
Піду битися,
Не миритися,
Зброю добру лиш подавай.
Буде щастям
Мій край іскритися.
Гей, отамане, не зівай!
Ворога здолаєм,
Дух міцний у нас.
Заблищать над краєм
Зорі, мов алмаз.
Світ нам допоможе.
Як не помогти?
Станьмо ж дружно
Я і ти.
Приспів.
Не плач, люба мамо.
Й тату, ти не плач.
Загояться рани,
Вийдемо з невдач.
Перемога близько,
Вірте в нас усі.
Край засвітиться в красі.
Приспів:
Підем битися,
Не миритися,
Зброю добру візьмем в кулак
Буде щастям
Наш край іскритися.
А по-іншому ж
То ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568331
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Він бив його зі злістю, до бестями
Веслом по тілу. У крижаній воді
А пес дивився зблідлими очами
У п’яні очі цій нинішній біді.
Кров цибеніла із грудей собачих -
Хотів втекти від вбивці за будь-що,
Та сили витікали з ран гарячих
Й волало серце: -Та це мені за що?
Отямсь! – Кричали знов собачі очі.
Й покірно так дивились на човна
Так віддано, так болісно, пророче
Благав почути – у чім його вина?.
А вбивця бив по тілу бідолагу…
Сміявсь безжально вслід чужій біді
За мить одну згубивши рівновагу
Вже душогубець бовтався у воді.
Крутився там безпомічно убивця
І одяг мокрий вже кожну мить тяжів,
Скувала тіло льодяна цариця
І сил не було дістатись берегів.
Та враз неначе хтось підставив руки
А хвиля вітру вдарила в обличчя……
Це пес, долаючи кроваві муки,
До берега тягнув свого убивцю.
Ось берег, наче вирвавшись з кайданів
Життя знов запалало кольорами….
А пес біля жорстокого тирана
Ліг, всі свої зализуючи рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563579
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Пропоную до уваги нову мелодію.
Ура! Перший пішов! Удайко як завжди вдало включився в тему! Дякую!
ДОЛІ ТРІОЛІ
Десь там у ефірі
Бог ладнає ліру...
А в небі сизий бистрокрилий птах –
Принесу в офіру
я буденність сіру,
Тугу я розвію на семи вітрах.
Злигодні, турботи,
Мов старі чоботи,
Скину і безжально я віддам в архів
Мов тріолі долі,
Всі земні юдолі,
Я вплітаю в пісню, в мій небесний спів.
Дієзи і бемолі –
нота “ля” в неволі…
А у небі сизий бистрокрилий птах.
Всі земні юдолі,
Мов тріолі долі,
Я розвію в пісні на семи вітрах…
Олекса Удайко.
Є ще один гарний, ліричний текст Сергія Ранкового. Дякую!
** Улочкой весеннею ****
Улочкой весеннею
Я пройдусь с тобою,
Где сирень развеяла аромат любви,
Обниму за талию,
И прижму сильнее,
Ты на плечи мне уронишь локоны свои.
Тучка белоснежная
Проплывет над нами,
Забирая вдаль с собой горечи дожди,
Улыбнись же милая,
И развей печали,
Слышишь, соловей поет нам песни о любви.
Ветерок прохладный
Опьяняет сладостью,
И рождает в сердце робкие стихи,
Прошепчу на ушко
Я тебе, родная,
Что на свете нет прекрасней девушки, чем ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560482
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Чи можна вірити усяким віщунам,
Усяким прогнозистам та пророкам?
Кому не ліньки, то на вуха нам
Розвішують локшинові тороки.
Послухаєш – такі круті знавці,
Такі вже аналітики, аж диво!
Проходить час, пророкування ці
Помилками назвуться шанобливо.
Бо хто не робить, помилок не знає,
А хто збрехав, той ще не раз набреше.
Уславлений трепло дипломи має,
А той, хто вірив, - собі гарбуз чеше!
Мир, - віщували, - буде восени.
Так запевняли, наче мало бути.
Та неможливо ні війну спинить,
Ні щось зробить, аби спинився Путін.
Озброєння бандитам йде таке,
Якого навіть натовці не мають!
І тільки й бачиш видиво гірке:
Українці – українців ховають.
Ховають в землю – мерзлу і тверду,
Таку безмірно дорогу і милу!
І ще немало крові віддадуть,
Аби покласти цвіт землі в могилу…
Аеропорт…Дебальцеве… що ще?
Повзе пухлина…множить метастази…
Єхидно усміхається лице
Московської лукавої зарази.
Передрікати розвиток подій,
Попри свій дар, не вмію і не можу.
Лишається, весь стос своїх надій
Адресувати лиш на ласку Божу.
Він вирішить:чи бути нам, чи ні…
Шкода дітей: їх майбуття загине!
Краще не жити на землі мені,
Якщо не стане неньки – України!
Молімось, друзі! Ми ж таки праві!
Кара впаде на зрадника і ката!
Ще буде красуватись на землі
В садку вишневім українська хата!
17 лют. 15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560547
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2015
Лохматый. А шерсть словно тЫрса*,
С таким же поклоном земным.
Я помню, как он приблудился,
Во двор мой, в начале весны –
В глазах воспаления алость...
Голодный... и лапа в грязи...
Но всё же, как мне показалось,
Он вовсе не хлеба просил.
Во взгляде затравленном влажно
Блестело его – "почему":
Здесь так одиноко и страшно,
И так безнадёжно ему?
Больные глазенки расширив,
Взывала щенячья тоска:
А есть ли любовь в этом мире?
И где ее божья рука?..
Любовь...
Эта странная сила,
Что сердце живое влечёт.
Так есть. Так, наверное, было.
Когда-нибудь будет ещё...
Да только любви той на вырост,
Ты, Господи, нам не ссудил...
Щенок на руках моих вырос.
Из рук моих ел он и пил.
Мой пес, мой дружок, мой попутчик,
Здесь легче прожить не любя,
И может быть, было бы лучше
Прогнать от порога тебя.
Тогда бы не стал я, невольно,
Так глухо и проклято слеп,
Когда отвернувшись, позволил,
Одеть на тебя эту цепь.
И не был, наверно, в ответе
За то что ночами ты выл.
За то, что твой мир стал не светел.
А мой оказался не мил…
Пять лет прячут день тот "вчерашний",
Но гложет вопрос – почему,
Нам в жизни бывает так страшно,
Так больно, и мне, и ему?
До вздоха, до стона, до хрипа,
До горькой всю ночь напролёт,
Опять предо мною про выбор
Вопрос этот вечный встаёт.
Бутылка, блокнот, папиросы.
И память от прожитых лет.
Вопросы, вопросы... вопросы…
Вот только ответов всё нет.
.....
тЫрса* - степной ковыль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558868
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 11.02.2015
Залазить тривога в шпаринки вітрами,
Під вікнами виє марою зима.
Прокинусь… Так страшно.
Горнуся до мами,
Бо тата давно уже з нами нема.
Говорить матуся, що він у відпустці,
Та очі при цьому ховає сумні.
Без нього в хатині, неначе у пустці…
Мій тато герой! Тато мій на війні.
За нашу Вкраїну воює на Сході,
Щоб спали спокійно в теплі я і ти,
І ті, що сховались в подо́лі, в горо́ді,
Відсидітись нишком, в АТО не іти.
Мій тато не знає, що вмію писати,
Що вивчила букви, читаю «Буквар» −
Вже зовсім доросла… Та так хочу тата!
І дуже боюся собак і примар.
Я вірю: вже завтра постукає в двері,
Від щастя заплачу «Мій таточко, ой!»
Підемо сім’єю гуляти у сквері:
Дивіться і заздріть−мій тато ГЕРОЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556181
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015
. "Будьте ... прості, як голуби" (Матв. 10:16)
Світ міняє тебе від народження вперто, безжалісно.
Ранить ницістю, підлістю. Ріже пихою і злобою.
Б’є насмішками, коле шпильками неправди і заздрості,
Щоб змінити з роками, аби не лишалась ти доброю.
Вимагає жбурнути довіру, любов, доброзичливість
Перехожим байдужим під ноги на звивистих вулицях.
Тобі боляче від безнадії, розпуки, незвичності,
І роз’ятрене серце котятком беззахисним щулиться.
Ти нарощуєш мушлю, натягуєш маску несправжності,
Неприкаяний день під чужими ховаєш обличчями.
Потім плачеш невтішно, тамуючи крик безпорадності,
І терзаєш сумління незгодами і протиріччями.
Те, як важко тобі, бачить Бог із оселі небесної,
Знає та, що постійно навколішки молиться з вірою.
Залишайся для них незборимою, чистою, чесною,
Небайдужою, доброю, світлою, славною, щирою!
25.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555484
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Хай ворог трунок сипле в миску
І зуби скалить, наче пес,
Начистим віру ми до блиску,
Зорею пустим до небес.
У кулаки затиснем силу,
Сміливість пустимо з брови.
І той, хто нам копав могилу,
Сам ляже мертвим у рови.
Велично прапор перемоги
Затріпотить. Хай бачить світ!
Бо ми - за правду, ми – із Богом.
Бо ми – то світу кращий цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550497
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Господи, вірую в МИР
Олександр Букатюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548790
Господи, вірую в Мир!
В силу Твою і народу,
В Єдність країни й Свободу.
В Світло Твоє, що в негоду,
Темінь розсіює вшир.
Господи, вірую в Мир!
Хай буде воля Твоя.
Грішним не можна судити,
Тільки просити й простити.
Боже, так хочеться ЖИТИ!
Споєна кров’ю земля…
Та на все воля Твоя.
Боже, помилуй й спаси.
Молимось всі воєдино:
Війни спини в цю годину,
І благодатну зернину
Миру у душі неси.
Боже, помилуй й спаси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549911
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Йдуть вітання із цілого світу
В Україну, що кров’ю полита,
Всі бажають нам жити і жити,
Бо в нас вроджений розум і сила…
По всій Польщі, у кожнім костьолі,
Приклоняють на службі коліна,
Нам бажають добитися волі,
Ще *pokojowi ci, Україно!
*Friede sei mit euch , Ukraine,
Німці просять у Господа Бога,
І по світу прохання це лине,
Бо вже інша в держави дорога.
І англійська звучить по Вкраїні,
Вони роблять для нас засторогу,
Кажуть; *«муру to you, Україно»,
Надають, як братам допомогу.
Зупинили із «братом» торгівлю,
Щоб жила наша мова й родина,
Я французів за це прославляю,
Що бажає -*un navet toi, Україно!
*«Муру tev, Україно!» - литовське,
Ці слова нам дарують прибалти,
Засторога рашистам московським,
Воювати із світом – не жарти.
Цілий світ Україну возносить,
Та москаль, «брат» колишній - воює,
Ми у нього нічого не просим,
Україна нехай колядує!
Христос народився! Славімо Його!
* всі вислови означають одне - "Миру тобі, Україно!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549757
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Слова: Віталія Войтка
Музика: Ірини Батюк
Виконанує: Микола Дутчак
Я між людей блукав в полоні самоти,
І серцем відчував, що десь між них є ти.
Ота одна, яку б до віку я кохав,
Ота єдина, за яку б життя віддав.
Єдина моя, кохана моя,
За табе все життя віддам!
Приспів:
Тільки з тобою, такою не земною,
Тільки з тобою в обіймах теплоти.
Ти знаєш, тільки з тобою я дихаю весною,
Тільки з тобою я хочу, я хочу поруч йти!
Я між людей іду заручник своїх снів,
Несу в очах вогонь одвічних почуттів.
І щиро вірю, що нарешті я знайшов,
Тебе одну на цілий світ - моя любов.
Єдина моя, кохана моя,
Я тебе знайшов!
Приспів. (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549331
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 07.01.2015
Слова: Віталія Войтка
Музика: Михайла Березутського
Виконує: Михайло Березутський
У зеленім гаю весняний розмай,
Соловей співає, грає водограй.
На вербі зозуля сіла та й кує, |
Вітер дзвінкий голос гаєм роздає.| (2)
Приспів:
Накукуй, зозуле, довгі нам роки,
Накукуй, зозуле, щастя на віки.
Щоб жилося в мирі, й горя не було,
Щоб у яснім небі сонечко цвіло.
А як засіяє зіронька ясна,
Принесе кохання молода весна.
На вербі зозуля дзвінко закує, |
Радістю наповнить серденько моє.| (2)
Приспів. (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549393
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Аж не віриться, що з моменту написання пісні минуло 18 років.
Отже нині святкуємо її повноліття!
[b]З Різдвом Христовим вас, друзі!!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549364
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Колись малому захотілось хліба,
«Я хочу папу» - стиха мовив син,
Шматочок дав, бо він тихенько хникав,
А він у мене був лише один…
Та мені слово різануло вухо,
Напевно через те, що не у нас,
«Папа» буває, скільки б я не слухав,
Не вознесу це слово на Парнас.
В нас часто діти батька кличуть «папа»,
А «папа» в українців - хліб святий,
Малому пояснив, але маленький плакав,
А я лишився у душі лихий.
Приємно чути - «Мій, татусю любий!»,
Такі слова для батька, як бальзам,
То ж син і батько хліб, не «папу» любить,
А «папа»-батько, залишає шрам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549190
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
***
В незвіданого нетрях без просвіту,
шукаю відповіді наяву і в сні:
я – порошиночка у цім безмежнім світі,
то... як цей світ вміщається в мені?
***
Тут ні Далі, ні Брейгеля не треба,
ти лиш через вікно поглянь у сіру даль –
і в костурах гілля, що молиться до неба,
впізнаєш весь свій біль і світову́ печаль.
4.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548783
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Янка Басаргіна
від крапки до крапки. по стрілці. від старту до фінішу
стискається час у короткий терпкий інтервал.
втрачаєш усе, що колись віднайшов, або винайшов.
сім тисяч ознак порівняння – єдиний фінал.
тому – видихаєш, у звуки печаль переплавивши,
коли замело сніговієм стрімку магістраль,
коли кам'яніють від холоду струни і клавіші
і багатозначно мовчатиме білий рояль.
в долоні темніє мішень концентричними колами.
так легко впіймаєш стрілу – і вона тебе теж.
від сонця до серця стікають вібрації полум’я.
від серця до сонця потягнешся – і проростеш.
і все у тобі затріпоче, засяє, палатиме,
як свідчення того, що все-таки виріс, воскрес.
ти вийдеш у світ – цілуватися на ескалаторах,
вростаючи в теплий ефір виноградних небес.
зігрітих долонь обережно і ніжно торкатися
і бачити версії втілень того, що хотів.
коли восени розцвітають каштани і кактуси,
зростають нескорені тигри з домашніх котів
лисичка-сестричка приносить пакунки з цукерками
і вовк-сіроманець таки дожене твій трамвай.
а Всесвіт тебе обіймає, іскрить феєрверками,
закутає в плед і заварить мелісовий чай.
і все нівелюється цінністю того, що виборов,
бо вже врівноважено всі конфронтації сил.
від крапки до крапки спливають транскрипції вибору
і сиплють молекули звуків, як зоряний пил.
…твій чорно-зелений вітраж огортається інеєм.
ламається тиша, немов сургучева печать.
від крапки до крапки спливуть трансформації синього.
і струни розквітнуть. і квіти також зазвучать.
---------------------------------
Віталій Назарук
Розложисті верби, де наше кохання,
Мов доля,
Відзначили перші єдині на світі сліди…
На небі замовкла ота зірка рання,
А роси,
А роси в покоси,
А роси в покоси лягли.
Приспів:
Підемо крізь луки, моя зоре рання,
Обоє,
В цілунку зіллються гарячі вуста у тиші,
Де жайвір відчує із ранку, що він є героєм,
А роси,
А роси з покосів злітають угору вночі…
Кохання своє на руках принесу до порогу,
Бо доля,
І їй на прощання зігрію жагучі вуста…
І родиться в мене єдине бажання з тобою,
Щоб сяяла вічно,
Щоб сяяла завжди роса.
Приспів.
Розложисті верби, де наше кохання,
Мов доля,
Відзначили перші єдині на світі сліди…
На небі замовкла ота зірка рання,
А роси,
А роси в покоси,
А роси в покоси лягли.
Приспів.
----------------------
горлиця
ГОЛУБИ
Голубонько сиза, куди відлітаєш скажи ж ти.
Не бачиш як голуб воркоче і плаче як він,
І пір`ячко губить, встеляє дорогу в безмежжі,
Гніздечко он виє і просить тебе, не покинь.
Голубонько люба, не край його серця, не край же,
Без тебе і дуб не ростиме, замерзне струмок,
І крила посохнуть, більш в небо злетіти не зможе,
Бо серце як камінь, тяжке воркотіння думок.
Холодні вітри не спинити, вони мають волю,
Лиш можеш сховатись в гніздечко на дубі між гіл,
Обнімуться крильми й забудуть про горе обоє ,
Бо разом ніхто не здолає, ні вітер, ні грім.
І хлинули сльози в голубки, стомилися крильця.
Поглянула в бік там де голуб голівку схилив.
Згадалися роки прожиті у теплім кубельці.
Махнула крільми, та не впала бо голуб схопив.
Серденька забились, схилились одне до одного,
Про вічну любов воркотіли, обнялись крильми,
І знали, що жити окремо це смерть, не дорога.
І ніжно тулились у вічнім коханні вони.
Холодні вітри не спинити, вони мають волю,
Лиш можеш сховатись в гніздечко на дубі між гіл,
Обнімуться крильми й забудуть про горе обоє ,
Бо разом ніхто не здолає, ні вітер, ні грім.
-------------------------
Tom d`Cat
Край неба ледь жеврів, туман поміж верб лився косами...
Я слідом за батьком пірнув у росяву імлу.
Йшли полем і лугом до берега, вкритого лозами,
Щоб разом з птахами зустріти ранкову зорю.
Минулися зорі, сточилось століття, не вичешеш
Злий пух тополиний з чуприни — хоч плач, хоч не плач!
І хай вечорами ще пісню веселу мугикаєш,
Та в цьому театрі все менше актор, ніж глядач.
Частіше, ніж хочеться, згадують сиві однолітки
Про стежку отую, з якої нема вороття...
— Чом скисли? — питаю. — Чи ви переїли антонівки?
Погляньте довкола — ця осінь така золота!
Хай схід намурмосився… Дощ восени — ви не звикли ще?
І краще, і гірше, з водою, і з квасом було...
Раніш, ніж належить, нам літо ніхто тут не висвище.
Чом зморшки даремно взялись наганять на чоло?
Наш став обійма сніговій лебединими крилами,
Чи вихор гне верби, чи громи шматують блакить —
Негода минеться, розквітне бузок понад схилами,
І місяць зіпнеться на небо, ночей ворожбит.
Край неба зажевріє, трави укриються росами...
Хтось інший пірне у весняну досвітню імлу,
Пройде ті стежки, де в дитинстві ходили ми босими,
Щоб разом з птахами зустріти ранкову зорю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546462
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
РОЗВАЛ ІМПЕРІЇ
Розвал імперії… - Давно настав вже час
Її, останньої, кінця. Та зачепило нас...
Як Колосс падає, бо на ногах із глини,-
Летять уламки. Тому й знати ми повинні:
Поранений ведмідь – він дуже небезпечний
То ж будьмо пильні і не будьмо ми безпечні
Багато бід в агонії він може натворити,
Та здохне все ж, а ми всі - будем жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545823
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Отримала мати страшну, несподівану звістку.
Немає синочка, загинув безстрашно в бою.
– А я ж, любий синку чекала тебе у відпустку!
Ти навіть не знаєш, як сильно тебе я люблю.
– Куди ж ти, мій сину? Куди ж ти, мій соколе ясний?
На кого лишаєш? В які відлітаєш світи?
– Лечу, рідна мамо, за обрій, де сонечко красне.
Додому, до світла. Туди, де немає війни.
– А як же, мій сину, я житиму в білому світі,
Щомиті вмиваючи серце гіркими слізьми?
Не маючи сили уїдливе горе терпіти
І біль невимовний, що в сивій моїй голові.
– Прости, люба мамо! Пробач, сивочола матусю,
За те, що від кулі не зміг я себе вберегти.
Так сталося, рідна. До Бога в молитві звернуся,
Щоб янголи Божі тебе захищали крильми.
– Не плач, рідна ненько! Не плач, не тужи, не журися!
Мені майже легко, немає тут болю й журби.
Із райського саду на тебе, матусю, дивлюся,
А ти неодмінно за мене й за себе, живи!
22. 12. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
То не небо заплакало зра'ння,
То не чорнії хмари кишать -
То в мені роз'ятрилася рана,
То в мені розболілась душа...
Загорнувшись у сиві тумани,
Знов зрощу у собі їжака...
Мають здатність згасати вулкани,
Бо нутро їх вогонь випіка...
Розлітається попелом листя :
Інквізиція впертих думок
Палить осінь -цю відьму вохристу,
Що зійшла із яскравих зірок....
А зима... Хтось прокляв мої зими....
От би стежку до неї забуть...
Може, є десь чарі'вна, незрима
Обхідна до весни мені путь?
...
Відживу... Відхворію... Відплачу...
Знов босоніж ввійду в спориші...
Ще надія жива! А це значить
Мої вірші -то ліки душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Валентин Бут
Ми так сподівались, що літо зігріє нас,
На щастя надії плекали, та все дарма.
Як вогник кохання у наших серцях погас,
Прийти за весною могла там лише зима.
- Віхола засипає снігом світ.
Не пройти - всі шляхи замела.
І чекай - ти чекай хоч сотні літ -
Марно все, як нема тепла…
Тож випусти серце моє із своїх долонь,
Ми підемо далі блукати в пусті світи,
Лише подаруй наостанок очей вогонь,
Лише поцілуй на прощання і вільна ти.
- Не сумуй все минає й це мине.
Вірю я, що зимі буде край.
Посміхнись, зачаруй ще раз мене.
І весни повернім розмай.
Віхола замітає цілий світ,
Білий сніг сипле все, навісна.
Пригорнись , хай минуло стільки літ,
Але нас знов знайшла весна.
===================
Наталя Кривун
1. А ти пригадай, як ми з тобою зустрілися,
В вечірньому небі нам зорі світилися.
Ти щось говорила так ніжно і трепетно..
Згадай, моя люба, згадай, як було тоді нам…
Приспів:
Я прийду, ти чекай, чекай мене..
Я прийду, тільки вірно кохай..
Хоч життя для обох нас пройдене,
Та прошу, - ти не забувай..
2. Ти пригадай весняні ночі бузковії,
Коли ми купались у них, як у повені.
Вмивало нас цвітом ,ранковими росами..
Згадай, мій коханий, згадай, як було тоді нам…
Приспів.
3. А ти пригадай… Ми з тобою зустрілися,
В вечірньому небі нам зорі світилися.
Вмивало нас цвітом ,ранковими росами..
Згадай, все минуле, згадай, як було тоді нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543754
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014
— Чому, матусю, гірко плачуть очі?
Чому, скажи, тремтить політ руки?
Твій сум до Бога лине серед ночі
Молитвою крізь зорі, крізь віки...
— Турбуюся, що десь моя дитина.
Він — Воїн Світла, бореться за Мир!
Обороняє неньку-Україну
З синами тисяч інших матерів...
А ворог в них і лютий, і лукавий,
Та чи здолає він козацький дух?!
Подякою гримить : «Героям Слава!»
І Гімн співає щиро мій онук.
Молюсь я так завзято, так охоче
За всіх синів й онука-козака!
Ні, то не сльози – роси вкрили очі.
Тремтить від вітру свічка - не рука.
І збереже Бог рід наш в Україні,
А люди віру й гідність збережуть!
Сказала й до ікони – на коліна
Знов впала, бо молитва – її суть!!!
Ось - Берегиня ! Знов тримає небо
І вірою жах пекла убива :
«Не треба нам війни, Господь! Мир - треба!»
З молитви мами творить Бог дива!
