Скачут белки по лавкам парка,
забивают на елках стрелки,
рот разинув, глотают арки
человеков больших и мелких.
Бродят голуби по аллеям,
в ожидании хлебных крошек.
Разодетые, словно феи,
разминают красотки ножки.
Кабыздох, как медведь, косматый
поднимает на урну лапу.
У кофейного автомата
ищет ревом ребенок папу.
Две участливые старушки,
успокоить хотят дитину,
карамельку суют и сушки,
и отца матерят, скотину.
Стайка девушек-старшеклассниц
выпускают колечки дыма.
Просит деньги, читая басни,
настоящий Кащей без грима.
И бесформенной серой грудой
алкоголик лакает водку.
В наливайке гремят посудой,
Тащат сумки со снедью тетки.
И с трудом попадает в ноты
у метро гитарист убогий.
Шпили двух молодых высоток
режут тесто крутое смога.
У киоска стоят бандиты,
и о чем-то своем судачат.
Луч чрез тучек тщедушных сито
освещает за парком дачи.
На проспекте звенят трамваи,
пробка двигается неспешно,
а деревья как-будто сваи
небо держат над миром нежно.
Электрички змеится тело,
в город с тыла вползает вечер,
и бормочет фонарь несмело
первым сумеркам свои речи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705863
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 07.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2017
В синьому мареві сонячний гасне ліхтар...
Ніч розправляє потроху воронячі крила...
Звістки від любої серця чекає радар...
Звістки немає весь день... Що ж-бо трапилось, мила?
Може, забувшись, блукаєш у соннім гаю,
Тішачись співом пташок, що вертаються з раю,
Вдома, мов смуток, лишивши "мобілку" свою,
І у легені весняне повітря вдихаєш?..
В темному небі, немов на написаний твір,
Смуток тривоги розлив з авторучки чорнило.
Віти дерев, мов антени, торкають ефір,
Ловлячи звістку від тебе... Що трапилось, мила?
День, що скінчився без тебе- скінчився, чи ні?
Як до мовчання одвічності важко звикати...
Щось відбулося. Чи трапилось. Ти подзвони.
Вечір. І ніч ще попереду. Буду чекати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032601262
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Дремлет офисных суток
Антракт. Тишина.
И сиеста... С минутой
Обеднего сна...
................................
...Догорает огонь.
Улетает зола
В неба томную вонь...
...Память мне помогла
Удержать на плаву
Этот странный сюжет...
...Я на остров плыву,
Где тебя уже нет...
...Он ужат и отмыт,
Этот взрослости мир,
Словно мысли,
Забитые в темный сортир,
И когда-то сольется
Вода в туалет,
Подтверждая, что НЕТ.
Ничего больше нет...
....................................
...Да, "вернемся к баранам"...
...Плыву я к тебе,
Будто вдаль утром ранним
Навстречу судьбе...
-Помнишь залитый светом
Песочек у скал?..
...Из окна кабинета
До детства рука
Протянулась... И снова
К тебе я плыву.
Это жизни основа...
-Тебя как зовут?
Валя? Таня? Аленка?
Надежда? Скажи,
И разливисто-звонко
Дружить предложи...
Ты откуда такая?
Ага, из Москвы.
Здесь семьей отдыхая,
Бываете вы...
Ну, а я киевлянин,
И это совсем
В дружбе нам не доставит
Недетских проблем...
...Эти важные тетки-
Гранд- офис- прокат,
Словно в бочке селедки
Лоснятся бока...
...Да... Ты вышла на берег,
В трусишках ХэБэ.
Я еще не умею
Сознаться тебе,
Что тобою любуюсь...
Наверно, люблю...
Я еще не целуюсь,
Но- на! Подарю
С уваженьем глубоким
Роскошный улов-
Банку сока (без сока,
Но с рыбой-иглой,
Что я выловил в море)
Подарок прими!
...Все изменится вскоре...
-Меня обними!..
...Резкий цокот от шпилек
Врывается в сон...
-Вот тебя бы пришпилить,
Да вымести вон!..
...Наши ноги босые...
Морская вода...
Украина... Россия...
Куда вы? Куда?..
Это иглами в сердце
Понятье- война...
Словно детство,
Ветра унесли времена...
........................................
Сон прошел. Неуклонным
Пробужденьем объят
Деловито- районный
Офис... Военкомат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021800523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644800
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Затертые до страшных черных дыр,
Стихи кровятся раною живою.
Сжимается в зерно огромный мир
и серебрится, вдруг, над головою.
Из множества развернутых пространств
мы оказались на конце спирали.
Мы молимся на языки костра,
чтоб мотыльками души не сгорали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640450
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Реанимировав квёлого Бога
ветхою верою в силу завета,
в кровь разбивая усталые ноги,
бродим по грязным шляхам интернета.
Хлещут и хлещут дожди за дождями,
небо подходит на дрожжах лучистых.
Время не брезгует даже вождями,
К лику святых протянув атеистов.
Враз достигают в ладонях стигматы,
мат, как и мачеха - материален.
Стоило ль грызть нам основы физмата,
если сквозь строчки не видим деталей.
Падают с неба горячие камни,
тупятся когти имперской химеры,
но не ржавеют железные ставни,
и оцифрованы таинства веры.
В эпилептических черных потугах
корчится хрупкое тело свободы.
Мы же как зайцев стреляем друг друга,
падая в Стикса утробные воды.
И воскресаем в душистых дубравах,
душными днями июльских бессмертий,
сказками о победителях бравых
этой великой мирской круговерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640422
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Курит Никополь трав отраву
Гложет землю карьеров сыпь.
Запорожских стрельцов державу
Растерзали царицы псы.
Коммунизма российский Голем -
Сечь утопленница на дне.
Вербы сохнут. Пылится поле
И погосты смывает Днепр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637601
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Гордость, горечь, горе, речь.
Провинился - ну-ка в печь!
Повинился - марш на кухню!..
Я пока на койку рухну.
Я пока во сне усну,
Втисну я в сосну весну,
И в иголках серебрясь,
Я во сне воскресну - Князь!
Княжить буду, не проснусь.
Нареку страну я - Русь.
В реку Волгу окунусь,
Мёдом я развею грусть,
И возьму себе в народ
Из болот и чащи сброд:
Вепсы, коми, чудь, мордва -
Различаю их едва...
Горе-горе, луг и лук,
Тетивы звенящий звук.
Небо чёрное от стрел...
Надо мною флаг пестрел,
И монгольский был Урал.
И во сне я умирал.
И гортанной речи горечь
Разумел во сне я вскоре,
Кровь моя впадала в Каспий,
Схоронили меня наспех...
Умер там - проснулся здесь,
Где же гордость? Где же спесь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634595
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Декабрьская хандра - зимы печальной слякоть.
Тщеславие мое и то устало якать.
И сны длиннее дня о горестях, разлуках,
а письма и стихи все о душевых муках.
Подростки-тополя окна немого стражи,
Им небо целый день из снега кофты вяжет.
А сумерки стоят гостями на пороге,
в котомках и мешках они хранят тревоги.
Озябшие мечты дрожат под одеялом.
Как без любви тепла и света в мире мало!
Но нежности твоей спасает притяженье -
Судеб материки приводятся в движенье!
Тьмы черный океан качает лодку сказки,
Красавица, закрой на миг волшебный глазки -
Увидишь, как блестит апрель в зеркальной глади
И как цветет любовь стихами из тетради!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630461
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 03.02.2016
Белеет рифма одиноко
в просторе многозвучных строк
высокого искусства речи
в морских владениях стиха.
Волною пенятся верлибры.
И ямбы чайками кружат.
А рифм ковчег несет на рифы -
Не будет в мире больше пар....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626447
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Братское равенство детства,
игры в войну.
Нет у прощения средства
сгладить вину.
Преданность идолу учит -
близких предать.
Совесть бессовестно глючит,
ширится ад.
Жирною зеленью мая,
кровью травы,
в облаке флёра витая,
с другом на "Вы" -
маялся, маялся, мая...
Слушал огонь.
В куртки рукав, засыпая,
прятал ладонь.
Снов необъятная вера
в сильный кулак
красный окрасила в серый
страшный гулаг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624957
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 21.12.2015
Степ і стежка в село. Село
Сиве-сиве старе-старе
Хилить долу своє чоло,
І хатами, хатами мре.
Сум сумує. Мовчить народ.
Сумнів суне сумління. Смерть.
Голод порає тут город.
І живими лишає чверть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624630
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 21.12.2015
Второбытные люди свидетели цен сэконд-хенда,
укротители стаи горячих и сытных собак,
заклинатели нета,
их терпит больная планета,
в их глазах зеленеет масонский пупырчатый бакс.
Второбытные люди батыевым бытом забиты
их мечты о вещах, а их вещие сны о еде...
В спорах их аргумент - монтировки, кастеты и биты,
а любовь и достоинство им - что круги на воде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624600
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 21.12.2015
Нетвердым шагом лето угодило
в грузовиками измочаленную грязь.
Над нами туча третий день чудила,
с плащей стекали капли общих фраз.
А слов тяжелых рыбины бродили
аквариумом трепетной души,
Мы на мякину их всю ночь удили,
заточенные взяв карандаши.
Стихали ливни в серебре рассвета.
Стихи струились плавною рекой.
И задохнулась дымом сигарета,
И тишиной заслушался покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621592
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 21.12.2015
первому снегу
Боль под пластами пыли -
эхом унылых дней.
Грусть окопалась с тыла.
Щурится свет в окне.
Прошлое зло и пошло.
Пала любовь в траву.
Выйду один на площадь:
- Будущее, ау!
Кружится снег пушистый.
Все нипочем ему.
Только душою чистой
я одолею тьму.
Шорохов тихих крохи,
суммы иных шумов,
вдруг, обернутся в строки,
стихотвореньем снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621586
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 21.12.2015
первому снегу
Боль под пластами пыли -
эхом унылых дней.
Грусть окопалась с тыла.
Щурится свет в окне.
Прошлое зло и пошло.
Пала любовь в траву.
Выйду один на площадь:
- Будущее, ау!
Кружится снег пушистый.
Все нипочем ему.
Только душою чистой
я одолею тьму.
Шорохов тихих крохи,
суммы иных шумов,
вдруг, обернутся в строки,
стихотвореньем снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621586
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 21.12.2015
Поема написана у співавторстві з поетесою Іриною Лівобережною
ПРОЛОГ
Що за постать стоїть
Вдалині від людської оселі,
Наче хвиля тремтить,
І зникає у темряві скелі?
Це фантазії плід?
Чи відлуння гірської природи?
Чи одвічний політ
До свободи - у скруті народу?
Хто ти, Довбуше, - хлоп
Чи розбійник, хоча й благородний?
Доля випала, щоб
Жив ти вічно, Герою народний.
..................................
У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА
Не флояри приглушений спів.
Не вітрів завивання і чари…
В глибині непролазних лісів
Віднайду я криївку Мольфара.
Стежка вгору крута і слизька.
Над потічком місток, наче стрічка
Ненадійна, легка та хитка,
Та нема що втрачати Марічці…
Бо коханий пішов в небуття…
Помирав він у муках пекельних.
То навіщо – без нього життя?
Полонини ридають і скелі.
Вже темніє… Невже не дійду?
Доведеться ховатись до ранку,
Колисати болючу біду,
Та ятрити негоєні рани -
Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...
Хто це? Звіром, немов блискавицею,
Хто мене, безпорадну, несе
Очі – владною сірою крицею?…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха* примара?
Із глухих часів прадавніх
Ти живеш і нині
Десь в Бескидах, в кожній дАні
Лісу й полонині.
.................................
*Багато хто споріднює мольфарів
зі старослов’янськими волхвами.
Слов’янські волхви – це, можливо,
карпатська жрецько-шаманська група
кельтів – волохи (галл. Volcae),
пов'язана з тотемом вовка.
.................................
ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ
Він дивився на мене.
Здригалася кожна клітинка...
Чорні прядки волосся його
Тріпотіли під вітром Карпат,
Ніби кублище змій…
Він дивився крізь мене…
І голос пронизливий: «Дзвінка?...
Ти прийшла до обійстя мого
Після жаху від страт,
По отруту. Брехати не смій!...»
-Я бажала, бажала шалено
Коханою зватися жінкою.
Я позбулася всього,
Бо стікали і доли, і гори
Сльозами журби…
Ось намисто черлене
І талярів срібних торбинка.
Проведи мене шляхом – до нього…
Дай мені забуття мандрагори,
Чарівник-ворожбит!
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
В громовицях і стрімнинах
Дримбу твою чути.
Та чи можеш ти людину
З небуття вернути?
.................................
СПОГАД МОЛЬФАРА
Як пізнали круті гори, наші полонини
Де опришки – діти лісу - стежками ходили.
Два пістолі за чересом, топірці та кріси,
Танцювали арканА – аж луна над лісом!
Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари,
Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.
Величезні каменюки підіймав він легко.
Із корінням вирвав якось молоду смереку.
Заговорений був легінь дивними словами:
«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.
Три зернини я вкладаю у твою правицю.
Третє слово - не виказуй нашу таємницю»
.................................
КАРТИНИ З МИНУЛОГО:
.................................
ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ
Стан твій гнучкий, як у ласки,
Коси – як звивиста річка.
Вийди, кохана любаска,
Вийди до мене, Марічко!
Стала ти сяйвом зірниці,
Прихистком дикому звіру…
Знаєш мою таємницю,
Та як собі – тобі вірю.
.................................
НАОДИНЦІ
Ах, Марічко! Які
В тебе ніжки стрункі...
Як купалась ти щойно
У вирі ріки,
Я від хіті завмер,
Все тебе виглядав...
Йди до мене!
І ніжку на мене постав!..
Ох, ці ніжки...
Вони ж чи туди завели?...
Наче ліжко,
Нам вранішні трави були...
Чи на щастя
Ми разом, а чи на біду...
Своєчасно
У хату до тебе прийду!..
...........................
СТЕФАН ДЗВІНКА
Ой, Олексо, дні минулі,
З любкою не бути!
Вже скували тобі кулю
На загибель люту.
Тре 12 служб над нею
В церквах відслужити,
Щоб з наступною зорею
Вже тобі не жити.
Кулю ту налаштували
Зерна, і пір’їни.
Підла зрада підкладала
Чорну волосину
Із твого чола, опришку,
Наймитовий сину!
Я звільнюсь від тебе в ліжку,
Від ярма й данини!
.................................
...Сиплеться порох по люфі...
...Серце п"яніє від люті...
-Ти за Дверима, Олексо?
Скоро відійдеш далеко...
Сивий від пороху дим...
Будеш повік молодим...
Хочеш Марічки? Тримай
Кулю! У вічність рушай!!!...
.................................
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
-Тебе я кликала, коханий мій,
Бо бачу снів тривожний плин:
Стікаєш ти страшною раною,
Під деревом, де сам-один,
Без зброї… гавкіт наближається
Собачий… Стефан – на чолі…
-Дурниці щось тобі ввижаються!
Немає зброї на землі,
Такої, щоб завдати шкоди нам!
Хай навіть дідьк-о на чолі!..
Отак життям, мов лезом ходимо...
Усе блукаємо в імлі...
......................................
...Давно несу я смерть панам,
Не проливаю кров невинну,
Та тільки ти – моя провина…
Чи ж ця любов зашкодить нам?
Повір мені, моя єдина…
.................................
НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША
-Ти за дверима, чи любка?
Най поговорим, як люди?
Ходять чутки у громаді:
Стефан – причетний до зради?
.................................
Не врятує дивний звір,
Що сидить у грудях…
Гей, Олексо, сину гір,
Кара тобі буде!
Бо багатства не беріг,
Щедрий будь до кого,
А кохання, як на гріх,
Зажадав чужого...
................................
ОСТАННІ ХВИЛИНИ
...Куля пробила плече.
Кров безупинно тече.
Сутінки стали густими…
Де ж ви, мої побратими?
Бартка з пістолями – вам!
Ніц не віддам ворогам.
Куля – відплата за хіть…
В гори мене віднесіть!..
.................................
Буде зі мною розп’яття
В ніч, коли знято закляття…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
Бачиш вглиб і бачиш ввись
Ти завжди далеко…
То чому ж не зупинивсь
У той день Олекса?
.................................
МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА
-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -
Дивно склалось... А може - не склалось
У Олекси життя... Щедрий дар,
Бачу дав я даремно. Так сталось,
Що не зміг попередити я
Вашу зустріч, що долею стала.
Дзвоном стало останнім ім’я,
Що дзвенить... Що у серце запало.
Як я врізав йому три зерна
У долоню, поставивши захист,
Знав, що згуба для нього одна -
Буть коханням охопленим навхрест...
Не по тебе прийшов він у світ.
Не для пестощів згуби хмільної.
Він змарнілий людський родовід
Мав полити живою водою,
Чи-то кров’ю зажерливих псів,
Що народ наш щоденно терзали,
Наших гір, і річок, і лісів
Хазяями облудливо стали!
Він надію народу надав!..
А загинув, мов зрізаний колос...
...і здригнувся, неначе упав,
у Мольфара від розпачу голос.
Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.
Мандрагора сльозою стікає.
Це останні Мольфара дари.
Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..
...і як Дзвінка отруту взяла
Що зведе її вмить в домовину,
Був Мольфаром задуманий план...
Знов у нього в руках три зернини...
.................................
...Десь простує Дзвінка боса...
Там трава м"яка...
Ноги змочені у росах...
І в руці рука...
І голівку похилила
На ЙОГО плече...
..Не віднайдена могила,
Де ріка тече,
Де смереки над водою,
Наче вояки,
Налаштовані до бою,
Стали край ріки...
Сірий камінь під горою,
Вкритий тліном чар,
І неспішною ходою
Йде туди Мольфар...
Три зернини... Поцілунок,
Міць, гаряча кров...
Так освячений дарунок
Оживає знов.
.................................
ЕПІЛОГ
Рвуться в серці кайдани - дивись!
Пломеніють майдани - дивись!
Революція дзвонами б’є!
За свободу! За щастя своє!
Задум втілив карпатський Мольфар.
Три зернини - опришкові дар -
Повернув. І вживив у серця...
...Як тобі боротьба до лиця,
Український народе-герою!
Ти за Волю готовий до бою.
Зріє часточка Довбуша в нас,
Бо порив до Свободи - не згас.
Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..
.................................
...А у Довбуша мужнє обличчя...
...А в Марічки постава струнка...
Поміж гір протікає ріка,
Понад нею місток чарівний
Де, як цвіт розквітає нічний,
Душі поряд Олекси й Марічки…
Та далеко... У вічності річка…
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112811204
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624640
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Закотилось сонце за світи...
В темряві згубивсь совиний крик...
В молочаю парості застиг
Цей останній осені розбіг-
Золотаво- попелястий арт
Мов на паті зібраних дерев...
Наче пар кружляння, листопад...
Спів птахів, що зА душу бере...
Розчинились в сірості міста...
Розчинились в сірості поля...
В серці розлилася пустота,
Вихор смутку у душі кружля...
Тільки ти, благаю, не згубись
У безликій холоду юрбі!..
Прихились до мене, прихились!-
Відігріюсь серцем на тобі.
Наші ночі, сповнені тепла,
Наші дні, що світло ллють надій,
Наші нероз"єднані тіла,
Мов в"юнок, що вплівся в деревій,
Допоможуть в сірості журби
За осіннім сонцем, що пішло.
Відігріюсь серцем на тобі-
Прийде час зимових насолод!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110700229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 09.11.2015
День осенний. Пронзительно-звонкий.
В синем небе кружит листопад,
И парят над водою поденки,
Словно лето вернулось назад...
Словно время сместилось незримо,
Очертив повторения круг,
Возвратив все прошедшее мимо,
Сделав все, что в былом недосуг.
В солнцерадостном свете струится
Божья милость, зовущая вдаль-
Долюбить, долетать, докружиться,
Сознавая, что ждут холода,
Что смененный свинцовою мглою,
Этот день вникуда отойдет...
И поденки творят над водою
Свой последний предсмертный полет.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102901014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616827
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Полночь отдых несет,
Как цыганский бивак у дороги.
Битвы близок исход-
Видно, мне не дождаться подмоги.
Выпью чашу до дна.
Хоть за то, чтоб из Рая изгнали.
Не звенят ордена
Тем, кто битву свою проиграли.
Им метели поют,
Стебли высохших трав беспокоя.
Их последний приют-
Край дорог, словно выход из строя.
Тех дорог на войне,
По которым вслепую блуждали...
Спой, цыганочка, мне
Задушевную песню печали!..
Я тебе подпою-
С песней часто вливаются силы.
Что мне место в Раю?
Долг исполнен- на том и спасибо.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102400330
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615584
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Немая совесть
осваивает язык жестов,
чтобы кричать
о неправдах
мира...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596798
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 22.10.2015
Так добре все... Немає щастю меж...
До кави ранок... Чи... до ранку кава...
Ти сон його цнотливо бережеш...
Така ласкава... кава... НЕЦІКАВО?
......................................
Ця хиткість невблаганна...
Де ДОБРЕ- там ПОГАНО!!!
І уві сні ти напівспиш,
Так... Упівока... І не диш-
Бо зрада тихо підійде...
Бо шлях до ревнощів веде...
Не відкриття Америки-
Від шалу до істерики
Згорів місток на попіл...
...-Тримай ляща по попі,
Моя коханко чарівна,
Моя омріяна весна,
Бо наші ночі- то не сон...
Тіла зіллються в унісон,
Як я тебе, коханко,
Терзатиму до ранку,
І гратимусь суворо я,
Немов "Содом з Гоморою"
(так дід один мені казав,
усіх він тонкощів не знав,
І думав так довіку-
Це жінка з чоловіком))),
Бо цього прагне тіло,
Бо ти сама схотіла-
Ночей, наповнених вогню,
І фотографій в стилі НЮ,
І хрестного розп"яття,
І страти на багатті
(чи- через вогнище стрибків...
Купальська ніч... Ти залюбки,
Милуючись собою,
Насолодишся мною)
Бо ми- єдине. Ми- такі.
Ми- хулігани. Ми- ділки.
І в нас горить вогонь небес.
І ти уже не зможеш без
Цього усього жити...
А зрада сторожити
Нас буде в темних закутках,
І ревнощі... Тримай в руках
Характер свій!.. Бо далі...
Ну все!.. Скидай сандалі
І плаття на підлогу!..
Вся гола й босонога
Іди до мене в ночі шал...
І хай здригається душа
Всередині лілеї-
Дістану і до неї!..
...................................
А десь напівсонна хазяйка ворушиться біля плити...
І труться об ноги у капцях огрядні домашні коти...
І, наче до кави канапка, чалапає твій чоловік,
Гладенько-ніякий, мов... Крапка. Цього не позбутись повік.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102200595
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615099
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
«Доки колір зелений в нас
Перед поглядами зрина,
З нами цей і майбутній час:
Народилась жахлива краса.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Небо калатає дзвоном: «Ерінн!»
Кожен камінь бруківки – дзеркало
В якому ми бачимо не себе, а тіні
Бородатих феніїв, мужів меча і честі.
Це не вулиці Дубліна – це ріки,
Якими пливуть кораблі майбутнього,
Це не будівля пошти – це врата,
У нескінченність часу.
Це не світанок Великодня – це час офіри:
Цієї весни замість квітів
Милуватися будемо листочками шамроку,
Що проростають у зболених душах
Кількох захмарних мрійників
Що вирішили – краще вмерти,
Ніж бачити сутінки кельтів.
Він знав, «коли настане світанок»,
Зробивши крок у темряву,
Сказавши своїм небуттям:
«Прокиньтеся, ґели!
Ми вмерли, щоб Ерінн жила!»
Коли замовкли постріли
Гавкаючих англійських крісів,
Сама Тиша промовила:
«Ерінн го бра...»
Він писав вірші – і останній – своєю кров’ю,
Він писав драми – і зіграв останню – свою,
Він думав стати пастором, а став комбатантом,
Вчив студентів поезії, а навчився тримати рушницю,
Він любив життя, а зустрів сиву гостю – смерть –
Дочасно.
Примітка:
На світлині: Томас МакДонах (ThomasMacDonagh, ірл.- Tomás Mac Donnchadha) (1878 – 1916) за мить до розстрілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611466
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
От скажи- може плюнути на?..
Бо розсипано бісер для кого?.. Ну?
Це ж стіна...
І замовкне в безодні луна
Непотрібно-почутого стогону.
Ти ж-бо на-
солодитися тілом моїм
Сотню раз
Мала час.
То чи варто у долі
Просити
Стонадцятий раз?
Та й не бісер
Це зовсім скотився з долоні.
Це скінчилось кохання,
І сльози солоні
Покотились по стежці життя-
В забуття...
...вимітаєм сміття?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115100500821
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611326
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Кот Тумблер кошке Флешке
вылизывает спинку.
Воняет псом в кафешке,
динамик губит Глинку.
"Мороженое-Воды".
Девчонки, как картинки.
В окошке на природу
звезда на паутинке.
Из лукоморья пляжа
выходят черноморы,
а летней ночи сажа
чернит леса и горы.
А на волнах покатых
качается дорожка.
Оставив Землю брату,
к Луне умчалась кошка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596814
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 09.09.2015
«die ratten mögen
in ihren löchern bleiben
das haus noch lange stehen…»
(Gerhard Jaschke)*
Бажання
Сповнює кожен листок
Осіннього дерева листомрій.
(Хоча, час їм уже облітати)
(Час змінювати колір)
(Час помирати)
Я хочу знати,
Чому так розходяться кола
В калюжах вітряного вересня,
Коли важкі ваговиті води краплі
Падають з сірого неба
(Не неба – чавунного дзвону)
(А вже йдуть дзвонарі,
Що будуть калатати реквієм:
Голос Неба.
Хоч жодний із дзвонарів
Не схожий на Квазімодо –
Реквієм.)
Тобі не пасує бути вульгарною,
А ти йшла калюжами віршів,
Чи то віршоподібних ієрогліфів асфальту
(Скільки років пройшло!)
Як добре знати
(Яка насолода!)
Бажання сірих щурів,
Що ховають свої чорні вологі носи
Серед тріщин минулого,
Серед пивниць вічного вчора,
Серед позавчора середи
(Місто, де кожна П’ятниця Скорботна),
Після якої інколи йде дощ
І настає четвер
(Молодість – теж четвер),
Знати
Бажання іржаводахих споруд
(Будинків – стіни цеглою),
Що вже тисячу літ
Кажуть сновидам: «Двері!»
(Тобі так не пасує дивитись на осінь)
(Але я про це тоді не сказав)
(Нічого)
(Хоча все навколо кричало
Про свої недоречні бажання
Навіть місто, якого немає)
Я загорнусь в чорний плащ,
Буду йти вулицями того вересового міста
(Вікна кольору вересу)
Один,
Доки не настане вічність.
Примітки:
* - «щурі бажають
лишитися у своїх норах
будинок – стояти далі...»
(Герхард Яшке) (нім.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605236
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.09.2015
«Містер Джінкс пішов у самого себе,
бо це було єдине місце,
куди він міг би піти...»
(Чарльз Дікенс)
Над степом – спека. Серед опаленої сонцем і пожовклої трави і вже брунатної нетреби зацвів петрів батіг, цмин та деревій – значить літо вже в апогеї, в апофеозі. Намагаюсь пригадати, як у цих же місцях мордував мене півроку тому мороз і зимовий вітер. Намагаюсь і не можу – не вірю, що це було: спека вимордовує не менше морозу. Людині, загалі, властиво «не пригадувати». Колись я буду не пригадувати війну, не вірити, що це все було. І не десь там в Африці, а саме зі мною. Пробував читати вірші Варлаама Шаламова (в офіцерській сумці була в мене тоненька книжечка «З колимських зошитів») – уява працює важко – край вічного холоду ніяк не вповзає в свідомість серед цього гарячого степу.
Два бліндажі з’єднані шанцями – в них (крім мене – дивака з гарячковою свідомістю) двоє солдатів – моїх супутників на цей довжелезний день: один селянин з Черкащини, а інший – типовий люмпен-пролетарій (ще того зразку, НЕПівського) із Запоріжжя. Десь далеко – канонада. Чужа. Докучлива. Глухий удар в землю (недалеко): «Бум!». Потім огидний звук: «Фур-фур-фур-фур-фур...» і «Бах!» - високо в небі, тільки чорна куляста хмарка. І потім металевий дощ на землю.
- Сепари з «Гвоздики» пальнули. Від землі зрикошетило. «Підривник фугасний. – (це моя репліка у цій римській гладіаторській виставі.)
- Точно. Сто двадцять два міліметри.
- Турбуючий вогонь. Провокують на «відповідку». Така «балалайка» судячи по всьому буде до самого вечора!
- В натурє?
- У натурі не буває обстрілу фугасами. Він буває тільки в тільки в техногенному світі спотвореному урбаністичною постіндустріальною цивілізацією.
Люмпен-пролетарій подивився на мене таким поглядом, яким дивляться хіба що з-за високого кам’яного муру чи в задзеркалля. Десь, виявляється, існує інший, небачений йому світ... Знову бабахнуло – на цей раз ближче, і фугас вибухнув у землі, здійнявши хмару куряви.
- Знову не влучили. Це кажу світові я – людина-мішень. Ви чомусь виглядаєте сьогодні дуже сумним.
- ???
- У Вас меланхолійно-зажурений вираз обличчя.
- Ви помиляєтесь, капітане. Це ілюзія.
Далі мовчання. Слухаємо музику вибухів. А потім розмова знову виринає з нічого, з тої порожнечі між словами.
- А я на своїх сотках пшениченьку посіяв. Земельки в мене всього нічого, але зібрав п’ять центнерів. Бо я пшеничку підживлював і на сніг, і на корню.
- Не розумію, чому втіленням англійської поезії вважається Кітс. Це ніяка не англійська поезія, і навіть не британська. Це академізм в чистому вигляді. У цій поезії повністю відсутній колорит! Може тому, що Британія занадто рано стала світовою імперією, а йомени (ці носії англо-саксонського духу і традицій) зникли з культурного світу Англії теж надто рано. У слов’ян і різних там італійців селяни – ось вони. А в Англії – орендарі, наймані робітники на землі. Ось і почали творити культуру клерки та відірвані від реальності аристократи. Теж мені джентльмени знайшлися!
- В натурє!
- А я коли взяв пшениченьку до рук, одразу сказав – вологість тут вісімнадцять відсотків. Треба покласти на брезент і сушити. Інакше пропаде.
- Якщо ви хочете знайти справжню британську поезію, шукайте її серед кельтів. Англомовних кельтів, звісно. Після смерті Турлафа О'Каролана безглуздо говорити про кельтомовну поезію. Роберт Бернс, Томас Мур, Єйтс, Стівенсон – шукайте там. Британські острови – це кельтський світ. Англо-сакси потрапили в нього і загубились там. Не змогли створити власної окремішньої культури на цих островах-уламках старої Європи. Тільки синтез, тільки трансформація - і кельтських елементів, і германських. І можливо, ще взагалі якихось невідомих нам до індоєвропейських. Тільки не кажіть мені, що кельти там теж зайди. Не треба.
- А один мій знайомий привіз з Харкова насіння соняшника. Отаке велике і з металевим блиском. Соняхи виросли такі як колеса від возу. І горобці їх не дзьобали. Але через пару років стали звичайнісінькі – сорт зіпсувався. та я соняхи і не вирощую. Після них земелька виснажується і не родить.
«Ба-бах!» - знову землю струсонуло – ще ближче до нас. Явно стріляли навмання по нашим позиціям – без будь-якої конкретної цілі. Аби стріляти.
- Йо-майо! Фіга сє вєсєлуха!
- Я раніше не знав, що Конан-Дойл ірландець. Пізно довідався. Раніше просто не розумів, чому його твори набувають такої виразності, такого поетичного щему тільки тоді, коли торкаються кельтського ґрунту: чи то Шотландії, чи то кельтських слідів в Корнуолі, чи то ірландців, які тиняються світами. Ірландська література мала величезний вплив на європейську цивілізацію взагалі. тільки не кажіть мені, що ірландська література це міф, що Джонатан Свіфт – це тільки пересмішник і фантазер, що Бернард Шоу дивак, що Вільям Батлер Єтс – містик, Томас Мур – католицький теолог, Оскар Вальд – неправильний страждалець, Шеймус Гіні – банальний реаліст. Це неправда.
- А шахта N-ська самая нова з усіх, але там, як на зоні! Бєспрєдєл. Кеп, щщщас у нас болванка попаде, я хочу сказати важне: ірландці – це самий хароший народ!
Земля струсонулась від чергового вибуху. Не влучили. Нам пощастило в черговий раз.
...Я раптом подумав, що все на світі перетворюється у суцільний абсурд. Троє зовсім різних людей сидять в одній ямі і розмовляють. Кожен по суті пішов у себе і розмовляє не з товаришем по війні, а з уявним співбесідником, тільки інколи вириваючись в реальність. Що поєднує нас – цю химерну трійцю? Війна, Вітчизна, вир життя і смерті, що затягує, поглинає, знищує твоє «я».
...Пригадалося раптом: кілька тижнів тому я приймав присягу у щойно мобілізованих. Люди різного віку: і молоді хлопці і сиві діди стояли на майданчику біля техніки, підходили до столу, брали зброю і клялися померти за Вітчизну. У голосах метал і жадання до бою. Почався дощ. Краплі падали і на зброю, і на листок з присягою, і на список з підписами, і на обличчя людей, що ставали на очах солдатами. Небо, певно, знало щось, багато з цих людей загине, і плакало за ними. Солдати бадьоро вигукували слова – вони рвалися в бій. Кожному з них я тис руку і говорив схожі прості фрази. Але найважливіше було в погляді, в оцьому обміні поглядами. Кожен погляд говорив своє, але переважно: «Я знаю, на що йду, але так треба. Це неминуче. Я інакше не можу.» Підійшов до столу солдат з ім’ям Махмуд Саворай-Озоді. Я все боявся, що він не зможе прочитати текст українською мовою. Хоч йому перед тим і пояснили, як вимовляються українські літери. Але він прочитав майже без акценту. Певно, громадянином України він став не вчора. Я потис руку і ми теж обмінялися поглядами: «Ти йдеш помирати за мою Вітчизну? Чи ця земля стала і твоєю Вітчизно?» «Я йду вмирати за свободу. Твоєї і моєї Вітчизни. Моя земля теж поневолена. Визволю твою землю, а значить потім визволю і свою.»
Я не планував і не очікував, що я повернусь додому живим, а не в дерев’яному макінтоші. Але виглядає так, що я таки повернуся живим. Невже я все забуду? І обличчя цих солдат, і шматки людських тіл на землі? Невже я хоч щось комусь пробачу? Невже я забуду солдата, що кинувши мені фразу: «Це не війна, а м’ясорубка!», застрелився в мене на очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597237
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 03.08.2015
!Одуванчиковые просторы
захватили меня,
это фон карамельной love story,
это корм для коня.
Лучше берега нет для могилы.
и земли для крота.
Лошадиные дозы и силы –
красоты красота.
Вмиг врастают в растения стопы,
грудь моя, голова,
муравьиные торятся тропы
и желтеют слова.
Но созревшие зонтики-дроны
в рот поротно летят.
А закатного неба иконы
отпевать не хотят.
Только старость осталось осилить
и забросить дела.
Поднимай-ка, блаженный Василий,
надо мной купола!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595037
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015
«На чорному небі
Мідяні змії.
Я на світ прийшов з очима,
А йду безокий.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Між двома темними безоднями,
Між двома нескінченностями,
На мить зазирнув я у мить світла,
У мить кольорів і запахів,
Звуків і дотиків,
Я з’явився на мить
У цю смужку світла
З очима повними радості
А тут – у чорному небі
Мідні змії,
На хворій землі –
Залізні почвари,
Люди сповнені ненависті,
Квіти, заплямовані кров’ю,
Очі сповнені жахом.
Залишу я вам свої –
На згадку –
Навіть не окуляри – очі,
Дивіться крізь них на світ,
Щоб побачити:
Небо синє і воду прозору,
Квіти маленьких радостей:
Нехай це і не справжнє –
Вигадане, але воно існувало
У моїй свідомості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594665
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Районный суд Орловской области вынес обвинительный приговор Александру Бывшеву, учителю немецкого языка, написавшему стихотворение в поддержку Украины.
Судья Маргарита Гридина приговорила Бывшева к 300 часам исправительных работ, а также постановила изъять у него «орудие преступления» — ноутбук — и на 2 года лишить права заниматься педагогической деятельностью.
Сочувствие есть грех,
Надежда – преступленье,
Но в городе Орле не ведают сомненья,
А в УПК России нет «прорех».
Всех в кандалы…
Блиц-криг на Украине…
Провал… Захвачен Крым лишь ныне.
И стихотворцам мстят суды.
Да, рифма, что Судьба!
Ее никто не просит.
Свободу, то есть «крамолу» разносит.
А от обеих лишь одна беда.
Закон на стрАже.
Он не терпит экстремизма,
Свободы ненавистной эвфемизма.
От слов Души чиновник в рАже.
Читая на стене те предсказанья*,
Что выжжены огнем из Ада,
Он понимает: нет, не ждет его пощада.
Неотвратимо будет наказанье.
Как все-таки смешны их всех потуги!
Пытаясь отравить людей сознанье,
Их несуразные законы и старанья
Пред Главным тщатся выдать за заслуги.
Да… в городе Орле
Судили за стишок.
Поэту не грозил острог,
Принудили к метле…
(ДАХАУ лозунг «Arbeit macht frei»)
«Труд делает свободным». Вспоминай.
* мене, текел, перес». –
Мене - исчислено; Текел —взвешено; Перес — разделено царство твое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593674
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Я вышел из воды,
я - щелочной остаток,
я - запах резеды,
мой слог и строг, и краток.
Мое дыханье - пар,
а облако - обличье.
Стихосложенья дар -
мои потуги птичьи.
Синица и щегол,
ваш свист и треск, и щебет,
предлог, союз, глагол -
мой сумасшедший лепет.
Ручья речитатив,
свечи оплывшей плечи,
грозы глухой мотив -
мои частицы речи!
В эдемские сады
за верой и любовью
я вышел из воды,
и стал огнем и болью!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589177
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 28.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2015
Мої діти, що тоді ми ще не народили,
Шепотіли мені: "Привіт! Привіт, батьку!",
А я не знав, що маю могутні крила,
І тому жив недбало як безпорадько.
Замріяні крила мої тепер нерухомі,
Бо планерую тихо/справно в подяку -
Фотокартки дітей застигли в альбомі -
Це все, що про них тепер маю на згадку.
25.06.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590375
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
«Прощавайте Прощавайте
Сонцю перерізали горло»
(Гійом Аполлінер)
Відправка. Хто не знає цього слова, той, можна сказати, і не був на нинішній війні. Той не пережив цього щемного відчуття прощання з бойовими товаришами, яких відправляють на передову, на фронт, а ти лишаєшся чекати своєї черги, свого наказу.
Завжди відправка відбувається несподівано. Восьма ранку. Все таборове військове містечко шикується на імпровізованому плацу. Всі чекають слів: перший взвод – на обслуговування техніки, другий взвод – чистити гармати, третій взвод – вантажити боєприпаси і таке інше. Але замість цього зачитують прізвища. Потім: «Вийти зі строю!» Значить відправка. Давно очікувана. Кілька днів тільки й було чути розмов: «Коли, нарешті, нас відправлять на фронт?! Ми приїхали сюди воювати, а не стирчати в таборі!» І нарешті відправка: тих туди, цих сюди, а цим – лишатися в таборі і чекати (поки що). Потім пакування речей (нехитрих і найнеобхідніших), автобуси чи машини криті брезентом під’їжджають і, нарешті, прощання.
Мій взвод відправляють майже у повному складі – і то в різні місця фронту, в різні бойові бригади, в різні частини і батареї. Це мить, коли емоції доречні і чоловіки їх не соромляться. Люди, які разом служили, разом були під обстрілами, ділилися останнім, разом терпіли і холод, і спеку, і важку працю війни, їдуть тепер під кулі на різні ділянки фронту. Багато хто бачить друга і товариша востаннє і всі це прекрасно розуміють. Традиційне:
- Прощавай, солдате!
- Прощавай, капітане! Побачимось після війни, о шостій вечора, в пивниці «Старий монах» в Ужгороді!
(Варіанти – різні назви міст і шинків чи то пабів. Але неодмінно – о шостій вечора після війни – класика – цитата з Гашека. Сепари в Донецьку не так давно вчинили автодафе – публічно спалили твори Ярослава Гашека. Чого-чого, а цього я їм точно не пробачу!)
Тисну кожному солдату руку, кожен лишається в пам’яті – назавжди. Вкотре. Скільки разів це було – але кожного разу як вперше – щемно і хапає серце. За чотирма солдатами з мого взводу машина ще не прийшла. Прощання може тривати довше і супроводжуватись сентиментальними розмовами і одкровеннями.
Один солдат родом з Закарпаття. Каже, що в нього є дві пляшки чудового домашнього вина власного виробництва. Я, звісно, відмовляюсь – крім того, що я взагалі не п’ю, особливо на службі, я намагаюсь тримати у взводі сухий закон. Солдат запевняє, що це дегустація його витвору мистецтва. Виявилось, що в цивільному житті він був майстром-виноробом (а я і не знав). Погоджуюсь – і не шкодую. Крім того, що вина справді чудові – крім вишуканих сортів винограду до одного вина при виготовленні додавали вишні, а до іншого – персики. Справді, вийшли два шедеври гідні каламу старини Омара Хайяма. Я хотів стукнутись келішками і процитувати цього класика життєлюбства, але солдат сказав, що сьогодні п’ємо без цього. Помітивши мій здивований погляд він сказав:
- Я давно вже живу в Закарпатті, а старі батьки мої жили в місті Красний Луч, що на Луганщині. Жили, бо вчора їх розстріляли сепаратисти за те, що я служу в українській армії...
Цитата Омара Хайяма застрягла в мене в горлі...
Я вийшов з солдатського намету: небо тоді було особливо прекрасним – хмари утворювали щільне кільце, яке закривало сонце, і крізь це кільце пробивались пучки променів. Я дивився в небо і думав: «А хто виживе в цій війні? Може Джім Джармуш правий і «виживуть тільки коханці»? Нинішня війна – це війна людей з зомбі. Але такі війни вже були... Були... І чому я мушу турбуватися цим – хто виживе? Адже у мене попереду вічність... Це у мене. А в інших? В оцього сентиментального солдата? Теж вічність? Я цього не знаю...
Мені давно вже не сниться Італія: ні храми Равенни з мозаїками буття, ні плетиво вуличок Болонї, ні мармуровий міст в Ріміні – нічого цього давно не сниться і не згадується... Чому? ... Найчастіше мені сниться війна. На війні сниться війна – замкнене коло з якого немає виходу. Але останнім часом сняться якісь огидні неприємні сни. Тої ночі снились диктатори і тирани минулого, які встають з домовин. Прокинувся з відчуттям огиди...
Не встиг я остаточно прокинутьсь і зрозуміти, що кожен ранок прекрасний, особливо в таку теплу пору, як мене викликали до комдива:
- Їдете у відрядження. З речами. Двадцять хвилин на збори. І поголіться. Ви ж офіцер! Що за щетина?
- А куди відрядження?
- Побачите! Чекайте в парку біля КШМ-ки.
У парку мене вже чекав капітан К. з запитанням: «Куди і навіщо нас відправляють?» Під’їхала машина – водій теж офіцер. Поїхали. Їхати мовчки набридло. Я запитав водія – куди ми їдемо. Він у відповідь: «Не знаю!» Не встиг я здивуватися, як машину смикнуло, похилило і розвернуло поперек дороги: відвалилося колесо. Водій трохи пофілософствував, споглядаючи відірване колесо, сказав, що навіть якщо ми відремонтуємо це самотужки, то доїхати він зможе тільки до найближчої майстерні. Довелось дзвонити комдиву – пообіцяли негайно прислати іншу машину. Чекаючи на продовження подорожі, я вирішив оглянути місцину, де нас зупинила оказія. Поруч була гора, вкрита віковим сосновим лісом, під горою дерев’яна каплиця і криниця з солодкою водою. Я піднявся на вершину гори – вітер шумів у кронах старезних сосон. На вершині гори, як на голгофі, височіло величезне майстерно зроблене бронзове розп’яття. Повернувся я до розбитої машини з думкою, що все не випадково в цьому світі – навіть ця аварія – вона сталася для того, щоб я зійшов на вершину цієї гори до розіп’ятого Христа, здійснив це несподіване паломництво.
Приїхала нова машина з новим водієм, теж офіцером:
- І куди ми їдемо і для чого?
- А я звідки знаю?
- Вперше їду з водієм, який прямує не знати куди!
- Ось навігатор – він жіночим голосом каже куди повертати – туди я і їду. Там знають, що до чого.
Їхали цілий день. Всю дорогу водій розмовляв по телефону з якимось зайчиком і котиком (чи то кицею). Я прийшов до висновку, що в нього вдома живуть домашні тварини, які вміють розмовляти і користуватись телефоном. Доволі смішно було слухати:
- Кицю, а якщо ти будеш неслухняна, то я смикну тебе за твій пухнастий хвостик!
І таке інше... Під кінець дня після нескінченних: «Через чотириста метрів поверніть наліво», навігатор сказав, що ми вже приїхали. Це було якесь Богом забуте село Л. Колись у давнину, тут було славне місто Л., від якого не лишилося і сліду, але є село з подібною назвою. Нічого схожого на мету нашої подорожі не видно. Водій, побачивши в мене в руках карту, доволі меланхолійним тоном прорік:
- Ну от, військові приїхали, карти розгортають, зараз дорогу питати будуть...
Побачивши серед безлюдної вулиці діда, я справді запитав (чисто інтуїтивно):
- Діду, а де тут є військові?
- А верніться тою дорогою, що ви приїхали, на дорогу, а потім наліво, а потім направо, а потім прямо, потім знову наліво, потім направо, потім буде дорога (там ще білий песик біля дороги сидів), так ви нею не їдьте, а їдьте тою, що через ліс, і там буде військова частина.
Ну, все зрозуміло! Але інтуїція не підвела – через лічені хвилини ми були під воротами військової частини. Водій, потиснувши нам руки, сказав: «Тут знають, для чого вас сюди прислали. Я поїхав назад. Якщо будуть проблеми чи питання – дзвоніть полковнику С.» І справді – там знали. Виявилось, що мені тут треба було забрати більше тисячі солдат і відвести їх в N-ську, M-ську та NN-ську бригади на фронт. Довідавшись це, я випав в глибокий осад - не уявляв просто, як я цю місію здійсню. Але вирішив, що якось воно буде і завалився спати в солдатському наметі. Засинаючи я почув голоси: «Покупець приїхав! Покупець приїхав!»
