ІСТОРІЯ ПЕРША: СХОВАНКА
Якось жінка, допоки її чоловік був у відрядженні, нагнала самогону і потайки від благовірного (бо той мав слабкість до оковитої), приховала бутель з рідиною у насипі щебню. Та чоловік, повернувшись додому, все ж натрапив на цінну знахідку. "Ура!" - зрадів, бо страшенно хотілося горілочки. Вигадав хитромудрий план: переляв алкоголь у іншу посудину, а бутля розбив лопатою та полив щебінь водою. З розгубленим виглядом кинувся до дружини та й давай її докоряти, мовляв, чому таку цінну річ у щебені приховала! "Я ж розбив бутля!" - жестикулюючи руками, немов актор на сцені, видав він. Жінка засмутилася, та що поробиш?
Проте, згодом таємниця все-таки відкрилася. Невдовзі господиня наводила лад у гаражі і серед речей чоловіка натрапила на його схованку. "Зараза! Обвів мене навколо пальця... - подумала вона - Ну, нічого... і я зумію!". Дружина перелила горілку у іншу посудину і вдруге переховала, а у трьохлітрові банки жбурнула звичайнісінької води. При зустрічі з чоловіком вдала, наче нічого не сталося. Розпач наздогнав його невдовзі, коли дружина пішла на роботу, а чоловік, залишившись вдома наодинці, зазвав на чарку товариша. Треба було бачити реакцію обох!
"Зараза! Перехитрила..." - зніяковіло розвів руки чоловік, виправдовуючись перед товаришем.
ІСТОРІЯ ДРУГА: ВИНАХІДНИК
Трапилося це багато років тому. До однієї сім'ї приїхали родичі - сімейна пара. Чоловік гості мав слабкість до алкоголю, та дружина намагалася контролювати його з усіх сил. Відмінний, все в ньому її задовільняло, якби ж не одне "але" - часте бажання випити. От і в гостях сиділа на сторожі - стежила за кожним його жестом. Стримувався - не пив оковитої. Натомість, як миша до сиру, часто хапався за чайника. "Жарко сьогодні - аж в горлі пересохло!" - щоразу казав він, роблячи ковток за ковтком. Але маршрут на кухню насторожив дружину, адже на столі було чимало напоїв, якими можна було втамувати спрагу - мінеральна вода, компот, сік - чому ж чоловік обирає звичайну кип'ячену воду? Хвилиночку, це їй здалося, чи очі у благовірного дійсно почервоніли, стаючи схожими на радянський прапор? Та ні! Мабуть, це лише її хвора уява! Щоб остаточно розвіяти сумніви, жінка і собі налила води з чайника. Та яка вода?! ЇЇ благовірний перехитрив усіх - непомітно спорожнив чайника та наповнив посудину... горілочкою! Але найсмішніше чекало попереду. Запальна дружина стала лаяти чоловіка, який зробивши покірне янгольське обличчя, водночас ніжно торкаючись рукою її колін, мовив: "Надійко, не ображайся на мене! Тобі ж відомо, що ідеальні люди довго на світі не живуть. То, може, алкоголь - це та ниточка, яка ще тримає мене в цьому світі?". Присутні вибухнули сміхом - викрутився винахідник!
19.09.2016
Фото з інтернету
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689705
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 12.10.2016
...а пам"ятаєш, як летіли ми
назустріч один одному
десь між землею й небом,
поміж холодних крапель дощових
й листків пожовклих,
що, мов метелики, кружляли,
гнані вітром
у свій політ останній...
Скільки ж ми не бачились,
коханий, століть...чи днів...
років...тисячоліть?
Лиш серце знає:
це безодня часу незліченна!
Два листки,
що злиплися,
дві краплі,
що злилися -
так ми зустрілися.
Й поніс нас вітер
кудись за край землі,
де вже нема людей,
крім нас.
Хіба що листя жовте
й краплі дощові.
Та їм до нас байдуже,
бо надто холодно.
Лиш ТЕПЛО НАМ було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694018
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Гірчить полинно безпритульний день,
За ґратами - надія безневинно,
Пісочком віра сиплеться з кишень,
На меч Дамоклів падають краплини.
Рідішають поплічників ряди,
Злізає позолота із довіри,
Тьмяніє до наскрізної біди,
Щокроку наближаючи до прірви.
Ми грузнемо поміж глевких боліт,
Слова міняють зміст свій у гарантів,
Нова чума вкриває цілий світ,
Як бракне сил для дії у Атлантів.
Так хочеться підставити плече,
Бо небо легше втримати укупі.
Та губимось поміж дрібних речей
І зопалу товчем болото в ступі.
Щоб силу не забрала всю гризня,
Ми кинем виклик діючим законам,
Як вміло не вкрадалась би брехня,
Не віддамо країну більш Харону!
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656136
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 13.04.2016
Бог запускає між зорі тебе:
Дихай, вбирай всього Всесвіту дух
І повертайся назад у земне,
Щоб розірвати земні пута мук.
Ти принеси свіжий подих сюди
І розповім я про все у віршах.
Близько всі душі уже до мети,
Господи, лише – не святості крах…
Зорі небесні, повідайте вже:
Як зупинити ту кляту війну,
Як вберегти все найкраще земне,
Знищивши, втім, назавжди сатану?..
