могутній вибух духа в тілі -
і кульки складові
летять крізь виміри і простір
із швидкістю думок,
крізь всі часи;
пронизую собою
скрізь усе
тим світлом,
яким я власне й є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321995
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 18.03.2012
ще не розкритий парашут
внутрішнього світу –
часова петля
у смертного на шиї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320013
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
так тривожно коли відчуваєш бурю..
у волосся встромляє свої пальці тииииша….
і затишшя …
цілковите мовчання пилом лягає на повіки полиць…
вуста німі…зав’язані рожевою стрічкою…
хочеться більше слухати…
більше відчувати…
менше запитувати...
немов в очікуванні чогось/когось…
в такому розтягнутому склі набряклі початки неба..
ми хворіємо тим паче свідомо…
забуваючи що любов вбиває…
якщо ти один з тих хто відчуває її сильніше інших,
ти лишень глянь їй очима сповнені вогню…
вона полюбить тебе,
як метелик...
..і знищить тебе..
не давши сказати слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310782
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 03.03.2012
небо обнажило жилы
солнца
эякулируя светом
на целюлитный участок
дождливосочащихся
девственным весенним дождем
облаков..
* *
ты до безумия ненавидишь меня
за мою любовь
а я неимоверно сильно люблю тебя
за твою ненависть
такая странная любовь..
все события прерывисты
суицидальностью
случая
время как бы намекает нам
всегда
немыми подсказками
|с острыми краями
осознания|
и до нелепости необъяснимыми
на то
что не нужно рассчитывать
на него
НИКОГДА
потому что время уже рассчитано
наперед.
всё что ты имеешь
это право на омолаживающую
надежду
это право до отчаянья
верить!
что всё
на что ты когда-либо надеялся
во что когда-либо хотел верить
случайно не умрет
не закончится
а если и подойдет к концу
то только к логическому
и только так
как задумал
Ты.
право
подкреплять
переменчивую легкость
уверенности
генерированием сладостных
иллюзий
впитывая сок приторных
эмоций
естественнорожденной
радости
сдабривая память
эпизодами эфемерности
в комфортном микроклимате
трепетно
воссозданного тобой
отдельного
мира
во вселенной
воистину
бесконечного
Микрокосма
где только
она
ты
ее Ненависть
и твоя
Любовь.
*фоновая композиция –
Kauan «Ommeltu Polku»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317566
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 03.03.2012
Зеленою хвилею ясночолих штормів
накриває місцеве сузір’я засніженого Тибету
Маленький хлопчик грається нутрощами гірських долин
згорнувиш смакові рецептори
в сувій прадавнього ламаїстського літа,
Тишею споєне повітря прагне бути ковтком її волі
Вітер спускає пасма поволі
застигаючи в їїї очах
аутичним відлунням жалю
сопілка Сме\рті з його вуст прагне стати фантомом
вбитого лелеки
Зриваючись з обрієм сонце наповнює золотоволосі
храми буддистськими долями
місце обміну плоті
І тільки птахи нервово зриваючись порушують
цим станом ступінь вологості повітря
контури тіла висвічують на чолі наскрізні рани
Крадькома
склепіння пряного неба перетворюється в єдиний
механізм молитви
Спускаючись ржавими від довгого мовчання сходами
відпускає порожніми від нот очима останній рейс\метр
Уважно дихає наскрізними штрих-кодами
комах заплетених в чисте і запашне волосся
наздоганяючи цілує й відпускає зором
Її духмяно збалансовані вуста,
Наповнюючи власність клітковиною
безмежно-непередбачувано-солодких слів.
Впиняється слинявими зубами у соковиту від парної любові
плоть
й не хоче відпускати прагнучи німо замкнути провідники,
залишитися шоколадним слідом на блідо-голубих кістках
Вона вже опираючись у запромінений перетяг покинутого
рейсу
наповнює метро агонією смерті
Бензино-олов’яне коло замикаючись згорає
землею,
дрібні поминки почуттів.
Нещадно задихаючись під поїзд прожогом летить астматик
(Помітивши медово-соковиті обриси нічних метеликів у
вікових ескулапів)
на випалених від апокаліпсій рейсах
Метро неначе оживає,
вливаючись приємними парфумами
В закутки шумного інцесту брудного міста.
