: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016
Твои серо-голубые глаза сводят с ума...
И по коже едва заметны мурашки,
теплота твоих слов и стучит мое сердце в адском ритме..
Ты ведь помнишь как вьюга танцевала стриптиз,
поднимая с постели простынь?
Мне кормить тебя семенами только в радость,
а давай мы станцуем, раздевая прохожих
лишь взглядом..
Отдален ты от мыслей.. от бездарных стихов и поэтов,
Сжечь бы наши тетрадки с тобой..
И понять что ты доза в юном теле моем.
Собирать бы любовь по капельке слов,
вспоминая невинных язычников..
Ты сорвешь с меня снова одежду называя Безумной,
И согреешь китайским чаем, в этот зимний
декабрьский вечер..
И накроет меня истерическим смехом,
ты закуришь одну за другой..
Километры разделять две юных души...
И ты вправе любить тишину, поддаваясь безумию.
Заболеешь, превращая жизнь в дыры.
И спасет твое тело только дым и гитарные шумы..
Все к утру превратится в пепел, и январь унесет его в даль..
Я ведь буду одной из незнакомок, для которой ты снова
уйдешь в антракт, прижимая к себе мое тело..
вспоминая о вороне что в тебе еще болен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643236
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Ти готовий зі мною горіти безжальним вогнем,
А в перервах на хвильку стрибати у ванну із льодом?
І нестримним галопом заледве встигати за днем,
І п’яніти моментом сьогодні, не завтра, не згодом.
Ти готовий зі мною щодня розривати світи,
Розділяти на миті, на атоми, наносекунди?
А в контрасті до цього в пориві немов глухоти
Пити каву й годинами просто дивитись в нікуди.
Ти готовий мене повертати на землю щораз,
Коли знову блукатиму нетрями свого натхнення?
І зі мною ділити і ямб, і хорей, й парафраз,
І всі інші незмінні цеглинки мого сьогодення.
Ти готовий, що часом захочу побути одна,
Спорожніла і досуха випита ще одним віршем?
А уже через мить розчинятимусь в тобі до дна,
І у цьому злитті ти ставатимеш тільки сильнішим.
Ти готовий до моїх стихійних контрастів душі?
Захлинатись водою і вкотре топитись без ліку,
Виринати і знову сушитись в моєму вогні.
Ти готовий зі мною горіти від нині й довіку?
26.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554971
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Тепла ще постіль,
А ти вже не тут.
Стільки зусиль
Намарно, дарма.
Знову самотність.
Зможеш- забудь.
Зайве кохання,
Тебе вже нема.
Чай ще гарячий,
А пустка в душі.
Пора припинити
Пусті слова.
Коли повернешся,
Побачу суть.
Міняємо ролі!
Мене нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512238
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Ну що ж, Європо... Пожинай плоди -
Вродило лібералам-боягузам...
Тепер не тільки ми, тепер і ти
Наїлась ескалації від пуза...
Базуку вклали мавпі до руки -
Вона ж не стрельне далі від вольєра...
Розсипались у небі на куски
Амбіції німецького прем'єра...
Тепер ти зрозуміла, who is who ?!
Тепер ти бачиш, з ким ти маєш справу ?!
Тобі ж давно казали: Хутін Пу...
А ти перекладала для забави...
Кричи, Європо. Нарікай і плач.
Скасовуй рейси, змінюй коридори.
Або "стурбуйся глибоко"... Пробач,
Ти все ще віриш у переговори?...
18.07.14р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512162
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014
У червоній зорі палахкоче країна,
Наче знов повернулись криваві роки.
Знову плаче від страху маленька дитина
І вбивають людей, як колись, «яструбки».
Це було вже раніше… За що таке знову?!
Нас від нас визволяють незвані «брати».
Знов за прапор вбиватимуть рідний і мову,
Ну а може за хліб замордують кати.
Як колись, знову постріл вночі пролунає…
І поранений в шию впаде чоловік.
Мати сина з колиски при вході саджає,
Щоб він плачем своїм ворогів відволік.
Дрібні рештки зерна в невеличкій торбинці,
Поки нишпорять кляті по хаті хто де,
Заховає тишком у дитячій колисці,
Потім сина в колиску свого покладе.
