: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2011
Engel (Ангел)
Той хто в життi добро ставить понад усе,
Пiсля смертi Ангелом був,
Та дивлячись на небо запитуєм себе -
"Так чому Ангел небо забув?"
Нас на небi побачиш ти лиш тодi,
Коли про хмари на небi забути.
Нам дуже страшно, ми тут самi -
Бачить Бог як не хочу я Ангелом бути...
Вони живуть, не бачать сонячного дня,
I так далеко, безмежно, як час,
Вони ховаються помiж зiрок щодня,
Щоб не впасти iз неба на нас.
Нас на небi побачиш ти лиш тодi,
Коли про хмари на небi забути,
Нам дуже страшно, ми тут самi -
Бачить Бог, як не хочу я Ангелом бути... (3 рази)
Нас на небi побачиш ти лиш тодi,
Коли про хмари на небi забути,
Нам дуже страшно, ми тут самi -
Бачить Бог, як не хочу я Ангелом бути... (5 раз)
Sonne
СОНЦE
Один, двa, три, чотири, п'ять, шiсть, сім, вiсiм, дeв'ять - все.
Bсi чeкaють свiтло з нeбa,
Нe лякaйсь його, нe трeбa,
Свiтло линe знов з моїх очей,
Ось ужe бaгaто ночeй -
Знов рaхуєм до дeсяти:
Рaз - i сходить сонцe,
Двa - i сходить сонце,
Три - цe нaйяснiша із зiрок,
Чотири - i сходить сонцe.
Сонцe линe з рук моїх,
Воно свiтить, спaлює всiх
Линe з долонь нa усe,
Гaрячe лягaє на твоє лицe,
Сьогоднi вночi воно нe зaйдe,
Знов рaхуєм до дeсяти:
Рaз - i сходить сонцe,
Двa - i сходить сонцe,
Три - цe нaйяснiша iз зiрок,
Чотири - i сходить сонцe
П'ять - i сходить сонцe
Шiсть - i сходить сонцe
Сiм - цe нaйяснiшa iз зiрок
Вiсiм, дeв'ять - i сходить сонцe.
Сонцe линe з рук моїх,
Bоно свiтить, спaлює всiх
Линe з долонь нa усe,
Гaрячe лягaє нa твоє лицe.
Лягaє нa груди, щосили болить
Порушує твою рiвновaгу
Твоє тiло нa зeмлю лeтить -
І ми рaхуєм до дeсяти...
© Greta Lill feat. ORHOZER
Till Lindemann feat. Apocalyptica - Helden. Герої
Ти...
Ти вмієш пливти?
Неначе дельфіни
Так як можуть дельфіни?
Ніхто,
Нам шансів не дасть,
Що хтось переможе,
Раз і назавжди,
Героями будем лиш ми,
Одного дня
Так!
Я...
Тоді я - король,
А ти
Ти - королева,
Хоча вони,
Непереможні були,
І стали героями,
Одного дня.
Тоді ми також,
Станем героями,
Одного дня.
Я...
Я мрію про це,
Стіна,
За спиною холодна й вогка,
Кулі колишуть повітря,
Лиш ми
Стоїмо непорушно й цілуємось,
І сором неначе пропав,
Тому що ти і я
Стали героями
Лише цього дня
Ми ж герої!
Ми ж герої!
Ми ж герої
Лиш цього дня
Ми ж герої,
Лише цього дня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296884
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2011
Ти хочеш повернутися в минуле,
у неозорий світ минулих днів,
які бурлять в крові у нас,
які ще не загули
і зблискують часами в пам’яті дідів.
Бери рюкзак!
Разом ми помандруєм
у дивний світ людей, що тут жили.
Заглянеш в їхні очі і відчуєш,
як в пам’яті зринають дивні ці світи.
Колись на цій землі жили русини,
кремезні люди із добром в душі.
Неволя ще не гнула їхні спини…
Це діти волі, неба і землі.
В них руки сильні й крила соколині –
прекрасний дар від матінки землі,
а очі – сині – наче небо – сині –
це подарунок волі – небо у душі…
Вони жили в цивілізованому світі.
Не те, що нині – світ без почуттів.
У нас в крові – всі їхні заповіти,
та ми не чуєм покликів дідів.
Так, ми не чуєм. А вони все чули –
у їх тілах жили минулі дні,
вітри думки їх несли у минуле…
Вони – не ми! Вони – сини землі!