Буддистська тиша пророкує німі беззвучно-мелодійні
Інтонації сопілки Смерті з вуст німого ламаїста,
шо спостерігаючи за бузруків’ям вітру
спускає сонце ниткою за обрій Тибетської гортані
граючись з нутрощами гірських долин́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301581
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 03.03.2012
Как хочется выверлибнуться,
да покруче,
переворачивая автомобили, мирно спящие
на детской площадке,
разбивая вдребезги последнее окно сарая,
доживающего век свой за покосившимся забором
частного сектора
примыкающего к хрущобе,
плюя на звёзды
и вытирая слюну с лица.
и крикнуть:
- Подонки! -
в лицо двум старикам,
пожаловавшимся на тебя папикам когда-то,
мирно прогуливающимся в ночном дворе.
Но я нажимаю клавиши...
Как хочется выверлибнуться
и забыть силлабо-тонику,
как страшный сон.
Но я ищу рифму,
подгоняя размер
на автомате.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315129
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 02.03.2012
Танк-диплодок повергает отряд астроногих
Синие ведьмы играют победные марши на трубах
Веджы надежды одежды немногих немногих
Сняли как скальпы с истерзанных каверзных трупов
Только кадавры не врут и не ведают боли
Мавры на лаврах почиют в преддверие супа
Перец дерзит базилику и просит щепоточку соли
Вечер приходит и гибнет за родинку тупо
Вождь астороногих насупившись першинг готовит
Ведьмы мычат и по чатам расходятся красным
Так и во тьме фиолетовой капельки крови
Блещут как звёзды прекрасные просто прекрасно.
Танк-диплодок доедает двухзначных злаков гектары
Асус двухядерный Будды в Иисуса верует только
А астроноги рыдают и требуют, требуют кары
Только на нарах волшебных срастаются мыслей осколки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315228
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 02.03.2012
если всмотреться в небо
то можно увидеть
как выдох
становится облаком
облако приобретает
черты любимой
готовой пролиться
на тебя слезами счастья
сразу
после следующего твоего вдоха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318286
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
вода журчит отголосками жизней:
падают капли - жизней частицы,
на мелкие части расходятся жизни
под действием силы
под пламенем веры
в деревья и птиц превращаются боги
и птицы и звери стремятся укрыться в спокойствии Духа
подальше от смерти, подальше от злобы.
охотник от ярости больше не может смеяться от счастья,
стреляя по каплям несущимся с неба,
целующим землю и преданным вере не страшен охотник пускающий пулю -
ведь карлик есть карлик -
для вечности будет всего лиш мельчайшею каплею в целом.
чтоб снова вернуться к ичточнику -
в море -
дорогу следует выискать, зная -
с какою же целью капли упали на мертвую землю.
вот капли блуждают и знания ищут,
тем самым дороги себе создавая,
с той целью -
чтоб в море снова вернуться и с морем им слиться в конечном итоге,
а те же, что в мире пытаются выжить,
цепляясь корявыми пальцами нервов
за мусор скрывающий смех с преисподней -
согнутся под тяжестью смеха такого и капли исчезнут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317407
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
муха - это ключ к познанию происхождения суеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314254
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 18.02.2012
високовольтність
всесвітнім потопом обступила
і я наповнився водою до русалок –
оргазмами свідомостей
сплітатись в нитку щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292561
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 17.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2012
холод коле голим гіллям по пальцях
пристаркуваті майже лисі добродійки
сидячі у смітнику
мажуть червоним
зморщені губи
опущені вниз до землі
як руки батьків і дітей
алкаші під дощем
б"ють мокрих псів
своїх і чужих
заокругленим черевиком
б"ють в те місце
де у мене злітає остання пташка
коли випадає сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294575
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 15.02.2012
падай в брудну ванну
карпова луска чіплятиметься до п"яток
чуже волосся тремтячими зніматимеш зі щік
дряпатимеш свої стегна
намагаючись змити
бруд і гріхи всіх тих
хто мокнув тут плавав
виймав мило з очей
втомився
втонув
швидко швидко кліпаєш
на стелі чорні цяточки
починають рухатися
як зграя збожеволілих птахів
які кричать своїми кривими дзьобами
і стукають в стелю
аж так що штукатурка падає
в сірі очі
і набитий піною ротик
на обличчя
з п"ятнадцятьма відтінками синього
цвітаста гола дівчинка
дівчина-йогурт
як добре
що ти нарешті миєшся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294321
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 15.02.2012