На вулиці нуль,й у мене на серці також
так пусто,нікчемно і хочеться жадно тепла,
зима потихеньку піднімає свій білий прапор,
нічо не поробиш,у неї на це всі права...
Погріти би душу в чиїхось теплих долонях,
послухати б казку з найкращим щасливим кінцем,
байдуже,що кава у чашці так швидко холоне,
я ж хочу в тепле плече утикатись лицем...
Байдуже,що скоро сніги рясно землю покриють,
усі по квартирах,кав*ярнях сидіти будуть,
це для самотніх стане найвдаліший привід
сказати " я змерзла,зігрій хоч "чуть-чуть"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380690
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 17.12.2012
***
Ніч.
Загули золото-сиві гармати.
Над головами чутно свист птахів-бомбардувальників, що їх крила оповило медове сяйво молодика, який чи то усміхається, чи то наповнюється трепетом жертв. Видко глухонімі постріли, що зорями видніються з-за кучерявих старожилів-дерев, які не в змозі нічого зробити. Усе село палає червоногарячим полум'ям потіхи…
Тьма!
А по той бік села, де волохаті хвилі поволі сунуть на берег, схилилось золотоволосе дівча. По її ногах струменем течуть солоно-хмурі сльози, що струмком зливаються з морем, наповнюючи його смутком. Тихий шепіт води млосно зливається із зойком дівчини, яка сумує за Йваном, якого мобілізували до червоноармійців ще на початку літа. А його все немає. Дівча дико дивилось через синьо-срібні гриви гір, через які де-не-де вже починало пробиватися сонце. А поміж ними з’явився прозоросірий силует хлопця, який несамовито кричав од болю. Се буй Іван. Оте маленьке серце дівчини зайнялось якимсь пекучим вогнищем любові, що обпікав усе тіло, вічі наповнював іскрами жалю.
А по ногах дівчини ще довго били скрипучими гарматами зеленуваті хвилі, які тягли за собою Мотрю у глибочінь, туди, де все стає немилим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349702
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 15.12.2012
«Тебе нема, але я все з тобою!»
Від’їхала за небокрай, що золотом пече
І обпікає серце, спрагле від любови,
Таке нещасне, колоте мечем.
«Тебе нема, але я все з тобою!»
Думки колишуть мої туманні сни,
Багрянотонним голосом лунає колискова
Із твóїх уст пречистої краси.
«Тебе нема, але я все з тобою!»
І де-не-де вже чутно голос твій.
І сі тонкі шнурочки — твóї брови:
Перламутрові.
«Тебе нема, але я все з тобою!»
О Боже, прошу, дай мені у вись
Злетіти соколом моторним понад поле
З тобою, щоб на місяці зустріть
Блакить.
«Тебе нема, але я все з тобою!»
І пам’ятай: завжди буду у тім
Ключі у небі, що бачиш над собою
У дощ, у град і у твердющий грім.
«Тебе нема, але я все з тобою!»
Се почуття одвічного спокою:
Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355031
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 14.12.2012
Притишую… і намагаюся тримати рівновагу…трохи слизько, але байдуже я ж так довго чекав на цю зиму, і на цей сніг…
Вечоріє… небо темно-синім покривалом, падає на дахи сірих будинків, які жовтими плямами роздирають тишу змерзлих вулиць…
Пусті дороги… нікого немає, лише асфальт захований під кригу, і під сліди байдужих людей, котрі поспішали весь день, ніби намагалися зупинити час, або хоча би його наздогнати…
А…я нарешті змерз не сам… не сам, ковтав холодне повітря, не сам, дивився в перед і в небо…не сам…
Притишую свої кроки, щоб почути як б’ється твоє серце… сповільнюю свій погляд, щоб подивитися в твої очі і залишитися в них… зупиняю дотик, щоб згубитися в ніжності твоїх рук…
Нас двоє…нехай зараз нам холодно, але….я знаю, що холод – це лише привід, щоб зігрітися…
Ми попрощалися, щоб завтра знов зустрітися…
І мені ніколи не було ще так тепло, коли насправді холодне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301825
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 02.12.2012
Відключаю телефони
Заховаю вдома втому
Я тепер зелений вітер
Сам актор сам композитор
Виростаю вверх бамбуком
Забуваю всі науки
Розганяюсь на екватор
Налаштую навігатор
У дорозі стріну Будду
Пабло з прізвищем Неруда
Сядем втрьох і поговорим
Звідки в світі стільки моря
І розійдемось під ранок
Спати на своїх диванах.
Напишу колись листа
Як тікає суєта
Про світи де ніде сісти
Про місця де нічим їсти
Лиш щоденника сторінка
Триста миль – одна зупинка
І радієш білій волі
Навкруги простори голі
Як тікає суєта
Напишу собі листа.
Відключаю телефони
Заховаю вдома втому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340456
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Сиділи двоє у трамваї
Осінній дощ у Львові лив
Вже листя де-де опадало
Трамвай все вулицями плив.
І наче все враз десь поділось
Нічого я не помічав
Лиш був трамвай і були очі
Яких я зроду не видав.
А ми все їхали й сміялись
І своєрідним дощ той був,
І на душі було так легко
Й про все на світі я забув.
І так хотілося мені,
Щоб дощ цей зовсім не кінчався,
Щоб очі були проти мене,
Щоб ними завше милувався !
1978р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274404
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 13.05.2012
Любов до тебе, наче фанатизм,
Як камікадзе я на все готова,
любов до тебе це протестантизм –
Протест і розума і серця, а й значить Бога!
Любов, любов... Де врешті твоя грань?
Від відчаю до психлікарні миля,
Порву себе, порву фату, вуаль,
Аби твій запах зник, втрачаю сили...
(13:25)
21.07.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336993
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012