: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2016
Місто огорнув зненацька вечір,
В серце крихту спокою приніс,
Зоряне мереживо на плечі
Впало, наче казкою вві сні.
Кожна була зіронька красива,
Та не більш, ніж гарна мішура.
Лиш одна незнану мала силу,
Що сильніше вабила встократ.
Кроки стали довші і частіші,
Та ніяк не ближчала зоря.
Хто ти, що тобі складають вірші,
І кому вогні твої горять?
Зірко, ти у небі мій ліхтарик
Звістка про народження моє,
Не тікай від мене поміж хмари,
Доки сяєш, доти я і є.
Доки я живу - й тобі горіти,
Темінь розриваючи нічну,
І твоїй свободі неприкритій
У душі моїй торкать струну.
Ми з тобою, рідна, двоєдині,
В купі ми пройдемо спільний шлях,
Кожен з нас окремо - сиротина,
А разом - крилатий в небі птах.
Мерехтиш незмірено далеко,
Сплять між нами відстаней роки,
Та ніякі зоряні парсеки,
Ні тисячоліть шалений клекіт
Не розірвуть нам тісні зв'язки:
Ти і я - життєвий смолоскип.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458787
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Проходжу крізь натовп, і чергами, мов з кулемету,
У душу врізаються з хрускотом сотні думок,
Презирством і заздрістю ранять, неначе кастетом,
Я йду, хоч і тяжко дається мені кожен крок.
Щодня гігабайти нена́висті, з тонами злості
На голови валяться, сипляться нам у серця,
Від злості важкий і запилений навколо простір,
Як вийти із нього? Не можу знайти я дверцят.
Шукаю дарма хоч одну на обличчі усмішку,
І бачу лиш сіру похмурість, холодну, як лід,
А ті, що такі нечисленні, скоріше, - насмішки,
Лукаві гримаси мені оглядаються вслід.
Все місто, здається, спотворилось чи захворіло,
Кругом балачки: тільки гроші, нахабство і секс,
Так хочеться знову, міцні відростивши вже крила,
Стать жителем в світі ілюзій з приставкою "екс-".
Себе відчуваю щомиті чужим і невдома
У штучному світі, де править усім документ,
Де я лиш умовна особа: тупа й несвідома,
Самотніх - мільйони, а в щасті - мізерний процент.
Нерідко буваю і я у суєтній воронці,
Коли ж випадає хвилинка свободи думок,
Я вірю, що я не один: хтось також у сторонці
Торує до щастя й добра усвідомлений крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449428
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Сьогодні перший день мого життя.
Що він мені відкриє - не важливо.
Він просто є - і вже тому щаслива.
Я все забула. І я знов дитя.
Сьогодні перший день мого життя.
Я радісно стрибну в його обійми,
Ще невідомі, але вже надійні,
Без мрій, без планів і без вороття.
І світ, що переповнений дивами,
Побачу вперше нескінченно світлим.
Примусить душу сяяти й радіти
Присутність несказанного словами.
Зрадію сонцю, що блука у хмарах,
І вітру, що моїм волоссям грає,
Чи пташці, що натхненно десь співає
І розчиняє смуток в своїх чарах.
І стане кожен рух найважливішим,
І кожен крок в собі нестиме сенс.
Тепер вже байдуже до всього, що є десь:
Лиш тут і зараз я найщасливіша.
А завтра знову буде перший день.
Такий, як сам захоче. І єдиний.
Розтану в кожній миті його плину,
Від світу не ховаючи очей.
10.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448623
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Печально книгам,
что в шкафу-темнице
стоят давно
не видя свет,
их пожелтевшие
страницы
спят непробудно
много лет.
Они полны
видений ярких
в них слезы, радость,
чудеса…
влюбленные
в объятьях жарких,
пророков древних
голоса…
Вот на полях-
сражений вихри
и Арджуне
вещает аватАр,
на Патриарших
звуки стихли:
Трамвайчик едет. В масле
тротуар…
И рядом:
брызги океана,
беззвучно в небе
реет альбатрос,
Подходит к рельсам
отрешенно Анна,
а Гамлет, вечный
задает вопрос…
Но это все
уже не манит,
Мальчишка вырос,-
стал другим.