08.10.2014 м.Київ, Україна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540688
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014
Знов свіча на вікні сколихнулась у ніч сумовито,
Знову подзвін віків душу Вкраїні крає навпіл:
«Де ж ви є, мої стоптані, вбиті й замучені діти?
Хоч на мить озовіться із сірих, забутих могил!»
Дощик стука у шибу – чи сльоза омиває дорогу,
Палахкоче свіча – і приходять до Неньки сини,
Бо несуть вони Їй увесь біль, усе горе-тривогу
Із забутих доріг, зі страшної без крові війни…
«Дайте вас обійму, мої спраглі, стражденні й голодні,
Сльози кривд обітру, ще молитву святую вам дам
Ту, що Бог вам давав, як дзвіниці скидали в безодні
Та палили ікони, звелівши мовчати церквам!»
А свіча на вікні палахкоче печально-печально:
«Не сумуйте, сини, і нікого в біді не виніть!
Навіть в горі цьому ви знаходьте для себе повчальне –
І гонителям всім ви молитву спасіння творіть:
Отче Наш, Ти одвіку живущий на небі,
Хай святиться Ім’я Твоє й Воля пребуде Твоя!
Нехай Царство Твоє до нас прийде у вічній потребі,
Нехай в Царстві Твоїм живе кожна Вкраїни сім’я!
Хліба в поті чола подаруй для нас, Боже, сьогодні
І прости нам гріха, як ми зможемо кривди простить,
Від спокус відведи – від цієї страшної безодні,
Від диявола, Отче, наші душі спасай кожну мить…»
Тож свіча на вікні палахкоче у темну годину,
Морок рве на шматки, розбиваючи всі забуття –
І святяться в могилах стражденники всі України,
І дарує Господь всім живущим молитву життя.
14 - 18.11.2008 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538773
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Ділять Донбас, ділять шахти й заводи,
Ділять руїни, поля та городи,
Ділять родини кремлівські кати!
Смерть експортують в конвоях* “брати”.
Люто сичать на весь світ кисельови,
Брешуть Європі нахабні лаврови,
гебельса путлєр цитує з Кремля!..
Стало тираном гебешне маля.
А на Донбасі і танки, і Гради,
П’яні рашисти, чумні колоради
Смерть засівають з небес на поля!
З БУКами бавиться кляте маля.
Занепокоєні Меркель, Обама,
Занепокоєна навіть Панама!..
Чхати хотіли на всіх вас з Кремля –
Стало тираном гебешне маля.
*білий гуманітарний конвой, біла смерть з РФ
7.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535302
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Як повернусь з війни, зустрічай мене біля порогу,
лиш не плач, не ридай - обніми й поцілунком зігрій.
Я повернусь живим, бо ти щиро молилися Богу,
один з сотні бійців, що вступили із ворогом в бій.
Я лишився живим лиш один з героїчної сотні
і тепер за усіх решту віку судилось прожить,
відкохати за всіх, у цілунках згоряти спекотних
та повік пам"ятатати, якою ціною ця мить.
Поцілуй мене так, як колись у садку ти любила,
коли ми ще не знали жорстокого слова "війна".
я за кожного з них поцілую тебе, моя мила,
за всю сотню один відкохати я маю сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534508
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Історію про маленьких пташенят, яких захищали
на Луганському аеродромі,
розповідав учора 19 - річний Артем.
Зараз Артем лікується у Чернівецькому госпіталі
після поранень та контузії.
Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
А колись ця страшна, ця триклята війна промине,
І зберуться вони, і згадають усіх, хто загинув.
Вип"ють чарку хмільну, заспівають солдатські пісні,
Про десант що летить над землею кульбабковим пухом.
Хтось цигаркою пихне, сховає хтось очі сумні,
І сльозину зітре зі щоки непоміченим рухом.
Пригадають вони і маленьких пташат у гнізді,
Що чекали весь день, зголоднілі, на маму і тата.
І як вправно батьки добували комах в резеді,
І як вчили дітей, після обстрілів зранку, літати.
Ті маленькі птахи викликали у них співчуття
За бажання одне – в українському небі співати.
Поклялися тоді зберігати невинні життя,
І ні кроку назад із позиції не відступати.
Пригадають і час, як ставали птахи на крило,
Щоб летіти у вирій, аби повернутись весною.
Як прощалися з ними, і зморшки орали чоло,
Бо не кожен дожив, щоб махнути услід їм рукою.
Неодмінно птахи прилетять у вітчизну свою,
І коли в небесах зарум"яниться сонячний промінь,
Заспівають пісні, прославляючи мир і весну,
І попадають зорі героям загиблим у спомин.
04.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534553
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Мені кажуть : любов стає звичкою,
Якщо в шлюбі багато років…
Ох знавці ж! Чи стояли із свічкою
Ті філософи та диваки ?
Що їм знати про справжню історію
Двох сердець, що з’єднались в одно,
В кого шлюб не якась бутафорія,
Спільний шлях, спільно зняте кіно.
Із роками любов все міцнішає,
Наче добре ігристе вино,
І ховається пристрасть під тишею,
Раптом вибухне, й ляже на дно…
Боротьба до останнього подиху
За коханих триває, кипить…
Вистачає й запалу і пороху,
І солодша за мед кожна мить..
Вже позаду сварки або ревнощі
Вже втомились від зайвих пригод,
Вже лишили дрібні неприємності,
Вдвох долаємо гори турбот.
Тож не бійтеся шлюбу, закохані,
Не тьмяніє з роками любов,
То байки для нещирих й сполоханих,
Хто живе в світі певних умов.
Кожен сам йде шукаючи істину,
І цей пошук дає відкриття:
Що любов може бути барвистою
Доки спрага в нас є до життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533632
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Любий правнуче мій,
ти народишся в вільній країні,
де не буде війни і навік похоронено страх
та почуєш про бій,
у якім захищав Україну,
той, кому не судилось тримати тебе на руках.
ПР-В
Подивися в безхмарнеє небо -
я всміхнуся тобі з синяви.
Геть усе я залишив для тебе,
наступивши на дуло війни.
Ти знайди той блок-пост,
на якім я стояв доостанку,
і у гільзі пустій відшукай початковий мотив,
з недописаних нот
заспівай, замість мене, Іванку
пісню рідній землі, яку я всім серцем любив.
Любий правнуче мій,
обіцяй мені бути героєм.
ненавидіти зло і насильство карати завжди.
На оцім рубежі
ми стоятимем вдвох із тобою
і ніяке хамло не залізе війною сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528784
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Весни не мав я і не мав я літа.
Та й осінь стріну не в своїм саду.
Війна... Війна не десь на краю світа.
Війна в краю, до болю що люблю.
Стою на смерть за долю України.
За вишиті хрестами дороги й рушники.
Борюся за степи й Карпатські полонини.
Й за спокій тих могил, де наші козаки.
Приблудо, зайдо, варваре зі Сходу.
Вкраїнський дух нікому не зламать.
Уб'єш мене... В піснях мого Народу
Я в свято й будень стану оживать.
Твої зірки давно не мають сили
Над вервичкою і моїм Хрестом.
Ти "гради" й "буки" кидав що є сили,
Я ж бачив бузьків над своїм селом.
Вони летіли сумно так у вирій.
Зробили коло над моїм двором.
Не "кру" кричали. А просили : "Вижий".
... І полетіли в небо. Вслід за вожаком
Оксана Максимишин-Корабель
3 вересня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527384
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
СИНУ
... А нині знову сон такий:
Минулий серпень, трави в росах.
І ти, мій сину, як живий,
Клепаєш дідову ще косу.
В два голоси співали ми
Про Львівський замок, партизана.
... Там рік нам було до війни,
А пісня вже була , як рана.
У вічі глянула тобі,
Вкраїни доля в них відбилась.
Вони були сумні - сумні.
... Останнє ж літо залишилось.
Я бачила, як чорний птах
Летів над нашим тихим садом.
... Земля топилася в сльозах,
Усе живе убило градом.
І завжди буде сон такий,
В нім сивини немає в косах.
І ти , мій рідний, ще живий
Ідеш траву косити в росах.
Оксана Максимишин-Корабель
серпень 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527390
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
Образ твій, моя веселко, ніжно
Виткано зі спогадів і снів
Моя весно захмеліла. Пізня
Я тобою дихав, як умів
Я тобою жив і снив тобою
Я сміявся й плакав, як дитя
Відзвеніли піснею дзвінкою
Наші весни. Наші почуття
Боже - Боже!
Як же монотонно!
Дім - робота...
Дім - робота...
Дім...
Осінь.
За вікном - сіробетонно
Я приймак
У місті цім чужім
Я чужий.
І холод на порозі
Клятий вечір
Спогадом пече
Повернутись?
- Ні! Уже не в змозі
Спогад загоїться
Пропече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525734
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
[i]« Прощай, немытая Россия,
страна рабов, страна господ…»[/i]
М. Лермонтов
Good bye, unwashed our Russia,
країна хамів і рабів.
Ніколи не була ти наша,
а відтепер і поготів.
Травись добутим нашим газом,
давись украденим баблом,
але не сподівайся разом
ні в Києві, ні «за бугром»
сидіти за одним столом.
Конай, тюрма усіх народів,
колос на глиняних ногах.
Як чорна притча на устах,
упадеш каменем у воду
і перетворишся у прах.
Прощайте, блазні навіжені,
і ти, утопія на сцені,
невиліковна як більмо,
і на захопленій арені
найбільше світове гальмо.
Умита кров’ю молодою,
доточуєш свої роки,
але у чаді параної
твої месії і ізгої
прокляті будуть на віки.
Хамелеони із Росії,
не порятує мімікрія
продажних душ подвійне дно.
Уражена, як язва світу,
твоя годована еліта
на ладан дихає давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522010
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Розлука вбила все… І сльози
Обличчя вмили, як дощі,
Осінь на серці із морозом,
Кохання вдягнуте в плащі…
Бо вже морозить вітер душу
І листя падає до ніг,
Та сльози ти з лиця не струшуй,
Бо ще тепло – не випав сніг.
Хоч в золоті буває осінь,
Зима одягне срібла синь,
Не відновити нам відносин
Від пережитих потрясінь.
Повідлітають в вирій птахи,
Безкрилий лист сягне землі
І підуть спати знов мурахи,
І ляжуть зморшки по чолі.
Озимина посходить в полі,
А кожен з нас лишився сам,
Була любов, хоч без любові,
Прийдеться далі жити нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521211
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014
А восени дерева зацвіли…
«Не до добра», - старі казали люди,
Та молоді не вірили, вони
Все жартували: «Буде так, як буде».
І був Майдан. Війна, забравши Крим,
Повзла Донецьким степом і Луганським,
Вкривала землю безліччю могил,
І проклинала люд, що звався братським.
… Перейдено ілюзій рубікон:
Ніхто не допоможе в цілім світі.
Герої першими ішли за горизонт,
Коханих залишаючи сивіти.
Незмірне горе. Спалена земля.
Як пам`ять багряніє брость калини.
Дерева листом устеляють шлях -
Не зацвітайте більше восени ви!
03.09.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521096
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
За Україну!
Коли терпінню вже прийшов кінець,
Коли слова людські не мають сили,
Любов до волі рветься із сердець,
І що б тепер про нас не говорили,
Ми зброю тулим гордо до грудей:
У бій, за нашу долю і Державу,
У бій, вперед – за втілення ідей.
У бій, за нашу волю, честь і славу!
Під “Гради” йдуть відважні юнаки,
Щоб дітям краще, аніж нам, жилося.
І гинуть від ворожої руки,
І падають, мов скошене колосся,
На ті лани, де міг би зріти хліб,
У тих лугах, де роси миють трави.
А ті, живі, не сплять по кілька діб
І моляться посохлими губами,
“За Батьківщину!”- шепчуть і у снах,
“За Україну!” - десь хрипить у грудях,
“Вперед!” - на закривавлених вустах,
А на світанку знову “Град “ розбудить.
Коли всі сльози вилито рясні,
Коли здається – й Віра догорає,
Сам Бог нас береже у цій війні,
А з Богом нас ніхто не подолає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519662
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014
Мене дійством своїм розтривож,
Моя Осене, ще не відома,
Ідучи через тисячі площ
До мого на околиці дому.
Кажуть, мудрістю сповнена ти
І печаль твоя медом здається,
І, що листям летять золотим
Роки зрілості в Боже відерце.
Розтривож мене, Осене, так,
Щоб за літом душа не страждала
Та свічею затух переляк
В ній на лезі смертельного жала.
В. Потебня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511778
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014
[color="#0c07ad"][/color][b][i][/i][/b][b][i][color="#1100ff"]Моя земля найкраща в цілім світі!
Ніде немає другої такої!
Дніпро й Карпати і волошки в житі,
А ще нестримне прагнення до волі!
Батьківська хата тепла і затишна
І джерело з цілющою водою
А біля ґанку рясно родить вишня
І зустрічає цвітом нас весною.
До ставу верби ніжно нахилились,
Струмок в долині грає стоголосо.
А на стовпі лелеки поселились,
Для них вчепив хтось колесо від воза.
Там за городом соняшники квітнуть
І повертають голови за сонцем.
Шовковиця шепоче так привітно
І загляда черешня у віконце.
Землі не буде кращої для мене
Ніж та, де я на світ цей народилась!
Хай кличуть нас країни незбагненні,
Я повернусь, де б я не опинилась.
Вдихну повітря я на повні груди
І голос пісні хай степами лине.
Нема милішої землі, і вже не буде
Бо ти найкраща, рідна Україно![/color][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510283
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
[color="#080e80"]Не купуйте дітям іграшкову зброю,
Виростуть - до справжньої дійдуть,
Будуть їм цікаві кулі та набої.
І себе в азарті переб'ють
Іграшкові війни перейдуть в дорослі
Й кров людська як річка побіжить,
Думайте, матусі, доки хлопці босі,
Й автомат не справжній заберіть!
Це майбутнє наше - діти, їх бажання
Дзеркало тенденцій світових.
Ви плекайте в душах співчуття, кохання
І розповідайте їм про гріх .
Пам'ятайте, люди, всі були маленькі:
Гітлер, Ленін, Путін й Піночет,
Як би їх належно виховали неньки,
Світ би не пішов на шкереберть.
Війни та повстання, революцій бурі
Стали б не можливі взагалі,
І жінок обличчя не були б похмурі,
Панувало б щастя на Землі.
Є малий початок в доброго і злого,
Що зросте: любисток? кропива?
На граблі ті ж самі наступити знову?
Чи нам треба Третя Світова?
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508936
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.07.2014
Діду-діду, лавка захолола,
Зачекалась в затінку на вас...
Журна вишня схлипує спроквола
Під скрипучий вітру контрабас.
Все минає: час, події, люди
В цій хиткій нестримній суєті.
І невже отак воно і буде:
Перетне межу на самоті
Кожен з нас, лишивши після себе
Невигойну траурну журбу?
Ще не раз запалиться крайнебо,
Сповістивши про нову добу...
Ще не раз дощі свої етюди
Відіграють клавішами стріх...
Та чиєїсь зірки вже не буде,
Тільки попіл - сивий, наче сніг.
Розтривожать душу мідні дзвони,
В голосінні вдарять у блакить!..
Діду-діду, стежка захолоне,
Заростуть в минуле рубікони,
Тільки пам'ять час не спопелить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505967
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Я - украiнка, i горджуся цим,
Я украiнка й тут мое корiння.
Прошу, благаю i молюсь святим:
- Додайте нам всiм мудростi й терпiння.
Я украiнка, i моя краса
Стеблом пшеничним виграе по полю,
Але спада на цвiт гiрка сльоза,
Бо украiнцi гинуть знов за волю.
I я кричу: - Отямтеся, кати,
Оскаженiлi в нелюдствi чужинцi!
В жорстокiм вирi кривди й гiркоти
Вам не скорити гордих украiнцiв!
I еднiсть, що мiж нами проросла
Нiкому в свiтi бiльше не здолати.
О, скiльки втрат i горя вже знесла
На своiх плечах Украiна-мати!
Гуцули й шахтарi - моi брати,
Моi батьки, козацькi гречкосii,
Зумiють Украiну зберегти
I захистить вiд посягань Росii.
А десь далеко йде смертельний бiй,
I гине син, чиясь рiдна кровинка.
Стрiляй же краще в мене, кате мiй,
За те, що я всього лиш украiнка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503906
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Oleg Kolibaba
ДІДОВА НАУКА
Мою стежку дитинства плів мрій павучок,
І мій дідо йшов поруч рухливо.
Він мене запитав: "ким ти будеш, внучок?"
Ну, а я тоді мовив мрійливо:
Я б хотів приносити добро,
Людям помагати всім навколо.
Ми б з тобою, дідо, заодно
Світ пустили б в нове коло.
[i](Вже минуло стільки літ,
На моєму столі
Лишилось фото діда мого -
Пам`ятка з-поміж усього)
[/i]
Буйний юності шлях голосив ніжний звук,
І я з дідом ділив мрії нові.
Він мене запитав: "що змінилося, внук?"
Ну, а я тоді впевнено мовив:
Я ще вірю, дідо, у добро,
Людям помагаю всім навколо.
Навіть вже, якщо не заодно,
Все ж прокручуємо коло.
[i] (Вже минуло стільки літ,
На моєму столі
Лишилось фото діда мого -
Пам`ятка з-поміж усього)
[/i]
Йдуть повільно до старості новії дні,
Вже без діда його погляд ловлю.
Він мене б запитав: "що, внучок, ти змінив?"
І я знаю, що діду промовлю:
Я в житті приносив лиш добро,
Людям помагав усім навколо.
Ти мене навчив, і заодно
Скажу, ми крутили коло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503471
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 06.06.2014
У затінку старезної верби,
Там, де у землю вгрузла біла хатка,
У різнотрав'ї стигнуть квіт-меди,
Принишкло в люлечці мале дитятко.
Йому ще не відомі хижі сни,
Не пахне чисте небо полинами.
Молочні ріки буйної весни
Ведуть у даль казковими стежками.
Там братиком ще вовчика зовуть,
Сестричкою - руду хитреньку лиску.
У рукавичці дружно всі живуть,
Не точать на сусіда зуби нишком.
Та час невпинно, швидко пробіжить,
Попереду хлопча ще грім розбудить.
Не треба ж поки хлопчика будить -
Нехай у казці трішечки побуде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497944
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Що ж це діється у світі, мамцю моя мила?!
Вже сама бажання маю взяти в руки вила!
Від "бандер" нас рятувати? Що, землі вам мало?
Окупанти, щоб вас в пеклі чорти рятували!
Хто бандерівець ти знаєш, невіглас, вражина?
Хто Вкраїну свою любить!Від батька до сина!
Першим признаком " бандери" - вишита сорочка.
Підпадає у родині - бабця, мати й дочка...
А якщо ще заспіває гімн наш патріот,
То в " братів" наших на сході - піни повен рот!
Донедавна розмовляла російською теж...
Я гадала - знати мови, тоді світ без меж!
А тепер мовчу, й до себе я сама сміюся.
Хотів Утін зробить краще?! "Языка" боюся!
Я в центральній Україні живу, й моя мати.
Що, як там, в кремлі, почують, й прийдуть "рятувати"?!
Вчора син прийшов зі школи, й шепоче дитина:
"Там береза сік вже точить."( Щоб не вчув, вражина!)
Бо боюся, як почує, прийде з автоматом...
Русская береза? !( Мої слова - матом... )
Якщо я не так сказала... каюся. Звиняйте.
Та... весна прийшла! В садочку КАЛИНУ саджайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494626
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Вже давно сивина посріблила літа,
І біліють туманами скроні,
Недалекі часи, як орлом ще літав
І кохання горіло в безсонні.
Вже сповите гніздо і малі на крилі,
Онучата вбиваються в пір’я,
Не змовкають і нині оті солов’ї,
Що мене довели до весілля.
Ще горять в небесах незабутні зірки,
І ховається Місяць за хмари,
А ріка все біжить, тихо б’є в береги,
І цвітуть понад лісом стожари…
Засріблилась намистом весняна роса,
І побігли розсідлані коні,
Перший промінь… Туман… І ранкова краса,
Сяє так, наче німб на іконі.
А яке ж бо цікаве життя на землі,
Кожна мить, наче пролісок долі,
І щоденне тепло - чудні миті святі,
Як хліба на багатому полі.
Шанувати життя, берегти, як святе,
Хоч роки шлють нам звістку про себе,
Нехай наша земля, як і доля цвіте,
Сонцем світить усміхнене небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494139
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Вербо, вербо, вербиченько!
Біжи краєм, та швиденько!
Жени всяку злую силу,
Щоб і сліду не лишилось.
Біжи, вербо, бий завзято,
Щоб очистилася хата
Наша рідна, засвітилась,
Духом Божим просвітилась.
Бий, не жалуй сил, будь ласка,
Вже за тиждень – світла Пасха.
Хай воскресне дух народу,
Як Ісус воскрес із гробу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492179
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014
БІЙЦЮ 38 СОТНІ МАЙДАНУ
I
Його назвали в честь Кармелюка –
Захисника нужденного народу.
Русявий чуб і посмішка м’яка,
Наплічник, як годиться для походу –
Такий в очах, і з серцем запальним,
В якому честь за радість жити мала.
В мороз його в напорі водянім
Ворожа сила мила, не зламала,
Із водометів влаштувавши душ.
Який то біль, як мерзлий одяг рвали!
Кричало небо: «Хлопців цих не руш!»
Кати не чули, вуха затуляли.
II
У листопаді в Київ він прибув.
Його кийками в перший розгін били.
Та духу хлопця ворог не зігнув.
Хоч швів дванадцять рані наложили.
Два тижні вдома – й знову на Майдан.
Хто волю знав, рабом повік не буде.
Він був з тієї касти громадян,
Що носять гордо світом ім’я – ЛЮДИ!
III
Четвер кривавий гадом виповзав.
Устим у касці кольору блакиті
На Інститутську зранку поспішав.
Не сонцем – кров’ю плити були вкриті.
Хотів комусь урятувать життя.
Та раптом куля… , голову прошила.
Упав Устим. І ангелом душа
Злетіла ввись, легкі піднявши крила.
Ну, ось і все… Земна скінчилась путь…
А хлопцю ж тільки дев’ятнадцять було!
Цього не можна нам, живим, забуть –
Беззбройна честь і автоматне дуло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492071
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Прихились до землі: чуєш стогін,
Це сльозою зітхає печаль,
Це страждання людського відгомін
І душі материнської жаль.
Хіба ж можна словами сказати,
Як же тугою тиша кричить…
Кришить серце знедолене мати,
А воно все болить…і болить!!!
Гладить вітер обличчя змарніле
Та не легшає навіть й на мить.
Світлий день став, як ніч почорніла,
І захмарилась неба блакить…
Задивись в небеса: чуєш тиша
У засрібленій висі лежить.
Це Героїв душа кожна пише,
Як нам землю свою боронить.
Ми кладемо із вдячністю квіти,
І стираючи тихо сльозу…
Знов стаємо у стрій монолітний
Розігнати над краєм грозу.
Прихились до плеча: чуєш міцність
І незламність у вірі святій.
Хтось сказав, що даремно у вічність
Вони йшли у своїй простоті.
А я знаю, що ангелом стали
І нависли над краєм крильми.
Не скажіть… не даремно вмирали,
Бо свободу прикрили грудьми.
Зазирни в небокрай: як світає!
Україна над світом встає.
В небесах Сотня правди чекає,
Пора слово сказати своє.
Крок за кроком вперед, щогодини
Розгрібаємо безлад чинів…
Доля ж вкотре дає для людини
Вибирати життя і Синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491141
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
[i] А коло години дев’ятої
скрикнув Ісус гучним голосом:
„Елі, Елі! лама савахтані!”[/i]
/Матвія – 27:46/
1
Боже мій милий! Мене не покинь Ти,
Не дай потонути у власних гріхах,
Бо хочу я жити, бо хочу любити
І пісню співати в квітучих полях.
Я хочу, щоб пісня Тобою бриніла,
Щоб пташка зі мною той спів завела,
Щоб кожна оселя бажала лиш миру –
І квіточка миру в хатах тих була.
