«Це болото трохи схоже на серце.
Нехай квіти журби
наповнять його ароматом…»
(Ямамура Ботьо)
Серце людське
Схоже на шматок синього неба
Яке несе в дзьобі чорна ластівка,
Щоб мурувати з нього гніздо –
Прозоре як мертва істина.
А я пливу в човні забутих слів
По річці буття несьогоднішнього…
Серце людське
Схоже на жмуток трави
Яка росте на двогорбій могилі
Оксамитових легенд майбутнього –
Терпких як запах вересу.
А я пливу в моєму човнику мрій
На межі між тьмою води і тьмою Неба…
Серце людське
Схоже на гірське замшіле болото
На водяними очима якого
Літають плямисті бабки
З прозорими крилами.
А я пливу в човні дерев’яному
Дивлячись у цвяхований зірками Всесвіт…
Серце людське
Ти повітряна куля фарбовано вохрою:
Літають відчайдухи від хмари до хмари
У порожнечі своїх віршів. Рігведа –
Пісня вогню і загірного степу.
А я пливу у човні кинувши весла:
Хай несе мене течія у тьму Небуття
У Нірвану солодку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777454
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
...
Не прохожая - проходимка:
Ниже голову наклонив,
Будто смертная Эвридика -
На пиру у бессмертных нимф,
Солнце брызжет, - змеёй стоглавой,
Золотистый шипящий яд.
Из реки - голубой отравы -
Изумрудный напился сад,
Как беспутная Пенелопа,
Нагишом - к жениху, бреду
По цветущим прохладным тропам,
По горячим пескам, по льду,
Из небесного эмпирея -
В бесконечный пустой аид,
Никого не виня, не грея
Взглядом мёртвым кариатид...
Марина Балабашкина (Ангелолов)
На фото: памятник Марине Цветаевой в Москве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754834
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 11.06.2014
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Книга Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 11.06.2014
Натомлений вечір чекає останнє метро.
Сьогодні достатньо мандрівок обуреним містом
Примружені очі виловлюють дальні авто,
Каштанові пасма із вітром стрибають у твісті.
Сліпим кошеням переслідує стишений крок,
Пораненим птахом висить невагомо у тиші.
Мовчать перехожі, лиш місяць, неначе пророк:
"Назавтра осиплються цвітом розвітрені вишні"
Натомлений вечір дрімає в останнім метро,
Сліди від чобіт засипає пилюкою вітер.
Вона посміхнулась в відчинене навстіж вікно...
Він пише «люблю» пелюстка́ми засніжених літер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487945
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 26.03.2014
У жінці все від Божої любові,
(вона не з чоловічого ребра).
Вогонь і лід, і квіти кольорові,
Грозу і тишу Бог у ній зібрав.
У жінці все поєднано у грамах
І сіль, і цукор, перець і дурман.
Вона ж і пісня, і любовна драма,
Поезія інтимна і роман.
У жінці все замішано яскраве:
Вино і кава, чай… зміїний яд.
Вона, як ніч – настояна на травах,
Вона, як день, мов квітів аромат.
Кохана, мама, наречена, Лада –
Найкраща, найрідніша на Землі.
Ім’ям жіночим названі торнадо,
Планети в небі, в морі кораблі.
Вона - яскраве мерехтіння зірки.
У ній уперта вада віслюка.
Цілунок в неї малиново-гіркий,
Долоня ніжна і рука м’яка.
Любов і гнів, спокусу і цнотливість,
Тепло проміння, спалахи заграв,
Розсудливість, ощадливість, примхливість…
У ній Всевишній вдало поєднав.
Мінялися епохи, дні і люди.
Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.
Господь промовив:"Кращої не буде".
І Жінку передав чоловікам.
Тож не Адама в ній шумують болі.
Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?
У Жінці все – від Божої любові,
Вона – найбільше із Господніх див.
зі святом, Любі та Кохані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Сльози котяться. Срібні покоти
Розпливаються в сміх і гріх.
Дощ не плаче. Він мріє. Доки ти
Заховаєшся від усіх.
Може, знову якісь образи є,
На Планеті, де я живу.
Дощ не плаче. Він так роз-ка-зу-є.
Миє куряву об траву.
Десь калюжі стоять коритами.
Десь струмками на сто дзеркал.
Наша чаша ще недопита.
