Вже відшуміло тепле літо
І осінні барви гомонять.
Ти виглядаєш розмаїто,
Твої жагучі вуста п'янять.
Ти чарівна неначе квітка,
А твій стан вишуканий, стрункий.
Ти мила немов та лебідка,
Голос мелодійний, гомінкий.
Полонила твоя краса,
Щоденно серця веселить.
А вроду дали небеса,
Яка наші душі сріблить.
В тобі пломеніє кохання
І яке так яскраво горить.
Ти даруєш нам сподівання,
Загадкову, неповторну мить...
Ми щасливі із тобою,
Йдемо у незвідану даль.
Слухаємо шум прибою,
Спиваєм любові ґрааль.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997020
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 26.10.2023
***
Малюють сонце
Пензлики очеретів.
Відблиск на воді.
***
Вигойдують день
Вітри з очеретами.
Тішиться сонце.
***
Звільняє вітер
Заплутаний очерет
З обіймів сонця.
***
Барви осені
Заплітаються в серці
Променем сонця.
24.10.23
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996912
дата надходження 24.10.2023
дата закладки 24.10.2023
А потоки осіннього дощу
Омивають натомлену душу.
Пекучий біль у темінь відпущу,
Твій спокій більше вже не порушу.
Нехай вечір невтомно крокує,
Обійме тебе за ніжні плечі.
Нехай місяць знову пророкує,
А в серці не буде холоднечі.
Біля ратуші тінь відшукаєм,
Огорнемо її сірим плащем.
Зізнаємось, як палко кохаєм,
І ми станцюємо вальс під дощем.
Впіймаєм тумани білогриві
Знову вип'ємо кохання ковток.
І прожинемо ці дні мінливі,
А до любові зробимо свій крок...
Ця солодка мить знову пробіжить
Та розтривожить серденько моє.
Сильний дощик по линві дребіжить,
У нього щось особливе - своє...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996709
дата надходження 22.10.2023
дата закладки 24.10.2023
Вікторе мій, я так тебе кохаю,
Ти ясне світло, що зцілює мене.
Ти моя пісня, ти частинка раю,
Ти моє кохання таке неземне.
Тебе я так палко полюбила
І співала закохані пісні.
Ти даруєш мені свої крила,
І ти приходиш завжди увісні.
З тобою в кохання поринаю,
І випиваю любов аж до дна.
Та одвічне щастя я пізнаю,
Як ти поряд не буваю сумна.
З тобою на вечорниці ходила,
Танцювала у жагучому вогні.
І я так палко тебе полюбила,
Із тобою я б проводила всі дні.
Пр. Я хочу щоб ти для усіх моїх мрій,
Був, як сонечко променисте зранку.
Мій коханий, відчуваю погляд Твій,
Хочу бути з тобою до останку...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996835
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 23.10.2023
А зима чарує нас снігами
І сипле сніжинками кругом.
Вже захурделила наші брами,
Та пройшлась скелястим берегом.
Дивовижно танцює з вітрами,
І по старих дахах стугонить.
Сяє дивним блиском поміж нами
І дарує нам казкову мить...
Ще одна мить і краса зів'яне,
Розтануть білосніжні сніги.
Розбудить кохання полум'яне,
Більш не буде цієї хуги...
А весна красою зачарує
І огорне нас своїм теплом.
Закохані миті подарує
І розпочне свій новий альбом.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973247
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Випили келих кохання,
Зловили закохану мить.
І єднались до світання,
А любов у нас гомонить.
Пізнали щастя з тобою,
Розтривожили почуття.
Ми слухали шум прибою
І тривожнє серцебиття.
На крилах летіли в мрії,
Пізнали невідому даль.
Записали мить в сувії,
Щастя налили у грааль.
Впіймали всі пори року,
Які заполонили нас.
Та пізнали суть глибоку,
Навчились цінувати час.
Пили воду із джерела,
Яка до життя привела.
Нашу долю, що нас звела,
Ми зустріли біля села.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959775
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Ти крокуєш поряд у житті,
Така привітна і грайлива.
Я пишу тобі свої вірші,
Моя панянко - особлива.
А усмішка лікує душу
Та моє серденько веселить.
І твій спокій я не порушу,
Він загадкові мрії сріблить.
Ти малюєш гарні картини,
У яких квітне наша любов.
Одного серця дві частини,
Я радію, що тебе знайшов.
Ти запалюєш наші думи,
Яскравим полум'ям уночі.
І даруєш свої парфуми,
Кохаєш так палко при свічі.
З тобою в щастя поринаю
Та спиваю жагучий нектар.
Закохано в небі літаю,
І я у полоні твоїх чар.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959946
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Дай, Боже людям добрих новин
І тихого спокою в душі...
Нехай не гірчить нас цей полин,
А любов'ю гомонять вірші...
Нехай зникне клята тривога
І молитва Господня лине.
Хай буде світла перемога
І віра в Тебе не загине.
Будь із нами, Господи завжди,
На поталу ворогу не дай.
Бережи від лихої біди
Охороняй наш чудовий край.
Хай світло Твоє зігріває
І любов огортає всіх нас.
Нехай дух наш не знемагає,
Бо ж, Ти Ісусе всіх людей спас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938219
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Світанок огорнули тумани,
А твоя коса мокра від роси.
Радіють сонцю юні тюльпани,
Серце тріпоче від тої краси.
Ти чарівна, як дозріла квітка,
Від тебе віє медовий нектар.
І ти ніжна немов та лебідка,
А я хмелію від любовних чар.
Твоя любов торкається душі,
Красиву мелодію виграє.
Кохання малює на аркуші,
Неповторні картини видає.
Із тобою літаю на крилах,
І моя душа спокій віднайшла.
А кров струменить у моїх жилах,
Ця жагуча любов до нас прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905075
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Надіялась, підтримаєш крилом
Коли своє зламала. Все чекала…
Не доля… Почуття дощем стекло
Де ще горіло й був душевний спалах.
Неначе сонце через призму хмар
Виходила на люди на часинку.
Кохання опік і під дих удар
Зламав довіри тонку соломинку.
І хай роки морозила зима,
Ізнов ловлю проміння сонця в руки!
Не мрій, стежини вороття нема
Хоча жалкуєш за цей час розлуки.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891220
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 17.11.2020
[i]Присвячую любій мамі - найдорожчій у світі людині[/i]
Подарую мамі квіти
у ранковому привіті.
Щоб сіяли її очі,
Як небесні зорі ночі.
Посміхалось її серце -
добра й ніжності озерце.
Пригорну і поцілую
Всю любов її відчую…
Зітру, наче ту росинку,
світлу з щік її сльозинку.
Слова щирі відшукаю,
Із весною привітаю...
Сяду поряд я близенько,
подивлюся в очі неньці…
Богу дякую щоднини,
Що вона жива донині.
Їй теплом зігрію руки,
Що зазнали втому й муки.
Не чекаю нині свята -
Квітів їй несу багато…
Знаю: радість подарую
вже лиш тим, що нас почує.
Дяки в квітах цих замало,
бо життя подарувала.
Нас ростила і плекала
Радість й щастя в цьому мала.
Цей букет найкращий в сіті:
діти й внуки у суцвітті…
Всі до рідного порогу
часто топчемо дорогу
Поки мама жде родину,
то свята для нас година…
Нам згори курличуть птахи
Потомились бідолахи…
До свого гнізда вертають…
Кращих місць вони не знають
Тут коріння і майбутнє,
Найрідніше й незабутнє!
Хай птахи про це і люди
Рознесуть по всіх усюдах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781855
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Я искала слова для души,..
Откровение молитвы пречистой:
Среди шёпота той тишины…
Среди вороха жёлтого листьев…
Я просила возврата любви,
Собирая кораллы в монисто…
Не смотрела - печальные сны…
Не читала - прощальные письма…
Ты запомнил - в зелёном глаза?..
Прикасание губ одалиски?..
Это была, наверное, я…
Это время далёкое - близко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757897
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
«Я опущусь в будь-який колодязь,
я смерть прийму - яку завгодно дозу! -
я в серце моху наберусь, аби
тебе побачить, ранений водою.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Земля моя степова, зранена, втомлена
Земле моя, в мене вкрадена,
Земле моя, загублена, втрачена,
Земле моя, териконова, оксамитова
Сон травою заквітчана.
Там - за Кальміусом - рікою смутку,
(Плинь, Кальміусе, плинь, річко каламутна
У Меотиду неспокою, у лиман Азакський
У Темеринду - матір морів,
У Каргалук-воду лускату,
Плинь, Кальміусе плинь).
Земле моя, кров’ю полита,
Окупантами поневолена,
Поснула, замріяна, балками зрита,
Смертю заколисана
(А струнами гітари журба пливе,
А вечір як густа кава гіркотою,
А пам'ять жмутками трави колючої -
Перший жмуток рудою нетребою,
А мертві люди у сни приходять,
А гроза травнева війною злою,
А в минуле двері зачинені)
Земле моя! Недосяжна, незрима
Як зворотна сторона неба синього,
Чорні камені твої Ріки Бронзової
У пам’яті важкій тягарній
(Плинь ріка міддю і бронзою
В минуле моє приспане...)
Отак то ми тепер вигнанцями
Про свій рідний край мріємо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664846
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
«Незабаром і пам'ять моя розчиниться
у просторі...»
(Гійом Аполлінер)
А на війні як на війні: Сонце
Над нами вогненною кулею.
А на війні як на війні: Небо
Пораненим птахом – коли синім,
Коли вицвілим – кличе,
Чи то летіти, чи то просто жити.
А на війні як на війні: Поле
То квітуче, а то зовсім зоране,
Тільки не плугом, громом,
Тим, що пахне залізом і димом.
А на війні як на війні: дихати
І хочеться, і подуха - присмак
Металу в горлі, крові тріснутих губ,
А на війні як на війні: Білявка бліда -
Смерть старою дівою
Блукає шанцями та бліндажами,
Зазирає кожному в очі,
Про щось запитує, чогось сміється,
А ми собі в своїй вічності
Буття хвилинами міряємо.
А на війні як на війні: Залізо
Холодним драконом сутінок
Чи гарячим подихом пекла.
А на війні як на віні: Пил
Всюди. Навіть час стає пилом,
Навіть слова пилом під ноги втомлені.
А на війні як на віні: Друзі
Хто тільки в пам’яті,
А хто там - під кулями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659659
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 08.05.2016
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб від плевел зерно відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 07.05.2016
Батькам присвячую
– Розкажи, кохана, як живеш без мене?
І чому раптово ти колись пішла?
Пам’ятаю й досі стежку в гай зелений,
Де блукали разом, тільки ти і я.
Мрію лиш про тебе у безсонні ночі,
Тільки ти приходиш у бентежні сни.
Наближаюсь майже, обійняти хочу,
А ти знов зникаєш, ніби цвіт весни.
Прокидаюсь згодом, не засну до ранку,
Мимохіть вертаю в чарівні роки.
Вітерець колише мовчазну фіранку
І йому байдуже на сумні думки.
Спито чашу болю й гіркоти по вінця,
Розтинає пустка самоти й жури.
Прокладаю тропи по розбитих скельцях
І від ран пекучих цебенять ступні.
У стрімкому вирі, попри час і простір,
Не втрачаю віри, що тебе знайду.
Бо життєву ниву перейти непросто,
Наодинці важко зберегти ходу.
– Повернись, кохана, зі стезі розлуки,
Бо лише тобою кожен день живу.
Розчинюсь з тобою у мажорних звуках
І до щастя стежку прокладу нову.
01. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина художника Willem Haenraets
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656291
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 07.05.2016
[i]О, що за диво - наші українки,
мов ружі квітнуть, пахнуть на весні.
Здається я уже не маю жінки,
а лиш купаюся у личках пелені.
Бо кожен погляд - неба височінь,
проміння сонця із очей - фіалок,
голубить серце, душу світлотінь,
і перероджуюсь в травневий ранок :
погожий, мрійний, зваби запашний,
як власне рідна матінка - природа...
Щоб бути з ними вічно молодим
на полі, де життям буяє врода !
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654976
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 19.04.2016
[i]І ще одного викинула доля,
кудись обабіч занесло життя.
Де спів пташиний молодого поля
від злих реалій заховав дитя...
Там річка хвилями аплодувала,
і напувала краплями добра,
берізка мов дівчина обіймала,
чорняві брівки підвела кора...
Й людей немає ген по виднокіллі,
й пила соки втомлена душа.
Та справила таємне новосілля
у стінах миловидного куща...
І враз розплющив я свої зіниці,
бо вже немає жодного терпіння.
У світлі найдорожчих інвестицій
обручку з неба кинуло проміння...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660447
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
І знову сон... Розквітла стара вишня,
Та, що садили з мамою удвох,
Ось мама з хати на подвір`я вийшла,
Мене обняла, слухали пташок.
А вітер дув, здував білі пірїнки,
Вкривали плечі мамі і мені,
А ми сміялись , сонячні сніжинки
Стулились й сіли на одній межі.
Чекали літа! Ось доспіє вишня,
Червоні ягідкі солодкі ,чуть гіркі,
Посушимо, скінчилися торішні,
Вродило ж їх...Ламалися гілки!
І якось так і весело, і смутно,
Було колись, куди ж це все пішло?
У сні живу, мені цілком не нудно,
Тут пахнуть вишні, мамине тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657268
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Посивіла голубка, воркотіла в журбі ,
Не вертається голуб, вже і збилась з лічби.
Навкруг задушливе повітря, і дихать тяжко. Постарів
Той сад ,що вчора щастям дихав, у пахощі свої манив.
Лежить в ногах посохле віття, калина більш не зацвіте
Чекай, не плач голубко вірна, він прилетить, знайде тебе.
Де ж ти голубе білий, у якій стороні,
Чи вернешся в обійми, після тої борні.
Летять пір`їночки у небо , голубка гілку обніма,
Вона чекає, дні і ночі, не вірить що в живих нема.
О ,милий мій, моя любове, душа вчуває, ти живий,
Я грію гілочку для тебе, я чую голос любий твій.
Не журися голубко, що минули роки,
Я вернуся до тебе, не лишусь в чужині.
Вже хмари чорні розступились, в саду розтаяли сніги,
Вже чути шелест крил у небі, і квітнуть проліски весни.
Вже світить сонце, скрізь ясніє, голубка чує в серці дзін,
Надія в серці голубіє, в обійми знову візьме він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652272
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Вдивися, країно, у очі солдата,
Який уцілів у гібридній війні,
Не раз хоронив побратима, як брата,
Хіба перед ними немає вини?
Він виконав гідно обов’язок сина,
За тебе ішов у смертельні бої,
У серці сіяла, як сонце, країна,
Беріг, над усе, п’ядь твоєї землі.
Гартований боєм, як у горнилі,
Набачився там, не забуде повік…
І світ здивувався небаченій силі,
Яку відродив твій козак-чоловік.
Вдивися у очі цього чоловіка,
Який затуляв нас своїми грудьми,
Щоб ти відбулася віднині й довіку,
Хіба перед ними немає вини…
16.03. 2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651990
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
У лісі конкурс лев призначив
Нового зама хоче наче.
Була ж сова. Розумна, вчена.
Та важко їй на владній сцені.
Нових облич потрібно, кажуть.
Котрі прославлять і «підмажуть»…
Тож гаркнув лев: - Кому посаду?
Пора очищувати владу.
Кабан, ведмідь й руденька дама
Хотіли всі посаду зама.
Сорока ж вість принесла в клюві,
Що врешті вибрав кенгуру він.
Хоч той чужак. Зв’язки ж шалені.
Та має блат і щось в кишені.
Так є: посади всі хороші
Тепер за блат, зв’язки і гроші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651527
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Ще не розтала ніч, і напівсонний ранок
Свого ще ока-сонця не відкрив,
І небо не тривожили заграви,
Й пташина не розправила ще крил.
Солодка тиша землю загорнула,
Немов дитя у теплі пелюшки,
Щось воду ледве чутно сколихнуло,
У мокрих споришах лежать стежки.
Воістину вона є неповторна –
Німа передранкова дивна мить.
Я ж хочу всістись на небеснім троні
Й чекати, коли ранок задимить.
17.03.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628422
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2016
«О, небо - ветеран в одних обносках,
Ти служиш нам уже п’ять тисяч літ,
Заплати хмар стирчать із дір сирітських,
Та сонце - орден, знак твої побід.»
(Гійом Аполлінер)
А може це все було не зі мною? Може це все приснилось мені? Може це зовсім не я піднімав взвод в атаку з ручним кулеметом в руках? Може це не я вів вогонь з мінометів у морозний грудневий день і накрив роту сепаратистів? Може це не мені серед розбитих окопів і бліндажів на вогневій комбат вручив погони капітана і сказав: «На, можеш тепер їх носити, ти маєш на це повне право!» Може це не я брав на приціл крупнокаліберного кулемета живі рухомі мішені і бачив як вони падають, падають і падають у високу траву? Може це не я вів взвод крізь ранковий туман на схід, на зустріч сонцю, що сходило над степом, на схід, таки на схід, у вир вогню і смерті? Може це не я роздивлявся пагорби на видноколі перш ніж дати батареї команду «вогонь»? Може то не я грів замерзлі руки в бліндажі біля буржуйки слухаючи розповіді старого фермера у солдатському однострої про зерно і мед, про земельку і бджіл? Може це не я читав солдатам вірші Кіплінга під звуки канонади? Може те відбулось в якомусь іншому, уявному світі? Може то не я забивав підривники і вишибні заряди в міни молотком і шматками дерева, бо інакше вони не лізли, і думав: зараз ми всі станемо космонавтами, зараз це все вибухне і ми полетимо в нескінченність? Може то не я милувався весняними квітами, що зацвіли біля бліндажів, вдихав аромат степу, що весь зацвів молочаєм і читав в перервах між обстрілами Дікенса і Достоєвського? Може то не я писав вірші у записник на ящику з-під снарядів і думав, що земля м’яка, сипка і запашна, і що судилось лягти під цю траву і не жаль? Може то не мені вітер колов в обличчя сніжинками-голками і не я наказував причепити гаубицю до «шишарика»? І зовсім не мені комбат казав, що він мене туди не посилає, але треба їхати, бо це наказ, і я думав, що ніхто не повернеться, ні я ні мої солдати? Може це справді було не зі мною? З кимось іншим, з якимось диваком, що носив плямисту зелену одежу, погони з чотирма зірочками, голив голову бритвою, філософствував про те, що смерті не буває, що всі ми вічні і чистив міномети соляркою? Я би повірив, що це було не зі мною, що це несправжні спогади... Але біженці, що живуть в моєму домі, але пес з вічно сумними очима, якого взяли з собою біженці з моєї териконової Еллади, що зазирає щодня в мої очі і запитує без слів: «Як же так? Нас вигнали з нашого дому, з нашого рідної хати, і ми ось так - тепер вічні неприкаяні волоцюги будемо тинятися по світах?» І фотографія діда, і усвідомлення того, що у свій рідний край я більше ніколи не приїду, бо нема куди, бо там не лишилось навіть руїн, бо там хазяйнують бандити й садисти, з якими не може бути ніякої спільної мови, що мій рідний край окупований, і мрія визволити його наразі лишається мрією... І що все лишається у спогадах - тільки у спогадах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649657
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 14.03.2016
"Немає мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово – це перлина"
Максим РИЛЬСЬКИЙ, поет, перекладач, мистецтвознавець
Посіяне слово зійде неодмінно,
А плід вже покаже , яке це зерно,
Чи буйно розквітне добро неоцінно,
А чи будяком забуяє воно!
Плекай свою думку до блиску кришталю,
Нехай заясниться від неї папір,
Неси своє слово, буди в серці далі,
Хай сіє добро і підносить до зір.
І з гордістю внуки підхоплять це слово ,
І стане воно заповітом життя,
Пошириться правда, і буде віднова,
Добром зацвіте українська земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650638
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 11.03.2016
У Бога я прошу прозріння
Засліпленим і онімілим,
На землю страдницьку спасіння
І крила я прошу безкрилим.
А ще подай нам, Боже правий, -
Повік, ніколи не забути,
Як здобували свою славу
І рвали осоружні пута.
І як мужніли у боях
Сини Твої високочолі,
Собою прокладали шлях
Нам до омріяної волі.
18. 01.2016р. Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636856
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Я стал пленником майского сада,
Не заметил как ночь подошла...
Белых яблонь вспьянила услада
И в сознание медом вошла.
Звезды в нежное впились блаженство,
Засияли в душистых цветках...
Здесь у ангелов - счастья агентство,
Мне ж дарован вход в рай не во снах.
Наслаждаюсь и верить не верю
И луна, как бокал золотой...
Но с рассветом вдруг скрипнули двери
И зарделась заря над рекой...
Я лишь крыльев коснулся рукой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636672
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
У короткому сні ти прощався
Запізніло, розлюченим катом,
Вірш мій знову на рими розпався,
Полиновим завис ароматом...
Ароматом безвольного "досить"
Не писати розхристану сагу.
Не писати...а серце так просить
Хоч і терпить нестерпну зневагу.
Хто ти автор насичених болем,
Покалічених часом, історій?
Обернувся несіяним полем
У безмежжі,в уяві просторій.
По зернині збирала, по крихті
Почуттям ворожила на вдачу.
Розірвала на клоччя, на віхті
Те натхнення, що впало на здачу.
А тобі у долоні - потоком,
Виливається доля по вінця?
Чи вином напуває, допоки
Дочекається - сниться не сниться?
Твоїх сумнівів стіни гранітні
Непомітно на долі скрижалі
Розсипались... такі непомітні ,
Загубились у хащах печалі.
У короткому сні ти прощався
Запізніло, що сталось,те сталось.
Надивлялася, ти надивлявся,
Що то поряд? Чому так пручалось?
17.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621694
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 29.11.2015
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 28.11.2015
А час біжить, біжить, біжить,
Пливе так швидкоплинно.
Роки ідуть неначе мить,
Вже й на душі полинно.
Отож спішися, оглянись,
Зігрій його в долонях.
До Батька й Мами пригорнись,
Більш не гарцюй на конях.
Допоки ще вони живі,
Лети до них швиденько.
Ще не забрали журавлі,
Всміхнися їм серденько.
За те що буде і було,
Життя, як в полі сонях.
Дивись світилось й відцвіло,
Вже й сивина на скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Небо ночью рыдало дождём...
И тонуло утро в тумане...
Укрываясь багряным плащом,
Отдавалась игре на органе...
Доживала последние дни Дева-Осень...
Стояла нагая...
Неумело вязала узлы,..
Золотое руно оставляя...
Отзвучало высоким "курлы"...
Под аккорды холодного края...
Всё плохое забыто...Прости...
Ну,пожалуйста,дорогая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618721
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
У когось щастя- гроші у кишені,
У когось хата -хоч і є борги,
У когось друзі, радощі щоденні,
Для мене щастя - коли поруч ти!
Коли ми разом, десь роки зникають
В твоїх обіймах молода, струнка,
Думки мої над озером блукають,
Коли горіла в нас любов палка.
І що мені, що скроні снігом вкрило,
Сніжинки тануть, так як і роки,
О любий мій, кохання не віджило,
Наше тепло лишилось назавжди!
Коли цілуєш й промовляєш “мила”
А я тулюсь, повторюю “люблю”
Не молоді, та в цьому наша сила,
Бо вірю разом, стрінемо зорю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616724
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 05.11.2015
****************************************
Ті зморшки рідного лиця
Упали в очі... Бачу я...
Ось ця - від горя пролягла,
Коли біда до нас прийшла.
А ця - вела в дорогу нас -
Переживань застиглий час.
І біль, і смуток на лиці...
Мов карти, зіткані взірці.
Так доля залишала слід
Від суму, клопотів й робіт.
І радості є тут сліди...
Та мало... Більше є журби...
Ті зморшки рідного лиця
Розгладить тих людей рука,
Хто найдорожчі... дорогі...
Котрі живуть завжди в душі...
Тому вже їду я... Іду...
Подзвоню... Просто обійму...
*******************************************
Фея Світла
20. 02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614671
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 31.10.2015
С вечера(с востока) сунет на пролом
Туча грозовая,канонадой - гром...
Занавесив звёзды бархатным куском,
Фонари омоет проливным дождём...
Тяжестью свинцовой стонут облака...
Забурлила пеной мутная река...
Листья обрывает,рвёт на бахрому,..
Ветер,завывая,трогает тоску...
Мы с тобой иные,мы давно не те...
Рыжая помада - в средней полосе...
От дурного слова - сердце заболит!..
Много и не надо,чтоб порвалась нить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615204
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Экспромт
Расфуфырив свой хвост Печаль,..
В карамель облекая МУки,..
Отнесла на погост Мораль...
И медаль за неё... (от скуки)...
Полиролью начистив бочок,..
Чтоб сияла она,(как прежде)...
А невежда (наискосок)
Приукрасил свои одежды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616636
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Жёлтый свет проливал фонарь...
У теней - Боттичелли лица...
В темноте исчезал звонарь...
Полохливо кричала птица...
Дайте - силы своим словам!..
Дайте - воду губам напиться!..
Если завтра построят храм,
Приходите Ему помолиться...
И подайте - надежды грамм...
И на колокол, праведный, в душу!
И откройте с живою кран
Чтоб святою разлиться по суше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616965
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Коли одного ранку сіра пелена накриває чисту голубінь неба,
а вітер, що вирвався із московських мегаполісів,
дістається твоєї країни,
зриває із крон нахмурених дерев листя,
і ти розумієш, що то не листя,
то твої крихкі надії на сонячний день.
Коли чорні тіні повзуть, мов гади з гір перед землетрусом,
коли кава у твоїй склянці холоне від зимного серця оспіваного тобою чоловіка,
коли мед, який ти злизуєш із чайної ложки (уже втретє за ранок),
не випродуковує в організмі гормони щастя,
ти… ні-ні, ти не розчаровуєшся,
ти просто дякуєш за все, що було вчора,
скидаєш наплічник зі старим вантажем із пліч
і віриш, що сіра пелена спаде…
колись.., може, навіть завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616129
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
В під’їздах гулко стукалися двері,
Балкони гріли в променях лоби,
Біля фонтану у міському сквері
Точили ляси мирно голуби.
Ще тільки зрілість набирала осінь
І по кутках тинялися вітри;
Лиш мідним блиском листя налилося -
Вогнем шугало в затишні двори.
Зривався дзвін від спалахів на вежі,
Трусив плоди підсмажені каштан -
Рудий-рудий, мов клоун на манежі,
Дрібні гостинці сипав на майдан.
Була в той день пожежа не остання,
Ще дзвін не раз на сполохи скликав.
А я з-за вежі в трепетнім ваганні
Дивилась, як на мене ти чекав.
25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616208
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Я листи тобі пишу,..
І не відсилаю.
І від смутку та жалю -
Сама їх читаю.
А читаючи, журюся,
Сльози витираю.
І хоч Богу я молюся,
Це - не помагає.
Із листом виходжу з хати,
На шлях поглядаю.
Листа тобі передати,
Я змоги немаю.
Часом йду у чисте поле,
І долю благаю,
Щоб вернувся ти до мене...
Доля не пускає...
Чому ж мене моя доля,
Чому зневажає?
Як тополю серед поля,
До землі згинає?..
Я листи тобі пишу,
Як колись писала...
І додому тебе жду,
А те6е немає...
Я й вірші тобі пишу,
Й ще буду писати
Їх на цвинтар понесу,
Й буду там читати.
Покладу вірші й листи -
На твою могилу...
Вірю, що відчуєш ти -
Я до тебе лину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615696
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Напоследок Осень раздала долги...
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье(золотое) - зАперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отдала на паперть(в новые платки)...
Белые(с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
Было очень больно...С болью - не играют...
С болью о высоком даже не мечтают...
На прощание Осень кинула "прости"...
Он её услышал...Слёзы - не дожди...
Ветер ей подгонит синий шарабан...
Унесёт от боли за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615398
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015
Две длинных тени,приобнявшись, в осеннем парке(на ветру),
Уединились в ночь под арку,сливаясь трепетно в одну...
Последний листик опадает...Под кожей - иней октября?..
"Не утолить до дна печали!.."- Взрывалась эхом тишина...
Как быстротечно время жизни!..
Как безразлична суета!..
Как дни безмолвия капризны... и безгранична красота...
Приходит время: миг простить!..Приоткрывая души...
И не сумевших полюбить...
И тех,кто смел по уши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
«Я мужність знайшов озирнутись назад
Трупи прожитих днів
Встилають мій шлях
Я хочу оплакати їх…»
(Гійом Аполлінер)
Якби тільки мертві дні
Були позаду (коли озирнемось назад),
Якби тільки мертві ночі
Ми бачили на шляху
Розбитому і навіть давньому,
Якби тільки вони
Дивились на нас скляними очима
Із загублених і забутих календариків,
Де рудими котами дивиться минуле,
Заглядає у темні закутки старої пам’яті:
Там друзі
Яких ми не зустрінемо більше ніде.
Тільки там - в минулому,
У тумані прожитих днів.
Ми їх побачимо.
Якщо віднайдемо мужність
Озирнутись назад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578639
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 05.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2015
Экспромт
Мы говорим весна - в душе звучит любовь...
Высокой нотой "ми" так будоражит кровь!..
А нотой "до" она - истоком для любви...
А нотой грустной "си" - кружляет по оси...
А с нотой "ля" - опять...так хочется обнять...
А с нотой громкой "фа" - твой лоб поцеловать...
А с нотой "ре" - в глаза...
А с нотой "соль" - в щеку...
И губы целовать...
До стона: "Не могу"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576543
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.
Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужИни журавлі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485878
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 19.04.2015
«Я все віддав Сонцю
Все крім тіні моєї...»
(Гійом Аполлінер)
Ми сонцепоклонники –
Люди у плямистому одязі
З важкими черевиками днів,
З металевими знаряддями довгих рук.
Наше коротке буття – офіра:
Все віддаємо
Жовтому Сонцю майбутнього –
У синьому небі Волі:
Наші душі, тіла, серцебиття, подих,
Подерту скатертину мрій
І вишиту сорочку радості,
Прозору воду спогадів
І солодкий мед пережитого:
Все віддаємо тобі – Сонце!
Тільки тіні,
Тільки оці сірі тіні
Лишаємо собі чи то іншим:
Має щось лишитися після,
Що має блукати в сутінках
І нагадувати про нас живим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573275
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 18.04.2015
«Я тут забув хто я такий
Ким був колись-то...»
(Гійом Аполлінер)
Відколи я потрапив сюди:
До краю хворої землі і мертвої води,
До левади іржавого заліза
І людей нажаханих,
Відколи я крокую
Стежками металевих гадюк
І отруйних механічних їжаків
Я забув
Своє імено чудне і книги прочитані,
Солодкі цілунки коханок
І музику спокою,
Мушлю домашнього затишку
І смак меду життя.
Я забув
Своє буття минуле і казкові сни,
Свої маски і ролі в театрі щоденному,
Теореми Евкліда і постулати Будди,
Свої минулі реінкарнації і цитати з газет.
Пам’ятаю лише одне
(Найголовніше)
І щоранку повторюю:
Я мушу. Я повинен.
Я виконаю обов’язок
Не пустити на свою землю
Сарану чорну зі сходу,
Орду диких варварів,
Безумців знищення.
А тим часом:
Паморозь на торішній траві,
Снігова крупа.
Білі хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573293
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Твоя любов безмежна і священна,
Як Всесвіт, що не має берегів.
Вона для мене й досі незбагненна…
Сильніша від недугів і років.
Мене завжди з пів слова розумієш,
Втамовуєш і страх, і біль, і гнів.
Зі мною завжди плачеш і радієш,
І не шкодуєш добрих ніжних слів.
Не знаю я, де ти береш наснаги,
Щоб випромінювать свою любов.
Де б не була я, на твої пороги
Вертатимуся, Мамо, знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454143
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 15.04.2015
Бoлить... кoли зa мacкoю нaдмipнoгo дoбpa
Xoвaєтьcя кopиcливa icтoтa...
Бoлить... кoли, зa caмoзpeчeнням ,вoнa
Пpиxoвує cтapi cлiди бoлoтa...