І більшої радості бути не може,
Коли поряд руку я чую Твою,
І Слово Твоє наповня мене дуже, -
Як спраглий водицю, я звук його п’ю.
Тому у молитвах не знаю межі:
І вдень , і вночі Ти раба бережи.
2
І вдень, і вночі Ти раба бережи,
А я пастухом, хоч маленьким, та буду, -
В молитвах, в роботі, в словах без олжі
Я правду святу добуватиму люду.
Хоч знаю напевно: захромлять у груди
Із заздрощів чорних ядучі ножі,
Хоч знаю, що зло ще панує усюди,
І навіть у тих, що стоять на межі…
І навіть у тих, що знайти Тебе хочуть,
Світильник і масло Тобі бережуть
І в невідь пекучу все втуплюють очі...
Із ними і я своє серце буджу:
Допоки болить воно – й житиму, доти –
Даруй же, Єгово, до ближніх турботи.
3
Даруй, Ієгово, до ближніх турботи,
Хоч як би в турботах не плакав я тих,
Хоч як би душа не була моя проти,
Хоч з того зберу лише горя я міх.
А може й зернинка одна засіяє
Крізь товщу полови загублених днів,
А може вівцю я малу відшукаю,
Що впала в гріхів наймерзенніший рів.
Отож-бо немарні старання з-за йоти,
І сили не марні за сльози чужі,
Бо Слово та йота скріплятиме доти,
Допоки їй душу не здоять вужі.
Тож дай мені, Боже, до ближніх турботи,
На тяготи – сили, на похіть – гужі.
4
На тяготи – сили, на похіть – гужі
Дай, Творче, мені повсякдень, повсякчасно,
Щоб серце й душа не закисли в олжі
І щоб не зотліло життя мого кросно.
І в мить, як дійду я до вічного пруга,
Хотів би я сили, хоч трішечки, мати:
Вдягнуть дику похіть в міцнющу попругу,
Коли вже не вдасться хребта їй зламати.
Тому і шукаю всіх істин коріння
І завжди вітаю оновлений час,
Що вічно в турботах приходить до нас,
Даючи надії, мов нива весіння,
Та ще промовляючи: „Майте щораз
На терні колючі безмежне терпіння!”
5
На терні колючі безмежне терпіння
Прошу Тебе, Яхве, в дорозі моїй –
Я терні рубаю й збираю каміння,
І прагну зерна на землі нерясній.
Дай святість: хліби на землі цій плекати,
Допоки життя і дихання ще є,
І людям той хліб дарувать, дарувати -
Від цього ж сильнішає серце моє.
Я світ поки бачу, то прагну щосили
Ронити від праці свій піт на ріллі,
Відроджувати пам’ять, що предки лишили,
Та пильно ростити зернинки малі.
Ще вправності дай, Вседержителю милий,
І – крапельку мудрості в гніві та злі.
6
... І – крапельку мудрості в гніві та злі,
Коли гнівувати душі доведеться,
Як зло забуя на вустах і чолі,
Ти, Вчителю, мудрим зроби моє серце.
Що стопчуть вуста, то хай серце спасе;
Не вбачать що очі, то серце віднайде;
Хай болі людські відчува над усе
І сльози втира найбіднішому зайді.
Хай ворога навіть вітає воно,
Того, що постійно вбива благочиння
І крівцю спива мов єлейне вино,
Та слово Твоє перепльовує свиням...
А я Тебе, Вічний, прошу ще одно:
В роботі й молитві даруй лиш горіння.
7
В роботі й молитві даруй лиш горіння,
Бо як же прожити життя без вогню:
То заздрість заїсть, то – велика гординя,
Ці вади від себе Мій Царю, гоню.
А Тебе ж прошу: дай вогню мені в груди
Молитву творити й невтомно робить –
Й життя моє завжди наповненим буде,
Не стане страшною і вічності мить.
Я не сплакну, посох що з голяками, -
Хай долі такій вчаться всі королі,
І Тебе шукають вони між зірками,
Збираючи правдоньки крихти малі.
Дай, Авво, шукаючим щастя з роками
Та хліба насущного дай на столі.
8
Та хліба насущного дай на столі
І навіть отим, що гординею п’яні,
Бо прийде той час, коли скрикнуть: „Елі!
Елі Всюдисутній! Лама савахтані!”
І осінять Христом свої стоптані душі,
Й покаяннями змиють клеймо сатани,
І прославлять Тебе і на морі, й на суші, -
Лиш тільки, Мій Боже, свій гнів відверни,
Бо молюся за них я, радіючи нині,
Що загине диявола перша печать,
Яка має назву пустої гордині,
Яку у смиренні лише і зламать...
Тож хай проспіва Тобі кожна країна:
„Я порох з-під ніг Твого Любого Сина!”
9
Я порох з-під ніг Твого Любого Сина,
Я мізер нікчемний забутих доріг,
Я жадібна, підла, брехлива личина,
Не варта торкнутись Ісусових ніг.
В гріхах я породжений, в похотях гину,
В буденстві страшному, як в морі, пливу,
Я зла оминаю частину левину
І прагну спастися у сні й наяву.
А новий же день спокуша по-новому,
Вселяє суєтність, зі страхом віта,
Підсовує жадобу, заздрість і втому
Й нашіптує зрадить Ісуса Христа.
З-за того ж кажу я від серця всього:
„Я цвях у десницю забитий Його!”
10
Я цвях у десницю забитий Його,
Бо з кожним гріхом додаю лише муки,
Бо сім лихих бід, назбиравши кругом,
Вкладаю в стажденні Ісусові руки.
І тільки оцим тричі зрадити можу,
І сім раз по тричі, і сімдесят раз
Німію, забачивши силу ворожу, -
І каюсь, як півні відмітять той час.
А сонечко з мороком стане до бою
І Світлом Твоїм обійме знов країну,
То морок з дияволом гинуть обоє –
Від сну й забуття знов до Тебе я лину.
„Дозволь залишитись навіки з Тобою!” –
Молю Тебе, Господи, кожну хвилину.
11
Молю Тебе, Господи, кожну хвилину,
Хвалу воздаю Тобі вдень і вночі,
І Духа Святого я славлю, і Сина,
Завжди Триєдиного Тебе звучи.
Прости, Саваоше, за слово і діло,
За пам’ять мою, що водою збіжить,
За все, що зробив я прекрасно й невміло,
Що з волі творив і в невільничу мить.
Прости і за те, що я думати мусив,
І навіть за те, що не здумав чого,
Прости, що зміїної пастки боюся,
Що рідко я бачу Твою Хоругов.
Скріпи ж мене грішного в Світлому Дусі
Й раба не покинь Ти ніколи свого.
12
Раба не покинь Ти ніколи Свого:
Лиш тільки з Тобою я бути бажаю,
З Тобою здолаю одвічний вогонь –
Лиш стійкості дай, Мій Святий Аданаї.
Бо злодій лихий розкида свої сіті
І марить одним: мою душу пожати;
Наміриться він – Ти ж спаси тої миті,
Хай милість дає Пресвята Твоя Мати.
Хай Ангел-Хранитель освітлює дні,
Завжди зберіга мою душу і тіло
І вчить мене ревно плекати пісні
Зі Словом Твоїм, як апостоли вчили.
Бо Слово Твоє проростає в мені,
Бо Слово Твоє надає мені сили.
13
Бо Слово Твоє надає мені сили,
І Світлом Його кожна жилка буя,
Ті Звуки Святі мою душу зростили,
В тих Звуках Святих лише житиму я.
Лиш не покинь, не закрий мені небо,
Дай в сонці купатись і бачить зело,
Єднати Христом свою душу до Тебе
І в тихій молитві схиляти чоло.
І якості Слова находити нові,
І віру постійно плекати у Нім,
Бо що я без віри у Вічному Слові?
Яку має силу без блискавки грім?
А віра, як кров, зігріва мої жили
І крушить холодні окови могили.
14
І крушить холодні окови могили
Одвічна Любов Твоя, Боже Могутній,
І лише Вона для душі дає сили,
І співи ЇЇ мелодійніші лютні.
Зростає Вона між зірками й віками
І в серці людськім проростає, мов квітка,
І творить молитву палкими словами,
І зве лиш до Тебе і взимку, і влітку.
І всі сім гріхів в ЇЇ світлі зникають,
І гніву сім чаш не торкнуться людини,
Яка із Любов’ю прямує до Раю,
І древній дракон не заступить Їй днини.
Тому кожну мить не облишу просити:
Боже мій милий, мене не покинь Ти!
15
Боже мій милий, мене не покинь Ти,
І вдень, і вночі Ти раба бережи,
Даруй мені, Отче, до ближніх турботи,
На тяготи - сили, на похіть – гужі,
На терні колючі – безмежне терпіння,
І – крапельку мудрості в гніві та злі,
В роботі й молитві даруй лиш горіння
Та хліба насущного дай на столі.
Я порох з-під ніг Твого Любого Сина,
Я цвях у десницю забитий Його, -
Молю ж Тебе, Господи, кожну хвилину:
Раба не покинь Ти ніколи свого,
Бо Слово Твоє надає мені сили
І крушить холодні окови могили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490656
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Не пишется... Ночью тревожной
К окну подойду, посмотрю-
Темнеет... забыть невозможно
Кровавую эту зарю,
Когда хоронили погибших
От пуль полновесно-литых.
Каштанов угрюмо поникших
На улицах серых немых
Понуро эскорты стояли,
И Киев скорбел и молчал...
И люди цветы возлагали
Погибшим. Всем тем, кто отдал
За Родину, Честь и Свободу
Свою молодую судьбу.
Им, жизнь посвятившим Народу...
Сегодня, продолжив борьбу,
Уходят на бой батальоны
С Майданов, спасая Страну.
За птицею Счастья в погоне,
В борьбе за Свободы весну...
И думаю- если душитель
Свободы моей, оккупант,
Вползает в мой дом- извините,
Какой же он, к черту, мне брат?
Какие "славянские братья"?
Там Азии дикая мгла...
Пошли они к чертовой матери,
Куда и Орда их пошла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486421
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Зношена душа...Що аж синці...
Зболена до болю,що немає.
Я тримала сонце у руці,
Я тримала час,що вже минає.
Осипались цифри.Циферблат
Поржавів до крихт самої крові.
А в руках новенький автомат
Говорив,що вже нема любові...
Зношена душа...Усіх століть...
Зболена...Невже це тридцять третій?
Я тепер живу серед жахіть,
Де знаходять мертвих серед степу...
Лине,лине співаночка,
Плаче ненька сива.
-Вмерла рідна дитиночка!
Матір голосила.
Лине,лине до Дунаю,
Ворон вочі клює.
-Я ж тя синочку ховаю,
Де явір ночує!..
Йой,ці плачеш нічко темна,
Лем ти 'го прикриєш!
Не вмерай лише даремно...
В земельці застинеш!..
Голосила сива ненька.
Пушла в стару хижу.
Боженьку,яка старинька...
-Я вже до тя ближе...
Лине сумна співаночка,
Калина розквітне.
Заквітчана сорочечка...
Вже не вдягне влітку.
Лине пісня до Дунаю,
Ворон там кружляє.
Война буде?Я не знаву...
Місяченько сяє.
Мати співанку співала,
Калину садила.
Боже,вчора йши не знала,
А нись голосила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486316
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Я ще дуже маленька дитина.
І коли в мене вільна хвилина
Я цілую хмаринки і сонце.
Я молю мир у кожне віконце.
Притуляю до серця Вкраїну,
Перед Богом стаю на коліна:
Подаруй мир моєму народу.
Це найкраща для нас нагорода.
Я ще дуже маленька дитина,
І молитись за маму повинна.
Щоб татусь спав в будиночку з нами,
Соловейко будив щоб піснями.
Я ще дуже маленька дитина,
Та молитись з народом повинна.
Щоби мир у цілому був світі,
Щоб не плакали ми...Малі діти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486091
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Oleg Kolibaba
СОНЯЧНИЙ ВАЛЬС
Ти у моїх мріях юних
Сонцем живеш,
Вальсом пливеш
Кожну мить.
Знову небаченим світлом
В пам`яті моїй натхнення.
Сонячним образом квітки
Входиш у серце щодень.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
____________________
Ти у моїх мріях юних
Мов, птаха летиш,
Вальсом у тиші
Ти спиш.
Сонце промінням зігріє
Спогади нашого щастя.
І заклопотана мрія
Стане так близько до нас.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
____________________
Ти у моїх мріях юних
Хмаркою днів,
Вальсом зі снів
Пропливеш
Очі закриються й сонце
Ніжність дає колоритну.
Чую я в твоїй долоньці
Вальсом пульсуючий ритм.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
Ти у моїх мріях юних
Сонцем живеш,
Вальсом пливеш
Кожну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485536
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 12.03.2014
Oleg Kolibaba
В РОЗЛУЦІ З МАТІР`Ю
Бачу промінь на вікні,
Серце спогадом потішить.
Рідна мамо, ти в мені,
Бачу твої очі я у тиші.
Чую я твій голос за віконцем,
Де ж мої думки тепер живуть?
Я жив у країні твого сонця,
Ти ж мене завжди чекала тут.
Хай це не зостанеться журбою,
Зустрічі до нас прийдуть.
Приспів:
І я гляну в твої любі очі,
І обійму, матінко моя.
Лиш би нас не розділяли ночі,
Ти у мене все ж одна.
_______
Бачу промінь на вікні,
Там за ним десь хмарочоси.
Так, я на чужій землі
Знов дощем збираю твої сльози.
Доленько синівської молитви,
Ти платиш мені життям розлук.
Я жив у країні твого вітру,
Ти ж тоді плекалась горем мук.
Хай це не зостанеться журбою,
В зустрічі торкнуся рук.
Приспів:
І я гляну в твої любі очі,
І обійму, матінко моя.
Лиш би нас не розділяли ночі,
Ти у мене все ж одна.
_______
Бачу промінь на вікні,
Очі тихо призакрию.
Ти ж, матусенько, у сні,
Як тебе побачить знову мрію.
Вірю я в дитинство своїх терцій,
Мамо, я згадаю любий час.
Я жив у країні твого серця,
Вибір був у мене той лиш раз.
Хай це не зостанеться журбою,
Зустріч, мамо, буде в нас.
Приспів:
І я гляну в твої любі очі,
І обійму, матінко моя.
Лиш би нас не розділяли ночі,
Ти у мене все ж одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484321
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Тебе я бачив, діду , на світлині.
А ще при хрещенні дали твоє ім'я.
Тебе убили зайди у долині,
За те, що віру мав, хатинку і коня.
Прийшла біда в той рік до твого краю.
Усе, що ти беріг, топтала кірзяком.
Тебе убили діду, я це знаю,
Бо вибрав смерть, а не життя рабом.
Казала бабця: в мене твої очі,
У них відбились небеса.
Ти з лісу вийшов раз супроти ночі,
Аби відпразнувать рожденного Христа.
Стояв дідух, як сторож на покутті,
У хаті сумно лилась коляда.
І гіркнув мед в той рік чомусь у куті,
Ти дякував, що дочекавсь Різдва.
Свіча тремтіла. Жив Ісус в яскині.
Лляну сорочку вишиту убрав.
...Тебе убили, діду, у долині.
На тій землі, що так її кохав ...
Оксана Максимишин-Корабель
17 січня 2014 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476787
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 04.03.2014
Ой, там, над майданом, голуби летять,
А на барикадах квіточки лежать.
Годувала жінка смілих голубів,
Білогрудий красень до ніг прилетів.
Підійшов до неї, торкнувся руки,
Розтулила жменьки жінка залюбки.
Ой, не їв той голуб, не їв і не пив,
Тихо до матусі голову схилив.
Упізнала жінка синочка у нім,
А понад майданом вітер стугонів...
Закружляло небо сотнями хмарин...
"Сину, ти мій сину, в мене був один..."
Загуділо в грудях, хлюпнула сльоза,
Ой, леле, дитино, біль — то не гроза.
Бо гроза проходить, наче буревій,
А у моїм серці жаль навіки мій.
Ой, там над майданом, голуби знялись,
Вже їх більше сотні в небо піднялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482588
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Ну що ж, мої рідненькі, вже весна,
Ще трішки, і зазеленіє всюди.
І хоч порожня зараз в нас казна,
Це - те найменше, що згубили люди.
Бо цю весну вже не побачать ті,
Що нам її подарували з вами.
Зима поклала крапку в їх житті,
Не дочекалися дружини й мами.
Майдан вже прибирають від сміття,
Лиш пам'ять залишається навічно
Про тих, які поклали тут життя,
Вони на смерть стояли денно - нічно.
Їх очі зі світлин, такі ясні,
Нам просто в душу дивляться сьогодні.
Про них писатиме народ пісні,
Воістину, вони будуть народні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482723
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
О, Києве... Мій милий, рідний Києве,
З роси й води твоя свята земля.
Не спалено, не знищено батиями
Ні Гітлером, ні хамством москаля.
А ти стоїш увесь святий і пишний,
В каштанах потопаєш край Дніпра.
Лиш теплий вітер легко заколише,
Навіє згадку про героїв імена.
Тож ми від них навчились Край любити,
Ще дужче згуртуватись пліч-о-пліч.
А хто в житті не встиг мету здійснити,
Тому зірками падає у ніч.
На тихе плесо серед хвиль сріблястих,
Відлунням покотилися громи.
Немов молитви за людей полеглих
За те, щоб ми свобідними були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481158
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Пам`яті Небесної Сотні,
полеглої 19-20 лютого 2014р. на Майдані
Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
Криком тривожним наповнивши душі стократ.
Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.
... В тата безсило котилися сльози рікою,
В грудях у матері бився розпачливий крик:
"Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
Ти для Вітчизни і матері був захисник..."
Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
"Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"
22.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481188
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
[i]пам`яті загиблих на Майдані[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f49zf34oxcg[/youtube]
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.
Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.
І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481123
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Я доземно хил́ю своє тіло
Перед тими, хто ніч простояв
На Майдані, де кулі летіли,
Де гранати спецназ "роздавав".
Я цілую пораненим рани,
Гою серцем тілесний їх біль.
Розриваються дзвони у храмах,
І молитва біжить звідусіль.
Виявляю я медикам шану,
Тим, хто возить їду і тепло,
Кров побитим здає - не по плану,
А за покликом серця своѓо.
А до тих, хто народ свій мордує,
Хто накази злочинні дає,
Я й мільйони зі мною скандують:
- Відступіться, бо кара вже йде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480534
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014
[i]Всім загиблим...[/i]
Пробачте, мамо, що не зміг мовчати,
Коли на гідність стали чобітьми.
Оця війна не мною розпочата,
Та я Вкраїну затулив грудьми.
Пробачте, мамо. Не чекайте в гості.
Мов маки на асфальті моя кров.
Тепер мені підвладний час і простір...
Так любо тут на куполах церков,
Така красива наша Україна,
За неї і життя, повір, не жаль…
Щоб тільки знов не стала на коліна!
Щоб тільки волі сонячна кришталь
Не впала й не розбилася на друзки!
Тоді оце все буде не дарма…
На прапорах чорніють болю смужки:
Я не один. Вже багатьох нема.
Пробачте, мамо. Не кленіть же долю.
Це вибір мій: стояти до кінця…
А, може, я гріхи отут відмолю
Свого народу в віщого Отця?
…Розсіє сонце димові тумани—
Народ мій ангел обійме крильми.
І я вернуся пам’яті вітрами,
Бо Україну затулив грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480550
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Мій рідний край, життя криниця,
Обитель серця ти мого,
В віках твоє ім'я святиться,
І Божа книга зве його.
Джмеліють кетяги калини,
Тополі рівні, мов списи...
В молитві я схилю коліна,
І стихнуть гаю голоси.
Для тебе прошу я у Бога
Свободи, що п'янить серця.
За неї так страждав, небого,
Що вартий янгола вінця.
Я прошу, мій благословенний,
Щоб ти більш горя не знав.
Пишайсь нащадками: вогненну
Ти в душі їхні силу вклав.
Вогнем-мечем пройшли гартунок
Ці славні доньки та сини...
Мій краю, неба поцілунок
То символ вічної весни.
Тебе багнети не здолали,
Твою не остудили кров.
За тебе де життя віддали,
Там пророста свята любов.
Мій рідний краю, о святине,
До твоїх припадаю ніг!
Із вікових джерел й донині
З тобою Божий оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477784
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014
Тужить вітер у діброві,
Дме в степи широкі.
Закував шипи тернові,
У яри глибокі.
Душа збилась у клубочок,
Защеміла й плаче.
Заховалась у куточок,
Бо німа й терпляча.
Підняв голову Славутич,
Застогнав ревучи,
У пороги сивий русич.
Несе гнів із кручі.
Серце кинуте в руїну,
Пазурі порвали.
Живе клали в домовину,
В грудях розпинали.
Просинайсь народе дужий,
Де ти є Кобзарю?
Зупини у полі стужу,
Злую хижу хмару.
Суне знов в лиху годину,
Смерті нам шукає.
Пора вцілити вражину:
Довго вже «літає!»
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476689
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Пишаюся Тобою, мій народе!
Ти - Велетень, а не маленький гном.
Від страху заховалися заброди
В Міжгір'ї за високим парканом.
Стоїть Народ! Як мур! Бо в нього - Правда
За Україну, за дітей і за батьків.
Стоїть народ! Будує своє Завтра
Без підлих, ненаситних януків.
Мороз на дворі. Та серця гарячі.
Лютує беркут. Тридцять срібняків
Заплатять їм. І скажуть: "це без здачі
За кров народних бунтарів."
Іде народ! На Київ йде, як лава...
До хрускоту стиснувши кулаки
З Тернополя, зі Львова, Станіслава
Й зі Сходу йдуть в столицю козаки.
Пишаюся Тобою, мій Майдане,
Де славні правнуки своїх дідів.
За Україну! За народ! І сили стане
За те, щоб бити нас уже ніхто не смів
Оксана Максимишин-Корабель
2 грудня 2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476789
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014
ПРОСТИ, МІЙ ГОСПОДИ, МЕНІ, Я СМЕРТІ БРАТА НЕ ПРОЩАЮ !!!
Ми стали інші, піднялись, в огненнім зареві столиця,
А ми й не думали колись, що проклинатимем убивцю,
Що стане ближчим вірменин, аніж свій рідний брат по крові,
Що знов поринем в вир війни під ночі й Господа покровом...
Несе Дніпро на хвилях гнів, ридає небо із відча'ю,
Прости, мій Господи, мені - я смерті брата не прощаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474565
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014
Я можу загинути, мамо,
В країні, де править “палач”.
Якщо моя доля настане,
Тримайся, рідненька. Не плач.
Я можу загинути, батьку.
Ти поруч зі мною стоїш.
Промов мені слово на згадку,
Якщо ми підемо раніш.
Я можу загинуть, кохана,
За волю у мирні часи.
Та буде Вкраїна плекана
У новому світі краси!
Я можу загинути, друже,
За правду своїх сподівань… .
Та тільки не буду байдужим
До хвилі народних страждань!
Згадаю я, мамо, ті очі,
Благаючі миру й добра.
І прапор узявши охоче,
На захисті я барикад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474562
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014
Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
У центрі Києва гримить.
Кінець прийшов терпцям народним.
А влада з того собі кпить.
Їсть сало, розумом холодним
Шукає ще якийсь закон,
Щоби поповнить святотатство.
Тут кожен щось кладе на кон -
Хто волю, хто своє багатство.
Святилась зранечку вода,
Неслась молитви в небо стрічка.
З обіду гнів, немов орда,
Понісся, мов весняна річка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473684
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Я просто жінка!
Українка
До всіх кінцівок - рук і ніг.
Нового часу я хвилинка,
Своєї совісті батіг!
Я поетеса від народу!
у генах пам"ять бережу
Історію свого пра-роду,
Якому чесно я служу!
Нехай не Леся , і не Ліна,
Мені не треба пишних лавр,
Але в душі є те,безцінне,
Що Бог мені подарував.
