Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до ниточки цю осінь.
Срібляста мряка зблисне у волоссі,
Як згадка про холодні, сірі дні.
Земля нап'ється сивого дощу
За день до того, як посипле з сита
Дрібні сніги зима несамовита.
І я печаль у небо відпущу -
Хай розгойдає горлицею вись,
Від сніговиці струшуючи крила.
Я чи не вперше осінь незлюбила!..
Думки, як пси побиті, розбрелись.
Цей до дірок затертий монохром,
І ця нависла над душею втома -
Так, ніби я відірвана від дому,
Як той листок забутий за вікном.
Мов пластилін, втрачає форму світ,
Піддаючись новим метаморфозам.
І паморозі біла целюлоза
Вкриває кисті закоцюрблих віт.
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до квітки, до травинки...
А там, гляди, і плазму неба вимкне -
І буде сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Кінчається літо, а я
Ніяк зупинитись не можу,
Вже воду студе́нить Ілля,
Вже серпень вкрав днину погожу,
А я все майбутнім живу:
Що завтра нарешті спочину,
Зариюсь блаженно в траву,
Квітуючи в ній безпричинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843785
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 24.02.2018
Що є життя, земне буття ,
Гнізда сімейного звиття ?
Чи часу плин без вороття ?
Шляху щоденного биття ?
Шукання гріш на прожиття ?
І чи доведем до пуття
Свої потреби, почуття,
Чи буде вічнеє риття
В шуканні істини буття ?
Якби знаття, якби знаття
Може не було б і ниття
Все б рівно йшло як вишиття .
Якби вертались з забуття ,
Якби ми мали каяття,
Змогли відкинути сміття
І зазирнути в небуття .
Якби знаття, якби знаття ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772241
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 24.02.2018
Прошу́, прийди полоскотати нерви
Зарозумілій тітоньці-зимі,
Бо вже душа вичерпує резерви,
Очікуючи життєдайних змін…
Бо вже крило, обшарпане вітрами,
Забуло смак дзвінкої висоти.
О, ці скупі холодні панорами
І цей полинний присмак гіркоти!..
Прийди й поруш, розколихай, роздмухай,
Перетряси крізь сито, як муку́.
Вже нишком наслухаю краєм вуха
Твою джерельну музику п’янку!
Вже чую запах пролісків у лісі,
Хоч березня не видно, та дарма,
Відхлипує бурульками на стрісі
Капризна і ображена зима.
Тож на медове сонце не скупися,
Бо зачекавсь на нього білий світ!
Скрипить у полі срібна колісниця –
Вантажить лютий клунки снігові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776793
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 24.02.2018
А межень у снігу...
Зухвала й бунтівна
зима свою жагу
втамовує сповна.
В пуховику земля,
вагою гнеться ліс,
схолоджені поля
у пелену взялись.
Убрались в кожушки
калина, глід, кизил.
Засріблені вершки
у тополиних крил.
А холод і в рукав
забрався, і в колер*,
і за лице щипав
без ніжності й манер.
Зимовий передзвін
вростав в захмарну вись,
струмок і водогін
у кригу зодяглись.
Пороша, як перкаль!
Зимовий антураж.
А холод у кришталь
заковує пейзаж.
*Колер -жіночий комір.
Межень - лютий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777065
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 24.02.2018
майдани, долі, сиві зграї,
неправда, безвість, ордени.
і ті, що небо підпирають,
о, матінко, твої сини.
столикі зайди, біди, слави,
лукаві ліплять свій едем…
то де замолене «ізбави»?
І де Месія, Боже, де?!
споконвіків напевне грішні…
відлуння – дзеркало криве...
і «плила кача» в тиху вічність,
і до сих пір пливе, пливе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778163
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 24.02.2018
День згас, неначе сенсор телефону,
Закованого у режим "стенд-бай",
Бетонний ліс ковтнуло темним фоном,
Лише ліхтар боровся: "Постривай!".
Я глянув крізь вікно у вічі ночі
І тихо, крадькома шепочу тій:
"Він влізти у кохання печі хоче,
Палаючий Освєнцим почуттів..."
"У нього п'ять життів чи може пам'ять
Коротка, як спідниця у повій?
З такими міражами справи мав я -
Добром це не закінчиться, повір!"
"Накриє човен водами Біскаю,
Залиє в душу горя повні трюми!
Нехай тих ендорфінів уникає -
Вони бо менш стійкіші за парфюми."
Кричу: "Чому, зірката, очі косиш?!
В яку зросте хворобу твій посів? -
Сама бо їх "листи" до них приносиш
На крилах своїх романтичних снів!"
Мовчала темна пані, як Голгофа:
Розп'ята сцена, нібито в кіно...
Небесні сльози льодяним горохом
Вже ладні були вибити вікно.
(гінці ж з її "листами" під порогом...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764947
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 15.12.2017
До Королівства Снів домчить сучасний ліфт,
Лиш поверхами дня промиготить перед очима.
Одна коротка мить – і хтось уже летить.
Я ж добираюсь сходами крутими.
Дорога непроста. Рахую я до ста.
Нарешті під воротами тупцюю,
Чекаю короля… Морфей, дозволь і я
В твоєму Королівстві погостюю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761598
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 15.12.2017
горячими шагами разбудить росу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763893
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Макраме гілля.
Тільки в листі яблуні
Руденький котик...
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762440
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Шурхотить так само під ногами
Золоте осіннє середмістя.
Сиве небо сріблом амальгами
На волосся падає врочисто.
Павутиння зморшок попід вії
Не вдягай сезонним суховіттям.
Задощить іще пташиний вирій,
Заблищить під райдугою Світязь.
Наші весни ще не всі зачаті.
Поцілунки сяють корогвами,
Підкидають хмизу у багаття,
Гріють душі, розтуляють брами.
Не даруй букети і каблучки,
Хоч від них бува на диво тепло,
В очі глянь, коли цілуєш ручки:
Не пожовкло – захватом затерпло!
(2014-2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762471
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Вже відспівала хуртовина,
Покрився білим пухом ліс.
Морозом писана картину
Раптовий затишок приніс.
Все замело, заворожило,
Доріг не видно, ні слідів,
Йордан чекає на кропило,
У ополонці між льодів.
Тріщить криниця під вербою,
Наводить шурхіт очерет,
І вітру звук немов з гобою,
Згадав про новий менует.
Немов король робив поклони,
Хилився ледве верболіз.
А лід тріщав, мов бив у дзвони,
Білів далеко темний ліс.
Зайці поснули у долині,
Мовчала білочка в дуплі,
Ще червоніли на калині,
Морозні ягідки малі.
Потрохи засвітились зорі,
Рогатий Місяць хмари пас.
Сміялася зима на дворі,
Мороз своїм кожухом тряс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710166
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Снує по небу срібний Місяць,
Як діаманти ясні зорі.
Що в темнім небі наче висять,
Зникають вмить, як хвилі в морі.
Я роздивляюсь твої очі,
Що сяють наче діаманти,
Лише тобі посеред ночі,
Сердечні б’ють мої куранти.
З тобою прагну поруч бути,
Бо я п’янію без вина,
Дивитись в очі, голос чути,
З душі ця думка вирина.
У замку Любарта зустріну,
Де соколи летять увись.
Казкову, ніжну, солов’їну,
За неї Богу я моливсь.
Відкинь кудись свої вагання,
Роки летять і час летить,
Давай пізнаємо кохання,
Бо, що життя – це тільки мить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700194
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Накинулась холодом осінь
На ніжне,від літа, вбрання,
Неначе пробуджена повінь
Несеться дощами щодня.
Злякалося літо зелене,
Побігло кудись,чи втекло:
Тихенько,мінливо все в*яне,
Неначе й життя не було.
Листочок летить за листочком,
Вкривається щемом земля,
Заріччя лежить за місточком –
Чорніють,горюють поля.
Туманами стелить світанок:
Холонуть гаї і луги,
Парує довкілля… І ранок
Пробуджує смуток шульги.
Готовиться спати природа,
Стомилась вітрами ходьби,
Щоденно міняється мода
Від золота до голотьби.
Давно попрощалися з літом,
І осінь летить птахом ввись…
Душа схаменулася з віком
І просить мене: «Помолись!»
Роки вже скосились в рядочок,
Від Бога – найкращі дари,
Осінні, згорнулись в клубочок –
Нестримно злітають з гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 19.10.2016
Поклич мене, стомилася, сто…ми…
І ще сто нас лишилося в минулім.
Повітряні мости, намиста, кулі
І ми, ще діти, летимо саньми!..
Минулося… немає нас, нема…
Лише стежки, верстальниці убогі –
Верстають милі, думання, тривоги.
Як змах крила – надії, мрії змах…
Забулося… Різдво, Великдень, Спас…
Зі свята – в будень, із весни – у літо.
Поміж говіння, зливи, першоцвіту –
Немає нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660248
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Поети завжди були трохи еквілібристами...
Над чашкою прірви, над... Розрізом діб
Так хочеться впасти. І бігти, і мчати, і плисти, і...
Пити чай. І ,можливо, курити кріп.
І бачити їх пошрамовані строфами руки.
Побиті рядками, покраяні ритмом аорти
І бути не поряд, не першими і не другими,
А дуже далекими і дуже глибокосортними.
Їх очі на фото стають дивним чином... Щирішими
У вікнах незасклених стертих до виразок рам
Вони бачать нас. І... Бачать якось по-іншому.
І кожна людина - для них це по-суті шрам.
І кожне життя це ,по-суті, для них сокира
І кожне знайомство для них - особистий кат.
Так часом хочеться просто змахнути крилами,
Щоб зовсім не стало такої дороги - "назад".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647916
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 07.03.2016
У просвіті – лжеліхтарі
І ніч, і осінь.
Огонь і кров на вівтарі
Жертвоприношень.
Гаряча даль, холодна вись,
Вози чумацькі.
Мовчать дуби іще з «колись»
Їм літ за надцять.
У вирі зрад і ницих рад
Піїти й ліри.
Війна, паломники, парад…
Чи те хотіли?...
Юрба іуд, невинний Бог
Розп’ятий досі…
Межи гріхів згадають мо’
Про світ і просвіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621352
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 19.11.2015
[img]http://winallos.com/uploads/imgon/640x480/2014-09/5e05e3f02f66670decc9ee327a062db6.jpg[/img]
Як добре мчати сонцю навздогін,
Поскрипуючи стертими педалями,
І слухати, як яблучка колін
Цілує вітер мускусно-сандаловий!..
І зблиски помаранчевих медуз
Ловити на льоту тонкими шприхами,
Розгойдувати трав'яний обрус,
І пахощі усотувати вдихами.
І слати велофарою сигнал
Рудому сонцю: "Еге-гей! Побач мене...",
Воно ж, тебе угледівши з-за хмар,
У відповідь кивне якось завдячливо.
І стиглим обважнілим гарбузом
Покотиться за обрій підрум'янений...
З підсвіткою, немов казковий гном,
Залопоти́ш асфальтом, як мембраною.
І, стрімко набираючи розгін,
Поскрипуючи стертими педалями,
Вже ліхтарям помчишся навздогін –
Щаслива, божевільна, неприкаяна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594026
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 18.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Я молилася, прагнула, мріяла,
Як паломник ішла до мети.
А літа мої птахами білими
Вили гнізда за мревом густим.
І псалми, що на янгольськім криласі,
Завмирали у світлі нірван.
І несни мої в зорях губилися,
В час, коли зігрівали слова.
Я любила, горіла, я вірила,
Прагла правди між зла і прелюд.
В тишині, що прошрамлена війнами,
Я – люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621656
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Захворіло Сонечко -
Ліки п'є ;
І хова в долонечки
Личенько своє...
Вкрилася периною
Неба вись,
І блука хмариною
Дощик - он, дивись!
Заберу малесеньке
З-під дощу,
Дам рушник м'якесенький,
Чаєм пригощу;
Запрошу я Сонечко
До душі,
Дам йому в долонечки
Казку і віршІ ...
Завтра розпогодяться
Небеса -
Бо з любові рОдяться
Справжні Чудеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 16.11.2015
На відстані серця, на віддалі слів і мовчань,
Де ні молитов, ні прокльонів - одне лише небо.
Химерна до болю громами розхристана грань
Й незаймані літом полівки некошених стебел.
Така моя осінь, дощами зачата в душі,
Уривками фраз щось мінорне нашіптує вітер.
Проста і без гриму, їй все оте зайве. А втім
Прийти у цей світ безборонною треба вміти.
©Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604727
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 27.09.2015
От мені б розірвати хмари
І очистити синє небо,
Щоб поділись дощі - примари,
Бо землі більше їх не треба.
Щоб побачити зранку сонце,
Щоб пташки щебетали зрання,
Щоб не били дощі в віконце,
Щоб безхмарне було світання.
Бо вже скоро земля жнивує
І підсохнути має поле,
Хай Всевишній мене почує,
Щоб дощі не здалися болем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588778
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575714
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Не раз, не два гадалося мені,
Що на лану я заблукати хочу,
Упасти в маки і закрити очі –
Мов ти один у рідній стороні.
А ви хоч раз лежали у хлібах,
Де золотому вихорі вдалося
Куйовдить й пестить лагідно волосся,
Щоб зблиснув хміль в зволожених очах?
Щоб вільний дух свідомістю ввібрав
Оці величні Господа споруди!
Вдихнути злаків запахи у груди
Й упитись вдосталь ароматом трав;
Де плечі хвиль уперлись – в небесах
Сяйнути світлом раптом забаглося,
Коли тепло дозрілого колосся,
Мов струм, пройшлось по втомлених руках.
Перебере пучками по струні,
Аж ойкне враз вібрація у серці:
Приємна млість розіллється озерцем
В твоїй палкій вразливій глибині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551776
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Цвіте багряно в лютому герань,
Мов сад квітує в травні на відсонні,
Від ігрищ барв танцює підвіконня
Поміж холодних білих зазіхань.
На кожній шибці витівник – мороз
Малює казку - дивні візерунки.
Вручає ніби згубні подарунки
З космічних канн, півоній та мімоз.
Нема ні грама в образах тепла,
Відсутні зовсім промені любові…
Оце б хоч раз торкнулись кольорові
Мережки й звуки трепетно чола !
Орнамент той підкреслено блідий,
Мов шкутильгає тінь із порожнечі…
Чекаєш світла , що зігріє плечі,
А тут світанок дихає гнідий.
Невтішні замки , шпилі , голуби…
Не вишиває голка золотиста
На площі стін бурштинове намисто –
З весняних скринь зворушливі скарби.
Мов навмання писались сторінки,
Бо вражень геть позбавлені принади :
Ні насолоди , ні бодай відради
Я не знаходжу поглядом таки.
Німій красі , либонь , не до вітань,
Бо ніжне серце в гротах амальгами
Замкне зима іржавими ключами…
Хоч дню жива всміхається герань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547858
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 02.01.2015
Солодким нектаром розквітла акації злива,
У полисках сонця джміліє її ніжноцвіт.
Обійнята небом,стоїть загадково-мрійлива,
Медовою гущею радо шумить живопліт...
З небесної глиби спадає накидка парчева,
І місяця промінь розгладжує китиць кришталь.
У білій,духмяній сукенці,немов наречена,
Акації повінь пряде зоресяйну вуаль.....
10.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.12.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 18.12.2014
Вже зима на дворі,засріблилось Надстир’я,
Городину червону тереблять снігурі,
Сивуватий мороз прикрасив птахам пір’я,
Вітер гонить хмаринки побілівші вгорі.
Морозець, як художник, вишиває узори
І будує надійні, як Патона мости,
Хуртовина здіймає все нові й нові гори,
А вони прагнуть далі все рости і рости.
Мерехтять в небі зорі, Місяць сяє, як миска,
Тріскотить під ногами дорога вночі
І гойдається гілля, як дитяча колиска,
Лише зрідка кричать пустуни - пугачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544071
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Ще шумлять у полях недостиглі жита,
А хрущі до садків перебрались
І співає весна, і квітують літа,
А дві долі в цей час закохались…
Знову Мавка сплітає весняний вінок,
Натомилася річка від ряски,
Соловей посилає своє «тьох» та «тьох»,
А луги вишивають всім казку.
Конюшина цвіте і гаптує луги,
Роси зранку – неначе перлини
І лелеки по парах шукають сліди,
Мальви туляться ніжно до тину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541621
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Ненаписаний лист – одинак, що на дні душі
Звив гніздечко скупе із полинно-терпкої зажури
Осклянілий портрет у думках вже давно замшів,
Вже немає вогню, бо вітри суголосні задули.
І виліплює час аплікації з аве мрій,
Чорно-білі мости споряджає із грудня в січень.
І розгладжує вись паперовий картатий змій
Щоб одну лише мить зазирнути снігам у вічі.
Не лікують думки. Понад берегом чайки крик
І зіщулився в тьмі острівець призабутий нами.
Не напишу листа – ти без мене змирився, звик.
Межи долями – сніг. А чи осінь січе дощами?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541218
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Попрошу тебе: не іди,
Не губися у пущі грудня.
Мерехтять у снігах сліди –
Поторочі, чи діти блудні.
Замерзає на шибці день,
Зирить осудом в теплу хату.
У каміні ще де-не-де
Зблисне полум’я пелехато.
Сніжно-біло мовчать мости
Ті, що доля плела між нами.
Попрошу тебе: не іди,
Не розтань край зими снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540992
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
У жменях осінь принесла тумани
І листопледом вкрила спориші.
Простиглі ночі палахтять принадно
Помежи млою й небом на межі.
Проймає вітром сковане мовчання
Байдужо гасне каганець пустий.
Уже під ранок виплив увостаннє
Крізь сіру мряку місяць-вартовий.
До спілих марень туляться одвірки
Скриплять ворота скуті напівсном.
І награють повз віття томне «Гірко!»
Німі музики в полі за селом.
Вже скоро грудень. Так нестерпно-довго
Чекаю диво біле з далини.
Заосенілі нині до знемоги
Безногі тіні вперлися в тини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537116
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Слова - Леся Шмигельська
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Я забуду цей день, він такий, як і тисяча інших,
Тільки вітер сильніш і побільше на жменьку образ,
І стрімчасті думки, що по клаптях зібралися віршем,
Я забуду тепер, хоч до них повернуся не раз.
Полохливим зайчам заховалося сонце за обрій,
Загубивши надвечір свій слід у призахідній млі.
І у сутінках тих мені затишно, гарно і добре,
Я радію зіркам, наче матері діти малі.
Не важливо мені, що цей день називатиму «завтра»,
А за декілька літ я казатиму навіть «колись…».
Невідомий сюжет і ніким не розгаданий автор,
І на гребені днів безумовна межа бісектрис.
Кожен любить своє, але я закохався у осінь,
В міріади хмарин і гранатове листя в саду.
Жінка з осені йде, оглядаючи пізні покоси,
По стежках золотих я за нею росою піду...
Жінка з осені… Ні! Бо ця жінка, здається, із дива,
Із замерзлих краплин, що торкаються смутком лиця.
І жагуча, як мить, як Мадонна, безмежно вродлива,
І співають вітри серенади її без кінця.
А писати про сум і про осінь з дощами не треба?
Як не чутиму їх, то не буде, здається, й мене.
Я пірну в листовій, пригортаючи осінь до себе,
І у зливах рясних тихим жалем замру заодне...
Я складаю слова з осенілого жовтого листя,
Неслухняні рядки по землі пише вітер-школяр.
Перестиглі сади і осінні тумани пречисті,
І пречисті думки у полоні незвіданих чар.
Чи забуду цей день? А хіба він, як тисячі інших?
Чистим зором очей я торкаюся синіх небес
І блакитних дощів, наливаючи чашу по вінця,
Торжествую за день, що із темної ночі воскрес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538331
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
З далеких далей летять лелеки
Несуть на крилах світи далекі
І поклик неба.
Їх вічні лети, неначе пісня,
До болю чиста, до муки – грішна
Душі потреба.
У тиху гавань, де гнізда рідні,
Де слово тепле весною квітне
Вертають птиці.
І так стоясно, до сліз нестримно,
Як дні погожі лягають рими.
Ми стали вищі.
Ми ті, що прагнуть і мають віру,
В борні не згасли – змогли, зуміли,
Не впали духом.
Напившись висі та сліз доволі
Лелека біла у чистім полі
Стоїть і слуха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503829
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 14.11.2014
Садок, неначе вмерзлий в грунт кiстяк,
дерева - безпритульнi погорiльцi.
В нiм вiтер не вгамується нiяк,
а мiсяць висне, як листок на гiлцi.
Я знаю всi стежини у саду,
та нинi, як чужинець в нiм блукаю.
Iз совiстю, i нiччю не в ладу?
Чи вiдповiдь в душi своїй шукаю,
Навiщо жити, як опалий лист?
Щоб падати на скам’янiле груддя?
У чому мiй, незнаний серцю хист,
i що полишу пiсля себе людям?
Садок i я, вже сивi вiд життя,
вiн свiй занепад має за обнову.
А я, як безталанний, каяття
слова шепочу, знову, знову, знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533852
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 14.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Наснилася віхола – панна в лілейнім плащі.
Пробіглася полем, засипавши зимного пуху
Судомною втіхою, ніби вона ні причім
Намела під ноги й за овид гайнула щодуху.
Морозний світанок з-під вій розсипає зірки,
У світлій піжамі півсонно блукає стежками.
Босоніж по кризі до берега і навпаки
Вертає до хати накоханий білими снами.
О віхоло-панно, прошу, не тривож листопад,
Не сійся югою у сни золотаво-бентежні.
Від цього щаслива, чи може тобі невпопад,
Що листя на гіллі завмерло, немовби на стержні?
Моя білокоса терпка, як торішнє вино,
Не можу не пити твою перламутрову смуту.
Тебе не чекала, повір, та люблю все одно.
Крізь перші морози на мить повернути б…
Осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536457
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Знівечена, бідна, невільна,
Моя земля, моє боління.
Така від роду.
Сльози мого народу
Пропікають каміння.
Недоспіване, недоказане. недописане
Захисти,
Мій Боже! Це, небо, безсоння, дощі.
Світ мого маленького раю…
На Тебе уповаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532495
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Я витешу вогонь із білого каменя,
Що на моїй душі.
Залиши
Усе, що тебе болить – мені
Переболію колись.
Замкнусь
Аж на сім замків,
Щоб ні лукавого, ні Бога
Нікого.
Лише задзеркалля і пустка.
Ще дні, без часу та виміру.
Вимрію…
Так не можна, я знаю.
Та деколи хочеться, треба.
А як без неба?!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533142
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Прийшла зима негадано, неждано,
Не кликав жовтень блудницю. Та ба…
І крізь вітрів завихрене сопрано
Пече вогнем терпка її хода.
О так невчас! Та хто кого питає?
Осінні сни згромаджено на віз.
І в далині повільно завмирає
Безгрішний стукіт з’їжджених коліс.
А листопад? Заметені стежини.
Невдячна госте, дай прийти йому!
Лілейну рунь приречено-невинно
Пряде зима на вицвілу журбу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533341
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Ілюзія намовлених огнів,
Коли горить минуле й невідоме,
Коли надія гіркне до оскоми
І день, що подарований мені —
Це всього-на-всього лиш звуки павутини.
І шал рутини...
Ілюзія несказаних думок,
Де всі слова загублені в «сьогодні»,
Від горя слизько — далі йти не годні.
З пісочника розсипався пісок,
Що рахував: «А скільки ще до літа?»
Лишився вітер…
Ілюзія невистиглих бажань
Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
Оте столике, стоязике «треба»,
Де кожен крок — на вічних терезах.
І дощ не дощ, а марево зелене,
Що йде крізь мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519519
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 29.10.2014
Муркоче дощ за плівкою вікна,
Таке приємне тепле муркотіння!..
Мов десь бринить приглушено струна –
Мінорних нот мелодія осіння.
Розкішні крони виїла іржа,
Сповзла блискуча штучна позолота,
Листком обдертим зраджена душа,
Немов сирітка, тулиться до плота.
Горить багряно мокрий виноград,
У сиву мряку вибухнувши кров'ю,
Бо і його нещадний листопад
Не омине своєю нелюбов'ю.
Завихрить листя п'яна круговерть,
Награвшись, кине тліти і забуде...
Там, де життя вирує, тінню смерть
Чатує поруч – так було і буде.
Муркоче дощ, грайливе кошеня,
Бо що йому природи обмирання?
Ще буде у дерев нове вбрання,
Бо ця плаксива осінь - не остання.
Ще соками заграють гілочки,
Весна розтопить плівку захололу,
Проклюнуться, мов зубики, бруньки,
Нове життя забігає по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531182
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 05.02.2014
ЗалИшусь, як є, хай і ґвалт піднімають навколо,
чи знову закрутить по тому ж пекельному колу,
а може й знелюдить самотності ввірений острів,
і навіть як слово чиєсь буде грізне мов постріл.
Не стану і критись - як з того я маю й померти,
а може і просто – моя буде в прірву дорога,
то я аж ніяк не прийму лицемірного бога,
якщо він один для святого добра і вендети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477164
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Володимиру Мірошнику,
Відповідь на слова:
«Поділись душею через вірш!»
Душею, друже, я не поділюся…
Те, що в душі, відкрию для людей…
Душа одна і, чесно, я боюся,
Ділитись з кимось лише для ідей.
Бо, як же без душі? Хіба людина,
Щаслива буде, коли пів душі?
Напевно серце стане, як крижина,
Тоді і не писатиму вірші…
Прошу тебе, не ображайся, друже…
Та свою душу я лишу собі,
Ти зрозумієш, ти ж бо не байдужий,
Твоя душа живе лише в тобі.
Якщо людина ображає душу,
Чи рве її, чи ділиться із кимсь,
Чорні думки ти, як пилюку струшуй,
За свою душу Богу помолись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476019
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Ти граєш
Мою мелодію, і душу, і струну,
Безжально й ніжно, ще і ще одну
Торкаєш.
І я звучу
Твоєю скрипкою, цілунком і дощем,
В твоїх руках горю й холону. Ще
І ще кричу!
Я знаю,
Що справжнє завжди в митях, у моментах,
Й музИка вже ніщо без інструменту,
Коли кохає.
Зливалися
Майстерність з ніжністю і нотами цвіли.
Ми вже не грали – марили, жили,
Кохалися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447611
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 10.01.2014
На вогнищі печу свої думки…
Збігає час через тріскучу тишу.
Цю одинокість скоро вже залишу,
та поки – не почутий тут ніким.
О, мрії-думи, долетіть до зір.
Вам так потрібно глибочіні неба!
А серце рветься трепетно до тебе…
Лікую душу, очищаю зір…
Приспів:
Вогонь пала, о, як вогонь пала!
І душу гріє, і на серці ясно.
Любов – палка, яка ж любов палка!
Це почуття довіку не погасне!
Шепочуть в ніч, о, як шепочуть в ніч,
тріпочуть-квітнуть пелюстки вогненні!
Пресвітла ніч… Яка пресвітла ніч!
Любові ми довіку полонені.
Із небом вічним мрію віч-на-віч.
Вогонь плекаю, спогади гортаю.
Пекучих споминів багато маю…
Вогонь палає, догорає ніч.
Потроху, а таки лікує час.
Помалу, але все-таки світає.
Вогонь палає… Доля не питає…
Та як же в ній не вистачає нас!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469527
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 03.01.2014
Вже столи всі багато накриті,
А за вікнами чути кроки -
То ідуть в безкінечність миті
Грудня й цього, старого, року.
Сяє вогниками ялинка,
Наче хоче затьмарить зірку ;
Навіть мишка несе скоринку
В новорічно прикрашену нірку.
Таïну опівнічного неба
Розфарбовують бризки салютів...
Загадайте бажання для себе,
Намагайтесь погане забути ...
Розпочнемо з новоï сторінки
Свою світлу життєву повість :
Посірілі сумні відтінки -
Швидкоплинуча тимчасовість ...
Новий рік вже на злітній смузі -
Загадаю я без вагання
Щоб у рідних моïх і друзів
Заповітне збулось бажання!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469581
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 03.01.2014
Вечеряти сім’я зібралась за столом,
Лежить духмяний хліб на білій скатертині,
А за вікном туман розлігся над селом,
Сіріють лиш сади неначе в павутині.
Матуся подає у глечику кисіль,
У інший налила малечі молока,
Татусь порізав хліб, поставив темну сіль,
А старша із сестер всім кашу роздала.
Сказали «ОТЧЕ НАШ», чекають, як татусь
Почне вечерю – так в сім’ї ведеться…
І я тепер, з тих пір, теж Господу молюсь,
Бо хліб святий святим лише тоді зоветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469586
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Слова – Світлани Костюк
Виконує – Ярослав Чорногуз
Запис - Руслан Шевченко
Кліп – Олексія Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=DC9H3HvmQSU
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DC9H3HvmQSU[/youtube]
========================
У чашечках конвалій – тінь сльози.
