Візьми мене за рук…й летимо в Париж…
Спочатку в аеропорт, і два квитка…
я не питаю чи летиш…!
Успішно злетимо, піднімуться шасі…
і ми з тобою в небі…
Усе таке маленьке…і рука в руці,
й нічого більш не треба…
Давай, ми без зупинок, пересадок,
приземлимося там…
і з Єлисейськими полями
проведемо ранок…
лише ми в двох… і сам на сам…
Зустрічати будемо ми ніч, біля Ейфелевої вежі…
як добре, стирати всі межі…
і вірити,що справді, полетимо в Париж…
Візьми мене за рук моє Сонце…
й не пускай… говори…що не будь…
чому ж ти мовчиш…?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308997
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Слідом за вітром сьогодні на захід,
нехай відпочине сум і тривога.
Ми просто йому маленькі комахи,
на мапах світів стежина дорога…
В місті блукаєм немов в павутинні,
й великий павук нам щастя плете…
Гріємо душу в пуховій перині,
але все ж так холодно, все щось не те…
Не гріє і чай гарячий із медом,
не гріє зима і при плюс двадцять два…
світ аномально сховався під пледом,
а того тепла насправді катма…
Штучно збудована радість в пластмасах,
лінзи рожеві стандарт є для всіх,
світ загубився сьогодні в гримасах,
нормальний насправді дорівнює псих…
Це все до вподоби, має так бути,
мов в рамках штамповані. Ніби взуття
поношене. Але ж всі ми тут люди
і світу ось цього маленьке дитя…
Краще сьогодні за вітром на захід,
можливо там ліпше, та хто його зна…
Я знаю… ми всі маленькі комахи,
я знаю ми - люди і більше нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306229
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Пробач мене мамо, що буваю різкий,
Що уже у свої двадцять років
Біль відчуваю мов би старий,
Пробач мене мамо за вкрадений спокій.
За недоспані ночі, тривогу у серці,
Що залишилась з дитинства мого.
Пробач що й тепер додаю в життя перцю,
Пробач що я впертий і йду до свого…
Пробач мене мамо за те, що не в силі
Я кращим зробити наше життя…
Я знаю, колись ще ми будем щасливі,
Всі будемо разом святкового дня!!!
І тато приїде тричі на рік…
А не так як завжди по два рази,
Наллємо в кувшини березовий сік,
Накриємо стіл і сядемо разом…
Й на Паску у церкву підемо сімєю,
Запалимо свічку згадаємо всіх…
Мої дорогенькі всіє душею!!!
Люблю й поважаю, рідних своїх…
Пробач мене мамо, пробач мене мамо!!!
Пробачте мене дорогенькі батьки!
Пробачте, що я залишив в серці рани…
Пробачте за все… що я не зробив!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284223
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 01.01.2012
Кава,
Зневірений і втомлений,
Я проста людина яка починає свій день з великої кружки кави,
Ось тоді прокинувшись я дістаю свою улюблену цигарку,
Потім шукаючи щось типу забави,
Я залажу в інтернет , якщо оговтався після вчорашньої п'янки,
Згадавши що вчора робив, часом пишу смс,
Більшість всього з вибаченнями
Але ж бувають такі що були вчора суками.
Відіславши ігнорую їхні дзвінки, докурюючи цигарку,
Потім говорячи ой я не чув, я був в душі ...
Чого тільки не придумаєш щоб не виправдовуватись, або не читали мораль
Ось так проходить мій день, він починається зранку...
Хоча шкода що не ввечері, я більше ніч люблю.
Більше молоді виходить на вулицю,
Більше крику і галасу,
Більше сексу...
І завтра знову буде ранок,
Знову кава, кава і ще раз кава,
Я люблю дивитись на світанок,
Але так рано прокидатись здоров'я замало.
Я звичайна комаха на тлі нашої планети,
Хочеться зробити щось для вас і для себе,
Але як завжди на кухні згорять котлети,
А знову готувати вже і не треба.
Зайти в піцерію і з'їсти "Діабло",
Подивитись на дівчину і обернутись коли вона дивиться на тебе,
Говорячи собі ти падло,
І знову просити в голові ну глянь ще раз на мене,
Ну ще раз ,
Хоча б раз...
Я їй посміхнуся,
Заораю ,
Покраснію,
Піднявши голову гляну на вир пролітаючих лебедів,
Потім візьму номер телефону на який я подзвоню через місяць,
А можливо і більше коли буду щось пити і мені буде сумно на всіх дивитись.
Поговоримо посміємось, і це все,
І це все до чого дійде...
Хіба якщо ти згадаєш мої риси обличчя,
Посмішку чи дебільний сміх,
Мій голос який ріже вуха,
Ну подзвониш ще раз і замутимо якийсь гріх,
Коли тобі буде сумно ...
Я прокинусь в ліжку,
Оголений і ще від вина п'яний,
Ти запитаєш: ти вже йдеш !?
Я відповім, та ні мені ж не спішно.
Ми пообідаємо але вже буде не так як тоді,
І ти побачиш що чогось не вистачає,
І вже всі карти перетасовані в колоді,
Ми одне одному набриднемо ...
Так завжди буває ...
І знову нові знайомства,
Нові люди з якими буде однотипно ...
А потім ...
Ранок,
Знову ранок ...
Знову кава ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296925
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 31.12.2011
Боже, я дякую тобі за ранковий сніг,
За теплі і приємні моменти,
За друзів моїх, старих і нових,
За музу мою хорошу й відверту .
За осінній дощ і спекотне літо,
За зиму холодну й пахучу весну,
Я дякую боже, за те що є в світі,
Кохання і радість, й за Саме ... Ту ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303418
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011