Та час ішов. А в світі все мінялось.
Ті люди гнулися під тягарем віків,
а пам’ять гасла, щось та й забувалося,
і погляд мов калюжа помутнів.
Спини зігнулись. В небо не дивились.
Прикуті лиш до чорної землі
бруднились очі. Так ось залишились
важкі віки в русина у душі.
А час ішов… Прийшов до сьогодення.
Тепер ось ми, з землею у очах,
будуємо вже вільну Україну.
Злетіти хочемо, немов невільний птах.
А час іде… Іди! Іди! Іди!..
А нове покоління вже літає.
Вони лиш діти. Діти! Не раби!
Сліпа покора їх сердець не знає.
І не стоятиме народ наш на колінах,
а знов підніме голову увись.
А час іде. За ним іде і зміна.
Ти тільки дочекайся і дивись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288391
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Поэты, как известно, чудаки:
Их беспокоят странные вопросы...
И пусть меня простят «Единороссы»:
Кто покупает Путину носки?
Министру ведь негоже без носков-
Для сплетен дал бы повод паразитам,
Приедь на босу ногу он с визитом
В какой-нибудь Воронеж или Псков
Мы видели не раз во всяких СМИ,
Как он в носках по лестнице ступает,
А значит, кто-то их да покупает,
Идёт и покупает, чёрт возьми.
Действительно, не может же носок,
Невидимый общественному глазу,
Благодаря какому-то указу,
Явиться сам к премьеру на порог.
Возможно, покупает их жена,
Да вряд ли бытовуха так припёрла,
У ней, небось, своих проблем по горло,
Она, как вариант, исключена
Сам Путин? Энергичный, молодой...
Он каждый день бы бегал за носками,
Но тот, кто занят важными делами,
Не станет заниматься ерундой.
Как трудно недалёкому уму
Искать впотьмах, слагая небылицы:
Зюганов? Жириновский? Мэр столицы?
Тот мог бы, но доверят ли ему?
А может, этот парень - среди нас?
Инкогнитейший тип из всех инкогнит,
И ни один из мускулов не дрогнет,
Когда стоит с носками он у касс.
На нём престиж огромнейшей страны,
Он твёрдо верит: труд его почётен,
И потому нередко пару сотен
Кассирше оставляет сверх цены.
Он выйдет из бутИка, а потом
Закурит «Кент» под вывеской «Армани»,
Шуршат носки во внутреннем кармане,
Рабочий день окончен, всё путём...
И хоть живёт интригами народ,
Пора закончить, сколько б ни гадали,
А то ещё бог весть в какие дали
Фантазия больная заведёт.
Я до больших поэтов не дорос,
Но мой мирок не менее неистов,
Мы, рифмоплёты – хуже журналистов,
Мы страшно любим сунуть мерзкий нос
В те сферы, что интимны и близки,
И где ответ всегда довольно смутен...
На самом деле, знает только Путин,
Кто покупает Путину носки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285605
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Кажуть десь далеко у Всесвіті
За мільярди мільярдів верст
Є планета. Зветься Чудесною.
Й справді — безліч на ній чудес.
Тут всі сузір’я давно вже розпродані.
Сонце Еос зветься. Якийсь стариган
Його придбав. Й доведеться народові
За сяйво Еос платити щодня.
Бо це несучасно і не рентабельно,
Щоб щось комусь не належало.
За Сонце платить буде правильно.
Закон це, а не обмеження.
Тут не тягнуть у майбуття
Архаїзми відсталі минувшини.
Та й навіщо в сучасне життя
Пережитки забутої вотчини?!
Тут забули уже давно
Ті брехливі життєві істини,
Що за гроші не купиш всього.
Це давно вже відносять до містики…
Бо за гроші тут купиш усе.
Правда й честь на прилавках лежать
І помірна на них ціна —
Тридцять срібних пара одна.
Тут кохання на ланцюзі
Продають за маєток, за дім,
Тут на вітер кидають слова,
Тут купують думки за безцінь…
А он в тому торговім ряді
Магазинчик на розі стоїть.
Знайдуть модниці тисячі шкір
Відповідно до плину століть.
Чи кричати: «Ура!!!..» — королю,
Чи: «Ганьба!!!..» — (бо вже інші часи)
Шкіру легко тут можна знайти,
Є фасони на різні смаки.