Ми закриті, щоб назагал...
Дощ розказує. Не замовчує.
Хто купає мене в думках?
Де ти всі ці холодні ночі є,
Що тобою матрас пропах?
Підсихає. Блищить. І мається.
На болоті - сліди від лап.
Дощ не плаче. Він спо-ві-да-ється
П'яногрішним своїм как-кап.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446447
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2013
Цукрове плесо хмар у небесах,
А в ньому павутинчасте проміння -
Світанно-зодчі, сливе чудеса,
Де сонце озолочує склепіння
Величного прахраму угорі...
І перший зов од сонної пташини
Між пахкотливі сиві димарі,
Що забрели у тиняві долини,
Де ранку жайвір, наче пастораль,
Звивається над вербами спросоння...
На пальцях-вітті росяна вуаль
І росяні краплинки з підвіконня
В горнятку чаю - день уже новий
Зове у світлу далеч за порогом
І, потягнувшись дужими крильми,
Рушає серце в путь незнану з Богом...
(14.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392328
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Малює знов за вікнами моїми
Самотня осінь дивні колажі -
Незмежне море неба сивопінне,
Де хмари кораблями до межі.
Де крила мрії, мов ажурні в’язки –
На спицях янголів яскрава нить...
І так душа моя жадає казки
Хоча б на мить, хоча б одніську мить!
Так багне взріти тло те сяйнооке,
Що межи стужі всіює тепла...
А за спиною - ро́ки, ро́ки, ро́ки,
Обвуглені надії і слова.
Ба, вицвілі етюди, впалі лети...
Та знову зазирає у вікно
Маля́рка-осінь, кличучи поета
Вдивлятися у дивне полотно...
(15.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378928
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Лови вустами сни достиглі
І вір,і вір у небеса!
Ще поки світу віщі стигми
Не проступили на руках.
Пригріють сонячні зеніти,
Дозріє споконвічне зло,
Венозні згустки чорних квітів
Зав"ють ліанами чоло
і тяжко вирватись з липких тенетів
Із сумнівів і протиріч,
Кардіограма гордих злетів
Обірветься в клінічну ніч.
Ну а поки ще грає в кеглі
З безпосередністю краса,
Лови вустами сни достиглі
І вір,і вір у небеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377799
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Якось я зайшов на Тайгайський міст – на той самий, що в свій час був оспіваний ще Миколою Хвильовим, і довго дивився в далину, де за маревом осіннього дня ледве жевріли вогні якоїсь загірної країни. І тоді я написав таке:
« - …А що під Тайгайським мостом?
Там теж гудки: то паровики –
І в степ, і на станцію.»
(Микола Хвильовий)
Старий крук
Вміє задавати питання.
Він прилітає щодня
До мого вікна і сідає
На зламану гілку
Осіннього ранку
Дерева мого життя.
Тільки він занадто старий,
Щоб слухати відповіді.
Тиша його глухоти
Готичним храмом
Височіє над містом Акутагави.
Відповіді
На його запитання підступні –
На його Зенона апорії
Висять у повітрі гронами
Тільки вони
Не потрібні нікому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372402
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...
Лише б мене Ти, Господи, зустрів,
У цьому зачарованому місті!
У скверах цих, де топчеться пітьма,
Щоб Ти подав мені зненацька руку,
Допоки ще на за́стінках зима
Невидимо малює білу муку...
Лише б душа почула тихий глас -
Любові неземної срібнокрилля.
І звідкись раптом винісся пегас,
Коли, по вінця зранена безсиллям,
Брестиму наодинці в ехо днів -
Золу чужого сонячного неба...
Зрікаюся осінніх пустослів
І йду у даль з надією на Тебе...
(22.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Забудуться і погляди, й слова...
Притихнуть розтривожені флояри
І вітер, що до зір не доліта,
Щоразу зачіпаючись за хмари...
Зітруться ті відлуння стоголось,
Котрі торкали передзвоном серце...
Не Ви, як жаль, та, певно, інший хтось
Музи́кою на завтра зодягне́ться
І нотами засіє ці поля,
Що зачекались радості звучання,
Коли за Вами в чашу забуття
Налиє сонця щирого світання...
(6.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355642
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012
***
Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,
Вистелює надії на ряднину -
Пожовклий від сльоти́ півдикий лен.