Це - біль за долю України
І боротьба без каяття,
Й бажання діяти неспинно
Заради світлого життя.
Стою і стукаю.Почуйте
І душі, й вуха відчиніть,
Зневіру у собі зруйнуйте,
Вогонь у серці запаліть!
Разом - ми воля, мужність, сила,
А той , хто хоче нас зламать,
Зламає ікла й "хижі крила"
Бо ми міцніш за бісу рать.
Велику дулю силам чорним
Дадуть нащадки козаків...
Я просто жінка, невгамовна,
Як течія Дніпра -ріки.
Народу я свого світлина,
Його коралові вуста.
І хто наважиться хустину
На них напнути- винен сам..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473170
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Твоїх дітей, Україно, кийками ганяють,
Б’ють по головах жорстоко, кров’ю обливають.
Твоїм дітям, Україно, руки заломляють,
І за правду і свободу в тюрми забирають.
Твоїх дітей, Україно, тиснуть, зневажають,
Нецензурними словами грубо ображають.
Над Твоїми дітьми, Ненько, розправи вчиняють,
Побоїща та підпали уже меж не знають…
Твої діти, Україно, прагнуть в мирі жити,
Славити свою Державу і нею гордитись.
Твоїх дітей, Україно, в світі величають,
Про боротьбу добра зі злом легенди складають.
Твоїм дітям, Україно, можуть тіло бити,
Але дух свободи й правди ніяк не зломити!
Мужі владні України, пробудіть сумління,
Бо впаде ця кров на вас і ваше насіння!
За дітьми країни, владо, припиніть гоніння,
Бо за це будуть питати ваші покоління.
Підніміть ви очі вгору - є ще і над вами!
Як підете ви до НЬОГО з такими ділами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472536
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Уперше в новорічну ніч
Я столу не накрила.
Не засвітила ламп і свіч,
Шампанське не відкрила.
Але в душі весна цвіла!
Між півмільйона люду
Була я без вина хмільна.
Ніколи не забуду!
Коли надходив отой час,
Що всі Його чекають
І концентрують думку враз,
Бажання замовляють,
Знесла я очі в небеса
І серце оголила:
- Яви нам, Боже, чудеса,
Дай Україні крила!
Довкола з бочок дим димів,
Кінь синій бив копитом.
Гімн на Майдані прогримів,
Понісся гордо світом.
Світлина зроблена мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470072
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
По бандитскому раскладу
Ночью, подло, без причин
Митинг гнать, подобно стаду,
Дал приказ "Неясный" чин.
На ребят простых, наивных
Бросил " Беркут" властный клан -
Окропила кровь невинных
Алой горечью Майдан.
Жизнь в стране давно не сладка
И толитаризм не в новь,
Но никто не ждал, что падка,
Кроме денег, власть на кровь.
Что приобрести хотела
За кровавый антураж?
Страх, безмолвие и тело
Всей страны под свой кураж?
Очумела в ненасытьи -
Портит жадность ум и нюх -
Не учла в безумной прыти
Честного Майдана Дух.
Окропленный юной кровью,
Гордый, потемнев с лица,
Дух объял страну с любовью
Страстной смелостью Истца.
Возмутилась Украина
От Майдана до границ
Гневом праведным едина:
Перед кем ей падать ниц?
Перед внезаконной сворой
Узурпировавшей власть?
В блудословье хищном спорой
И способной только красть?
В город Киев древний, славный
В тот, что Киевскую Русь
Помнит мощной, в центр державный
Тронул каждый, кто не трус.
Кто не едет - провожает
И благословляя в путь,
Снаряжая поучает:
- Козаком достойным будь...
Мирный и трудолюбивый,
Умный, грамотный народ,
Не спешащий, терпеливый,
Но крутой на отворот.
Тысячи собрало Вече:
Власть давно достала всех -
Всем, лишь в крови человечьей
Не купалась для потех.
Встал народ за честь Отчизны,
Беспределу - Он предел:
В страхе съежились хоризмы
Мастеров бандитских дел.
Но наперекор испугу,
Обезумев, злобный зверь
Ищет рыская по кругу
Где и как куснуть теперь.
В спровоцирсванной стычке
" Беркут " снова бьет народ
И избитых, по привычке,
Тянут в автозак, как сброд.
Кровь, калеки, ужас, стоны -
Будь ты проклят клан зверей
Преступивший все законы
Ради выгоды своей.
В подкрепление к Героям
Свежие пришли бойцы
С твердым внутренним настроем:
Деды, матери, отцы.
Деньги, провиант, одежду
Собирает вся страна:
Коль омыла кровь Надежду
Святость обрела она.
"Беркуты" или " Омоны"
Из сердец святую суть,
Уж, не выбьют: сквозь препоны
Нам освятит Святость Путь.
Путь ведущий к жизни новой
Из бандитского ярма:
Путь в Европу, где основой
Быта - правда, без дерьма.
В третью ночь спецназ разбойной
Властью брошен на людей
Бить, громить... но, силы вольной
Не сломив, бежал злодей.
Кличем в ночь, неторопливо,
С Гласом слившись, стал греметь
Колокольный звон строптиво,
Гневно, грозно: - Банду геть!
Банду геть!
Банду геть!
Банду геть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466866
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Народе мій, крізь площі і майдани
Ти проростаєш міццю у віки!
Минуться всі вершителі й тирани,
Усі вожді та мічені божки...
І задихнуться покручі і трутні
У власноруч затягнутій петлі.
А ти, як велет, гордий і могутній,
На Богом даній праведній землі
Засієш поле золотом пшениці,
На плуг залізний меч перекуєш.
Затихнуть воєн грізні блискавиці,
Вгамують зливи спалахи пожеж.
Нова доба духовної свободи
Тобі запалить сонце молоде.
Народе мій, нескорений народе,
Тебе сам Бог до істини веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466188
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Они ругались ночью,днем,
Но никого роднее нету.
И воет ветер за окном,
Поставив старую кассету.
Она ему готовит щи,
И ставит старые тарелки.
А так обычно дляться дни,
Часы обходят просто стрелки.
А он готовит вкусный чай,
Ворчит,в постель всегда приносит.
Она ведь знает-это рай,
И Господа все время просит
Оставить им хотя бы день.
Хотя бы ночь.Хотя бы лето.
Пускай стучится в жизни дверь
Лишь ветер со своей кассетой.
Они обнявшися легли,
Они всю жизнь так засыпали.
Какие б не были все дни,
Но ночью рук не разнимали.
Он утром встал,она лежит,
И смотрит в небо нежним взглядом....
Так это смерти был визит...
Она не будет больше рядом.
Он просто шел,и падал снег,
Присел на лавочке у сквере.
Ну почему ее все нет?
Он к ней идет.Он верит,верит...
И обняла,как каждый раз,
Ворчала,сильно прижималась.
-Скамейка ведь мала для нас?
-Да я б с тобой на ней осталась...
Его нашли через два дня,
Так сыпал снег,что не гуляли
Детишки.Но она пришла...
Чтоб порознь долго не скучали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462465
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Jun2011/34825.jpg[/img]
Ця житня хлібина
просолена зливами сліз,
ці очі застигли,
мов зорі в морозну погоду...
Земля кровоточить
під пресом іржавих коліс,
що тягнуть на цвинтар
стареньку прогнилу підводу,
притиснуту купою
мертвих знекровлених тіл,
ще дехто між ними
ворушить сухими вустами...
Мороз роз'їдає зап'ястки,
немов чистотіл,
на свіжих могилах
ніяк не затягнуться шрами.
Скорбото моя нездоланна,
мій жалю гіркий!..
Ніяк не загою тебе
і ніяк не відмолю...
Потрошать вітри
обважнілі тугі колоски,
зерно засівають
по кров'ю омитому полю.
Малесенька свічко,
сльозися теплом і молись
за плач убієнних,
за крики живих покаянні!..
Заморені душі
полями углиб розбрелись,
немов поторочі,
розтали у кволім ячанні.
Осквернена земле,
в тобі наш почин і кінець,
і радощів тихих
і диких плачів суголосся!..
А місяць у небі
парує, як теплий хлібець,
і пальці кістляві
до нього шепочуть колоссям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462288
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Усілася опеньком на осонні,
Старечі вигріваючи кістки.
І горобці лякливо-невгамовні
Збирали крихти з щедрої руки.
Вглядались очі стомлено бездонні
У лазурит небес, мов у віки.
Пішла б за обрій—не тримають ноги,
Злетіла б в небо— крил іще нема.
Ведуть додому, кажуть, всі дороги,
Діток багато, а вона сама.
І виглядає мати до знемоги,
Втирає гірко сльози крадькома.
Милує око осені бароко.
Зажура доторкнулася села.
І телефон озветься ненароком
«Ми не приїдем знов. Усе. Діла…»
Вона без допомоги вже ні кроку,
Але для них би й душу віддала.
Без докору всміхнулась сумовито.
Впустила крихти з кволої руки.
Пішла за обрій, сонечком залитий,
Мов крила тріпотіли рушники.
На покуті ридало стигле жито.
Голубками злітались діточки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461169
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Мій дощику осінній, ти прийшов,
По склі постукав лапкою м'якою.
Хтось розпоров тугий небесний шов -
Розсипалися миті супокою
Намистечком янтарним по стіні.
Вохристі блиски променів ранкових
Вогніли в наїжаченій стерні,
Мов золоті загублені підкови.
А ти стрибав рухливим кошеням
Під мелодійну сонячну сопілку:
То по дзвінких калюжах навмання,
То по деревах, з гілочки на гілку!
Летіли бризки свіжі і легкі,
Мов биті скельця сипались на друзки!..
Схилили айстри китиці п'янкі,
Немов дощу злякались, боягузки!
А ти шугав між листя і кущів,
Творив з води мозаїку прозору!..
Яке ж бо диво - сонячні дощі,
Як радість Бога в листопадну пору!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459067
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
сатирична відповідь на "червону творчість певної особи, яка називає себе Баба Поразка"
Я "люблю́" усе радянське -
ді́ток трупи в полі
і конаючих невинних
в ГУЛА́ГАХ поволі.
Мені "ми́лая" турбо́та
радянської влади,
особливо за спино́ю
загоро́д-отряди.
Я з "захо́пленням віта́ла"
ленінські укази -
ни́щити людей у рясі
і своєї раси.
За декре́т про мир і землю
"обома руками",
за колго́сп і, горб довічний -
пе́нсію у мами.
Мені "лю́бий" дріт колю́чий
довко́ла країни,
щоб часо́м не повтікали
ноу-хау з глини.
Я в "захо́пленні" з дорі́г
прямо в комунізми
по колдо́бинах і я́мах
кра́сної "вітчизни".
І батра́цькі трудодні
"згідна велича́ти",
що корми́ли комуністів
і же́рло гарма́ти.
"Сми́рно" я стоя́ла в черзі
до світлого ра́ю,
хліба, цукру, книг
і волі для рідного кра́ю.
Я по правді "вірю" "Правді"
(так же як "Мурзілці"),
що ми рускі і совецкі,
а не українці.
Я вождя́м радянським "вірю".
Ні, вони не тру́тні,
хоч їх мухи обсира́ли
і вожді наступні.
Мо́люсь ни́ні я надії
на гро́бі любові,
як не нас, то хоч би ді́ток,
відми́ти від кро́ві.
.....
Розлетівся "нерушимий"
до бі́совой ма́ми,
а ми да́льше смердимо́
тими гімняка́ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458892
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Тебе я можу тільки з квіткою зрівняти
Де ти з’явилась – там відразу квітне свято,
Там бризки радості розсипані іскристі,
Перлинок сміху розкотилося намисто!
Твій голосочок всіх чарує солов'їний,
Співай, Маринко, так, щоб чула Україна!
Хай Осінь щедра долю гарну подарує,
В душі твоїй лише любов господарює.
Бажаю я тобі взаємного кохання,
Ніколи серце щоб не в'яло від зітхання,
Щаслива будь, вродлива будь і хай до тебе
Прихильним завше буде синє Боже Небо!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457436
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2013
Дивна жінка з очима осені,
У пуховій хустині літ,
Ще шукає в небесній просині
Запізнілий вишневий цвіт.
Зігріває вітри морозяні
Поцілунками теплих мрій,
І шепочуться ранки росяні
За мереживом стиглих вій ...
Тче вітрила зі снів і споминів,
Щоби колір -неначе жар ;
І вплітає всю ніжність променів
Із далеких зірок Стожар ...
Дивна жінка з очима осені,
Із душею, як у дитя,
Обійма сірі дні збурмосені,
Вміло лагодить хмар дрантя ...
І збирає пісні у кошички,
Щоб веселки сплести вінок,
Щоб співали веселі дощички,
Щоб дзвенів джерела дзвінок ...
Дивна жінка з очима осені
Щиро вірить в святу любов ;
І танцює ногами босими
На осколках людських обмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450527
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2013
"На панщині пшеницю жала..."
Мале дитя той вірш читало,
На шкільній сцені у сльозах,
Біля портрету Кобзаря.
У рушниках з червоних маків,
Зажурено дивився він,
На підростаючих онуків,
На українських козаків.
Слова були його пророчі,
В них мудрість вічная жила,
Він закликав нас не коритись,
До бою клич в його словах.
Цитую знову слово щире,
Шевченка слово,що не вмре:
"Ви в наймах виросли чужії,
У наймах сестри й умрете"
А нам все гроші,все нам мало,
Яке там слово,який рід,
За тридцять срібників готові,
Продати й святість на землі.
Від болю стогне Україна,
Оточена з усіх сторін:
"Мої ви діти,любі діти,
Чому ж ви діти-байстрюки"
Та є надія,є надія,
Коли прийде,настане мить,
До бою встане Україна,
Святу свободу боронить.
Народе рідний,піднімай́́я,
Вже годі бути нам в ярмі,
Невже забули ми про гідність,
Про славу про козацький рід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448445
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013
ВСЕ ДАВНО ВІДЦВІЛО, Я ЗАПІЗНО ДО ТЕБЕ ВЕРТАЮ,
ОБЛЕТІВ БІЛИЙ ЦВІТ, ЩО НА ЯБЛУНЯХ БУВ,НАЧЕ СНІГ.
ЯК СТРАЖДАВ Я ТОДІ, ЯК Я ВИЖИВ БЕЗ ТЕБЕ,НЕ ЗНАЮ,
ДЕСЯТЬ ЗИМ, ДЕСЯТЬ ЛІТ,ТОЖ ДОЗВОЛЬ ПОКЛОНИТИСЬ ДО НІГ.
БУЛИ КОСИ ТВОЇ, МОВ КОЛОССЯ В ЖНИВА,ЗОЛОТІЇ,
А ТЕПЕР СИВИНА ЇХ ПОКРИЛА,НЕНАЧЕ ТУМАН,
ХТО ВІДДАСТЬ ТІ РОКИ, ХТО ПОВЕРНЕ НА ЩАСТЯ НАДІЇ,
КОЛИ В СЕРЦІ ІЩЕ ТАК БАГАТО НЕЛІЧЕНИХ РАН.
Я ЗНУЩАННЯ ТЕРПІВ, І КАЙДАНИ,ЩО РІЗАЛИ РУКИ,
І ВАЖКІ ЛАНЦЮГИ,ЩО ХОДИТЬ НЕ ДАВАЛИ МЕНІ,
РАДИ ДНЯ ЦЬОГО ЖИВ, І МОЛИВСЯ,ЩОБ НАША РОЗЛУКА,
ЗАКІНЧИЛАСЬ СКОРІШЕ, І В ОЧІ Я ГЛЯНУВ ТОБІ.
Я НЕ ВБИВ І НЕ ВКРАВ,НЕ ВЧИНИВ Я НІЯКУ ПРОВИНУ,
Я ЛИШ ПРАВДИ ШУКАВ,ТА НЕМАЄ У СВІТІ ЇЇ,
Я НАЙБІЛЬШ ЗА УСЕ ЛЮБИВ НЕНЬКУ СВОЮ-УКРАЇНУ,
І ЗА ВОЛЮ ДЛЯ НЕЇ, ЖИТТЯ НЕ ЖАЛІВ БИ СВОЄ.
БОГУ ДЯКУЮ Я,ЩО СЬОГОДНІ ПРИГОРНУСЬ ДО ТЕБЕ,
ЗАЦВІТУТЬ ЩЕ САДИ ,ЗАКОЛОСЯТЬСЯ ЗНОВУ ПОЛЯ,
ЖУРАВЛІ ПРОЛЕТЯТЬ У БЕЗХМАРНОМУ СИНЬОМУ НЕБІ,
І Я ВІРЮ,ЩО ВСТAНЕ З КОЛІН УКРАЇНА МОЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440828
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Всім Українцям за кордоном, присвячую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442950
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Розплету колоски у пшениці
І у гречку зненацька пірну,
Скубну жито за жовті косиці,
По росі батіжком промайну.
Запозичу у сонечка лиску
І шалено гайну у поля,
Розкосичу грайливо берізку —
Хай пишається мною земля.
Зазирну в одиноку криницю,
Розхвилюю до денця краї —
Розгойдаю джерельну водицю
І полину в чубаті гаї...
Тут — стихія моя і родина,
Тут — моя непідкупна зоря.
Сяй моя, незалежна країно,
Тут бурлить моє вільне життя! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441888
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Слуга Содомський – батюшка Гоморський
В гріхах по вуха, виваляв в лайні
Мою Вкраїну, виплодок московський:
Ой, як же Боже боляче мені.
В Дніпрі сьогодні гідність потопили,
ПідеРи – зайди, хлопи – холуї.
В поклоні стадо, голови хилили:
Горби Печерські плакали в журбі.
І честь і совість на віки зганьбили,
Звитягу предків нищили, слабі..!
Московську нечисть славили, зустріли:
Попи – іуди з вами, й голубі.
Горіли в злобі очі біснуваті,
Із потойбіччя блимали скляні.
Плювались ядом Змії в нашій хаті:
Бодай би вас побачить у труні.
Як остогидли біси ви прокляті,
Знов обкурились зранку коноплі.
Ми не просили в гості вас пархаті:
Летіти б вам у пекло на мітлі.
Та вже напроти Ангели крилаті,
Гніздо будують в хмарах у пітьмі.
Щоби розвіять сутінки патлаті:
НАМ, освятити наміри святі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439885
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Малі сирітки ждуть своїх батьків,
І дивляться в віконце щогодини,
Чому ж так мало справжніх матерів,
Що певно і померли б для дитини.
Їх недостатньо,з серцем запальним,
Що гори,мости все б перевернули,
Що настроєм привітним,весняним,
Дитяткові б усмішку повернули.
Любили б,обнімали кожен день,
Співали б наніч тиху колискову,
Навчають ще не співаних пісень,
Та й мову солов'їну,барвінкову.
Вони неначе місяць серед зір,
Так само між людей матуся світись,
Душа така біленька мов папір,
І не дай Боже хтось її пригнітить.
Буває так, що й тата вже нема,
І діти бережуть свою матусю,
Сини ридають й дочки зокрема,
Волають,тату,тАточку,татусю.
А інколи той тато п'є чомусь,
Він собі днями,вечорами пропадає
Наставником для них стає дідусь,
Неначе лебідь діточок малих плекає.
Любіть батьків,що вас оберігають,
Бо можете їх втратити за мить,
Якщо вас щось болить- вони вже знають ,
Неначе в серці щось гучне дзвенить.
Нам просто треба усвідомити напевно,
Що декому б свою матусю обнімати,
І в темряві собі щоночі плачуть ревно,
Не можуть в тата на животику дрімати.
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438701
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Я постарів давно в свої 17.
Я не хотів, та якось довелось…
Однолітки щосили веселяться,
А я… філософ… Трясця йому! Ось..
Ось знов сиджу і думаю про літо…
Десь заблукала знов ота зима…
Не певен я, чи є тут сенс: жевріти,
Якщо вогню не буде і нема…
Давно вже філософію став вчити,
Про пристрасті читав і почуття…
Та сам себе питаю «Нащо жити?!
У чому сенс проклятого життя?!»
«Ну що воно – життя, чого вартує», -
Волаю я до всіх, вже ледь живий.
Та сірий натовп слів моїх не чує,
Холодний він завжди, завжди чужий…
І я один, не знаючи як жити,
Копаю істину, ну де ж у неї дно?
Я можу плакати, сміятись чи тужити…
І вмерти навіть!.. Людям все одно…
Я зрозумів закони всіх світів.
І сни вже дивні якось мені сняться…
Хоч як би я змінити все хотів –
Та ні… Старий я вже, в свої 17…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438511
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Дев’яносто бабусі, вона біла, не сива,
Колись певно бабуся була дуже красива,
Сприт в руках ще зберігся, тихо голос лунає,
А бабусина доля вранці сонця чекає.
У гаях недалеко, червоніє калина,
Давно осінь минула, вже зима за плечима…
Сива жінка, старенька, дочекалась правнуків,
А вони, як до мами, протягають їй руки.
Всю родину й понині береже, як зіницю,
Мудрість з неї черпають, наче воду з криниці,
Дотепер у роботі, де ж береться в ній сила,
У свої дев’яносто бабця й досі красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436455
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Будьмо українцями
Щоб мова звучала, розлунював сміх
Й ганьба не дивилася скоса –
Вкраїнцями будьмо – прошу вас усіх,
Убиймо в душі малороса!
Вадим Крищенко
Як гетьманів троє із двох козаків,
Коли і надалі керують чужинці,
Не буде в нас толку, не вистачить слів,
Щоб справжніх зробити із нас українців.
Розумний народ і родюча земля,
А мова державна лиш зрідка лунає,
Хоч серце у грудях своїм промовля,
Та рідної мови вкраїнець не знає…
Газети, журнали, книжки на кінець,
Чужою здебільшого в нас видаються,
Шануймо своє, а чужим - хай їм грець,
Хай більше із нас чужаки не сміються.
А ми українці на власній землі,
Хоч «старший з братів» нас зове «малороси»,
Тепер колос наш на міцному стеблі,
Хай «брат» помовчить і не дивиться скоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436171
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Куди летять роки? Куди так поспішають?
Спинити їх хоча б на мить.
Беруть з собою все лиш досвід залишають,
І що не встиг—вночі болить.
А я люблю життя і серцем не старію.
Душа на крилах в небеса зліта.
Бо я лише добром засію
Свої літа, свої літа.
Лише добром свої літа.
Усе життя немов на біговій доріжці.
Нам фініш—це, по суті, старт.
Прекрасне сонце сходить у небесній діжці,
А суєта краси не варт.
Щодня милуюся я хмарками у небі,
Любуюся як падають зірки.
Але чому, як жити треба,
Кудись спішать, біжать роки?
Кудись летять мої роки.
Куди летять роки?
Куди так поспішають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434785
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Очі волошкові...
задивились в небо...
і застигло небо в голубих очах
побратались смертю...
ніби так і треба
леви у петлицях...
зорі на плечах
хлопці - українці...
різні однострої...
в полі, коло Бродів перейшла гроза...
обійнялись міцно...
по-двоє... по-троє...
на блідих обличчях
краплі, мов сльоза
Василі... Володі...
Саші і Миколи...
плачуть Рівне, Київ, Львів, Кіровоград
в полі, коло Бродів...
волошковім полі
за чужих тиранів...
стрілив брата брат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434778
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.07.2013
(Муз. Анатольевича "Мелодія" (01. 07. 13р.)
До тебе я в думках летіла довгі роки,
Немов летять в дім журавлі.
Топили дні журливих рік стрімкі потоки,
Співала я сумні пісні.
Чому до щастя перекрито було ходи?
Чому закритий був до тебе шлях?
Тепер я знаю, що твій подих
Медами ляже на уста,
Навіки ляже на уста.
Твій голос, любий, я почула, зрозуміла,
Ти – моя доля золота.
У вічі глянула небесні і відчула:
Для крил моїх в них висота.
Давай візьмемось, милий, міцно ми за руки,
Підемо разом в наше майбуття.