«Це про мене!» - сумно подумав я і заснув. А зранку почалося! Тисячу чоловік вишикували на плацу з речами. Мені тут же дзвінок: «Хворих не брати! Солдат без форми – не брати! Без документів – не брати! Аватарів – не брати!» Звичайно, тут же знайшлося кілька чоловік, яких явно треба було негайно класти до шпиталю, виявився один солдат велетенського зросту і габаритів, на якого не знайшлося форми і один солдат мініатюрних розмірів, на якого теж не знайшлося форми. Ця пара солдат стояла і дивувала своїми контрастами. Тут же з лав я вивів трьох явних і типових аватарів. Крім того, я помітив, що на краю плацу стоїть жіночий взвод. Тільки цього ще бракувало! Доповів своєму командуванню. Звідти:
- Які ще жінки?! Ви уявляєте жінок в артилерії?! Жінок не брати!
Тутешнє командування:
- Ви маєте забрати всіх без винятку! Таке нам поступило розпорядження! Хворих нехай відправляють в шпиталь в бригадах! Форму нехай шукають там же – в частинах. Забирайте всіх – нам вони теж тут не потрібні і лишати нікого не будемо!
- Ні, хворих треба відправити в шпиталь звідси! Ще бракувало мені по дорозі когось втратити і привести двохсотим!
Жінки:
- Це дискримінація! Нас вчили воювати! Ми хочемо на фронт!
Хворий:
- Я не хворий, я здоровий, лікар неправильно мене комісую, я можу воювати і хочу на фронт!
Почалися сварки і суперечки. Обходжу лави і розпитую в кого які проблеми. Тут же з’явилися люди, які заявили, що вони не хочуть служити в артилерії, а хочуть в піхоту, хочуть на передову – валити сепарів, а не підносити снаряди і стріляти здалеку. Аргументи про те, що артилерія буває різною, є артилерія і на передовій, не діяли. Хочемо в піхоту і все. Цілий взвод заявив, що вони по спеціальності розвідники-диверсанти і в артилерії служити не будуть категорично і нікуди не поїдуть – вони хочуть воювати за фахом. Аргументи, що в артилерії теж є розвідка – не діяли.
Ще один старий солдат:
- Я родом з Луганщини, з Краснодона, мій син воює під Луганськом в Н-ському артилерійському дивізіоні, я хочу служити саме там!
- А я родом зі Сніжного – земляки. Зараз я не можу Вам допомогти – приїдете в бригаду – зверніться з цим проханням до командування.
Ще один солдат з трагічним виразом обличчя:
- Це неправда, що ми їдемо служити в артилерію! Ви нас везете в піхотні батальйони, які кинуть без зброї під обстріл на фарш і гарматне м'ясо!
- І який сенс мені вас оманювати? Для чого? Якби так було – я би так і сказав. Я вже рік служу і воюю в артилерії.
Інший солдат:
- А я насправді не здоровий, а хворий, лікар нічого не розуміє. У мене тільки одна нога, а те, що Ви бачите в мене дві ноги, так це ілюзія, подвоєння картини буття.
- Ну, то Ви дуже вдало вписуєтесь у цей ілюзорний світ своїми ілюзорними ногами. Вам лишається тільки знищити ілюзорних сепаратистів.
Ще один солдат – стоїть одягнений в цивільне, форма в торбі:
- А я людина цивільна і військову форму носити не буду!
- То я зараз покличу офіцера контррозвідки і продовжите цю розмову з ним! Одягніть форму і станьте до строю!
Ще один (особливо сумний):
- Я лікар, працював на швидкій та чергував в реанімації. Я хочу служити за фахом – лікарем. А мене направляють в артилерію...
- О, колего! Я теж чергував в реанімації, працював десять років в лікарні, захистив дисертацію по лейкозам. Зараз артилерист. Більше того – у мене виявися талант стрільби з гармат. Кажуть, що я стріляю занадто точно. що в артилерії не потрібно такої високої точності. Спробуйте і Ви. Повірте, людей вбивати набагато цікавіше ніж рятувати. Нічим не можу Вам допомогти. Приїдете в бригаду – зверніться до командира – лікарів на передовій теж не вистачає.
Я думав, що я звихнусь від цього божевілля! Але, зрештою, все владналося: хворих відвезли в шпиталь, диверсантів автобусом відправили в НН-ську бригаду служити розвідниками (на їхню велику радість), однострій для неймовірної парочки – гіганта та коротуна знайшли, але жіночій взвод мені довелось взяти з собою. Лікаря та бажаючих служити в піхоті теж.
І колона рушила в напрямку найближчої залізничної станції: виявилось, що нам замовили спеціальний поїзд. По дорозі колона побачила продуктову крамницю і солдати тут же розкупили все, що там було. Мій вигук: «Солдатам пива не давати!!!» так і лишився гласом вопіющого в пустелі.. Але відповіді типу: «Хто сказав – солдатам пива не давати?!» - я не почув. Натомість: «Дайте командиру мінеральної води!»
Ось і станція, і поїзд. Я то думав – зараз буде класична теплушка – товарняк, як в другу світову, окріп на станціях, гудки паротягів... Романтичні фантазії. Поїзд як поїзд. Всі розмістились, а для офіцерів – окремий офіцерський вагон. У дорозі я думав почитати Чарльза Дікенса «Холодний дім», але не читалося і не спалося – чомусь я був впевнений, що в дорозі конче щось трапиться і я буду крайнім, як завжди. Ще перед відправкою на пероні тої глухої станції зявилась якась бабуся, яка почала зі сльозами промовляти (мало не голосити):
- Бідні солдатики! Голодні, нещасні!
(Це при тому, що половина в стані повної ейфорії: «Ура! Ми, нарешті, їдемо на фронт!»)
Я:
- Та їх годують краще ніж вдома!
(Не діє. Далі те саме: «Бідні солдатики! Голодні...»)
А тут ще якийсь дідусь з’явився:
- Ти куди, офіцере, солдат везеш? На погибель везеш? На смерть везеш?
(О! Як мені щастить!)
Всю дорогу капітан В. філософствував про тенденції французького малярства другої половини XVII століття. Розмову підтримати я не міг, бо щодо цієї епохи у французькому малярстві у мене провал – якби він зачепив XVIIІ століття, або XVI століття, то тут би я кваліфіковано висловив би свою думку. Майор Д. говорив весь час про те, як чудово грає «Барселона», особливо останнім часом, і як слабко в порівняні з «Барселоною» грає «Волинь», хоча... Обидва мої співбесідники один одного не чули, чи то не розуміли:
- Пізній ренесанс у Франції подарував тамтешньому малярству вишуканість і довершеність у стилістиці...
- А я пам’ятаю той матч «Барселони» у Мадриді, як він і який забив гол на одинадцятій хвилині...
А я тим часом слухаючи їх думав про Чарльза Дікенса. Подумалось, що Дікенс не спонукає до поезії. Я ще не читав більш прозаїчного майстра пера, аніж Дікенс. «Холодний дім» - і не тільки він – це досконала достоєвщина – ще до самого Достоєвського, це Гоголь на британському ґрунті... Поїзд хитало, як хитало колись море кораблі Джеймса Кука і згадав цитату з Дікенса: «Море не цінує великих людей – гойдає їх, як і всіляку дрібну рибку...» Так і нас гойдає нині життя.
Поїзд їхав майже без зупинок, але на вузловій станції К. він таки зупинився. Тут же солдати повистрибували з вагонів і побігли до кіоску за морозивом, інші висунулись з вікон і почали кричати патріотичні гасла, тут же з’явилися на пероні пасажири і місцеві жителі, які почали їм махати руками, з’явилися якісь бабусі і жіночки, які почали плакати і ридати, хреститися і хрестити солдат. Я вже думав, що не один солдат загубиться і відстане від поїзда, і з жахом думав про ще одну зупинку. Але все обійшлося. Поїзд привіз всіх на кінцеву станцію нашої подорожі всіх цілих і неушкоджених, тверезих і бадьорих. Там нас чекав цілий караван «Уралів», «Кразів» і «шишариків». А далі – шеренги – список – перша машина! Список – друга машина! А в голові цитата: «Боїться смерті лише той, хто боїться життя.» Шкода, що я не пам’ятаю, хто це сказав.
Я це зробив. Минув для мене ще один епізод війни... Перед очима стояли картини – пейзажі за вікном. Світ прекрасний. Повірте мені – це сказав я – той, хто багато разів бачив смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588680
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Трепещут народы Европы,
мы славно, как зевсы, быкуем.
И торим забытые тропы,
и в танках кукуем.
Нас любит богиня Победа,
мы племя ордынского рода,
Нам смысл либерального бреда
страшнее свободы!
У нас волосатые лапы,
фуфайки не спрятать под фраком.
Пусть ждут королевы и папы,
и ангел в бараке.
За нашу аннексию рая,
мы вынесем адовы муки -
на пляже в трусах загорая
в прицеле базуки.
Рай наш по природе и точка!
Над сердцем герб синий наколот:
Колосья, знамена, цветочки,
В звезде серп и молот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586757
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Сьогодні тобі мало б виповниться 45...
Але ти помер коли тобі було 7...
38 років я тягну гарбу скорбти, брате.
Твоя смерть була для мене більше ніж смерть,
бо разом з тобою померло моє дитинство
і народилась туга.
Я кохав дівчину, котра народилась в день твоєї смерті.
Можливо це маячня,
але коли я пестив її мені здавалось,
що я зраджую тебе, брате.
Світ дуже змінився з часу, коли ти був живим,
і не на краще,
тому, що тебе в цім світі
немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580708
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Старесенька хатинка
приміряє
новітьні окуляри вікон
й прислухається
до розмов етеру
пароболічним вухом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578518
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Да здравствует Путлер!
Да скроется тьма!
Рассея восходит над миром!
Воняет клозетом народов тюрьма,
От Мурманска до Армавира.
Чеченцы и чукчи, татары, мордва,
Великая русская раса,
Два карлика властвуют вами едва,
А может и два пи...раста?!
Не бойтесь разрухи, не бойтесь оков,
Рассея от моря - до моря!
Сияние славы грядущих веков
Затмит вашу глупость и горе.
Идите на запад, пусть НАТО дрожит,
Пусть злобствует молча Обама.
Точите для мира кривые ножи
Во имя рассейского Храма.
О, Путлер скорее стишочек читай
На ухо глухому Медведю,
Пока не кусает за пятки Китай,
Ты Крымом тандырным обедай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582258
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 30.05.2015
(відповідь, - до вірша Любові Сердуніч
"Хай відповість мені Мсоква")
**
МОСКВА ЩОБ ВІДПОВІДЬ?! – КАТ'МА!
…
ВОНА ЗАВЖДИ БУЛА НІМА!
СЛІПА.
ЯК ГОЛОВА ГОРГОНИ,
МОГЛА ЛИШ ЖАЛИТИ!
ДАРМА! –
ДО НЕЇ НЕ "ДОХОДЯТЬ" ДЗВОНИ
ВІД СОВІСТІ!
І БОЛЮ КРИК
ВІД ЛЮДОМОРІВ НЕНАСИТНИХ,
ДІТЕЙ РОЗТЕРЗАНИХ І ВБИТИХ,
ЧИ ТИХ,
ЩО ЦІЛИЙ МАТЕРИК
ВСТЕЛИЛИ ПЛОТТЮ...
В СНІГ ЗАРИТИХ
НА СОЛОВКАХ ЧИ ГЕН В ТАЙЗІ, –
ЇХ ТАМ НЕ СОТНІ –
ЇХ МІЛЬЙОНИ!!
А ЩО Ж МОСКВА?
ВОНА СЛЬОЗІ
НЕ ВІРИТЬ, НИЦА,
СУЧА
ШЛЬОНДРА...
І ДЕНЬ НАШ - ЗНОВУ
СВІДКОМ ЗЛА
І СМЕРТІ
ВІД МОСКВИ-ПРИБЛУДИ! –
І ПРОКЛИНАТЬ
НАЩАДОК НАШ
ДО СЬОМОГО КОЛІНА
БУДЕ
ОТУ МОСКВУ!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581864
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Слепну,
звезды считая.
Учусь геометрии,
расплетая лучи.
Бьюсь лбом
о черную твердь
каменного неба,
увязнув в земле
по грудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582034
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
«… І темрява злякалась сама себе
І накинулась на блідих
Кажанів, - і досі тремтять…»
(Райнер М. Рільке)
Яблуко-сонце
Кинув у глибінь моря
Бородатий Бог
За виднокрай-риску:
Туди, куди пливли-не-вертались
Клаповухі вітрильники –
Білі, як шерсть овець-неслухів.
Долинає шум: весняний вітер:
Коли блукає островом – запашний,
Коли прилітає з моря – солоний.
Був би єретиком, якби жив давно,
У темних хащах минулого,
Був би книжником,
Якби за стінами кляштору
Шукав би забутої істини
Волохатий хвіст
У темному лісі літер,
Був би блукальцем,
Якби море покликало
Кинути людей свого клану.
Лишилося тільки чекати,
Що в пошерхлих долонях
Старий пересмішник Бог
Знову принесе нам яблуко-сонце,
Яке кинув так необачно
Він
В океан спогадів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581803
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Куди поділось вічнеє буття,
Ота моя одвічна насолода?
Коли, здавалось, почалось життя -
Тепер одна одній стає пригода.
Куди подівся час дитинства і краси?
Колись душа в людей горіла цвітом:
Коли блистіли трави вранці від роси,
Коли чекали осінь золоту за літом.
Куди поділась чесність у людей?
Любов одвічна, вірність, ласка.
За ваше щастя згинув Протемей! -
Не погубіть ви їх, будь ласка.
Не повернеться вічнеє буття,
Не буде знову вічна насолода;
Переплелось спотворене життя,
Коли такою є людська природа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580241
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
«У відкритих дверях
Вечірнє сонце стоїть.»
(Гао Ці)
Двері відкриті для вітру весни,
Білі квіти шепочуть: «Засни!»
Вечір краплями трунку
Наповнив моє буття,
Гілку квітучу сливи
Кладу біля леза меча.
Сонце оком морського дракона
Зазирає в мій тихий дім
І літописи царства Чжоу.
Келих вина
Наповнюю смутком днів:
Далеко на сході, на землях Янь
Йде жорстока війна.
(Мелодія «Фен чжун дуань мей хуа»)
春晚上的太陽
“的大門是敞開的
傍晚太陽“
（高啟）
門打開春天的風
白色的花竊竊私語睡覺
晚上喝滴
充滿了我的存在
開花李子分行
我把周圍的劍刀片。
孫海龍睛
一看我靜靜的房子
週國編年史。
一杯酒
充滿悲情日子
燕國的遙遠的東方地政
有一個殘酷的戰爭。
（旋律風打斷梅花）
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579490
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
«Я мужність знайшов озирнутись назад
Трупи прожитих днів
Встилають мій шлях
Я хочу оплакати їх…»
(Гійом Аполлінер)
Якби тільки мертві дні
Були позаду (коли озирнемось назад),
Якби тільки мертві ночі
Ми бачили на шляху
Розбитому і навіть давньому,
Якби тільки вони
Дивились на нас скляними очима
Із загублених і забутих календариків,
Де рудими котами дивиться минуле,
Заглядає у темні закутки старої пам’яті:
Там друзі
Яких ми не зустрінемо більше ніде.
Тільки там - в минулому,
У тумані прожитих днів.
Ми їх побачимо.
Якщо віднайдемо мужність
Озирнутись назад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578639
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Этот стишок не имеет никакого отношения к этой литстранице,
где я встретил лишь море добрых пожеланий, понимание
и сочувствие. Но раз я разместил его на российских литсайтах,
то почему я должен обделить украинский? Вдруг, сюда забредут...
некоторые "россияне". Кстати, ссылочку хочу дать http://russianpoetry.ru/stihi/muchiteljam-nadezhdy-savchenko.html , чтобы не так уж безадресно все звучало.
Ах, не спится сексоту платному,
Как откроешь страницу, он там.
Расписанию следует штатному,
Роясь в прозе, цепляясь к стихам.
Ищет крамолу и измену,
Пишет жалобы, троллит, вопит,
И, подобно сухому полену,
На работе своей «горит».
Угольки - добровольцев массовка,
Подвывают ему гурьбой,
Провоцируя потасовку,
Ведь агент этот – их герой.
Упрекают: живешь в Ашдоде!
И покинул Рассеюшку-мать.
Был бы здесь, научили б «свободе»,
И законы РФ соблюдать.
А законы-то их – понятия,
По ним судят, по ним же живут,
Так жила хитрованская братия,
И с нее все пример берут.
Ну, увидел свое отраженье,
«Благодетель» ты, мой сексот,
Коли так, жду опроверженья,
Прояви свой талант, «патриот».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578633
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
дождь и дождь
и слеза
одна
миллиарды капель бездушных
и печаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578661
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
«Я спокійний, я знаю: заповітна Тиша
Блукає, сміється, насичує серце своє
У бджіл і горлиць…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Сьогодні тиша роздає подарунки:
Кожному схимнику і жебраку
По одному рожевому зайцю:
З величезними вухами-парасольками,
Якими він прикриє Всесвіт
Щоб не поглухли всі
Від сурми Судного Дня.
Сьогодні (не вчора) тиша з торбою:
Цяцькованою-строкатою,
Кольоровою і залатаною,
Вистачить всім подарунків:
І пастухам волохатих тижнів,
І королям безлюдних земель,
І капітанам загиблих кораблів,
Що спочивають
На самому глибокому дні темряви.
Кожному тиша подарує
Іграшкового зайчика,
Бо з живими вуханями я попливу
На дерев’яному човні мрій
Вздовж промінчика Місяця
До острова сподівань,
Де будемо ми слухати
І чекати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578667
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
* * *
Открылась даль траве - упали густо росы!
Еще не будет чуточку зимы.
В лесу блуждают сгорбленно колоссы -
Деревья, непоседы, как и мы.
Им грустно, как и нам, не отыскать им лето.
Синеют по утрам от холода дубы.
Лишь там, где лось лежал, земля была согрета,-
Тихонечко растут наивные грибы.
Ліна Костенко
* * *
Розвиднилось траві — упали такі роси!
Ще, може, буде трішки не зими.
В лісах блукають згорблені колоси —
Дерева, неприкаяні, як ми.
Їм сумно, як і нам. Ніде немає літа.
От холоду в ногах посиніли дуби.
Лиш там, де лось лежав, земля була зігріта, —
Тихесенько ростуть здивовані гриби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578109
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 01.05.2015
здалеку
з віків
зоряними шляхами
по наших кістках
йде майбутнє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578288
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Тільки тіло моє
чує,
як важко човгає
нікчемна старість
на шляху до майбутнього.
А душа поспішає,
та попереду
чимчикує
молодесенька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562946
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 29.04.2015
Круки,
що з неба на серце падали,
били крилами повітря,
лишали чорне пір'я,
щоб я писав вірші
на сірому папері ранку
чорнилами ночі.
Але я пишу вірші
пір'ям лебедів,
що пливуть в озерах твоїх очей,
на синьому папері ночі
барвами кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551735
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 29.04.2015
* * *
Я Вами тяжело и долго отболела...
Все это было, как виденье - сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
Ум спал себе, доверчивый Самсон.
Пора проститься. Стынет серый будень
На белых окнах мерзнут витражи.
И как мы будем, как теперь мы будем?!...
Родные мы, чужие ль? - нет межи.
Та сказка дней вела нас за собою.
У светлых снов недолгие года
Но тихий свет, горящий над судьбою,
Останется со мною навсегда.
ЛІНА КОСТЕНКО
* * *
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567945
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 29.04.2015
* * *
И как забыть тебя теперь?
Душа до края добрела.
Такой отравы верь - не верь,
Я в этой жизни не пила.
Такой пронзительной печали,
Желаний жажды жгучий круг,
И крик, когда слова молчали,
И света струи, вдруг, вокруг.
И звезд рассеянные крохи,
И бесконечности в судьбе.
И это не стихи, не вздохи,
А розы под ноги тебе.
ЛІНА КОСТЕНКО
* * *
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567957
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 29.04.2015
Мое вдохновение старше меня на век.
Век короче сна.
Сон перфорирован пробуждениями.
Веки - граница сна и яви.
За решетками моих клеток
томятся верлибры.
Не кормите их, люди,
сладкими буквами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574005
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 29.04.2015
... и пришел Господь.
В разорванной рубахе,
с нечесаной бородой,
босяком.
За его спиной
переминался январь,
поскрипывая на снегу
своими пудовыми сапожищами
и шепча стихи вьюги
на ухо Господу.
А в руках Господа
кровоточил мак июня,
горячий,
как поцелуй
на исходе сна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572998
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Небесная дорога.
Белая на голубом.
Я легко ступаю взглядом
и бегу,
догоняя серебристый хвост
самолета.
А ему достаточно и бездорожья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571164
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Шепот листвы,
собачий диалог,
девичий перестук каблучков,
комариный писк
и далекий тепловоза -
верлибр летней ночи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570893
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 12.04.2015
Падение в небытиё -
это сила притяжения времени.
А каждая мысль каменеет
верлибром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565400
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 12.04.2015
«...Це означає що зібрали виноград
І грона мертвих тіл довкіл лежать...»
(Гійом Аполлінер)
Ми виноградарі колючої лози,
Що росте на безплідному полі,
Ми винороби чорного вина часу.
Зрізуємо грона достиглі,
Що тяжіють запереченнями,
Сталевими гострими інструментами,
Чавимо сік з цих важких ягід
І робимо гірке вино-трунок
У кам’яних діжках Небуття
Тесаних з гостролистого клена
З листям лезом,
Що ріс на роздоріжжі Долі –
Перехресті нескінченних доріг,
Що обирали вершники
Сивих коней межичасся.
Ми виноградарі:
Ця земля здатна плодоносити
Тільки терпкі грона ночі
Для густого непрозорого напою –
Впивайтеся ним, божевільні!
Ніхто з нас не знав, що судилось
Плекати залізну іржаву лозу,
Садити отруйні сірі кущі
На землі, що не хоче нічого приймати
У свої зрихлені нутрощі
Крім оцих зерен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570061
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Павел Казарин
Автор Slon.ru, обозреватель Крым.Реалии и ведущий телеканала ICTV
http://obozrevatel.com/blogs/70426-rossiya-poteryala-ukrainu-navsegda.htm
Время от времени натыкаешься в соцсетях на тех, кто пишет, что Украина загнала себя в угол и рано или поздно вернется к России. И думаешь в этот момент – а что вообще у людей в головах? Как они себе это видят?
Нет, ну честно. То есть выходит главный киевский чиновник и говорит, что Киев с Москвой восстанавливает отношения, перелистывает страницу и вообще, мол, кто старое помянет – тому глаз вон? Мол, идем в Таможенный союз и прочее ОДКБ. И Украина ему – ура, даешь, правильно, Михалыч. Так что ли? Пишет Павел Казарин для издания "Крым.Реалии"
В этом и состоит, быть может, главное заблуждение сторонников Кремля. Они никак не возьмут в толк, что все случившееся за минувший год – это война. Самая настоящая война. И что в домах граждан Украины лежат похоронки и флаги их сыновей. И Россия может сколько угодно думать, что она не является стороной конфликта, и что на Донбассе полыхает гражданская. А для Украины война идет именно с Россией и война эта – вполне себе отечественная.
Кто-то может начать приводить в пример Грузию, которая в 2008 году воевала с Россией, а затем избрала себе руководство, начавшее размораживать двусторонние контакты. Но грузинско-российская война длилась пять дней, общие потери в ней не превышали трех сотен человек. Это сложно сравнить с Украиной, которая воюет уже год, и в которой счет погибших идет на тысячи. И даже пятидневная война 2008-го совершила необратимые изменения в самой Грузии. И мы даже не удивляемся, когда президент страны Георгий Маргвелашвили в своих публичных выступлениях выражает солидарность с Киевом и говорит о схожести исторического опыта двух стран. А замглавы МИДа Леван Изория заявляет, что никто не будет преследовать тех граждан Грузии, которые сражаются в Украине на стороне официальных властей.
В этом и состоит итог любой войны – она полностью меняет ландшафт настроений. Потому что война – это всегда модерн, а модерн – это всегда по-настоящему. В том числе, в отношении слов и поступков. И не случайно все те политики из прежней политической реальности Украины, которые пытаются усидеть на двух стульях, оказались в историческом прошлом.
Все происходящее меняет даже риторику исторических параллелей. У России история Великой Отечественной выполняет роль гражданской религии – она сакральна, любым рефлексиям не подлежит и отношение к событиям той войны служит главным водоразделом по линии свой-чужой. А в Украине водоразделом служит именно нынешняя война: на этом фоне абсолютно неважно, кто ты по национальности, во что веришь и на какие буквы заканчивается твоя фамилия.
То, что происходит сегодня – это ковка нового украинского мифа. Свой пантеон героев, свой набор важных каждому топонимов, свои "сталинграды" и "курские дуги". И в этом всем так или иначе участвует страна. Еще год назад тот же лозунг "Слава Украине – героям слава" был еще оттуда – из мира ушедшей несколько десятилетий назад в небытие реальности. А теперь он из настоящего, из повседневного. И герои – это не только украинские юнкера, которые сражались под Крутами с наступающими частями Муравьева, но, в первую очередь, те, кто сражается за то, чтобы Украина не стала Донбассом.
Маховик провернулся. 2015-й – это не 2005-й. Это десять лет назад можно было предрекать скорое и заслуженное банкротство "Нашей Украины" и рассуждать о конкурентных преимуществах "Партии регионов". Это тогда можно было говорить, что управленческое бессилие украинских евроинтеграторов вернет страну под крышу Москвы. А теперь это все не имеет смысла. И те, кто продолжают писать благоглупости в социальных сетях, так и не поняли, что именно произошло за минувший год.
Все постсоветские годы Россия была готова соглашаться с существованием лишь той Украины, которая мало бы чем отличалась от УССР – по степени самостоятельности и субъектности. Так вот. УССР больше не будет. Ее убила аннексия Крыма и похоронила война на Донбассе.
Привыкайте к этой мысли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569464
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
В Праздничный для всех истинно русских
людей день, день «Воссоединения России и Крыма»,
восемь школьников из Саратова вышли на улицу
с желто-синими ленточками. И их тут же арестовали…
[color="#ff0000"]
России троекратное «УРА!!!УРА!!! УРА!!!»[/color]
Все мы слышали про Донбасс,
И про «жовто-блакитное знамя»,
Вот, дождались. О, ужас! У НАС?
Вдруг, зажглось запретное «пламя»!
Как «бандеровцев» дух силен!
Аж, в Саратов сумел пробраться.
Детям в головы был внедрен…
Но не дремлют сексоты в штатском.
«Жалко, - думают, - был же указ,
И 12-ти летних стреляли.
Ах, нет Сталина на вас!»
И в участок подростков забрали.
Там допрос: Кто их подучил?
И где ленточки вражьи взяли?
На какие деньги купил?
И рубли, как на гривны меняли.
Ложка дегтя в родимом меду!
Надо ж, где подложил вражина!
У нас праздник: уж год, как в Крыму!
А Саратов теперь… Украина?
Нет, не быть посему никогда!
Есть же разница между нами.
Ведь Россия всегда Права!
А весь мир остальной с врагами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568303
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Ще теплий цей осінній ранок,
Туман над річкою встає,
Ти робиш крок на світлий ганок,
У подумках бажання є.
Бажання є у луг податись,
Пройтись, по жовтій, вже траві,
На схід, на сонце надивитись,
На листя, поки ще живі.
Бажання є вдихнути чистий,
Срібла росяного ковток,
Він заворожує, барвистий,
До нього стежка і місток.
До нього линуть ноти-звуки,
До нього птаха звідусіль,
Мій милий луг - лікар від скуки,
Ти запахів осінніх водевіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551027
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 08.03.2015
Моцарт, Моцарт , царь и Бог,
Хлынут звуки и до нитки...
Я от музыки продрог,
Ухо - домик для улитки.
Скрипки, флейта и фагот,
По зеленой глади мира
Вязь плетут который год
От клавира, до клавира.
И щекочет душу свет,
И елей прозрачный льется.
В ливне звука смерти нет,
И живой смеется Моцарт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564385
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
«Вчора помер сіроокий король.»
(Ганна Ахматова)
Він не знав, що ця війна Столітня.
Він не знав, що битва під Кресі не остання.
Не знав, що епоха лицарства минула,
І попереду
Ще сто років жорстокої різанини.
Не знав, що слова «честь» і «обов’язок»
Хтось викинув на смітник, як іржаві лати,
Що замість лицарів
Потрібні у цій м’ясорубці
Найманці та бриганди.
Він просто був Вершником Долі,
Воїном честі (можливо, останнім),
Знав милість до переможених,
І що гідність дорожча життя,
Він лише нагострив меч,
Міцно затис у лівиці щит,
І пришпорив коня,
Рушаючи на війну
За Вітчизну і короля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562585
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
«А ти сам – останнє яблуко на дереві,
чекаєш, поки вітер поволі розхитає тебе…»
(Рей Бредбері)
Я останнє яблуко
На дереві пізнання добра і зла.
Висну червоним сонцем
Над зеленим моріжком невідання,
Марно чіпляючись
До зламаної гілки істини.
Отак і висну між синім небом віршів
І м’якою землею кудлатих зайців,
І знаю, що падати
(Не те саме, що літати)
Мій обов’язок прочанина повітра
(Бо повітря це теж храм).
Було колись бажання літати
Між зеленого листя оновлення
У крислатій кроні пізнання,
Тікаючи від важких рук
Неандертальця Адама
І твердих дзьобів пташок навіювання,
А зараз тільки очікування:
Холодного вітру книг.
Наразі тільки метелики й бджоли
Дивляться у синяву Неба просвітлення
І думають, що то не яблуко, а зірка
Чи то палаючий астероїд,
І чекають мого падіння,
Як появи нового пророка
Чи то нетлінної істини
(Бодай шматочка),
І думають, що вони не бджоли,
Не лускокрилі квітокрили,
І не літуни крилотихі,
І не дзижали волохатопилкові,
А шестиногі Ньютони
Чи то вусоворушильні Кальвіни.
Не сприймайте мене як знак –
Я просто останнє яблуко:
Самодостатнє, як крапка
У книзі буття людства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562598
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Прах повседневности.
Пепел воспоминаний.
И только в глубине
искра нашей любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559420
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Числами славимся, чувствуем числами.
Метр геометрии пьем приблизительный.
Щами-дождями питаемся кислыми,
Порознь вступаем на путь поразительный.
Цыпками циркулей, эквилибристикой
Строим великое мертвое полчище.
Мистикой Стикса уходим в статистику
И наполняем озерное очище,
Охая, ухая, хмелем закрученным
Души уродуем, цифрами стройными
Сходим на берег мы возле излучины
И исчезаем в пространстве покойными.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561323
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 26.02.2015
«Ох, лицарю! Видно, давно Ви не були в Англії!»
(Вальтер Скотт)
Джентльмени!
Ви чіпляєте біля серця
Хто білу, хто червону троянди,
Запитуєте мене, прочанина,
За кого я – за Йорків чи за Ланкастерів.
А я просто давно не був в Англії.
Джентльмени!
Ви їдете воювати
Не в гори Шотландії,
Не до замків Шампані,
Не на зелені схили Ірландії
І навіть не до скелястого Вельсу
(Не розумію!
Я просто давно не був в Англії…)
Джентльмени!
Вам залюбки щербити мечі
Тут – у Нотінгемширі
І на луках медових графства Кент,
Вас дивує,
Чому мене не сповнює ненависть
До Йорків чи то до Ланкастерів,
Чому я досі не підшукав зброєносця,
Не начистив до блиску лати,
Не додав троянду до герба
Свого гонорового роду
(Певного кольору).
А я просто давно не був в Англії.
Джентльмени!
Я не проти пролити трохи
(А може й не трохи)
Червоної англійської крові –
Таки своєї.
Тільки поясніть мені – за що?
В ім’я якої мети священної?
Бо давно я не був в Англії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562576
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Відповідь на
Альбина: «Не вперше вірш, присвячений тобі…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560532
Не вперше я присвячений тобі,
Цей вірш читаю, як і сотні інших.
Я з одиниць таких же й так же грішних, -
Не можу заховатись у юрбі.
Нехай ідуть. Десь далі й назавжди,
В незвичну нам реальність антиподів,
А ми знайдем сердечних зореходів
Чудові заримовані сліди.
Не в тому річ, що сльози із вином,
Й у кожнім слові у чорнилах сльози,
А в тім, що вся буденність прози
Давно змістовність підмінила дном.
Та байдуже. Бо кожна із ночей
Мене годує полум'ям казковим,
Це дійство вже таке обов'язкове,
Неначе погляд зачарованих очей.
То щастя? Так, воно там є!
Закуте у Поезію рядками,
Нехай воно залишиться між нами,
Бо інший ненароком зіпсує...
Там суть у серці кішкою шкребе,
Та значно більша за тривке терпіння...
Щоразу неодмінно і сумлінно,
Як вперше я читатиму тебе.
То ж знай, що я давно знайшов
Чуттєву нитку, радше волосину,
Та краще весь піду під гільйотину,
Ніж зраджу до Поезії любов!
18.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560566
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Я не первым входил в Афган...
И на выводе также не был...
Мой недетский войны роман
Начат был под весенним небом...
И неспешно шел эшелон-
До Термеза десяток суток...
Был затерян в степи вагон,
Словно в узел судьбы запутан...
...и два года спустя тому
Возвращался к родному дому,
И с надеждой в ночную тьму
Я глядел сквозь окно вагона...
Все мечталось- пройдут года,
И исчезнут причины воен.
И стремилась душа туда,
Где в гармонии мир устроен...
Это жизнь, это целый пласт,
Тот, что помнится сладкой болью...
Безвременье, избравши нас,
Расплатилось за нас "по полной".
И сейчас, пароксизмом тьмы,
В ад войны войдя неизбежно,
Утеряли сегодня мы
Все, о чем так мечтали прежде.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115021500040
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559782
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Страх за нее исчез, спокоен,
На свете Честь и Совесть есть,
И Дух злой воле не приклонен,
А месть? Всего лишь только месть.
Кощей смешон в своих попытках,
Он не бессмертен, так прохвост.
Ведь верит только в подлость, пытку,
Увы, с Надеждой сорвалось.
Не сдастся подлому тирану,
Теперь уж ясно это всем,
Не верит гнусному обману,
Что прет из-за кремлевских стен.
Пошел уж третий месяц, голод…
И на войне, как на войне,
А жить так хочется, ведь молод,
Но сдаться им - позор вдвойне.
Да, есть Америка, Свобода,
Где сытость, говорят, и Рай…
И есть еще страна урода,
Где водку хлещут в Первомай.
Есть Украина, где дерутся,
С ордой обманутых невежд,
Где мира ждут и не дождутся,
Ведь без Свободы нет Надежд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559495
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Расписание убийств
уже подписано и заверено.
Но весенний сквозняк
похитил белый лист
с массивного дубового стола,
и вынес на улицу,
порхать и куражится.
Потому вместо сотни
сегодня убьют только одного -
секретаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559308
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
В Млечному Пути
целую ночь
взглядом брожу.
Звезды из-под глаз
выскользывают
и падают
с небес.
Утром я ищу их в степи,
но нахожу
только
ртутные шарики росы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551730
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 11.02.2015
Я писал стихи.
В них сон и явь сплетались
в страстном танце фантазии.
Когда смолкла музыка в моей голове,
я вычеркнул все ненужные слова.
И осталось одно -
ЛЮБОВЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549125
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 11.02.2015
Жизнь -
длинная ухабистая дорога,
а перпендикулярная полоска горизонта -
смерть.
Я неторопливо иду по обочине.
Мимо проносятся автомобили
набитые
бледными испуганными людьми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558222
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
"Отчего порноактрисы чешки,
так легко сдаются в плен фашистам?"
Necrofeet
Жарят спину нещадно софиты.
Главный грозно рокочет: "Мотор!"
Входит пестик с тычинками свиты,
Раздувает потухший костёр.
Мощным торсом расплющены груди,
Ягодицы затмили звезду,
Превращаются в окорок люди,
И сношаются долго за мзду.
Сперма немца на губки славянки.
На рассвете прощания вальс.
Разрывается сердце тальянки
Лотарингским прононсом Каас.
Шито-крыто и наголо брито,
Глаз сваровски сверкает в пупке.
Рио-рита, звучит, рио-рита
Вожделения на языке.
Крестоносцы, рабы, иудеи,
Самураи в банзайном раю,
Размножаются здесь по-идее,
Сублимируя мысли в струю.
Здесь фонтаном фантазии плещут,
Чередуя с аналом орал,
Здесь сюжета стесняются вещи,
И дрожит в лихорадке мораль.
Мир, как член, закруглен на макушке,
Сдёрли в кровь простыней кожуру,
Жмутся в страхе к матрасу подушки
И пространство уходит в дыру..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557703
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Априори апрель придет!
Рассосется рубец - рубеж.
Канет в вечность военный год,
Солнце в тучах прорубит брешь!
Воссияет над миром мир
и свернется в клубочек тьма.
Протирает в стихах до дыр
Душу слово одно - "ВОЙНА".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556065
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 04.02.2015
Соло на голого нерва струне -
Правда последней войны.
Музыка, музыка - рана страны,
Фортепиано вины.
Там где там-тамы разрывов сердец,
Флейты небес золотых -
В землю уходят и сын, и отец,
Плачет контуженный стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556061
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 04.02.2015
Бежит и брюзжит Бриджит Бордо,
за русским тянется паспортом.
Тянулась за русским и Виардо.
В Париже плачет диаспора.
Портянки нюхает наш портье,
Ржавеет Эйфеля чудище.
Бежит в Россию и Депардье,
мошною тряся, иудище.
Их ждет холодный ватер-клозет,
Деревни с гнилыми избами,
и тихий ясный вечерний свет,
замученный всякими измами.
6.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556886
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Вселенная
тех мыслей злых,
где колыбелью
нега гроба,
там эхо эха,
пыль золы
там души мертвых
спят в сугробах.
Там город бредит
пеньем дев,
и шепотом
во сне греховным...
Зима, зима
тех голосов.
И тиши тишь
лишь чистокровна.
ЛАО ЛЮ
Блажена тиша
холодний всесвіт
крига дум
колиска світу
біле поле
луни відлуння
лютий сум
та мертві душі
сплять навколо
і мари міста
дивний спів
і шепіт шепіт
навіжений
зима зима
тих голосів
та лише тиша
снів блажена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532651
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 27.01.2015
Январская весна, сосульчатая крыша.
Голубоватый вяленький дымок.
Весь ватный до костей в фуфайке дядя Гриша
В калитке чинит смерзшийся замок.
В сугробах желтые и частые потеки.
Осиротело косится клозет.
Восходит русский мир, как солнце, на востоке,
Гуманитарку тащит на козе.
В саду за хатой танк нацеленный на Киев,
Казак бухой, кадыровцев пяток,
Три русских пацана, один внучек Батыя,
Истории изящный завиток.
На западе во льдах суровая Гейропа -
Соседнее разбитое село.
"Там хунта и майдан, там воинство Укропа" -
Вздыхает дядя Гриша тяжело. -
"Всю жизнь бандер голодных мы кормили,
Витюшу им избрали своего.
Они добро и ласку не ценили,
В Ростов царя загнали сапогом.
А вдруг придут в Донбасс америкосы?!
На мове шпрехать станут заставлять!
И вилы отберут, лопаты, грабли, косы.
Диды за то не воевали! ...ять!" -
Он горбится устало, и тревожно,
Идет домой послушать Киселя,
Как в мире все запутанно и сложно,
И за победу выпить опосля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550379
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
"Тишину можно слышать."
Харуки Мураками
- Проклянув чтеца, я сошел с лица -
говорил со мной человек-овца.
Он смотрел изо тьмы вольера
и читал наизусть Бодлера.
Сумасшедшие обезьяны,
Поправляли его изъяны.
Он внутри был почти пустой
и ходил по углям босой.
Его слов слюдяных пласты
наводили легко мосты
В небесах голубого ситца,
Заводную пленяя птицу.
И зловещая тишина
Говорила устами сна.
Я боялся ходить по льду
мелкой лужи в моем саду.
Потому я зимой летал
и болтал о стихах, болтал.
Для меня человек-овца
был роднее тогда отца.
Но гвоздики и розы зла
нам нелегкая принесла.
Мы спустились на дно колодца,
там не выпить, не уколоться.
Мы ловили Луну руками,
и лучился вверху Мураками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548341
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 05.01.2015
В моем пространстве эфемерном
Росли стихи, как мухоморы.
("Мухоморы")
Помёрли хилые поморы -
стихов лесных нащадны яды,
снимают шляпы мухоморы,
шипят опаснейшие гады.
Гадают юноши по строчкам,
Подстрочно гопники бухают.
Слова блудливо и порочно
О непорочной воздыхают.
Пищит комар, жужжит жучило
И вертолет вдали стрекочет.
Свою любовь поэт на мыло
Красивой Музе часто строчит.
Когда ж в ловушке макраме
забьется девушка нагая.
Поэт молчит - ни бэ ни мэ:
Он ставит точку, убегая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548777
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Варвары сокрушили Римскую империю.
Потом,
они принялись за телефоны-автоматы,
урны и фонари.
Наконец,
когда
им дали танки и грады -
они замахнулись на
цивилизацию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548463
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Убийцы примеряют мантии.
Любовь сидит на лавке
в ожидании своей участи.
Война кормит Смерть с руки.
Ненависть и Злодейство
перемывают косточки Добродетели.
И только Глупость устраивает объяснение,
что все это во имя
Великого Будущего.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548462
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
«Але чому б тобі, хто все пізнав,
До нього не постукати, не кинути
Натяк на істину…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Грудневе сонце підсліпкуватим монахом
Зазирає в студені болота замшілого Тірону,
Білою сутаною бовваніє у лабіринтах
Монастиря наших сумнівів,
Читає більмами незрячих очей
Книгу єресі нашого дому-каліки,
Книгу з недоречною назвою «Людина»
З якої джентльмен Дарвін
Видер недоречні сторінки
І вклеїв ерзац-обкладинку
З поміткою «одруківки»
По завершенню тексту,
Який ніколи не буде дописаний
Кволою рукою старого паламаря-схизмата,
Що на руїнах Пергаму –
Прямо на його білуватих каменях
Розлив оксамитове чорнило вечора
І сказав «Амен!» галатам-непослухам,
Хотів нашкрябати щось на каменях
Чи то на плитах саркофага
Останнього царя античності
(Таки цензурне і дозволене),
Але згадав (і то вчасно),
Що будь-яке слово в устах босоногих –
Єресь,
Будь-який епіграф на палімпсестах гностиків –
Недоречний,
І навіть якби він не був занімілим,
І пророчив би на схилах Арарату про Вічність
Церкви сивих вірмен-хранителів
Одвічних манускриптів долонь Ноя,
Все одно
Слова обернулись би на птахів –
Тих, що відлітають і не повертаються,
Як погляди, кинуті назустріч вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545489
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 30.12.2014
"Я сижу над картою Австралии..."
Nekrofeet
Задолбала с детства геометрия,
Биология тычинками запарила.
Щурилась историчка приветливо,
И о партии великой нам гутарила.
А под партой с голыми коленками
Ленка краше всякой анатомии...
Физичка с накрашенными зенками
Молнией грозила нам и громами.
Лишь дымилась далью география.
Клумбою казалась мне Колумбия.
И звалась Москвою фотография,
Где столица мирового миролюбия
Пушками и танками ракетными
Мимо самого живого из покойников
На параде лязгала приветливо...
И звучала за стеной ионика.
А теперь сижу я над Австралией,
Яндекс карту мышью юркой трогаю.
Вечером жену возьму за талию
Побредем проторенной дорогою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529787
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 30.12.2014
неба
обычного неба
безоблачного неба
больного бездонной голубизной
желаю
но декабрь
снежными тучами
сердце
пеленает
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542425
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 09.12.2014
И смерть жила —
в ветке, стучащей в окно по утрам,
и однажды вечером,
срезанной отцом острой пилой по плечо вишни.
В птице, часто сидевшей на ветке,
и изловленной однажды
хитрым соседским котом.
В коте, поющем по ночам арию страсти
противным голосом,
раздавленным однажды
грузовиком на дворовой дорожке.
И во мне
однажды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535949
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 29.11.2014
Інколи треба зробити вибір
між злом і добром.
Злодії інколи вибирають добро,
а добродії - зло.
Але коли добродії вибирають тільки добро,
злодії сатаніють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534407
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 29.11.2014
“Він був кмітливий, любив вчитися
і не соромився звертатися за порадою
до нижчих, саме тому його і назвали
Просвітленим.”
(Конфуцій “Лунь Юй” 5.15)
Шалений вітер хитав дерева,
Зривав листя з могутніх ясенів,
Шматував пальцекрили кленів,
Пригинав до землі бамбук
У гаю Одкровення над потоком Буття,
Хмари перетворював в місиво,
Трусив стіни дому
Старого вчителя з царства Лу,
Дому, якому судилося
Простояти тисячоліття.
Учні, які зібралися
Цієї вітряної днини,
Години Великої Бурі,
Часу безсезоння,
Коли не могли зрозуміти люди,
Чи вже весна це, чи ще осінь.
А на обличчях учнів сум'яття?
Яке зовсім не личить
Школі Великого Вчителя.
І тоді Ранішенароджений,
Щоб розвіяти цю недоречність
І повернути у душі спокій
Сказав:
“Не зустрічав я
Ще твердих людей та незламних.”
І хтось зауважив:
“Ось Шень Чен.”
Але Вчитель на це заперечив:
“Як може бути він негнучким,
Коли так багато бажає?”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538267
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
“Муза пішла по дорозі,
Осінній, вузькій, крутій...”
(А. Ахматова)
У моєї музи
Дороги нині важкі:
Розбиті і понівечені,
Вузькі і осінні -
Вітри цього падолисту злого
Наповнили дороги моєї музи
Відчаєм та смутком.
Тому в верлібрах моїх
Лише відтінки сірого,
Лише холодна вода
І крижане небо невчасності.
Добре, хоч моя муза-жебрачка
У туніці своїй плямистій
Кольору мертвої трави і цвілі,
З ліхтариком тьмяним
У Данте старого позиченим,
Цими дорогами мовчання,
Дорогами крижаного вітру
За мною втомлено плентається,
Інакше подер би я цю книжечку
Записну на клаптики, слова — на звуки,
І запалив би з тих клаптиків вогник
(Навіть не вогнище),
Щоб зігріти замерзлі руки,
Які втомились стріляти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537530
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
“Це дерево росте самотою тут,
на горі;
піднялось воно високо
над людиною і звіром.
І якби воно захотіло сказати щось,
то не мало б нікого, хто б зрозумів -
так високо виросло дерево.”