Все реже к книгам
его тянет,
и от того
печально им.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448435
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013
Al.B.
Алісо, ти все ще вправляєш у коси квіти?
Зчарований ліс без тебе покрився тінню.
Маленька наївна Гетівська Маргарито,
Тебе запроторять у затишну божевільню.
Алісо, свобода – вона занадто підступна,
Це вседозвілля тебе зіпсує навіки.
На вулиці зараз так неймовірно брудно!
Слухай, краще ніколи не розтуляй повіки.
Алісо, ми бачились раз, а більше й не треба.
Ніщо не повториться двічі (на наше щастя).
Втікай до лісів, забувши суспільні кредо,
За благородство ніколи тобі не воздасться.
О, скільки ілюзій вигадують дикі люди!
Життя поступово заповнюють симулякри.
Не залишайся, бо питимеш чашу Гертруди,
Алісо, згадай, як чудово у лісі зранку.
P.S. Свою справжню сутність не приховати. Вона завжди виходить назовні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432736
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 23.08.2013
Минуле приходить й ніколи не стукає в двері ,
багаж зі спогадами у серце спокійно заносить
у нього нема ні правил,ні елементарних критерій ,
йому абсолютно байдуже що надворі- літо чи осінь...
Минуле не вміє рахувати ні дні ,ні роки ,ні години
в кишенях його завжди ностальгія,біль і трішечки суму ,
воно просто дістає із твого альбому світлини
і саме ті ,що змушують по тілу ганяти вольти струму...
Минуле не знає ні заспокійливих, ні снодійних таблеток
і втечі до інших міст ще нікого від нього не рятували
коли воно приходить набирайся побільше серветок,
й не забудь заварити на двох міцної минулої кави...
Минуле насправді не таке вже й страшне як малюють,
ти просто навчись вже його відпускати
нехай по тілу твоєму лиш краплі майбутнього циркулюють,
й дорогу до щастя показують годинника циферблати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443000
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Чогось тривожно робиться мені,
Дивлюся як сказився наший світ,
Занадто всі розумні чи дурні
У біганині кожен з юних літ.
І все заради більшої грошви
Все продають – мораль і всякий глузд,
Клянуться, зраджують та йдуть на Ви
І матюки лунають з їхніх вуст.
А за горілку можуть навіть вбить,
За долари зарізати й рідню,
Як можна в схибленому світі жить,
Спокійно дивлячись на цю різню.
Чи ти багатий, а чи ти бідняк
Молився Богу щойно, йдеш грішить,
Вперед по трупам преш як вовкулак,
Бо хочеш світ собі ти підкорить.
Вступивши врешті у бандитський клан,
Щоб вкрасти все, що хочеться тобі
Й почуть про себе – ти поважний пан
Й безкарним зробишся тоді.
Ти хочеш керувати світом цим,
Бо ти його до сказу вже довів
І сам себе вважаючи крутим,
Брехати Богу нашому посмів.
Чогось тривожно робиться мені,
Коли дивлюся як сказився наший світ,
Та кари Божої настануть дні
Й скажені зникнуть мов весною лід.
24.06.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442683
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Дав Господь по мірі кожному талантів,
Благодаттю всіх Він щедро наділив:
*Вирушайте в світ - пишіть, творіть, співайте,
Научіться в Мене, бо і Я творив.
Всім роздам помірі - десять, п'ять, одненький,
Від'їзжаю, не скупіться, множте їх,
Поцінуйте, - діамантові й простенькі,
Скористайтесь, не жалійте сил своїх.*
Звісно, що таланти різними бувають;
Хтось на гуслях грає - серце ублажа,
Хтось скорботних і покривджених втішає.
А у когось віршем повниться душа.
Діточок хтось наставляє мудрим словом,
Квіти хтось вирощує й дарує всім,
В когось мова чиста, ніжна, веселкова,
Каменяр же з цегли нам будує дім..
Не перелічити всього розмаїття,
Кожному дано сповна, по мірі сил.
Тож відкрийте очі, в душу зазирніть ви -
Може в землю дар Господній хто зарив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437700
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 21.07.2013
В пориві натхнення прискорена думка
Писала картини буття,
В гармонію звівши енергій стосунки,
Збувалася мрія Творця.
