Загубилась в думках між реальністю й домислом
Зродичалась з безсонням на тисячі тисяч я літ
Простирадлам давно вже самотністю хворими
Знов розкАжу тепло як за мить деградує у лід.
Неполічені сяють на стелі історії
Замість зір так безжально байдужих до наших розмов
Крізь незасклену шибку виносять їх протяги
Там публічний розстрІл той строкатий чекає улов.
Розцвітає душа серед стін мов магнолія
Деформуються стебла впираючись в твердість тих рам
Що якби їй пишатись судилося в полі би
Чи була б вона так же скалічена ранами там?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420349
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 13.05.2013