(Ф. Ніцше)
На вершинах гір людського буття
Інколи ростуть дерева.
(Майже як у нас в Ірландії)
Ці дерева бувають молоді і ніжні,
Бувають старі і порепані
(Хоча теж помирати не хочуть),
Але завжди потріпані вітром
(Таким шаленим у верховині),
Завжди самотні і мовчазні
(Як сліпий скрипаль),
Завжди сухими гілками тичуться в Небо,
Марно намагаючись зловити хмари,
Марно здіймаючи у синю байдужість
Втомлені руки відчаю.
Ці дерева виросли з насінин радості,
Які випадково занесли на вершини птахи
(Бо на вершинах людського духу
Завжди пурхають птахи -
Інколи навіть співають)
Бо на цих вершинах
Завжди самотньо і холодно.
І дивно, що там виростають дерева.
Все таки. Попри все. Дивно...
Інколи ці вершини лисі -
Там збираються відьми
І запалюють свої злі вогнища.
А інколи ці верхівки
Поростають травою -
Густою, гіркою і високою.
І жодна стежина не веде до них -
Жодна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537579
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
“Квітів та неживих речей
Приємний запах в оцьому домі...”
(А. Ахматова)
А я оселився в домі,
Де давно не було квітів,
Де всі речі давно мертві,
Хоч колись і були живими,
Бо ловили тепло рук
Своїх безтурботних господарів,
І оживали, гріючи погляди
Дітей та жінок замріяних.
Колись у цьому домі
Стояли у вазах квіти -
Жовті й червоні,
І своїм ароматом легким
Сповнювали повітря кімнат і одяг,
Що висів недбало в шафах.
Нині цей дім
Роздер сорочку стін,
Відкрив свою хвору сироту-душу
Злому й жорстокому небу:
Дивиться дірами порожніх зіниць
На сире й сіре місиво простору.
Нині я в цьому домі
Не живу, а шукаю сховок,
Не мрію, а стискаю метал
Пальцями, що сплелися ліанами
З холодним знаряддям знищення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536687
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Necrofeetу
Звезда Психоз, Психея мотылек.
Эрот урод преследователь смрадный.
Горит, горит в буржуйке уголек
А на Олимпе все давно не ладно.
Арба орды натружено скрипит,
Раздали боги черни арбалеты.
Хоронятся покойники в степи
И продают живым во тьму билеты.
Армада снов над бытом бытия.
Желтеет кровь песчаная Батыя.
Мы в этом мире гибнем, ты и я,
И грешники, и боги, и святые...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536633
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Когда пороли все пароли,
И шилом память прошивали,
Тогда рингтон на мотороле
Мотив утюжил - трали-вали...
Винда закатом отгорала,
Гудел натружено процессор.
Меча союзник и орала
Поил кагором поэтессу.
Порхали птички и стрекозы,
Весна очнулась от наркоза,
Сосед для будущей глюкозы
Свой виноградник занавозил.
Я сквернословил, пахло скверно.
Над сквером сфера голубела.
Либидо медленно и верно
Над телом юным задубело.
Играли роли лицедеи.
От ласк моих росли надои.
Попы крестились и злодеи,
Козлы питались лебедою.
Природа сочно зеленела.
Дожди созрели пополудни.
За неименьем больше дела
Чихал далекий гром простудно.
Девица пьяная икала.
Искомых слов скакали звуки.
Печаль в душе не умолкала,
И комары кусали, суки.
На обнаженную натуру
В окно глядел платан подросток,
Сквозняк листал макулатуру.
Все разрешилось очень просто -
В моем пространстве эфемерном
Росли стихи, как мухоморы.
Чтоб вы их приняли на веру,
А не читали для уморы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535285
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 13.11.2014
«Хочу там поблукати.
Бо великий океан – це те,
що не наповнюється,
скільки б у нього не вливалося...»
(Чжуан Цзи)
Рання осінь
Зробила воду прозорою,
А ліс тихим,
Ніби сумним.
І в цю пору
Спокійну і благодатну
Чжуан Чжоу походжав
З вчителем на ймення Творець Блага
На мосту через річку Хао,
І споглядаючи воду прозору
Чжуан Чжоу сказав:
«Риби вільно у воді бавляться,
У цьому їх радість!»
«Ти ж не риба, -
Заперечив йому Творець Блага. –
Звідки знати тобі
У чому їх радість?»
«Ти ж не я, - заперечив Чжуан Чжоу, -
Як тобі відати, що знаю я,
А чого не знаю?»
«Я не ти, - продовжив Творець Блага, -
І звісно не відаю, що знаєш ти,
А що для тебе невідоме.
Але ж ти не риба,
І тому не можеш знати,
У чому риб’яча радість.»
На це Чжуан Цзи
Лише посміхнувся
І мовив так легко,
Як мовить тільки осінній вітер:
«Повернемось краще до початку, -
Звідки тобі знати,
У чому їх радість? –
Спитав ти, і я відповів
І ти дізнався, що знав я.
Я ж дізнався про це,
Гуляючи над річкою Хао.»
А рання осінь
Цю розмову слухала,
Навіть листям не шаруділа,
І посміхалась
Порізаними листками клена,
Що мали почервоніти
Від сорому –
У близькому майбутньому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514180
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 01.11.2014
Позор забора - закосил,
я так же в жизни накосячил.
И выбиваюсь я из сил,
Тяну стихи худою клячей.
Вода, вода, вода течет,
а я гадаю - чет, иль не чет?
и, опираясь на плечо,
я задуваю рифмы свечи.
26.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532631
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014
Мої твори -
нісенітниця,
то чому ти над ними плакала?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532129
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Трофейный танк, разбитый гипер,
Над полем брани мотылек.
Луганда кровью пишет в твиттер.
Ворует тихо уголек
из Зазеркалья новый кормчий,
шубохранилища вассал.
А Рим последний рожи корчит,
он мавру в тапочки нассал...
И тонет, тонет, тонет лодка,
ей курс проложен был на Курск.
Встает над миром слово "Водка" -
Россия в собственном соку.
Пока я множу мир Эзопа
Дружбан мой мирный, Лао Лю,
Толкает Азию в Европу,
Слагая хайку по рублю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531206
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 25.10.2014
"И слышу - осень, я - осень..."
Ковыль
Осень, я - осень, я - осень.
Черная вызрела грязь.
Дождик слезливый несносен.
Глючит мобильная связь.
Осень, мне снова на восемь
в людоворот суеты...
Хмурое утро уносит
снов фееричных цветы...
Осень я... Сердце остыло.
Грусть поселилась в саду.
Смерть подбирается с тыла.
Лето утопло в пруду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530320
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Осінні квіти… Золото перлин.
Коли вночі від інею сивіють,
А вранці сонця колотий бурштин
Ще світить, та уже ніяк не гріє…
Але вони – усупереч! – цвітуть!
Милують око сяєвом вогненим!
В людині кожній є таємна суть.
Але не всі подібні хризантемам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532021
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 25.10.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530407
Хоч пищИ, хоч гарчИ,
Та дарма ти кричиш!
Бо на свій сум і страх
Ти ідеш по кістках,
В тебе стріха «поїхала»,
Не пенсійного віку Віхола…
Хоч на вахті ти стій,
Хоч в печі димовій
Твої скИгло-віршІ
Не торкають душІ
Бо давно ти з кебети людської з’їхала
Солодкоголоса пОтороч- Віхола.
Я жену, я кляну,
Ти – програла війну!
Твоє місце – в ярах
У засланнях – горах
Бо такого як ти блюзнІра –
Покарання чекає, Ліра!
(І не корчи із себе [b]заручницю[/b]… мученицю…
Бо ти така берлидуля, Куля!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530510
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 22.10.2014
«Дивно,
все, що було застиглим,
літаючим бачити
в просторі.»
(Райнер М. Рільке)
Коли пишеш про цю війну – зриваєшся: починаєш усвідомлювати, що пишеш про війну взагалі. Хочеш написати якщо не про епоху сірого попелу, то про подію в історії – репортаж. Але знову і знову пишеш про те, яке то паскудне і жахливе явище – війна. Може тому, що всі війни так чи інакше однакові: на кожній війні є герої і негідники, але всі герої на одне лице і всі негідники на одну морду. Приходить нова війна, а люди все ті ж. Мародер – він завжди мародер: що в часи Юлія Цезаря, що в часи Авраама Лінкольна. І в армії Річарда левове Серце, і в армії генерала Чан Кай Ші були свої герої, що йшли вперед, бо так треба, бо іншим треба жити, і свої боягузи, що думали тільки про свою шкіру. Просто в різних арміях відсоток тих і інших був різний…
Під кулями приходять до голови несподівані думки. Під кулями думки не бувають сподіваними: вони або відсутні, або приходять невідомо звідки. Думалось: неправда, що християнські і буддистські монастирі подібні і по формі, і по суті. У буддистських монастирях шукають істину без особливої надії її знайти, а в християнських істина дана початково, треба лише прикласти зусилля, щоб не віддалитись від неї, лишитися у її казковому лоні…
Я ніколи не напишу про те, що бачив на війні. Про це написати неможливо. Люди не повинні знати і відчути все, що бачив ти на війні – це не повинна бачити нормальна людина. І ці жахи описати неможливо.
Саме перо протестує і відмовляється писати. Як описати те, що люди – мислячі істоти, що відчувають, думають, пізнають світ, створені по образу і подобію Божому за якусь мить перетворюються на криваве місиво з кісток, ганчірок і м’яса? «Я ходжу серед людей, а бачу уламки людей.» Ніцше писав про це як про метафору: писав про духовні уламки людей. А як описати це не як метафору, а як реальність – уламки людей на землі після обстрілу? Про шматки людських тіл, які лежать серед руїн села після вогню москальських «градів»? Як описати відчуття людини, що побачила яр заповнений людськими тілами? (Сепаратисти там розстрілювали людей, яких вони підозрювали у нелояльності, а потім скидали туди ж тіла і власних вбитих бойовиків.) Як описати поле, всіяне вбитими солдатами, яких ніхто не ховає, які так і лежать під байдужим небом? (Ми забираємо тіла тільки своїх вбитих солдатів і то після того, як вщухне перестрілка, і сапери перевірять і відтягнуть тіло – сепаратисти заміновують тіла наших вбитих солдатів. А тіла сепаратистів чи москальських солдатів – кому ж хочеться ризикувати життям, щоб їх поховати? Так і лежать…)
Бабуся щось несе мимо блок-посту.
- Що несете?
- Ноги.
Показує – справді несе людські ноги. Пояснює:
- Лежали біля хати, треба поховати, негарно якось…
Звільнили з полону наших полонених солдат. Один солдат був без рук. Сепаратисти відрубали йому руки. Як описати все це???
Я довго думав (колись): для чого я живу на світі? Який сенс життя? Мого, зокрема. Але я все зрозумів, коли в Луганській області люди вітали нас як визволителів. І плакали, коли ми змушені відступати… Для цього я зараз і живу щоб захистити наших людей від тих озвірілих виродків, що по той бік фронту.
Не всі, звичайно, сприймали нас як визволителів і захисників. Один місцевий виродок показав нам середній палець руки, коли ми їхали броні. Тільки він не врахував, що в мене патрон був у патроннику, а коли я бачу сепаратиста, то руки автоматично скидують зброю догори і сепаратист опиняється в прицілі. Я навіть не встигаю подумати. Реакція в нього теж була нівроку – кинувся тікати. Але куля літає швидше, ніж він бігав – він таки отримав два набої між лопатками. Більше середній палець він не буде показувати нікому. На війні як на війні…
Солдати з’їли БТРа. Шкода. Біля річки ми зловили здоровенну черепаху (на ній не було давніх ієрогліфів, інакше це був би китайський міф, а не сучасна війна). Я намалював на панцирі дві білі смуги. Назвали черепаху БТРом. Вона дуже кумедно повзала біля табору. Але хтось сказав солдатам, що юшка з черепахи дуже смачна. А їм так набридла одноманітна армійська їжа (якої до того ж бракувало). І з тої черепахи зварили юшку. Казали, що вийшло смачно. Я, щоправда, так і не куштував – мені було шкода нашого БТРа…
Це війна. Ернест Гемінгвей був правий: чим ближче до передової, тим більше трапляється прекрасних людей. Негідники ховаються в тилу. Або по той бік фронту – серед мародерів і тих, хто катує наших полонених. Це віна. Тут – біля себе – я бачу різних людей – але більшість з них чисті і прекрасні. Але ці прекрасні люди гинуть. Війна знищує найкращих. І плодить негідників. Колись Діоген, почувши фразу, що віна буцім то, знищує бідняків. Сказав: «Навпаки! Вона плодить їх у неймовірній кількості!» Ця війна крім бідняків плодить ще й негідників.
Біля нас постійно крутився кумедний песик. Ми любили його і годували. Війна породжує у солдат жорстокість, але одночасно і протилежне – сентиментальність. Солдати на війні особливо жаліють тварин. Того песика ми назвали Чебурашкою – за капловухість. Він завжди був біля нас, навіть коли ми стріляли – не боявся. Але за день до того, як наш взвод жорстоко обстріляли «градом», песик втік. Вони теж здатні передбачати майбутнє – песики…
Солдати сусіднього взводу поміняли полоненого сепаратиста на тушонку – на банки «п’ятачка в бронежилеті» (бо голодні). Чомусь мене це зачепило: до чого дійшло – людину міняють на продукти. У душі росло темним безлистим деревом якесь обурення і відраза до всього (о, не сприймайте мене як мізантропа!). Потім я раптом зрозумів: моє крислате обурення викликане не натуральним обміном (на війні натуральним обмін популярний як в епоху раннього середньовіччя – бо кожна війна це раннє середньовіччя – повернення темних віків, тільки в людську свідомість, а не на сторінки підручника) з участю людини (работоргівля), а самим фактом, що сепаратиста взяли в полон. Я сепаратистів ніколи в полон не брав і солдати мого взводу теж... Нічого так не принижує людину як полон – це найогидніше, що буває на війні. Краще вже подарувати ворожому солдату смерть. Тим паче, якщо він сепаратист...
Солдатські розмови інколи докучають: замість того щоб зосередитись на чищенні гармат і кулеметів, вони починають точити ляси (а що на війні не надокучає?) Розмова починається з однієї фрази, яку хтось кидає у простір:
- А Рільке теж служив в армії.
- Але його естетика не те що не армійська, вона антимілітарна: такий світогляд не сумісний з армією та війною.
- Не кажи. А ти читав його «Кам’яних черепах»?
- Це виняток. Рільке сентиментальний. Його містицизм відірваний не тільки від життя, але і від буття. Війна повертає до реальності. Навіть до критичного реалізму Антона Чехова. Хто зумів писати вірші про армію, так це Кіплінг. А прозу – Гемінгвей.
- Ернест суперечливий дивак по суті – початково суперечливий. Він роздирався між пацифізмом і грубою реальністю життя, що знаходить своє найбільш відверте на війні, яка по суті і сформувала його як письменника. Не був би він на фронті в Італії в Першу світову – не було б ніякого письменника Гемінгвея. Може був би хороший рибалка і мисливець з відповідними нарисами... У його творчості немає цілісності. Все розірвано. І фрази і свідомість. Немає концептуальності якщо хочеш... Може тому він і застрелився. Людина повинна розуміти для чого вона пише. Не можна писати «Прощавай, зброє» і водночас ладувати карабін для сафарі. Або – або...
- Але так чи інакше, його реалізм ближчий воїну, ніж безнадійність Барбюса з його «Вогнем» чи приреченість, що звучить в романі Еріха Ремарка «На західному фронті без змін». Правдиво, так. Але після такого роману хочеться застрелитись. Проза Гемінгвея – це слова сильної людини, що лишається чоловіком в нелюдських умовах, витримує випробування і перемагає... Тут треба розуміти, що «Прощавай, зброє» і «По кому подзвін» писали два різних автори – два різних Гемінгвея, бо це були різні війни, а значить і людина ставала інакшою. Це все одно, що порівнювати армію Гарібальді з армією найманців Борджіа...
- Цікаво, чому саме Борджіа вважають чи не найгіршим Папою в історії: певно, за те, що він носив тіару напередодні реформації – справді найбільшого з можливих великого розколу християнства – духовного розколу. І його бачать причиною цього розколу.
- Зовсім не тому. Борджіа ввів ratio в церковне життя, ставши найбільшим прагматиком, а значить найбільш світським Папою на святому престолі (антипап я не враховую). Ось вона – вершина ренесансу: на папський престол всадився Арістотель-матеріаліст.
- Цікаво, якби Папою в той час став Джироламо Савонарола: сама історія повернула би в інший бік. Реформація стала б ренесансом релігійної свідомості.
- Вона і так була ренесансом релігійної свідомості. Без перебільшень. Ренесанс був епохою перетворення релігії в античне філософствування і естетизм. Лютер спробував повернути релігії її початковий зміст. А заодно перетворити світські установи в церкву, або хоча б у частину церкви. Щоправда, вийшло навпаки – церква стала світською установою – новою... Недарма Кальвін вирішив стати світським Папою – релігія губила свій сенс, якщо все наперед визначено: якийсь апофеоз фаталізму. Майже, як в сучасній війні – все буде. як тому судилось бути...
І це говорили люди, які кілька хвилин тому були під обстрілом, а потім гатили з «Акації» у відповідь – так, що земля двигтіла... Світ остаточно перетворився на п’єсу-абсурд. Семюель Беккет відпочиває. Точніше він був пророком. Всі ми тепер чекаємо на Ґодо... А сонце поволі сходило, туман танув, я чомусь думав про протопопа Аввакума та його слова про «корабель вогняний» - ці уривки містичної метафізики: «Перш ніж народитись, був у Граді Сонячному, Небесному Єрусалимі: бачив сонце, розчахнуте як колодязь... Був я неначе вугілля розпечене, і раптом згас, і чорним став, і попелом власним одягнувшись, був скинутий у місиво весняне...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 21.10.2014
«І, вийшовши звідти,
Він прийшов до своєї батьківщини,
А з Ним ішли учні Його.»
(Євангеліє від Св. Марка. 6.1)
Жовтим мурахою повзе день,
Осінь звучить нотами ірландських пісень,
Сонце блискучим ґудзиком на платті дня,
Хмара самотня на полі неба – біле ягня.
Дім, що не звик до тиші – нині жебрак:
Просить людей, господарів – пустка, однак.
Господар минуле кроками міряє до гори Круахан,
Чи то життя, чи спалений вівсяний лан.
Знак: сивиною ірландською старий друїд.
Земля моя: теплих спогадів осінній мід.
Тепер і я монахом-відлюдником тобі услід –
Моя Вітчизна – Ерінн колисана – прадавній міт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530852
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
«…Шлях у майбутнє
Втрачений тобою.»
(Р. М. Рільке)
Тобі лишився шлях в сьогодні.
Не в майбуття,
І навіть не в минуле,
Не у вчорашній літній день,
А тільки у сьогодні
Лишився шлях.
(Бо осінь)
Тому сприймай
Свою потріпану свідомість
Як флейту
На якій осінній вітер
Нині грає
Мелодію війни
Чи то журби
Дочасної.
(Бо ти іще живий,
Ще дихаєш і мислиш)
Просто осінь.
І ти.
А ще твоє «сьогодні» -
Вічне.
Бо існує лише воно.
Такий от дзен
Війни.
І втіха – для тебе,
Що шляхи в майбутнє
Торуєш іншим.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530850
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
«Кому журбу довіриш, серце?
Ухиляється все більш
твій шлях проходить незрозумілих
людей.»
(Р. М. Рільке)
Нема кому довірити журбу,
Нема кому розповісти
Про клена мить черлену
Про тріпотіння жовтої осики,
Коли шалений падолист
Ще не зірвав її одежу
І літо індіанське ще дарує
Тепло останнє.
Хоч відкричали журавлі
Своє
З тобою попрощавшись,
Поруч люди
З якими вмерти радісно,
Й не шкода
Ці залишки життя
Нести в офіру
Вітчизні.
Та нікому довірити печаль:
Хіба що мертвим.
Хіба що їм…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530849
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Бродят Донбассом зеленые люди,
в шахтах устроили капища Будды,
Битое время на порох сточили,
так их за Родину жить научили!
Я не свидетель святого футбола,
Мыло спасает меня от Эбола.
Чувствую меркнет эпоха накала,
Долго безумным она потакала.
Сонный Медведев Пу лапу сосёт,
скоро в бамбук превратится осот.
Барынька Нефть на коленях стоит.
И экономикой бредит пиит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530010
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2014
Любимая… Ты видишь, голова
Моя уже от снега стала белой…
А я еще ищу в себе слова,
Которые услышать Ты хотела…
Но видно слов обычных больше нет.
И не слова, а чувства взор мне застят.
Слова остались где-то там… во мне…
Моим навек невысказанным счастьем…
...Усилием стирая грусть свою
Заглянешь мне в глаза с улыбкой милой…
И я сильнее не сказать боюсь…
Хочу сказать… но не имею силы…
А ты рукою гладишь белый цвет
Моих волос, не требуя ответа.
И узким клином сводишь белый свет
На сердце онемевшего поэта.
А я молчу… я высказать не смог
Всего того, чему молился всуе –
Прося у неба только пары строк,
Чтоб выразить любовь свою земную…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527965
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Знову маски…
Інакші, такі ж, приховані, чи оголені.
Щоб знайти
Ту ж душу, підвішену до особи вкляклої,
Не треба бути психологом…
Обережніше
З почуттями, думкАми, пристрастями,
Переконаннями…
Влізе маска чужа в оселю твою
Зі своїми зізнаннями…
Відкриєшся…
І враз стане холодно…
Бо вона – не стала іншою,
Суть не змінилася!
А може, їй ще й погіршало збОлено...
Принишкла,
ТремтЯчи в норі затаїлася…
Жде
Свого часу, месії, видоху, осуду, вироку…
Бережи
Свою світлу душу чисту, в росі…
Маскам тихо
Шансу не дай в тобі посіяти лихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529197
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Мій світ,
котрий засліпив,
але не засмутив,
впізнаю навпомацки.
Очі, ніс, шия, перси...
Світ мій,
ти надзвичайно красива жінка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528862
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Снилась теща,
молодая и красивая.
Снились друзья,
тоже покойники.
Снилась дорога
под гору и вся в ухабах.
Снился город незнакомый,
похожий на огромное село.
Снилось, что я должен,
просто обязан попасть,
но куда не до снилось.
Снилось, что это все мне снится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528322
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Смерть -
розовая резинка
на веточке придорожного шиповника,
наполненная миллионами
воинов и красавиц,
ученых и идиотов,
уродов и гениев,
а водородная бомба,
спрятанная в игле ракеты,
мерзнущая в сырой шахте -
только ее небольшая вероятность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527979
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Ти видерла мою душу
з корінням.
І тепер
моє серце -птах,
а очі мої - скло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527983
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Бывает у Вас это чувство?
Коснется тоска тебя жалом
И холодно станет, и пусто,
И места под крышею мало…
Вдруг небо покажется серым,
Каким-то бездонным и стылым…
И льется оттуда без меры…
И давит тебя, что есть силы…
Смешавшись и сбившись так густо,
Как птичья голодная стая
Кружит это темное чувство
С холодного неба слетая.
И то, что стекало водою,
Когда тебе было под тридцать,
Сегодня тоской дождевою
На мокрые пряди ложится.
Паскудным желтушечным цветом
Оттенок лица тебе красит,
Мешая с остатками лета
Густые осенние грязи.
Ты полон тревог и сомнений...
Тебе одиноко и грустно...
Твой холоден вечер осенний…
БЫВАЕТ У ВАС ЭТО ЧУВСТВО??????????
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526647
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 03.10.2014
Уже, наверно ничего не будет…
Уже стучат дожди по мостовой…
И монотонность наших серых буден
Ложится под ноги опавшею листвой…
Уже сегодня не хватает солнца…
И на призывный взгляд из под зонта
Своим лучом навстречу отзовется
Оно теперь лишь только иногда…
Уже, как раньше, ничего не будет…
И, словно, пряча друг от друга взгляд,
На улицах растерянные люди,
Завороженно под ноги глядят.
Им хочется идти теперь быстрее.
Ведь в дождь всегда торопишься, спешишь.
И осенью быстрей всего стареешь
В дождливом одиночестве души…
Как больно колют нас осколки чувства
В осеннем одиночестве своём…
Как глупо, нерешительно и грустно
Мы в осени своей чего-то ждем…
Но ничего не будет так, как прежде…
Не возвратится то, чего так ждем.
И все свои напрасные надежды
Забудет осень… выплакав дождем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527546
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
То не история любви,
А лишь общенье в интернете.
И у души своей спроси:
«Ну, как зовутся чувства эти?»
Ты незаметно входишь в круг
Друзей и бед, бесед, событий
И посвящаешь свой досуг
Тому, с кем связан сетью нитей.
Усмешки, комплименты, лесть
А так же ругань, крики, стоны,
Порой угрозы, даже месть
Тебе готовят через «клоны».
И уничтожить норовят,
А то и флирт затеять бурный…
Все та же жизнь, на первый взгляд,
И даже блеск… теней гламурный.
Все та же плетка и донос,
Царят по воле Карабаса,
Но, Артемон, честнейший пес,
Вас не утешит здесь и часа.
Мальвина, дивная краса,
Набита дурью предрассудков.
Ей ненавистны чудеса,
И бескорыстие поступков.
Полон - для кукол тот сундук,
Что назван ныне интернетом.
Но дух остался, затхлый дух,
Когда есть жизнь, зачем нам ЭТО?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527387
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
Я снова в дороге. Люблю это состояние – движения. Не могу долго – на одном месте. Рутина…
Другое дело – открывать новые для себя места и горизонты. Красота! Может, поэтому и привязанностей у меня нету никаких. Свобода, простор и надёжный механический конь! Вот и сейчас. Можно было бы заночевать в каком-то придорожном мотеле. Но не спится… И трасса ночью свободнее. Никто не мешает.
И краевид открывается – заглядение! В предрассветной мгле чуть светлеет край горизонта. Пелена туч закрыла полотно неба, будто накрыла видимое полушарие гигантским куполом. Мотор работает как часы. Я, простор и дорога. Красота! Но взгляд почему-то невольно скользит по мобилке, небрежно брошенной на пассажирское сидение. Позвонить Тане?
Познакомились мы, в общем-то банально просто. Она голосовала. Я её подвёз. У неё не оказалось денег. Ну и не надо – говорю. Спасибо, что составила мне компанию. Так бы и разошлись. Но она настояла «Оставьте мне свой номер телефона! Я расплачусь». Я хотел было отказать. Но было в её взгляде что-то…
Через пару дней она позвонила. Нет, я отказывался брать деньги. В конце концов договорились встретиться в кафе, обмыть знакомство. Говорили вроде бы ни о чём. Она немного о себе. Я немного о себе. Много смеялись. Я не имел на неё никаких «видов». Обычная девчонка. Может, поэтому разговор вышел лёгкий и непринужденный. Славно посидели. Я провёл её до остановки, и собирался уходить. Она как-то замялась : «Спасибо, чудесный был вечер. Могу я вас о чём-то попросить?» «Что, это не всё?» - едва не сказал я вслух. Но, как человек вежливый ответил : «Да, пожалуйста»
«Можно я вам ещё когда-нибудь позвоню? Когда тишина будет невыносимой…» Поначалу это было просто прикольно – разгонять её тишину. Мы болтали о том, о сём, я рассказывал, в каких местах побывал, она – о своей учёбе. О маме. О даче. Такие маленькие жизненные пустячки. Незаметно звонки стали почти ежедневными. Привязанность? Да нет, брат Антон, я делал это для неё. Если мне это не трудно, то почему бы и нет? Она не путается у меня перед глазами, не заслоняет мой жизненный простор. Не ограничивает свободу. Я сегодня – здесь, а завтра – ищи-свищи! Перелётная птица! Мне нравилось быть эдакой жилеткой, которая сушила слёзы. Потом я стал замечать, что невольно вспоминаю фрагменты разговора. Интонацию. Переливы смеха. Внезапное тепло в голосе. И непроизвольно улыбаюсь. Моё хорошее настроение, её хорошее настроение – что может быть лучше?
… Ещё рано. Таня, наверное, спит. Я уехал внезапно, не предупредил вчера, что с самого утра звонить не стОит. У меня важная деловая встреча. Позвонить? Если после четвёртого звонка не возьмёт трубку, нажму «отбой». У нас – обычная дружба, что я волнуюсь, как мальчишка? Позвоню. «Алло!?»
«–Привет! Как ты угадал? Я думала о тебе…Где ты? Что-то случилось?»
На горизонте край неба приподнялся, и оттуда брызнули первые лучи поднимающегося солнца!
«Нет, нет, ничего не случилось! Я в дороге. Рассвет! Тут на полнеба – рассвет! Слышишь?»
«Слышу! Конечно, слышу! Рассвет…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526759
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Затисну акорди і вдарю по струнах гітари,
Та так, щоб душа розгорнулась й торкнулася вуст.
Чом, Осінь, мені ти наносиш печалі удари?
Заплаканий клен я, а сльози мої - падолист.
І плаче гітара, душа виливається в пісню...
На вітрі твоїм я стою, мов оголений нерв.
Назад озиратися в літо тепер надто пізно...
Чом, Осінь, обрала мене ти з між інших дерев?
Скажи, ну навіщо холодиш ти поглядом душу,
На струни мого серця лиєш безжально іржу?..
Зітхаючим холодом чую у відповідь: "Мушу
Між літом й зимою свою я прокласти межу..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526598
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Я, повір, тебе не обрАжу…
І дитину твою – хвалю…
Та, пробач,
Зайвих слів – не скАжу…
Бо не можу тебе –
В петлю…
Стрілись темною ми грозою,
Вас закутав у свій піджак…
Та слова всі мої –
ПрозОві…
Я – далеко вже
Не юнак…
Ціну щастю, і горю знаю,
І життя більш за все люблю.
Не порушу
Твойого раю.
В твані постіль –
Не постелю…
Медом коржиків не намажу,
Бо непевні рокИ мої…
Зайвих слів,
Ти пробач,
Не скАжу…
Бо не можна мені – сім’ї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525860
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 29.09.2014
Заранее приношу извинения за
смесь русского и украинского языков.
Но украинским не владею. А писать о
Львове только по русски как-то не выходит.
Давненько, давненько тебя я узнал,
Костьоли и замки, центральный вокзал.
Парк Стрийскiï, брусчатка и звенящий трамвай.
Да, улицы-змейки, ведущие в Рай.
Сады и аллеи, домов теснота,
Кафейни и бары, и, вдруг … пустота!
На площади Ринок, где нет и машин,
Аптека с пестами, кафе, магазин.
Вірменська вулиця, церьков, замок,
Чей колокол вот как полвека умолк.
Мицкевича ангел крылами взмахнет,
Лишь гарная дивчина рядом пройдет*.
Над Замком Высоким царит варьете.
Дорожки тенистые тонут во тьме…
Теперь все иначе, сам город другой,
Названья сменились, но тот же настрой,
В загадочных улицах дремлет покой…
Когда же увижусь я снова с тобой?
*Это я так, для красного словца, хотя
доподлинно знаю, в каких случаях ангел
на памятнике Адаму Мицкевичу начинает
бить крылами (автор).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525989
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
[b]СТАТЬЯ ИЗ ИНЕТА[/b]
Пусть россияне опровергнут эти 10 фактов:
1. Державу с названием - Московия царь Петр 1 переименовал в Россию, аж в 18 веке, в 1721 году.
2. Племя Мокши назвало свою речку Москва,а перевод этого названия, с языка Мокши, звучит как "грязная вода". Любые другие языки Мира не могут перевести слово Москва. Слово "кремль"- татарское и обозначает укрепления на возвышенности.
З. В средние века все картографы Европы писали и проводили границу Европы вдоль границ Руси (Русь - это территория нынешней Украины!!!) Московия - улус, со своими финскими народами, всегда была составляющей Орды и ее Европа справедливо относила к Азии.
4. Московия (Россия) платила дань Крымскому Хану(!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!), своему СУВЕРЕНУ и ХОЗЯИНУ ,который был правоприемником Золотой Орды, вплоть до 1700 года. Царь Московии встречал крымского посла на Поклонной горе, садил его на своего коня, сам пешим, под узду, вел коня с крымским послом в Кремль,
садил его на свой трон и вставал перед ним на колени!?
5. В 1610 году, в Московии на Борисе Годунове (мурза Гудун) закончилась династия Ченгиз идов (родственник Чингисхана) и на трон возвели Алексея Кошку с финского рода Кобылы, а при венчании его на Царство церковь дала ему фамилию Романов, якобы прибывший с Рима править Московией!
6. Екатерина 2-я, после оккупации последней свободной Руськой Державы-Великого Княжества Литовского (тер. Беларуси) в 1795 г., своим приказом велела назвать угро-финские племена Московии какими-то великороссами, а украинцев - истинных русичей - малороссами!
7. Никто и никогда не видел в оригинале договор о воссоединении между Московией и Украиной якобы подписанный Б.Хмельницким и Царем А.Романовым!?
8. Уже несколько столетий археологи Московии ищут артефакты подтверждающие достоверность Куликовской битвы, но пока безуспешно, вот только басню о победе Д.Донского над Мамаем распевают до сих пор, на все голоса!?
9. Псковская, Новгородская, Смоленская области России,- это бывшие славяно-руськие Княжества и до угро-финской Московии не имели никакого отношения, покуда Московия - Орда не оккупировала их соответственно в 1462, в 1478, и в 1654 годах. А в других областях РФ (Московии) никогда не обитали славянские племена и народы.
10. Золотая Орда и ее дочь - Московия,- это единственные страны Мира, которые держали в рабах собственный народ. Это и объясняет вечную отсталость богатой на природные ископаемые Московии от сравнительно обделенных на природные ресурсы европейских стран. Ведь эффективность работы свободных людей гораздо выше, чем рабов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525265
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Завывало лето, кусались осы,
у матросов были ко мне вопросы,
о верлибрах складных, нескладных одах,
о стихах штормящих в утробных водах.
Куковали стены, часы болтались,
И до счастья мне не хватало малость,
То ли двух, иль трех степеней свободы,
То ли двух, иль трех слов во славу моды.
Надрывался телик, томилось тело.
Высоко, как Ту, птица пролетела.
Я тянулся рьяно.
ты тянулась тоже,
и любовь прыщами пошла по коже.
Корабли ржавели, паслись верблюды,
опускалось солнце на Арала блюдо,
закипало море, кренились строчки,
на просторах снов три блудили точки...
Уходили листья, молчала осень,
дважды два - четыре,
если нужно - восемь.
Все равно нам денег случалось мало.
Нас зима, как сад, без одежд застала.
А теперь молчу, судаком по ГОСТу,
И цветы ношу для тебя погосту.
Помнишь, на заре загорались сосны?
Там теперь живут будущие весны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525107
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2014
В Балаклаве хлопцы в балаклавах,
девки в стрингах, стрингеры в дерьме.
Всем по-горло не хватает славы,
шиш в кармане, ни шиша в уме.
Ша! Шуршат и шепчут волны в бухте,
листригоны давят виноград.
Вон в чалму врастает местный муфтий,
а в горе зияет чернью ад.
Продавцы и лодочники скупы,
бывшие подводники пьяны.
Ложь вещает Ягушка из ступы
о судьбе захваченной страны.
Бабки делят под подъездом бабки,
брызгает под кустиком москвич...
Я молчу, в блокноте ставлю крапку,
И молюсь за правидную Сичь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523946
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Стих о стихе, стих о стихе
В мозгу моём не стих,
Зачат в грехе, варён в ухе,
Одной из поварих.
Пока словами истекал
на грудь ей и живот,
он вдохновение алкал,
как злобный идиот.
Он небо поднял за грудки,
к ногам её швырнул,
потом тату её, цветки
сорвал, мне рот заткнул.
Пока тычинки, лепестки
я языком искал,
он голым влез в мои носки,
за стол мой ускакал.
В блокнот вошёл, слова нашёл,
и спит теперь, испит...
Я а корю себя - осёл,
какой же я пиит?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523220
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Когда стихи в печали замолчат,
Когда стихи покинут этот чат
и клиньями потянутся на юг,
Возьмите мышь и запрягите в плуг,
И сайт осенний весь перепашите,
Посейте буквы, дальше - не спешите...
Проклюнутся весною дружно знаки,
И зазвучат, и вложат рифмы в злаки.
Взойдут озимые зелёные стихи!
Да здравствуют поэты от сохи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523142
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Когда во мраке плещется Донец,
а на начало восстает конец,
тогда рычат взаправдашние тигры,
и Жизнь, дитя ещё, играет в свои игры.
В Европе Боинги взлетают косяками,
и воздух пробуют озябшими руками,
война за мир воюет на Донбассе,
и человеков на шашлык колбасит.
Хазария кругом и армии армада.
Луганск и Лисичанск уже преддверье ада.
Солирует трубач в степи иерихонской
и падают тела в зеленый щавель конский.
Волнуется огонь, гудит под нос, гундосит,
и Марсу на порог дары свои приносит -
железо и людей, погонщиков и стадо,
и требует взамен три колесницы Града.
А в Газе газзоват, еврей гнобит араба,
и как там не крути, а рак не круче краба.
Гробы из граба лучше, чем из бука.
В наш дом приходит Смерть, как водится, без стука.
Блестит Владивосток китайскою звездою,
а век наш с каждым днем все ближе к мезозою,
Великий мудрый Пу вновь делает вираж,
Восторженный плебей визжит: "Крымнаш! Крымнаш!"
Как не видать теперь Обаме рельсы БАМа,
так нам не целовать ни фрау, ни мадаму.
Как мантру мы твертим про Мориса Тореза,
и глупость признаем за таинство прогресса.
Дымит Армагеддон, иль сопло террикона,
а в хатке вековой кровит в углу икона.
На желтом минном поле зреет море хлеба,
а мертвые глаза глядят в пустыню неба.
Кадыровский чечен славянского разлива
Народ свой предает с улыбкой, горделиво,
он оккупантский стяг лелеит на плече,
и говорит: "Земляк" про каманданте Че.
Лабазный коммунизм и Овощ самодержный,
здесь ватник эталон надежды и одежды.
Орда берет своё, но похищает имя,
и катится "Ура!" от Мурманска до Крыма.
Красавицу Любовь и Ненависть уродку
От прелестей войны спасает только водка.
Два ворона во сне по-ангельски судачат,
И молится за нас распутная Удача.
Огромная Луна, взойдя над горизонтом,
Парит, как лысый Бог, над Понтом, светит спонтом,
И шепчет ветер тополю псалмы,
И поминаем Севастополь мы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523565
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
«Я не люблю кривляння напівмасок,
Ляльки – то ліпше. Повністю.
І я стерплю їх жести…»
(Райнер М. Рільке)
Поету важко жити серед масок,
Бачити фальш штучних облич,
Примітивну гру підроблених людей,
Які є не тільки поганими акторами,
Але і просто несправжніми –
Просто ерзацем –
Пародією на людей,
Що сіє навколо лише зло.
Серед ляльок легше:
Самотність відвертіша.
І на ляльку ображатися годі.
Хіба на лялькаря.
Але він сховався.
І наперед відомо,
Що він негідник.
Так, так, серед ляльок легше.
Ляльки не бувають жорстокими.
Вони лише маріонетки.
Лише інструмент.
Серед них (не з ними!) зрозуміти легше,
Що все не насправді,
Це все вигадка
Божевільного режисера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522986
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Сам собі
Нагадував отамана
Лівобережжя
Божевільного1919 року,
Коли ненароком зазирав у дзеркало,
Щоб пошкрябати обличчя бритвою,
Пошерхле від вітру війни.
У снах навіть відчувалась важкість шаблі
У зашкарублих долонях орача,
І тріскотіння коників
Цокотіло, як голос скоростріла.
У цій несправжній пам’яті
Я так само вбивав
Сірих зайд-покидьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522964
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
«О, свята моя самотності – ти!
І дні прості, світлі і чисті…»
(Райнер М. Рільке)
За що я люблю степ – так це за світанки. Особливо, коли стоїш на висоті чи на кургані і споглядаєш споконвічне світило, яке викочується з-за обрію. (Як так звик нині мислити себе в третій особі, що це назавжди – я забуваю про себе.) Тим паче коли все одно мусиш постійно дивитися на Схід – в бінокль.
А світанок був сьогодні особливо красивим і дарував відчуття якогось особливого спокою. Тим паче – ні вночі ні зранку не стріляли, дим від згарищ розвіявся і знову пахло степом, а не горілим порохом. (Постійно відчуваю, що я потрапив в якусь анти утопію, в чиюсь божевільну вигадку, що це все просто не може бути насправді.) За що я люблю нинішню армію, так це за можливість цілодобово знаходитись на свіжому повітрі. І можна без перешкод милуватися світанками – інколи це просто входить до службових обов’язків.
Сонце здіймалось все вище. Над головою з’явилися ластівки – мої улюблені птахи. І де вони тут гніздяться серед степу? Роздивляюсь у бінокль пагорби, що стирчать за два кілометри на схід затуляючи шмат виднокраю. Раптом на пагорбі виникає москальський танк і повзе в нашу сторону. Ого! Несподівано. Без попередньої стрілянини.
«Танк на одинадцять годин, «Фаготом» знищити!» - це вже мій голос і одночасно чужий.
Солдати стрепенулися, кинулися до зброї, розрахунок «Фагота» (о, ці «фаготники») до свого «інструмента» - зараз вони заграють музику війни. Помітив: в очах солдата жах, руки трусяться (це його перший бій) – цей влучить, а як же!
«У бліндаж!!!» - це я вже не крикнув, а прогарчав і кидаюсь до «Фагота» сам.
У голові лунає внутрішній голос: «Ногами перпендикулярно до ракети!» «Та пішов ти! Сам знаю!» - це я внутрішньому голосу у відповідь. Він не вперше говорить банальності не в тему. Я за це на нього злий – теж не вперше.
За якусь мить, зауваживши, що ракета встановлена правильно – оком до прицілу. Танк уже в центральному кружечку. Швидко вийшло його зловити. У мене, можливо, тільки один шанс. Потім почнуть гатити по нас. І то невідомо чим. Можливо, всім.
Пуск! Бабах! І ракета пішла. Пішла, полетіла моя ластівка, тільки б не підвела, інакше нам тут кінець. Танк повзе, я веду приціл за танком, ракета слухняно повертає. Маю одинадцять секунд поки моя пташка долетить. Так це ціла вічність, а не одинадцять секунд. Спалах! Влучив! Звук від вибуху долетить до мене через шість секунд. Але раптом на місці, де щойно був москальський танк злітає в небо цілий гейзер вогню і летять в небо шматки заліза. Такого моя ракета зробити не могла: це вибухнув боєзапас танка. Ще два танки, які було з’явилися на пагорбі різко розвернулися і поповзли назад – злякалися, зрозуміли, що справи тут погані, тут засіли люди з серйозною зброєю. Ех, влупити б їм навздогін ще одну ракету, але не встигну…
Встаю на повний зріст біля «Фагота». Я переміг. Удача і цього разу зі мною. Бій, який тривав лічені секунди, відгримів. Можливо, я навіть змінив хід історії. Ось вони – мої кілька секунд тріумфу. Мої солдати в окопах, шанцях, «щілинах». Я стою над ними і дивлюся зверху вниз – і на своїх солдат і на весь світ, зрештою.
Раптом справа бабахнуло. Це сусіди – третій взвод теж шандарахнув з «Фагота». Ех, що ж ви так запізно – не встигнете – ті два танки вже ховаються за пагорб. Ракета злітає, але раптом замість того щоб летіти горизонтально в напрямку ворожих танків, різко злітає в гору і починає виписувати в повітрі викрутаси. Чи то бракована (совок він і є совок) чи то контакти підвели – сорок років все таки на складах лежала. Покрутившись, ракета розвертається і летить прямо на мене. Мої солдати дивляться на мене – в очах жах. Хто падає на дно окопу, хто кидається в «щілину».
Один солдат, дивлячись на мене знизу вверх кричить: «Падай, командире! Падай!!!» Сам ти падай! Я зі смертю граю в свою гру. Якось стає байдуже. Просто все одно: вічна темрява саме зараз чи колись пізніше. І що буде після і чи буде оте «щось» - теж все одно. Скільки разів я був за крок чи за мить до смерті, кожного разу переживались ці «останні хвилини» інакше, але ніколи не було так спокійно і так байдуже. Продовжую стояти, навіть не пригинаюсь, відчуваю, що на обличчі з’являється посмішка. Ракета падає в тридцяти метрах від мене. Вибух! Сніп вогню, диму, землі злітає вгору. Грім і запах паленого. Пронесло. Мене навіть не зачепило.
Поступово все заспокоюється – і степ, і люди. Іду в бліндаж, виганяю солдатів: «На позиції! Спостерігати!»
Сідаю в бліндажі на гілки, що колись були руками дерев і думаю про вічне. Кількох чи то сепаратистів, чи то москалів я щойно перетворив на ніщо: атоми їхніх тіл розсіялись над степом, продовжують вічний кругообіг. Їхні душі пішли чи то у Велике Ніщо, чи то у сансару і втілюються зараз у нових живих істот, чи то в нірвану (що сумнівно). Ну і що? Що від цього змінилося? Моя карма? Ні. Світ? Теж ні.
Я знову відчув, що хтось стоїть за правим моїм плечем. Я ніколи не озираюся, коли приходить таке відчуття: знаю, що побачу худорляву бліду жінку вдягнену в біле з блискучими очима. Раптом чую тонкий (трохи хрипотою) жіночий голос:
- Ти думаєш, що бавишся зі мною?
- Ні, я ні про що не думаю. І мені не цікава ніяка гра. Особливо з Вами, пані. Я ніколи не граю ні в які азартні ігри з жінками, особливо з тими, яких поважаю…
- І все таки ти думав, що бавився зі мною, але насправді це я граюся з тобою.
- Якщо чесно, ясновельможна пані, я не вірю в Ваше існування. Ви моя вигадка, плід моєї хворобливої уяви. Вас не існує. Ви лише місток між двома існуваннями, або між існуванням і надіснуванням – злиттям з першоосновою Всесвіту, втіленням у сам Всесвіт. Чому Вас, моя королево, бояться люди – я не знаю. Я сприймав Вас раніше як добру маму, що колисає своїх діточок і веде їх до солодкого сну. А тепер я Вас сприймаю як подругу. Стару подругу, з якою можна поговорити по душам, яка завжди зрозуміє.
- Добре, хоч бабусею ти мене не назвав, юначе. Хоча я і стара як світ, але жінки не люблять, коли їм про це нагадують.
- Ви вічно юна, повелителько. Навіть, коли світ зістариться, Ви все одно залишитесь вічно юною.