27.02.2015 Portugaliya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563020
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 09.04.2015
Не той багатий хто достаток має,
Не мудрий той, хто розуму лиш вчить,
Не добрий той, хто сам себе вважає
Взірцем добра і учить інших жить.
Добра лишилось зовсім не багато
Оволодів суспільством егоїзм
Абстрактне все, ніхто не помічає
Чужих проблем, стає жорстоким світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568780
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 03.04.2015
Уже не можна більш було терпіти
В свавіллі жити і без вороття
Іти, мов в прірву, брехунам служити
Ці люди варті кращого життя!
За що? За прагнення свободи?
Чи за ту душу сповнену добра?
Вбивали тих, хто починав лиш жити
В серця стріляли так без співчуття
Собаки кляті, завдавали муки,
В дітей забрали батьківськє тепло,
Відважних патріотів не забути
Це люди, що несли добро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569543
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 03.04.2015
«При власних далечах на чати
постав мене, вчувати дай
самотній камінь...»
(Райнер Рільке)
Ранок був просто чудовий – відчувалась весна, пахло соснами і торішньою травою. Тихо – канонада замовкла. Майор А. цілий ранок філософствував про те, що сепаратистам довіряти не можна і, що наші дограються, відводячи озброєння від лінії фронту. Він ходив по табору з телефоном піднявши руку догори, намагаючись знайти точку де є стабільний зв’язок. Чомусь йому конче хотілось почитати новини з мережі. Нарешті зв'язок з’явився і він почав вголос читати новини. Одразу видно, що замполіт. Вчора він півночі до хрипоти сперечався з іншим замполітом – з сусідньої батареї. Все про теж: про слов’янство, слов’янську писемність, «Велесову книгу» та про сепаратистів. Суперечки мені їхні слухати набридло – довелось тоді піти на кілька годин до іншого намету.
Від нудьги і вимушеної бездіяльності хотілося вити. Мій настрій зауважив все той же майор А., і сказав сакраментальну фразу: «Чого переймаєшся? Ти військовий. Чекай наказу, відпочивай, відсипайся. Читай, зрештою!» І тицьнув пальцем в томик Рільке німецькою мовою, який я тримав в руках. Я йому читав за день до того вірші Рільке мовою оригіналу:
«Wie einer, der auf fremden Meeren fuhr,
so bin ich bei den ewig Einheimischen;
die vollen Tage stehn auf ihren Tischen,
mir aber ist die Ferne voll Figur.»
Послухавши, він відповів, що це, звісно, красиво, але його слов’янське єство протестує. І вимагає віршів однією з слов’янських мов. Уникнути слухання порції новин з мережі мені не вдалося. Послухавши репліки майора А., я поцікавився, який зараз курс монгольського тугрика по відношенню до японської єни. Лейтенант Н. тут же зауважив, що це дуже важливо дізнатися, без цього ми просто не проживемо. Я стурбовано зауважив:
- Впав курс тайванського юаня – це тривожна новина, хоч його ще називають тайванським доларом, але для мене він сінь-тай-бі. О! Я ще пам’ятаю часи, коли в Ірландії був ірландський фунт, а не євро. І малювали на купюрах королеву Медб!
- Кого-кого малювали? - перепитав майор А.
Довелось мені коротко тезово подати «Введення в кельтську міфологію». Майор А. якось сумно подивився на мене і запитав:
- Спілкуючись з тобою, я, здається, починаю розуміти, що таке гумор. Але куди ти це намилився?
- Наказали «Піони» перегнати на іншу позицію!
- Співчуваю.
Після епопеї переганяння «Піонів» з гуркотом, тряскою, смородом вихлопів, я знову опинився в тому ж таборі в компанії того ж замполіта А. Від нудьги я читав йому свої вірші. (Він звідкись довідався, що я пишу.) Знаючи його слов’янофільські погляди, вибрав вірші на тему середньовіччя з пацифістичним підтекстом. Йому сподобалось. Я запитав – звідки він знає, що я пишу? Він відповів:
- Я знаю все, що мені потрібно знати. Я все таки замполіт.
- А знаєте, чим замполіти відрізняються від особістів? Замполіт знає, що йому потрібно знати, а особіст знає, що йому не потрібно знати.
Замполіт А. гумор оцінив і навіть не образився. Ще й додав, що терпіти не може замполітів, що він вчився на артилериста.
Під час подальших розмов з замполітом А., я довідався, що він походить від старообрядців (колись тікали вони з Московського царства на Волинь від переслідувань), і крім всього іншого свою участь у війні він пояснює боротьбою за істинну віру. У його свідомості крім мішанини новітніх міфів про давнину слов’ян ще й купа всіляких «теорій змови». Мова в нього насичена колоритними виразами типу «їжачки носаті». Дивні діла твої, Господи! Кого тільки не зустрінеш на дорогах війни. Я бачив цього ж дивакуватого майора раніше – в січні, в бою і не в ролі замполіта. Це справжній офіцер – майстер своєї справи. Потім я бачив як він ремонтував з солдатами самохідну гармату і ще раз переконався – це майстер. Як в одній людині все це поєднується – зрозуміти не можу. Я раніше взагалі вважав його зразком офіцера, мало не ідеальним воїном, доки не зазирнув йому в душу: а там хаос. Якось ввечері настрій у майора А. став сентиментальний – його понесло на спогади. Крім всього іншого розповів він про такий епізод свого життя. В молодості він зустрічався одночасно з двома дівчатами, які йому обидві дуже подобались. Кінчилось тим, що він запросив їх обох в гості, подарував їм квіти і сказав: «Я вас обох дуже люблю, станьте моїми дружинами!» Дівчата спочатку дуже здивувалися, але потім погодились. І подальше особисте життя майбутнього майора А. склалося досить гармонійно. Ну як це все може існувати в одній голові: давнє слов’янство, вчення протопопа Аввакума, теорія змови, полігамія – не розумію! Хоча, яке мені діло, що у нього в голові? Сепаратистів він валить зі страшною силою, солдатами командує як належить, техніку і зброю ремонтує... Все інше зараз не важливо.
Вночі снилася смерть. Завжди вона являлась мені вдень, в образі хоча і блідої, але молодої і красивої жінки. Зараз приснилась в образі потворної істоти з довжелезними пальцями, які нагадували кінцівки павука. У сні ця істота схопила солдата і сказала мені: «Я помилилась. Насправді я приходила за тобою!»
Пригадалася раптом цитата з Чеслава Мілоша: «Люди старанно пишуть щоденники, аби розповісти, як воно було насправді.» Оце от бажання і спонукає багатьох людей (у тому числі талановитих письменників) братися за перо – відобразити епоху, людей, події, зберегти це від перекручень і брехні.
Сьогодні побачив біля табору мурашник і мурах, які прокинулись і ремонтували свій мурашник. Значить таки весна. Значить я таки дожив до весни – не дивлячись ні на що. Але стало якось сумно і тоскно: а коли ми почнемо ремонтувати свій мурашник? Коли ми нарешті завершимо цю війну? Напевно, ніколи. Занадто страшний, жорстокий і затятий хижак руйнує наш мурашник. Повернення додому виглядає як нездійснена фантазія.
Дивлюся на солдатів і думаю: як вони можуть спокійно ось так жартувати, сміятися, їсти консерви після всього пережитого? Ніби нічого з ними і не трапилось. Я пережив менше і бачив менше жахливого, але змінився докорінно. А вони – ніби ніякої війни і не було. Але я то знаю, що вони пережили – кожен з них. Наприклад ось цей солдат. Їх взвод потрапив під несподіваний і дуже жорстокий обстріл. Взвод кинувся в бліндаж, але тут згадали, що зброя та бронежилети лишилися в машині. Цей солдат тут же – я зараз принесу! І почав таскати автомати і бронежилети з машини. Тут вибухи навколо, осколки літають, а йому байдуже. У цей же час водій лежав під машиною – перед обстрілом він ремонтував, там же перелякано і закляк. Після обстрілу його витягли з-під машини – цілий і неушкоджений, але очі розширені і наповнені жахом, в руках затиснений карбюратор, який ніяк не могли в нього забрати. Відійшов водій від цього стану тільки через кілька годин. І то це був не єдиний обстріл у службі ось цього солдата – у його війні. Але він ставиться до того всього зневажливо-жартома, як до чогось не вартого уваги.
Або ще один солдат. Він був поруч біля свого офіцера, коли офіцеру знесло снарядом голову під час обстрілу. При цьому снаряд не розірвався, а зарився в землю. Не встигло обезголовлене тіло впасти, як в нього влучив ще один снаряд, розірвавши тіло на шмаття і знову снаряд не розірвався, а зарився в землю. З точки зору статистики і теорії ймовірності цього просто не може бути, щоб в одну людину майже одночасно влучили два снаряди і при цьому не розірвались, а поруч були люди, яких навіть не зачепило. Але в нашому світі найнеймовірніші події трапляються. І все це бачив ось цей солдат. І це абсолютно не травмувало його психіку, він не збожеволів, не став містиком, лишився таким же безтурботним.
Невже після всього цього жахіття, яке ми всі пережили за останні півтора року ми лишимося такими самими? Невже нічого не зрозуміємо, не змінимось, не станемо інакше сприймати світ?
Ще одна ніч у військовому таборі – одна з багатьох незчисленних. Приснився сон. Нібито мені треба терміново подзвонити, а мобільні телефони всі одночасно припинили своє існування. Підхожу я до телефона-автомата, що стоїть над самою прірвою, прибитий до дерев’яного стовпа. Телефон старий – ще той, з дисковим циферблатом. Набираю номер, а в трубці голос: «Сьогодні понеділок, важкий день. У зв’язку з цим телефони не працюють. Приносимо вибачення за незручності.» Я вішаю трубку і озираюсь – а за мною стоїть ціла черга до цього ж телефону. І всі стоять над прірвою. Поруч моя стара знайома Ш., яка впізнавши мене каже: «Тобі треба негайно повернутись на фронт, на передову і загинути за Батьківщину!»
На ранок прощався з майором А. – його відправляли з солдатами кудись на якесь завдання. Потиснувши мені руку він сказав: «Мусимо якось зустрітися після війни і поговорити про сенс життя, поезію та Бога, про королів і капусту. Бо говорити про це на війні, це все одно, що говорити на нетверезу голову.» Я погодився з ним. Дожити б нам усім до оцього «після війни»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565152
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Пригорну до серця небо
Компресом із хмар -
Лікувати ж якось треба
Той сердечний жар...
А думки слова віршують
Стовпчиками рим,
Може, вірші угамують
Мій сердечний ритм ?
Душа прагне відлітати
В незнанні світи...
Хочу в неї запитати:
- Мила, ти куди?
А вона й сама не знає ,
Чого треба їй,
Не сидиться , все шукає
Недосяжних мрій,
Все майструє якісь крила,
Щоб кудись летіть...
Втримати уже не сила -
Як не відпустить?
Вона грюкнула дверима -
Розбудила сни,
Що тихенько і незримо
Спали до весни.
І тепер моєму серцю
Спокою нема,
У шаленнім ритмі б'ється,
Чує, що весна....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564388
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Усе навкруг закутане снігами,
Зими давно такої не було,
Як добре свято це зустріти в мами –
До неї завітати у село.
Різдвяний вечір, прибрана хатина
Із вікон сяйво падає навстріч…
В Різдвяний вечір – кожен з нас дитина –
Тягар років скидаємо із пліч.
І спогади, як на Різдво гостинці:
Там на ялинці - мамині коржі,
На сірнику горішок у сріблинці,
А вікна – дивовижні вітражі.
А поряд з ліжком – гілочка ялинки,
На ній цукерка сяє і манить.
І ланцюжки і голубі сніжинки…
Благословенна Богом - свЯта мить.
Обтрушує від снігу ноги тато,
Несе у хату оберемок дрів,
Щоб теплою була в морози хата.
Під образ Дідуха - для врожаїв.
А мама, розрум’янена від печі,
Виймає довгождані пироги
Їх щедро наділяє нам – малечі –
Дитинства незабутні береги…
06.01.2015р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551370
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 23.01.2015
«На свіжу рану лягла рукавиця залізна...»
(Поль Верлен)
На передову вирушали на світанку (як і належиться поетам та скрипалям, що грають на залізних скрипках – це мене понесло на поезію – не звертайте уваги). Везли нас на «шишарику» - потріпаному життям і «втомленому», з подертим брезентом. До «шишарика» запхали міномет «Сани», а потім ще й причепили гаубицю Д-30. «Бідний шишарик!» - подумалось мені. Падав лапатий сніг. Морозу майже не було. Настрій у всіх був якийсь безтурботний – таке було враження, що збираються їхати не до м’ясорубки, а на пікнічок. Дивлячись на сніг мені хотілось писати хоку та танка, а не стріляти.
Комбат зауважив пакет в моїх руках:
- Ти що взяв? (У нас в батареї сухий закон, як в Стейтах у двадцятих бутлегерських).
- Печиво і сало.
- Це аристократично – сало їсти з печивом.
Тим часом парком чомусь безцільно тинявся майор майор К. з меланхолійним виразом обличчя. У мене тут же виникла ідея:
- Давайте візьмемо майора К. з собою на вогневу!
- Ні! – тут же бурхливий протест, це солдати хором. – Він марнотратник слів! У нас в батареї є свій такий самий майор – він теж марно витрачає слова. Ми навіть свого майора з собою не взяли...
(Мені одразу захотілося відредагувати Конфуція: «Той, хто марно витрачає слова, губить людей.»)
Тим часом наш комбат (підполковник) побачив біля машин смішного песика – білого з чорною головою (згадалися шумери – народ чорноголових) і почав його ловити:
- Зловимо цього песика! Візьмемо з собою на вогневу – веселіше буде.
Ця ідея не викликала особливого ентузіазму в солдат:
- Та він тут же втече, як тільки почнеться серйозна стрілянина!
Песик вперто не хотів, щоб його зловили і посадили в машину – тікав і скавучав, ніби здогадуючись КУДИ його збираються взяти. Зрештою так і не зловивши песика дали команду: «По машинах!» Ми залізли в «шишарик» з мінометом, ЗІПами, бусолями та причепленою Д-30. Примудрилося влізти 13 чоловік не рахуючи водія. «Шишарик» застогнав від перевантаження, але рушив. Мені чомусь одразу чомусь згадалося:
«На шхуні тринадцять чоловік
І скриня мерця.
Йо-хо-хо!
Та ще й пляшка рому!»
Все як в пісеньці, тільки пляшки рому не було. «Шишарик» їхав тяжко – мені він нагадував старенького хворого віслючка, якого перевантажили і він це усвідомив. За нами їхало ще три таких же «шишарики», СОБаковоз і буркотливий бетер. Кілька разів по дорозі «шишарик» глохнув. Водій вилазив з кабіни, здіймав руки до сірого Неба, голосно нарікав на буття і карму, взивав ім’я Боже надаремно, проголошував, що ті, хто сказав йому їхати сьогодні на цій машині мали предків розпусників і розпусниць. Потім водій копирсався в моторі, «шишарик» пчихав чмихав, стогнав, скрипів і їхав далі. Я собі уявив якою ідеальною мішенню для сепарів ми були під час цих вимушених зупинок, і мені стало сумно.
По дорозі на кинутому блок-посту побачили замість солдата кумедне опудало в бушлаті. Я ще подумав, що це пам’ятник абсурду нинішньої війни.
Коли доїхали до вогневої і почали встановлювати міномети падав холодний і злий (але красивий) сніг: бліндажі та окопи вкривались білою ковдрою. Я би залюбки споглядав би цю суто японську картину і медитував би, але я був на війні, а не в саду монастиря Нагасіма.
У нас було всього три міномети «Сани» (не плутати з «Соні») – калібру 120 міліметрів. Не знаю, хто придумав називати міномети власними іменами, але на них було нашкрябано: «Том», «Смок», «Малюк». Певно, хтось з солдат начитався Джека Лондона та Гаррієт Бічер-Стоу. Але так чи інакше «Білого мовчання» не було. Ледве встигли навести міномети на основну точку наведення, як над головами загудів безпілотник – явно не наш. Хтось із солдат пожартував, що прилетів «привид з моторчиком – дикий, але симпатичний». Нічого хорошого цей візит не віщував – («Взвод, в укриття!») сховалися в бліндажі та в «щілини».
Добре, що на вогневій все було завчасно вирито. І тут почалось: по нас почали гатити з гаубиць – земля двигтіла. На щастя, снаряди падали за сто – двісті метрів лівіше від нас. Щось там сепаратисти не врахували – чи поправки взяли не ті чи ще щось. Я сидів в бліндажі і переживав за «Тома». Чомусь був впевнений, що ніхто з наших людей не постраждає. А «Том» мене ніколи не підводив – це був мій улюблений міномет. Ще переживав, що влучать у склад мін і буде такий бабах... І нічим буде стріляти, якщо ми вціліємо, звісно... Але якось обійшлося – вони не влучили. Лише потім я зрозумів, що сприймав тоді міномет як живу істоту. Навіть розмовляв інколи з ним. Один солдат навіть запитав мене: «І давно ви розмовляєте з мінометами?» Але я промовчав у відповідь.
Коли все стихло, я тут же вийшов на зв'язок: «Крук», я «Сайгон». Нас обстріляли. Куди і коли робити «відповідку»?» Ясно, що до тих гаубиць сепарів ми не дострелимо – далеко. Та і нема вже там їх. Але і не стріляти у відповідь – це якось зовсім не гонорово. Добре, що СОБ розумів мене з півслова: «Сайгон», я «Крук». По пристріляній чотири дні тому точці. Туди саме йде колона бронетехніки сепарів. Підготувати міни. Осколково-фугасні. Підривник фугасний. Заряд шостий. Приціл 740. кутомір 17-05. По моїй команді. ... Три міни. Вогонь!» І пішло! Стріляли за пагорб і за смугу зеленки на відстань майже шість кілометрів. Що там робилося і куди стріляли ми, звісно, не бачили. Не знаю, чи бачив СОБ, але знав куди і що з того виходить. «Першому – лівіше 0-03, приціл вище 10. Другому лівіше 0-02. Третьому правіше 0-02. Три міни. Вогонь!» Випустили більше 20 мін. «Сайгон», я «Крук». Батарея стій, в укриття. Я тебе поздоровляю, «Сайгон»! Від колони бронетехніки сепарів лишився один металобрухт.» Я зримо уявив собі розтрощену колону сепаратистів і на душі стало тепло і радісно. Ніби гарячою кавою пригостили. Потім: «Змінити дислокацію! Переміститися на позицію 32-45.»
Міномети зібрали гарячкову і ходу звідти. На новій вогневій теж були і шанці, і бліндажі. І теж сніг (білий) і чагарник (зледенілий) і небо (сіре). Думав, зараз почнуть стріляти – якщо не по нас, то по нашій колишній вогневій. Але запала тиша. Надовго. Моторошна і зловісна. Почались довгі і нескінченні дні очікування і замерзання. Було дико холодно. У нас був звісно, пункт обігріву – прихована підземна пічка в одному з бліндажів, але толку від неї було мало, мороз докучав. Я вже думав, що там і замерзну. Почувати себе мішенню – огидне відчуття. Особливо, коли знаєш де сепаратисти, але стріляти заборонено наказом. Огидно... Знову прилітав «привид з моторчиком». Я зрозумів, який звук є найогиднішим – це звук мотору безпілотника. Думав знову почнеться катавасія. Вже навіть хотілося щоб нас обстріляли. Тоді ми знову по них у відповідь. Вже стане не холодно – бо буде не до цього. Але знову тиша...
Щоб зігрітися ми якось почали марширувати навколо порожніх ящиків з-під мін. Один офіцер виліз на ящики і приймав «парад» вигукуючи періодично кричалки (ну, ви знаєте які), як ми дружно повторювали. Якби в цей час прилетів би безпілотник, то москалі б подумали, що у нас поїхав дах. Крім морозу була ще зледеніла консервована перловка. Солдат понесло на дурні жарти в стилі чорного гумору. Почали фантазувати на тему як би виглядала батарея якби нас всіх повбивали. Хтось сказав, що гарячий чай нам привезуть на дев’ятий і на сороковий день. Це взагалі безглуздя – жартувати на тему власної смерті. Я іноді бавлюся зі смертю, але завжди відношуся до неї з повагою – без дурних жартів. Вона дама благородна, хоч і непередбачувана (як і всі жінки, зрештою). А тут товариство понесло... Хтось почав роздумувати на тему як виглядає вбитий сепаратист (буцім то давно не бачили вбитих сепаратистів). Хтось припустив, що вбиті сепаратисти лежать виключно у позі «Ластівка». Яке божевілля навколо... Хотілося просто лягти на сніг і навіки заснути... Коли я вже остаточно впевнився, що мені тут судилося замерзнути, за нами приїхали «шишарики» - поступила команда нашому взводу в табір. Назад «шишарики» їхали якось легко і навіть весело (машини вміють сміятися, тільки ми не знаємо про це). Додому завжди легко. А табір сприймався як дім. Про намет з буржуйкою і дровами мріялось. Справді мріялось. Не повірите – мріялось не про дім, не про мир, а про буржуйку і сухі дрова.
А ось і табір. А ось і буржуйка. Ось воно. Нарешті. Хто не замерзав шість діб в окопах, той не зрозуміє, яке це благо – сісти біля буржуйки в якій тріщать дрова і дивитись на спалахи і язики вогню. І відігріватись. І зробити собі гарячого чаю... Я сидів щасливий і замріяний, читав Вільяма Батлера Єйтса і розумів, що можна буде відіспатися і відпочити. А там – куди завгодно. Хоч в пекло. Аби можна було в сепаратистів стріляти.
Мимо проходив капітан К. Я без передмов до нього:
- Ви знаєте, капітане, я прийшов до висновку, що всі замполіти мають бути джентльменами.
Обличчя капітана зробилось здивованим, а очі округлими:
- Як на мене посада замполіта і джентльменство – несумісні.
- А от у нас... А я служив під командою полковника Лахлана МакКваррі – його ще називали «батьком Австралії» - він тоді ще був полковником, а не генерал-майором - всі замполіти у нас були джентльменами.
- Дивне якесь прізвище МакКваррі.
- Ніяке не дивне. Поширене і відоме шотландське прізвище. До речі, клан МакКваррі правильно називати МакГвайре.
- І я в якій же це ви армії служили, що у вас полковник був шотландець?
- У британській, звісно. В ті часи ірландської армії ще не було. Не було навіть такої держави – Ірландія. Про неї ми тільки мріяли...
- У британській армії не було такої посади – замполіт.
- А от і було. Мені краще знати, бо я там служив. У нас в полку було аж два замполіти – один англіканського віросповідання, а другий католицького. І всі замполіти католики були ірландцями.
Капітан К. якось тут втратив низку розмови. Очі в нього стали дивитися в нескінченність. Зате в розмову втрутився капітан С. Він любив в розмови втручатися несподівано. Почав кидати різні образливі репліки про ірландців.
- Краще вже служити в пеклі, ніж в одній роті з ірландцями. Крім того, що вони вічно горлають свої пришeлепкуваті пісеньки, їх руді пасма і веснянкуваті морди демаскують в бою. Хоч бери і всіх перефарбовуй.
Я, звичайно, в душі образився, але не подав виду. Це він не зі зла. Просто він знав, що я в минулій реінкарнації був ірландцем і вирішив мене понервувати. Я зробив вигляд, що не чую що реплік, дістав записник (муза мене раптом відвідала). Капітан С. попросив прочитати щось із написаного мною останнім часом (він знав, що я інколи вечорами пишу біля буржуйки). Я прочитав йому кілька своїх останніх верлібрів, а потім новелу «Мішаня, що народжений для кохання». Думав, він лишиться байдужим, але чомусь мої останні твори його зачепили:
- Твоя стилістика нікому не цікава і не потрібна. Вона вмерла на майданах і в котлах. Це все, що ти пишеш нічого не варте. Навіть фальшиве. Ніхто це не буде сприймати.
- Тобі не сподобалось? Це погано написано?
- Я не сказав, що не сподобалось. Просто це все не те, що треба.
- А як треба писати? Вислови свою думку.
- Ти опиши весь бруд і кров війни. Всі ці жахи і здичавіння людей. Цю зневіру і озлоблення. Цю ненависть в душах. Опиши максимально правдиво і натуралістично.
- Це описати неможливо. Хто не пройшов все це – не зрозуміє. Крім того, про війну краще ніж Гемінгвей та Ремарк я все одно не напишу. Я пишу як відчуваю. Як бачу.
- Ну, то викинь свій записник на смітник. І кращі писаки ніж ти заслужили такий же шлях для своєї макулатури. За що я поважаю таких письменників як Гашек чи Войнович, так за те, що вони зуміли посміятися з аналогічної ситуації щодо наших подій. І не сипали сіль на рани, не обсмоктували трагедії. А радили просто жити і сміятися. Попри все.
- Я боюсь, що ти поступово перетворишся на циніка. Мистецтво це не просто засіб втіхи чи розради. І ти вважаєш, що натуралізм чи навіть гіпернатуралізм це сучасне мистецтво? Було це вже – література перехворіла натуралізмом, як хворіють діти дитячою хворобою. Постмодернізм не став ні ретро, ні пройденим етапом літератури. Це новий пагін, що створив нові паростки на старому, але вічнозеленому дереві слова. Про малярство я вже мовчу. Вся його еволюція йде не до, а від натуралізму. Так, імпресіоністи ловили мить життя – як його красу, так і його бруд. Особливо постімпресіоністи. Дега не сміявся з життя – показував його трагедію. Так, цінності які вважалися одвічними в епоху модерн похитнулися, але «Боги абеткових істин» прийдуть. Ти завжди цінував Кіплінга за відвертість і здоровий консерватизм. І ти вважаєш, що одвічні істини перестали бути одвічними?
- Тільки не тобі їх знову проголошувати... – урвав розмову капітан К. і зник в лабіринтах військового намету – там між залізними ліжками.
А я трохи привідчинив дверцята буржуйки і дивився на вогонь – такий одвічний. Не дарма наші далекі предки поклонялись вогню. Вважали його посередником між світом людей і світом богів. Поетів до людей зараховуючи теж (до речі)... Напевно, не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548086
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015
«Квіти цвітуть, коли б їх не посадили...»
(Сінь Ці Цзи)
Сірі залізні риби
Пливуть в океан неба,
Пірнають у хвилі хмар:
Такі ж сірі, як ці хвостаті мокрелі.
Ці риби пливуть зі свистом,
Кидаються на берег землі
З криком шалу нірвани.
Цих риб вивергають з утроби
Хвостаті залізні дракони.
Цих зелених залізних чудовиськ
Приборкали ми – люди,
І випускаємо сірі зграї в небо,
Що у ніщо обернути
Стадо песиголовців –
Двоногих істот
З головами вовчими,
З цитатами замість думок,
З ерзацами душ з жесті.
Це небо давно стало
Морем злим і недобрим,
Як океан Тетіс –
З почварами замість птахів,
З важкістю олова замість блакиті,
З вісником смерті замість надії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548085
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015
«А десь то є просте життя і світло…»
(А. Ахматова)
А я на війні.
І це не метафора.
А десь люди сперечаються щодо поетики,
Відвідують театри і читають Есхіла,
П’ють чай з порцеляни і цілують коханок.
А я на війні.
Десь люди купують дорогі меблі,
Дивляться телевізію і нарікають на дорожнечу,
Сваряться з жонами з приводу малої зарплати,
Дискутують щодо політики і голосують.
А я на війні.
Десь люди думають про кар’єру,
Сперечаються про смак салатів і кави,
Відвідують ресторацію «Жорж» і замовляють віскі,
Розмовляють про моду й курорти.
А я на війні.
Десь люди не знають, як змарнувати час,
Як піднятись з дивану
І зробити якусь справжню чоловічу справу,
Щоб пишалась і жінка й коханка
І нарікають на нудні передачі тіві й рекламу.
А я на війні.
Десь люди смакують «Мадеру»,
Планують відвідати Рим і Венецію,
Їздять на остогидлу роботу
На дорогих «Мерседесах»,
Ляскають по сідницях секретарок,
Сварять по телефону дочок,
Шукають загублені кредитки й мобіли,
Нарікають на тещу і погану сантехніку.
А я на війні:
Думаю, як дожити до ранку,
Не схопити кулю в серце,
Не замерзнути в бліндажі,
Який замітає снігом і відчаєм,
Як відбити чергову атаку сепаратистів,
Молю Бога, щоб не підвів кулемет,
Щоб артилерія випадково не змела своїх,
Не знаю як витягти пораненого солдата
З палаючої бронемашини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545203
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 22.12.2014
«І бачив я: розчахнулись двері неба
В сузір’ї Лева…»
(Максиміліан Волошин)
У ті дні нами командував полковник С., якого всі називали Людина-війна. І недаремно. Він був фанатом військової справи. Вже не молодий, але підтягнутий, жилавий, худорлявий, високий, завжди як накручена пружина, з блискучими очима. Здавалось, що він взагалі не спить: коли всі валяться з ніг від втоми і очі злипаються, він ще на ногах, а коли нас будить час або війна, він вже на ногах. Однострій йому не просто пасував – уявити його у цивільному одязі було неможливо. Таке було відчуття, що він дуже довго чекав свого часу, мовчки спостерігаючи як розвалюють нашу армію, перебиваючи свій голод війни на якихось чужих конфліктах у далеких жарких країнах, і нарешті дочекався свого часу – нашої війни.
Ми всі в цій божевільній колотнечі були не в своїй тарілці: я озирався інколи навколо сидячи в бліндажі чи в таборі в військовому наметі – навколо мене колишні викладачі університетів, вчителі, адвокати, агрономи, журналісти, інженери, селяни, механіки і навіть старателі, що вдягнули нині військову форму – всі вони ніколи не тільки не збиралися, але навіть і не думали, що доведеться воювати. І тільки Людина-війна виглядав як риба, яку нарешті випустили з тісного акваріуму в бурхливу річку: це був його світ. Він не просто вимагав від нас всіх бути воїнами – і заражав нас атмосферою війни: після кожної його промови всі просто рвалися в бій.
Якось гріючись біля «буржуйки» після безсонної доби в шанцях та бліндажах я завів розмову з колишнім продавцем запчастин до автомобілів: «Я все шукаю істину, а вона втікає від мене, ховається десь…» Він тільки посміхнувся і відповів: «Просто нині істина вдягнула камуфляж – тому ти її і не помічаєш…» Я подумав, а може нинішня істина втілена в Людині-війні – нинішня істина проста: потрібно воювати, бо іншого виходу просто немає.
А ще подумалось: на фронті або біля або не пишеться взагалі, або пишеться зовсім не метафорично – грубо, суворо, важким простим стилем, відверто, реалістично, без польоту фантазій та алюзій. Ернесту Гемінгвею не випадково писалось саме так – він пройшов війну і став людиною війни. Вона жила в його творах навіть серед веселих вуличок Парижу, верталась до нього в шаленстві кориди чи азарті сафарі. Я з жахом подумав, що можливо, вже ніколи не буду романтиком, ніколи не зможу писати загадково і красиво. Реалізм жорстокого життя вдерся в мої рядки знищивши все метафізичне.
А може це знову чергова ілюзія – кожна війна рано чи пізно закінчується – навіть столітня війна завершилась – і я знову буду писати серед квітів під зорями про вічне. Треба тільки дожити до завершення війни – а шансів мало. Я не вмію звикати – навколишні люди звикають до всього, навіть до смерті. Я чомусь звик до багато чого – до армійських буднів, нудьги таборів і суворого аскетизму, але до загибелі людей звикнути не можу: коли черговий раз бачу як гине товариш по зброї, чи чую про загибель хорошої людини, яку я добре знав, це сильно зачіпає мене і виводить з рівноваги. Найбільше дивує при цьому, що лишається у людей, які щоденно стикаються зі смертю, ходять по тонкому лезу межі життя, здатність сміятися і жартувати. Хоча цей гумор чорний і не зрозумілий для інших людей – він є, хоч це і дико, особливо в умовах нинішньої озвірілої і безглуздої війни. Ми їхали на передову на автобусі. Сама ситуація була безглуздою – солдат зі зброєю в руках везуть на фронт на автобусі. Майже як у 1914 році в Парижі, коли таксі їздили прямо на фронт. А це на автобусі. Цей абсурд всім здавався смішним і чомусь думка, що всі ми зараз нарешті помремо (можливо) – теж викликала сміх. «Передайте, будь-ласка, на квиток!» (Ха-ха-ха!) «Ви не підкажете, коли зупинка «Фронт»? Бо я не знаю де мені виходити…» «Та це кінцева зупинка, автобус далі не йде, ми всі там виходимо!» (Ха-ха-ха!) «Пане шофер! А коли зворотній рейс? А то я забув дома калоші!»