У всьому довершена, дивна скульптура -
Земля, мов живий організм,
Незвична Йому позувала натура -
Він Душу свою переніс.
Отець із турботою виплекав Сина,
Віддав найдорожче сповна,
Від суму Бог жінку дав першій людині,
І в грудях заграла струна.
"Богиня, чарівна моя королева", -
Так подумки мовив Адам,
І серцем відчула закохана Єва:
"Себе йому всю я віддам!"
Відчули Любов на Землі двійко перших,
І щастя знайшло молодих,
Адам мрії Батька тоді перевершив -
Синочок у них народивсь.
Тоді ж, сам вже тато, Адам пізнав радість,
Бо став повноправним Творцем.
"Мій Отче, чи мріям твоїм я не зрадив?
До цього лиш ти творив все.
Кого тепер любиш із нас ти сильніше -
Мене чи його? Дай-но знак!"
"Любові моєї завжди буде ніша
Для всього земного одна.
У тобі є часточка, дана від мене,
В дитині є світ твій і мій,
Ти вільний творити неспинно, натхненно -
І серцем відчути зумій:
Не прагни творіння пізнать механізми,
В них вкладена мрія моя,
Душею поглянь, не крізь розуму призму".
Пораду ж Адам не сприйняв.
Частіш наполегливо чулися Єві
І радили все голоси:
"Пізнаєте мудрість, з Пізнання лиш Древа
Скуштуйте-но плід, дасть він сил,
Прекрасніше буде виходити, легше
Що б ви не схотіли. Лиш склад
Пізнайте творінь". "Мій Адаме, не брешуть -
Чом нам не послухать порад?
Не краще хоч раз нам погодитись з ними?"
Послухав же Єву Адам...
І гілку прекрасну з плодами смачними
Зламав в докір Батька словам.
З тих пір зупинилася думка людини,
Покликана була творить.
І досі ламаємо все на частини,
Роздерли на гвинтики світ...
Та спробувать варто, відкрийте-но очі! -
Знаходяться тайни всі в нас,
Всі шифри всередині стануть робочі
Увімкнемо ж мрії Парнас!
Убогі машини і їх виробництва
Вмирають, продовжують гнить,
Час скінчити довгу безплідну гонитву,
Що виграш дає лиш на мить
І Господа тільки творіння безсмертні,
Не власний над думкою тлін,
Не в силах нікому божественне стерти,
Що в пам'яті у поколінь.
Руїни плодити - то справа нехитра,
Та думка натхненна людська
Сильніша, вона наче свіже повітря,
Мов річка - неспинна, швидка.
Тож викиньмо з мозку сміття примітиву,
Догмати порвімо у прах,
Ми варті того, щоби жити щасливо,
Творімо ж, все в наших руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438556
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Вона приходила до мене щовечора у четвер,
Варила каву, годували з своїх долонь,
Я купував їй квіти за останні дві сотні гривень,
І в п'ятницю зранку проводжав на самотній перон...
Вона телефонувала мені щонеділі о пів на десяту,
Перед початком д'явольськи страшного буденного тижня,
Розказувала про хвору маму і п'яного тата,
Її слова наближали до рідного дому, де під парканом старезна вишня...
Вона ніколи не турбувала мене у клятий вівторок,
Сама, напевно, дихала ледве-ледве підводячи груди,
Її розуміння того, що у моїй квартирі також душевні мороки,
Тримали осторонь сильну її особистість від вина і психічної згуби...
І коли я зліг, від рожевих і синіх пігулок,
Легені набрались смоли темної як підвалини Єрусалиму,
У звичайний четвер вона піднялася на шостий поверх структури
І застала холодну, кам'яну дешеву мою квартиру...
Не було відчаю, не цілував вологістю страх,
У неї в думках чекала - скоріше за все покинув,
А у лікарні доживаючи останній листок партитури в моїх очах:
"Я не сказав, що любив лиш її, одночасно грішну і безневинну..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435854
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Я бачу тебе, самотню,
У темно-синьому платті.
Я відчуваю безодню,
Де стогне твоє багаття.
Незриму його присутність
Не заховаєш у тіні.
Тебе я уважно слухав:
Дика, нестримана, вільна.