Пречистої. Пресвітлої. Святої.
Пташок небесних диво- голоси
І пахощі осонценої хвої.
Уклін тобі, мій краю дорогий,
Де сосни, як послушники у Храмі,
Де незабудок ніжні береги
Заплетені джмелиними піснями.
Де спогади окрилені мої
Торкаються високої блакиті.
На струнах вітру плачуть солов`ї -
Найкращі солов`ї у цілім світі…
Порожній дім ще дихає теплом,
Лелечі гнізда моляться піснями.
А та верба старенька за селом
Щоночі тихо схлипує за нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469624
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Прийми вітання, мій народе вільний,
Низький уклін за честь твою і силу.
Твоя жертовність і робота спільна
Чарує світ; нові долає схили.
Я - горда бути краплею у морі,
Страху не мати. З нами Бог Всевишній.
Стояти будем в спільній непокорі!
Не ті ми, що були. Ми – не колишні.
Незламна віра в серці хай палає,
Мов тисячі вогнів горить завзято.
Свободи дух хай землю обіймає,
Й церковні дзвони кличуть лиш на свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469632
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Любителям гумору
Купив вчора на базарі мотиля Богдан,
Вудки склав свої гарненько, вичистив жупан.
Взяв мормишки і кілішка*, сала й ковбаси,
Літру взяв, бо без горілки жодної краси.
Спозарання на ставочку рибаків вже тьма,
Але жодної рибини ні в кого нема.
Пробурив чималу лунку у льоду Богдан
І розсівся в кріслечку наче справжній пан.
Мотиля вчепив, закинув і замовк на мить,
Але риба, мов закляв хтось, ні гу-гу – мовчить.
Так година пролетіла, добре змерз Богдан,
Він відклав свого кілішка, взявся за стакан.
По «Марусин поясочок» ллє він «Хлібний дар»
Випив залпом, затрусився, як малий школяр…
Врізав сала і хлібину, трішки ковбаси,
Заніміла чомусь риба, як він не просив.
Хвилин двадцять, допив пляшку, дур взяла своє,
Тут рибалка почалася… Знов і знов клює…
Карасів десятків зо три, щука й окунці,
Він малесеньку рибину ставить, як живці.
При азарті другу пляшку засмоктав Богдан,
Певно думав, що у хаті, що поруч диван,
Що з рибалки повернувся, риби наловив,
Все, що мав він із собою до кінця допив.
Ледь добрався до машини, але вже не сів,
Впав відразі на сидіння й зразу захропів.
Недарма в народі кажуть: «Кожному своє!»
Хтось рибалить – цьому радий, ну а інший – п’є!
Кілішок* – невеличкий стакан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469937
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
* * *
На Покрову в малім селі
клуб відкрили.
І товар завезли, й пісні,
й говорили.
На Покрову, як повелось,
храмували.
"Гей, співай, козаки!" – здалось,
всі співали.
Завітало гостей тепер,
як ніколи.
Жаль, що вранці якраз помер
дід Микола.
На Покрову столи довкруж
асфальтівки.
Храм сьогодні, а похорон –
з понеділка.
Сивий конюх закурює,
крутить вуса.
"Нема коней. І родичів…
Та кріплюся".
На Покрову в селі краса…
Плачуть вдови.
"Нам би в город автобуса,
до зубного б!..
І онуків провідати,
й нащот пенсій –
поміняти якісь справки
у собезі..."
На Покрову з’їжджаються
храмовії.
А потому – в глухім селі –
вовки виють.
Як до клубу збираються
парубійки, –
нема навіть причини їм
зчинить бійку.
Гей, дівчата, мов горлиці,
не баріться,
в свої рідні околиці
поверніться!
Буде й газ, і гулятимем новосілля.
А найбільше радітимем на весіллі.
А як діток хреститимем, –
свято знову.
Нову церкву відкриємо
на Покрову.
Дай же, Боже, нам кращую
долю мати,
гарну пісню козацькую
всім співати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454485
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Знову жовтень хлюпоче дощами ...
Я із ними давно на "ти ":
Відкоркована поміж нами
Пляшка пінистоï самоти ...
У калюжах човни на рейді -
Обирай, котрий твій -пливи!!!
Намалюй цілий світ у крейді -
Білі з сірістю острови...
Розбуди у вітрилах вітер -
Він до мене покаже шлях
У плетінні із рим і літер,
Із ремарками на полях ...
Ароматами кави й кориці
Я зведу поміж зір маяк ...
У лахмітті прадавньоï жриці
Затанцюю тобі за мідяк ...
І у ритмах шалених ночі,
На вершинах усіх життів,
Ти моï упізнаєш очі
Зі своïх потаємних снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454736
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
У цих лісах, як в Бога на долоні:
Пливе осіння тепла ворожба,
Терпкий димок соснових благовоній
Цілує мокру шапочку гриба.
В пожежі крон розплавилися роси,
Дрібний кришталь роздмухують вітри,
Листків кленових вигорілі стоси
Встелили плечі темної гори.
Верхи́ модрин куйовдять білу вовну
Хмарин-овечок в сонній череді,
Хтось перекинув з медом діжу повну -
На вітах гуснуть промені руді.
Церковний дзвін, пронизуючи тишу,
Крилом торкає матову блакить.
П'янке повітря подихом колишу
І день мені молитвою дзвенить!
І осінь тут погожа і прозора,
Мов хто розплавив сонячний бурштин.
Немов ковчег, загублений у горах,
У затінку сховався ветхий млин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454805
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Сонце зайшло за лісосмугу,
Залився перцем небосхил.
В червонім сяйві серед лугу,
Між сивих пращурських могил
Сиділа бабця дуже квола,
В руках тримаючи букет,
Перед хрестом старим додолу
Для гав насипала канхвет.
Вона ридала, з того зморшки
Неначе м’якли від води.
Їй усміхалися волошки,
Голівки рути й череди.
І було чути, як старенька,
Сповнена тугою, журбой,
Засохла нібито опенька,
З хрестом ділилася бідой:
– Кого зростила я, Іване?
Мені хвала йде від людей,
Проте найбільше горе дане
Від рідних, від своїх дітей.
Один на фермі головує,
В полях збира врожайний хліб.
Він найманців чужих годує,
А рідну матінку – сусід.
Молодший наш такий учений,
Він археолога здобув.
Земель об’їздив – край вселений,
А рідне селище забув.
Він раз на рік листівку ма́рку
Прислати може до йменин,
А я тоді прошу Одарку,
Хай прочитає, як там син.
Медаллю, каже, наградили,
Бо цінну знахідку знайшов.
А я благаю вищі сили,
Аби хоч раз у двір зайшов.
Гадала, донька білолиця
Розвіє ген жіночий плач.
Мар’яна з’їхала в столицю,
А муж у неї мов палач.
Сам їздить із директорами,
Її закрив, неначе в хлів.
Яка там подорож до мами?
В самої трійко дітлахів.
І я тепер одна, Іване.
Зростила, дáла, що могла.
Одарка ходить, баба Ганна,
В цілому, в хаті я одна.
Тебе младим цей світ пом’янув.
Ти все казав: дітей рости.
І хоч би раз із неба глянув,
У що ці дітки проросли!
…Там, де в полях зростає рута,
І перцем сходить небосхил,
Старенька мати, ніби пута,
Скинула душу між могил.
Коли зайшло за лісосмугу
Червоне сонце, все село
Померлій віддало заслугу.
А рідні дітки, хоч би хто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449022
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Я тебе проміняла на осінь,
На застудні плаксиві дощі...
Журавлі замережили просинь
І шипшини патлаті кущі
Зайнялись феєрверком багряним.
Перепріла пшенична канва,
Розливається запахом пряним
Розімліла у скирті трава.
Я волошки й жита проміняла
На янтарні букети листків,
На застиглі холодні дзеркала
Вересневих калюж і ставків...
На забуті мотиви флояри,
На молочний туман поміж гір,
Де, сповитий в оливкові чари,
Розгорнувся м'який кашемір.
Розбрелися думки безголосі,
Згасли барви ранкових заграв...
Я тебе проміняла на осінь,
Ти ж... на іншу мене проміняв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445448
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 13.08.2013
Я тобою снила, як дощем
Квітка снить у полудневу спеку,
І торкав душевні струни щем,
Що для тебе я така далека...
Я тобою снила, наче птах
Снить у клітці небом волошковим...
По твоїх заплутаних стежках
Розгубило щастя всі підкови.
Та збирати випало чужим
І ділити навпіл дні і ночі.
Ти мені на долю ворожив,
Та слова не справдились пророчі.
І в чужих незвіданих світах
За тобою стерла білі крила...
Я тобі відкрилась у віршах,
Та даремно душу оголила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Відлітають журавлі,
відлітають.
Тануть жалісні ключі,
душу крають.
Залишають рідний край,
залишають.
Та травинку кожну хай
пам’ятають.
Що було, те відцвіло
променисто
і зажурено лягло
падолистом.
Журавлиний клин печально
зависнув,
мов розірване вітрами
намисто.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли"
ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів
журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня –
гріють душу журавлі благовісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420002
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Дух Божий – над Водами…
золота Світлоносна Куля
над планетою-океаном,
що отримає згодом іме́ння – Земля…
безкінечно Жовте
над
необмежено світло-Синім…
мова
двокольору нашого
символізує момент
земного пе́редТворіння…
21.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420020
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Поте́пліло, пахне мигдаль,
Рожево цвітуть абрикоси
І сонця янтарну вуаль
Дзижчанням розгойдують оси.
На матові крильця бджоли
Улігся натомлений промінь
І збігла до сонних долин
Густа малахітова повінь.
І пінний морський лазурит
Нашіптує мушлям сонети,
Вітрисько, п'янкий ворожбит,
Розвісив бруньки-амулети,
Прикрасивши коси беріз
Над чистим оливковим ставом.
А в небі тоненький поріз
Промінням кровить золотаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420181
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
В небес блакиті ніжні дві душі
В проміннях сонця ніжаться в коханні.
Палких цілунків квіти запашні
Вустами спраглими в букет збирають зрання.
На постілі із золотистих хмар
Їх поєднало сяйво струн Ярила.
Він божеволіє від пестощів і чар,
Його приманює краса її зваблива.
Мить насолоди... Душі в небеса
Летять на крилах у шатро блаженства...
Для них обох лише ця казка вся,
Цей вихор пристрасті і ніжного шаленства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420208
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420219
Їх двоє в холодному ліжку...
Далеких знайомих квартира...
Тіла ще гарячі, та сніжка
Частину душі їх накрила...
І кожного вдома чекають,
У кожного сім'ї і діти...
Чому ж вони часто тікають
Туди, де є кава і квіти?
Слова незначимі витають
В ефірі загусклої хоті...
Вони їх уже не сприймають
Тремтінням розніженим плоті...
А стрілки біжать навіженно-
Прощальні палкі поцілунки...
Цураються, мов прокажені,
На людях відкрити стосунки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420251
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Кохала Вас я… безневинно,
Так, як кохають тільки діти.
Для Вас відкрилася дитинно,
Пізнавши чари Афродіти.
Я довіряла Вам безмежно…
(Так довіряють тільки Богу)
А Ви… взяли необережно—
Спихнули з неба… на підлогу.
Ви у душі моїй топтали
Сам едельвейс—прекрасну квітку.
Душі смарагдові кристали
Збирали у діряву сітку…
Летіла знов –ламала крила…
Та пробачала Вам …образи…
Любов смарагдами іскрилась.
А Ви купилися на … стрази…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419232
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Я - на війні! Із ким? З собою!
І полонених не беру!
У цім гроссмейстерськім двобої
Так чи інакше, я - помру...
У завойованій частині...
А в іншій- феніксом воскресну...
У слів збудованій вощині,
У диво- райдуг перевеслах.
У кожній росяній краплинці
Я віднайду свої утрати.
У шовком вишитій торбинці
Я буду мудрість зберігати.
Я напишу вірші найкращі
На глибах чорного граніту.
Святим вогнем здолаю хащі
Мого зруйнованого світу...
І відбудую. По цеглинці.
Збиваючи до крові руки.
І хай літають, як ординці,
Душевних мук голодні круки.
Я не злякаюсь більше болю-
Бо загартована в стражданнях,
Ціную людяність і волю,
Від хоті відрізню кохання!..
Навчуся жити, ніби м'ячик-
По мудрих фізики законах:
Чим дужче б'ють- тим вище скаче,
І у воді брудній не тоне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Кошенятко - ніжності клубочок,
Пригорнулось до мойого серця;
І тихенько щось собі муркоче,
Мружить очі- сонячні озерця.
Я йому читать хотіла казку,
А воно усілося на книжку:
- Краще вже відріж мені ковбаску,
Чи вполюй зі мною сіру мишку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419219
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Дослухайся серця:
витає Різдво над Землею!
Чекають Месії
високії гори, моря!
Мільйони стежинок
сьогодні ведуть в Галілею,
де над Вифлиємом
вже сяє яскрава зоря...
Дає вона змогу
ще раз народитись для Світла,
і щедро дарує
дещицю святого тепла:
щоб в нашому серці
троянда Любові розквітла,
аби все життя нам
та квітка незгасно цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390389
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 12.04.2013
Весна засяяла в віконці,
Струмки побігли в далечінь,
Земля радіє щедро Сонцю,
Душа чекає певних змін.
Розквітло в березі латаття,
Вже скоро верба зацвіте…
Зніме зима своє закляття,
Права весна в життя внесе.
Летять хмаринки вгору зранку,
Краплини творить дощ вгорі,
Лиш Сонце вигляне з-за ганку,
На луг злетяться журавлі.
Вони підуть в п’янкі болота,
Щоб захмеліти на землі,
Тут відпочинуть від польоту,
Тут дітки родяться малі.
Бо вдома лиш вони щасливі,
Стають тут діти на крило,
Тут землю небо освятило,
І щастя їхнє тут лягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417516
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Вечір спокуси тобі влаштувала:
Свічі,вино... Все як треба.
Музика Сходу тихенько лунала,
Та, що підносить до неба...
В мене - наряд танцівниці гарему...
- Ну ж бо, розслабся, султане!
Суміш аромаолії і крему-
Як час масажу настане...
Порухи танцю- твоїм в такт бажанням,
Зайве зняла покривало...
І поцілунок... Неначе останній...
Так,аж до серця проймало...
Я тріпотіла, мов білий метелик...
Раптом інтим увірвався:
- Блін! Вже двадцята! Вмикай швидше телик-
Там вже футбол розпочався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417550
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Коли запах асоціюється з подіями, а музика повертає в минуле... І не важливо скільки днів, митей чи років прожито.Кажуть,життя не вимірюється в кілометрах, але ти можеш полічити себе по посмішках рідних і друзів, тобі під силу поперегортати сторінки подій і вражень, а це дещо більше, ніж кількість днів у твоєму календарі прожитого... Банально. Філософія життя.Але зізнайтесь: в кожному із нас живе один із тих, Платон, Арістотель, Кант-ну, хто кого сповідує... І от коли поринаєш у спогади, коли знову живеш під мелодію-до сліз знайому і до кінчиків пальців перелічену мільйони разів, от тоді то, прагнеться писати свою теорію філософії... Пишеться. І може знайдеться хтось, хто сповідуватиме колись, тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417696
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Очі знов горять, іскорки в очах,
Це любов твоя на семи вітрах.
Ще вуста п’янкі і дівочий стан,
Серце рве любов, наче ураган.
Зорі угорі знов співають нам,
Тож не час тепер віддаватись снам,
Світиться в росі перлами трава,
Поцілунок знов відібрав слова.
Місяць взяв обох до полону нас,
Вже прийшла весна, це кохання час.
Зорі миготять в небі навесні,
Роси - не сльоза, а душі пісні,
Очі знов горять, іскорки в очах,
Це любов твоя на семи вітрах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416639
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Баюри в блиску сяють на полях,
Вода заполонила всі долини,
З полегшенням відкашлялась земля,
Неначе відхворіла на ангіну.
Замерехтіла димка весняна,
Рілля парує сонечком зігріта,
Пора прийшла на луки росяна,
Дощем умите засіяло жито.
Прокинулись від співу небеса,
Невтомний жайвір полетів у небо,
Він угорі надовго зависа,
На землю посилає ніжний щебет.
Жовтяві котики гойдаються в кущах,
Берізки проводжають слізно зиму,
Дерева у сіреньких ще плащах,
Скоро зелену вдягнуть одежину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413938
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
«Со мною вот что происходит
Ко мне мой старый друг не ходит…»
(Евтушенко Е.)
-------------------
«...Выпивая за завтраком чай,
О насущном мы даже не вспомним,
А бывает, порой, невзначай,
Другу лучшему, время, напомним.
Чем мы старше, труднее нам ждать…»
(Томаров Сергей "Последняя минута")
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413101
-------------------
«У меня сидит гость,
В голове его - гвоздь.
Это я его забил,
Чтобы гость не уходил»
(Из устного народного творчества)
========================
[b]Кто ходит в гости по утрам…
(Литературная пародия)[/b]
***
Со мною вот что происходит –
Ко мне мой старый друг заходит…
...Сидим, пьём чай в десятый раз…
Ты не забыл, который час?
А дома выключил утюг?
Соседи затопили вдруг?
Или на кухне травит газ,
Пока сидишь тут пятый час?
(Интересуюсь невзначай…)
Прости, что пьём несладкий чай –
Какие нынче угощенья?..
Я б предложил конфет, печенья –
Нет даже корочки насущной!
Но для фигуры – даже лучше…
Со мною вот что происходит –
Мой друг заварку переводит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413944
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Я не шкодую, що було.
Його ніколи не вернути,
Якщо і небо розіпнути, —
Не повернути, бо пройшло.
Я Богу вдячна, що дає:
Чи витримку, чи нагороду.
Не нарікаю на погоду.
Що заслужила, те — моє. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413594
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Під кучугурами зими
Дрімають ніжні первоцвіти,
Весняним диханням зігріті.
В лелітках білі килими
Вже де-не-де попротавали
Під теплим подихом землі.
На стрісі, ніби на брилі,
Бурульок димчасті опали
Пустили слізоньки рясні,
Надпивши сонячного фрешу.
Ще уночі морози крешуть,
Та вже тепліші стали дні.
Сховавши проблиски весни,
Застигла тиша білоткана,
Десь заблукала юна панна
Під руку з березнем хмільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413722
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
* * * * * * *
Сны
короче,
короче чёлки,
снят с повестки бойкот уродам,
и так ласково
блеют
волки
в это нежное время года.
К откровениям голых яблонь
липнет зелень,
и песней чьей-то
заправляет апрель,
как дьявол,
на своих
узловатых
флейтах.
Разбрелись по газонам нервы,
зябнут пальцы,
ключом играя…
Никакая она не стерва –
эта жизнь
без конца
и
края.
Никакая она – не сучья,
круговая её порука:
о сухих не жалеют сучьях
и не входят к любви без стука.
И разлука –
не крюк в уборной,
и петля на нём –
не дорога,
будь хоть рыжим ты,
будь хоть чёрным,
хоть бесцветным,
но жизнь – не трогай.
От дворовых глухих заборов,
знай, бреди себе
бездорожьем –
силой немощи,
честным вором,
детским плачем в ладони божьи.
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413775
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
А я чекала від тебе листа...
Хоч кілька грамів ніжності й ласки...
Хоч кілька крапель твого тепла...
Хоч епілог до любовної казки.
В поштовій ж скриньці нічого нема...
Ні ком, ні крапок, ні жодних літер...
Чекала промінь щастя дарма...
Лиш порожнечу розносить вітер...
Буря в душі... Та на екрані знак...
"Я тут! Я поруч! Знай, що я з тобою!"
І корабель пливе на твій маяк...
І почуття летять за ним юрбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413782
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
* * *
Незрадлива історії суть –
невичерпна
цілюща
криниця.
В ній взаємність людська
промениться,
осідає на дно
каламуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413785
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучий квіт заповітний.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст –
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого,
струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого,
струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков.
Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков,
повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411897
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Раз увечері, питає у синочка татко:
- Ти вже справив свою двійку, дорогий нащадку?
- Справив, таточку, звичайно,- простяга щоденник:
Усі твої настанови не були даремні.
- Дай-но гляну... Хто ж так робить?! Ну хто ж так справляє?!
Це востаннє тобі, сину, я допомагаю!
Неси лезо, ручку, гумку, стань отут, дивися,
Бо вже скоро прийде мама- знов буде свариться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411918
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
(Тімоні...)
із гнучкої лози,
зелененької рогози
я сплету для тебе
колисочку…
солодко буде
у колисочці плетеній спати,
барвіночку мій…
котик рудий
буде колисочку колихати,
мружитись - вуркотати…
казки
казати
буде колисочку
із лози-рогози
вітерець торкати –
колискових до сну співати…
буде мальва рожево-бліда
молода
під вікном стояти,
квітки
у шибки розтуляти –
тебе забавляти…
буде місяць,
проз мальву,
у віконечко заглядати –
колисочку
за вервечки тримати,
сріблом-золотом вистеляти…
зірочки з неба –
для тебе
будуть персте́ники дарувати…
із покуття –
Божа Мати
буде тебе, мій журавлику,
любов`ю вірною
благословляти…
24.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412045
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Ти малюєш мене сердечками
На вікні, що стуманюєш подихом,-
Із заплаканими краєчками-
Лише пальців чітким порухом.
Крізь малюнок милуєшся зорями,
Відкриваєш мою галактику.
Чашку чаю ми ділим порівну
І цукерку в червонім фантику.
І збиває нам ритми подиху
Танець рук в поцілунковій ніжності...
Затихають зимові помахи
Завіконної білосніжності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412105
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Над венерою небо – доверчиво рыжее,
над землёй –
голубое с подкладкой из звёздного крепа,
а над нашей, похожей на мёртвую бабочку, хижиной –
никакого нет,
даже бесцветного неба.
Всё бесплотней случайная радость –
бродить в её комнатах,
растревоженной памятью трогать цветы и предметы
и глядеть в потолок, по которому – к шторам задёрнутым –
уплывали когда-то,
блестя чешуёю,
кометы,
и глядеться
в разбитое гордыми взглядами зеркало
и страницу на счастье распахнутой двери,
за которой,
названия улиц безбожно коверкая,
тёмный ангел
шагами отчаянье меряет.
Дотлевает ореховый август над крышею выжженной,
в изголовья бессонниц дождей набивая солому,
голоса одолжив пустоте,
мы – в конце концов – выжили:
видимо, не смогли по-другому.
Но для той,
что косыми лучами закатов пришпилена,
никогда не прервётся полет над седеющей степью,
и колышатся травы,
играя с тончайшими крыльями,
и подсолнухи долго и пристально смотрят вослед ей.
2003-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410300
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Під лівим передпліччям тебе є зовсім юна і тиха ти,
Яка береже твоїх дихань священний вівтар.
А зорі – то маленькі дірки, через них небо може дихати,
Коли раптом не вистачить кисню за плівкою хмар.
Тиша – твій знахабнілий по вінця абориген,
Який вперто старається вгризтись в довіру.
Що у тебе всередині знає лиш Бог і рентген,
Але ж скільки охочих залізти до тебе під шкіру!
Випадкові персони пишуть життєві сценарії,
За якими ти пахнеш боргами зів’ялих гербер.
А всередині – море... І навіть шматки ламінарії
Перев’язують ґрати ажурно-колючих ребер.
Ти туди не пускай ті, хронічно чужі, кораблі,
В яких кожне вітрило, аж до кісток – хворе.
А в клітинах людей – не спростований надмір землі,
Тому ти маєш повне право на власне море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410007
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Журавлі ключем розбили хмари...
Аж до сліз проймає те "курли":
- Здрастуй, земле рідна, диво- чари!-
Дзвонами лунає ізгори.
Я дивлюсь- і серце завмирає-
Це ж весна на крилах їх летить!..
І доносить вітер з небокраю
Сонцем обціловану блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410176
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Твої, матусю, руки золоті,
Я пам’ятаю, як чарівну казку.
Роки були далеко не прості,
Від рук твоїх тоді отримав ласку.
Любов в очах, від зайця свіжий хліб,
Твій поцілунок, наче дар від Бога,
Від радощів на двір я знову біг,
На ту єдину у грязі дорогу.
Руки і нині в мене у очах,
Пройшли роки, Тебе давно немає,
Хоч інший я обрав життєвий шлях,
Та Твоїх рук мені не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409788
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Не знаю, друзі, скільки ще мені…
Чи навесні зустріну журавлів,
Молюся Богу і святій землі,
Вклоняюсь Вам, допоки ще живий…
А жити б ще хотів, бо внукам не зумів,
Багатства знань додати до життя,
Свої роки не тлів я, а горів,
Вогонь такий дала мені земля.
Для мене Україна - це життя,
Це мама, це родина, це мій світ…
Почув тут вперше співи солов’я,
На цій землі прожив чимало літ.
І що б не стало, хочу щоб душа,
Раділа сонцю, хлібу і сім’ї,
З собою не візьму я ні гроша -
Нехай мене схоронять в цій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409809
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Нежданний сніг. Розстрижена перина.
Тремкій весні за пазуху летить
Лелійним пухом ніжність лебедина.
Ген, молоком розбавлена, блакить
Загусла раптом білими вершками.
Сука́є пряжу віхола прудка
І далечінь, мережана стежками,-
Що скатертина, випрана й гладка.
А кучугури в пінній акварелі,
Мов лантухи́ із пір'ям на возах,
Під покривалом сніжної куделі
Ставка холодна згасла бірюза.
Згубивши путь, мов нитку Аріадни,
Снує весна - заплакане дівча...
Яка ж вона ще юна й безпорадна,
Бринить роса в топа́зових очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Розбуди мене пізньої ночі
Під легкий передзвін кришталю,
Зодіаків снують поторочі,
Їхній відлиск очима ловлю.
Відчайдушно тримаюсь за руку -
Лебедине надійне крило,
Від шовкової магії звуку
Тепле сяйво на душу лягло.
Сивий місяць задмухав лампаду
І під мантру космічну завмер...
Ти і я під дощем зорепаду
І чаруюча музика сфер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408951
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Я с высоты семи десятков лет
Гляжу на мир уставшими глазами,
Понять пытаюсь – в чем его секрет,
Как сохранился он в соседстве с нами?
Ведь мир для нас – привычная Земля
Да глубина натянутого неба.
Мы – варвары, в том и моя вина:
Безумствам общим поддавался слепо.
Для всех Земля – удобный сателлит,
Напичканный твореньями прогресса,
Как милость, Человек благоволит
Заботу проявить, для интереса.
Тревогу бьют давно колокола –
Становятся убийцами продукты.
Как захирела матушка Земля…
Кого винить? Неужто грех и фрукты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409005
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Березневі ночі дивоткані,
Затяжні рапсодії дощів,
У терпкому вогкому смерканні
Жар думок на порох перетлів.
Відзвучала джазовим оркестром
Сивопера сніжна далина.
Вічно юний березень-маестро
І його натхненниця весна...
І моїх незвіданих печалей
Мерехтливий бісер на щоці.
Горобині розсипи коралів
Догоріли смутком у руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408582
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Тікаєш від себе? Даремно.
На жаль, від думок не втечеш.
То серце поколює щемно,
То в грудях нестримно пече.
А то, коли місяць уповні,
Ім’я прошепочеш крізь сон,
То думи солодко-гріховні,
То пристрасті зносить мусон.
То спогадом, схованим в темну,
Завмерлі чуття обпечеш…
Ти хочеш забути? Даремно.
Від себе , на жаль, не втечеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408714
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Останній вальс... без музики,фанфар і зоряних ночей
Банально, ніби в казці, дванадцятку пробив;
Останній блиск..., сяйнувши в погляді його очей,
Мою усмішку на останнє танго запросив.
Останній вальс... на перехресті так знайомих нам доріг
Поставив крапку в непочатому етюді;
Останнє слово..., що його темниці шепіт нам зберіг,
Лунає поруч так усюди...
Останній вальс... вже не повернеться мелодія сердець
Й гітари звук не зможемо почути;
Останній подих..., а за вікном з сніжинок сплетений вінець
Того, чого ніколи в світі не забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365907
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 12.03.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407408
Замело сиву даль,
Замережило,
Світанкову вуаль
Забентежило.
Здійняло дивний сум
Щемно-трепетний,
Візерунками дум
Переплетений.
Кожен погляд і крок-
Напророчений;
Аріадни клубок
Переточений.
Вузликовим письмом,
Давно втраченим,
Я озвучу кіно
Непобачене...
Замітає весна,
Засумовує,
І печаль та пісна
Обціловує...