Коли ми верталися через кілька днів в табір (як це не дивно, але всі живі і неушкоджені і з відчуттям виконаного обов’язку – таки добре постріляли сепаратистів), то наш табір здався мені «Титаніком» - диміли труби «буржуйок» над наметами і табір плив як корабель (тільки не по хвилях океану, а по хвилях часу, і не з Британії в Америку, а з минулого в майбутнє) і айсбергом для нього могли бути залпи «граду» чи «урагану»… Лишалося тільки сподіватись, що цього разу наш «Титанік» айсберг обмине. А якщо й не обмине, то нас не буде на цьому кораблі.
Ми добряче намерзлися в окопах та бліндажах і відігріваючись біля «буржуйки», я думав про те, що нині моє рідне місто Сніжне все більше і більше нагадує мені селище Макондо з дивакуватих творів Маркеса – ті самі «Сто років самотності» - тільки ніхто про них ще не написав, і я навряд чи напишу… А цікаво було б – війна, революція, громадянська війна, копальні, каторжна робота шахтарів, голод, репресії, знову війна, знову репресії, знову голод, знову каторжна робота, соціальні потрясіння, зміна системи і ось – знову війна, біженці, сепаратисти, окупанти… Занадто скромним епізодом виглядає на цьому фоні моє дитинство, ставок, рогаті жуки в балках, дідова хата і кудлатий пес… І запах шахти і трудяга з татуюванням «Немає в житті сенсу!» І дорога туди (не в минуле, звісно, а в місто) яка для мене нині закрита – бо я воюю по інший бік фронту і мрія визволити своє місто, ввірватися туди на танку і посісти над міськрадою український прапор стає все більш примарною. Хоча місту Сніжному пасує більше не фантазія Маркеса, а суворий загадковий романтизм Борхеса – південь все таки – «Південь», де чоловіки танцюють свої жорстокі танці з ножами. Нескінченна забава зі смертю. Поза часом і простором – божевільний сюрреалізм.
Про що найменше думається на війні (і про що найбільше хочеться думати), так це про французьких художників епохи модерн. Ось хто найбільше відчув довершення епохи! Ось хто найгостріше передчував наближення вселенської катастрофи світових війн! Ось хто відчув наближення потворного і жорстокого століття-каліки (яке ніяк не довершиться, бо епоха нібито нова, а ми все там). Вперто намагаюся думати про щось приємне, а сниться війна. Інколи змушую себе снити про Полінезію, пальми і теплий океан. Але сон знову вертає на те саме. А колись я вмів блукати снами куди захочу… Колись…
Над бліндажами знову гудів безпілотник – дзижчав як бджола, іноді зависав на місці. Явно не наш – ми точно не запускали та й навіщо б ото нашому безпілотнику крутитися над нашими бліндажами? Погана прикмета. Після візити «бджоли» часто прилітають «подарунки». Коли безпілотник зависав в мене виникало хибне відчуття, що я можу його збити з «калаша». Насправді це не так – ця муха занадто мала і прудка, щоб влучити в неї потрібне спеціальне обладнання якого в нас немає. Тай наказ був не стріляти і не висовуватись коли літає безпілотник. А шкода. Я би хоч перевірив свою майстерність і інтуїцію.
Зібрались стріляти по сепарами з серйозної гаубиці, що носить ім’я тендітної квіточки (у конструкторів гармат був в свій час своєрідний гумор). Бусоліст як належить розгортає бусоль на майбутній вогневій. З жартами у своєму стилі: «От колись на старості років спитає мене онук, що я робив на війні, а я скажу: я, онучку, був бусолістом!» «Ти краще скази, що був СОБом – солідніше буде звучати!» «Ну, для чого діток обманювати – до СОБа я не доросту, а бусоль – моє покликання! Я коли повернусь до цивільного життя, то зайшовши в магазин скажу: мені отой яблучний сік, що стоїть під кутом 14-01, лівіше 1-15 від основного напрямку. Так!» При поверненні в табір я попросив його визначити дирекцій ний кут намету і «буржуйки». Він відповів, що бусоль залишив у «броні» - не зможе.
Я ще був пригнічений сумнівами, зневірою та сумними думками, сидячи біля буржуйки і відігріваючи змерзлі за добу руки, коли до мене підійшов колега – молодший лейтенант К. (теж з мобілізованих) і сказав: «Післязавтра ми їдемо на бліндаж «Вівторок» - будемо стріляти в сепаратистів з мінометів!» «А чому з мінометів? І чому саме звідти?» «Бо нами буде командувати Людина-війна! А він дуже любить стріляти з мінометів. Бо це прикольно.» Будь-які сумніви зникли. Ми переможемо. Ми влаштуємо післязавтра сепаратистам незабутній день! Бо в бій нас поведе Людина-війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541844
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 08.12.2014
А я сьогодні з вітром танцювала,
Кружляли вальсом поміж білих хмар,
Ніколи навіть і не уявляла,
Що вітер може розпалити жар!
Багаття згасло. Ні, воно жевріло,
То блисне , а то в попелі іскрить,
А вітер дує , тріскотить так живо,
Хвилинка, дві і до небес злетить.
Я вже горю! А вітер геть подався,
У нього, бач, ще інші є діла,
Йому танок зі мною гарно вдався,
Спалив мене! У попелі життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539504
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
1
Вставай, народе мій! Вставай !
Струси дурман з обличчя зради !
Невже не зможеш дати раду
У краї рідному бодай ?
Цинізм, знущання та обман -
Знайомі методи й повадки,
“Братків понятія” й порядки
Ввів для населення “ пахан “.
Спочатку хитро обікрав –
Від благ і втіх мажор жиріє ,
В той час , як рід наш в злиднях скніє
(А намір має, щоб сконав ).
Тепер нав*язує він нам
Смаки , потреби ,еталони,
Манери , принципи, закони,
Чужі й шкідливі в хорі драм.
Спотворив спритник сприйняття
Духовних цінностей й світогляд :
Коштовність – гроші ( хибний погляд! ),
А не особа та життя.
Вимоги дня та імпульс слів
Не відчуваються панами –
Зіткнути прагнуть нас лобами,
Щоб спрямувать в безвинних гнів.
Настійно б*є у дзвони час
І перемін Вітчизна просить !
Смоктати кров вже може досить
Та мордувати й зводить нас?
То ж в тім і є глибинна суть-
В пустелю легко спопелити….
На цій землі й онукам жити,
Щоби творить в Прийдешнє путь.
Так, перемоги не дають:
Непевність геть та збайдужілість!
І для протестів взявши зрілість,
На барикади мужні йдуть.
Із пліч важке ярмо скидай !
Розпрям свою на волі спину,
Бо ти ж Людина , ти єдина…
Повстань, народе мій! Вставай!
2
Залунали дзвони із дзвіниць собору,
Полилося в Київ велелюдне море :
В сім*ях гомоніли часом про події,
Зажевріли іскри в кожного надії…
3
А Майдан вирує і гуде…
Гомін лунко полетів по світу,
Хоч не дав допоки що одвіту
До мети якої він веде.
Політичні грози та вітри
Неминуче стукають нам нині :
Краща грань прокинулась в Людині,
Щоб здійнять звитягу догори.
Це ж життя мелодія жива :
Щоб раба натуру подолати,
Ми боротись маєм, здерши грати,
За свої cвободи та права.
Незбагненний промінь дежав*ю –
До прямих ми прагнем інституцій,
Бо згасивши пломінь революцій,
Звір прийде до кожного в сім*ю.
Вимагають виклики обнов :
Доля краю нашого трагічна…
Та з обставин гірко – драматичних
Нас до світла виведе любов.
Янгол – охоронець за плечем
Формулює засоби й завдання…
Ну , а я в найкращі починання
На коні примчуся сурмачем.
То ж здолав непевність у собі
Хлібороб ,сягнувши до вершини…
Сходить сонце в небі України
Благородним вершником вгорі !
4
Породило форму – підлий клан
Олігархів кодло кримінальне,
Що не визнав визріло – нагальний
Європейський вибір громадян.
Змій іще не вбитий, ще живий,
Ще гарчить і хижо скалить зуби,
Обзиває бидлом рід -так грубо
Вилив жбан на голови помий.
Обіцяв у клекоті бравад
Демократій цінності й стандарти…
Незалежність спродує з азартом
Це дитя порочності та вад.
Бо плювать на віче , на Майдан –
Сподівання що йому громади ?
Зберегти щоб шкурні статки й владу,
Запустив він хитрість та обман.
Як здолав розгубленість і страх
За спиною органів насилля,
Став « сім*ї « напружувать зусилля,
Щоби сіять паніку і жах.
Без сум*ят ь сумбурних й коливань
В корупційній схемі божевілля
Звір терор направив і свавілля
Проти мирних мітингів й зібрань.
Неспроможний рухатись до згод,
Хряк незгодних вирішив карати,
Щоб сповна деморалізувати
Наш і так знедолений народ.
5
Наш гарант, господар це чи кат,
Управляв діяльністю людини?
Захищав чи в вотчині машини,
Щоб душить, посилив апарат?
Режисер на те, щоби чуттям
Відчувати ролі у виставі,
Не спізнились нації щоб лави
На бенкет прекрасного життя.
Патріоту віддано штурвал,
Де довіра й злагода в дозорі ?
Ні, ненависть, жадібність , докори
В стрижні персонажу правлять бал.
Неминучість в обраних руках :
Мудрість щоб керманича й слуги,
Оплативши службою борги,
Неодмінно визначила шлях.
Очевидно ж , лідери лиш ті,
Хто здолав з ватагами висоти
І чиї увага та турботи
Зігрівали втомлених в путі.
Провідник достатку чи статист
У занепад згуби прозябання?
Обереги ватри існування
Чи пойнятий конче кар*єрист?
Лиш любов народжує любов…
В меркантильнім саме інтересі
Суть усіх насильницьких процесів,
Якщо розум пристрасть не зборов.
6
Якось дурно звужувався світ:
Не ділились крихтою , як в зони
Цар пітьми з жорстоких перегонів
Запроторив лицарів еліт.
Міліцейський вишкіл – гидь та глей :
Скроплена бруківка не любов*ю,
А слізьми жіночими та кров*ю
Молодих без досвіду дітей.
Від гризот аж викривився бік –
Розучились зовсім жартувати,
Веселитись співом, танцювати,
Свій та чийсь подовжуючи вік.
Рід козацький – таки не ченці,
В ланцюгах вривається терпіння:
Як одні масніють, в животінні
Інші ледве стягують кінці.
Та даруймо…є ще Божий суд !
Роздеруть на частки протиріччя –
Наш врятує етнос від узбіччя
Лиш молитва, злагода і труд.
Не зашкодь – по совісті живи,
Ми ж подоба Божа – не примати…
Прокурори, слідчі, адвокати…!
Каюсь я – спокутуйтесь і ви.
Підіймись й вдихни на повний зріст –
Вже пора, знедолена країно,
Проклади із миром неодмінно
У Грядуще виважений міст.
7
Громадськість стверджує, що в нас
Є вибіркове правосуддя…
Розмитий термін – це щоб людям
Примаскувати бруд гримас.
Тут корумпований украй
Лад політичної системи:
Клан» кримінальної богеми»
Облаштував свій власний рай.
Спеціалістів геть з вінця…
За кошти обрані до Ради :
І від Кабміну до сільради
За гроші куплені місця.
І мафіозні , поміж тим,
При владі в нас авторитети :
«Кидалам» скрізь пріоритети –
Це фонд з начинням »золотим».
Для деспотій крута деталь :
Мов липку, демос свій обдерли
Та нав*язали йому перли –
Свої стандарти і мораль.
Були незгодні…Балаган?!
Імущі вдались до нападок –
І горезвісний всім порядок
Навів розлючений тиран.
Щоби зачистить апарат,
Знайшлись не факти мотивацій,
А інструмент фальсифікацій,
Тиск провокацій й компромат.
Тут розрахунок був простим :
Всіх залякати чи зламати,
Щоби в покорі люд тримати
Та панувати над усим.
8
Від людей ховаючись за мур,
Роздає реакція гостинці :
Вдавсь режим негідників й злочинців
До методик жорстких диктатур.
У природі дій змінився тон :
Тут абсурдність в мисленні вібрує,
Бо суспільством яструби керують
Засобом тортур та заборон.
У диму тотальної брехні
Та війни палає сьогодення,
Де від куль поети і учені
Залишають виміри земні.
Чий тепер городимо город?
Ескадрони чорні сіють жертви…
Скільки ще розгулювати смерті,
Щоб почуть чим дихає народ ?
Б*ють в набат гранати й «калаші»
У горнилі безладу й бродіння –
В них відсутнє мудрості насіння
Для просвітлень й зцілення душі.
Рани їх й агресію, мов біль,
Через себе мовчки пропускаю :
Це ж серця подиблені конають
В сутичках братів моїх суціль.
З потрясінь уявних перемог
Не розквітне яблуня кохання…
До єднання нас та покаяння
Голосами роду кличе Бог.
9
Струмує світло та тепло
Від серця хвилями до серця
І гімн над вибриками герцю
Торкав в покликаних чоло.
Повстання гноблених в єстві :
Свідомість ждала революцій-
У енергетиці кипучій,
В півкулях мозку, в голові.
Чи ж вірим в казку чарівну ?
Це знак Всевишнього і долі,
Щоб на етапі цім в юдолі
Звершити місію земну.
Є смисл заповнить пустоту
Достойним місцем і тим самим
Здійснить в історії програму,
В свій слід додавши доброту.
Плекав народ мій стільки ж літ
Ідеї правди й оптимізму –
Зразками віри й гуманізму
Ми здивували білий світ :
Щоб ідеали та знання
Змогли прогресу послужити,
В рух поступальний вкорінити
Фундаментальні надбання.
Все для людини, для життя…
Щоб склавсь навіки ( аж по вінця ! )
Гостинний образ українця
В палітрі дивного Буття.
10
І дзвенить наш голос, і цвіте
В милозвучнім націй колориті –
Із живців, що росами омиті,
Древо самобутності зросте.
Геніальний склався статус – кво :
В поведінці й вдачі щось змінилось –
Україна наново зродилась
У гурті Майдану під Різдво.
Тут резерв присутнім роздають –
Дух підйому й радості на святі…
На духовність ми таки багаті,
На планеті раз нас визнають.
Ствердим так, доконаний це факт :
Добрі ми , освічені та здібні –
Розвиватись швидше лиш потрібно,
Бо йдемо з спільнотою не в такт.
Щирі,чуйні, гречні та прихильні,
Із гарячим серцем, мов вогонь,
Маєм хист хлібину із долонь
Дарувать голодним і всесильним.
В розмаїтті творчості відбив
Долю рід нелегко – драматичну…
Бог за це в подяку поетичну
Душу нам у стрижні нарізьбив.
В скруті ми не вішаєм носи,
Не вдаємсь до помсти спересердя,
А тому й вселилися в осерді
Ясність мрій в гармонії краси.
11
Так багато ставлено на кін,
Так нелегко виділить породу –
Дух свободи вільного народу
Механізму прагне перемін.
Хряк себе звеличив взагалі ,
В інтересах ніби то держави,
З непомірним пафосом і жваво
В свято – непогрішні королі.
Бродить криза тінями примар
Між землею в просторі та небом…
Та мажор забувся про потреби
У моменти здирництва і чвар.
На зорі очікувань й надій
Іспит наш на витримку та зрілість :
Зітре індентичність м*ягкотілість
Та соборність в вихорі подій.
В переломний форс – мажорний час
Ми не маєм права ухилятись –
Нам прийдеться таки визначатись
В перспективах розвитку для нас.
Наша хата скраю ? Все одно
Біль чужий байдужих не турбує ?
Та якщо нам спільності бракує,
Соціальне нас чекає дно.
Нестабільність геть, провали й лінь !
Забезпечим завтрашнє, в родині
Згуртувавшись дружній та єдиній ,
Для своїх майбутніх поколінь.
12
У строфах цих нема інтриг,
Лиш гідність й хвиля непокори,
Щоб збить агонії затори
Для руху роду в час відлиг.
Січень 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539513
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Театр. Одурачиванье. Липа.
Как будто защищают Украину.
Растягиванья Флага, Вече, Гимны -
Всё то, на что ведётся укр.пипл.
Вокруг бутафорическая жужа,
Про то, как защищают Украину.
...Туристов так на пляжах бедуины -
Как будто по Сахаре всей верблюжат.
Сердечко ...паразитов ощущает,
...В своей башке...Как вывести не знает.
И гонит кровь на корм личинной стае,
Трепещет, задыхается, страдает...
P.S.
Мозг украинский принимать живую правду в боле -
Отказывается, как заболевший - от уколов.
Неукраинский мозг, как грипп - антибиотики
Не хочет привлекать в бедро и ротики.
25.11.14 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539331
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
В димарі завиває вітер,
І по вікнах січе дощем…
За сльозами не бачу літер,
У душі невимовний щем.
У ворожому нині краї,
У землянках, холодних, сирих
Молодий боєць засинає –
У тривожному сні затих.
Як дощем, поливали «Гради»
І німіла від болю земля,
І від підлої чорної зради…
Спить боєць, як святе янголя.
Автомат поклав на коліна,
І щоку похилив на плече…
Захищає нас гідна зміна –
За них сором не опече.
Дощ за вікнами хлюпотить,
На порозі зима, холоди…
Не забути б усім і на мить,
Як вони рятували з біди.
18. 11. 2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539230
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Одне маленьке діло ґречне
Сплануй, зроби – неважко це.
Душа барвінком розцвіте,
Якщо його зробив сердечно.
Одне у день зробить вдається –
І ти вже справжній чарівник!
Душа - не квітка – а квітник.
За рік - чимало набереться!
Комусь підтримай крила кволі,
Комусь на хліб і сіль подай.
І на землі можливий рай,
Якщо в душі – не лютий холод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539033
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
“Давнє місто неначе вимерло,
Дивний цей мій приїзд.”
(А. Ахматова)
У нашій сивій сумній країні
Всі міста давні.
Навіть якщо захочете
Заснувати місто нове,
То під зашкарублою шкірою землі
Знайдеться якесь городище -
Там, в глибинах піску і глини
Втопили люди минулого
(Наче в безодні озера)
Свої мечі і сокири,
Свої серпи і плуги,
Своїх мертвих та муровища
Своїх спалених храмів.
Може тому так тяжко
Ми по цій землі ходимо,
Може тому так боляче
Кожному з нас дихати,
Коли цю землю батьківську
Топчуть чужинці злі.
Може й тому
Ми такі замріяні,
Так зачудовано дивимось в небо,
Так хочемо захмарно літати
(Особливо коли хмаринки білі,
А тіло легке,
А руки нагадують крила),
Бо під землею надто багато
Сховано мрій та мудрості,
Сховано нашого сокровенного.
Тому ми й далі мріємо
Про світанки загірні й оксамитові,
Навіть тоді, коли жорстокі загарбники
Прийшли вбивати нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537534
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 22.11.2014
[color="#4000ff"]Вращают временем —
не боги,
А мысли —
голуби Вселенной.
И сны цветные —
недотроги —
В летящем пламени мгновений.
Роняют ветры
бриллианты
На зябкость дней
и переливы
Забытых грёз —
возрождаясь квантом,
С грозы в радугу,
игриво.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538688
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
У зоопарк гранату хтось проніс.
Руда макака корчила гримаси,
відвідувачів тішила до сліз,
а ті кидали їй гостинці ласі.
Цукерки, фрукти сипались до ніг,
а мавпа їх кумедно підбирала.
Аплодисменти не вгавали, сміх
і хтось кричав: "Ура, макако! Браво!!!"
Та раптом та з кишені у когось,
не зна на що, поцупила гранату...
Народ завмер (невже рване ось-ось?)
й почав кричати на макаку матом.
А та глумливо шарпала кільце,
ще дужче хизувалась і хамила,
в руках крутила бомбу, як яйце:
"Оце так слава і визнання! Сила!"
Коли ні клепки в голові нема
та розуму у ній, мов кіт наплакав -
то виглядаєш збоку, як дурна
в звіринці із гранатою макака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537930
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
В селі звичайна хата біла,
Така ж прадавня , наче світ:
Чи то навпочіпки присіла,
Чи то зіпнулася на дріт?
Не дах міцний - якась солома,
Згнили , зчорніли геть сніпки,
Лиш кукурудза блиском хрому
З - під стріхи зирка залюбки.
І хоч малесенькі віконця
Давно обклали бур*яном,
Та усміхаються до сонця
Блакитним поглядом й чолом.
Криві та зламані ворота,
Плетінь,вербовий перелаз,
А на кілках старого плоту
Горшки вмостилися якраз.
Ковзне світанок по подвір*ю
Слідами срібної роси,
І залунають між сузір*їв
Дзвінкі дитячі голоси.
Буяють скрізь тут , мов чуприна,
Густі зелені спориші...
Та це ж і є та Батьківщина ,
Що найдорожча для душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537925
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 17.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2014
Снова руку твою держу,
Мой приют от возможной боли...
Как осиновый лист - дрожу,
На ресницах - следы от соли...
Недоверия пелена
Вдруг нахлынула, как цунами...
Но - незримым теплом - волна
Между душами, и руками...
Тонкой линией колдовской
Мы сумели навек связаться!
Я теперь - в пустоте любой -
Буду этой руки касаться...
25.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533462
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Що то є воля? Воля – то вітер,
Буйний і легкий, в простір біжить
Поміж будинки, трави і віти.
Спробуй зловити! Спробуй спинить!
Знайде найменшу в пастці шпарину.
Вирветься, як би не ставив межу.
Вийде і бурею ляже на днину.
Волю шануй – і свою і чужу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533504
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2014
Добре, що трава хороша –
Лагідна,
Добре, що хоч земля м’яка й тепла:
Під таку траву і в таку землю
І лягти не гріх.
Та й земля ця – наша –
Вона нам колискою:
Будемо спати там
Допоки новий час не настане,
Нове буття у двері неба
Не постукає,
Нове сонце над світом не стане.
Я в цій траві очікую
Чи то сну довгого,
Чи то ворога,
Чи то істини
Давно всім відомої…
(Світлина автора віршів.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531752
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Не месяц и не год,..десяток незаметно,как один, пройдет,..воды немало утечет...
И может камень упадет с души,..не станет и мерещиться твой силуэт в ночи...
Со свежим ветром все таки решусь и чувства отпущу подальше от себя,..
Обеты все твои,касание руки забуду наконец...Сменю и счастья код,.. порву короткий поводок...
Но ты покоя не даешь,..встречаю в снах тебя почаще наших прошлых встреч...
Вокруг да около ты ходишь,..что то говоришь...не дотянусь к тебе,..не рядом ты, не близко - на расстоянии руки судьбы...
И мысли снова все мои на той же пристани души...Сливаются знакомых силуэта два в один в ночи...
И где то там,..однажды в теплый вечер,..
Тот ветер от меня тебя обнимет нежно,..как умею только я...за плечи,..
И волосы твои,..как я,..взъерошит,..дотронется легонечко щеки...
Ты сразу вспомнишь обо мне,..как будто бы очнешься...
И всей своей душой ко мне рванешься!..Проснется сумасшедшая любовь!...Не будет и преграды никакой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531581
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Хтось боїться ночі,
Бо слова пророчі
Може там почуть.
Кожний має долю,
То ж вибирай волю
І крокуй у путь!
Та дорога в`ється,
Часом щось минеться,
Взяв не той закрут.
Збудеться, що снилось,
В голові крутилось,
Замість хліба, ртуть!
Не сади у клітку,
Воленьку лебідку,
Точно відлетить.
Якщо не шануєш,
І туги не чуєш,
Тяжко буде жить!
Воля немов пташка,
Не вдягай запряжку,
Вирветься, злетить! .
Полетить у поле,
Вільну ріллю зоре,
Буде хліб родить.
А ти на чужому,
Лиш наб`єш оскому,
З`їси, що дадуть!
Й хоч заплачеш слізно,
Та вже буде пізно,
Волю розкрадуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532017
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2014
«Всякая душа да будет покорна высшим властям,
ибо нет власти не от Бога; существующие же влас-
ти от Бога установлены.
Посему противящийся власти противится Божию
установлению. А противящиеся сами навлекут на
себя осуждение» - Библия, Римлянам 13:1,2.
Прости, Господь, я каюсь за людей,
За весь народ своей родной Отчизны,
Не принимали мы Твоих Вестей -
Властям не покорялись в своей жизни!
Роптали, осуждали каждый раз,
Изъяны находили, не терпели -
Теперь вот пожинаем в этот час
Всё то, что для себя же не хотели!
Прости, Господь, услышь мою мольбу,
Прошение, молитву ходатайства,
Пусть прекратят в моей стране стрельбу,
Придёт опять добрососедство, братство!
Прости, Господь, я каюсь за людей,
За наши все ошибки и поступки.
Молюсь за мир, за радость всех детей,
Я знаю, Ты – Спаситель и Заступник!
25.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525719
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 22.10.2014
Дивлюсь у очі українців:
туга тужезна у очах.
Не зоставаймось наодинці,
в напівзруйнованих містах.
Та не кидаймо у годину
лиху-лихесеньку бійців.
До них, до кожного я лину,
цілую набряки синців.
Шукаймо силу у нещастях,
і допоможемо синам.
Колись проженемо ненастя,
та не пробачим ворогам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520561
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 22.10.2014
Коник пасся на лужку
На зеленім моріжку.
Чорний-чорний, наче ніч.
Пишна грива, аж до пліч.
Підійшли ми до коня -
Злата, Оля, Лесик, я.
Він до рук:
- Хлібину дай.
- Не взяли ми. Вибачай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531543
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Плачет земля моя горько,
Плачу с нею и я.
Сколько убитых, сколько!..
- Люди, мы что, не родня?
Было когда-то Начало -
Род начинал Адам,
Ева детей рожала... -
Это передано нам!
Век не один промчался,
Были войны и есть -
Где сей порок у нас взялся,
Где же вся совесть и честь?
Сколько убитых, сколько!..
Цифры страшно назвать.
Плачет земля моя горько,
Мамам детей не ждать!..
- Люди, давайте будем
С вами друг друга любить!
Мы же не звери, люди,
Сердце* своё нужно бдить! -
Не подпускать в него злости,
Гордости, жадности - тьмы!
Лучше ходить чаще в гости -
Это ведь можем все мы!
Вспомните жизни Начало,
Первое слово и шаг,
Мама на ручках качала... -
Теперь же от сына прах!
Плачет земля моя горько,
Плачу с нею и я.
Сколько убитых, сколько!..
- Люди, мы что, не родня?
17.10.2014
*" Добрый человек из доброго сокровища сердца своего
выносит доброе, а злой человек из злого сокровища
сердца своего выносит злое, ибо от избытка сердца
говорят уста его" - Библия, Луки 6:45.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530691
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 20.10.2014
«…Шлях у майбутнє
Втрачений тобою.»
(Р. М. Рільке)
Тобі лишився шлях в сьогодні.
Не в майбуття,
І навіть не в минуле,
Не у вчорашній літній день,
А тільки у сьогодні
Лишився шлях.
(Бо осінь)
Тому сприймай
Свою потріпану свідомість
Як флейту
На якій осінній вітер
Нині грає
Мелодію війни
Чи то журби
Дочасної.
(Бо ти іще живий,
Ще дихаєш і мислиш)
Просто осінь.
І ти.
А ще твоє «сьогодні» -
Вічне.
Бо існує лише воно.
Такий от дзен
Війни.
І втіха – для тебе,
Що шляхи в майбутнє
Торуєш іншим.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530850
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014
«У життя моє прощання увійшло…»
(Райнер М. Рільке)
Вчуся говорити «прощай»
Сонцю й деревам,
Людям і квітам.
Вчуся розуміти:
Можливо це ти бачиш востаннє:
Листя, що тріпоче, лякаючись вітру,
Квіти пізньої осені,
Воду калюж,
Світанок, мох, траву.
Вчуся прощатись.
Вчуся жити сьогодні.
Бо «завтра» прийде до когось.
Але чи до тебе – хто зна.
Тому ця епоха
Стала для тебе
Часом прощання.
Воно прийшло так невимушено
У твоє життя.
І не тільки в твоє…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530995
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
«Дивно,
все, що було застиглим,
літаючим бачити
в просторі.»
(Райнер М. Рільке)
Коли пишеш про цю війну – зриваєшся: починаєш усвідомлювати, що пишеш про війну взагалі. Хочеш написати якщо не про епоху сірого попелу, то про подію в історії – репортаж. Але знову і знову пишеш про те, яке то паскудне і жахливе явище – війна. Може тому, що всі війни так чи інакше однакові: на кожній війні є герої і негідники, але всі герої на одне лице і всі негідники на одну морду. Приходить нова війна, а люди все ті ж. Мародер – він завжди мародер: що в часи Юлія Цезаря, що в часи Авраама Лінкольна. І в армії Річарда левове Серце, і в армії генерала Чан Кай Ші були свої герої, що йшли вперед, бо так треба, бо іншим треба жити, і свої боягузи, що думали тільки про свою шкіру. Просто в різних арміях відсоток тих і інших був різний…
Під кулями приходять до голови несподівані думки. Під кулями думки не бувають сподіваними: вони або відсутні, або приходять невідомо звідки. Думалось: неправда, що християнські і буддистські монастирі подібні і по формі, і по суті. У буддистських монастирях шукають істину без особливої надії її знайти, а в християнських істина дана початково, треба лише прикласти зусилля, щоб не віддалитись від неї, лишитися у її казковому лоні…
Я ніколи не напишу про те, що бачив на війні. Про це написати неможливо. Люди не повинні знати і відчути все, що бачив ти на війні – це не повинна бачити нормальна людина. І ці жахи описати неможливо.
Саме перо протестує і відмовляється писати. Як описати те, що люди – мислячі істоти, що відчувають, думають, пізнають світ, створені по образу і подобію Божому за якусь мить перетворюються на криваве місиво з кісток, ганчірок і м’яса? «Я ходжу серед людей, а бачу уламки людей.» Ніцше писав про це як про метафору: писав про духовні уламки людей. А як описати це не як метафору, а як реальність – уламки людей на землі після обстрілу? Про шматки людських тіл, які лежать серед руїн села після вогню москальських «градів»? Як описати відчуття людини, що побачила яр заповнений людськими тілами? (Сепаратисти там розстрілювали людей, яких вони підозрювали у нелояльності, а потім скидали туди ж тіла і власних вбитих бойовиків.) Як описати поле, всіяне вбитими солдатами, яких ніхто не ховає, які так і лежать під байдужим небом? (Ми забираємо тіла тільки своїх вбитих солдатів і то після того, як вщухне перестрілка, і сапери перевірять і відтягнуть тіло – сепаратисти заміновують тіла наших вбитих солдатів. А тіла сепаратистів чи москальських солдатів – кому ж хочеться ризикувати життям, щоб їх поховати? Так і лежать…)
Бабуся щось несе мимо блок-посту.
- Що несете?
- Ноги.
Показує – справді несе людські ноги. Пояснює:
- Лежали біля хати, треба поховати, негарно якось…
Звільнили з полону наших полонених солдат. Один солдат був без рук. Сепаратисти відрубали йому руки. Як описати все це???
Я довго думав (колись): для чого я живу на світі? Який сенс життя? Мого, зокрема. Але я все зрозумів, коли в Луганській області люди вітали нас як визволителів. І плакали, коли ми змушені відступати… Для цього я зараз і живу щоб захистити наших людей від тих озвірілих виродків, що по той бік фронту.
