Чомусь вузько мені крокувати у світі.
Не знаходжу притулку я в ночах, у днях.
В спеку сонця, між поту, думки не зігріті.
Може, краще в химерних сусідніх світах.
Та чи вірним є шлях, як пройти у дороги?
Світ штовхає мене із одного у інші кути.
Вимиває крізь дощ півбажання, чверть змоги.
Загубивсь путівник, вітер стежку крутив.
Ось і холод стіни, ледь прочинені двері.
Геть зависли, скрегочуть на ржавій петлі,
Бо ж завіси ще з віри вчорашньої ери.
Десь тут мапа лежала, папір вже зотлів.
***
Горизонт міркувань, та реальності згин.
Виринаю в простори, та знов – шторму хвиля.
Опускає у темну мовчазність рибин.
Відчуття – горб утоми, за крок до безсилля.
Травень 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436711
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 12.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2012
Коли по дванадцятій і воском стає часопростір
Коли чорні літери стають картинами злості
Коли голова не рахує не думає плутає
коли всі думки стають кропив’яними жмутами
коли меланхолія й трохи гарячки в тілі
коли сухі губи уже як коса посивіли
коли хочеш дихати й від того ламаються кості
коли по дванадцятій і воском стає часопростір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387515
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 27.12.2012
- Щось ви, куме, зажурились і останнім часом
Запасатись стали милом, сіллю, навіть гасом.
Накупили, бачу, гречки, сірки, макаронів…
Навіть чув, як ви питались за місцем у схроні!
Що ж то сталось? Поділіться. Що за «партизанка»?
Бачу, вам для дій військових лиш бракує танка! –
Так питав одного разу я у свого кума,
Бо ніяк не міг второпать, що ж то він надумав.
- Ну, ти й темний, - кум сміється, - як то дике Йєті!
Та ж статті для кого пишуть у кожній газеті?
Про індійців мексиканських, про культуру Майя,
І про те, що календар їх біду обіцяє.
Мудреці колись тамтешні довго рахували
Й кінець світа в цьому році всім начаклували!
- Чи ж ви, куме, з глузду з’їхав?! Та, то все – реклама,
Щоб товар старий зіпхати! Теж, знайшлася драма…
Чим вам, куме, допоможе те кіло логази,*)
Коли світ направду зникне, та ще й весь одразу?
- Смійся, смійся! Я побачу, коли ТЕ настане,
Як сміятися ти будеш на Святої Анни .**)
Я собі вже маю місце в бункері з бетону,
Щось не хочеться горіти в день Армагеддону…
- То ви, куме, геть даремно викинули гроші!
Обвели вас навкруг пальця люди нехороші,
Бо у Франції, наприклад, цю саму задачу
Йдуть вирішувати люди в гору Бугарачу.***)
Обіцяють там напевне їхні ворожбити
В кораблі інопланетнім в Космос полетіти.
Ось, де вихід! А ви, куме, гречки накупили…
Ще є час, мо’ й ви за ними рванете щосили?!
- Замість, з мене кепкувати – йди до гастроному,
Чи не чув, що говорили знані астрономи?
Хай, не віриш ти, що пишуть бульварні газети,
Та, шикуються «парадом» всі наші планети
І вони потягнуть Землю хтозна-де щосили –
Всі загинуть, хто запасів вчасно не зробили.
- Добре, добре, - кажу куму, - лиш хотів би знати:
Ми загинем, а ви, значить, будете літати?
Все ж забавна, як на мене, логіка стареча…
І навіщо вам, цікаво, голова на плечах?
Он вже навіть мексиканці видали закона
Й офіційно відмінили факт Армагеддона!
І казав один знайомий: - То дурні дебати!
Хто ж, крім нас, зимові свята буде відмічати!?
18.12.12
(За чотири дні до кінця світу)
*) логаза - ячна каша з салом чи маслом
**) День Святої Анни – 22 грудня. День, наступний за т.зв. кінцем світу
***) гора Бугарач - Pic de Bugarach, гора у Франції, де за переказами базуються НЛО, які ніби мають врятувати землян…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386483
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Знаєш як воно, віддати душу
небоятись і володіти
то здається що небо з вати
відчуття налякані діти
знаєш точно що все буде добре
розлетяться яскраві кульки
а зима зла тобі в нагороду
за безстрашність подасть теплі руки
й розумієш що світ квітує
переходить у стан "нерушу"
хоч зима морозом лютує
я тобі віддаю свою душу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385834
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Тік так тік так
уже новенький день
Стукоче, час по колії стукоче
Не встигнеш ти зануритись у сни
Як новий день за п’яти залоскоче
Тік так тік так
Не втома не журба
Якісь дівочі віхоли й замети
По один бік екрану білий птах
По другий ти неначе хвіст комети
Тік так тік так
Замуркав сонно кіт
Чи може він хропів якось невміло
Можливо ти подумав у цю мить
Як є без тебе сумно і не мило
Тік так тік так
І день новий уже
Й погода зимна запалила скроні
Здається все попереду буде
Бо ми як час до болі неповторні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384559
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Лиш де-не-де солодкі ліхтареві пальці
Показують на вицвілі паркани,
На милі серцю мовчазні ротонди,
На довгі, мощені складними візерунками алеї,
На сині, чи зелені старі лави мокрі,
З чужими іменами на сидінні…
Ніч все це заковтнула, як наживку,
Тепер без нас вона нікуди…
І пустотливий пес малий-приблуда
Так урочисто біг попереду,
Немов на варті нашого тепла,
Немов ми тим теплом його вколишем,
Немов він наш єдиний поводир
До того надзвичайно гомінливого під"їзду,
До сходинок, обчовганих і тріснутих уздовж,
До пряних протягів, до підвіконня…
Так урочисто пес попереду біжить,
Знічев’я уявляє себе монстром,чи драконом,
Гарчить на тінь, лякає гілку…
Він мружить очі, схиляючи на бік кудлату буську,
Танцює хвіст його і вушка….
Ніяковів, коли злипались наші губи,
І тіла,
Ховав лукаві очі,
Тримавсь зубами за поділ тепла,
Фантазував, що ми його родина…
За цівку жовтого принишклого вікна
Хапалась міль,
Мовчали мордочки старих автівок,
Тулились ближче до плеча гілки,
І смикалась здивовано і безпорадно стрілка -
Час не намацував її ходи…
Лиш ті, солодкі карамельно-жовті ліхтарі
Вже цілу ніч ліпились до мого волосся,
До коміра твого,
До чорних обрисів дрімаючого парку,
До кучерявого загривку Песолева,
До вій,
До нашорошених парканів,
До ароматних кавових казок
Із денця життєрадісної склянки…
До всього визначного, вирішального, земного
Тулилась ніч.
А я тулилась до щоки,
Що пахла чимсь таким затишним і знайомим….
Всміхався пес очицями мольфара.
12.12.2012р.
ПЛЕЙКАСТ http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384260
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Я люблю твої сльози-
Дитя райдужних снів…
Твоє волосся...твої коси,
Тепло і ніжність твоїх слів!
Я люблю щирість у тобі-
щирість і безмежність неба,
я хотів би краплю твоїх небес залишити собі,
Але ні: будь щаслива,а більше не треба…
Просто я не можу відмовитись від тебе,
Просто не здатен тебе забути….
Я багато віддав би за те, щоб була біля мене,
I щоб я зміг тебе відчути....
7 жовтня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214872
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 11.12.2012
Вже скоро осінь. Скоро, та нехай.
Вже скоро Ти. І хай не плаче небо…
Синіє прохолодою розмай,
А нам тепла, а нам ще літа треба…
Вже достигають стомлені вуста
Осінніх яблук, зніжених від спеки..
І сивий дим у небо пророста,
і знов з селом прощається лелека…
Вже сонце спочивать ляга лівіш,
Моїх світанків прохололи роси,
Печальний серпень, мов безглуздий вірш,
Так мляво натякає нам на осінь…
Ще сонце соком маже нам чоло,
Цвітуть останні проліски блакиті,
Та тихо вже вбирається село
в осінні шати, золотом розшиті.
Я простелю туманом вдалині
свою журбу, наповнену Тобою.
Самотні ночі, висмалені дні…
Нехай ця осінь стане нам весною!..
Нехай шумить молитвами дощу
передосіннє ледве хворе небо…
Я всі тривоги з вітром відпущу,
Я просто знаю: іншого не треба…
Вже скоро осінь… Скоро.. Боже мій..
Поки дощі не роз’ятрили душу,
Я в круговерті стомлених надій
Тебе, мов гріх, спокутувати мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358373
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 11.12.2012
І я живу як і до цього
В пориві мрій і сподівань.
Лише одна,лише для себе
Шукаю береги зітхань.
А ти десь там
В полоні ночі
Шукаєш спалені мости,
Бо ти один і не захочеш
Ділити подих самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323917
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 11.12.2012
І зранку знову все по колу
Колючий дріт навколо шиї
Він душить мій останок мрії
Ти де?Вернись.Бо я вмираю!
Ти де?Приснись.Бо полишаю
Цей дивний світ,німіють руки.
Мені болить,пече розлука.
І кислотою роз’їдає
Моє нутро,невпинно гасне
Моя надія,і прекрасне наше майбутнє
Таке світле,і темрява все огортає
І шепче тихо: «Винна.Винна.»
Ти де?Коханий,обізвися.