- Дякую за комплімент, офіцере! Але погодьтеся, що Вам не хотілося б сьогодні народитися щуром чи їжаком, а карми не знає ніхто – навіть я не знаю твоєї карми. А якби знала, все одно би не сказала, навіть по старій дружбі…
Потім почувся сміх – здалося, що зловтішний. І все стихло – у моїй свідомості, звісно.
До бліндажа зайшов старший лейтенант С. – командир сусіднього взводу – того самого, що довбанув ненароком по мені ракетою. Він приніс пляшку мінералки: програв суперечку. Ми сперечалися, що москалі і сепаратисти сьогодні не полізуть (я казав, що полізуть). П’ю воду з насолодою. Він в тому житті був істориком, доцентом університетським – я теж, але не істориком. Він продовжує розмову, яку розпочав ще кілька днів тому:
- Причина кожної війни – жінка. Якщо ми хочемо зрозуміти чому почалась та чи інша війна, треба шукати жінку в тій історії. Нинішня війна – не виняток. А причиною столітньої війни була не одна, а три жінки.
- Теза якась не звична для Вас. Я Вас сприймаю як доконаного прагматика, що дивно. Кожен історик – романтик. Ви рідкісний виняток. Але схоже, сьогодні Вас потягло на романтизм.
- Я не прагматик, я реаліст. А реалісти не мріють. Вони можуть лише бажати якоїсь конкретики. От Ви зараз про щось мрієте?
Якось вихопилось у мене зовсім несподівано, пригадався чомусь Акутагава Рюноске:
- Я мрію, щоб хтось задушив мене, коли я сплю…
- Говорити це, значить нарікати на Бога. Докоряти йому.
- Чому?!
- Бо Ви сумніваєтесь у його майстерності, у досконалості форм, які він створює.
- Так Ви вважаєте, що я творіння Боже, його досконалий шедевр?
- Безумовно! Щоправда, коли народжувались сепари, то Бог спав. І ми мусимо виправити його помилку знищивши їх. А може він творив сепарів з похмілля.
- Ти вже богохульствуєш.
- Ні…
А над степом знову здіймалася спека. Якщо буде тихо, то я знову буду читати Апокаліпсис і думати про часи Римської імперії…
(Світлина автора віршів. На світлині - автор з товаришем по зброї. Написано на основі реальних подій.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522960
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Зошит знайдений серед руїн
(Замість передмови)
Один мій хороший знайомий журналіст був на передовій з метою писання репортажів про те, що ще вчора здавалось неможливим - про війну на нашій землі. Він побував на руїнах одного селища в Донецькому краї, що було перетворено в згарище обстрілами російських окупантів. Там серед руїн він знайшов напівзасипаний цегляними крихтами офіцерський планшет. У ньому був, крім карт Донецької та Луганської областей, кількох ручок та олівців, товстий саморобний зошит сторінок на триста дрібно списаний нотатками, що виявились чи то щоденником, чи то новелами написаними з натури по «гарячих слідах». Якщо зошит перевернути догори ногами і розгорнути з кінця, то там біли написані вірші - теж певно «під враженням». Коли я спробував це все набрати і викласти послідовно - вийшла свого роду повість, що складалася з окремих уривків життя на війні, як складається з уривків, зрештою все - бо все дискретне, все квантове. Нотатки не датовані, але очевидно, що автор нотаток писав їх з липня 2014 року по серпень 2015 року - в найгарячіший і найкривавіший період цієї війни, що досі триває і хто зна, як там буде далі. Автор, безумовно, бачив і пережив не найстрашніше, що було і є на цій війні. Він не здійснив ніяких особливих подвигів, він просто виконав свій обов’язок - пішов добровольцем в армію, коли на його Батьківщину напав ворог. Що сталося далі з автором цих нотаток - я не знаю. Вони уриваються якось нелогічно, хоча з певним підсумком. Автор або загинув, або звільнився в запас, загубивши під час останнього бою свій щоденник. Якщо автор вижив, то живе зараз в тилу, то навряд чи він може повірити, що все, що відбулося з ним, відбулося насправді. Більш імовірно, що він вважаю, що це все йому приснилось. Він вивчає філософію буддизму і блукає самітником горами. Якщо ж він загинув, то нехай ця публікація буде моїм пам’ятником тим, хто поліг за Вітчизну, хто не повернувся з тої війни...
Частина І. Книга пилу
«… Знаю діла твої,
і труд твій,
і терпеливість твою…»
(Апокаліпсис. 2.2)
Це писалося у потріпаний записник у темному і сирому бліндажі, коли стихали вибухи і постріли. Або у солдатському наметі – або в мокрому і холодному або в душному – знову ж таки в короткі хвилини відпочинку, яких було на війні мало. Якби це я писав зараз (хоча я і досі на війні) я писав би все це зовсім інакше. Хоча пройшло зовсім мало часу – але на війні час вимірюється інакше – хвилини об’ємніші, вагоміші, іноді просто довжелезні. Забагато всього було пережито за ці місяці. Але ці нотатки мені дорогі саме тими миттєвими переживаннями і відчуттями, які я намагався схопити і втілити в слова і літери. Я ніколи не сподівався, що мені вдасться опублікувати це – я гадав, що ці слова кануть у небуття, як кануло багато чого і багато хто. Якщо ви читаєте це – значить мені це вдалося… Це етюди. Це просто етюди з натури.
Під крислатими старими соснами танки. Повітря сповнене гуркотом та запахом гіркого диму. На мені одяг кольору трави, бруду та глини. Люди втомленими очима дивляться в небо – на хмари, що принесли жадану прохолоду. А я на піску накреслив багнетом ієрогліф «Дао». І все згадується Конфуцій: «Все кінчено! Я не зустрів ще людину, що може засудити себе подумки, коли бачить, що помилився.» А якщо не подумки? Якщо засудити себе залізною штукою, що плюється металевими сливами? Але ні! Я мушу спочатку засудити ворогів. Оцим же шматком заліза. А мене судити буде один бородатий дід – після завершення мого «Дао» - мого шляху.
На війні страшно тільки в перші дні – відчуття того, що ми всі завтра помремо викликає відчуття жаху. Потім стає байдуже. Потім думка, що ми всі завтра помремо викликає відчуття ейфорії: «Ура! Ми всі завтра помремо!» А потім уже хочеться, щоб мене вбили. І це бажання стає нестерпним. Стримує це бажання померти тільки погляд на людей – на людей, що змушені виконувати мою волю – втілювати у вчинки мої слова. Думка: «Я мушу цих людей завтра повести на смерть!» - стає нестерпною, спалює розум, знищує волю. Дивлюсь на цих людей: кожен з них просто впевнений, що смерть стосується когось іншого – тільки не його. І ніхто з них не вірить, що життя – це тільки ілюзія, короткий спалах, мить. Саме мить. А смерть – лише хиткий місток між двома існуваннями. Ніхто не вірить…
Питаю солдат: «Коли народився Сітхартха Шак’ямуні Гаутама якого називають Буддою?» Всі тільки пожимають плечима – мовляв, не знаю. Один солдат з мого взводу на це сказав: «Будда народився дох…я років тому!» Зрештою, він правий, цей солдат… Ще один солдат додав, що треба спочатку знищити сепаратистів, а потім згадувати, коли народився Будда. Зрештою, він теж правий…
Як мало людині треба для щастя (нехай короткого) – тиша, не стріляють, ковток чистої холодної води (а день спекотний), листок паперу і можливість просто подумати і щось написати… Тільки на війні розумієш важливість правильних слів. Як це важливо, щоб хтось сказав тобі правильні – прості, банальні, але такі потрібні і такі правильні…
…А хмари як завжди красиві. Навіть тоді, коли повітря пахне трупами. Не знаю, як можна звикнути до мерців. Як може це не викликати відчуття жаху. Навіть якщо це трупи доконаних негідників – сепарів…
Часто згадуються слова Конфуція: «Як важко бути разом цілий день і захоплено філософствувати, не заводячи мову про справедливість.» Особливо, коли в короткі хвилини відпочинку є хороший співбесідник і бажання пофілософствувати...
Природа тут просто чарівна – байраки, діброви у глибоких оксамитових балках, висока трава, квіти звіробою та деревію (нам ними пурхають хвостаті метелики-синявці). Небо високе і вигоріле – як і належить бути серпневому небу. Трава пухнаста і запашна. У видолинку кілька розбитих танків – хтось тут серйозно «мочив сепарів». Здалеку доноситься мінометна канонада – не ясно хто по кому стріляє – чи то наші по сепарам, чи навпаки. Риємо бліндажі, шанці і «щілини». Ех, мені б ще пару крупнокаліберних кулеметів… Під час відпочинку читав по пам’яті вірші Р. Кіплінга – «Холерний табір». Солдати сказали, що я неймовірний оптиміст. Потім я прочитав їм військові епітафії того ж Кіплінга і кілька руба ятів Омара Хайяма. Солдати відповіли, що я ще більший оптиміст, ніж вони собі уявляли. Приємно мати солдатів з вищою освітою. Як завжди у нас неймовірна армія – «армія, що народжується раз на тисячоліття». І як завжди ця армія гине… Коли закинули наш взвод у цей безлюдний район, де тільки степ і байраки і якісь руїни, я попросив тільки одне – карту… Почув у відповідь: «Для чого тобі карта, лейтенанте? Тебе все одно завтра вб’ють!» Так настрій зразу покращав… Я зауважив: «Старший лейтенант!» Зловив дивний погляд на прощання: «Качай шини, старлєй! І вчи гімн України…» Ну, що ж… Як судилось, так і буде. Очікуємо. Найгірше на війні це не страх смерті – він іноді минає і переходить в ейфорію. Найгірше на війні – це очікування. Невідомо чого. Отож чекаємо… Вночі я споглядав повний місяць, що викотився і зазирав сумними очима меланхоліка у простір між байраками. У траві помітив змію – вона повзає, плазує по цій землі. Ми не плазуємо – ми зариваємось у цю землю, щоб втримати її і вибити звідси ворога…
Часто читаю Біблію. Особливо Апокаліпсис. Все більше думаю, про те, що нинішня доба - це доба Апокаліпсису. Часто згадуються саме оці слова: «… Полиши свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його…» (Апокаліпсис. 14.18)
Прочісували ліс. Той самий, з якого цілий тиждень стріляли по нас з мінометів. Над лісовою дорогою бачив чорного лелеку. Рідкісний птах. Подумалось: «Але не нині. Тепер у Донецькому краї всі лелеки стануть чорними. Це білі лелеки приносять душі дітей у цей світ. А чорні лелеки відносять душі вбитих людей у потойбічний світ…» Це просто я зрозумів ще одну маленьку істину…
Ось і скінчилася війна в лісі (а я так люблю ліс), ось і довершився степ (а як він пахне влітку!). Закинули до якихось руїн: розбиті будинки, понівечені вагони на колії, залишки якихось споруд незрозумілого походження і призначення. Наказали захопити залишки якоїсь будівлі і утримувати їх. Докучливий дрібний дощ, мокрий одяг, морі слизькі бетеери і беемпе – «бехи». Тіло не хоче слухатись і мозок не хоче керувати неслухняним тілом. Навколо бруд, багнюка, уламки цегли, якісь іржаві залізяки. У повітрі висить сморід – тхне чимось огидним. Така вона – війна. Руїни виявились порожніми: тільки гільзи дзвеніли під ногами. І знову очікування біля порожніх вікон-бійниць. Несподівано згадав, що років десять тому мені часто снився саме цей будинок зі сходами, що ведуть у нікуди і з дірками в стінах… Все, що відбувається зараз зі мною мені колись снилося: що я в армії, що йде війна, і саме ось ці будинки – у найменших деталях саме ця картина мені снилася…
У взводі з 30 чоловік лишилося 19 – взвод тане як крига на весні. Сьогодні загинув ще один солдат. А в іншого солдата сьогодні був День народження. Як співпало – в одного день смерті, а в іншого – день народження. І спробуй зрозуміти, що святкувати – яке свято важливіше. Солдати чомусь у перерві між боями святкували день народження. Було скромно, але щиро і радісно. Подарували імениннику стріляну гільзу (а ними тут все всіяне). Сказали прості, але потрібні слова: побажали повернутися додому живим і здоровим. Мені як командиру і просто найстаршому за віком у взводі теж треба було щось сказати. Я процитував Омара Хайяма:
«Про завтра не гадай – воно ще не настало,
Про вчора не гадай – воно навік зів’яло,
Минуле й прийдешнє – опора ненадійна,
Живи хвилинами, бо їх у тебе мало…»
Про вино і жінок я, звісно, не говорив. Нині цим людям не до вина, і не до жінок…
Сьогодні День Незалежності. Зі стріляних гільз від гармат 2-42 з БМП («бехи») ми виклали на землі напис: «З Днем Народження, Україно!» Мусить же бути і в нас свято…Замість салюту стріляли по «сепарам», що засіли в «зеленці»…
Я тепер знаю, як пахне війна. Запах війни – це їдкий запах – суміш запаху солярки та згорілого пороху. Цим запахом просякнуто все – повітря, руки, одяг, їжа. Навіть цей нотатник теж…
Ця війна відрізняється від інших тим, що можна прямо з війни подзвонити додому. Якщо науковий прогрес і далі буде йти вперед таким темпом, то незабаром можна буде подзвонити вбитому солдату з того світу. От і я інколи дзвоню різним знайомим і в їх тихе життя вривається війна звуками пострілів та вибухів. У кожного із знайомих свої справи – буденні і важливі (безсумнівно). Тільки в мене лишилася всього одна справа, яка називається смерть.
Вчора приблудив у наш бліндаж якийсь хлопець. Сказав, що він хоче бути добровольцем і воювати за Україну. Ми дали йому однострій вбитого солдата і автомат. Тест «свій-чужий» здійснили подивившись йому в очі. Так тепер розрізняють своїх: дивляться людині в очі. Це вже третій воїн в нашому взводі з Донецького краю (зі мною включно). Один з них врятував все, коли я сів на місце вбитого стрільця в БМП, а той солдат з Донеччини зарядив гармату, яку я самостійно просто би тоді зарядити не зміг…
Погода видалась паскудна – з самого ранку лив дощ (нудний, дрібний, майже осінній). Передчувалася осінь. Холод і сирість пробирали наскрізь. Ще й поруч хтось «повісив» димову завісу. І так туманно, а тут ще цей дим війни… Почали стріляти – і вони і ми, звісно. А я вже думав, що сьогодні буде спокійно. Можна було б відкласти стрілянину хоч би до більш-менш нормальної погоди. Стало тоскно. Але чим інтенсивніша ставала перестрілка, тим більше ми «розігрівалися» і негоду перестали відчувати. Один із солдатів сказав мені: «Професоре!» (Солдати іноді називали мене фамільярно – не «товариш старший лейтенанте», а «професоре». Хоча я в тому житті зовсім не професор, а доцент). Отже солдат запитав: «Професоре! А Вам не доводилось стріляти з мокрого і слизького танку?» «Ні, не доводилось!» «А доведеться!» Я подумав, що справді доведеться. Коли командир взводу змушений стріляти – значить, зовсім погано. Але нині саме так. Саме це. Крім того у взводі я стріляв краще за будь-кого. І всі це знали. Тут почалась просто катавасія зі стріляниною. Я просто відчув нутром і шкірою – зараз полізуть. Заскочив в БМП на місце стрільця в стані якоїсь ейфорії. Почалось! Справді, із-за лісочку і кущів виповз БТР сепарів. Це я вже бачив через приціл. Руки якось самостійно від мозку смикнулись і навели на ціль за якісь частки секунди. Постріл! (Чергою з автоматичної гармати). Влучив! В далині пожежа і дим – удача зі мною! Придyрки, навіщо було бортом до мене повертатись? Біля підбитого БТРа з’явилися людські фігури – чи то з машини повискакували, чи то вони бігли слідом. Тут вже просто з кулемета – я ще ніколи не відчував такої радості скосивши довгою чергою двоногих істот, що нагадували людей. На війні є один важливий момент – його не можна пропускати і потрібно сказати собі: «Стоп!!!» Це коли відчуваєш, що вороги – це не люди, а істоти, лише схожі на людей. І вбивати їх радісно і приємно. Це приносить задоволенні. І хочеться вбивати ще і ще. Тут важливо зупинитися і сказати собі, що війна це не нормальний стан людини. Це вимушено, це тимчасово. Потім треба повернутися у нормальний світ, де люди є людьми, а не мішенями. Але коли настане оце «потім»? Ну, от і все – бій відгримів. Все тривало якісь лічені хвилини. Затихає. Все. І світ, і люди, і машини. Знову нудьга у сірих і холодних бліндажах. Потім чистити гармати і кулемети на «бехах». Потім знову очікування. Вислуховування розмов солдатів – все тих же і ті ж розмови. Один солдат з Одеси постійно розповідає мені про свою сестру, яка служить в армії Ізраїлю. «… От закінчиться війна і поїду я в Італію…» А коли вона закінчиться? Ще один солдат (москаль з Криму, але воює за нас – бо Україна – це наша спільна Батьківщина і він вірний присязі) сказав, що йому тяжко залазити в БМП – клаустрофобія, мовляв. Особливо тяжко йому витягувати з БМП «крабів» та гільзи. Я йому відповів, що в індійській армії «краби» з БМП витягують спеціально видресирувані для цього мавпочки. Він чомусь не повірив…
З нашого взводу з 30 чоловік в строю лишилося тільки троє. Але ми втримали висоту, яку нам наказали обороняти будь-що. Те, що я лишився живий – випадковість. Я не ховався від москальських куль за солдатські спини. А солдати мого взводу полягли – православні і католики, греко-католики і протестанти, юдеї і мусульмани – за свою Батьківщину і за свободу людини. Згадуйте інколи про нас – ми чесно гинули і гинемо за Україну.
серпень 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522007
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 12.09.2014
А пісня летить у вись у тривожний час!
І слухають душі зболілі, і чують люди :
Добро – тільки парость добра порятує нас!
І сонце зійде! І усе іще добре буде!
До Бога слова вириваються із сердець,
З землі – до небес ця чудова мелодія лине!
Воскресне земля, як Син Божий колись воскрес!
І спокій, і мир – запанують на Україні!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5x1TFeSDTyE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522439
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Відповідь на вірш
Любов Ігнатова: Я тебе віднайшла…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
Я ховався у сотнях пробачень
Серед тисяч несказаних слів
Поміж мрій моїх дивних означень...
Ти знайшла мене?
Я і не смів...
Я зростав в розмаїтті осіннім
Заховавшись у колір-печаль
Десь у дивному світі інтимнім...
Ти знайшла мене?
Свічка й мораль...
Я наївно ховався у зливах
В піднебессях веселки-краси
Й розчинявся росою в краплинах...
Ти знайшла мене!
Маєш? Проси!
Все що хочеш й бажаєш у світі,
Навіть більше, - усього мене...
Тільки знай,
Моє серце в зеніті,
А Кохання святе й неземне!
10.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453797
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 08.09.2014
Война уснула. Две худые тучи
Несут по небу мертвую сестру,
И слезы льют на мусорные кучи,
Мешают тлеть вчерашнему костру.
Я жив еще, мои глаза открыты.
Дым руку тянет в сторону куста.
А лодка дня - дырявое корыто
Вот-вот утонет прямо у моста.
У автомата чешутся патроны,
Приставлен к стенке глупый миномет.
Убитого щенка клюют вороны.
У страха по спине стекает пот.
Уходит прочь разбитая дорога.
Хромает вечер мимо в медсанбат.
И спит война. Она убила Бога.
К чему теперь молитвы и набат?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519424
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 08.09.2014
Сотня поэтов
читают и читают
стихи
друг другу.
Весьма прозаичное зрелище...
И только огромный белый кот Есенин,
спящий на столе консьержа,
врезался в мою память..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521458
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 08.09.2014
Я давно заметил,
что удивительно похож на трамвай,
следующий по кольцевому маршруту..
Старательно
поворачиваю и поворачиваю
направо.
А когда,
усилием воли переведя стрелки,
поворачиваю налево,
вдруг,
оказываюсь в депо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521428
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 08.09.2014
як зріє сон
важкі долоні
на віях Вія
степ і смерть
чорніє крук
і плине горе
мандрує світом
мертва тінь
кульгає нічь
війна жартує
повітря му-
ляє гливке
так лише дзвін
шалені коні
життя години
може чверть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521390
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 08.09.2014
холодний всесвіт
крига дум
колиска світу
біле поле
луни відлуння
лютий сум
та мертві душі
сплять навколо
і мари міста
дивний спів
і шепіт шепіт
навіжений
зима зима
тих голосів
та лише тиша
снів блажена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521947
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Вот и все - война и мир,
Колокольчики, грибочки,
Кто протер страну до дыр -
не поставит жирной точки.
Вьются крестики, кресты,
вязь бесформенных растений,
звезды, свастики, мосты,
полусвет и полутени.
Путь неблизкий - мир, война.
Марта облик оловянный.
Но жива еще страна,
и поэт ваш окаянный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488424
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 06.09.2014
сміття і безлад
сивий день
сторінка тиші
крізь залізо
очей осіннє
скло пісень
і біль і легіт
і валіза
і вирій рими
Рим і Крим
і краму мури
товстелезні
помру як стану
геть старим
та житом віршів
я воскресну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521520
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
До Дня Незалежності України
У світі великім і гарнім,
Де люди щасливо живуть
А небо блакитне й безхмарне
І квіти повсюди цвітуть, -
Колись там і я народився
І зріс у коханні святім,
Ще в юному віці гордився
Безмежністю думки і тим,
Що тільки краса неймовірна
Крізь щирість божественних мрій
У римах душі ювелірних
Впливає на сутність подій.
В тім світі дитинства й уяви,
Солодкої вати бажань
Були лише добрії справи
Без краплі тяжких зазіхань...
Це ж треба? Видіння під ранок:
Щасливе і світле життя,
Виходжу на сонячний ганок
І знов відчуваю злиття
Сердечного ритму і волі
У вищім стремлінні про те,
Що хочеться кращої долі,
Що стигле зерно проросте
Й з'єднається нива з блакиттю
Чарівних моїх сподівань
Струмочком дзвінким розмаїття,
Плекаючи силу зізнань,
Де Віра єдина а Мова
Навколо вустами звучить
Красою величного слова
Й веселкою в небо летить...
Скажіть, що потрібно Вам, люди?
Що мушу зробити за те,
Щоб сумнівів чорнії груди
Полишили зовсім!.. Святе
Стародавнє писання
Тлумачити можна повсяк,
Та Віри нема без єднання
Роз'єднаних храмів! Не дяк,
Не в рясі попівській духовність,
А в душах простих прихожан,
Будівлі й хрести - то умовність,
Як, власне, й прикуплений сан.
Сказати Вам хочу і мушу:
Щасливе життя - то не блат,
Сповідуйте грішнії душі,
І слухайте серця набат...
Ми люди прості та звичайні
І Мова з дитинства - ЛЮДСЬКА,
Нам все зрозуміло, принаймні
До серця вона нам близька,
У когось вона Українська,
Англійською «чеше» мій сват,
Говорить сусід на Російській, -
І перший і другий - мій брат!
Істерику нам роздувають
Політики наші дурні,
Та самі з дитинства не можуть
Два слова промовить! Сумні
Тут висновки, як не сказати,
Якою їм мовою враз?
Потрібно думки поміняти,
(А може ту владу прогнати)
Щоб з мовою був лиш гаразд...
Можливо, мені то наснилось,
Занадто мрійлива душа
На грішную землю спустилась,
Пізнавши спокусу гроша,
Де вчинки - не міра, а сила,
Де сила - не дух, а кулак,
Знаряддя - не сапа чи вила,
А кожен з нас - влади кріпак!
Невже це і є оте справжнє
Щасливе життя на землі?
Що так резонансно й поважно
Розводить бажання в вині
І б'є нас по лівій і правій,
Не можеш? Підстав ще й живіт,
Щоб зовсім загинути в лаві
Брехні, що скувала політ...
Країно моя дивовижна!
Давай-но вставай вже з колін,
Щоб сила ідей центробіжних
Вела нас до звершень і змін,
Щоб кожен тобою гордився,
Й, віддавши частинку навік,
У полум'ї нації злився
В єдиний щасливий потік!
Поборемо труднощі й злидні,
Усіх ворогів проженем,
І західні землі і східні,
Окроплені сльозним дощем
Й тілами героїв майданів,
Нарешті проникли у суть:
Кохання не знає кайданів!
Свободу життям дістають!
Можливо, це щире бажання
Те замкнуте коло змести
Сердечної рими старанням,
Щоб вільними далі іти,
Й щодня у собі відчувати:
Я справжній і відданий син,
Свою Батьківщину кохати
І знати, що ти не один!
24.08.2014
* (лат. hibernatio- зимівля, зимова сплячка, від hi-bernus - зимовий) - 1) Г. природна - те саме, що й сплячка. 2) Г. штучна - глибока блокада реакцій вегетативної і гормональної систем організму людини чи тварин за допомогою комплексного застосування фармакологічних засобів. Віддалено нагадує стан зимової сплячки тварин. Створюється на допомогу організму в його боротьбі із загрозливими для життя діяннями зовн. і внутр. середовища. Призводить до уповільнення життєвих процесів, що знижує гол. чин. потребу організму в кисні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519212
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Псков молчит, молчит и Псаки.
Улыбается тиран:
"Про убитых - это враки,
Обманул и вас экран."
Спят обманутые жены,
их мужья в могилах спят,
безголовы, обожжены,
кто без кистей, кто без пят.
"Русь святую защищали
на украинской земле" .-
киселевы вам вещали
о добре с ружьем и зле.
Чтобы нас, русскоязычных ,
превратить в огонь и дым,
К нам чеченцев слали зычных,
и казаков пьяных в дым.
Чтобы было неповадно
ампираторов взашей,
хунтой нас назвали ладно,
вынув вату из ушей.
А теперь солдат невинных
жгут в горниле мерзкой лжи...
Псков, тиран, готовит шины,
Точит Вологда ножи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519981
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014
В августе жарком
в небе вечернем
звезды созрели.
В Лиры лукошко
буду срывать их
ночь неустанно.
Зимнею мглою
пусть освещают
к счастью дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519300
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
[i][b]СТАТТЯ З КОНТАКТУ. ВИБАЧТЕ, ЗБЕРЕЖЕНО МОВУ ОРИГІНАЛУ.[/b][/i]
[b]Ці фантастичні українці. Варте того, щоб дочитати до кінця.[/b]
Пятница, первый час ночи. Круглосуточный супермаркет "Велика кишеня" на улице Академика Вернадского.
Вхожу и возле фруктов вижу нацгвардейца... Лицо обветренное, весь пыльный, крепкий запах мужского пота... Все было очевидно - человек вернулся из зоны АТО, и пытался не прийти домой с пустыми руками.
Тут зазвонил мой телефон. Пока я говорила, он посматривал на меня. Его глаза... У нас были такие глаза 18-20 февраля. В этих глазах был тот микс эмоций и переживаний, которые еще не мог осознать мозг человека, побывавшего в аду и не сломавшегося там.
- А вы домой вернулись? -спросила я.
- Ну, еще один квартал не вернулся. Зашел в магазин. А Вы- журналист?
- Да. У вас есть семья, ребенок?
- Да, жена Оля и дочка Вита, 4 года.
- Вас как зовут?
- Саша!
- К Вите точно с пустыми руками нельзя. Я хочу вам подарить эти персики, а вы купите все остальное, что она любит.
- Да, особо не разгуляешься. Денег на карточке пока нет. Вот только 40 гривен. Родина оценила...
И тут меня понесло! Откровенно говоря, мой мозг слетел с катушек... За плечами была тяжелая неделя фактически круглосуточной борьбы с государственной машиной, с ее враньем и попытками скрыть правду, волонтерство, розыск людей, успокаивание мам... И тут - конкретный Саша без денег...
- Родина - это не Минфин, Родина - это люди.... Вот смотрите...
Фрукты стоят близко к кассам. Ночью - один кассир. И там вечная очередь человек 10-12. В основном, мужчины, студенческие компашки... По залу еще народ парочками бродил... И я громко обратилась к очереди.
- Познакомьтесь, это- Саша. Он возвращается к дочке Вите домой из зоны АТО.
Начались аплодисменты... А потом люди пошли ему жать руки, хлопать по плечу. И главное, - начались предметные мужские вопросы... А не "ну, как там?"
- Ты пустой? Так, на тебе, Саня... Мужские портмоне открывались, и наши люди просто доставали купюры по 100 и 200 гривен. Александр сначала онемел, потом начал отказываться, краснея до ушей, упирался, говорил, что он - не побирушка.
- Ты не отказывайся, а бери и отвечай на вопросы.
- Ты там народ защищаешь или кого? -Народ. - Вот народ тебя и поддерживает.. - И в том же духе...
- Ты надолго?
- Пока на месяц.
- Вернешься туда?
- Да, главное, чтобы п*здуны и плесень не вернулась. Есть такие... Тут единство надо, а они сопли разводят... Пристрелил бы сук на месте.... Я накладывала персики, рядом девушка выбирала бананы, еще одна - сливы. Мы друг за другом пошли к опустевшей кассе. Я оплатила. В мой пакет с персиками, девушка предложила положить бананы и сливы. Оказалось, это девочки для Саши, а не для себя выбирали. Рядом взгромоздился второй пакет и громкий женский голос женщины лет 55.
-Так, мужики, обменяйтесь телефонами, и потом будете войну обсуждать. А вы, Саша, берите эти пакеты и бегом домой. А то тут овощи, мясо ... Жарко...
- Да,- раздался еще один женский голос... - и еще один полный пакет грохнул.- А у меня тут для вас йогурты, творог, сметана... Это все в холодильник надо побыстрей...
- А у нас торт - добавила еще одна девушка, окруженная компашкой, у меня за спиной, уже отходя от кассы.
- И мороженого 10 пачек... и сок, - еще одна девушка с подружкой уже у кассы...
- И сигареты с пивом... Хо-о-олодным! - ребята-студенты...
Воцарилась пауза. Растерянный Саша, выпучив глаза, на нас молча смотрел. А потом сказал: "Да, не надо!!! Вы чтоо-о-о-о?" Народ начал возмущаться...
- Так, я - на машине,- сказал мужчина.- Деньги бери. Сейчас я оплачу свое и отвезу тебя.
Когда мы все это погрузили в машину. Растерянный Саша, поблагодарив каждого, посмотрел на нас и выдал:
- Народ, ну, я от вас ох**ваю... Ты - реальная Родина.
*************************
[i]Я звичайно під "чижими" творами закриваю коменти. Та мені хтось сказав, що не варто. Не знаю як правильно. Нічого закривати не буду. Та якщо ви просто ПОЧИТАЄТЕ, буду вдячний. Мене ця розповідь розчулила[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518385
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014
На вечерней аллее танцует девица манерно и плохо.
Я втираю в твои обожженные плечики сливки.
Из балкона виднеется краешек темного моря
и кафешек светящихся два, или больше навскидку, десятка.
Какафонит нещадно суббота, а ты после долгого вздоха
расстегнуть позволяешь невинный сиреневый лифчик.
Я целую соленые губы, как это занятие сладко!
Ты играешь на флейте мелодию нежную страсти,
вспоминаешь, смеясь, о забытой на пляже бутылочке колы,
прерываешься, вдруг, и уходишь, ругая из комнаты власти,
возвращаешься с пивом в бокале такой ослепительно голой!
И куницы, и лисы, и гуси, и ласки таят куннилингус,
и вплетаются в пряди твои хрипловатые стоны...
Побеждает в кафешках серебряный голос Доминго.
А лицо твое в страсти достойно иконы.
А когда после шторма смешаем мы соки и воды,
из пучины морской, где живут кистеперые люди,
выйдет увалень славный, своей не стесняясь природы,
и по свету пойдут пересуды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517872
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Кричит х*ло - Я - ВОЛЬНЫЙ ЦАРЬ!
Да ты - никто! Ты просто тварь!
Ты захватить мечтаешь МИРЪ????
Смотри, х*ло, уже Сибирь
Поднялась, гнёту вопреки!
Г*овном не запрудить реки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517802
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014
11 ПРИЧИН ГОРДИТЬСЯ АРМИЕЙ УКРАИНЫ
У них нет даже одинаковой формы, что уж говорить про «броники» и другое снаряжение. Сумма зарплаты может вызвать смех даже у московского дворника с раскосыми глазами. Но они стоят до конца, если проанализировать некоторые факты, можно смело сказать – наша армия одна из лучших в мире, ей можно гордится. Солдаты достойны звания Воинов Света. Для этого есть целых десять веских причин.
1. Наши вооруженные силы восстали как птица Феникс из пепла.
После развала СССР нам досталось огромное количество войск и вооружения, эту армию можно было сравнить (по крайней мере, количественно) с войсками всех западноевропейских стран. Но практически 23 года шло планомерное уничтожение вооруженных сил. Техника и вооружение продавались, бюджет сокращался, но даже те средства, что выделялись, шли в карманы генералов, а не на заправку танков или проведение учений. И после всего этого армия проявила боеспособность и стойкость.
2. Изменилась логика ведения войны
«Победа любой ценой, захват больших городов к праздничной дате» – Вот советская логика ведения войны. Как говорил маршал Жуков генералу Эйзенхауэру «Наши солдаты наступают через минное поле так, как будто его там нет». Только во время взятия Берлина красная армия потеряла столько же солдат убитыми, как американцы за всю европейскую компанию. А для чего? Чтобы первыми войти в Берлин – взятие города важнее человеческой жизни. И до самого конца СССР ничего не менялось – воины-афганцы помнят, как их заставляли брать высоту или зачищать горный аул только для того, чтобы порадовать приехавшего из Москвы с инспекцией генерала.
Сейчас все поменялось. Гибель более десяти солдат в одном бою (вспомните Волноваху или недавние события под Шахтерском) вызывает у всей страны настоящий шок. Первым делом закупаются не прицелы или вооружения, а бронежилеты и каски, то есть средства индивидуальной защиты. Переход на западную логику ведения войны, которая ставит человеческие жизни наивысшей ценностью, замечается буквально во всем.
3. Нет бездумных наступлений
Обратите внимание, что наименьшие потери наши войска несут во время наступательных операций. Нападение на колонны на марше, засады, обстрел окопавшихся войск, находящихся в обороне – вот главные источники потерь.
Да, наши генералы – не самые лучшие. Да, они тоже совершают ошибки. Но те операции, которые они планируют, рассчитаны таким образом, чтобы сохранить личный состав.
4. Террористы за все время войны не одержали ни одной победы
Все, что боевики могут записать себе в актив, произошло возле границы с РФ. Так что, все эти «котлы», все эти сожженные танки и автомобили, все это – заслуга регулярной армии РФ, артиллеристов и диверсантов. Отряды этих Гиркиных-Безлеров-Мозговых даже не могут захватить окруженный аэродром (по сути – небольшой участок ровной земли), который простреливается со всех сторон их артиллерией.
Все успехи террористов/наемников РФ/оккупантов – это исключительно заслуга вооруженных сил РФ. Но и российские солдаты не могут ей гордится, ведь наши не могли им ответить. А так – стрелять, зная, что тебе не ответят – любимое занятие российской армии. Как и прикрываться детьми.
5. Чтобы освободить город, нашей армии совсем не нужно его разрушать.
Конечно, совсем без разрушений не обойтись, но они минимальны. Не верите? Взгляните на фотографии из Чечни. А ведь у чеченцев не было такого количества бронетехники, средств ПВО, артиллерии и даже стрелкового оружия.
6. У нас очень мало дезертиров и предателей
За все время конфликта, оружие бросили не более ста человек. Если предположить, что общая численность нашей группировки около 30 000, то это составляет всего 0,33%. Когда «дедывоевали», то даже по официальным данным процент дезертиров составил 3-4%. Из 30 миллионов, призванных, не захотел защищать Родину 1 000 000 человек. Это самые «скромные данные», от коммунистических историков, любой другой автор приведет вам большие цифры.
Необстрелянные, не умеющие толком держать в руках автомат призывники, находящиеся под постоянным артиллерийским обстрелом из-за границы с РФ, в большинстве своем стоят до конца. Что характерно, больше всего происшествий случилось с одной и той же бригадой.
7. У нас есть настоящий Спецназ
А вы знаете, кто захватил аэродром в Краматорске и удерживал его, не получая не только боеприпасов, но даже воды? К сожалению, номера частей пока не называются, можно только назвать командира – Сергей Кривонос.
Еще можно вспомнить о других аэродромах. Например, в Луганске его «держит» 80 полк и другие части ВДВ. В Донецке – то же самое. Нет возможности вывести раненых, постоянная нехватка воды, боеприпасов, медикаментов – всего. И эти части меньше всего жалуются на жизнь. Герои стоят до конца, они знают, что если аэродром попадет в лапы террористов, российская авиация получит формальное оправдание для бомбежки наших городов – мол, это все ополченцы, захватившие технику на аэродроме. У нас есть связь с одним офицером, который уже давно на Луганском аэродроме. Что он говорит? «Мама, у меня все хорошо, вернусь домой с победой». Одно слово – Спецназ.
8. Наши танки ездят и стреляют
Вы когда-нибудь пробовали держать машину в гараже целый год, а потом ее завести? А два года? А пять, десять, двадцать лет? Танки и бронетранспортеры, БТР и БМП, да практически вся техника нашей армии стояла в боксах и не выезжала десятилетиями. На минимальное техническое обслуживание деньги не выделялись.
И вот, когда началась война, танки поехали. Да, техника ломается, она не выдерживает такого интенсивного использования. Но ее тут же возвращают в строй.
9. В армии люди позабыли о противоречиях
Куда попали первые добровольцы, активисты Майдана? В Национальную Гвардию. А что такое Национальная Гвардия? Это бывшие внутренние войска, именно они стояли на Майдане против активистов.
Теперь эти люди воюют бок о бок, они делят хлеб и патроны. Они готовы отдать жизнь друг за друга, хотя всего лишь пару месяцев назад между ними была только пропасть из ненависти. Одно слово, патриоты.
10. Вокруг армии сплотилось все общество
«Крылья Феникса», «Армия SOS», «Народный проект» – список организаций и отдельных волонтеров можно продолжать до бесконечности. Сумма, которую переводили на нужды армии через звонки на короткий номер, очень быстро достигла отметки в 100 000 000 гривен и перевалила за нее. Люди отдают для армии последнее и ни о чем не жалеют.
Да что тут говорить, вот тут собраны координаты практически всех основных волонтеров. Заходите, выбирайте удобный вам способ и помогайте.
11. Даже враг признает силу нашей армии
Откройте любое российское СМИ. Почитайте любую группу рашистов в социальных сетях. Везде только и криков об иностранных наемниках, поставках вооружения от стран НАТО, присутствии военных инструкторов и наемников из частных военных компаний.
Нашим врагам просто стыдно признать, что их планомерно, спокойно побеждает Армия Украины. Хотя наша страна обороняет территорию и имеет право привлекать иностранную военную помощь, все прекрасно знают – АТО проводится без иностранцев. Это наши Воины Света побеждают террористов, поддерживаемых могущественной нефтяной империей.
[b]З ІНЕТУ. АВТОР НЕВІДОМИЙ[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517137
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 16.08.2014
[b][i]СТАТТЯ З ІНЕТУ[/i][/b]
[b]Что у Путина на уме, то у Жириновского на языке.[/b]
Самый известный сумасшедший российского политикума давно уже выполняет роль грозного шута при царе. Очень удобная схема – то, что президенту нельзя говорить из соображений дипломатии, одиозный лидер фракции в Госдуме может выдавать без всяких ограничений.
Конечно, чушь лучше нести бережно, чтобы не расплескать. Чушь хороша, когда она полная. Но широта русской души требует размаха – вот и получается Жириновский. В принципе, такой шумный и скандальный соратник всегда был очень удобен Путину. Излагал, что требуется, пугал, нес полную ерунду. На его фоне Владимир Владимирович выглядел умеренным и разумным человеком. Но лучше с умным потерять, чем с дураком найти. В последние дни шут оказал царю медвежью услугу. И очень пригодился Украине.
На днях «сын русской и юриста» Жириновский сделал целый ряд громких заявлений. Хотя, лучше сказать не сделал, а именно наделал. Он рассказал, что Путин может начать третью мировую войну, и если Европа не изменит свою политику в отношении Украины, то она может быть сожжена. "Судьба прибалтийских государств и Польши уже определена. Они будут стерты с лица земли. Ничего там не останется", - сказал Жириновский в эфире "Россия-24".
Естественно, польский МИД не мог игнорировать подобные высказывания и пригласил посла России для пояснений. Какими были эти пояснения, можно представить, но дело совершенно не в них. Жириновский оказал услугу Украине. Он фактически от имени России озвучил то, что украинские политики пытаются донести до коллег из ЕС уже несколько месяцев. Балансируя на грани экономической катастрофы, Россия не способна развиваться в созидательном ключе. Падение уровня жизни, дефицит бюджета и пустые полки магазинов представляют куда большую угрозу правящему в Кремле режиму, чем любая внешняя угроза. Именно эта ситуация диктует логику действий.
Чтобы отвлечь собственный народ от экономических проблем Путин будет играть на эмоциях по привычной схеме – «всюду враги, русских обижают, Крымнаш и наваляемпиндосам». При чем тут харчи, когда весь мир против России? Сожрать Крым и Донбасс в этой ситуации мало. И даже Украины Путину мало. Он будет воевать, пока не свернет себе шею, потому что результаты его правления уже не позволяют жить в мире и сохранить власть – свои же снесут. Так что будет воевать.
Шею себе он безусловно свернет. Вопрос только – какой ценой и за какое время. Страны Балтии, Польша, Молдова… а может и до Берлина? А что – «Непосрамимдедов» тоже раскрученный мем. Вот и выходит, что дешевле и лучше для всех будет остановить его еще в Донбассе. Общими усилиями. А Жириновскому скажем спасибо за предупреждение. Дай Бог ему здоровья, хорошего врача, палату с видом на сад и санитаров без склонности к садизму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517401
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Красная река,
почти черный лес
на дальнем берегу
и за ним
полуприкрытый оранжевый зрачек
Солнца.
А на ближнем берегу,
на золотом песке
сплетаются влюбленные.
И ночь бесстыдница
не торопится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517363
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Война за мир решила воевать,
А город Глупов выбился в столицы,
Как горько слышать на прощанье "мать",
И укрывать шинелью ягодицы.
Украинский чахоточный паэт,
Как незабвенный Овощ отчебучил,
Несет в Россию просвещенья свет,
чинуш попутно превращая в чучел.
В степи крыжовник вовсе не растет,
А кот ученый варит ширку в цирке,
И в нашем веке Мастер - идиот,
Он словно бублик исчезает в дырке...
Ступая слово в слово вслед за ним,
В накал страстей, что измеряют в вольтах,
Я говорю, и сизый речи дым,
Неволит слух в преддверии дефолта.
---------------------------------------
По мотивам:
А.С.Пушкин "Руслан и Людмила"
Л.Н.Толстой "Война и мир"
Н.В.Гоголь "Шинель"
Ф.М.Достоевский "Идиот"
М.Е.Салтыков-Щедрин "История одного города"
А.М.Горький "Мать"
А.П.Чехов "Крыжовник", "Степь"
М.А.Булгаков "Мастер и Маргарита"
В.Ф Янукович "Речь в Ялте"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517413
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Городские руины, умерших трамваев тела,
в восхитительном небе глаза неусыпные дрона.
Здесь и Смерть, лишь бродячая нищенка дядюшки Зла,
а Добро, как и Жизнь - вне закона.
Брат большой и великий не чает разбухшей души,
а солдаты его наигравшись в войнушку бухают,
расцветают на клумбах амброзия и калаши.
И немеет эпоха глухая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517215
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 16.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2014
Приливная волна многословия
вынесла стихотворение
на рифы рифм.
От многочисленных пробоин
оно дало течь и затонуло
в пучине графоманства.
Теперь я живу на необитаемом острове,
а сундук, служащий мне и столом, и постелью,
набит верлибрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515346
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Мы самые-самые!
И потому не самых-самых
не любим.
А если не самые-самые
не любят нас,
то мы их ненавидим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515989
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Ты хотела меня
и я хотел тебя.
Но мы говорили о погоде,
о ценах и об агрессии,
о Пастернаке и о Тарковском,
ты - о твоем коте, я - о моей собаке,
ты - о муже, я - о жене,
ты - о верности, я - о духовности...
Так мы стали заложниками
порядочности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516503
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Похоже мне перекрыли доступ на сайт Литсовет.ру
Но ведь это же страх! Иначе и не назовешь подобный поступок.
У них, у литераторов кончились слова и доводы.
В таких случаях девушка молча отдается мужчине,
а "литературный" сайт закрывает свои двери от беспомощности.
М не очень не хотелось спорить.
А н, нет! Не заключать же мир?
К огда вас продолжают троллить,
О т злобы потерявший ум, вампир.
Ш утливой фразой нетипичной
С трасть эту следует унять.
Т акой совет вполне приличный…
Е го не стоит забывать.
Р адушно принимать всю ругань.
В ответ молчать, лишь поминая «мать»,
А яростный пузырик мыльный, пусть лопнет, коль не хочет вас понять.
Кстати, это акростих. И первые буквы говорят о той, кто там всем
заправляет. Звать эту с... МАКОШЬ. Впрочем есть и другие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516355
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
Страна в огне.
Там рвут «кордоны».
И тучей накрывает «град».
Из-за границы эшелоны
С оружьем посылает «брат».
Калечит и людей, и судьбы.
Наёмников – не перечесть.
А кто-то «растопырил губы»,
Забыл и мужество, и честь.
Совсем-совсем не хочет ДУМАТЬ.
Твердит, что нам угрозой США.
Надеется, что «ваша раша»
Рублём одарит не спеша…
Страны устои - на ночь глядя -
Сдаёт врагу за медный грош.
Зовёт «Приди, российский дядя!
Так сладко песенки поёшь!»
Уже Европа вся восстала!
И санкций разных уж не счесть!
Но подчинённые вассалы
Моей стране готовят месть.
То мост случайно подрывают,
То в душу плюнут не спеша.
Тот воет. Этот подвывает…
В них пророссийская душа.
В них лепет - вроде полоумных,
В них вместо глаз – одни рубли.
Когда-то разучились ДУМАТЬ.
И больше, в общем, не смогли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515713
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Лоредана…
Незнана таїна…
Бо волосся гінке
Розмаяне…
Бо чарівні
Яскраві очі.
Губи пристрасно
Щось шепочуть…
Наче музика -
Звуки імені…
Диво-квіти
Під ноги
Кину їй!
Усміхайся, зваблива панна!
Бо народжена
Бути
Коханою…
Відповідь чарівної незнайомки...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510311
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510199
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 05.08.2014
«Яка різниця між реальністю та вигадкою?
Вигадка має сенс!»
(Том Кленсі)
Дні мої світлі в синій сорочці:
Дарую вас туманному світанку.
