1
Закрыть глаза. Зарыть топор.
Гестапо снов меня страшит.
Из пор, из пор , из пор, из пор
Сочатся слезы анаши.
И пот, и пот из-под полы
Полутонов вчерашней тени,
Вдыхают сонные волы,
А солнце жжет окурком лени.
Из-под, из-под, из-под господ
Исподнее стирать не буду.
Я закурю последний год,
И в шею укушу Иуду...
2
Закрыть глаза. Зарыть топор.
Гестапо снов меня страшит.
Из пор, из пор , из пор, из пор
Сочатся слезы анаши.
И пот, и пот из-под полы
Полутонов вчерашней тени,
Душа страдает от золы
И приступа жестокой лени.
Из-под, из-под, из-под господ
Исподнее в моей тетради.
Я раскурю последний год,
И замолчу забвенья ради...
3
Закрыть глаза. Зарыть топор.
Гестапо снов меня страшит.
Из пор, из пор , из пор, из пор
Сочатся слезы анаши.
И пот, и пот из-под полы
В полуподвал июльской страсти,
Хромают строки от хвалы,
И от хулы худышки Насти.
Из-под, из-под, из-под, из-под
Под сердце бьет стилет кошмара
Я раскурю последний год,
И выну жало сна из жара...
4
Закрыть глаза. Достать топор.
Гестапо снов меня страшит.
Из пор, из пор , из пор, из пор
Сочатся слезы анаши.
Июля пыльная рука
Веди меня по переулку,
Канава рядом, не река.
Шаги, как жуть ночная, гулки.
И пот, и пот из-под полы
обрушить обух на старуху,
И кровью окропить полы,
Кивнув в углу святому духу.
И взять гроши и векселя.
Как миллионы пахнут тленом.
Выводит демон вензеля,
А на губах старухи - пена.
Испод, испод, испод души
Под душ холодного кошмара.
Как пробужденья хороши!
Как жалит в сердце жало жара!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417846
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Дрожишь, потеряна меж планетами,
В потемках звездное ищешь пламя.
Своими текстами, как ракетами
Открытый космос бесстыже спамишь.
Когда бы кто из твоей головушки
Прогнал зажравшихся тараканов
Твоя бесконечность едва бы донышко
Покрыла крохотного стакана.
Но гнать усатых, увы, не хочется:
Прикрывшись творческою натурой
Скулишь про холод и одиночество.
Найди себе парня, дура.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418073
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Середина осени. Гаснут огни в порту,
Намекая на скорую смену людей и мест,
Но пока (представляешь?) каштаны ещё цветут,
Горячо разгораясь навстречу грядущей тьме.
Мне намек на вечное - гибельный их призыв.
Зазывают свечками летнее колдовство
И качая ветками мертвую гонят зыбь
От туманов берега в темень холодных вод.
Приключись вернуться мне в круглый земли живот,
Я бы выбрал вечную осень в морском порту,
Где такое небо синее над головой,
Что не важно сколько до неба тяжелых туч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412193
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 04.04.2013
Самотність завіє очі дрібненьким піском
Невидимим.
І ти по бруківці ідеш тоненьким містком
Сновидою.
Самотність розмиє сльозами рядки
І вулиці.
І тільки на серці порвались нитки…
Забулося.
Самотність не знає жалю і брехні…
Все правдою.
Висушує ріки і гасить вогні
Незламної.
І тільки тихенько сміється до мрій
Незнищених.
Шепоче до хворих хронічно надій
Полишених.
І тільки в маршрутці на вухо тобі
Провиною.
І в цім ти сама, — лиш сама! — є собі
Причиною.
Самотність завіє дрібненьким піском.
А спогади…
Колючим жорстоким терновим вінком…
І здогади…
Самотність нечутно з тобою іде,
Причинною.
І в ній — в пустоті — тільки ти — знаєш все! —
Є винною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401153
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Я прокидаюся зранку під ненависне дзенькотіння будильника, вислизаю із затишно-сонного тепла ковдри і,човгаючи різношерстими капцями(проте це я помічу лише згодом), йду на кухню. Сліпуче електричне світло сполоханими зайчиками розбігається зусібіч і миттю заливає кухонні нетрі неприродно яскравим сяйвом. Мружу незвиклі очі, намагаючись щось розгледіти. Так і є – він вже тут. Сидить за столом у так-сяк накинутому на плечі халаті і попиває ранковий чай. І так самісінько як і я невдоволено-сонно мружить очі – холодних зимових ранків не любить. Я усміхаюся йому і легенько киваю головою – замість ранкового: «Привіт…».І він ледь помітно піднімає кутики вуст мені у відповідь.
* * *
Струмінь холодної води б’є в обличчя, змиваючи залишки дрімоти. Швиденько натягую теплого светра... По тілу відразу розливається густе, з ароматом прального порошку й шерсті тепло. Хороше… Кривляюся власному відображенню і, розсміявшись, вибігаю геть…
* * *
Він перехоплює мене в коридорі й різким рухом подає чашку з моєю улюбленою – чорною, без цукру – кавою. Весело, трішечки несмішливо позирає на мене капосними очима: «Ну як – догодив?». І відразу ж його погляд стає набурмосеним і вдавано ображеним: «Мій чай не рухай…». Я знову заходжуся сміхом: «Але ж він не в моєму смаці – солодкий!». І дарма,що я вчора пів-чашки випила… Пів-чашки опівденно-гарячого,сонячного напою з присмаком щастя, скошеної трави і, ледь-ледь, - свіжої річкової води,в якій так приємно похлюпатися літнього дня. Замріяно підіймаю очі і… стикаюся з його небесно-блакитним,як незабудки поглядом. «Що, сумуєш?..», - «Ні, чому б це?...». А за вікном ясно-білою риссю скрадається зима, засипаючи власні сліди крижаними шерстинками сивих небес…
* * *
Сніг, сніг, сніг… Синій і блакитний, сірий і бузковий… Сніг кольору ультрамарину і голубиного пір’я, густого оксамиту ночі, моря і конюшини в садку… І зовсім сірий, брудний,наче затоптаний дорогий килимок, який десь в глибині ще зберігає залишки колишньої розкоші… Такий різний і такий…холодний… Наче прекрасна крижана казка… Прекрасна, але мертва… Чому мені сумно?.. Хіба ж не я створила і цей різнобарвний сніг, замети, наче пісочні бархани, ці фантастично-химерні узори на шибках трамваїв, які їздять лише для мене одної?.. Хіба ж не завдяки мені вальсують в повітрі під музику шаленої віхоли сніжинки, схожі на дитячі витинанки, хіба не мені дзвенять кришталевим віттям дерева, виблискуючи на крижаному сонці сліпучими самоцвітами, хіба не…
З тихим шелестом лягають на землю сніжинки… Ледь чутно насвистує вітер… І більш нічого… І нікого… Лише моя самотня постать серед безмежного красивої і безживної Вселенної… Це мій світ… моя пустеля…
* * *
Щось тепле і шерхувате діткнулося до щоки. «Ти?!. Але навіщо?.. Навіщо я тобі?.. Цей світ не для тебе – ти знаєш! Ти просто не виживеш серед морозу й хурделиць!». Не слухає. Лише сміється своїми небесними очима, мовляв: «Яка дурна!.. Не виживу?.. Я?..». І тягне мене за руку у затишок теплого дому.
* * *
Кашляє… «От дурне!.. Я ж казала – це не для тебе!.. Іди собі!.. Іди!..Знайди інше місце для життя – ти ж можеш!.. Знайди іншу людину,серце якої не замерзло в прозору крижинку!». І, роздратована, вибігаю з кімнати. Ідіот!