Ти де?Будь ласка,повернися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328505
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 11.12.2012
Я можу мати твоє тіло завжди.
Його ти віддаєш мені за так.
Проте шукаю в закутках хоч крихту правди,
Бо твоя бігла пристрасть – ще не знак.
Мені так хочеться кричати в пустку!
Ну що ти коєш,хлопче,що?!
У власних думах, мов у меді грузну,
На нас дивлюсь, і ми - німе кіно.
Слова у горлі застрягають.
Я просто не знаходжу слів.
З тобою мої очі сяють.
Без тебе серце сповнив гнів.
Ти найдорожчий серед рідних.
Ти найрідніший з-поміж всіх.
Моїх очей не видно вірних,
У темноті панує гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314479
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 10.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2012
***
Чи вистане снігів у цій зимі
Аби забути чорнозему хугу?
Повзе щербатий місяць ув імлі,
Минаючи зорі бездонну тугу.
Минаючи душі сумної клич,
Немовби то - не голос, а відлуння.
Байдужий неусміхнений панич
З одчаєно-зоржавленим гарпунням...
А море неба звично-темних барв,
Коли до ночі і коли несніжно.
Чому ж отак: не зміг, не вполював,
Не залюбив у себе щиро, ніжно
Русалоньку весняної саги?
(Вона ж плекала мрії неозорі!)
Накрило пледом білим береги,
Притишило відчужене - "...ам sorry"...
Сопе зима у вітті, сніговій
Перинами закутує довкілля.
Щербатий місяць повзає в імлі
Чи то з жа́лю, чи просто так - з похмілля...
(9.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383653
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
В_моєму словнику не так багато слів,
І_ ́образи в моїх віршах не часті гості,
Р_адію з того, що лунає в домі спів -
Ш_едеври світу, і немає в серці злості…
В_ишукую нові слова у словниках,
І_заплітаю ніби квіти у віночки,
Р_имую навіть неримовані слова,
Ш_ляхетним жестом їх складаю у рядочки.
У_сірих буднях повсякденного життя,
В_обіймах сонячного світла на світанні,
А_ стрально відлітаю в небуття щодня,
Н_емов приречена, пишу вірші сопранно,
Н_анизую думки на нитку пізнанн́я,
Я_к янгол я живу, але не бездоганно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383535
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Уже весна, біжать струмки,
Зі мною – наперегонки.
Калюжі в кожному дворі
На море схожі дітворі.
В них паперові кораблі,
Пливуть, до іншої землі.
В потік зливаються струмки,
І ми, залишивши сумки,
Забувши про уроки, втому,
Уже не спішимо додому.
Промоклі геть, але щасливі,
Схвильовані і галасливі,
Будуєм дамби, греблі,гатки,
Але дивуємся з загадки.
Спішать байдужі перехожі,
Невже на них будемо схожі.
Красу не будем помічати,
Через струмки переступати?
Дорослі станем і байдужі,
Що не захочеться в калюжі,
Помріяти і постояти,
Хоч і сварити буде мати.
2.03.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352212
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 10.12.2012
Он, как наполненный стакан,
Ядрёной водки без микробов.
Как шприц вливающий дурман:
Зовущий вверх до небоскрёбов.
Как самый мощный в мире танк,
Он прёт на грусть без сожалений
И давит тот душевный банк
В котором тысячи сомнений.
Мы в нём нуждаемся порой
И он нас лечит временами:
Когда идёт тяжелый бой...
Выходим с боя с орденами.
Ведь верим в лучшее всегда!
А он, как лучшего страница -
Той книги жизни, где беда
Меняет правдой наши лица.
Мы все живём одним лишь им.
Вся правда жизни за туманом...
Самообман необходим,
Когда весь мир живёт обманом.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112102557
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383803
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Воно так завше у житті буває..
Спочатку: «Я кохаю!», «Я люблю!»
Усе навколо в казку поринає.
«Із неба зірку я тобі зніму!»
Та потім раптом настає хвилина
І кажеш просто: «Все, я розлюбив»
Й накрила наче снігова лавина
Від тих слівець. Та краще б ти побив!
Не так боліло б як от зараз серце.
В журбі вмліває, крається ножем.
А в грудях пусто так, що видно денце
І горло захлинається жалем.
Та хіба вперше піддаюся болю?
Хіба уперше стигне в жилах кров?
Вневдовзі знову все буде в покою
І ще розквітне на весні любов.
24 жовтня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373284
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 10.12.2012
розграбована абетка відчувань -
раннє зимування в комфортних берлогах.
зі мною майже нікого,
трохи надії близь кучугурів смерті.
з пересердя пишу цих марностей стоси.
хіба ж тебе просять?
поволі підносять жертви,
тихіше змовкають і тануть.
до стану небаченства досі волочуть,
ти йдеш проти ночі,
згортаючи ковдру верблюжу.
ми все передружим,
ми все зафіксуєм на фото.
він проти тому, що
на тиші не стерпить одружень.
я мужньо зостанусь
аби відшукати сигнали
від того, кого надто мало,
від того, хто снив відчування.
ці крайні будинки-
твоя цегляна перезброя.
зупинка для свідків...
зупинка для
"вже не з тобою".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383230
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Отнимаю тебя у другой,
Понимаю, что так неприлично,
Но я знаю, что ты только мой
И тобой не хочу я делиться.
Припев:
Краденое счастье, краденое счастье – мука,
Знаю, что опасно между кем-то стать разлукой,
Будто в львиной пасти я оставлю свою руку,
Но я на все согласна, даже если стану сукой.
Пусть меня разлюбил ты давно,
За другой спрятал ты свои чувства,
Но добьюсь я тебя все ровно,
Все отдам, чтоб ко мне ты вернулся.
Припев:
Краденое счастье, краденое счастье – мука,
Знаю, что опасно между кем-то стать разлукой,
Будто в львиной пасти я оставлю свою руку,
Но я на все согласна, даже если стану сукой.
Подарю я тебе океан,
Хочешь – звезды с небес я достану,
Но тебя никому не отдам,
Я тебя для себя лишь оставлю.
Припев:
Краденое счастье, краденое счастье – мука,
Знаю, что опасно между кем-то стать разлукой,
Будто в львиной пасти я оставлю свою руку,
Но я на все согласна, даже если стану сукой.
//11.09.12//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382345
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Життя ламає нас не раз,
Всі ці проблеми і турботи,
Які несемо на плечах,
І хочемо це побороти.
Буває так, що серце рветься
Від болю, смутку й безнадії.
Усе від тебе відвернеться:
Удача, люди, все...крім віри!
І хай ця дівчина тендітна
Тебе триматиме за руку.
Не дасть відмовитись від мрії,
Не дасть упасти тобі духом.
Бо все проходить, все минає,
Ніщо на місці не стоїть.
Усе у світі свій час має -
І твій настане в одну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383347
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Привіт тобі, Іване.
Давно не бачились, скажи?
І зустріч перша вже за ганком,
Махає ручкою йдучи в віки.
Я люблю тебе, Іване.
Ти мій далекий брат.
Можливо я ціную рано,
Але ти дуже рідний і без вад.
Я дякую тобі, Іване.
За витримку стальну, черезвичайну стійкість.
За всі вірші, що так люблю я
І оповідання, що увійдуть у вічність.
(присвячується Jonny Evilko)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382682
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 08.12.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 08.12.2012
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Інтиму дозу розчиню я у вині.
Я справді винен... Ти ж така вродлива
І ще твій погляд - так спинився на мені..,
Немов запитував: "Ти хочеш? Так чи ні?";
...І тіла географія зваблива.
Я розчиню у двох бокалах із вином
Інтиму грам - покуту за провину.
Таких спокус не відчував я вже давно.
До дна допивши, опущуся я на дно,
Аби торкнути пристрасті-перлину.
В обіймах танула ти, наче на вустах
Присівша відпочить сніжинка біла,
Роси краплинка мов на ніжних пелюстках...
Мені зронив тебе, пір"їнку, щастя-птах.
Ти - янгол мій, свої згубивша крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383159
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
До Дня Незалежності України
Хтось казав мені: "Щастя - то гроші,
Що їх більше, вільнішим ти є"...
Покажіть мені, люди хороші,
Тих щасливців...
А думка снує
У незвідані райські простори,
Наче птахом я вільним злетів
Трохи вище за всі в світі гори,
Де єднання усіх кольорів...
Хтось казав мені: "Щастя - то влада,
І чим більша, тим дужчим ти є"...
Подивіться на рожі цих гадів,
Що при владі...
А думка пливе,
Наче хвилі могутні й здорові
Підхопили її і несуть
Значно вище за води Дніпрові
Й розчинять у розумі лють...
Хтось казав мені: "Щастя - то зрада,
Що сильніша, тим легше життя"...
То вже совісті й гідності вади
Тих, хто зрадив...
А думка моя,
Наче полум'я вічної свічки,
Що так вірно і чисто горить,
Жовтим кольором прапора стрічки
Поєдналась з блакитним у мить...
Хтось казав мені: "Щастя - то слава,
Що гучніша, тим менший твій страх"...
Скуштувати хотів би ту страву,
Та не лізе...
А думка повз шлях,
Що у тернах із лаври і слави,
Зовсім напрямок інший взяла,
Й не бажає дешеві забави,
Хоче правди, яка б не була...
Хтось казав мені: "Їдь куди бачиш,
На землі цій не буде добра"...