Не всі, звичайно, сприймали нас як визволителів і захисників. Один місцевий виродок показав нам середній палець руки, коли ми їхали броні. Тільки він не врахував, що в мене патрон був у патроннику, а коли я бачу сепаратиста, то руки автоматично скидують зброю догори і сепаратист опиняється в прицілі. Я навіть не встигаю подумати. Реакція в нього теж була нівроку – кинувся тікати. Але куля літає швидше, ніж він бігав – він таки отримав два набої між лопатками. Більше середній палець він не буде показувати нікому. На війні як на війні…
Солдати з’їли БТРа. Шкода. Біля річки ми зловили здоровенну черепаху (на ній не було давніх ієрогліфів, інакше це був би китайський міф, а не сучасна війна). Я намалював на панцирі дві білі смуги. Назвали черепаху БТРом. Вона дуже кумедно повзала біля табору. Але хтось сказав солдатам, що юшка з черепахи дуже смачна. А їм так набридла одноманітна армійська їжа (якої до того ж бракувало). І з тої черепахи зварили юшку. Казали, що вийшло смачно. Я, щоправда, так і не куштував – мені було шкода нашого БТРа…
Це війна. Ернест Гемінгвей був правий: чим ближче до передової, тим більше трапляється прекрасних людей. Негідники ховаються в тилу. Або по той бік фронту – серед мародерів і тих, хто катує наших полонених. Це віна. Тут – біля себе – я бачу різних людей – але більшість з них чисті і прекрасні. Але ці прекрасні люди гинуть. Війна знищує найкращих. І плодить негідників. Колись Діоген, почувши фразу, що віна буцім то, знищує бідняків. Сказав: «Навпаки! Вона плодить їх у неймовірній кількості!» Ця війна крім бідняків плодить ще й негідників.
Біля нас постійно крутився кумедний песик. Ми любили його і годували. Війна породжує у солдат жорстокість, але одночасно і протилежне – сентиментальність. Солдати на війні особливо жаліють тварин. Того песика ми назвали Чебурашкою – за капловухість. Він завжди був біля нас, навіть коли ми стріляли – не боявся. Але за день до того, як наш взвод жорстоко обстріляли «градом», песик втік. Вони теж здатні передбачати майбутнє – песики…
Солдати сусіднього взводу поміняли полоненого сепаратиста на тушонку – на банки «п’ятачка в бронежилеті» (бо голодні). Чомусь мене це зачепило: до чого дійшло – людину міняють на продукти. У душі росло темним безлистим деревом якесь обурення і відраза до всього (о, не сприймайте мене як мізантропа!). Потім я раптом зрозумів: моє крислате обурення викликане не натуральним обміном (на війні натуральним обмін популярний як в епоху раннього середньовіччя – бо кожна війна це раннє середньовіччя – повернення темних віків, тільки в людську свідомість, а не на сторінки підручника) з участю людини (работоргівля), а самим фактом, що сепаратиста взяли в полон. Я сепаратистів ніколи в полон не брав і солдати мого взводу теж... Нічого так не принижує людину як полон – це найогидніше, що буває на війні. Краще вже подарувати ворожому солдату смерть. Тим паче, якщо він сепаратист...
Солдатські розмови інколи докучають: замість того щоб зосередитись на чищенні гармат і кулеметів, вони починають точити ляси (а що на війні не надокучає?) Розмова починається з однієї фрази, яку хтось кидає у простір:
- А Рільке теж служив в армії.
- Але його естетика не те що не армійська, вона антимілітарна: такий світогляд не сумісний з армією та війною.
- Не кажи. А ти читав його «Кам’яних черепах»?
- Це виняток. Рільке сентиментальний. Його містицизм відірваний не тільки від життя, але і від буття. Війна повертає до реальності. Навіть до критичного реалізму Антона Чехова. Хто зумів писати вірші про армію, так це Кіплінг. А прозу – Гемінгвей.
- Ернест суперечливий дивак по суті – початково суперечливий. Він роздирався між пацифізмом і грубою реальністю життя, що знаходить своє найбільш відверте на війні, яка по суті і сформувала його як письменника. Не був би він на фронті в Італії в Першу світову – не було б ніякого письменника Гемінгвея. Може був би хороший рибалка і мисливець з відповідними нарисами... У його творчості немає цілісності. Все розірвано. І фрази і свідомість. Немає концептуальності якщо хочеш... Може тому він і застрелився. Людина повинна розуміти для чого вона пише. Не можна писати «Прощавай, зброє» і водночас ладувати карабін для сафарі. Або – або...
- Але так чи інакше, його реалізм ближчий воїну, ніж безнадійність Барбюса з його «Вогнем» чи приреченість, що звучить в романі Еріха Ремарка «На західному фронті без змін». Правдиво, так. Але після такого роману хочеться застрелитись. Проза Гемінгвея – це слова сильної людини, що лишається чоловіком в нелюдських умовах, витримує випробування і перемагає... Тут треба розуміти, що «Прощавай, зброє» і «По кому подзвін» писали два різних автори – два різних Гемінгвея, бо це були різні війни, а значить і людина ставала інакшою. Це все одно, що порівнювати армію Гарібальді з армією найманців Борджіа...
- Цікаво, чому саме Борджіа вважають чи не найгіршим Папою в історії: певно, за те, що він носив тіару напередодні реформації – справді найбільшого з можливих великого розколу християнства – духовного розколу. І його бачать причиною цього розколу.
- Зовсім не тому. Борджіа ввів ratio в церковне життя, ставши найбільшим прагматиком, а значить найбільш світським Папою на святому престолі (антипап я не враховую). Ось вона – вершина ренесансу: на папський престол всадився Арістотель-матеріаліст.
- Цікаво, якби Папою в той час став Джироламо Савонарола: сама історія повернула би в інший бік. Реформація стала б ренесансом релігійної свідомості.
- Вона і так була ренесансом релігійної свідомості. Без перебільшень. Ренесанс був епохою перетворення релігії в античне філософствування і естетизм. Лютер спробував повернути релігії її початковий зміст. А заодно перетворити світські установи в церкву, або хоча б у частину церкви. Щоправда, вийшло навпаки – церква стала світською установою – новою... Недарма Кальвін вирішив стати світським Папою – релігія губила свій сенс, якщо все наперед визначено: якийсь апофеоз фаталізму. Майже, як в сучасній війні – все буде. як тому судилось бути...
І це говорили люди, які кілька хвилин тому були під обстрілом, а потім гатили з «Акації» у відповідь – так, що земля двигтіла... Світ остаточно перетворився на п’єсу-абсурд. Семюель Беккет відпочиває. Точніше він був пророком. Всі ми тепер чекаємо на Ґодо... А сонце поволі сходило, туман танув, я чомусь думав про протопопа Аввакума та його слова про «корабель вогняний» - ці уривки містичної метафізики: «Перш ніж народитись, був у Граді Сонячному, Небесному Єрусалимі: бачив сонце, розчахнуте як колодязь... Був я неначе вугілля розпечене, і раптом згас, і чорним став, і попелом власним одягнувшись, був скинутий у місиво весняне...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/05/18/6635.jpg[/img]
Отак, як жовтий лист паде
І роки падають додолу,
І не повернеш їх ніколи,
І не знайдеш уже ніде.
Живеш, не знаючи коли,
Тебе зірве поривом вітру
І фарб не вистачить в палітрі,
Щоб відтворить тебе з імли...
Наче дарунку від Небес,
Радійте щиро кожній днині,
Коли "гаплик" прийде людині,
Вже незворотний цей процес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528159
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Музику написав Микола Шевченко (Николя-бабА тут на сайті)
Виконує Марина Романович
Вишивала матуся сорочку.
Рівно хрестики клала в узір.
Я її не сховаю в куточку.
Бо у ній – я душею до зір.
ПРИСПІВ:
Одягну вишиванку красиву –
Мого тіла й душі оберіг.
В ній тепло материнське і сила,
Блиск очей, що в орнаменті ліг.
Одягну у театр я обнову
І до храму святкового дня.
Стан свій випрямлю ввись смереково.
На мені ж українське вбрання.
Ту сорочку, що мама розшила,
Збережу – це дарунок душі.
До грудей її ненька тулила,
Вишиваючи долю мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524389
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
[b][i]О время! О воспоминанья!
Ушедших дней вы мой итог!
Счастливый миг в любви признанья,
О, если б я озвучить мог!..
Я вижу глаз
Хрусталь сиянный,
Каскад каштановых волос
И слышу глас –
Родной гортанный,
Меня волнующий до слез.
Я знаю: ты душой свободна
И помнишь все еще меня!
Зачем тогда б тебе угодно
Лететь ко мне к исходу дня,
Являясь в сны такой красивой,
Такой желанной, неземной?..
С какой недюжинною силой
Во мне вдруг ожил образ твой!
О! Как мечтал тебя я встретить!
Теперь я этого боюсь,
Но на тебя при лунном свете
До исступления молюсь...
Так не стучись неугомонно
В мою распахнутую дверь!
В закон вселенной непреклонный
Как жизнь нетленную поверь!
Поверь, что встретимся мы снова, –
Пусть через многие века! –
Хоть будут прочные оковы,
Хоть встреча будет нелегка.
От сна очнусь и я, поверив,
Что быть нам в жизни неземной,
Что звездный путь во тьме отмерен,
Чтоб в Вечность плыть нам, как домой.
И, встретившись с тобой, восстанем
И так усердно, как и встарь,
В чертог любви навек поставим
Мы верности святой алтарь.
Сейчас же наш удел на свете –
Наш тяжкий, непомерный крест!
Не уставай, неси! Ведь где-то
Конец дороги все же есть!..
...О время! О воспоминанья
В забвенье канувших дорог!
Тот дивный миг в любви признанья,
О, если б вспять вернуть я мог![/i][/b]
14.04.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523067
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Я хочу, щоб діти родились,
Промінився сонячний круг,
Пташині мелодії лились,
Купався у пахощах луг.
Я хочу, щоб гір верховини
Вдягали зелене вбрання,
Барв́ила свобода хвилини,
Любов’ю сочилось життя.
Щоб миру набухлі зернятка
Крізь попіл зелом проросли,
Щоб батько, матуся, дитятко
Дух нації гідно несли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523846
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2014
«хай котяться вони …під три чорти...
оті світи...в яких тебе ...немає...» - [i]Гостя[/i]
Піду у ліс, де трави чарівні.
Зберу я сльози ангелів-конвалій,
До серця пригорну, як у ві сні,
Де ти мене нестямно так кохаєш...
Так солодко, так хОроше мені…
Тримає на землі мене кохання.
Зрадлива доле… Дні мої сумні...
Не відбирай оцей політ останній!...
Усе мине, від зливи - до тепла.
Запишеться на крижані скрижалі.
Тож дай напитись з цього джерела,
Пізнати те, що прагнула в печалі.
Як доведеться риску підвести,
Між тим, що хочу я, і тим, що маю,
Хай котиться воно під три чорти,
Оте життя, де я тебе не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499687
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Не дивуйтесь, якщо я заплачу,
Бо у пам’яті знов постає,
Безтурботне, мов сонячний зайчик,
Босоноге дитинство моє.
Я в бабусі розраду шукала
У старенькім вишневім саду.
Там природу і світ пізнавала,
І не відала ще про біду.
Iз осіннього жовтого листя
Дивний одяг робила лялькам,
А з калини й пасльону – намисто
Та сережки сільським дітлахам.
А в п'ятнадцять сама залишилась,
Не доросла, та вже й не мала.
Так дитинство моє закінчилось,
По колючій стерні я пішла.
Хоч лякала незнана дорога
В невідоме тоді майбуття,
Та завдячую людям і Богу
За пристойно прожите життя.
Добрі люди мені зустрічались,
Мабуть, доля мене берегла.
Їм віддячить завжди намагалась.
Як би, люди, без вас я жила?
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499309
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Виповзає смуток, як бридка багнюка,
холодить довкілля, і хапа за руки.
Засліпляє очі, говорить: "Дурепа,
знай, любов згасає, ніби сигарета.
Не принижуй душу, і не клич кохання,
твої гіркі сльози - жалібне скавчання.
Що було - минуло, стане що - побачим,
треба примиритись із життям собачим."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499175
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Я буду вам всміхатись щиро:
кати, загарбники, сатрапи.
Позбавили Вкраїну миру -
брудними пальцями на мапі.
І так, всміхнуся, солоденько,
до столу яства подаючи,
що ви всі здохнете... тихенько,
з"їдаючи шматки гадючі.
Без непотрібної бравади,
без лозунгів "за праве діло"
ми вас позбудемося, гади,
щоб в нас жовтіло та синіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498109
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Посадила я город, посіяла квіти,
Причепурю хату гарно і буду радіти.
Ворог лютий не посіє в мою душу смуту,
Не пущу у неї відчай, подолаю скруту.
Хай не тішаться до часу вражими прокляті –
З качалкою, а піду - землю захищати.
Не віддам її нікому знову на поталу,
Бо немало вона лиха за віки зазнала.
Хто я є на цій землі ? – Жінка-українка –
Берегиня всього роду, не якась чужинка.
Ворог підлий і зухвалий, а правда за нами,
Єднаймося – Бог у поміч, на бій з ворогами!
01.05.2014р Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496201
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 12.05.2014
Квітує сад. В його гілл́і синичка
І горобець дуетом спів ведуть.
І пахне перша скошена травичка.
По тротуарах мами з дітьми йдуть.
Заснула киця, у клубок зігнулась.
Поніс хмарину вітер, мов ясир.
До сонечка кульбаба потягнулась.
Так виглядати може тільки мир.
Але сьогодні рай такий не всюди.
Реальність, хоч здається, ти у сні:
Ненависть клекотить у людських грудях,
І кров невинна зовсім не в ціні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495106
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Моя знедолена,
стражденна, Україно,
За що Тебе москаль
все зводить нанівець,
За що Тебе ненавидить
так люто?
Черговим брудом
креслить папірець.
Чому боїться так
Твоєї мови ?
Чому любов до Тебе
сіє в ньому зло ?
Чому ? Чому ? За що ?
о мій , НАРОДЕ ,
Він гадить в Наше
чисте джерело ?!
Чому він крові хоче,
крові України ?
Чи ж мало вже напився
за віки ?
В Батурині, на Соловках,
в ГУЛАГу,
Забравши колосок
з дитячої руки !
Чи лиш за те,
що Ти на Світі Є ?
І на СВОЇЙ землі
болієш за СВОЄ ?
В рідній землі
плекаєш древню мову
І гордість й честь
тримаєш за основу.
Якщо не хочуть
нас почути -
Не розмовляти,
діяти вже треба,
СВОБОДА манною
не впа́де нам із неба !
04.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490295
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Ми по обидва боки барикад.
І мені гірко, боляче за тебе.
Моє життя не райський диво-сад,
А тобі що – падає манна з неба?
Чому тремтиш осиковим листком?
Виконуєш негідні забаганки
Цих холуїв, що узяли «райком»
І хмарою закрили нам світанки.
Вірніше, не взяли, а були там –
Райкомівські нікуди не дівались…
Ганьба двадцятилітня наша, срам,
Під владу кожну вправно лицювались.
Тебе женуть і ти ідеш – рабиня,
Охороняти їх адмінресурс…
Ти у своїй родині – берегиня,
Який для неї вималюєш курс?
За все прийдеться звітувати небу
І за свої діяння і слова.
Почує, з часом, що онук від тебе,
Як запитає – де тоді була?
09.02.2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478579
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 21.03.2014
Так хочу писати про зорі,
Про місячне сяйво вночі,
Та серце щось інше говорить,
Ідуть на Майдан палачі.
Невже таки кров’ю омиють,
Людей, що за правду стоять
І підлістю знову прикриють
Свій злочин , щоб знову брехать!
Молюся, що це лиш страшилка,
Газетні шпаргалки і бруд,
А може це просто помилка,
Й не прийде з кийками Беркут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472813
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Вином вишневим відзорІв світанок,
Спустивши човен місячний за край ;
І ледь помітний інію серпанок
Покрив голками гострими курай ...
Хрумкочуть льодом заспані калюжі -
До пІвночі збирали кришталі,
Та черевики зношено -байдужі
Ступають всюди, ніби королі ...
В єдиній хмарці проростає сонце,
Ховає до криниці сонми снів ;
І на замерзлій виноградній ґронці
Десант пташиний щось зажебонів ...
На клапті снігу, вишиті слідами,
Ліг відпочити вітер після справ ...
І добрий ранок срібними ключами
Зимовій днині браму відчиня ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472681
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
На дні
Ще декілька жарин
Золою вкритих.
Тепло
Пригашених картин –
Дереворити.
Там скарби
Спогадів і дум
Моїх веселих.
До вас
На раут я їду –
Тримайте келих!
Життя
Прожито недарма.
Та й не прожито.
Тому
Із звітом і нема
Чого спішити.
Чи милувати,
Чи карать –
У волі Божій.
Мені б
Хвилину обійнять,
І випить кожну.
Мені б
Зігріти кожен день
Добром і словом,
Доки
Перо не упаде,
Не стихне мова.
А щоб
Відчути це тепло
Землі на дотик,
Щоб Слово
Ділом проросло –
Я –до роботи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472646
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Не знаю, земна чи приземлена
Та мені не потрібен Олімп.
Мої очі до Бога звернені:
"Боже, дай нам насущний хліб...
Сил і віри дай мені, Господи,
На тернистих життєвих шляхах,
Ти за руку мене веди
Моя доля у Твоїх руках.
О, Всевишній, благаю Тебе,
Бережи моїх рідних завжди,
Подаруй мені щастя земне,
Від найближчих біду відведи.
Силу волі і мудрість зішли
В моїх вчинках і в моїх словах,
Щоб любов була в серці завжди
Й не торкався його гнів і страх..."
Я Олімпу вершин не прошу,
Ані слави, ні перемог.
Лиш шепочу молитву свою-
Вся надія моя - то є Бог.
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472566
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Хвосты есть разные – пушистые, не очень,
Из перьев, волоса и меха, - полный фарш.
Найдете подлиннее. Без. Иль покороче.
Такой у них, красивых, чудо – макияж.
У человека хвост давно уж отвалился.
Зачем он нужен – мух гонять и комаров?
То – звери, птицы. Человек же отличился.
Блистать и хорохорится и «без» готов.
Вы ошибаетесь насчет HomО бесхвостых.
Хвостов полно, каких угодно, просто жуть.
И это доказать, пожалуй, даже просто.
Ну есть хвосты. Хоть верть, а то, простите, круть.
Спросите женщину, которой, ну,.. за сорок,
Ей сколько лет? А застесняется едва: -
«Мне тридцать. С хвостиком» - Как из бутылки корок.
А хвостик этот километра… тридцать два.
А вот еще. Жених пришел. И интересно
Узнать о женщине – а вдруг она – с «хвостом?»
А «хвост» - сопливые двойняшки, если честно.
И женишок себе: «Атас, милок, кругом!»
Распушил хвост и необычного он корчит.
Вы думаете, что павлин? А вот и нет.
То – гистрионный тип. Нарцисс, если короче.
Ему мечтательно никто не смотрит вслед.
Хвосты в зачетке примостились, словно гуси,
Гогочут на заросшем ряскою пруду.
И ты, хвостатый, исполнительный, что трусишь?
Готовишься к экзаменам в тупом бреду.
Вот так коллекцию хвостов мы здесь собрали,
Бери на выбор, прицепи и будь здоров.
Хотя с хвостом ходить согласны мы едва ли.
Пусть будет дивной привилегией ослов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472282
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Небо светится нотным станом,
В ля-миноре идет расклад;
Тема ночи звучит органом,
Пропуская мажорный лад.
Обжигает звук стертых клавиш,
Проникает сквозь сумрак в грудь,
В мир реальный тропу теряешь,
Ощущая мелодий суть.
Желтоглазое бра на своде,
Отрешенно льет бледный свет...
Замер ветер - стоит на взводе,
Но команды для фона нет.
Наслаждаются все в округе,
Даже птичий не слышен глас
И лишь там... в заполярном круге,
В это время играют джаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472283
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Сьогодні мучуся я від безсилля -
Здобути важко зміни у житті...
Ти, Україно , вслухайся у біль мій!
Не загубися знов у небутті!
Бо ти для мене – зіронька незгасна,
Ковток повітря, свіжої води,
Як непорочна діва, ликом ясна,
Для мудрого добра вже відродись.
Збиткуються немало над тобою,
А ти все родиш гідними людьми,
Оплутана бідою і нуждою,
Що не змахнути дужими крильми.
А ти змахни і скинь усю цю нечисть,
Що упилася в тебе, як кліщі,
На наші обіприся, рідна, плечі…
Не зрадимо ні вдень, а ні в ночі.
2001р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472229
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
До всесвітнього дня слова "дякую".
Я Богу дякую за те,
Що народилась,
Що я така, якою є,
Що не зломилась.
Що поруч матінка була
Зі мною мила,
Що годувала, підняла,
У світ пустила.
За весь земний до нині путь,
За дім, родину,
За цвіт, пташину, що несуть
Тепло у днину.
За діток і онуків теж -
Насліддя роду,
Котрих кохаю до безмеж,
Як риб'я воду.
Я Богу дякую за те,
Що українка.
Що чиста в мене поки є
Іще сторінка,
Де дописати прагну те,
Що спланувала.
Я Богу дякую за все,
Що маю й мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471830
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
У велелюдді сонячного Риму,
Чи в Лісабоні, може, чи в Берліні
Вперед іде не схильна до екстриму
Проста і щира жінка з України.
Крокує, придивляючись до Світу,
За що – не знає, - несучи покуту…
Волоссям хоче бавитися вітер,
А у очах десь причаївся смуток.
Чому й за що, хто може відповісти,
Покинула свій дім, свою родину?
Чому у грудях незбагненно тисне
При згадці про залишену дитину?
І як же так – ніхто не потребує
Ні знань її, ні рук, а ні уміння
В країні, за якою біль нуртує
Й забути не дає її сумління?
В краях чужих не солодко буває –
Прислугою ходити між «панами»,
Де хтивий погляд по ногах «стріляє».
…А ніч мине в сльозах між подушками.
Та день новий до справ нових закличе,
Й во ім’я честі й гідності Людини,
Мов королева, горда і велична,
Крокує Світом Жінка з України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471998
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Не можу вільно дихати і жити,
Не можу в серці бога прогнівить.
Коли її опльовують бандити,
Коли вона, розтерзана лежить.
Їй не жалкую небо прихилити,
В часи сумні, коли їй так болить.
Не дам кохану, матір погубити,
Допоки простір язвою ятрить.
Моя Вкраїно люба незборенна,
Трипілля вічність в пісні соловїв.
Для ворогів ти досі не збагненна,
Хоч не була, пещенцем у богів.
Гієни дикі жили твої рвали,
Від крові плакав по заплавах брід.
Це ж, як хорти зацьковані кусали,
Коли на землю, падав й небовид.
Та не змогли, ні знищить ні убити,
Замало стріл та зброї у горил.
Отож живеш і далі будеш жити,
Благословили, предки із могил.
Зникали орди, гинули народи,
Пішли назавше в сутінки віків.
А ти, кипуча й досі повновода,
Як глиба в річці, серед ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471792
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
В серці вільної країни
Звили гнізда хижі птахи.
Сіють лють, жахи і страхи
І невинні корчать міни.
Жаждуть крові гострі дзь́оби,
Все нові шукають жертви.
Та ловці воліють вмерти,
Ніж схилити горді л́оби.
Божа близиться правиця.
Зло впаде. Тримайтесь, круки!
Сіті вже беруться в руки.
Кров людська - то не водиця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471714
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
(Музика, запис, виконання - Микола Шевченко)
И снова – пятница. Как мило.
Успели лишь моргнуть разок.
Бег времени закоротило,
Вновь жизни отсекая срок.
Мелькают лица. Скачут звери,
Вчера – змея, сегодня – конь.
Снегами сыпятся потери,
Мы собираем их в ладонь.
Как зеркала меняют лица!
Порой смотреть невмоготу.
А что в душе… Что там творится,
Когда со света – в темноту?
А мы больны – стихами, снами.
Мечтаем, верим, любим, ждем.
И сонмы звезд над головами
Поют, блистая, ни о чем.
А мы упрямо пишем песни
И вдохновенно их поем.
И счастливы, когда мы – вместе,
Молчанье звезд нам нипочем.
Мы складываем все потери
В сундук. Подальше. Под замок.
Поднявшись, отворяем двери
Навстречу Солнцу – на восток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471356
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Поспіх шукаю рукава,
Душа ж - спочинку.
Мабуть – таки, іще жива…
Коли в затінку
Схилила думи над столом
Щойно прийдешні,
А ті, колишні, за вікном,
Клубком у клешні.
Що ж так стривожило єство,
Що надломилось?
Так, наче випила «по сто»
Й брудом умилась…
Я не співаю дифірамб
Такому світу.
Подих стискає лишком «дамб»,
А того ж віку…
А мрія, віра, воля…де?
Без них несила!
Кажуть, що доля так веде…
І я безкрила?!
Як світ, направду, знахабнів…
Я ж залишаю
Руки для крил, без рукавів…
І…ввись... злітаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471306
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Мир – серый. Затянуто сумраком небо.
И капли тумана с ресниц оголенных ветвей,
Таких почерневших, стекают. И слепо
Горят фонари вдоль уснувших затихших аллей.
Звенит одинокий трамвай, рассекая
Упрямо, привычно, неспешно печальный простор.
Как будто ты вдруг оказался у края
Земли, разглядев бесконечность беспечно в упор.
Там что, за туманом, дома поглотившим?
И не разглядеть, и не вспомнить, что там, на краю.
И даже пришельцем себя возомнишь ты,
Упреки свои посылая в душе январю.
Ушло подуставшее летом светило,
Взяв отпуск бессрочный, ушло, не спросясь, на покой.
И серое море, что жарко манило,
Зальет берега ледяною высокой волной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470229
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Сонце зайшло за лісосмугу,
Залився перцем небосхил.
В червонім сяйві серед лугу,
Між сивих пращурських могил
Сиділа бабця дуже квола,
В руках тримаючи букет,
Перед хрестом старим додолу
Для гав насипала канхвет.
Вона ридала, з того зморшки
Неначе м’якли від води.
Їй усміхалися волошки,
Голівки рути й череди.
І було чути, як старенька,
Сповнена тугою, журбой,
Засохла нібито опенька,
З хрестом ділилася бідой:
– Кого зростила я, Іване?
Мені хвала йде від людей,
Проте найбільше горе дане
Від рідних, від своїх дітей.
Один на фермі головує,
В полях збира врожайний хліб.
Він найманців чужих годує,
А рідну матінку – сусід.
Молодший наш такий учений,
Він археолога здобув.
Земель об’їздив – край вселений,
А рідне селище забув.
Він раз на рік листівку ма́рку
Прислати може до йменин,
А я тоді прошу Одарку,
Хай прочитає, як там син.
Медаллю, каже, наградили,
Бо цінну знахідку знайшов.
А я благаю вищі сили,
Аби хоч раз у двір зайшов.
Гадала, донька білолиця
Розвіє ген жіночий плач.
Мар’яна з’їхала в столицю,
А муж у неї мов палач.
Сам їздить із директорами,
Її закрив, неначе в хлів.
Яка там подорож до мами?
В самої трійко дітлахів.
І я тепер одна, Іване.
Зростила, дáла, що могла.
Одарка ходить, баба Ганна,
В цілому, в хаті я одна.
Тебе младим цей світ пом’янув.
Ти все казав: дітей рости.
І хоч би раз із неба глянув,
У що ці дітки проросли!
…Там, де в полях зростає рута,
І перцем сходить небосхил,
Старенька мати, ніби пута,
Скинула душу між могил.
Коли зайшло за лісосмугу
Червоне сонце, все село
Померлій віддало заслугу.
А рідні дітки, хоч би хто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449022
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 02.01.2014
Вірю, що завтра буде день -
Хороший, наче мак розквітлий.
Нам кине Бог зі своїх жмень
Пучки добра, тепла і світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469048
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Ген свіжий вітер полірує небо,
Що заблищало, як на річці – лід,
Лиш серед блиску – хвіст вогненний Геби*.
Зима лишає в просторі свій слід
З пухких сніжинок, вікон візерунків,
Що розмальовує юнак – мороз.
А під ялинкою вже подарунків
Збирається святкових цілий стос.
Бо ж – Новий рік! І кінь у синій гриві**
Мчить крізь морози, мчить крізь щільний час,
Щоб у натхненнім, люблячім пориві
Відкрити в щастя двері для всіх нас,
Бо наша доля й наша ціль висока –
Це Україна в мирі і добрі,
В серця вселилися б і мир, і спокій
В цій неспокійній, нелегкій порі.
Нехай в усіх оселях радість буде
Зимою, влітку, в кожен – кожен час.
Нехай всміхаються щасливі люди.
Вітаємо із Новим роком Вас!!!
*астероїд, що названий на честь богині Геби
**синій дерев”яний кінь – символ 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468514
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Не хочу їхати з Майдану –
Мені, напрочуд, тут спокійно.
Тут нині твердь і наша Січ,
І по-родинному надійно.
Бо народилася ізнов –
Нескорена, міцна держава –
В якої буде майбуття
І гідність і велика слава.
Вогонь багаття очищує
Від безнадії і розпуки…
Злітають в небо у пориві –
Натруджені і сильні руки.
У казанах мирно кипить
І упріває добра каша,
Майдан усмішками зорить,
Чекає змін країна наша.
Тут наша Січ і той рубіж
З якого відійти неможна.
Попереду груднева ніч –
Холодна, знакова, тривожна…
20.12.2013р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467300
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Прийшов сточнИк і ну давай різьбити
По склу, траві, такий мороз – митець.
Різцем розмахує, його і не спинити,
Та й мчить біжком, гризюка, навпростець.
Гурманом хмари сунуть височінню.
Байчар – вітрисько – грімний, не грипА,
Варгатий, свище в дуду без журіння,
У кошик грициків насіннячко збира.
Та ба… Ізнов противна блюхавина.
У блякувату сиплеться траву
Чи сніг, чи дощ, моква якась невпинна.
Це – абомовня осені в саду.
Дуби забули багриніти, стогно.
Сторчки від вітру, шепче осока.
Пішли удаль грімниці, дні спекотні.
Парує кава. ГІрка і терпка.
Рідковживані слова:
сточник – різчик (по дереву),
біжком - бігом,
гризюка – сварлива істота,
гурманом – купою,
байчар – пліткар,
грімний – сильний, голосний,
грипа – неповоротка істота,
варгатий – губастий,
журіння - журба,
блюхавина – дощова погода,
блякувати – линяти,
абомовня – відгомін,
багриніти – зафарбовувати в пурпурний колір,
стогно – насправді, звичайно ж,
сторчки – сторчма,
грімниця – блискавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464906
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 09.12.2013
Україно! Рідна ненько!
За що ти страждаєш,
За що оце яничарство,
У собі тримаєш.
Мабудь за те, що ми добрі,
Довірливі люди,
Де терплячі у гидоті,
Та байдужі всюди.
Горе тим, що поховались,
У темінь безбожну,
Свої душі запродали,
В лукаву гидоту.
Як не стидно депутату,
За нашу країну,
Обіцявся демократом,
А став анархістом.
Увесь народ на державу,
Працював під гнітом,
Тепер влада без страху,
Собі служить твердо.
Не від Бога наша влада,
Що людей карає,
Бо всі бачим як наш гарант,
Лукаво співає.
Демагогія нам дана,
Від злої комуни,
Подарила вождя-пана,
І його кравчучки.
Як комуна пропадала,
Єдналася згода,
Атеїсти повернулись,
Лицем до народа.
Закричали на весь голос,
Слава Україні!!!
Щоб в довір"я ввійти з Богом,
В християнській вірі.
Клялись небом і землею,
Народу служити,
Покінчивши все з брехнею,
І у згоді жити.
Говорили, балакали,
Вкраїна багата,
Може жити не робити,
За земні багацтва.
Вони народ обдурили,
Владу в руки взяли,
Все багатство розділили,
Торгувати стали.
Наш володар роздержавив,
Багатство країни,
Усе віддав до лукавих,
Залишив нам ціни.
