Моє почуття до тебе
Нічого не дасть біосфері.
Я навіть не маю у планах
Мікроби з тобою множити.
Забути? Хіба є потреба?
Я щойно замкнула всі двері.
І вже – на «ви»: світлоокий пане,
Рятуйтесь від мене, як можете!
«А ти мені й не цікава, -
Відкажете гордовито.
- Я навіть не мав на думці
Скорочувати дистанцію…»
Така от вичерпна заява.
Нема чого тут ловити.
Давай на «ти»… То скажи – звідки сум цей
По завершенню білого танцю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636634
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2014
Ты стараешься быть циничным:
Обрастаешь слегка корой.
Это - случай не единичный.
Кое-где, кое-кто порой...
И не кое-... А, в общем, каждый
Тонким стеблем под ветром рос,
Чтоб однажды... Да, да - однажды -
Вдруг насущный возник вопрос:
Будет больно - готов открыться?
Будет страшно... Готов принять?
Но, корой предпочтешь покрыться -
И не чувствуешь... И не снять...
Пусть коряво, зато надежно,
Пусть не гибко, так – не согнуть.
И в ответ рассмеяться можно,
Если вздумает кто лягнуть...
Вот и все. Вереница точек.
Деревянное: «Не скучай,
Отломи от меня кусочек:
Чуть корицы полезно – в чай».
Обжигаюсь - ведь чай горячий...
Обжигаюсь?... Да нет же... Смят -
Как бумажный - стакан. Иначе...
Все иначе. И аромат -
От волос, задубевшей кожи...
Испуская коричный дух,
Деревянно пишу: Ты сможешь
Нас спасти? Сосчитай до двух...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484901
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 20.03.2014
[i][b][color="#5a7d09"]Запа́ли в серце спомини дитинства:
цупкий сувій льняного полотна,
турбота в ньому, й праця материнська,
й сльоза гаряча неньки не одна.
Сувій, мов долю, розстелю у стежку
на удаїську світа́нкову росу,
на ньому витчу сонячну мережку,
а потім в рідну хату занесу.
П р и с п і в :
Мій Удаю, твої густі заплави
і в солов'їнім щебеті гаї,
в моїй ви думці, та не для забави – ﴿ 2 р.
шаліють в серці спо́мини мої.. ﴿ 2 р.
П р о г р а в а н н я .
Давно живу я в сонячній столиці,
квартиру маю, дачу і сім'ю...
Бракує лиш із Удаю водиці –
терпку сльозу свого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
й мою гірку, немов полин, печаль:
мені в житті нічого вже не треба –
дай Удай мій, де тиха, рідна даль...[/color][/b]
П р и с п і в .
П р о г р а в а н н я .
17.11.2000 - 03.06.2022[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 09.09.2013
Любить тебя, как ехать по встречной с целью разбиться,
Расшибиться вдребезги, разлететься.
Вгонять тебя, как иголки под ногти, – в самое сердце,
Не замечая встречных машин и чужие лица.
Любить тебя, как вкачивать в сердце галлоны яда,
Распространять тебя с ним по венам.
Я имею право на смерть, и оно священно –
От избытка прикосновений твоих, как награда.
Любить тебя, как без крыльев к небу взмывать,
И наивно считать, что это и есть свобода.
Безнадёжно падать, забыв парашют, с небосвода
И горлом, забитым криком, воздух глотать.
Любить тебя, как падать на дно холодного океана,
Как тонуть в его тёмных глубоких водах.
Как вкусить с эдемского древа запретного плода
Как вскрывать своё сердце, обнажая глубокую рану.
Любить тебя, как расшибиться вдребезги, разлететься,
Когда едешь с целью разбиться по встречной.
Любить тебя, как проживать этот Ад бесконечно,
И вгонять тебя, как иголки под ногти, – в самое сердце.
10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402396
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
* * *
Ой ти доле моя, недоле,
переповнене поле болем.