Ти знаєш, наскільки рідко
Вдається вписати коло?
Маріонетки, нитки -
Невільні усі навколо.
Везіння одне на сотню.
Це щастя, ти розумієш?
Я відчуваю безодню,
Якої до дна не зміриш.
Між нами проходить іскра,
Відкинь жалюгідний сумнів.
Я рідко підходжу близько,
Бо ти листопад, я - грудень.
Втопи у мені своє листя,
І станьмо єдиним цілим.
Ні місто, ні передмістя
Нікого із нас не зцілить.
P.S. Я розумію твою самотність, а це вже - дуже багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416554
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 25.05.2013
І якась я таки вторинна
у первинних плеядах днів,
другосортна чи в чомусь винна?
Чи сам світ мене так змінив?
В ешелонах чужого серця
загубились мої квитки.
Кому треба оця відвертість…
Так і хочеться встати й піти.
Бо ж напевно все-таки зайва:
скрізь чужа, хоча й всім своя,
за межею любові й кохання
опинилася доля моя.
Десь мене все ще хтось чекає?
Десь я відгомін в спогадах снів…
Тільки ж вітру не вистачає,
щоб розвіяти попіл років…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414978
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
ну что же, здравствуй, новый день,
хочу сказать тебе спасибо,
что ты опять оставишь тень
и попрощаешься учтиво,
займешь свой пост в календаре,
запишешь в книгу то, что было -
чтоб то, что было, как и где
я в суете не позабыла...
ну что же, здравствуй, новый день,
ты будешь лучше, чем вчерашний,
мы пролетаем по Земле -
и мне с тобой совсем не страшно,
хоть сердце рвется на куски
от скорости невыносимой,
прошу, не приноси тоски -
её я точно не просила.
ну что же, здравствуй, новый день,
дышу, люблю, смеюсь, стараюсь,
не доверяю пустоте,
иду бесстрашная по краю...
глаза закрою - новый день
меня встречает новым утром:
спасибо, что оставишь тень
красивым ярким перламутром!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399818
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Ланцюг випробувань, немов клубок з акторських ролей,
Не кожному під силу показати майстер-клас.
Наповнилися п’єси бутафорією долі,
Слова під мішурою, але вчинки - без прикрас.
До зір миттєві злети супроводжують падіння,
Успішно розпочавши, не завжди сягнеш вершин,
Хтось втілить у життя , а хтось лиш марить в сновидіннях,
Здолає океани, чи не скорить і аршин.
Відміряв сім разів? Та цього може бути мало,
На п’яти наступає час поразок і невдач, -
Життю ніколи в очі не дивися ти зухвало.
Герой сьогодні, завтра - лиш безславний споглядач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368870
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Хто розділить радість і тривогу,
Хто в біді підтримає і скруті,
Першим поспішить на допомогу,
Відігріє у морози люті,
Вимиє із твого серця тугу,
Дасть пораду, час свій у офіру,
Не рознесе на усю округу
Те, що ти йому лише довірив?
Заздрості очам його не знати,
Коли вийдеш на вершину щастя.
Порадіє, як за доню мати,
Як життя твоє нарешті вдасться.
Не прийде у дім з нечистим серцем,
Не обмовить, як впадеш в калюжу.
Ніж по рані - але скаже чесно,
Мазать медом тріщину не буде.
Прийме будь-коли тебе охоче,
Кави дасть і простирадло нове.
Кине промінь сонячний у очі.
Хто це зробить? Справжній друг, панове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358962
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 24.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
Тролейбус йшов маршрутом, повний вщерть,
"Народження"- тире –кінцева "Смерть".
Невпинний галас натовпу стихав,
Салон блищав від вранішніх заграв.
Не встигли три зупинки проминуть -
"Дитинство", "юність", "молодість", - як тут
З’явились звідкись ями й камінці,
На шинах залишаючи рубці.
Кондуктор взяв у руки мікрофон
У голосі зробив спокійний тон:
"Шановні, все в порядку, без пригод.
Зупинка "старість" - тільки епізод."
Знов галас стих, лягла повільно ніч,
Зустрілись пасажири віч-на-віч
З кінечною, виходити їм час…
Довкола вже останній вогник згас.