Боже Всевишній, у Тобі - усе:
Сутність і норми земного буття.
Прошу найкраще народу свому:
Мирне, щасливе, вічне життя!
Бог запускає у Небо своє,
Те, що Його іще споконвіку:
Землю лишають й летять в неземне
Душі –святе, що дав чоловіку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637866
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Почуй мої слова, хоча я знаю – ти не в змозі.
Знайди мене в тіні, хоч і забув ти шлях.
Скажи мені «Люблю», і я відчую на порозі
Твою присутність у незімкнутих своїх очах.
Візьми мене з собою – полетимо світ за очі,
І знайдемо свій спокій подалі від усіх.
Я хочу бути поруч, не у снах опівночі,
І чути нескінчений твій ніжний й щирий сміх.
Побудь зі мною ти хоча б лише годину -
Ми можемо мовчати, важливі не слова.
Важливе – це твій погляд на мене без упину,
Що відчайдушно змушує наші серця «товктись» у такт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533615
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.03.2015
Так важко осторонь від тебе,
душа болить, томить так сильно.
Стою під темно-синім небом,
і сльози ллються так наївно.
Я там, десь у своєму світі,
і кава не зігріє руки,
я знаю, що таке любити
і помирати від розлуки.
Мовчу, не знаю що сказати,
і невгамовний ток по тілу,
а сніг летить, легкий, як з вати,
я б так хотіла,так хотіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299932
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 31.03.2015
Присвячено моїй найкращій подрузі Фінковській Юлі!
Спасибі за все і за те,що ти завжди зі мною
Коли в серці мороз,а на щічці легенька сльоза
Коли ще один крок,вже давно оповитий пітьмою
Ти для мого життя,мов прозора цілюща роса
Ти-весна,неймовірно прекрасна та ніжна
В твоїм погляді стільки любові й тепла
Ти єдина така,тане сніг,тане лід,вже не сніжно
І полонить серця голос твій та краса
Ти мов сонце,яке згодом і зійде для когось
Наче зірка,яка сяє завжди на шляху
І прошу,залишайся назавжди собою
Я люблю та ціную тебе саме таку
Ти принцеса із мрій,із чарівної казки
Я обожнюю твори твої й ніжний спів
Вибач всі мої вчинки погані,будь-ласка
Бо насправді ціную тебе дуже-дуже,повір
А на дворі зима,сніг,мороз,дує вітер
Настрій зник і погода доволі проста...
Проте ні,з нею завжди в душі цвітуть квіти
Юля-лагідна,вічна та ніжна ВЕСНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226205
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 31.03.2015
Ти навіщо украла любов?
Зупинила у жалах кров .
Записала мене в небуття.
Ти забрала у мене життя.
Я один , як орел у горі
І звисають ці крила мої.
По-під ними безодня пуста.
Чом твої так сміються уста?
Де поділось кохання твоє?
Загубилось, замерзло, чи де ?
Я на землю стрілою впаду.
Щоб упасти в траву молоду.
Ні, не варто життя залишать,
Та на дні у щелині лежать.
Так полину до сонця тоді,
Щоб розправити крила свої.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569631
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
Чому ми так живем,
Навіщо так страждаєм.
Куди тепер всі йдем
Ми до сих пір не знаєм.
Для одного це зрада,
А для іншого - перемога.
У кожного своя правда,
У кожного своя дорога.
Дехто навіть вже забув
Про війну біля нашого дому.
А, може, на собі хтось відчув
Як жити стало по-новому.
Прийшли до влади знову
Старі-нові олігархи пацюки
Й ведуть свою гнилу розмову,
Роблячи в бюджеті ще більші дірки.
Чому ми так живем,
Навіщо так страждаєм.
Куди тепер всі йдем
Ми до сих пір не знаєм...
Валентин Ганжук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569629
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Ми будемо жити і вірити в диво,
Що зовсім вже скоро скінчиться війна…
Інакше не можна, інакше не треба,
Інакше ніяк не позбудемось зла…
Ми будемо жити і не зупинятись,
І доки пульсує у жилах любов,
ми будемо нашим героям вклонятись -
за нас віддавали вони свою кров…
Ми будемо жити і вірити в Бога
І дітям співати веселих пісень…
Лишилося нам тільки знати, що скоро
Настане для нас світлий радісний день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557671
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
" Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ"
М. Лермонтов
Чи добре спиться, росіяни, вам?..
Звели на трон огидливого Пута,
призвали з потойбіччя сутність Брута ,
чи добре, православні, спиться вам?!...
......................
..............
Та як же можете в таку годину спати?!!!
У Пута на сніданок свіжа кров...
невинновбитого маляти!
Ви - Нація? Или "орда рабов"?
Вставайте всі! Бо поодинці - горе!
Давидовій - уклін... Хай помагає Бог!
Тече в Росію з України море...
..........
И смотрят в душу тени у дорог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557663
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Життєвими дорогами ходили,
У кожного із нас була своя.
Втрачали і знаходили, любили,
Та раптом на стежині- ти і я.
Як поглядами стрілись ненароком,
То зрозуміли все, без зайвих фраз,
Що нарізно надалі ми- ні кроку,
Ніхто й ніщо вже не розлучить нас.
Нехай у тебе сивина на скронях,
У мене срібна стрічка у косі,
Але серця у вічному полоні
Трепетної ніжності й краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557660
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015