А я вірю в щасливу удачу
України...
Це зовсім не гра,
Всі ті роздуми й сильне бажання
Неодмінно нас всіх приведуть
У країну, де править Кохання,
Як людська від народження суть!
23.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359412
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 08.12.2012
Сонячний зайчик фліртує із шибкою,
Підліток-дзеркало з ревнощів казиться.
Дівчина-маляр зігнулась лебідкою,
Вірить: так краще сюжет відобразиться.
Та хмари прогнали всі натяки світла,
Лиш тіні віконні розсілись на стінах.
І щоби не зблідла від смутку палітра,
То дівчина далі творить на колінах.
Розрюмсалось небо; спустилася злива.
Ті сльози збиралися долі в кімнаті.
Вона не піднялась. Вона - не зрадлива.
Усю свою силу тримала в пензляті.
Уже плавають книги, ескізи, стілець,
Вода все прибуває, торкається щік.
Але непоміча більш нічого митець,
І ось - штрих останній на полотнище ліг.
Вода проковтнула нещадно будинок,
В горі перевернула хоробрий мольберт.
Занадто скупим виявивсь її вжинок:
Бо на всіх вітрилах хвильми плив.. корабель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364166
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 08.12.2012
Життя-це гра,і не дарма
так кажуть.
Всі ролі нами зайняті давно.
Однак не кожен знає,
що коли зіграти,
І наперед це знати не дано.
Скажіть, коли в комедії зіграти,
щоб посміхатись від душі.
А, може,спершу в мелодрамі?
Відчути присмак самоти.
Історії життя зібрати. І
вийде історичний фільм.
Залишити собі на згадку
Кіноплівку різних днів.
Зіграємо у драмі з вами,
у фентезі. Ще детектив.
О,скільки ролей несказанних
Підготував життєвий фільм..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383069
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Я встаю о дев'ятій,
Дивлюся на годинник і повертаюся кілька разів.
Потім засинаю ще на година або три.
Іноді так здорово побути мною.
Адже я живу, немов кожен день — неділя.
Люди сміються з мене через це.
Вони вважають, що я нічого не доб'юся,
Живучи так, ніби кожен день — неділя.
Я не працюю,
Але це не моя вина, просто так склалося,
Що робота - це не для мене.
Деяким це складно зрозуміти,
Але я роблю те, що мені подобається -
Пишу вірш,
Про те, як це - жити, як я.
Може, мені варто змінитися?
Спробувати жити, ніби кожен день - субота?
Але мені і так добре,
Адже завтра інший день...
Я все одно живу, наче кожен день неділя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371952
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 08.12.2012
Той має, хто вміє придбати,-
Так міряти кожен свій крок.
А "Як?" - хто посміє спитати
Тебе на вершині висот?
І маску благої порядності
Вдягнути, щоб вишкір зубів
Прикрити в поспішній оглядності.
Чи хто би зірвати посмів?
А можна і не одягати,
А шкірити зуби свої
І йти, роздирати, хапати
Усе, що живе на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383102
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
...щось ми занадто стали себелюбними
з малою вірою штучними ароматами
купленими в супермаркеті почуттями
з 50-ти відсотковими знижками
не виходимо на вулиці надто шумних думок
не переглядаємо власне життя в картинках
їмо те що в фользі і без ГМО
хоча і з ГМО трапляється не рідко
і все так швидко
перше слово перша кров
перша любов перша зрада
і все так передбачливо
кожен захід і схід поділене небо
поділена віра і вірність занедбана
любити стало простою звичкою
простою потребою аби пережити це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354692
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 29.11.2012
Тут понижений тиск
й безкисневий бульвар
і відлуння таке ніби в склянці
за вікном пустота
на столі самовар
у душі два маленькі поганці
і бракує чогось не тебе не тепла
не котяти і не револьвера
може просто бардак в голові від вина
чи від мух що куса де не треба
може просто те все
розірвати й піти
бо спочатку вже неможливо
і життя навмання
і життя на куски
я щаслива? я дійсно щаслива?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356221
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 29.11.2012
хочу говорити мовою спокою знати можливості всі наосліп
вірити що все буде зроблено вчасно і попіл не лишиться на підошвах
майже без сумнівів скрипнули двері їх би змастити каплею віри
було би легше відкривати знадвору і може надалі би вже не скрипіли
стільки беззвучності в кожному слові стільки потуги в кожному дотику
останні листки без тепла відлетіли під лапи замурзані – полосатому котику.
нотки осінні відбились на подушці їй не хотілось бути жорстокою
я хочу наосліп намацати двері і говорити мовою спокою….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373991
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 29.11.2012
ти ж знаєш вона ще маленька і грає на нервах
читає усякий непотріб і гордо розказує
про себе говорить від чоловічого імені
бо завжди мріяла бути сильною і розважливою
а коли у неї капають сльози і не розбиваються
ніби магнітом притягує погляд і усмішка
знай що вона про себе мовчить не розказує
на серці урагани а з уст ні звука...
знай що вона чекає твоїх - альо - у слухавці
лягає спати з відкритим ротом і слиниться
а потім говорить про тебе як навіжена
і навіть навчилась наніч молитися
люби її ще не довге чорне волосся
говори з нею ніби монах з черницею
у неї усе попереду треба лиш простору
чекай.. вона виросте вона загорить ще..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377885
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Немає слів, пронизаних теплом,
Які б з твоїм ім'ям я не зв'язала…
Та буде їх сукупності замало,
Щоб почуття усі не загалом,
А кожне зокрема відображала!
Немає фарб, яскравих, запальних,
Якими б я тебе не малювала…
Та все ж таки, відтінків буде мало,
Аби портрет твій відтворити міг
Все те, що я до тебе відчувала!
Немає нот, дзвінкіших за капіж,
З яких би колисанки не складала…
До них ретельно рими підбирала,
Сховавши ніжність всю рядків поміж, –
Та що хотіла, так і не сказала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180448
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 24.11.2012
А на вулицях часто не сказано цілі поеми,
Кілометри цих слів і безглуздо аж щирих думок.
Усі дії втрачають логічні й марудні там схеми,
Коли хочеться просто назустріч зробити хоч крок.
Саме вулиці так бережуть всіх зізнань емоційність,
Залишають назавжди у душах безмежну любов.
Лиш вони обіцяють цю трепетну й ніжну постійність,
Тільки там те минуле могло б повторитися знов.
І ці вулиці знають до болю всі наші секрети,
І думки, які ми не озвучили, й віру в дощі.
Вони переживають занепади так, як і злети,
Залишаючи недонадії завжди у душі.
Тільки вулиці зможуть насправді усе зрозуміти,
Все відчути, старатися десь відновити баланс.
Здивуватися вельми: які ж ми в душі досі діти.
Лише вулиці можуть давати іще один шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379153
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Просто так нам не пишуть листів,
Не малюють десь сотні картин,
Не живуть у полоні дощів,
Не чекають приходу лиш зим.
Просто так не лишають ці сни,
Не вертаються у минуле,
Не тремтять від приходу весни,
Не ворушать давно втонуле.
Просто так не шукають цих рим,
Не тримають у серці віри,
Не вважають життя все ж пустим,
Не шукають у мріях міри.
Просто так не рахують лиш дні,
Просто так не сповільнюють крок.
Просто так ми не зовсім одні,
Просто так уникаєм думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378901
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Хочеться вимкнути світло і почуття.
Рівність проста: мить дорівнює наше життя.
Й мені за зустріч з тобою платити розлукою.
Та лиш цікаво: для кого це буде мукою?
Хочеться стати лялькою хоча б на день.
Бути занадто гордою й без одкровень
Пошматувати залишки мрій до останку.
А потім почати спочатку все з нового ранку.
Хочеться щастя і доторку твоїх рук.
Вічно лиш чути голосу твого звук.
І чи світанок, чи сутінки вже все одно.
Ціле життя перетвориться в наше кіно.
Хочеться мені просто твоєї присутності.
Трохи моїх сподівань, але ще й самобутності.
Можна старатися ту незалежність знайти.
Але чи варто? Переплетені два світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339082
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.11.2012
Ти пекельний для мене рай.
Незамінний, тож так і знай.
Нас поглинули чари мереж.
Я вже втрачена. Ти, мабуть, теж.
Відчуваю, що я не сама.
Майже вірю, що все не дарма.
Ще є відстань і час. Без меж.
Я з цим впораюсь. Знаю: ти теж.
Майже літо чи досі весна?
Божевільна я, як і вона.
Ще чекаю чогось і все ж
Сподіваюся досі. Ти теж.
Ті не сказані мною слова.
Я ще вимовлю. Будуть дива.
Ти за мною більше не стеж.
Я чужа всім. Власне, ти теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339078
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.11.2012
Не проклинай, бо все одно забуду,
Із пам'яті прогоню, наче буревій.
Не зрозуміють нас з Тобою люди
І сльози не успіють висохнуть із вій.
І так безжально стане ком у горлі,
І серце затріпоче, болем защемить.
А ми з Тобою- в розпачі, но горді
Не поєднали разом мрії в одну мить.
Я так тривожно світ Твій забуваю,
І більше не торкнуся я Твоїх грудей.