Повільно розчинилися в пітьмі
Немовби-то п’янчужки у корчмі…
Зупинки промайнули так, як сон,
Неначе після пострілу патрон.
Так швидко пролітає і життя,
Тролейбус нас відвозить в небуття,
Можливо там опинишся і ти,
Не в силах шлях потрібний віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358554
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Я не втікатиму від дощів,
Не обіцятиму теплу погоду,
Але додам наснаги і сил,
Перенесу, як не буде броду.
Я сховаю тебе від богів.
Боги заздрять так само, як люди.
Ми не приймемо їхніх дарів,
Нам не потрібні їхні Іуди.
Сховаю тебе у водах Дніпра,
Віднесу на руках на високі кручі.
Ти на світі така лиш одна,
І іншим людям від цього незручно.
Я сховаю тебе у душі.
Подалі від світу, людей, і прогресу.
А ти слухай, слухай мої вірші…
Лиш у віршах все прозоро і чесно.
P.S. Справжнє почуття - це коли робиш щось для когось, а не для себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325043
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 10.08.2012
Колись ти підеш, і це не трагічно,
І жодних фаталій у цьому нема.
Бо пеклом стають канікули вічні,
І близькість постійна стає як стіна.
Стіна, що росте непомітно із часом,
Невпинно, безповоротно росте.
Чим більше ночей з тобою ми разом,
Тим більше для нас постає небезпек.
Тим більше нас розділяють рутини,
Тим менше ми віддаємо тепла.
Цей світ заплітає свої павутини,
В яких мимоволі холонуть серця.
Це справедливо, і навіть логічно,
Щоб інколи йшли ми по різних стежках.
Вогонь вимагає простору, кисню,
І гасить себе у закритих місцях.
P.S. Закохані намагаються заповнити іншу людину собою. І часом когось в комусь стає забагато, що викликає відторгнення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334991
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 10.08.2012
Мені набридло. Більш цю роль не граю.
Бо всі вистави вже сидять у печінках.
Я знову вдам, що геть тебе не знаю.
Не повернуся до минулого в думках.
Мені вже досить. Я майбутнім сита.
Аж нудить від оцих одвічних драм.
Моя реальність на шматки розбита.
І ні́чого вже побажати нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353406
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
В повітрі чути запах квітів,
І тихо, тихо навкруги,
Сумно колише трави вітер,
Росу зриваючи із них...
Весь світ заснув, нічна ця тиша,
Приспала всі людські світи,
Лише природа тихо дише,
Ховаючи життя сліди...
У тиші ночі розумію,
Що всі є різні, я і ти...
Ми як планети бачим зорі,
Хоч і на відстані вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312979
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 27.07.2012
Возможно ли стереть воспоминанья о любимой?
О той, с кем обещался быть всегда,
О той прекрасной, бережно хранимой,
Единственной, что привлекала в шумных городах.
Кто может позабыть все пламенные речи,
Идти, не видя трупа собственной мечты в руках?
Порвать и сжечь свой лучший в жизни вечер
И жить потом в суровых северных снегах?
Возможно ли забыть последнее свиданье,
Последнюю улыбку сквозь слезы на глазах?
Последний взмах руки, тяжелое прощанье,
Солено горький вкус разлуки на губах?
Я видел солнце в ее волосах и слышал ветер,
В улыбке чувствовал рассвет, в глазах – закат.
Вы сможете не чувствовать родного дома пепел,
Когда его сожгли на ваших собственных глазах?
Возможно ли забыть о рае для двоих?
Ведь без нее существовать – что ад после Эдема.
Вы не подумайте, что я какой-то псих…
Но жизнь моя – недоказуемая теорема.
И не смотря на все последствия и муки,
Я не хотел бы о своей любви забыть.
Ведь лучше полюбить и ощутить бессилие разлуки,
Чем жизни путь пройти и вовсе не любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202889
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 27.07.2012
Кажуть: «Нескоєне стерти легше».
Але я змушений з цим не погодитись.
Усе, що було або буде вперше,
Я пам’ятаю найглибше, найдовше.
І все, що я палко хотів зробити,
Не відпускає мене. Ні миті.
Бажання змушують мозок вити,
Я граю в дурня, і карти - биті.