Наш володар спекулює,
Ціни повишає,
А зарплату ізолює,
На місці тримає.
Все вивезли за границю,
В лукаву Росію,
А народу залишили,
Недоступні ціни.
Чиновники біснуваті,
Людей не вважають,
Без зарплати залишають,
Про себе лиш дбають.
Бюрократи в нас керують,
Над нами панують,
Святу правду нашу псують,
Кривдою торгують.
Колишнії бюрократи,
Стали демократи,
Виробництва всі взяли,
Приватизували.
Депутати ввели закон,
Звуться всі панами,
А це значить бідний народ,
Буде в них рабами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464437
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Боже, не дай кепкувати сволоті
З наших дітей. Материнського болю!
Боже, не дай затоптати в болоті
Наших надій, сподівання на волю!
Ми не святі, Боже! Ми - не герої!
Ми - непочуті. Биті. Мордовані
Ми - проти долі, як полин гіркої
Йдемо вперед шляхом неторованим
Боже, почуй громове стоголосся
Твоїх дітей. Тут. Зимової днини.
Полум ́я гніву у нас зайнялося
Боже, будь з нами цієї години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464205
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Заколисує втома
всі сполохані вісті...
Голосуємо вдома -
телевізору відсіч...
Всі новини - непотріб,
десь у "кошик" та швидше...
обіцяємо вкотре:
краще гумор... Дивися!...
Але Савік з екрану
посміхнеться: як хочеш...
і ти знов собі зрадиш...
знов політикам в поміч...
а майдан все чекає,
чи терпіння зашкалить,
чи заставить безправ"я
всіх зібратись одразу...
а чи знову на посміх
ми здамось, в цю оману,
і думки про Європу
будуть сном чи дурманом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462238
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 23.11.2013
Обіцяний нам «братом» рай
У пекло зАвжди переходив.
Хто землі силу віддавав,
То на ній злидні і знаходив.
І ті, що потом поливали
Клапоть малий землі своєї,
Останній прихисток свій мали
Не у могилі – у траншеї.
І чорні дошки край села,
І рівчаки глибокі рили,
Усіх хотіли закопати,
І клеймо «ворога» ліпили.
І не дзвонили по них дзвони,
Молитвами не відспівали,
Тоді були такі закони –
Життям людей не вартували.
2011р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462248
дата надходження 23.11.2013
дата закладки 23.11.2013
Зрелый вечер. И холод – на улице.
Нам тепло. Горячо нам с тобой.
Пусть Луна хитро-мудрая хмурится,
Нам «не светит» сегодня покой.
А ноябрь вдруг зацвел маргаритками!
Ярче звезд – лепестки под окном.
Губ касаниями ненасытными
Обжигает искристым огнем.
(Мое фото "Последний штрих сгорающего дня")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461884
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Хочу верхи на коні
В поле серед квітів
Щоби мчати, наздогнати
Невловимий вітер!
Хай летить мій вороний
Коник, мов на крилах
Розвівається сорочка
Шовковим вітрилом!
Хочу викрасти Її
Місячної ночі
Захмеліти - задивитись
У зелені очі
Десь пристати до циган -
Там, де їхні шати
Молодим вином кохання
Ніжно пригощати
"Грай же, ци́гане старий!
Грай же! Гей, ромале!
Щоби ночі оцієї
Було нам замало!"
Щоби кругом голова.
Спо́вна. Доостанку.
До знемоги. Донесхо́чу.
До самого ранку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461855
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Дивись, як Місяць тихою ходою
Шукає шлях серед мільйонів зір.
І ми йдемо, за руки, вдвох з тобою
Дорогою крізь терни до сих пір.
Скажи мені, що я тобі потрібна,
Як дощ - пшениці, Місяцю - Земля.
Твій погляд – Сонце – ясний, теплий, рідний,
А я – вода джерельная твоя.
Колись спітка розчарування вирій.
Та гравітацію ніхто не відмінив.
Ми будемо разом. І наша щирість
Зітре розлуки біль і весь тягар вини.
Це не завадить гідно пролетіти
Крізь морок холоду і сутність небезпек.
Нехай там сонячний вирує вітер.
Тебе знайду крізь тисячі парсек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460277
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
«Та щось уже не так і не туди.
Хіба ж чекала зради і біди?
Нема здоров”я. І ніхто не любить.
О, я нещасніша, ніж інші люди».-
Отак брела, намокла під дощем,
З тяжкими думами, у серці – щем,
Та ще й склероз напав відразу рано –
Забула ж бо купити я сметану…
І повернула знов до магазину. Тож бреду,
Похнюплена, щось думаючи про свою біду.
Дивлюся – в возику сидить нещасний чоловік
В плямистій формі. Незворушний. І без рук. Без ніг.
З торбинкою для грошей. З поглядом пустим.
Такий же молодий! Я скам”яніла. А за тим
Поклала чоловіку купку грОшей. І свій гріх.
(Хоча купити руки й ноги він уже б не зміг…)
Моя спливла краплиною в руці
Біда. Й не дощ скотився по щоці.
Напав на мене сором. І відразу
Цей сором з”їв всі негаразди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460037
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
На выходе, с восточного портала,
Смиренно дожидался час рассвет,
Но туча, не сходила с пьедестала,
Собой загромождая солнца свет.
Уж вышло, ночи, красоваться время
И за рекой пропели петухи,
Но дождь, протяжно нес по небу бремя,
Смывая осени последние штрихи.
Томится утро в зале ожиданий
И до предела раскаленный луч,
Не выдержав столь затяжных прощаний,
К земле шагнул с высоких горных круч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459891
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013
Ти бачив – світилося море?
Так дивно, як зорі нічні.
А хвилі котили узори
На плечі, на руки твої,
І пестили ніжно волосся,
Тремтливо торкалися губ…
Те сяйво примарно плелося,
Тримало нас на бігу,
В обійми штовхало, благало,
І чари вогнів на воді
Тоді нас удвох повінчали.
Які ж ми були молоді!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459259
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Она ушла, порвав цвет ночи в клочья,
Туда, где златоглавая луна,
Дарила свет любви и непорочья
И губы слаще меда и вина.
Испуганным, безропотным младенцем,
"Душа вдыхала запах молока",
Войдя в цветущий рай переселенцем,
На прошлое смотрела свысока.
Разорванные цепи прошлой жизни,
Сданы в утиль промчавшимся годам
И вот теперь, не совершая тризны,
За счастье новой жизни все отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458958
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Я щось згубила, те, чому була так рада.
Хотіла більшого, було ж і так немало.
Тепер лишилася непевна, безпорадна.
Чогось, незламная, чекала й не дістала.
- А що тепер? – сказала тихо
На вушко рідна вже, як сестронька, печаль, -
Згубила щирість, радість сміху,
Як ніч накинула на лик Землі вуаль?
Якась дорога вся задощена, непевна.
Думки ліниві (сплю, чи що?), сирі, неквапні.
Та ще…
Стріпнулась.
Лине музика Шопена.
І враз вони шикуються в фігури Хладні*.
Де простір?
Час?
Космічні звуки
Чарівно пронизали вранішню імлу
Й мої думки.
І ніжні руки
Мене обнімуть. Їх довірюся теплу.
*Фігури Хладні – від звукових вібрацій частинки сухої речовини на пластинці збираються в чіткі геометричні фігури.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458775
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Десь дріма в ріці вусатий сом.
Пташки ж галасують за вікном.
Небо рученята простягає.
Доброго всім дня воно бажає.
- Прокидайтесь, любі, день настав.
В школі вас чекає море справ.
Ігри і навчання, друзів коло,
Мудрості росте там, зріє колос.
Промінь сонця скаче стіні,
Мов лоша на лузі в табуні.
В Злати, у Назарчика, Софії,
Будить світлі та казкові мрії..
- Умивайтесь, вправи йдіть робіть.
Лінощі при корені рубіть.
Ну, хто найпроворніший між вами,
Перший у дорозі за знаннями?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458889
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Я люблю Стрий, бо там моє коріння,
могили рідні, батьківський поріг.
Тут не одне зростало покоління -
За те ким є - вклоняюсь їм до ніг
Тут моє все: повітря, річка, гори,
старий бамбетель, дідовий креденс...
І той самотній ясен на оборі,
що гіллям зачепився до небес
Тут моє все... Тут батькова дорога
бере початок. Батько босоніж
її пройшов... І, помолившись Богу,
також пройду шляхи й дороги ті ж
Пройду! Не відступлюся ні на йоту,
в кінці зроблю невтішне відкриття -
у тих доріг немає повороту,
що з тих доріг немає вороття...
Я вже давно в зеленому Франківську
та щось наснився ясен той старий...
Він тут, у серці, поруч, близько- близько...
Привіт дитинство! Здрастуй, любий Стрий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393120
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 05.11.2013
(Заменялки*)
Порой мне жизнь устраивает ШОУ,
То – тихий омут, то, бесспорно, ШОК,
То ШИК, то бедность нападет порою
И вцепится, как ШИП, в родной порог.
Под шорох ШИН и шепот тихий ветра
Лечу я в осень (кто наряд ей ШИЛ?).
Живу то в радости, объятьях света,
То сунет кто мешок колючих ШИЛ.
Но мир мне МИЛ, пусть МАЛ ее подарок,
Но он подарен мне! Ведь я, как МУЛ,
Тащу свой груз сквозь тернии недаром,
С надеждою вперед, и не без МУК.
А то, МУР-мур, такой мой мир приятный, -
Война – лишь в тире, скоро – южный ТУР.
В дверь – ТУК! – открылась. Море пеной пятки
Щекочет нежно. День уже не хмур.
О, ТАК прекрасен МАК среди пшеницы.
Сияет в небе чистом солнце – МАГ.
Мне каждый МИГ, - с дождем и пеньем птицы,
МИР дорог! На Земле. И в небесах.
*В каждом новом выделенном слове заменяется одна буква.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458559
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 05.11.2013
(Спроба передмови до книги Шона Маклеха "Кам'яний Трамвай")
«Так листя шумить
І падає наче дощ…»
(Бо Цзюй І)
Перед Вами незвичайна книжка. Незвичайна у багатьох аспектах. Вірші починають писати в юності. І тоді ж кидають писати поезію. Як Артюр Рембо – все що він написав він написав у дев’ятнадцять. Потім писати кинув. Ще гірше, якщо людина пише в юності геніальні твори, а потім шкрябаю пером бездарну писанину, заробляючи цим на шматок хліба з маслом чи (ще гірше!) отримуючи за це дивіденди у негідників, що мають владу. Тут же ми бачимо якийсь парадокс: людина почала писати вірші (і прозу, зрештою, але інколи це одне і те саме) не просто в похилому, а в древньому віці, коли перевалило за дев’яносто сім. Щоправда, автор стверджує, що почав писати давно - не від учора (у чому я особисто глибоко сумніваюсь), писав мало не все своє довге життя (хоча чи буває життя довгим?) в тому числі українською та гельською. Але як мінімум більшість творів, що є цу цій книжці написані Шоном Маклехом коли було вже йому за дев’яносто. І тут я подумав ось що – автор правий. Писати вірші потрібно коли чуприну відбілив осінній сніг сивини. Для істинної поезії потрібен спокій і відчуття довгого шляху – пройденого шляху (хоча шлях ніколи не закінчується, але в будь-якому випадку, для того щоб отримати право писати вірші треба добрий шмат шляху пройти). Якщо в поезії відсутнє осмислення буття, то постає питання чи дійно це є поезія. Писати можна про що завгодно. Світ переповнений поезією. Тільки це не всі помічають. Лишається тільки побачити це, зобразити, занотувати. Істинна поезія відрізняється від писанини в першу чергу нескінченністю глибини, що ховається між словами, тією безоднею в якій кожен читач блукає самостійно, шукаючи свої шляхи.
У нинішньому постмоденовому світі всі прекрасно розуміють, що форма це вторинне, рима тільки заважає справжній поезії – це добре розуміли класики японської літератури, що свідомо відмовились від рими. Верлібр став вираженням індивідуального "я" сучасного інтелектуала, якому тісно у будь-яких формах і обмеженнях. Верлібр не всі сприймають і не завжди бачать у ньому поезію. Хоча він такий же давній як світ. І ще невідомо що було раніше: зліплений перший глек з глини чи проголошені перші слова верлібру. У цій книжці верлібр не випадковий і не вимушений – він закономірний і необхідний. Ця форма інколи єдино можлива для конкретного твору – кудлатого як ірландські скелі, що поросли мохом. Хоча автор не цурається римування – коли це потрібно.
Ернест Гемінгвей колись назвав Париж «святом, яке завжди з тобою». Читаючи книжку «Кам’яний трамвай» старого відлюдника і філософа Шона Маклеха, я подумав, що Ірландія в його творах це журба, яка завжди з тобою. Тільки тут Ірландія поступово розростається до масштабів світу. І вона не просто «росте як гриб» як «протрухлий український материк» у творах Василя Стуса, Ірландія заповнює собою Всесвіт виростаючи навіть не до розмірів земної кулі, а охоплює сонячну систему і ковтає галактики. Воно й не дивно – для кожного ірландця Ірландія там де він є – у його серці. І якщо ірландцю судилось помандрувати у потойбічний світ – байка – до раю чи в пекло, там теж буде невеличка Ірландія. В Ірландії завжди було місце і для пекла, і для раю. Так чому ж раю і пеклу не вмістити в собі по Ірландії – хоча б по шматочку.
Ми вже звикли чути про «англомовну ірландську літературу». Сам вираз є по суті абсурдним. Це все одно що говорити про «російськомовну українську літературу». Але факт лишається фактом. Ірландці втративши свою мову (майже повністю, у переважній більшості) зберегли свій дух і свою сутність. Ірландець завжди лишиться ірландцем куди б він не потрапив і як би його не намагалось переробити суспільство. Ірландець впізнається у юрбі, навіть якщо він без зеленого капелюха в День святого Патріка.
І в цій книжці втілився новий абсурдний феномен (а що в нинішньому світі не абсурдне?) – «україномовна ірландська література». Ірландець, що пише українською у віці 97 років – це щось сюрреалістичне. Це якась картина Сальвадора Далі, що вдерлася без дозволу у наш божевільний світ. Ми постійно боялись (чи то не наважувались) творити літературу космічну, постійно скочувались до хуторянства. Якщо мандрували в космос, до повертались до садку біля хати, бо там кинутий якір, бо без того шматка землі ми ніщо. Усвідомити, що в туманності Оріона може бути шматок України для нас неможливо. І раптом в цій книжці я помітив за межами слів дивну аксіому – Вітчизна в першу чергу в глибині нашої душі. І якщо її немає там, то її немає ніде.
Сучасний читач все більше усвідомлює, що він те тільки читає, але і живе на сторінках якогось абсурдного літературного твору, де сюжет руйнується, втрачається, губиться. Тому сучасного читача найбільше обурює безсюжетність (хоча вона цілком має право на існування з часів Конфуція та після віршів Франсуа Війона особливо). Тут же в кожному вірші невеликий сюжет. Тут навіть пейзаж отримує свій сюжет буття. Звідки це взялось - зрозуміло. Ірландська поезія вся пейзажна. Навіть якщо вірш про скрипаля, то скрипаль є лише частиною пейзажу. Якщо описується битва, то битва є пейзаж – не більше. Так її сприймають герої, такими кольорами вона описується – фарбами осіннього ірландського пейзажу. Кожний ірландець, читаючи давню скелу, усвідомлює себе частиною пейзажу.
Я знайомий зі стариною Шоном: вперше я познайомився з ним на конгресі славістів в Глазго у 1992 році. Я тоді хильнув зайвого, «і тут Остапа понесло» - на перерві між засіданнями. Шон чомусь оцінив цю словесну каламуть як щось істинно слов'янське. Його чомусь дуже зацікавила моя фраза: «Григорій Сковорода – це останній Будда знервованого ренесансу». Шон Маклех в середовищі славістів тоді був відомий як славіст-любитель. Свого роду вільний художник славістики. На цьому ж конгресі Жак Іннусо (Jacques Innocents) сказав мені пошепки: «Славістику ХІХ століття неможливо уявити собі без Павела Йозефа Шафарика. Так само ірландську славістику неможливо уявити собі без Шона Маклеха… Тільки це сказано мною не офіційно…» Вдруге ми зустрілися з Шоном Маклехом (вже як старі знайомі і добрі приятелі) на міжнародній конференції «Кельти і словяни: дві парадигми культури» в Палермо у 1994 році. Після я часто відвідував Шона у його старому будиночку на околиці Дубліна – він веде самотній спосіб життя, мало з ким спілкується, крім такого ж старого садівника. Кабінет у нього вічно завалений книгами, які він читає навмання і невпорядковано та сторінками рукописів, які утворюють просто хаос довкола стола. Над усе він цілує хороший чай і може годинами філософствувати на тему ірландської міфології і генезису індоєвропейських народів. Я часто запитував його – чому саме славістика? Адже з його то знаннями гельської та валійської мов, з його то знаннями ірландської міфології він міг би стати відомим, шанованим і знаним кельтологом. Але про те, що наштовхнуло його на вивчення слов’янських мов і, зокрема, української мови (яку він вперто називає руською) Шон говорить абстрактно. А відповідь на це є одна: Григорій Сковорода. Колись Шону Маклеху в його студентські роки трапився до рук томик філософських творів Григорія Сковороди – і це перевернуло його свідомість. Він став славістом назавжди. А мені назавжди (теж назавжди) запам’яталися довгі бесіди з ним осінніми ірландськими вечорами про Спінозу і еволюцію латиноамеранської прози, про толерантність раннього конфуціанства і правління ірландського короля Аеда Слайне мак Діармайта, про вплив клімату на фольклор гелів, про мандрівника Васко де Гама та про манускрипти монастиря Клонферт…
Ми живемо в епоху, коли модернізм перетворився в ретро. Коли постмодернізм сприймається як факт, як подія в історії літератури, а не як модна течія, розвага літературних гурманів чи забавка для богеми. При цьому ми якось забули, що модернізм невичерпний, як, зрештою, невичерпний і будь-який жанр чи напрямок літератури. Суть не стилістиці (хоча вона ніні важлива мало не в першу чергу). Суть в глибині – там, де нічого не можливо пояснити вербально, там, де щось ховається за рожево оболонкою слів. І ніхто не пояснить, що воно таке оце «щось». Але воно визначає істинну поезію. Тому – читаймо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458565
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Лишила Оленька баштан
Пішла в обід до хати.
І що там бачить? Чемодан
Петько склада завзято.
- Ти це куди? Зі мною? Сам?
- У Швецію я їду.
- Що ж ти робити будеш там?
Ще кілька літ - і дідо.
Тут спиш лише, я спину гну.
Мови не знаєш й трішки.
- Там десять євриків візьму
За насолоду в ліжку!
На те ні пари з уст жона.
Теж чемодан складає.
- А ти куди? - Петько пита.
- Туди ж! - відповідає.
- Для тебе там робіт нема.
Свої шляхи там місять.
- Як проживеш, погляну я
За двадцять євро в місяць!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456455
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 04.11.2013
Рассвет чуть вздрогнул за горой,
Ночные тени расступились,
Волну качнул морской прибой
И звезды в бездне растворились...
Игривый луч щипнул луну
И та со вздохом улыбнулась...
Прорвал крик чаек тишину
И неба синева проснулась.
Немного сонный ветерок
Рассветным бризом поклонился,
Понес плеск моря на восток
И меж цветов росой умылся.
Уж серой ночи канул след,
Гуляют волны хаотично...
Рассвета, право, краше нет!
Его люблю я безгранично...
Жаль, рано встать проблематично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458331
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]
Примарилось, що моляться дощі
Між ку́полів старих готичних сосен.
Монашкою блукає ту́жна осінь
У довгому потертому плащі...
Перебирає вервицю краплин
Під шурхіт золотого листопаду,
Між нетрями занедбаного саду
Кремезний дуб розкинув, наче млин,
Свої розлогі віти, у дворі
Схилилася вдовою сива хата
І стріха покручена, пелехата,
Повисла на старому димарі,
Неначе бриль. У вибиті шибки
Вітри холодні свищуть, ніби коні,
І перепрілі стіни, безборонні,
Мов ліхтарі, вогніють крізь віки.
І так прозоро дихалось мені
У цю блаженно-молитовну месу!..
Мов серед стін старого Херсонесу,
Блукала я в безлюдній глушині,
Де все таке цілюще і живе
Зоріло, грало світлом на привіллі!
Іскрили в душу яблука дозрілі,
Чи ж їх ніхто століттями не рве,
Що горнуться так любо до грудей
Чужій і неприкаяній приблуді?
Трапляється, що в дикому безлюдді
Не так самотньо, як серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Пишу не вірш, а лист до своїх друзів,
Тут лірика не грає краси роль,
І ці слова завдячую не Музі,
А зібраним на цьому сайті доль!
Минув вже рік, як я тут з вами друзі,
Не буду повторяти імена,
Ми так якось, сплелися в нашім крузі,
Що серцем відчуваєм рамена.
У когось біль, невдачі у коханні,
Хтось у сльозах, бо друг покинув світ,
У когось не сповнилося бажання,
Ми тут- як- тут, знімаєм з плечей гніт!
І може ми нічого і не зміним,
Та слово сказане- душі бальзам,
Не знаю, як кому, мені ж промінням
Ви стали сонячним, то ж дяка друзі вам!
Пройдуть роки, багато розійдеться,
Одні знайдуть для себе інший сайт,
Та наша тепла дружба не минеться,
В душі залишитесь безмежним - мегабайт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458211
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Якщо жінка - квітка,
Весняна чи літня,
Значить біля неї
Садівник не спить.
Щастя - її мітка,
У очах досвітня
Зірка Прометея
Вогником горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458183
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013
У пошуках гідної долі
Ми їхали дружно з села.
Коритись колгоспній сваволі
Душа молода не могла.
Коли чую Ваше зітхання
З а тим, що давно відійшло.
Шановна, до Вас запитання:
-Кому тоді добре було?
Доярці, яка до схід сонця,
Корівок уже подоїла,
Чи тій, що рядки буряків –
Сльозами і потом поїла.
В мозолях, покручені руки,
Опалена шкіра обличь,
Хіба Вам знайомі ці муки?
Час зітканий був з протиріч.
Щоб їхали ми із села,
Батьки наші сил не жаліли.
Змиритись душа не могла,
Щоб їхнє життя повторили.
І так не одне покоління –
Втікало з колгоспного «раю»,
Не мучило навіть сумління,
Не з книг я усе про це знаю.
Тож, люба моя, не зітхайте,
Бо Ви буряки не пололи,
Жалю за тим часом не майте,
Нехай не вертає ніколи.
07.10.2013р. Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453271
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Люблю я ранок, прохолодний, чистий.
Коли стрижі щебечуть над дротами.
І перша хмарка, дощику провісник,
Пливе примарними кудись світами.
Ще сплять автівки. Стихла електричка.
Туман легкий над річкою клубиться.
Як пахне кава! Давня добра звичка…
Та ж ніч минає. Все одно не спиться.
Ще буде спека. Вдень. Обов”язково.
Та зараз – ранок. Прохолодний, світлий.
Поспи ще, рідний. Ти втомився, знову
Збираючи всю ніч Амура стріли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430758
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
(Оновлено)
Вже полудень віку,
Розставлено віхи
І річка життя заповільнює хід…
Вже виросли діти
І внуки для втіхи,
Продовжують діда похід…
А сонце до обрію шлях підбирає,
Рахує сходинки життя…
І скільки ще їх, так ніхто і не знає,
У кожного доля своя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429544
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2013
Підкотився під мій бік
Дихає тепленько –
Спить любесенький онук,
Спить - такий маленький.
Натомився вже за день –
До всього є діло,
Всим спішить допомогти,
Хоч не завжди вміло.
Цілий день: - Чому? Чому?
Все він хоче знати,
Часом і не знаю я,
Як відповідати.
15.04.2012р. Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418571
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.
За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.
Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.
Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Якщо серце мовчить, кам'яне
І не схильне воно до любові,
Ти тоді не випитуй мене
Про стривожені сни світанкові.
Повза чутка, слизька, як вужак,
І - холодна, до сьомого поту.
Ми з тобою тоді на ножах
І верземо всіляку гидоту.
Наче й справді - холодні й чужі,
І усе в нас хороше позаду.
І любов запеклась від іржі,
Бо чутки нашептали про зраду.
Я б не слухав чужих теревень,
Я б своєму лиш серцю повірив,
Якби ти у призначений день
Мою віру любов'ю зігріла.
То байдуже, що пізня весна,
Гірш, як осінь засріблиться рання.
Краще ківш покаяння - до дна,
Ніж під корінь - розквітле кохання.
Нас докупи не випадок звів,
То вже доля так стежку проклала,
Щоб із тисяч незайманих слів,
Ти мені "я люблю" прошептала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
На щастя, чи на горе
Господь послав Федорі
Здоров’я, довголіття,
Та ще і щастя в дітях.
Всього було в Федори –
І два голодомори,
І буряки , і ланка,
Вставання на світанку.
І трудодні худенькі,
Одежинки благенькі,
І без чобіт ходила,
Коли діток ростила.
Та все перемагала,
Бо вдачу сильну мала,
Ще й в хорі вечорами
Колгоспному співала.
В житті бувало різне –
Було й кохання пізнє -
Від того сяйва щастя
Тікали всі напасті.
Як мить літа летіли,
Вже за межею милий,
Онук найменший радо
Веде в господу ладу.
Ну, що бабусі треба –
Усе дало їй небо –
Живі всі, слава Богу,
Спішать на допомогу.
Та душу у Федори
Ятрить образа й горе
На всю верховну владу,
Що не дає нам раду.
Недавно від сусідки
Таку новину взнала,
Що новина та ледве
ЇЇ не доконала.
Що за могилу треба
Добряче заплатити,
Інакше не дозволять
ЇЇ похоронити.
Вона ж тої земелечки
Руками перебрала…..
На ній була щасливою,
На ній і бідувала.
А ще казала Настя,
Що, як помре старенька,
То треба визивати
Міліцію хутенько.
І лікаря з швидкою,
Щоб все занотували,
Чи смерть своя у баби,
Чи може катували?
А опісля у область
Будуть трясти небогу –
Федора вже давно туди
Забула і дорогу.
А там за гроші в морзі –
Поглумляться над тілом
І на той світ квиточок
Вже видадуть, між ділом.
Будуть тепер стареньку
По смерті катувати …
Не хоче дітям мати
Тягар цей додавати.
Які тепер в них гроші,
Самі ж пенсіонери.
Коли вже наїдяться
Державні мародери?
Не спить тепер Федора –
Та це ж вселенське горе,
Було б раніш померти –
Не встигли б шкуру здерти.
05.12.2012р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417511
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Два серця. Рідні. Разом – двійко,
Що тануть від великої любові.
Вона – солодка й трохи гІрка,
Аж до бурління у судинах крові.
Два серця – і такі тендітні!
Вони – гарнюні, все у них – до ладу.
Не стримаюся – спалює їх, бідних,
Моя любов до цього шоколаду!
На фото – ласощі у львівській шоколадній кав”ярні.
Дуже смачні, скажу я вам (хоч і недешеві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414584
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Не замахуйся і не вдар;
Не знімай із плеча щита...
Невгасимий сердечний жар-
Твоя сила! Вона- свята!
То в тобі пророста зерно,
Те, що в правду зросте колись.
Скинь із шиї брехні ярмо,
Щоб злетіти тобі увись.
Не зневаж, коли просить хтось,
Не пройди повз безсилля мрій.
Якщо в тебе життя збулось-
Свого ближнього обігрій.
Подай руку, коли біда,
Бережи у душі тепло.
Щоби сорому тінь бліда
Не прикрила твоє чоло.
Бережи, те, що є в душі,
Що схоронене у віках,
Що мовчить, наче сич в тиші,
Що злітає, неначе птах.
І нащадкам своїм лиши
Непорушний життя завіт,
На скрижалі сердець впиши:
- Україну свою любіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415654
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Ніч розпростерла крила у просторі похмурім,
З поматами на мантії зірковими.
Вона – як велетенська така ведмежа шкура
Із блискітками ясно – пролісковими.
Совою ще востаннє із моторошним співом
Пірнула в нору, темряву на заході,
Щоб небо враз заграло яскравим переливом,
І від краси цієї бути в захваті
І травам, що росою умиті, розмовляють,
І кущику з натхненною суницею,
І дзвоникам тендітним, розсипаним у маю.
З вогненної палітри багряницею
Розквітнув враз світанок, прокинулися в небі
Хмарки – літали радо разом з бджолами.
А в озері МохОвім* гукав лебідку лебідь.
Й туман ранковий простягався долами.
*Мохове озеро знаходиться в лісі біля м.Таращі, що в Київській області. Воно маленьке, але надзвичайно глибоке й чисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415650
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Я, Господи, прошу,
Я так Тебе прошу ,
Ти засвіти зорю,
Щасливую зорю.
І не гаси її,
Нехай палає ясно
На многії літа,
Щоб всі жили ми красно.
Я, Господи, прошу,
Я так Тебе прошу,
Навчи творить добро,
Щоб світло всім було.
Навчи нас не судить
І в Храм пошли дорогу,
І ближнього любить,
Так, як себе самого.
Я, Господи, прошу,
Від нас усіх прошу,
Ти засвіти зорю,
Щасливую зорю.
Щоб в нас запанував
Твій, Господи, порядок –
Тоді і прийдуть в дім –
І щастя і достаток.
2001р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415493
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
У казковій мрій-долині,
На білесенькій хмарині,
Що пухнаста мов перинка,
Вже прокинулась краплинка.
Й ну по небу мандрувати,
Світ для себе відкривати.
Захотілось їй скакати,
І в лісочку побувати.
От і дощик нагодився,
Він на землю відпросився.
Щоб відвідати родину,
У чудову,гарну днину.
Як краплинка це почула,
на коліна стрибонула,
ПочалА його благати,
Щоб її на землю взяти.
Захотілось, бач краплині,
Побувати у долині.
Довго не прийшлось вмовляти,
Сказав дощик-вирушати.
Полетіли вниз додолу.
І спустилися на поле.
Та й домовилися в лісі,
Щоб зустрітись на узліссі.
От краплинка захопилась.
Все гуляла,веселилась.
До криниченьки примчалась.
З нею мило привіталась.
Та на каву запросила.
Довго б з нею говорила,
Та прийшло дівчатко з хати,
До криниці воду брати.
Та й набрало у відерце,
Води чистої з джерельця.
З нею й крапелька попала,
Й на плиту помандрувала.
У кастрюлі застрибала,
Ще й на себе нарікала.
Чом на місті не сиділа,
Чом на землю прилетіла.
Та не час вередувати,
Стала думати-гадати,
Як додому повернутись?
Щоби тут не залишитись.
Стала крапля уявляти,
Що уміє чаклувати.
І чим більше уявляла,
То тим вище підлітала...
Тут віконечко відкрили,
І краплинку підхопили
Й понесли вітри додому,
Де все затишно й знайомо.
То ж яке б не мав ти шило,
Ти нелізь де не просили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415250
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Ночь гуляла в лунном свете,
Стихли птичьи голоса...
Ветер пел с волной в дуэте,
Тоже стих на полчаса.
Стих камыш, не слышен шелест,
Замер чистый родничок...
В плавнях остановлен нерест,
Скрылся в углях огонек...
Полчаса царит молчанье,
Все внимают тишину...
Это ночке знак признанья,
За любовь и глубину.
Полчаса и снова трели,
Вновь камыш листвой шуршит,
Ветер, песнь, с волной запели...
Ночь к рассвету, вдаль, спешит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414002
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 03.04.2013
Штовхає іржавий візок
Маленька і немічна жінка,
Колись ним возила діток,
Тепер там пляшки з під горілки.
Вдивляється пильно в траву,
Порожню шукає пляшчину,
Бо, що не кажіть, це товар –
Заробить якусь копійчину.
Хустинку спустила на лоб:
-Ну хоч би не стрілись знайомі!
Вона не з якихось нероб, -
Ледь ноги тримають від втоми.
Отак - на дороги узбіччя
Щодень, як на службу іде,
Ховає змарніле обличчя, -
Таке не побачиш ніде.