У серці нелюбов Тобі прощаю,
Не проклени, а світлом будь поміж людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372881
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 22.11.2012
а вітер колише за вікнами вишні
лоскоче за спину мотає небо
ти знаєш у нього у пазусі листя
і лист від кохання віддасть якщо треба
Ти хочеш дістати багато із моря
Ловити на себе медуз й крокодилів
І лікті побиті мастити йодом
І сіллю морською з прірви і шпилів
Ідеш піднімаєш високо ноги
Шарфом обмотавши блідість на тілі
Ти за усе і на все готова
Тільки би вишні лишилися цілі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373994
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 14.11.2012
А я просто піду.
Тихо так, щоб ніхто не побачив.
Просто лишу усе -
Як моє, то вернеться назад.
Не дивіться ви так,
Я на пОказ уже не заплачу.
Тільки серце болить -
Тужить. Й б`ється якось невпопад.
Та воно під грудьми,
В клітці ребер безжалісно рветься.
Завжди вірне комусь –
Не забуде, засне лиш на час,
Щоб не ранитись знов.
Та, як весну зачує, проснеться
Й знов як зиму вдихне
Із сопрано перейде на бас.
То нехай поки спить,
Щоб його не терзали зітхання.
Відпочине нехай
від невдач й нещасливих пригод.
І, можливо, тоді
В нім зародиться нове кохання,
Ще більш вірне й міцне
І стійкіше до бур і негод.
4. 05. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335075
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 28.10.2012
Дівчат багато досить гарних,
але таких як ти нема,
тебе я знаю лиш примарно,
така як ти лише одна.
І де знайти твою лиш тінь,
щоб можно було закохатись,
можливо я не хочу змін,
та вже не можу посміхатись.
Але проблема лиш одна,
тобі подібних світ не знає,
шукати тінь навіть дарма,
бо світло тіні не кидає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370670
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Я стану для тебе ніжною,
Можливо, трішки лукавою...
Я стану для тебе грішною,
В тобі розчинюся кавою.
Звабливим її ароматом,
Ти станеш немов у серпанку.
Ми лишим собі небагато.
Лиш кілька годин...
Лиш до ранку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370676
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Ще Ніч огортає похмурим крилом
Віконця вагона до давнього Львова,
Мов каву колише в боків перелом
Наснагу із вчора в росисту діброву.
Ще трішечки стрілка в годину пройде,
Ще декілька кроків поступить планета
Й сова діточок уже спатки вкладе
І промінь промовить до бджілки: «Ну де ти?»
Освітить проміння й поверхню думок,
А може і в нетрі проникне у Львові,
Лише б не занесло із хмари мішок,
Шукаймо, міркуймо в небесній Покрові.
16.09. 06.35. поїзд: Трускавець – Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368487
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Десять хвилин до осені
залишилось після миті літа,
і ми ногами ще босими
йдем по стежкАх дощами розбитими.
десять хвилин і майже впевнені,
що пожовкле листя під п*ятами.
вмілим майстром у пазли складене,
вміє дихати і розмовляти.
закривши руками зла темряву
і вдихнувши надії зрошені.
ми йдемо задихаючись впевнені
що ще десять хвилин до осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370599
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
Життя посміхалося усіма барвами веселки, хотілося співати та кричати на весь світ, що ти щаслива. Тиха душа прогулювалася вузькими вуличками старого міста, стерта бруківка шепотіла під ногами, крадькома спостерігаючи за палаючими очима тендітної перехожої, яка посміхаючись виходила з шоколадні. Старий затишний Львів огортав сіро-зелені очі своїм спокоєм, затишком та загадковим поглядом, який виринав з-під посивілих брів. Вулиці блукали посеред перехожих, губилися у закутках їх спантеличених, радісних, схвильованих та тужливих поглядів. Кожна з них вела до своїх загадок, що ховалися за старими віконницями, кудлатими квітковими горщиками, у яких потопали балкони, пошепки розмовляючи з втомленими дверима та стінами. Здавалося, що навколо все гомоніло своїми мовами, які ніхто не міг осягнути, крім співбесідників.
“Моя душа жива серед цих вуличок та будинків з орхідеями на підвіконнях. Відчуваю їх серця і можу розказати про своє. Вони мене завжди вислуховують, зацікавлено вдивляючись в очі, в очікуванні на фінал. Чомусь саме тут я не боюся бути щасливою, знати, що життя вирує навколо, виграє усіма емоціями та мріями, які здаються такими недосяжними. Це місто моєї душі, її свободи та віри. Воно вірить у мене, тримаючи руку, коли на душі стає моторошно та страшно. Моє спасіння…. Тут я пізнала щастя…. Перші кроки, страх і вихор думок, які полонили душу на довгі роки”. Сіро-зелені очі поволі прогулювалися тінистою вулицею, яка мовчки слідувала за нею, підслуховуючи монолог душі. Здавалося, що перехожі поважно оминали вуличку, аби не заважати тендітній постаті насолоджуватися своєю самотністю, лишаючи зацікавлені погляди на її плечах. Кожен крок вперед повертав спогади у минуле. Крок – рік життя, другий – новий біль, третій – відчай, наступний – нове минуле….. “Хотілося спинитися і крокувати у майбутнє, проте неможливо рухатися вперед, коли погляд прикуто до минулого. Що було там?? Там, у самотності, сльозах та розкришених мріях?? Що лишилося там?? Чи варто його нести з собою далі чи покинути запилену валізу-спогад на цій вулиці?? Що…..
Непрочитані листи….. Коли життя почало егоїстично вкриватися тріщинами, зухвало сміючись в обличчя моїй власній безпорадності, з’явилася таємнича постать, яка читала душу у рядках моїх сповідей, лишаючи серед них запашний аромат кави та самотності. Той єдиний лист лишився самотнім, зберігаючи свій кавовий аромат та обіцянку зустрітися у затишному кафе на розі вулиці. Минали дні, тижні… Живучи надією на повернення таємничого співрозмовника, я боролася з власним життям. Проте усі написані листи лишилися непрочитані. Самотні та зневажені вони припадали пилом часу та байдужості, чекаючи на власне прочитання. Можливо, колись тонкі пальці торкнуться конверту і слова стануть вільними. Надія житиме доти, доки мої очі бачитимуть світанкові промені. Надія житиме…
Сірі очі…. Кара і натхнення моєї душі. Чомусь завжди віриш у те, що усі тебе розуміють, чують твої слова та підтримають, коли ти повільно падаєш навколішки. Чергова ілюзія оманливого світу, в яку ми хочемо щиро вірити та молитися за неї кожного вечора. Ілюзія… Омана.. Від цього нікуди не втечеш, не передбачиш і не витримаєш. Мусиш відчути цей цілунок зради та байдужості, аби потім зробити себе сильним, незламним та черствим. Мене чекала така ж доля, сценарій якої передбачав сльози, розпач і зневіру. Проте ніхто не сказав, що з’являться вони……Сірі очі…. Поряд з ними я відчула, що душа може радіти, тріщини, які вкривали моє серце роками починали поволі зникати і втомлені сльозами очі посміхалися світанкам, розмовляли з тихим місяцем. Нарешті я почала відчувати власне серцебиття, яке прокидалося до життя, вдихаючи у свої артерії щастя, усмішки та спокій. Переможений страх, сховавши обличчя у білий прапор поволі зникав з життя та думок. Я почала вірити, що можу просити у небес хоч крихту щастя. І вони, змилувавшись наді мною подарували мені Щастя…. Воно довго не могла знайти своє місце у моїй душі. Спалена страхом та болем вона невпинно відмирала, вперто відмовляючись від спасіння. Але щастя, подароване сірими очима ніжним бальзамом залікувало рани, які роками кровили, викликаючи сльози та біль. Невпинний час продовжував свій вояж, наближаючи хвилину розлуки. Щастя потихеньку залишало моє життя, лишаючи у спогадах хвилини щастя, усмішки, слова, дотик руки та сіроокий погляд. Щастя залишало мене… Чи було мені боляче?? Я була переконана, що новий біль зламає мене, лишить у відчаї та сльозах. Проте прожиті хвилини щастя зробили мене сильною, змусили повірити у свою душу та впевнено дивитися у майбутнє, оминаючи біль та розчарування. Сірі очі пішли. Але мої зіниці досі пам’ятають їх погляд. Він тримає мене за руку, коли хочеться кричати від болю, сховатися від жорстокості та людського егоїзму.
Самотня постать у коричневому пальто…. Вона дала мені наснагу до життя та віру у себе. Коли опускалися руки і хотілося забитися у глухий кут, закривши очі руками від страху. Здавалося, що життя починає набувати сенсу, коли отримувала листи з її теплими словами підтримки. Завжди дивувалася, як у неї ставало віри для мого нікчемного життя. Кожне слово було сповнене підтримки та щирості, натхнення та світла. Усі прожиті дні починалися з її слів: “Пам’ятаєш правило номер один? Ніколи не говорити про себе погано!!”. Ці слова стали моїм кредом на подальші роки, отримуючи шанс побачити усмішку на власному обличчі. Тепер самотня постать у коричневому пальто живе у місті моєї мрії, дарує йому свої посмішки та блукає вузькими вуличками. Є люди, які проживають життя зі світлою душею, не зраджуючи їй жодним словом, вірять у інших та дарують їм своє тепло, не вимагаючи чогось натомість. Світла душа… Сама такою є вона для мене.”
