[b]А [/b]мені згадалося дитинство,
[b]Б[/b]о в душі дитина й досі я.
[b]В[/b]еселкових днів отих намисто
[b]Г[/b]арно і яскраво виграва.
[b]Г'[/b]утаперчева любима лялька
[b]Д[/b]овго й після мене ще жила,
[b]Е[/b]х, яка ж була я в неї нянька —
[b]Є[/b]дність наша справжньою була.
[b]Ж[/b]ив у хаті нашій сірий котик,
[b]З[/b] нами грався Пушик залюбки
[b]І[/b] любив, щоб чухали животик,
[b]Ї[/b]в цукерки й з кавунів скибки.
[b]Й[/b] ще була собачка, рижа Чапка:
[b]К[/b]уций хвостик і кудлата шерсть.
[b]Л[/b]едь вона побачить чиїсь тапки —
[b]М[/b]иттю вкраде й заховає десь.
[b]Н[/b]е один раз лаяли ми Чапу,
[b]О[/b]чі опускала, хвіст круть-круть,
[b]П[/b]отім ніжно подавала лапу...
[b]Р[/b]озсміються всі й шукати йдуть.
[b]С[/b]кільки днів уже роками стали,
[b]Т[/b]ільки згадую я знову й знов:
[b]У[/b] зимові вечори гортали
[b]Ф[/b]отографій витертий альбом.
[b]Х[/b]ата батьківська, садок вишневий —
[b]Ц[/b]е не зтерти з пам'яті рокам.
[b]Ч[/b]ебрецевий запах полудневий,
[b]Ш[/b]авлія росте і досі там.
[b]Щ[/b]емно серцю в вечір цей травневий —
[b]Ю[/b]ні і дитячі згадую роки.
[b]Я[/b]к осіннє листя шурхотять думки.
Надихнула на написання вірша -алфавіту Л. Іванова, за що я їй дуже вдячна.
В віршованому алфавіті відсутні букви и і ь, самі розумієте чому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733634
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 22.02.2018
Будь мені ліжком -травою прим*ятою,
Будь мені сонцем,рибою,м*ятою!
Стань мені водами,хвилями синіми…
Ніжними нотами-крилами сильними.
Будь мені небом,будь мені хлібом,
Будь мені світлом і будь мені криком…
Зорями будь і пташиними зграями,
Голосом сонця-піснями наскальними:
На стінах будинків і шкурах печер,
Ім*я твоє в серці так сильно пече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517169
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Живи! С неуловимой радостью,
Мечтай! Если тебе так хочется.
Борись ! С неуязвимой гадостью.
И знай,что у тебя все сложится.
Молись! Проси у Бога разума!
Прощай! Своих врагов и с легкостью.
Смотри,уже на небе радуга,
А знадчит, все будет очень здорово!
Смеясь,иди-шагай по улицэ.
Стремись!Делись своей надеждою.
И знай,что у тебя все сбудется.
И знай, все будет очень здорово!
26.03.13 Присвячується (моєму)Артемчику
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412853
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 20.04.2013
***
Шум, спровадив сон,
Там снилась тепла весна.
Знаю – що живу.
***
Спека й дорога –
Тінь лиш, підошви глядять.
Може їм легше.
***
Дивлюсь на Місяць –
До світла прагне душа.
У нього є день.
***
Чомусь здалося:
Верба все хилилась.
Про затишок мріє.
***
Ластівка стрімко,
Гарно і легко летить.
Словом: голодна.
***
Гучно грім гримить,
Не тому, щоб злякати -
Він таїть сльози.
***
Так, все літає:
Навіть троянда вміє –
Та крила не в ній.
01.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348056
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
1.
он думал о том чем может пахнуть ее кресло в ординаторской
думал что если уж она такая красивая и умная
во сто крат умнее его
то наверняка должен быть в этом какой-то подвох
и кресло ее
обязательно пахнет дерьмом
2.
когда
однажды
вечером
она
ушла
из ординаторской
он стал на колени перед ее пустым креслом
и неуверенно приблизился
лицом к сиденью
о боже
3.
о боже
кресло было теплым
и пахло сиренью
он уперся носом в сиденье
и с наслаждением
вдыхал аромат
ее аромат.
4.
и влюбился.
5.
и начал писать стихи.
6.
больной yблюдoк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309307
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 21.02.2012
(Акровірш)
Грає, квітне веселонька
Аж до небокраю.
На свою журюся долю -
Іншої шукаю!
Гори мої, полонини,
Усенькі Карпати -
Цілий світ заполонила
Україна-мати!
Літа чорна ластівочка
Обабіч хатини.
Чуєш, моя співаночка
Цариною лине?
Ішли хмари, ген, за гори -
Неба вість післали...
А мені рушати скоро
За Чорні Ослави!
Грає Бистриця на сонці,
А я си сумую...
Десь, бігме, в чужій сторонці
Кохання відчую!
Увірвалась мені в груди
Полинова туга.
Розтрушу її на люди -
Одійде наруга.
Любо, файно мені стане
І душа зрадіє.
Тепла згадка не зів"яне -
Ожиє надія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312021
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
Злетіла пелюстинка
із ромашки білим птахом;
Люблю – не люблю.
Курява над шляхом
Колише квіти.
Це лиш вітер...
10.08.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289272
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 14.11.2011
Там, за четвёртым кварталом, налево, как помнится,
Взмахом руки разводя мосты,
На седьмом этаже трёхэтажки жила художница.
Она видела то, что не видишь ты.
Запечатлеть её лик не смогла ни одна фотография,
Никто у неё не бывал и не видел её картин,
Говорили только, что старые кисти в руках её
Превращались в невиданных балерин;
И они танцевали вместе, иногда и до полдесятого,
По извилистым дугам стальных перил.
Ей хватало белил для счастья. И она не плакала,
Что её никто до беспамятства не любил,
Что соседи с опаской шептались: "Она сумасшедшая,
Улыбается небу и верит в страну вещей,
Уже взрослая, а говорит, что в гости приводит лешего,
Ни детей и ни мужа, не может сварить и щей".
Однако Художницу все эти злые слова не трогали,
Она, как и прежде, ни на кого не таила обид,
Ночевала на крышах, ходила лесными дорогами
И считала снежинки в покровах своих Антарктид.
А однажды её не стало. Но ветви ни чуть не дрогнули,
У Невы не рассыпался в щебень речной гранит,
Дороги не треснули, капли не стали стёклами,
Даже планеты и те! не сошли с орбит!..
Только жильцы, войдя в её дом, глазам не поверили
И невольно подумали, после тесных своих квартир:
"Сколько ж мы на пустых людей убивали времени,
А за дверью напротив не заметили целый мир".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276616
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 28.10.2011