Чого ти соромишся, мила?
Тепер є убогі й пани,-
Коли ти таке заслужила,
Нехай червоніють вони.
2004р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414956
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Колись прийду до тебе в твої сни,
Коли прийдеш у сні до мене. Може.
Якщо знайдеш те почуття вини,
Що заховав у пам”ять. Якщо зможеш.
Як щось завадить в цьому ще житті,
Не переймайся, сни живуть бо вічно.
А в іншому не буде пустоти,
Що ранить без ножа, що так калічить.
А ніч – привітна й тепла, як і та,
Що квітла й миготіла світлячками,
Й співала поруч в потічку вода.
А нереальні дні здавались снами.
Я не прийду до тебе в твої сни.
Не тішся вже тепер моїми снами.
Розвіюють тумани вітряки
(Чи пам”ять) над безвинними полями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414986
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Боже, дай народитись весні
Через призму небесного світла,
Розродитись з потуги землі,
Яснооким промінням досвітнім.
Щоб із тисячі тих промінців:
Білих, жовтих, червоних, зелених...
Запалав у вогні диво-схід,
Розсилаючи но́ві доктрини.
Як же хочеться теплого дня
Серед снігу, що землю вкриває.
Бачу в небі політ журавля,
Що від холоду крила схиляє.
Не морозь, вітругане, сади
Чи жалю ти у серці не маєш?
Ти не бачиш моєї сльози,
Що від болю, мов сад, завмирає.
Ген, вже проліски білі як сніг,
В первозданній красі заятрили,
Розгорнули пелюстки до ніг
У красі березневої сили.
Боже, дай народитись весні:
У зернятку, у пісні, у полі.
Я горнуся, як ті журавлі,
До весни, до життя, до любові!
Боже, дай народитись весні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413431
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Одиночество печально
И не в радость мне оно.
Ты, как лучик света ясный,
Загляни в мое окно.
Улыбнись, скажи мне слово,
Милой назови своей,
Пусть все это и не ново,
Но от этого теплей.
Каждый день мне станет
в радость,
Крылья сразу за спиной,
Будет жизнь тогда
лишь в сладость –
Загляни в мое окно.
Равнодушье очень ранит,
И боюсь я очерстветь.
Пусть любовь еще поманит –
Рано мне еще стареть.
2003г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413257
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Їдуть долею розп’яті,
В невідому сторону
Заробляти, заробляти –
Тягнуть кляту борону.
Їдуть вчені, роботяги,
Інженери, вчителі,
В найми їдуть, бідолаги,
Молоденькі і старі.
Покидають землю рідну,
Сім”ї, рідних матерів,
Україну щедру, плідну
На синів-богатирів.
В серці сумніви, надія,
Чи прийме ще цей поріг,
Чи привітно заясніє
Мамин усміх у дворі?
Боже, змилуйся над нами,
Силу дай, щоб зло здолати,
Щоб світами не блукали
Ні сини, ні бідна мати.
Квітень 2004р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412988
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Дай, Боже Всевишній,
Прозріння і силу,
Щоб землю свою
Ми від зла захистили.
Щоб кривда,неправда
Навік відступила,
А люди щасливо
Розправили крила.
Щоб вірили, Боже,
Твоїм ми законам,
А правда і честь
Стали знову каноном.
Подай нам, Всевишній,
В серця добру силу,
Щоб вдячна земля
Усіх радо носила.
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412990
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Так хочеться багато Вам сказати...
Так хочеться багато попросити.
Щоб Ви навчились просто цінувати
Того,хто вміє щиро Вас любити.
Щоб Ви завжди в житті добро робили,
Навіть якщо Вас в чомусь звинуватять.
Щоб Ви завжди,за все усіх простили.
Непрощення?хворобою заплатять.
Так хочеться,щоб Ви в житті навчились
Все будувать:любов,стосунки.віру.
Щоби Ви Богу кожен день молились,
Щоби навчились вірити в надію.
І навіть якщо все за день зруйнують,
Що будували ви всі дні і ночі.
Якщо здається-Вас зовсім не чують.
І болем розтікались сльози.Очі
Вже виплакали всі моря і ріки,
А Вам тепер з нуля все починати.
То знайте,що найкращі в світі ліки-
Молитва,яку треба все читати.
І навіть якщо завтра дня не буде-
То Ви робіть так,начебто він перший.
Бо Вас тоді Господь Бог не забуде,
Хоч на душі і буде не найлегше.
Я так хотіла би Вас попросити,
Щоб Ви любили всіх,бо Бог всіх любить.
Мені за Вас лишається молитись.
А Ангел уві сні Вас приголубить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412818
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Шикуйтеся, слова мої,
За матінку у бій ставайте, -
Ви ж неба ясного гінці,
Її в наругу не давайте.
Летіть слова, як вітер, вільні
І надихайте нас на дію.
Могутня зброя, ви – всесильні,
Не дайте втратити надію.
Бо слово правди, як спасіння,
Дощем весняним бруд змиває,
Воно засіяне насіння –
Лиш до пори не проростає.
2004р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412586
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Тої днини як завжти
Кум рано піднявсі
І щоб встигнуть на роботу,
Ледви в бус запхавсі.
На роботі як завжди ,
Випить є причина-
Той з дружинов розійшовсі,
Там нова машина.
А сьогодні як на зло
Однієї днини,
День народження в Петра,
У Йвана хрестини.
Но і їм вже як з давна-
У нас повелосі,
Невеличкий могорич
Виставлять прийшлосі.
Заложили вни столичку
Людей так-на сорок,
Кому кажуть буде мало,
Продовжим в вівторок.
А до столу нас не треба,
Благати й просити-
На халяву кожен радий-
поїсти й попити.
Ось забава вже врозгарі,
Кров вже закіпіла,
А до кума шей в придачу-
Панєнка підсіла.
Кум їй зразу шампанського
В бокал наливає,
Но, а сам він п*є горівку,
Й пивом запиває.
Пиво в кума в голові
Добряче заграло
І літ двадцять йому з пліч-
Мовби руков зняло.
Він немов уже не лисий
І не череватий.
Вихваляється тій пані-
Шо ше не жонатий.
Запросив її додому-
Кавов пригощає,
Мовби й справді не жонатий
І жінки не має.
Жінка , лежачи у спальні,
Чує хтось бурмочи
Та рішила, шо кум п*єний-
Мабуть їсти хоче.
Но, а кум же отій пані
Кави підливає
І береться помаленьку
Її роздягає.
Ось заходять вони в спальню,
Уже майже голі,
І отут, якраз дісталось -
Кумови Миколі.
Жінка глянувши із ліжка ,
На цю всю картину-
Загубила дар до мови-
Та лиш на хвилину.
Но а потім як зірвесі,
О Боже мій Боже.
Про то-то , шо там вже було ,
І казать не гоже.
Як візьмуть вони обидві.
Кума в обороти-
Має щісті шо почули -
Сусіди на впроти.
От коли уже сусіди ,
Забрали Миколу.
Жінка вігнала ту паню
На двір майже голу.
А Микола після цього
В лікарню подавсі,
На роботі три неділі,
Він не появлявсі.
А з*явившись горівочку-
Знову попиває,
От, шо правда тільки пивом ,
Вже не запиває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412452
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Чи то зима так засиділась,
чи заблукала десь весна,
що замість цвіту светри білі
ще дотепер на ясенах.
Пощулились в парку каштани,
аж по коліна у снігах,
і виглядають кожний ранок
від сонця посланця тепла.
А він грайливо блимне в очі,
від запарів зігріє дах,
з бурульки капне, зарегоче,
розмаже радість по щоках,
до морозця у сани вскоче
й удвох гасають по полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412395
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Сповите вбогістю село
Назустріч глянуло тужливо,
Немов таке завжди було,
І не всміхалося щасливо.
Перекосились призьби, хати –
Усе облуплене старе.
На що ту фарбу купувати,
Як голод за кишки бере.
Змінилося, та не на краще.
Вмирає наша суть – село,
Панує злодій і ледащо…
Куди життя нас привело?
2004р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412252
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2013
Спокуси йдуть до людства, наче спами.
Та той, кому не зломить душу світ,
Хто бруд почистить, що налип роками,
Поставить антивіруску на вхід,
Здобуде те, що описати трудно:
Не миті щастя – вічну благодать!
Дай Бог, покинуть путь широкий, блудний,
Про праведний, хоч і вузький, подбать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412028
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Я тебе цілую навіть уві сні,
Милий мій,рідненький,але ми чужі.
Ти складаєш щастя у валізи знов.
І на поізд садиш нашу ти любов.
А вона стояла,оченьки сумні,
Боже,що ж творилось в неі у душі?
Але посміхалась,рученьку кладе
На моє обличчя таке пресумне.
Гладить і говорить,що я краща всіх.
І що сумувати-це великий гріх.
І мене цілує,іде в чужий край:
-Але я вернуся.Лиш мене чекай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410278
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 24.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2013
Ви скажете мені, що відцвіла,
Літа весняні для мене минули,
А я душею все ще молода,
Осінь мене пір'їнкою торкнула.
Вплела тонку сріблинку-сивину,
І втому на щоках лишила,
Від цього не співатиму сумну –
Хіба жіноча в цьому сила?
Багато мріється всього зробити,
Якби то на усе давав Бог силу –
Добро творити, віддано любити,
Бо від землі міцну я маю жилу.
2004р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410947
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
«Ой, пан професор, так, це - я, та ж ...постаріла.
Вже - п,ятдесят мені, не тридцять. Ви ж – такий же.»
Згадали двоє: залицяльний Крим, текілу,
І безнадійний погляд лектора в той тиждень...
Та цього разу Йванич якось глянув ...жовто:
«У бабцін, кажеш, вік, в дідуськін - завітала?»
Не відчувалось в тоні ніжності, турботи.
Так, не жорстокість - гуркіт до техперсоналу.
Професор, зне́хоч, як з бабусею, штукарив:
«Як я - тебе тоді, чекаєш - хоч студента?
То де ж, де в нашім зморшклим віці істи каррі?», -
Байду́же мимрив, словом - не медикаментом.
Сахнулась жінка, наче дівчиною в двері,
Не попрощалась, кроком сімнадцятирічним
Вітала памяттю смак серця й кавалерів...
Назад!..і діда квітнем цьомкнула у щічку:
«Обнімчик - дяка!!!! я ...я стала знову - Жінка!»
І, вся трояндна, десь понеслась стрімко-стрімко.
20.03.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410617
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Ні слів не треба, ні листів…
Та й почуттів - уже не треба…
Лиш не зникай із моїх снів,
Дозволь хоч думати про тебе.
Дозволь у мріях чарівних
Дивитись у бездонні очі
(Які у клопотах земних
Зринають тільки серед ночі).
Дозволь на відстані німій
З тобою мовчки розмовляти.
Дозволь почути голос твій
І щось у відповідь сказати.
Дозволь в глибоку темну ніч
Тебе покликати до себе,
Торкнутись ніжно твоїх віч…
Дозволь… Не дозволяй, не треба!
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410674
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Нежданний сніг. Розстрижена перина.
Тремкій весні за пазуху летить
Лелійним пухом ніжність лебедина.
Ген, молоком розбавлена, блакить
Загусла раптом білими вершками.
Сука́є пряжу віхола прудка
І далечінь, мережана стежками,-
Що скатертина, випрана й гладка.
А кучугури в пінній акварелі,
Мов лантухи́ із пір'ям на возах,
Під покривалом сніжної куделі
Ставка холодна згасла бірюза.
Згубивши путь, мов нитку Аріадни,
Снує весна - заплакане дівча...
Яка ж вона ще юна й безпорадна,
Бринить роса в топа́зових очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Віддам тобі душу без краплі мейк-апу,
Якщо до вподоби- бери!
Пронизують стріли бажанням кімнату,
Наспівують лірно вітри...
Віддам тобі пісню,що сни колисала,
Коли ти був зовсім чужим...
Для миті цієї нам музики мало...
Нічого мені не кажи.
Візьми всі слова, вони поза законом,
Склади їх назад на папір;
Наповниться простір думок передзвоном,
Заповнить кохання ефір...
Давай позбираєм розбите минуле-
Щоб нас не кололо воно;
То вже відболіло,уже промайнуло,
Мов кадри старого кіно...
Залишимось ми - ти і я,-більш нічого-
Оголена древності суть...
Розсипались порохом маски убогі,
І крила повільно ростуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409170
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Бокал до краев... я надеждою, как алкоголем,
Наполню и выпью, хрусталь опрокинув, до дна...
И за перемены, за счастья безумного море,
И..., может, за встречу, что нам обещала весна...
И ПУСТЬ НЕ ГРУСТИТСЯ, И В ПЕСНЕ ЗВЕНЯЩЕЙ КАПЕЛИ
ЛИШЬ НОТЫ МАЖОРНЫЕ БУДУТ ВЕСНОЮ СЛЫШНЫ,
ВЕДЬ ЗИМЫ ПРОХОДЯТ, А НАС ВНОВЬ ВСТРЕЧАЮТ АПРЕЛИ,
И МЫ ПОНИМАЕМ, ЧТО ВСЕ ЖЕ КОМУ-ТО НУЖНЫ.
Весна принесет долгожданное блудное счастье,
Цветами украсит твой путь, засыпая следы...
Но, если весна станет только твоею, не нашей,
Я буду писать тебе письма дыханьем зимы...
И ПУСТЬ НАС РАЗДЕЛЯТ ГРАНИЦАМИ СТРАН РАЗНОЦВЕТНЫХ,
НО МЫ СОХРАНИМ НАВСЕГДА В НАШЕМ СЕРДЦЕ МЕЧТУ.
ТЫ МНЕ НАПИШИ, НИЧЕГО НЕ ПРОЙДЕТ БЕЗОТВЕТНО,
ТЫ МНЕ НАПИШИ... И Я ИХ НЕПРЕМЕННО ПРОЧТУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407954
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Все волосся майже в сивині…
Зафарбую, не прийму ще зиму.
Як же швидко пролітають дні!
Доберусь до їх, щосили гримну,
Бо в душі, як у весняний час –
Не сиджу на місці, все в польоті.
Сили є, та ще й який запас!
Кожен день знаходжуся в роботі.
От і зараз – допишу рядок
Цього віршу, і скоріш за двері.
У душі не випада сніжок -
Радістю наповнюю оселю!
11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407948
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2013
Надходять дні тяжкі, випробування.
Ми можем це приймати, а чи ні.
Постане перед кожним запитання:
Служити Богові чи са...ні.
Пріоритети вибирать потрібно:
Душа чи тіло, небо чи пітьма.
За кимось не сховатись, тут осібно
Нестиме звіт за кожен слід душа.
Цей світ не згине, людство не минеться.
Зло відійде. Тримаймо кулаки!
І пам’ятаймо, тільки той спасеться,
Хто душу не продасть за срібняки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407418
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2013
***
Так ніжно-тепло доторкнуло пальців
Чи сонце, може, чи сама весна, -
І закружляло серце в дикій сальсі,
А світ довкола, справжня дивина,
Розцвівся пишно, наче до весілля.
Чи то вбирає щастя всіх в ясне?
О, так, сьогодні я щаслива!
До безвілля
Коханий заціловує мене...
(8.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407388
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Вона, мов приспаний вулкан,
Що десь всередині бурлить.
І рветься з силою у тан,
Коли її зі сну збудить.
Лиш теплий порух із низин,
Заграє соком, оживе.
І вириваючись, мов джин,
Гарячим подихом впече.
Ти жартувать з нею не смій –
Погані жарти із вогнем.
Торкнися ніжно її вій
Пахучим сонячним дощем.
Вона – вогонь, а ти – вода.
Вона горить, а ти гаси.
Ти – скелелаз, вона гора.
ЇЇ вершину підкори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407126
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Ти- ЖІНКА! Значить дуже ніжна!
Ти гармонійна, дивна і п'янка,
Ти дуже вишукана, дивовижна,
Для когось в світі ти одна така!
Ти- ЖІНКА! Значить духом сильна,
Ти знаєш, чого хочеш від життя,
Водночас і проста, і дуже стильна,
І загадкова, як саме буття...
Ти- ЖІНКА! Значить ти- кохана!
Хоч раз в житті ти відчувала це.
Для когось ти- найкраща і жадана,
Для когось лик святий - твоє лице...
Ти- ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!
І як би там не склалось майбуття,
А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,
Бо ЖІНКА- це і є творець життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407108
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Мудрость женщине дана,
Чтобы жизнь испить до дна
И по ней пройти красиво
Людям и себе на диво.
Чтобы каждый вслед сказал:
Ну какая!!! Ты видал!!!
Не берут ее ни годы,
Ни житейские невзгоды...
Все цветет, как маков цвет,
Сколько все-таки ей лет?
Сколько? Сколько? Да – да – да.
Нет, неправда! Ерунда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406869
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Край дороги похилилась в зажурі калина,
Закохалася в поета молода дівчина.
Закохалась в щирі вірші і слова красиві,
Дзвінкий голос, гарну мову, очі незрадливі.
Кожен ранок, кожен вечір про поета мріє...
Від шаленого кохання серденько аж мліє.
Заспіває соловейко весело в садочку,
Одіває дівчинонька вишиту сорочку,
І біжить вже по стежині в зелену діброву,
Де почує любі вірші, гарну рідну мову.
Вона лине мов пташина до весни, до сонця,
Повертається – лиш вечір загляне в віконце.
Йде, в думках Його цілує, пригорта до серця,
А в очах бринять сльозинки наче два озерцях.
Мило-любо так на серці…, а в душі тривога...
Чи її оця стежина, до щастя дорога…?
Чи для неї пише вірші і пісні співає?
А чи іншу десь красуню серцем вже кохає?
Сонце сходить ген за обрій, небо багряніє,
А над лісом густа хмара на очах чорніє...
А над ранок грім ударив, небо розступилось,
І водою мов сльозами на землю полилось.
Нашептали, що поет вже сватів засилає
До дівчини, що за лугом сама проживає.
Ця дівчина не красуня, проте чарівниця,
І від чар її врятує лиш свята водиця.
А ще щире незрадливе і любляче серце.
Той, хто воду відшукає в чарівнім озерці.
Зажурилася красуня і давай збиратись,
Бо кохала вона щиро , їй і рятувати…
Тільки вийшла на дорогу – їй поет стрічає
Зазирає в сині очі, й стиха промовляє:
«Як тоді тебе я вперше у гаю побачив -
Зрозумів, що мою долю Бог вже передбачив.
Не дарма з тобою стрілись, серцю не накажеш,
І з нелюбою надовго доленьку не зв’яжеш…
Лиш для тебе свої вірші і пісні складаю,
Лиш з тобою хочу бути, серденьком палаю!
Ти пробач, моя кохана, за усі ці муки,
Вже ніколи поміж нами не буде розлуки»
На подвір’ї, коло хати цвіт вже на калині,
Дарував безмежне щастя молодій дівчині.
Дарував любов і ласку поет наймиліший,
Чоловіком став для неї - в світі найріднішим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404139
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Ой, немає у Дарини
Щастя аж ніякого!
Є квартира і машина-
А мужчин відлякує.
Вже вкачала силікону
В груди й губи літри.
Та проводить дні удома
Ну, хіба що, з вітром.
Зачіску змінила тричі,
Носить лише міні,
У косметиці обличчя...
А мужчини- свині...
Заночує разів кілька-
І мерщій тікає.
Кличе його Даша. Тільки
Щось -таки лякає.
Сидить, плачеться, бідненька,
Психотерапевту,
Гонорарчик чималенький
Кладе до конверту.
Ну розумний той професор
Гроші відробляє:
Як в комп\'ютері процесор,
Швидко все вловляє.
І останнє запитання
Ставить все на місце:
- Як у вас із харчуванням,
Що даєте їсти?
Даша підійма повіки,
Не зна,що сказати...
-А що, треба чоловіка
Чимось годувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404034
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Як я пишу, то оживаю,
Свої думки мов скарб складаю,
Не під замок і не у скриню
Їх не ховаю, їх не спиню,
Вони струмком на папір л’ються,
Сріблисто плачуть і сміються.
Думки мої, ви волі діти,
Вам довелось перу служити,
Тож будьте завжди ви зі мною,
Ясним промінням поміж тьмою,
Відкрийте світ, хай бачать очі
Стирайте зло з темряви ночі.
Вам тількі в сяйві розвиватись,
Від правди нікуди діватись.
Життя це Господа творіння,
Беру його живе нетління,
Завжди горю та не згоряю,
Вогнем слова в ряди складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403995
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Вітаю всіх, хто чоботи топтав,
Рахуючи сто кроків до наказу,
Хто був на варті й цілу ніч не спав,
Цілуючи листів із дому фрази.
Усіх, хто знає, що то- марш-кидок,
З мішком заплічним, плащ-наметом, влітку;
Хто з парашутом здійснював стрибок-
Був схожим на небесну диво-квітку.
Всіх, хто складає з крапок і тире
Слова живі, усім нам зрозумілі;
Хто знайде шлях завжди серед дерев,
Зливаючись з оточенням уміло.
Вітаю всіх: танкістів, моряків,
Всіх, хто Вітчизну захистить зуміє!
Зі святом наших всіх чоловіків,
Що втілюють в собі жіночу мрію!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403535
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Насипте борщ у сонячні піали
І пампушки поставте на столі…
Давно такої не було в нас страви,
Червоний борщ найкращий на землі…
А грінки наче смакота від Бога?
Із часничком лягають на язик,
А коли стомлений з далекої дороги,
З’їв тільки борщ – щасливий чоловік.
Чому так люблять в світі українок?
Повірте, українкам не лещу…
У них є розум і краса з картинок
І вони вміють наварить борщу.
Найкращі матусі і господині,
Їм часто сльози заміняє дощ,
Нехай над Ними буде небо синє…
І найсмачніший варять в світі борщ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403828
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Недолюблено, недоласкано,
Недосказано, недопето…
Догорел костер.
Звезды падали
В пепелище аж до рассвета.
Заросли плющом
Тропы давние,
И трава в росе – непримята,
Где сиренево
Стлалось чабрецом,
Где дурманяще пахла мята.
Соловьи – взахлеб,
И нам ноченьки,
Длинной ноченьки было мало.
Средь ветвей сова
Тихо спряталась
И так жалобно закричала…
Звезды падали,
И костер шипел
От их тел, таких раскаленных.
А луна взошла
И запуталась
В тонких кружевах листьев клена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401370
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 24.02.2013
[i]Закройте дверь перед всеми ошибками
и истина не сможет войти.[/i]
[b]Р.Тагор[/b]
- - -
Какая роскошь – ошибаться,
когда соперник начеку.
В любой момент движеньем пальца
он может выдернуть чеку.
И в тот же миг пойдет охота,
сбежать не выйдет – вот напасть!
Когда есть повод, всем охота
незамедлительно напасть.
Измором раньше брали крепость,
а нынче тактика не та:
не испытав тебя на крепость,
все ищут слабые места.
Неверный шаг – приставят дуло
к виску с тесёмкой вздутых жил,
и сколько бы ветров ни дуло,
никто не вспомнит, чем ты жил.
Допустим, фаворит дал маху –
в игре легко начать с нуля,
а в жизни будут строить плаху,
и пешки вздернут короля.
Законы джунглей въелись шибко
в умы бесхитростных людей.
Прощать друг друга за ошибки
нам с каждым годом всё трудней…
(VIII.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403793
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Недавно, помню, проходила мимо
Через ребенка из протянутой рукой.
И он просил прохожих очень сильно:
"Ну помогите! Помогите...Боже мой!"
Но люди шли и не смотрели даже
На мальчика с протянутой рукой.
Иные обвиняли его в краже,
Другие говорили: "Ты нам не родной!"
Не дай Господь иметь родного сына,
Сидящего с протянутой рукой.
Но я прошу Вас, дайте милостыню,
Даже если он Вам не родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403628
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Семь секунд, семь минут, семь часов.
Солнце рано проснулось сегодня.
Небо светится без облаков.
Шум и свист поездов на перроне.
И семь дней… Мне сказали: “Вернусь, -
Поезд семьдесят семь. Ведь неделя
Пролетит, как мгновенье. И пусть
Время падает с крыши капелью”.
Семь недель (семь столетий) прошло.
Поезд семьдесят семь и к Панаме
Мог доехать семь раз. Замело
Твое имя чужими снегами.
Семь часов, семь минут, семь секунд
На часах вдруг застыли. Сломало
Время их. И уже не вернуть
Поезд семьдесят семь вновь к вокзалу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402168
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Котики муркочуть на вербичці,
Крига попливла уже по річці,
Серед снігу проліску не спиться
І біжить струмочок – бадьориться.
А на луки прибула водиця
І розмерзлась скована криниця,
Вже берізки запасають сльози,
Хоч бувають по ночах морози.
Хмарочки пливуть на небі синім…
І клини нахлинуть журавлині…
Почали синички відлітати…
Будемо тепер весну чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402385
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2013
Під вечір день вже в пам"ять записався,
Неначе в зошит спогади забрав.
До лютого ще досі прихилявся,
І ніченьку у щічку цілував.
Вчора пройшло, а завтра лиш настане,
Так вчімося сьогодні цінувать.
Останній сніг до крихтоньки розтане,
Буде весна вже завтра чаклувать.
І розцвітуть улюблені тюльпани,
А сонечко одягне всі сукні.
І будуть цілуватись довго пари,
Тримаючись за руки навесні.
І буде гардероб увесь міняти
Вже завтра ліс,перефарбує все.
Розпродажу суконь весь час чекати,
І підставляти сонечку лице.
Я крила Янголяток вчора прала.
І позолоту вишила таку,
Що аж весна до мене завітала.
І я вдягла у крила і весну.
Вона злетіла на хмаринках в небо,
А з нею Янголяточка малі.
Їм вчитися літати з кимось треба.
Чому би не навчити їх весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402192
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Не заламывай руки, когда многоточье –
Между строк. Между губ. Между слов.
Когда ветер уносит в заоблачность строчки
Ненаписанных песен. Костров
Незатушенный пепел, в котором, сгорая,
Наши чувства покатятся в пыль,
И слова улетят – просто ласточек стая.
А за точками – сон или быль?
Не зови. Средь обломков разрушенной ночи
Потеряешь пристанище вновь.
…
Я придумаю все, что ты только захочешь,
В многоточье вплетая любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401538
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Моя кохана, обережно,
Тобі віддав своє я серце.
Воно мені вже не належить.
Всміхайся, ні на що не сердься. –
Що місяць лик ховає зранку,
Бо ти для мене – місяць ніжний.
Що зорі гаснуть на світанку,
Твої ж бо очі – яскравіші.
Моя єдина, обережно,
Щоб серце моє не розбила.
До нього б не пилилась стежка,
Бо лиш в коханні – твоя сила.
Моя кохана, із ромашки
Не рви пелюсток. Лиш з тобою
Разом ми будемо відважно
Творити нашу, власну долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400696
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Чому себе заставити не можу,
Вірш написати, ну хоча б один,
Чи Музу не знайду для себе гожу,
Чи не знайшов до неї ще стежин?
Вірші раніше ніби набігали,
То табунами, а коли один,
Часами вони спати не давали,
Виходили неначе з пляшки джин.
Я римувати пустоту не хочу,
Вірші, що сплять мені не до душі,
А оспівати доленьку дівочу,
Бажання є у кожному вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400386
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Один сказал: «Ты – просто диво!
Тебя я сделаю счастливой.
Ты будешь жить не абы как,
Смотри – машина, особняк!»
(Для жизни вместе есть причина –
Кусок земли и дом с машиной).
Второй «жених» ушел от «ведьмы»,
Которая твердила бредни –
Иди, копай ей огород!
Но он – мужчина, не урод…
Ему б с работы – и лежать,
Не в огород, а на кровать!
Еще: « Ты – женщина на сто!»
На ней жениться он готов.
«Еще» - без дома половина,
И без работы. Но – мужчина.
Должна от счастия вопить,
Что он пришел руки просить.
Ведь женщина – очаг в огне.
О, как стоять тут в стороне?
Отдай то женщине, что хочешь
Взять от нее, где дни и ночи –
Без блеска, злата, но с душой.
И будет женщина с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400393
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Не нервуйте сє, не траба
І най вас не душит жаба,
Бо то всьо є марний відок
Кажу вам, як прємий свідок.
Просто нервів не тра мати
Всьо спокійно тра сприймати,
Бо в життю всьо може бути
Хочета приємне чути ?,
Самі го творіт
Й тихо, - не кричіт,
Бо, як сильно кричите,
То якось воно не те.
І хто ж вас почує,
Як вена пульсує,
Як злоба з вочей,
Кому концерт сей ?
І зла довго не тримайте
Сторінку перегортайте
Тай йдіт собі далі
Без гніву й печалі.
Файне слово , - оптиміст,
А ще краще , - альтруїст
( Його провда призабули,
А багато і не чули ).
Без нервів тихонько
Тако полигонько
Твори добро всім
Й не думай об тім,
Що тє похвалют
Скоріш накричут,
А ти сприймай тихо,
На що тобі лихо .
Спокійно, панове,
Життє не нервове,
Якщо ми самі
Не в нервів в ярмі .
p.s.
Є моменти , коли траба
І твердо сказати,
Так сказати, щоб дійшло, -
Не конче кричати.
10.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400204
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Холодний день. Туманна поволока.
Крупа сльотава липне до вікна.
Тремтить в гаю берізка білобока,
Немов тонка натягнута струна.
Блукає снігом сива потороча,
Крильми снує колючу заметіль,
А серце вперто вірити не хоче -
Його торкнувся теплий березіль.
Залоскотав грайливими струмками,
Надмухав ніжних пахощів бруньо́к,
Розвіяв сум і вправними руками
Розплутав снігу вовняний клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400105
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Хай роки біжать без ліку –
Осінь у житті, зима.
У віршів немає віку.
І в поетів теж нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400120
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Совокупление – когда на рандеву
Ты хочешь грех сей знойный совершить?
Конечно, нет! А только, если ты сову
Продать кому-то сможешь иль купить.
Чтоб что-то строить из себя,
Ей явно не хватало
Всех денег, выброшенных зря
На стройматериалы.
Когда мужа трясет от меня,
Как осину, что ветром привечена,
Понимаю тогда то, что я –
Потрясающая просто женщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399829
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Віршами відкриваємо ми душу —
Таку вже здатність виробив поет.
Відчую враз і написати мушу,
У муках творчих визрів і сонет.
Хтось так красиво пише про кохання,
Сатиру, гуморески і пісні,
А хтось у прозі виллє всі зізнання,
Інтим, присвяти, оди, рубаї.
У кожого запал свій, почерк, думка,
Знання, освіта, спілкування круг...
Та як же легко критика бездумна
Розтовче і спаплюжить все навкруг.
Підказонька — то вже є інша справа,
Коли звучить це щиро у вірші,
Різка сатира, критика гіркава
Ніколи не розвинуть нам душі.
Не тільки рима, ритміка, правопис
Допомагають збудувати міст.
Нехай не зранить душу інших допис,
А ваша думка відзеркалить зміст!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399641
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Помилку зроблено. Не треба каяття.
Ти слів докори не кидай на вітер.
Таке нелегке це воно ЖИТТЯ.
Напишемо його з великих літер!
Якщо тобі доводилось хоч раз
У комусь аж до болі помилитись,
Не виставляй образу на показ,
Зумій з цим просто так змиритись.
Якщо те серце любить своє Я,
Душа глуха й не розуміє болю,
То тут помилка, звісно, не твоя.
І ти зникай з його життя поволі.
Так жаль людей, ненавчених прощать.
Образу за дрібниці в серці носять...
Мовчанкою своєю можуть покарать.
Чи про розрив без жалю оголосять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399637
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Всіх кумів збираю в себе,-
Всім зустрітися нам треба.
І на всю оцю ораву
Фірмову готую страву:
Є вареники із м'ясом-
До них ку'ми будуть ласі,
Є з картоплею і кропом-
Саме булькають в окропі;
Я доліплюю із сиром,
Щоб були пухкі й красиві;
На десерт ще й вишні будуть,-
Цю гостину не забудуть!..
