Два метелики барвисті
Захотіли щось поїсти:
"Ой, квітник чудовий!
Я тут сісти вже готовий!"
Другий каже "Ні, негоже,
Отут сісти я теж можу.
Іншу квітку ти шукай,
Цю мені скоріш віддай!"
Вони довго сперечались,
То сварились, то штовхались.
А тут бджілка прилетіла
І на квітку зразу сіла.
Позбирала весь нектар -
Цей солодкий квіток дар.
Із собою все забрала:
"До побачення" сказала.
А метелики - голодні,
Помиритися вже згодні.
Та нектару там нема,
А попереду - зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535056
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014
«Оселюсь я відлюдником
і слухати буду бджіл.
До мене прийде спокій там
сповільненим дощем.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Колись давно я піднявся на вершину гори Кокнарі, що в графстві Слайгьо у Коннахті. На верхині цієї кори височіє кам’яний курган, насипаний багато тисячоліть тому. За легендою, в глибинах цього кургану похована королева Медб. Стоячі на вершині кургану я думав про сиву давнину моєї сумної Ірландії. І тут помітив чорну грозову хмару, що сунула небом. Почало гриміти і блискавки, що освітлювали небо – таке ж сумне як в часи короля Лугайда мак Лоегайре. І тоді я написав таке:
Бавимося в хованки
Зі старою худорлявою жінкою
Вдягненою в біле,
Що тримає в руках
Серп і косу
Що зроблені з заліза
Допотопних метеоритів.
Граємося в піжмурки
З бородатим дідом
У якого всі посмішки
Сумні як осінній дощ,
У якого всі жарти
З журбою старих криниць.
Ми – гравці у кумедні ігри –
Завжди дитячі,
Але завжди азартні.
Ми – діти чорної землі
І спраглого сонця.
Ми – люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424443
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 19.05.2013
«…і буду серед зелені трави збирати у долоні,
Аж доки час Страшного Суду не настане,
І срібні яблука блідого місяця оповні,
І золоті плоди яскравих сонця ранків.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано 17 березня -
в День святого Патріка.
Вдягну свого зеленого капелюха,
Прикрашу чорний плащ буднів
Триєдиним листком шамроку –
Запашним і розділеним
На три частки буття –
Сон, реальність і потойбіччя.
Буду слухати скрипку
Старого, але веселого шанахі,
Що грає прямо на вулиці
Про росу туману
Та брудне старе місто,
Про живу воду в келиху
І гірську дорогу в Дублін,
Що вірить – життя недаремне,
Що вміє веселитись
Коли всім сумно,
Що вміє плакати
Коли всі сміються.
Йду вулицями серця,
Містом з терпким присмаком віскі.
День зелених думок –
Навіть моя сива борода
Стала зеленою –
Я повірю, що мій острів весняний.
Нехай моя весела віра
Лише на день…
Але все таки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 19.05.2013
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 20.04.2013
«Темні вулиця вкрились насінням.»
(Майк Йогансен)
Мокрого падолистового дня я блукав безцільно сірими вулицями чіпляючи своїми підборами липке мокре листя кленів, що густо вкривали килимом бруківку старого міста. Ще старішого ніж я. І тоді я подумав, що пращури зачекалися мене коло свого гарячого вогнища, де вони згадують і переповідають легенди. А я все не йду та не йду… І тоді я записав у свій нотатник таке:
Падолист.
Його ім’я написано крейдою
На мокрій стіні буцегарні.
Він загубив не листя – себе.
Старим сухотником
Шкандибає бруківкою тижнів.
Подаруйте йому монети,
Бо
Харон не веслує задарма.
Діряві кишені вівторка
Цвірінькають флейтами Токіо.
Він теж самурай.
І своє харакірі
Вважає іконою.
Я по калюжах ступаю
Хлюпаю соком Землі
Парасолю розкривши
Стаю музикантом крапель.
Глядачі-горобці
Магелланами сірими
Вірять в кулястість вулиць.
День як поема.
А я – корабель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375226
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 01.01.2013
Кожен хоче слави,
Прагне до зірок.
Про вогні яскраві
Тисячі думок.
Щоб таки дістати
Зірку з висоти,
Маєш працювати
Над собою ти.
Це назустріч мрії
Є найперший крок,
Сповнений надії
Досягти зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295150
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 28.11.2011