Немає на світі Бога,
Крім Бога, який в тобі.
Крута в його царство дорога,
Як злети земних орбіт.
Щоб Бога свого пізнати,
Терпінням себе запаси,
Коли доведеться зазнати
Нестачі духовних сил!
Не кожному з нас судилось
До Бога свого дійти,
Його всемогутню милість
З любов"ю в душі нести.
Чи вміємо ми прощати,
Щоб згодом прощали нас,
Чи помсти жахні лещата
Розчавлять проще́ння глас?
Та попри болючі втрати,
До Бога йдучи - іди!
Каміння гріхів збирати
Розкидане ще молодим.
Ти храм покаяння із нього
Воздвигнеш в душі, далебі.
Для того, єдиного Бога,
Для Бога, який в тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281216
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 22.11.2011
Мені так добре зараз, м'яко...
Навколо тиша, спокій спить...
А за вікном - дрібненька мряка,
Ледь чутно листя шелестить...
Осінній вечір кинув штори,
Тепло розбіглось по хатках,
Закутались у хмарах зорі,
Вмостилась ласка в подушках...
На склі промінчик колихнувся
Моїх солодких юних мрій...
Прилинув сон і доторкнувся
Устами ніжними до вій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289162
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 22.11.2011
Як солодко я мріяла про тебе,
Скрутившися клубочком на дивані,
У постелі м'якій, кольору неба,
Знаходячись в Морфеєвім дурмані.
І спогади приходили до мене -
Усі ще зовсім юні - школярі -
Одягнуті у піджачки зелені
І набакир кирпаті кептарі;
Та й щебетали, весело і рясно,
Плели химерну павутину мрій
З минулого в майбутнє... Як прекрасно,
Що я твоя, а ти - навіки мій!
В думках тоненьких і прозорих мріях
Я відчуваю ласку рук твоїх
І поцілунки на тремтливих віях...
Ніщо на світі не замінить їх!
Я дихаю і стукіт серця чую...
Мого? Та ні, уже, мабуть, твого,
Бо лиш тобі без жалю подарую,
Перев'язавши стрічкою, його...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293097
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Ми додаємо молоко у каву,
аби цей напій був лише м'яким.
Лише небесну беручи октаву,
ти відчуваваєш ту, яку любив.
Ми цукор додаєм у каву,
Аби тривожна терпкість відійшла.
Рум'яний ранок жмуриться яскраво,
Коханку обіймаєш як горня.
Коньяк ми влиємо у каву,
Коли ця ніч повинна вічність перейти.
Коли відвертістю ми бавимось ласкаво,
І істину беремо за барки.
Порожня кава. Кава-одинак.
Вмістилище усього і нічого.
Хто любить каву, п'є її отак.
І гірко посміхається при цьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294758
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 22.11.2011