Літо прийшло суничне
У мою осінь бересклетову:
З того часу черлені світанки
Кожного ранку полуничного*
Гасять голос дзвону старого храму
Чи то в сліпоті туману «минуле»,
Чи то в кислуватому присмаку
Недозрілих ягід радості**.
Пахне трава – як пахне тільки тут –
На вологих росяних луках Ерінн,
Де тиша тільки червневої ночі,
Коли птахи-поети сплять
У верховітті дерев буття.
Хтось одягнув сині шати неба
На ці зелені пагорби Керрі***,
Хтось поселив чорноту ночі
У кинутих замках Голуей****.
А я – сивобородий мандрівець
У сивому тумані «сьогодні»
Розчиняюсь…
Примітки:
* - колись в графстві Роскоммон колишній поштар Даніел Догерті вирощував дуже смачну полуницю. Казали, що цей сорт полуниць він сам створив, але це неправда. Це сорт «Джорней» - він привіз розсаду з Вірджинії у 1959 році.
** - а радість завжди кислувата на смак. Ейфорія не рахується – це інша пара кльошів. Я це зрозумів, коли в свій час після п’яти днів блукання в тайзі на Юконі ми раптом вийшли на селище індіанців. Давненько то було…
*** - до речі, в графстві Керрі в мене є хороший знайомий – Ронан МакНейлл. Крім того, що він хороший скрипаль, він ще знає на пам'ять купу давніх ірландських скел, в тому числі скелу «Руйнування дому Да Хока» («Togail Bruidne Da Choca»). Він живе в місті Дінгл на вулиці Ан Гарран. Колись він мав власну крамницю – що там тільки не продавалось, але і чудове віскі «Тірконелл». Це віскі з моєї маленької батьківщини – з Донеголу (Дун на нГаллу)…
**** - правильно все таки казати не «Голуей» і не «Голвей», а Галлів. Старих кинутих замків там багато, але є один особливий – замок Фіддон біля селища Туббер. Там місцеві жителі бачили привид О’Фіахраха Айдне – чесне слово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503082
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.08.2014
«Пиши в темноті,
Де живуть тільки тіні.
Від полярного сяйва
Не чекай осяяння…»
(Шеймас Гіні)
Діти старого Дубліна:
Я теж колись з вами босоногими
Жив у країнах ліхтарних
Жовтого світла містовечора,
У часи не дуже електричні,
Бавився в буття казкове,
Світ міряв провулками і під’їздами,
Двір між кам’яницями вікторіанськми
Бачив Галактикою поснулою,
Гадав, що завтра буде через тисячоліття,
Рік уявляв вічністю,
Цукерку мрією,
А дерев’яного паровозика
Таємницею таємниць і сенсом буття.
Всі люди здавались добрими,
Всі казки правдою,
Всі годинники таємничими,
А батьки вічними:
Бо думалось,
Що дитинство не закінчиться,
Бо до юності ще безодня часу,
А місто це просто колодязь,
Де люди звикли діставати відрами
Свої маленькі й великі радості.
Вулиці були затишними,
А коти мурчиками.
Де ж той клубок закотився,
З якого бабуся в’язала мені
Не светр – долю –
Ірландця дивакуватого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514326
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 03.08.2014
* * *
Я сам собі і Моцарт і Сальєрі.
Маєстро мертвий, музика жива.
Що сам відкрив, що тільки перевірив -
Хто відрізнить, того давно нема.
Ніхто не в силі - музика тече,
Коли Великдень відчиняє двері,
Приходить Бах. Він може, він мовчить,
Він сам собі і Моцарт і Сальєрі.
Виталий Пуханов
* * *
Я сам себе и Моцарт и Сальери.
Маэстро мертв, но музыка звучит, -
Что сотворил, что алгеброй поверил -
Уже никто не сможет различить.
Никто не сможет - музыка звучит,
Когда горят пасхальные свирели,
Приходит Бах. Он может, он молчит,
Он сам себе и Моцарт и Сальери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515186
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 03.08.2014
Давно я не писал про #Донбасс. Собралось инфы на хороший пост, думаю стоит поделиться. О том, как идут дела на фронте, хорошо информирует руководство#АТО, а вот о том, что творится в головах у простого народа попробую рассказать я.
Кто остался воевать
Местное ополчение практически полностью разбежалось. Наемники также бегут как тараканы. Воюют с нашими российские кадровые #военные и #казаки, которые на треть это спецы #ГРУ. Их задача не столько воевать, сколько рушить инфраструктуру. В боевые столкновения они вступают только при серьезном количественном преимуществе над нашими батальонами, если серьезного преимущества нет, то отступают. Это не значит, что наши там как на курорте. Воюют действительно здорово и красиво.
Есть шансы, что основная фаза войны закончится через несколько недель, если#Путин не выкинет какой-нибудь фортель. Но партизанская война может растянуться на долго. Возможно 2-3 года. Чтобы прекратить партизанское движение на Донбассе придется выселить оттуда всех местных, кто будет поддерживать эту нечисть. Нынешняя украинская элита не способна на такие меры, поэтому чтобы закончить войну на Донбассе, придется поменять и ее.
Курево
Один из самых главных факторов, приведших к фактическому поражению Луганды - отсутствие курева в оккупированных повстанцами и российскими боевиками городах. Украину там конечно не любят, но так чтобы ради войны с Украиной отказаться от курева - на такие подвиги там никак не готовы. Так что если в ваши планы входит поднятие восстания в какой-нибудь промзоне, помните, кроме оружия нужно много курева. #Гиркин похоже не учел этот факт, за что и будет повешен.
Вставай в 4 утра и жди карателей
Главное развлечение в селах – встать в 4 утра, сесть на завалинку и ждать карателей. Народ зашуган очень сильно. Очень удивляются, когда каратели вместо виселиц привозят сосиски. Армия Луганды, доберись она не дай Бог до#Киев'а и #Львов'а именно виселицы бы и поставила. А тут разрыв шаблона каратели с сосисками. Впрочем, не думайте, что это как-то снижает градус ненависти к Украине. Старая мудрость, про волка которого бесполезно кормить здесь действует и будет действовать безотказно.
Вопрос похлеще гамлетовского
- Ну почему они к нам лезут?
Имеются ввиду украинские войска. Этот вопрос в той или иной вариации, задают практически все.
- Мы не хотим #Украины!
- Не надо нас освобождать!
- Оставьте нас в покое! Мы не хотим в #Украину!
Аки малые дети они не понимают, почему украинская армия не разрешает на Донбассе деятельность террористических организаций. Не понимают потому что в головах сознание детей. И не просто детей, а детей умственно отсталых. Жестоко, но из песни слов не выкинешь. Главная проблема Донбасса в отсутствии элементарного житейского ума.
Нужно чтобы кто-то из руководства Украины объяснил этим людям, что украинская армия идет освобождать не их, а украинцев и украинские земли. Им также стоит объяснить, что на территории Украины нельзя строить Новороссии и бегать с автоматом Калашникова и с колорадской ленточкой на жопе. Такое поведение опасно для имущества и для жизни. Есть прекрасный город #Москва, езжайте туда и стройте.
Настроения людей
Сразу предупреждаю, что цифры никто не мерял, поэтому они сугубо условные, на мой субъективный взгляд. Тем более что Донбасс он все-таки разный.
Примерно процентов 30 – это этнические россияне, которым вообще все похер. Они готовы разрушить весь Донбасс лишь бы там не было Украины. Вычислить этнических россиян очень просто – они самые агрессивные, зомбированные и ненависть против Украины там просто дикая.
Приведу один пример. Я лично знаю одну малахольную, которая страшно ненавидит Украину. Ненависть такая, что она неистово ждет контратаку боевиков на #Лутугино. И это не смотря на то, что в Лутугино живет ее дочь и сестра. Представляете себя весь идиотизм этой тети, которой похер даже родная дочь и родная сестра. И таких там очень много. Если кто-то будет вам рассказывать, что народ там прозрел – не верьте. Ничего подобного и близко нет.
Движет ими только ненависть к Украине. Поэтому апеллировать к логике бесполезно. В идеале их надо оттуда отселять в Россию, потому что они и сами не живут и другим людям жизни не дадут.
Есть и другой контингент, который условно можно назвать обманутыми дурачками. Эти уже поняли, что их просто обманули и больше в Луганду они не хотят.
А вообще дам совет тем, кто парится о том, кто там что-то говорит или думает, или прикидывает проценты за Украину или против. Мой вам совет – забейте на них. Победитель войны – #Украина, а правила устанавливает победитель. Как скажем, так и будет. Кому не нравится – на выход с вещами.
Как понять этих людей
Очень просто – это типичные заробитчане. Главное колбаса, а #Родина на десятом месте. В 91-м году они предали Россию, потому что в Украине было больше колбасы. В 2014-м году они также предали Украину, потому что в России больше пенсия. Они будут предавать снова и снова. Такие граждане не нужны никому, даже Путину. И Украина будет полной дурочкой если снова пригреет этих гадюк на своей груди.
Многие украинцы недоумевают, почему не поступить просто: Не любишь страну – просто возьми и уедь из нее. Россия большая, места много, работы тоже хватает.
Но здесь не все так просто. На протяжении 20 лет, антиукраинская сволота вбивала в их головы тезис, что никакой Украины нет и Донбасс — это чисто русская земля, и они там хозяева, а украинцы там вообще никто.
И надо сказать, что Украина все эти 20 лет молчала и никак эти утверждения не опровергала. Власть на такую риторику чаще всего закрывала глаза. Что там расценивали как согласие. А теперь вот такой неожиданный поворот. 20 лет там правила бал нечисть, и Украина закрывала на это глаза, а теперь вошли войска.
Местный люмпен, который в массе своей мало чем отличается от киногероя Шарикова искренне верит, что Донбасс – это Россия, а не Украина. И переубедить их практически невозможно, да и не нужно.
Причина ненависти к Украине
Ненависть к Украине сеют на Донбассе этнические россияне. Хотя какие они россияне? Кацапье лапотное. Собственно, они ненавидят всех и везде. Силой присоединив к себе Кавказ – они ненавидят кавказцев и вопят лозунг Россия – только для русских. Умом их и правда не понять. Такой народ – ничего кроме ненависти в нем нет. Так получилось, что они живут в нашем доме и нас украинцев, законных хозяев этого дома ненавидят.
Неправильно пытаться с ними договариваться или пытаться их как-то задобрить. Они уже никогда не изменятся. Они будут и дальше сеять ненависть к Украине, ждать Путина, голосовать за антиукраинские партии и делать все возможные гадости для нашей страны.
Есть только один вариант решения этой проблемы – выселить это отродье из Украины. Сделать это не сложно. По своей сути – они все заробитчане. Если не будет работы, они уедут. В России работа есть – вот туда они и направятся.
Украине следует лишить всю эту публику гражданства, а лицам без гражданства не давать права на работу. Не имея работы они уедут в свою Россию и всем будет хорошо. И нам и им.
Конечно, будет много крика и соплей о нарушении прав человека. Но после того, что Россия устроила на Донбассе я уверен, весь цивилизованный мир будет счастлив если удастся развести две враждующие стороны по разным квартирам.
Уверен, что эта идея будет поддержана большинством украинцев. Дело осталось за малым – добиться от власти выполнения этого плана.
Алексей #Заводюк, специально для Политикум
[b]ВЗЯТО З КОНТАКТУ[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515055
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014
Вони стояли…
І слухали дощ.
І бАйдуже їм було
До цілого світу…
Чи щось збулось…
Чи може не відбулось…
На плечі оголенім
Чорним оксамитом
Волосся її виблискувало.
Струменів
Плаття шовк.
І в його дужих руках
Така тендітна,
Вона завмерла…
Подихом вітру
Краплі
Падали на піджак,
А він притискав її
Все міцніше.
Двоє і дощ.
Дівчина та юнак.
Розмова душ
В неймовірній тиші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512371
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 29.07.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2014
Я думал, что все люди одинаковы.
Меня убеждали, что не все.
Что есть евреи и арабы,
хохлы и кацапы,
янки и урки,
орки и турки,
тролли и боты,
богатые и бедные,
голубые и розовые,
белые, желтые и черные,
черно-белые и желто-черные
и все они очень разные.
Меня называли тупицей, дегенератом и дебилом.
Они даже готовы были убить меня,
дабы убедить.
Но я все равно думаю,
что все люди одинаковые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513593
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Драма - камешек мелкий и колкий, трагедия - гвоздь.
Жизнь по тропке под гору бежит и изрядно хромает.
Канет в глуби травы и замрет пока вызреет гроздь
Серебристых искринок вселенского черного мая.
Размещается смерть на просторах ничейной земли.
И вращается шар комариного грозного гула.
Корабли облаков океанских зарю разрезают вдали,
И звучит над планетой любовная ересь Катулла.
В этом вареве мутном струится горячечный бред
Языков вавилонских рассеянных ветром раздора,
И любовь золотится, из черни рождается свет,
И кровавая роза впивается в лапу Азора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511481
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Бреду по дну древнего океана.
Сосны смыкают лапы над моей головой.
Небо падает и падает,
и низко,
у самого мха
клубится,
будто
белый призрак прибоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511686
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Воздухом
светлеющим
густым, полынным до горечи
и фиалковым до сладости
дышать,
пока ангелы сворачивают ночное небо в рулон,
а сверчки немеют.
Но война...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511713
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Две коричневые пуговки.
Приглядевшись, я увидел в них
и добро, и надежду. и верность.
В них не было только осуждения,
хотя именно этого я
заслуживал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512021
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Мне, сущему мира в земной ипостаси
В ДЫВлении* вечном, вся правда видна.
Сколь спесь и гордыню ты скрыть не старайся,
Мирская - заядлая духа борьба.
Кто правы, кто левы? Где ложь и надежда?
Колотит умы в негараздах судьбы.
Умом не прожить без души сокровенной,
А с душами нужно по жизни дружить.
Всего лишь одно воплощенье осталось
И кончена будет земная стезя.
Ужель не задуматься сколько осталось
Прожить бездуховному, вспять воротя…
Материя, статки, пустая бравада,
Бездушное счастье, коль дух не силен.
Утратишь возможность, и в вечности канешь,
Жалеть будет поздно, проснись, коль умен!
* Состояние ДЫВ или дывление – естественное состояние медитации, как сейчас принято называть. На самом деле, это абсолютно нормальное, необходимое человеку состояние общения с Высшим, в котором приходят знания и видна личная земная дорога.
К сожалению, способность естественно входить в это состояние, почти полностью утраченная современными русскими людьми из-за разрушительного влияния шума и агрессивной информационной нагрузки, тяжело возрождается. Приходится идти через индийские знания.
А в Индию знание о медитации(дывлении) принесли наши предки.
Что ж, мы научились медитировать, теперь приходим к родному ДЫВлению. Просто, живем в этом состоянии, в полном расслаблении, в единении с Высшим. Все вокруг решается само собой. Через такого человека идет свет вокруг. В этом свете даже растения ведут себя иначе – плоды и цветы без удобрений, выздоравливают больные животные, люди приходят к духу своему, просыпаются, понимают, что они – Боги…
Единственным препятствием к такому состоянии, является Эго.
Дополнения.
Статья Казакова Виталия.
МЕДИтация и МЕДИцина имеют общий корень МЕДИА, что значит ЗРЕНИЕ.
Это словечко употребляют сейчас и в названиях СМРАДовских (СМРАД – Средства Массовой Рекламы Агитации и Дезинформации) суррогатов, как то: мультиМЕДИА, МЕДИАгрупп, МЕДИАфайл и так далее, что не очень соответствует корню МЕДИА, ибо суррогаты эти в основе имеют смысловое значение ВИДЕО. А ВИДеть и ЗРИть это далеко не одно и то же.
Видеть это значит смотреть, глядеть, окоёмить, а зрить значит созерцать, проникать в суть увиденного.
Как там у Пруткова: Зри в корень...
У нас даже поговорка есть: гляди в оба, а зри в три. Правда не многие знают её полностью, в прочем, как и Третьим Глазом (Интуиция) вЛАДеют далеко не все.
Так же не многие медитирующие знают, что показать им могут всё, что угодно, ибо ПОЛЕ МЫСЛЕННОЕ безгранично, и без умения РазЛичать можно попасть под влияние не очень светлых, и даже тёмных сил...
Это свойство используют в собственных интересах всевозможные учителя, так называемые Гуру, увлекая своих подопечных в необъятные просторы Поля Мысленного, а там уже, показав всевозможные ЧУДЕСА, можно и воздействие оказывать на учеников в соответствии с поставленными целями, которые не всегда являются благими.
А меж тем отличить ТЁМНЫХ от СВЕТЛЫХ очень просто.
Светлые, в отличие от тёмных ничего не навязывают, предоставляют Вам полное право выбора и ничего не требуют взамен – обмен энергиями и информацией происходит на абсолютно ДоброВольной ОсНове, причём это ВСЕГДА ВзаимоОбмен, и отдают Они Вам гораздо БОЛЬШЕ, чем получают от Вас.
Темные обычно требуют от Вас безусловного и бездоказательного принятия чего либо, причём называют это словом ВеРа, а это тоже есть обман, ибо есть действие в обход Вашего СоЗнания.
ВеРа значит Ве – Ведать, то есть Знать и вЛАДеть, Ра – Сияние, Свет, Основа Мироздания. Посему Светлые всегда охотно и подробно объясняют суть происходящего, помогают Вам в оСоЗнании, то есть поступают по СоВести.
Мир Вам, Люди!
Живите по СоВести, находясь в СоЗнании!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512988
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
[i]Ляля Рубан.
Член гуртка «Пегасик» в період початку 60-х рр.
Поет. Автор поетичних збірок «Біла вишня», «Незраджена любов», «Сонце опівночі».[/i]
[b]Ляля Даниловна Рубан
Солнце в полночь
: Стихотворения / Ляля Рубан
103 с. 16 см
Киев Молодь 1982
1982[/b]
[i]Мама показала стару сторінку журналу "Радянська жінка". Шукав таку поетесу в інеті. І знайшов лише декілька віршів... Це було 1 рік тому... Сьогодні немає жодної згадки про людину, окрім отого видання СОЛНЦЕ В ПОЛНОЧЬ... Наче людини і не було...[/i]
[b]ЗНАЙОМТЕСЯ!!!
[/b]
*****
Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш? - запитує у мене, у серці давній запаливши біль.
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна. Але сьогодні я служу тобі.
Чого бажаєш? Забуття чи дива? Для тебе все, не гаючись, зроблю!
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога, як можеш дати щастя - дай йому!
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад?!
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ!
- А ревність?! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін!
- Яке це має значення для мене! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя!
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю!..
*****
Кожній людині потрібен дім.
Якщо не дім – то хоча б кімната,
Хоча б чотири стіни і німб
Вікна, та отвір дверей крилатий!
Бо жодна людина важкі почуття
Від зору сторонніх сховать не вміє.
Життя – це радість, робота, мрія.
Але ж і відчай – це теж життя!
Якщо існує насправді гріх,
Який спокутувать ми повинні,
То це – лише на очах у всіх
Страждання змученої людини.
Я впевнена в тому, що перший дім
Людина поставила лиш для того,
Щоб чорного настрою чорний дим
Не простягнувся далі порога.
Чуєте, серце нещасне знов
Плаче і стогне, і нудить світом!
Відчай – інтимніший за любов.
Дайте можливість його пережити!
*****
Шукаю слово – те, єдине,
Без котрого не проживу,
Питаю сонце, сніг, траву
І душу мучу щохвилини.
За суть його віддам життя.
О щастя, голуба омано!..
І тільки літери не в’януть, –
Серцебиття – словобуття!
На всіх вогнях себе палю,
Пірнаю в найтемнішу воду,
Бо слово,
котре я люблю, –
Це слово рідного народу.
*****
Сумісність душ –
це не сумісність форм,
Не єдність мрій,
не цілковита згода,
Сумісність душ –
це океанський шторм
І відчуття безмежної свободи!
Це біль –
високий, як гора Ельбрус,
Це радість –
молода, як перший промінь!
А я тебе образити боюсь
І все голублю посивілі скроні,
І промовляю завчені слова,
Мов на відвертість
вже не маю права…
Чому мене примушують лукавить
Тобою завойовані права?!
Допоможи в ці хвилі вечорові
Із серця позривати
мотлох штор!
У нас була лише сумісність крові,
Ми – донори…
Душі ж потрібен шторм!
*****
У весняні вечірні години
Гарно мріять мені про майбутнє.
Вийдеш в поле, душа України –
Наче пісня, повік незабутня.
І якась доброта незвичайна
З тої пісні вливається в груди,
Й відкривається вперше, як тайна, –
Лиш у щасті щаслИвіють люди.
Я дивлюсь то на зорі сріблясті,
То на рідне засіяне поле…
Ностальгія – це туга за щастям,
Тим, яке не минає ніколи…
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511399
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 22.07.2014
У пламенной любви, как у звезды,
Нет срока, есть лишь миг,
Чтобы сгореть, упасть мгновенно
И этим доказать,все временно, все тленно.
*********************
Дежурных фраз пустой набор?
Фальшивый макияж и что же?
Дрова сырые брось в костер, повалит дым,
С огнем любви, случится тоже.
***********************
Прощенья не к чему, любовь нужна,
Которая сочтет ошибки и проступки.
И вынесет вердикт она, одна,
Как дальше жить им, вместе иль в разлуке.
***********************
Но почему она несбыточна, Мечта?
Возможно, не хотим? Быть может, нам мешают?
Увы, все просто, мы спешим,
А думать впопыхах мозги не позволяют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512727
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2014
Простите.Я давно Вам не писала.
Что рассказать?Да,я еще люблю.
Я просто Вас сто тысяч лет искала.
А Вы ушли.А я...Я Вас ищу...
Простите.Разучилась снова плакать.
Стихи пишу с тех букв,что ветер дал.
Он просто превращал дождь в грязь и слякоть,
И мне такой словарь он предлагал.
Читать?Читали.Глупость,холод,скука.
И солнцем иссушили и сожгли.
А Вы мне протяните свою руку.
Вы просто полюбить меня б смогли?
Простите.Я давно Вам не писала.
Вы встретили меня на том мосту...
Вы помните?Там нищенка стояла.
И платье мое рваное в снегу...
Вы бросили монетки две.Как кошке...
Купить бы себе хлеба и воды.
Но я хотела дом...И чтоб немножко
Увидеть в нем хотя б...Ваши следы...
Простите...Что я так о Вас мечтала...
Хотела дом купить...И старый плед...
Я бы Вас очень нежно укрывала.
И чтоб зашел какой-нибудь сосед...
Чтоб посмотрел.Завидовал.
-Красотка...
Мила...Умна...Ну как Вам повезло!..
На том мосту мне спать...Вот эта лодка...
Посплю еще...Да как здесь хорошо...
Простите...Что я столько намечтала...
Вот Вы...Сейчас...Узнаете меня...
Который день я на мосту стояла...
Который месяц...Верить я могла...
Простите...Я пишу...Я научилась...
Вот буква Л...Вот Ю...Вот Б...Смогла...
Моя ладонь в грязи...Но я крестилась...
Пусть на мосту...И пусть совсем ничья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512497
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
міста оперюються
переливаючись у сон не царство
перехід ної форми
де кожен довершений у своїх маневрах
та по при при належність до класу не здатен літати
тягар подовження 20-21 хребця
наділяє здатністю плазувати
ми ви мрем так і не навчившись левітувати
нас затягнуть потоки у круговерть вихору переміщень
будем
переплітатись
поглинати хвости
злущувати шкіру
пл ями на сон ці
о падати лускою
на замерзлі по
віки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512516
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014
Что ж, для мужчин война и драки,
И бой за место под Луной,
Напоры бешенной атаки...
Все предначертано Судьбой.
Желанье громко хлопнуть дверью,
Ведь есть еще азарт, МЕЧТА.
Согласно древнему поверью
ЛЮБОВЬ, желанна, не война.
Война не двигатель прогресса!
Не верь всему, что говорят,
Бессилью немощных от стресса,
И тем, кто жалобно скулят.
А верь лишь яростным желаньям,
Признаньям, что стучат в виски,
И милым, тихими покаяньям,
И так, до гробовой доски.
Не стоит за Судьбу бояться.
Молчать, молиться, трепетать.
Уж, лучше просто рассмеяться.
И на дуэль весь мир позвать.
Конец, к нему уж не придраться,
Вдруг, от укола шпаги пасть.
Сталь, словно в масло, входит в сердце...
Да, не везет пошел не в масть.
Последний час на свете этом,
Но сочиняешь каламбур.
Весельчаком прожил, поэтом,
И, вот, глаза закрыл... уснул.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511355
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
«Вчений не може не бути твердим і рішучим,
бо ноша його важка, а шлях далекий.
Ношею в нього людяність – чи це тягар?
Завершує шлях, лише помираючи – чи це не далечінь?»
(Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)
Холодний осінній вітер
Обривав черлені листя кленів,
Холодний осінній вітер
Нагадував всім
Про чистоту помислів.
Як порожньо стало
У його розкошах!
Гори й ліси царства Лу
Втратили своє золото –
Золото листя жовтня.
Навіть гора Тай Шань
Не приймає нині жертву –
Бичка з крутими рогами,
Що давно для офіри знайдений.
Навіть гора Тай Шань
Відкрита нині Небу
Високому і порожньому,
Чистому і глибокому.
І вчитель (зажурена посмішка)
На учнів задуманих глянувши,
Лише одного (найкращого)
В їх юрбі не помітивши
Сказав чи то учням
Чи то осінньому вітру:
«Яка гідна людина Люй!
Живе на вбогій вулиці,
Де одні жебраки мешкають,
Вдовольняється жменькою рису
Та глеком води.
Інші не витримують таких труднощів.
Та він не зраджує цим радощам.
Яка гідна й достойна
Людина Люй!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511238
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
Во времена военной смуты
В период Духовного безверия
В тот час когда фасад занЯли баламуты
Лишь "настоящее" во всём достойно моего доверия
Я слышу как поёт Душа астральной каратистки
Как падают в сознание жемчужины её ударов
А демоны проводят черные "зачистки"
Она как ниндзя ускользает от лучей радаров
И белым творчеством вооружает рать славян
Круша пессимистический душевный плен
Летает знаками по золотым полям
И подымает Духом сломленных с колен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510910
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 13.07.2014
«Полум’ярем горю між вас храмовики
Пророкуватимем разом як хоч магістре…»
(Гійом Аполлінер)
Я теж язики полум’я
Здіймав як вітрила
Над кораблем своєї душі
(З тобою, старий магістре!)
Я теж знемагав від спраги
В камінній землі прочан,
Серед піску, що тікає з рук
(Як час). Я теж
Був серед монахів, що замість хреста
Прикладали до вуст руків’я меча
І слухали шум хвиль Кіприди
Зрікаючись радощів буденності,
Шукаючі обрій і слід корабля на воді.
Я теж снив Безансоном –
Уривками спогадів, перерваних
Дзвоном щитів залізних блукальців.
І на площі в Парижі
Посилав крізь дим прокляття
Сребролюбим мантійоносцям
І здіймався з гарячим повітрям
У височінь Ніщо.
Я теж вогняне вітрило
Порівнював з тим –
Конопляним, шматованим вітром,
Що несло нас – позначених знаками
До Землі Святої.
Але розчинившись в небі,
Ставши жменею попелу,
Збирав потім мозолястими руками
З вільними каменярами
Важкі сірі брили
Для злету у височінь
Ґотичної вежі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510185
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
У звуков музыки, как будто нет и смысла.
Ла-ла, Ла-ла, Трень, Бум, Бам, Бах
Мелодия то медленна, то быстра,
А в результате смех иль страх.
Порою слух пронзает вопль страстный...
Кларнет замолк... Ударил барабан,
Извергнув из пучины вопль ужасный,
Порыв души, узнавшей про обман.
Иль ручейком, вдруг, зажурчит надежда
И пенье скрипки превозможет боль…
Как здесь нам не увидеть леса,
За кроной чувств, нависших над тобой?
Покой и буря, радость и волненья…
Капель и дождь, шум волн, раскат грозы
Неужто только звуки, ощущенья,
А тема не понятна для души?
Так и стихи, сюжета нет – звучанье
Переплетение мотивов, слов.
И радость, сожаленье, состраданье
Все чувствуем, переживаем вновь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510135
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Предковічна ріка Ло
Несе свої води на Схід
До тьмяної затоки Бо Хай,
До східного моря Дун Хай
Де острів безсмертя Пен Лай
Дарує нам істинний Шлях!
На берегах ріки Ло
Мислив про вічне Вень Ван
Зустрів фею ріки,
Співав з нею пісню про Небо,
Про таємничий місяць
Де веселий вухань Юе Ту
Товче в ступі зілля.
Фея ріки Ло!
Тобі лунають пісні
Старого співця Су Дун По,
Тобі дарую квітучу гілку
Священної сливи Мей –
Кидаю в потік бурхливий
Дарунок поета безсмертним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509970
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 09.07.2014
«У варварів з імператором гірше,
ніж в Серединному царстві без нього…»
(Кун Фу Цю Цзи)
Давні легенди
Нам розказали
Про дивне царство Е.
Царство холодних рік,
Царство землі студеної,
Царство північних варварів,
Царство вітрів і риб.
Там на царстві
На його золотому троні
Сидить жорстокий карлик,
Що всім війною погрожує,
Що закони гуманності
Давно свавільно порушив.
Але розгніване Небо
Вже дивиться оком сердитим
На його бліде обличчя,
На його лисий череп,
Давно вже сердите Небо
Свій гнів збирає у жменю
І колись кине
До його чорного трону
Цього правителя варварів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509748
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014
«Настає пора,
Коли зірка Да Хо все нижче…»
(Лі Бо)
В’яне епоха, квіти відходять в ніщо,
Стає минулим весна кольорів і літо,
Велику ріку перетинає жовтий дракон,
Між сторінками пожовклими «Весни і осені»
Вчителя вічності та ритуалу забутого
Побачив суху квітку пу-гун-ін,
Зрозумів, що нині епоха Великої Осені,
Епоха Занепаду
Прийшла в край весни дочасно,
Прийшла в країну квітів,
На землю ніжного лотоса.
Принесу я офіру вином рисовим
Синім, як наші мрії,
Семи Зіркам Неба.
Збудую великий човен
Кольору темної яшми
І відпливу від берега
Цієї дочасної осені,
І попливу на пошуки
Квітучого білого лотоса
До берегів далеких
Вічновесняного царства У.
Над баштами Тай Юані
Сходить (як завше) Сонце,
Я дочекаюсь, як західний вітер
Відкриє нарешті ворота,
І зацвітуть сто квітів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509550
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 08.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2014
Осенний парк с желтеющей листвою
Дорожек нити, слякоть, листьев дрожь.
Без шляпы незнакомец с бородою…
Наверно, бомж, с бродягой больно схож.
И вдруг, поклон и тень улыбки
Скользнула по лицу. В глазах вопрос,
Хоть на ответ надежды очень зыбки,
Но он стоит, как будто в землю врос.
Тяжелый вздох: «Иное нынче время,
Профессор, словно, пугало в саду.
А званье, что? Оно смешное бремя.
Вот, на работу... сторожем иду.
Не ведал прежде дней я скучных, нудных,
На кафедру всходил, как на помост.
Зал умолкал. Все ждали лекций чудных.
О тайнах мирозданья, Солнца, звезд.
Слова лились, что в водопадах бурных,
То тихим ручейком журчали, вдруг,
И дамы млели, как от слов амурных
От мыслей, что высказывал я вслух.
М-да, осень - не «очей очарованье».
Тоскливая пора… Оно верней.
Забвение... Расплата за мечтанья…
Подумали, что бомж? Что ж, вам видней».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509101
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 04.07.2014
"Революция – это приз «Худшему из клиентов»,
который народ преподносит власти".
Максимы от Михаила Брука.
Мало радости в царских покоях.
Блеск фальшивых зеркал, позолот
Утопает в смердящих помоях,
Тех интриг, что есть власти оплот.
Шаркунов на скользящем паркете
Нескончаем поток-хоровод,
От улыбок в неоновом свете
Лишь прохладой могилы несет.
Здесь решаются судьбы людские,
Восседает безумный царек,
Что ему все заботы мирские,
Ныне он всемогущий, как Бог.
Пожелает, отнимет свободу
И в тюрьме проведешь целый век.
Он свою так лелеет особу,
Будто в мире один человек.
Фейерверки, спортивная слава,
Для него звук совсем не пустой.
Взбунтовалась под боком держава,
Что ж, расчет с нею будет простой.
Человечки в заляпанных хаки
Померещатся, как с бодуна.
У них много оружия… Знаки…
Скромность, знаете ли, тоже нужна.
Так учтивы, настойчивы, бравы,
Что отдаться им право не грех.
Ведь мутантик когтистый, двуглавый,
Обещающает богатство, успех…
Правда, царь их, помазанник Божий,
У которого сносит башку,
Позабыл про обычай придворный,
Апоплексию поутру.
Да, к чему все это заметил?
И зачем мой мечтательный стих?
Ну, конечно ж, чтоб люди сумели
Различить, кто нормальный, кто псих.
И увидев с экрана те морды,
Что несут несусветную гнусь,
Мол, «фашистов», «бандеровцев», орды
Покусились на бедную Русь.
Отключив тут же эту заразу,
Поражающую телеэфир,
Зададутся вопросами сразу:
Кто и где этот бред сочинил?
А подумав, решат: в кабинетах,
В затхлом воздухе царских дворцов,
Появилась сия Spirochaetale,
Порожденье продажных «умов».
*Spirochaetale - латынь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509176
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
«МиниМЫСЛИ».
Человек не способен идти наперекор желаниям. И коли «СОВЕСТЬ» велит обманывать, то он врет и мошенничает. Не верьте, будто обстоятельства заставляют лгать и нарушать обещания. Ни один фрукт не упадет с дерева, если не созрел или его не подточил червь. Так и люди, наливаясь сладким соком низменных страстей, привлекают вредных паразитов, довершающих их полное разложение…
ПРАВДА скучна. Много ли от нее пользы, кроме неприятностей? Кому нужны разоблаченные кумиры? Болезненному самолюбию? И только…
ЧЕСТНОСТЬ, ПРИНЦИПИАЛЬНОСТЬ, НЕПОДКУПНОСТЬ - обратные стороны ГРЕХА. Немного тепла, внимания, участия… И они расцветают цветами порочных фантазий. Насыщая жизнь ароматами соблазнов. Низвергаются плодами «запретных» наслаждений...
ИСТИНЫ - всего лишь призрачные насекомые. Они жалят, кусают, напоминая надоедливых мух, слепней, комаров, способных отравить существование добропорядочного человека. Потому, оказавшись в Райском Саду Благих Намерений, отмахнитесь от зудящих над головою «вампиров» и наедайтесь до отвала сочными плодами спелой лжи...
«МиниНАБРОСКИ».
«ПЕНЕК С УШАМИ». От остальных человеков-пней отличается только наличием этих отростков. Невезуч. Именно потому, что их (уши) могут надрать, а то и оторвать вовсе. Но, лишившись последнего сходства с людьми, обретает счастье. Теперь он неуязвим и может гадить безнаказанно.
«ДОН МЕРЗАВЕЦ». Вредное, глумливое существо, насмешливо взирающее на мир? Ленивое и избалованное, способное изгадить одним словцом лучшие чувства. Подавить неприличным жестом зарождающееся сострадание.
Скотинка с усиками-ниточками и омерзительной бородкой клинышком. Тасующая моральные устои, словно колоду карт. Превращающая ЖИЗНЬ в Буффонаду.
Паяц, клоун, готовый плясать на крышке гроба, дабы соблазнить красавицу вдову, в главный день ее жизни. День ВАШИХ похорон.
«ХРЕСТОМАТИЙНЫЙ НЕГОДЯЙ». Серьезный взгляд плохо сочетается с бегающими глазками. Очки и отутюженный костюм не придают солидности. Дрожащие похмельем пальцы всегда попадают в цель, находя чужие ошибки.
Он видит ваши недостатки потому, что сам обладает еще большими.
Учтив до отчаянья. Он льстит вам в лицо с не меньшей уверенностью, чем гадит за вашей спиной.
Он держит в секрете то, что ел на завтрак. Инстинкт самосохранения заставляет из всего делать тайну, запирать на ключ кабинет, засиживаться в туалете, выуживая чужие секреты.
Каждое оброненное им слово - платок Яго, подброшенный доверчивому мавру, «Вершителю» вашей судьбы.
«МЕЛКИЙ ПАКОСТНИК». Жизнь - скучна. Правила хорошего тона - омерзительны. Лишь мелкие гадости ближнему способны придать ей вкус и восстановить консенсус.
Пакости придумывают в младенчестве. Безнаказанность и совершенство достигаются чуть позже.
Взрослому человеку уже нет нужды мочиться в собственные штаны, зато посадить в лужу товарища - святое дело. Была бы лужа.
Эксперименты с кошкой просты и доступны в любом возрасте. Хвост всегда хвост. Увы, не исключены и неожиданности. Кисточка на конце иногда принадлежит льву…
Но главное, Мечты Сбываются…
… и то, что раньше дети писАли на заборах, теперь можно опубликовать в Интернете.
«ХАНЖА». Шуток и намеков – не терпит. Обожает подавать пример трудолюбия, серьезности, благовоспитанности. Форму предпочитает содержанию. Гонит все, что не может унизить. Чужой ум и способности не переносит.
Он - бомонд ПОРОКА, а потому свято блюдет условности на торжествах, именуемых ЗВЕЗДНЫМ ЧАСОМ. ЧАСОМ ТРИУМФА, когда открывается беспрепятственный путь в ЧИСТИЛИЩЕ, «Салон Красоты», придающий его Лицемерию еще больший лоск НЕСОВЕРШЕНСТВА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507897
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
ВЫ? ВЫ не похожи на любую.
Вы, слово чувствуя, играя,
Способны стать Судьбой и Песней…
Сирен, что душу забирают.
В свои объятиях, как в теснинах
Расплющить сердце и дыханье.
И утащить в Аид бездонный
Пообещав кусочек Рая.
Вольно же Вам винить мужчину.
Что скачет козликом по травке.
Да,он беспечен, глуп и прыток,
Но безобиден, хоть и гадок.
Вам интересно, что он хочет?
Оставьте! Это уж не тайна.
Мужчина – муха в паутине.
Какие могут быть желанья?
Вот галерея томных взглядов,
Призывных стонов и отчаянья
Да, да тот самый сладкий соус,
Не обходимый для венчанья.
За что винить нас бедных, скромных?
За то, что есть на свете дамы?
Увы, мы любим вас… без счета.
А вы устраиваете драмы.
* * * * *
О,Сердце! Сердце! Что с ним делать?
Любовь? Иного чувства я не знаю.
Все остальное просто мелочь.
А обвиненья отметаю.
Ну, есть грешки, и в том причины
Для шума я не вижу право.
Журить меня - пустое дело
Упреков, слез не понимаю.
Ведь, чтоб дышать, нам нужен воздух.
А, чтоб любить, нужны нам дамы.
Единым вздохом жить не сможешь.
А чувствам чужды мелодрамы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506129
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Бруком фігурно,
погляд ймовірно,
звуки натхненно,
дуже мінорно,
люди попарно,
квіти, ліхтарно,
крапля ажурно,
руки покірно,
сакура, гарно,
як неповторно,
подихом вільно,
губами ніжно,
та неодмінно,
тільки повільно…
на вірш Лоредани
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533042
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505926
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Ложь прорастает
и колосится.
Поле лжи, и за полем - поле.
Вдоль дороги на обочине -
правда
репейником...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505601
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Транспорт был дорогами убитый
И так долго ждать его пришлось…
Дребезжал, как старое корыто,
Но местечко, все-таки, нашлось.
Я устала в этот день на диво
И нигде не ладилось ни в чем.
- Вы, мадам, изысканно-красивы, -
Вдруг сказал мне кто-то за плечом.
- Не смотря на прожитые годы,
Вы вошли, и в сердце грянул гром!
Вы – восьмое чудо у природы,
Даже с этой сумкой и ведром!
Выпил я на отдыхе немного –
Не посмел бы обратиться к Вам:
С виду, Вы такая недотрога,
Гордая и строгая мадам!
Вы светлы, чисты и благородны,
Несмотря на этот антураж,
И к лицу так здОрово подходит
Ваш дорожный, легкий макияж.
Ваша шляпка, ситцевое платье –
Просто восхитительный наряд!
И теперь согласен все отдать я
За улыбку Вашу и за взгляд.
Я, мадам, заметил, между прочим,
Вы молчите, а ведь я хотел
И старался, знайте, очень-очень
Вас отвлечь от Ваших грустных дел.
Вот, Вы улыбнулись и признаюсь.
Я, как будто, встретился с мечтой…
Здесь я выхожу, а Вам желаю:
Оставайтесь навсегда такой!
И хотя мы незнакомы были,
Говорил он, в общем, пустяки,
Но домой летела, как на крыльях!
Хорошо, что есть Вы – Мужики!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505539
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Умри, немытая Рассея,
На фоне бройлерных цыплят,
Весь мир сказал: «Ты - не мессия»,
Из клюва брызжет струйкой яд.
Ты унаследовала царский,
Кровью политый, чахлый трон,
Людей гнобишъ рукою барской,
В церьквях звонят - могильный звон…
Ты возвела царька в ранг Бога!
Сама не ведая того,
Тебе так нравится, убогой,
Когда в ушах торчит дерьмо!
Когда тебя нагнули раком,
Заставили кричать –УРА,
Ты гордо машешь красным флагом,
Свой труп несешь к ногам царя…
Крым ваш, Обама – пепел, - хаос?
Союз имперский пал давно!
И лишь гранитный Ленин – фаллос,
Как черно – белое кино….
Умри немытая Россия!
На фоне путинских огней,
Мне жаль, ты больше не мессия,
Ты страх, и горечь всех потерь.
рис. Юрия Журавля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505486
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Любовь – не идеологическая нагрузка к репродукционному процессу. Кто не осознал. Тот не испытал.
Собаки, между прочим, давно уловили различие. Лишь человек, парвеню природы, продолжает блуждать в потемках. Людям свойственна неразборчивость в своих привязанностях. А недоразвитый мозг высокоорганизованных приматов лишь поддерживает в них заблуждение…
Пробуждение маленькой сучки, по имени Ора (Рыжее Солнце в переводе с древнего языка каких-то индейцев), как и восход ее могущественной родственницы, дарящей свет миру, сопровождалось трелями птиц и легким дуновением ветерка (грубое слово «сучка» для красновато–желтого двухмесячного существа придумали те же выскочки, HOMO SAPIENSы).
С темнотой исчезли зловещие, пугающие малышку, тени. А вместо холодной, равнодушной Луны на нее ласково смотрел бородатый мужчина, нежно прижавший щенка к груди.
«Я полюбила! - воскликнула она на собачьем языке и радостно залаяла на неуклюжего хозяина.- Гав-в, Гав-в-в!»
Громила не выглядел философом. От того лучше разбирался в интонациях и взглядах разумных существ. Он легко уловил их смысл. Ведь быть любимым легко и приятно.
Ора ловко выскользнула из объятий и оказалась в диких зарослях. Сухая трава непривычно колола нежные лапки. Противный запах, оставленный кошками, заставлял чихать и морщиться. Но мелкие неприятности уносились прочь, стоило ощутить прикосновение знакомой руки, к непокорной шерстке.
Неведомый мир пробудил в щенке безумную радость. Зрение, слух, обоняние улавливали каждый оттенок…
Говорят, собаки дальтоники. Не спорю. Но, кто более способен понять игру черно-белых красок, пробужденную тончайшими переливами звуков и неуловимых ароматов? Симфонию жизни, недоступную людям.
Волшебное видение не завладевало Орой без остатка. Она то и дело с обожанием посматривала на спутника и пискливым рычанием отгоняла навязчивых соплеменников от обретенного Счастья.
«Ну, и пара! - слышались завистливые возгласы обитателей двора. – Мяу-мяу! Кар-Кар! Фьюти-фью!» Длинноносые удоды с деланным безразличием тыкали в землю изогнутыми клювами, время от времени бросая дерзкие взгляды в сторону влюбленных.
Идиллия продолжалась изо дня в день, из месяца в месяц. Щенок рос. И, два года спустя, превратился в ловкое, сильное создание, напоминавшее волчицу. Только рыжий окрас отличал Ору от вольнолюбивых принцесс леса. Только возрастающая привязанность и верность другу роднили с собачьим родом.
Недолгое отсутствие хозяина вызывало у нее черную меланхолию. Но, часы разлуки скрашивали сны. Вряд ли надо объяснять, кого она видела в них.
Его появление сопровождали бурные сцены. Упреки, жалобы, признания… Тоскливый лай, и протяжный вой оглашали дом, но за ними следовало примирение. Бородатый идол, вылизанный с головы до ног, брал подружку на поводок, отправляясь с ней туда, куда стремятся все счастливые пары. На Край Света.
Вы думаете Земля круглая? Возможно. Но край у нее все-таки есть. В тех местах он находился в дюнах. Здесь водились зайцы, лисицы, антилопы. И Ора, не чуя ног, преследовала их. Не затем, чтобы поймать. Просто, радость не давала стоять на месте.
Иногда, песчаные холмы прерывались обрывом, и погоня превращалась в полет. Распластавшиеся бегуны на миг взмывали в воздух, заставляя заходящее Солнце краснеть от возмущения. Ведь в небе появлялась ее Рыжая соперница.
Затем на землю опускались сумерки. Наступала ночь… И в свете костра, можно было различить две застывшие фигуры, смотревшие на звезды.
Мужчина жаловался на жизнь и пил вино, не понимая, что у него есть все. Ора снисходительно выслушивала стенания и пыталась лизнуть друга в нос. Собаки точно знают, если держать его по ветру, все будет в порядке. Определить же направление воздуха, когда нос сухой, невозможно.
Случалось, в их дом заглядывали знакомые, побывавшие в Риме, Венеции, Нью-Йорке. «Удивительные города, - нудно вещали они, - каналы, небоскребы, колизеи… Надо обязательно увидеть!»
«Обязательно…» - соглашался хозяин и смотрел на Ору. Ора грустно молчала. Но он научился угадывать ее мысли.
«Твой отъезд, разобьет мое сердце, - говорили глаза подруги. - Колизеи, небоскребы, каналы… Конечно, интересно… А как же наши вечера в дюнах?»
Жизнь человека разнообразнее собачей. Поэтому люди до сих пор спорят о ее смысле, так и не ответив на вопрос: «Что же такое СЧАСТЬЕ?»
Вот и у хозяина возникли неотложные дела вдалеке от дома. Всего на полгода. И после долгих объяснений и обещаний он уехал.