Єдине, що знаю: убити спогад
Можна, лиш іншим його заглушивши.
Побудувати палаци поряд.
На фоні палаців людина – нижче.
Ось так і живу одним порівнянням,
Враження свіжі рятують мало.
Себе відчуваю ацтеком останнім,
Благаю тільки, щоб не зламало
Мій внутрішній шпиль, металевий стержень,
Що змушує вперто летіти далі.
На мене чекають мільярди звершень,
Мене вже кличе моє провалля.
P.S. Наша підсвідомість, наші бажання часто грають з нами злі жарти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352523
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Як хто-небудь запитає,
Що без тебе б я робив,
Відповісти що, - не знаю...
Існував би, а не жив.
Зла самотність гірше часом,
Ніж отрута, бо вбиває
З вірою надію разом,
Їх в людині підриває.
Стариганом злим, бездушним
Я б тоді, можливо, став,
Бо душі було би душно
Без коханнячка октав.
Хоч живуть на світі люди
Ті, що не знайшли любов,
Я дивуюсь - як у грудях
В них пульсує досі кров?
І спокійні наче ззовні,
Бо призначення в них є,
Їх душа холоднокровна,
Мабуть, черствою стає...
Я, бува, їм заздрю...лише
В них розмірені думки.
Він теорію залишить -
Їй віддав з життя роки.
Та невже він повноцінно
Вік свій тут відвікував?
Почуттям не знає ціну
І ніколи не кохав...
Рівносильно це скитанню,
В чорно-білих барвах все.
Душу в формули складання
Всю без залишку внесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207668
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 23.07.2012
Я намалюю олівцями світ,
Я намалюю те, про що так мрію.
Я намалюю замість снігу цвіт,
Де кожна квітка - це чиясь надія.
Яскраву крейду в руки я візьму́
І намалюю на асфальті диво.
Свою дитячу мрію я здійсню:
Бо кожному я намалюю крила.
Ти хочеш жити так, як хочеш ти?
Тоді візьми лиш в руки олівці
І намалюй собі такі світи,
Де замість хмар є тільки промінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179459
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 20.07.2012
Мій син малює двері. Питаю: - Що це, сину?
А він: - Я їх відкрию, щоб знову повернутись,
В минуле, гарне й добре, куди захочу я.
Оце б знайти ті ДВЕРІ. І я би завітала
В дитинство, що минуло (вже кілька тисяч років
Пройшло), а я зайшла би туди хоча б на день.
Побачити, що разом ще рідні ненька з батьком,
Коли немає й гадки, що в світі є розлука,
І гамір – в теплій хаті, і іволга – в дворі.
На більше і не треба. Побачити щоб квіти
На клумбі біля хати. І я – (смішна!) з ляльками
Із гілочок. А лЯльки – у платтях з пелюсток.
А ще зайти у ДВЕРІ, де ми із Ним – за ручку.
Коли ще вірить можна, що ти – один, єдиний.
Що все життя – за руку. Разом. З коханим. З Ним.
А ще я надто сильно зайти хотіла б в ДВЕРІ,
Де я – така щаслива, а мій синок – манюній,
І поносить це чудо рідненьке на руках.
Щоб пригорнуть до серця його маленьке тільце,
Тримати на колінах і цілувати щічки
Кругленькі і рум”яні, що пахнуть молочком.
Ті ДВЕРІ є, напевно, вірніше навіть, точно.
Мабуть, ми недостойні, щоб часом керувати.
І нам чомусь не кажуть, де формула ота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351097
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Заходить час на змучені орбіти
І скреготить буттям сузір'я майбуття,
Шумлять навколо дикі мегабіти -
Знаходять інформацію собі здаля.
Мільярди слів, мільярди кілометрів
І сотні тисяч років світлових пройшло,
А час розгнузданий собі й відвертий
Шукає в небі всюдисуще енело.
Лиш час заходить змучено в орбіти,
Бувалість долі кличе щастя навмання...
Шумлять навколо дикі мегабіти -
Знаходять інформацію собі здаля...
18.07.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351186
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Сутінки вкрали день. Сховалося в них село.
Зникло село, яке колись-то селом було.
Зарості лободи. Залізли в бур”ян сади.