Все має свій початок та завершення. Життя досягає свого згасання, дороги приводять до бажаного місця чи глухого кута, який змушує задумати над власним життям, вчинками та емоціями. Сіро-зелені очі сповільнили крок. “Ніколи не обертайся назад, крокуй далі! Все, що лишилося за спиною не стане реальністю, то лише спогади. За твоїми плечима стоять сірі очі, самотня постать у коричневому пальто, непрочитані листи, біль та сльози. Проте поглянь вперед!! Там також є вони, але біль стає прозорим, він зникає від усмішок твого серця”, - промовляли орхідеї на підвіконні старого будинку, сховавшись за мереживною фіранкою.
Дихаю…. Відчуваю…. Я – жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348850
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Не можна вільним – у кайдани,
Не треба щастя в друзки п’яне,
Не треба горя у Содом…
Не можна дурнів – у жупани,
Царя не треба, ані пана,
А треба правди із добром.
Хоч незалежні двадцять років,
А бережемо ситі боки,
Й з колін піднятись не змогли…
Немає в вотчині пророка,
І повидушують всі соки,
А потім скажуть: ви – хахли,
І малороси, і придурки,
А може, татарва і турки,
Але не люди між людьми.
А все ж, цілуючи підмурки,
Немов недогарки-фігурки,
Несемо світоч поміж тьми,
Бо ми є люди із крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353285
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
[i]Коли я зазираю в твої очі -
Я рину, мов, в зіркове небо...
Мені, в цю мить, нічого більш не треба.
Мені б нової дочекатись ночі...
Мені вуста твої - небесна манна.
Плече моє - твоя подушка.
З мільйона слів, тобі на вушко,
Шепочеться лише одне - кохана.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348061
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Время бежит всё быстрей и быстрей,
Текут минуты так медленно без тебя.
Хотела всё забыть, оставить в прошлом, но нет…
Видно не дано, видно не судьба.
Забыть твое тепло, забыть твои глаза,
Забыть твой голос нежный и тёплые слова,
Забыть тебя я не могу и сердце болью стонет…
Забыть тебя, 0-0-0 нет и думать не хочу…
Так больно понимать, что всё…
Всё в прошлом и не вернуть нам лето,
Лето - жаркие дни, гуляли только мы вдвоём.
До сих пор ценю и вспоминаю
Каждую минуту, где были мы с тобой…
Твои слова, твои объятия - мне не забыть.
Твои нежные руки, хочу держать вновь в своей я руке.
Может всё изменится когда-то,
И ты поймешь, как много значишь для меня.
Так дорог ты и что с тобою связывает,
Дороже нет твоей улыбки, твоих сияющих глаз,
Что дарят радость мне.
Каждую минуту, каждую секунду, мои мысли только о тебе…
04.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341533
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 27.07.2012
Чи вдáлося мені?
Зробила те, чого я так хотіла?
Любила без брехні, без фальші?
Чи, може, іншого я під крилом зігріла?
І знову ця банальність.. Прости,
Що ж, іншої немає.
Живу я так, як хочу, тим, чим можу,
І іншого життя, на щастя, я не знаю.
З руки у руку я передавати серце не збираюсь.
Ти запізнився: може й не спішив.
Ліпилася, як лялька, тінь твоя я..
Колись. Тепер - лиш спогад залишив.
Так, знову ця банальність,
Не вини, не лай за це.
Живу я так як вже навчилась в тебе.
Тобі тепер лиш констатую факт: \"усе\".
Усе, це вже кінець, нарешті, я була би рада,
Але одна лиш думка щось не покидає:
Якщо це все, чому ще й досі я
Пишу Тобі листи до Твого раю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299635
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 27.07.2012
А пам’ять віковічна поглинає.
У цьому не поезія - роман.
Твій янгол без кохання не страждає.
Приємно так любити - сам на сам?
Любити, не любити. Хто їх знає?
Яке і де кохання захотів?
Думок розмай в житті усе шукаєш?
То нащо замишляти павуків?
Жалоба: в павутинні закрутився -
Вже мухи поназбирані в нитках.
То вплетені музи́ки у колосся,
вкраїнських карооких баб.
Позмахував усіх над головою,
плекаєш недосяжний ідеал.
Поезія - романтика двобою..
між тим, що є, і тим, що не зшукав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348917
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Кричи мене, давно вже я в мережі.
Твій сум стираю навесні водою.
Я так хотів прорватися за межі.
Та все ж забув - пронизаний тобою.
Твій погляд і твої парфуми.
І тихі кроки по нічному місту.
Полохають мене, зрадливо душать
І не дають початок перелисту.
Я знаю, в зірках твої мрії.
В мені - усі сподівання.
В очах - запал і події
Романів про щирість й кохання.
Тебе давно вже я не чую,
Не бачу і не відчуваю...
Згадаю тільки тебе тую
Усміхаюсь й потроху забуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352543
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 27.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2012
Ти знов приходиш в мої сни,
Немов герой середньовічного роману,
У заметілі пелюстків весни
Ти вкотре ввів мене в оману.
Ти знову поруч в тихий вечір,
Неначе рідний та, нажаль, не мій,
Бо навіть сон і спокій гір
Не віддадуть тебе… але постій,
Я вирву мить із рук у ночі,
У цю коротку вічність будь моїм,
Хай сплески впалих зір пророчі
Продовжать щастя, ніби зливу грім.
І знову я боюсь світання,
Жорстоке сонце палить темноту,
А ранок допива моє бажання,
Забув про людяність та доброту.
Ти залишив мене саму,
Моя ти доле невловима,
А я усе люблю тебе тому,
Що я люблю й завжди любила.
Колись і Сонце закохалось в Ніч,
Та їх брутально розлучили,
Тепер воно коханцям, певна річ,
Так заздрить, бо захиститись не уміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352120
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Вуста вершково-малинові
Тілом ковзали...
Вишнями ліжко встелене стиглими...
І пелюстками ніжними,
Наче пір'їнки пухнастими
Трепетно-орхідейними
Пестиш своїми ласками...
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Саме з таким мужчиною
Хочу впиватись тишею...
Очі твої ліщинові...
Липою,глодом, м'ятою...
Ранки медові, бурштинові...
Постіль залиш зім'ятою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319116
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 27.07.2012
Дякую всім Близьким, осбливо тобі кохана, за те, що допомогли перебороти мою хворобу і за те, що не помічали, що я хворий...
Кохана коли, коли мені наркоз
У мозок, серце, в кожну вену.
Не жалій голок, шприців і доз.
Врятуй від болю душу полонену.
Я вже в думках помер - убив себе,
Повішався, втопився, падав з даху.
Лиш твій наркоз від ночі береже,
Мене ховає від святого жаху.
Я всі дзеркала розбивав очима,
Втрачав контроль, здирав із себе шкіру.
Лиш твій наркоз знайшов де моя сила.
Лиш твій наркоз всилив у мене віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271525
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 27.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2012
Люди виходили з холоду і поступово
знаходили свої марева у кроках сердньовіччя,
коли ще занедбані будинки
виростали на прозорій землі.
На пальцях загоювалися рани
від завчасної зливи,
і зелень більше не росла по тілу.
Їх зламані шиї бовталися на деревах,
немов новорічні кулі,
і піною крився місяць.
Аж із приїздом якогось індіанського джаз-гурту
вікна у їх домівках розпорювали повсякдення,
хоча до цього вікна
вважали повітря своєю суттю.
Зграя подихів у тихому своєму болю
не достає навіть ніг,
і стрімко йде за борт.
Люди виходили з холоду
і дороги зшивались у єдиний простір
вдячного зимового міста.
Проходити крізь стіни вони навчились
у кращих з тих, хто був останнім,
хто вишукував хоча б якісь сходи
до сонця. І було те сонце над бровами.
Між кулями проходять
і стоять.
Та лютий надихає синів своїх
розмовляти на пташиній мові.
А холод тепер під серцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303283
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 26.07.2012
Лоскоче дощ. Чіпає дивні струни
Громовідвід у погляді твоїм,
За блискавки хова глибокодумні
Томливі пристрасті свої...
А я сміюсь, тече собі грайливо
Цей дощ між обидвох моїх грудей.
І ти уперше - дико й несміливо,
Відкрив мене, упертий фарисей.
І я грішила, свідок нам був бог,
І небо розливалося грозою,
І плетиво зітхань сплели на двох,
Аби закритися від крапель, мов рукою...
І день той літній залишаю у вірші,
Аби колись до нього знов вернутись...
Це старості майбутній бариші,
Аби у вічності від пристрасті проснутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242406
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 26.07.2012
«Коли в мої думки приходиш, милий,
Кладеш троянди до забутих ваз...»
Леся Геник
Троянда й ваза
У вірш ввійшли пером: троянда й ваза,
Про них же пише жінка, а читач?
Пірнув він в русло алегорій зразу,
Подумають тут різне, сяк чи так.
Троянда не засохла і без цвілі,
Довкілля чисте й моху теж нема,
І пелюстки в росі ранковій, свіжі –
Краса троянд жіночого єства.
Торкнися і до губ ти приклади троянду
Ти проникай в глибини квітки, цвіт
З природного кришталю, диво-саду.
Жіноча ваза – цей прекрасний світ.
25.07.12. 17.35.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352978
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Київ. Жорстока спека.
З Ради кульгала Мова...
Обдерта… Майже мертва...
У небо погляд... В вись хрести.
Дзвенить… Фальцетом
Не помісна церква…
Дзвенить монета;
Підкуп, чи пожертва,
Внизу: бруківка, суржик,
Чорний беркут.
