Коли ти ввійшла, я напевне знав, яка у тебе душа -
свіжа й терпка, мов апельсинова цедра,
таку ховають у складки суконь, щоб запах пристрасті
нікого не спокушав,
навіть якщо остання - надмірно щедра.
Коли ти ввійшла, я відчував на смак
твоє ягідне серце крізь панцир корсету й ребер.
Я був переконаний, що творитиму знову,
однак
нікого більше не малюватиму, окрім тебе.
Ти натомість бажала тільки один портрет -
цей намір мені у скронях місячний кратер виїв,
між нами замість сполучника "і" стояло лише "тире" -
там, де твоя обручка змикалась кільцем на шиї.
Ти приходила щосуботи, стукаючи підборами об бруківку біля мого вікна,
стримано посміхалась, поспіхом переступала поріг,
і в безладі акварельно гірких кімнат
лишала по собі післясмак, який я так натхненно беріг.
Я довго і ніжно віддавав тебе полотну,
намагався вкласти у нього хоча б мізерну частку
своїх нудотно-болючих ночей
боявся, якщо в гарячу каву твого волосся без зайвих розмов пірну,
одразу мене зсередини обпече...
Між нами напнулася осінь, мов пуповина,
годувала мене тижнями, самотою, а на сніданок - мокрим опалим листям...
Скажи, скільки б коштувала твоя оголена спина,
якщо б я платив поцілунками тільки кистю?
Останній мазок лягав на твій комір, неначе жертва,
благаю, заший мене навіки в своїх рукавичках,
щоб пальці взимку не мерзли.
Впадати у відчай - надто погана звичка,
якщо я все життя кохатиму тебе пензлем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424164
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 23.06.2013
Вечір тихесенько гляне в віконце,
Котиком сірим, звернеться в клубок,
Вже позіхає вечірнєє сонце,
Спи моя люба, без зайвих думок.
Ти закривай свої ясні очиці,
Зайчик й ведмедик заснули в кутку,
Хай тобі люба насняться суниці,
Котрі ми вранці збирали в садку.
Сон охопив все навколо у світі,
Все засинає: вогонь та вода,
Райдуги світлом уся оповита,
Дня пролинає бентежна хода.
Спи моя мила, все буде чудово,
Сонечко вранці на небі зійде,
Зайчиком сонячним обов'язково,
Дитятко миле у ліжку знайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428754
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
* присвячується людям з Одеси, а також всім іншим
Ви, кажете, Бандера не герой?
Шухевич зрадник України?
УПА для вас мов геморой!
УПА клянете ще й до нині!
За що? За те що захищали
Рідний край? Що не здалися?
Кажете, вони братів вбивали?
Чиїх братів? Прозри і схаменися!
Прийшли трикляті комуняки,
Забрали мову, землю і сім’ю,
Сказали їм усе віддати,
Інакше знищать всю рідню.
Голодомор! Таке забути?
Як із печі витягли останнє?
Дитячий плач лунає досі,
І крики сповнені страждання.
«Брати» лиш тільки потішались,
Спалили герб, порвали прапор,
В лице нахабно розсміялись,
Думали, що заберуть свободу.
Та знайшлися відчайдухи,
Вийшли воїни з народу,
Їх було мало, але повні духу,
Боролись за велику нагороду –
Життя дітей, жовтоблакинте небо,
І право називатись українцем.
За незалежність - мали кредо,
Моє життя здобуте їхнім герцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401899
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 27.04.2013