Давай загубимося серед трав високих
На краю поля! Ми на самоті.
Поміж кульбаб й волошок яснооких
Як я хотіла і як ти хотів.
Вінком з ромашок і червоних маків
Я поєднаю долі і серця.
І серед золота пахучих злаків
Кохання наше – ніби твір митця.
Давай загубимося серед хмар в блакиті!
Я буду сонцем, а ти небом будь.
Для мене ти такий один на світі,
Для тебе я також одна, мабуть.
Давай втечемо на безлюдний острів,
Де тільки ми і шум ласкавих хвиль!
Вливається навколо вільний простір
Дзвінкої тиші у безумний штиль.
Ми вечорами будемо сідати
На теплий позолочений пісок,
Під колискову ночі засинати,
Долонями торкаючись зірок.
Хай нас розбудить ранок білокрилий!
Дамо свободу трепетним серцям!
Давай навіки бути разом, милий!
Хіба багато щастя треба нам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351219
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012