Я не пишу вірші свої навмисно,
Вони самі так прагнуть на папір...
Слова почав збирати як намисто,
Й душа не знає спокою з тих пір...
Навіщо взагалі мені писати?
Цього, напевно, вже ніхто не знає...
Цьому не вчать ні вчителі, ні мати,
Душа секрет цей знає, та ховає...
Мої вірші від мене не залежать,
Бо їх пишу не я - саме життя.
Мої вірші мені і не належать,
І взагалі - у мене відчуття,
Що всі вірші хтось заховав давно
в думках і душах тихо, ненароком.
А всім поетам місію дано:
їх відкривать постійно, крок за кроком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408069
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Цілий день сніжи́ло за вікном,
В горностаях біла королева
В домоткане грубе полотно
Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон,
Візерунки дивні вишивала
І плелись мережива, мов сон,
Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж.
Стиглі грона мерзли на калині
І пелю́стя випалених руж
Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі
Розпустили пасма посивілі
І вляглися спати у дворі
Лебедино-сніжні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Зразковим був хлопчиком,
школа
з відзнакою,
і слухався
матінку
й тата,
Та з успіхом
в душу
людині
накакаю,
як буде
мене
діставати!
****
Слухняного хлопця
не бив
добрий тато, -
не вибив
тому
з мене
дурість,
Зі злості
я так можу
в душу
н_а_с_р_а_т_и, -
за рік
не н_а_с_р_у_т_ь
стільки
курі!
****
Та будь ти хоч сповнений
благочестивості
старець
чи щирий будь
пастор, -
Все ж не оминеш ти
святої
можливості
в душу
людині
накласти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382121
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Хтось торкнеться…може лиш на мить,
До душі твоєї без границь та бруду,
До душі, лікуючи простуду.
Хтось торкнеться… може лиш на мить.
Хтось все ж плюне глибоко туди.
І зламає правдою навмисне,
Щось лихе і щось таке корисне,
Хтось все ж плюне глибоко туди.
Ти когось ламаєш – ти слабкий.
Сильні не живуть в старих образах.
Сильні бачать суть в своїх указах.
Ти когось ламаєш – ти слабкий.
Комусь крикнеш : Я молю, не йди!
І затягне спогадами небо,
І тебе затягне ним. Не треба.
Комусь крикнеш: Я молю…не йди.
Відчувати – це найбільший дар.
Покохати – вірити, чекати!
Покохати – тихо помирати.
Відчувати – це найбільший дар?
І загояться колись усі сліди.
На твоєму тілі…може і на серці,
Хоча що тобі.. досвідченій гримерці,
Так, загояться колись усі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368048
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
« - Чудово тут, - сказав Тадг.
– І щасливі ті, хто живе на цій землі.
А тепер витягайте корабель на берег і сушіть його.»
(Скелла «Тадг на островах Мананнана»)
Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.
Вітрила моєї свідомості
Напнуті над кораблем мрій
Несуть моє тіло
По крижаних пустелях реальності
У порожнечу Великого Звільнення.
У тихих сутінках слухаю Баха
Під небом чорним готичного храму.
Кожне місто це теж океан думок
На човнах віршів і каравелах книг
Попливу за обрій…
Чи то хвилі чи музика
Гойдають мене у цій нескінченності снів,
У цій кавалькаді дерев-прочан,
Мій одяг-тіло важить менше піщинки
Про яку говорив Будда,
Яку вітер носив по тій пустелі,
Де блукав мовчазний Христос,
Якою вихор бавився як дитина м’ячем,
Яка сама є Всесвітом,
Каменем наріжним Землі,
Уламком гори Сумеру
Якорем Ковчегу плинності.
Літаю щоночі над старим Дубліном,
Над зеленими пагорбами Ірландії
Білою совою сучасності –
Птахом замшілого лісу
І вересового стогону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367574
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Летять крізь пам'ять - спогадів птахи,
Марніє час під пострілами ночі,
Уклались спати(у стіжки,міхи?)
Уривки фраз буденні і пророчі.
Флегматик день розклав усе,як є,
В архіви,каталоги,на полиці,
А ніч,мов меланхолія,снує,
Й під давньою іконою не спиться.
Слова,як листя,тихо шелестять
По Біблії проходять віртуально,
(Петра за ніж,за зраду покарать?)
Молитвою реально нереально.
З-за рамки ночі півень проспіва,
І тричі розітне повітря саду,
Вкладайся спати,пам`яте жива,
Сховавши біль в тремкий огонь лампади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364551
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
там за ріками із срібла
де неонові зорі освітлюють вулиці
в домі із бронзи живе червоний барон
що любить майструвати конструкції з пилу
здебільшого це маленькі літачки та кораблики
та іноді в пориві музи п’янкої виходить щось більше
ніж магічний живий корабель чи літак що танцює кадриль
він
малює цілі світ
із пісочних маятників
зубчастих водяних коліс
та зоряних шпилів
додаючи трохи клею
що добувають бджоли
з мрій
будує чарівний ідеальний світ
де білий птах це воїн що кинув виклик небесам
а місяць не живе посеред зір один
де замість серця в грудях пульсує рятує людей сонце
а на тому боці трубки завжди є голос
що нагадує про те що все на цьому світі не дарма
ці слайди ці казки ці слова
ти і я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364409
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012