Шкода,що часу замало,
Я б іще зварила з салом,
Із капустою,з шкварками,
Яблуками, ягідками...
До вареників-сметанка-
Є домашньої аж банка!
Бо вареник без сметани-
Як священник без сутани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399299
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Не говори, що тут усе цікаве,
А може навіть краще ніж було,
Слова пусті~ до гіркоти плисняві,
Обман душі, заржавлене відро!
Ти думаєш, що п’єш джерельну воду,
Вона ж застоєна , обманою дзюрчить,
Не підливай свою зів’ялу вроду,
Життя в чужині це болюча мить.
Ось згодом так, напившися отрути,
Зів’янеш в сподіванні кращих днів,
То ж дорожи джерельне, не забуте,
Звідки в дитинстві свою долю пив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399210
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Я бачила сьогодні,як плакав тис зелений .
Гіркі сльозинки-голки на долю нам ронив .
Світ дико реготав , сміявся з мене -
Тебе любити боронив .
-Віддай чуже! - гриміла громовиця ,
Бо ти не маєш права на любов .
Не відала вона,хоч заглядала в лиця,
Що я ім"я твоє шепчу словами молитов.
Украдена любов гіркі ронила сльози,
В поклоні-каятті до тиса нахилилась .
Так щиро лебеділа,каялась в душі ,
І знов молитвою до ніг тобі стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399060
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
(Шутка)
Хотелось сделать мне карьеру, -
Карьера “сделала” меня.
Ну как не потерять тут веру?
Аж свет погас в расцвете дня!
А ну его! Теперь не буду
Толкаться в пробках на дорогах.
И не воткнут, как в куклу вуду,
В меня иголки, за порогом
Лишь окажусь. Но жизни маска
Бывает пострашнее этой,
Что говорить. Ведь жизнь – как сказка, -
Проехал в тыкве, не в карете.
Теперь – свобода! Ветер дикий
Меня подхватит, как пушинку,
И понесет на Крит, Карибы,
В иную экзотИк – глубинку.
Но все же, верно, не Сейшелы, -
Всего лишь близлежащий пруд,
Где жабы вовсе обнаглели, –
С утра и до утра орут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398385
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Любов ота здавалась неземною,
Цвіла лататтям білим у душі.
Та десять років ти вже не зі мною.
«Колишні» - один одному, чужі…
Ми йшли по спільній почуттєвій стежці
І були нерозлийвода колись.
Та якось на одному перехресті
Дороги наші стрімко розійшлись.
Той епізод в минулому залИшивсь.
П’ятнадцять спільних років – наче сон.
Була на серці вже відносна тиша,
Та тишу розтривожив телефон.
«Привіт! Я захотів тебе почути…» -
І щось кольнуло в серці, мов мечем.
Згадалось перекреслене, забуте,
Оплакане сльозами і дощем.
Байдужими ми бути намагались,
Та тиск емоцій зраджував обох.
Пригадували, плакали, сміялись.
Розплутувавсь минулого клубок…
Було багато плям, сучків і вУзлів,
Та більше щастя, все ж таки, було.
І ніби вже й думки – в одному руслі,
Як тополиний пух сріблить чоло.
Між нами - син і десять літ розлуки.
Забуті вже образи з двох сторін.
З минулого ледь чутно линуть звуки.
Невже не змовк ще почуттєвий дзвін?..
Його відлуння колихнуло пам'ять.
Чергова покотилася сльоза.
І самолюбства перейшовши грані,
Мені ти раптом пошепки сказав:
«Не все зерно просіялось крізь сито, -
Лишилось найдобірніше, повір!
Кохав тебе колись несамовито.
Так само ще кохаю до цих пір…»
В цю мить була щаслива чи нещасна? –
Вагаюсь, навіть, щось відповісти.
Бо десять літ тому кохання згасло,
Розвіяв вітер спалені мости.
З тобою поряд інша. В мене також
Були захоплення і справжні почуття.
Не знала я, що під кохання знаком
На перехресті досі ти стояв.
… Ідуть роки. Нам разом вже не бути.
А ти кохаєш рідну і чужу.
Минулого щасливим атрибутом
Освідчення це в серці збережу.
04.02.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113020409855
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398207
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Злітає вечір, мов примара.
Кружляють хмари угорі.
А, може, зовсім це не хмари -
А полонини запашні.
На них небеснії корови –
Боки нависли, рознеслись.
Удосталь випасли полови,
Аж дійки знизу нап’ялИсь.
А вітер-брат, мов дояр вмілий,
До дійок швидко підлетів.
І став тягнуть молоко біле,
Корів завзято подоїв.
І понеслося, полилося
Біленьке з неба молоко.
Мов голову вкривають коси –
Укрило місто і село.
Все в молоці – дерева, хати,
Авто, дороги, вуличкИ.
І ґазди вже несуть лопати
Щоб зі стежок зібрать вершки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397975
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2013
В спальню леди заходит однажды бандит
С пистолетом в руке заряженным.
Дама радостно в дуло бандиту глядит,
В пеньюар с кружевами наряжена.
«Вот же счастье!» - воскликнула дама вдруг
(Радость – бурная, даже слишком).
«Помогите, милейший, спасите, мой друг,
Под кровать пробралась ко мне мышка!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397506
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Для мене ніч злилася з днем.
Вино, солодке і густе,
У келисі застигло кров”ю.
Прокралась зрада до порогу.
За помилку плачу життям.
Навкруг – мільйон пасток і ям.
В душі – і біль, і пекло зразу,
Що навіть до весни відраза.
І все змішалося, як в сні.
(Наснилося все те мені?)
Колись було. Та вже в минуле
Пірнуло рибкою. Забула,
Як вщент розбився той фужер.
Як день неждано так помер.
Той день, який зливався з ніччю.
Пройшов лиш день… Пройшла вже вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397255
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Мой старый патефон, ты – бабушкин ровесник.
Но бабушка ушла. А ты еще – живой.
Включу тебя и вновь я слушаю те песни,
Что слушали мои родители с тобой.
Прошло так много лет… Пластинки поистерлись.
Звучит сквозь шорох, шум та песня сквозь года,
Что так любил отец (о, этот дивный голос)
И с мамой под нее он танцевал тогда.
«Голубка ты моя»,- звучит далекий голос
С пластинки под иглой. О старый патефон!
Отец ушел. А мать… Морщинки, белый волос.
А песне той вторит лишь ветра тихий стон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396945
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Прости, Господь, безумие моё.
Дай силы в слабости духовной.
Я не прошу дороги ровной,
Лишь сил прошу пройти её...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259640
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 31.01.2013
Легким пеплом осЫпались небеса,
Нежно-серым измазав цветные краски.
Как ребенок, я верила в чудеса,
Даже в серости, сердце сияло красным!
Даже грусть разбивалась в счастливый звон,
Из осколков твое составляя имя...
Я опять улыбаюсь..., прости за стон,
Что невольно сорвался..., прости любимый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396890
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
О, Боже, тільки не кохання!
Бери що хочеш, я віддам!
Хай замість рим буде мовчання,
А замість віри – храм.
Хай серце рве на шмаття біль
І хай юшиться кров –
Нема страшнішого за штиль,
Не забирай любов!
Хай невзаємну, хай гірку,
Сліпу, зарозумілу,
Залиш її, не пустоту,
Бо більш не маю сили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396759
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
_
На стихотворение Анатольевича «Дополнение к
"Продолжению" "Постновогодних слюнок"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392235
Ватрушка
Если внутрь кладут творог, –
Получается пирог.
Если сверху, как подушка, -
Получается ватрушка.
Хворост
Можно собирать у речки,
Развести огонь чтоб в печке, -
Хворост весело сгорает…
А еще во рту он тает!
Вместе сахар, соль, желтки,
Плюс мука. Затем кружки
Нужно вырезать из теста,
Во фритюре жарить вместе.
Муравейник
Кто у нас такой затейник? –
Приготовим муравейник.
(Муравьи здесь ни при чем,
Это тортик мы печем).
Приготовим в кухне место.
Нужно плотное нам тесто
(Маргарин, яйцо, сметана).
Мы замесим его рано.
Охладим, натрем на терке.
Испечем – хрустит, как корка.
Раскрошим, смешаем с кремом
(Здесь – орех и шоколад,
И сгущенка). Будешь рад!
Птичье молоко
Птичек мы доить не будем.
Поднесем мы вам на блюде
«Птичье молоко». Вот торт!
Вызовет у вас восторг.
Приступаем быстро. Что ж,
Для основы – пышный корж.
Испекли мы корж, затем
Приготовим сложный крем.
Варим патоку, агар
(Вплоть до пробы «твердый шар»).
Мы о масле и ванили
Со сгущенкой не забыли.
Еще – сахар, молоко.
И взбиваем долго, до
Плотной пышной сладкой массы.
Съесть такое – просто счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396689
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Говорят, что прописана доля моя
До минут и секунд в книге судеб, -
Все, что в жизни свершится, от «А» и до «Я»,
То, что было и есть, то, что будет.
Но начертано «Бред» на страницах моих.
Каллиграфией там и «не пахнет».
Повезло мне не очень. Дурной ученик
Там карлякал мне с бухты-барахты.
И теперь он с пером смотрит с тучи своей.
Он вершит человечества сУдьбы.
В голове у него сто бредовых идей.
Но забыл – мы не мухи, а люди.
Говорят, что прописана доля моя
До минут и секунд в книге судеб.
Но «писаки» порою стараются зря –
Долю пишут не ангелы, - люди.
Пишут долю чужую. Диктует им текст
Жадность, алчность, не совесть, а деньги.
Оставляя в душе лишь кровавый порез.
Каждый день – как в аду, как последний…
Может, мне на странице напишут: «Возьми,
Вот тебе приготовлен подарок.
Что случилось, забудь. Кто обидел, прости.
Выбрось свечки сгоревшей огарок».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396722
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
А ти зі мною граєшся, як з мишкою:
Відпустиш - знов спіймаєш за хвоста...
То ніжно обізвеш мене "Малишкою",
То кривиш, мов з відразою вуста...
І знов спіймаєш лапою когтистою,
Аж цяпає слина із язика...
А потім із усмі'шкою барвистою
В собі включаєш знову "мужика".
Так день за днем... Уся спина вже зранена,
У серці міцно гострий зуб засів,
Від болю і кохання затуманена,
Хвалю тебе на сотні голосів...
Аж раптом-бац! Запрошення зі стрічкою,
Щоб розділити з вами щастя день...
І я босоніж по снігу зі свічкою
Іду до храму знищених смирень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396363
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Свєта у самім розгарі
Тихо нинька на базарі
В склепі такой люду мало
Певно всього людьом стало.
Казов й буду говорити
На то тра сє подивити,
Що готуют ґаздинІ
З качки, курки і свині.
А скілько печут сухого ?
Ружних видів, не єдного.
Перекладанців й бабо́к,
Завиванців і зіро́к,
Горішків, грибочків,
По́нчків і листочків.
З мармулядов, медом, маком
До « вибьору» з ружним смаком.
Торти печут і варут
Покуштуйте - та то цуд !
Стілько всього на столі,
Що від лижки мозолі
Можут сє з’явити ,
Як то всьо спожити.
Ходєт єден до єдного
Колєдуют - після того
Гріх людей не вчастувати,
Що тоди будут казати ?
Що ти хлопе не ґазда́
І в флєшках в тебе вода.
Та багато вже не п’ют
Перекусєт й далі йдут.
Двері сє не закривают
Єдні йдут, других стрічают
І так по колєї
Коломийки сеї.
Єдні другим дуже раді
В хлопів всьо лице в помаді
Цюлюют і ґаздині́в
Хочут гривнів не рублів.
І коляду́ траба дати
Дітей, церкву здарувати
Каждий сво́є має
« Христос ся рождає ! «
09.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391149
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Росте так швидко, ніби гриб,
Така зараза, зветься – грип.
Лежати – й то немає втіхи,
Немов би трактор переїхав.
У мареві не знаєш – тут,
Чи вже прийшов тобі капут?
Сусіди думають, собака
Завівсь у мене – гавка й гавка!
Як бараболя, синій ніс.
А ліків різних – цілий віз.
Ідеш – немов кудись до страти,
І ноги зроблені із вати.
А з дзеркала на мене – страх! -
Дививсь якийсь кудлатий птах –
Волосся дико – навсібіч,
Червоні очі… Страшна річ!
А спека! (Київ чи Канари?)
Якісь тиняються примари,
Аж стало трохи навіть лячно.
І хто придумав цю болячку?
В людей, дивіться, Новий рік,
А хтось… із градусником зліг.
Ну не хвороба, а кіно!
(О, як набридло все воно).
Апчхи, апчхи, сніги, зима.
На Новий рік – такі дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391568
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Із Новим роком вітаю щиро!
Усім бажаю добра і миру,
Блакиті неба, сонця ясного,
Сил, скільки треба, щастя рясного!
Хай Ваші душі цвітуть, мов квіти,
І хай живе в них увесь рік літо.
Хай Ваші очі, мов зорі, грають,
Радістю, світлом світ наповняють.
Хай у сердечку стільки любові
Буде, неначе в морі є солі.
Хай ранок радість Вам посилає,
У спокій нічка хай загортає.
Хай буде успіх у Вашій праці,
Кава й до кави на Вашій таці.
Все, що потрібно, нехай дається.
А все, що зайве, хай забереться.
Будьте здорові, красою пишні.
Хай Вас в опіці трима Всевишній!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388759
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 31.12.2012
Що двадцять хвилин для життя? – Й не помітиш.
Краплина у морі. Піщинка в пустелі.
Це – зірка у небі. Лиш стулиш повіки,
А ніби секунда пройшла в каруселі
Годин і віків. Та це лише здається.
Бо двадцять хвилин для життя, що висіло
На зовсім тонкій волосині, і серце
Ось стане, багато. На вулиці – біло.
Зима веселиться, немов би скажена.
Насипано снігу вже майже по вуха.
Дороги занесло. Навіки, напевно,
Автівки примерзли. Ніякого руху.
А в когось – пожежа. А хтось помирає.
Дорога закрита. Та що ж це за люди?
Ніхто з вас дітей чи матусі не має?
А раптом із вами таке горе буде?
Руками стягали з дороги автівку,
І це зайняло хвилин двадцять, від сили.
Пожежа вже згасла. Комусь було гірко –
Пожежна не встигла. Її не пустили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387668
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 30.12.2012
На Вкраїні далекій різдвяний розсипався вечір,
А мороз-чудодійник вікна узором квітчає.
Поміж квітами тими дитяче заплакане личко
Маму з далеких країв виглядає .
А від хати до хати іде коляда .
Заплітає в свій голос гармонію й скрипку.
І в німому чеканні застигло мале Янголя,
Й капають сльози на білу святу одежинку .
Лине погляд його до святої ікони в кутку.
Ніч в заплакані очі йому заглядає.
-Мамо ! Матусю моя , подивись,
Як Матінка Божа синочка свого обіймає...
А Матір Небесна голубить своє немовля
І чуже Янголятко покровом любові вкриває:
-Мама прислала тобі подарунки,не плач.
Дивись,які гарні! Кращих уже не буває.
І дзвенить голосочок,і схлипує скрипка ,
Лине відчай і плач над снігами .
Заглядає синочок у морозом мережану шибку:
-Я не хочу дарунків ...я хочу до мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386950
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Стрімка ріка в шалений спокій плеса
Несе холодні спогади снігів...
На вісь хитку історії колеса
Витки століть намотують тугі.
Таки усе повторюється, справді.
Та ще не всі пророчення збулись!
Нову шукать онук захоче правду,
Яка була вже знайдена
колись.
Усе життя – один суцільний спомин!
Себе згадаю: може, я – не я?..
Шумить вода, не відаючи втоми,
Щоб повернутись на круги своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386579
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Ти подихом зігрів мої долоні,
А серце вбив холодними словами;
І свої сльози, як печаль солоні,
Я витирала теплими руками...
А ти іще зробив контрольний постріл-
Поцілував у очі наостанок...
І думка як в комп'ютері зависла-
Не буду готувать тобі сніданок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385896
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Недопите вино.
Недомовлене слово.
А надворі мело
Завірюхою знову.
І колюча крупа
З неба падала мляво,
Ніби гострі слова,
Що сплелись, метушляві.
Щоби без нарікань,
Без жалю, недомовок,
Щоб забути ім”я,
Жах увіткнутих голок,
Що вп”ялися у біль,
У судоми розпуки,
Де забулися в пил
Теплі люблячі руки.
Недозріле чуття.
Почуття недостигле.
Радість їх забуття.
Зникло. Змерзлося. Збігло.
Недопита любов.
Через вінця – спокути.
Снігом вщент замело.
Стерти. Вбити. Забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Один динозавр пострічався був з іншим.
Питає: «Ти знаєш, що буде у нас?
Не будемо листячко їсти ми більше,
Бо, схоже, прийшов наш останній вже час».
«Нічого не буде, - сказав йому другий, -
Кінець відмінився. Ще світ не помре.
Не треба впадати у відчай і тугу,
То хтось дуже сильно нам каже бре-бре».
Ось небо ще чисте. То де ті ознаки?
Торкає пухкенька земля підошов.
Й пішли собі далі пастись небораки.
Бо сонечко сяяло. Дощик ішов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382346
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Хтось небо зранку запалив.
Здалось йому, замало.
То ж масла ще в вогонь підлив,
Щоб, мов вино, заграло.
Мабуть цей хтось вгорі пече
Велику паляницю,
Котра між хмарами пройде,
Загляне у водицю.
Та й усміхнеться, бо краснА,
Рум’яна, величава.
Мов м’яч – голівка, ще й ясна
На ній коса злотава.
Косицю тую розплете,
Кудлами блисне, звіє.
І на землі осяє все,
Теплом усе зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381456
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Коли ти поруч, дуже близько,
То в мене свято на душі,
А небо, наче б то, так низько,
Ще трохи, й зірка у руці.
Вона найкраща і так світить,
Лишилось рученьки піднять,
Небесний сторож не помітить,
Коли почну її знімать.
Світити буде вона вічно,
І в горі, й радості, завжди,
Зі щастям ми категорично,
До мрій дістанемось, й мети!
Коли ти дихаєш, й смієшся,
То тілу хочеться злетіть,
А серденько, так сильно б»ється,
Все ж, заважати, тут не слід.
Не заважатиму любити,
Не заважатиму боліть,
А сум твій, разом будем пити,
На двох поділим різний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381185
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Скільки хат , тепло віддавши ,
Пусткою стоять ,
Занавіски в битих вікнах
В протягах тремтять.
Голі стіни, піч в руїнах
Ні даху, ні стелі ,
А бували у хатах тих
Колись дні й веселі…
Як приходили до них
Дні мокрі, холодні
Не страшили справжніх ґазд
Негоди природні.
Загатою обкладали
Білосніжні хати ,
Лиш віконниці блищали
З теплої загати.
Хата, - сіни і « ванькир »,
П’єц великий в « салі « ,
Діточок на лежаку,
Наче на вокзалі.
Лампа керосинова ,
« Ходіки « тік-так ,..
Картоплі в « мундирах «
Неповторний смак .
Потріскує « ріщє « ,
Вогонь миготить ,
Тепло гріє душу
Хату веселить.
Довгі спогади про давнє,
Довгими ночами …
Тож наслухались ті стіни
В свій час вечорами.
Про Кармелюка і Гонту,
Про славних ГетьмАнів,
Про походи козаків
Проти бусурманів.
Місяць повний заглядав
Крізь шибки до хати ,
Чи гостює там тепло ,
Чи всі лягли спати ?
І оазою тепла
Була та хатина
Радів тому і старий ,
Раділа й дитина ,..
А тепер покинули ,
Як те гніздо птахи ,
Пішло звідси і тепло
Тільки в стінах цвяхи
Розпинають бідну хату
За що ж така доля ?,
Зажурилась , нахилившись ,
Над нею тополя .
Чи часи такі настали , -
З нами щось не те ?,
Що от так напризволяще
Лишаєм СВЯТЕ !
28.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380975
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Так чекаю вашу маму радісно!
За порогом піднесу їй свіжий хліб і сіль.
І зустріну почестями, як весну.
(А вона на мене зирка, як на шубу – міль).
Що не вмію готувати, думає,
Наминаючи вареники (штук, мабуть, сто).
А розмова протікає струменем.
(Ох, мене ще не допитував отак ніхто).
Придивляється до мене крізь лупу
І жалкує, мабуть, - не купила мікроскоп.
Хоче взнати річ, напевно, ось яку –
Чи не маю я хвоста, чи може, я циклоп?
Поцілую вашу маму й обійму.
Якимсь боком ваша мама – і моя.
Обираю мир в сім”ї, а не війну,
Хоч любитиму її, та краще вже – здаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380040
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 28.11.2012
На костях вкраїнця в політ
Здіймалась держава совітів.
Вкраїнське зерно йшло у світ –
Вкраїнський народ йшов зі світу.
Що здвиг в промисловім житті –
То яма нова потавала.
Росли підприємства нові,
Й хрести на могилах зростали.
Хто вижив і голод здолав –
Мінявся зо страху разюче.
Ким був він колись, забував,
Рабом у совітів стаючи.
А задумка була така:
Народи докупи змішати,
Розвіять, спалити до тла
Бажання свобідними стати.
Засіяне владою рад
Зло й нині дає свої сходи:
Безродство, безвір’я, розбрат
Буяє у жилах народу.
А, може, пора здвигнуть зло,
Щоб нас не спікало, мов жало,
І жити, як ціле одно,
Як нація, гідна держави?!
24.11.2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379705
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
"Всьому́ свій час …" промовлено давно,
Якби ж то у потрібний час
Ми з розумом дослухались до них,
До слів отих, що нам дано́ в науку.
Нам тільки треба простягнути руку
І, доторкнувшись, зрозуміти те,
Що в часі цьому є ще щось святе,
Просіяне на ситі із віків,
Відстояне на тисячах років...
"Велосипед" придумувати не потрібно,
Він вже давно придуманий до нас,
Нам вистачить простого розуміння
Того́, чим збагатився світ в свій час.
На долю не потрібно нарікати,
А вірити – всьому́ на цьому Світі час,
Час болю, немочі і нарікання,
Час радості, здоров’я і прикрас.
Коли прекрасне все, що поруч тебе,
Коли чарує небо голубе,
Коли усе, що створено, - для тебе,
Коли здається – вічно так буде́.
Тим благодатним дням радіти треба
На повні груди споживати Світ,
Бо прийде час і з чорного, не голубого, неба
Інше впаде, та вже не білий цвіт.
Радіти треба гарним дням, щоб потім,
Коли прийде (таки прийде) жура,
Тебе не їло поїдом сумління,
Що марно втрачена прекрасна та пора...
21.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379325
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Чорні хмари вкрили серце.
Туга горло стиснула кліщами.
Ти постій зі мною в черзі
До тих янголів, що поруч з нами.
То ж - із неба охорона.
Чують голос дум моїх тремтливих.
І мені не заборонять
Янголів чекати, ніби зливи.
Хочу чути спів пташиний.
Та виття лунає з лісу вовче –
З голоду ковтають слину,
І палають в темряві їх очі.
Янголи ввімкнули світло
В зоряному небі за шляхами,
Де слідів твоїх не видно,
І стежки порОсли реп”яхами.
Ти мій біль почуєш, може,
Що кричить полохано совою.
Янголи ось – насторожі.
Я їх світлом рани в серці гою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377930
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 21.11.2012
«Досить тобі Моєї благодаті, – бо сила Моя здійснюється в немочі» (2 ... сила писань Св. Павла, тобто коли ви, гонимі, отримуєте верх ...)
Щодня із річки аж до хати
Два глечика носила мати
На коромислі із водою
Важко-натхненною ходою.
А тріщина була в одному,
Вода текла, як йшла додому...
Ніхто ту жінку не зупинив...
Аж тут глечик сам заговорив:
-Дірявий я, чому ж тримаєш?
Бо зиску з мене ти не маєш...
І усміхнулася красуня:
-О, не кажи так, дорожу я
Лиш тобою і щонайбільше,
Бо твоя неміч найвартніша...
Коли дорогу прокладаю,
Город тобою поливаю,
Де квіти рясно розцвітають
І твою працю величають...
У немочах є наша сила...
Богом даровані вітрила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379099
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
А їй вже – двадцять. Весело так, гарно.
Попереду багато є чого, кого…
Навчалася життю. І зовсім не бездарно
Роки її ішли. Палав снаги вогонь.
Пробралися так незамітно тридцять.
То й не оговталася – десять років – шасть!
Життя ще – квітка, так, як і годиться,
Коли круг тебе коло різнобарвних щасть.
Колись здавалося - як стукне сорок,
Вона, трухлява, вся розвалиться на пил.
Та з тридцяти ступила кілька кроків,
І ніби очі їй хтось враз відтак відкрив,
Що пів життя пройшло. Вона й не знала,
Як може бути: сорок років – лише мить.
Вона ж той час чомусь не цінувала
І вже почула, як щось вдалині гримить.
А п”ятдесят і шістдесят – не старість.
Ще весело. Та в попереку щось стріля.
Щодня шукає хоч маленьку радість –
Потішитися ( мо”, в останнє? ), як маля.
Вісімдесят. Сказати просто смішно,
Та ноги ледве носять. От прийшла біда.
Не хоче радощів шукати більше.
Якийсь вареник… А колись була – козак!
Ось їй вже дев”яносто. Прощавайте.
Давно вже чула – хтось косу свою гострить…
Тепер сидить десь на пухкенькій хмарці.
Внизу її подоба з мармуру стоїть.
І жити буде довго ця потвора.
За що? Вона ж – без пам”яті і без душі…
Хоч тисячі років пройдуть надворі.
І пролетять мільйони раз стрімкі стрижі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377884
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Я не люблю дожди – промозглые и злые,
Когда замерзнет все – и тело, и душа,
Когда вдруг облака, пушистые такие,
Которые плывут обычно, не спеша,
С ума сойдут и враз сольются дико в стаю,
Становятся щитом от солнечных лучей.
И осень в ноябре – холодная, чужая,
С теченьем мрачных и холодных сизых дней.
А небо над землей нависло парашютом.
Уже не разобрать, где – лужа, где – оно.
Все серо и невзрачно – день и вечер, утро…
То осени дождем написано кино.
Такая безнадежность, пустота и сырость.
На вешалке висит промокший серый плащ,
И хлюпает в туфлях. Скажите мне на милость,
Кому здесь нужен он, осенний долгий плач?
Но мы, увы, не в силах изменить природу.
Не все же только розам, маргариткам цвесть.
Такая у природы странная есть мода –
Нести о холодах нам не благую весть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369439
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Контральто золотого октября -
Как бархат. Тембр его – красив, глубокий.
Из оперы осенней ненароком
Он арию поет календаря.
На небе тучи – духи кораблей.
Октябрь стоит в ответственном дозоре.
Певец из оперы, закончит скоро
И полетит дорогой журавлей.
И сладостна мелодия, как сон.
И стаей бабочек воздушно – золотисто
Под ноги сыпятся резные листья.
И ветра зыбкого чуть слышен стон.
В партере – тихо. Зрители в ветвях
И слушатели в боа серых перьев
Так зачарованы! Еще не верят,
Что лето не вернуть, но в сердце – страх.
Контральто золотого октября…
А тучи все плывут под парусами.
Кивают хризантемы лепестками,
Палитру ярких красок нам даря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369184
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Я отпущу любовь, которая бродила
По битому стеклу, по холоду камней.
Бродила босиком и потеряла крылья.
Которая была на свете всех главней.
Я отпущу любовь. И в час свой отреченья
Я не умру, а просто ринусь в круговерть
Пространства и часов, без смысла и значенья
И без боязни в ней, в огне ее сгореть.
Вселенная, возьми бескрылую такую
Мою любовь. Возьми, дай место ей в себе.
Фломастером я ей те крылья нарисую.
С руками я стою, воздетыми в мольбе.
Где миллиарды звезд, найдется мир, бесспорно,
Мир теплый, а не дух, мираж среди планет.
Моей любви не стать безмолвной дырой черной.
Возьми туда, где жизнь, туда, где смерти нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368950
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Він – вічний вогонь, що любов’ю горить.
Він – світло, що тьму розсіває.
В нім неба погожого світла блакить,
В нім струни дзвінкі водограю,
Морська глибина і близька далечінь
І птаха політ бистрокрилий.
Він спеки гарячої лагідна тінь
І жар, що розпалює жили.
Сівач, що невтомно ріллю засіва
Зерном золотистим добірним,
Хай падає дощ чи ударить гроза,
Іде кроком впевненим мірним.
Учитель... Уклін його праці низький.
Хай світлою буде дорога.
Хай щедро купається в шані людській
І в ласці від Господа Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368828
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
***
Осінній ранок. Сонячне намисто,
Як грона горобинові в росі...
Тебе стрічаю, доле, урочисто,
Хоча й зневрочено надії всі.
А під ногами - золото каштанів,
Тремкі півтіні - спогади про Львів...
Зосталась молитвами там органно,
Де вуличками прамінорний спів -
Мого єства журливо-тихі ноти...
Та вже би не ридати у дощі!
Хай би вороння болю - сиві готи,
Розтануло туманно на межі...
Я хочу так! Я багну! Я пророчу!
Хоча й надій на жменьку не знайду...
Та доленьку злеліяно-праотчу
В господу серця святно заведу
І будемо разом стрічати ранки,
Де урочисто застлані столи,
Де сонце горобинове у дзбанку
І грона мрій - як Львівські куполи...
(4.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368606
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
ми врожай не одної грядки
лиш відлуння дурної епохи
доглядали нас різні випадки
один рік і чутки про аборти
тебе виховав батько і мати
а мене вся суспільна громада
ти учився на бубоні грати
я чекав поки з'явиться мама
ти учився у вишах країни
пив горілку медову і з перцем
вмів робити відразливі міни
і плювати кругом з чистим серцем
я не мав ані хати ні друзів
про яку тут освіту казати
я блукав поміж постаті люду
і хотів мами очі впізнати
ти палив іноземні валюти
їздив в Рим у Париж і на Кани
я в останнім ковточку повітря
Мріяв тільки торкнутися мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306891
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 04.10.2012
Нет любви! - твердили люди,
Нет любви! - твердили мне друзья,
Этот мир сплошных иллюзий! -
Все твердили - только лишь не я.
Рано утром ... день вчерашний,
Осень, дождь и ветер во дворе,
Был я пьян, такой пропащий,
А теперь же с болью на душе.
Этой боли не унять мне,
Этой болью только я живу,
От чего дрожат колени,
Почему дышать я не могу?
Что со мною? Сердце бьется,
Сто ударов… болью по руке,
А печаль не отзовется,
Пусть и жизнь моя на волоске.
Я отдам ее… как хочешь,
Ведь без боя сердце отдавал,
Что любить меня не сможешь,
Я наивен был - не понимал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365187
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 04.10.2012
Твоєму коханню немає життя,
Бо ти й ніби вільна і ніби моя,
А осінь зрадлива, допоки жива,
Зриває сльозинки з сумного лиця.
Додолу покотяться біль та печаль -
Не стримує пісню самотній скрипаль,
Та музика лине крізь небо у світ,
Лиш ти не почуєш, бо серце - граніт.
А я не скриваю - вже віри нема,
Згоріла й надія у жовтні до тла,
Та я відчуваю, що в грудях щось є,
Можливо, кохання - лиш тільки слабке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368532
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Цей вірш я написав на прохання земляків-старшокласників до Дня Вчителя і хотілося б доєднатися до їх привітань, щоб сьогодні подарувати усім вчителям хоча б маленьку частинку того тепла, яким вони діляться ціле життя з своїми підопічними. З святом Вас, любі!
У нас сьогодні жовтень золотиться-
ми відмічаєм свято вчителів.
Нехай вам, любі, у житті щаститься
і школа буде, наче другий дім.
Пр - в
Найперш за все - погода в школі,
щоб в її вікнах сонця дар,
щоб поміж нас вітри ніколи
не нагнітали темних хмар.
Чи то лиш осінь, чи весна грайливо
нас у похід за мудрістю позве -
нам не забути цих років щасливих
і ваше слово щире і святе.