І хай любові срібні звуки
Наповнять радістю серця,
Ясною радістю серця.
До тебе я летіла, милий, довгі роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434646
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Пропоную до уваги. Може комусь сподобається.
У-Р-А!!!
СПОДОБАЛОСЬ! І НЕ ОДНОМУ! ДАЮ ПО ЧЕРЗІ!
Куди летять роки? Слова Олени Іськової.
Куди летять роки? Куди так поспішають?
Спинити їх хоча б на мить.
Беруть з собою все лиш досвід залишають,
І що не встиг—вночі болить.
А я люблю життя і серцем не старію.
Душа на крилах в небеса зліта.
Бо я лише добром засію
Свої літа, свої літа.
Лише добром свої літа.
Усе життя немов на біговій доріжці.
Нам фініш—це, по суті, старт.
Прекрасне сонце сходить у небесній діжці,
А суєта краси не варт.
Щодня милуюся я хмарками у небі,
Любуюся, як падають зірки.
Але чому, як жити треба,
Кудись спішать, біжать роки?
Кудись летять мої роки.
Куди летять роки?
Куди так поспішають?
О, Україно моя!
На слова поета Akset (Сергія Ранкового)
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе повернуся, матір сивокоса,
У край села, свого села.
Я пригорну твої натружені долоні,
І на коліна упаду свої,
А в небі хмари вітер носить,
І срібні падають дощі, І срібні падають дощі.
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе лине моє серце, русокоса,
В твої лани, в твої поля.
Я загорнуся в твої свіжії покоси,
І повернуся в молоді роки,
Там де палають в небі зорі,
Карбуючи у серці дні, карбуючи у серці дні.
О, Україно, моя нене білороса...
Ти - моє життя. На слова автора Крилата.
До тебе я летіла, милий, довгі роки.
Немов летять в дім журавлі.
Спадали днів-зажур моїх стрімкі потоки,
Співала я сумні пісні.
Чому так довго доля не несла дарунки?
Чому закритий був до тебе шлях?
Я знаю твої поцілунки
Навіки ляжуть на устах.
Навіки медом на устах.
Твій голос, любий, я почула, зрозуміла,
Ти – моя доля золота.
У очі глянула бездонні, враз відчула:
Для крил моїх в них висота.
Давай візьмемось, любий міцно, ми за руки,
Підемо разом в наше майбуття.
І хай любові срібні звуки
Наповнять наші вщент серця.
Наповнять наші вщент серця.
До тебе я летіла, милий, довгі роки...
На слова авторів Дід Миколай і Анатолійович.
Вернися, сину.
Скажи, мій сину, чом покинув Україну,
своїх батьків, свою рідню?
Невже не чуєш, як мольба до тебе лине:
"Вернись! Зерном засій ріллю!"
Тебе чекає обездолена Вітчизна,
дивись - блищить сльоза в її очах!
То ж не очікуй її тризни,
будь сином їй не на словах -
в повітрі порох знов запах!
Прошу :"Вернися, сину рідний мій, додому,
душа моя горить вогнем!
Води напийся з мами рук, з її шолома,
вже досить бути холуєм!"
Калина в лузі знову виросте здорова,
в гірке минуле піде листопад...
Країна встане у обновах
і заквітує, ніби сад!
Як дивний заквітує сад!
Скажи, мій сину, чом покинув Україну?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434597
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Слова: Віталія Войтка, Ірини Батюк
Музика: Ірина Батюк
Виконує: Оксана Романюк
Я про все забуваю на світі,
Лиш про тебе я мрію, єдиний.
Наче птах підіймаюся в небо,
І до тебе я лину на крилах.
А у снах бачу я твої очі,
Такі чисті, мов рання роса.
Та красою зчарована знову,
Підіймаюся я в небеса.
Приспів:
Щоб дістати зорі,
Із небес для тебе.
Іншої любові,
Ти повір, не треба.
Ти повір, коханий:
В мене ти єдиний.
Ніжний і бажаний,
Богом мені даний.
Ніжний дотик я твій відчуваю,
Забуваюся в твоїх обіймах.
Лиш тебе я так щиро кохаю,
Моє серце для тебе єдиний.
Я для тебе схилила би небо,
І віддала б за тебе життя.
Хай пісні мої линуть до тебе,
Підіймаються у небеса.
Приспів.
Я про все забуваю на світі,
Лиш про тебе я мрію, єдиний.
Наче птах підіймаюся в небо,
І до тебе я лину на крилах.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434508
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Прокинутись в хаті, де тато і мама,
Де можна дитині досхочу поспати,
Де сни веселкові залізли в тумани,
Де роси, як зорі сіяють багаті.
Матуся і татко радіють дитині,
Вже Сонце сіяє – дитині не спиться,
Матуся сніданок готує родині,
Сама ж бо від щастя весело сміється.
Як тепло на серці, як тато веселий,
Як усмішка мами цілує голівку,
І сяє червоно садок черешневий,
З якого нам ягід насиплють в тарілку.
І більшого щастя не треба дитині,
З батьками до віку прожити й радіти,
Нехай все життя проходити в свитині,
Лише б в рідній хаті до віку дожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434479
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
На нашій ти землі, напевно не чужинець…
Якщо не патріот – «то гріш тобі ціна»…
Живеш ти на землі, зовешся - українець,
Собі запам’ятай: країна в нас одна!
Якщо тобі плювати на люд свій і закони,
І ти давно збираєш грошиська за кордон,
Живи спокійно тут, не вдарили ще дзвони,
Ще передачі в нас щодня веде Гордон.
А Шустер у сльозах прославлює державу,
Йому дали права, яких не має люд,
Він за своє життя зумів здобути славу,
Хоч християнський світ не шанував Іуд.
Твоя земля в хлібах, продажний мій народе…
Як жити маєм ми, коли нас рвуть кругом?!
Невже єднати нас повинно тільки горе,
Хай віра до Хреста, гортує всіх Хрестом!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434029
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Переповнила чашу сльоза,
Похилилась у смуткові хата,
Нагадала минуле гроза,
Громовицю і впевненість тата.
Як із двору втікав від дощу,
Швидко ставив святу громовицю,
І молитву читав, щоб дощ вщух,
І палала свіча, як годиться.
Сивочолий, простий чоловік,
Що ні дня не бував без роботи,
Блискавицю відводив у бік,
Далі йшов, щоби дрова колоти.
Коли вечір стеливсь на поріг,
Він витягував воду з криниці,
І горнулась травиця до ніг,
Бджіл поїла розлита водиця.
Ноги мив у холодній воді,
Рушничком полотняним тер ноги,
А горівша свіча на столі,
Заважала бурхливій негоді.
Тато в хаті – спокійні усі,
Б’ють громи, вікна плачуть сльозою,
Слова тата - молитви в свічі,
Я пригадую завжди з грозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433699
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Не бачив я ніде краси такої,
Таких очей і таких чорних брів,
Пшениці в полі, наче золотої,
І вечора, як промінь догорів.
Не зустрічав ніде такого неба,
Таких озер, як на землі моїй,
Нічого у житті мені не треба…
Дожити б віку на землі святій.
Пройтися по росі із позаранку,
Попрацювати в полі, на землі,
І на вікні відсунути фіранку,
Щоб соловей піснями напоїв.
Приходити на батьківську могилу
І стати на коліна під хрестом,
Із рідної землі черпати силу,
І «Отче наш» казати перед сном.
Ніде не бачив я краси такої,
Коли жінки тримають немовля,
Такої рідної і серцю дорогої,
Як моя рідна, сонячна земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430973
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Цілу ніч звучала жаб'яча симфонія;
Вже переспівали *всьо* і все, -
Про *камыш*, який * шумит и клонится*,
І про те, чи Галя воду донесе.
Розіклали все на голоси і партії,
Так завзято квакали всю ніч, -
І про вольницю й козацьку хартію,
І що вже комусь пора голівку з пліч...
А на ранок, лиш зоря зайня́лася,
На болото сірий бусол прилетів,
Все затихло, пісня обірвалася, -
Він співців нічних до вечора ловив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429687
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Украй землі, завіщаний Творцем
ще від Трипілля моєму народу,
яким Дніпро несе могутні води
у Чорне море, вотчиною звем.
Де хліб і сіль, цілющий чорнозем,
де запах квітів, чебрецю і м"яти,
де понад все завжди цінують матір,
а людське горе викликає щем.
Край солов"їв, дібров, садків і нив,
дитинства край з джерельною водою,
Карпатських гір та Кримських, Медоборів,
озер, річок, ставків, пісень і див.
Немає краще місця на землі,
ніж те, яке в житті побачив вперше,
яке тебе привело в світ для звершень,
яке є Батьківщиною тобі!
І цей украй, рідніший від усіх,
така, як всі, земна частинка раю,
ми Україна-ненька величаєм
і молимося щедрості її.
1.
Коли Ісус на пагорбі Блаженств
читав Нагірну проповідь біблейську,
множив хліби у Табсі Галилейській,
в нас почитали багатьох божеств.
Моливсь народ до сонця і вітрів,
просив дощу, до ідолів звертався,
наш край в той час ще Скіфією звався,
а скіфи - землероби й скотарі.
Тече у жилах наших дотепер
та кров степна від пращурів Аррати
і як би нас не прагнули назвати -
ми - хлібосії, ними і помрем.
Важким був шлях Ісуса до сердець -
зваливши хрест на плечі, йшов на страту,
щоб всьому світу правду доказати
хто Божий Син, хто вбивця, хто Творець.
І доказав, здолавши власну смерть,
та Воскресінням утвердивши віру,
зійшов на небо, ну а ми в офіру
молитвою серця наповним вщерть.
2.
Зібрав Ісус апостолів своїх
і перед Вшестям на горі Оливній
їм заповів іти в країни дивні,
щоб святу віру донести до всіх.
От й розійшлися учні по містах,
а брат Петра, рибалка від природи,
йшов по Дніпру і скіфському народу
ніс святе слово й віру у Христа.
То був Андрій, апостол Первозванний
Ісусів учень, перший серед всіх,
що й смерть зустрів, як вчитель, на хресті -
був розіп"ятий при Нероні в Патрах.
Та перед тим наш край він обійшов,
святив цю землю і Дніпрові схили,
наперсний хрест зарив, де буде Київ,
прорік Софії зведення й церков.
То ж славим ми в щоденних молитвах
Вкраїнського Апостола Андрія
за благовістя віри і надію,
що до Творця він нам покаже шлях.
3.
Багато літ минуло від тих пір,
Дніпрові кручі, дикий степ, Карпати
селили горді скіфи і сармати,
гостили готи, гунни, врешті анти
та русичів великих славний рід.
Уже і Київ виріс край Дніпра,
де поміж гір, освячених Андрієм
в Дніпро вбігала Либідь - річка-мрія,
Хорива, Кия й Щекова сестра.
Аскольд хоробрий княжив у полян,
що нажахав до смерті Візантію,
але привіз ізвідти святу віру
разом із батьком Діром до киян.
Невтішна доля перших християн
й Аскольду з Діром вирила могили,
коли Олег вступив у стольний Київ
і обидвох убив їх за Христа.
Згадаймо ще і мучеників всіх,
які в наш край несли Христову віру -
єпископ, папа і святий Климент,
святі Єфрем, Євгеній і Василій,
Елпідій, Агафодор, Капітон -
всі убієнні під Святим Хрестом.
4.
Київська Русь - так називався край,
а пращури вже русичами звались
та, як і скіфи, ідолам вклонялись,
молились сонцю, небу і вітрам.
Князь Ігор, що посаджений на трон
Олегом Віщим, у морських походах
Дніпром спускався у понтійські води,
в Босфор заходив, та не вживсь з хрестом.
Так і загинув на землі древлянській
нехрещеним, по звичаям поганським,
ще й поклялася Ольга відомстить.
Христова віра краю вже зорить -
княгиня охрестилася в Цармісті,
і Святослав князівські лати чисті
вже на могутні плечі приміря,
над Руссю слави сходила зоря.
5.
Уміло правив краєм Святослав -
хоробрий воїн, полководець вправний,
він воював, а справи всі державні
старенька Ольга в Києві вела.
Тільки одне княгиня не змогла
привити сину Божую науку
то й прищепила ту любов онуку,
розповідала про Христові муки
і що молитва - зброя проти зла.
І Володимир змалку зрозумів,
що дерев"янні ідоли й камінні
не зможуть захистити землю рідну
і об"єднати вірою серця.
Але, як й батько, все не міг рішиться
від пращурів традицій відхреститься
і стать на шлях Ісуса і Творця.
Лише як раптом важко захворів
і втратив зір звернувся до молитви,
перехрестивсь, як воїн після битви,
і зрячим з Корсуня вертався до Русі.
А поруч з ним на білому коні
скакала Анна, грецькая царівна,
рідна сестра Василя й Костянтина,
Володимиру відтепер жона.
6.
Де хлюпотять озера Опечень,
колись Почайни ширилась заплава
і де вона в старий Дніпро вбігала
хрестити Русь князь вийшов в cвітлий день.
По всій Русі розіслані гінці,
кричать на площах гучно глашатаї -
Христову віру руський люд приймає
і хреститься по пояс у воді.
Найперші Володимира сини,
дванадцять, як апостолів в Ісуса:
"У храм молитви впусти наші душі
і вилікуй з гріху нас і прости!"
Волочать коні скинутих богів,
Дніпро ковтає ідолів поганських,
Київська Русь приймає християнство,
Творцю склада присягу на Дніпрі.
Украй землі, в якім ти народивсь,
Господній глас у час хрещення слухав:
"В Ім"я Отця, і Сина, і Святого Духа
будь благодатна, земле! Возродись!!!"
То ж слався, краю український мій,
як спадкоємцю руської держави,
хранителю її традицій, слави,
благословенний Богом у Христі!
Слався, народе, що цей божий край
так доглядаєш кревно і старанно,
тисячоліття сієш неустанно
і пожинаєш доброти врожай!
Нехай святиться Господа ім"я,
який впровадив заповітну мрію
і ім"я Богородиці Марії,
яка покровом всіх нас огорта!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430408
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Бобринецький , хліборобський краю,
Небом синім вкутані поля –
На добро, на долю процвітає
Наша рідна батьківська земля.
Батьківська земля – священна повість,
Славні історичні сторінки.
Вод ясних весняних світла провість:
Щастя і любові навіки!
Приспів:
Бобринецька степова перлина,
Відкривай обійми для братів.
В центрі серця Неньки-України –
Ти на перехресті всіх світів.
Батьківська земля ще пам’ятає
Як розквітла козаків доба,
Й грізні роки, як у нашім краї
Йшла за жито й волю боротьба.
Верби Сугоклії ще колишуть
Вікопомні спогади живі:
Тут Марко з Іваном разом впишуть
У літопис сторінки нові.
Приспів.
Гарні люди разом з нами поряд
На добро багаті і любов
Вже нову історію тут творять.
Ними нам пишатись знов і знов!
Кращого нема, як рідне поле,
І небесна голубінь ріки.
Хай тобі щаслива буде доля,
Краю Бобринецький на віки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429876
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Мрії пусті, нічого з них не буде,
Та й замки не будуй, бо вони зникнуть,
І вір лиш тим, яких вже знаєш, людям,
Будь сам собою і всі до тебе звикнуть.
Не рвися до грошей, бо в мить все втратиш,
Живи отим, що подарила доля,
І друзів бережи, якщо їх бачиш,
Відстоюй найдорожче – землю, волю!
І знаки не чіпляй собі на груди,
Вирощуй хліб і нагодуй каліку,
Тебе по вчинках ще оцінять люди,
Господь все бачить і добавить віку.
Живи, радій і бережи родину,
І землю захисти, коли прийдеться,
Шануй, як матір, неньку Україну,
Нехай любов у серці відізветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429273
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Колись читав:не можеш щось змінити,
Молися і прийми все те,що є.
Можливо,доведеться лиш змиритись,
Що Бог нам у житті завжди дає.
І опинився зовсім випадково
В новім будинку:дерево і міст.
Покрівля якась з паперу цупкого.
Будівля на його великий зріст.
Прийшло в його будинок цуценятко,
Облизує і руки,і чоло.
Неначе те малесеньке дитятко,
Його під тим мостом зранку знайшло.
Породисте,та звідки тут взялося?
Напевно,що з будиночку втекло.
І так йому під тим мостом жилося,
Неначе бомжування й не було.
А зранку дощ накрапував так рясно,
Що весь будинок знову промокав.
Та зняв він з себе кожушок так вчасно,
І ніжно цуценяточко вкривав.
Ось так і жили.Хліб навпіл ділили.
Мочили то в воді,то у сльозах.
І ціле небо зір собі стелили,
І ціле море мрій в його думках.
Обнявшись-засинали наче діти,
Він говорив,а пес чомусь мовчав.
Та не завжди.Хотів порозуміти,
І тихо так,так ніжно скавунчав.
І зупинилась біля них машина,
Велика,більша ніж увесь цей дім.
Хоч їхати дорогою повинна,
Та видно-заборонено не всім.
Маленький хлопчик вибіг.Цуценятко
Просить віддати.Батько гроші дасть.
Та як сказать:воно йому дитятко,
Та він його ніколи не продасть!
Тоді він забере і так!Кидає
Йому через вікно тисячі дві.
А потім ще і долари шбурляє.
-Це все тобі!Повір,це все тобі!?
І сліз нема.Хіба продати можна
Того,хто був тобі наче дитя?
Але жорстокість неспроможна
Із нього вибить людські почуття...
І став біля малесенького храму.
Де гроші хтось збирав вже на новий.
І щоб собі закрити трохи рану,
Вкинув всі гроші в храм,що ще пустий.
Але колись ввійдуть до нього люди,
Помоляться за мертвих і живих.
Можливо,серед них той хлопчик буде,
Що відбирає друзів у чужих.
Та ще шукав копійки,щоби свічку
Поставити за тих,хто черствий,злий.
Та не знайшов.Помолиться в цю нічку...
Іде жебрак...Голодний і святий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429363
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Є в Софієчки малої прабабуся.
Має індиків, собаку, курок, гуся.
Їх щодня вона годує, доглядає.
Дуже добре прабабуся серце має.
І спекти, й зварити вміють її руки,
Дітям, внукам догодити і правнукам.
Чистота у домі в бабці і затишшя.
І сама вона, немов у цвіті вишня.
Бога любить, величає, очі росить,
Про здоров’я всіх в родині Його просить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427994
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Розбився день на крихти моїх мрій.
Я йшла до тебе.Пам"ять посадила
На голу лавку.Наказала:стій!
Щоб більше ти за мною не ходила!
Зайшла в кімнату.Ти когось чекав.
Та знаєш,що тебе я не впізнала.
І повернулась.Ти мене гукав,
А я цю пам"ять двічі вже втрачала.
І в тишу йду.Долоні так печуть
Ті крихти зір,що рвала ненароком.
Награлася в кохання.Душу тчуть
Сьогодні біль із сумом.Лиш уроком
Для мене не ставали почуття.
Нехай,та не зневірюся,Мій Боже...
Тчуть мою душу радість і життя.
Колись ще покохаю навіть...Може...
А дощ тупцює,йде за мною вслід.
Він обіймає,тулиться до личка.
Він мені вірність назавжди зберіг.
Коли була я зовсім невеличка-
Мене за руку у садок водив.
Змивав з душі весь смуток,біль і жалість.
Він навіть так зі мною говорив!
Сказав,що стріне молодість і старість.
Ставав сльозою,виплакав весь біль,
І холодом понишпорив по тілу.
А потім в душу висипав весь хміль,
Відкрив суботній вечір у неділю.
Нема ще сонця,темрява спішить
На поїзд сісти в час,що не минає.
Та я цей світ завжди буду любить,
Бо хтось для мене зорі позриває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427907
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Микола Мисковець
Гімну мотоблочників
Розкинулись ниви, розлогі, широкі
Городи, сади і поля
Гей друзі, заводьте свої мотоблоки
Бо праці чекає земля
Хай весело зранку співають мотори
І землю хай ріжуть плуги
Хай родиться хліб, і минає нас горе
Жінки хай печуть пироги
Хай кінь наш залізний ніде не спіткнеться
Добром хай нам стелиться шлях
І рід наш козацький не переведеться
І сила хай буде в руках
Хай нас обминають біда і хвороби
І чарка стоїть на столі
Нам Бог помагає, бо ми хлібороби
На рідній Батькіській Землі!
==========================
Дід Миколай
Поглянь за порогами знову світає
Вкраїнонька мила, голубонько щира,
Зневажена в полі лежить.
В яругах і долах, в твоїх синіх горах,
Зґвалтована чайка кричить.
Ой, матінко рідна, ти горличко сиза,
За що розп’яли вороги.
Невже так приспав тебе ворог й лакиза,
Чи встати не маєш снаги?
Ой, де твої дітоньки, де ті соколи,
Чи вже тебе знов продали.
А може могилами ходять довкола,
Чи може ми їх прокляли.
Із страшного сну, я прошу ти проснися,
Глибоким корінням з журби.
Хозарським бандитам в поклін не схилися,
Пора їм ламати хребти.
Ген хвилі глибокі, Дніпро піднімає,
У гнів вилива з берегів.
Поглянь за порогами знову світає,
Вже виросли внуки в синів.
В яругах і долах, вже гомін лунає,
Заснулих пробуджує в сні.
Лакеїв й бандитів вже дріж пробиває,
Закалена зброя в огні.
====================
горлиця
НЕ СПИ, МОЯ ДУМО !
Не спи моя думо,
Ще спати завчасно,
Ще дзвони не б’ють «упокій»,
Ще сонце сміється
І серце ще б’ється,
Пташки ще летять у вирій.
У творчому слові
Джерельна криниця,
Відкриті простори небес.
Де слово витає,
Там юність літає
У світі краси і чудес.
Не спи моя думо,
Шугай понад хмари,
Швидкішого тебе – нема!
Ти й вітер піймаєш,
Весь світ облітаєш,
Ти ясність – в ній никне пітьма!
Не спи моя думо,
Ще спати завчасно,
Ще дзвони не б’ють «упокій»,
Ще сонце сміється
І серце ще б’ється,
Пташки ще летять у вирій.
Стискаю в долоні
Прожиті хвилини,
Ці вічні перлини душі.
Вони не зникають,
Лиш спомин лишають,
Навіки в вечірній тиші.
У творчому слові
Джерельна криниця,
Відкриті простори небес.
Де слово витає,
Там юність літає
У світі краси і чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427375
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Зустрічайте його. Він вертає свободи дорогою,
що утоптана рясно ганьбою невільних століть.
Із нерівних боїв, до внучаток спішить, з перемогою.
Правди нашої клич на увільнених крилах летить.
Витріть чистим краєчком матусеньці сльози непрохані
і пекучу росу, хліборобську із таткових скронь.
Їх синочки у землю святую навічно закохані,
прагнуть віттям смерек пригорнутись до рідних долонь.
Застеляйте обруси, сховавши пелени покійницькі.
Зачекались звитяжного яства дубові столи.
Чорнокрові хрестки, на ряднинах невістами вишиті,
буйним цвітом взялись, дочекавшись своєї весни.
Марно будуть лукаві, чужинців пособники,
в наше щиреє серце тернину колючу плести́.
З невиче́рпних джерел, української віри побо́рники,
зможуть спраглим в неволі живої води піднести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426563
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 27.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2013
День із подихом кропиви
Затягнувся... Здається роком!
Живете як без жалю ви
Попід небом святим, високим?
День зі смаком людських турбот
За спочинком та миром тужить.
Так багато довкруг скорбот,
То чому ви такі байдужі?
Всюди біди, хоч очі мруж -
На коліна стаю в покорі.
Як торкнутися словом душ,
Коли душі безмежно хворі?
20.05.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426683
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Музика Сергія Голоскевича
Ясен-місяць повний
променить Любов’ю,
та сумні акорди сіє далина.
Ой матусю-ненько,
як болить серденько!
Десь гуляє милий, а я тут одна.
