Rainbow_by_Annet: Вибране

Окрилена

Монолог (озвучене)

Яке  блаженство  думати  про  Вас!
Крізь  шпарку  світлом  розбивати  темінь,
відлуння  пальців  у  солодкім  щемі  
пускати  на  вуста  у  ніжний  вальс...

Даруйте  за  сміливий  монолог,
без  права  на  перерву  і  питання,
тонкої  нитки  довгого  зізнання  
і  ділення  тривожності  на  двох.

Я  не  гадала,  що  все  буде  так  -
два  погляди  урізнобІч  медалі,
ви  віддалялися  все  далі  й  далі,
а  я  назустріч  вітру  і  навзнак.

Яке  блаженство  думати,  що  Ви
так  розпогодилися  попри  осінь...
Та  повернулися  спиною,  і  я    досі
читаю    нерозбірливі  шрифти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 15.11.2011


lacrima_christi

Вино та шоколад

Я  запропонувала  їй  випити  вина.  Просто  так,для  підняття  настрою.  Шоколадні  цукерки,люба?  Я  вже  уявляю  як  вони  тануть  у  тебе  в  роті.  Не  можна  так  спокусливо  їсти  всього  лиш  цукерку!  Я  хочу  щоб  сьогодні  ти  зняла  все.  Хочу  торкатися  губами  твого  тіла.  Хочу  спробувати  на  смак  «вишеньки»  на  кінчиках  твоїх  грудей.  Я  ще  не  бачила  такого  ідеального  тіла.  Такого  звабливого.  Такого  ніжного  і  водночас  дикого.  Ти  робиш  з  мене  ляльку…  Я  тану  в  тобі…
   Якийсь  час  ми  п’ємо.  Якийсь  час  говоримо.  Але  мене  завжди  тривожить  та  збуджує  атмосфера,яка  панує  в  кімнаті.  Заворожуюча.  Вона,як  струм  між  нами  не  дає  спокійно  говорити.  Не  дає  думати  про  сторонні  речі.  Ти  відкриваєш  вікно  у  нічне  місто.  Ти  знаєш  все  про  мене.  Ти  знаєш  чого  хочу  я  зараз.  Твої  бажання  співпадають  з  моїми.
   Речі  валяються  на  підлозі  десь  біля  пляшки  та  порожніх  бокалів.  Я  губами  ледь  торкаюся  твого  п’янкого  тіла  і  злизую  гіркий  шоколад,пестячи  твої  груди.  Тихий,ледь  чутний,  стогін  небес  падає  на  наші  голови.  Люба,це  твій  голос,твої  вуста  шукають  мої,вправно  впиваються  в  них,знищуючи  залишки  спокою.  Я  лягаю  на  тебе.  Боюся,що  цей  бісовий  столик  не  витримає  вагу  двох  наших  тіл,але  не  до  того  зараз.  Я  відчуваю  тебе.  Всю.  Я  відчуваю  кров,яка  струменіє  по  твоїх  венах.  Божевільно.  Дико.  Ти  дивишся  в  мої  очі.  Fuck.  Я  розумію,що  ти  підеш.  Як  би  я  не  намагалася  щось  змінити,але  ти  все  одно  підеш.  Але  це  буде  потім…  Потім…
   А  поки  я  хочу  вивчити  тебе.  Кожну  клітинку,кожен  міліметр  шкіри.  Щоб  потім  мати  змогу  відтворити.  Намалювати  у  пам’яті  досконалу  картину,яка  не  рівняється  зі  світовими  шедеврами.  Бо  такої  жінки  ніколи  не  було.  Відомі  художники  всіх  часів  мріяли  про  тебе.  Називали  музою,шукали  у  натовпі  сірих  облич.  А  ти  дісталась  мені.  Хоч  і  ненадовго.  Хоч  на  ці  декілька  миттєвостей  життя.  Але  це  того  варте.  Варте  майбутньої  порожнечі.
   Я  цілую  твою  шию.  Ти  вигинаєшся,відкидуєш  голову  назад.  Тремтячими  пальцями  впиваєшся  мені  у  спину.  Біль  на  мить  заповнює  свідомість.  Та  декілька  секунд  і  я  поринаю  у  блаженство.
   Мої  руки  і  ноги  міцно  прив’язані  до  ліжка.  Ти  сидиш  поруч,поклавши  руку  мені  на  колінота  чекаєш  поки  я  отямлюся.  Я  мовчу.  Розумію,що  питання  зайві.  Посміхаєшся.  Ч  очікувала  цього.  Не  дарма  запропонувала  тобі  зайти  і  випити  всього  лиш  по  бокалу.  Ти  чудово  розумієш  мою  гру.  Більше  того.  Ти  вмієш  у  неї  грати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284134
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011