Скільки дум тут переплелося –
і збувалося, й не збулося.
Жнивувалось, бувало, щедро,
і від споминів – тепло й щемно.
Пломеніють-сміються ружі,
а від мрієньки – серце тужить.
Ой ти доленько – спрагле поле.
Ой ти, воле моя, неволе.
Ген волошки мандрують житом...
Любо й боляче...
Хочу – жити!
Світ увесь берегти й кохати,
чаруватися й чарувати.
Я вже істину знаю ясно:
як не тяжко – життя прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376363
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
відповідь-продовження вірша Одександра Деркача
"Ще скрапує осінь дощами"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376117
Якщо почуття наші щирі -
Зігріє їх й осінь теплом,
І хоч подались птахи в вирій,
Й не чути пісень за вікном,
Нам грає мелодію сонця
Скрипаль в наших душах й серцях,
Й напиток кохання по вінця
Налито в фужери життя...
Легенько торкнувши вустами,
Ми п'єм ароматний напій,
Хай скрапує осінь дощами
В коханні купаємось... й в ній.
Вже добре відомо - між нами
Кохання вогонь не згасити.
Не треба розмови словами,
Ця наша любов буде жити!!!
**********************
"Ще скрапує осінь дощами"
(автор - Олександр Деркач)
Ще скрапує осінь дощами.
Падолист вирує щомить.
Чи хто знає,
буде що з нами
Коли листя останнє злетить...
Збери пелюстки хризантеми,
Молодого вина я наллю,
Залишимо клопіт щоденний
І присядемо біля вогню.
Розмови не буде словами -
Це питання в очах вже бринить:
- Чи ти знаєш,
що буде з нами
У той день, як вогонь догорить?
Олександр Деркач
*********************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376130
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Яке блаженство думати про Вас!
Крізь шпарку світлом розбивати темінь,
відлуння пальців у солодкім щемі
пускати на вуста у ніжний вальс...
Даруйте за сміливий монолог,
без права на перерву і питання,
тонкої нитки довгого зізнання
і ділення тривожності на двох.
Я не гадала, що все буде так -
два погляди урізнобІч медалі,
ви віддалялися все далі й далі,
а я назустріч вітру і навзнак.
Яке блаженство думати, що Ви
так розпогодилися попри осінь...
Та повернулися спиною, і я досі
читаю нерозбірливі шрифти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 10.10.2012
Визначити рівень прозорості друга не важко.
Опускаєш його на обмежений
часовий проміжок у зміїне кодло
і уважно вслухаєшся у сичання за спиною.
Територіум кімнати звужується
зі швидкістю лету метелика,
якого і так нікому ловити.
Вкотре молюсь над питанням:
"Чи варто називати тебе другом,
коли мало хто з нас претендує
на щирість за дякую?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340670
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 18.09.2012
Дотліває цигарка: це гаркає щось під курткою,
навіть глибше, під шкірою, поміж кров"ю і м"язами:
"Знаєш, життя не складається з недокУрків,
битих сердець та любовей тих, одноразових!"
...Він щось ховає замислене і божественне,
істинно, в нього на скронях предвічний задум.
З тих, що чарують голосом, ваблять жестами,
з тих, що мурашки спиною, коли стоїть позаду.
Поза тим тобі холодно, тиснуть невідповідності
В межах твоєї лірики і його позитиву.
Дороговказ всередині: шляху не видно, стій!
...скільки навколо втрачених, недалеких, хтивих...
Радість твоя розбризкана - вперті ідуть на ризики:
дерти літо на жертви, врізки, недбалі клапті.
Марно плачеш з ножем ти, серпня зоставсь огризок.
Ми безнадійно хворі у цій палаті.
Наших недуг історії листям висять на ясені,
Я страждаю чуттєвістю, ти, мабуть, світозміненням.
Згадки про літо - в скринечку, золотими запасами.
Ключ із паролем кодовим - твОїм іменем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357364
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.09.2012