Увірвуться в кімнату розлючені люди.
Та чи люди вони? Хто їх знав як людей?
Мати, втиснувшись в стіну, чекає, що буде,
Та заломлені руки зведе до грудей.
Підійшли. Розпочали по новій шукати.
«Гдє зєрно?! Гдє мука?! Атпіраться нє смєть!», –
Подививсь на дітей та нажахану мати, –
Плюнув зло, розвернувсь і пішов собі геть.
Нам сьогодні загрожують кулі і грати,
Але знов постають дні минулі чомусь:
До одвірку пристала замучена мати,
На мішечку сидить мій маленький татусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510845
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 17.07.2014
у нас з тобою все буде супер!
єдина постіль обніме нас.
уранці зваримо з салом супу.
"нема загрози" — гукне avast.
прилине затишок до оселі,
відверне нас від хвороб і бід.
картини вИсітимуть з пастелі,
гардини з шовку, мов оксамит.
звернеш до кухні — зустріне пташка,
"привіт!" — мовляти її навчу.
допоможу, коли стане тяжко,
рукав по плечі свій засучу.
до інтер`єру додаймо cherie
спальню кімнату — в старий мотив.
перефарбую, хоч у рожевий,
а ти додаш інших кольорів.
горища з сіном сягне драбина
там замотаємось у плащі
в цілунках зіб`ємося з клітинок,
коли читатимемо вірші.
згадаємо і найпершу зустріч,
квартирник і непідступність дій,
до того, як планували устрій.
— наївні — скажем, — чи молоді.
а люди, у соціальнім старті
поодиноко — абичиї.
альбоми заново розпочаті
свідоцтвом створення ще сім`ї
нам не потрібен словник сентенцій,
хай буде супер у всіх родин.
ти переконуй мене до смерті
у тім, що ми молоді завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509127
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 08.07.2014
В уявному місті
Уявний день.
Уявна ти,
Палкі обійми.
І навіть Сонце
Співа пісень.
Ми знову разом.
Уявно-вільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491512
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Пустіють вулиці, я не поет…,
я просто вигадка в уяві хворого…
Від слів моїх лишається скелет,
від мене вже нічого, я без пороху…
Я стомився, так хочеться кудись
втекти з цих граней і ілюзій створених…
Я йшов уверх і стрімко падав вниз,
чому ж ви мовчите, а не говорите…?
Я так боявсь спіткнутись, але падаю,
пустіють вулиці, я не поет…
Мовчіть, всміхайтесь, хай вас радує,
та я живий, хоча й розбитий вщент ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492499
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 14.04.2014
Смиренна вража сила,
Дорогами смітила,
Жадаючи зрівняти
З землею мати-русь.
Смиренна вража сила,
Куди поділа сина?
В останній поклик вбрався
І більш не повернусь.
Немає винуватців
У розтрілі дитини?
Та ось вони, торочать,
"Хто ж дідька зотворив?"
Немає винуватців —
Се, навіть, не причина,
Щоб закривати очі
На дії ворогів.
Все більше провокують,
У відповідь — відмова.
Зухвалий надто ворог
До стягу перемог.
І крадії пильнують
Твій кожен крок і слово,
Щоб мати в тому користь,
Щоб бачив тільки Бог.
Зумій, моє кохання,
Не стиснутись в долоні,
А навпаки, сягнути
Передових узвиш.
Нам спати — то останнє,
Чого прохала б совість.
Коли її втрачаєш —
Довіку вже не спиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489713
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014
Колись я приїду до Києва з сином...
Колись... Як цвістимуть каштани...
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом...
Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку...
- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку...
- То сонце нагріло! - і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради...
- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці
Горіли колись барикади...
Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати...
І люди боролись... І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло...
І лилася кров... Але найголовніше, -
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану...
- А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стелла Героїв Майдану...
- Цікаво... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі...
Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію... Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?...
23.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 02.03.2014
[b][i]Зиркнула зима — почорніла крига,
Прибутна вода вийшла з берегів.
"Ані руш, сніги! Краще вже відлига"
Дивний перехід.
Роздяглись поля, прийнялись в озера,
Не зорати і не засіяти.
