Як далеко сьогодні від антики!
У мистецтві мистецького мало.
Є мистецтво, а в нім деградантики,
А митців майже зовсім нестало.
Ми не вільні і душі нам припнуто -
вивіряємо кожен рух,
аби зайве стільцями не скрипнути,
не подразнити панський слух...
І вже звично нам шиї підставити
під важкий і короткий ланцюг!
Ми даємо собою правити,
граєм ролі покірних слуг...
Не вдає вам, що вже загралися?
Осоружне вже те грання!
Хто насправді ми? Що з нами сталося,
що пустилися навмання?
Чуєш, світе злиднів і дешевої ковбаси?!!
Може ми лиш того і гідні щоб для нас співали труси?!!
Може, ну її, всю ту антику, десь подалі, щоб і не бачити?
Ну, безцінні мої мутантики, чи здалося, чи й справді плачете...
Плачте, плачте, щоб душі танули!
У плачі надірвіться хоч.
Наші предки на нас не ставили.
Наші предки любили дощ...
Наші предки вклонялись сонечку,
в них красною була весна,
А у нас чумачечші коники.
А у нас — що не він, то вона!
Мужики без всілякого сорому
рясно гемби помадять за люстрами!
Що Содоми ті із Гоморрами.
Просто дяді не впорались з “чуствами”...
Та хіба ж воно стане за рало,
чи підтрима беззахисну пані,
як воно лише нігтя зламало,
а штани вже дивися і ... мокрі...
Ой, далеко ж сьогодні від Антики -
Не доскочити, не докрикнути!
Незважайте на деградантиків
і не дай вам Ярило, звикнути.
Всіх життя поховає у вихорі,
не для всіх навіть стане землі
у безмежно-тісному вимірі,
Де великі жили як малі.
Плачте, плачте, над нами дітоньки!
Перед вами у нас вина.
Хай же стане на всіх вас житонька
І весна щоб була красна.
Помоліться за нас до сонечка,
щоб за нас не не карало вас.
Ну, бувайте, синочки й донечки!
Нам в далеку дорогу час.
16.12.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393647
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Если можно, то мне эспрессо,
новостей и немного денег,
путешествовать, меньше стресса,
больше нежности, без истерик.
Шоколадку, добрее утро,
вдохновения и улыбок..
если можно, давайте утку
запеченную или рыбу.
Дольше - молодость, позже - старость,
двух детей, или дальше - внуков..
и здоровья бы - вот подарок,
к черту - грыжу и близорукость.
а еще бы - побыть успешной,
и портрет хочу (лучше - в профиль)..
ой, простите меня, конечно,
замечталась..
мне - черный кофе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393550
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Я намалюю тобі Утопію,
Де все так легко, де всі ми вільні.
Відкинь цей морфій, не треба опію,
Лише фантазія - все стабільно.
Поглянь сюди - ось тут Свобода,
Тут - Право Думки, як ти й хотів.
А тут - культура твого народу,
Що йшла із дзвоном шаблюк, мечів.
Тут Правда водить під руку Мудрість,
Тут вищий рівень організації.
В усіх ідеях тут однодумність.
Це те, що звемо \"цивілізація\".
Чому скривився? І чим здивований?
Обличчя тьмяні і потемнілі?
А, ти про них... Це колишні воїни,
Вся їх історія - шрам на тілі.
Їм дійсно важко - вони забуті,
А з ними бунти і боротьба.
Їм спокій лиш до грудей прикутий,
Іскра в очах уже нежива.
Тепер ти знаєш... Що, розчарований?
Була мета, ми до неї йшли...
Дійшли щасливими і здоровими,
А те, що прганули, не знайшли.
Ось вся утопія... Так буває:
Ми народились, щоб дертись вгору.
Наш реалізм. Постривай, благаю!
Ще потримаюсь за мрію хвору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392379
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013