(Замело сиву даль,
Замережило,
Світанкову вуаль
Забентежило.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408469
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Ми знову разом, тільки ледь чужі.
Так незатишно, і чогось бракує.
Думки шалено б’ються в голові,
Чомусь душа по тій в тобі сумує.
Нестримно щось нас сковує тепер.
Ховають очі невідвертий погляд.
Безлюдним став колись любимий сквер,
Блукає тінню пам’ять з нами поряд…
Спадало листя краплями дощу,
Осінній день тягнув ще сонця світло.
Скажи мені, на відстані чому
Любов свою згубила непомітно?
Слова твої, забуті вже давно,
Сполохано лягали на обличчя…
Надломлене кохання, ніби скло,
У полисках конало на узбіччі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408447
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Куди і звідки йде людське життя?
Вперед? Назад?
В зеніт із глибини?
Спускаємося в прірву майбуття
з божественних вершин старовини?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408146
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Цвйогнув батіг, зірвались з місця коні,
Дорога закуріла з під копит…
Спину покрили крапельки солоні
І заблищали наче оксамит.
І цокіт полетів понад землею,
Покрив пилюкою засушений полин,
В повітрі задурманило стернею,
З пшеничних, щойно скошених, долин.
А коні бігли вітрові назустріч,
Тягнути віз, для них було, як гра…
Раділи ранку, будучи пліч-о-пліч,
А ранок тільки - тільки загоряв.
Цвйогнув (діалектичне) – хлиснув, вдарив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408272
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Дороги одягнули мереживні манжети,
Нап'ялили дерева пуховики із ранку,
Стоять скрізь сонні хати у снігових кашкетах,
І навіть слід вчорашній свою змінив огранку.
В бурулькових цимбалах видзвноює вітрисько,
І мляво позіхають під ковдрою садки,
Бавовняні хмаринки дрімають дуже низько-
Що можна їх дістати й попрЯсти на нитки'.
І зігріває мрії гарячий чай духм'яний,
З реальності в реальність перетікає час...
Оця весна зимова ще дуже-дуже рання,
І сонечко у хмарах - розмайовий аванс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408274
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Згортає лютий білі килими
І день по вінця сонечком налитий,
Крізь білі кросна сивої зими.
Вже березневі перші фаворити
Порозгортали крильця-пелюстки,
Щоби погріти в теплому промінні.
Прозорих крапель сяючі разки
Аж виграють у диво-мерехтінні!
Сріблясті таці лагідних калюж
Шовковий день мережить бурунцями,
Прудкий струмок звивається, як вуж,
Торує стежку в поле манівцями.
Мов кошеня, в захмарну пелену
Пірнуло сонце й млосно позіхає...
На повні груди втягую весну
І кров пульсує в жилах водограєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404765
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
З тобою ми на різних берегах.
Ріка широка пролягла між нами…
Твоя любов блукає у лугах.
Моя не гріє — спопеля вогнями.
Пірнула б я, до тебе припливла:
Води боюся, плавати не вмію…
Тому покірно жду твого тепла.
Ну а гукнути? Ти пробач: не смію…
І ти стоїш… Молюся: обійми…
Допоможи боротись з течією...
Та десь в глибинах тоне наше ми…
Ти так і не назвав мене своєю…
Ти так боїшся одяг промочить.
Й без нього ні—вода така холодна…
А час іде… Так і життя промчить
Де я і ти …й ріка глибоководна.
…З тобою ми на різних берегах,
А поміж нами не ріка, а доля…
Якби не гордість—я була б в ногах,
Тебе ж у даль веде твоя сваволя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404528
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Жалко мне постоянно мятущихся жителей
Двадцать первого века в их спешке – вперед.
Нетерпение ядернофобное, видимо,
Нас бессмысленно в каменный век приведет.
Лицемерно звучат и призывы к Создателю,
И к природе, заставив её нам служить.
Не хочу я быть этого века предателем,
Но оставьте мне право его не любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404706
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Завісу в вічність тихо привідкриють
В її очах вони - короткі миті.
Думки скерують, мов птахів у вирій,
Тепло де, бризом ніжності сповите.
Ще мить, і вирветься сльоза у світ,
Сумна мелодія підніметься у вись.
Самі ж її ми запускаємо в політ,
Хвилини радості спиняючи колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383703
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 27.02.2013
Лиш дотик твоїх рук... Нічого більше...
Нутро неначе струмінь обпікає.
Твої... мої бажання... нас сильніші...
Тіла на насолоду вже чекають.
Лиш дотик твоїх рук... І час шаленства...
Навколо нас реальність завмирає...
І рухи в унісон... І мить блаженства
Нас повністю з тобою поглинає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404658
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
В тролейбусі розбещене хлопча
Бруднило найсвятіше слово „Мати…”.
А люди їдуть, їдуть і мовчать,
Бо нишком краще... Кляті демократи!
Свобода слова?! Та якого й де?!
Така свобода гірше від темниці!
І кара вас Господня не знайде,
Замулювачі мовної криниці!
...А хлопчик проклинав весь білий світ
(Йому, бач, зауваження зробили).
Нахмурив брови сивочолий дід,
Мовчать батьки, що лихо це зростили.
В такі хвилини губляться слова…
Та відмолити цим себе не можна
Рятуймо мову доки ще жива!
Сама вона спастися неспроможна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404252
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Седою канителью в пряди,
подмешивая в морок сны,
туманы зреют в палисаде
на черных ветках бузины,
за день устав от пантомимы,
и полночь тусклую свечу –
в один фонарь – проносит мимо,
тень волоча по кирпичу.
А над комодом в ярких позах,
что и двенадцать лет тому,
фотографические розы
роняют листьев бахрому
в её весны последний промельк,
и льнут, и тянут за рукав
как дети в стариковском доме:
и в – вечность, и – по пустякам...
И явь движением обманным
так нервно обрывает вздох,
что ясно слышно, как чеканно
мгновенья покидают дом,
и несказанное безмолвье,
светлея где-то с цифры шесть,
готовит, опрокинув кровли,
им бальзамическую смесь.
2005-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404274
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Знов руки опустив, тягар згинає плечі,
Все валиться із рук, від відчаю кричу,
Не милий білий світ, ні найдорожчі речі,
Закрився у собі, сльоза бринить, мовчу…
Не клеїться ніщо, кругом одна наруга,
Дорога по житті вся в ямах і ярах,
Бажання в серці є ще поорати плугом,
Та крил немає вже, хоч був раніше птах.
По іншому ріка хлюпоче в берег сивий
І розкидає час морщини на лиці,
Не чую більше слів: “коханий”, “любий”, “милий”,
І котиться сльоза по дряблому лиці.
На двір біжить весна, тепло у душі кличе,
Хмаринки пронеслись, сіяє неба синь,
Повір у власні сили, звитяжний чоловіче,
Не буде в тебе більше життєвих потрясінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404326
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Люблю, як ти своєю головою
Так лагідно торкаєшся до щік...
Я ніжно обійму тебе рукою,
А ти- дістанеш носом до повік.
Люблю, як подихом своїм гарячим
Лишаєш на мені свої сліди...
Я замиловуюсь тобою сплячим,
Я хочу бачити тебе завжди...
Ми ділимо на двох одну подушку,
Я трогаю рукою твій живіт...
І тихо шепочу тобі на вушко:
- Ти в мене- най-найкращий в світі кіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404378
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Упаду дощем в траву шовкову,
Весь у ній неквапно розчинюсь
І зустріну так зорю ранкову,
Як стрічала сонце древня Русь.
Буду дихать спрагло житнім полем,
Де землі зворушна благодать,
Переймуся предків щирим болем
За край рідний, що гнобила рать.
Хай мене історія кривава
Надихне на мовне ремесло,
Щоб віддати все своєму краю,
Що роками в серці наросло.
Може, й мій горбочок при долині
Проросте барвінком, і сльоза
Скотиться із вій в траву полинно,
Де не в'ється дико дереза.
14.06.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404164
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Насипте борщ у сонячні піали
І пампушки поставте на столі…
Давно такої не було в нас страви,
Червоний борщ найкращий на землі…
А грінки наче смакота від Бога?
Із часничком лягають на язик,
А коли стомлений з далекої дороги,
З’їв тільки борщ – щасливий чоловік.
Чому так люблять в світі українок?
Повірте, українкам не лещу…
У них є розум і краса з картинок
І вони вміють наварить борщу.
Найкращі матусі і господині,
Їм часто сльози заміняє дощ,
Нехай над Ними буде небо синє…
І найсмачніший варять в світі борщ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403828
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
* * *
Знову наснились вірші –
слів надтонка вуаль...
Строф тих не буде більше.
Жаль.
Скільки було їх – гарних!
Ніжні які вони!
Мабуть, таки не марно
сни.
Жар із душі добуду.
Людоньки, як пече!
Будить.
Звичайно, будуть
ще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403901
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Я одягну сьогодні лиш парфуми,
Накину сяйво місяця на плечі...
Відкинь під ліжко неприємні думи,
Віддайся поцілунку, як предтечі.
Цілуй мене туди,де б\'ється серце,
Аж до тремтіння зір в моїх зіницях...
І наші очі- вічності люстерця,
І ніч на двох із присмаком суниці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403926
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
В розбитої любові скляні очі,
в надіях лиш незримий тихий штиль,
І я кричу у дику темінь ночі,
бо вже тепер така як ти хотів.
Шматує спогад наче гострий ніж,
в додачу пам*ять теж лишила рани.
Чи є таке десь місце на землі,
щоб все забути,що було між нами?
А тут сніги ще бачу у вікні,
вдихає місяць свіжість передчасну.
Наперекір життя ясній свічі...
поволі,але так невільно гасну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403970
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Скажіть мені, чому так плаче ніч,
Чому садки вишневі облетіли,
Кричить в гаю, не замовкає сич,
А солов’ї неначе заніміли.
Чому дві зірки полетіли вниз,
А були поруч, ніби обнімались?
І місяць поміж хмарами повис,
Бо серця два у ніч таку прощались.
Не захотіли щастя зберегти…
Хто винен з них?.. Не в тому, певно, річ…
Одне кохання втратило сліди
І через те, напевно, плаче ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404030
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
* * *
Не марнословлю.
Хоч кричи, хоч вий...
Хтось гучно локшину комусь чіпля на вуха.
Та мудрий люд гучних промов не слуха.
Кричить частіше той, хто не правий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401806
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Колись, років так через двісті
(Бачиш, вірю, що доживу. І ти – теж.)
Ми зустрінемось в майже мертвому місті,
Яке рватимуть леза пекучих пожеж.
Ти мене не впізнаєш – я буду насправді щасливою,
Без тавра недоснів і надміру буденних турбот.
І захочеш згадати, чи була колись я красивою,
Та не певна, що спогади доживають до двохсот…
Потім моя дочка закохається саме в твого сина,
Іронічно. А доля так любить круті віражі.
По суботах зі мною пектиме торти твоя дружина,
Доки нерви у тебе розгойдаються до межі.
Потім буде весілля, ми станемо майже ріднею,
Ми ж цього так хотіли! Щоправда, не зовсім так…
Твої погляди стануть підсунутою свинею,
І точитимуть сни, ніби дощовий черв’як.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Коли я у чудовій сукні наливатиму гостям бульйон
Ти відважишся врешті, відведеш мене мовчки вбік,
На, заповнений зламаним світлом, німий балкон.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Ти згадаєш мені, що ми – бранці одних широт.
Я ж скажу, що у мене найкращий на землі чоловік,
І хоча б задля цього я доживу до двохсот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401907
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Застережи мене від болю,
Заколиши мою розпуку.
Можливо, я собі дозволю
В муку перемолоти муку.
Переспівай мої печалі,
Перешепчи мою молитву.
Можливо, вистою й надалі
Любовˈю виграю я битву.
Засяй світанком в небокраї,
Візьми мене ще раз за руку,
Ми кроки стишимо зухвалі…
І замалюємо розлуку.
На жаль, не білими снігами
У памˈяті ясніти буде…
Прощання чорними нитками
Рубцем залишить незабуте.
Переболи мої страждання,
Перечекай кохання сльози.
Прохання це моє останнє…
Сніги зітхали на морози.
В туман присіла зірка рання,
Думки перегортаю в слово.
Можливо, я у долі крайня
Й з тобою ми, позачасово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400702
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Такі поети просто так не помирають,
Життя поета штука непроста –
Їх по звірячому, підступно убивають,
Щоб слід заплутати – підкидують шнурка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400797
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
день який!
ясний…
сріблом-злотом
гаптований –
по небесній блакиті,
янге́ликами
розшитій…
…красу отаку по миті
хочеться
переживати –
по кожній дрібній
невловимій
окремій миті
із насолодою смакувати…
нитку по ниточці
по́вагом перебрати –
всотати,
у себе
трансформувати…
…на білому тлі,
на сніжній
крохмальній
хрумкій про́стині́ –
тіні:
сяйвом живим насичені
сапфіри прозоро сині,
зірча́сто-лазур-ні –
поусюдно щедро розсипані…
у невира́зних бга́нках-складка́х,
ямка́х і запа́динках –
не однорідні…
явні
настільки,
аж дивно мені
взуто ступати
по живій під ногами си́ні–
сапфірових ро́зсипах…
як
у чарі́вному сні
скільки краси!
і радості
даровано
провідчути людині
…поталанило нині
й мені
заверлочитись срібною ниткою
у Богородичнім
гаптуван-ні…
26.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395780
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 09.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Я тебе причарую голосом,
Залоско'чу пшеничним колосом,
Доведу до сп'яніння цілунками,
Розпишу весь твій світ візерунками.
І любитиму до безтілесності,
І поставлю тавро приналежності.
Напою тебе з маку росинками
І омию все тіло сльозинками.
І ми будем навіки коханцями,
Викликатимем грози ми танцями,
Обійматимем небо все душами,
Всі табу-заборони порушимо...
Ти прикрасиш мене едельвейсами,
Замилуєшся білими персами,
У очах моїх втонеш, як в спокої,
Долетиш аж до зірки високої...
Ми зіллємось в одне до шаленості
І зламаєм закони буденності...
Та якщо замилуєшся іншою,-
Приготуйся, мій милий, до гіршого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399256
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Одна лиш мить... І дотики руки,
І погляд, що виблискує зірками.
І поцілунок... Мов троянди пелюсткИ,
Розсипані ласкавими губами.
Одна лиш мить... І в унісон серця.
Любові ніч - казкова таємничість.
І пристрасть... Що не матиме кінця.
Одна лиш мить... Що довжиною в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Хто є насправді українець?
Не тільки той, хто тут живе…
Життя для когось - це гостинець,
А в когось воля над усе!
Хтось любить і шанує мову,
Як грають гімн, то не сидить…
Завжди навчається чужого
І зла нікому не чинить.
Хто п’є первак, і любить сало,
І знає бойовий гопак,
Хто має честь, живе за правом,
Хто у душі своїй козак.
Хто перед Паскою Святою
Наводить вдома чистоту,
І дім освячує водою,
Хто долю має не просту.
У кого хата завжди біла,
Хто знає, що таке земля,
Хто не сидить один без діла,
У кого є своя сім’я…
Хто любить пісню калинову,
Уміє сіяти й орати,
Хто зброю викує й підкову
І землю вміє захищати.
У кого думка не зрадлива,
Для кого слово є гостинець,
У кого доля терпелива,
Тоді це справжній українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396888
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Завуальована зима-
Зазимлена вуаль;
І на деревах осіда
Розпушена печаль...
Не мають сонця небеса-
Нема небес у сонць;
І у хмарових парусах-
Ні тріщин, ні віконць.
Лежать засніжені стежки-
Застежені сніга;
І у яругу склав мішки
Із пухом вітрюган.
Закриштальована вода-
Заводнений кришталь;
Летить сніго'вий зорепад-
Змережує вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396898
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Я не сам, це повний місяць
Спокусив писати.
Він мабуть ще той повіса,
Любить жартувати.
Так побавиться легенько,
З думками пограє,
А ти муч своє серденько -
Бог тебе карає.
Ти готовий ніч сидіти -
Не хочеться спати.
Сопуть тихо жінка й діти,
А тобі б писати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381507
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 31.01.2013
Пустеля в душі і на серці пустеля -
Лежу і дивлюся бездумно у стелю,
Піском засипає всі мрії, бажання,
Розкидане поруч життєве убрання.
Ще можна піднятись,
Ще можна устати
І рухатись, йти уперед -
Не лежати,
Але якась зла і невидима сила
Скосила мене та на спину вложила.
І ніби живий ще, і ніби при силах
Та кров зупинилась, застигла у жилах.
Не думає мозок,
Нічого не хоче,
Завмер увесь світ,
Лише в горлі лоскоче.
Життя пересохло, пустиня, як пастка,
Згоріло усе, закінчилася казка.
Пустеля поволі на нас наступає -
Мій світ поступово згорає, вмирає...
Але ж вона манить
Як справжня стихія,
Найбільша, яка вже
Півкулі накрила.
Ну що ж, у пісках є також розмаїття,
Життя тут палючому сонцю відкрите.
А ще у пустелях бувають оази,
До них я встаю і прямую одразу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396370
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Я люблю тебя, ночь!
А особенно черную, мокрую,
Когда ливень полощет
От пыли уставший асфальт
Я люблю тебя, ночь!
Когда смотришь раскосыми звездами,
Когда все неизбежно,
А утром так хочется спать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378389
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 30.01.2013
Дивлюсь крізь маки на небо в ранах,
Вслухаюсь серцем у спів пташок...
А блискавиці скрізь філігранно
Лоскочуть хмари до "мурашок".
Вони регочуть до сліз бурхливих,
І кожен подих дерева гне.
Іскринка сміху так полохливо,
Понад землею враз промайне...
Та зробить сонце аркан з веселки,
До купи стягне сміхотунів;
І вже виходить із закапелків
Оркестр із пташок і цвіркунів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396659
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Знов заметіль пустилася у вальс,
Між білих віт тиняються сніжинки...
Сьогодні вкотре згадую про вас.
Моїх думок сріблясті намистинки
З вогкої шибки здмухують вітри
І десь несуть у сиву невідомість.
В густих вершках втопилися двори
І погубились вулички знайомі.
Вже і ліхтарик сонячний погас,
Квітучим снігом вишні облетіли...
Так ностальгійно згадую про вас
І смуток мій - метелик,
сніжно-білий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396662
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Присвячується І. Ю.
Край лісу притулилася хатина.
Дубки там перелазять через тин.
В зеленім царстві тім живе дівчина,
А очі в неї – мов аквамарин.
Там ластів’я вигулькує з-під стріхи,
Троянди пломеніють гаряче,
І білочки, експерти по горіхах
Спускаються з ялини на плече.
Квітують там Любов, Добро і Віра,
У царстві королеви лісу й вод.
А солов’ї заливчастим клавіром
Для неї шлють вінки веселих од.
Я вирвуся з бензинового чаду,
Поставлю хрест на метушні й ділах.
Прощайте друзі і міські принади,
Я до дівчини проторую шлях.
Примчу до її царства проти ночі,
Кордони нелегально перетну,
Загляну в ті бездонні сині очі,
І впевнюсь, що люблю її - одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393890
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 24.01.2013
На круглих п'яльцях сивої зими
Січневий ранок вишив павутиння
Лопоче сніг пухнастими крильми
Між покривал густого хмаровиння.
І обважнілий кущ горобини́
З багряних грон обтрушує серпанок.
Ледівками* застигли теплі сни,
Туманний розпрозоривши світанок.
Немов міраж, розтанула весна,
Твої сліди в заметах захололи...
Ані душі, суцільна білизна,
Печаль моя сьогодні - біле поле.
*Ледівки - бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395005
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
На німих рейках долі олію давно вже розлито,
Дивна зустріч на розі давно уже теж відбулась...
Я знайшла Вас, мій Майстре, дивіться- це ж я, Маргарита,
Через простір і роки душею я лину до Вас!
Не хвилюйтесь, що серце давно вже скували морози,
Нам на двох стане з лишком мого неземного тепла.
Ось, погляньте, зів'яла тендітна мімоза
Відігрілася мною, і знову в мені розцвіла...
Не печальтеся, Майстре, що пізно зустрілися з Вами;
В нас є мить, хто ж в нас зможе її відібрать?
Стане часу, щоб нам захопитись романом,
Щоб прожить його разом, а потім разо'м написать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395086
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
* * *
Ти казала: "Гляди, не влюбись".
Нахвалялася пальчиком грізно.
Та було вже, було надто пізно:
я в очах твоїх враз утопивсь!
Приманила душею мене,
і вже тулиться серце до серця.
Ні на кого на світі не сердься:
Видно, доленька нас не мине.
Полони мене й не відпусти.
Кулачком посварися грайливо.
О, яка ж ти красива й щаслива!
Миті жодної не пропусти.
Я з криниці любові напивсь.
В надвечір'ї горить зірка рання.
Ой, не в'яне останнє кохання!
Ти ж казала: "Гляди, не влюбись!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395120
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Я обернувся глянути,нема
Нічого я там не побачив
На дворі холодно,зима
За холод зиму я пробачив
Бо серце гріє в мені кров
Хоч також холодно буває
Я повернуся,глянути ще знов
І вірю там вже хтось чекає.
(Ромасенко С.В.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394751
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Прощаюся, бо вже минула ніч
І заспівали перші півні зрання,
Казковий прийде ранок – певна річ,
Сховається у день зоря остання.
Із першим променем засяє пухкий сніг,
Фортечні кучугури у полоні…
І знову іній на дерева ліг,
Неначе сріблом вкрилися їх скроні.
Угору піднімається димок,
В повітрі іскорки заграли біля річки
І переплівсь туман немов з ниток,
Напитись прагне чистої водички.
Зароджується зранку красень день,
Вже на морозі промені заграли
І шле нам ранок чарівних пісень,
Яких вночі сніжинки назбирали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395003
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Ми в світ прийшли для щастя і любові,
Усі ми – діти неповторної природи.
Ми з вами – рідні, ми – брати по крові,
Якої б нації не були чи народу.
Людино! Ти – Божественне створіння,
Не опускайся в вчинках до тварин,
щоб залишити і наступнім поколінням
прозорість рік і пахощі долин.
Милуйся лісом, не отруюй воду,
Не кидай скрізь чи пляшки,чи сміття…
Спинись, людино! Не руйнуй природу,
Бо з нею губиш і своє життя!
Птахи щебечуть у яскравих кленах,
А бджоли мед спивають на квітках…
Спинись на мить у травах цих зелених,
Життя довкола – у твоїх руках!
Планета наша – то дарунок Божий,
Нащадкам мусимо її ми зберегти,
бо руйнувати рідне – то негоже!
Хто ж збереже свій дім, якщо не ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394852
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
цілує місяць заспану сосну,
шепоче вітер пісню колискову.
Весь ліс чекає запашну весну,
щоб вкритись квітами й листками знову.
А зараз ще хурделиця кружля,
встеляє пухом захололе місто..
І сплять дерева,сосни і земля,
що вбрались в сніг,неначе у намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395001
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
який
колір
у сили,
що кличе
до революцій –
розво́гнено-крило:
чорний
чи білий?...
боротьба…
заради свобо-ди…
але:
історія всіх народів
у кривавій
тій
боротьбі –
а де ж
Свобода?
у вині? у хлі-бі?...
жодного
на планеті нема
вільного! щоб
народу…
сама лише боротьба…
«вичави
із себе раба»!
воістину –
гарні слова,
а ти?..
буремний "ду́ше зі споду" -
пізнав Свободу?
ти!...
із себе
раба
можеш
вичави-ти?..
понукаєш
у пащу до хаосу йти?
вбивати і гинути…
а де будеш ти,
коли кров народна
рікою хлине текти?..
і чорна рать -
з насолодою
страждання і муки
народу
всядеться
серед хаосу
пожира-ти…
бунтує
іецехо́ре –
одвічне сім`я зла…
вимагає
кровавої жертви
для кровоїда
Гагтунгра-ідола…
…все,
що прагне
пожадливо крові –
протибо́рне
і протилежне
Любові.
Свобода –
це не віко на труні,
не кров,
що запеклась
на знамені́…
Свобода –
в іншій площині…
…Христос
любив людей…
і ті, хто знав Христа,
засвідчили,
що мова
Христова
завжди була спокійна,
тиха і проста…
у кожнім Слові –
цілющий Дух
сердечної турботи і Любові…
Він кликав до Свободи –
усі народи…
але
на ешафоті –
лиш сам вознісся
у людській
стражде́нній плоті,
до решти випив
сам!
скорботну чашу мук,
себе! оддав
мучителям до рук…
не убезпе́чився
за бруствером,
чи в бункері-кремлі…
допоки послідовники
зубовно скрежетали б,
купаючи ідею
у власній
і дітей-братів своїх –
паруючій кривлі…
Христос любив людей –
і за Свободу
своє життя – не учнів!
не народу! –
приніс в офіру…
і я -
Христовим заповітам
вірю…
21.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394907
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
* * *
Знесилений, дрімаю на світанні.
Задумливий, відпломенів, зачах.
Минаються деньки мої останні.
На денці серця запеклась печаль.
Шепочуть пелюстки неодцвітанні,
то скрикують, то заново мовчать…
І сивий сум, і щемний жар в очах…
Слова нетлінні птахами злітають.
І я до світу радісно вітаюсь,
неначе жити заново почав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394832
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Тут лавочки давно нема.
Господарює вже зима.
А на горішині старій
прикутий ящик.
На хвіртці – зірка жерстяна.
Хто тут живе – не кожен зна.
А ще – висіли ліхтарі.
Забули й нащо.
Колюча темінь. Ні листів...
А до дітей не долетіть.
Стоїть під хатою ослін,
присісти просить.
Світанок розбудив усіх.
Ворота навстіж.
Чистять сніг...
І двір осиротів, осліп.
Труну виносять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394831
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Термін серця у віршовані рядки,
Мов крізь скельце, а хочеш, навпаки,
Жити вічно, воно ж каже: "Стоп!"
Накривають думки, як потоп...
Давай в небо? Відчуєм потік!
Невагомість, де просто так ─ вбік,
Незалежно, а може, й ─ уверх,
Тут на радість немає вже черг.
Земний подих зігріє теплом,
Почуття вмить прикриють крилом.
Гармонійність і знов стимуляція...
Ти живеш? Чи лише ─ імітація?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389732
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Мереживні думки танцюють у ажурі,
Малюючи подій майбутнього потік.
Минулі всі смаки залишились похмурі,
Несила їм, не їхній почався нині лік.
Все ніжне навкруги, легке, мов біле пір’я
Від подиху летить і, ніби стрімко вверх,
І приводу шукає покинути подвір’я,
Знайшовши свій вітраж, майбутню круговерть!
І ти, читаючи рядки, сидиш навпроти
(Морозко, відчуваєш, по тілу як пробіг?)
В майбутнє стрімко рвешся, як завжди, галопом,
А зупинись на мить, і просто посміхнись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389396
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Достатньо грошей не буває —
Така свідомість у людей.
Хтось гроші в барі пропиває,
А хтось їх тисне до грудей.
У казино вже інший грає —
І не важливо, скільки літ...
Бідняк на хліб лише стягає,
Хтось мріє вже про вертоліт.
Ніхто з собою їх не в силі
Забрати в потойбічний світ.
Роки даремні і змарнілі,
Де був кохання пустоцвіт. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394460
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
На частини наш світ весь поколото-
В тім не тільки релігій вина.
" Миротворять" за нафту і золото,
Бо не модне вже слово "війна".
На сорти ділять нас, мов ковбаси ми,
На прилавках- безцінна земля,
Бо здаються комусь дуже ласими
Від дідів позосталі поля...
І сміються із нас, ніби з дурників,
Бо нічого не вартий наш труд.
Зате всюди повага до шкурників,
Що не роблять, а лиш продають.
Різнопланові стали наркотики-
Від усього кайфують усі.
Зазомбовані ходять невротики,
Знають тільки команду "кусі"!
Де-не-де пробиваються паростки,
Із болота підгнивших сердець,
Що скидають з душі мертві нарости,
Пророкуючи ночі кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394504
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Теплі спомини – струм руки…
Диво-Всесвіт!
Бажань вітрила!
Поміж нами – роки-роки…
Двері зойкнули – ти відкрила.
Через стільки студених літ!..
Стрілись мрійники.
Очі в очі.
В горах горя розтанув лід,
полились почуття урочі.
О, яким чарівним вином
можуть бути уста медові!
Де ще в книзі, в якім кіно
отака є любові повінь?!.
Біло-біло.
Зима-зима.
Та надія завжди зоріє.
За заметами – ти сама.
Теплі спомини душу гріють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394571
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
З минулого дзвінок
застав мене зненацька,
мов постріл, пролунав
в упор із далини!
Пригасла вже давно
любов моя юнацька,
й воскресла враз вона –
явилась без вини.
