БАТЬКІВСЬКА ХАТА
Приїздіть, любі діти, до хати,
Де чекають вас батько і мати.
Поки стежка додому ще в’ється,
Доки батьківське серце ще б’ється.
Вони кожного дня у віконце
Виглядають вас всіх, наче сонце.
Не примушуйте довго чекати,
Бо ви можете їх не застати.
Їм не треба від вас вже нічого,
Тільки б ви не забули дороги
І частіше до них приїжджали,
Та онуки в дворі щебетали.
Бо колись буде пусткою хата,
Не стрічатиме більше вас мати,
І закриються батькові очі,
Що чекали на вас дні і ночі.
Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250227
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 16.06.2012
Кожен вірш - недосконалий!
В кожному - жахливий збій.
Неймовірний твір, та вдалий
Є об'єктом моїх мрій.
Критику, що з ніг збиває
Вистою, та не стерплю.
Той, хто разить забуває,
Що я в нього не плюю.
Хочеш критикою мазать?
Спробуй сам такі сліди
І під нігті голки лазять.
Сам створи, тоді суди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331738
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
В стражданнях й муках на хресті
Спаситель помирав.
- Прости їм, Отче, злоби ці, -
З любов'ю Він сказав.
Весь світ Ісус звільнив з пітьми,
Віддавши кров і тіло.
Всім серцем нас Господь любив
І йшов на смерть Він сміло.
Стікала кров рікою з ран,
Свята й дорогоцінна,
Яку пожертвував наш Пан
З любові, що безмірна.
Та злоба лютих ворогів
В серцях росла невпинно
Ніхто із них не розумів:
Пролита кров невинна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330060
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Запитав у ясну днину
Свого сина дід Павло:
-Ти скажи мені,дитино,
Що то значить ГМО?
-Це існує,любий тату,
Технологія така,
Де схрестити із салатом
Можуть навіть їжака.
Вживлять ген якийсь в рослину
Від мишей чи від корів.
Дід аж скрикнув-Годі,сину,
Я,здається,зрозумів.
Саме вчора їв капусту,
Так жував,немов млинці.
Замість звичного нам хрусту
Якийсь жир на язиці.
Узяв яблуко зелене,
З виду гарне та смачне,
З’їв,а потім кляті гени
Колошматили мене .
Це ж виходить,боронь Боже,
Якщо з’їм я щось не те,
То з’явитись можуть роги,
Або хвіст ще приросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266761
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 04.03.2012
Не живите в злобе,
В зависти греховной,
Помните о Боге,
Бойтесь бездуховной
Жизни всего пуще,
Во Христе живите,
Не губите души,
Заповеди чтите!
Не творите лиха
Людям по злой воле
И в своих молитвах
Не просите крови!
Не судите скоро,
Милосердны будьте!
Не творите злого,
Помыслы забудьте
Черные, худые,
Бог – Судья Верховный!
За поступки злые
Кара ждет виновных!
Божий Суд настигнет
Завсегда злодея –
Счахнет он и стихнет
В муках околея!
Не гневите Бога,
Зла не сотворяйте!
По своей дороге
Без греха ступайте!
© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-126731/20091128
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242182
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 18.02.2012
У горбатім «Запорожці»
Їхав дід з роботи.
Раптом вперся ненароком
У «Мерс» шестисотий.
Вийшли два мордовороти
Пики,мов томати.
І приставили до рота
Дуло автомата.
-Ану вилєз із консєрви!
Бистро поднял лапкі!
Всьо,іспортіл ти нам нєрви
І попал на «бабкі».
В діда губи заніміли:
-Оце так задача!
Враз майнула думка сміла:
Є ж сусід по дачі!
Повезу я їх до нього.
От де живуть люди!
Вкажу сам я їм дорогу,
А там будь,що буде.
І сказав браткам він тихо,
Думаючи думу:
Все сплачу.Не хочу лиха.
Називайте суму.
-Ти чо,дєд,тіпа гєроєм,
Где возьмьош ти «бабкі»?
Ми ж в асфальт тєбя зароєм,
Мілий ти наш,сладкій!
Дід лепече:-Недалечко
Маю я тут дачу,
Сто гусей і три овечки,
Ще й кролів в придачу.
Та і в доларах тримаю
Деяку заначку.
То ж добра,мабуть,я маю
На три ваших тачки.
-Правда,что ль,дєдуль, в натурє
Сможеш ти отдать долгі?
У нас знаєш сколько дурі,
Смотрі,мілий,нє шалі.
Мчали швидко понад яром,
Стали коло двору.
У братків враз окуляри
Поповзли угору.
Бо узріли там хороми
П’ятиповерхові,
Цілу купу охорони
І в дворі,і в домі.
-Нічєго сєбє гусятник,
Кроліки да утки!
Ти,дєдуля,рєшил с нами
Шутіть єщо шуткі?
-Та я ,я…,ви там казали...
Закінчити він не встиг,
Бо братки зметикували
І в машину… тільки плиг.
А дідусь:-Заждіть,синочки!
Як же я віддам борги?
-Та іди ти з ними в бочку!
Щоб нас тут « не розвели».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315001
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Як важко розшукати справедливість,
Як легко знов відчуть розчарування…
Усе частіш перемагає біль
У світі, де немає покаяння.
Життя летить по вовчому закону –
У кого сила – в того більше прав…
І багатіючи, отой сильніший, вчора
У жебрака останнє відібрав.
Там де нажива – завмирає правда…
І там, де розкіш – совість не живе…
Закони вовчі – пожирають душі,
Недавно чесних, совісних людей.
Як часто у погоні за прибутком,
В надії обікрасти цілий світ,
За кожною копійкою трясуться…
«не дай бог, хто чуть більше норми з”їсть»
Закони вовчі? Може і не так.
Бо в зграї кожен знає своє місце…
В суспільстві ні. Очерствіла душа
Демократично-вільного суспільства.
Але не скрізь панують ці закони.
- Не розумію тільки в чому річ.
Де менше демократії, там совість,
Там правда найцінніший в домі гість.
Чомусь в селі, де в кожного свій дім,
Де в кожної родини свій достаток…
Боронь господь там пожаліть води,
Або сусіду, хліба шмат не дати.
Там люди друзі, може й вороги…
Але там чемність, ввічливість панує.
Душа там квітне, лічить свої рани
І майбуття без відчаю малює.
Та тільки появляється «господар»
- ці цінності зникають назавжди.
І дуже рідко совість допоможе,
Йому з людьми, консенсуси знайти.
І в котре повертаються закони,
Людей перевертати на вовків…
І цей процес назад не повернути,
Як не вернути прожиті роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314065
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012