* * *
Сиджу і тримаю його з а гарячу, як розпечене сонце, руку. Сонце, яке ти так любиш. «Чому ти не пішов?.. Я ж проганяла тебе!.. Чому?..». Намагається видавити усмішку: «Так, ти проганяла,але… ти ж насправді не хотіла цього… Ти знаєш правила. Не зможеш спровадити мене, доки сама по-справжньому цього не захочеш.». І заливається хриплим, гавкучим кашлем.
* * *
Іду безживною вулицею і люто підкидаю ногою снігові грудки. Але ж ти правий. Я не зможу прогнати тебе, доки сама цього не захочу. А ти добровільно не підеш. Прокляття! Чому ти таке вперте?!.. Так, я знаю правила. Я знаю, що з тобою стане, якщо ти залишишся. Так, справді – вогонь топить лід. Але коли льоду забагато, вогонь помирає. Я це знаю. Але… Не можу знайти сили, щоби прогнати тебе по-справжньому… І в мене немає більше тепла, щоб подарувати тобі сонце. Прокляття!.. Чому все так?..
Глибоке чорне небо пронизує мене кинджалами гострих зір. А місяць, немов їхній офіцер, байдуже позирає вниз. І від цього погляду стає нестерпно.
* * *
Холодним вихором вриваюся до кімнати. Жбурляю сумку на диван. «Геть!.. Чуєш іди геть!.. Я хочу цього!.. Хочу,щоб ти пішов!.. Хочу!...». Він повільно, ніби не вірячи, повертає голову. Його блакитні очі, бліда, аж сіра, як той сніг надворі, шкіра, контрастні плями гарячкового рум’янцю на щоках… Міцно примружуюсь, затуляю вуха долонями, щоб не бачити, не чути… Знаю – одного погляду, одної нотки його голосу досить, щоб я передумала… Втратила впевненість. Мені нічого… Я вже давно крижинка… Але я не хочу, щоби через мене гинули інші. Не хочу…
Привідкриваю очі,не в силах терпіти більше невідомого. Він стоїть біля вікна,спиною то мене. Наче відчувши погляд, повертає голову. Його неприродно чорні,наче птахи в ясному небі зіниці зазирають у душу. І коли мені більше несила терпіти цей погляд, відвертається. І стає примарним крижаним узором на замерзлій шибці…
* * *
«Що це таке? Що це, Багіро? Я помираю?
Ні, Маленький Братику, це просто сльози… Сльози, які бувають у людей… Тепер я знаю, що ти – людина і що ти вже не дитинча більше. Віднині джунглі закриті для тебе… Хай течуть, Мауглі. Це лише сльози…». Букви у книзі розпливаються і мерехтять. Рукою стираю зрадливу вологу з очей. Правильно… Все правильно… Я сама прогнала себе зі свого світу… Вже тоді, як вперше впустила його за поріг власної душі. І так і не зуміла стати частинкою іншого…… Правильно. «Хай течуть,Мауглі. Це лише сльози…».
* * *
А надранок я знайшла надворі першу проталинку в багаторічному крижаному панцирі моєї землі… Таке вже було – рівнодушно думаю я… Давним-давно… Коли моє серце ще здатне було щось відчувати. Нічого, скоро її засипле снігом, вкриє льодом і все стане як раніше… Як раніше… Як… «Не хочу!». Слово виривається з уст перш ніж я встигаю зрозуміти, що саме сказала. Злякано затуляю долонями рота. Та що ж це таке? Що зі мною?.. І в цей момент я вперше зрозуміла, що ні – не буде все так, як і раніше… Ніколи вже не буде.
* * *
«Ти права.». - « Що?!». Пробую різко розвернутися на каблуках, але не втримуюсь на ковзкому льоду і падаю у глибокий сніг обабіч стежки. «Ти?!... Але ж ти… Гад!» - в цей момент мені хочеться побити і поцілувати його одночасно. «В ставай. - хмикає він, - Замерзнеш.» І простягає руку. Зриваюся на ноги,мов ошпарена: «Я сама! - звідки? звідки ти взявся? - Я ж просила тебе забиратися звідси!». - «Ага, - задоволено усміхаючись говорить він, - Я вже майже і пішов…Але потім…передумав.» І він демонстративно байдуже починає розглядати щось високо в небі. «Краєвиди тут хороші… Хмарки…» Що?!.. Хмарки?.. Які ще…Стоп! А до чого тут взагалі хмарки?.. Він же на мене п'ялиться, імбіцил такий! І взагалі… Він що… Він: «Передумав?! - так він весь цей час був тут?! -Ти… Я… Ти чого раніше не приходив придурок!!! Ой!..» - злякано затуляю рота руками. Щось я останнім часом говорю багато і не те. Видно лице у мене в цей момент ідіотське до неймовірності, бо він починає раптом весело сміятися… Як я скучила за цим сонячним сміхом!. «Ходімо», - просто говорить він, утираючи очі. І простягає мені руку.
* * *
«Па-па!.. Я пішла!..».
Веселі горобці скачуть по замерзлому гіллі. Мимохіть кидаю жменю пшона в годівницю: «Їжте!». Зиркаю на білі,несмілі підсніжники,що сторожко вистромили із холодної ще землі гостре зелене листя зі списом-пуп'янком – чи не розцвів? І біжу – вперед,туди,де на небокраї загорається золотаво-рожевувате сяйво холодного зимового ранкового сонця. Вперед. І хай скільки разів я не зірвуся , то нічого – я більше не буду ховатися. А десь там, безмежно далеко і безмежно близько у глибокому м'якому кріслі сидить він з чашкою гарячого чаю в руці і з надією дослухається до прогнозу погоди – чи не пообіцяють тепло? Не бійся. Воно обов'язково буде. Просто зараз ще не час… Не час... Колись я обов'язково подарую тобі справжнє сонце. Скоро… А поки що…
* * *
Десь , безмежно далеко і безмежно близько у глибокому м'якому кріслі сидить він і п'є теплий чай. Моє кімнатне Літо… У глибині моєї душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398496
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Мои глаза выеденные небом ,
судорожно искали присутствия Бога ,
а находили лишь красные звезды ,возвещающие о конце света.
Теперь ,то, что я так долго искал исчезает,
прочувствовав это мне хочется
лишь с безмятежной нежностью забыться во сне.
Каждая минута похожа на всхлип:
посмотри как жестоко я сражаюсь и как велики
потери моей крови.
Волосы распущенны, и скорбь исходит со вздохом.
Ноги избиты ,изранены,
проходят по мертвым телам,
обнаженные люди прикрыты цветами весеннего моря.
Ведомый криком заходящего солнца
погружаюсь во тьму ,что бродит вокруг.
Ты бездна распятая на кровати
и столь мило предлагающая цель своей жизни.
Дай мне клинок дабы вырвать твое сердце и оставить себе.
Если бы я мог ,я бы отравился поцелуем.
Видя мое сопротивление ,
столь сильное и мягкое одновременно
раскрываешь объятия,впиваешь гвозди взглядом,
искушающий Иисус Христос.
Мои глаза широко открыты ,и я не хочу больше ни от чего зависеть.
Не рань ,и не дурачь себя.
Глупо отдавать дыхание каждому кто тебя полюбит.
Звук трения кожи мучит меня,
а ты позволяешь ранам гноиться.
Розы, вонзающиеся когтями ,оставят следы на спине
напоминая о невинном демоне,захватывающим чужие мысли .
Я храню внутри себя твой пронзительный голос
И образы распятого на кресте.
Все исчезает во мраке.
Это такая ирония:яркая солнечная погода.
Доброе утро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392423
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Цей острів за формою більше нагадує час,
це замкнуте коло, що креше мої силуети.
І кроки не кроки , а тільки частковий зигзаг.
Так важко ходити.