Дзвінок на серця зов –
і знову стався спалах!
Через літа й літа
зустрілися удвох.
Немов предивний сон,
хоч ні на мить не спали.
І ти мені – свята.
Єдиний свідок – Бог.
І розгорявсь вогонь,
коли бродили парком!
Нічого не забув,
іще п’янить вино.
Так любо нам було –
і на морозі жарко.
Жаль, що то справді був
з минулого дзвінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394583
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Я знов беру перо у руки.
Свій погляд кинула в вікно...
Про що писать? Про день розлуки?
Чом не допили ми вино?
Червоне грає у бокалі.
Крижинки тануть ще на дні.
На скатертині, як коралі,
Блищать краплинки вогняні.
А, може, про зірки, що в небі?
Хоч вже не світять, як колись...
А чи про хмарку, що як лебідь
Без пари взимку залишивсь?
Туман зміняє сіра мряка.
Думки у простір подались..
І тільки Ангелу подяка,
Який за нас весь час моливсь...
Не помогло, чи не схотіли
Тримать, що іншим не дано.
Чуття знялось і полетіло:
Давно вже зайвим нам було.
Швиденько пустка поселилась,
Хоча її ніхто не звав.
Так шкодувала, що спізнилась...
Тепер багато в неї прав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394505
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Ти кожен день у цій кав'ярні
Цілуєш кавові вуста.
І на серветочках прегарні
Малюєш ручкою міста.
А я цілую чашку чаю
В обіймах снігу за вікном...
І всі серветочки збираю,
Що залишив ти за столом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394670
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Покинута, спустошена,
Роками припорошена,
Нікому не потрібная,
Безрідная,бездітная,
Стоїть в селі хатинонька-
Небілена свитинонька,
З солом'яною хусткою,
А очі зяють пусткою.
Їй би радіти сонечку-
Та вибиті віконечка,
Їй би дзвеніти піснею,
А не стояти грізною.
Їй сниться щебет діточок,
І аромати квіточок,
І піч з гарячим борщиком,
Куліш парує в горщику,
Святкова вишиваночка,
Вечірня колисаночка...
Але стоїть примарою
І плаче разом з хмарою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393985
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2013
Знову лелека прилетів один,
А старий ясен стрів його як сина,
Неповних у лелек нема родин,
Можливо в нього лиш така родина.
Він прилетів і взявся за гніздо,
Перебирав хмизинку до хмизинки,
Бо в серці мав надію і тепло,
Хоч часто на очах були сльозинки.
Ходив серед латаття в берегах,
Де протікала невеличка річка.
І раптом в парі повернувся птах,
До свого березневого гніздечка.
Під літо появилися малі,
Обоє вчили діточок літати,
Вони були щасливі на землі,
Лишилось лише вирію чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394241
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Схилявся важко колос до землі-
Чекав на свою зоряну часину.
Радів. Були врожаї чималі
В очікуванні першого зажину.
Скрипить підвода весело селом-
Добротна її тягне конячина.
В ній збіжжя пахне сонцем і теплом,
Тож чи для суму знайдеться причина?
Село гуде, співа на всі лади,
Підтримує дзвінке жниварське соло!..
Ніхто не думав... Не чекав біди
Із хмар , що обступили видноколо...
І здійнялось! Ревіло і гуло!
Змітало навіть півгниле і пріле!..
Там, де недавно ще цвіло село,
Тепер лиш пустки в траурі німіли...
І плакав колос, до землі схиливсь,
Де предок його так радів обжину...
Він бурю пережив! Він відродивсь-
Щоб знов співали села в Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394281
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Замовкло плесо, Місяць ліг до сну,
Лиш хвилі ряску гонять в береги,
Лепеха закохавшись у весну,
Розвіює затишок навкруги.
Ударив карп хвостом по мілині,
Побігли хвилі широко по плесі
І струни серця, кожна по струні,
Мелодію душі у даль понесли.
А плесо сяє, мерехтить зоря,
Очерети шумлять, розквітли луки,
Стрічає Сонце матінка Земля,
Ховає ніч, неначе чорні муки.
Плесо не спить, а зорі угорі,
Співають пісню, наче колискову,
І кланяється ранок тій зорі,
З якою встиг знайти він спільну мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393439
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Життя моє наповнене думками…
Рихтує нерви час, втікає вдаль,
Вже стільки літ, як я пішов від мами,
Бринить сльоза і огорта печаль.
Чому важке дитинство теж хороше?
Чому, коли ростеш не вистачає слів?
Чому, коли посада - маєш гроші,
Жалкуєш, що цінити не умів?
Тих днів і радості із босими ногами,
Той хліб, що колись заєць дарував,
Ясно сіяло небо, що над нами,
В чоло часами тато цілував.
А зорі в небі, мов малі сльозинки,
Летять у простір, наче на щоку,
І як шкода, що двічі не ступити,
У тому ж місці, в ту саму ріку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393458
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Мокрі лапи вже давно розпухли...
Вже замерзла втрачена надія...
Ваші душі вже давно поглухли,
А серця, напевно, поніміли...
Я - бездомний. Але й ви- не кращі,
Хоч живете в затишних оселях!
Тричі передумаєте: "НАЩО?"-
Замість проявити милосердя...
Відвертаєтесь,від жалості неначе,
Хлібом пригостивши сміттєбаки,
Ви проходите безсовісні й незрячі
Мимо зголоднілого собаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393500
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Осенью – дороги длинней, осенью – протяжнее вздох,
осенью – все мысли о ней, уходящей в белый пролог...
А душа – темна и странна, словно не родня никому,
и указа нет – начинать наводить порядки в дому:
день убитый – в ящик стола, память – горсткой специй в вино,
горьким смехом быт пополам разорвать и бросить в окно,
и сидеть в сырой темноте, выключив и сердце, и свет,
словно бы давно так хотел: обнулить все счётчики лет,
и дышать по-рыбьи начать, и, звериным слухом едва
различая звуки в речах, привыкать к их дырам и швам
как вещам, что в темени вод обитают тысячи зим,
и уводят в безвесть того, кто решил довериться им,
а когда холодный рассвет поднесет предметы к глазам,
выбрать самый яркий – в ответ на попытку что-то сказать,
роясь в пожелтевших словах, что с небес в отточие дней
катится моя голова…
…и все мысли –
только о ней…
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393530
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
«Майже реальність» в нас проникла.
Відкрились ми своїм світам.
Нема кордонів. Відстань зникла.
Ми зустрічаємось десь ТАМ.
Вдивляємось в свої екрани
для емоційних насолод.
Ми – віртуальні громадяни
кимось уявлених спільнот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393284
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Ранковий засніжений спокій:
Затих сніговій у дворі,
Мов яблука червонобокі,
На білім гіллі снігурі
Вмостились і тихо гойдають
Зими білокрилу печаль.
На сизе плече небокраю
Прозору мереживну шаль
Накинув розніжений ранок,
Вершками розпластаний сніг.
На серці бузковий серпанок
Від дотиків теплих твоїх.
І пінне торкається море
Моїх зацілованих скронь...
А небо таке неозоре -
Сметану розлито либонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392923
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Згорнула крила віхола дзвінка,
Гучні вітри втомились завивати
І срібнокоса річенька прудка
Між берегів засніженої вати
Порозсипала кучері дрібні,
Під кригодзвін витьохкує врочисто.
Сріблясті рибки плещуться на дні,
Мов лоскотух* розсипане намисто.
Ще стільки днів лишилось до весни,
Ще стільки часу, мабуть, до відлиги!..
А вже природа теплі бачить сни,
Сира землиця дихає з-під криги...
І вже плекає паростки тугі:
Як завесніє - вироїться сила!
Колачик сонця виринув з-за гір,
Допоки крила віхола зложила.
*Лоскотуха - русалка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393300
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Іще один життєвий епізод
Закінчився, присипаний снігами.
І знову хтось звернув за поворот,
І виростає віддаль вже між нами.
У серці біль, бо все скінчилось знов.
Так несподівано... Душа на шмаття рветься,
Заручниця людських жорстоких змов.
Знайомий голос в ній не озоветься.
Та не дозволю, щоб печаль пуста
Запанувала чорна наді мною,
Одягну усмішку щасливу на вуста,
І вітер перемін візьму з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390724
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Зимовий вечір розлив фіолетові чорнила на гладенькій поверхні гірського озера. Обважнілі від снігу та інею гілки плакучих верб нахилилися до води, ніби балерини у реверансі.
Холодне вечірнє небо рефлекторно спочиває на дзеркальній гладі водної чаші.
Засніжений берег, ніби розлите молоко, нерівномірно огортає озеро різної форми лекалами.
Стрункі смарагдові смереки визирають із-за верболозу і хочуть також глянути в люстерко озера, похизуватися своєю вродою та пишним вбранням.
Торкаються неба на горизонті в обіймах туману Карпатські гори, подекуди вкриті товстою пухнасто-білосніжною ковдрою, а в інших місцях – густим лісом.
В морозному повітрі завмерли всі звуки і панує неймовірна тиша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391200
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
* * * * * * *
Н.С.
Падал снег…
На тёмный сад строений,
сквозь ряды вечернего конвоя
падал,
не отбрасывая тени,
высотой отвесной – на земное,
падал
так безропотно, безмолвно,
так по-детски смешиваясь с грязью…
Падал снег…
И наползала полночь
на идущих уличною вязью,
на осин последние наряды
у оси застёгнутых подъездов,
на огни гирлянд, фасады, взгляды,
тихо оседающие в бездны…
Падал снег…
На города и веси
как безумство – спрашивать у пыли:
и о чём молчат слова их песен,
и как много в сказках чёрной были,
над которой
плавниками Млечный
в темноте, не помнящей запретов,
их сердец перебирает речи
как осколки тающего света…
Падал снег…
Бездомно, безымянно,
падшему понятный с полуслова,
падал
как единственная данность
дня сего от Рождества Христова…
2013
з.ы. родному, любимому, далёкому брату,
сейчас не спящему где-то под Сан-Франциско
(да и чего дрыхнуть в два часа пополудни по ихнему)
в день его рождения - сей вирш и жуткую ностальгию...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391202
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Свєта у самім розгарі
Тихо нинька на базарі
В склепі такой люду мало
Певно всього людьом стало.
Казов й буду говорити
На то тра сє подивити,
Що готуют ґаздинІ
З качки, курки і свині.
А скілько печут сухого ?
Ружних видів, не єдного.
Перекладанців й бабо́к,
Завиванців і зіро́к,
Горішків, грибочків,
По́нчків і листочків.
З мармулядов, медом, маком
До « вибьору» з ружним смаком.
Торти печут і варут
Покуштуйте - та то цуд !
Стілько всього на столі,
Що від лижки мозолі
Можут сє з’явити ,
Як то всьо спожити.
Ходєт єден до єдного
Колєдуют - після того
Гріх людей не вчастувати,
Що тоди будут казати ?
Що ти хлопе не ґазда́
І в флєшках в тебе вода.
Та багато вже не п’ют
Перекусєт й далі йдут.
Двері сє не закривают
Єдні йдут, других стрічают
І так по колєї
Коломийки сеї.
Єдні другим дуже раді
В хлопів всьо лице в помаді
Цюлюют і ґаздині́в
Хочут гривнів не рублів.
І коляду́ траба дати
Дітей, церкву здарувати
Каждий сво́є має
« Христос ся рождає ! «
09.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391149
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Вона йшла полем, розпустивши коси,
Збираючи волошки у житах.
В її очах уже щеміла осінь,
Та літо ще буяло на устах.
Вона ішла... Її жіноча доля
Пливла в комбайні посеред степів.
Її коханий-наречений поля
Збира старанно золото хлібів.
Вона вдивлялась в сонячне колосся,
Неначе в стародавні письмена,
Немов в пророцтво, що уже збулося,
Де записали їхні імена.
Її молитви небеса почули,
А доля надала їй два крила...
Вона в віночок заплела минуле
І залишила біля джерела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391081
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Запитала в Яблуньки Зима:
-Де ж твої всі яблучка поділись?
Чом прикраси на гілках нема?
-А я ними з друзями ділилась!
- Ой,моє ти миле деревце,
Дуже добре, ніде правди діти,
Пожалію я тебе за це-
Знов прикрашу яблуками віти.
Підняла долоні до гори-
Крилами птахи залопотіли,
І червоногруді снігурі
Яблуками на гілля присіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390118
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Не залишай мене на самоті
Вмиватися прогірклою сльозою.
З тобою ми давно вже не святі,
Та наші долі сплетені лозою.
І ангел в нас давно один на двох.
Не відбирай прошу у нього крила.
Хто винен з нас розсудить тільки Бог.
Не мають люди почуттям мірила.
…Не залишай прошу мене одну
У пустоті, засніженій думками.
Лиши хоча б надію осяйну,
Що ти колись повернешся з роками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390102
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Я поцілую руки зморшкуваті,
Сльозами змию їх одвічну втому.
Вони мене любили колисати,
Вони мене завжди чекали вдома.
В них- джерело нестерпної любові-
Воно не всохне, скільки ти не пий!
В них сни дитячі тепло-кольорові
З віночка материнської весни.
Ці руки- щедре сонячне проміння,
Що тіні проганяє із чола,
Витягують із пазухи каміння,
Щоб дихати вільніше я могла...
Я поцілую мамі ніжно руки,
Сльозами змию їх одвічну втому...
Як добре, що завжди після розлуки
Вони мене стрічають радо вдома!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389979
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Таких зірок нападало у двір,
Хоча би кілька вкинути в торбину!
Вергає сяйво місяць, мов факір,
На снігову розпушену перину.
Стрункі ялини в муфти хутряні
Сховали віти, срібно-пелехаті,
Розквітли мальви білі на вікні,
А поміж ними - ластівки чубаті.
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила.
А в хаті вже пристелено обрус -
Свята Вечеря кличе до почину
І немовлям усміхненим Ісус
Благословляє радісну родину.
Дрібні зірниці світяться в імлі,
Немов ясні начищені таре́лі
Крокує ніч різдвяна по Землі
І загляда до кожної оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Я тішуся, що стрінулися Ви, —
Такий цікавий, романтичний.
Душевні розв’язалися вузли,
І настрій полонив ліричний.
Так довго янголи єднали нас —
Роки пройшли несамовиті.
Яка це радість — відчувати Вас
У ці душевно-щирі миті,
Купатись в погляді Ваших очей
І цілувати рідне тіло.
Хай час злітає подивом ночей,
Та на душі так чисто-біло...
Такі приємні доторки сердець,
Де струни виграють несміло...
І непекучий навіть морозець,
Де ласки розлились уміло... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389719
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Дай мені мої крила, мій батьку
І дозволь полетіти до хмар,
Збережу твої мрії на згадку,
України моєї Кобзар.
Розповім про калину і сало,
Похвалюсь українським борщем
І повір, в нас добро не пропало,
Але в серці бринить чомусь щем…
Заспіваю пісень про калину,
На весіллі станцюю гопак,
Буде жити тоді Україна,
Коли прийде до влади козак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389767
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Пра-прадід мій був вільним козаком-
Гуляв собі з шаблюкою степами...
Йому дружина під сліпим вікном
Сорочку вишивала молитвами.
І клала хрестиком стібочок до стібка,
Червоне з чорним попереплітала,
Щоб був здоровим, як Дніпро- ріка,
Ворожа куля щоб не наздогнала...
Вже виплакалась свічечка давно...
І руки стомлені на вишивці спочили...
В колисці спить малесенький синок,
І сниться йому коник буйногривий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389823
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Дерева в серпанок весільний вдяглися,
Стоять у тендітній граційній красі.
Вони у коханні зимі присяглися,
Хоча лиш весну ніжну бачуть у сні.
Їм сниться зозулі "ку-ку" голосисте,
І визнаний майстер пісень- соловей,
Намисто із квітів духм'яно- барвисте,
Мереживо дивних північних тіней.
Сумують вони за бджолиним оркестром,
Сонетами вітру,дзюрчанням струмка;
За тим відчуттям неймовірно чудесним,
Коли прокидається сонце в бруньках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389851
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Если он называет красивой,
Даже если ты без макияжа,
Не эффектной кокеткой спесивой,
И не знойной моделькою с пляжа.
Если в гневе ты бросила трубку,
Оттого, что был где-то «не в зоне»,
Не конфеты и даже не шубку –
Свое сердце подаст на ладони.
Если звездное небо растает,
Страсть ночную неся за собою,
Он от нежности будто бы тает
И любуется спящей тобою,
Замирая от сердцебиенья,
Приподнявшись, тебе улыбнется,
И волос ароматных сплетенье
Еле слышно губами коснется.
Если в парке гуляя когда-то
Не стесняясь, руки не бросая,
Он к друзьям обратится: «Ребята,
Познакомьтесь – моя дорогая!»
Это значит – он искренне любит,
Выбор твой предназначен судьбою,
Это ОН! Не предаст, не погубит,
Ваша жизнь будет Вечной весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389893
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Сначала оригинал.
Постновогодние слюнки…
Звон кухонных клинков
керамических лезвий,
как исчадье кровавых вендетт.
У меня на столе появился полезный,
весь изрубленный в хлам винегрет.
* * *
Утром взяли Прованс. Ну, почти, без потерь...
Да не дрогнет рука на цевье!
Дробью в крупный горошек,
голоден - как зверь!
Оливье, монсиньор, оливье...
* * *
Ратных подвигов уйма, ристалищ картин,
лоскутов языков и сердец.
Хрен багровый горчит, натурал-желатин,
вождь застолья - литой холодец!
* * *
Древний Рим! Поскорей насуши сухарей,
да вареных курей накроши побыстрей!
Сам палач их на площади резал.
Приговор! Сняли латы - умяли салаты.
Ваш Цезарь!
А какие блюда зарифмуете Вы?
03 янв 2013
ID: 389685
Рубрика: Вірші , Жартівливі вірші
дата надходження: 03.01.2013 23:25:35
© дата внесення змiн: 03.01.2013 23:25:35
автор: Николя-бабА
Продолжение.
То, что я вам сейчас расскажу,
Не считайте снобизмом или шуткой…
Любим мы поддать гостям куражу
Фаршированной яблоками уткой…
Сверху корочка румяная дразнится,
В середине – пупик, печёночка, рядом шейка!
Мне кричат все : "И яблоки!"
Да какая разница!!!
Быстрее под утку сто грамм налей-ка!!!
***
За окном - мороз, холодина,
Небо сердито хмурится…
А у нас за столом - компания
И вкуснющая жаренная курица!
Выкрикивают гости : "Мне крылышко!"
"А мне шейку!", "А мне - тот кусок! Опа!"
А мне по праву досталось (как старейшине)
Самое сладкое и жирное - ПОПА!!!
***
Многие, услышав слово белочка,
Ухмыльнутся… И их можно понять…
А вы посмотрите – вон на той тарелочке
Салатик чудненький. "Белочкою" звать!
Делать легко и весьма экономно –
Сырок натертый, с чесночком и майонезом.
И хоть простоват – спрос за столом огромный,
(Но пусть это не выглядит для вас ликбезом!)
Салат бесподобный, просто высший класс!
Его вкус не забудут все, кто пробовал хоть раз!
***
Какая свадьба без баяна,
какая зорька без росы?
Кто видел праздник без стакана,
сальца, сырка, ветчины, колбасы?
Не побоюсь казаться резким -
застолья нету без нарезки!
***
Карп заливной лежит на блюде,
Охренело таращит глаз…
"Будете?" "Ну, канэшна буду!
С Новым годом!" - и соточку хрясь!
Огурчик солёненький своё место надыбал,
На зубах прохрустев, стопарик догнал…
"Какая прелесть эта Ваша заливная рыба!
Браво, мадам! Заценил! Признал!"
Дополнение
К деликатесам ты, конечно же, привык…
Есть много яств, мой друг, на свете, сердцу милых.
Но стоит лишь услышать - "Заливной язык",
как слюнки удержать во рту уже не в силах …
Как тает ломтик язычка во рту твоём!
Прелестное желе, морковочки кружочки,
петрушки зелень - дифирамбы вам поём,
в честь вашу я пишу восторженные строчки!
* * *
"Я лежу себе тихонько и молчу -
рекламировать себя мне не пристало!
Мне и молча быть любимым по плечу…
Кто меня не любит?! Я же САЛО!"
"Извините, я дополнить Вас хочу,
хоть мне это делать и неловко…
Я не набиваюсь вовсе, не учу,
но забыли Вы, что Ваша я золовка?!"
Смущённо прошептала подчерёвка.
А у меня такое мнение, друзья –
вкусней всего у сала - это шкурка!
Она важна, как дому штукатурка!
Без шкурки салу просто быть нельзя!!!
Ещё прошу заметить, что у сала
хорошей шкурки не должно быть мало!
И ночью мне всё чаще снится сон –
шмат сала в шкурке с четырёх сторон!
И даже высшее природы достижение –
в средине сала –
шкурочки в продольном направлении!!!
* * *
Знают все, что сладкий стол - всему венец!
"Уноси язык, салаты, холодец,
Винегрет, нарезку, хлеб, селёдку,
Курицу… Э –э! Куда?! Поставь-ка водку!"
Кто сказал :"С эклером - только чай?!
К пирожному по стопке - на- ли-вай!"
"Ого -го! Какой у вас «Наполеон»!
Но как-то не идёт без рюмки он"...
"Слышь, Вань, вон ту конфетку передай!
Ну кто опять там говорит про чай?!
С конфетой - чай? И вам не надоело?
По соточке давай! ПошлО!… Другое дело!
Ведь сладкий стол без водки - ерунда!
А кто не понимает - тот балда!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389928
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Калинова сопілонька
грала до півночі,
Задивилась дівчинонька
у зелені очі.
Закохалася без тями
в чарівні озерця.
А в музики чорний камінь
лежить замість серця.
Розтоптав музика серце
білої лебідки...
А до ранку у озерці
розпустилась квітка.
Поспадали зорі в роси
плачуть над землею...
Запліта русалка в коси
білую лілею...
Калинова сопілонька
грати перестане,
А лілея-дівчинонька
від горя зав'яне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389343
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Не буду я плакать... Не буду!
Ну де ж ти ,моя сила волі?
У цьому театрі абсурду
Ведучі не гратиму ролі!
Метнулася стрімко куліса.
Відкрилися нутрощі сцени.
Тепер я уже не актриса,
Отож не дивись так на мене!
Слова, як птахи чорнопері ,
Злітають під вибух оркестру...
Сьогодні відсиджусь в партері.
Сьогодні твій вихід, Маестро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389520
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
...білим, білим, білим
полем, схилом, долиною…
заснуюсь вітерцеві в кучерик
невидимою павутиною
полечу-полину
із пагорба на санчатах – дитиною,
серед білого-білого небосхилу – били́ною,
горностаєвою пелериною,
сніжинкою невагомою балериною…
поли-ну,
тебе поки-ну
полечу…
куди захо-чу –
кульбабковою насіниною
…із неба зіроньку
проз шибки тобі вкину:
дрібнесеньку…
жартома…
ви́зирнеш за вікно
подивовано,
а нікого ніде й нема…
біла, біла, біла
на підвіконня
лебідка сіла
із перебитим крилом…
журливий псалом…
ли-не
пір`їною
лебединою
над густо-молочним оніксом,
оправленим сріб-лом –
зсутенілим
без світла
селом…
16.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385676
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Лягла зима, червоні снігурі
Дріб вибивають під вінком морозним…
І творить вітер казку на дворі,
Розносить білий сніг узором модним.
Від холоду вже терен посинів,
А сойки обтрусили горобину,
Краса стоїть, що аж бракує слів,
Сніжок деревам одяга свитину.
Шле вітер ЕСЕМЕСку до небес,
Синички із під стріхи зирять оком,
Різдвяних ми чекаємо чудес,
Які ідуть до нас незримим кроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385761
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
По шибці краплі... То стікають сльози -
Душі моєї кришталевий сум.
Я знаю - заблукав ти десь в дорозі
Між важкості гнітючих сірих дум.
Самотнім вітром ти літа над містом
У пошуках душевного тепла,
Щоб осені останнім жовтим листом
Прилинути до мене іздаля.
Тобі обійми щирі відкриваю,
Любов пускаю у блакитну вись,
Почуєш ніжне серце моє - знаю,
Що тихо прошепоче: "Повернись!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385831
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
И снова солнце загрустило,
И вечер тучами оброс,
И все вокруг заледенело, –
Бахвалится собой мороз.
Луна бледна, как с перепоя,
Безлико звезды смотрят вниз.
Идут, шатаясь, полем двое,
Доносится собачий визг…
А поутру, как солнце встанет
И пробудятся голоса,
Мороз еще свирепей станет,
Ведь скоро уходить пора.
Такая вот моя деревня.
В ней все чужим сдается мне:
Не то, не то настало время,
Живет здесь каждый сам в себе.
А потому и ветер злее,
А потому мороз трещит.
Кто беден был, тот стал беднее,
Кто был подлее, жизнь вершит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385889
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
У вересневий теплий день,
В покосах трав у надвечір’я
Дзюрчав цвіркун, і поклоніння
Зійшлося в серці від пісень.
І тихі сутінки-дива,
І запах сіна під копною
Навіяли, як ми з тобою
Плекали вірності слова.
В чуттєвім поклику очей
Зірки у небі розпливлися,
Хоч холодом ми обпіклися
Уже згасаючих страстей.
В снігах рожевої мети,
В думках нездійсненої мрії
Похоронили всі надії,
Були де тільки я і ти.
І як не вірити собі,
Коли так серце полонили
Оті задавнені картини,
Де присягався я тобі.
Замовк цвіркун, стихає біль,
За пеленою стогнуть очі,
І вдаль зовуть зіркові ночі,
Де мається твоя лиш тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385890
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Відлига.Крапельки дрібні
Снують рапсодію зимову
І білу тишу вечорову
З небес осяяли вогні-
Зірок коштовні міріади.
Бурульок дзенькає кришталь,
Легкий посріблений перкаль
Впав на сади і на левади.
Нап'явши хутряний каптур,
Схилила голову калина
І, наче зграя лебедина,
Біліють купи кучугур.
Таке оманливе тепло,
Застигнуть недоречні сльози,
Як тільки вранішні морози
Дихнуть крізь плетиво гілок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385496
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Дощові краплини заплелися в коси
І вже по дорозі весело дзвенять.
Дітлахів ватаги радісні та босі
По калюжах теплих смішно лопотять.
Суплять брови мами вдавано сердито:
"Ич, знайшли розвагу - бігать під дощем!"
в їх очах дитинство, дещо сумовито,
Грається із небом сонячним м'ячем...
Пролетіла хмарка коником гривастим,
І вдягла веселка пояс-семицвіт...
А в душі лишилось невимовне щастя-
Ніби дощ з дитинства передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385367
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Зимовий джаз у стогоні надії,
Цей варіацій сповнений триптих,
В дощі, у снігопаді, в буревії
То сили набирав, то зовсім стих.
А ми ішли, тримаючись за руки,
На двох ділили ауру тісну...
Цікаві люди, як голодні круки,
Зліталися на свіжу новину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384078
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 12.12.2012
розграбована абетка відчувань -
раннє зимування в комфортних берлогах.
зі мною майже нікого,
трохи надії близь кучугурів смерті.
з пересердя пишу цих марностей стоси.
хіба ж тебе просять?
поволі підносять жертви,
тихіше змовкають і тануть.
до стану небаченства досі волочуть,
ти йдеш проти ночі,
згортаючи ковдру верблюжу.
ми все передружим,
ми все зафіксуєм на фото.
він проти тому, що
на тиші не стерпить одружень.
я мужньо зостанусь
аби відшукати сигнали
від того, кого надто мало,
від того, хто снив відчування.
ці крайні будинки-
твоя цегляна перезброя.
зупинка для свідків...
зупинка для
"вже не з тобою".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383230
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Роки пролітають, неначе
Птахи відлітають у вирій.
Ще вчора звертались «юначе»,
Сьогодні на скронях вже іній.
Птахи перелітні щороку
Додому вертають весною.
Роки ж не повернуться знову,
Все швидше летять наді мною…
Здається, весни вже не буде,
Та я не бажаю вмирати!
Не хочу під снігом холодним
Один в безнадії конати.
Нехай заметіль зачекає.
Не лийте, дощі, наді мною!
В закоханих осінь буває
Лиш сонячною й золотою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383250
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Докурим злую нашу скуку,
что жизнь – одна,
и смерть – одна,
что каждой фразе, слову, звуку
не избежать
двойного дна,
наполним дымом горькой правды –
одной из многих
горьких правд –
стихи и спрячем их в тетради,
как прячут в ящик
путь назад,
туда, где рвань – что было тонко –
сшивает вера,
как скорняк,
где ветер треплет распашонкой
цветы жасмина
у плетня,
и лепестки слетают в зыбку,
что и взаправду
так зыбка,
где носят траур, как улыбку,
и ждут вестей
издалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255503
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 08.12.2012
Таке собі німе кіно -
Ми вже забули, як буває.