Кинутих вікна хат тьмяніють серед весни.
Тяжко. Нема життя. Занепад, і смерті тінь
Бродить. Вселилася тут. Тиша і запустінь.
Згорблені постаті. Як тіні, як привиди.
Хто з них чекав, коли у старості тут біди.
Мовчки сидять вони. І слухають тиху ніч.
З сутінками життя зустрілися віч-на-віч.
Кумкання мудрих жаб. Сови істеричний сміх.
З поля сама прийшла корівця остання їх.
Гулко в хліві луна корови копита стук.
Жде, як завжди, вона натружених чорних рук.
Пахне свіженький хліб на лавці під рушничком.
Місяця гострий ріг. Черемхи цвіт – за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Макарони впали на стілець.
Трагічно, друзі. Дуже сумно.
Вечері – basta, це кінець,
І муза від журби заснула.
Моя лапша пішла з життя…
Дарма, що «вищого гатунку».
Тепер вона - лише сміття,
У це не вірить тільки шлунок.
Він кличе любу вермішель:
-Вставай, ти не могла померти!
Ти на стільці вже цілий день,
Але я хочу, хочу жерти!!!
Півміліметру до мети,
Вже макарони на виделці,
Хотів до рота піднести,
Але не витримало серце…
І руки раптом затряслись...
Виделки геть! Ножі! Тарілки!
До біса кляту вермішель!
Пішов на кухню гризти грінку.
P.S. Все, що впало, але лежало менше 5 секунд - офіційно не падало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345690
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 17.07.2012
Це почуття збиває з ритму,
І тануть мрії, наче сніг.
Усі любові йдуть до Риму
Свого кінця, як носоріг:
Уперто, стрімко, безупинно.
Три роки, рік, два тижні, день…
Система діє надто вірно.
Щоб дочекатися знамень,
Нічого можна не робити,
І не потрібне мудре Дао,
Аби побачить, як зникає
Те «Ми», яке ти будував
Роками. Не через недбалість
І недосвідченість твою,
А просто мрії у реальність
Пролазять літерою «зю».
І ентропію не спинити,
Тепло кінчається. Зима
Це даність , досить нити.
Немає магії. Нема.
P.S. Сенс в тому, щоб вижити там, де жити немає сенсу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350863
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Липнева ніч. Так близько до світанку.
Сховався сон зрадливо у пітьмі.
Лиш вітерець погойдує фіранку.
Бентежать серце спогади німіі.
Липнева ніч. Чому ж не спиться нині?
Палітра дум міняє кольори
І зупиняє погдяд на світлині
Щасливо безтурботної пори.
Стирає пам"ять партитуру скерцо.
Самотність доторкнулась тихо пліч.
Чомусь нестримно защеміло серце...
І стала довгою коротка ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347584
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Навіть не знаю, чи є в мене доля?
Доля, що поруч зі мною іде...
Доля, якою пишалась би воля...
Та, що у серці моєму живе.
Навіть не знаю, як себе тримати
Щоб не змінити у собі що є.
Де мені силу незайману взяти
Щоб зберегла існування моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346095
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 16.07.2012
Не стримуй мрії, жадоби почуттів,
Бажання щастя, радості, кохання...
Я так, колись був, себе загубив,
Але життя дало все спробувать в останне.
Обличчям я до долі повернувся,
На зустріч їй зробив з проханням крок...
Їй руки простягнув, та щиро посміхнувся ,
Я зрозумів, повірь, минулий свій урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347251
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 16.07.2012
Ти знаєш, я чомусь не вмію жити
Як заплановано сучасними людьми.
Так хочеться просте добро творити,
А не коритися й по течії пливти.
У кожного тепер пріоритети,
Всі прагнуть розкоші й кар’єрної краси.
Ми вправно в’яжемо гнучкі тенета,
У них же в’язнемо з благаннями: «Пусти!»
З малих навчаємось любити грішне,
Згубивши правду і повагу простоти,
І ось тобі квиток в життя потішне,
Ти справді втратив віру назавжди.
Та варто деколи спинитись,
Зміни буденність на гармонію в душі.
Рутина квітне, може все змінитись,
Не будь пристосуванцем!
Не будь же ворогом собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349110
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 16.07.2012