Дім Український. Голод.
Студенти. Крути. Нації батьки.
Історії круги.
Чи можна пам'ять стерти?
Йдуть. Посміхаються.
Онуки тих червонопиких,
Що у Холодному Яру
В крові топили українство вперте…
Паперть. Поезія. Поети.
Слізьми пливуть сумні рядки.
Наш Батько мудрий :- Де ти?
Безвихідь. А чи часу тятива.
Московщина... До Пушкіна,-
Французькі лиш куплети.
Там Захід «друг». Зі Сходу « брат»
А мати українка. Німа.
Без колискової дитя.
Ридма. Віка.
У серці пращури,
У голові Москва.
Душа! Яка?...
Зґвалтована, спаплюжена.
Йшла Мова вперта, в спеку.
Води..., грози просити.
У студента, у поета….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Співаєм цілий день пісні
Погані та найкращі
Надміру радісні й сумні
І вже не чути фальші
Свідомість розквіта поволі
Лиш жаль , що ти не тут
Й хоча тут все в щасливім колі
Мені ж лишень з тобою краще буть
Вогонь на дачі
Тут і думки інакші
Тут сонце не плаче
І хмари ледачі
Кидають щедро тінь
Ти пий вино й сповідуй лінь
Вживаєм цілий день п’янкі
Дешеві та дорощі
Напої ті трункі , терпкі
Тут не важливі гроші
Серденько калата все дужче
Хоч добре тут , але без тебе
Без тебе все давно пропаще
І я в думках там , де ми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303000
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 23.07.2012
він носить з собою старі фотокартки
й захлялу акваріумну рибину.
я бачу як в стінах його черствої кімнатки
веселі скелети ламають спини.
мені неодмінно до нього в сповідь,
інакше навіщо ця милість божа?
я схожа на тінь його, що говорить
про те, що давно ні на кого не схожа....
рік розлітається на жмути сивого волосся,
притрушуючи аркуші вичавлені.
він невимушено доживає віку на моєму плечі,
обирає колір труни й плаче над заповітом.
звідти вже не вертаються, бо не хочеться,-
там і ковдри тепліші й поштар не жалкує листів.
з обмілілого вогнища днів я одна навшпиньки.
стільки пахучих усмішок і натхнення
розливається часом на берег чужих життів.
він ніким не оскаржений і не виграний,
він для мене відсутність вибору
та від того лише тепліш.
і коли безпорадність завершення
я для нього трапляюсь першою,
надсилаючи в прірву вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351579
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
И было печально увидеть однажды
Непрошенной осени новый эскиз.
Цветы умирали на окнах от жажды,
Как листья, летящие с тополя вниз.
Молчание неба испуганно крало
Последнее солнце дрожащей рукой.
Казалась природа седой и усталой.
Цветение красок-в обмен на покой.
Но каждая капля дождя, как слезою,
Была обновлением,взмахом крыла.
Ночь прятала взгляды за шторой льняною,
Свеча, догорая, куда-то плыла,
Под тяжестью воска, у нового храма
Сердец восстановленных и дорогих,
Не ведая боли, забывший о шрамах,
Октябрь писал на пергаменте стих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 20.07.2012
моє серце проломить ребра
і на червоному килимі моєї кімнати
танцюватиме танго відчинених кватирок
під музику твоїх мрій
не влаштовуй сильних протягів
бо вітер змете всі мої фото з твого столу
вони віднесуть тебе
в країну зруйнованих фортець
твої кеди топтатимуть уламки моєї свідомості
а ти вирішиш, що це просто екскурсія
місцями бойової слави
наших пращурів
а що скажуть про нас наші онуки
якщо ми не народимо їх батьків
з власної дурості
чи то гордості
коли вони проклянуть нас
наш попіл стане просто органічним добривом
і це буде кінець
нашої казки
не дуже хеппі, але нарешті енд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350346
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 20.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2012
Слинить купчасті патли,
заниткує теревенце.
Світлом плямкає, бавиться.
Наче й не вкраля,
так собі – бабця.
Зпідлоба ба,
як підковують дятли
вороновану липу,
та хита головой:
Ой, лишенько!
ой…
Струсять, іроди, листячко.
Опаде, проросте
в павутиння-осіннячко…
Вже й не вкусиш оте,
від самого стебла соковите…
Пружний залишок життємиті
не змотаєш на теревенце.
Як не вистачить – доведеться
до буття доплітать сивину,
натщесонце –
порожній час,
білу тугу,
нудьгу без сну.
Знов стара головой хитає:
щось чорніє на небокраї.
Стисла зморшками сліпі очі…
Ой, недобре…
Ціле стадо хмарин тупоче,
страшно навіть дивиться!
Швидконіч треба змотувать!
Бо дурні ті
губаті ссавиці,
диха фирчасто, ривчасто,
обірвуть всі березові
посмішки,
злізуть липку облизувать;
з хизуватих тополь
позрізають сліпучую гордість
і гудзики.
Метушиться, клекоче-клопочеться,
відгризає життєві хвилиночки,
плаче бабця:
«ой, горе, не встигну!»,
так же хочеться милій дитиночці –
світу любому,
на весь рік і на виріст
сплести
найщасливішу диво-сорочечку!
Щоб у ній народилася...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351179
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Хвиля за хвилею,
Настрій за настроєм.
Світ крижаний.
Тоне повітря
Крилами ластівки.
День несумний.
Дуже солодка
Кава холодна.
Я не п’яна.
Просто втомились
Зустрічного ноги.
Просто весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248657
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 20.07.2012
Ніби риба на суші маюся
Чуже щастя живе за рогом
я до нього пальцем торкаюся
та не маю власне свого.
Щось болить у районі серця
щось кусає засохлі губи
то за те, що була відверта
то за те, що казали люди.
Майже ніч - нічого не бачу
йде хтось поруч в морозну хвилину
я себе копійками трачу
із розмахом кидаю за спину.
І майбутнє в руці гойдається
Когось бачу ось-там за рогом
чуже щастя іде спотикається
та не видно власне мого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351758
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Я лечу у безодню.
Я не знаю, чому.
Я розмінюю мрію.
Я немов не живу.
Мої крила побиті.
Мої думи пусті.
Мої сльози пролиті.
Мої дії не ті.
Хочу впасти і встати.
Хочу сили знайти.
Хочу все наверстати.
Хочу вверх. Висоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348213
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Стискається серце до болю.
Я плачу сухими сльозами.
Душа моя рветься на волю.
Кричу я німими словами.
Я плачу за всім, що не збýлось,
За мріями тими, що вбила…
Кричу я про все, що відчулось,
Коли марно Бога молила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348210
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
За руку з королем зі світу блазнів,
Ступаючи піщаними слідами
Десятків, що розпустою заразні.
Для неба я забруднена так само.
По скелях дертись, знаючи, що в прірву.
Ніч прийме те, що дощ не зробить чистим.
Мов з книги, сторінки з життя не вирву.
Я - просто тіло, яке можна з'їсти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348312
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Усе тепло, що є в моїй душі,
Тремтливий подих, пестощі, зізнання,
Всю ніжність слів, в яких нема межі –
Це все тобі, моє кохання.
Дбайливий, чистий погляд, що в твоїх очах
І береже, і манить, і розпалює бажання
Тримати сильні руки у своїх руках,
І це все ти – моє кохання.
Бринить ще на вустах солодкість поцілунку
Серденько пам’ятає щирі обіймання…
Повір, я не чекаю вже дорожчого дарунку,
Він в мене є – моє кохання.
2004 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348339
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
Так лагідно цілує сонце очі,
Так ніжно пестить шкіру, наче шовк.
Сховався тихо у душі дівочій
Примарний спогад – хижий, наче вовк.
Так добре: вовченя це приручила
Й живемо з ним у мирі вже давно,
Та в сон, як у туман я провалилась,
П`янкий й солодкий, як старе вино.
Я б у реальність вже й не поверталась,
Але – жива, і хочу ще пожить,
Хоча колись до болю закохалась,
Здається, буду завжди так любить.
10 квітня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329363
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Самотужки самота
Клунок з лахами несла.
Сіла стомлена стара,
Підперла плечем хреста.
Стала клунок розбирать,
Роздивлятися, зітхать.
Спершу люстерко знайшла,
От колись була краса…
Аж здригнулася рука.
Молитовка нескладна…
Матінка колись дала.
Похилилась голова.
Фотографія… Сім’я…
Вдарила об шлях сльоза.
Ще якийсь кудись квиток,
Мріялось, а чи збулось.
От кілечко . Так воно
Від кохання.Чи було?
Ще ошийничок кота,
Гарне було звіреня.
Лікаря рецепт знайшла,
Та пустого гамана.
Так зітха собі вона.
Добираеться до дна.
Раптом стямилась стара…
Збірку віршів підняла...
Посміхнулась самота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322362
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Ніщо так в світі швидко не зникає
І все біжить, і все минає
І тільки спогади вертають
Бо йдуть назад без вороття
Пам’ятають дні нашого життя
І з кожним днем вони летять,
І з кожним днем усе нові,
і тільки в них життєві дні,
невблаганні і тривкі,
дарують спогади людські.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322454
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Я знаю, це був ти. Пів-небокраю
Розмалював у пристрасні знамена.