Ми вже забули, як давно
І все в житті ми забуваєм.
Та я ніколи не полишу
Той вирій дивних почуттів,
Полину я в ту тьму найглибшу
Щоб взнати щастя берегів.
Полину я у ніжні роси,
Що тануть, мов біда щодня,
У мрії розплетені коси,
У швидкість дикого коня
Злечу над світом, над тобою,
Закрию крилами від зла -
Я не віддам тебе без бою!
Не для пітьми любов цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381575
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 08.12.2012
Сьогодні всі люди мов стали пінгвінами,
Вдягнулись у теплі темненькі пальто,
Блукаючи ринками та магазинами
Бояться, що раптом спіткнеться будь-хто.
А я, мов чужа, не ховаючи щастя,
Із чашкою чаю сиджу на снігу,
І думаю, вдасться мені чи не вдасться
Спинити мою до невдачі жагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383252
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Лише для Вас пишу вірші,
Складаю рими у душі.
Життя шукає свіжий зміст.
Сліди з’єднались — там, де міст —
Проходили у різний час...
Так доля зводила не раз,
Переплітала здавна нас...
Співпало так? — спитаю Вас. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383187
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
вода
прийшла у двір до мене –
з такої глибини:
де а́рхігли́ни –
віки й віки!
архіпіски́…
у підсвідомості
антропоге́ну
геологічні досі бачить сни…
з таких глибин – і в хаті
вода свята!
як символ Благодаті:
Життя і Чистота…
не обминула ти
двора мого,
моєї хати,
Жива Вода –
ніби Пречиста
Божа Мати…
правічно молода
…тепер же я – володарка
часткова
доісторично-
кайнозойського струмка…
у пору голоцену
з нього пила
прадавня шаблезуба кіш-ка –
проворна і витка,
картато-мідно-золота
(чия проекція
сягнула в наші дні:
її
пластичні лінії
я вгадую у плавній течії
дороги лісової
і в масті мого –
мідно-золотого
домашньо-незалежного кота…)
…тепер,
діждавшись темноти
до мене в двір
заходять натовпом попити
із
ДО-палеолі́ту,
ще не польовані
людськими зграями –
могутні мамон-ти…
проз
плетиво сучасних верховіть,
вони
поглянуть похапцем на зорі…
і скотиться,
впаде в струмок
чия важка сльоза!
тому вода моя –
ровесниця алма-за –
така
незатуманено-прозора,
як погляд
із глибин тисячоліть…
…
протягом голоцену
льодовики тали
і знов наступали:
інші струмки оживали,
і
умовкали…
у глибині
підтало-
зальодованих днів
струмок мій
стиха бринів
і, врешті,
із плейстоцену
в антропоген
прибринів…
…пахне вода моя
рідкісно-небувало:
архільодом!
напровесні талим…
диво!
поселилося в хаті зі мною:
пахне одежа,
постеля,
я…
кава ранкова моя –
весною!
першими числами березня…
після-
льодовиковою
епохально-геологічно-земною!
весною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383185
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Ті очі твої, руки ніжні ці -
Від них на серці болісне тавро.
Так б взяти й обірвати всі кінці!
Та щось хвилює ще моє нутро.
Коханням своїм взяв мене в полон,
І прикував із ласки ланцюгами.
Хоч жевріє ще почуттів вогонь,
Та не воскресне вже любов між нами.
Я хочу вирватись. Мене ти відпусти!
Нащо тримаєш десь в куточку серця.
Хоч й дуже боляче, та треба мені йти,
Бо тут немає більше мого щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
НАУЧИ МЕНЯ ИСКУССТВУ МАЛЕНЬКИХ ШАГОВ.
Антуан де Сент-Экзюпери.
Його навчитися прошу невпинно в Бога -
Мистецтва, що в підніжжі всіх і вся.
Не треба міражів, чудес - не та дорога,
Пізнати хочу силу й неповторність дня.
Хай будні не захоплять полоненим
І в їх лещатах не віддатись сліпоті.
Гострішим розум дай робить щоденно,
Приймати досвід й силу відкриттів.
Дай по життю не проплистИ спокійно;
Дай міру знати, вартісність хвилини.
День кожний дай розбити вірно
Аби сягнути даль, побачити вершини.
Дай пам'ятать, що мудрості й зростання
Нам додають поразки у житті й падіння.
Коли ж бездія здатна розв'язать питання,
Дай, Господи, навчитися терпінню.
Хай місце й час фантазія пізнає,
Знайде того, кому тепло потрібне.
Даруй мені не те, що я собі бажаю,
Подай лиш те, що справді необхідне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378477
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 08.12.2012
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 06.12.2012
Сніг перебілює барви осінні.
Паморозь сріблить зело.
Бризне на трави коштовним камінням...
Ніби тепла й не було.
Ні йти, ні бігти – увімкнено гальма.
Мертвий сезон на поріг.
Пустка відлунює дзвоном печальним
На перехресті доріг…
До кісточок аж пронизує вітер.
Холод стократ дошкуля.
А на газоні мертвими квітами
Встелена змерзла земля.
Їм невідомий блиск порцеляни.
Квіти під сонцем цвіли.
Ніжні голівки покрили тумани,
Мов полонянок імли.
Нездійснені мрії, згублені долі
Вкриє байдужості сніг.
Втрачений цвіт затаврованим болем
Сумом лягає до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382896
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Я любила тебе і щоночі пила чорну каву.
Гіркий присмак розлук і загублених в роздумах фраз.
Ти ховав блиск очей і усмішку звабливо-лукаву.
Наші душі від болю звивалися в муках не раз.
Утікали від долі змиваючи сльози водою.
Я пила знову каву, щоб більше не бачити снів.
Відлітаючи в небо, гукала тебе за собою.
Побоявся розкрилля: буденність лишать не посмів.
Все лишилося звичним, лиш ночі самотньо-солоні.
За сценарієм щастя минають приречено дні.
…Доля знову зведе і з’єднаються наші долоні.
Нацукровану каву завариш ізрання мені….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382979
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
На моїй подушці місяць ліг спочити,
Розтрусивши долі зоряний пилок...
Я покличу вгості опівнічний вітер,
Тисячі галактик заплету в вінок...
Вип'ю ніч безсонну, ніби чашку кави,
Скотиться самотність по моїй шоці...
3апала на сході сонячна заграва-
Я спалю минуле, ніби папірці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382576
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Твої літа на осінь повернули,
А я лише зробила крок у літо...
І несміливий полуничний вітер
Шепоче тихо те,що не збагнула.
Мої вуста солодким пахнуть медом,
Тобі ж подобається як полин гірчить...
А час кудись,мов божевільний,мчить ,
Все віддаляючи мене від тебе.
В моїх очах- налиті сонцем вишні,
А серце твоє паморозь покрила...
І ти забрав у мрії сині крила
Потроху стаючи моїм колишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382581
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Плаче зима сірим дощиком з неба,
Кутає тіло у рвані тумани...
Їй наче більше нічого й не треба-
Лиш зализати забруднені рани...
Соромно. Очі за хмари ховає:
Десь розгубила все хутро сріблясте.
Ходить по саду тепер нечупара
Згадує сніжний зимовий свій заспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382834
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Із медово- липового цвіту,
Із троянд червоних пелюсток
Сарафан пошило собі літо
І зробило гарний фартушок.
І вдягнувши капелюшок-сонях,
Взявши пензлика і фарби чарівні,
Заховавши хмарку у долонях,
Заспівало сонячні пісні.
Осідлавши швидкокрилий вітер,
І набравши мед у стільники,
Працьовите бурштинове літо
Вміло вишиває квітники...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382986
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Цілий день сніжи́ло за вікном,
В горностаях біла королева
В домоткане грубе полотно
Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон,
Візерунки дивні вишивала
І плелись мережива, мов сон,
Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж.
Стиглі грона мерзли на калині
І пелю́стя випалених руж
Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі
Розпустили пасма посивілі
І вляглися спати у дворі
Лебедино-сніжні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Хто б міг подумати, що так
Зійдуться вкупі негаразди
І задзвенять на різний смак
Відлунням містики і правди.
Невігласом в той мрійний час,
Ще вірячи у правду Божу,
Бродив з натхненням серед вас
І в світлу днину, і в негожу.
Даремно, певне, не відчув
В пік негаразд я суті віри…
Ти ж начебто зі мною був, –
Заступництва не взнав я міри.
Тепер, на відстані руки,
Вдивляючись в зіниці Часу,
Прошу Тебе: мовчи, мовчи,
Остав надію невігласу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381277
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Віддавала діток без жалю.
Не пізнав тоді розум утрати.
Я горілкою розум заллю:
Не засуджуйте—я таки мати.
Кавалери, розваги, плітки…
Кожен день ні хвилини спочинку.
А у хаті холодній дітки
В час обідній ковтають лиш слинку.
Не осуджуйте: діток люблю,
Коли б ні, то навіщо б родила.
Я горілкою совість заллю,
Нехай спить, щоб мене не судила.
Як просплюся, поїду туди,
А то скажуть, що діток забула:
Віддавала, горіли сади,
А вже сьома весна проминула.
Вже найстаршенька заміж іде,
Кажуть люди путяща дитина,
А у мене обличчя бліде,
Рвані чоботи, цвіла хустина.
Не поїду, бо грошей нема,
Обійдуться і цей раз без мене,
Та і доня моя не німа,
Запросила б:»Приїдь, моя нене…»
Вже й найменша пішла в невістки,
Я б приїхала—сили немає.
Крутить, ломить старечі кістки,
Та і хто там мене виглядає?
Подзвонити б… Згубила слова…
Як сиріткам поглянути в очі?
На подушку лягла голова:
«Не дожити мабуть цеї ночі…»
Як же страшно в хатині самій,
Коли холод і голод доймає.
Біля серця звивається змій,
І кістлява за руку тримає.
Як не їсти, хоч кварту води
Подали б у останню хвилину…
Та розтанули діток сліди
В ту холодну осіннюю днину.
Поховали її без жалю.
Не сприйняв мабуть розум утрати.
Не дали із очей кришталю.
Хоч приїхали: все-таки мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381330
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Така натхненна ця осіння ніч...
В сузір’ях неземних зіткала крила,
Блудливим оком глянула з сторіч
І землю самоцвітами накрила.
Така п’янка оця осіння ніч —
Терпка в опалі ягідка тернова.
Морозець пробирає увсебіч,
Вином налилась постать бузинова.
Яка ж тремка оця осіння ніч...
Листок останній в танці закружляла,
Ще й з вітром цілувалась потойбіч,
Життя буденне зорями встеляла... 21.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381477
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
* * *
А те, що було – не забули?
Щоб знов не зазнати чуми,
не тикайте пальцем в минуле –
сьогодні лишайтесь людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380377
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Нас розділяє тільки дощ похмурий,
Що стиха барабанить у вікно,
Сумне осіннє місто… , у зажурі,
У небі хмари, сіро-білі, мов рядно…
По склу стікають крапельки прозорі,
А я все згадую… і думаю про нас…
Як же красиво і яскраво світять зорі,
Коли Ви поруч, горнуся до Вас…
Як місяць виглядає з-за хмаринки,
Із зір на небі розстеливши полотно,
Свої запалює ліхтарики-іскринки,
Всміхається, немов би знає нас давно.
Про наші щирі ці слова кохання,
Про Ваше добре серце і любов,
Про милі зустрічі, таємні, до світання,
Палкі обійми, від яких буяє кров.
Нас не злякати примхами природи,
Бо почуттям негода не страшна,
Серця єднаються при будь-якій погоді.
В закоханих в душі завжди весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377544
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 26.11.2012
В долині стелиться туман,
Тримає вітер на мотузці.
Ілюзій світ-фантом, оман
Блукає в вільховій галузці.
Як сон - наповнить береги,
Немов сріблястогриві коні.
Крізь очерети – ланцюги
Вони також, з усім в полоні.
Лиш він все бачить вдалині:
Легке, скупе проміння сонця.
В посохлих квітах-полині
Кружляє ранок в його лонцях.
вересень, 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380395
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Багаття, полум’я і дим -
Рідня мов сонця, жар іскрини,
Горить, палає і між тим
Нестримно-грізно вгору лине.
Зігріє проблиском, живий
і танець, рух його без втоми.
З підступним норовом, німий -
Повага вічно-несвідома.
Немов благає: «Відпусти!»
І заворожує, в усьому.
Знаходить шлях де є мости:
Посохле листя - йде додому.
Якби ж той був у нього дім -
То знали б всі, де в нього серце.
Горить, без слів немов би мім,
і дивний сум, пекучим перцем.
Вогню і полум’я і дим...
Повітря, сірі хвилі, попіл.
І буде жар його живим -
Як щось залишено на потім.
21.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380396
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Почався ранок зникненням зорі,
Хтось вимкнув старовинні ліхтарі,
На липі два листочки ще висять,
Ще п’ють проміння, наче благодать..
Тримає їх закоханих тепло,
Яке своїм промінням обняло,
Листочки розмовляють у тиші,
Любов свою тримаючи в душі.
А холод суне, вітер у лице,
Лиш сонце обнімає промінцем.
Просять у вітру, щоб зробив сюрприз,
Аби разом їм полетіти вниз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380406
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Віє сніжно зима,
Перекатами грається в полі,
І заснуло життя
На перетині ліній долоні.
Чи проснеться воно,
Чи в душі оживуть ще троянди?
За морозним вікном
Гонить сніг впертий вітер у мандри.
Ти, зима, не спіши,
Не дивися так холодно в очі,
І холодні квітки
Не малюй мені темної ночі.
Бо холодні вони
І затьмарюють світло у вікнах.
Я тепла жду весни,
А воно десь забилося в стріхах.
В летаргійному сні,
Все навколо потроху конає.
Що до того мені,
Я - хоч як! - все ж чекаю розмаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380519
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Один лишь штрих - и все исчезло вдруг:
Прелестных губ невинное дыханье,
Взволнованного сердца гулкий стук
И дивное цветов благоуханье.
И, как художник кистью на холсте,
Пытаясь штрих старательно исправить,
Корил себя, что показалось мне,
Да было поздно что- либо добавить.
Тот штрих – мазок улыбки на лице,
Мелькнул на миг, надменностью ударив,
И на моем картинном полотне
Залег строкой, неровный след оставив.
Один лишь штрих - и нет портрета, нет!
Как долго он писался в муках страсти.
Глядит в глаза мне сексуальный бред,
Испепелив любовные напасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380523
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012
// Сьогодні на парі в нас було завдання описати смітник. Нетривіально і небанально. От... Викладачка поставила мені високий бал. Цікаво що скаже читацька аудиторія:)\\
Він схожий на кабінет психотерапевта, так само буває вщент наповнений зім’ятими почуттями і мріями, котрі пережили свій термін придатності.
Він – всього лиш смітник, але то скоріше його перевага. Він може бачити всіх нас через призму всього намивикинутого і намизабутого.
Ми з ним страшенно схожі. Такі ж порожні вранці, з сіточкою таких же тонких синіх пластикових капілярів на надкушених снами повіках.
Ми такі ж переповнені ввечері, нам так само важко дихати від кілобайтів сміття, що вп’ялося у волосся, залізло між вії, в’їлося татуюванням в шкіру.
Ми переповнені смітниковими синдромами, коли бережемо в собі фундамент розламаних світів, які ще вчора були замками щастя. Ми смітниково ховаємо старі спогади, листи і непотрібних людей у шухлядах свого мозку.
А великі говорили, що ми – те, чим ми хочемо бути.
А ми – смітники.
Правда все буде добре, вранці знову будемо ранок. Нас хтось витрусить, вичистить до глибинок душі і ми станемо… знову смітниками.
Правда чистими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379605
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2012
Один з тих віршів, які пишуться на одному диханні, не думаючи про ритм, рими і зміст,- безмістовне, неритмічне, багатьом незрозуміле, однак таке святе і рідне... І тільки своє...
Ти приходи, приходь у мо́ю осінь.
Вона ж блаженна, серцем обійма.
А я її в Твоє життя запро́шу,-
І в світі щастя більшого нема.
Не зрозумів? Це просто ві ́ршів рими.
А осінь промовчить на кінчику пера.
Колись , як будем сивими й старими-
Затріпотить душа між зболених октав.
Ти приходи, залистопадь цю осінь,
Весну посій на аркуші в вірша ́х.
І хай там що, мене кохаєш й досі,
Бо я Твоя, Твоя Весняна Осінь
у кожнім дотику пера...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378938
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Послухай, як вона співає,
Як барвами акордів сміло виграва.
І диригент погоджено киває –
Її мелодія сотворює дива…
Ти вслухайсь… в ритмі ніжного Andante
Смичок по павутині тихо проведе.
Божественні думки, немов у Данте,
Cвідомість зачаровано у даль веде.
За мить її вже не впізнати.
Бадьорий Presto вишива канву…
Її відлуння ти попробуй наздогнати,
Красу відчути відтінків живу!
Andante – помірний темп у музиці, темп повільного кроку
Prestо – швидкий темп у музиці, дуже швидко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374172
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
А людям треба розділових знаків,
Що розділяють їх до нервів –і навпіл.
Замість обіймів, снів, гарячих маків
Крапками ,комами встеляють буднів стіл.
І намагаються, щоб все було «як треба»,
За розкладом стереотипно – п’яних днів.
В їхніх очах все менше сині неба…
А на вустах так мало справжніх слів.
Десь в бронхах мрії душаться пісками,
Зап’ястя від байдужості бліді.
А спробуйте широкими мазками,
Хоч раз в житті провести по воді.
Помрійте…Дощ торкає партитурою…
В обіймах моря ніжаться дельфіни…
Ні, більшість марять лиш архітектурою
Тому будують стіни, стіни, стіни…
І кожна доза кисню відрахована,
Стискають серце дві півкулі ребер.
А я лише страшенно заримована
Тобою. І у тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Я повік одержима тобою,
В моїм серці живеш тільки ти,
Всі думки перекриті журбою,
Якщо любиш мене то скажи.
Не мовчи. Кинь на мене свій погляд,
З твоїх уст хай злетить- я люблю.
Знай,коханню потрібен ще й догляд,
В твоїм серці, воно з кришталю...
Так : в цей час у нас різні дороги.
Ти,можливо,шукаєш себе...
Ти б об душу мою витер ноги,-
Та душа ця кохає тебе.
І колись ти це все зрозумієш,
В серці вірю, до мене прийдеш,
Знов кохати мене ти зумієш ,
Мою душу і в пеклі знайдеш.
Хоч дороги у нас зараз різні,
Я у пеклі , а ти десь в раю,
Там де хмари клубочуться грізні,
Візьмеш руку мою у свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372947
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Коли молодість в жилах бурлить
І змиває застоєні роки,
Тоді знаю, я ще буду жить!
Не заснуть- ні думки, ані кроки!
Ще збудую хороми сердець,
Підніму їх високо, за хмари.
Честь і гідність вплету у вінець,
На вівтар покладу свої дари !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374131
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Промінь б'є немов би списом -
Пролетіло літо красне:
Не прикрив обличчя крисом -
Ой, було то необачне:
Сонце вдарило у очі
І пробило третє око -
Бачу я тепер жіночі
Сірі очі з поволокою,
Сірі очі з золотавим
Сяйвом внутрішнім душі,
З фіолетом, смаком кави,
Стимулює що вірші.
Очі - погляд жарким списом,
Що пробив моє їство,
І я став зеленим тисом,
Тілом я закрив місток
До зеленої заграви
Моєї тихій давнини,
Де колись ми разом грались
У розмаїті ковили;
До моїх долоней серця,
І до моєї суті праць,
Де ми йшли завжди до герцю,
Проминувши швидко гать.
А під нами пропливали
Темна заводь та туман,
Перемог було замало,
На них йшли ми як таран.
Як ударили на сполох,
То упав я в тартари!
І влетів у сірій морок.
І забув що є ще ти!
Раптом погляд - ніби списом
Мене вдарив. Я упав.
Встав. Прикрився таки крисом.
Від чужих твоїх заграв.
Бо тепер чуже є тіло
У тебе, чужа душа...
Бач! В мені щось забринило:
Ти колись була моя.
19.09.1992
К., КВ-1
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374134
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Серед листя сніжинки,
Сніжинки в траві
аж замерзли,
приклеїлись,
щоб не сповзати.
На каруселі мокрезній такій
рано цим першим
сніжинкам катитись.
Зимно й самотньо,
мабуть, не пора
з хмарок в осінню
мокроту стрибати.
Зиркнуло сонце,
ану, дітвора,
час на хмарки
із забав повертатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374143
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Прокуй мені, зозуленько, роки,
Не зупиняйся, не роби перерви,
Хай солов’ї замовкнуть і круки,
Щоб лише «ку-ку» чули мої нерви.
Прокуй мені, зозуленько, літа,
Лише літа, які мене чекають,
Хай пісня «ку-ку» лине золота,
Доля від «ку-ку» хай відпочиває.
Прокуй мені, зозуленько, життя,
Таке життя, немов бурхливі ріки,
Відбиток долі, збереже земля
І щоб родинні збереглися віхи.
Прокуй мені, зозуленько, мій шлях,
Де спотикнуся, там ти зупинися,
Щоб по житті летів неначе птах,
А твоє «ку-ку» крила були птиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373615
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 29.10.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Збираймося в політ, моя красуне,
В шляхи далекі, в зоряні світи.
Сірий туман пливе уверх, не суне,
Хоч може і на лузі залягти.
А там... А там, в далекім небі,
Зберуться хмарки і злетять увись
І завальсує білочолий лебідь,
В коханні, зоре, як було колись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373915
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Зеленіють волинські ліси,
А поля пахнуть житом і льоном,
І ніде не зустрінеш такої краси,
Де б калина ховалася в гронах.
Чисте небо вгорі, озеркова блакить,
Синьоокі поліські дівчата,
Споглядаєш красу і так хочеться жить,
Сонце вранці щодня зустрічати.
Бачив різну красу і чужі береги,
Та вертався завжди до Волині,
Це пісенний мій край, рідне все навкруги,
Де дубові гаї солов’їні.
Це поліська земля, моя люба Волинь,
Козаки – Лукаші, ніжні Мавки – дівчата,
І замкова краса, диво-Світязя синь,
Тут живу і для мене це свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374130
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Гнітюче і гірке твоє мовчання
Що пусткою в душі моїй бринить.
Ні! Не чекає серце на зізнання,
Лиш лагідне хай слово зазвучить.
Неначе від цілющого бальзаму,
Від звуків ніжних серце ожива.
Не осінь пізня, а весна - між нами,
Й душі найпотаємніші слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373651
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Погожим ранком вийду за село
Де сонця перші промені розлито.
Вбирає в себе лагідне тепло
Густе і стигле, в ріст людини жито.
По росяній траві босоніж йду -
Колосся золоте голубить вітер.
Своє десь щастя, може, тут знайду
Казковим сном і тишею сповите.
Вдивляюсь у прозору далечінь -
Веселкою ген-ген повітря грає.
Буджу тут все, що спало уночі,
Хай в небі жайвір день новий стрічає.
Хіба не радість бачити ту мить,
Як соняхи шапки до сходу клонять,
Як сонце верховіття золотить,
Травинка як сльозу останню зронить...
Я завтра мабуть знов сюди прийду -
Тут рай земний, аж серцю в грудях тісно!
І, може, недоспівану знайду
Загублену в дитинстві мною пісню.
...
Погожим ранком вийшла за село -
А поле наїжачилось стернею...
І літо промайнуло, пропливло
З красою неповторною своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347244
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 19.10.2012
Не стало батька, вже пішла від нас і мама,
Давно їх душі вознеслися до небес
В обійсті пустка поселилася з вітрами.
Але його ще сторожує вірний пес.
Барбос старий вже, бо ж собачий вік короткий,
І вже на очі трохи став недобачать.
Без хазяїв був сам, як палець одинокий,
Його сусідка узялася доглядать.
Та з двору йти Барбос нікуди не збирався,
Як дід старий на сонці боки свої грів.
Село лягало спати – він же не вкладався –
До неба писок піднімав і тоскно вив!
Після розлуки, після довгої тяжкої
У двір батькІвський тихо увійшла я знов –
Мені назустріч вже ходою нетвердою
Старий, сліпий собака ледве-ледве йшов.
Присіла, вІн лизнув лице моє гаряче
Від хвилювання вже ні слова не сказать.
І раптом збігла по щоці його собачій
Й мені на руку капнула гірка сльоза.
.....................................................
Собаки плачуть, ви повірте, люди, плачуть!
Їх сльози котяться, великі, мов горох…
Собака ждатиме і вам усе пробачить,
Бо ви для неї Друг і Цар і Бог!
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357771
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 19.10.2012
Азбука, абетка, алфавіт
Вже існує в мові сотні літ!
Букви нам допомагають -
Змалечку їх всі вивчають…
Здавна поселились в букварі,
Ніби тридцять три богатирі,
Букви голосні й не дуже,
Але завжди небайдужі!
Букви розмістилися підряд -
Вони мають певний звукоряд.
Вас запрошую, малята,
Всю абетку прочитати!!
[b]P.S. Абетка з ілюстраціями знаходиться нижче у відгуках [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371160
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Думки розсипались дрібним намистом,
Слова заплутались у ранішнім тумані,
Лиш вітер шелестить опалим листом.
Душа блукає десь у почуттів омані.
Вона хотіла стільки ще сказати,
Словами полетіти за тобою,
Та дощ продовжує твої сліди змивати,
Залишивши її на самоті з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370132
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Птицы мы? Нет, не птицы.
Звери мы? Нет, не звери.
Строимся вереницей
в узкие входим двери.
В лоно кровавой Мэри,
В марево безголосья,
всюду воняет серой,
черти стригут волосья.
Катятся колесницы,
Души боятся рыбы,
Если котельня снится -
Значит готовся к дыбе.
Белые хризантемы
ковриком на могилке.
Крест - это знак тотема,
Грабовый посох ссылки.
Люди мы? Нет не люди.
Рыбы мы? Нет, не рыбы.
Нелюди и Иуды.
Душами вмерзли в глыбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370503
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.
Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...
Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.
І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...
Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369031
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Палітра осені у дзеркалі озер -
Усі відтінки кольорів яскравих,
Пейзаж осінній величаво, як позер,
Сидить на троні з поглядом лукавим…
Багряна мантія вкриває ніжно стан,
А золота корона - в діамантах,
Осіннє небо – сіро-голубий екран,
Танцюють хмари-лебеді в пуантах…
* * * * *
Палитра осени на зеркале озер -
Играет солнце яркими цветами,
Пейзаж осенний величаво, как позер,
на троне улыбается глазами…
Струится мантия торжественно к ногам,
А небеса поют высоким альтом,
И так похоже небо на цветной экран,
Где облака, как лебеди в пуантах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368333
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Вона - володарка твоїх бажань,
Візмуть в полон вуста солодкі твої губи,
І тіло затріпоче від шаленства і жадань,
Коли до нього лиш торкнуться її груди.
Шовк тіла і майстерність її ласк
Доводять відчуття до божевілля.
Лиш пестощі... і жодних зайвих фраз...
Все без табу... Лиш пристрасне свавілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364737
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 19.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 19.09.2012
* * *
Часом важко розрізнити
сущу правду від брехні.
Хто кричить, хто вміє нити.
Хто береться боронити…
Дядько слуха й каже: "Ні!"
Не відважні, а продажні.
Торбохвати – не творці.
Рекламують – злиднів дражнять
замасковані, не справжні,
закодовані "борці".
Знахабнілі демагоги
заморочують народ.
Люди зляться до знемоги,
зовсім збилися з дороги.
Знов би їм – переворот.
Променить правдиве слово
в коловерті голосів.
Звісно, зерна є й в полові,
та ошуканий сірома
думає, що брешуть всі.
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359433
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Так хочеться прилинути з дощем,
Торкнутися клітинок твого тіла,
Подарувати незбагненний щем,
Зацілувати душу, щоб зоріла.
Заплутатись осінньо у думках,
Заполонити літньо-павутинно,
Мереживом сповитись на руках,
В очах зашаленіти безневинно.
На вушко шепотіти свій “Привіт”,
Слова почути ніжні "рідна", "мила",
Каскадами пірнути у наш світ,
Щоби у серця проростали крила... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359518
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Не будем згадувати незалежність всує!
Та й Незалежності насправді не існує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359521
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
У мами моєї в городі
замріяний бог
приліг відпочити
в пахучому свіжому сіні...
І зблиски летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між маминих буднів земних,
між турбот і тривог.
У мами моєї в саду
заметіль хризантем
тремтить, розполікана
в лагідно-сонячній зливі!