І рвати обличчя, щоб зникнути раз й на завжди,
Вагони з багажними зливами тонуть у морі.
У шию встромились обридлі митці суєти -
мізерні і голі.
Я деревом вмощуюсь в землю.Хоча б прорости
до миті припливу, аж поки не вирве з корінням.
А поки навколо пригнічує тишею штиль
мого покоління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376886
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2012
Прости мені, Язичнице.
Прости,
що ясен
облітає -
золотий
і стигне кава.
Усе частіше
хочеться іти
туди, де гір
зажурені Світи
і трави.
Де голоси
підхоплює луна,
дуби правічні –
неземна стіна:
сторожа Божа.
Ярило кожен день
долає тьму –
ти знаєш?
То скажи мені,
чому –
тривожно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 12.11.2012
По-мойому, любов - це пояс Джехада,
Це самозречення, самоспалення і самовбивство,
Це після горілки - ковток лимонаду,
Циганка сліпа і барвиста.
По-мойому любов - це нічна Чечня,
Потоки крові з СРСР,
Хлопці з УНА-УНСО, подвиг ОУН-УПА,
Цицькасті доярки з молочних ферм.
По-мойому, любов - це руїни Косова,
Страх на ймення Афганістан,
Дорога в Ірак, смерть без наркозу,
Любов - це Голгофа, таїна ран...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=15981
дата надходження 07.06.2006
дата закладки 09.10.2012
Не треба бути лікарем,
щоб розуміти,
що рана від ножа,
встромленого у серце,
призводить до величезної втрати крові.
Не обов*язково бути дівчиною
під час менструації,
щоб розуміти,
що втрата крові -
то доволі-таки неприємна річ.
Не треба бути патологоанатомом,
щоб розуміти,
що людина - мрець,
коли судинами її тіла
не циркулює життєво важлива
рідина буро-червоного забарвлення.
Не треба бути відчайдухою-
митцем,
щоб відчувати
завданий тобі біль,
що пронизує з голови до ніг,
а точніше - від мозку і до серця.
І зовсім необов*язково бути найманим
вбивцею,
аби щодня наносити десятки
ножових поранень
оточуючим душам,
які і без того хворіють на анемію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362223
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 09.10.2012
Нірвана
За старою традицією,
Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих :
Або добре, або ніяк.
Саме тому вкрай мало про них говорю,
Акцентуючи увагу на інших речах.
Наприклад, на досить стабільному розкладі
Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме,
Хоча не зовсім розумію як
Можна вимірювати повітря, невже насправді
Янголи тільки тим і займаються, що біжать на
Короткі дистанції, часом це біг з перешкодами,
Бо потрібно перестрибувати хмари, трупи птахів,
Розчавлених випадковими боїнгами,
Цілі зграї людських душ, котрі блукають у міжчассі.
У коротких перервах між цим марафонським бігом,
Янголи разом з метеликам збирають квітковий пил,
Вдихають його з такою насолодою, ніби це клей,
Ніби це нікотин дійсності, ніби дихати це і є сенс життя.
Тим часом справжнім сенсом нашого животіння
Є розмови, довга артикуляція звуків, азбука Морзе
Горла, янголи ж думають, що мова створена для читання Біблії
Вони кажуть:
грішники, блядь, ви забули про пекло,
Ваші вени проступають на шкірі, наче старі фрески у храмах,
Викиньте свої серця, викиньтеся з вікна, авіарейси до Бога
Відвезуть вас за місцем призначення, покиньте
Ваші розмови, ваші коліна для того, щоб на них стояти, чуєте,
Грішники Аве Марію у ваших барабанних перетинках, відчуваєте,
Як пульсує велике серце голуба у ваших скронях, грішники,
блядь, візьміться за розум, бо порох ви і в порох повернетесь,
амінь, грішники.
Бомжі у вологих підвалах падають на коліна і
Починають хреститися, далі читають Біблію вголос, гаряча
Вода тече каналізаційними трубами, на них приходить спасіння,
Сильним і світлим ударом легких наркотиків і алкоголю глушить свідомість.
І приходить нірвана, Господи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21715
дата надходження 28.01.2007
дата закладки 09.10.2012
Он говорил так искренне и просто, с такой подкупающей
убежденностью, что трудно было ему не поверить.
Герберт Уэллс
Мой главный герой, он не то, чтобы вусмерть зачах:
Ухожен, побрит, и всегда по сезону одет он,
Но, вот, говорит, тяготит голова на плечах.
И чертово лето
Эдемского сада никак не отпустит его.
И мир его — воск. Все вокруг, неживое, бумажное.
Как будто какой необычно ухватистый вор
Украл что-то важное.
И нет, говорит, никого над его головой
И так оттого одиноко и сладко дышать.
И он умолкает. И кажется возле него
Так тихо, что слышно, как в нем умирает душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350266
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 05.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
Сонячні зайчики приймали сонячні ванни прямо на її долоні.
На стінах домівки сперечалися тіні,
пирскаючи темними сірими плямами на спокійного відтінку шпалери.
Синя голова була розфарбована...
та пуста, а
шкіра така ж холодна, як і думки,
що занурювалися до подушки.
Думки такі самі остуджені,
заспокоєні,
приспані.
О пів на п'яту.
Саме час збирати валізи
і йти геть.
Йти, щоб не лишитися;
йти, щоб не померти.
Йти, щоб не окам'яніти.
Шукати своє відображення не у дзеркалі,
а у примарах вітрин...
Вітрин будівель...різного призначення.
Вітрин міста, де час виміряється кілобітами, гігабайтами і хвилинами.
Міста, де люди не помічають порожнечу.
Міста Че або Червече.
Свідомість гаснула в очах і на мить здалося,
що сонячні зайчики оволоділи її турботами,
приспали і залишили
сохнути
фарби
на розмитому портреті, де
царює злива
і протікає дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338392
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2012
никчёмные отношения
никчёмное оправдание
насколько я знаю
он любил тебя больше всех
и после всего
первый бросил камень
довольно подло
до крови
в голову
чтобы наверняка
и всё же
выводы делать рано
ведь окажись ты на его месте
ты бы сделала тоже самое
ни меньше ни больше
с тем же взглядом
с той же жестокостью
да
они друг друга стоят-
скажет второй
в очереди
прежде чем бросить свой
камень
потом третий
четвёртый
и так далее
перед броском
обязательно
умное изречение
или высказывание
тщательно заученное
ради твоего же блага
------------------------------------
знаешь
голова заживёт
но могут остаться шрамы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336452
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 16.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2012
Опасные связи - безопасные бритвы
Девушки в джазе - забытые ритмы
Никто не заметил как воздух искрится
Не пытаться ответить - уснуть и забыться
Сделай вид что все в порядке
Хоть обернуться так хочется
Вновь увидитесь - вы вряд ли
Наступили сто лет одиночества
Откровенные топы - непристойные мысли
Порваны стропы на шее повисли
И трудно поверить в присутствие чуда
Проще ответить "не хочу" и "не буду"
Группа "Трудности перевода" :
Слова, гитара - Федоров Юрий,
Гитара - Ротань Евгений,
Бас - Прокопец Александр,
Барабаны - Криворученко Юрий,
Вокал, аранжировка - Богданова Елена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335691
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
насправді відносність має твоє лице
і справа не в тім, що на світі усе відносно.
копаю могилу й лягаю собі живцем,
рахуючи подумки зорі і жертв Голокосту.
я надто далека від часу, де зараз ти,
насправді ж ніяке із міст не постане рідним.
тому я готова прощатися щоб не прийти ,
аби не лишати себе між Парижем і Віднем...
розбещене порівняннями місто
копирсається в мертвому тілі майбутнього.