Ора не осталась одна. Добрые родственники заботились о ней. Кормили, водили в дюны. Сообщали обо всех новостях, приходивших от любимого. Увы, радость исчезла. Песчаные холмы больше не вызывали учащенного биения сердца. Сердца, стучавшего теперь медленно и с перебоями…
Однажды дверь распахнулась. На пороге стоял ее ненаглядный друг. Наконец-то! Вернулся!!! И жизнь… снова потекла, как прежде. Почти, как прежде.
Перемены… Они казались едва заметными. Шерсть местами побелела. Прыжки и полет над дюнами, погоня за антилопами, лисицами, зайцами не выглядели столь впечатляющими. Ора чувствовала это, но изо всех сил старалась вернуть былую силу и ловкость. Собаки оптимисты.
Друг же продолжал жаловаться. А потому получал собачьи поцелуи в нос все чаще и чаще.
Они опять вместе. И каждый день, каждый вечер снова незабываемы... Только… только грусть, непонятная грусть все чаще овладевала Рыжим Солнцем.
Порой тревога охватывала ее, заставляя замереть на месте. Тревога, переходящая в непонятный страх, отнимающая силы. Ора неожиданно прекращала погоню, игры и пыталась понять: «Но почему, почему на душе так горько?»
Собакам дарована благодать, не чувствовать времени. Они не ощущают приближение старости. А лишь осознают, что не способны восхищать друга, а потому, как им кажется, приносить Счастье.
Человек же наказан пониманием. Перемены не ускользали. От того печальные мысли все чаще посещали бородача. Назойливые же советы, «не мучь животное…», возмущали и приводили в отчаяние...
Он прогнал «доброжелателей». Не отлучался от подруги. Старался увлечь прогулками в новые незнакомые уголки дюн. Но Рыжее Солнце ложилась на песок, и отказывалась продолжать путешествие. Болели ноги, ныла душа.
«Я не хочу оставлять его! Он не должен быть один! – молила она Солнце. – Забудь мои глупые выходки, ПОМОГИ ЕМУ! Ведь мы почти сестры!»
Светило казалось равнодушным к просьбам. Но почему-то именно в тот момент на него набегали тучи и на землю падали капли дождя.
Однажды пошел сильный ливень. Молнии с сухим треском разрывали небо. Ора с немым восхищением наблюдала безумства природы. Мысли, вдруг, обрели ясность.
«Пора…», - решила она. Неподвижные глаза наполнились ПОКОЕМ и СЧАСТЬЕМ …
* *
*
В сумерках, у костра сидел одинокий мужчина. Он с трудом различал окружавшие дюны, мучительно пытаясь что-то вспомнить…
Солнце скрылось за песчаными холмами. Безмолвный мир безучастно взирал на попытки чужака вернуть утраченную память…
«Главное, держать нос по ветру», - принес подсказку вечерний бриз…
И, невесть откуда взявшийся, рыжий щенок лизнул руку, затем нос, и прижался к нему своим крохотным тельцем.
«Гав-в! Гав-в-в!» - послышалось в наступившей темноте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505349
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Пока я держал за руку
юное солнце,
наступил декабрь.
Так теперь и идем.
Два старика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505423
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Заблудился на кладбище.
Встретил старого приятеля.
Улыбка на черном граните.
Помолчали.
Я о смерти,
а он - о жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505119
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Густая листва тополя
трепещет на ветру,
а душа моя -
от твоего дыхания,
любимая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504749
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Проза вокруг,
до горизонта,
безбрежная,
зыбкая,
ревущая.
А я на маленьком островке
Поэзии...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504707
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Поют далеко и долго, и печально.
Вечер слушает, затаив дыхание.
Электричка
ослепила и оглушила грусть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503980
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Гоголь
и души мёртвых в его голове
все ещё живы,
и странствуют по стране
странным фантомом:
он - тенью от рваной тучи,
они - тенями от дождинок...
А солнце утро за утром
убивает во мне
тень бессмертного Вия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503903
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2014
Я пам'ятаю твої болі
Та тимчасову втрату волі,
Твої понівечені крила.
Собою я тебе закрила.
Я поборола ворожій глум.
То вибач, милий, мені мій сум.
К.
06.06.2014
Примітка: малюнок зроблений на основі палітри, яка залишилась після того, як син малював пейзаж; я трохи допрацював її кольоровими олівцями, бо перед цим побачив обличчя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503598
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Дозволь доторкнутись до тебе хоч раз…
Та ні, не рукою… лиш поглядом.
Сказати натхненно лише пару фраз,
Потому завіятись порохом
Дозволь подивитись у очі сумні,
У їхню янтарну глибінь.
За мной не сумуй, я благаю, о ні!
Не варто питати про біль
Мені лише доста спогадок про тебе,
Про міцне кремезне плече
А більше повір, мені зовсім не треба…
Лише щось у серці пече…
то кров, ніби струмом, тече…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501711
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 05.06.2014
Ты нежности моей предел.
Как брошенный в карьер старатель,
я стал началом наших тел,
фактурою бугров и вмятин.
Моей бессмертною душой
под Рождество орехи лущит
весёлый Ангел... Он большой
придумщик.
Он научил меня делить
и умножать «вчера» на «завтра».
Веди нас, Ариадны нить,
из лабиринта Минотавра!
Сна скорлупа не так крепка,
всю на себя беру вину я,
за вкус парного молока
и поцелуя.
Прикосновением, едва
к тебе приблизившись опасно,
я расползаюсь, мясом шва
впитав оливковое масло.
Касаюсь губ... и влага их,
земных желаний моих влага,
слеза грехов земных и рифм
...в бумагу.
Касаюсь твоего плеча
от солнца тёплого и тише,
и легче я, только кричат
четверостишья.
Как южного вина глоток,
луча царапина на коже
Ты… мои святость и порок,
они похожи.
Касаюсь я твоей груди
и к животу горячей каплей
теку, как тёмный паладин
к Альгамбре.
Касаюсь бездны, и меня
непостижимые начала
влекут в мир тайного огня
коралла.
Ты – откровение моё,
дели на вечности мгновенье,
пусть птица певчая клюёт
стихотворенье.
Ты – ось, сияющая, дня.
Я тяжелею от метафор.
И бес, вселившийся в меня, –
твой запах.
По тонкому карандашу
графит течёт высокой метой,
и я... за росчерком спешу
в рассветы.
Я совершенен, как нарцисс,
а ты камелии нежнее.
Тумана каплей я повис
у твоей шеи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503197
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
Каждой твари по паре
взял в чудесный ковчег
Ной – божественный старец.
Умный был человек!
От цветка до гиены
от потопа он спас.
Почему его гены
уничтожены в нас?
Не храним, что имеем –
нам на всё наплевать.
Можем глупым идеям
принести в жертву мать.
Потому мир в терроре.
Мир, объятый войной,
бесконечное горе
смог увидеть бы Ной,
если б только вернулся
к нам сегодня опять.
Как бы он ужаснулся,
что сегодня не взять
каждой твари по паре
перед новым потопом.
Всё похерили, старец,
мы безжалостно скопом
безответственно, пошло
и бездумно. Притом,
не заботясь о прошлом
и о завтра своём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503198
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
Жасмин в твоих ногах.
Ландыши на груди,
в голове и дальше,
за ограду...
А я сорняком по жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502994
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014
Когда у Сатаны в науке
Ты совершенства не достиг,
Брось! Не поймешь ты этот крик
И скажешь: он блажит от скуки.
Шарль Бодлер «Цветы Зла»
Все сказки начинаются одинаково. «Жил-был» и дальше какой-то очень не точный адрес. В тридевятом царстве, за морем – океаном, за полями за долами… Поэтому-то взрослому человеку они не интересны. В чудеса, происшедшие неизвестно где, верить трудно. В них и не верят. От того жизнь становится тоскливой, до боли предсказуемой, а потому и лишенной смысла. Нельзя же, право, полагать, что зарабатывание денег, каждодневная беготня и волнения по самым ничтожным поводам и есть те причины, из-за которых мы так за нее цепляемся.
Ведь цепляемся, приводим тысячи оправданий, почему это делаем. И, пожалуй, самое глупое из них о доме, дереве и продолжателе рода, сыне. Мол, дерево не успели посадить, канализацию починить, дитяти на ноги поставить.
Кому нужно ваше дерево? Про сына можно вообще не вспоминать. Вырастет как трава в поле. И еще выиграет, что не успел перенять занудство и мелкие недостатки своих родителей, а крупных при такой жизни у вас и быть не может. Вот сантехника… это действительно серьезно. Дом порядка требует. И если не желаете слышать там, наверху, запоздалых проклятий за прорванную трубу или затопленный нечистотами подвал, сделайте все заблаговременно.
А теперь об истинных причинах, побуждающих нас терпеть все жизненные невзгоды. Мы, все-таки, ждем ЧУДА!!! Да, не одного, а целой вереницы чудес, которые вызывают наше любопытство, восхищение и делают нас счастливыми. Только бы знать, когда это произойдет…
Увы, не дано. Лишь спустя некоторое время, начинаешь понимать: да, случилось! Случилось, и жизнь резко повернула в какую-то неведомую сторону. Но поздно, тебя уже несет по каким-то дорогам. Попутчики, попутчики. Совершенно новые, незнакомые люди. Слова, мысли…. Их определенно не хватает, чтобы описать свое состояние и ощущения.
Вы, видели картину Николая Рериха «Гонец»? Всего лишь дипломная работа студента…. Всего лишь река и лодка … Всего лишь робкая попытка показать человека, вырвавшегося из своего тесного мирка в огромный,полный неизвестности мир… Ну, а дальше? Дальше… смотрите, что родилось из сумрачных красок первого полотна. Чудо Древней Руси! Чудо Гималаев! Чудо! Чудо! Чудо!
И, если до той поры эти видения казались лишь фантазией, то неожиданно выясняется… Они не менее реальны, чем вся остальная жизнь. Свершилось! Мир стал иным.
Пробуждается тяга странствий. Ну, это, когда стулья, кресла, кровать неожиданно прорастают острыми шипами. Любое неосторожное движение или случайная мысль, и вы ощущаете резкую боль. Внутреннюю боль, боль души.
Пространство вашей комнаты, квартиры, дома, как бы велико оно не казалось, резко уменьшается. Теснота, удушье…
Как обмирающий на гребнях волн пловец,
Мой дух возносится к мирам необозримым;
Восторгом схваченный ничем не выразимым,
Безбрежность бороздит он из конца в конец!
Пора, определено пора в погоню за вешними водами, бегущими облаками по тому сомнительному адресу, о котором только что шла речь… В погоню за ЧУДЕСАМИ.
Взрослые, остепенившиеся люди, давно променяли свои мечты на повседневные заботы. Заботы, которые, скажем прямо, доставляют им мало радости. Но трусость, человеческая трусость безгранична. Жесткий окрик, ожидание наказания за мелочный проступок порождают в них суеверный страх. Страх лишиться сомнительных удобств бытия, с которыми они сжились, и твердо решили не расставаться до гробовой доски.
Раз так, пускай сносят унижения, пусть, затаившись, подстерегают свой «звездный час»:
Из-за куста на нас, худая, вся в коросте,
Косила сука злой зрачок,
И выжидала миг, чтоб отхватить от кости
И лакомый сожрать кусок.
Вы же с теми, кто бежит от них? С теми, кто уже поверил в ЧУДО. Увидел горные тропы и бескрайние степи, услышал ласкающие слух скрип седла и стук конских копыт, узнал вкус победы над поверженным противником…. Не в мечтах, в реальности….
Смешно, не правда ли? Романтики в наше время…. Они всегда вызывали настороженное отношение общества. А стоило идеям выживания и обогащения овладеть массами, их просто перестали замечать.
Ну, как хорошо вымытое стекло, которое только и удается обнаружить, когда солнечный луч нечаянно коснется его. Ослепительная вспышка и снова ничего…. Как пустота бездонных глубин. Пустота, проникнуть сквозь которую удается далеко не каждому. Потому, что каждый дышит смесью кислорода и азота, а вы уже можете обходиться и без нее. Была бы мечта.
Но о какой мечте сегодня можно говорить в здравом уме и твердой памяти? Выигрыш миллионов в лото, рулетку или покер понятно не рассматриваются. Мы же ведем речь не о безумцах и мошенниках….
Ну, и понятно не о всяких там немощных декадентах, живущих одними галлюцинациями. Наш романтик – это … широкополая шляпа, бронзовый загар, бычья шея. Шея, которую венчает Голова… И, конечно, лицо… Лицо с глазами… такими ласковыми и снисходительными к человеческим слабостям. Но строгими и бескомпромиссными ко всякой несправедливости. Не дай-то Бог, вам заслужить их неодобрительный взгляд… Не приведи Господи, попасть под горячую, разящую наповал руку…
И вот – ударит час, когда воскликнут грозно…
………………………………………………………
«Погибни жалкий трус! О, поздно, слишком поздно!»
А… Вы уже настроились, представили себе Пьеро, не просыхающего от слез. Скрипочку и белые одежды печального клоуна. Что ж, и поплакать иногда не вредно…. Но потом…. прочь эту сырость! Долой помпоны и балахоны! Коня, сапоги со шпорами и хлыст. Непременно хлыст. Как же иначе творить добро?
Все это, конечно, не отменяет некоторой тонкости восприятия окружающего мира. Буйной радости, охватывающей при виде первых лучей восходящего Солнца. Безысходной грусти при последнем отблеске светила, уходящего за горизонт. Бархатного мрака ночи. Костра, плеска морской волны и бокала вина, впитавшего пряные ароматы лета. Череды простеньких ЧУДЕС природы.
Уж вечер. Все цветущие растенья,
Как дым кадил, роняют аромат;
За звуком звук по воздуху летят;
Печальный вальс и томное круженье!
Музыка, еще одно Чудо! Как же без нее? Некоторые сегодня предпочитают джаз. Это их выбор. Вершины нашего героя - созвучия восемнадцатого века, когда каждому инструменту дозволялось проявить свою индивидуальность. Лютня, виола да гамба, клавесин, орган – всем им отводилась самостоятельная роль в творениях Баха, Рамо, Куперена, Бреваля…
И книги. Музыку ведь можно не только слушать, но и созерцать. Слова – это те же звуки. Из них слагаются мелодии. А в мелодиях заключается глубокий смысл. Так и рождается философия, пища для ума.
Блажен лишь тот, чья мысль, окрылена зарею,
Свободной птицею стремится в небеса,-
Кто внял цветов и трав немые голоса,
Чей дух возносится высоко над землею!
Да…. Ну, и герой у меня вышел… Одиночка, отщепенец….
Правда? Предпочитаете тех, кто книги читает хором? И музыку слушает в тесных и душных концертных залах? Боюсь этим любителям не уловить звуки чудных творений природы? Им не грозит нечаянная встреча со скрывшимся от назойливой публики музыкантом - виртуозом. Да, и нуждаются ли они в Чуде?
Хотя… Кто говорил об одиночестве? Чтобы без фальши исполнить свою партию в общем концерте, каждый инструмент настраивают в тишине и уединении. Так и человеку требуются время и впечатления. Тогда и только тогда он сможет привлечь внимание друзей, будет понят и услышан.
Друзья, конечно, друзья… Они есть. Все, как один, люди, достойные внимания. Во-первых, дамы. Полагаете, женщина не может быть другом? Любовница, жена - ее удел. Вы, просто, не встретили такой женщины. Женщины, снисходительной к нашим мужским недостаткам.Женщины, способной одним- двумя словами разделать вас под орех, или вознести на пьедестал. Даже не пытайтесь заводить с ней роман. Покроете себя вечным, несмываемым позором, прослывете неудачником.
Начните с самого простого, произнесите вслух что-нибудь вразумительное. Можно и поступок совершить. Не обязательно героический. Но уж точно не пошлый, не банальный. И уберите свои деньги. Хотите купить ее внимание? Вы пропащий человек. Ваше место за дверью.
Думайте, думайте! У вас не так много шансов. Да и те скоро превратятся в ничто. Сообразили? Да, да, именно, покажите, что и вы разумное существо, способное не терять голову при встрече с изнеженной феей.
Я расскажу тебе, изнеженная фея,
Все прелести твои, в своих мечтах лелея,
Что блеск твоих красот…
Сливает детства цвет и молодости плод!
Твой плавный, мерный шаг края одежд колышет,
Как медленный корабль, что ширью моря дышит,
Раскинув парус свой,
Едва колеблемый ритмической волной.
Теперь вас заметили. Совсем не плохо отрекомендовались, для первого раза. Правда, немного длинновато, и голову все-таки потеряли.Не беда, дружба с женщиной, с такой женщиной вовсе не исключает влюбленности. Так что обойдетесь и без этого украшения с большими залысинами.
Главное: вы в числе избранных. Среди своих. Ваши «чудачества», пристрастия и колкие замечания не вызовут удивленных взглядов, презрительных гримас и гнева близких по духу людей. Скорее наоборот. Получите полный набор достойных ответов. Будете вызваны на дуэль, в которой не прольется ни капли крови, но от этого она не станет менее ожесточенной, полной изящных движений мысли и слога: «батман», «кор-а-кор», «флеш», «туше», «ремиз».
Победа? О, Чудо! Победа! Вы – герой! По крайней мере, так считает та, чье внимание удалось привлечь при первом представлении. А потому галантный поклон в ее сторону и…, чтобы закрепить успех, еще несколько строчек, позаимствованных у Шарля Бодлера. На этот раз с оттенком легкого упрека.
Не стану спорить, ты умна!
Но женщин украшают слезы.
Так будь красива и грустна,
В пейзаже зыбь воды нужна
И зелень украшают грозы.
* *
*
Ну, так я убедил вас? Или вы все еще подстерегаете в кустах свой «звездный час»?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502968
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014
(вінок сонетів)
1.
В античному саду гріхи доспіли,
Їх жадібно збирав голодний люд.
Плодами зваб втішалось кожне тіло,
А душі мерли від отруйних пут.
Тим оргіям земним боги раділи,
Плануючи усім жахливий суд.
Та люди і донині не прозріли,
І п’ють із чаші зла солодкий бруд.
А мудрість у лахмітті самозречень
Жебрачкою блукала по світах.
Приходила невчасно й недоречно,
Цнотливістю бентежила невдах,
Хоч гріла віра їй кістки старечі,
Неправдою заріс камінний шлях.
2.
Неправдою заріс камінний шлях.
Яким ходили воїни й народи.
Шукали люди у чужих слідах –
Хто істини, а хто – винагороди.
Та всі перетворилися у прах,
На ньому протиріччя щедро родять,
А правда – у колючих бур’янах,
І лютий меч скосив зерно свободи.
Збивала мудрість ноги об ганьбу,
І руки в жилах від безсилля мліли…
Олімп давно про неї вже забув,
А смертні, від жорстокості сп’янілі,
Продовжували марну боротьбу.
Тьмяніла правда перед культом сили.
3.
Тьмяніла правда перед культом сили,
Бо люд кумирів обирає сам.
Гріхи йому молитви шепотіли,
Спокуси будували скверний храм.
Статут природи – основне мірило
Канонів диких і абсурдних драм.
І навіть мудрі божевілля пили,
Вихлюпуючи відчай із пера.
Жерці розпусти моляться порокам,
Олтар гріхів огидою пропах.
У воїнів – боги завжди жорстокі,
Їх образи таять величний жах.
За покликом безумних лжепророків
Несла у бій жадоба чорний стяг.
4.
Несла у бій жадоба чорний стяг,
Бо з волі Зевса – грізного тирана –
Програли у божественних боях
Атлант і Прометей – боги-титани.
Один тримає небо на плечах,
Страждає у невидимих кайданах.
А іншого карає хижий птах,
Сльозами людства кровоточить рана.
Якщо немає правди між богів,
То як можливо людям жити в мирі?
Хто розгадає суть священних слів?
Чи є спасіння у сумнівній вірі?
За відданість дарують лютий гнів
Їх ідоли, в гордині скам’янілі.
5.
Їх ідоли, в гордині скам’янілі,
Насититись безумством не могли.
В людей у жилах пристрасті кипіли,
Чесноти вкрила пелена імли.
Як точать черви цвіт невинно-білий,
Що вже не знає дотику бджоли –
Пороки юні душі полонили,
А мудрість не діждалася хвали.
Щасливий той, хто розумом убогий,
Хто по тернистих не ходив стежках,
Шукаючи до істини дороги.
Щасливі ті, хто у чужих гріхах
Трагічного не бачать епілогу,
Не чують неминучий смертний крах.
6.
Не чують неминучий смертний крах
Раби і дурні, що нагі душею,
У долі не благають більших благ.
У корені зав’ялились ідеї.
І дух свободи у ярмі зачах,
Дістала кривда дорогі трофеї,
І золото – ціна усіх звитяг –
Бездарний автор злої епопеї.
Щасливий той, хто істини не знав,
Кому жорстока правда не боліла,
Хто шмат черствий у спокої жував,
Хто розум не виплакував чорнилом.
Бо не мінявся світовий устав,
А мудрість все жебрачкою ходила…
7.
А мудрість все жебрачкою ходила
Туди, де ткалось плетиво спокус,
Де в голоді марнів Пегас безкрилий,
Поети скніли на могилах муз,
Де мрії нездійсненні миготіли,
Де місяця ріжок у сонце вгруз,
Де кров’ю заплямоване світило
Пекельно рвало піднебесний шлюз.
Хотіла мудрість стати молодою,
Про щастя ворожити на зірках,
Скорити світ граційною ходою,
Забути назавжди про біль і страх…
Та люд її залишив поза грою –
Буяла дикість у гнилих серцях.
8.
Буяла дикість у гнилих серцях,
Розбещених у розкоші та блуді,
Кривавий Колізей збирав аншлаг –
За злочини юрбу ніхто не судить.
Анархія жадоби і розваг
Свавільно-ницо панувала всюди,
В прекрасних нестаріючих садах,
Отруйним бур’яном зросли облуди.
Бо світ пішов дорогою гріха,
І рухається в прірву без упину.
О, доля людства – пафосно-лиха!
Джерела правди, чисті та дитинні,
Замулює гординя і пиха.
Але життя людське – лише піщина.
9.
Але життя людське – лише піщина
У хаосі космічної води.
На дно небес ведуть земні вершини,
І байдуже – летіти, чи повзти.
Людьми керують поклики тваринні,
Їх манять заборонені плоди.
Нікчемна перед Всесвітом людина,
Хоч до богів рівнялася завжди.
Хто пише для людей дурні вистави,
І як змінити їх абсурдний хід?
Для когось цілий світ – лише забава.
Його жадоба, ненависть і хіть,
Звитяга, велич, боротьба і слава –
Трагічна метушня, комічна мить…
10.
Трагічна метушня, комічна мить –
О, скільки в неї вкладено нектару,
Натхнення, і отрути, що п’янить,
Вина і крові, злочинів і кари!
Земних ілюзій нерозривну сіть
Майстерно зав’язав Олімп захмарний.
Жага протесту в німоті кричить,
Та утекти з цього полону марно.
Між днем і ніччю невідчутна грань,
Добро і зло злилися воєдино,
Набуло щастя кольору страждань.
Немає в тім ні честі, ні провини –
Душа – до зір, а тіло – до бажань…
Статут природи буде завжди чинним.
11.
Статут природи буде завжди чинним,
Його табу – солодшими за мед.
В багнюку розкидаються перлини,
Гучні пророки ждуть своїх комет.
Феміда ж не помилує невинних.
Сліпа вона, та чує дзвін монет.
Плете Арахна жертвам павутину,
І сходяться пороки на бенкет.
Мінялись імператори й герої,
Сріблили зорі сивину століть,
Та час на тілі людства ран не гоїть.
Нутро його, загноєне, болить.
Вкарбований інстинктами у крові,
Божественний рукопис не згорить.
12.
Божественний рукопис не згорить,
Зникають лиш переклади і форми.
Він увібрав безумство лихоліть,
Нащадкам передавши сталі норми.
Коли краса приховує огидь,
І грація наслідує потворність,
Буяє гордість, а сумління спить,
Сплітаються у душах біле й чорне –
Тоді приходить процвітанню край,
І падають держави на коліна,
Пекельним терном заростає рай,
Отрутою стають солодкі вина,
Панує ненаситність хижих зграй,
А створене людиною – загине.
13.
А створене людиною – загине.
Якщо не буде миру і добра,
Бо юні насолоди швидкоплинні,
А мудрість завжди бідна і стара.
Цей вічний маскарад ніхто не спинить,
Та може бути чесною ця гра,
Щоб ніж підступний не всадила в спину
Ганьба поразок і огида зрад.
Яскраві маски і вбрання строкаті
Закрили душі, як залізний щит.
Царі, паяци, генії, солдати! –
Усім гріхів напитися кортить!
Та все на світі вимагає плати,
Довівши долю до могильних плит.
14.
Довівши долю до могильних плит,
Заміють і тріумфи, і поразки.
Хто в долі був не раб, а фаворит,
Той навіть смерть перехитрити ласий.
Потік бажань приречених бурлить,
В передчутті смертельного екстазу,
Але пітьма миліша за блакить,
Коли єство людини гріх уразить.
Людська душа – це амфора без дна,
І скільки б каяття туди не лили,
Бажання не втамуються сповна.
Солодкий біль несуть отруйні стріли.
Шалено розродилася весна –
В античному саду гріхи доспіли.
МАГІСТРАЛ
В античному саду гріхи доспіли,
Неправдою заріс камінний шлях.
Тьмяніла правда перед культом сили.
Несла у бій жадоба чорний стяг.
Їх ідоли, в гордині скам’янілі,
Не чують неминучий смертний крах.
А мудрість все жебрачкою ходила.
Буяла дикість у гнилих серцях.
Але життя людське – лише піщина,
Трагічна метушня, комічна мить…
Статут природи завжди буде чинним.
Божественний рукопис не згорить,
А створене людиною – загине,
Довівши долю до могильних плит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502057
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 02.06.2014
ТАЙНА. ТАЙНА СВЕТА. ТАЙНА СОЛНЕЧНОГО СВЕТА. СОЛНЦЕ И ГОРА КАРАДАГ. ЧЕРНЫЕ СКАЛЫ И ПОСЕЛОК КОКТЕБЕЛЬ НА ФОНЕ РОЗОВОГО НЕБА. ЕЩЕ МИГ. И УЖЕ РАСТЕРЯВШИЕ ПЕРВОНАЧАЛЬНЫЙ ПЫЛ СОЛНЕЧНЫЕ ЛУЧИ ОКРАШИВАЮТ МИР В ПОВСЕДНЕВНЫЕ ЦВЕТА: ГОЛУБОЙ, АКВАМАРИН, ЗЕЛЕНЫЙ, ЖЕЛТЫЙ, КОРИЧНЕВЫЙ…. КОНЕЦ МИСТЕРИИ.
Тайна нашего происхождения, увы, неизвестна. И первый вопрос: для чего? Для чего мы потребовались миру? Он, этот мир, был прекрасен и до нас. Может быть, как и всегда, природа нуждалась в равновесии? Но так ли уж наша глупость и пошлость способна сбалансировать ее мудрый замысел? Вряд ли. Скорее, появилась необходимость в не слишком взыскательном зрителе….
Так, много-много лет назад мне открылась одна из тайн. Природа - тщеславна. Иначе, как объяснить появление на свет божий разумных, не очень разумных и совсем неразумных, но зато очень впечатлительных существ, именуемых людьми?
Только взгляните, два абзаца и пять вопросительных знаков. Ну, да! Я один из вас. Такой же любопытный, непонимающий и восторженный. Молния – ах! Восход и заход Солнца – ух! Извержение вулкана – ма… твою!
Но не все же нам в зрителях ходить. Пора уже и самим научиться удивлять. Ведь мы не просто сторонние наблюдатели, а часть этого мира.
Удовлетворение тщеславия - наша потребность. Только поглядите: сколько народу желает стать поэтами и прозаиками, учеными и начальниками. Даже этими, как их, бизнесменами. Хотя последние только и могут получить известность, благодаря судебным хроникам и некрологам на страницах популярных газет.
Вот и я взялся за перо в очень раннем возрасте. Не совсем уж в младенческие годы, а тогда, когда у девушек появляется томный взгляд, а юноши покрываются прыщами, изрыгают гортанные звуки, вызывают на бой сотоварищей и, что есть мочи, колотят кулаками по своей грудной клетке.
Создать что-нибудь лирическое, конечно, не составляло труда. Но у меня были грозные соперники. Иван Тургенев, Блок и Есенин имели такую бешеную, хоть и посмертную, популярность, что соученицы своими презрительными гримасами, наверняка похоронили бы попытки отличиться перед ними.
И все-таки желание завладеть их помыслами будоражило мою с каждым днем все более мужающую натуру. Помогла арифметика, точнее простой расчет. В школьной программе по литературе значилось много лириков, а вот баснописец только один. И тот, всем надоевший до чертиков, дедушка Крылов.
«Тягаться со стариком»,- презрительно скажете вы.
Ну, так, что с того. Важен же результат. Есенину, принимая во внимания его репутацию, я бы проиграл сразу и по всем статьям. А тут тучный мужчина, в годах, окруженный всяким зверьем, почивает в домашнем халате на пьедестале. Не противник, а загляденье….
Недооценил я его. Седовласый моралист оказался совсем непрост. Он умел выбирать объект для критики. Незатейливый каламбур, легкий ненавязчивый укор, и порок пригвожден к позорному столбу. Порок, а не человек. Мои же творения были гораздо откровеннее. Что может знать отрок о темных сторонах жизни? Зато о товарищах по классу, о преподавателях совсем не мало. Улавливаете разницу?
Бестелесный порок, распятый дедушкой Крыловым, молчал. Баснописец получал ордена, награды, пользовался всеобщей любовью и уважением. Даже персонажи, униженные, да и просто уничтоженные его беспощадной критикой, воздавали поэту по заслугам. Посмотрите композицию на Патриарших прудах в Москве.
Мне же доставались тумаки от мужской половины класса и презрительные взгляды от женской. В пылу творчества я забывался окончательно и, подобно отчаянному кавалеристу рубаке, разил направо и налево без разбору.
Мораль в баснях Крылова была мягкой, ненавязчивой. Негоже, мол, то и это. В сравнении с нею, мои выводы, или, если хотите приговоры, звучали подобно залпу расстрельного взвода.
Настоящие же неприятности ожидали меня впереди. Уже было помянуто о соотношении лириков и баснописцев в школьной программе. Пропорция сия оказалась совсем неслучайной. Лирика пробуждала в нас возвышенные чувства, а морализаторство нездоровое критиканство. И когда к вздохам «Шаганэ, ты моя Шаганэ…» прибавлялись трубные вопли о Татьянах, Светах и Галинах, с этим еще можно было мириться даже в те пуританские времена.
Откровенные же издевательства над одноклассниками, сквозь которые явно проглядывало неодобрительное отношение к педагогическому составу, а равнозначно и, следовательно, к начальству, руководству, руководителям пар… и пр… , не могли остаться без ответа.
И собрался совет из шести человек. В достопамятные времена различных уклонистов, троцкистов и прочих инсургентов судили тройки. Для меня состав чрезвычайной комиссии, видно, решили расширить, принимая во внимание серьезность случая. Председатель, он же представитель Отдела Народного Образования, зачитал состав обвинения.
А затем, как бы наивно, поинтересовался, не мои ли это творения. Комиссия однозначно подтвердила, будто по команде, кивнув головами. Тогда последовал вопрос. А что собственно этим, автор, то есть я, хотел сказать?
И головы собравшихся стали раскачиваться из стороны в стороны, выказывая
явное неодобрение скрытым и явным мыслям, заключенным в представленных отрывках.
Но главный неожиданно пожелал услышать и мое мнение. Инквизитор-либерал был изощрен в способах ведения следствия. А в это время, мне никак не удавалось переиначить строки моего конкурента-баснописца:
… И если бы с его умом была возможность
Почувствовать свою перед тобой ничтожность…
У чрезвычайной педагогической комиссии, как вы понимаете, тоже не нашлось подходящего эквивалента. Валидол, который они, узнав о моей проблеме, словно по команде, положили себе под язык, в счет не шел.
СНЕГ, ОТДАЮЩИЙ СИНЕВОЙ – ПОРОЖДЕНИЕ ЛУНЫ. СНЕГ, ОТЛИВАЮЩИЙ ВСЕМИ ЦВЕТАМИ РАДУГИ, - ТВОРЕНИЕ ВОСХОДЯЩЕГО СОЛНЦА. СНЕГ, СВЕРКАЮЩИЙ ПОДОБНО АЛМАЗНОЙ ПЫЛИ, – ЗНАК ТОГО, ЧТО СОЛНЦЕ В ЗЕНИТЕ.
РУЧЬИ, КАПЕЛЬ, ГРЯЗНЫЕ ЛУЖИ…. КОНЕЦ МИСТЕРИИ.
И опять о тщеславии. Определенно, наши создатели, кем бы или чем бы они ни были, здорово промахнулись. Зрителю быстро наскучили их спецэффекты. Теперь уже они (зрители) стали уподоблять себя творцам.
Взять, хотя бы нас, поэтов. Даже не углубляясь в историю и не поднимаясь до Байрона и Пушкина, мы заставили забыть почитателей нашего таланта о росе и снежной пороше, о бабочках и травках, цветах и деревьях. И заставили трепетать от грохота будней, наслаждаться бессонницей и прочими недомоганиями расстроенного организма. И о, творец, а может быть и творцы, рифмовать ненормативную лексику.
Но, вернемся к повествованию. Случай с комиссией так и не смог остановить моего поэтического порыва. Скорее наоборот. Да и кто бы, одержав столь сокрушительную победу над высокопоставленными дядями, не возгордился? Оставались, правда, недоброжелатели сверстники, продолжающие поколачивать меня. Никчемные зрители, для которых грубая сила стала единственным аргументом самоутверждения. Что для них мое моральное превосходство? У этих кулак - всему голова.
Впрочем, романтик не всегда хил и беззащитен. Случается и наоборот, когда возвышенная натура становится бедствием для окружающих. Взять, хотя бы Сирано де Бержерака. Поэт, герой, ученый, дуэлянт. Басен, правда, не писал. Зато своими эпиграммами проходу никому не давал. А ежели кто возмущался, очень доходчиво объяснял, как следует себя вести:
… Hy-с, кто задел меня? Кто мною был задет?
Я вызываю всех. Вы? Нет? Вы? Нет?
Вы? Тоже нет? Однако это странно.
Какая тишина! Вот и молчите впредь:
Меня нервируют бессмысленные звуки.
А если кто-нибудь желает умереть,
Прошу вас: молча поднимите руки!...
Ух! Аж мороз по коже. «Подходит»,- решил я. И стал борцом.
Нет, не за гражданские права. А просто борцом вольного стиля. И ситуация изменилась коренным образом. Если раньше меня считали хлюпиком диссидентом (уязвил таки власть - комиссию из РОНО), то теперь, вооруженного знанием и умением, стали рассматривать, как опасного для общества смутьяна. Не Сирано, конечно, но тоже не подарок.
Так и рос лет до тридцати, удивляя друзей и знакомых скандальными высказываниями, непостоянством занятий и непредсказуемыми выходками.
Что стоило, например, замечание о «джинсовых» зубах для начальства. Для тех, кому не довелось жить в то время, сообщаю: более престижной одежды и выдумать было невозможно. Из нее (джинсы), разве что фраки не шили.
Вот и указал как-то одному комсомольскому лидеру на несоответствие в его гардеробе. Зубы золотые, а все остальное затянуто в материю цвета индиго.
Стоит ли объяснять, что упомянутое непостоянство увлечений и занятий являлось прямым следствием игры воображения и несдержанности речи. Ну, и докатился до редакции одного глянцевого журнала. Не худший вариант.
Здесь все и завертелось. Понятно, сначала наступила весна. Как же еще могла отреагировать Природа на столь счастливый исход моих метаний? А по весне случилась Феерия. Именно так, с большой буквы. Потому что есть вещи, происходящие время от времени, периодически, ну там затмение Луны, парад звезд (не голливудских, а настоящих), цунами…. И их следует писать с прописной. Когда же Земля и Небо меняются местами, а время перестает отмеряться занудливым тиканьем часов, тогда следует употреблять заглавные буквы.
Утром весь город еще задыхался от газов и дыма, а черные, голые стволы деревьев только усиливали всеобщую депрессию. Но уже к полудню Воробьевы горы покрыла взрывная волна зелени, охватившая Лужники, Нескучный сад и покатилась дальше и дальше по проспектам и улицам Москвы.
Вот и у меня что-то лопнуло, треснуло в голове и сразу же захотелось описать всю эту метаморфозу. Но как быть с критическим и даже с критиканским взглядом на мир? Соперничество с дедушкой Крыловым так и оставило отпечаток на всю жизнь
Понятно, восхититься Феерией не удалось. В памяти всплыли воспоминания о родной Alma Mater, где учили: ничто в природе не происходит само собой. «Вот и сейчас,– шептал мне на ухо чей-то ехидный голос,- это всего лишь избыток углекислого газа и прочей дряни в воздухе».
Испуганное моим открытием руководство журнала, тоже, между прочим, с золотыми зубами, велело выкинуть статью в мусорную корзину. А самому убираться куда-нибудь подальше, на неделю, на месяц. Короче в отпуск.
Страшное разоблачение, по тем временам любая новость считалась опасной провокацией, лишило моих боссов разума. Сегодня террорист с бомбой в руках – набившая оскомину обыденность. Все, на что он способен – это отправить к праотцам себя и себе подобных. Но тогда обнародовать пустячный факт означало произвести террористический акт против самого святого, что было у народа, против их начальников.
И все же Феерия околдовала город. Более того, расколола на два враждующих лагеря. Иначе чем же объяснить, что мои разоблачения, изложенные, впрочем, не дурным языком, стихами в прозе, охотно приняли во флагмане российской литературы. Куда я и направился сразу же после беседы с золотозубым боссом.
Главный, сам главный редактор вышел из своего кабинета, чтобы пожать мне руку и сообщить, что отныне я их соратник, плоть от плоти, кровь от крови…. Дальше сопоставления нашей общности зашли слегка в тупик. Ну, не хватало у литератора знаний в анатомии.
Все покатилось, все поехало. Теперь я только успевал разоблачать всякие там министерства сельского хозяйства и мелиорации. Иногда, по праздникам меня на руках выносили в народ, как символ борьбы с губителями природы. А мою душу все больше и больше одолевала тоска. Тоска по красоте, которую напрочь изгнали со страниц этого броненосца литературы, грусть оттого, что я из живого существа постепенно превращался в какой-то бездушный символ борьбы кого-то с кем-то.
Да, и для человека, знакомого с советской классикой, такая популярность не могла ни вызвать неприятные аналогии. Припоминаете «геркулесовцев» из романа Ильфа и Петрова «Золотой теленок». Так вот, те тоже по торжественным дням шествовали по городу с… гробом, который символизировал и провозглашал «Смерть бюрократизму».
Советские учреждения были косны и неповоротливы. С гробом они бы смирились. Но живой человек, обличающий во всех смертных грехах, не чуждый поэзии и умело расставляющий акценты на каждом из их деяний, цитирующий классиков и откровенно бросающий им вызов – это уж слишком.
Не скрою, была сделана попытка силе противопоставить силу. Но в их прокуренных помещениях не удалось сыскать ни одного достойного противника. Сегодня, конечно, нашелся бы кто-нибудь на стороне. Но даже в те времена попытка отыскать киллера за безналичный расчет не считалась серьезной затеей.
Впрочем, на то оно и государство, чтобы все знать. Подняли бумаги, просмотрели документы и выяснили…. Выяснили! Этот поэт, этот погубитель мелиорации …. О, ужас! Он сам мелиоратор!!! Плоть от плоти, кровь от крови… А-А-А-А-А!!! (Вы спрашиваете, почему я об этом молчал? Вы не читали другие мои рассказы: IQ-13, IQ-14? Ну, так живо исправьте эту непростительную ошибку! А то… «Ну-с, кто задел меня?». Поняли, что вас ждет?)
Вы, разумеется, помните фильм Никиты Михалкова «Свой среди чужих, чужой среди своих». Жаль не знаком с режиссером. Подсказал бы продолжение. Создали бы новый сериал и назвали «ЧУЖОЙ».
Потому что те же руки, носившие меня по праздникам, открыв страшную тайну моего происхождения, в том же миг осуществили давнюю мечту футуристов. «Бросили с Парохода современности», если не столь поэтично, то с борта флагмана советской литературы, а совсем по-простому, выкинули из окна редакции вместе с пожитками. Заставили отдуваться за Толстого, Достоевского и Пушкина (за объяснениями отсылаю к В. Маяковскому, Д. Бурлюку, В. Хлебникову).
О, простота, святая простота! Кто же такое оставляет бесхозным на улице? Через несколько секунд, после того, как я приземлился на асфальте, подъехала черная машина и ласковые, бережные руки уложили меня на заднее сиденье. Внутри сидели толстые, улыбчивые люди, родные мелиораторы.
СОЛНЦЕ И ВОДА ТВОРЯТ ЦВЕТА РАДУГИ. ВОДА И СОЛНЦЕ ДАРЯТ ЖИЗНЬ ЗЕМЛЕ. РАДУГА И ЖИЗНЬ – СУТЬ ОДНОЙ БЕСКОНЕЧНОЙ МИСТЕРИИ. МИСТЕРИИ «СОЛНЕЧНЫЙ СВЕТ».
Где-то мне уже доводилось писать, что профессия выбирает нас. Повторяю, если вы поэт с нежной ранимой душой, крепкой спиной, здоровенными бицепсами и бычьей шеей, ну нет для вас иного выбора, чем землица и водичка. Можно и наоборот.
Признаюсь, ущерб, нанесенный мной, оказался велик. Все стройки века, а ничем другим мои новые друзья и не занимались, остановились. Реки, было повернутые вспять, метались словно безумные. Метались и не находили выхода. Старые русла уже засыпали, новые не прорыли.
Да что мне до них, когда душа и сердце, сердце и душа, бесновались внутри нехилого тела в поисках красоты и понимания. Новые же друзья требовали положить конец тем безобразиям, что случились по моей вине. Мое же взбудораженное нутро пело и вибрировало от каждого вздоха. Мелиораторы желали крови. А я маршировал по коридорам учреждения, распевая бравурные гимны. Спасители, подобравшие меня на тротуаре, умоляли приступить к работе, начать борьбу: «Ну, хотя бы журнал-флагман, это белогвардейское логово! Ну, писатели-деревенщики, ну – этот позолоченный фонд нашей литературы!». И в ответ получали трубный гимн ВЕСНЕ СВЯЩЕННОЙ, хотя на дворе уже стояла осень.
Наконец, им удалось усадить меня за стол с пишущей машинкой. Вы уже, наверное, забыли, как выглядел этот ундервуд, по имени «ЯТРАНЬ», этот электроорган поэтов и писателей. И с первыми аккордами на чистом, белом листе бумаги проступили слова великого Дидро:
«Когда хочешь писать о женщине, обмакни перо в радугу и стряхни пыльцу с крыльев бабочки»….
МЕДЬ И ЗОЛОТО. ЗЕЛЕНЬ ПАТИНЫ И ЖЕЛТЫЙ ЦВЕТ НЕПОДВЛАСТНОГО ВРЕМЕНИ МЕТАЛЛА. СТРАСТЬ, БОРЬБА, СТРАДАНИЕ И БЕЗРАЗЛИЧИЕ УМЕРШЕЙ ДУШИ. ЖИЗНЬ И БЕССМЕРТИЕ - ДВЕ СТОРОНЫ ОДНОГО ТАИНСТВА. МИСТЕРИИ «СОЛНЕЧНЫЙ СВЕТ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502486
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
«На острові росли дерева
з великими червоними ягодами,
в яких був п’янкий хмільний сік.»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Після синяви неба і моря,
Після сталевих вечорів півночі
І сірих хмар вітряного неба,
Після темного дерева весел
І чорного кольору одягу
Старих волоцюг, вбраних
В шкіру биків та плащі,
Що нагадуюсь ряси монахів –
Ягоди – великі червоні ягоди
На острові , що загубився
Серед пустелі солоних хвиль.
Після холодного розуму
Північного суворого вітру,
Після солоного присмаку
Бризок нескінченного Океану –
Напою вічних номадів
Пустелі води кольору криці –
П’янкі солодкі ягоди.
Їх густий сік розтікається
Зашкарублими пальцями,
Він так болісно нагадує
Нашу ірландську кров,
Що так само хмільна і весела,
Яку ми так проливали легко
У тій війні нескінченній,
Що зветься «Буття Ірландії»,
Як і цей сік п’янкий черлений
З водою його розмішуючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502543
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
Туман от набережной плыл,
по-рыбьи шевеля губами,
я в подстаканник ставил Крым,
не дожидаясь встречи с Вами.
Когда по Солнечной тропе,
касаясь пальчиками лета,
в стране дельфинов и торпед
Вы шли, в апрель едва одеты,
когда швартовые на бак,
когда казалось утро глыбой,
потёртый времени пятак
скормили Вы глубинным рыбам,
чтобы вернуться без меня
на ливадийские террасы,
туда, где брошены баркасы
в полоске мокнущего дня.
Мой собутыльник с островов
чернее африканской ночи,
вязальщик вёдерных узлов,
был в выражениях не точен.
Он говорил про сырость дня,
про безобразия на рынке,
что жмут ему мои ботинки,
что Вы не любите меня.
Я рассердился и сказал,
что он подлец и подстрекатель.
Поймал такси и на вокзал
уехал, сотенку взлохматив.
Там посетил я винный ряд,
вкусил чудес из винных бочек.
Ботинки на крыльце стоят,
но их носить никто не хочет.
Лишь чёрный собутыльник мой
босой, худой, в звенящих бусах
шагает Солнечной тропой,
следя за тенью Иисуса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502529
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
«…На острові стояла фортеця
з бронзовими воротами,
до неї вів скляний міст…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Там все прозоро – і внизу вода,
Ми бачимо минуле й майбутнє,
Нам треба йти, але вертаємось назад:
У часі, в просторі. Присутні тут ми
Але не знаємо, не відаємо де –
В якій ще божевільній круговерті?
Ми тут, ми на мосту, на острові –
Це сон чи просто на порозі смерті
Ми – волоцюги моря на межі
Одвічного, таємного, земного.
Шукаємо. Таємні сторожі
Нам музику подарували сну
І жінка в білому несла у чаші воду
Сандалі срібні й невагомий шовк –
Як мариво ми бачили свободу
І знову сон… Коли ж прокинулись,
Побачили у вранішній імлі:
Навколо море. Ми на кораблі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502097
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
«Половина зерна вашої країни
мелеться тут, - сказав він. –
Все, що приносить горе,
мелеться на цьому млині.»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Острів, який виринув з туману «нічого»,
Який з’явився на видноколі ранком,
Що називався в календарі осені «можливо»,
Ми побачили млин з крилами приречення.