Приспів:
Серденько, плач,
свою зорю пробач.
О, як болить
оця прощальна мить!
Душа щемить.
І ти, гітаро, плач!
Струна бринить,
мов каже – треба жить!
Невже ж я вірила даремно?
Невже ж була сліпа?
Кохання є взаємне!
Чому ж тепер нема?
Ой матусю-мамо,
як же щастя мало!
Долю не обманиш, на душі – журба.
Грай, ридай, гітаро!
З милим ми – не пара…
Вірила в кохання, а тепер – сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406949
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 21.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2013
Схилим голови низько в журбі,
за діток твоїх мила Вкраїно.
Ні не тих що стріляли у спину тобі,
в тих , що вірили в тебе до згину.
Як буває завжди на війні,
кожен йшов за свої ідели,
Що брат брата зневинно вбивав у борні,
вороги винуваті, - шакали!
Згиньте ж гади, як роси в траві,
не зацьковуйте нас, не займайте.
Розберемось ми самі, не лізьте «святі»,
вічну пам'ять ви їх не чіпайте.
Встаньте юні герої з могил,
ви ж за Неньку померли згадайте.
Із холодних бетонних гранітних могил,
один одному руку подайте.
На Волині й де річка Дунай,
з смертю славу свою повінчали.
Кровю воїв горить при гаях Іван-чай.
Як героїв вас скрізь зустрічали.
Остогидли промови пусті,
щоби їм язики їх в огні повсихали.
На цім світі давно вже лишилися ті,
що за вами в «загрядах» стояли.
Тож не будемо: «В помпи гудіть»,
нам нема від чогО веселиться.
Помянімо ж брати і ми воїв своїх,
помянімо, як в світі годиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423768
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Воскресли вкотре небо і земля.
Воскресла зелень і п’янке цвітіння.
І урочисто душу звеселя
Велике світле свято – Воскресіння.
Ось блиском великодньої свічі
Вже умивається пухка духмяна паска.
І першим розговляється в печі
Вогонь священного життя по тижні страснім.
Вбирає очі веселковий стіл –
Сміються крашанки і писанки святкові.
Міцний «моцак» обходить увесь рід.
І всі христуються по заповітнім слові…
Складають гімн життю усі усюди.
Лунають дзвони із самих небес.
Зі святом Божим вас, хрещені люди!
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Христос воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422847
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Щасливиця!Бо стільки в мене є:
Велике сонце і пресинє небо.
Ви знаєте,напевно-все моє!
А що мені для щастя більше треба?
В руках-синиця,а журавль-в душі,
Та скільки їх літає,мають крила!
Коли без сили падаю-тоді
Гойдає Бог в долонях.Напросила
Для себе тої долі,щоб писать.
Та я навчуся,стану я найкраща.
Мені би тільки істину пізнать,
Тих помилок є досить,щоб навчаться.
В коханні не зневірюся,нехай
Його у мене зовсім тай не має.
Бажаю,щоби в інший-через край,
Про мене Бог завжди не забуває.
Бажаю,щоби більше доброти
Було у людських душах завжди,завжди...
Тай ходить день навколо самоти,
Вишукуючи навіть у ній правди.
Стояла ніч,тупцюючи на днях,
Включала похвилинно бліді зорі.
А хтось в терновоскривлених вінцях
Все дякував своїй найкращій долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422745
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
Хтось тримав дні в руці,відпускаючи наче годинник,
Що з піску.Все розміряв,додавши ще більше тепла.
Дотекла та зима до кінця.І з цієї хвилини
На годиннику тім вже повинна би бути весна.
Та пісок лиш стоїть.Переклавши у безладі ночі,
Переклавши лиш день-про весну забували щомить.
А вона з тим квитком на пероні стоїть і шепоче,
Що серденько дівоче болить та потроху щемить.
Безлад в днях,у хмаринах.На тому старому пероні
Стоїть трійка,запряжена щедрим,великим теплом.
А весна молода дме на змерзлі,гарнющі долоні,
Сіла в трійку тай котиться першим,стареньким селом.
Та проспала,бо літо вже тут хазяйнює,сміється.
Хтось квитки видавав,підписавши цілунком лише.
-Я ще людям потрібна...Та ні,це мені лиш здається...
Витирає хустинкою зблідне,красиве лице.
Тай сидить,вишиває якесь порцелянове квіття,
За хвилину зробила роботу тай сіла спочить.
Мочить верба у річці зелене,предовгеє віття,
Щоб метелика зрання у холод весняний вповить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422174
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 02.05.2013
Іде собі жінка. Вона ще щось хоче.
Можливо, ще мріє про пристрасні ночі.
Стидається трішечки зморшок своїх.
А ще – повноти. А ще – набряку ніг.
А ще – зафарбованої сивини
і зменшення пружності нижче спини.
Уже в неї збулися всі сподівання –
кар’єра, свій дім і дітей щебетання.
Та має надію на ще щось таке…
На щось небуденне, яскраве, палке.
Можливо, ще мріє про пристрасні ночі.
Іде собі жінка. Вона ще щось хоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420916
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Душили нас, як звірі шматували,
палили нас в пекельному вогні,
А ми , як Фенікс знову виживали,
хоч їм здавалось , знову у труні.
Скипіла кров у незнищенних генах,
рве душу й серце болем на шматки.
Вже відгунулись їм відкриті рани,
круки смакують їхні печінки.
Гризуться в плоті вихідці Аїди,
жадоба точить виплодків чуми.
Як ті щурі в предсмерті, - самоїди,
за падло бються виродки пітьми.
Давно людьми ви прокляті Гієни,
чирки на тілі, - кляті гендлярі.
Ідіть до батька в пекло шарлатани,
вам буть іуди в Бога на суді.
Це скільки нас в могилу положили,
на кручах сивих дома, в Колимі.
В віках залізом голодом морили,
ой, Боже щирий, - холодно мені.
Ні не дарма стояли на Майдані,
лиш закалили душу у в огні.
Тож не діждетесь гибелі погані,
бо не втопити віру у брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420865
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Ніжні руки її зігрівали теплом материнським,
А усмішка давала підтримку завжди у житті,
І гойдалась до балка прибита маленька колиска,
І кувала зозуля для мами літа золоті.
Ще не спала роса, вона в полі картоплю сапала,
Посивіле волосся сріблинкою вкрило плече,
А при спеці в дворі, на сім’ю всім обід готувала,
І ховалась від сонця, бо влітку воно так пече.
Там де груша крислата, збиралась під вечір родина,
Цвіркуни з солов’ями дуетом співали всю ніч…
І раділа матуся, що поруч щебече дитина,
Недалеко в посадці горланив наляканий сич.
Пролетіли роки і матусі на світі не стало,
В смутку груша цвіте і родить для інших людей,
Та вона і роки, що зозуля матусі кувала,
Як святиня живуть, це найкращі літа для дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420604
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Я - на війні! Із ким? З собою!
І полонених не беру!
У цім гроссмейстерськім двобої
Так чи інакше, я - помру...
У завойованій частині...
А в іншій- феніксом воскресну...
У слів збудованій вощині,
У диво- райдуг перевеслах.
У кожній росяній краплинці
Я віднайду свої утрати.
У шовком вишитій торбинці
Я буду мудрість зберігати.
Я напишу вірші найкращі
На глибах чорного граніту.
Святим вогнем здолаю хащі
Мого зруйнованого світу...
І відбудую. По цеглинці.
Збиваючи до крові руки.
І хай літають, як ординці,
Душевних мук голодні круки.
Я не злякаюсь більше болю-
Бо загартована в стражданнях,
Ціную людяність і волю,
Від хоті відрізню кохання!..
Навчуся жити, ніби м'ячик-
По мудрих фізики законах:
Чим дужче б'ють- тим вище скаче,
І у воді брудній не тоне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Коріння батьківське і мамина ласка,
Окріпнути нам помогли на землі,
А квіти калини, як пісня, як казка,
У нашому серці ще не відцвіли.
У кожному слові, у батьківській мові,
Тепло струменить, наче сонце сія,
І грає на небі любов веселкова,
Бо це Україна - святиня моя.
Якщо пам’ятаєш, де батьківська хата,
На стежці до неї ще видно сліди,
Де рід твій, могили… і слово багате,
Хоч рідко та все ж повертайся сюди.
І де б не бував ти батьківське коріння,
Напоїть тебе на родиннім дворі,
Розсій по Вкраїні батьківське насіння,
Щоб міцне коріння було на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419068
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
О, сину мій, кровиночко моя ,
Моя надіє, орле сизокрилий,
Дарунок неба, з колоса зерня,
Ти в мене є і я тому щасливий.
І ти став батьком для моїх внучат,
Ростуть орлята, дивляться у небо,
Вони щасливі – є у брата брат,
А більшого в житті їм і не треба.
Шануй дружину, маму двох синів,
Вона тобі, як друга половина,
Що часто спала без чудових снів
І нині береже свою родину...
Лети, мій сину, в небі без хмарин,
І моїх внуків научи літати,
Будь сильним, орле, досягни вершин,
Навчи орлят свободу цінувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418560
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Музика Віктора Оха.
Слова Сірого Володимира.
Записано в студії Бучацького агроколеджу музиканом і просто гарним козаком Рогатинським Ігорем Зіновійовичем.
Виконує Сірий Володимир (Рідний).
26.02.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404379
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 13.04.2013
Я не ходив заморськими шляхами
І їхніх блюд я теж не куштував,
Маленьким будучи, горнувся я до мами,
І так, як всі, сухарики жував.
В грабовім лісі надував легені,
Збирав гриби, горіхи лісові,
І козуби робив, немов кишені,
І пас корів раненько на зорі.
А ввечері, коли на захід сонце,
Вечеряти сідала вся сім’я,
І зорі заглядали у віконце,
Читала мама тихо «Кобзаря».
Коли були у хаті вечорниці,
Частенько вишивали рушники,
В три голоси співали, як годиться,
І слухали Шевченка залюбки.
Хотілось жити, бо душа співала,
Це було щастя, чи дитинства час,
Співали солов’ї, садки буяли,
Така краса, напевно, тільки в нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414928
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Послухайте ще одну мелодію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411216
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Може така назва, а може хтось запропонує свою?
Ура! Вже є чудовий текст! Дякую, Наталочко!
МРІЯ
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого...говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі.
Ось щастя знов влилось у мрії ті,
Як ми зоріли разом –я і ти
Замріяна любов моя!
Коханий, я давно твоя !
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо,
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях,
Забрав з собою спалену любов...
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти,
Любов моя, зажди, не йди!
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
Ще раз "УРА"! Ще один чудовий текст і моя щира подяка Ліночці!
Мрія
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ.
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412894
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
(Моїй ПОЕТИЧНІЙ РОДИНІ - всім АВТОРАМ цього САЙТУ)
Слово – зброя й мішень…
Слово – радість і біль…
Слово – пік і тверда основа…
Слово – світло і тінь…
Слово – мода і стиль…
Рай чуттів – ПОЕТИЧНЕ СЛОВО!!!
Як же прагне ПОЕТ
До джерел чистих вод!
А його раз у раз – до Лети!..
Та хіба не ПОЕТОМ
Багатий НАРОД,
Коли голос його – ПОЕТИ?!
…Не для ФАРСУ в нас
Точене слово сія!
Не на СЛАВУ у нас претензії!
Дорога ПОЕТИЧНА РОДИНО МОЯ!!!
Нумо, БУДЬМО УСІ!
З ДНЕМ ПОЕЗІЇ!!!
21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410909
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
На Бесарабці ідол бовваніє,
Неначе хоче клятий показати,
Що він ще душами людськими володіє,
Народ не зміг єдиним цілим стати!
Адже лише невільники, раби,
Своїх катів на п’єдестал підносять!
Ось цим народ різниться від юрби,
Юрба їх зводить, а народи зносять!
Допоки ще у селах і містах
Хвалу возносять, покладають квіти,
Ще доти в душах буде жити страх,
І всяку нечисть будемо терпіти.
На Бесарабці ідол бовваніє
І довго там ще буде він стояти,
Аж поки кожний врешті не прозріє,
І не почне раба в собі вбивати!
06.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410740
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Вот смеясь,держась за руку
Сходит небо по веревке.
И толкнуло в речку скуку,
И ударило воровку.
Воровала она месяц,
Прячет глупая в корзину.
У нее в корзине десять
Звезд.Их спрятала за спину.
Я спасала с ночкой звезды,
Месяц ставила на место.
Мне за это ночка-грозы,
Платье белое невесты.
Я веревку ей связала,
Чтобы легче подниматься.
Меня ночка целовала,
Ведь до завтра расставаться.
Вот тебе стихи подруга
Снова с ночкой написала.
Знаешь-у тебя простуда,
Простудилась грустью малость.
Я ведь Ангелов просила,
Чтоб стихи тебе писали.
Только б ты не загрустила,
Только б зря да не пропали.
Ты внимательно послушай,
Они мысли просто ловят.
Видишь?Обнимают душу,
Ожерелье приготовят
Со стихов красивых очень.
Там улыбок намешают.
Но немножко там мой почерк.
А они его ведь знают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410491
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Да помедленнее ,да помедленнее
Ведь ушел он,знаешь,чтоб навек вернуться.
Время,ты такое привередливое,
Дай его прошу хоть раз еще коснуться.
Дай сто дней мне счастья,сто минут печали,
Я же по крупицам счастье собирала.
Сколько приходилось спать мне на вокзале,
Только чтобы утром его увидала.
Сколько согревала в нетопленном доме,
Сколько я учила эти привороты.
Писем написала,не сложить их в томе,
Из слез моих горьких сшиты переплеты.
Даже я из горя счастье добывала,
Так как будто злато сквозь песок просею.
Даже выше неба я тебя искала,
Потеряла снова,а теперь седею.
Заплетаю косы,седина такая
За день появилась,будто лет сто двадцать.
Дай сто дней мне счастья,пусть потом чужая.
Пусть потом с печалью сны мне только снятся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409682
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Наталко, Наталю, Наталочко -
Синьоока моя волиняночко,
Твоє ймення бере у полон,
Як колись забирав Посейдон.
Тебе може зовуть – Наталі?
Ти ж найкраща на цілій землі…
У селі коли ружа цвіла,
Це імення бабуся дала...
А тепер, я Наталю – прошу…
Я це ім’я у серці ношу…
Бо Наталчине ніжне ім’я,
Зазвучить у піснях солов’я...
А по тому заляжуть роки
І заплеще вода в береги...
Зазвучить нова пісня моя
І засяє Наталки ім’я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408647
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Перед країною встелились дві дороги –
З обох боків написано “Союз”.
Людей замучили надії і тривоги,
Бо вибір шляху викликав конфуз.
1 союз
Манить направо злагода й достаток,
Висока якість і прекрасний час.
Стабільне євро і малий податок,
Свобода слова для народних мас.
Життя стандарти дістають до неба,
Повага до мужчин і дам.
Хабар давати тут уже не треба,
Щоб клізму медики поклали вам.
Усюди рівність, ким би ви не були.
Давно тут звикли до таких засад.
Лиш про мораль вони чомусь забули –
Щоденно геї ходять на парад…
2 союз
Наліво тягне. Звідти пахне газом
І в пам’яті “Совок” ще миготить.
Народи братні знову будуть разом,
А світ від страху ще раз затремтить.
Бо запрацює грізно мирний атом,
Ракети вільно полетять у вись.
Накриє все потужним руським матом.
Порядок буде. Він вже був колись.
Повернуть смертну кару для народу –
Сто раз подумай – потім говори.
Інакодумці забувайте про свободу –
Сибір для всіх відкриє табори…
P.S.
Мій вибір може й не зіграє ролі,
Тому нікому не даю порад.
Та як народ позбавлять знову волі,
Хай краще геї вийдуть на парад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403774
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 12.03.2013
Вмирали за рідну державу
На хижих воєнних стежках
Та орден не дали “За славу”,
Про нас не писали в книжках.
Ми душі. Ми хочем сказати,
Про долю убиту свою,
Як ворог без страху, завзято
Косив нас колись у бою.
Налили спиртяги по вінця
І в спину сказали “Пора!”
Й побігли ми люто на німця
Із криком могутнім “Ура!”.
Побігли в атаку без зброї,
Без жодного кроку назад.
Безглуздо вмирали герої,
Від куль і ворожих гармат.
Даремно ми кров проливали,
Даремно ми гинули там.
На жаль нам тоді не казали,
Що служим таким же катам.
Біліють кістки досі в полі
Без квітів, вінків та хрестів.
З небес хоронителі долі
Не дали до Раю мостів.
Бо дзвони за нами не грали,
Отці не читали псалтир.
Життя без причини забрали
На вічно холодний пустир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408383
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Люблю його, як Україну,
З ним в серці – захват, новизна.
…Читає мама «Катерину»,
Чита, хоч грамоти не зна.
Вона зворушена і щира,
Немов на сповіді святій.
Слова Шевченка не завчила,
Вони жили ізмалку в ній.
Була ж як наймичка – то в полі,
То нянькою в сім’ї чужій.
Літа тріпали, мов тополю
В ніч горобину грозовій.
А душу осявали вірші,
Які почула з «Кобзаря».
Були вони за сон миліші,
Були як вранішня зоря…
Читати і писати матір
Навчили у пізніші дні.
«Кобзар» на покуті у хаті –
Пошана нашої рідні.
З ним діти виросли й онуки,
Міцнішає держава з ним
Без указівок, без принуки
Із словом рідним, дорогим…
11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407987
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Сіє нічка в руках зорі,
Засіває на три дні.
Наче вишиває в полі
Нитки срібнозолоті.
Бо іде до мене спати.
І не вийде до тих пір,
Поки Янгол цілувати
Буде нічку серед зір.
Переміряла віночки,
І український взяла.
А на зорі всі дзвіночки
Почіпляла і пішла.
Принесла мені всі вірші,
Бо лиш вчилася писать.
Я сказала:
-Мої гірші.
А вона давай читать.
Зачиталася до ранку,
І додому не пішла.
Я закрила всі фіранки,
Щоби спати ніч могла.
Черевички попросила,
Сукню білу одягла.
На побачення сходила,
Закохалась ніч сама.
У вінку стоїть до ранку,
А який в неї пасок!
І запрошує до танку
Самий гарний парубок.
І цілує її в щічку,
І питає-де живе.
Закохався бідний в нічку,
Гладить ніченьки лице.
А вона не зможе жити
І з тим хлопцем на землі.
Боже,буде він тужити,
І чекати уві сні.
І побачення призначить
Нічці хлопець молодий.
Він її щоночі бачить,
Бачить нічка,що сумний.
І могла би вже признатись,
Що не пара вже йому.
Нічка хоче цілуватись,
І почуть:
-Тебе люблю.
Я на неї накричала,
Буде парубок страдать.
А вона пообіцяла,
Що все зможе розказать.
А він ходить і до нині,
І питає:
-Ще прийде?
Чи вона в твоїй хатині
Десь у схованці живе?
Я його поцілувала,
Обіцяла,що скажу.
Хоч сама не уявляла,
Як я їм допоможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407833
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Як любо Боже провесінь на хорі,
вже весновію коси заплела.
Застигла просинь в до ре мі фа солі,
розмай - косою стежку вистеля.
Озвалась шалом вивільга з тополі,
лоскоче погляд марево здаля.
Струмок в гаю озвучила басоля,
на груди повні дихає весна.
В діброві вітер гілочку лоскоче,
з хмаринок казка в душу струменить.
Вгорі у кроні ку-у-рю сваркоче,
застиг в зеніті полудень на мить.
Агу-хи-тьо то самочка з ялини:
Свою струну в мелодію вплела.
Печаль зимова вирвалась з рутини,
із неба дивом в застіжку лягла.
Знов засвистіло тю у на узвишші,
Крутнувсь на землю соколом юнак.
Підняв пірїнку у свою опішню,
Там лашував колисочку босяк.
Їх пісня щира до незмог тривала,
вечірнім стомом падала у круг.
В Капіжник ноти просинь наливала,
вдягала Марцю з миріжка ланцюг.
В Криму співають птиці жовтокрилі,
в Карпатах шпарить синій шалапут.
Птахи в моїй Волині жовто, жовто - сині,
Вже в Березолі спати не дають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406832
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
А вітер пеленав моі думки,
Окремо сум,окремо сподівання.
Складав у моі прожиті роки,
І загортав стрічками він чекання.
Волоссям моім бавився щораз,
І заплітав,чесав його руками.
Казки складав найкращіі для нас,
Що позбирав він попід небесами.
А потім дощ для мене попросив,
І Ангелики хмари потрусили.
Бо вітер більше всіх мене любив,
А Ангелики слідом все ходили.
А я крізь дощ до тебе знову йшла,
Дощ загортав мене у поцілунки.
А я своє коханнячко знайшла,
Бо вітер в душу вклав такі дарунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405679
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Бездомний пес...бездомний...Подивись
В його заплакано-бездонні очі,
Які від сорому він не здіймає ввись
Посеред дня...лише в безоднях ночі.
А голод шлунок без упину жме,
І біль різкий... .І подихи терпіння
Ніхто не вчує, бо життя чуже.
А в серці не вогонь, а просто тління.
Колись розкішна шерсть, тепер звиса,
Понуро в клоччя збита і облізла.
В очах таївся дикий страх у пса,
Й здригалась паща з недовіри злісно.
Він звик дивитись у небесну даль
При намаганнях спати попідтинню,
І бачити майбутнього скрижаль
В розташуванні мух на павутинню.
Відчути камінь на спині своїй;
Піджавши хвіст, тікати світ за очі.
Не це мета його собачих мрій,
Та цю буденність тѐрпить неохоче.
Подушки лап потріскали на зло,
І холод біль пекельний викликає.
Як ніч прожив - вважай, що повезло,
Бо смерть на пекла біль не зволікає.
Ось так сміттєвий бак стає життям;
Біля дверей кафе тепло маленьке,
І вірності забуте почуття
Згасає там - в собачому сердѐньку.
Збирає Смерть життя і день, і ніч,
Обглодані тіла голодних вулиць...
Бездомний пес...з його бездонних віч
Краплини сліз помітно просковзнулись.
Коли ж у думці виникне мольба-
За що Господь таке життя дарує,
Де існування - вічна боротьба?
То тут-таки Господь його почує,
Останню волю забезпече в мить -
Щоб не робити болісним падіння,
Прийде вві сні, коли надійно спить
Бездомний пес, що жив лише терпінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405435
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
* * *
Где вся семья?
Отец, и мать, и дети
"Зависли" в интернете -
Попали в его "сети"...
* * *
Чем питается паук-интернет?
Он пожирает время жизни людей,
а на десерт - денежка из кошелька.
* * *
Что ж нам делать, "люди-мухи"?
Как спастись от "паутины"?
Нужно вспомнить, что мы - Духи,
А не идолы из глины.
* * *
Надо, чтобы люди разумно
Пользовались интернетом,
А не интернет пользовался
Разумом людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402509
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Ой не треба дівчинонько за ним бановаті,
Бо не будеш із ним нигда гараздів ти маті.
Буде вун блудом ходиті,буде бантоваті.
Тобі треба з твойов вродов долю сі глядаті.
Не позерай красна дівко,шо файний як ружа,
Бо тобі такого хлопця не треба за мужа.
Вун позерать,котра файта- обнимать,цілує,
Ниськам віділа,шо з другов в постелі ночує.
Облак нияк не закрилі,довго ціловались,
А потому через тебе із ним сперечались.
Вона каже,шо ти гарна,шось дуже вродлива,
А вун каже,шо ти постіль лем му постелила.
Тя не любить і не хоче,бось йому не мила,
Я би нигда вже до нього булше не ходила.
Ой цілой село гуляє,сокачки співавуть,
Вийшла заміж за другого і серинчу мавуть
Дівки,що не позеравуть лем на єдну вроду.
Бо не пити цілой життя із красоньки воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401710
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Ти бачив Україну навесні,
Одягнену рясним цвітінням вишень?