Пр-в
І щоб не відбувалося навколо,
які б зима не намела сніги -
спішити завжди будем в рідну школу,
хоч і будем вже зватися - батьки.
Пр-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367842
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
(лашківский діалект )
Ну що, Ґєню, як ся маєш,
Хліб насущний добуваєш ?
Видиш, Гєню, що сє стало
В президенти люд погнало.
Вже сє з бордів до нас шкірут
І в ,що ми немудрі вірут.
Вже показуют нам кіна ,
Яка файна в нас країна ,
Вчут любити рідну мову
Та не возьму я в голОву ,-
Чи в нас хтось її не любит ?, -
Чи від неї когось нудит ?,
Як в окремих краях краю,
Бігме ,Гєню, я не знаю !
Шо , Штефуню, говорити
Стид на то сє всьо дивити.
Шо сє стало з нашим людом ?
Чогось ходимо воблУдом, -
Нам межИвочи плюют,
А ми кажем: - "Дощі йдут !"
Чи то , Гєню, лиш теперка
Ти спитай діда Оверка ,
Йому єго дід казов ,
Як наш нАрід вибиров
Сейм й австрійский парлямЕнт
Був тогди такий момент:
Геній наш, Франко Іван
Три рази в той дерибан
Йшов би людьом помогти
І шо, Гєню, думов ти ?!!
Ані разу го не взєли ,
Думаєш не довірєли ?
Нє, - продалисє за гріш
Мені , Гєню, се як ніж !
Вот, - що може нас навчити ?,
Аби сє за розум взєти.
Бисмо думали хоч трошка
Не поможе ж нам ворожка
Бути газдов на земли ,
Де кістьма в неї лєгли
Наші прадіди прадавні ,
А були то люди славні
Боронили рідний край
Бисмо мали з тобов рай.
Хто виріс на сій земли,
Знає, що не десь з гори
Думают про нас з добром,
Траба всьо своїм горбом
На своїй земли робити ,
Траба вочи нам відкрити
Хто є Юда, - хто Христос ,
А не думати про льос !
26.09.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366884
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
З'явився ти нізвідки і ні з куди,
Десь виринув з колишніх моїх снів,
Торкнув цілунком ніжні мої губи
І нашу пристрасть повернути захотів.
Та в пристрасть ти поринеш не зі мною,
Вже не відчуєш дотик моїх рук,
Бо почуття... як листя за водою,
Твої слова для мене - пустий звук.
Бо серце не хворіє вже тобою,
Розвіявся любовний той дурман,
І не тобі залишитись зі мною,
Бо все прощається... Лиш тільки не обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366791
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
У тебе вибір є:
Йти з миром чи з мечем,
З теплом в душі чи з холодом пекучим.
В руках із хлібом-сіллю чи з бичем,
З любов’ю, а чи з поглядом колючим.
У тебе вибір є:
Клясти, а чи прощать,
Зло креслити у світі, а чи стерти.
Сприймати як належне, чи стогнать.
У світлі жити, чи в пітьмі померти.
У тебе вибір є:
Садити чи рубать.
Моральне руйнувать чи відродити.
Як курка, все під себе загрібать –
А чи здобуте з ближнім поділити.
У тебе вибір є:
Жить вічністю чи днем.
Закладене згубить чи розвивати.
Буть плодовитим деревом чи пнем,
Нестися плазом чи увись злітати.
У тебе вибір є.
Про це лиш пам’ятай.
Допоки очі, світять, мов озерця.
На потім ти усе не відкладай.
Світ жде. І Бог із ним. Відкриєш серце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365835
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Один – єдиний подих вітру.
Дуне – і раптом сніг іде з
Усміхнених пушинок світлих,
Весела хмарка шлях знайде.
А що ж? Ті легкі парашути
Несміло сіються дощем.
Чарівним, легким. Не забути.
І не відкинуть в серці щем.
Куди летять? – Щоб сонця чисті
На землю сіялися знов.
А їх голівки золотисті
Так сяяли, немов любов.
А поле сонць – то поле віршів.
Летять хмаринками, легкі
І незабутні, найтепліші.
Я їх читаю залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365575
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012
Наш враг – в зеркале отраженье.
Кто мы здесь?
Зачем мы здесь есть?
И как выиграть то сраженье –
Сам себя
Не будешь грызть, есть?
Мы так здорово просчитали
Нашу жизнь.
Что в ней нашли мы?
За что Ордена ожидали?
Наша боль
За нами – тролль тьмы.
Давай – выброси сожаленье!
Снова жить.
И возвести храм.
Любить – судеб предназначенье.
В судный день
Ответ держать нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338224
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Коли побачиш,що мале дитя
геть розгубилось, слізки в оченятах
візьми на руки - і впізнає мати
у галасливій течії життя.
Коли побачиш постать жебрака -
не погордись,та підійди до нього,
допоможи знайти йому дорогу,
вшануй старого, та не юнака.
Коли побачиш друга, що зблудив,
і він тобі не є таки байдужим -
то підійди й звернись до нього: " Друже!
Вернися, щоби світ не насмішив."
Коли побачиш вершника в сідлі,
який у натовп врізався з розгону -
спини коня та скинь, наче солому,
таким не місце навіть на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337987
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
* * *
Сухі листочки,
Танцюйте під музику
Осені злої.
* * *
Золотом листя
Наче скоробагатько
Кишені набив…
* * *
Тільки синява
У цьому житті лишилась.
Небо і вітер...
* * *
Тихий світанок.
Осені білі троянди
Плачуть росою…
* * *
Життя це ріка.
Пливу над каміннями
Як цей листочок.
* * *
Замість книг старих
Наче сторінки темні
Ночі гортаю…
* * *
Запах казковий.
У минуле відносить
Цей давній напій…
* * *
Дивний малюнок
Подарували квіти
У порожнечі…
* * *
Квіти і вечір.
Я сумувати буду
Про день, що гасне…
* * *
Світанок. Туман.
Вітаю з надією
День новий. Осінь…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331695
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Колись сказав одини мудрець,
Приймаючи причастя –
Життя свого ти сам творець,
Й хазяїн свого щастя.
Від долі краще не чекай
Прихильності й цілунку.
На землю впевнено ступай,
Відстоюй свою думку.
Проблем не бійся на шляху,
Від них стаєм сильніші.
Ті хто постійно у страху
Навряд будуть міцніші.
Якщо спіткали враз тебе
Нещастя та невдачі.
Хоробро захищай себе,
Давай відпору й здачі.
А при помилках, навіть в сні –
Ніколи не здавайся.
В своєму завтрашньому дні –
На краще сподівайся.
І без причини не змарнуй –
Секунду чи хвилину.
І де б не був – завжди шануй,
Батьків і Батьківщину.
З усіх можливих обирай –
Лише пряму дорогу.
Куди б не йшов – назад вертай,
До рідного порогу.
Вогонь у серці не згаси,
Лише його розпалюй.
Життєвий стяг в руках неси,
Себе удосконалюй.
Й допоки йдеш у майбуття
І поки мить не згасне.
Завжди цінуй своє життя –
Воно таке прекрасне.(с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332258
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Посивіли мої скроні,
Як зимою сніг,
Ви біжіть життєві коні,
Я люблю ваш біг.
Бо радію, як весною
У душі політ,
Я летітиму з коханням
Ще багато літ.
До небес, моя подруго,
Вознесу тебе,
Хоч життя іде по кругу,
Доля ж не мине.
Тепло серця відчуваю
Через стільки літ.
Знай, що я тебе кохаю -
Хай розтане лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332209
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Життя - то сонця оксамит,
Тепло долонь, твоє кохання,
Це стук пегасових копит,
Голодний потяг до пізнАння,
Клубок непройдених доріг,
Вокзал надій і сподівання.
Життя - то Божий оберіг,
котрий виповнює бажанням,
Ріка непізнаних глибин,
де кожен раз - палке змагання.
Нам не спинити часу плин,
Відкиньмо геть усі вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332123
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012
***
За солов’ями справжня ностальгія...
Де травень наш? В котрім зомлів краю?
Якби Ви знали, як душа леліє
Співати пісню, рівну солов’ю!
Блакитні очі - велелюбне небо,
Тоненькі струни - але ж як звучать!
Десь у гайочку - зовсім юні верби
Несуть у собі осяйну печать:
Торкати крилець ніжних рукавами
І зомлівати вічністю на мить...
О, як журливо знов за солов’ями
Самотнє серце і душа квилить...
(13.04.12)
Дякую за натхнення п.Вітру07
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329903
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330217
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Я помирала. І це було дико.
Світ весь вмістився в квадраті вікна.
Не допоможеш ні плачем, ні криком.
Не розбереш – чи весна, чи зима.
Десь подівалися вірніі друзі,
Позабували враз все лікарі.
Серце холонуло в муках і тузі:
Є мені місце іще на Землі?
Я помирала. І це було сумно –
Недолюбила і недожила.
Місяць крізь штори кривився безумний.
Щось не зробила і щось не змогла…
Мабуть, не дуже я все ж нагрішила.
Трохи до прірви чомусь не дійшла.
Очі прозріли. З”явилася сила.
Знов повернулася в душу весна.
І, коли смерті почулися кроки,
Я зрозуміла – була не права.
Як же я марно прогавила роки
Ніби то просто - полова, трава.
Світ навкруги – він вирує, яскравий.
Пахне, сміється, літає і спить.
Я обняла його серцем, руками.
Я зрозуміла, що вічність є мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325443
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Чому один, збехавши раз,
Не спить ночами довго
у кого правда на вустах,
звучить частенько й гордо?
А інший може все життя,
В душі брехню тримати,
І спину гнути наче раб,
вождям пісні співати.
А от тоді, правдивець той,
живе як то в полоні,
проте у нього світлий дух,-
пульсує воля в скроні .
Брехун же наживе горба,
бо в нього темна сила ,
Та совість зовсім вже мутна,
і чорні має крила.
Прийдеться вибирати всім,
з якою йти волею,
а то здоров'я підведе,
з поганою долею .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323887
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 23.03.2012
З повісті "Не виплач моєї сльози"
Не виплач мене,
Не висуши нашого болю,
Не вицвіти цвіт,
Що прийде до тебе за мною.
Я хочу в сльозі,
Напитися неба досхочу,
І жити в тобі,
Допоки не вигаснуть очі.
Не плаче. А чує сльозу в своїм оці. Заставляє, виганяє її звідти, а вона не йде. Не хоче. Вона повертає і нагадує їй далеке, і бігом кличе його. Хто ти? Чого прийшов стривожити мої сльози?
Батькова смерть болить і нині. Ті слова, які він говорив. Вона по молодості й не збагнула їх. Лише нині вони стають зрозумілі. І сльози, яким батько забороняв текти. «Не сміхуйте мене, я ж чоловік», – відсахувався від них.
– Може, то татова сльоза? – спитала вголос Наталка.
Пуста кімната промовчала у відповідь. Обдивилася навколо – нікого. Лише Марія схилилася над дитям Божим, а воно тягне до неї рученьки, а навколо стільки світла й ласки.
– Скажи мені, Мати Божа, що це? – сповідалася жінка, яка незабаром стане бабою, а ще й не встигла побути жінкою.
А сповідь повертала у татовий день. У день втрати. Він пішов непробачено рано. Несподівано і недолюблено. Лише застигли її зойк і правда, яку жбурнула мамі. Вік втрати… вона прирекла себе ним.
Він пив, та лише коли вип’є, говорив. Обіймав за плечі доньку й питав:
– Дитино, поговориш зі мною?
– Так, татку, – відповідала Наталка і вела батька до цієї кімнати під образ Марії.
Вони проговорювали багато часу. Він згадував усе: пусті хлоп’ячі витівки, школу, пасовисько – і повертав до Олени. Видно було, що це боліло і це він хотів виговорити, та обривав… замовкав і шукав випити.
– Тату, – просила Наталка, – не пийте.
– Як не я, дитино, то воно мене вип’є. Розум, Наталю, добрий порадник, коли серце мовчить. Моє серце якесь немудре – воно любить сліпо й пропаще, – розвів руками стиглий чоловік, – воно перетворило мене на пияка, на ревнивця. Я ходжу, як тінь, за мамою.
Незабаром додав:
– А він учора знов прийшов. І моє немудре серце знов мене напоїло. Ревність – рак, доню. З’їдає все нутро, розповзається так швидко і смертельно. Я – мрець. Я навіть гірше, я – вже похований. Се мені просто Бог дав ще милість бачити свій похорон.
Наталя розревілася.
– Не плач. Не слухай цього, іди! – проганяв її.
– Ні, татку, не піду. Я нікуди від Вас не піду, - просилася донька.
Вони сиділи під образом Марії. Батько притулив дитину до грудей, і його «немудре» серце гріло такою любов’ю, від якої Наталя світилася.
– Тату, є ліки. Ви вийдете з цієї кризи. Я певна, – твердила не перестаючи. – я знаю, я вірю.
– Так, сонечко, я знаю, – сміявся Петро, – є дитино, є… це – сльози, але я не плачу і тобі забороняю. Не плач, не виплач їх, не будь сухою…
Не будь сухою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320493
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 19.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
Не обдури, бо то великий гріх!
Коли у те, придумане, повірю,
а потім правда, як у травні сніг -
обірвана струна на шиї ліри.
Краще промовч,хоч боляче також
і не рятує те німе зізнання,
зів"ялий пуплях поливає дощ
і він цвіте ще у садку кохання.
Ти не кохаєш? Стій, не говори!
Чи обдури, я вже готовий, люба,
і наперед прощаю всі гріхи.
Навіщо правда, як кохання - згуба?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323236
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
В тонкій свитині, босими ногами
Чиєсь дитя невпевнено іде.
Сутулі плеченята , зблідле личко –
Як світ розбурханий його прийме.
Хтось підійде, подивиться на нього.
Комусь від жалю серце завмира.
Воно іде, бо мусить це робити –
Дитя батьків байдужих до життя.
Плекаймо те, що посилаєм в люди.
Багатодітність – справа нелегка.
Тим більше, ми відповідальні
Коли стосується вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311798
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 19.03.2012
Минуло вже дванадцять літ,
Як ти покинула цей світ...
Матусю, нене, журавлі летять,
Зітерши крила в многотруднім леті.
І вже струмочки срібно плюскотять,
У повеневій злившись круговерті.
Усе, як завжди - сонце і весна,
Усе по колу, як і споконвіку...
І тільки ти - відчужена й одна,
В зимових снах лишилася довіку.
Ти не діждалась перших журавлів -
Тяжка недуга світ тобі закрила.
Горіла довго свічка на столі -
Душа про вічне з Богом говорила.
Я був з тобою в ту останню мить -
Каралось серце в розпачі німому...
Твоє життя не міг я захистить -
Ти відійшла приречено й свідомо.
А за вікном розвихрені сніги
Жбурляв ув очі знавіснілий вітер.
Зійшлись в тобі життєві береги,
А світ того, здавалось, не помітив.
І вже без тебе розцвітуть сади
І перші грози визріють громами.
І будуть знову квіти і плоди.
І буде все. Та тільки вже без мами...
Березень 1999 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311513
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 16.03.2012
( повний діалект села Улашківці)
Нема того, що було,
Нема й тої хати,
Під соломов, старенької
І хто то міг знати,
Що історія жива
В убогій хатині, -
Одиниці пам’єтают
Про то життє нині...
Забіжиш босий до бабки
На бамбетель сєдиш,
Ногами собі махаєш
І всьо файно видиш.
Бабка встружит бараболю,
Припече на блєті,
Посолит з обох боків
І ти вже на свєті.
Розглєдаєшсє по хаті -
З дверей зліва п’єц,
Коло п’єца з нафтов з гільзи
Зроблений горнец.
В него бабка для розпалу
Мачеє качєн,
Коло грубки патички
І сухий бурєн.
В бабки всьо на поготові
І так день при дни, -
Ще буває припече
З варениць бліни.
Всі бахурі з вулиці
Заходєт до неї,
До бабки Багрійки,
Дитєчої феї.
Коло п’єца стоїт лужко,
На лужку перина
Пару подушок набитих
І в квітки ряднина.
На стіні , - проти дверей
Два великі образи,
Вікно,- з права на покуті,
Під іконков, три лози.
Під вікном ,замість стола,
Стоїт кута скриня
В ній усі свої “скарби”
Тримає ґаздиня.
Найцінніше – полотно,
Своє, домоткане
Ниточка до ниточки
Бабчине придане.
Пам’єтаю, як коноплі
Росли по городах,
Маки рясно червоніли
Між фасоль в проходах.
Коноплі ті люди жєли,
В’єзали в снопи,
Несли на Серет мочити,
Каміннє хлопи
Прикладали поверх снопів,
Щоб вода не вкрала,
Довго там тота коноплє
Мочитисє мала.
А як вимокла вже добре,
На Сонци сушили
На “козлі” ті коноплі
Раз-по-раз ломили.
Так на щітці дротєній
Куделю чесали,
А з куделі веретеном
Вже нитку сукали.
З нитки ткали полотно
Невиразне, сіре,
Так робили, щоб було
М’єгоньке і біле.
Вимочували у воді,
В золі дерев’єній
Полоскали на Сереті
В воді чистій, синій.
Били його праниками
В воді на камінню,
Вибілювали , розгорнувши,
В сонячнім промінню.
Підлоги в бабки не було,-
Глинов змащена земля,
А як файно пахло в хаті
Від усякого зілля !
Запарит бабка гарбати,
Дасть попити молока,
Молока не з під корови,
А “молока з під бика”.
Так звали те “молоко”,
Що товкли з насіннє
Чорного, - із конопель.
Старше поколіннє
Пам’єтає оті страви,
Траву-лободу,
Що від голоду спасала
У лиху біду.
Справа скрині , під стінов
З дерева бамбетель,
То є таке лавко-лужко
З дерев’єних пЕтель.
Далі справа від дверей
На стіні висит мисник,
Там всьо начиннє до кухні -
Рондель, горнє і банєк.
У брайтрурі , в чавуні -
Лижки, ножі , шклєнка,
За п’єцом, за лежаком,
Блєшєна ванєнка.
Стілец з дєрков у куті,
Ночви дерев’єні ,
Колись діти колисались
У них на бантині.
Лямпа на скрини стоїт,
Прикритій обрусом
Вишивані рушники,
Фото, - дід під вусом,
Коли в Першу Світову
Взєли воювати,
Годувальника забрали
Із рідної хати.
Потрет бабки з дідом
В рушниках над лужком,
За фіранков на віконци
Свічник з свічков з вушком.
З тютюном стоїт кісет,
З свинєчого капшука
Його виправила файно
Вправна дідова рука.
Тютюну колись висіло
На дворі по всіх хатах,
Стіни вільної не було
Всьо тонуло в тютюнах
Запах того тютюну
Витав над селом
В перемішку з Сонцем
І літнім теплом...
На підлозі , на зимли
Ходніки з трєпок,
В куті віник, кочерга
На дверох вінок
З посвєчених різнотрав,
Хатній оберіг,
Що не пустит духи злії
В хату на поріг.
Погостивши отак трохи
Вибігаєш з хати:
“Подєкувов файно, бабко,!”
Тільки тебе й знати...
Нема того , що було,
Нема тої хати ...
13.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321577
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Як ми відносимось до ближніх,
Те і одержимо в замін,
За слово гостре, болетворне
Не ждіть на добре перемін.
Ми не задумуємось часто
І ображаєм без підстав
Поглядом, жестом, гучним звуком,
Що в злобний крик переростав.
Та з часом вже на власній шкірі
Ми відчували те самЕ
І вже тобі від злого слова
Комок у горлі підніме:
« Не справедливо це ! «, -
А сам, - забув, як волю
Дав словам,
Як злоба лилась через край,
Те , що посіяв, - пожинай !
А добре слово озоветься,
Сторицею тобі вернеться,
Бо слово наше, - бумеранг
І від тогО, який ми ранг
Йому надали, - те й буде
Нам біль чи радість приведе !
18.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300734
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 13.03.2012
Грудень шати убрав за вікном,наче в перше причастя,
замела вже давно хуртовина вчорашні сліди.
Неприборканий пульс виривається з скронь і зап'ястя,
І втікає кудись у незвідані людом світи.
Ти далеко,мабуть,а між іншим,я навіть не знаю,
Затуляю в кулак з неба мокрий злітаючий сніг.
Досі в грудях болить і,по- дивному якось,стискає,
Я не знаю чому,та спинився весь час на тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Разбиты ноги,льется кровь,
Взгляд,затуманенный слезами,
Шагает по земле Любовь
С небесно-синими глазами.
Идет,шатаясь и держась,
Лишь балансируя ,качаясь,
Ее подталкивает Страсть
И по пятам плетется Зависть.
Никто не хочет ей помочь
И поддержать в пути тяжелом:
Надежда улетела прочь,
А Вера-вслед за ней,с укором.
Сопровождает только Боль,
Ведет неведомой тропою
В лохмотьях,нищую Любовь
С зеркально-чистою душою.
В подруги Ненависть рвалась,
Союз счастливый обещая,
Страшна Любви такая связь,
Ее дороженька другая.
Дорога,полная мольбы,
Камней,осколков и тревоги.
Не сбиться только ей с пути,
Чтоб не искать другой дороги.
23.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311730
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
«…Сім місяців тебе нема…
Пішов. Утік. Іще вторік.
Зосталася сама. Та не одна.
Твоє дитя, що гріло душу. Мушу.
Заставити любити самоту. А ще журу
За вікнами чужого краю. Завмираю.
Розпачливо кричу. Не знаю,
Як, сину, я тобі скажу: покинув…
Втомився жити. В ту хвилину
Я рвалася – летіла в слід
Раптово все… Дванадцять літ
Як один крик. Не знаю сину!
Нам тільки три.
Ще до народження півроку.
Всілись світи. Німію, Боже з самоти.
Де ти, скажи? Вчуваю кроки під дверми.
І одкриваю. Вже сьомий місяць відкриваю.
Тебе немає. А я чекаю.
Не винувачу, не кричу лишень вчуваю.
Давно живу я під дверми. Сина гойдаю.
Такий як ти. Скажи, що прийдеш хоч колись.
Я зачекаю.
Мовчить мобільний телефон. Змінив свій номер.
Надзвонюю в німі світи: вернутись можеш!
Спітнілий Скайп аж від очей тікає
Може комусь він відповість мій «nikolae».
Згадала фільм. Циганська пошта. Будулаю.
Перекажіть. Що я (вже ми!) Чекаю.
Маленька крихта на руках
І очі раю. Боюсь, сльозою розбуджу
Синятко зрання. Подушку випрала слізьми
І засинаю. А в снах: ми йдем рука в руці і очі раю.
Зриваюсь. До дверей лечу. І відкриваю…
Сама себе не впізнаю: чого чекаю?
Що диво станеться мені, чи відридаю.
Та вперто правду не пущу – бо я кохаю.
А день за днем німі ідуть – куди не знаю
Я так і сину розповім – що ми чекаєм.
Може чиїсь стежки прийдуть в (Котовськ) Хімчешті
Знайдіть Миколу і скажіть: «Вернись нарешті!»…»
…Стерла життя до сліз самотня жінка
Все розкришилось вмить – як до одвірка…
Він як пішов вторік - так не розвіяв втому,
Витеребив чужий світ потребу свого дому…
P.S.
Читаю з вами поміж сліз слова Людмили,
І вже мороз не жалить так, як розпач пилить.
Між нами тисячі вітрів і скільки ж болю,
Та знаю те «допоможіть» не дасть спокою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310838
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Чекаю на дзвінок я із Росії,
Як журавлів чекають навесні.
І гірко так, що заповітні мрії
Здійснитись можуть лише уві сні.
Там кожен день завжди зі мною мама
І тато поруч (він уже не п’є).
І в нас життя вже казка, а не драма,
Бо більше тато матінки не б’є.
А ранок знов реальністю розбудить:
Батьки в Москві, а телефон мовчить.
І думка: може, мама вже не любить…
Ох, важко дітям без матусі жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310533
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
Сьогодні тихо піду до кімнати,
Сховаю очі від усіх сумні.
Я думав: завтра приїжджає мати,
Та в СМС прийшло: "Синочку, ні!
Роботи повно, гроші не віддали.
Ще кажуть тиждень-другий почекать.
Ти ж не хвилюйся—ми аванс забрали,
То ж зранку йдем комп'ютер купувать. "
Я промовчу, і навіть не заплачу—
Я вже відплакав сотні й сотні раз,
Коли батьки збирали ще на дачу,
Я ж одиноко йшов у перший клас...
Батьки приїдуть, привезуть дарунки,
Побудуть тиждень—далі знову в путь.
От і вокзал. Обійми, поцілунки.
Знов дід та баба в дім свій заберуть.
І будуть догоджати і плекати,
Усе найкраще й серце віддадуть.
... А я чекаю, що приїде мати.
І я заплачу: "Мамо, ще побудь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310532
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012
Село моє! Для мене ти єдине, для мене ти найкраще на землі! Тужу і сумую, залишаючи тебе. Щоночі бреду росяною стежиною до рідного порогу, б’юсь ластівкою у вікно рідного гніздечка, синьооким барвінком стелюсь там, де ходять найдорожчі мені люди.
Село моє! Люблю тебе! Люблю тебе розхристаним і не причесаним, коли пробуджуєшся із зимового сну, ранньою весною. Обожнюю тебе, одягненим у ніжно-рожеве шумовиння весняного цвіту. Усміхаєшся ти мені, заквітчане щедрим літечком, коли іду серед половіючих пшениць, а звідусіль обціловують мене червоні вуста розквітлого маку і синьоокі волошки кличуть із собою як за небокрай. Затамувавши подих, вслухаюся у сумовиту музику осіннього дощу і зачаровано вдивляюся в цнотливо-білу фантазію зими.
І я поруч з тобою завжди. І тоді, коли ти змахуєш сльозинку зі щоки, проводжаючи в останню путь, дорогих тобі людей.
І тоді, коли гуляєш весілля і золотою пшеницею обсипаєш молодят.
І тоді, коли взявши за руки маленьких діточок, ведеш їх до Першого Причастя, вкладаючи у їхні серденька скромність, чесність і любов до ближнього.
Село моє! Люблю твою лагідність і простоту! Люблю твої спрацьовані руки і вічну непосидющість. Мудрість твою люблю. Маленька цяточка на нашій багатостраждальній планеті, та для мене ти цілий світ.
І я ладна признаватися тобі у любові щоднини, щогодини, щомиті.
6.12.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306632
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Ні ,не можна убити любов...
Я старалась.
Цілий день я її проклинала,
І від страху вночі прокидалась,
Цілувала її .Цілувала.
Навшпиньках утікала вона
Тихим ранком
І зникала в обіймах чужих,
А я присягала світанкам
Й гіркі сльози топила у них.
Височить ешафот.
Кат сокиру заніс
Понад ангельським ликом любові.
Хай помре!Я її прокляла!
Хай помре ...я спіткнулась на слові .
Увесь світ сполотнів.
Розкололась душа.
Дві нерівні крихкі половини.
Одна просить- прости !
І квилить - порятуй !
Я невинна,невинна,невинна.
А слабкий голосок
У закутку душі ;
Нерозумна , зуміеш простити ?
Знову фальш у коханих очах ожива.
Бачу це -та не можу його не любити!
Завтра -море страждань
І гірка самота,
А сьогогдні їй ліжко розстелюю знов;
Зневажаю себе.Зневажаю.
Я не вмію вбивати любов !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307266
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Вже мабуть прилетіли лелеки
Мерзнуть ноги у мартівськім снігу
Я в теплі і від дому далеко
Рада мерзнути – тут непокірно.
Бо неправда, безжалісна мучить
Витискають з нас соки невпинно
Завойовників хвацькі нащадки
Їм би найми, аби зрозуміти.
Ціну сліз і гіркого терпіння
І знущання з усмішкою фальші
Не взаконене тут «катування»,
Рабство сліз у нерабському світі.
Як змиритись з вигнанням нині,
Якнайбільше я прагла волі
В незалежній моїй країні,
Очужіли і влада й закони.
Топчуть гордість і тут і вдома
Примиритись не в моїй крові,
Була гордою і залишуся,
Українка – я, матір волі.
23.03.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307910
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 28.01.2012
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для малих засівальників
Сію, сію засіваю
З Новим роком Вас вітаю,
Ще й віншую з Василем
Потішайтеся сим днем!
Сю хатину, сю родину,
Господаря й господиню
Засіваю гараздом,
Благодаттю і добром!
Хай Вам Бог допомагає!
Милість з Неба посилає!
Щоб в повазі і в любові
Жили ґазди гонорові!
Щоб велися гроші в хаті
Аби ви були багаті.
Аби хліб у вас на столі
Панував мов на престолі.
Аби дітки здоровенькі
Потішали Вам серденько,
Аби Ви недуг не знали
В щасті в мирі проживали!
Щоб зозулі Вам літа
Накували поверх ста,
Щоб обходила біда
Вашу хату, ворота!
Щоб колосилися врожаї
На городі і в державі
В Україні ми всі з вами
Були справжніми Панами!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306338
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 16.01.2012
Надихнула мене на написання віршу почута мною
по телевізору мелодія "Краплі запізнілого дощу"
композитора Романа Коляди.
В пам'ять про мелодію та композитора, я
залишила для віршу цю назву...
Випав дощ.
Взимку.
Попри закони,
Із бездонного синього неба
Краплі падали прямо на тебе,
Цілували,
Котились за комір.
Як могло таке статись зимою?
В час,
Коли крижані заметілі
Випускають метелики білі,
І душа оповита журбою?
Коли сковане холодом серце,
І життя
Затискає в лещАта,
Ніжні,
Лагідні краплі-малята
Зігрівають.
Як сталося все це?
Почуття,
Що намріяні снами,
Що у долі
Намолені слізно,
Наче дощ -
Той, що випав запізно,
Кожну краплю
Ти ловиш губами.
13. 01. 2012р. 13:30
Виконавець: Роман Коляда - фортепіано
Мелодія - "Краплі запізнілого дощу"́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306231
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
З тобою стали ми чужими,
Самотність завітала знов.
Скували душу люті зими
І заморозили любов.
Нездійснені лишились мрії
І лиш спустошені слова.
І згасло серце без надії,
А я закохана була...
Так вірила в твоє кохання
І що мене не зрадиш ти.
Залишать нас сумні страждання,
З тобою поруч будем йти...
Лише тепер я зрозуміла,
Яка насправді є любов.
Кохати я тебе уміла,
Ти взяв і зрадив її знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303765
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Це так страшно,
Як жінка у тобі вмирає,
І самотність у очі
Весь час заглядає.
Так чекаю цілунку
Прийдешньої днини,
А цілунок терпкий,
І гірчить він полином.
Вже не бачу, що поряд
Весна розцвітає,
Бо погляд у царстві
Півтіней блукає.
І вже серце моє –
Мов колюча ожина –
Притупила чуття усі
Ота клітка–чужина.
В мені жінка кричить,
Верещить через грати:
– Порятуй мене, доле,
Я не хочу вмирати…
Болонья, 15.05.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300642
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Є принц. І в кожної він свій,
Призначений не випадково.
Посеред сотні тисяч мрій
Здійснить одну, але вагому.
Поміж недоспаних ночей
Прийде в оту, що зі сльозою,
І серед тисячі очей
Знайде твої, котрі з іскрою.
Не ти шукатимеш – тебе,
І все ж знайдуть, і будь ти певна,
Що непомітно так ввійде
В твоє життя любов гаремом.
Він прожене печаль з душі,
А там заселить мир і спокій.
Посіє впевнення лучі,
Теплом огорне на всі боки.
Є принц. І в кожного свій час :
Один приходить на світанку,
А інший – в ніч, коли погас
Останній блиск зорі на ганку.
І відстань тут не є причина,
Немає меж, границь нема.
У долі свої ти дитина,
Й вона вирішує сама,
Коли тобі квиток вручити
У щастя безтурботний світ,
І принцу твому подарити
Тебе, як райський свіжий цвіт.
Він є. Твій принц, твоя святиня.
Не падай духом, не журись.
Хай проросте твоя гординя,
А ти навколо озирнись!
23.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300669
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2011