Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 16.12.2016
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
(Михайло Плосковітов "Чекаєш свята Валентина")
Лютневий день. В оливкових гардинах
Медовий промінь бавиться, мов джміль.
Ти теж чекаєш свята Валентина...
Терпких думок патлата заметіль
Душі вразливій не дає спочину,
Мов білий пух, роїться в голові.
Зима за ніч зіткала скатертину,
А на світанні зви́ла у сувій...
Порозчищала білі кучугури -
Мов і сама в очікуванні див!
Приблуда вітер вудочку занурив,
Тобі зірок у плесі наловив.
Здмухнув з очей топазових журинку,
Мов чародій, крізь сон прошепотів,
Що і тобі готують валентинку -
В маленькім серці море почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 11.02.2013
Вона прийде,
жадана і терпка.
По талих водах.
Жменька журавлини
брунатним соком
скотиться, злегка -
обдасть, немов
жаринками.
На глині -
за кроком крок,
розійдеться капіж,
а де-не-де -
гірчичники проталин.
Легеням вільно
дихати, бо скрізь
напнули лук
закохані тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Ти дрімаєш...
Щасливо - знеможено,
притулившись до мого плеча...
Ми здалися в полон... Переможені...
Ми - коханці ...
Наш підпис... печать...
Всі закони і вето...
Порушено...
Всі ці норми - хіба ж то для нас?...
Я дивлюся на Тебе
Зворушено...
Дайте нам зупинити цей час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398122
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Она так бесстыдно... красивая...
Нежным лучиком зацелована...
То порой... откровенно стыдливая...
То по-женски робко взволнована...
А она ведь счастьем баюкана...
Он мечта ее долгожданная...
Воплотился сладкими муками
Прошептав... Ты такая желанная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397651
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Я Тобі...
Лиш Тобі розповім про усе...
Покажу, як погожої днини
невідомий вівчар хмари в небі пасе
і жене, мов отару неспинну
Я Тобі...
Лиш Тобі намалюю весну...
Запашну і квітково-чарівну,
буйнотрАву, веселу, дзвінку, голосну...
Я Тобі намалюю...
Царівно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396916
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013
А він карав на смерть її кохання...
Вона ж ішла покірно на вбиттЯ
Причинна...П"яна - аж до забуття
корилася усім його бажанням
А він, мов кат... Терзав, як душогуб...
І поглядом вбивав її щоденно...
Кохала... А тому була блаженна...
Вмирала... Пила труйку його губ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397226
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 30.01.2013
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 07.11.2012
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 12.10.2012
Спішила осінь з вітром на побачення...
Ледь золотила шовковисті коси...
Вагалась... чи проситиме пробачення...
За те... що закохався в літні роси...
За те... що цілував струнку вербиченьку...
За те... що обіймав чужі вітрила...
Що скаламутив чистую водиченьку
Все знала... та кохала... і спішила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363460
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 12.10.2012
Кто сказал,что женщины стареют?
Нет, не верьте,это ерунда.
С возрастом они только мудрее
И хмельнее терпкого вина.
Годы их ведь многому учили:
И любить,и верить, и прощать.
Ах,как нужно им,чтоб их любили,
Только вот не всем дано понять,
Что вино тогда имеет силу,
Тонкий вкус и нежный аромат,
Когда много лет оно томилось,
Созревало в винних погребах.
И в бутоне красивейшей розы
Нет того,что заложил Творец.
А в цветке и в лютые морозы
Красоты и нежности венец.
Вот и женским маленьким морщинам
Не затмить алмаз большой души.
Перед ней склоняются мужчины,
И трепещут,словно лист в тиши.
Не стареют женщины,поверьте,
Для мужчин,что могут их ценить,
И готовы их до самой смерти
Баловать, лелеять и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283445
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 12.10.2012
В саду мого дитинства, мов у лісі,
Крислаті віти густо заплелись,
І на дощами вибіленій стрісі
Гніздечко звили бузьки, як колись.
Тут пахнуть липи в затінку медами
Стара черешня листом шелестить,
Терпкі грушкИ, обтяжені плодами,
П'ють, молоком розбавлену, блакить.
Вишень рубіни тліють між отави,
Старий паркан малина обплела
І таріль сонця ніжно-золотавий
Розсипав жмутки стиглого тепла
Крізь сонні віти у стару криницю.
Немов верета, стежка в холодку,
Їй і тепер у тиші цій не спиться-
Приходять ті, хто жив тут на віку.
Колись і я, зірвавшись з небокраю,
Впаду зорею в землю цю святу
І на долоньці дідового раю
Поміж своїх вербою проросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Припав корицею
і медом дах
над площею
святого Теодора,
де флюґер крутиться,
неначе птах
над куполом.
А сонце -
як Просфора
блаженно сходить….
Уявляю мить,
коли в передчутті,
інтуїтивно
росою посмішка
жива тремтить
і місто оживає,
мов ЦАРІВНА…
Вплітає в коси
волошковий сміх,
вбирається у вишивку
й дукати
Готує каву –
"лісовий горіх"
і випічку ,
із аґрусу цукати…
***
А в ніч спекотну
не злічити зір,
закутаних
у липовому клярі.
Царівну Місяць
обіймає з гір...
Легенди словотворяться
у п а р і...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 06.07.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 04.04.2012
Печаль моя! Нічне безсоння
і туга, випита сповна...
Я перед Вами - безборонна!
О, ні, я з Вами як броня….
Прошу, у сни мої прилиньте,
хоч я втікачка наяву.
В волоссі пахнуть гіацинти...
В мені інверсія… Живу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012
У місті янголів мете...
І звідусіль,
немов провісники зими,
дзвенять трамваї.
Пульсують білі ліхтарі.
Стихає біль.
І тільки хуга у душі
не затихає.
У місті янголів
із місячних перил
на нотні зошити доріг
сповзає втома...
Наранок - Усмішка цвіте,
бо подих крил
таки лишився на снігу:
мій Янгол вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306436
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 04.02.2012
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.02.2012
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Музика Віктора Оха.
Цей падолист вибагливим санскритом
Ліг на пергамент теплої душі.
В холодну зиму хвіртку привідкрито,
Вже докурила осінь спориші.
І погасила люльку почорнілу,
Багряний плед згорнула у сувій,
Ранковим блюзом вдарила по тілу,
Корицею обсипалася з вій...
І розчинилась у горнятку кави.
Зухвалий вітер вдерся на балкон,
З-під капелюха глянувши лукаво,
Він затрубів щосили в саксофон.
І від дощів осінніх потемнілу
Зронила вільха мідну пектораль.
Глінтвейном теплим вилилась на тіло
І потекла під шкірою печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 07.10.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 07.10.2011