Таки зима... Осінню пору
Змела хурделиця прудка.
А біля нашого садка
Враз нагорнула справжню гору:
Нехай радіє дітвора,
Санчата дістає і лижі,
Бо сонечко сніжок не злиже,
Воно лиш землю озира.
Зробили з кучугури купіль
Непосидющі горобці.
В пухнастім диво-молоці
Тримаються, як діти, вкупі.
Не дошкуляє морозець,
До руху змушує, до дії...
Усим довкола володіє
Зими початок. Не кінець...
13.ХІІ.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384582
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
На жовте листя глянула в вікно.
Крутить його вітер з усієї сили.
Одне завмерло,поцілувавши скло,
А інше десь далеко полетіло...
Дріма печаль осіння тихо в серці,
За нею туга зміряних років.
Мої думки сполохав стук у скельце,
Вмить мрії розбудилися від снів...
Голубка в шибку вдарила крильми,
З очей слізьми посипався кришталь.
Хіба буває так й поміж людьми,
Що від кохання смуток і печаль?...
А чи було таке, колись і з вами?
Не розумію, люди? Поясніть!
Якщо ж і найрідніші стали ворогами,
Тоді, напевно, просто промовчіть...
А ще скажіть: Чому пекучий біль,
Мов нитка, тягнеться й ніяк не рветься?
І як згребти розсипану ту сіль,
Із рани, що до сих пір душею зветься?...
Так гірко пташка з болем відлітала.
У відчаї не відзнайшла поради.
Лише, сумуючи, вона спитала:
Хіба життя існує після зради?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373636
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Осінній ліс, чудова днина,
Орнамент листя золотого на землі.
На гілці колихається пташина,
На зиму знову прилітають снігурі.
Не скоро ще почую солов’їну пісню,
І в небі жайвір не покаже пірует.
В застеленому землю листі бачу,
Зими холодної суровий силует.
І як привіт із літа, наостанок,
Ожини ягід лісової наберу.
Щоб взимку скуштувати смак бажання,
Духмяного варення наварю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372204
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 31.10.2012
В піалі чай зі смаком вишні.
Спинився погляд в натовпі людей.
Між них - коханий мій, "колишній",
І серце ледь не вискочить з грудей.
За столиком в кафе затишнім,
Де очі в відображенні дзеркал,
Ти не один...і я вже з іншим,
Твій не мого торкається бокал.
Нервуєш так...ця мить коротка,
Твої слова і жести невпопад.
Між нас тепер перегородка,
І той з вітрами, сірий листопад.
А бачиш?...Я таки змінилась,
Мов те дівчисько, виросла з образ.
Надіі всі давно зносились,
Подарувала доля інший шанс.
Вже досить тих блукань в минуле,
У кожного із нас - окремий світ
Я знов щаслива!...Все забула!
Жаль, сину ти не передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371182
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Я здесь, мой друг. Как пару лет назад,
Опять стоим на стыке биографий.
Как школьница неловко прячет взгляд,
Носочком продырявливая кафель,
Ты слышишь вновь поток журчащих фраз
К тебе с неутомимым интересом.
И я уже привык в который раз
Отыскивать в девчонке поэтессу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369484
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Ушла! Я путь не преградил.
Иди, коль хочется свободы!
В ответ на всё лишь закурил–
Ни к чёрту нервы!.. Это годы…
Ушла и стало, как во сне:
Спокойно, тихо и уютно,
Ты всё равно придёшь ко мне,
Твердя «люблю» ежеминутно.
Ушла походкой дикой кошки,
Так независимо-легка!
Свои красивенькие ножки
Венчая стуком каблука.
А я остался чьё-то дело
При солнца свете изучать,
Ты мне ещё не надоела,
Но стал с тобою я скучать.
Ушла…
/25.10.2005/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228867
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 16.05.2012
Яблуні Оксани Шалак
У сяйві яблуні, у цвіті -
Все найпрекрасніше на світі.
Бо кожна квіточка її -
Дитя великої сім'ї,
Яке спалахує в надії,
Тріпоче трепетно... Й бджола
Цілує вустоньки, радіє,
Що знову гулом ожила
Квітуча яблуня, травнева...
О пелюсткова люба мла,
Пречисті в тяжі і дерева!
4.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335069
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 08.05.2012