залишаючи сліди від мотузків на шиї,
тішить раптовою сонячністю,
такою ж тимчасовою і несправжньою
як ти.
дорога наша дратівливо котиться вниз,
коситься і смакує світанком.
ти кажеш, що все прийдешнє відносне
умовне
без жодного значення для...
ми можем його покинути знову,
зробити цей спокій тривалішим...
ми можем чекати повернень чужих
туди, звідки прагнем втікати щоденно...
і може це тільки загострені кілки в очах
та я і сліпою зостануся вірним читцем.
мені б тільки знати, що ти серед диких прочан
і те, що відносність має твоє лице...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334137
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 04.05.2012
Відніми свої мрії й помнож на фальшиву реальність.
Піднеси до квадрату спогади і почуття.
Намагайся знайти в мені ту свою віртуальність.
А потім щодуху старайсь розділити життя.
Додавай більше страху, множ на любов і безмежність.
Спробуй коренем з радості трохи змінити буття.
І шукай, ти шукай оту кволу мою незалежність.
Запиши нескінченну прогресію свого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333178
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Стань моим дымом. Стань же!
Я пригублю нежность
с горечью или с фальшью,
c грустью или надеждой.
Нынче в моих пальцах
тонкость твоих мыслей
и огонек танцем
на острие жизни.
Стань опьяненьем. Может
ветер сотрет стены,
сумрак пути сложит.
Влейся в мои вены
винным закатом. Трижды.
Чтобы уйти в пленность.
Чтобы твои мысли
чувствовать внутривенно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333171
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Ты умеешь читать между строк,
Ты умеешь летать между снов,
Собирать откровений оброк,
Обличать двоедушье послов.
И твоя неизменна опека:
Ландыш-сердцу и холод-виску.
И не хлеба ты просишь,но - снега:
Белым-белым засыпать тоску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306022
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 24.04.2012
давай распробуем
кристаллические
слезы неба
на вкус
подставь свои губы
снежинки
смешиваются
с поцелуями
тают во рту
давай запомним
запах
этого снега-
так дышат
убаюканные метелью
цветы
такой зимы
уже не будет
в нашей жизни
миг мороза неповторим
как наша внезапная
нежность
давай не отпускать
ладоней
на ребрах ледяной
горы
давай не просыпаться
вместе-
это труднее
чем вместе
спать
такой зимы -
уже не будет
чистота неповторима
повторяются ежегодно
только слякоть и грязь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308843
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012
Коли я помру, нехай мої вінки будуть білими..
Нехай моє серце зупиниться рівно в 12.03.
Святошні очі дивитимуться мені за пазуху і бачитимуть квітучі поля Палеоліту.
Коли я помру, не жалійте моїм рукам воску. Їх обмиватимусь холодні вітри..
їх будуть бачити всі вроженці Сіону на тисячі морських миль навколо.
На 5-му колі пекла я зупинюсь та крикну вам
і ви повинні всі широко порозкривати роти,
бо там, де я буду, це буде виглядати доволі кумедно і підбадьорливо.
Коли я помру, нехай моє тіло спалять над газовою плитою,
і всі частини, які залишаться, ви покладете до нової труни.
Інакше воно ніяк би не помістилось в такому невеличкому саркофазі.
Ворони карканням будуть відправляти мені прощальну панахиду.
Ворони завжди мені були, наче брати.
Їх пір'ям засипете яму, коли вже надумали помістити мене в землю.
Десь на третій хвилині мовчання впустите не настільки явних гостей.
Наче таємні слуги Апокаліпсису, вони читали мені на ніч казки,
З самого народження я засинав у їх товаристві.
Потім, коли я помру, залатаєте мої поношені речі,
та кожна латка означатиме втрачені по підворіттях роки.
Слідкуйте, щоб на небі не було жодної хмарки.
На 3-му колі пекла мені будуть потрібні сонячні окуляри.
Їх мені зможуть замінити свічки,
які ви по звичці будете знову і знову приносити, до кінця своїх днів,
доки сонце не спалить ваші стомлені очі й ви, не в змозі дивитися, будете множити сигаретні пачки.
Ваші тіла зійдуть сигаретним димом і покотяться вслід за мною сизим туманом.
Вклякайте на землю, тремтіть і моліться,
бо на 4-му колі пекла мою одежу розідруть колючі сучки.
Ті сУчки по тому доберуться й до вас.
По тому все залежатиме лише від Біблії в омяклій правиці.
Моє щастя, що мою Біблію повнять порожні листки.
Мою пом'яту совість розстеліть на сонці і зігрійте.
Коли я помру, нехай ви нарешті підете війною.
Нехай повітря всуціль заповняють списи й прапори.
Вам стане по мені сміливості бити у бубни.
Рентгенівським зором осяє неспішно планету Фортуна,
Пошлю подалі від неї свої кораблі.
Моя смерть буде неперевершено проведеним бриджем.
Моя смерть буде фіналом вдало зіграній партії.
З'ївши за мій упокій по зерняті ви підете вздовж течій ріки.
На 7-му колі пекла я зачиню за собою двері і ви більше ніколи про мене не почуєте.
Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332435
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Аліса не вміла плакати
і не вміла комусь належити
а весна розкидалась фарбами
і життя жартувало з межами
дощі розтікались щоками
розбещені парасолями
і спогади були мокрими
калюжами.... бігли спогади
на вулиці між маршрутками
де мало лишилось щирого
вона віддавалась осені
Аліса була зрадливою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310973
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012
я, конечно, нехитрый художник,
и рисую, как курица лапой,
но обычный октябрьский дождик
попытаюсь теперь нацарапать...
намалюю свинцовые тучи,
нет, свинцовые - слишком банально,
тучи будут слоновые лучше,
(вот, эпитет пришёл моментально!)
только тучи отнюдь не простые,
слоновато-оранжево-светлы,
льются струи из них золотые
на кусты и кленовые ветви...
дует свежий сиреневый ветер,
светит чуточку розово солнце,
в этом сладостно-радостном свете -
тётя с четвероногим питомцем
ярко-рыжим в салатовых пятнах,
хвостик бубликом жёлтый, игривый.
тётя выглядит тоже опрятно -
синеватая с баночкой пива...
рисовал бы я так до рассвета,
ничего для него мне не жалко,
только, видимо, песенка спета -
дорисую слона со скакалкой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218401
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 22.04.2012
вибач мені за це адажіо
і побудь піаніссімо-альденте
поки я доп"ю каву
осінь згоріла і розсипалась попелом мені на повіки
це тобі не Oriflame
і навіть не yves rocher
слухай це ж не ранкова кава
ранкова не повинна бути розчинною
і без молока
це навіть не какао розведене
яготинським піівторавідсотковим
і не дубові крісла
чи навіть не дерев"яні
Боже, це ж навіть не фарс
цого подають з вершками
ну от допила
тепер тобі варто було б додати трохи емоцій
для цілісності картини
ти ж пам"ятаєш,що я хотіла бути режисером)
все
годі вжебо осінь таки спалена кимось
і попіл на моїх повіках
це тобі не Oriflame
ти ж розумієш,що я маю піти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311031
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 22.04.2012
Скільки можна її пере4итувати
Отак від титла до титла
поливаю4и кавою
мабуть приємно
коли вона пахне а ти
4итаєш
шукаєш 4огось нового
шукаєш 4огось шукати
книжка тільки й усього
трохи абзаців щоб спотикатися
ти 4итаєш
а їй так властиво рватися
коли ве4орами від титла до титла
заїдаю4и цигарками
і запиваю4и кавою
ти не питав себе скільки
ще
зможеш отак пере4итувати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332254
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Свято дійшло до завершення. Глядачі стоячи
рукоплескала артистам. Ті в свою чергу розкланювались
та усміхались трохи фальшивими усмішками. Та хто їм
це заборонить?