Качури в хвостах погойдали пера:
"Нумо до води!"
Заквітчався шлях проліском з-під снігу,
Скоро заросте стежка й до дверей.
Бусел заселивсь на даху і стріху
Зиче у людей.
На болотах вже квітне журавлина,
А зима сидить, склавши руки вхрест.
А під нею десь пріє горошина —
Складшає протест.
І гукає вслід, навздогін питає:
"Лютий, повернись, я зліплю намет!"
Розпластався плюс на міськім екрані,
Сильний конкурент...
Зиркнула зима. — пізно, вже в упряжці
Бережно снує сонця мимохідь,
Кай збагнув, коли нерви у натяжці —
Серце не болить.
Повиходили, зараділи люди,
Звідки ж знову сніг білий наваливсь?
Ганс чомусь казав, що весна прибуде,
Ми повірили.
2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476480
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Несколько женщин случилось в жизни, которым писались стихи (или не стихи?): Виктория, Ольга, Мария и ещё одна, которая не хочет своё имя засвечивать.
Эти несколько строк были написаны Оле. Изначально их было больше, но я вычеркнул лишние, оставив только эти шесть. :)
Олиных фотографий у меня нет, поэтому я искал и нашёл для иллюстрации фото другой девушки, которой бы мне тоже захотелось сказать такие слова.
Её зовут Лилия. Она живёт в городе, где собралась вся женская краса славянского мира - во Львове. Не верите? Поезжайте во Львов и убедитесь сами. :)
фотограф: Марта Сирко
[i]Как, скажи мне,
В этом огромном мире
Отыскать один дом,
Где в большой, одинокой квартире,
На подушке, дрожа,
Засыпают твоих ресниц тени... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152782
дата надходження 31.10.2009
дата закладки 01.07.2013
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Ещё одно моё стихотворение, написанное, опять же, никому конкретно. Засмотрелся на кого-то в толпе и пришли такие строчки.
А вот этой девушке, Саше Шалиной, они, почему-то, очень "к лицу".
фотограф: Анастасия Чурбанова
[i]Ну что в Вас так ласкает взгляд?
Одна Вы здесь неужто, что ли?
Вы только женщина не боле,
Но чем же в их не вхожи ряд?!
Как мне узнать?
Мне Вас бы видеть,
Да разглядеть!
И в Вас, одной,
Открыть,
Воскликнув: "Боже мой!"
То, что не смел я и предвидеть![/i]
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6637
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144342
дата надходження 05.09.2009
дата закладки 30.01.2013
Давай на плечі у любові
з тобою на ліжку вузькому,
одну відчуваючи втому,
дивитися сни однакові
як фільми. Ти невипадково
крізь сон, посміхнувшись: "Дурна ти".
Бо буду тобі лоскотати
волоссям обличчя. Це кльово..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368716
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 25.01.2013
Эти строчки написаны никому конкретно и написаны они давным-давно. Когда-то, когда ещё не было интернета, они были опубликованы в газете и потом их стали массово использовать для написания посланий любимым (были такие рубрики в газетах).
Сегодня эти несколько строк можно встретить на сотнях тысяч сайтов, авторство их приписывают разным людям, что меня сначало возмущало, а теперь забавляет, потому что никто не приводит контретных ссылок на источник. :)
Дабы не давать повода для домыслов, сообщаю, что у меня есть такая полезная привычка, подписывать каждый лист, на котором я что-либо пишу и ставить на нём дату. Так вот листок с этими строчками находится в компании однотипных с ним листов с другими записями, на которых стоят и более ранние, и более поздние даты.
Я долго искал лицо человека, которому бы, на мой сегодняшний взгляд, подошли эти слова. И нашёл! :)))
Её зовут Катя Егорушкина. Встретить Катюшу можно в Киеве.
фотограф: Андрей Драган
[i]Я зубы стисну
Губы закушу
Я в лёгких затаю дыхание
Но я любви твоей не попрошу
Как нищий просит подаяния[/i]
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148353
дата надходження 04.10.2009
дата закладки 11.01.2013
Не питай мене, прошу, про те, як живеться мені.
Доведеться брехати, що більше не в твому полоні.