І очі всміхаються мамині,
добрі й щасливі,
і в серці зоріє
такий оксамитовий щем!..
У мами моєї так солодко
пахне в печІ-
вогнем зацілована
мліє рум'яна хлібина!..
І я у кутку,
ясноока, білява дитина,
всміхаюся ніжно
до теплих смачних калачів.
У мами моєї намолені
снять образИ
і вишита хрестиком доля
мого родоводу
лягла на рушник, наче промені
світлі на воду,
немов на долоню Пречистої
перла роси...
У мами моєї таких
розмаїтих казок,
таких колискових у кУфері*
в'язанка пишна!..
І біля криниці
зажурена мамина вишня
у душу мені
натрусила серпневих зірок...
*Куфер(діалектне)-скриня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Все далі минуле , а пам’ять чатує,
На ту справедливість, яка затаврує,
Осудить злочинців кривавої ери
Садистів, перевертнів та людожерів.
Дияволів, виродків, Богом проклятих,
Які ще з двадцятих, аж до п’ятдесятих
В ненависті лютій церкви руйнували,
людей мордували, бо владарювали
Вбивали і нищили голодомором,
Безглуздим звірячим та диким терором,
Країну, мільйонами трупів укрили.
В ярах та канавах, мов падаль, зарили.
Хто зважився в полі піднять колосок,
Чи тільки подумав подать голосок,
Від зграї катів вже лунало з гори.
- Ти ворог народу! Тебе в табори.
Вони, щоб тримати народ у покорі,
Нещасних людей потопили у морі.
У морі крові, неймовірного жаху,
Щоб ті, що лишились, німіли від страху.
Щоб не повторився новітній терор,
Насильство, безправ’я та голодомор.
Хай пам’ять про злочини вічною буде.
Хай це божевілля ніхто не забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255817
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 16.05.2012
Мне позвонили по ошибке,
Спросили спьяну: «Ты жива?»
Я не смогла сдержать улыбки,
Но вдруг подумала: «Мертва!»
Мертва давно! Мертва серьезно!
Душа – пустыня, сердце – лед.
Ты сжег мне крылья, уничтожил.
Бесславно кончился полет.
Раздавлена враньем безбожным,
Побеждена в моей войне.
Подняться больше невозможно,
Жить на коленях – так вдвойне!
Ты растоптал, разрушил, предал,
Ты… Впрочем, милый, Бог с тобой.
Любила, верила. Кто ведал?
Считала даренным судьбой.
Теперь в грязи и на коленях
Ползу неведомо куда.
Надежды, радости, волненья –
Все растворилось без следа.
Хоть сын и дочка повзрослели,
Им невозможно объяснить
Как мы смогли, как мы посмели
Разрушить все. Как дальше жить?
Мертва? Но отчего ж так больно?
Что ж ноет, мечется душа?
Мелькает мысль непроизвольно,
Что время лечит не спеша.
Все может быть, не зарекаюсь,
Может, воспрянешь ото сна
И нежно молвишь: «Каюсь! Каюсь!
Вернись, любимая, нужна!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261050
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 26.04.2012
* * *
До всього треба дотику душі –
корінням – в землю, крилами – у небо.
Де вічний пошук, там нема межі.
Там вічний рух – життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331853
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
* * *
Вічні пошуки щастя.
Час невпинно мина.
Розчиняються в часі
імена, імена...
Коні гублять підкови.
І вітрить, і гримить.
Все по колу, по колу...
А до вічності – мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331852
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Сльози ллють через втрату,
Часто плачуть від болю,
Коли жити не змога,
Проклинаючи долю.
Від біди і принижень,
І від відчаю теж,
Коли близькі відходять
І назад не вернеш.
Коли щастя постійно
По житті обминає,
Коли та, яку любиш,
Твого друга кохає.
Важкі сльози бувають,
Коли орють, чи сіють
І бувають щасливі,
Коли люди радіють.
Сльози завжди солоні,
З гіркотою бувають
І щасливі, солодкі,
Коли ніжно кохають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331824
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Ми часто сфантазоване сприймаєм за реальне -
Невиннії слова, що кинув навмання,
Чи посмішка, чи погляд здаються нам бажанням,
Що лине з серця, повного на почуття.
І домалює решта все уява,
І навіть те, чого в житті нема.
Й не хочем чути жодного вже слова,
Бо склалась думка - хибна, та своя!
І не прийдЕ тоді порозуміння,
Якщо один не скаже найважливІших слів.
Розіб'ється усе через нерозуміння,
Бо другий не зумів чи просто не схотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331805
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Всміхається квітень посеред весни,
Замовкла під хатою вишня в убранні.
Їй теж, мабуть, сняться закохані сни,
І хочеться знати — вони не останні.
В напрузі тримає від холоду цвіт,
Захований в серці від ночі до рання,
Здається, що скоро відкриється світ
У світлих мережках палкого кохання.
Лиш теплий промінчик чекає вона,
Що раптом у сяйві засвітиться вволю,
В душі заспіває весна запашна
І квітами рясно простелить їй долю! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331778
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Ти дивишся на мене поглядом ясним,
Невинним, чистим і прозорим.
І огортаєш ангела крильми,
Щоб відвернуть від мене всяке горе.
Та день минає й наступає ніч -
І на обличчі твому демона гримаса.
З тобою залишаюсь віч-на-віч,
І спалює мене жагуча пристрасть наша.
Ти - дивне, чудернацьке поєднання -
Цнотливая спокуса і невинний гріх.
В очах горить від демона жадання,
І серце ангела, що падає до моїх ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331708
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
* * *
Бути праведним, – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу, потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331644
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
* * *
Будь собою, сину.
Довіряйся серцю.
Не на долю сердься, а на себе.
Сину, світ широкий –
добрий і жорстокий.
Хай не в’януть крила в ріднім краї.
Матінка єдина – Україна дивна
хай для тебе стане вічним раєм.
Тільки будь собою.
Йди у світ з любов’ю.
Стрінеш і негоди, і печалі.
І пекельні муки витерпіти мусиш.
Бо дорога вгору незвичайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331643
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Ваші очі... Очі кольору грози...
Ви бачили сумніший в світі погляд?
Не бачу у ́смішок... Й серце в Вас сльозить,
А я наївно вірю, що Ви поряд...
Ваші губи... В них нема мені життя...
Холодні, спраглі і такі далекі.
З Вами я стаю, немов мале дитя.
Простіть мені, бо знаю що не легко...
Ваші ві ́рші... Дарма, що не для мене...
Вони мені дорожчі, ніж всі весни.
Торкнусь до них, хоч знаю, що студенні,-
Між ними десь життя моє воскресне...
Ваші руки... Ви... рідний і далекий...
З холодним серцем, із трепетом в душі.
Як з Вами в світі боляче і легко...
Розквітну в мріях, а в спогадах- дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331365
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Над горою, над рікою
Журавель кружляє
Курли, - курли, - пару, гніздо
Звисока шукає.
Не знайшов , - то що ж робити ?
Сам собі звиває,
Поламане вітром гілля
Долами збирає.
В’яже гніздо на хатині
В кругову рядами,
Та шукає собі пару
Гідну над полями.
Курли, - курли, - відізвалась,
Над гніздом кружляє
Життя танець, парний танець
Над світом лунає.
Не кінчається ніколи
Звучить з року в рік,
Загубився у віках
Тому танцю лік
І танцюють його більшість
Там де народились,
Де на крило вперше стали,
З небом поріднились…
Повертайтеся до дому,
До гнізда свойого
Не замінить чужина
Вам затишку того,
Не замінить незбагненне
Тепло тої хати
Де ви перший крок ступили,
Де батько і мати
Вам відкрили дивний світ
З яким поріднились,
Так пішли у світ широкий
Та душі лишились.
Залишилась душі крапля
В тій першооснові,
Щоб ви завжди повертались
В те місце любові,
Де любили не за щось вас,
А просто, - любили
Обнімали, пригортали
Руками щосили…
Летіть , журавлі, до дому,
До рідної хати,
Коли я туди полину ?
Хто ж то може знати…
18.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331279
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
З народження душа - як джерело,
прозоре, чисте, життєдайне диво...
Одному ж його тванню затягло,
а хтось криничку догляда дбайливо;
один живе лиш хлібом і вином, -
а інший спраглих напува водою,
хтось все навколо спопеляє злом -
хтось задля інших жертвує собою...
У кожного під зорями свій шлях,
позначений Всевишнього рукою.
Один як Герострат живе в віках,
а інший - вічний до людей любов"ю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331213
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Музика, запис, виконання - Шевченко Микола
Коли ти не чуєш, як пахне в дворі матіола,
І знизу не бачиш великого в небі «ковша».
Це гине кохання і більш не воскресне ніколи,
А в грудях замовкла уже зачерствіла душа.
Відразу тоді - солов’ї у гаях безголосі,
І роси на травах - краплини простої води.
І вже не хвилюють ні брови чарівні, ні коси,
І в серце вриваються хижі, страшні холоди.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Життя на шляху враз повісить новеньку завісу,
І більше не буде тепла у холодній руці.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Та буде ще щастя, йому не повісять завісу,
І долю зігріють гарячі життя промінці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330940
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильніше за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329830
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Річенька тече
срібная прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія.
І от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сумна
догора, немов свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329829
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Церковнії лунають дзвони -
Сьогодні наш Господь воскрес!
Він зняв із нас гріха окови,
Відкрив дорогу до небес!
Очищені душею й тілом,
Ми ділимся святим яйцем.
Нехай добро буде із миром!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329819
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
В співавторстві з Rukosh
Де взяти сили, щоб повстать з гріха,
Що тягне душу повсякчас у пекло.
Адже людина - ой яка слабка,
Щоб дать спокусам свою відсіч вперто.
Лише у покаянні - благодать,
Єлеєм очищає нашу душу.
Тобі одному, Боже, розказать
Усе своє єство я щиро зможу.
О Господи, лиш ти, лиш ти один
Нас, грішних, завжди так безмежно любиш.
Для тебе діти ми - дочка чи син,
Яких ти вислухаєш й не осудиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329818
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Зозуля на дубі кувала -
Дуб жолуді сіяв додолу.
Вона немов їх рахувала,
І линув все гомін довкола.
А поряд підспівував ясен -
З осикою все шелестіли.
Містично хитався лиш явір -
Оркестру мелодія вміла.
Ще поряд, співаючи щиглі
Між листям дерев майоріли.
Легенько, так ніжно, і щиро
Творили цю музику віри…
Тепер тут живуть між пеньками
Похмурість і смута німа.
Оркестр поїхав, зрубали -
Сьогодні в них сцени нема...
10.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329783
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Вдихни, кохана, запахи весни,
Поглянь у лісі повно первоцвіту,
Я заберу тебе в свої казкові сни,
Щоб ми змогли у парі полетіти.
Поглянь, голубко, на небесну синь,
Де хмарки пропливають, як лебідки,
Лише удвох досягнемо вершин,
Хмарки у небі будуть нам за свідків.
Вдивися, серденько, в засріблену росу,
Як жайвір зрання розправляє крила,
Яку весна дарує нам красу,
Щоб ми раділи і були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
В городці нашім так відрадно, тату,
Вишень пахучих біла заметіль
І на омиту променями хату
Вітри весняні віють звідусіль.
Так свіжо пахне зорана землиця-
Такий знайомий серцю холодок!..
В ранковім сонці лагідно сріблиться
Старих порІчок* росяний листок.
Кущі малини кинулись по плоті,
Між шпаргалинням* міцно заплелись.
А ви, як завше, танете в роботі-
Такий невтомний, дужий, як колись...
Вже й сивина вас вибілила, тату,
Наклав відбиток на обличчі час...
Не раз у землю вмочено лопату,
Шовкові трави скошено не раз.
І кінь прудкий, осідланий завзято,
Не раз під вами іскрами задув.
В городці нашім так відрадно, тату,
Така потіха, звідки не прийду...
*Порічки(діал.)-червона смородина.
*Шпаргалиння(діал.)-тонкі дощечки,з яких складається паркан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328914
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Зустрівся якось з Богом чоловік
І нумо скаржитись, мовляв, вже звик
Нести свій хрест, та він важкий доволі,
І сил нема, і руки , й ноги кволі.
- Найтяжчу ношу, Отче, дав мені,
Мабуть злічЕні стали мої дні.
Забрав той хрест Отець, поклав в кімнату,
В якій лежало ще хрестів багато.
Завів у ту кімнату чоловіка
- Поглянь, - сказав, - ось тут хрестів без ліку,
Ти обери собі по силам на свій смак,
Воістину, нехай же буде так!
І величезні, і малі
Із дерева, і кам’яні,
З граніту, з золота, з металу,
І з шиком, і без п’єдесталу…
Побачив чоловік хрести.
Який же взяти, щоб нести?
І вибрав з них собі найменший,
Найнепомітніший, дешевший.
І з ним до Бога повернувся,
Бог лишень гірко посміхнувся.
- Ну що обрав? - звернувсь до нього, -
Це той же хрест, що й був до цього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328729
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Краплинами дощу збігає ніч
І темряву ховає у шпаринку.
Ти знов зі мною поруч, віч-на-віч...
Не йди, побудь, затримайсь на хвилинку.
Сказати... Що? Забулися слова,
Які в серцях так сонячно бриніли.
Та може ця хвилина рокова
Засяє ранком в душах онімілих.
Як вистояне надхмільне вино,
Кохання мить.... Чом так зникає швидко?
Самотність, що постукала в вікно,
Невідворотністю зачинить клітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328478
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Життя змінилося і знову купина,
Оцей стрибок піднятися дав змогу,
Колодязь свій не міряю до дна,
Бо поки з глибини черпаю воду.
Чомусь з просоння на щоці сльоза,
Кохана каву подає до столу,
Вологий поцілунок, як роса,
Бажає щастя з рідного порогу.
Робота жде, впрягаюсь у вірші,
Живу на світі, бо Господь тримає,
А доля, що припала до душі,
Мене і досі, як колись кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328465
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Зібрались росинки на листі -
Прозорі перлинки і чисті.
Упали на землю ранкову -
Впустило їх листя додолу.
Корінням ввібрали їх верби,
і знову вертались доверху.
Ще вище, дістались ... до хмари:
Говорять, що там побували.
Відтоді як дощиком стали -
Їх чисті струмочки вітали.
А зранку усі розбрелися...
Росинками впали на листя.
Зібрались росинки на листі...
6.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328432
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Вже не злелію той журливий клен,
Що ти зрубав край битої дороги...
Байдужий вітер свище між антен,
Дощі, мов струни, б'ються об пороги.
Вже не злелію трепетну печаль-
Оту кленову лагідність листочків...
Пекучий щем вплітається, мов шаль,
Поміж сумних віршованих рядочків.
Десь за вікном розніжиться весна-
Яка п'янка!Такої більш не буде!..
А ти не бійся, винесу одна
Оту ганьбу оплакану між люди...
І позбираю згаслі кольори-
Моїх надій обпалене ганчір'я...
Хіба ж не ти про щастя говорив?
І пух летів кульбабовий, мов пір'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
На косичках верболозу
виграють ранкові роси.
Умиваються пухнасті
кошенята попелясті,
срібнолиці й золотисті,
ніжні, лагідні, врочисті.
Чи то й справді кошенята?
Чи барвисті мишенята?
І гойдаються веселі
на крилатій каруселі.
Поміж тим густим намистом
зелен-листя промениться.
Вербам, лозам, верболозам
не страшні тепер морози.
Теплий дощик їх полоще,
вітерець меткий лоскоче.
Прилетіли до вербички
жовтогруді цвінь-синички.
Пританцьовують-злітають
і весняночки співають.
А ріка біжить-нуртує, –
зі струмочками жартує.
Зацвітає чисте небо
пролісково-березнево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328249
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Я не мрію тобою,не марю - втомилась...
Не іскриться від щастя повік водограй,
Не до тебе чуття у віршах моїх лились,
Не з тобою у Бога просила свій рай...
Я із тих що кохають лиш раз,а не двічі,
Ти із тих,що чекають того,що нема.
У мої не дивися так жалібно вічі,
У неволі,мабуть,ще застрягла душа.
Ти із тих,ким не можна не дорожити,
хто приносить весну коли в серці зима,
Я навчусь,коли-небуть,безмежно любити!
Ну а поки... з тобою,але... не твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324624
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Люблю я музику весни,
Таку чарівну і приємну.
Вона бентежить навіть сни
У ніч п’янку і невід’ємну.
Люблю світанки у росі,
І сонця схід на видноколі,
Пташині ноти голосні,
Що линуть піснею у полі.
Шукаю істину в словах,
Що бавляться із відчуттями,
Шляхи нам стелять у віршах.
Лише не граюсь почуттями. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324819
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2012
* * *
Зелене полум’я трави.
П’янке оновлення весіннє.
Святе любові воскресіння –
Добро посіяти якби.
Молюся знову я.
А ви?
Зелене полум’я трави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324479
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
на сході туманіє,
наче пташка
за краєм неба
спроквола́ ворушить
зо сну потерплими
мосяжними крильми…
реальність,
як пласка́
лабораторна чашка –
вмістилище
драглистої пітьми.
постійні лінії і форми
себе намацують з півзабуття
у цьому
киселі агар-агарнім,
як гра уяви,
що шукає аналогій
у небі
нестатично-хмарнім.
а спонад це
відновлення напівсвідоме
з нічного темного,
таємного, взаємного злиття –
витають душі Всьо́го
вречевлено-живого:
спішать хутчій
впірнути всяк
до свого «дому»,
бо хто не встигне
з першим промінцем –
то не побачить дня нового,
земного,
й продовження
зумовленого формами життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324417
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Шовковий ранок.Сонячна струна
Легкий серпанок сипле на дорогу.
Яка весна!Ти глянь,яка весна!..
Якщо помру, не скаюся, їй Богу!
Яка весна!Крізь папороть ялиць
Мандрує лісом квітень ясноокий,
Він прокладає стежку навпростець
Через звори і потічки глибокі.
І залишає щедро по собі
Квіток духмяних лагідні мережки.
Зриває вітер, гублячи в траві,
З тонких беріз смарагдові сережки.
І плеса гладь прозірчасто-ясна
Спиває з неба роси волошкові.
Яка весна!Ти глянь, яка весна!..
Аж захлинаюсь в повені шовковій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324359
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Ми приїхали з далека,
Ми не ґонорові,
Веселітьсє, люди добрі,
Всі будьте здорові.
Веселітьсє, вибрикуйте
На то є весіллє,
Наливайте, закусуйте
На легке похміллє.
Не давайте молодому
Ви багато пити,
Бо забуде , що вночи
Він має робити.
Молодєта най танцюют,
Бо то їхна днина,
Вже до року танцювати
Їм не дасть дитина.
Ще налєйте вуйкови
І цьотці горівки,
Най згадают, як ходив
Молодим до дівки.
Як ходив і доходивсє
Такі в хлопців штуки,
Перше сидєт і мовчут,
Так ловлєт за руки.
Молодий ходив до дівки,
Чо було ходити ?
Тепер мама з татом мусєт
Весілє робити.
Що він шукав в тім селі ?
Чо го там тєгнуло ?
Та зато в нашій родині
Родини прибуло.
Молодому й молодій
ГІРКО !!! крикнем , гості,
Най сє діти поцілюют,
Би не били млості !
22.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324188
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Вона так манить пелюстками губ,
На них - застиглий діамант роси.
Божественне творіння дивних рук
Довершеної ніжної краси.
Минає мить - і розцвіта бутон
На тому гордому й стрункому стані.
Від похітливих рук - голки кругом,
Та іноді спасти вони не встані.
Приманює усіх цей аромат.
І хтось зірве цю гордую принаду.
Задовільнить свій ігрока азарт,
А з нею - байдуже, що далі буде.
Лиш кілька днів й краса мине,
Обсипиться сухими пелюстками.
І вродою захоплення пройде,
Яку знівечив своїми ж руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324181
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Він - вільний, дикий і нестримний.
Магічний погляд йде з його очей.
Упевненно іде на полювання
Під покривалом темності ночей.
Вже жертву вибрано, вже ціль йому відома.
Його прекрасне тіло завмира.
Вона ще бореться, та наступає втома -
Їй вже не вибратись з обіймів хижака.
І задоволення вже виринає крик
З його сталевих і міцних грудей.
Він - переможець! Він - самець, хижак!
Він - повелитель всіх її ночей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324184
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Згуртуйтеся люди, любіть Україну,
В нас райська земля благодатна, єдина,
Вкажімо на місце чужим у державі,
Нехай не плюндрують звойовану славу.
Хай мову вивчають, яка в нас єдина,
І знають свою, вчать онука і сина,
Щоб наші пісні, що найкращі у світі,
Буяли завжди в калиновому цвіті.
Носімо сорочки, вишивані Богом,
Молімось завжди, як на серці тривога,
І ставмо у церкві воскові свічки,
Щоб довго текли в нас життєві річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324150
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Господь зробив її з ребра Адама,
Дав грацію й невідану красу.
А ще додав родзиночок пів грама,
Щоб особливою зробить уроду цю.
Красива, горда й незалежна,
Тендітна й ніжна - водночас.
І не підвладна розумінню
Для чоловіка кожна з нас.
Сьогодні - ніжне кошенятко -
Пухнаста, біла і м'яка.
І тулиться, немов дитятко,
До чоловічого плеча.
А завтра - дика, мов тигриця,
Вся в пристрасті так і горить.
З спокуси келиха дає напитись,
Дарує насолоди мить.
І всі її капризи й примхи
Мужчина терпить знов і знов,
Щоб поруч з ним була кохана жінка
Та лиш йому дала свою любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323904
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323813
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Шовкові коси доторкають плеса...
Чи ти в житті моєму завше був,
Чи я тебе намріяла між весен?
І посадила спогадом в душі,
Мов гіацинт прегордий, синьоокий...
Там,де сльоза, там пишуться вірші,
А там, де щастя, там панує спокій.
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Тремтить смола, мов свіжі краплі крові...
Посію в серці попелом журбу-
А раптом зійдуть проліски шовкові..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323636
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Живи, живи, моя надіє!
І хоч життя дає уроки,
Віщують крах лихі пророки,
Та нею все ж таки живу
Й на перехрестях всіх кричу –
Забрати це ніхто не сміє!
Та чи діждусь її – не знаю.
Кому віддати це буття,
Що дарувало нам життя?
Воно згорає від терпіння,
Чийогось підлого невміння
Відкрити людям браму раю.
Не треба маятися, птахо,
Не бийся крилами в вікно, –
Воно відчинене давно.
Та тільки там брехня і підлість
Тих, хто уже забув про гідність.
Там все застигло вічним прахом.
Живи, живи, моя надіє!
Хоч і брехня одна кругом,
Освячена святим попом,
Та я за неї вболіваю
І що робити – я не знаю.
Її народ вже не воліє.
Міраж серця не сповиває.
І вже зневірена душа
Спіткнулася на два крила.
Байдужістю ментальність б’ється,
А хтось до крісла притьмом рветься.
Народ в голоблях засинає.
Живи, живи, моя надіє!
І не надійся на Майдан,
Його нечистий зґвалтував.
Та все ж надією живу,
Й на перехрестях ще кричу, –
Забрати це ніхто не сміє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323620
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Рипить давно об’їжджене сідло,
В’ялене м’ясо манить до спочинку,
Орел летить, налігши на крило,
Ну а козак шукає відпочинку.
Тут ковила, полин росте кругом
І хащі лісові посеред степу,
І тихі ріки із мулистим дном,
І зорі ясні, що бажають лету.
І вогнище з полинових гілок,
Маленький казанок на теплу юшку,
І погляди віддалених зірок,
Кулак під вухо замінив подушку.
А йому далі: бо завдання є,
Для кошового вісточка важлива,
Чумацький шлях блудити не дає,
Степ козаку і хата, і могила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323472
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
* * *
Кипить мій будень на плиті,
а свято спить на дні шухляди.
Летять хвилини золоті,
та не несуть мені розради -
все ті ж думки, все ті ж слова,
і завтра буде те, що й вчора, -
і лише в свята ожива
моя душа, печаллю хвора...
Бринять тоді у ній пісні,
тісняться марева і тіні,
і коні мчаться вогняні
по золотій стерні осінній;
північним сяйвом спалахне
буденності бездонна яма, -
і шал безвиході мине,
і біль розродиться словами!
...Буденні каші і борщі
удень, як всі, варити мушу
і сподіватись, що вночі
проснеться свято,
ввійде в душу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323212
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
муха
лізе ув очі,
дзижчить у вуха,
усім своїм вутлим тілом
відчайдушно б`ється об скло –
будить…
так непристойно рано:
- Прокинься, людино,
Сонце зійшло!
одчиняй вікно…
радість довіри
без міри –
ризикова-но…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323451
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Ти — моя мука, ти — моя казка,
Злита в стражданні пристрасть і ласка.
Що то за губи, що то за очі
Сяють промінням зранку до ночі?
Як не кохати тебе до нестями,
Не пригорнути ніжно руками?
Ти — мій прекрасний, зболений болю.
Важко без тебе, важче з тобою. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323439
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Пишіть, друзі мої,
Якщо пишеться,
Може щось по нас
Тай залишиться.
Прочитає хто
Думу давнюю,
Пригадає хто
Днину славную.
Днину славную,
Чи не славную,
Як вже вийде там,
Що судилось нам.
Складуть літопис
Із віршів отих
І судитимуть
Нас усіх по них.
Нас судитимуть
Судом правидним
Нема місця тут
Людям завидним.
Дав Бог кожному
Крихту талану
І дорогу дав,
Різну, - не одну.
Та дороги всі
В одну сходяться
Між поетами
Так вже водиться,
Що торуєм шлях,
Щоб почули нас,
Як сьогодні ні,
То в прийдешні дні.
Слово праведне
Проросте зерном,
А пусте простим
Зійде бур’яном
Його виполять,
Не жаліючи,
Тому думаймо,
Слова сіючи,
Щоби нива та
Колосилася,
А бур’ян-трава
Не пробилася !
19.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323390
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Ми бачимо усе, що є далеко...
Так ваблять нас примарні міражі.
А те, що поруч, не впадає в око,
Не помічаєм все, що навкруги.
Далеке нам здається діамантом,
Та ближче придивись - зникає блиск.
Та поруч віднайти алмаз й надать огранку -
ось де майстерність, ось де справжній хист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323311
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
В моїй палаті лікар, ніби гість.
Лікуюся і Чехова читаю, –
Я твір його «Палата номер шість»
Для себе по-новому відкриваю.
Сплили роки сторіччям в забуття.
А медицина краща стала з того?
Тож рятування нашого життя,
Нікого не хвилює, навіть Бога.
Все ж зміни є, – хвороба завелась
На ліки, на одужання, на чергу.
Міцне здоров’я хочеш мати? Зась.
Купюрами помаж хворобу спершу.
Чомусь так довго лікар не іде.
Я Чехова вже більше не читаю.
А може все ж хвороба не візьме?
І краплі поту тужно витираю.
Сьогодні був відмінений обхід,
Аналізи чомусь ще не готові,
і завтра прошибати буде піт -
мені вже сняться очі ті сіркові.
Лікуюсь так в палаті номер шість.
Біль докучає, та втечу додому,
Бо тут я зайвий, як космічний гість.
То ж про землян не розкажу нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323310
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Ця мелодія написана давно, не для пісні, просто музика настрою. Можливо комусь вона допоможе створити відповідний стан душі при написанні свого твору... Буду щасливий, якщо це станеться...Значить не даремно писав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323136
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна горланить: « Це мої права!!!»
Зима брикається: «А я не відступлюся!!!
Та квітнуть зачаровані слова,
Якими я з весною поділюся.
При повені красу сплету вінком,
Нехай водою плещуться заплави,
Веснянку заспіваю перед сном,
Роздам коханню ніжні квіти-чари.
Багрянцем захід я накрию знов,
Смаком волосся задурманю душу
І щастя обміняю на любов,
Бо я живу, і ще кохати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323055
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Как хочется просто любить
Все то, что меня окружает.
Но сердце тревожно знобит,
Да взгляд встречный больно пронзает.
И кажется хмурым тогда
День светлый. И ласковый ветер,
Наполнив обид паруса,
Несет меня в сумрачный вечер.
Неистово мчится прогресс
В содружестве с наглым цинизмом.
И хитрость людская, и спесь
Врываются в жизнь реализмом.
Так хочется просто любить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323038
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Хоч сонечком заглянь в моє вікно.
Я стомлена тріскучою зимою,
Чекаю змін, мов чисте полотно,
Заглянь на мить і розцвіту весною.
Розправлю крила--миттю в небеса.