Всі почали висмоктуватись з залу. Строката юрба повільно
протікала в отвір дерей.
Віддавшись течії я повільно човгала по витоптаній доріжці. Рапом
мій погляд наткнувся на дещо моторошне. В куті, спершись на
стіну, лежав бездушний і безногий труп рояля. Кришка трохи сповзла,
з-під неї виглядали пощерблені і надірвані рештки струн - покалічений шмат душі.
Покоцані, поламані жовті клавіші стирчали, ніби зуби старого звіра. Три
ноги і педалі валялись поруч.
Мороз пробіг по шкірі. Волосся заворушилось на маківці. Серце
вдарилось об ребра і затихло. Страшне усвідомлення прийшло до мене -
я побачила мерця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326613
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 20.04.2012
Разорвать свою боль и выплеснуть вдаль и вширь,
Дождевой акварелью выкрасить душ пустырь,
Пронестись по тоске, по матушке, колесом,
Будет сладостно и предательски: будет всё.
Будет ветрено, будет холодно – не беда,
Лишь бы только сошлись с перронами поезда.
Словно больше не в горле комом мне честь и кость.
Смоет слёзы поспевший вовремя тёплый дождь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204479
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 19.04.2012
Впусти в себя осень. И слушай.
Отбрось пустоту. И лети!
Чтоб листьев свободные души
Не сбились в потёмках с пути.
Верь шёпоту влажного ветра,
Внимай тишине. И кричи.
Любуйся стеклянностью света.
Ломай, не жалея, лучи.
Пей холод далёких созвездий.
Живи, пока падает лист.
Шаг сделай решающий к бездне.
И инеем белым вернись.
Гори, нарушая беспечность
И серость пустого дождя.
Взглянув на прощание в вечность,
Воскресни, в январь уходя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207932
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 19.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2012
Растеряность и неопределенность
сменяет веселье.
Безудержное веселье
сменяет легкая грусть.
Грусть сменяет тоска беспросветная.
Вот когда растерянность
кажется верой,
а неопределенность -
точкой опоры.
Но по щекам
безудержно текут
только запятые...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329069
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Реліктові наші стосунки
відходять потрохи за спину.
Затерті наскельні малюнки
лишаю тобі на споминок.
Ти так й не навчилась прощати
мій запах чужої постелі.
А хочеш, я стану Атлантом,
і вправно збиватиму кеглі.
Вдягнусь в фіолетові шати
і все розкажу їм по правді.
Так важко людьми залишатись
у світському вашому прайді.
Від всіх інтерв'ю і усмішок
сховаюсь над прірвою в житі.
Я буду такий, як раніше.
Приходь, коли зможеш простити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192124
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 12.04.2012
снегом прикрыло морщины земли
весна началась с мороза
с твоих глаз потекла тушь
смешанная со слезами
безымянный палец распух
кольцо больше не слазит
«пока смерть не разлучит вас»
сколько ждать - непонятно
кольцо приросло - впилось
а в пятницу снова блядки
трудно оценить глубину кофе
или сигаретного дыма
легко разглядеть дно моря
и вершину высокой горы
------------------------------------------
снегом прикрыло морщины земли
весна началась с мороза
смотри-
на тех мёртвых деревьях
разорённые птичьи гнёзда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327759
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Меня больше нет на земле.
Ушёл в стены капель дождя.
Оставил след рук на окне,
Глотая все слёзы в себя.
Остался лишь в старых альбомах,
Я стёрся из памяти всех.
Уплыл на спешащих паромах,
Сменив тихий шаг в быстрый бег.
Меня позабыли родные,
Я вышел за дверь их домов.
Их дети ещё молодые,
Но нет для меня лишних слов.
Меня больше нет. Я пропал.
Я просто вернуться забыл.
Я вышел под дождь и упал –
И к людям навеки остыл.
Никто не заплачет по мне,
Никто не запомнит лицо.
Я – старый портрет на стене,
На столике в доме кольцо.
Так часто смотрю в дыры окон,
Стирая всю влагу со щёк.
Мой дождь превратился в мой кокон,
Окутавший с шеи до ног.
Я просто решил прекратиться,
Уйти, не сказав свой маршрут.
В груди перестало всё биться,
Смотрите, пока ещё тут.
Я вышел, став лишним в их доме,
Я выбросил ключ за окно.
Ненужный. Всю жизнь я был в коме.
Ушёл. И теперь всё равно.
Меня больше нет. Забытьё.
Я вышел из мира теней.
Ушёл, потеряв почти всё.
Пропал в суете серых дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250185
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 05.04.2012
Звезды бритвой вогнали резко
Под лопатки по рукоять
Страх конца временных отрезков,
Страх упасть и не достоять.
Циферблат – как проход на плаху,
Стрелки быстро помчались в бег.
Я ужасно боюсь дать маху,
Я боюсь не увидеть снег.
Пробиваясь сквозь дебри к свету,
Под панический стук в груди,
От вопроса опять к ответу,
Я не вижу куда идти.
Я хочу полоснуть по венам
Острым чем-то кому-то в раз.
Я кричу свои мысли стенам,
Лишь они тут со мной сейчас…
Эта ночь будет длиться вечно,
Звезды будут светить всегда.
Выбегаю на центр встречной,
Там - лишь холод и пустота.
Моей панике нет предела,
Она душит меня во мне,
Она прочно во мне засела,
Трезвость теплится в стороне.
Начинаю бояться страха,
Мыслей, слов, что внутри меня.
Шаг от пропасти. Ужас краха.
Я сбегаю во тьму из дня.
Не хочу засыпать. Сны душат.
Я боюсь в них опять нырять.
Стрелки быстро надежду рушат,
Но я сильный. Не спать. Стоять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300956
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 05.04.2012
Когда начнется запоздалая зима,
Когда под снегом станут засыпать дома,
Когда весь мир взорвется песней декабря,
Я стану прежним, глупым блеклым Я…
Ну а пока же, просто мокну под дождем,
Он весь во мне, я растворяюсь в нем.
Забыв все то, что было ДО черты,
Иду вперед… Мечты… Мечты… Мечты…
Рекультивируя опухший серый мозг
Засохшим пряником, ударом вялых розг,
Я восхожу на брошенный Олимп,
Поправив плохо севший яркий нимб.
Я не дышу. Я надышусь потом.
Под влажным небом, между ним и льдом,
Я постою чуть-чуть, смотря на грязь,
Я – Мир… Мир – Я… Опять утратил связь…
А после – снова забегу под дождь,
Спущусь на землю, раб, монах и вождь.
И буду ждать снегов и холодов,
Бескрылый ангел олимпийских льдов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301359
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 05.04.2012
Давай закуримо ванільний чай ,
Що смакував так з кмп`ятком ..
Не в чашку сип , а обмотай
Із зошита клітинковим листком.
Нас життя не солодить,
Лиш дим у мізки напускає,
Не треба цукор, щоб курить,
Сухого чаю вистачає.
. . .
Як жадібно, як примітивно..
Летять години намарне ,
Чомусь свідомо і активно
Нас вистачає на дурне.
Димова правда зайде в очі ,
Залоскочуть сльози там ..
Кидай цю гру у "тамагочі",
Займись реальнішим буттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327189
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Нікому не віддам
своєї туги -
На відстані
схрестились полюси.
Вогонь хрестився
димом і туманом,
Палали тіні -
полудень застиг.
Вода згорала
інеєм на скронях,
На дно тікало
вимерзле вино,
Лиш сніг мовчав,
а небо снило склом
І павутинням
цілував чоло,
крізь літо сміючись,
осінній вітер.
Закрию очі, гратиме на ніч
Вода крізь човен.