Я не скажу тобі, що у місті вже згасли вогні.
Промовчу, що торкнутися хочу твоєї долоні.
Не питай мене більше, чи хочу бути з тобою.
Надто втомлена я від цих злих риторичних питань.
Я, напевно, вже стала чужою, може, й пустою,
Відчуваючи всю непотрібність тих моїх зізнань.
Не питай мене також про всю цю буденність і сни.
Не шукай в мені нових захоплень, бо їх там немає.
Тільки неупереджено й чесно усе поясни,
Розкажи, чому осінь нас вже так безжально вбиває.
Не питай мене краще, чи хочу там бути, де й ти.
Не кажи, що усе буде добре. Навіщо брехати?
Не пускай, не старайся ділити між нами світи.
Не питай, як я можу ще досі тебе так чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378470
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 16.12.2012
Весела бабуся. З страшною косою.
Чи може вона не з’явитись за мною?
Я мав на увазі… Ну… не особисто.
Не легко ж до кожного їхати, плисти…
Найлегше, звичайно, було б подзвонити:
– Алло?
– Хто це ?
– Смерть…
– Вам нема що робити?!
– Та ні, я серйозно. Збирайся сьогодні.
Ну все, я кладу – дорогі міжнародні…
А можна іще телеграму послати:
«У п’ятницю ввечері буду чекати.
Dress code – only black (кольорів я боюся).
Цілую . Чекаю. Весела бабуся.»
Листом було б довго. Та можна завчасно:
«Привіт! Приїзди, бо погода прекрасна!
Спекотно – напевне десь градусів двісті!
Зупинишся в мене, живу я у місті.
У мене є песик, та він не кусає.
Мобільний залиш, бо зв’язку тут немає…
Прибудеш – зустріну, дзвонити не треба.
Екскурсію зроблю тобі я до неба…»
Простіше мабуть електронним зв’язком:
Для кого:
такий-то-собака-джмайл-ком;
Від кого:
бабуся-цербер-крапка-рай:
«Тобі дали доступ. Збирайся давай…»
Ще можна по скайпу, звичайно, зв’язатись,
(Та тут я за швидкість не можу ручатись,
Бо фільми качаю і скайп сильно глючить)…
«Я Смерть! Начувайся!» І смайлик страшнючий…
Та рано чи пізно той message прибуде,
І скринька поштова порожня не буде,
Дзвінок продзвенить, хоч його не чекаєш,
Або принесуть телеграму… Та знаєш,
Якщо б довелося мені обирати,
Як має про себе ВОНА дати знати,–
З усього поштового цього надбання
Я все ж обираю… Живе спілкування!
15.06.10р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204041
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 28.10.2012
Слова лишилися словами
Без почерку й без помилок,
Судіть мене, вибір за вами:
Вдягніть петлю, спустіть курок.
Солодко-приторним "кохаю"
Я не збентежу ваших вух
І впевнена, дійду до краю,
Бо я це знаю... стукіт вщух...
...І не підказує вже серце,
Воно теж зрадило мені,
Поезія із нього ллється,
Мов кров із рани на війні.
Затанцювали в танго рими
І замережали папір -
Так вони істину відкрили -
Бери читай, порівнюй, вір.
І як філософ чи дослідник
Роблю для себе відкриття:
Поезія - це проповідник,
Прекрасний міст в нове життя.
*In poetika veritas - (лат.) істина у поезії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370107
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Я акінак. Я Рим.
Встромлюю собі пальця в скроню,
Імітую постріл.
Розлітаюсь дрібними леткими краплями
І феєрверком вгору.
Там за широким дубовим столом збираюсь до купи. Підставляю бокал і вже відчуваю смак ароматного божественного вина, майже хмелію...
Але чаша з вином пуста, під ногами спить п’яний Одін, сьогодні з ним нудно...
Стрибаю вниз.
Падаю в натовп, на бруківку, в калюжу звичайно ж.
Публіка зацікавилась, їм смішно.
- На біс!
Вклоняюсь і кажу: «Вибачте, калюжі скінчилися», і включаю чорно-біле кіно.
Веселюсь.