Пучками світла втикане за-сердя,
Лише відлуння - здавлене "молю́"...
Прилипну сонцем до п’янкого меду,
До того, що назбирано в маю́.
Ти ж пам’ятаєш, як сурмили бджоли,
Як понад полем сіяла весна?
В моїх долонях розквітали зорі,
В очах твоїх палали небеса...
О, скільки дива - за пожухлим тином!
О, скільки мрії - в хусточці життя...
Горну́ тебе до серця, як дитину,
Хоча й сама - безпомічне дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345720
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
***
Краплина щастя в неба на долоні...
Кирпате листя пнеться догори.
За рік чи два зазолотяться скроні -
Минеться грім! До часу, до пори...
Забудеш, любий, шелеставе літо,
Духмяні трави, волошко́вий щем...
У нас обох - не-синьокі діти,
Та синьоокий спогад під плащем...
Бредуть літа в далеке перевесля,
Туди, де Божі пальці - на орган.
Душа - в політ, як ластівка воскресла,
Остання пам’ять - в зІм’ятий туман.
Не рви колосся, Янголе, не треба!
Вже висипає зе́рна у траву.
Краплини щастя з усмішкою неба,
Я в тих краплинах спомином живу...
(4.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342050
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Рука в руці...
Здавалося б - так просто!
І що такого в сяєві зірок?
І, ніби, звичного ті двоє росту -
А наче в піднебесся кожен крок!
Вогні немов тупцюють у зіницях...
І жар долонь - нестри́ма факелІв!
А серце - златокрила таємниця
У плетиві за-сонячних світів...
То ж треба так:
Коли кохають - двоє...
Встеляє щастя долі рушники.
І дивом пломенить на видноколлі.
Рука, що доторкнулася руки...
(28.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341761
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Люблю тебе... люблю й не пам’ятаюсь,
Що дні буремні і зрадливий світ...
В твоєму серці мрійно розчиняюсь,
Лишаючи до сонця тихий слід.
В змаганнях ночі - сонні намистини...
Я ж до світанку, першої зорі
В твої обійми ластівкою лину!
Де світляки, дражливі ліхтарі,
Неначе цвіт надії за порогом...
Моя любове, безприсяжна длань,
Ну чом життя, вколихане на Бога,
Веде в сади, де пустота зізнань?
Чому у грудях щастя - вітровійно?
А я молю́, усе молю́, молю́...
В твоєму серці розчиняюсь мрійно,
І так люблю, без пам’яті люблю!
(31.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341082
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Безжальний вітер чинить все минулим,
Секундно сипле у лице пісок,
Аби ми ярі радощі забули
На безконечно невідомий строк.
Мете буран , годин здіймає дюни,
Лише оаза пам'яттю дзюрчить
Про те, як ми впивались щастям юним,
Коли хилилась нам до ніг блакить.
Хоч без дощу стрічань, як в дні бувалі,
Пече розлуки сонця сизий диск, -
Лікує горло від клубка печалі
Нев’янучий надії кипарис.
16/05/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337789
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Одне життя на двох...
Холоне чорна кава.
Між пальцями думок -
Незграбне конфеті.
Димком чужих сигар
Глумлива днів отара
Під вибілений тин,
Де сходяться святі...
А може й не святі?
Віщунки та мольфари,
Поділені навпіл
Ідеями вітрів!
Судинами - не кров,
Вечірні святузвари
До серця - одного́
Між стогону світів...
Мовчи, мовчи, душе!
І тільки темні очі -
Уже не від бажань,
Не від жаги чуття...
Остання крапля мрій,
Останні спраглі ночі...
На двох - одна печаль,
І кава, і життя...
(14.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337421
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
***
Знову рюмсати скраю десь, тихо...
Щоб не бачили очі чужі.
Обирати надії від жмиху,
Поки в думці ще в’ються вужі
По-весняні... У юних покосах
Тільки шерех під вилите "дзень".
О, Маріє, яке ж то поросле
Нині поле у душах людей!
Знову плакати й битися лобом...
У молитві спіснілі уста.
В самовії - все добре, все добре,
Тільки б вижила ненька свята!
Тільки б небо схилило хору́гви
До налитих любов’ю сердець
Та міцніли над урвищем мури,
За котрими чекає Отець...