Знов зустріну сонце.
Зігріє какзка.
Розбіжаться сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291140
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 04.04.2012
Таких як ти завжди не вистачатиме..
Такого тембру і захриплих слів..
І в той момент коли пітьма кричатиме
Я накраду для тебе ліхтарів..
А ти мовчатимеш..
Таких як ти завжди цілують наніч
Їм варять каву і вмикають джаз..
Тому коли ти від життя відстанеш
Я зупиню лічильник..тобто час..
Та ти не станеш..
Таким як ти присвячують вірші..
Присвячують себе..і без остачі..
Себе тобі до капельки душі..
До струн емоції..без здачі..
Рука до щік..
Таким як ти байдужість як..готівка..
Таких як ти між пальці не впускають..
Якщо загубишся то просто йди по стрілках
Що я розставила..А інші хай не знають..
Ну все..до понеділка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281892
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 02.04.2012
Твоя тиша зупинилася на паралелі моєї вулиці,
щоб розповісти, як живуть досі мої не оглянуті сади.
Віриш, а я живу більше минулим аніж майбутнім,
так не краще, так не треба, але там досі є ти.
Мовчки, загубиться погляд кинувшись тінню за твоїм,
він знає до зупинишся ти, коли йтимеш додому,
де за містом фантазій линуть дощі не моїм,
зачарованим днем, що відстоює вічність на сьому.
Сьома ранку, а сонце ще досі говорить із небом,
хмари тишком летять в нікуди, десь на право життя.
Я чекаю на нас, я чекаю, як завжди на тебе,
надто тихо навколо, зазвичай навіть тінь не моя.
Твоя тиша зупинилася на порозі вулиці Едель,
я впевнений,що досі не навчився людей відпускати.
Ти муза, що повинна жити у віршах, Ти моя модель,
я впевнений, що досі не навчився людей чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326913
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
О свободе не плачут. Нервы слабых снуют.
Остается под выстрел бросаться.
О любви не поют, стен задушенных душ.
И в бою строй оплавленных пуль под раздачу.
Чтоб свободой нажраться, кровь родную прольют.
И теряется в стаде незрячий.
Провожают огни, я живу, не живу.
Доживаю последнюю форму свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308935
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 19.03.2012
Проводжає мене самота
повз вітрини парадного міста.
Ця з неону весна – вже не та,
бо позбавлена кисню і змісту.
Каблуками здригається брук,
на зупинках маршрутного буму
й щирий напис закоханих рук
на будівлі торгового ЦУМу.
Обнулю телефонні дзвінки -
аритмія ж на серці проста.
Спазм у горлі диктує рядки
й обіймає мене самота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253501
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 16.03.2012
наивное
дневник
28сентября2012, вечер, потом ночь
рано лёг спать, хоть в соседней квартире, которая рядом, сильно шумела музыка и что-то тяжёлое роняли на мой потолок. От таких колебаний со стены оторвался портрет любимого президента Обамы и упал на левую ногу, но не больно и даже кстати – не пришлось снимать на ночь левый носок, под портретом его не было видно. Снился нефтеналивной танкер и Саудовские пираты, а так же моя давняя мечта – коллайдер с экраном 458 дюймов и сурдопереводчиком.
29сентября2012, раннее утро, примерно 5.38утра
пытался проснуться сразу – не получилось, оказывается, портрет с любимым президентом повис на пальце ноги и зацепился за спинку кровати, отчего я сразу не смог встать и даже испугался. В голове ещё перемещались Саудовские пираты и коллайдер с немым сурдопереводчиком, рядом с ним сидел слышащий и жестами показывал, что именно нужно жестикулировать.
портрет наконец-то отцепился, соседи снизу успокоились, наверное, заснули, а на работу ещё было рано вставать.
30сентября2012, после завтрака, где-то 8.12утра
по шестому каналу объявили о конце света и ещё сказали, что об его начале сообщат дополнительно. Разбил копилку в виде позы Родена, среди них оказалась монетка евро (кассирша супермаркета выдала на сдачу вместо 10 рублей, решила, что я идиот и ничего не пойму, а я сразу понял, но сделал вид и взял – ей же тоже кто-то подсунул).
вышел в ближайший магазин запастись продуктами на конец света. В переходе бабуля торговала комнатными растениями, за евро согласилась продать самый чахлый отросток столетника.
на остальные деньги купил банку кильки в томатном соусе, две пачки сухариков «кириешки» со вкусом чёрной икры, замороженного кальмара и плавленый сырок «Дружба».
31сентября2012, ночью
ночью не спалось, поэтому встал. В банку из-под кильки посадил столетник – неожиданно понял, что это время, и время значительное, не менее ста лет. Навскидку прикинул, что конец света и даже его начало спокойно переживу. В качестве подкормки на дно банки положил кусок замороженного кальмара. Время потрясающе зазеленело, и я в первый раз с любовью посмотрел на портрет Обамы.
почему-то вспомнились строчки одной знакомой сумасшедшей, живущей под ветвями платана. Она их в последнее время часто завывала, и тогда я знал, что она выпила дешевого вина из тетра пакета:
мир невидим, как воздух, как вакуум точнее
у него лицо в трещинах, в глазах точки
с виду - корчится в муках, болеет
от жара принимает время песочное
время важничает и не торопится:
ставит миру горчичники из календарных листов
накладывает на воспоминания швы
кожа мира рвётся, как изношенный ситец
вместо крови появляются миллионы несказанных, важных слов,
которые уже никому не нужны
а небо становится теснее, как будто Уже
натягивает парусину облаков, словно батут
те, кто пытались устремиться вверх, оказалось – не тому служат
оттолкнувшись, падают в родные осенние лужи –
то же небо, только там их любят и ждут
12октября2012года, после обеда
с удивлением стал замечать, что время растёт, налилось жирным зелёным соком и стало выползать из консервной банки. Его стало слишком много, так много, что подоконник исчез под слоем водянистой мякоти. Пришлось несколько листьев отрезать и сварить на ужин. Сейчас попробую. Хоть кто-то должен рискнуть своей жизнью и спасти цивилизацию перед вставшим началом конца.
14октября2012года, вечер
часть отварного времени организм перенёс нормально, я даже успел вернуться к началу дневника и пережить падение портрета любимого президента и помечтать о коллайдере, но с соседями стало твориться что-то странное, они перестали громыхать по ночам.
Спустился, позвонил, никто не отвечает.
Со двора доносятся странные звуки, выглянул в окно. Под платаном знакомая чокнутая мурчала странные строчки:
очень ночно, небо перед операцией по удалению грыжи
кишки выпирают из живота
завтра хирург сделает надрез чуть ниже
и станет падать на людей непосильная красота
никто не захочет больше
подниматься вверх и вешать в прихожей крылья
потому что в небе будут парить кошки
и непосильную красоту замыливать
но может случиться так, что красота мир спасёт
а мир спасаться не захочет
тогда на крышу взлетит огромный домашний кот
и восстановит на небе точки.
успокоился, потому что через открытую дверь вошёл бездомный чёрно-белый лохматый кот, запрыгнул на колени и запел на своём кошачьем языке. Понял, что не верю в конец света и позвал платановую бомжиху отведать новорожденное время на ужин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278833
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2012
Листки календаря летять у Вирій
Услід птахам, що линуть на курорт.
І кличе осінь сіроокі зливи,
Яким за це не треба нагород.
Годинник-грамофон... Стару платівку
Поставить строгий дядько мудрий час.
Історія записує на плівку
Життя, яке хтось вигадав до нас.
І вітер-злодій в кленів та берізок
Тихцем краде листочки-портмоне.
Осколки старовинного сервізу
В обгортці з хмар в калюжі враз жбурне...