Але чомусь Чарлі їх не смішить. Публіка розчарована, робить філософські висновки і розходиться. Чарлі теж йде геть.
Нудно.
Я кусаю губу. Спочатку собі, потім тобі. Мені подобається, тобі – звісно ні.
Ти як завжди кричиш, це так смішить. Спостерігаю, насолоджуюсь, дитя в моїй голові заливається сміхом.
Але ти перегинаєш палку, все більше кричиш, сваришся, махаєш на мене пальчиком.
Псуєш настрій.
Я розбігаюсь і вистрибую у вікно.
Лечу... до Праги. Там сіро, гарно. Глибоко вдихаю.
(коли так глибоко вдихати, то вдихаєш аромати-сенси, сутність тих речей, те незриме, що наповнює їх. Двійник-невидимка з 4-го виміру)
Глибоко вдихаю... Облизую пальцями шершаві стіни. Замовляю каву. Дощить.
Сльози падають в очі, на губи, з неба...
І такий приємний зосереджений спокій. І музика. І думки... як листопад. Золоті листки зриваються, кружляють, розбиваються об землю... розбиваються вщент, в золотий пил.
Вдома. Втома. Провалююсь в ліжко. Спиш. Легенько дмухаю тобі у вушко, золотий пил в твоїй голові розлітається. І тобі сняться сни. Мої сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355587
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 21.10.2012
Меня пугает ХХ1-ый век,
Не по нутру мне джокерные блоги,
Похоже, я - отсталый человек, -
«Не догоняю» новых технологий…
На койке с подогревом простыня,
На стенке телевизор как обои,
В мобильнике болтливая возня,
Из ванной виртуальный шум прибоя…
Доходит в хлебопечке каравай,
Калорий в холодильнике «от пуза»,
По комнатам слоняется Wi-Fi
Напа́ру с неприкаянным Bluetooth-ом…
На задушевность обвалился спрос,
Из моды вышли песни под гитару...
Всем интересно заглянуть под хвост
3D-ешному тупому аватару…
Боготворим бездушный Интернет,
В микроволновке варим козинаки,
На всё про всё от Google ждём ответ,
Забыты вопросительные знаки…
Гнетёт литературный беспредел
Обилием бессмысленных сюжетов,
«Достал» архитектурный новодел
И спам карманно-сумочных гаджетов…
Бумажных книжек не листать, как встарь,
Не пошуршать газетою в клозете…
Такой анахронизм как букварь
Уже в утробе мониторят дети…
И детям нашим всё не до детей, -
Их напрягает жизнь довольно резко…
Такое изобилие сетей,
А по душам поговорить-то не с кем…
Но в этой катавасии потех,
В таком бескомпромиссном марафоне
Нет-нет да прозвенит любимый смех
И рожица скукожится… в смартфоне…
июнь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344509
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 09.10.2012
Ти не той. Не такий. І не зможеш ним стати.
Твої ролі в моєму житті проміжні.
Не навчусь як востаннє тебе обіймати.
Очі тишею повні й сумні-пресумні.
Не торкайся зап'ястя, не зиркай у душу.
Не взламаєш ти кодів і схем потайних.
Я себе полюбити насилу не змушу
Чередою коханців чужих і пустих.
Ти не думай, я зла не бажаю, ні болю...
Та для мене ти іграшка. Цяцька й усе.
Серце б вкути в кайдани. Аби лиш в неволю.
Так набридло життя чорно-біле, пусте...
Опустили голівки п'янкі матіоли.
Як нестерпно не з тими, не там і не так...
Очі слізьми налились, штормили, мов море...
Де ти бродиш мій любий незнаний дивак?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347721
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Слова - обман. Усе в твоїй душі
Думки також бувають ілюзорні
Постій. Подумай добре. Не спіши.
Поспішні рішення - німі й потворні.
Слова - обман. Їх пильно підбирай
Щоб не завдати болю чи образи
І істину в своїм житті шукай
Туди ведуть усі дороговкази
Слова - обман. І не забудь цього
Вся правда - завжди у очах людини
Не витрачай дарма часу свого
Не забирай чужий, навіть хвилини
Цінуй його і бережи його
І навіть не шукай на це причини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345747
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Чому воно отак буває:
Я виливаю все на раз,
Собі нічого не лишаю,
Лише відлуння тихих фраз?
