Тої днини як завжти
Кум рано піднявсі
І щоб встигнуть на роботу,
Ледви в бус запхавсі.
На роботі як завжди ,
Випить є причина-
Той з дружинов розійшовсі,
Там нова машина.
А сьогодні як на зло
Однієї днини,
День народження в Петра,
У Йвана хрестини.
Но і їм вже як з давна-
У нас повелосі,
Невеличкий могорич
Виставлять прийшлосі.
Заложили вни столичку
Людей так-на сорок,
Кому кажуть буде мало,
Продовжим в вівторок.
А до столу нас не треба,
Благати й просити-
На халяву кожен радий-
поїсти й попити.
Ось забава вже врозгарі,
Кров вже закіпіла,
А до кума шей в придачу-
Панєнка підсіла.
Кум їй зразу шампанського
В бокал наливає,
Но, а сам він п*є горівку,
Й пивом запиває.
Пиво в кума в голові
Добряче заграло
І літ двадцять йому з пліч-
Мовби руков зняло.
Він немов уже не лисий
І не череватий.
Вихваляється тій пані-
Шо ше не жонатий.
Запросив її додому-
Кавов пригощає,
Мовби й справді не жонатий
І жінки не має.
Жінка , лежачи у спальні,
Чує хтось бурмочи
Та рішила, шо кум п*єний-
Мабуть їсти хоче.
Но, а кум же отій пані
Кави підливає
І береться помаленьку
Її роздягає.
Ось заходять вони в спальню,
Уже майже голі,
І отут, якраз дісталось -
Кумови Миколі.
Жінка глянувши із ліжка ,
На цю всю картину-
Загубила дар до мови-
Та лиш на хвилину.
Но а потім як зірвесі,
О Боже мій Боже.
Про то-то , шо там вже було ,
І казать не гоже.
Як візьмуть вони обидві.
Кума в обороти-
Має щісті шо почули -
Сусіди на впроти.
От коли уже сусіди ,
Забрали Миколу.
Жінка вігнала ту паню
На двір майже голу.
А Микола після цього
В лікарню подавсі,
На роботі три неділі,
Він не появлявсі.
А з*явившись горівочку-
Знову попиває,
От, шо правда тільки пивом ,
Вже не запиває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412452
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Світ тепер сі розвиває,
Нема шо сказати,
Придумали для людини ,
Всякі апарати.
Тепер можеш і з Канадов
Навідь говорити,
Лишень треба телефонний
Апарат купити.
Телефон се так , як жінка
Вни обоє пара,
Раз для тебе се дар Божий,
А раз Божа кара.
Ось і нині на роботі ,
Шось собі міркую,
А ж коли се у кішени ,
Тарабани , чую.
Подививсі я , на него-
Кохана дружина ,
І не знаю , чи шось добре ,
Чи лиха новина.
Беру я , вже оту трубку ,
З страхОм піднімаю,
Вона звідти :я , для тебе,
Дві новини маю.
Ти лиш каже там не падай ,
Щастя нароблене,
МурашкИ пішли відразу,
По шкірі у мене.
Подивисі мій коханий,
Чи не чують з заді,
Вуйко твій помер стриєчний,
Каже у Канаді.
Вуйко той вже був старенький,
Сим не здивувати,
Але за ,шо така любість ,
Хотіло б сі знати ?
Ше тогди коли за шубу
Вна мене просила,
То такі слова файненькі,
Мені говорила.
Ти за вуйком не вбивайсі ,
Каже : мій миленький,
Спадок він ,тобі лишив,
Відав не маленький.
А ж тогди уже до мене
Всьо дійшло відразу,
Звідкі взєвсі: мій миленький,
А не ти заразо.
Але шоб се офіційно ,
Любчику узнати ,
Ше на пошту по роботі,
Мусиш повертати.
Маєш ти там телеграму,
Якусь прочитати
І з паспорта усі дані ,
Свої записати.
А би кінця тої зміни
Мені не чекати ,
Відпросивсі я , в начальства
Скоріше до хати.
Іду собі по дорозі ,
Тай плани складаю,
Які статкі за той спадок
Я , купити маю.