І тільки сонця золота тарілка,
Надтріснута морозами ночей
Промінням зачепилася за гілку
Щоб в небі залишитися ще день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298314
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 12.03.2012
схиливши тонку шию
на дереві повісилась осінь
іржаві пасма інеєм сивіють
листям гниють крихти відносин
на схилі дня останні промені
пускають кров із вени горизонту
і зміями обповзають рубінові струмені
сумніву тінь змазаний контур
схожий на мене схоже мертвий
як сірих відтінків гравюра асфальту
я теж буваю із болем відвертий
хоча не знімаю маску обдерту
сходи флейтовий блюз
пронизує морок кімнати
лью
вже не шукаючи вороття
і череп як дзига без осі хребта
ночі бездушність
із пляшки гіркого буття
розпиває самотність
і я...
0:36
10.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312715
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2012
Нехай зима закінчиться дощем.
Дощем новим, весняним, тихим.
Нехай сніги програють слем,
Підуть без сутички, без битви.
Хай сонце гріти знов почне…
У наших душах стільки льоду,
Що з часу Кайнозойських ер
Бездушність не виходить з моди.
Нехай розтануть всі сніги!
Я впевнений, що десь під ними
Краси лишилися сліди:
Ван-Гога й Рембрандта картини.
Я хочу під кінець зими,
Щоб всі прокинулись зі сплячки,
І врешті, думали самі,
Сліпого не вважали зрячим.
P.S. Кожному потрібно в щось вірити.
Кожному потрібно заради чогось прокидатись вранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316908
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2012
А - я однодневка, мне вечное даже не снится,
Блуждаю по жизни, ищу и теряю покой.
Навстречу мне люди, я завтра забуду их лица.
И вряд ли кто вспомнит, откуда и кто я такой.
А я - однодневка, я не вопреки и не ради,
И тем, что не вечен, я даже немного горжусь.
Любуюсь рябиной в горящем вечернем наряде,
Укутавшись в свитер, на ветре холодном дрожу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200547
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 16.02.2012
приблуда – дощ
всю ніч моє вікно
тихенько шкрябав
терся мокрим носом об шибки
муркотів
просився в руки
і кутався
у вранішній туман
так ніби намагаючись
зігрітись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265240
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.02.2012
Хурделило весь день,
а уночі,
Львів утопився -
кучугури білі...
Самотні фари –
міношукачі
у нескінченім шалі
заметілі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307507
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 16.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
зціли біль болем - ось і весь рецепт
ти знаєш, біль буває різним
різниця є - всадити собі ніж і все,
або перехворіти власним нігілізмом
чекай на катарсис, страждай і плач
змивай весь бруд, що ти збирав роками
після старих життя додасть новії рани
та знайдуться, можливо, ліки і на це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310816
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Коли затихають пульсації
Нечутно скрадається ніч
Навіяні небом прострації
Ми з болем в душі віч-на-віч
Розірване серце
Роками не б'ється
Пітьмою узяте в полон
Нездатне до фарсу
На грані колапсу
В обіймах байдужих долонь
А розпач, залишений в часі
Озветься у скронях старих
На попелі цивілізації
Лиш храми вчорашніх святих
Від бога до бога
Пекельна дорога
Розтрощених часом надій
Юрбу за юрбою
Рятують молитви
Високоідейних повій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267760
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 01.02.2012
На твої вії тихо падав мокрий сніг,
Торкаючи без дозволу закохане обличчя.
Не відпускай ... благали сотні тисяч книг,
А відпустивши - довіряй, це мудрість крізь сторіччя.
Чекай завжди, навіть коли забракне сил
І щиро дякуй, бо тобі ще є кого чекати.
Сьогодні мокрим снігом плаче небосхил,
А вже на ранок його погляд буде зігрівати.
23-24.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309216
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
важко бути відьмою
особливо у повню
діти негодовані
чоловік не люблений
танцюєш канкан із місяцем
у вогні гартована
важко бути відьмою
віддаватись щоночі привидам
ні заклинаннями давніми
ані зіллям на семи водах настояному
з пам"яті їх не витравити
важко бути відьмою -
вітер лишає рани
сонях цілує у щоки
сльози втирають волошки
маком розквітнеш вранці
бути відьмою важко -
рідна земля не приймає
море ковтає язИка
щоб не сказати правду
ти наречена ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250357
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 26.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2012
Наша зимняя песня для Вас, друзья.
И наш первый клип на эту песню
http://www.youtube.com/watch?v=lRHogvg6QtI&feature=player_embedded
4исла:
Геннадий Донецкий - автор, голос, гитара.
Александр Полончак - лидер-гитара.
Стас Копча - бас.
Вы нас всегда найдёте на нашем сайте
http://www.4isla.com.ua
В городе зима...
В городе зима...
В городе не тает снег...
Долгая зима...
В городе забытых нег...
В городе зима...
В городе святой надежды и тепла...
В городе зима...
Белые нам снятся сны...
Стоя у окна,
В ожидании весны...
В городе метёт...
Кто - то ждал да не дождётся,
не придёт...
Припев:
В городе зима....
В городе зима...
Суета... теплится боль...
Долгая зима...
Ты похожа на покой...
Хочешь или нет,
Ты верна своей холодной тишине...
Пустоте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301329
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 01.01.2012
Увидеть новые грани старого,
Оставить подпись на древе вечности,
Учиться жить и лукавить заново,
А после жечь без свечей подсвечники.
Смотреть сквозь сон на земные правила
И улыбаться мятежной совести,
Не делать то, что не сделать правильно,
Писать с натуры стихи и повести.
Летать во сне, не проснувшись скованным,
Открыть глаза и не видеть глупости,
Не знать на чём чудеса основаны,
Но их творить без излишней скупости.
Обнять метель, чтоб согреть озябшую,
Смеяться вслед уходящей осени,
И отыскать все мечты пропавшие,
Да все слова, что на ветер бросили.
Любить миры за окном (и далее)
И сказкам верить, но только искренним.
Детей хранить, что в себе оставили.
И помнить клятву, что здесь записана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211609
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 31.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
Друзья!
В ожидании выхода нашего альбома,
имя которому "Гражданин толпы",
я не могу не поделиться первой
сведённой песней.
Надеюсь, Вам так же как и нам она придётся по душе.
Состав:
Геннадий Донецкий -вокал, акустика, стихи, музыка.
Александр Полончак - соло-гитара.
Стас Копча - бас-гитара.
Ференц Смеричко - ударные.
Авторская страница Геннадия Донецкого:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8041
4исла - Надо успеть
Небо… открыло дверь, небо… забыло свет.
Небо, открой все глаза.
Память, запомни всё, память, люби её,
Память, время в пути…
Память, больше не лги, но помни...
Припев:
Надо успеть… дожить, допеть.
Надо понять… кого играть -
Только хватило бы сил!..
Только хватило бы сил!..
Так надо!
Стёкла… хоронят мир, стёкла… и я любил.
Стёкла разрушенных домов.
Люди… и те, кто был с нами
Давно ушли в память,
В которой ты спишь,
В память, которая мне шептала...
Припев.
Крылья… и брошенный ветер,
Кто вспомнит и встретит,
а хочешь – лети!
Чьи-то слова и молитва,
И небо открыто, а я не успел...
Небо… взлетая - летел и падал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247553
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 06.12.2011
Пронеслось мимолётное... вечное
В безмятежности верно-бескрайнее,
Чуть шальное, почти безупречное
И слегка недосказанно-тайное.
Унесло, ветром сказок повеяло,
Колыхало, шептало, баюкало,
Чуть притихло, но снова поверило,
Окружило волшебными звуками...
Запуржило да снегом засыпало,
Замело, спеленало, укутало.