Колись потік думок-ріка,
Встигай лиш зошит підставляти,
Було, втомилася рука,
А ще писати і писати.
А зараз, наче, хтось прийшов,
Встромив у вухо мені руку,
Забрав усе, що там знайшов.
Напружуюсь, а там ні звуку.
То для натхнення почитаю,
То переслухаю весь реп,
До когось в гості завітаю...
Треба проводити лікнеп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344371
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 14.06.2012
Свелась на нет и ставит точку –
В последних днях Зимы
Никто не виноват.
Ты знаешь, мне не страшно
Остаться в одиночку,
И самому вернуться
На сто шагов назад.
Когда на синем небе
Серебряное блюдце
Еще не раз покажет
З-за тучи свой оскал,
Я не боюсь упасть
И в лужах захлебнуться,
Ведь что не говори –
Я много раз вставал.
Но если, вдруг, однажды,
Обманчивое утро
Я встречу вниз лицом,
Обочиной обнят,
Ты расскажи другому,
Нечаянно как будто:
В последних днях зимы
Никто не виноват…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317422
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 14.06.2012
Ми читали вірші під дощем на майдані,
А здивовані люди все бігли повз нас.
Але ми були зовсім у іншому стані,
Хоч не мали трави і не пили пивас.
Крижаним парасольки притрушені цукром,
На який перевтілився з холоду дощ,
І за кожним читцем він повторював рухи,
Наче визнав цю площу найкращою з площ.
Хтось в калюжі лежав, наче дома у ванні,
Хтось кричав, що прекрасна ця сіра імла...
Ми читали вірші під дощем на майдані,
Для натхнення поетам не треба тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327027
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 17.05.2012
Я вбив сьогодні комара.
Розмазав плямою по стінці.
Вечірня вже була пора,
Я з комаром був наодинці.
Я з книжкою в руці дрімав.
Сопів мій ніс, злипались очі.
До комара я ніц не мав,
Вбивать нікого я не хочу.
Поки над вухом він свистав,
Мені не дуже заважало.
Та потім нахабніти став -
Ввігнав у ніс мій гостре жало.
Відчув разом я жар і холод,
Рукою враз зняло дрімоту.
Схопив я капця, наче молот,
Й в стіну впечатав цю гидоту!
Дивлюсь на пляму на стіні -
Що скаже на цей вчинок Будда?
Кров на стіні і на мені.
Тепер для Будди я - Іуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337908
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Вона тепер уже навік твоя,
Її думки заповнені тобою.
Невже це не взаємне почуття?
Невже усе закінчилось війною?
Невже вона для тебе вже не та,
З якою твоє серце завмирало?
А знаєш, ти для неї – все життя,
І в неї почуття це не зникало.
Для неї кожен ранок – на двоїх,
Вона готує каву і для тебе.
І відчуває дотик рук твоїх,
Та це не мрія, а уже потреба.
І кожен сон – щасливий, бо тоді
Ти поруч, і між вами лиш мовчання.
Вона живе у вічній боротьбі,
Адже так важко берегти кохання.
Адже так важко берегти момент,
Коли не знаєш, що тебе чекає.
Її життя умить розбилось вщент,
Та знай, вона тебе не відпускає.
І хай розлука – це її вина,
І їй цього ніколи не забути.
Я хочу, щоб ти знав, вона – це я,
А я так хочу щастя повернути.
Пробач, я так боялася за нас,
Що не помітила твого прощання.
Давай нам подаруєм другий шанс,
Повір, ми побудуємо кохання.
14.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321900
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 07.05.2012
Рахував тихенько твої сонні вії,
чув, як сняться сни…
твої тендітні теплі руки,
гріли моє серце…
…невпинний дощ бив краплями вікна,
його ритми і звуки,
ловила ніч…
Обіймами небо намагалося зігріти,
промоклі до крихти вулиці…
А ми з тобою, ловили очима,
тишу білої стелі…
тримали слова і розмови до завтра,
розбавляли мовчання в нічній акварелі…
і так хотілося спати…
…ти пульсувала в венах,
і тепло бажала гарних снів…
а… завтра … я прокинуся першим,
і рахуватиму тихенько твої сонні вії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333014
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 06.05.2012
Присвята Lady Christianna
І упала завіса на плечі -
як же важко її донести!