А у тому кутку з-під поли
Продаються різні таланти.
Маєш грошей багато — плати
І одразу співак естради.
А підкинеш ще сотню-дві —
Композитор і музикант вже.
Чи художник-експресіоніст —
Пара клякс,та зате цікаво.
І поллються гроші рікою —
Не проходь ти нас стороною.
Поряд з ними стоять ще якісь.
Очі бігають наче у злодіїв.
А,знання продають. Дивись.
Вибирай собі, милий добродію.
— Аналітиком?..
— Чи політиком?..
— А чи лікарем?..
— Режисер?..
— Підходіть-но сюди, не бійтеся —
Ми професію підберем…
Там, по центру торгової площі
Правосуддя купують собі.
Якщо маєш великі гроші
Правда завше твоя буде.
А он в тому кутку ворожки.
Ну й багатий у них тут крам!
Людські долі у срібних обгортках,
І краса для царівен-жаб…
І для тебе тут диво-щастя,
І для ворога твого біда…
І сміються ворожки-циганки,
Гроші тихо в руках їх дзвенять.
* * *
Також красива природа тут дуже.
Он небо рожеве, бузкові хмарки…
Ну а на море поглянь-но друже —
Золоте море, срібні буруни…
Тільки халепа — море це мертве.
В ньому ні рибка одна не живе.
Річка тече туди. А зветься Етна.
Це з чудесянської плач означа.
Річка солона й гірка дуже-дуже…
Ну а від того мертва вода.
Про річку ту дивну говорять люди,
Що то річка сліз, то й солона така.
* * *
Оголошення вітром зірвало.
Ану глянем. «Курси життя.
Курс навчання — два тижні. Станеш
Ти в’юнкіш за вужа і в’юна.
Вчимо також іти по трупах
До поставленої мети
Й підколодною бути зміюкою.
Кого треба — тихенько вкусить.
А до кого в довіру втертися.
З ким — у мирі-злагоді жить…
Бо ж планета Чудесна вертиться
І ти також вертітись навчись».
* * *
А ясно все. Це — курси виживання.
Без них тепер Чудесній не прожить.
Їх безліч тут розкидано ще з рання…
Ой! Що то за споруда там стоїть?!
Паркан високий… І немає вікон…
Лише якісь щілини, мов бійниці…
Колючий дріт… Та волі світлий вітер
Тут крила поламає! Це в’язниця?!
Табличка на дверях. Ні, не в’язниця.
Це божевільня. І примітка знизу:
«Усі без вийнятку тут лиця
Є небезпечні для суспільства
Оскільки:
1. Без міри чесні і сміливі
І в очі все нам говорили.
2. Ні разу у своїм житті
Ще не давали хабарі.
3. Не торгували ще собою.
Й самі справлялися з бідою.
4. Самі освіту здобули.
І не крутились як в’юни.
5. Коли спиталися ми їх:
«Що найцінніше на землі?».
Вони сказали: «Правда щира,
Кохання, честь, усмішка мила…».
Й ні слова «слава», «влада», «гроші»
Не було в нашім діалозі.
Спираючись на факти ці
Поважні медпрацівники
Із певністю говорим всім —
Несповна розуму вони.
Їхні ідеї схиблені
Небезпечні для нашої нації
І тому всі нижче представлені
Підлягли зразу ізоляції».
Далі список іде… Невеликий…
Щоб із десять людей тут набралося.
Для чудесної рідкість велика —
Нездорових,шалених немає вже.
* * *
А що там он стоїть в далині?!
Не дивуйтесь — це Білий Дім.
Тільки щось отой Білий Дім
Більше схожий на Білий Хлів.
Йдуть до дому бара… Ой! Посли.
Президент і міністри стоять.
Я і ближче хочу підійти,
Та боюсь зрозуміють не так.
Охоронці здорові оті
Вже позиркують косо сюди…
Ой!.. Показують щось мені…
Треба звідси швидко іти…
* * *
Ще багато сказала б я вам,
Та щось море оте золоте
Дуже сліпить очі мені…
Та й стомилась я тут уже.
Та іще якийсь дивний пан
Окуляри мені продає…
Окуляри рожеві… Та нам
Треба звідси швиденько тікать.
Прощавайте, а я в зореліт.
Прощавай-но, плането чудна.
Є і кращі від тебе світи,
Хоча ти і сучасна, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284073
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011