(Ах, Боже мій, як довго я проспала…)
Моя душа від сонця воскреса,
Лиш не зникай! Я так тебе чекала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322868
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012
Зорі в небі сплітають вінок для Весни,
Щоб волосся сріблилось шовкове.
Місяченько-казкар на вершечку сосни
Їй гаптує вбрання веселкове.
Весно-Лебедонько, –
Тихо струмочок журчить, –
Всі зачекалися
Теплу і радісну мить
Закружляй у танку
В запашному вінку,
Кинь під ноги смарагдовий килим,
Понад ставом лети,
З верболозу сплети
Колисанки пташаточкам милим
Розчеши кучеряві берізки в гаю,
Подаруй їм сережки пухнасті,
Розфарбуй празеленню* у ріднім краю
Край дороги тополі гіллясті.
Весно-подруженько, –
Пролісок ніжно дзвенить, –
Дай помилуюсь
На ясного неба блакить
Празелень – стародавня назва яскраво - зеленої фарби
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322802
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
За що кохаємо ?
Питання …
Питання зовсім непросте,
За щось кохати не можливо, -
Воно, як папороть цвіте.
Не показне і не вловиме,
Не многослівне й мовчазне
Його призвати не реально, -
Якщо приходить, - то саме.
Саме, - як спалах блискавиці,
Серед безхмарного буття,
Десь на півфразі, на півкроці
В ім’я продовження життя.
Життя, що має інший вимір
Де перше місце, - не твоє
Просто повинен віддавати
Другому ти життя своє.
Його потрібно захищати
І на шляху не розплескати,
Вогонь крізь вітер пронести,
Що буде легко, - не чекати
Пліч-о-пліч впевнено іти.
Бо якщо є воно, - то й бУде,
А як нема, - покаже час
Проб’є над вами блискавиця,
Чи просто так пройде повз вас .
17.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322787
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
* * *
Поезія – душі криниця
в прадавній рідній стороні.
Судилось трішечки й мені
людської мудрості напитись.
Пірнувши в слова глибину,
не обману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322754
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Сюрчать у полі знову цвіркуни
І кличе вечір маками у поле,
Прокинулися знову віщуни,
Які співають пісню « Моя доле».
Це сонце, що за обрій осіда…
І темні хмари, що ховають щастя,
Ще терпкий смуток, що в мої літа,
Приносить кожен рік нове причастя.
А я цю музику несу завжди в собі,
Навчаю того, чого сам навчився,
Несу кохання, зіронько, тобі,
Бо лише при тобі в житті я засвітився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322738
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012
Я зачитався віршами чужими
І зрозумів, що тут є еталони,
Їхня поезія, як зірка незгасима,
Як лики чудотворної ікони.
Душі частинка сяє в кожнім вірші,
Думки летять, благословенні Богом,
Я хоч пишу, та вірші мої гірші,
Ще вчитись маю володіти словом.
А образи чудові із бальзамом,
Слова летять, неначе віє вітер,
Виблискують, немов хрести на храмах,
Як сяють в розмаїті літні квіти.
І хай Господь благословить їх творчість,
Родяться вірші, мов нова перлина,
Щоб кожне слово мало свою вартість,
Квітло в народі, наче цвіт калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322620
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Коли втечу в грудневий передзвін
І сколихну в душі твоїй затишшя,
Чи побіжиш за мною навздогін,
І чи зупиниш, мовивши "залишся"?
Не побіжиш, хоч як би захотів-
Яка ж бо недоречна підла гордість!..
І промовчиш, не вимовивши слів,
Бо сантименти вже давно не в моді...
І побіжу в розстібнутім пальто,
Згубивши шаль квітчасту по дорозі,
І, сівши в перше впіймане авто,
Сховаю у долонях теплі сльози...
А ти згориш, розвієшся, мов тлін,
У цій крикливій вистражданій тиші,
Коли втечу в грудневий передзвін
І порожнечу по собі залишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299076
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 16.03.2012
А зорі тануть кубиками льоду,
А зорі знов розсипались по склі
І щось чаклують з ночі на погоду,
І білий відлиск ронять по землі.
І я бреду незграбною ходою
В безмежно біле плетиво снігів,
Де сивий дідик трусить бородою,
Намисто розсипаючи зі снів.
Де срібний іній світиться на вітах
Старих ялинок,сосен і модрин,
І сонний місяць,маревом сповитий,
Мов зачепившись за старезний млин,
Примружив очі й сонно позіхає,
Де цілу ніч в нестоптаних снігах,
Старий мороз із тріскотом блукає,
Розвішує бурульки по дахах.
І так на серці затишно,безсніжно,
Так любо йти і дихати теплом!..
І свіжа хвоя тулиться так ніжно,
І пахне ніч морозяним Різдвом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269086
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 16.03.2012
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 16.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 16.03.2012
* * *
Схаменіться, людоньки дорогі,
не шукайте тутоньки ворогів.
Не кипіть, шануйтеся, не тужіть.
Ліпше – один-одному поможіть.
Добру душу маючи, все зроби,
щоб ставали друзями вороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322472
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Я інколи життям не переймаюсь:
Нехай собі, кудись – та приведе,
І птахою в пружисту вись злітаю…
Дістати спробуй тут, життя, мене!
Та згодом я в озоні задихаюсь,
Бо дихати звик брудом на землі.
В адамів світ я знову повертаюсь,
Де почуваюся, як риба у воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322449
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319779
Я зажурені очі твої
Намалюю рясними дощами.
Брови будуть веселки сумні.
Вії ж я розфарбую ночами.
Трояндові цвістимуть вуста
На обличчі твоїм ковиловім.
Ця робота моя не проста,
Бо у серці кохання мов повінь.
Ріки в коси твої заплету,
Хай туманом лягають на плечі.
Приколю в них яскраву зорю,
Що на небі запалює вечір.
А як вранці прокинешся ти
І побачиш портрет у віконці,
Будуть радості сльози текти
І росою блищати на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322244
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Темніє сніг, і рихлі кучугури,
Осівши від величності буття,
Заплакали, як плачуть тихо люди,
Коли страждає тіло і душа.
Земля їм сльози тихо витирала,
Забувши норов гордої зими,
З тоненькими струмочками дзюрчала
Про сенс життя і лагідність весни.
Льодком під вечір висохли їх очі
І заблищали в світлі ліхтарів.
Слова Землі, утішливі, пророчі,
Постали враз дороговказом їм.
Морозець ранній ще морозив сльози,
А сонце ніжно гладило тіла.
Вони сплили, як і зійшли морози, –
Їх пригортала приязно весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321851
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Спешит навстречу мне другая,
Не та, с которой был вчера.
Под солнцем юга загорая,
Делю: ей - день, а ночь – моя.
Жизнь, как волна, шипящей пеной
Обдаст и снова отойдет,
Улыбкой непритворно-нежной
То правду скажет, то соврет.
Лежу ленивою амебой
Средь здоровеющих людей.
На фоне голубого неба
Она – в фантазии моей.
Не та, не эта и не третья…
Единственная! Видит Бог,
Ищу давно на этом свете
Мой затерявшийся цветок.
Цветочек аленький, аукни!
Молчит пустая синева…
В задумчивой смотрю я грусти,
На распростертые тела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321850
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Краплини стукають по підвіконню,
Немов по клавішах сумних.
Дощ виграє мінорну гамму,
В саме нутро думок проник.
І у душі іде луною
Сумна мелодія дощу.
Я серцем сповненим журбою
В тужливі звуки полечу.
І плаче небо, плаче серце,
Самотнє, зболене тремтить.
Ще мить - і нота обірветься
Й акорд останній зазвучить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321828
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
Мне приснилось: я снова – в театре, я – щелкунчик, я снова – герой,
и реальность, делённая на три, стала больше, чем просто игрой.
Пахло ёлкой и кровью на стали, знак подали – из мрака кулис
слуги кукол вносили, они оживали, и, сплясав, умирали на «бис».
Героиня меня целовала, снег казался высокой травой,
и сливались в одно покрывала - с золотой и багровой канвой.
Мне приснилось: уснул в мизансцене, и во сне я: фигляр и пошляк,
а в столе – бубенцы вместо денег, а в шкафу – белый брачный костяк.
Добрый сказочник, где же ты, где ты? Сквозь двойную завесу – звезду
протяни, как в антракте конфету грустной девочке в пятом ряду.
И красивую выдумал позу, и в улыбке размазал лицо:
из партера мне бросили розу, а с галёрки швырнули яйцо.
Сон во сне оборвался… На стали запеклась чья-то тёмная боль,
но саднило предчувствье: в финале не погибнет мышиный король.
Скрипки смолкли, альты отсмеялись, вытер влажные губы фагот,
над холёным холодным роялем погасили подсветку для нот,
голос арфы чехлили упрямо, и в тиши – перерезала вдоль
чья-то тень оркестровую яму, вся как будто из сыгранных доль,
замыкались в молчание флейты… За каретой сомкнулись снега...
И, косясь, рыжеусый форейтор вороного всё злее стегал…
2003-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321702
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Я страшенний грішник Боже - вбивця, злодій і бабій,
Хоча це усе в думках - так я "золотий".
Та від помислів до дії крок лише один,
Сохрани мене від нього - я Твій громадянин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321821
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
я дивилась на тебе
проз лугову
траву,
проз відважно направлені в небо
зелена́ві штишки́…
проз дрібнесенькі,
як на бабцінім си́тчику,
квіточки́ –
чебреці́ і рома́шки,
полино́ві з тума́нцем ка́шки,
рожеві якісь зірочки,
незабудки,
проз невагомі метелики,
і пухнасті,
на відстані дотику,
соснові голки́…
проз фейєрверки безсмертків
синювато-сиві –
ти стояв одиноко
на схилі пагорба,
як бог молодий,
досконало красивий…
такий стрункий
і високий…
сокіл!
наче псалми́,
стелились до ніг
твоїх –
наскільки сягне око
берегами, долиною –
прибережні озерні осо́ки.
а з протилежного боку,
крізь завісу
соснового лісу
в надвечірній своїй
повноті
золотій
СОН-ЦЕ!
цілувало тебе в лице,
мружило тобі очі,
у грайли́вій
лагідності жіночій
плутало сонячним вітерцем
слова молитов
у шовковисто-пружне волосся…
і полинув
долиною
гомін стишений –
ніби сотні і сотні вуст
шепотіли щось про любов…
і мені
не здалося.
серед храмової, соборної,
надвечірньої тиші
йшли до тебе
стопою незримою,
невловимою
з усіх чотирьох сторін
комиші,
як спасенні тобою душі…
з-поза обріїв,
усіх чотирьох небокраїв,
і до самих твоїх
ніг
сповнився світлом,
на міріади розсипаним,
берега оберіг…
на кожній гінкій стеблині
ореолом розпушеним сяяло
волоття́ –
очеретяної надії
вічне
поцейбічне Життя.
…
невдовзі сонечко зайшло
і ми поїхали в село.
а як вернулися додому – ти,
у тоні зверхности,
вказав мені
на крихти…
хлІбні,
такі дрібні –
що й не помітити.
правдивий сокіл!
з такої висоти
і до такої дрібноти…
і стали три
дрібненькі хлібні крихти,
як перевернуті хрести –
таку довершеність
вдалось розбити…
розсипати.
тепер до висновку:
ото жили б «як діти» -
ніхто тих крихт
нікому б не помітив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321541
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Шепотить у сутінках калинове гілля,
Манить мріяти бліда,молочна смуга.
Задрімала в зорях річкова вода,
А небесний сторож сни вечірні слуха.
Тільки тиша все ще спати не ляга.
Пахне солодко в саду,в барвінку м'ята.
Потонули у сльозах,як в музиці луга,
Важко плечі опустила хата...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321486
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2012
зимовий вітер пил здмухне зі стелі
і холодильник нагріва горнятко чаю
гей, хлопче, подаруй мені натхнення
бо це єдине, чого так не вистачає
мені будильник щастя напророчить
і сонця промінь носить сік у постіль
не пропонуй мені кохання, хлопче
бо це єдине, чого маю вдосталь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321295
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Самотній вітер скиглив попід тином,
набрякло небо в сірому манто,
а холод, вовком виючи невпинно,
весну вдягав у снігове пальто.
Пронизливо і жалібно скрипіла
стара верба над заспаним струмком
і лиш підсніжник боязко, та сміло
прощався із нудним зимовим сном.
Поблідло сонце в хмарному галуззі,
так й не напившись усмішок сповна,
та все ж… один промінчик посміхнувся.
Тобі. Від мене. Це прийшла весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321337
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Хвилююча безрадісна краса:
під крилами горіха – біла хата.
А мати край віконечка згаса:
несила й по долівці вже ступати.
Журливий погляд на побитий шлях:
по світу ген порозлітались діти.
А матінка до хати приросла:
летіла б, та не може вже злетіти.
Судилися і радості, й жалі:
іще краплинку, хоч промінчик вимрій.
У сивім небі стогнуть журавлі:
от-от злетить її душа у вирій.
Про світле, тепле мріяти не гріх.
Зносилася-згубилася вуздечка.
Поскрипує над хатою горіх,
а мати-птаха стереже гніздечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321300
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
* * *
Побіля ферми – крайня хатка.
Тут прабабусенька жила.
Як гостював, вона дала
мені на чоботи десятку.
...Ще обдирали ми лозу:
плести корзини бабця вміла.
Вона постилася-говіла…
Й подарувала ще...
сльозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321297
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Ти мене не впізнав, я приходила в сни.
Перші квіти несла у руках для весни.
Майже поруч пройшла, а ти не впізнав.
Я коханням була, а Ти ще не знав.
Розділила межа нашу долю навпіл:
На твоєму пшениця, в мене льон вже розцвів...
У покоси трава припаде запашна...
Може, зустріч для нас принесе ця весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321208
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Прости мені,- не ту чекав зустріти,
А я непрохано ввірвалась у життя...
Весна дарує серцю ніжні квіти,
Зима і досі ще не знає каяття...
Прости мені, бо знаю, що не схожі,
І важко так, в душі чомусь- гроза.
Бо десь Любов для Тебе є ворожа,
І, мабуть, я стаю Тобі чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321170
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Надійно ти сховав свою любов,
Її знайти тепер я вже не в силі,
А згадки огортають знов і знов,
І образ твій, як і тоді, ще милий.
Надійно ти сховав свою любов,
В глибоку шахту, тридесяте царство
І недостатньо щирих молитов,
Щоби назад вернути те багатство.
Надійно ти сховав свою любов,
А я у муках не живу – страждаю,
Прошу любов, щоб повернулась знов,
Бо я тебе і нині ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321137
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Грудень шати убрав за вікном,наче в перше причастя,
замела вже давно хуртовина вчорашні сліди.
Неприборканий пульс виривається з скронь і зап'ястя,
І втікає кудись у незвідані людом світи.
Ти далеко,мабуть,а між іншим,я навіть не знаю,
Затуляю в кулак з неба мокрий злітаючий сніг.
Досі в грудях болить і,по- дивному якось,стискає,
Я не знаю чому,та спинився весь час на тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012
усі ці премії державні і звання…
породження
придворних етикетів:
не більш, чим загравання
тирано-владців
до митців –
свавільних влучномовців,
непідконтрольно-мислячих
художнико-поетів…
у патоці чиновної бравади –
банальний
розрахунок можновлади
на притаманні людям всім
самозакоханість
та інші марнославні вади;
і другий смисл
лукавої державної відзнаки –
швиргнути кістку у загал,
щоб гризлись між собою, як собаки,
не заважали окупантно править бал…
як і тоді:
грабують Україну, продають,
витоптують і гноблять українців –
і премії – Шевченківські!
дають…
так заохочують –
до чого б то? – її провидців…
поетів і митців – духотворці́в.
не забувайся, іменитий брате,
що за непослух
нагороду можуть відібрати…
то брати «з рук, які не крали»,
чи не брати?
кожен
за себе сам вирішуй, брате…
Мабуть, бери…
там крадені в народу гроші –
потратиш на діла якісь
хороші….
мені закинуть «браття по перу»,
що я так ноту ви́соко деру,
бо не спроможна написати оду
достойну
схильності од влади і народу.
то так воно, мабуть, насправді й є:
усяк до свого – про своє.
лупа́єм всяк свою скалу,
усяк свою торуємо дорогу –
і слава Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320847
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Полетіли за обрій літа молоді,
Посріблила хурделиця скроні.
Тебе більше люблю, ніж любила тоді,
Як з’єднали серця і долоні.
Мила, єдина,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни
Ми ділили навпіл нашу радість і біль,
Де б не був, мене вірно чекала.
Люди сипали в рани роз’ятрені сіль,
Та зневіру я в дім не пускала.
Милий, єдиний,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320745
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
1
Як мило й ніжно котики цвітуть!
У повені Дніпровій – крига тане.
Роки на ярмарок ідуть-ідуть...
Переді мною знову – красень-Канів.
Завітне місце. Думи запеклись...
Здіймаюсь важко на Чернечу кручу.
На Україні – гірше, ніж колись.
В міцних обіймах бідолашну мучать...
І стогне тиша, і пече журба.
Гріхи, гріхи... Прости, Пророче-Отче.
Збувається найгірше: скрізь – ганьба.
Повірити очам своїм не хочу.
Як же хотілось на святій горі
скропити душу хвилями бандури…
Олекса Гірник,* мов сірник, згорів,
та ще нещадніше владики дурять.
Прийшов на сповідь, щоб Тарас почув.
Він зверху бачить, як горять тюльпани.
О, думи-думи! І про все – мовчу.
І очі повінню Наталі-пані.*
Міцніють думи, глибшають слова.
І пом’янули, і музей відчули.
Ніяка влада правди не схова.
Отут – ремонт. Про чистку теж почули.
Правдивих владомазів не бува:
свята Чернеча чи крута Говерла...
Лукавий – робить тільки на словах.
Добропорядний – словом гори верне.
2
Ми всі в цім світі – грішні земляки.
Спрадавна мирить нас єдине небо.
Ідуть, ідуть на ярмарок роки.
А нам – все мало: завжди дива треба.
Чи згодом буде краще, ніж колись?
Та так, як зараз – вже несила жити.
До Бога йди. Покайся. Помолись.
І прагни – перед Небом не грішити.
Храм Кобзаря тут хочуть возвести.
Люд православний слушно б’є тривогу.
Московська церква чи сягне мети?..
То ще б мечеть, костьол чи синагогу.
Канонізація наблизить судний день?
Підступний фарс а чи турбота влади?
Чи церква знов єднатиме людей?
Почути б ще Тарасові поради.
Вкладають гроші люди звідусіль.
І хочуть, мабуть, щоб міцніло братство.
Бог – неподільний. Хліб і сіль – усім.
Мудріше б церкву відродить козацьку.
Вже хто і як, і чим нам не кадив, –
аж захлинаються Дніпрові води!
І чваняться перевертні-кати –
освячені душителі народу…
Ми є народ. Але куди йдемо?
В державу нашу кріпне спільна віра?
Над прірвою в покорі стоїмо…
Пора. Від слів – до праведного діла.
3
Скликає мати доньок і синів.
«Реве та стогне Дніпр…», – гучить священно.
Щоранку владно линуть позивні, –
Апостол Правди зве – Тарас Шевченко.
Під божим небом є така земля.
Є Україна. Сила є і воля.
В сім’ї великій щиро прагну я,
щоб нам частіше усміхалась доля.
Єдиний Боже, захисти цей край.
Пошли нащадків – благородних, дужих.
Хоч не судився на землі цій рай,
та щоб ніколи не було байдужих.
Іду по лезу. І зове краса.
Шлях – битий-битий… Крутяться колеса.
Дніпро могутній знову воскреса.
І лебеді виблискують над плесом.
О, друзі вірні, нам тут жить та жить!
Цієї суті не відступить жоден.
Весна вирує, зелен-гай шумить.
А що ж покаже нам наступний жовтень?*
Тож не мовчіть, як є вам що сказать
відверто й щиро про здобутки й вади.
Про що мовчить-задумався Кобзар?..
Байдужа надто і лукава влада.
На ярмарок ідуть, ідуть роки…
Одна в нас Мати. Нам тут разом жити.
Добродії, погідні земляки,
судіть самі, кому і як служити.
____________
* Олекса Гірник тут спалив себе
в часи брежнєвщини.
* Наталя Баклай – українська поетеса.
* Вибори нового президента
Березень, 2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320587
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Сум торкнувся струн бандури.
Душ торкнувся сум.
Дума в повені зажури
виткала сльозу.
Покотили хвилі дужі
в душі жар жалю.
Чом нас досі доля душить
в рідному краю?
Чом же так ми не злюбили
волю нашую?
Мабуть, мало окропили
кров’ю вражою.
Годі плакатись на долю,
годі ойкати.
У собі гартуймо волю.
Щезнуть хай кати.
Рідний край нехай шанують
благородії.
Там, де злагода панує,
там – добродії.
Нам судилось прокладати
до сердець мости.
Впертих легінів завзятих
гартувать, вести.
Бандуристе молоденький,
ти ж бо маєш дар.
Щоб жила Вкраїна-ненька
і радів Кобзар,
щоб його слова пророчі
досягли мети –
очищай незрячим очі,
думами світи!
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320585
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Діставайте свої батоги –
розпочнЕмо самОбичування.
Нехай чують усі вороги
наші охання, схлипи й зітхання.
Грязь Америк, Європи й Москви
вся стікається в «славний» наш Київ.
Грязі кланятись мусимо ми,
бо ніхто її звідти не змиє.
За туманом казенних словес
заховалась вершина – Шевченко.
Бувші членики КПСС
йдуть під пам́ятник на побрехеньки.
Вони квіти живі принесли.
Світ не знав ще цинізму такого.
Малороси-мутанти, вони
в телекамеру моляться богу.
Мали б квіти ті в їхніх руках
загорітись від гніву пророка,
та блокує все сумнів і страх
чи поглине їх прірва глибока.
Толерантні ми тут всі і вся.
Українці вивчають Мойсея.
Якщо буде з нас справжня сім́я –
прочитають Шевченка євреї.
Щоб не чУбились ми він хотів.
Щоб на зайд не горбатили спини.
Обіймемось, як він нас просив,
якщо ми є сини України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320483
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320462
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Десь тиша спить немов кришталь прозора,
і попіл незабутніх міражів.
Десь дощ росить,забутий нами вчора,
а десь зима вкриває всі шляхи.
Десь осінь посипає холодним листям долі,
І сонце вже не гріє закохані серця.
Десь листопад хвилює збентеженим акордом,
У когось в хвилюванні тремтять палкі вуста.
Хтось ще леліє мрії й загадує бажання,
В пориві вниз летючої зорі.
Хтось гріється живим теплом зізнання,
що вже давно горить в чиїсь душі.
Десь хтось схилившись нишком до вікна,
збирає щастя пазли не легкі.
Хтось заблукав в тенетах свого "я",
Хтось відпустив,а хтось спинив...зберіг...
Хтось носить маски,грає різні ролі,
Хтось змалював ввесь світ на полотні.
Хтось вперше зрозуміє присмак болі,
А хтось в комусь побачить цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320381
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Став вечір у горах туманом доріг,
Осінь цілує гуцульські хатини.
Берізки у золоті-сонячний сміх-
Смерековий ліс огорта їх пестливо.
Поволі до неба здіймається дим,
І зорями ніжно плете вишиванку.
Якби розчинитись в красі верховин
І теплим дощем відродитися зранку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320372
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012
Напевне...
грішні ми,що відреклись,
бо тіло ще благало покаяння,
Зустрівшись випадково-не збулись,
нічого вже не змінять дорікання.
Напевне...
ми ніколи не жилИ,
а просто паралельно існували.
Напевне...
винні ми,що не змогли-
завчасно рідні очі не впізнали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319436
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Іду полем,на нім ковила,васильки.
Он,за балкою,скіфська могила темніє,
Зеленіють жита.Подивись,навкруги
Аж до обрію,в житі волошки синіють.
Наливається хліб.Навіть чути вночі,
Як по стеблах у колос вливається сила.
Йдуть косити врожай молоді косарі,
На плечах перекинуті коси і вила.
Он за полем ,внизу,розляглося село,
Біля річки в туманах городи ховає.
Косить тато траву ,витирає чоло,
Рясний піт по щоці на сорочку збігає.
По дорозі повзе корівок череда,
Чути мукання звичне від краю до краю,
Розрослась по толоці густа лобода,
Пастушок корівок в ній до гурту зганяє.
Пахне ранок борщем й запашним молоком,
Приготовлених мамою нам на сніданок.
Все минуло....Далеко з дитинством пішло,
Я залишивсь у світі,як в полі підранок.
.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11202170094
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314791
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Все далі й далі в небуття
Втікають ті щасливі роки,
Коли кохання почуття
Ми розкидали на всі боки.
Коли вдивлялись,як вночі
Кромсають небо блискавиці,
Влухались,як кричать сичі
На яворі біля криниці.
Стрічали вранішній туман,
Вмивали ноги в сивих росах,
Вдихали запашний дурман,
Що заблукав в дівочих косах.
Стрічали жайворонка спів
В житах достиглих за горою,
І хто подумати б посмів
Про білий цвіт над головою.
Та він з роками розцвітав
І осідав скоріш на скроні,
Відцвівши,на волося впав,
Вже не зметуть його долоні.
Та тільки молода душа
Не хоче помічати зміни,
Нуртує,як мале лоша,
ЇЇ не схилиш на коліна.
Вона ще хоче у політ,
Ще хоче,як колись любити,
Ще хоче обійняти світ,
Вона жива... . То будем жити.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11202299689
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318493
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Підсніжники-гінці весни
З під снігу вилізли несміло.
Біля старезної сосни
Від них,мов взимку,побіліло.
Вмить повернулася весна
В серця з тендітними квітками,
Розтала льодяна стіна
Зігріта теплими словами.
Ожив,розвеселився світ,
З берези полилися сльози.
Душа знов рветься у політ,
Забувши про лихі морози.
І ти всміхнулася мені.
Усмішка мила,загадкова.
Які вчуваються пісні,
Що ти в цей час така святкова?
В очах купається весна,
Влилося небо в них рікою.
На пагорбі стара сосна
Шумить,вітає нас з весною.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112030510727
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319383
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Полюби ти мене , полюби.
Задивися в проталену воду.
Там зимової крапля сльози,
Там краплинка моєї сльози...
До кохання відшукує броду.
Я так довго до тебе іду,
Пелюстками нанизую квіти,
А слова у букети кладу,
Ті слова у букети складу,
Які серцем зуміла зігріти.
Полюби ти мене , полюби.
Прихили моє небо душею.
І мене за любов не вини,
За безмірну любов не вини,
Я веснянкою буду твоєю.
Полюби ти мене полюби.
Ми зітремо сльозу поцілунком.
Попросила я щастя в весни,
Попросили ми б долі в весни,
А кохання було б подарунком.
Полюби!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319385
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Наобіцяли гори золоті...
Проводирі і досі ще не ті.
Ще патріоти не перевелись,
та українець, як осінній лист.
Заробітчанин рідко поверта.
Шматуємо Вкраїну по світах.
Шматуємо і долі, і серця.
І навіть пісня – в шрамах і синцях.
О батьківщино, незабутній край!
Знов українську, музиканте, грай!
За кращу долю вип’ємо до дна.
Вітчизна-ненька в кожного одна.
Здавалось би, – усе переборов,
та плачеш, як побачиш рідну кров.
На чужині зустрінеш земляка –
бурхлива хвиля душу обпіка.
Пошли нам, Боже, за роботу шмат.
Щоб не петлю, то краще автомат.
Лишилась мрія – вижити якби.
Та виживаєм ради боротьби.
О батьківщино, незабутній край!
Знов українську, музиканте, грай!
За кращу долю вип’ємо до дна.
Вітчизна-ненька в кожного одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319361
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Нарешті ми зустрілися з тобою.
Це наша перша спільная весна.
Життя виблискує веселкою ясною.
І птицею готова полетіть душа.
Чекала довго - довго я на тебе,
Лічила дні, години, місяці,
Щоб подивились з ніжністю на мене
Ці оченята щирі і ясні.
Щоранку радісно я прокидаюсь
В обіймах твоїх теплих- теплих рук.
Мене ти як ніхто кохаєш.
Мій найдорожчий! Мій СИНОК!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319344
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Заграє день мелодію дощу,
і ми під ним зійдемось в рухах вальсу,
Чи то уже несуть птахи весну-
на крилах,поспішивши передчасно?
Чи то в мені прокинулась жага,
Тебе торкнутись і забути всіх?
Чи то я вже давно була твоя,
Десятки вже позаду наших літ?
І не ховай мене в промоклий плащ,
Я хочу злитись з талою водою.
Скажи мені,чому я ще жива?
Коли я задихаюся тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319165
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Згорає день у сутінках вечірніх,
поринувши сповна у дрімоту,
Лишають шлейф по сОбі сірі тіні,
залюблені у тишу осяйну.
