Микита М: Вибране

Марамі

Марево (Стіни)

Не  підходь  до  мене  близько
Марю...  Може  й  справді  марю
Може  я  і  є  примара
В  нашім  вимірі  так  слизько

І  гірчичники  на  грудях
Вигрівають  нові  гріхи
Витягаєм  щодня  цвяхи
Поки  люди  грають  в  суддів

Не  підходь...  Ще  крок  і  пастка
Не  стопити  очима  сніг
Один  пальцями  легкий  смик
Та  й  розвіється  вся  казка

Марево  скидає  тіні...
Може  я  є  одна  із  них?
Та  чому  тоді  Ти  враз  зник
Й  словесні  незламні  стіни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421415
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013


Мері Главацька

У мене в житті складається лише диван

У  мене  в  житті  складається  тільки  диван.
А  решта  усе  якось  не  складно
Сусід  мій  читає  коран
А  друг  мій  вдихає  ладан.
Подруга  шаленіє  від  корейських  дорам
Мене  бісить  від  вічних  реклам
І  в  голові  один  мусор  і  хлам
Але  я  усе  це  не  заякі  гроші  не  продам
Лежу  на  своєму  дивані
Думаю  про  час  і  про  Бога
І  про  те  яка  ще  мене  чекає  дорога
Які  ще  чекають  маршрути
Падіння,  дебюти
Кавярні  ,  фастфуди
Які  мене  чекають  люди
І  взагалі  чи  все  це  буде?  
Та  чи  усе  це  має  значення
Один  всі  мають  пункт  призначення
Де  нам  назначене  побачення
І  я  тут  й  нічого  більше  не  треба
Межа  для  мене  тільки  небо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344791
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


Гетманец А

Игра

Избрав  прямой  и  праведный  мне  путь
Вела  судьба  надежною  рукой,
Но  я,  открыв  другую  жизни  суть,
На  кон  поставлю  неземной  покой,
Чтоб  выпить  чашу  всех  земных  утех:
Любить,  мечтать,  не  спать  ночной  порой…  
Я,  оказалось,  именно  из  тех,
Кто  называет  эту  жизнь  игрой.

Я  в  игре  и  я  играю,
Еще  миг  –  вошла  в  кураж,
Развлекаясь,  изменяю
Надоевший  антураж:
Тишину  на  всплеск  оваций,
На  Титаник  свой  Арго  –  
Это  смена  декораций
И  не  более  того…

На  мне  стоит  уже  давным-давно  
Авантюризма  четкая  печать.
Что  будет  дальше  –  в  общем,  все  равно,  
Не  столь  и  важно,  лишь  бы  не  скучать.  
А  выпадет  счастливая  ли  роль,
Или  опять  я  попаду  в  беду  –
Умножу  горести  свои  на  ноль,
А  радости  все  в  степень  возведу.

Я  в  игре  и  я  играю,
Еще  миг  –  вошла  в  кураж,
Развлекаясь,  изменяю
Надоевший  антураж:
Тишину  на  взрыв  оваций,
На  Титаник  свой  Арго  –  
Это  смена  декораций
И  не  более  того…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228176
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 12.06.2012