Прекрасний, як Нарцис. На лоні раю
Твій образ сяяв. Розливав по венах
Натхнення забороненого плоду.
Я питиму повільно, аж до ранку
Його шалену й ніжну насолоду.
В тобі зникати хочу без останку.
Тебе кохати хочу, як востаннє,
Із уст зривати дикі орхідеї,
І серцем споглядати до світання
Картини у небесній галереї.
Я знаю, будеш мій. Обійми ночі
Нас заворожать, доведуть до краю…
Застигне світ. А я почути хочу
В солодкій невагомості: «Кохаю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322453
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Скажи мені ,як виправити світ,
Як виправити ту лиху годину,
Як виправити ненависть людську,
Що душу випиває до краплини.
Скажи мені ,як виправити світ,
Щоб усмішка кохана засіяла,
Щоб очі заясніли, як колись,
Мов сонечко ласкаве на світанні.
Скажи мені ,як виправити світ,
Щоб ти від щастя зіронькою стала,
Щоб мрії наші в небо здійнялись,
Щоб руки твої ніжно обіймали…
Скажи мені ,як виправити світ,
Щоб я в руках твоїх як сніг розтанув,
Щоб ніжність і кохання чарівне
Тебе й мене до віку зігрівало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322475
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Дотик рук, по тілу струм,
Тепло і темний запах ночі.
Ти не відчуєш шовку моїх губ,
Я не забуду твої світлі очі…
Вже скоро листя закружляє у танку,
Думки заплутались між друзів і знайомих.
Заварю каву, покладу легенький блюз
Нехай останнім пазлом стане сповідь.
Перед собою , не перед людьми.
Життя стрімке , так треба вміти жити-
Дивитися на світ зі сторони,
В своєму небі не боятись полетіти.
Цінити дружбу, віддавати все
тим, хто сміється щиро й до нестями...
...а ти тримаєш у руках ессе
І вносиш корективи в свої плани.
Спинись, “лови летючу мить життя”,
Кохай як вперше , мрій неоднозначно,
Залиш по собі слід в очах людей
….у темних , теплих, та часом невдячних…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322487
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Мені вас жаль - роздягнені, розкуті,
Нічним метеликом літаєте круг тіл.
Тіла спітнілі ті, і похіттю там чути!
Тікайте швидше з пастки павуків!
16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322489
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
***
Скільки їх, величних, попід хмари
П’єдестально вищаться? Мовляв,
Головніший всіх високих глав!
А довкола сочаться примари,
Тягнуться пальцато до душі,
Випивають щирість до безкрів’я...
На губах піни́ться марнослів’я,
Вирване пресвітерно зо лжі...
Ро́ки йдуть, вдаряються об стіни,
Завапновані під омофор святих.
Руки внизані металом примх
І довкруг - поклони і коліна...
Скільки ж їх? За мурами брехні
Воздвигають собі ложе честі?
А серця, невиміряно че́рстві,
Спочивають на пихатім дні...
(16.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322451
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Мій коханий рідний край –
Моє кохане рідне місто.
Любові, волі… єдності розмай,
Що надягнув віків намисто.
В тобі живе лицарський дух,
В тобі живе лицарська справа.
І серед нових забудов
Ні, не згасає тая слава.
Мій Січеславе* – рідний край,
Моє козацьке рідне місто.
Що у віках співав, співай –
Нехай тече Життя барвисто.
__________________________________________
*З карти 1773 року видно яку територію займав Катеринослав (Дніпропетровськ). Це фактично сучасний проспект Карла Маркса (центральний проспект міста). Але домінуючі поселення – це Половиця (сучасний проспект Гагаріна), Мандриківка (і зараз так називається), найбільше культурне і промислове місто на цих теренах – Новий Кодак, Таромське, Березанівка, Сухачівка і так далі. Це все запорозькі історичні поселення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290260
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 15.03.2012
(переклад власного російськомовного вірша)
Дихання гір та вітру ніжний подув,
Орлів кружляння в небесах,
Душа твоя, що любов’ю є повна,
І сила сяйва на руках…
…в твоїх руках та сила сонця,
Що є відчутною у снах,
Що вмить відбилась у очах,
Та знешкодила твій страх.
Той Страх,
що породила в нас Система –
Без мрії бути в самоті.
Ти позбавляєш розум від полону,
Познав всю силу Висоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312365
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 15.03.2012
Зірка летіла, немов гірськолижниця,
З міжгалактичного зоре-трампліна.
Знову неділею світ наш розтижниться
І помолитись стає на коліна.
Зоряний лет, як автограф, залишиться.
Пам’ять освітить колись неодмінно.
Темна безодня – лячна чорнокнижниця –
Нас помолитись вклада на коліна.
Січень снігами урешт розметелиться –
Довго ж на митниці січень тримали!
Вперше телятком зірчастим розтелиться
Біла телиця, як небо астралом.
Нива під снігом доглянута, впорана,
Зорана, марить зірковим врожаєм.
Все в цьому світі небесне і зоряне –
Просто вражає!
Люде неситий! Ти гори матерії
Мрієш у дім свій щоденно принести?
Знай, що життя – святвечірня містерія;
Час не шахрайства, омани, – а честі!
Зірка летіла, немов гірськолижниця,
З міжгалактичного зоре-трампліна.
Знову неділею світ наш розтижниться
І помолитись стає на коліна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322091
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Прийде на землю і дихне привітно,
Весна - красна, чудесниця полів.
І знов вони замайорять, розквітнуть
І оживуть від теплих, рясних злив.
Милує око і до себе горне,
Чаруюча, приваблива краса.
Вона, як наречена, неповторна -
І синьоока наче небеса.
І в серці радість світиться прозора,
Бо рідний край купається в теплі.
У цю весняну і прекрасну пору,
Вертаються додому журавлі.
І їх курликання - неначе пісня,
Яка за душу жалісно бере.
Зійшла зоря в нічному небі пізня
І місяць ясний по воді пливе.
Так ніжно гомонять навколо хвилі
І б'ють відлунням в тихі береги.
У ту весну були такі щасливі...
І ту любов ми вірно зберегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322092
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Спасибі Мамо,за науку,
За слово тепле,за добро,
Ковток життя,наснагу жити,
За своє віддане тепло,
За всі недоспанії ночі,
За сивочолий образ Ваш,
За Ваші щирі карі очі,
Шалений блиск у тих очах,
За щиру усмішку природи,
Першу супутницю в житті,
Про перше слово,перші кроки,
Що появилась Я на світі,
Поклін низенький я складаю,
І пам'ять бережу завжди,
Спасибі Мамо Вам велике,
Бажаю щостя, довголіття,доброти!
Присвячую свої Матері...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322035
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Лиш подумки з тобою я одна,
Торкаюсь губ твоїх лише у снах.
На дверях тінь ввижається твоя.
Hello! - так гукаю тебе я.
Сльози щастя - на очах,
І усмішка - на вустах, -
Це все те, про що я мрію
Наяву або у снах,
Бо я знаю, що ти є,
І лише тебе люблю.
Though you`ll never tell me, darling,
"I love you"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319804
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Пробач мені за все моє кохання,
За те, що на душі цвіла весна.
Пробач мені, що були сподівання
На те, що поруч будем ти і я.
Пробач, що намагався написати,
Свої вірші до тебе донести,
Пробач, що тебе боляче кохати,
Що боляче шукати й не знайти.
Пробач, що я не можу не любити,
Хоча я знаю, що ти цього б так хотіла,
Пробач мені за те, що хочу жити,
Хоча життя найгірше із життів.
Пробач за те, що хочу я благати
Востаннє, що це тяжко пояснити.
А можна, буду вітром цілувати,
Мені ж без тебе неможливо навіть жити.
А я сумую за Тобою,
Як соловейко за весною.
Та все ж моя журба розтане,
як сніг,
Удень погожий і весняний!
Я закохаюсь в Тебе знов.
Оце ж ВОНА прийшла-ЛЮБОВ.
Любов,любов,та годі слів!
Любить потрібно щиро й безкорисно.
Не так,як хтось-кричить на цілий світ.
Але в душі-порожньо і нечисто.
Тобі хотів би також побажать:
Люби,як хочеш щоб Тебе любили.
Серця поєднують ці почуття
І жити надають нам сили!
Кохай відверто,щиро і велично,
Якщо коханий заслуговує на це.
Хоч часто важко нам судить правдиво,
Любов затьмарює усе.
Кохай,кохай і будь коханою,
Неси крізь бурі почуття.
Комусь також будеш жаданою,
Любов не має вороття.
Любов і ненависть-так було вічно,
Одну від одної їх відділяє крок.
Щасливі ті,хто протягом життя,
Женуть його з своїх думок!
Хай зникнуть між нами невзгоди,
Крізь час пронесім почуття.
На дрібниці закриємо очі,
Не таке вже і довге життя.
Пробач мені мої образи,
Пробачу й я Тобі твої.
І все ж скажу Тобі я щиро,
Кохаю лиш Тебе, повір!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322048
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Ми зи́му пережили. Вже простіше.
А в спину сонна дихає весна.
У згадках - тінь задумливої тиші,
А нині інша.
Вільна.
Голосна.
У ній немає нот меланхолі́ї.
Розтанув лід і понесла вода.
Я з ним пройду.
Зостануся.
Зотлію.
А потім осінь - дорога пора...
