Запалали різдвяні вогні -
Згуртувалась довкола родина.
Сумний настрій зробився п’янким -
Ти приніс у кульці апельсини…
На святковій яскравій кошмі
Аж за край переповнились таці,
А з динаміків линуть пісні
Про відверто засніжені танці:
«Let it snow, let it snow» білі мушки,
Заквітчайте мій сад в дивні шати!
Крішталеві хай сяють пелюстки
На деревах поснувших, патлатих.
Обійми мене ніжно за плечі,
Заплющ очі…. Чекай подарунок...
Я дарую тобі на святвечір….
Найкоштовніше - свій поцілунок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311530
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 22.03.2012
Горів вогонь… і так горів,
Що серце й досі не холоне.
А ти на кілька зайвих кронів
Змінив багатство почуттів.
І ходиш десь по тротуарах,
Аби в подружніх будуарах
Не полишати якорів.
Шукаєш втіху – знайдеш втому,
Бо то є стомлююча річ -
Між тисячі чужих облич
Шукати краєвиди дому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305394
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 05.02.2012
Я сам на БАМі тім не був,
Та анекдот цей десь почув.
ЯК ДВА КУМА БУДУВАЛИ БАМ
Два кума з України, Львова
В Росії будували БАМ.
Один клав рейки так фігово,
А другий старанно їх клав.
– Покинь, кум, лом, кирку, лопату,
Я лист відправив брату Феді,
Що вдвох ми їдемо в Карпати,
Поки не з’їли нас ведмеді.
Нас ображають тут хохлами,
Бандерівці на нас кричать,
Розвалим колію ломами,
Зірвемо міст і в Львів тікать.
Хоч і нема до нас тут шани,
– Зі мною, куме, залишись.
Я знаю, на дошці пошани
Ти у самій Москві висиш.
Хоч прізвище і Макоївець,
Тебе не кличе рідна даль,
Та ти вже, кум, не українець!
А зрадник, яничар, москаль.
Я куме їду в Львів додому,
В тайзі я рейки розібрав,
В Карпатах розповім любому,
Як файно БАМ ти будував.
І проклянуть тебе Карпати,
Львів, гуцули, українці,
Так москалям БАМ будувати
Можуть зрадники й ординці.
– Хай проклянуть мене Карпати,
Хай з’їсть ведмідь мене в мокву,
Я буду БАМ цей будувати
Щоб йшли китайці на Москву.
Ш.В.С.2005 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307643
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Ніяка перемога так не вчить,
Як біль поразки – незабутня мить.
Вона гартує нас і заклика -
«Якою б доля не була гірка
До переможного кінця іди,
Якщо з кришталю помисли твої».
Іще не раз впадеш ти на шляху,
Іще не раз захочуть золоту,
Справдешню мрію осквернить,
Неначе квітоньку зломить…
Та друже, не впадай у відчай!
То безталанний... ниций звичай
Людей, що здатні по собі лишити
Мізерні записи про дні прожиті
Пергаментам запилених томів,
Що створені руками лікарів.
Якщо ж ти сам у долі завинив –
Скоріше б висновки такі зробив,
Що відведуть наближення біди,
Осяють світлом праведні шляхи.
«І повернешся з смерті до життя!»-
Блаженна ж бо душа твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305799
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
***
Тебе хвилюють мої резони?
Мої проблеми ?
Мої закони?
Тобі так треба мої зізнання?
Чи я із помсти чи із бажання?
А я із тіста.
Чи може з глини.
Гуляє вітер усередині.
Я може світла.
А може чорна.
Я вся в собі чи уся назовні.
Така, як хочеш…
Така, як треба…
В долонях сонце.
В очах – півнеба…
А може крига.
І попелище…
Навіщо знати тобі, навіщо?..
Мої резони – безмежність ночі.
Я просто хочу тебе!
Я ХОЧУ!
13.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292810
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 05.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012