По узорам гадало и выпало
Быть звеняще-морозным и путанным;
Замечталось, умолкло, напомнило,
Усмехнулось, надежду оставило,
Вслед за вьюгой три слова промолвило,
Истончилось, исчезло, истаяло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211921
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 01.12.2011
Запах корицы и масла.
Шелк человеческой кожи.
Дьявол сегодня несчастлив,
Ангел… Наверное тоже.
Дух в бесконечном смятеньи,
Руки, такие земные.
Выдох – взволнуются тени,
Вдох – замирают стихии.
Связь карамели и перца.
Тянется звёздами пытка.
Гром обнажённого сердца
Мир расплетает по ниткам.
Мир, осыпаясь, исчезнет.
Вечное – только простое.
Там, между небом и бездной
Двое любуются морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212278
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 30.11.2011
Отпусти мои крылья, пальцы...
Отпусти, это больно! Больно!
Я останусь навек скитальцем,
Вечно ветреным, вечно вольным,
Вечно... Манит святая небыль.
Отпусти мои крылья... пальцы
И бумажным пакетом в небо,
Прямо в небо, чтоб в небе... Рваться
Из глубоких подземных копей
Небо кажется только ближе
Небо, цвета озимой крови,
Цвета вызревших спелых вишен.
И в глазах, цвета спелой вишни
Не земных, но таких прекрасных
Я найду своё счастье, слышишь?
Я найду своё... Слышишь, Счастье?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212154
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 29.11.2011
Розкуйовджений світ тягне руки до неба,
На розпродажі снів я купую чорні,
Ніч холодним повітрям ламає ребра,
Залишаючи злякану душу зовні…
У розхитані двері тікає осінь,
Уникаючи дотиків змерзлих пальців,
Мій листОпад вітри у кишенях носить
І ночує на сходах підземних станцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117788
дата надходження 23.02.2009
дата закладки 28.11.2011
ковтати тишу серцебиттям
змішувати фарби спільного раю
фарбувати повітря диханням мрій
вплітаючи небо у наші зізнання
внутрішньовенно
так глибоко
палко
ми пошепки будем
у небо пірнати
ми будем кохати
ми будем літати
ми
-
пта́хи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274613
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 28.11.2011
Мовчи,не дихай і кричи
цілуй губами свої мрії
нерозфарбовані думки,
сліпої,вічної надії
Заплющуй очі і тікай
у мареві душної ночі
"Смерть покладе усьому край"-
Пітьма солодко прошепоче
І серце кров'ю окропивши
і поховавши почуття
напівсвідомо усміхнися
Йдучи за мною із життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58573
дата надходження 11.02.2008
дата закладки 27.11.2011
Бруківка.
Видзвонює дощ монотонний -
по-літньому теплий,
мрійливо-бездонний.
Я - сонним провулком -
убрід...
У вулички-річки –
бордюри бетонні...
Незаймана злива –
на кригу безсоння:
у серці розтопиться лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269735
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 27.11.2011
Голубіє небо голубиним пір'ям
І летять хвилини, наче навісні...
А мені учора тихим надвечір'ям
Синій птах пір'їну залишив в душі.
Розтривожив душу криком журавлиним,
Зорепадом срібним в долю увірвавсь,
Й, стрепенувши крильми, раптом ввись полинув.
І розтанув в сяйві західних заграв.
Лиш лишив дарунок — чу́дну ту пір'їну
Зіткану із неба, із зірок, вітрів,
З місячного світла... І тепер й хвилини
Не дає спокою той вогонь в душі.
Ой ти диво-пташе, де тебе шукати?
Вище хмар полинув до ясних небес...
І чумацьким Шляхом піду я блукати,
Сірим небокраєм в пошуках чудес.
Ой ти казко-пташе, звідки прилетів ти?
Із яких галактик, із яких зірок?
Ти лишив не пір'я — ти залишив мрію,
спокій мій розвіяв крильми ластівок.
Нічка-чарівниця, зорі-жаровиці,
Хай зіб'ю я ноги, та до них доб'юсь.
Обдерусь об терня на життя дорогах —
Від своєї мрії я не відступлюсь!
Небокрай бузковий і сіріє небо.
Перший промінь місяць кине на поріг...
Лиш горить пір'їнка — з мрією у серці
буду крокувать я по своїм житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236526
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 27.11.2011
тану в музиці
то музикою.. то тишею..
пліт стає хвилею
воєдино.. цілісно..
..відпливаю.. іншою
..забуваюсь.. піною
чайки-ноти
у море.. піснею
розіллюся
волоссям.. вітряно
..відпливаю.. іншою
..забуваюсь.. піною
я сьогодні побуду
відстанню..
абстрактивно лишуся
тишею..
..і, можливо, твоєю піснею..
..і, можливо, Твоєю.. піснею..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232802
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 27.11.2011
вона насправді дуже самотня, та дівчинка, з нашого факультету...
їй хочеться говорити і стрягнуть в горлі слова,
і думає, якщо боляче, значить, іще жива…
і марить дрібками радості… і хоче тепла, та де там…
натомість гасне лампадкою, додолу повільно котиться,
і бавитися в існування у «лайках» на соцмережах…
а хочеться пригорнутись маленьким пухнастим котиком…
і хочеться полетіти… та надто вже тиснуть межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296350
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2011
Я тебе люблю… Найбільше! Не знаю чому: це почуття просто є в мені й нічого з ним зробити неможливо…
Люблю, коли ти не даєш заснути… Приходиш уночі, сідаєш під стіною, береш у руки чашку кави, яку незмінно готую для тебе, і зустрічаєш зі мною ранок.
Люблю розповідати тобі всілякі нудні історії, відчуваючи твій зацікавлений погляд… Я не кажу, що ці історії про мене, ти і так це розумієш...
Люблю, коли ти береш мене за руку і ми разом блукаємо вулицями… І байдуже, що нікого немає, бо мені ніхто, крім тебе, і не потрібен…
Люблю, бо ти знаєш мене краще, ніж будь-хто… Тільки ти розумієш кожен мій крок, кожну думку, кожний божевільний учинок…
Люблю навіть коли ти з’являєшся невчасно, просто виходиш із натовпу назустріч мені… Тоді ми зупиняємося і, куди б не йшли, повертаємося в парк… Туди, де вперше зустрілися… Мама мене покинула на хвилинку, а я задивилася на яскраві кульки і загубилась у натовпі… І зустріла тебе… Через тебе було дуже боляче… Так я і закохалася…
Люблю, найсильніше люблю за твої мертво-ніжні обійми. Вони ніколи мене не зігрівають, але в них я готова бути вічно…
Люблю… Найбільше в світі кохаю тебе!.. Мабуть, вибач за банальність, і жити не змогла б без рідних безбарвних очей і запаху твоєї улюбленої найміцнішої кави…
ДЯКУЮ, дякую за те що ти є, моя кохана самотносте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289512
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 26.11.2011
Осінь носила порцеляну смутку
і вабила до себе.
А наше життя-це не що інше, як згоряння білка.
Це біг енергії,
яка біжить в свіжу земельку,
Щоб поживити черв'яків.
Віднині моє море спокійне.
І краще говорити з собою,
ніж з кимось.
Бо раз дали житття,
то пізнай,покидьку,себе,
щоб потім не червоніти перед Ним.
Люди в нашому житті(більшість з них)-
підкидькі пані Долі,
якій лінь жити всіма,
бо навіть вона має фаворитів.
Я ж не знаю суті,
Але я її пізнаю,
Знаючи, що це неможливо.
Хіба не особистий трагізм?
Трагізм!І ми,трагіки,їмо свої трагедії,
і жаліємо себе,
а з когось просто лине
зелено-юний екзальт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296150
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011