Дачу дісь на буковели,
Джіпа з наворотом,
Аж тут двері вже від пошти ,
В мене перед носом.
Подав паспорт я , в віконце,
Підписавсі файно,
Вони мені телеграму,
Віддали негайно.
Читаю ту телеграму ,
І не розумію ,
Чи я , повністю здурів ,
Чи лиш ше дурію.
Розказуют як здоров*ї
Із святом вітают ,
Пишут , шо в них перше квітня,
Тоже відмічачают.
Годину я , коло пошти ,
Сам собі сміявсі ,
Покі тамка не сказали ,
Аби забиравсі.
Прийшов в хату , сів на лавку ,
Знов сміх розбирє,
Уявив собі картину ,
Як се жінка взнає.
Треба певно перед тим ,
Як се їй казати,
Подзвонити у лікарню ,
Швидку заказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414773
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Знову шось мене на вірші,
Нині пробиває,
Розкажу вам люди добрі,
Як той хлоп сі має.
Зранку встав отой хлопака
Лиш Бог днинку дає,
Тай біжит уже до стайні,
Бо худобу має.
В стайни все зробив до ладу,
Так , як Бог прикаже.
Цілий в гноях лізе в хату-
Та язик розв*яже.
Де ти каже- волоцюго
Кожен день гуляєш?
Може ти собі дісь збоку,
Якусь курву маєш ?
Таде каже-жінко божа,
Май розум при собі,
Я дісь в барі чуть посижу,
Тай сунусі д тобі.
Ах ти каже шей у барі
Гроші пропиваєш,
Аби д хаті шось принести,
Ти сисе не знаєш.
Но та шо ти уже бабо
Так сі розкричєла ,
Яж учери приніс гроші,
Жінко моя мила.
Приніс грошей ? шо ти кажеш?
Де мені їх діти?
В шафу вни вже сі не влазіт,
Може тати дітим ?
І да вай йому спочєтку,
всьо ото читати,
Так шо бідний той хлопака
Наще утік з хати.
Іде собі по дорозі
Мало шо не плаче ,
Може дума на роботі,
Буде шось іначе.
Та де тамка вже іначе,
Таж сама картина-
Шеф такий самий як жінка-
Лиха б їм година.
Іхлоп знову з того горі
Іде д продавщице -
Дай ми каже на довг флєшку-
Файна молодице.
Але то уже не все
Отой хлоп страждає,
Де коли уже І йму-
Терпец сі вриває.
Ось приходи знову д хаті,
Трохи зачмилений-
Жінка йому-знову п*єний,
Ти дітьку луплений.
Де ти каже - знов набравсі,
Як свинє болота ?
Та сисі слова останні,
Вішли з її рота.
Бо хлоп тожи нерви має,
Як втулив охоче,
Так вна зразу в крісло сіла,
Й вітріщила очи.
Ну шо каже жінко люба,
Хто в хаті газдує,
Давай скоро мені їсти.
Чи може нечуєш ?
Жінка й слова не сказала ,
Дала йому їсти ,
Але зразу посішила-
У куточку сісти.
З ранку хлоп сі пробуджує,
Тай сам сі дивує.
Не вспів очи пролупити,
Вже смажене чує.
Всав зібравсі тай до стайні,
Хоче виступати.
Жінка йому-бери їсти,
Не йди нігде з хати.
В стайни сама усе зроблю,
Все зроблю на славу,
А ти бери їж коханий,
Зараз зварю каву.
Більше ,я вам ніц не скажу,
Самі сі порадьти.
Прочитали ви байчину,
Могорич покладьти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411255
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Пам*ятаю як би нині
Ночі ті казкові,
Поцілунки ті гарячі
І слова медові.
Пам*ятаю як казала-
Милий мій хороший
Не будемо ми сваритись
Хоч не буде грошей.
Все це було до весілля-
Потім се пропало ,
Уже пита чого п*єний ,
Чого грошей мало.
Зразу ше питала тихо,
Ше крику не було.
Ох коби мені назад,
Всьо то сі вернуло.
Пропив би всьо до копійки-
До кусочка сала,
О тоді б вона зараза
Хвіст не піднімала.