Ти бачив Україну восени
У кольорах п’янких, барвистих?
Ти бачив Україну, а чи ні?
Ти чув мелодії сполоханого степу?
Ти чув як луна котиться з гори?
Чи відчував усе те своїм серцем?
Ти зустрічав колись її людей?
Чи заглядав відверто у їхні очі?
Бо в світі більш нема таких очей,
А ти дивитись в них зовсім не хочеш…
Якби ж ти знав душа у них яка,
Наповнена любов`ю до свободи .
А мова, наче щебет солов’я,
Яка занурює у вирій насолоди.
Ти бачив Україну, її чув?
Чи відчував усю її чарівність?
Чи ти згадав, що українець, чи забув?
Чи так і не знайшов в собі сміливість?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401331
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Мій край – це Полісся,тут рідна земля :
Ліси і лани,і діброви,
І дзвін солов`їв,і безмежні поля ,
І відгуки рідної мови.
Тут ключ журавлів у безхмар`ї летить,
Ліси тут всміхаються щиро,
Струмочок швидкий ,що в садочку дзвенить ,
Наповнений щастям і миром.
Тут праця батьків ,їх безмежні труди
І істинна віра у Бога.
Це те,що із нами присутнє завжди ,
Вся наша надія й тривога.
Ємільчине, Малин,Олевськ,Новоград . . .
Це все Батьківщина єдина,
Це все ботанічний , казковий наш сад
І наша безмежна країна.
Музей Корольова нам славу несе
І відданість й гордість країні,
Бо наш космонавт – то для краю є все -
Це пам`ятка всій Батьківщині.
І є Українка – вона назавжди
Перлиною в серденьку сяє,
Вона за життя ще зазнала біди,
Та Леся живе – не вмирає.
«Житомирські Ласощі» радують всіх,
Приносять жагу й насолоду,
Покращений настрій і радісний сміх
Вкраїнському всьому народу.
І школа рідненька в селі Підлуби -
Це друга домівка для мене.
Раніше колись тут росли лиш дуби,
А нині – це край незбагненний.
Тут ріки і гори, ліси і поля ,
Тут віра і слава країні.
Полісся – це серце ,що манить здаля
І покликом є Батьківщині.
Полісся – це вічна країна життя,
Де завжди живуть наші мрії.
За покликом серця йдемо в майбуття,
Де віра живе і надії. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401346
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qqGDvVbutGw[/youtube]
Наспівано в 2021 р. -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xhdiAHS2gec[/youtube]
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Коли портрет – лицем до стінки,
Віра – потовчена, потерта,
Коли, мов звір ти в часі ліньки,
Душа у ступорі, півмертва,
Ти не спіши складати крила,
Змети сіль з щік побагровілих,
Зітри печаль, котра ятрила,
З життя сторінок пожовтілих.
Є хтось, кому потрібен дуже,
Як от вода пітному з душу,
Як теплий чай в ознобу. Ну, же
Відкрий нароствір свою душу.
Его не бав, подай правицю
Тому, в кого вінок із терну...
Й твоя потрібність, наче птиця,
Знов до висот тебе поверне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400178
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
В пари молодят зі Сможе
Ціломудрені стосунки.
До весілля – боронь Боже,
Лиш обійми, поцілунки.
Як задумали побратсь,
Ганна каже: «На мій погляд,
Перед тим, як повінчатись,
Треба нам пройти медогляд».
Перевірилася Ганя.
- Щось знайшли в тебе такого?
- Ні.
- А як у тебе, Ваню?
- МТД – і більш нічого,
Лікар написав місцевий.
- Що ж це може означати?
- Що міцний, твердий, дієвий.
Як іще ж розшифрувати?
От побрались молодята.
Місяць вже живуть – намарно.
У стосунках нема свята.
Ганя в нервах – до лікарні
Та й до лікаря отого,
Що таке писав Івану:
«МТД – і більш нічого!»
В кабінет урвалась рано.
- Що ж намилили ви мила,
Що міцний, твердий?! Як вата!
- МТД – це значить, мила,
Може тільки дзюркотати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399702
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Я щаслива, щаслива людина,
Бо весняної світлої днини –
На своєму, своєму обійсті
Висіваю я квіти барвисті.
З нетерпінням чекаю на сходи -
На весняний дарунок природи,
Як інакше це диво назвати –
Починає земля проростати.
Ну а потім усе розквітає,
Тиху радість у душу вселяє,
І щасливо зволожує очі,
Обгортає у пахощі ночі.
Кожен ранок милуюсь подвір’ям
І вдивляюсь в квіткові сузір’я,
Ну невже я створила це диво?
Посміхаюся квітам щасливо…
07.04.2012р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399329
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Тут коріння моє
І моя пуповина,
Тут мій луг, і мій ліс,
І зелені поля,
І тонесенька річка –
Гомінка і невпинна –
Шепіт хвиль, її шелест
Відчуваю здаля.
Тут рідня і сусіди,
Всіх з дитинства я знаю,
Пам”ятаю, люблю
Вас, мої земляки.
На похилім горбі вічним
Сном спочивають
Серцю милі і рідні,
І такі дорогі.
Тут коріння моє –
Незнищенне, глибоке.
Проросла всім єством
Я на рідній землі.
І не вирвуть його
Ні стихії, ні роки,
Силу щедро дарує
Те коріння мені.
2000р. Надія Таршин
Цей вірш присвячую моєму рідному селу Сморжів, що на Рівненщині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399327
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Нехай нам світять ясно з вишини
Яскраві зорі на щасливу долю,
Мужніють на вітрах наші сини,
І славлять землю свою, люблять волю.
Усіх єднає нас одна земля,
Стежки дитячі у траві росистій,
І небо синє, зірка золота,
І лан до неба - стиглий, колосистий.
Ми відшукаймо в зорепаді літ
Шлях незрадливий, як ота стежина,
Що повела від батьківських воріт,
У світ незвіданий єдиних: доню, сина.
Усіх єднає нас одна земля,
Стежки дитячі у траві росистій,
І небо синє, зірка золота,
І лан до неба - стиглий, колосистий.
Березень 2005р. Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398738
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Не понимаю!- І прискорив крок.
Пішов земляк. Не вийшло в нас розмови.
Я розумію: “русский говорок”
Приємніший йому за рідне слово.
Ох, цей “русскоязычный контингент»!
Такого в світі не було ще зроду:
Що українці — видає акцент,
А ще — зневага до свого народу.
Хоч сумно це, судить я не берусь.
То епілог тривікової драми.
З тих пір, коли була Вкраїна-Русь
Приєднана московськими царями.
І наша мова їм була “невпрок”.
Щоб ми її скоріше забували,
У душі наші “русский говорок”
Як у розп”яття гвозді забивали.
Слова молитви в серці воскрешу:
Великий Боже, ти нам дав свободу.
Так поверни ж, молю тебе, прошу,
Забуту гідність нашому народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398198
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Ой зупиніться хмари наді мною,
візьміть у жмені крапельки жури.
Із снів моїх закоханих казкових,
налийте в серце із Дніпра води.
Нехай Веселка прямо мені в душу,
опустить руку із небес крило.
Вона відчує там промінчик дужий,
Вкраїна в крові стала джерелом.
Я бачу вірю наша Берегиня
в єднанні разом із моїм Дніпром
в відтінках фарби, як свята - Богиня,
розчинить горе в сутінках добром.
Вкраїну вкриє ніжним покривалом,
відкриє в небі - просторі вікно.
Те що було для нас колись причалом,
та загубилось у путі весло.
Щоб здарувати для онуків спокій,
вчорашня радість вийде за село.
І вам прихилить небеса високі,
аби ви знали, як колись було.
Все буде добре, зникнуть воріженьки,
осядуть хвилі з піни миріжком.
І зникнуть юди - вороги маленькі,
як той міраж підуть курним шляхом.
Все ж вірю в долю втомлений двобоєм,
прийде до вас мій змучений фантом.
В саду розлється вранішнім левкоєм
й присяде з вами разом за столом.
Затягнем гучно Слава Україні!
Хай їй зозулька років накує.
Любіте неньку нашу Батьківщину,
в любові мати вічна не помре!
І ласка щира хай її голубить,
цілує ніжно сонечко згори.
Ніхто не зміг згубить її не згубить,
вже з горизонту дмуть її вітри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397801
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Я хочу бачити на вільній Україні
Підґрунтя майбуття свого у Ній,
Щоб вірним Їй залишитись єдиній,
Та прославляти дух Її подій.
Я хочу цю мелодій мову чути
По всіх куточках нашої землі,
Щоби плекати Слово це, відчутне
В глибинах серця – у його вогні.
Тому готовий діяти правдиво,
І владу грошей зупинити, лиш...
Мені у вічі скажуть норовливо:
“Проблем не хочеш – справу цю облиш”.
Ось так одні, проти лабетів влади,
Державі нашій ввірили життя.
І в смерті поверталися, заради
Дітей та України майбуття.
Тож будем вірити, народе любий,
Що Україна гідна тих людей.
А ми своєю правдою здобудем
Для нашої країни новий день.
І звідусіль почуймо Солов`їну!
І радістю наповниться лице!
Я хочу жити в славній Україні.
Давайте, браття, вірити у це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392777
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Любов Ігнатова
Тополина заметіль
Знов любов летить мені в долоні
Білим пухом звідусіль,
Хоч вкриває наші скроні
Тополина заметіль.
В тополиній заметілі
Наші долі звечорілі
Знов танцюють білий вальс,
Аж зліта над нами час...
Ми за руки узялися ніжно-
От би вічно так тримать!
А довкола білосніжно
Роки юності летять...
На тобі лежать оті пушинки,
Як весільний твій наряд.
Дві зустрілись половинки
В тополиний зорепад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395206
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Ти чуєш, мамо, що крізь мій привіт,
Я більше тобі хочу щось сказати,
Я хочу розказати про мій світ,
Про те, як важко все самій переживати!
Ти чуєш, мамо, інколи як голос мій тремтить,
Він проситься відверто говорити,
Про те, що назбиралось і щемить,
Та тобі дуже важко мене розуміти!
Ти чуєш, мамо, інколи вночі,
Я хочу подзвонити і сказати
Як я сумую і люблю вас всіх,
Як хочу тебе міцно обійняти!
Ти чуєш, мамо, хочу щоб завжди
Могла до твого серця пригорнутись,
І щиру правду всю розповісти,
Й скандалу, й крику в домі не боятись!
Ти чуєш, мамо!!! Я молю!
Почуй і зрозумій ти моє серце,
Ріднішої ніж ти я не знайду.
Ти пригорни мене під своє крильце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395234
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
В долонях все тримала ніжна ніч,
В самої коси до землі,довжезні.
Але скажи:у чому тепер річ,
Що руки всі подряпані,старезні?
Хіба не я лаванду віддала,
Щоб ти із неї крем собі зварила?
Щоби зварила пахощі,масла,
Щоб панною прегарною ходила?
Хіба не я дарую чобітки,
Такі як в мене,разом вибирали.
Нагадуєш ти знову про роки,
Що зорі тебе вчора пригощали?
Дивлюся-п"є вино сьогодні ніч,
Протягує мені напій з зірками.
Вкладу я спати ніченьку на піч,
Бо находилась босими ногами.
Сама я зорі вичищу,сама,
Бо ніч стомилась,ось її перина.
Зловила місяць я біля ставка,
Де в решеті водицю я носила.
Хто говорив,що воду в решеті
Ніколи у житті нам не носити?
Та лід скував дірки,в мене на дні
Сім тисяч зір,що хочуть воду пити.
Сама я зорі вичищу,сама,
Натру до блиску,кину знов на небо,
Я сім лише для Горлиці взяла,
Бо їй сьогодні їх найбільше треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395182
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Я вийшла із дому. Йорданські морози
Жбурнули в лице колючки.
А потім прибули вітри-віртуози,
У руки узяли смички
І стали по віттях водить бездиханних.
Скрипіли і гнулися ті.
А потім взялися за моє убрання,
Немов за капусту зайцІ.
Я мусила довго надворі стояти,
Коритись морозу, вітрам.
Святилась вода на Йорданськеє свято.
І дива очікував храм.
Звершилось нарешті! Звичайна водиця
Молитвою стала свята.
Мов вихор, з кропила – на пальці, на лиця
Неслась, з нею - Божа рука.
І вітер скорився, упав на коліна.
Мороз у ліси відступив.
Зайнялися душі вогнем, мов поліна,
В усіх, хто водиці попив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395202
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Дощило в кронах, - плакали берези.
У хмарі промінь щиро сумував.
Тужила гірко жінка на могилі,
Маленький син позад її стояв.
Чим янголятко в Бога завинило,
Маленьке диво, хто його прокляв?
Що з Батьком він не розуміє.
Де тато, хто його відняв…
В пориві сну в обіймах ейфорії,
Ілюзію чужу на рідне проміняв.
Тож за подвійну дозу трамадолу
Удав пітьми в той світ його забрав.
Не скаже зараз це ніхто дитині.
І Тато, десь з -за берега уяв.
Лежить у квітах красень в домовині
Руками свічку холодом обняв.
Листок зелений впав у домовину,
Диявол тихо з дерева зірвав...
Ну що йому за сина за дружину,
Чергову душу в пекло спакував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394509
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Схилявся важко колос до землі-
Чекав на свою зоряну часину.
Радів. Були врожаї чималі
В очікуванні першого зажину.
Скрипить підвода весело селом-
Добротна її тягне конячина.
В ній збіжжя пахне сонцем і теплом,
Тож чи для суму знайдеться причина?
Село гуде, співа на всі лади,
Підтримує дзвінке жниварське соло!..
Ніхто не думав... Не чекав біди
Із хмар , що обступили видноколо...
І здійнялось! Ревіло і гуло!
Змітало навіть півгниле і пріле!..
Там, де недавно ще цвіло село,
Тепер лиш пустки в траурі німіли...
І плакав колос, до землі схиливсь,
Де предок його так радів обжину...
Він бурю пережив! Він відродивсь-
Щоб знов співали села в Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394281
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Спасибо Господи за всех друзей,
Молю:дай им возможность и мечту.
Ты помоги им,горести развей,
В Богоявленья день Господь молю.
Спасибо Бог,что крылья мне давал,
Что я летала,падать я могла.
Спасибо,что мне крылья подрезал,
Спасибо,что сильней делал меня.
Спасибо,что здорова и люблю
Людей,детей,друзей и всех врагов.
Спасибо,что я верю в доброту,
Что понимаю многое без слов.
Спасибо Бог за ветер и за дождь,
За то,что сделал ты меня сильней.
Спасибо за обман,даже за ложь.
Ведь только ты знаешь,что мне нужней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393930
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Летять роки, летять... Ох, не зумію
Хоч на хвилину зупинити час.
А я ще юність згадками лелію
І повертаюсь в молодість не раз.
Де цвіт акацій сяє білим квітом,
У сад духмяних ягід та вишень.
В ті роси споришеві теплим літом
І під крислатий в школі жовтий клен.
Мій стан стрункий, неначе тополину,
Шовковий вітер ніжно лоскотав.
Я так любила кожну гожу днину,
Та й світ, який чимало дивував!
Ще досі вистрибом-думкáми юність
Торкає через низку довгих літ.
Наївні мрії і набуті — мудрі,
Ідуть зі мною у широкий світ.
Вік молодечий, як мала зернинка —
Пшенична чи горіхова... авжеж (!)
Усе пройшло. Я стала літня жінка
Серед осінніх вогняних пожеж.
Летять роки, летять в далекий вирій,
Зібравши все життєвє набуття.
А я ще молода із «щастя-вимрій»
І в осені продовжую життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393954
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Покинута, спустошена,
Роками припорошена,
Нікому не потрібная,
Безрідная,бездітная,
Стоїть в селі хатинонька-
Небілена свитинонька,
З солом'яною хусткою,
А очі зяють пусткою.
Їй би радіти сонечку-
Та вибиті віконечка,
Їй би дзвеніти піснею,
А не стояти грізною.
Їй сниться щебет діточок,
І аромати квіточок,
І піч з гарячим борщиком,
Куліш парує в горщику,
Святкова вишиваночка,
Вечірня колисаночка...
Але стоїть примарою
І плаче разом з хмарою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393985
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Музика Віктора Оха
З праслов’янської синь-давнини
благодатно по милості Божій
чарівні степові дикуни
ген житами мандрують волошки.
У серпневій палкій жароті
промениться причаєно радість.
Прохолода їх на видноті –
золотому колоссю розрада.
Приспів:
Манить за небокрай,
в серці пече і тане.
Рідний вкраїнський рай –
це волошкове танго.
І милішої досі нема,
дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма,
і знайома вона, й загадкова.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Волошковий розмаю, стривай.
Родить жито і хочеться жити!
Приспів.
Неповторна земна благодать.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі.
Ой, ти доле моя, постривай.
Дай ще трішки лишитись молодшим.
Не покину повік рідний край,
хоч житами мандрують волошки.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393793
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Святий вечір наступає,
Жде кожна родина...
Свят-водою напуває
Батька, матір, сина.
Свят-водою напуває,
Годує кутею.
Темні сили проганяє
З першою зорею.
І дзвенить селом і містом
Тільки но стемніє
Щедрівочка голосиста,
Аж серденько мліє.
І злітають побажання
Щонайкращі нині.
Щастя всім! І процвітання
Неньці Україні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393581
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Ходить зима в старих черевичках.
В дощ взувала,сіла на горі.
Біла шапка стара,бліде личко,
Очі чомусь в зимоньки сумні.
Та забула,що натрясла снігу,
І на гору сонце не дійде.
Потім як пробіглася,з розбігу
Вимастила все своє лице.
Та й сама сміялася із себе,
Що душа ще зовсім молода.
Подивилась на січневе небо,
І сховалась в дощ,потім пішла.
Десь мороз сховався,не приходить.
А зима сиділа на горі.
Сонечко чомусь весь сніг не топить,
Вона шубку тримає в руці.
А вінок з сніжинок потопився,
І в люстерко дивиться зима.
Парубок на неі задивився,
Бо така красуня чарівна.
Тільки ноги мочить в дощ,а руки
Парубку простягує своі.
І він чує лиш холодні звуки.
Бачить очі зимоньки сумні.
Та й пошкодував іі так щиро,
Біля неі сів,колядував.
А зима всміхається так мило,
Хоче,щоби хлопець цілував.
Він бере зиму собі у жменьку,
Колядує ій,вона мовчить.
Потім розтопилася тихенько,
І в руці у нього мило спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392980
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
І тільки ніч протягує долоні,
Щоб витерти всі сльози на душі.
Вона завжди питається у долі,
Чому у мене очі все сумні.
Зірки лягають на сивенькі плечі,
А сніг білим мереживом до ніг.
І тільки забирається геть вечір,
А ж бачу ніч весь витрусила сніг.
Мороз тримає у долонях річку,
Гойдає мою душу у думках.
Тримається рукою за смерічку,
Неначе випив келих він на днях.
Сьогодні пригостили за Василя,
Мороз випив горілку,не вина.
Хоч я йому трохи вина налила,
Навіть йому за комір пролила.
І так сміється,так мене стискає,
Неначе він до мене заграє.
І у думках,у споминах блукає,
Перше кохання в думці продає.
Та не потрібно,все перегоріло,
А поцілунок досі на устах.
Як у душі тобі мені щеміло,
Тільки мороз тримав мене в руках.
І як не спала до самого ранку,
І як у школу швидко чомусь йшла.
Як потім цілувала на ганку,
Як тоді щиро закохалась я.
Як відпустила?Навіть не сварились,
Я не питала.Він собі пішов.
Ми навіть один одному не снились,
Але не раз до мене знову йшов.
І тільки ніч протягує долоні,
Мороз вино з долонь моїх лиш пє.
Я не питаю про кохання в долі,
Бо досі те кохання лиш чуже.
Тоді виходить-навіть не кохала,
Закоханність лиш випила мене.
Та досі я єдиного чекала,
Що у життя моє колись ввійде.
Одне лиш жаль-що вітер забарився,
Що не гойдає він тепер зірки.
І що мороз вином лиш промочився,
Що промочив ним комір і думки.
А так мороз хотілося впустити
В мою кімнату,хай собі поспить.
І по ногах його,руках ходити,
Та дивлюся-надворі він лежить.
І тільки ніч протягує долоні,
На старий Новий-з зірок взуття
Собі пошила,а у мене в домі
Зірок натрясла гарних без кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392183
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Згорнулися долоні ночі,
Сховавшись у кишенях дня.
А серце кров мою толоче
Та по кінцівках розганя.
І неможливо передбачить
Куди летить вселенський світ.
Лише душа може позначить
Стрімке падіння з мокрих віт.
Лише душа гуде у грудях,
Неначе бджоли на квітках.
А я шукаю сенс у людях,
Які заплутались в плітках.
Які живуть одноманітно;
Завод, майстерня чи базар…
Життя проходить непомітно
Щоб обірватись поміж чвар.
Збагну народу зубожіння
І Богу щиро помолюсь,
За віру чистого сумління,
Яке я втратити боюсь.
Хай серце кров мою толоче
Та по кінцівках розганя…
А я, прокинусь серед ночі,
Бо муля слів моїх стерня.
28.10.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392186
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.
Моє рідне село- мої злети й падіння.
Перша радість безмежна і сльози журби.
Ти пустило в мені своє вічне коріння,
Заронило у душу великі скарби.
Моє рідне село- моє перше кохання.
Перший мій поцілунок і прикрість невдач,
Моя перша помилка і перше прощання,
Перше рішення мудре і перше "пробач".
Моє рідне село- шира батьківська хата,
Де знайомий до болю кожен кущик в саду,
Де зростали зі мною дерева крислаті...
Я до них із поклоном ще раз підійду.
Моє рідне село- солов'їнії ночі,
Чебреців і акацій духм'яний нектар...
Усе те, що забути не можу й не хочу;
Це - життя мого частка, Божественний дар!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392124
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
Великий всемогутній святий Боже!
Зішли з висот небес свою нам милість.
Дай мудрість уподобання нам тоже,
Ми уповаємо на твою щирість.
Щоб ми робили те,що тобі мило,
Щоб вміли ми шукати всі дорогу.
Ми молимося Господи так щиро,
Ми молимося щохвилини Богу.
Обовязки свої дай зрозуміти,
Та й мудрість їх виконувати,знати.
Бай Боже мудрість вчитися терпіти,
Дай Боже мудрість вчитися чекати.
Втішаємося шляхом,що до тебе,
Засмучуємось тим,що віддаляє.
Навчи молитися на всі потреби,
Навчи робити те,що ти бажаєш.
Дай мудрість праці,мудрість відпочинку,
Дай мудрість наміру в житті простого.
Дай нам знайти для тебе все хвилинку,
Дай зрозуміть:нема горя чужого.
Дай мудрість послуху твого закону,
Дай мудрість терпеливості,покори.
Дай мудрість повертатися додому,
Дай мудрість не зламатися ніколи.
Без лицеміря будувати ділом,
Не дай думок пустих і непотрібних.
Дай помогти голодному хоч хлібом.
Дай не забути і сумних,і бідних.
Мудрість хреста дай,мудрість відречення,
Дай мудрість все цінити і любити.
Дай мудрість проходити до спасення,
За ворогів дай мудрості молитись.
Показуй Боже правильну дорогу,
Що приведе завжди до царства твого.
І поможи Господь мому народу.
Вчи потішати бідного,сумного.
Ти очисти гріхи, мене помилуй,
Бо без числа в житті я нагрішила.
І подаруй мені мій Боже силу,
Щоб за людей тебе завжди молила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391838
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Время красит меня стариком,
Примеряя мне цвет седины,
Не закрыть мне ее париком
И не спрятать в шкафу до весны.
Можно только подкрасить слегка,
На недельку, а может на две,
А потом серебро от виска
Разольется по всей голове.
И не буду я тратить деньжат
На свою маскировку волос,
Пусть они надо мною дрожат –
Серебристою россыпью рос.