(12.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336980
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
***
Ховає день за пазухою сонце,
Лиш клаптик неба, мовби ще в огні.
А я лечу до тебе в мислі... Конче
Торкатися хоч думкою мені
Твоїх очей - на хвилі океану,
Коханих уст - у маренні висот...
Виводить вечір партію органну
І місяць ясен тихо межи нот
Намисто дивне сипле у долину.
Під колискові со́ньків у гаю
До тебе, милий, ластівкою лину -
На крилах мрії щастям виграю...
(9.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336702
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 07.05.2012
Свята любов не ділиться на троє
ця істина, як формула – проста,
там третій зайвий, де кохають двоє.
самотність – середина золота.
Любов любові - кращого жадає
у крапку стисне серденько моє,
коли молитва ниткою згорає,
мовчання гірше смерті в груди б’є.
Із марев не постануть тóнкі руки,
на гострі версти діляться роки.
Обійми офіційної розлуки
сльозу збивають за краї щоки.
Повісить ніч сорочку із сувою,
Забілить вікна зраджена імла.
Свята любов не ділиться на троє…
Це - магія непарного числа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244638
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 06.05.2012
Ти одна , ти – єдина на світі
світ не бачив коханих таких,
ти як запах збентежених квітів,
мов пилок золотистий із них.
Ми поснідаєм сонцем з росою,
де хмаринка вчепилась за гай.
- Ти сумуєш, кохана, за мною?
Щастя в пригорщах не розливай.
Заблукаємо в травах, у літі…
Вечір ніч за вуздечку веде
ти одна, ти – єдина на світі,
не стрічав я такої ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242998
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 06.05.2012
Прийду до тебе спілим сном,
віллюсь у стук душі тремтінням,
Я буду богом і …рабом,
Я пригорнусь до тебе тінню.
Вночі ввійду тихцем у світ,
де зорі й місяць – у кімнаті -
Я не стомлюся й сотню літ,
Тебе, одну тебе, чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243178
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 06.05.2012
***
Ти рідко так являєшся мені,
Не часто так торкаєшся рамена...
Лоскочу серцем спомини сумні.
Не осягнувши щастя достеменно,
Бреду самотньо в далеч журавлів,
Де небо сонне - квітничок надії,
Десь на краю, припавши до землі,
Північним сяйвом півтуманно мліє...
Туди, де тінь од лебедя пера -
То тільки мрія вірності без смутку...
Ти рідко так торкаєшся чола,
І геть нечасто зачіпаєш думку...
(13.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335360
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Погожий ранок –
вірний талісман:
хай береже
чутливу світлу душу
від непогоди і розчарувань,
що трусять ніжне серце,
ніби грушу…
Я променем
порадую твій зір
і свіжим вітром
вушка полоскочу.
Все буде добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо хто сказав,
що під склепінням зір
є неможливе щось,
якщо захочеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 21.03.2012
О, не сумуйте –
сніг таки розтане.
Жадане сонце
вигулькне з-за хмар,
Мольфар відкриє в небі
теплі крани –
настане час ірисів.
Календар
перегорнЕ сторінку
жовто – синю:
Богинею
зостанетесь.
Мені.
Ясні пісні
нестиму, як Святині:
дитинне серце,
очі –
неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321318
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Купалась в морі зграя лебедина
У спалахах прозорої води.
Знялася в небо – біла і невпинна,
Щоб більше не вернутися сюди.
Лиш тільки теплий вітер взяв на крила
Прощальний скарб солоної сльози.
Він, доки ніч на землю опустилась,
Кохання лебедине розносив.
І вже ніхто ті сльози не остудить –
Вони розквітнуть, в серці проростуть.
Кохання вірне знають нині всюди,
І люди ним собі встеляють путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269772
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 21.03.2012
Із вуст - в вуста
Гарячими ковтками
Під язиками,
Попід небесами.
У голові крутилося шалено.
Ти першим був і ...іншим був у мене.
І, поки мрії здійснено прекрасні,
Зривав мої бажання, наче власні.
З грудей, як з клумб, питань бліді бутони
Спочатку ніжним, потім ...грубим тоном.
На цім усе й закінчилось... Найкраще.
І почались двобої. Я жива ще.
У докорів, претензій, сліз і крові
Нема любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301288
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.03.2012