Але я не пив ні грама,
Всьо тігнув до хати,
Хотілосі краще жити-
тай такі шось мати.
Ось здаєсі уже все є:
Хата і два сина,
Закортіла мою жінку -
Імпортна машина.
Взєв помали я й машину,
І то імпортову-
Захотіла моя жінка-
Шубу з норки нову.
А коли уже у неї
Було всьо шо треба ,
Заявила вража баба-
Нам тебе не треба .
Нащо каже ти нам здавсі-
Телепню вухатий,
Подивисі ж бо на себи-
Тиж уже горбатий.
Іди каже гет від мене,
Іди світ за очи .
Мене з цим шо я вже маю -
Й молодий захоче.
І тибе би після сего
серце не боліло,
Аби був собі бабтистом-
Сто грам би кортіло.
І тоді я з того горі
Став добрячи пити -
Рішив свої всі проблеми -
Горівков залити.
Зранку пив вино і пиво-
Бо палила спрага,
А коли не помагало-
То ішла і брага.
Та ось якось я у барі
Із кумом зустрівсі.
Чого , каже він мені-
Ти так постарівсі.
Розказав йому все чисто ,
Всі свої проблеми,
А він тогди посміхнувсі-
Так хитро до мене.
Каже скажу ,я кумасю
Як маєш діЯти
Аби свою любу жінку
Перевоспитати.
От як прийдиш ти до дому
Бери шось від хати
І кажи шо за горівку-
Несеж поміняти.
А якшо вона до теби
Ше шось куме скаже-
То ти втули межи очи-
Ото сім*я враже.
Отак роби кожен вечір,
А деколи й рано-
І даю тобі я слово -
буде не погано.
Через тиждень моя жінка
Вже другою стала-
Про розвід вона не мов би-
Ніц і не казала.
Зажили ми душа в душу -
Аш любо сказати,
От шо гроший знову треба-
Зуби їй вкладати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411678
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Усі тепер в бізнес лізут,
Всі чимось торгуют.
Більше вже тих продавців,
Як тих шо купуют.
І ми з кумом теж рішили
Бізнес прокрутити,
Щоб для сім*ї пару гривнів-
Лишніх заробити.
Довго з кумом ми рішали
З чого розпочати,
Тай рішили самогонку
В селі продавати.
Самогонний апарат
Ми в двох змайстрували,
Дріжджів , цукру накупили
І брагу поклали.
Але так ,як ми у двох
Могли се всушити-
Твердо з кумом ми рішили ,
Шо лишєєм пити.
Три дни брага на печи
Ота дозрівала,
А нас зкумом усе більше-
Нетерплячка брала.
Слухай каже кум до мени -
Як се нам узнати ,
Коли вона вже дозріє ,
коли можна гнати ?
Давай каже знімим пробу,
Аби не пропала-
Вона ж уже на печи,
Аж три дни стояла.
Твоя правда кажу куме-
Пробу треба зняти,
Бо чого наш труд дурної
Має пропадати .
Давай віп*ємо по кружці,
Щоб смак розпізнати,
Якщо чути самогонкі-
То будемо гнати.
Випили ми з ним по кружці-
но то як - питаю?
Кум стиснув двома плечима
Каже - я не знаю.
Шось я каже куми - мало
У ній в смакувавсі,
Давай віп*ємо по другій,
щоб я розібравсі.
Коли віпили по п*єтій-
То сі розібрали,
Бо обом нам животах,
Оркестри заграли.
А в голові шось шуміти,
Тріщєти почало _
Так немовби дві гранати
Там сі розірало.
Цілу нічку тоді з кумом
Ми у двох не спали,
В туалеті по хвилинно-
Двері пильнували.
Дивлюсь кум вже з тої злости
Брагу віливає-
Більш не буду каже пити
Най ні шлях трафляє.
А коли нам перед ранком
Стало проходити,
Ми сі з кумом зажурили-
Чим сі похмелити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412048
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Даёшь иллюзию любви.
Зачем мне больше в этом мире?
Прошу, ещё её продли!
Я растворяюсь в нежной силе
Твоих движений, быстрых рук,
Влекущих ног в разрезе юбки.