Похмурий мельник з поглядом «бути»
Сказав голосом глухим як обкладинка
Замшілої Біблії переписаної в Клонмакнойсі –
В його глухих стінах святого Кіарана,
У круглій вежі сліпого короля,
Де помирають молодими всі ченці-скрипторії,
Сказав словами, гідними літер огама,
Говорив, наче кидав слова-каміння:
«Тут мелеться половина хліба
Вашої сумної вересової Ірландії,
Що дивиться очима повними сліз
На похмурий обрій майбутнього,
Тут мелеться все, що горе чорне
Приносить на ваш острів сумних пісень,
Візьміть цього сірого борошна,
Наповніть ним ваші трюми,
Цього корабля – чорного пса вітрів,
Може відвезете його кудись за море,
А не на вашу землю неорану,
Де скорботи більше ніж очерету
На болотах Монтех Хларай,
Тільки не просійте його крізь пальці
Бо море і так скорботне…
Ви – блукальці одвічні…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501752
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
«Какие могут быть игрушки, и буду, счастлив я вполне, но вы, но вы мои вчерашние подружки напрасно плачете по мне…». Хорошая, очень хорошая песня. А когда ее исполнял Андрей Миронов, пробирало аж до самых костей. Глаза увлажнялись, и жениться хотелось еще сильнее. Хотя бывало, что и не на ком.
Вообще, матримониальные поползновения проявились у меня рано. Лет с шести. Уж не помню почему. И кто стал объектом моих грез. Но желание бросить к чьим-либо ногам свое разбитое сердце безмерно усиливалось с возрастом. Хочу и все тут.
Вряд ли я подозревал о тех обязанностях, которые должны лечь, хотя бы формально, на плечи женатого мужчины. Но и дети, мечтавшие стать космонавтами, моряками или полярниками не особенно утруждались изучением географии, техники и прочих необходимых для этого премудростей. О трудностях выбранной профессии они просто не задумывались. В моем же случае все казалось простым и достижимым. Вот только желающих свить со мной семейное гнездышко, почему-то не находилось. Да и в ЗАГСе не расписывали. Так что с того? Хотение становилось лишь сильнее.
А этого было вполне достаточно, чтобы продолжать свои попытки обрести покой и счастье. К сожалению, познавать жизнь я начал не стой книги. Прочитал «Три мушкетера». Замечательный роман. Только вот семейная жизнь всех его героев не сложилась. Ну, помните. Королева, жена Людовика Тринадцатого, флиртовала с герцогом Бэкингемом, Д Артаньян волочился за женой трактирщика Бонасье, Арамис вел безнравственную жизнь, а про Атоса с Миледи вообще вспоминать страшно. Пьянство, разврат, предательство и, как полагается, заслуженная расплата. Эшафот.
Но почему-то мне это очень понравилось. Уроков из сего поучительного произведения я не извлек никаких. Наоборот, даже старался подражать некоторым из персонажей. Драться на дуэлях, конечно, не приходилось. Хотя и без них доставалось, мало не покажется. Постоянно разбитый нос, не переходящие синяки, царапины и никакого уважения со стороны дам, из-за которых все это случалось. Времена не те. Но попытки отдаться без остатка объектам свого обожания не прекращались. Безуспешные попытки.
Теперь вам понятны мои проблемы. Так сказать, их общая канва. А чтобы перейти к частностям, надо решить, в каком порядке их излагать.
Скажем, вы – человек серьезный, начальник, да к тому же мужчина. Семья, дети и уже устали выслушивать излияния моей души. Так заткните свои уши, и не попадайтесь мне на глаза. Из-за таких, как вы, у меня в жизни одни неприятности.
Совсем другое дело, если вы женщина. Здесь семья, работа уже не имеют никакого значения. Понятно, все, что мужики - зануды называют вашими недостатками – лишь их извращенный взгляд на действительность.
Прежде всего, предложите им сделать то же, что и я абзацем выше. Можете добавить и от себя. Вам воображения не занимать.
Теперь же, когда мы остались наедине, попробуем набросать план дальнейшей беседы.
Разместить все происшествия в алфавитном порядке? Плохая идея.
Что в имени твоем?
Расставить особ, с которыми меня свела жизнь, по темпераменту? Эклектика. Вам ли не знать женскую душу?
Внешность? Красота неповторима и не терпит сравнений.
Увы, остается обратиться к старому испытанному способу. Вспомнить, когда и как мысль о женитьбе стала овладевать мной.
УЛИЦА ИЗВОЗНАЯ, ДОМ 19.
Именно здесь все и начиналось. Кирпичный дом, окруженный бараками. Тесный дворик. Шпана, хулиганы, пьяницы забивают «козла» с утра до вечера. И два мальчика, пятиклассника. Один сын отставного генерала. Его опекает няня-гувернантка. Другой – это я. За мной из окна пятого этажа изредка следят родители. Нужно время от времени подавать голос. Мол, все в порядке, ребенок цел.
Мы, в общем-то, не друзья. А так отщепенцы. Пролетариат нас не признает. Шаг в сторону, попытка к общению, и тут же жесткий ответ классово чуждому элементу, то есть нам. Хорошо, если словами.
Опасность не сблизила нас. Он – маменькин сынок, даже по моим понятиям. Я, хоть и не хулиган, но по-французски ни бум-бум, бабочек не коллекционирую (жалко протыкать их иголками). И потому все не истраченные чувства пришлось отдать девочкам.
Мне уже где-то приходилось говорить, что женщины демократичнее и либеральнее мужчин. А уж мужчин-пролетариев и подавно. Именно, потому наше внимание, без тени издевки и насилия, восприняли благожелательно.
Когда не пытаешься доказывать свое мнимое превосходство, начинаешь многое замечать. Например, голова – это не просто одна из оконечностей туловища. На ней можно соорудить красивую прическу. Нос не всегда «рубильник». Случается, просто маленький аккуратненький носик. Глаза, так живо отражающие испуг, радость, признательность, способные неожиданно наполняться слезами, переворачивающими всю душу…. Голубые и черные, зеленые и карие…. Здесь уж вы сами придумайте что-нибудь для сравнения. У меня просто не хватает слов. А такое случается не часто.
Генеральский сынок обошел меня уже на первом же круге. Французская речь, воспитание, как все поверхностное и легковесное, вскружили головки обитательницам нашего сада.
Ну, а я? Кому интересны фантастические истории из «Библиотеки Приключений». Луи Буссенар, Александр Дюма, Стивенсон…. Графы, маркизы, охотники на львов…. Слишком не реально для женского практического взгляда на жизнь. Мой соперник подобных книг не читал. Гувернантка запрещала. Рано еще посвящать ребенка в эти ужасы. Для не окрепшей души специально подбиралась нейтральная литература, без сцен насилия и человеческих переживаний. Где они находили такую преснятину, ума не приложу.
Сообразив, что и мне пора приобщаться к более важным проблемам, я открыл томик Александра Сергеевича Пушкина. Разные там мелкие стишки показались не серьезными. А вот большая поэма "Гавриилиада" живо привлекла внимание. Можно сказать, открыла глаза на некоторые еще мало знакомые стороны жизни.
Мальчик с томиком Пушкина под мышкой всегда вызывает умиление у взрослых. Вот и гувернантка похвалила меня и даже поставила в пример своему подопечному. В это время во двор вышел папаша-генерал. Рявкнул что-то одобрительное в мой адрес и пожелал послушать классику.
Отказаться невозможно. Ну, я и продекламировал им то, что так глубоко запало в душу. О томлении молодой Марии, ее встрече со змием искусителем, о вовремя подоспевшем архангеле Гаврииле. И чем дальше читал, тем больше увлекался. Наверное, самого Пушкина, выступавшего перед поэтом Державиным, не охватывало такое воодушевление. Мой голос гремел на весь двор. Жестикуляция позволяла слушателям еще глубже воспринять смысл происходящего между героями поэмы.
И они, слушатели, восприняли. Гувернантка, старая высохшая кляча, неожиданно похорошела. Глаза заблестели, впалые щеки, шея, дальше было не разглядеть, покрылись все набирающим густоту румянцем. Она как-то странно посмотрела на генерала, и уже сделала шаг в его сторону. Но многоопытный военный, даром, что генерал, быстро оценил ситуацию. Привычным движением вставил обойму в наградной пистолет. (Он затем и вышел на улицу, чтобы разобрать и почистить оружие). Проворно увернулся от теряющей над собой контроль женщины….
Сцену безуспешного преследования описывать не буду. В галифе и в тапочках на босую ногу быстро не побегаешь, через заборы не попрыгаешь. К тому же, хулиганы и пьяницы неожиданно стали на мою сторону. Простой народ всегда уважал Пушкина. В отличие от всяких там царедворцев и прочей публики, толпившейся у трона. А генерал, по чину, был все-таки ближе к недоброжелателям поэта.
Мой же приятель-соперник покраснел от макушки до пяток. Натуральный вареный рак. На лице отобразилось неописуемое блаженство. Он, несмотря на старания воспитателей, понял все. Что и говорить, перед правдой жизни не устоят никакие искусственные преграды.
С того памятного события двор преобразился. Выражаясь современным языком, былая много полярность перестала существовать. Мир в нашем микрорайоне стал однополярным. И этим полюсом, объединившим любителей домино и дешевого портвейна, с, так сказать, интеллектуальной элитой, был я. Декламации уже помянутого произведения великого Пушкина, дополненные другими не менее значимыми стихотворениями Михаила Юрьевича Лермонтова, историями из «Декамерона» Джованни Боккаччо, проходили в полной тишине. Ни тебе пьяных криков, ругани, детского визга. Все, затаив дыхание, внимали классике.
Только во время кратких перерывов, когда у меня пересыхало во рту от постоянного чтения вслух, слышалось учащенное дыхание возбужденной публики. Время от времени, как бы невзначай, мимо пробегал генеральский сынок. Его занятия спортом могли обмануть, разве что размечтавшуюся гувернантку. Делая круги по саду, он все время приближался к импровизированной сцене. Девочки, так же выбирали места по удобнее. Не слишком далеко от рассказчика. И по взволнованным лицам было видно: ни одно слово не пролетает мимо их ушей.
Неважно, как выглядит Казанова, он всегда желанен в женском обществе. Ну, хотя бы потому, что с ним не скучно. Да, и о чем печалиться, когда мир дворика на улице Извозной, вдруг расцвечивается пикантными событиями из легкомысленной итальянской жизни. Или историями из многотомного издания (для взрослых) «Тысяча и одной ночи». Выгодно отличавшихся от рассказов о подвигах пионеров-партизан, которыми забивали голову подрастающему поколению в школе. И, как-то незаметно, Казанова становится «своим парнем», вернее даже подружкой, которой можно поведать все секреты и переживания. При нем не стесняются, ему доверяют.
Вот я и оказался тем самым хранилищем, «дуплом», владельцем самых сокровенных тайн нашего двора. Всех это устраивало. Всех, кроме меня. То же ведь не бревно бесчувственное. Как не растаять, не поддаться обаянию, когда на тебя устремлен такой открытый взволнованный взгляд, когда все сказанное, сказанное шепотом, предназначено только тебе одному.
Секреты и проблемы случались разные. Беда состояла в том, что ко мне они не имели ни малейшего отношения. Признания, чувства моих доверительниц оказались совсем не детские. Даже этот противный генеральский сынок вызывал у некоторых из них вожделение и симпатии.
Ну, а кому в голову придет испытывать нечто подобное к говорящему почтовому ящику?
«Мертвая зыбь», как говорят моряки, продолжалась до того момента, пока во дворе не появился ангел, АНГЕЛ. Крыльев у него, точнее у нее не было. Зато все остальные, необходимые небожителям аксессуары присутствовали с избытком. Пепельно-белая копна волос, глаза чистый аквамарин. Голос, заставлявший умолкнуть даже пернатых, дабы не омрачить своим щебетанием сладостные переливы, вызывающие трепет все мужского окружения.
Ангелы обычно бесчувственные существа. Но в те атеистические времена, кто об этом подозревал. Особенно, если тебя встречают сверкающей улыбкой, нетерпеливыми, манящими жестами и совершенными, будоражащими воображение и все твое существо интонациями.
Гипноз, зомбирование, называйте, как хотите, продолжалось до того самого момента, когда вы хотели излить свои ответные чувства, словами и жестами. Вот здесь-то и обнаруживалось: все это предназначено не вам. Вообще никому. Мона Лиза на картине Леонардо да Винчи тоже улыбается, но смешно принимать это на свой счет. Правда, есть некоторые различия между живым человеком и изображением на холсте. Как я думал. И, вероятно, ошибался.
Несколько бесплодных попыток очаровать небо жительницу закончились оглушительным провалом. Она снисходительно выслушала отрывки из самых сокровенных сочинений античных авторов. «Золотой осел» Апулея заставил ее сладостно зевнуть. «Дафнис и Хлоя» Лонга усыпили окончательно. Ничего более сильнодействующего и откровенного в литературной продукции того времени казалось найти невозможно. Разве, что рисунки и надписи на заборах. Но они находились, так сказать, за пределами добра и зла.
Видя мою растерянность, Ангел нежно улыбнулся. На щечках обозначились ямочки. А затем полилась музыка сфер. Она сама решила удивить меня и всех обитателей двора своей начитанностью и способностями к декламации. Так и начала:
В Замоскворечье, на Полянке
Стоял домишко в два окна.
Принадлежал тот дом мещанке
Матрене Марковне, она….
Чтобы освежить в памяти, чем занималась Матрена Марковна, и к чему это привело, перечитайте известное произведение Ивана Баркова про Луку. Помню, как сейчас, для нас эта история стала чем-то вроде откровений, полученных на горе Синай. И от такой откровенности пролетарии оцепенели, а затем покраснели. Да так, что румянец недавно помянутой гувернантки сошел бы на их фоне за болезненную бледность. Генеральский сынок застыл на месте, как бы повиснув в воздухе. Девицы, дослушав до конца и узнав о печальной участи героев поэмы, в ужасе разбежались. Сама же небо жительница окинула слушателей презрительным взглядом, пожала плечиками и удалилась, поражаясь нашему бескультурью. Ну, а я понял, что лозунг, висевший над входом в школу и призывавший «Учиться, учиться и еще раз учиться», совсем не пустые слова.
Понятно, сделать предложение или просто отдать свое сердце Ангелу после случившегося не представлялось возможным. Конфликт культур и цивилизаций, он, знаете ли, трудно преодолим. Да, и, судя по интересу к поэзии русского ренессанса, эта часть человеческой натуры привлекала ее меньше всего.
ГУСАР-ДЕВИЦЫ ИЛИ УЛИЦА БЕГОВАЯ.
И, тем не менее, сила моих чувств нарастала непропорционально возмужанию. Вы, наверное, слышали про всякие там гормоны, переходный возраст. Спорить не стану. У кого другого может с этого и начиналось. У меня все шло от душевного порыва. А он, этот порыв, возник от прочтения уже помянутых "Трех мушкетеров". Вряд ли физиология и литература настолько взаимозависимы.
Своему же идеалу надо соответствовать. Ну, основы рукопашного боя, как вы знаете, удалось освоить уже в раннем возрасте. А вот верховой езде еще следовало учиться. То было не простое подражание героям романа. Ипподром привлекал большое количество девушек. Час удовольствия, то есть верховой езды (а вы что подумали?), стоил всего один рубль. А за одно обеспечивал общность интересов и переживаний.
В какие-нибудь супермодные кафе не попасть, да и денег на них не напасешься. Вот и приходилось чуть не каждый день трястись в седле, озираясь по сторонам. Расслабишься, потеряешь бдительность, и тут же из-под носа уведут объект твоих очередных мечтаний.
Признаюсь, за годы, проведенные на манеже, дарить свое сердце приходилось часто. Очень часто. Принимали не всегда. Зато возвращали постоянно. Увы, даже романтически настроенные наездницы видели в моем самопожертвовании что-то чрезмерное, пугающее.
Пока не появилась она. В предыдущей главе речь шла об ангеле. На этот раз я встретил нечто противоположное. Выскочила девушка не из-под земли. Из денника, лошадиного стойла, для незнакомых с терминологией.
Где довольно внятно объясняла строптивому коню, зачем ему нужны село и уздечка. Вредная скотина вела себя не по-мужски. Попеременно лягаясь и делая попытку ущипнуть всадницу. Последнее удалось. И на соблазнительном животике теперь красовался след здоровенных зубов. Он дорого заплатил за эту вольность на манеже.
Проскакав несколько кругов бешеным аллюром, скандалист смирился со своей участью. От него шел пар. Переходя с рыси на галоп и обратно, он только и мечтал, чтобы время бежало быстрее. Ни один мужчина не страдал так за поцелуй, который удалось урвать у дамы без ее согласия. В конце сеанса наездница ловко соскочила на землю, и, ухватившись за ремни, оплетавшие голову лошади, заглянула в глаза измученному животному. Конь беспомощно заржал и пал на колени.
Мне удалось перехватить ее взгляд. От него веяло леденящим душу спокойствием. Так львы в саванне смотрят на свои жертвы. Правда, у львов глаза чаще бывают желтые и бездушные. А у девушки были зеленые и горели каким-то холодным, ледяным пламенем. Снежная Королева в бешенстве и та
выглядела бы более приветливой. Так ее и прозвали. За глаза.
Напрасно. При более близком знакомстве выяснилось. Метафора совершенно беспочвенная. Нет никакого холодного и, уж, тем более, ледяного пламени. Огонь всегда горячий. И чем меньше в нем красных тонов, тем выше температура.
Бросить свое безутешное сердце в этот костер я побоялся. Лучше уж гарантированный возврат. Но знакомство завел. Впрочем, и это был поспешный и неосмотрительный шаг. Самая невинная близость в отношениях, как мы увидим дальше, не гарантировала безопасности.
Что же до тупых мужланов, не способных понять женскую душу, но желавших во что бы то ни стало утвердить свое превосходство над "Снежной Королевой", то их неминуемо ждала участь несчастного животного на манеже.
Помню одного доцента, патологоанатома. Человека, в силу своей специальности, не умевшего найти подход ни к чему живому. После двух звонких пощечин. На глазах семьи и студентов, он встал на колени и покаянно просил прощения за всю ту ложь и обиды, которые только помыслил совершить против моей подруги.
Известный кинорежиссер умолял ее сняться в многосерийном сериале, лишь бы вернуть былое расположение. К сожалению, его сожалению, на съемках он попробовал сделать девушке замечание. Стоит ли объяснять, почему его павильон сгорел вместе со всеми декорациями.
Да, что там поклонники. Даже меня, друга и наперсника, за какую-то не очень уместную шутку она спустила с Ленинских гор и чуть не утопила в Москва реке. Но, одумавшись, все-таки оставила в живых. Может, для чего-нибудь и пригожусь.
Пригодился. Уж не знаю почему, но в ее взбалмошную головку пришла мысль. Поступить со мной так, как обычно она обходилась с лошадьми на ипподроме. Взнуздать и оседлать. Вы, наверное, подумаете: здесь больше подходит словосочетание "женить на себе". Ошибаетесь. Я выразился точнее.
Мысль об активном сопротивлении пришлось отбросить сразу. Сначала был установлен круглосуточный контроль. Появляться в обществе даже в одиночку стало не безопасно. Поздравления на все мужские праздники и собственный день рождения принимались под неусыпным надзором зеленых глаз. Это только зеленый свет светофора разрешает какую-то свободу действий. Меня же этот цвет предупреждал об опасности.
Судьба теряла свою непредсказуемость, а жизнь привлекательность. Тоска заставила перелистать до боли знакомый роман о "Трех мушкетерах". Сцена расправы над миледи навела на мысль, что еще не все потеряно. Но отсутствие троих отважных (в моем случае отважных до безрассудства), преданных друзей и палача, делало предприятие безнадежным.
Однако безвыходных ситуаций не существует. Можно, конечно, укрыться в каком-нибудь монастыре. Но монашеский обет и надежность стен подобного убежища вызывали сомнения. Хватит ли у меня стойкости остаться верным своим обещаниям? И так ли уж крепка кирпичная кладка?
Спешу успокоить вас, мои мольбы были услышаны. На улице Беговой я повстречал свою спасительницу. Ангел, тот самый с Извозной улицы, неожиданно возник передо мною. Мы не виделись много лет. И, признаюсь, все эти годы до единого пошли ей на пользу.
Тогда, в нашем дворе, припоминаете, она поражала всех своей начитанностью. Теперь ни одни образование и культура стали достоинствами небо жительницы. Причем, достоинствами столь впечатляющими, что движение на Беговой при ее появлении из двухстороннего превратилось в одностороннее. Бурные приветствия адресовались, как всегда, не мне. Но неотступно следящие зеленые глаза приняли их, именно, за таковые.
Рык «Снежной Королевы» и безмятежное молчание ангела стоили друг друга. Транспорт, пешеходы, бездомные собаки и кошки – все замерли. Напряжение нарастало. В воздухе потрескивали электрические разряды. Мог ли я допустить столь страшную развязку этого уличного недоразумения? Разумеется, нет. Поэтому, собрав всю оставшуюся храбрость, стал объяснять. Мол, подруга детства, Извозная улица, книги, стихи, декламация....
Неосторожная попытка умиротворения закончилась плохо. Меня не просто отстранили, отбросили. Затем, отчужденно посмотрели на обмякшее тело, предмет их раздора. Снова друг на друга, но уже не понимающим, вопросительным взглядом. Что? Из-за кого? Из-за этого? Девушки дружно рассмеялись и, не оглядываясь, побежали праздновать мировую.
Ну, а мне достались: долгожданная свобода, не заслуженное унижение и, как всегда, неизменный результат. Разбитое сердце.
РЕСТОРАН «СОВЕТСКИЙ», ДЗИНТАРИ, ДАЛЕЕ БЕЗ ОСТАНОВКИ.
С ипподромом решил заканчивать. Верховой ездой овладел. Других успехов ожидать не приходилось. Пережитое оставило в душе глубокий отпечаток. С традиционными предложениями к девушкам больше не лез. Жил скромно и тихо. Пока один из приятелей не попросил подстраховать. Что это означает для женатого человека объяснять не надо.
Вы знаете, как я отношусь к мужчинам. Никогда бы не согласился на подобное, но минутная слабость.... И потом, в ресторан обещали сводить. Уж лучше бы соврал. Так, нет, именно здесь он захотел проявить свою порядочность. Да я и сам хорош. Зачем потащился к "Яру", в ту пору ресторан "Советский".
Говорят, что сегодня – это вполне приличное заведение. А тогда.... Одних свадеб штук двадцать. Шампанское, драки, милиция. Ну, и мы средь бедлама степенно потягиваем свою "Кровавую Мэри". Вышел покурить. И, вдруг, мне на шею вешается девица. Девушка весьма и весьма достойная, не пьяная, но зрение слабое. А потом, с мужиками такое случается, когда они все на одно лицо. Вот и не разглядела.
Но я-то. Ну, знаете. Иммунитет ослаблен алкоголем. Подхватил на руки. Так и унес из ресторана. Кажется, и расплатиться за выпитое забыл. Нес долго, почти до самой улицы Правды. Как потом оказалось, направление выбрал правильное.
Новая знакомая не сопротивлялась. То ли полагала, что отдалась в правильные руки, то ли решив, что один черт, что другой. Какая разница.
Но адрес, куда нести, все-таки сообщила. Ближе к цели, к ее дому, мы были уже друзьями. Обменялись телефонами и (не нынешние времена) разошлись.
Неделю продержался, не звонил. Да, и приятель в тот же вечер попросился ночевать. Жена не поверила ни одному его слову. А, когда он представил неоспоримое свидетельство своей верности и благопристойности, то есть меня, и вовсе выгнала из дому.
Семь бокалов «Кровавой Мэри» здесь ни при чем. Просто, у мужчин нет обычая носить ридикюль с самым необходимым. А для того, чтобы заслужить доверие женщины, жены товарища, недурно все-таки иногда видеть свое отражение в зеркале. У меня же не то, чтобы зеркальца, носового платка в карманах никогда не водилось. Естественно, удалить следы прощания с новой знакомой, ее яркую губную помаду, во время не успел. Понятно. Мое явление из темноты подъезда в ярко освещенную прихожую не дало ожидаемого результата.
Через неделю разъяренная женщина опомнилась и забрала свое имущество обратно. В конце концов, в их клятве перед алтарем, ни словом не упоминалось о моей верности в печали и в радости. И только за счастливой парой захлопнулась дверь, раздался телефонный звонок.
Теперь возмущалась новая знакомая. Оказывается, я ей тоже что-то пообещал или предложил. Мы долго и безрезультатно препирались о содержании моей клятвы. Каждый отстаивал свою версию. Спора не вызывала лишь концовка: «… пока смерть не разлучит нас!». Сошлись на свидании.
Это сегодня улицы Москвы наводнены толпами спешащих деловых людей. Они, как правило, не видят друг друга. И даже простой вопрос: «Который сейчас час?». Вызывает непонимание и недоумение. Но было время, когда праздная, не омраченная заботами о выживании публика просто совершала по этим улицам прогулки. Вас выслушивали, вам отвечали. Перекинуться же парой слов с совершенно незнакомыми людьми считалось правилом хорошего тона. Отношения между людьми измерялись совместно вышаганными километрами.
За два месяца мы преодолели расстояние в пол-экватора. На посещение кафе денег не хватало, поэтому животрепещущие вопросы решались на ходу. Ну, и, конечно же, вечер нашего знакомства удалось реконструировать до малейших деталей. Победила ее версия. Оказывается, я
не удержался, и отдал в ее полное распоряжение все, чем обладал. Вы, разумеется, догадались, речь идет о моем бедном неспокойном сердце. Другого имущества, просто, не имелось в наличии.
О чем здесь еще говорить? Оставалось готовиться к торжественной церемонии и всеобщим поздравлениям. Вот и свершилось! После долгих лет скитаний и поисков на горизонте замаячила тихая семейная гавань.
Вам не надо объяснять, что миражи случаются не только в пустыне.
На московских улицах в жару возникают разные видения. Помните: « И тут знойный воздух сгустился перед ним, и соткался из этого воздуха…». Ну, Михаилу Афанасьевичу Булгакову виделось одно, мне другое. Суть же одна.
В реальности. Герой его романа, Берлиоз, откликнулся на свои впечатления одной фразой: «Этого не может быть!».
Мне тоже не очень верилось, что все случится, как и задумано. Причин хватало. Первая, может самая главная. Моя новая пассия писала стихи. А представить поэтессу у плиты, моющей пол или посуду мне не доводилось ни разу. Умирающей от чахотки, да. Выступающей с трибуны, рвущей на себе блузку и волосы, сколько угодно.
Другое обстоятельство так же не внушало оптимизма. Невеста перед бракосочетанием не оставляет жениха. И не едет отдыхать на Рижское взморье одна. Вряд ли это можно было рассматривать, как испытание чувств.
Оставалось продемонстрировать свою принципиальность. И стать незваным гостем.
Не скрою, моего появления на балтийском побережье даже не предвидели. Более того, в него не верили. Декаденты, они только с виду бунтари и ниспровергатели. На ПОСТУПОК никто из них не способен. А потому и от других ничего подобного не ждут. Мой же «катехизис», уже известный вам роман Дюма, в таких случаях учил обратному: напору и натиску.
Ранним утром, в широкополой шляпе, решительным шагом я пересек все городишки Рижского взморья. И не обнаружил ни единой души. Курорт просыпался поздно. Отдельные личности, забытые своими друзьями и подругами на пляже, не в счет.
Наша встреча со ссуженной состоялась несколько позже, когда открылись двери известных ресторанов, вроде «Лидо». Напоминаю, у девушки были проблемы со зрением. И, видимо, это не позволяло ей трезво оценить свое окружение. А оно состояло из цыганского ансамбля и прочей публики. Все вокруг пело и плясало. И очень напоминало свадебную церемонию. Через несколько минут реальность событий не вызывала сомнений даже у меня.
Погода стояла прохладная. Воздух, как воздух. Не то, что в памятный день на Патриарших прудах. Вот только реакция на увиденное мной облеклась в те же слова: «Этого не может быть!»
Припоминаете, с чего мы начали это душещипательную историю? Совершенно верно, с песни Булата Окуджавы. О подружках. Как вы могли заметить, никто из них слез по мне не лил. Но, оказывается, кое-какие чувства, они все-таки испытывали.
В тот самый момент, когда открылась вся правда о подслеповатой поэтессе и прозвучали сакраментальные слова о тщетности бытия, сильные руки подхватили меня и усадили за стол. Рук было четыре. Девушек две. Бокал шампанского привел в чувство. Несколько выразительных взглядов зеленых и аквамариновых глаз заставили умолкнуть весь цыганский хор, а свадьбу убраться по добру по здорову, с глаз долой.
Снежная Королева и Ангел, уже неразлучные подруги, снова возникли на моем пути. Вовремя возникли. На этот раз они проявили явное сочувствие, внимание, почти материнскую заботу и неотвратимое желание … отомстить за поруганную честь их давнего знакомого, друга, можно сказать, то есть меня. Попробовал бы их кто-нибудь остановить!
Найти новобрачных и гостей не составило труда. Все тот же ресторан «Лидо». Пылкие цыгане, когда им, для начала, предложили исполнить траурный марш Шопена, ну, дабы настроить всех присутствующих на соответствующий лад, даже спорить не стали. А чтобы отпали последние сомнения в наших намерениях, прозвучал полонез Огинского. Вы, наверное, помните слова. Все до одного о разлуке. За тем в центр зала вышли мои подружки и под бравурные звуки «Прощание славянки», взяв за руки, потерявшего способность сопротивляться, жениха, чеканя шаг, покинули пепелище.
«НЕОБЫКНОВЕННЫЙ КОНЦЕРТ», САДОВОЕ КОЛЬЦО.
В Москву возвращались втроем. Новобрачного, под честное слово, оставили в Риге. Не сомневаюсь, он его сдержал. Ну, а моя судьба, отныне стала предметом неустанных забот спасительниц. Признаюсь, они долго старались отвратить меня от маниакального влечения. Рассказывали что-то о леммингах. Есть такие мышки в Заполярье совершающие время от времени коллективное самоубийство в Ледовитом океане. Но, сами понимаете, коли природа мать, заложила что-то в человеческую натуру, так тому и быть.
Сострадание ко мне, возрастало день ото дня. И они, наконец, решили начать поиски подходящей кандидатуры. Даже при их энергии, задача не из легких. Найти претендентку дело не сложное, а вот уговорить…. Чтобы не терять время попусту, мы посещали ВДНХа. Идея не новая. Помните фильм "Свинарка и Пастух". Вот и взяли за основу уже опробованный сценарий. Демонстрировали меня долго и безрезультатно. Увы, как экспонат, я более подходил для Кунсткамеры.
Народу, конечно, приезжало тьма. Но все больше толстые, обрюзгшие дамы очень среднего возраста. Да, и тех интересовали магазины, а не женихи.
Моя идея объявить конкурс красоты, успеха не имела. По тем временам, лучшего повода закрытия Выставки Достижений Народного Хозяйства по причине идеологической диверсии просто не существовало.
Настроение у подружек упало. Они уже были готовы пожертвовать собой. Решить проблему с помощью подброшенной монетки. Полагая, что год, другой совместной жизни с одной из них подействует на меня лучше, чем уговоры. Но здесь уже запротестовать я. Шоковая терапия, растянувшаяся на годы, безусловно, дала бы результат. Только вот какой?
Ангел, отличавшаяся образованием и интеллектом, и Снежная Королева, обладавшая непреклонной волей, восприняли мои аргументы с пониманием и не обиделись. Решили дать еще один шанс. И отпустили в «свободное плавание» на месяц. С условием, что в случае очередного провала придется выбирать из того, что есть. То есть из них двоих. Не выбор, а мечта, если не знать, что за этим кроется.
Ипподром, выставки и рестораны по известным причинам отпадали. О последних и вспоминать не хотелось. Оставались театры и концертные залы.
Под классическую музыку знакомиться проще. Полумрак. Сознание замутнено. Но все обещания, вырванные под сонаты и прелюдии Баха, Вивальди или Шопена, настолько хрупки и недолговечны, что и поверить в них невозможно. Уже при последних аккордах вас уверят, будто ничего и не случилось. Всего лишь минутный каприз, настроение. Особенно опасно дарить сердце под фортепьянную музыку. Здесь, уж точно, вас оставят с носом.
Цирк не в пример лучше. Но слишком много шума. Да и кому ты там нужен, когда на арене такие элегантные и сильные мужчины, тигры, а женщины - просто загляденье.
В опере, постоянно мешают. Поди, перекричи всех исполнителей. Охрипнешь.
В драме одни разговоры, не поймешь, кто к тебе обращается. То ли героиня со сцены, то ли сосед в партере.
Оставался кукольный театр. Уверяю вас беспроигрышный вариант. Кукол легко отличить от обычного человека. Даже, если этот человек несет весь спектакль что-то несусветное о семье и браке. Потом вокруг дети. Опять же не выругаешься. К концу спектакля, глядишь, объект твоих ухаживаний уже смирился и согласен на все.
Вы не поверите, спектакли в театре Сергея Образцова, на Садовом Кольце, заканчивались с неизменным результатом. Не об аплодисментах речь. О вопросе, который задавали мне все без исключения новые знакомые. "Ну, достал! Что дальше?" А дальше меня охватывала нерешительность. Может, не стоило так торопиться?
Еще как стоило. Месяц, отпущенный мне подружками, для решения главной проблемы жизни подходил к концу. Монетка уже была подброшена в воздух. И, вы не поверите, упала на ребро. Знак судьбы толковался по разному. Я воспринял его, как намек на многоженство. Девушки склонялись к ротации супружеских уз. И все время посвящали свадебным нарядам.
Наступал последний день свободы. В театре на Садовом Кольце давали "Необыкновенный концерт". Пьеса до боли известная всем. У театрального подъезда безумная толпа требовала у входящих лишние билеты. Ну, а я стоял в стороне, понимая, что шансы попасть на представление, и решить главную задачу всей жизни, примерно равны. И с каждой минутой все стремительнее приближаются к нулю.
Еще мгновение и разудалые часы над театром пробили семь часов после полудня. Поселившееся в них зверье, стало распевать песни, кружится, и выкидывать разные коленца. Даровое зрелище привлекло всеобщее внимание. Публика захлопала в ладоши. Я не отставал от других.
Неожиданно, кто-то тронул меня за локоть. "Вы не попадаете в такт. Бедненький, да у вас совсем нет слуха,- сказала она.- Кстати, вам не нужен лишний билетик…."
* * *
Вы ждете продолжения? Напрасно. Рассказ окончен.
Что было потом? Ну, знаете! Потом был НЕОБЫКНОВЕННЫЙ КОНЦЕРТ. В театре кукол, дома, у подружек. Во время бракосочетания попросил вместо марша Мендельсона поставить любимую песню Булата Окуджавы. Да, да именно ту, от которой мороз по коже. Ангел и Снежная Королева прослезились. Новобрачная и бровью не повела. Просто покрепче взяла меня за руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501538
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Ще ненародженим бувало
Моє серденько сильно билось,
Та так, що наче б то здавалось,
Що ти на мене, мамо, злилась.
Тягнувся ручками до тебе, —
Прошу, матусе, обійми!
Та не любила мене, нене,
Ти ненавиділа завжди.
Матусе моя, ніжна леле,
Прошу щосили, — захисти!
Зостав пожити мене, нене!
Якщо згрішив я, то прости!
Не було права вибирати,
Схотіла обірвать життя...
Ти свою "волю" обміняла
На ненароджене дитя.
Скажи, хіба я не людина?
Невже це, нене, страшний сон?
Колись ти б мала, мамо, сина...
Проте зостався ембріон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461239
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 25.05.2014
Синє море під льодом дрімає,
Вітер щосили сніг намітає.
Ніч наступає, уже вечоріє,
Крига на морі швидко чорніє.
Яхти заснули біля причалу,
І чайки у небі крізь вітер кричали.
Дерева над млою схилили скроні,
Ніч наступає і море в полоні.
Сплять береги пісками накриті,
Сплять моряки, причали і риби,
Тільки в порту життя все триває -
Усе там працює і спать не лягає.
Гудуть ще заводи і пару пускають,
Ще хмари не сплять, бо сніг намітають.
Спи, моє море, велике, безкрає,
Спить нехай крига, що міцно вкриває
Вкриє усе, що спокій шукає,
Зима заколише, зима загортає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478315
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 25.05.2014
На Майдані дим до неба -
Все горить, палає.
Рідні дзвонять, син в утомі
Слухавку тримає.
Кличе батько знов додому :
-"Повертайся сину!
Воювали ви й боролись
За рідну країну!"
-"Не вернуся я додому, -
Передайте мамі,
Хоч тут горе, вдома гірше
Поміж ворогами!
Я зостанусь, помолюся
За свою країну...
Не забудьте, пригадайте,
Ви свою дитину!
Я на долю, не на смерть
Буду воювати,
Землю рвали, грабували, -
Досить потерпати!
Поцілуйте ви од мене
Мамі моїй руки,
Хай простить мене, єдина,
І не має муки!
На Грушевського покладуть
Мені, батьку, квіти.
Ні, не треба, рідні, плакать,
Треба порадіти -
На землі своїй ми згодом
Зможем панувати...
Не повернуся додому,
Не повернусь, тату!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483312
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 25.05.2014
«Чи не для нас це все приготували?»
- спитав Майл-Дуйн у кота.
Але кіт подивився на нього
і продовжив свою гру…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
У нас закінчись яблука – ті солодкі,
Як закінчиться колись все,
Бо нічого немає вічного –
Навіть у нас в оксамиті Ірландії,
Чи то в її спогадах на човні надії.
На острові, що нам трапився –
Чи то випадково, чи то так мало бути,
Бо давно ми не віримо у «випадковість»,
Ми знайшли будинки з білої-білої крейди
І башту з такої ж крейди – з каменю снігу мрій,
Але будівничі зникли – певно,
Їх втомлені руки зажадав бачити Бог
В раю на вічній будові, чи то просто
Їм стало не потрібно бути
Серед острова крейдяних скель.
Ми знайшли там тільки кота –
Такого маленького, який знав істину,
Тільки ховав її на кінчиках вух –
Така вона була маленька, але справжня.
Він стрибав на кам’яних колонах
Зниклої цивілізації мудреців,
Він бавився зі століттями,
Як бавляться сірими мишами вечора,
Він сміявся з нашого невідання,
Він бачив нас тінями смішного суспільства,
Він був єдиною реальність нашої казки
(Бо кожне життя це казка,
Кожна смерть вигадка,
Кожен день подарунок).
Ми розвіємо вітром попіл
Мертвого юнака-єретика,
Порушника давніх заповідей
І попливемо далі… Бо час…
Ми не хочемо, щоб він зупинився…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500974
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014
«Відпливаючи , вони почули:
«Де вони тепер? Вони віддалились!
Це не вони!»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Вони очікували – але не нас.
Вони теж – орачі холодного моря,
Вони теж дивляться поглядом безнадії
На нескінченну вервечку хвиль,
Вони теж думали, що хвилі це гори,
Тільки солоні, прозорі та сині,
Вони теж просякнуті запахом риби
І майструють човни, як колиски,
Вони закидали сіті в безодню легенд,
Вони теж ловили рибу «майбутнє».
Але вони чекають – вічно чекають,
Марно вдивляючись в ультрамарин:
Людей на човнах – але не нас!
Людей вісників – але не нас!
Людей-блукальців – але інших!
Ми залишимо їх – в очікуванні,
Збирати слова
В подерті мішки спогадів,
Будувати свої хижі
З важким каменів надії.
Бо ми не ті , ми завжди не ті…
Ми лише шукаємо…
Ми лише віримо і сподіваємось…
Лишаємо за туманом острів Очікування
Який більше ніхто не знайде…
Людей, до яких більше
Ніхто не прийде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500878
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 24.05.2014
«…Вони гребли день і ніч
і допливли нарешті до острова,
де було безліч птахів…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Острів, де жили лише вільні птахи
На сліпих скелях сірої зневіри,
Де лише птахи кричали чи то молилися
Богу прозорого повітря,
Богу польоту й свободи,
Співали свій нескінченний псалом
На мові пташиної Біблії
Пророка сивокрилонебесного –
Чайки снів сумного ірландського моря.
І лише ми – хто ховав друзів
У глибині води, хто плив незбагненним
У пошуках острова мрії – лише ми
Зрозуміли, що це молитва
А не крик обтятої порожнечі.
І ці витерті епохами скелі –
Не громада німого каміння,
А храм предковічної віри
Давнішої, аніж клан Мак-Артур.*
І не птахи це, а душі монахів,
Що кинули нудний рай
І моляться за скорботну землю
Залишену там – за хвилями,
За нашу святу Ірландію…
Примітка:
* - у ірландців є така приказка: «Є три речі найдавніші у світі: диявол, оці пагорби і клан Мак-Артур.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500676
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014
Вузенька кладка через річку,
З’єднала люблячі серця,
По ній іду я до Марічки,
Іду, неначе до вінця…
Мене чекають чорні брови
І стан стрункий, як у смерек,
Де очі сяють смарагдові,
Де діточки в гнізді лелек.
Під зорепад, у квіту вишень,
Іду до неї по саду,
Вітер гілки ледь-ледь колише,
Прискорюю свою ходу…
Місяць зійшов і серед цвіту,
Стоїть красуня, як весна,
І зразу стало тепло й світло,
То сяє зіронька ясна.
Зорі моргають в чистім небі,
Побігли хмари в далину…
І щастя більшого не треба,
Тебе любити лиш одну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500499
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
«Це був великий плоский острів,
на який випало жеребкуванням
висадись першими Герману та Діурану.»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Епона – богиня коней
Пасе на острові табуни вітру,
Коней високого неба, коней часу,
Що летять вихором крізь повітря вічності.
Епона в травні – місяці коней і перегонів
Жене табуни островом буття
Серед Океану Небуття – жене вихором
Божевільних календарів «завтра»,
Жене крізь хмари днів і тумани ночей.
Ми, гели, ми, нащадки людей моря
Славимо коня неба, що несе
Срібноруке сонце над островом мрій
І смарагдів зела. Ми, гели,
Славимо тебе, Епона,
І твоїх велетенських коней
З вітрилами копит – коней синього неба.
Ми – вершники пагорбів,
Ми – діти Сонця, пастухи років,
Століть і тисячоліть
Пливемо нині
Здійнявши вітрило віри
По морю життя.
Ми, ірландці, роковані
Вічно плисти в пошуках острова –
Острова істини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500437
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2014
Кожна колиска – каравела
Кожна дитина – Колюмб.
Вирушають океаном часу
У невідомість життя
Не знаючи, що Америка
Давно вже відкрита.
Кожна іграшка – компас,
Кожна дитяча пісенька – вітрило.
Всі ми мандрівники,
Всіх нас кидають хвилі
Змушуючи ставати рибалками,
Закидати сіті у прозорі дні
Ловити химерну здобич
У якої замість луски хвилини,
А замість зябер книжки.
Кожна хата – то острів,
Де Робінзон будує
Свою тимчасову хижку
Мріючи про повернення.
Кожна смерть – відпочинок
Чи то маленький порт
Де ми напиваємось
У брудній таверні
Перед наступним плаванням…
(Малюнок з мережі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363995
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 20.05.2014
Ірландія!
Мрій моїх візерунок,
Світло туманного дня,
Кров серця мого,
Цвіт вересу
І грудка землі
У руці затиснена.
Голос дзвону
І шум Океану,
Холод скель
І вогню жар.
Ірландія!
Вітру подих
Над вересом
І сенс життя мого,
Свободи пісня,
Вічно сумна вдова,
Що синів загиблих оплакує.
Дерево вічнозелене,
Дитина вічно усміхнена,
Що бавиться на березі
Нескінченної ріки часу.
Ірландія!
Роса на траві,
що з крові кельтів виросла,
Хрест кам’яний
І зелені пагорби,
Терпкі жорстокі легенди
І пісні безтурботні,
Камінь долі,
Що кличе дітей своїх
До Волі - їм Богом даної.
Гели -
Сини королів!
Діти богині Дану!
Слухайте
Як Вітчизна кличе вас.
Примітки:
Авторський переклад з ірландської.
Написано під час поїздки в Коннахт у 1962 році.
Острів долі (Фаль) - давня назва Ірландії.
Гели - назва ірландців.
Є така приказка в Ірландії: "Всі ми сини королів." - в Ірландії в старі часи було кілька десятків маленьких самостійних королівств. Так що, якщо добре поритись в генеалогії, кожен ірландець знайде серед своїх предків королівське коріння.
Згідно давніх легенд - найдавніше населення Ірландії складали племена, які себе називали "Діти богині Дану".
На світлині - скелі Мохер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365000
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 20.05.2014
«В зажурі цей заклятий світ…»
(Ф. Тютчев)
1. Тіберій на острові Капрі
Цей світ – медуза. Краб – архістратиг
Я полетів у царство Аполлона
Фортецю змурував із пустощів та книг
Каміння цілував під знаком скорпіона.
Мурахи світ мені будують кам’яний
Вони ж зжеруть і тіло кинуть в Тібр
Я змій і сибарит. Очікую.
2. Еміль Берінг на острові Капрі
Сатир з кудлатими ногами
Серед пахнючого бузку
Пелюстки кидає
У амфору розбиту.
Розлите на столі вино
Червоне…
3. Владімір Лєнін на острові Капрі
Нудистам нудно
Полігамам полігамно.
Сніданок із консерви
Архіконсервативний.
Ось так то, батечко…
4. Максим Горький на острові Капрі
Білий кудлатий пес
На білому снігу
Ховає свій чорний ніс
У кучугуру
Тільки очі. І вуса.
5. Комптон МакКензі на острові Капрі
Торкаюсь хвиль руками
Вони співають про човни.
А ще теплі. І ласкаві.
Зустрівся вчора
Одісей сумний і бідний.
Я попливу…
6. Лючія Бозе на острові Капрі
Кіно. Малюнок модерніста.
І знов кіно. Кіно – не сінема.
Ви не у Франції.
І навіть не в Парижі.
Хто розповість мені
Що означає химерне слово
Яке почула до обіду
Таке незрозуміле…
Як воно…
«Нудьга!»
Примітки:
Тіберій – дехто пише його ім’я через «в» - «Тіверій» - але це неправильно.
Еміль Берінг – скидаю капелюха. Направду скидаю. Без перебільшення. А це його роздуми про Тіберія.
Максим Горький – був такий чоловік вусатий… Був. Коли розмовляв то часто замість звуку «а» казав звук «о» і тягнув його до-о-о-о-овго.
Владімір Лєнін – на острів Капрі приїхав за чужі гроші до того ж крадені. Прихильник нудизму та полігамії. За словами Максима Горького на острові Капрі цікавився тільки старим вином та молодими повіями. Все інше, що він бачив з його точки зору було «архінудно» та «архіреакційно».
