Писать нездешними
Загадочными буквами,
Снимать одежды и считать минуты,
Хотеть растаять и хотеть остаться
Идти в атаку, чтоб без боя сдаться.
Любить
Твой кофе по утрам
И сказки,
Глотать обиды
Робко и с опаской,
Выплевывать их горькими словами,
И верить в то,
Что что-то между нами еще живет,
Пусть еле-еле дышит,
Пускай не видит и почти не слышит,
Но все же есть,
А значит не напрасно
Ты варишь кофе и читаешь сказки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347799
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Не плутайте любов з коханням,
Його ж бо сила руйнівна.
Не плутай тишу із мовчанням,
У тиші вічність промовля.
Не переплутай ненароком
Безсмертя з вічністю життя.
Не називайте долю роком,
А безкінечність - небуттям.
Наказ не плутайте з проханням,
Багацтво - з кількістю грошей.
Життя не плутай з існуванням,
Ціну - із цінністю речей.
Не плутай цноту і невинність,
Емоцію та почуття.
Не плутай часу швидкоплинність
З невідворотністю кінця.
Не думай, наче справжня мужність
В жорстокості почин бере.
Не плутай інтелект та мудрість,
Бо не в знаннях вона живе.
Не плутай істину й догмати,
В примарну святість їх не вір,
Бо пристрасть хтивістю вважати -
Природі йти наперекір.
Не плутайте палкі зізнання
З німою величчю чуття.
Трагічний пафос - зі стражданням,
А плач душі з гірким виттям.
Не плутайте із горем тугу,
Не нарікай хрестом мету.
Та острахом слабкого духу
Не називайте доброту.
Бажання не приймай за мрії,
Інакшість вадою не зви.
Не сплутай віру і надії,
А совіть за суддю візьми.
Не плутай Генія з шаленством,
А музику з набором нот.
Не плутай щастя і блаженство
З відсутністю усіх турбот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 18.06.2012
Звір здичавілий, звір-зрада зі злобою.
Зрада-зневірення, злість забуття.
Змінено, змарено, зойками здавлено.
Звідки забралася, звідки зійшла?
Зараз зізнаюся – згаяно, згублено.
Засвітла, затемна зуби зціпить.
Зрушено зовсім, задуха знервована.
Зникнути, змушена зтерти, зійти.
Змилуйся, земле, зазвичай заквітчана.
Зливою злість змий, зірки запали.
Зернятка згоди збери заповзятливо.
Зорями звечора засип, засій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341760
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Як пахне, змочений сльозою, асфальт!
Як пахне асфальт цей влітку!
Часом буває так жаль,
Часом буває так гірко...
Я поринаю у світ
Міського виживання.
Ти закриваєш зеніт
Нашого некохання.
Як солодко пахне асфальт,
Змочений моєю сльозою.
І часом так жаль, так жаль,
Що знов не зі мною.
Сама іду по воді
Залишеній небесами.
Не варто і знати тобі,
Що між нами...
Живи і не знай жалю,
Я плакать не буду.
Тебе понад все люблю,
Тебе не забуду.
Як пахне асфальт від дощу,
А я від дощу радію!
І сльози мої, мов росу,
Той дощ ненароком змиє.
Як пахне асфальт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343982
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Когда чувствую
Твоих поцелуев
Влажность
Понимаю
Что это
Бесконечно важно
И нет
Ничего важнее
Я был бы с тобой
Даже если бы
Был геем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344037
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Я вирвав тебе як пухлину,
І рану залізом припік.
Хотілося дертись на стіну,-
Терпів і тримався як міг.
Біль вщух. Відійшов на задвірки,
Залишивши осад в душі,
Що вийшов піском через нирки.
Ми стали навіки чужі.
Я окріп. Знову звівся на ноги,
І сильнішим ставав не по днях.
Лиш зрідка свербить на погоду
Спотворений шрам на грудях.
-//-//-//-
Ти стоїш, поглядаєш з-під лоба,
І дереш іще свіжий рубець.
Рецидив. Повернулась хвороба,
Невже це іще не кінець?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319132
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 17.06.2012
Привіт! надіюсь ти дочитаєш до кінця! пишу тобі, хоч знаю, що не потрібно цього робити. а пишу тому, бо хочу, бо кому ще розкажу про те, як мені зараз.....і пишу не тому, що хочу від тебе якогось співчуття чи щось таке, а тому, що так відчуваю зараз, в цю мить!а що, як завтра для мене не настане, і я не донесу до тебе своє розбите на друзки серце і пошматовану батогом реальності душу. Завтра...я буду злитись на себе,що докучаю тобі, що я така слабка і не тримаю на повідку свої буйні емоціїї, що я вже зовсім і не я, бо не схожа на себе зовсім! але це буде завтра! а зараз я роблю те, що роблю...надіюсь, це буде останній крик з моєї глибини, і тоді стане легше, і я перестану тебе тривожити в будь-який спосіб! і ця наша розмова, як ніж просто в серце..........я й справді щиро бажаю тобі відчути це неймовірне відчуття, хай не так, як хотілося б, але все ж таки!вибач...........!!!!!!!але мені так, ну не знаю як - погано, тобто погано - це не те слово, прикро і боляче, нестерпно пече зліва, я ніколи не знала такого болю, чесно, якесь таке палюче.......не знаю, що ти думаєш і відчуваєш, читаючи ці нісенітниці, тільки надіюсь, що не жалієш, як якусь скиглячу собачку!!!! не хочу, щоб ти так про мене думав!!знаєш, я просто себе заспокоюю тим, що щиро вірю в якусь білу, ясраво сніжно білу смугу в моєму житті після цієї чорноти! і я маю на увазі навіть не мрії щодо майбутнього, а загалом якесь щось добре і позитивне, хай не особисто зі мною!чцікаво чи ти хоч розумієш, про що це я???????
...то виходить ніякий я не талант, а так собі писака, якщо навіть жодного розділового знаку не можу поставити в своєму житті, не те що його писати! таких "поетів" як я он, хоч греблю гати!хочу зібратися з думками і написати щось путнє, а не виходить, он тебе вже певно голова болить це читати, а нічого так і не зрозуміло........... ти не подумай, що цим листом я спонукаю тебе до чогось, ні! але вже б хотіла, щоб це все перейшло у стадію приємних спогадів, а не .....навіть не знаю, як назвати... у писаки забракло слів........надіюсь, хоч тобі легше, в плані хоча б чистоти сумління, та й взагалі.......
...доле, де ти? ото геніально сказав Кобзар! хоча, на що мені нарікати? здорова, і слава Богу, а Він нас вчить жертовності! от моя жертва! сподіваюсь, її оцінять, хоч дуже б хотіла, щоб Він мені сказав, як кому там, Якову, здається, що бачить мою віру і не прийме такої жертви! так........
...живемо в сучасному світі, а змінних деталей для людського організу так мало! от є штучне серце, нирка, а мізки чи почуття? нема?! у скронях так і пульсує одне ім"я! пробач.....так важко прокидатися кожного ранку з тим терпким відчуттям браку лише однієї людини, дивно правда, скільки мільярдів людей на землі, а бракує однієї найріднішої і найдорожчої ..............добре, досить скавуліти. ще раз пробач за ці дурниці, та й за все інше, але така я вже є емоційна!ніби полегшало, чи ні, та байдуже! головне, що я зробила хоч наймізерніше з того, чого хочу, бо все інше під грифом "заборонено". може ти й не дочитав, а якщо дочитав, то дякую. добре що трохи "виговорилась" і поплакла на "плечі" людини,якій довіряю найпотаємніше...................................................................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344643
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012