Ось тут кінець, немає вороття:
ти перестав мені вірші писати,
немов би стала я тобі чужа,
немов би готував мене до страти.
Тобі вдалося...Ось моя душа
перед тобою, милий, на підносі...
Смієшся ти, а я бреду одна,
збиваючи до крові ноги босі
За що, скажи? За віддану любов
це тіло без душі безслідно згине?
Чому ти повертаєш знов і знов
мене до себе, знаючи, що кинеш?
А я не кажу навіть слова \"ні\",
бо ти - моя любов одна на віки.
Сміється, плаче, гине та живе
моя душа одним лиш чоловіком...
Чому? Бо він такий, який він є,
бо він мене не вміє шанувати,
тому, що я надіюся іще
що він мене теж зможе покохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289393
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 03.11.2011