Пусть седая моя голова
Выделяется в пестрой толпе,
Для седых подберу я слова
В этот, в общем-то, грустный напев.
А затем пропою я слова,
Для своих закадычных друзей,
Чтоб о дружбе сложилась молва
На века, как стоит Колизей.
Повторится ли юности цвет?
Загорится ли прежняя страсть?
Всем известно – конечно же, нет.
Нам чужую весну не украсть.
Распахну свою душу рывком
На осеннем, прощальном ветру,
Пусть летит от меня мотыльком
И роняет пыльцу поутру.
Прослежу я за тем мотыльком,
Восхищаясь его новизной…
Время рядит меня стариком,
Ставя опыты
всласть!
- надо мной!
12.02.2002г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390083
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Кожен з Вас напевно знає, що таке «МАРШРУТКА»
Й як за часто вона з «відтам» з’являється «тутка»?
Особливо в ті моменти, коли треба махом…
Кому куди: на роботу, на базар, до свахи…
От і в мене, якось зранку, виникла потреба,
Та як потім виявилось, то страшна проблема!
Певно з добрих півгодини стою на зупинці!
А то зима, псячий холод, - відмерзли всі кінці!
Аж тут лізе «черепаха» - маршрутка кохана,
Та так помалу, гій би везла з яйцями Івана!
Під’їжджає трохи ближче, аж глип, - чисте чудо,
Як там мають ся вмістити із зупинки люди?!
Аж по швам тріщить маршрутка, стільки в ній народу.
Є надія, що як стане, трохи вийде люду.
Ай-я, де там?! Лізе далі, навіть ся не спинить!
А водій у бік зупинки навіть ся не дивить!
Тут вже чую ззаду мене хтось ся матюкає,
А з переду якась жінка кляне, проклинає!
Так вже всім нам ці маршрутки в печінки ся в’їли,
Але всі стоять, чекають – може щось над’їде?
Не минуло й хвилин двадцять, як їде наступна,
А у мене окрім пальців вже відмерзла й.., дупа!
То ще півбіди маршрутку оту дочекатись,
Гірша друга половина – у неї запхатись.
Особливо, коли ззаду чоловік десь з тридцять,
А з переду, трохи менше, десь напевно з двадцять.
І як тільки перед нами та маршрутка стала,
Та тридцятка, що позаду – вперед ся попхала!
Із маршрутки хоче вийти лиш одна людина.
Бідолаха так ся просить, аж пирскає слина.
Якась баба, що спереду зачала кричати:
- «Ти один, а нас багато й нас не подолати!»
Й ціла наша п’ятдесятка в маршрутку ся пхає,
Ну, а той, що на порозі, кричить-викрикає:
- «Люди добрі, майте совість, дайте най я злізу!»
П’ятдесятка преться в двері і ніхто не влізе.
А мене вже так стиснули, ноги так стоптали,
Мою сумку, що на плечах, геть чисто порвали!
Довго думали-гадали, як в маршрутку влізти,
Й кожен думав: «Як залізу, би було як злізти?»
Ну, а тото сиротятко, що в дверях стояло –
Перед водієм маршрутки на коліна впало.
Та й зачало скиглити: -«Панночку таксисте,
Випустіть в свої двері, бо ззаду вже тисне!»
А водій що мав робити, мусів ся змирити,
Бо з мороженим народом трудно говорити.
І як тільки таксист добрий відкрив свою браму,
О тоді все й почалося, не на жарт, на правду…
Першов пхнулась у маршрутку баба із торбами;
Якийсь шустрий прошмигнув між її ногами.
А одного так пихнули, що той впав на руки;
По руках йому пройшлися тої баби внуки.
Але довго не простояв у цікавій позі, -
Його пхнули зі словами: - «Не стій на дорозі!»
Через нього перескочила одна молодиця
Й ненароком наступила йому на мізинця.
Той з словами-матюками на ноги підвівся,
І, зціпивши зуби з болі – в штани обмочився.
До проходу підштовхнули бабу із баньками.
Баба баньки перед себе, робить крок ногами…
Ну, а так, як було слизько, то і баба впала
І всім своїм габаритом прохід блокувала.
Ясне діло баньки трісли й полились компоти,
А хтось крикнув із натовпу: - «Порвете колготи!»
А у відповідь почулось: «Колготи – дурниця!
Люди добрі, майте совість, - поверніть спідницю!»
Й дивлюсь, дійсно, лізе жінка через тоту бабу:
Без спідниці, в одних майтках ще й з ярличком ззаду!
А за нею, зовсім слідом, пре якийсь хлопака,
Пре й не видить, що стоїть, там де в баби…банка!
Ну нарешті спільним тиском й ту бабу запхали.
Ледве двері ся закрили. Але ж ми, зостались?!
І стояли, як сироти, померзлі аж сині.
Й задумались: «Чи приїде ще маршрутка нині?»
І тепер ми зводим очі до ясного неба
Би Господь нам дав маршрутку таку, як нам треба.
(28.11.2005 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389765
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
О, доле моя, доле!
Ну, де ходиш-бродиш?
Кому вплітаєш в коси
Яскравий пишний цвіт?
Кому цілунком ніжним
Щовечора ти годиш,
А вранці з першим блиском
Шлеш сонячний привіт?
О, доле моя, доле!
Чи ж я тебе цуралась?
Чи ж я тебе сварила,
Чи ж я тебе кляла?
Із трепетом у серці
Тебе щораз чекала.
Долоньки простягала,
Немов зі сну маля.
О, доле моя, доле!
Вдягни мене в сорочку,
Де вишиті є радість,
Кохання і тепло!
Візьми мене, неначе
Бере під себе квочка
Мале курча – під тепле
І лагідне крило.
О, доле моя, доле!
Небесна моя зоре!
Світи яскраво чисто,
Тьму довкруж розсівай.
Нехай душа розквітне,
Забуде смуток, горе,
Запишніє врочисто,
Неначе коровай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389570
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Скуйовджений розум, розхристаний погляд;
Мов вікна відчинені - навстіж думки.
Змінив світобачення своє: світогляд
Від мене місцями закривсь на замки.
Цілунками Паніки вкрите все тіло,
Із серця глибин камертонять страхи.
Забилось в куточок душі і тремтіло
Тривожне мовчання. Птахами гріхи:
Із думкою навстіж, зі звуком у простір -
СвітзАочі! Погляд вже не здожене.
Та сповнені гнівом емоції гострі
Характеру Міць у кулак свій візьме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389532
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Так просто все: лапатий снігопад,
Розчахнута у скрип старенька хвіртка,
вузький прохід з-під шурхоту лопат,
письмо слідів: кому? Куди і звідки?
Пірнуло небо до сипучих піль -
мережити прозорі простирадла.
Невже цей світ розділений навпіл –
на сльози й сміх, на вчора і на завтра?
Так поряд – яснота і пелена,
гріхів покута і святенність храму...
Простора й вільна, світла і сумна –
ледь чутна музика, озвучена вітрами.
На власний ризик (може, що не так?)
шибки малюються у контури зимові.
Морозу й сонця співозвучний такт –
ще за лаштунками розіграної змови.
І ти один, як вогник в ліхтарі,
що неспроможний вирватись назовні –
летиш у ніч зимової пори
крізь мерехтіння снігу в тиші сонній,
і губишся в тіні строкатих груш,
яблунь та вишень, що стоять суворо...
Сад, мов живий, наказує: - Не руш!
Ніч зачарована на вогник жмурить брови.
Всьому своя пора – кремсають тінь
сліпучі, в білизну пролиті бризки.
У кучугурах снігу - сонний тин,
над головою небо низько-низько...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389311
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Сонцем дихало бабине літо,
Тиху пісню співав падолист
Золоту одягаючи свиту
На пронизаний променем ліс.
Синім сяйвом вабило небо,
Павутиння блукало в волоссі.
Осінь зиму благала: Не треба,
Не спіши, ще не все відбулося.
Осінь марила променем ясним,
Вік дівочий вернути хотіла.
Літом бабиним вбралася красно,
Та природу здолать не зуміла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361839
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 31.12.2012
У переддень, у світлий переддень
Гучного свята і дзвінкої мрії
Ялиця притулила до дверей
Скуйовджене вітрами лісу гілля.
А ген зі сховку глипа мішура
І червоніють повнощокі кулі -
Передпора, тремка передпора
Позавтрашнього в золотій шкатулі.
І серце жде, принишкло межи віть,
Гадкуючи тринадцятці на щастя,
Коли злетить з числа остання сіть
І пригубити мить висотну вдасться
Та наловити жменями зірок
З розсипаних, осніжених феєрій.
За дзеньком дзеньк, за торком чуйний торк
Очікувано-вгаданих містерій...
У переддень, у теплий передчас
Позавтрашного радісного свята
Звучить мінорно мрії тихий глас,
На гіллі білопінно марить вата...
(30.12.12)
************************
З прийдешніми святами усіх!!!**********
************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388862
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 31.12.2012
Із Новим роком вітаю щиро!
Усім бажаю добра і миру,
Блакиті неба, сонця ясного,
Сил, скільки треба, щастя рясного!
Хай Ваші душі цвітуть, мов квіти,
І хай живе в них увесь рік літо.
Хай Ваші очі, мов зорі, грають,
Радістю, світлом світ наповняють.
Хай у сердечку стільки любові
Буде, неначе в морі є солі.
Хай ранок радість Вам посилає,
У спокій нічка хай загортає.
Хай буде успіх у Вашій праці,
Кава й до кави на Вашій таці.
Все, що потрібно, нехай дається.
А все, що зайве, хай забереться.
Будьте здорові, красою пишні.
Хай Вас в опіці трима Всевишній!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388759
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Серпневий день заквітчаного літа,
народ з усмішками по вулицях іде.
На полонині виграє трембіта,
на крилах пісня волю нам несе.
І юнаки, і сиві ветерани
до свого серця руки піднесуть.
Лунає Гімн...В руках дітей тюльпани...
Над хлібним полем небеса пливуть.
Здобута воля! Вільна Україна!
І кров'ю опечатана вона.
Зате усі тепер одна родина,
єдина в нас і віра і земля.
Летять далеко слави дифірамби,
тріпочуть синь-жовті прапори.
Горить вогонь могутньої держави...
День Незалежності святкуєм ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388308
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Над голим полем змахує крильми
голодна смерть, маячать чорні круки.
І плач і стогін чути навкруги...
Дітей маленьких прирекли на муки.
Голодомор. Як страшно і жорстоко
ви, люди, учиняєте з людьми.
Вмирає мати, діти синьоокі
в сльозах здіймають руки догори.
На землю впали з колоска зернята
їх так безжурно голуб поклював.
Схилився хлопчик, щоб собі набрати,
та вмить одну вже зовсім мертвий впав.
Здалеку тільки чути:" Розстріляти"
за крихту хліба в батьковій руці.
Когось в могилу, а когось за грати,
а хтось лежав із кулею в плечі.
Іде до нас крізь вітряне століття
голодна мати з сином на руках.
Так швидко згасла зірка недосвітня
і губляться могили у снігах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387609
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Під Крутами
Обірвалось життя на найвищій гітарній струні.
І змовкаючи линуть до нас ті печальні акорди.
Там під Крутами впав, від ворожої кулі в спині...
Таку долю безжальну наткали солдатові Мойри.
Кров багрянцем вкриває лиш випалі юні сніги.
Плаче мати стара, тільки марні благання і сльози.
Не один він упав, їх аж триста, і всі юнаки...
Всі рядами лежать на засипаній снігом дорозі.
І минають роки, а могила несхитно стоїть
там, на вкритому горем й сльозами сумнім бездорожжі.
Тихо плаче свіча, опечатує жахи століть...
І пливуть в забуття поміж нас ті роки переможні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387610
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Нагородив Господь мене синами,
Всю радість материнства дав відчути.
Хоч плине час, минають дні з днями,-
Немає вищої у світі суті.
Ділити з ними радощі і болі,
Їм дарувати ніжність і тепло,
У мріях бачити у світлій долі,
Благати в неї, щоби їм везло.
Сини для мене, мов орлині крила,
Підносять у небесну височінь.
Вони – моя надія, гордість, сила,
І світло, що долає морок, тінь.
Сини для мене вчителі і судді,
У задумах моїх помічники,
В строкатім, гамірнім багатолюдді
Спішу до їх сердець і їх руки.
2007р Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388268
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Но почему так быстро зло растет?
Добро порою быстро пропадает.
И в душах многих зло долго живет,
И отпустить так часто не желает.
Да потому,что мы всегда добро
Стараемся вытягивать наружу.
И засыхает запросто оно.
А зло закапываем даже в лужу.
Там влага есть,оно себе растет,
Ведь у него есть почва,хоть плохая.
А зернышко добра порой умрет,
На солнышке так часто засыхая.
Мы хвастаемся-как же мы добры!
Мы нищему в подземном переходе
Бросили гривню. Как же мы щедры!
Да лучше б потеряли по дороге!
Когда добро мы тянем напоказ,
То ничего в душе мы не засеем.
Зло возымеет силу выше нас,
Мы понимать все это не умеем.
Поэтому засейте доброту
Так глубоко,чтоб Вы лишь это знали!
Себе скажите:всем я помогу!
И нужно,чтоб Вы зло всегда прощали.
Есть исключения.Порой всегда отпор
Давайте смело,за врагов молитесь.
Быть может,мой поможет разговор,
Но никогда до зла не опуститесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386904
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Вдарив словом, ніби батогом.
Набубнявіла кривава рана.
Шрам новий на серці, і того
Не відмінить ні одна програма.
Так умієш вдарити під дих,
Що темніє світ перед очима.
Болем відгукнеться кожний вдих,
І встає ненависть за плечима.
Піднімається відраза знов
До років, що прожила з тобою.
На тім місці, де жила любов,
Ти лишив криваве поле бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386839
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Будь сильніша всіх пустих образ,
Будь сильніша сліз холодних,болі.
Знаєш,що й один у полі воїн.
На коліна впадеш ще не раз.
Лиш пади і щиро помолись,
І пройди випробування долі.
І нехай у ліжку Вас не двоє.
Хоч в коханні Ви колись клялись.
Вчись прощати,хоч душа болить,
Хоч в лице ти хочеш кулаками,
Але зрозумієш ти з роками,
Що пройде образа і за мить.
Будь сильніша,я тебе молю,
Тільки завжди,завжди посміхайся,
І в полон образам не здавайся.
Просто подруг всіх дуже люблю.
Будь сильніша від усіх розлук,
Від падінь,від заздрощів,від сварок.
Ми піднімемо ще сотні чарок,
Коли навіть не цілують рук.
Коли зовсім,зовсім сил нема,
Нема грошей і нема кохання,
І уже закінчилось чекання,
І в душі танцює вальс зима-
Розсміємось суму ми в лице,
Коли важко-це сходинка вгору.
І почнемо ми з початку знову.
Ми найкращі-памятайте це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386404
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Олександр ПЕЧОРА
ПІСНЯ З ДОРОГИ
Доріг подолано багато,
та ми блукаємо в світах.
Сурмлять вітри – чекає хата!
Та не злітає наш літак.
Дороги різні обирали
і не пізнали до пуття.
Ми молоді були й не знали –
назад не буде вороття.
Йдемо, і нас не зупинити,
і рве серця важкий вантаж.
Хоч скрипимо, не варто нити,
долаймо впевнено віраж.
Без крил польоту не буває.
Втікає сонце за межу,
та завжди заново світає,
бо вічний літ нетлінних душ.
Додому прагнемо летіти:
болючих дум витає рій…
З усіх світів до неньки діти
вертають знов на крилах мрій.
Не покидаймо поля бою,
доки сурмлять палкі серця.
Пройнявшись вірою й любов'ю,
додому лине пісня ця.
=======================
горлиця
Цвіте весна, я так люблю тебе.
Візьми мене, мене візьми.
Прийде зима і снігом стану я.
Поки цвіту візьми мене.
Заснуть поля пожовкнуть дні в журбі
І зникну я , і зникнеш ти,
І полетять у вирій журавлі,
Візьми мене в ці дні весни.
Життя це мить, берім від нього все.
Люби завжди, бо час пливе.
Вдихай весну, весна лиш раз цвіте.
Час, ворог злий, весну вкраде.
Цвіте весна, я так люблю тебе.
Візьми мене, мене візьми.
Прийде зима і снігом стану я.
Поки цвіту візьми мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378718
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 22.12.2012
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386382
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
17.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 19.12.2012
А я несла свій хрест.З хреста мені
В важкі хвилини голос озивався.
І хрест таким легким тоді здавався,
Ставало дуже добре на душі.
І знала я-нема легких дорог,
За все потрібно у житті платити.
Потрібно на землі людей любити,
Бо полюбив на світі усіх Бог.
Платити всім,що в тебе є в душі,
Якщо лиш злоба,гнів-то чим платити?
З цим тягарем так важко нам ходити.
І люди інколи і злі чомусь,сумні.
Бог не зробив на світі білім зло,
Його немає.Це добра відсутність,
Що проростає просто у бездушність.
Тому робіть на світі лиш добро.
Платіть лиш тим,що маєте в душі,
Наповнюйте молитвою до Бога,
Тому буде щасливою дорога.
Тоді будуть щасливими усі.
І не просіть подяку за добро,
Тоді добро добром не буде,знайте.
І нагород собі Ви не шукайте.
Не перетворите Ви воду на вино,
Як це зробив Господь.Та не біда,
Бо це не наша справа добрі люди,
Лиш добрі справи Бог нам не забуде,
Хоч і важка дорога в нас була.
Всьому свій час.Не тримайте в душі
Ніколи злоби,не судіть,не лайте.
Бога молитвою Ви завжди прославляйте.
І хрест пронесете Ви гідно свій усі.
А я несла свій хрест.Зробила міст
Собі над прірвою.А потім там стояла,
Молилась,щоб донизу я не впала.
А мене Ангел на руках проніс.
І знов на плечі я свій хрест взяла,
Не завжди Ангел буде прилітати,
Та лиш його навчилась я чекати.
Бо вірила.Бо знала.І змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385935
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
(пісня для дівчаток-школярок)
На Вкраїні я родилась,
На Вкраїні я росла.
Мої губи, мов малина,
Очі, наче небеса.
Стан, мов стовбур у берізки,
Білі руки, тонкі ніжки,
Ось така дівчина я –
Українка молода.
Приспів:
Я дівчиИна, мов калина,
В моїм серці Україна.
В моїм серці гори і лани,
Мова рідна мами й тата
На добро, на спів багата,
Чисті ріки, синє небо і рясні сади.
Люблю я пісні співати,
Квіти у гаю збирать,
На край Божий споглядати,
На городі працювать.
Чи зварить, а чи прибрати –
До роботи я метка.
Хвалить мама, хвалить тато.
Гарна доня, кажуть, я.
В школі – чемная дитина,
Здобуваю я знання.
Знаю, що прийде година –
В світ широкий піду я.
В серці Україну маю.
Це мій рід, моя земля.
За Вкраїну вболіваю,
Щастя їй бажаю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385651
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Це відчувати якось...Болісно й приємно,
Найкращі миті що лишились у німому сні.
Колись я вірив що усе це...Не даремно...
І ми як квіти знов розквітнем на весні...
Йдучи морозним ранком по засніженій дорозі,
Знайомий погляд відчуваю на собі так близько.
Шкода що я вернутись в часі вже не в змозі...
А сам схвильовано всміхнусь - "Моє дівчисько..."
Минуть роки...І їх гарячі кроки лиш земля згадає
І ця історія ,мов казка, стане перед сном.
А хто ці двоє? Чи живі уже ніхто не знає,
Та їхню пісню вітер й досі грає за вікном...
І тільки фото в кожного в сімейному альбомі,
В руках у внуків оживають знов і знов.
І лиш слова...Лише вони такі знайомі -
"Дідусь...Бабуся...І його...Її...Любов..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383168
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Народилось дитя –
Для добра, для життя!
Щоб продовжити рід народилось.
І радіє сім’я,
І родина уся,
Боже чудо, направду, звершилось!
Таке ніжне, мале,
Безпорадне іще,
Але вже особистість, людина!
Плачем просить усе.
Груди мамині ссе,
І росте не по днях – по хвилинах!
Мамин голос, рука,
Очі – сонечка два –
Ось що треба найбільше дитяті.
Ну, і звісно, їда,
Чиста одіж суха,
Тепла люля і тато у хаті.
Їй потрібні любов,
Тихий тон молитов,
Віра в неї, у Божого сина.
І щоб з самих основ
Узяла під покров
Її доленька світла і щира!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383222
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Здавалося, що ночі ці без дна.
Мамі часто по ночах не спиться,
Сідає за столом біля вікна,
Над білим полотном, мов чарівниця.
Звичайна голка в маминих руках,
А творить нею диво вишиване:
Тут маки пломеніють у житах,
А там червоним розцвіли тюльпани.
А там і чорна нитка пролягла
По білому – як звивисті дороги.
Одна – в село, а друга – із села.
Це ними ходять приспані тривоги.
А далі – барви неба і землі,
Тони, напівтони – багаті гами.
Рахує мама хрестики малі,
Що у життя її вплелись нитками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379141
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Україно моя, моя рідная ненько,
Яким ніжним словом назвати тебе,
Тобі я вклоняюся нині низенько
За сонце і небо завжди голубе.
Україно моя – ріки, гори, долини,
Така неосяжна і завжди проста –
Це пісня, що з серця закоханих лине,
І мами моєї молитва свята.
Це нива родюча і доспіла пшениця,
Це весни пахучі і спекотні дні.
Життя, як вино, у бокалі іскриться,
А в небо летять журавлі молоді.
Це голос Майдану і бажання свободи,
Безмежність можливостей, нових ідей.
Нова історія, культура народу,
Це серця порив мільйонів людей.
Помаранчеве небо, знамена багряні,
І голуби миру злітають увись.
Вкраїна не та, що була до Майдану,
Бо віра й надія не зникають кудись.
Україно моя – горджуся тобою.
Живи, процвітай у добрі й гаразді.
Я вірю, ніколи не будеш рабою.
Народ наш ніколи не гнувся в біді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378235
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Любителям гумору
Поспішив я до аптеки, бо була причина…
В ній стояло людей двоє - дідусь і хлопчина…
Став я в чергу й таке чую, молодик говорить:
Презерватив в такім ділі ваш часто підводить...
Кожен з них, аптекарю, наче нитки – рвуться,
Ти свари! Дідусь промовив... - Бо вони ще й гнуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376790
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
insolito
Жив на світі, один поет хороший,
жив на світі, (чи й ти на нього схожий?),
і писав він, і день, і ніч, свої рядки
про кохання, що від морозів гине,
про безкрайнє, безхмарне небо синє,
ще писав він, що є у долі колючки.
А знадвору життя було, як в мріях,
а знадвору, хтось інший в щастя вірив,
десь кохання в чуже постукало вікно.
Та поет наш, не чув того й не бачив,
та поет наш, мав віртуальну вдачу,
в Інтернеті життя проводив, як в кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373988
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 08.11.2012
* * *
Оця приречена краса
на тлі осінньої блакиті –
дощем умитий, вітром битий
каштан дочасно воскреса.
Зчорніле втомлене гілля,
не спочиваючи від літа,
враз почало бруньками мліти,
вже й зелен-листячком стріля.
Виблискують на крилах віт
ліхтарики ясні-пригожі.
Зачудувались перехожі
на запізнілий диво-квіт.
Пастельно-білі пелюстки.
Цвіте каштан – весни ряснота.
Довкіл – жовтнева позолота,
ген – помаранчеві хустки.
Ген-ген розкаркались граки,
розшелестілися дерева:
"Чи варто квітнути даремно?"
А він, ось бачите, такий!
Судились нелегкі літа.
Була й минула вже засуха.
Тепер цвітіння Всесвіт слуха!
Ні, не востаннє розквіта!
Замилувались небеса –
начарували роси-сльози.
Якби не вдарили морози.
О, ця приречена краса:
каштан дочасно воскреса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371924
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
* * *
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди українно серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371690
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012