Я первобытен, смел и глуп.
И все оправданы поступки.
Когда внутри звучит восток,
Когда снаружи свет и танец.
Из губ твоих приму глоток,
Как возвратившийся скиталец.
Хочу познать запретный плод.
Из лампы джинов выпускаю.
Не предсказуем каждый ход.
С тобой себя я забываю.
Открывшись с тёмной стороны,
Меня влечёшь. Ты скрытый демон.
Я жаждал тайной красоты.
И стать готов бездушным пеплом.
Суккуб явился наяву.
Вождь стал рабом, в твоей он власти.
Реальный мир подобен сну.
Сжигай и рви меня на части.
Ведь ты уйдёшь, когда рассвет
Сорвёт вуаль, разрушит вечность….
Скажи со мной рассвету «нет».
Закрой глаза на неизбежность.
18.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402053
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Что же нам прогресс пророчит
В век компьютерных богов:
Стала модной нынче очень
Виртуальная любовь.
Поцелуй на расстоянье
Сквозь холодный монитор:
Виртуальное свиданье
И далёкий разговор.
Вовка вновь с утра до ночи
В мегабитах скоростей
С Иркой в НЭТе, между прочим,
Бурно делают детей.
И уже не стало тайной
Государственных мужей:
Нянчить будем виртуально
Электронных малышей
Виртуально будут семьи
Растить роботов-детей
Бить по клавишам, как в темя,
Зарубежное «ОК!»
Нам в любовьи не заплатят
Нежной ласкою в ответ
Виртуальные кастраты
Государства Интернет
Мы живые, мы реальны:
Вот ответ на сей вопрос -
Любить надо натурально
Вечно, страстно и всерьез
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355706
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 04.02.2013
Уже немає мами й тата,
Ніхто тебе не йде встрічати.
На ту стежину край села,
Що вже травою поросла.
Давно вже стали ми батьками,
А біль ота іде за нами.
Знов ми чекаємо дітей,
Як нас колись батьки чекали.
Ми ждем , щоб внуки приїзджали,
Щоб сміхом повнився наш дім,
Щоб щастя й радість була в нім.
Отож прошу Вас, приїзджайте,
Своїх батьків не забувайте,
Бо ось таке у нас життя,
Все повертається на круги своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397491
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 04.02.2013
В цукеркові обгортки я загорну цілунки,
Складу в маленьку скриньку і відішлю тобі.
Вкажу я на ромашках, від кого подарунки,
Щоб засвітились щастям ті очі голубі!
І напишу у віршах слова усі найкращі,
Сама зроблю листівку із пелюсток троянд,
Провірю, щоби сльози не втрапили нізащо
До сплетених з любов'ю із ніжності гірлянд.
Вручу біленькій хмарці, вкажу твою адресу,
Зроблю я їй вітрило зі срібних павутин;
І попливе, мов лебідь по небесах, як плесу,
Збираючи попутно ввесь сонячний бурштин.
Прокинешся ти вранці від стуку у віконце,
Хмариночку із щастям у свій упустиш дім.
І розцвіте усмішка, неначе тепле сонце,
І порадіє серце даруночком моїм!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395343
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 03.02.2013
О, доле моя, доле!
Ну, де ходиш-бродиш?
Кому вплітаєш в коси
Яскравий пишний цвіт?
Кому цілунком ніжним
Щовечора ти годиш,
А вранці з першим блиском
Шлеш сонячний привіт?
О, доле моя, доле!
Чи ж я тебе цуралась?
Чи ж я тебе сварила,
Чи ж я тебе кляла?
Із трепетом у серці
Тебе щораз чекала.
Долоньки простягала,
Немов зі сну маля.
О, доле моя, доле!
Вдягни мене в сорочку,
Де вишиті є радість,
Кохання і тепло!
Візьми мене, неначе
Бере під себе квочка
Мале курча – під тепле
І лагідне крило.
О, доле моя, доле!
Небесна моя зоре!
Світи яскраво чисто,
Тьму довкруж розсівай.
Нехай душа розквітне,
Забуде смуток, горе,
Запишніє врочисто,
Неначе коровай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389570
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2013