І то не страх, не ілюзорні мрії,
Життя природа - мудра і проста:
Ранкове небо тихо вечоріє
Під спалах зір, і в тім така краса!..
І кожен день - всі найдорожчі миті,
Усі вони - Тобі.
Мені.
Обом.
У нас серця з тобою відігріті,
Ми можем поділитися теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322059
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Після бурхливої ночі пестощів та шаленства стомлені, але такі щасливі, заснули в обіймах один одного. Крізь солодкий сон я відчула твій поцілунок на щоці, і ще один, і ще….ти пригорнув мене до себе ближче і моє оголене тіло, яке ще досі тихо пульсувало від подарованої тобою насолоди, наливалось бажанням, а місяць звабливо кидав світло на груди, сіднички, наче бавився, і це заводило тебе ще більше. Ти кохав мене знову і знову, проникаючи до вершин блаженства, доводячи мене до божевілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322062
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
тобто нічого не відбувалося,
люди дружили, почуття розбивалися.
клялися в дружбі в коханні клялися
потім ішли, як покручене листя.
дмухали пристрасно в вуха, кохалися,
люди дружили - почуття розбивалися
якось побачивши очі кохані,
власні ховали задумано-п'яні.
так все вертілося: діти, робота,
навчання у школі, по-хаті, по-плотах.
так ніби знову цензуру наклали
люди дружили, прощали, кохали.
кум до куми, кума десь у місто
кажуть же всі:"з одного ми тіста,
треба докупи його замісити
жити так жити, любити й любити"
дні пролітали, люди мінялися,
тобто нічого не відбувалося.
клялися в дружбі в коханні клялися
потім ішли, як покручене листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300593
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 15.03.2012
я живу у тобі пальцями й думками,
наче риба, що сховалась в мулі.
наче пристрасть що була між нами,
застібаю рани, цятки білокурі.
розстібаю вічність - день прожитий разом,
розстеляю ліжко мокре від сльози.
в поєднанні з жалем і нестримним джазом
я живу у тобі, просто прожени.
шкрябаю камінням по вікні маршрутки,
босими ногами йду по сплаву днів.
я живу у тобі, як живуть придурки,
ти ж бо мене надто сильно захотів.
не змогла віддати краплі болі й крові,
не змогла любити більше за любов.
снюсь тобі даремно, граю в карти долі,
в нас уже не вірю, ти ж бо сам пішов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300595
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 15.03.2012
а ти, просто маленька ілюзія
засмічена моїм диханням,
розрізана скісними рисками по плечах
ніби коліями часу
можна відміряти до і після
кожен сантиметр шкіри об'єднаних нас
а все таки виходить нескінченість
тут тільки починається новий віраж
що відкриває свої пальці
ніби небо протікає в його жилах
ніби ти давно не ілюзія
а тепле дихання
яке всотує мене в свої пустки
розчиняє на невідомі частини твого тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300718
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 15.03.2012
так читають лише великих поетів,
обожнюють найпрекрасніших жінок.
таких як ти підстрілюють на злеті,
такі як я - натиснуть на курок.
давай не будем гратися у нарди,
ловити гав поки спливає рай
світ вже ітак неначе гнійна яма
лови своє, хапай міцніш, тікай.
усе давно змогли завоювати,
а зараз кожен тягне в свій барліг.
зелені ріки кинули за грати
і кулемет мені не допоміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300830
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 15.03.2012
чекала твого тепла дихаючи на скло
гріла його ніби нашу дитину
ти ж не знав що вона народжена
в пізню холодну осінню днину
ми справляли перший рік її сходження
двоє пили гаряче молоко з пляшечки
вона називає тебе дядечком
хорошим містером в шляпі
лежить на животі на тій канапі
що ми так любили
знаєш чекаю ще досі
чищу капці заспелюю постіль
так як тоді цілі ночі читаю
дихаю в скло плачу трохи пю чаю
того що з Китаю привіз у валізі
шкода наші весни до неї не влізли
дихаю небом губи в замочку
я вже не прошу за себе і дочку
просто згадаю в засніжену днину
як ми ненароком "зробили" Христину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301045
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 15.03.2012
не день, а просто білий папірець
не зроблено нічого не забуто
лиш тихий шум доносить вітерець
мого минулого, а може і майбутнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301046
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 15.03.2012
усе на купу ніби на замовлення
чужі проблеми і мої доповнення
така розхристана
шарфи кульки дослідження
двійки трійки хронічні вже запізнення
хвороби близьких сльози ніби з попелу
стійка чітка піднята сонна з погребу
карають дні вербальні запозичені
усе на купу хоче пережити це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302029
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 15.03.2012
Порив душі колись мине,
А ти, не забувай мене.
Мереживо моїх питань,
Які кричали - перестань.
Тривоги під колеса кинь,
А в комусь суть мою зустрінь,
Й надію що в тобі жила,
Причину що мене знайшла.
Розлий вино на килимок,
Осколками моїх думок.
Молитвою вірші читай,
Емблеми з тіла позривай,
Нові думки чи не нові
Емейлами пиши мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302039
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 15.03.2012
розкидано блокноти по столі,
записки різні, книга, пилка, ліки
скотч, гаманець і ножиці старі,
зарядка, телефон, від кави стіки.
маленьке ліжко вигляда ввікно
на ньому речі, всіх не розібрати.
під ним стоїть зіпсоване вино,
а трішки далі - чоботи і шмати.
тріпоче вітер по брудних чашках,
а може й чистих - розібрати важко.
у холодильнику холодне пиво й квас,
сир з ковбасою викинули вчасно.
тут атмосфера тиха та легка,
навіює нам спогади буденні.
і ловить погляд сірого кота,
це світ такий - ми зовсім не нікчемні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302302
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 15.03.2012
Зима закрила очі рукавами,
Щоб не впустити жодного сніжку.
Щоб холод не зцілив пекучі рани
Йому вони прийшлися до смаку.
Зима закрила нас у клітці лева,
По різні боки одного життя.
Мені шептала що я королева.
Тобі – шпигунка, зрадниця, чужа.
Я не відома для твоїх вакансій.
Я не кохана для твоїх очей.
Я з тих що ти назвав би "голодранці"
Але я в клітці серед всіх людей.
Для мене ти недоторкана призма,
Для мене ти егоїстичне тло.
Але ти в клітці і твоя харизма
Тобі піде напевно лиш на зло.
Зима закрила очі рукавами,
Щоб не зустріти кров на поріжку.
Щоб холод не зцілив комусь з нас рани,
Вони йому прийшлися до смаку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303935
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 15.03.2012
тікає час і тікає від люду
щось би зробити в цю ніч
може напитися сліз й усюди
кинути снігу під віз
щоб ніби справді зима навалила
білі замети довкруж
щоб білі весни не лили дощами
і не розхлюпали стуж
щоб було радо Різдво зустрічати
в колі родиннім близькім
щоб захотілось на час не зважати
що цокотом б’є на весь дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304543
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 15.03.2012
По проводах трамвайного депо
Стрибають чорні змучені ворони
Стрибають дні мов карди із кіно
Стрибає світ в прокурені вагони
Все прилипає руки, светр, шкіра
Багато поглядів небачених ніким
Багато запахів атеїстична віра
Зелені шпильки біло-сірий дим
З мого вікна, з твоєї запальнички
З старої книги, маминих калош
Летять кудись ворони й воронички
Кидають крик і невеликий дрож
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304556
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 15.03.2012
З’явився ніби молоко під чаєм
Торочив всім що так скучаєш
Як вітер виє попід вікна
Так ти за ним блукаєш світом.
Що вже стомився у чеканні
Що хочеш солоду кохання
Що знаєш всі мої секрети
А я не знаю навіть де ти
Не хочу зла тобі чинити
Чи хочу… аби відімстити?
Я не злопам’ятна як інші
Звільню тебе від тої ніші
Не треба вити бо замерзнеш
І так мене назад не вернеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304755
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 15.03.2012
Хочу тебе знайти
Між малюнків під ногами
І хмар над головою
Щоб було приємно і легко з тобою
Щоб слів вистачало усе розказати
Хочу знайти так аби не втрачати
Раз й назавжди поміж колій і люду
Щоб пристрасть одна і ні каплі абсурду
Щоб думати треба і треба кохати
Хочу тебе в світі цім відшукати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304949
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 15.03.2012
ми врожай не одної грядки
лиш відлуння дурної епохи
доглядали нас різні випадки
один рік і чутки про аборти
тебе виховав батько і мати
а мене вся суспільна громада
ти учився на бубоні грати
я чекав поки з'явиться мама
ти учився у вишах країни
пив горілку медову і з перцем
вмів робити відразливі міни
і плювати кругом з чистим серцем
я не мав ані хати ні друзів
про яку тут освіту казати
я блукав поміж постаті люду
і хотів мами очі впізнати
ти палив іноземні валюти
їздив в Рим у Париж і на Кани
я в останнім ковточку повітря
Мріяв тільки торкнутися мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306891
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 15.03.2012
Ти не любиш мене...
Дні волочуть думки
Магістралі, стовпи
На стовпах голуби
Голуби на душі
Наробили бардак
Ти не любиш мене
Значить повний дурак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316511
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 15.03.2012
Затримую дихання
тихіше, тихіше...
гладить волосся
полум'я місячне
дорога розтягує
нашу розлуку
ти там, а я тут
тихо, тихо...
НІ ЗВУКУ.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319818
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 15.03.2012