Я не грішниця - це вже, до речі,
слуги долі мені приплели.
Я стою, наче перед стрілою -
Розпрямилась і голову ввись.
А востаннє напитись тобою
то бажання моє. Подивись,
як заходить північний світанок,
Як вечірня вмирає зоря,
На помучений сонячний ранок
Прийде зібрана ним метушня.
Подивіться на страту, панове,
не шкодуйте каміння й мечів,
Я не грішниця - це вже не нове,
Це вже чули висоти чинів.
Ти найвиший, царем величають,
а за що - позабули вже всі.
Так є завше - коли обирають,
пам'ятають. А далі вже - ні.
Ти купив собі постріл у серце,
І стрілятимеш перший, мабуть.
Щоб не схибить, то випий із перцем
І простити мене не забудь.
Я попрошу, кидаючись в руки,
Дати слово останнє мені.
І скажу, помарніла від муки,
Що хотіла кричать не тобі.
Ці слова пролунають, як громи,
Ці слова не забуде ніхто.
Поклоніться царю, сірі гноми -
Він відкине вам біле пальто.
Настає вже і черга. Тікати?
Ні, я йду. А на шиї слова:
"Якщо страта за те, що кохати,
То вже краще, щоб я й не жила!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332979
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
У діда ще маленьким запитав:
«Як добровільно, діду, це і примусово?»
Дід подививсь на мене, мовчки став:
«А нащо, внучку, знать тобі те слово?»
«Та, просто так» - сказав йому тоді.
«Е, просто так, такого не буває.
Бо примусово (скажу я тобі)
Коли тебе, як те теля, штовхають,
А добровільно - коли сам ідеш,
Знаєш куди, за чим, і ради чого.
Приміром: нас в союз (якщо піймеш)
Колись давно загнали примусово!
І примусово відбирали хліб,
І примусово у колгоспи пхали,
І примусово гнали у Сибір,
А добровільно ми у ліс тікали.
І там ми боронили нашу честь,
Щоби не бути баранами стадом,
Щоби не бути арештантом десь
Й під автоматом не робить «как надо».
Ми боронили ріднії краї
Від німця і тортур енкаведиста -
То добровільно йшли на смерть самі
Супроти комуністів і фашистів.
Одні від других мало чим різнять -
І ті і інші вождів восхваляють,
І світ цілий загарбати хотять,
Бо кажуть, що півсвіту їм замало.
Та то колись...А зараз що сказать,
Послухай, внуче, серце, як підкаже,
Коли щось будеш у житті рішать,
Лиш до муки ніколи не сип сажі!»
Нема вже діда. Пухом хай земля!
Нема від кого слухать мудре слово...
До мене внук сьогодні підбігав
Й питав про добровільно й примусово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188585
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 13.04.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 13.04.2012
А я сиджу
тихенько і безпечно,
А поряд кіт,
як лис Микита, спить.
Все підчищаю те,
що недоречно
впритул за мною
все життя біжить.
А щастя тут,
в чеканні притомилось…
"Чи скоро там?" – питає.
Підожди,
Останній штрих…
Куди ж воно поділось?
Трикляте щастя!
Згублені роки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327169
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Продам крила, недорого, пару:
Більш немає в житті що продати.
Бо душа заховалась за хмари
І прийдешнього з’єднує грати.
Продам крила. Бо поки літав -
Розкупили краплинками щастя.
Хоч стою у полоні заграв -
То відгомін чужого багаття.
Продам крила… Оселю куплю.
І ніхто вже буде чекати…
Хоч залишу я музу свою -
Може зникнуть убогості грати.
Продам крила. Візьміть. Віддаю. -
Жаль. Ніхто їх не хоче забрати.
Не обдерті… та не з кришталю
Безкоштовно віддам оці лати…
Надів крила. І знову лечу.
Поруч муза - вернулась крилата.
Всі «пір’їнки» роздам читачу –
У словах вони будуть звучати.
23.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324870
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2012