Виблискують теплом зелені села,
осліплені яскравим сяйвом зір,
Під ритм спокійної мелодії Шопена,
замріялись високі схили гір,
Їм стиха з віт підспівують сопрано
майстерно колискову-солов'ї,
Поставивши в безвихідність зарано,
до сліз доводять ліри неземні.
Готуються до сну старі дерева,
гойдають стиха їх гілля-вітри,
(І під симфонію весняного оркестру),
рахують свої сиві волоски.
Неонами магічно зарядившись,
у телескоп виглядує звіздар,
Вздовж неба білим пледом простелившись,
всміхається усім Молочний шлях.
Глибока ніч окутує полоном,
А я сиджу - втамовую думки,
Вони мене благають ніжним тоном,
щоб я їх (рідних) -вилила в рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319153
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Гортаю ніжно юності альбом.
Як же було нам хороше обом!
Я ж був колись кленочком молодим!
Тепер лишився спомин – сивий дим.
Яка ж струнка берізонька була!
Відквітувала юність, відгула.
Який болючий пам’ятник-вокзал!
Чому ж тоді тобі не все сказав?
Відлітувалось, і були жнива.
І щедро дощик ниву поливав.
Та й загасив палкий вогонь сердець.
І навпростець гасає вітерець.
На зиму, ой, лишилася сама!
Ген – біле поле, радості нема.
Береза й клен – посріблений романс.
Пекучий спомин досі гріє нас.
Гортаєм ніжно юності альбом.
О, як же світло й гаряче обом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319001
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Вона створена й злеліяна у щасті,
Вмита щемом теплих сонних хвиль,
Не умовно,просто так-без фальші,
сплетена із сотні ніжних мрій,
Заколисана химерами-вітрами,
і оспівана сопрано співаків,
Не самотня,втомлена словами,
тож не треба більше зайвих слів,
Закарбована навіки скрижалЯми,
Зрошена краплинами дощів,
І захищена сповна монастирями,
Найсвятіша із усіх святинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318900
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Там,де місячне сяйво
Виціловує обличчя фіалки,
Де зорі спадають у трави,
Розбиваючись у росяні сльози,
Я йду до тебе.Ти чуєш?
Йду дорогою болю...болю,
Що ні хвилини не дає спокою,
Що переслідує і вдень,і вночі...
Але всі ці муки,страждання
Сповна винагороджує диво:
Диво бачити твою посмішку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318673
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
І знову повернулася зима,
Посипав сніг, знялася хуртовина,
Проте вона старається дарма,
Бо біле покривало - не перина.
Хурделить, дме нещадний вітрюган,
Не бачать очі де ногам ступати,
І не вщухає вітер-дідуган,
Стукає в шибку, заважає спати.
Зимові завидки полились через край,
Весні не можуть аж ніяк простити,
Знов посивів весняний небограй,
Зима свої права ще хоче захистити.
Та вже весна і проліски в лісах,
Зібрались дружно вдарити у дзвони,
Весняний запах обпалив вуста,
Весна зимі наклала заборону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318658
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318599
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Я України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди
у к р а ї н н о серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318457
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Незрадлива історії суть –
невичерпна
цілюща криниця.
В ній взаємність людська промениться,
осідає на дно
каламуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318455
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Мамо, подивіться:
на грушу лелека сіда.
Мабуть, споглядає завітну домівку.
Небо прихилилось,
а вітер он хвіртку гойда.
Нене, зичить небо вам довгого віку.
Сину, чуєш:
стогін у пісні лелечій луна.
Сили додавай у просторі вітрила.
Хай же не лякає ніколи тебе далина.
Знай же: дім загоїть поранені крила.
Батьку, ой далеко ж нас часом
розводять шляхи...
Важко повертати натомлені коні.
Грішно жили ми,
але каялись зрідка таки.
Ніжно покрива біла паморозь скроні.
Сину, будь собою.
Нещадно чужих не суди.
Лину я додому, неначе лелека.
Довго і нелегко
вдається вертатись сюди.
Доля – наче вирок, а щастя далеко.
Знаю, не завжди мудрих істин
навчали батьки.
Раю у житті цім ніколи не буде.
Чом же дуже часто
виходило все навпаки?
Боже, та невже ж
переводяться люди?
Круки і лелеки також
на стерні, на ріллі.
Внуки і у вас, і у мене є нині.
Мушу підійматись у вирій,
розтати в імлі.
Душі, наші душі усе-таки винні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317980
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 02.03.2012
Є.Є.Є.
«Земля віддасть своїх…»
але яќ саме?..
усі – великі і малі,
ми будемо,
на заклик су́рми,
що з неба владно
й радісно заграє! –
в життя
випро́стуватись з-під землі
такими,
як оце в нас є,
м`язо-кістковими
воскреслими тілами?..
-То чиста вигадка, -
засумнівається Хома, -
бо прецеденту
поки ще нема…
Хома, Хома…
так стережеться
жарту чи обману,
що не повірить в чудо
істинне,
допоки не застромить
пальця в рану…
а прецедент, насправді, є:
хто око має –
спостеріга-є…
все, що цвіте –
улітку, чи під осінь,
собі лиш притаманний
плід приносить.
плід – то побічне,
тимчасове,
всіляким плодоїдним вигода.
а для рослин
великий смисл плода –
в насінні…
обітниця Життя нового
у щовеснянім
сонце-воскресінні.
«…хто не посіється,
той не зійде»:
Хомо! згадай,
від Кого чув таке,
і де?..
якась перчина,
чи капустина….
городнє
або дике, неприбо́ркане, зело –
зійшло, росло, цвіло,
себе-ідею
у зав`язь зав`язало,
достигло –
відбуло й зів`яло,
і в землю-матінку лягло:
само себе
посія-ло…
сховало.
життя рослини
перепливає Лету білу
заледенілу –
поховане
в ковчегу насіни́ни,
в землі сирій
сном вічним
непробудно спить,
аж поки су́рма
з неба
засурмить…
зачувши з-під землі
в сигналах Зову
ім`я своє –
кожне Життя
себе упізнає…
пригадує…
прокльовує…
на заклик радісний
Небесної Любові
зо сну,
здавалось, вічного,
встає…
спочатку
на долоні й на коліна
зіпнеться кволо,
майже півсвідомо,
тонесенько! –
бліда,
надвоє перегнута нить…
замре на мить,
подумає:
мене… зовуть Додому…
постоїть так,
збереться з духом,
тоді упевненим
рішучим рухом
розі́гнеться,
діставши з під землі
долоні,
докупи складені
у жесті молитовнім…
за тим –
у захваті любовнім
долоньки
щиросердно розгорне́:
- я тут!
бо Ти покликав, Господи!
мене….
отак і ми,
посіявшись,
зійде́мо з-під землі
на поклик Бога!
…Хомо, утримайся,
помовч,
цьогораз
не речи
нічого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318331
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Лише для Вас тремтять у серця струни,
Лише для Вас співає мій Пегас,
Виводить небо хмаровинням руни
І тільки Вам в цей неповторний час.
Торкнуся я веселкою струн ліри,
Обіймами я небо прихилю,
І тільки Вас кохатиму без міри,
Лиш тільки Вам прошепочу: “Люблю...”. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318159
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Невже життя добігло до кінця,
невже пророцтву збутися судилось
і щойно новородженим серцям
зловіща смерть роздмухує кадило?
Невже це все, кінець усіх кінців,
великі майя визначили дату?
Змішались в купу біль, тривога, гнів,
і жаль, і сум, і неминучість страти.
Жадоба, ненаситність, хижа лють,
як їжаки, в багнетах і набоях,
новітню зброю замість дров кладуть -
жертовню зводять правді і любові.
Гірка облуда знівечила цвіт,
банкноти стали важчі від металу,
сукає з нафти світ смертельний гніт,
а з атому виковує кресало.
Валютний знак - як герб усіх чеснот,
похід у владу - як путівка в небо,
суд криміналу заглядає в рот,
а воїнство глумиться над померлим.
Одні планету ділять на шматки,
другІ смертями сіють у відмістку,
а люд мовчить, стиснувши кулаки,
жахається у небуття повістки.
Одні купують все і продають,
бо "Ми надовго!" - галасують всюди -
"У краще завтра!", а народна лють
уже кипить, як борщ в малій посуді.
Чи ви вже з глузду з"їхали зовсім,
чи вам вже гроші очі заступили?
Один сірник - і загориться дім,
а зупинити полум"я несила!
Спиніться, грішні, бо не вам судить!
Хто сам краде - суддею не буває,
бо ми самі породимо ту мить,
яку віщує нам пророцтво майя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318046
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Снег идёт и идёт, превращая день в ком
монотонного эха жизни,
ни оброненной фразы, ни взгляда мельком,
только эха сухие брызги
на могильной плите, на оградке витой,
на кресте, на крестах соседних...
ты прости, что так редко хожу: не святой
из твоих сыновей - последний.
На глазах зарастают трёхликой водой
след, полследа, обрывки следа,
как вещами - дворцы, нежильё - лебедой
и в отчаяньи Пирр - победой.
Снег, в ползущей на запад седой темноте
он незрячим портным - наощупь -
шьёт с изнанки пространство:
к небесной версте
пришивает земную толщу,
и в лицо, не бросая шитья ни на миг,
он беззвучно роняет: скука! -
и две тысячи зим, что костьми здесь легли,
круговою встают порукой.
2003-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317617
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
я тишу
флане́ле-крилу,
пухнасто-ті́лу –
так люблю́…
вона
в піне́тках байкових
ступає,
про всі дива
і чудеса
на світі знає:
примоститься в куточок
оббитої
потертим чорним плюшем
ночі,
примружить очі,
псалми
собі під ніс муркоче,
гаптує
візерунки з кришталю́
на дзеркала́х
моїх срібно-опра́вних
зо́лото-амальга́мних,
коли я
на колінах в неї
смачно сплю…
ша… ша…
не плач, дитино, ша…
тебе колише
Заступниця,
небесного Отця
твого́
посла́ниця –
Вселенська Тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314653
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Не залишай мене із тоннами думок,
не лЕгкий доля нам дала екзамен,
Останній все ж найважчим є ривок,
та чи від нього ми багатші станем?!
Не обіцяй,що все не буде так,
щоб не були пустими обіцянки.
Ну скільки спровокованих ще раз,
зустрітись треба,щоб зійтись назАвжди?!
Гординя вередує вже роки,
ми кинули чуття напризволяще -
твоє оте :"чому не разом ми?",
моє оте:"так справді буде краще".
Ти не вини тепер,що не змогла
від себе лихі думи відігнати,
Давно між нами крига пролягла,
Невже її повік не розламати?!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317489
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012
Холодні сльози — серце обпікають,
Байдужі сльози пролива блакить.
Життя іде, а люди помирають,
Ми ж ще живі, а от в наступну мить
Затихне все, душа покине тіло,
Розправить крила і шугне до хмар,
А там проллється все що наболіло
Холодною сльозиною в димар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317411
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Поїхала мама в Італію
(Діток хай ростить чоловік).
Лишила тут доню-конвалію
Й синочка малого на… рік.
Дні сповнені болем і працею,
Складалися в довгі роки.
Ночами сиділа над бабцею,
Втираючи сльози з щоки.
А діти росли. Зразу плакали,
А потім :»Нема, то й нема»…
Любов замінилася знаками,
Що слала їм ненька з ярма…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317084
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Неправда, що сліпе кохання,
Бо більше, все ж не менше бачить!
Перевагає тут зізнання —
Любов понад усе пробачить.
Обранцям у палкім полоні —
Їм "більше" очі закриває.
Кохання високо ширяє,
Що й "меншого" не помічає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316560
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Я б згоріла з радістю до тла,
В твоїм небі зблиснувши зорею.
Я б себе до краплі віддала,
Щоб хоч мить побути лиш твоєю.
Подивись—он котиться зоря.
Ну лови ж її в свої долоні,
Бо піду за гори і моря,
Сльози витираючи солоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316559
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Сама відкриє дороге вино,
Почне свою самотність пригощати.
Одна довік на світі цім. Давно
Навчилася зневагу всіх прощати.
Переболіло за минулі дні,
Нанесені образи постирались.
Лиш осадом у серденьку на дні
Надії нездійсненні - ще зостались.
Цінує дружбу свято, а проте
Нема в житті ні друга, ні кохання.
Лишилось тільки сонце золоте
І небо, що прокинулось ізрання.
Усе життя в ілюзії - міраж.
Тепла у серці пригорща зосталась.
Якби триклятий скинути вантаж!
Та в душу безнадія вже припхалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316558
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Я просто научилась жити
І цінувати кожну мить…
Прощати, вірити, любити.
Не прислухатись, де болить.
Я просто научилась сонце
Стрічати босою в росі…
Тепер я знаю, що не сон це,
Коли щаслива я, як всі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316098
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Чекати крізь сльози і грози.
Кохати без сумніву й слів.
Горіти в тепло і морози.
І жити, як Бог повелів.
Іти, де стежина ледь в’ється:
Вести за собою серця,
І, може, життя посміхнеться,
Із ласки святого Творця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316097
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
( повний діалект западенського міста )
В банкоматі взєв аванс
Потримов ті гроші,
Се на тоє, то на сеє, -
Най го з’їдет воші.
Та то ніц сє не лишєє, -
Бо за газ тра дати,
А той шчотчик так вганєє
Встигай рахувати.
Рано ти цілий сєрник
Згорит на вогарок,
Як чекаєш на вогонь
Ніби на подарок.
Воно лиш повітрєм дме,
А газу не чути,
Зато шчотчик зо три рази
Встигне крутанути.
Ну нарешті, - запалив
Поставив си воду
Та не думай, що вона
Закипит ти сходу.
Сміло роби , що ти траба,
Вмий си твар, брий щоки,
А як сильно вже спішиш,
Не пий чай, - пий соки.
В Інтернеті також траба
Чєсом поблукати,
За се також копійчину
Тра немалу дати
І водицє, та що з крана,
Теж не здешевіла,
Її також тра немало
Для грішного тіла.
Дай за світло, за смітє,
Дай за телефон ...
Всьо , - лишивсє на цідилку
Й другий марафон починаєсє відразу
І без передиху,
До получки тра добігти, -
Та ну його к лиху.
Кажут люди за границев
Так за хату не платєт,
Каждий день в якихось пабах
Пиво п’ют і щось їдєт,
Бо якби вони за хату
Вбухали майже зарплату -
Як ми, - їли на роботі,
Рахували гривні, злоті
В наймах , чи у себе в хаті, -
То були б , як ми багаті .
22.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316077
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
1
Все занурилось в сон - і трава, і гілки,
Посплітались докупи усі сторінки.
Сон осінній колише суцвіття зими
І холодними стали у сні тому ми.
Приспів:
У полоні осіннього стиглого сну
Я чекаю барвисту джерельну весну:
Сонце знову підніметься із забуття,
Може, знову засяють п’янкі почуття...
2
Ну а поки закоханий бал хризантем
Ще пробуджує в серці захопливий щем.
Напівсонні акації мріють про час
Безтурботних веселок й дитячих образ...
3
І в суцвіття вкладається спати на рік
Вересень, що вже втратив всім осеням лік.
Сон осінній колише маленькі бруньки,
Що заснули у нас до самої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316065
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
В співавторстві з Графинею
Тверді, неначе скелі криця!
Гартовані, як найміцніша сталь...
В очах упевненість іскриться!
Одним лиш поглядом розвіюють печаль...
Жіночі серця невгамовно б"ються,
І Ваші імена карбують на вікИ...
Кохані, любі... так слова і ллються...
Зі святом Вас - чоловіки!
Творіть, кохайте, захищайте,
Ви нас тендітних і слабких!
Ніколи бід в житті не знайте,
І благ побільше Вам земних!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316015
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Вже біль давно розтанув на світанку,
У свічку з воску почуття злились.
Чому про Вас я думаю щоранку —
Сьогодні, завтра, вчора, як колись?
Життя ніколи нам не повернути,
Не передбачити майбутню даль.
Що нам ворожить листя квітів рути,
Закутавши у спогади печаль?
Так легко розгубились наші душі,
Молитвою ту свічку розтоплю...
Лише для Вас читатиму я ві́рші,
Сховавшись у коханні від жалю. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315680
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
По змарнілій щоці покотилась сльоза,
Дикий біль затуманив полудою очі—
Плаче небо: лежить в домовині лоза.
Все ж збулися ворожі прокляття пророчі.
Плаче вітер в сухих калинових кущах,
Соловейко сльозу утирає:
Синьо-жовта хатина змарніла в дощах,
Птаха волі в ній тихо конає.
Заглушив вже бур’ян запашнії сади
Розкрадають Собору руїну.
Досить, небо, не плач, бо ж не стане води,
Щоб оплакать мою Україну!
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315570
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Я не скажу , що я тебе кохаю.
Це слово узагальнює чуття.
Я просто і в розлуці відчуваю
Твої думки, бажання, почуття.
О, ні! Я не люблю тебе, я просто ...
Тобою марю, дихаю, живу.
У цьому світі заздрості і злості
Лиш ти, Єдиний, держиш на плаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315299
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2012
І знову йдеться про земне тяжіння,
Про крик душі змарнілих матерів,
Про можновладців наших й зарубіжних,
Про пустослів’я парламентарів.
Про найістотніше, але забуте…
Екрани так зазивно миготять
Про лицедійство сталих атрибутів,
Про онкохворих діточок – мовчать.
Невже ця «справедливість» завжди буде?
Зійшли віки і цей непевний вік
Зажерливість твою, блюзнірський люде,
Як спадщину, добропорядно стрів.
Та ще не вмерла живодайна сила:
Хтось за свій кошт безхатченкам несе
Кусочок хліба, бо то є людина,
Яку держава геть не визнає,
Хтось гаманець худенький відкриває,
На відчай відкликається душі.
Зажерливість потроху відступає,
Надій в серцях спалахують вогні.
Немає пісні, коли сум стискає, –
Маленька радість й та не по нутру.
Вона оманлива, ось-ось – і заридає,
Бо в леті зачепила всю брехню.
Немає пісні, коли є ті діти,
Іще живі, – та смерть їх стереже.
Дай, Боже, їм ніколи не змарніти.
Тебе благаю, тож – почуй мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315010
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305034
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p0tnWHsANvg[/youtube]
(колискова)
Перший крик дитини і радіє мати…
Тато ще з обіду під вікном стоїть…
Цій малечі треба трішечки поспати,
Потім буде мамця перший раз кормить.
Чому ти злякалось, миленьке дитятко,
Я ж для тебе, любий, зорі прихилю,
Захистом від лиха буде рідний татко,
Бо ж тебе серденько, як життя люблю.
Хоч не просто буде жити на цім світі,
Поки ти не станеш на міцне крило…
Хай тобі, синочку, ясно сонце світить…
Щоб життя щасливе квітами цвіло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314918
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012
* * * * * * *
оторвали мишке лапу
уронили мишку на пол...
А. Барто
…пройти сквозь шум дождя, задёрнуть шторы,
налить абсента, медленно листать
дневник ошибок, чувствуя, что город
прильнул к стеклу, на цыпочки привстав,
и затаился, падкий на детали
чужого быта, чтобы с молотка
остывшее тепло моих печалей
распродавать прохожим у ларька,
взглянуть на циферблат, прозреть, как споро –
сиамским стрелкам вы-вернув сустав –
шло время вспять… и сквозь полынный шорох
расслышать хохот римлян у креста,
плач поимённый над простёртым телом
и гнев грозы, заполнивший Кедрон...
но красота излившегося гнева
спасёт ли в послесловии миров
больную душу брошенной безлапой
живой игрушки, верившей в любовь
и в медленную смерть горячих капель,
за тенью штор, наедине с собой...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314898
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207110
Зупинись, зупинись, красне літо!
Оксамитових шат не скидай!
Ще зоріють в моїм саду квіти.
Ти останнє тепло їм віддай!
Зачекай, зачекай, моя осінь!
Та не чує мене листопад.
Посріблилось на скронях волосся,
Осипається золотом сад.
Уже вітер холодний повіяв,
Приморозив рожеві квітки,
Дрібний дощик із неба посіяв
І осипались мрій пелюстки.
Плаче в лузі калина червона,
Мов нещасна сирітка в сльоту.
Багряніють калинові грона,
Затаївши в собі гіркоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314852
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 19.02.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzLScYoTWV4[/youtube]
Суєтний день на роботі минув.
Сів я. Розслабивсь. Подумав про Музу.
Раптом навкруг мене натовп загув.
– Хто ви такі?
– Та це ж ми – твої друзі!
Я придивився, і справді – овва!
Разом щільненько мене обступили
добре знайомі й забуті слова.
Скільки всього з ними ми натворили…
Довгі й короткі, пихаті й прості,
багатозначні, сумні та веселі,
і діалектні, й прозорі, й густі,
слова-паразити й слова-пустомелі.
– Що вам потрібно? – я їх запитав.
– Хочемо ми, щоб зробив ти з нас пісню!
Нас у гармонії певній розстав,
щоб про ЛЮБОВ вийшло ранню чи пізню!
– Кращих часів ви чому не знайшли?!
Інші тепер вже в піснях теми модні!
Ну ж бо, розходьтесь! Йдіть звідки прийшли!
Пісню без слів напишу я сьогодні.
======================
14.02.2012 – До дня закоханих
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314498
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Поседевшая грусть
В утомленной улыбке.
И твое: «Возвращусь…»,
И терзанья – в избытке.
А затем тишина –
И душевные пляски,
И чужая жена,
И семейные сказки.
Шелестит тихий дождь,
Плачут каплями стекла.
А за стеклами – ложь
Вновь стучит в мои окна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314278
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Доброзичливий ельф зазиває мене до місточка,
Де кружляють качки і біжать баранці по воді,
До веселих пісень, у зеленому лузі струмочка,
Де калиновий кущ віддається смарагдом росі.
Там – машини шумлять і тісняться у грязі провулки,
Чахне місто в диму, і свічками горять ліхтарі.
Тут – шумить очерет, понад ставом цвітуть незабудки,
Заколисують душу, зацьковану Там, у пітьмі.
Доброзичливий ельф у чеканні дедалі смутніє,
Затискає його плід жадоби людського життя.
Та на березі цім ще природи шматок пломеніє
І не лячно піти в недалеке уже забуття.
Сколихнеться душа і навіки прилипне неспокій,
Промінь сонця спізнілий засвітиться знов у душі.
Та засне очерет з баранцями на річці широкій
І загубиться ельф, доброзичливий ельф, в давнині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314275
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Застелила золотом траву
І сміялась осінь стоголосо.
А я просто на землі живу,
Й не ховаю паморозь волосся.
Кожен день дає мені урок,
Але я зразкова учениця.
28-це ж іще не срок.
І я вірю: все іще здійсниться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314273
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Тобі сьогодні знов війна присниться,
Сьогодні знову
втратиш друга у бою…
І будеш ти із друзями ділиться
Усім, що є , бо всі ви на краю.
Ти будеш знову
через сон стогнати
І плакати…
й кричати щось й комусь…
Коли навколо рвалися гранати,
Твердив собі: «Я виживу… Вернусь.»
І ти- зумів.
Ти- вижив.
Ти -вернувся.
Війна довічно
рана …дорога.
Боїшся сну, бо доки не проснувся,
Болить тобі
відірвана нога…
А всім байдуже на твої страждання,
Хіба сьогодні може хто згада…
А ти ж у бій без сумнівів й вагання…
І молодість
крізь пальці, мов вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314271
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Снігопад за вікном, снігопад у душі.
Я сиджу за столом і складаю вірші.
Виливаю у них ніжну тугу й любов,
Ми з тобою удвох вже не будемо знов.
Замітає той сніг наших душ почуття.
У щасливий наш час вже нема вороття.
Вже не видно слідів, ні шляхів, ні доріг.
В серці свому вогонь зберегти ти не зміг.
Снігопад за вікном, снігопад у душі.
А мені лиш залишились мої вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314240
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Какой чудесный перезвон…
Вот дверь в собор входная –
Внутри, средь множества икон,
Таинственность немая.
Я застываю у двери,
Разглядывая лики, –
Кошмары вспомнил, детства дни,
Детей голодных крики.
Я так молился и просил
Икону в нашем доме
Спасти всех тех, кого любил,
Купаясь в Божьем слове.
А может я не так просил?
Что мог сказать другое?
Как жизнь тогда я невзлюбил
И все, что в ней земное.
…Икона смотрит на меня
В серебряном уборе.
Но не услышала она
Тогда немое горе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313737
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Творіть - буде подяка вам чи ні,
Не все зерно, що є в ріллі
У свій час проросте на світ,
Буває й кине пустоцвіт.
Та в землю все одно кидайте
І що зійде, надію майте,
А чи поживне ? То порада,
Що є на то Всевишня влада
Й коли вартує те зерно,
Якщо поживу дасть воно,
То прийде час на споживання,
На розуміння, смакування,
А ні - то просто пропаде
І поміж люди не піде…
Засівайте творчу ниву зерном розмаїтим,
Виплеканим, вистражданим, душею зігрітим,
Засівайте і не ждіте похвали - не треба
Попросіть тільки натхнення уклінно у Неба !
13.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313747
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012
Залилося небо рум'янцем,
Розчервонілося, мов хлоп'я,
У річку, що зблискує глянцем,
Занурилося на п'ядь.
І щастя відкрито іскриться
В його волошкових очах.
Сьогодні для нього насниться,
Як пахне бузок по ночах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313433
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Як важко бути Вчителем в селі.
В селі, що захлинулося боргами,
Де крім господи ще гектар землі,
А по ночах конспекти і програми.
Як важко бути Вчителем в селі,
Де у дітей немає перспективи,
Де сіють біль очата їх малі:
„Вкраїно-мати, чим ми завинили?”
Як важко бути Вчителем в селі.
Без гідної зарплати і поваги,
Де за кермом фальшиві королі,
А у людей лиш п’янії розваги.
Як важко бути Вчителем в селі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311895
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Нестерпно чути: нащо вам Вкраїна?
Навіщо воля?—добре було й так.
Та ж тут родилась мова солов'їна,
Яку Іуда спродасть за п'ятак.
А зрадників в нас розвелося вдосталь,
Хамелеон—це друге наше «я».
Та ще й заразне, ніби та короста
(І як таких витримує земля?!)
Усе у нас законно продається.
Цікаво: скільки коштує душа?
Читала я недавно (чи здається):
«Душа б/в ─ за тридцять три гроша».
І тільки весну, весну не купили.
Вона і досі для усіх цвіте.
Ми ще живі і душі не прогнили,
Допоки любим сонце золоте.
І буде в нас і мова, і Вкраїна,
І в небесах веселий помаранч.
І ми в житті не станем на коліна.
За це вже ти, Іудо, нам пробач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313434
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
На белой стене – одиночества зверь
в звериной своей тоске:
он так презирает бессмертье, что смерть
не станет делить ни с кем,
но верный инстинкту в дому, где чужих
не терпят на дух и на…
он будет лакать твою тёплую жизнь,
как на брудершафт, до дна
и будет искать среди старых вещей –
слабеющих рук тепла,
и тонкие сети бессонных ночей
опутают льдинки глаз,
и вновь натыкаясь на солнечный свет
и пряча за смех – оскал,
незримо пойдёт за тобою, след в след,
прирученный от соска…
2003-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313369
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 10.02.2012
Коли моє серденько від весніє
І паморозь вплететься у косу —
Я ззовні, може, трохи постарію,
Але кохання юним пронесу.
Я так люблю, що не сказать словами,
Та слів не треба — все покаже час.
Коли ж ми разом пройдемо всі драми,
Ти зрозумієш, ЩО єднало нас.
Якщо ж тобі на нашім небокраю
Засяє інша зірка навесні,
Навіть тоді тебе не розкохаю
І будеш снитись, як і снивсь мені.
Коли ж в очах засвітиться зажура,
Тобі дітьми розраду принесу
І піде в безвість доленька похмура,
Коли змахну із щік твоїх росу.
А потім й в тебе посивіють скроні,
Захочеться і затишку, й тепла.
Пробачу все і у твої долоні
Віддам любов, що в серці зберегла.
2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312903
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Поламані крила,
Душа, мов Руїна.
А я ж так любила
Тебе, Україно.
Жила я тобою,
Про тебе співала,
Ставала до бою,
Та списа ламала.
Та я не корилась—
У небо летіла.
І ледь не розбилась,
Як все розгледіла.
Розбиті надії,
Поламані крила,
Розтоптані мрії,
У дірах вітрила.
Земля піді мною
Горить і палає.
Знівечена грою
Свій вік доживаю.
Злетіла б у небо,
Та годі, боюся.
А може так й треба?—
Дасть Бог приживуся.
1999р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312129
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012