Комптон МакКензі – знову скидаю капелюха і кидаю його в море. Ловіть.
Лючія Бозе – бачили б ви її в купальнику… О-о-о-о-о!!!
Гексастіхос – а ось і не скажу, що це таке. Не скажу і все тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393655
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 20.05.2014
«Таємниця сія мені не відома.
А знаю, що вона наспівала мені багато чудес,
що збентежили серце моє.»
(Григорій Сковорода)
Наш острів – це скеля,
Що стирчить з океану часу
Як жовта очеретина
У свідомості мовчазного монаха,
Як дикий камінь,
За який постійно шпортаються
Блукаючі у пустелі істини,
Чи то на якому точать
Свої мечі патлаті лицарі
Чи то картаті Робін Гуди
Короля Конхобара мак Доннхада.
Абатство Алонард. Твої холодні стіни -
Замшілі й солоні.
Чотири сини, як чотири стовпи
Зруйнованої ірландської церкви:
Атрі, Кахал, Еохокан, Кінаед.
Ким же ще бути синам короля
Як не священиками?
Клан Холмайн. Його гіркі легенди
Пахнуть згарищем
І кульбабами квітня…
На сивих скелях
Виглядаємо сподівання
Яке згубили
Ще тоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470702
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 20.05.2014
"Життя - це картина повішена у темному музеї."
(Гійом Аполлінер)
Ми всі живемо на островах.
Навіть вони – бедуїни,
Що бачили тільки море піску,
Ховаються в острівцях своїх наметів,
Пливуть на островах своїх верблюдів.
Бо кораблі – це теж острови.
Вівцю на голому пустищі
Назвали рибою.
Якогось жебрака,
Що писав всеньке життя
Свою автобіографію
Репліками водіїв
Громадського транспорту,
Назвали пророком.
Якогось старого жорстокого параноїка
Назвали благодійником
І почали ритуали влаштовувати
Навколо його монументу
Зробленого з найхолоднішого каменю
Та навколо його заспиртованого
Мертвого тіла.
Островами скелястими
Блукаю, як сновида вітрильників,
Про тутешнього лорда згадую -
І для чого то він собі
Оцей понурий замок вимурував?
Для чого…
Примітки:
Даруйте за такий сумний настрій у цьому сьогоднішньому словесному етюді. Але ж не пасує в цей день так сумувати, бо саме отакої ж календарної дати Гійом Аполлінер написав свій «Міст Мірабо», а я про сумне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472854
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 20.05.2014
«Я родом з Тораха
На острові Торах виріс я…»
(Легенда «Плавання Майл-Дуйна»)
На цьому острові всі птахи монахи,
Вода в долонях стає дзеркалом,
А сиве волосся стає одягом,
Дикі каміння – домом одвічним,
Хвилі – пейзажем, а вітер – храмом.
Моя пісня – вічне мовчання туману,
Мої слова стають тишею краплі
Ще до того як вони були сказані.
Я спалив свій човен дірявий
Зроблений зі старого горіха –
Той човен легенд і палімпсестів
На якому я плив ірландським морем –
Морем яке не повертає блукальців,
Яке фарбує небосхил віри
Кольорами дощів – тільки не літніх.
Якщо ви ступили на мій острів –
Острів лише одного сивого монаха,
Що забув слова людей, але вивчив
Слова білих і сірих птахів скель,
Що не звикли мовчати чи повторювати лжу,
Як любить це робити більшість сліпих людей
Країни жорстокого лисого карлика.
А краще – пливіть собі далі,
Або до дому – якого у вас немає,
А є лише територія, на якій дозволяє
Вам жити ваш божевільний король.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499645
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 20.05.2014
«Три дні і три ночі
вони пливли вздовж скель
і так і зуміли відшукати місця,
де можна було б
пристати до берега…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Яблука виснуть важкими тягарями
На островах нашої свідомості,
На гілках наших мрій листянозелених,
Падають у траву життя – густу, як літо,
Несподівану як травневі зливи,
Гірку як полин нашого отруєного часу.
Там мали б водитися химерні почварки –
Огидні, як зайди, колючі, як ці дні.
Але там порожньо. Стиглі яблука
Збирають тільки втомлені руки
Моряків розхристаного моря хвилин.
Якби не ці яблука, якби не цей острів,
Ми б не знали, що в цьому світі вітрів
Існує ще щось, крім солоної води «сьогодні»,
Крім гіркого присмаку морської піни,
Крім хвиль, що співають пісню смерті,
Але острів яблук – нам трапився…
Нам – орачам ірландського моря,
Нам – загорненим в картаті тканини,
Нам – приреченим на блукання…
Розфарбуйте це яблуко долі
Кольорами заграви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499779
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 20.05.2014
«Ще через тиждень плавання
вони знайшли широкий та високий острів,
на березі якого стояв дім.»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Острів, на якому ми знайшли блідий затишок,
Острів, на якому ми знайшли безбарвний захист,
Острів, на якому ми хоч трохи спочили
У нашій нескінченній синій подорожі
По океану життя – у подорожі кудлатих мрій,
З якої майже ніхто не вертається,
В якій навіть залізні фенії широкого меча*
Стають розбійниками подертих вітрил.
На тому острові були кам’яні двері
Між одним людським буттям та іншим –
Тим, що пахне гілкою горобини
Чи то листям крислатого дерева Карханн.
Ці двері відчиняють міцні руки,
У ці двері входять потріпані вітром,
Що несе брадахів і скоттів хвилями крику,
Від берега високих трав Альби до берега сили,
Вітром, що грає на сопілці скель,
На чорному оргАні гір Каледонії,
На божевільній флейті Ойлєнь Фаро**,
Вітром, який регоче почувши бажання
Жити спокійно на березі світанків.
Відчиняємо ці важкі кам’яні двері –
Ми звикли йти в невідоме…
Ми – люди ірландського моря…
Примітки:
* - а був такий король в Ірландії - Еохайд Айлтлехан — (ірл. — Eochaid Ailtlethan) —Еохайд Широкий Меч (роки правління 285 — 274 до н. е.).
** - Ойлєнь Фаро (ірл. - Oileáin Fharó) – це справді не острови, а якась божевільна флейта північного вітру… Недарма племена Богині Дану припливли в Ірландію саме з північних островів – може саме з Ойлєнь Фаро…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499959
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 20.05.2014
«Ще вони виявили на тому острові
маленьку закинуту церкву та руїни замку
і знайшли старого сивого відлюдника,
що був вдягнений лише
у власне довге волосся, що сягало землі…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Я останній з супутників Брендана,
Останній, хто лишився у світі людей,
Останній прочанин країни Високих Хвиль,
Останній охоронець давніх календарів Ерінн,
Останній носій забутої істини знаків Фаль.
Я так давно жив на цьому острові Орла,
Що сам час став єдиним моїм сучасником,
Тільки вітер простору лишився мені другом,
Свідком моїх омовінь в озері історії.
Мої супутники стали супутниками тіней,
Наш корабель став тліном минулого,
Спогадом зашкарублих старечих рук,
Трухою років, пилом минувшини.
Їжте цих овець, що блукати приречені
Разом зі мною – відлюдником одкровення,
Цих кудлатих громадян забутої республіки,
Цих волохатих підданих давно зниклого короля,
Імення якого забули навіть червоні зорі Ведмедя,
Навіть краплі туману не згадають його голосу.
А ще виглядайте величезного хижого птаха,
Подивіться на диво з див – озеро молодості,
Перш ніж вирушити у нескінченне море сучасності
І лишити мене тут – чекати на одкровення –
Століття, а може й вічність. На одкровення
Яке ніколи не прийде на цю землю руїн…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500158
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 20.05.2014
Ваше вміння передати красу
І говорити ніжно про ніжність,
Забивають нам життя метушню
І направленість нашу на ситість.
Ваше вміння передати любов
У віршованих словах кохання
Палить наші серця і нашу кров,
Ми шукаємо слова благання:
Ми благаємо вас нас жаліти,
Завжди бути такими як зараз,
Ми благаємо вас: візьміть мито -
Ми слуги вам назавжди, назараз!
К.
19.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499978
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Над разбитой амфорой сюжета
склоняюсь
и пытаюсь склеить
черепки снов.
Снова и снова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499967
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Пойду читать я с мужиками
Последний опус Мураками.
А что три тома для гусар?
И Хулио нам Кортасар?!
Потом, на будущей неделе,
Мы разольем мусье Коэльо.
Заполирует этот том,
покойный ныне Клэнси Том.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499961
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
А хочеш, я муркну, як кішечка?
А хочеш, скажу, що твоя?
Прийду і приляжу на ліжечко,
І ми розпочнемо з нуля…
І ковдру чіпати не станемо,
Бо досі нам вдвох гаряче!
В обіймах інтимних розтанемо
Й на ранок утнемо іще…
_________
Хіба насолода – це гріх?
Хіба не для цього ми є?
Якщо ти себе не зберіг,
Викохуй знов серце своє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473810
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 19.05.2014
А.К.
То ли суетным днём,
То ль порою ночной -
Меня греешь огнём,
Пребывая со мной.
Между нами никто
Никогда не стоял.
Мы знакомы лет сто -
Верно ли сосчитал?
Нам не нужно учить
Языка, чтоб на нём
Меж собой говорить -
Мы и молча поймём!
То ли суетным днём,
То ль порою ночной
Животворным огнём
Ты - навечно со мной!
18 мая 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499840
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
«Кроха сын к отцу пришел»*...
(Без переполоха!
Рифму сам свою нашел,
Думаю – неплохо).
А сынишка вдруг сказал:
- Папа, ты все знаешь, -
Янукович убежал?
Ты его поймаешь?
Призадумался отец,
Вот так жизнь-эпоха,
Был царем один подлец,
Что за суматоха?
- Как сказать тебе, сынок,
Убежал и ладно...
А вернется - будет срок
Вновь мотать изрядный!
Посему как много он
Сделал всем плохого
И нарушил наш закон,
А за это - строго!
Что такое «хорошо»,
Знает, вроде, каждый,
Даже крохе-малышу
Мне не нужно дважды
Повторять слова о том,
Где и в чем подвохи,
Так откуда же симптом?
Где берется «плохо»?
Может это детский сад
Портит нам детишек?
Или школа невпопад
Учит не по книжке?
Как, скажите, завелось
Это все, что «плохо»?
И людей пускает вкось,
Превращая в «лохов»?
Может это вирус масс
«Плохоэндокринный»?
Поражает прямо в глаз
Признаком старинным:
Чем повыше чин и сан
Властьимущей хрюшки,
Тем сомнительней дурман
И манер «титушки»...
Размышлял отец о том…
А сынуля-кроха
Наблюдал с открытым ртом
Как "кисель-пройдоха"
Из экрана врал и врал...
Нужно ли уменья!
...
Что хотел - Вам рассказал,
Счастья и терпенья!
16.05.2014
*
В.В.Маяковский
«Что такое хорошо и что такое плохо»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499286
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Відповідь на
Любов Ігнатова: Болючий вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
Пісенна мить... Чудова мить...
Із серця голосно у скроні стука...
Воно живе! То ж правильно болить...
І незамінна для поета мука!
Гроза... Всім бажана гроза -
Із сліз гірких пронизала старанно...
А колір рим - чудова бірюза,
Що світить небесами невблаганно...
Вірша!.. Бажає знов вірша...
Щоденні прози смутку вже дістали...
Спів серця - не сполохане пташа,
А одкровення у натхненні стале!..
Світи... Незаймані світи
Чекають в неземному ореолі...
Чи хочу разом і свідомо йти?
Та ні, - летіти у обіймах волі!
Глибин... Душевності глибин,
Без сумнівів колючих і трагічних,
Бажаю, щоб весь час - мов клин,
Що журавлями плине десь у вічність...
...на перехресті душ нема падінь,
Зректися суті просто неможливо...
Вона і є найвища височінь!
Можливо мить? Та мить така щаслива!
15.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Знов цвітуть спориші,
Дрібно - дрібно обабіч дороги
І несуть вони спокій душі,
Ця дорога веде до порогу…
Переступиш батьківський поріг,
За порогом є мама і тато,
Поклонись до притомлених ніг,
Бо батьки – це завжди для нас свято…
Приголубить матуся тебе,
А татусь дасть пораду, як жити,
Споришева дорога веде,
До хатини, де можуть зігріти…
І співає від щастя душа,
І клекочуть малі лелечата,
А додому, завжди в споришах,
Приведе нас дорога квітчата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499074
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
«Час спостерігає тихо
Бунт квітучих гекатомб.»
(Райнер Марія Рільке)
Навіть квіти здійняли бунт
Супроти хана Батия,
Навіть троянди шипами
Проти наруги орди.
Наша земля світла
Квітуча земля горицвіту
Нині іде війною
На зграю чорних
Песигологвців.
Нині земля квітів
Стогне під їх копитами,
Нині зайди зі сходу
Нищать мої храми,
Нині зграя чужинців
Нищить мою землю
Мою шипшинову долю.
Та нині кожна пелюстка
Кожна стеблина й квітка
Чинить запеклий супротив
Зграї східних вандалів.
Бо це земля квітів!
Бо це земля нездоланна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498147
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2014
Давай мы с тобой останемся одни.
В этом мире только ты и я.
Давай мы с тобой куда-то убежим,
Где нас никто не сможет отыскать.
Припев:
Ты - моя мечта,
Ты - мой ангел неземной,
Ты - моя любовь,
Ты - мой единственный покой...
Мне хочется с тобой наедине останься,
чтоб в тебя все сильней влюбляться.
Мне так не хочется с тобой расставаться -
Я прошу, нет я умоляю: останься!
Припев:
Ты - моя мечта,
Ты - мой ангел неземной,
Ты - моя любовь,
Ты - мой единственный покой...
С тобой мне так легко и нежно,
Что хочется к тебе прикасаться вечно,
Держать тебя за руку нежно
И подставлять свое плечо вечно.
Припев:
Ты - моя мечта,
Ты - мой ангел неземной,
Ты - моя любовь,
Ты - мой единственный покой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497429
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2014
«Серед квітів – вишня,
серед людей – самурай.»
(Японська народна приказка)
Я дуже давно хочу написати есей про фільм «Пес привид: Шлях самурая» («Ghost Dog: The Way of the Samurai» - англ.), 1999 режисера Джима Джармуша. Але бажання наші не завжди співпадають з нашими можливостями: я кілька разів натикався на те, що писати про цей фільм не те що важко – неможливо. Я маю на увазі неможливо написати справжній текст, а не рекламну репліку. Тим паче, що фільм культовий. А ця категорія фільмів невдячна – критик поставлений в незручні умови. Особливо, якщо критик вважає фільм шедевром (як і фанати цього фільму) і ризикує виглядати банальним. А я справді цим фільмом захоплений – не приховую (та й чи потрібно щось приховувати у нинішньому світі, хоч він і жорстокий?). І вважаю цей фільм геніальним. Хоча на мою суб’єктивну думку він не є ні шедевром, ні вершиною творчості Джима Джармуша – вершиною його творчості є фільм «Мрець» і ця моя думка остаточна. Довести протилежне мені пробували. Але марно.
Цей фільм є зразком справжнього постмодернізму – Джім Джармуш лишився вірним собі, своєму стилю і своєму часу (1999 рік – вершина постмодернізму – його апогей, далі тільки звиродніння літератури, відсутність нового стилю, доживання свого віку старих). Причому саме справжнього постмодернізму – я не помилився. Постмодернізм буває експресивний, спокійний, високий… А ще є справжній. Так оце саме він.
Дивлячись цей химерний фільм, у якому все поєдналося і сплелося: глибока філософія, чорний гумор, пародія, оригінальність, трагедія і відвертий сміх. Жартувати зі смертю не прийнято. Тим паче не прийнято ставитись до неї несерйозно чи сміятися з неї. Але коли діалог з цієї старою глитайкою, що так мало нам відпускає буття саме в цій реінкарнації – то чому б і не пожартувати… Тим паче, що смерті насправді немає. Це вигадка, ілюзія. Так само як і життя насправді немає – це теж вигадка. Є лише порожнеча. Все решта – флуктуації порожнечі, візерунок ілюзорних дхарм, що є видозмінами порожнечі…
Дивлячись цей фільм я подумав: «Як давно я не читав Акутагаву Рюноске – цього сина божевільної, цього дивака, що пізнав істину, але вважав, що він програв…» І дістав з полички томик Акутагави і перечитав – і «Ворота Рсемон», і «Пекло самотності», і «Зубчасті колеса», і «Життя ідіота», і «Сад»… Навіть його вчителя – Морі Огай – його роман «Самотній гусак» теж перечитав… Акутагава – це справді ключ до розуміння цього фільму. Саме не японська культура взагалі, не буддизм, якому Джім Джармуш черговий раз сплачував данину цим фільмом, а твори Акутагави. «Ворота Расемон», зокрема… Книжка Акутагави періодично з’являється в фільмі при самих несподіваних обставинах: Вбивця виконує замовлення і з випадковим свідком вбивства починає розмову про творчість Акутагави і буддизм – бере в нього книжку (почитати) під назвою «Ворота Расемон» (взагалі в оригіналі японською просто «Расемон» - і так зрозуміло, що це знамениті ворота, оповиті легендами…).
Фільм будується на парадоксах, що межують з абсурдом (хоче цей абсурд цілком реалістичний – це абсурдний реалізм, що закономірно – світ в якому ми живемо – абсурдний). Вибачаюсь за купу тире. Це дурна звичка моєї манери писати. Але хай. Може потім хтось скаже про мене: «Це той, хто писав з тире.» Краще писати з багатьма тире, аніж взагалі не писати… Парадоксом є самий стержень фільму: головний герой – афроамериканець (даруйте за банальне слово, я дуже політ коректний, навіть слово «москаль» не вживаю), який настільки захопився буддизмом і японською культурою, що став жити за законами Бусідо – законами самураїв середньовічної Японії. І його відданість цим законам і цьому Шляху Самурая доходить до того, що він жертвує своїм життям – йде на смерть тільки тому, що так велить закон Бусідо. При цьому наш герой живе на даху (як Карлсон) – спілкується з голубами. По ходу фільму раптом стає зрозуміло, що дуже багато людей в нинішньому світі живе на дахах будинків і спілкуються з голубами. Утворюючи певний свій світ захмарних філософів, що живуть не в світі людей а НАД світом людей. Такий собі Карлсон-філософ. Карлсон-вбивця. Ще й чорний як мої мехти… Без пропелера, але з пістолетом.
Наш герой читає книги по буддизму, філософствує, медитує і одночасно «працює» найманим вбивцею – виконує замовлення мафіозних кланів. Через людину, яку вважає своїм сюзереном, повелителем, за якого готовий померти чи здійснити сеппуку якщо повелитель раптом загине (ніколи не кажіть «харакірі» - це ображає справжніх самураїв). При цьому «повелитель» - нікчема, дрібний італійський бандит, «шістка» в мафіозному клані. Але для нашого героя, який забув своє ім’я і називає себе Пес-Привид важливий сам принцип закону бусідо, сам шлях, а не обставини в яких йому доводиться жити.
А світ навколо потворний і люди якісь несправжні. Йде війна між мафіозними кланами, але ватажки мафії зістарілись і перетворилися на повних маразматиків. Як колись генсеки компартії. Були вождями, стали тупими і смішними маразматиками. Вони не викликають іншого відчуття крім відрази. Тільки накази які вони віддають страшні. Дурні, безглузді, як маразм у їхніх головах – але страшні – бо це накази вбивати. Ці мафіозі нагадують якусь пародію на мафіозі, настільки світ зіпсувався і зійшов на пси, настільки все стало привидним – навіть пси стали привидами. Нинішній світ (і то не тільки світ дев’яностих років) справді абсурдний – ця абсурдність підкреслюється (як в коанах) – один з мафіозі вбиває жінку-поліцейського. На запитання «навіщо» відповідає: «Вони хотіли рівності – вони її отримали!» Рівність в сучасному світі полягає в рівних можливостях померти.
У фільмі періодично приходить до нашого героя пес – приходить як привид – невідомо звідки і йде невідомо куди. І наш герой усвідомлює, що це він сам – самотній блукалець, що з’являється у світі людей випадково, щоб так само випадково зникнути…
У фільмі звучить фраза: «Не середні ж у нас віки!» Щоправда, це говорять люди які самі живуть за законами кланів італійської мафії – законами, що якраз виникли в середні віки. Фраза зависає в повітрі – звучить безглуздо, бо насправді середні віки знову почалися. Нехай ми такі вже нині «цивілізовані» - з молільниками, автомобілями, магнітофонами, комп’ютерами – але в головах у нас нині середні віки! У всіх. Не тільки у тих, хто вважає себе самураями чи проповідниками істини. Але і президентів і олігархів. Тому приїхали, товариші і панове! Хоча так всі намагаються це заперечити! У фільмі на цю тему є вельми цікавий епізод. Наш герой зустрічає по дорозі браконьєрів, що вбили ведмедя. Ведмідь у давній Японії (і не тільки) тварина священна. Наш герой вбиває браконьєрів, що порушили давній священний закон, пояснюючи це їм перед тим як стріляти. Вражений браконьєр вигукує: «У нас же не давня цивілізація, містере!» - «Часом давня…» - відповідає наш герой. О, герої нашого часу! Я знав, що деякі часи мають химерних героїв, але щоб настільки химерних…
Втіленням абсурду (але високого абсурду) є персонаж, що будує на даху будинку дерев’яний корабель. Наш герой, побачивши це дійство, навіть не задумується про абсурдність ситуації – серед міста, далеко від будь-якої водойми будувати на даху хмарочоса корабель – він глибоко розуміє майстра і дарує йому фразу: «Який красивий корабель! Коли ти його збудуєш, ти зможеш полетіти за хмари.» Звісно, зможе, у світі власного духу…
Слоганом фільму є одна цікава фраза – чи то взята з якогось давнього буддистського трактату, чи то вигадана в цьому ж стилі: «Краще дивитися на світ як на сон…» Справді, так краще. Бо світ це і є сон… Не хочеться прокидатися, але доведеться. Щоб знову заснути і побачити інший сон.
Вперше цей фільм я подивився давно – ще тоді – коли постмодернізм був живий, ще не пішов у світ книжок і бібліотечних полиць. І подивившись цей фільм я раптом усвідомив – я ронін – я самурай, що втратив господаря…
У фільмі є ще чимало цікавих думок – та що там казати – давні буддистські трактати там цитуються абзацами. «У всього є своя причина…» - та хто би сперечався! (Але це не салоган!) «Дух часу – це те, до чого неможливо повернутись.» - а це, справді, слушно… Але я й не збирався нікуди повертатися. У минулому було багато хорошого – у давньому минулому, я маю на увазі. Але я туди теж не збираюсь повертатись – навіть якби це було можливо…
(На світлині – кадр з фільму).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497207
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
колько дней иль часов
Мне осталось дышать?
Скоро ль чаша весов
Не позволит - решать?
Чьи же руки тогда
Мой покров подоткнут
И заботливо (да!)
Мои веки сомкнут?
Силы тают во мне,
Словно выпит до дна.
На последнем огне -
До последнего сна?
Остывает чело,
Руки стынут. И ввысь
Искромётной стрелой
Пролетела вся жизнь.
Обогрей, огради!
Что осталось просить?
На твоей лишь груди
Мне б навеки почить!
Но дано ли опять
Нам увидеться вновь?
И на лбу мне печать
Пусть поставит любовь.
Мой последний покров
Руки чьи подоткнут?
Сколько дней иль часов -
До последних минут?
1 мая 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496356
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 05.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2014
Владыко Человеколюбче, неужели мне одр сей гроб будет?
(Молитва Св. Иоанна Дамаскина)
Одр болезни моей
Смертным будет ли мне?
Меркнет сила огней
Где-то там, в глубине.
Онемение ног,
По глазам режет свет.
Хвороба как - итог,
Хвороба как - ответ.
Одинокая дрожь,
Одинокая боль.
В сердце иглы, не нож:
Я уже не король -
Только слабая плоть,
Не согретая в срок,
Словно чёрствый ломоть.
Хвороба как - порог.
Сквозь воздушную твердь
Улыбается Смерть,
Приближаясь ко лбу.
Ни к чему ворожбу
Заводить в этот миг:
Лишь смиренья вуаль,
Словно саван - на лик.
Никому и не жаль...
Одинокая дрожь
И посыл в пустоту...
Не сбывается - ложь.
И не сбыть - прямоту...
И к чему прямота? -
Был прямее, чем мог.
Хвороба как - черта.
Не покинет лишь Бог.
На пустые листы
Ляжет несколько строк:
Где окажешься ты,
Когда мой придёт срок?
Хвороба как - итог.
Хвороба как - порог.
Сквозь воздушную твердь
Приближается Смерть...
Сколько лет или дней?
Наяву ли, во сне?
Одр хворобы моей
Смертным будет ли мне?
29 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496178
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Мне солнце не то,
Мне звёзды не те.
Не рвётся росток
В глухой темноте.
И птах не поёт,
И зори солгут,
Немыслим и взлёт,
Немыслимо - тут.
И ночь не нежна,
И утро не в счёт,
Фальшивит струна,
Темнеет киот.
И солнце не то:
Напраснейший свет,
Когда слабый ток,
Когда тебя - нет...
21 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496177
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Приветствуй любовь!
Сквозь бури пришла!
Разгладь свою бровь:
Не хмурой росла!
Возрадуйся дням,
Наставшим теперь!
Дай волю огням:
Не сгаснут, поверь!
Воспой явь и сны,
Закат и восход!
Я этой весны
Сто зим ждал приход!
Восславь взмах крыла
И песни всех птиц!
И волны тепла,
Свечение лиц!
Не хмурим мы бровь:
Не хмурой росла!
Приветствуй любовь:
От Бога пришла!
25 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495157
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Сны многосерийные,
кто написал ваш сценарий?
Переключаю ночи,
а вы все длитесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495476
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Когда над нами ангел воспарил
над таинством изогнутым пространства,
в хмельном любовным кураже и пьянстве,
он крыльями глаза свои прикрыл.
Тогда ты мне шептала блажь и чушь,
одетую в батист и шёлк поэмы,
клубились змеями у наших ног проблемы
и прерывал звонками шепот муж.
По родинкам твоим я страсть учил,
зубрил холмы, округлости, вершины,
а за окном рычали зло машины,
и шаркали понуро москвичи.
Но побил час, упало веко века.
У ангела родился ангелок.
В шкафу немеет позабытый Блок
и свалена в чулан библиотека.
Но родинок я помню звездный путь...
По жилам катится любви-отравы ртуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495922
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
«Як би філософи не розходились у своїх світоглядах, вони не чинили явної шкоди один одному, не катували когось-то з метою нав’язати свої погляди або за інакодумство. На це здатні тільки фанатики, але фанатизм і філософія несумісні.»
(Чанишев А. Н.)
Я подивився фільм який дивився перед тим рівно 30 років тому – в квітні 1984 року – день в день. Тоді цей фільм просто вразив до глибини душі і породив вихор розкуйовджених думок, запам’ятався – на все життя. І не тільки мені. Пройшли десятиліття - майже третина століття – все сприймається, звісно, більш критично – в першу чергу з точки зору кіномистецтва. Але фільм викликав той самий шалений вихор думок і почуттів. Може тому, що все повторюється. Може тому, що світ, нажаль, мало змінився – диктатори, тоталітарні суспільства, юрба, що деградує та інтелектуали, що переслідуються диктаторами, бо саме в інтелекті кожен диктатор бачить для себе найбільшу небезпеку… Я пишу про фільм «Сяючий світ» («Блистающий мир» - рос.) (1984) режисера Булата Мансурова. Я взагалі люблю писати про фільми. Особливо якщо це справді фільми – твори мистецтва, а не видовища епохи «хліба й видовищ»…
Що мене найбільше вразило після перегляду фільму, так це те, як цензура цей фільм пропустила. Ну, звичайно, казка (тільки для дорослих), свого роду фентезі та ще й по твору Олександра Гріна – це дозволяло обійти лабети офіційного ідеологічного диктату, бо подано все натяками, не прямим текстом, але все таки… Зображено вигаданий світ у вигаданій країні, але паралелі дивують… Тоталітарне суспільство, в якому контролюють будь-яке висловлювання чи твір мистецтва, де заарештовують за фразу сказану в шинку і людина зникає назавжди, вчені, які працюють в «шарашках» - в ув’язненні, ізольовані від світу, змушені винаходити виключно нову зброю, лицемірний правитель, якого на словах обожнює народ, а насправді ненавидить – як це все нагадує совок у найгірших його формах. Чи голова таємної поліції, що жорстоко придушує будь який прояв думки і будь-яку свободу у своїй країні, але одночасно є цінителем старовинних книжок та поезії – це ж просто пародія і зла карикатура на Андропова (який якраз тоді і був при владі, коли фільм створювався) – це не просто сміливо – це гіперсміливо…
Нині б цей фільм в Росії точно би заборонили. Якщо «Чіполіно» Джанні Родарі нині в Росії підпадає під цензуру і спотворення – бо зображена революція проти диктатора, то тут – у фільмі «Сяючий світ» паралелі з нинішнім російським суспільством ще більші, аніж з класичним совком (хоча нинішній лад в Росії – і не тільки в Росії – це метаморфоза совка): при владі мільярдер який таємно править країною, хоча всі знають, що країною править саме він, який панічно боїться не тільки власного народу (що нібито його обожнює), але й найближчого свого оточення і здатний знищити будь-кого, навіть брата, аби лишень утриматись біля влади. Старіючі маразматики при владі, звісно, нагадують більше совітських геронтократів, але нинішнє керівництво постсовітських країн теж старіє – і маразм неминучий. «Еліта» - точніше ті хто вважають себе елітою – сибарити, сноби, садисти, що не цураються відвертих дослідів над людьми і панічно бояться будь чого нового, будь-якої вільної думки. Продажна і підконтрольна преса, яка напише будь-яку брехню, населення, яке готове будь-якій брехні повірити… Це все дуже щось мені нагадує. Прикро, що цей фільм став пророчим. У ті роки цей фільм був знаменням епохи – глядач вмів думати і передчувати зміни, вірити в зміни і бачити в інтелектуалах та дисидентах провісників змін.
Фільм переповнений метафорами. Головний герой фільму – людина, що вміє літати. Одночасно це морально чиста людина, людина яка прилітає в цей брудний тоталітарний світ невідомо звідки. І влада бачить в цій людині найбільшу небезпеку для себе – бо той хто вміє літати він вільний, своїм існуванням стверджує, що є ще непізнане, що можливо те, що здавалось досі неможливим. Він є прикладом свободи внутрішньої – а це для тоталітаризму справді найбільша небезпека. Польоти – це звісно, метафора – це символ вільної думки і вільної творчості, що виходить за рамки штучних заборон і догм. Тут цікаві паралелі з іншим фільмом – «Польоти у сні і наяву» режисера Романа Балаяна знятий за два роки до того - там взагалі ніякі польоти не показані, але на це натякається – герой літає у світі власного духу. Тільки оточуючі це не бачать. Звісно, вирватись зі світу тоталітаризму у світ свободи герой може тільки в вигаданому світі, в реальному все набагато суворіше – це або втеча в себе, або нескінченна жорстока боротьба.
Фільм завершується оптимістично – на відміну від повісті Гріна, де літаюча людина падає на бруківку під ноги зневіреної юрби – герой летить у світ свободи з людиною яка здатна навчитися літати. Воно й не дивно – той час був часом поміркованого оптимізму – всі розуміли, що система доживає кінця, тоталітарна система вичерпалась, деградує, будуть зміни і вони неминучі.
У фільми немає слогану. З цією тезою можна посперечатися, звісно, бо назва фільму «Сяючий світ» - мається на увазі світ людської душі, душа – це сяючий світ. Це можна було б оголосити слоганом фільму, але це не так. Взагалі у фільмі всі діалоги чи монологи довгі і складні, в кожному вислові філософія, цілі пласти людської думки. А це не може бути слоганом. Хтось може сказати – це відгомін епохи фільмів без слоганів. Це неправда. Коли кіно перестало бути німим в кожному фільмі з’явилися свої салогани – навіть в найпримітивніших. І совкові фільми – не виняток. Просто сам цей фільм виняток. У багатьох аспектах. Цей фільм називають «радянським» - я би назвав його найбільш антирадянським з усіх фільмів тої доби. Навіть Федеріко Фелліні чи Анджей Вайда в цьому контексті відпочивають. Ну як можна виокреслити чи вирвати з тексту слоган з такого діалогу між вченим в «шарашці», диктатором і його прислужником:
« - …Наша країна втратила ідеали. Вона стала плодити товстосумів, нікчемних діляг, заздрісників, падіння наше буде відбуватися швидше ніж падіння Риму. У цьому винні Ви і ваші банки.
- Неправда! З цих банків сотні мільйонів ідуть на створення університетів і бібліотек!
- Це не благо. Професори ваші куплені. Який-небудь фізик чи хімік прикидається блаженним диваком, а сам винаходить зброю для знищення всього людства.
- Ви ображаєте науку. Ви ренегат, зрадник.
- Мені вісімдесят років. За мною є один гріх в якому мені не хочеться признаватись самому собі. Я служив науці зі страху. Так само як і Ви. А тепер я не боюсь. А вірую. Не релігійно вірую. А вірую в науку на благо людей. Я міг би теоретично пояснити таємницю кулі, але це б означало знищити нашу планету. А цей гріх я не візьму на себе ніколи…»
Вибачаюсь за таку довжелезну цитату. Але інакше цей фільм цитувати не можливо. І як ця цитата вписується в нинішню Росію…
В кінці фільму літаюча людина покидає назавжди тоталітарну країну в якій тільки він один і був вільним. І хоча звучать у фільмі слова «забудьте про мене», але лишаються в країні люди які знають, що можна стати вільною людиною… Це фільм-надія. Як тоді так і зараз лишається надія, що все це безглуздя нинішнього пост совкового світу, всі ці маразми імперії та диктатури закінчаться. І люди знову стануть людьми – вільними людьми. А не ляльками божевільного ляльковода… Я не хочу бути пророком, але всі імперії падали, всі диктатори і диктатури гинули, а народи і люди лишалися. І нині найголовніше – внутрішньо стати вільними. Проти внутрішньо вільних людей, здатних до польоту у світах своєї душі диктатура безсильна.
(На світлині – кадр з фільму)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495943
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Вороны,
падающие с неба на сердце,
бьющие черными крыльями воздух,
оставляют мне перья,
чтобы я писал стихи
на сереньком отвороте утра
чернилами ночи.
Но я пишу стихи
перьями лебедей,
плавающих в озерах твоих глаз,
на черных листах ночи
акварельными красками любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493050
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 21.04.2014
печалью
дождь наполняет
капля за каплей
запруду
души одинокой
ты утром позвонишь
и вдруг заискрятся
лузгой серебристой
счастливые рыбы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493780
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Ты виртуальна,
как и мир,
как и весна за окном...
Беспросветен
склеп тела
и сон не приходит.
И Смерть не приходит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493949
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Понимаю, что - нет,
Понимаю, что - вред
Только нервам и даже - дыханью.
Пусть смежение век
И апрельский лишь снег
Помешают напрасным стараньям.
Я же вижу, что - пуст,
Я же вижу, что чувств
Не видать, днём с огнём их не сыщешь...
Так зачем же тогда
Мне нужна глыба льда,
Близ которой не спишь и не дышишь?
Разве время пришло
Потревожить крыло
И, стремглав, - вслед за стаей крылатых?
Чтоб навеки - остыть,
Чтоб уже не дарить
Никому той любови проклятой?
Вздох мой - вздохам всем вздох.
Не оставит лишь Бог.
В чём ещё предстоит признаваться?
Понимаю, что - нет,
Понимаю, что - бред:
Так зачем же тогда оставаться?
13 - 14 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492960
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Воздух кто-то украл,
Воздух будто сбежал...
Даже быль не сбывается больше...
Стало тяжко дышать,
Стало больно вкушать
Горечь слёз - льются дольше и дольше...
И светило - зашло,
Надорвалось крыло,
Правда дней больше не интересна...
В суете суесловь
И убей же любовь,
Чтоб уже никогда не воскресла...
За каким же углом
Ты скрываешь тепло?
Почему оно мимо и мимо?
Что посеем-пожнём?
Как быть дальше - вдвоём?
Я хочу без гримас и без грима!
Где забота твоя?
За какие края
Скрылась нежность, которой не видно?
Умер вдруг телефон,
Скрылись лики икон...
Тишина лишь в ответ мне. Обидно?
Нет, лишь горечь одна,
И не видно ей дна...
Захлебнуться и больше не выжить...
Воздух кто-то украл,
Он как будто сбежал,
Пригибаясь всё ниже и ниже...
12 - 13 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492958
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Христос воскрес у силі, славі й слові!
Христос воскрес - і диво сотворив!
Христос воскрес, щоб дні сіяли нові,
Для міст і сіл, для гір, річок, ланів!
Христос воскрес, покинутий в печері –
Мов сотня сонць сіяє благодать,
І світло відкрива могилам двері,
Йому хвалу співа небесна рать.
Христос воскрес! Нема у смерті жала,
Покинуті темниці всіх могил –
Тож у хатИ нам Пасха завітала
І додала нам щастя, миру й сил.
Весна! І птиці з Ханаану
Несуть на крилах пісню про Христа,
ВслухАймося ж у музику незнану,
Вглядаймося у диво крізь літа.
Христос воскрес! Погляньмо: древні руси
У дзвони дзвонять музику небес
І славлять Назарянина Ісуса,
Що вмер за гріх - і для життя воскрес .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493764
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Мертвого Минотавра
доели крысы.
Семь юношей и семь девушек
создали страну туризма и шуб.
Эгейское море названо
именем утопленника.
Черные паруса Тесея
раскроили на пиратские флаги.
Ариадна беременна.
Боги и цари делят страницы
Великой книги.
А пуповина повествования
перевязана
красной нитью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492647
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 20.04.2014
До тебя выли вещие вьюги,
До тебя не стихали дожди.
До тебя - только кольца кольчуги
И суровые камни - в груди.
Лишь с тобой этот мир пробудился,
Лишь теперь наступила весна.
Лишь с тобою лик солнца открылся,
Стала радовать даже луна.
Как бы тут уберечь эти крылья,
Этим вёснам осанну трубя?
Лишь с тобой этот мир полюбил я,
Так зачем же он мне без тебя?
3 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491380
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Чувствуешь?
Как ток сгущает вечер
до сумерек
и пронзает пространство,
напряженное ожиданием встречи.
Ток нежности и печали
в магнитном поле любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491349
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Якось сімейка одна дуже мила
Дачку під ключ в передмісті купила.
Батько в міськраді провадив афери...
Гроші водились в корупціонера.
От вся сімейка за стіл посідала...
Дивляться- Боже! На стелі зростала
З кожною миттю коричнева пляма...
Від переляку скінчалася мама.
Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
Тільки за стіл опісля посідали-
Пляма на стелі нова, як на грець!
Батьку настав з переляку капець...
Хлопчик- мажор залишився один.
Як же то житиму?- думає він-
З горя повішусь!- вірьовку узяв,
Та й на горище поліз, бо ж як знав-
Гак там на стелі міцнючий такий...
З горя повіситись- шлях не важкий.
Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
Глянув- картину побачив таку-
Он на підлозі сидить кошеня.
Там воно... пісяє... кожного дня...
..... ..... ..... .....
Знаєм "гаранта" одного тепер,
Що від яйця якось мало не вмер.
Зведений згодом народом на пси,
Втік, загубивши червоні труси.
А на трусах тих коричневі плями...
Так і пішов... до чортячої мами...
То ж перед тим, як добряче злякатись,
Може, сходи з кошеням... прогулятись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Дули вітри. Вили біси.
Мить падіння. Злету мить.
Все бувало. Роздивися
На часописі століть.
Десь родилось, випливало,
З часом гинуло в пітьмі...
Давні таїни сховались
У рунічному письмі.
Боги давні в нім вказали
Черпати наснаги й сил.
Давня мудрість засіЯла
Світом кАмінних могил.
Тільки ти, нащадку давен,
В своїм серці відтвори
Теплий світ прадавніх таїн
Сходом сонця на зорі.
І впадуть облудні пута,
І чужинське відійде,
І покине душу смуток...
Світоч розуму- гряде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490818
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Як сказано колись було в Авесті-
Коли Ахура Мазда світ творив,
То душі ненанорджених людей
Зібрав, і кожній дав- кому дорогу честі,
Кому творця наснагу, чи священний гнів
воїтеля... І душу кожну, з любов"ю пригорнувши до грудей,
Спитав, який їй личить вибір? І душа завзято
Сама обрала шлях собі, як роль на сцені,
Обітницю дала її зіграти щиро.
То ж граємо ми ролі, в чім ми винуваті,
Що наші душі свОго часу так даремно
Погодились на це. То чи ж-бо будем в мирі
Спокійно жити, без війни і крові?
Все вирішено. Гру ролей нам не спинити.
Та пам"ять серця нам підказує, що щирі
Обітниці ми маєм відіграти почасово
В закладеній програмі- як нам жити,
Не маючи в незмінність ролі віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490653
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014
Мы по темному лесу-
Как по отчему дому.
И знакомы все бесы.
И все страхи знакомы.
Нам не спрятаться, скрыться
От минувших напастей.
И нельзя изумиться
Неожиданно счастью.
За любовью порою
Нелюбовь не видна,
Словно яд, растворенный
При наливе вина.
Этот лес- неизменен.
Этот лес- наши души.
Искушенный сомненьем,
Голос сердца послушай-
Как загадано в Книге,
Все исполнено будет
Искаженьем интриги
От несыгранных судеб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Набридло. Та скільки ж терпіти?
Вважаю- настав саме час
Негідників- гадів чавити,
Що ходять сьогодні між нас,
Що жИли не як громадяни
Своєї країни, землі,
Що сіяли сморід поганий,
Співаючи оди імлі,
Що ницості носять відмітку,
Як бісове темне тавро,
Вітчизну "зливаючи" гидко,
Явивши мерзенне нутро,
Що наче хоч тут народились,
Не ті їх поїли ключі.
Пили... Та, нажаль, не вдавились
Чужинської гиді п"ючи.
Ганьбу треба вимести з хати.
Не можна терпіти. Карать.
І бруду потік відкривати
Давно вже негоже давать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490392
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Сліпуче сонце? На підмостках
Ви ролі граєте невпинно
На публіці. Все дуже просто.
Та ми- складніші. Ми- із тіні.
Це непогано. Не засліпить.
Кохання шал не виїсть очі.
Гірка образа не скалічить
Душі і тіла. Ми не хочем
Здобутком бути на загальній
Арені світла-примітиву...
І тіла твого аморальність
Відчути я жадаю хтиво,
Та не у світлі, що спаплюжить
зливання хіті, поз сюжети.
Не дай- но Боже нам одужать
Від цього. Все ж-бо ми поети
Не наносного примітиву,
Де все, неначе в протоколі,
Розписує кохання диво,
Як хрест тяжкий лихої долі.
А ми, тіла у тінь вдягнувши,
Від світла сонця нею вкриті,
Свою обрАнність осягнувши,
Досягнемо блаженства миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490235
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Дома. Бисквиты-облака.
Пестрят зонты. Цветут каштаны.
Хромает дождь без каблука
Заливом, старый сын путаны.
А мимо площади лошадной
Гребет троллейбус налегке,
И ветер шаркает нескладный,
И склад чернеет вдалеке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490148
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Ах ты, Азия, Азия!
Сучишь ноги, стоишь у двери...
Не Иран, Не Малайзия...
Что поближе- поди, посмотри.
Это страшное зрелище
Полувымерших деревень.
Это мрак и невежество.
И народобесправия тень.
Посмотри в эту сторону-
Никогда там прогрессу не быть.
Расклевали все вороны.
Все захапать и все задавить.
Оглянись на распутии-
Этот выбор опасен вдвойне,
Коль, опутанный путами,
Ты затихнешь прижатым к стене.
Ах ты, Азия, Азия!...
Путь в Европу заказан тебе.
Ты и Крым, и Абхазия-
Воплощенье обмана в борьбе.
Мы от Азии лучшее,
То, что есть, из культуры возьмем.
А вот в грязно-вонючее
Стойло быдлорабов не пойдем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489950
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 04.04.2014
У одній країні милій-
Здогадайся сам, якій-
На прилавках раз з"явились
Балакучі хом"яки...
Та такі ж іще драйвові-
Що не скажеш, наче в сні-
Все незмінно, слово в слово,
Переказують мені...
Невідомо, як це стало,
Що слова у хом"яків
Трансформуючись, міняли
Те, що ти сказать хотів.
Якось дивно відтворилось-
З чиїсь легкої руки
Мова хазяїв змінилась
В виконанні хом"яків.
Згодом- хочеш, чи не хочеш,
А- скачи вже, бісів враже!-
Хом"яки собі белькочуть
Не своє, сусідське кажуть.
А під ту сусідську мову,
Що її не чуєш суть,
Інші тихо-хом"яково
Все несуть, несуть, несуть...
Не помітили, як сало,
Неприховане на горе,
Під шумок перетягали
До сусідів у комору.
Поки гнати їх на весну
Роздивилися, нажаль,
З балачками перенесли
До сусідів весь врожай.
Врешті-решт, як роздивились,
Почали до біса гнати-
Повтікали до сусідів,
Ще й грозяться покусати.
..... ..... ..... .....
То ж до того, як ви спати
Полягаєте на лавку,
Перш сходіть порозглядати,
Що з"явилось на прилавку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Музика і виконання Миколи Шевченка
Розірву сердечні струни,
Щоб ти піснею відчула,
Мого серця спів далекий
І мелодію нову.
І засяють в тебе очі,
Наче зорі серед ночі,
І нам долю напророчать,
На життя одну…
Рветься серце, моя доле,
У широке чисте поле,
На простори і стодоли,
У кохання вир.
Квітнуть знов волошки сині,
Стигнуть грона горобинні,
І радіють люди нині,
І радіє зір…
Місяць вийшов із-за хмари,
Зорі всі зігнав в кошару,
Під мою стару гітару,
Пісня зазвучить…
Обніму тебе за плечі,
Щоб позбутись холоднечі,
Тихим голосом лелечим,
Стрінемо цю мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441902
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 03.04.2014
В гиперфункции света
Обнаженно дрожишь предо мной...
В ожидании этом-
Подойди. Свое тело открой!
Сбрось одежды оковы.
Вся нагая, ты так хороша!
Мне отдаться готова,
Ты в томленьи стоишь, чуть дыша...
Подойди без смущенья,
Не прикрыв свое лоно рукой.
И в свободном движеньи
Поколеблен постели покой...
Сбрось сандалии долу,
И, ладонью касаясь груди,
Босоногостью пола
Ты прохлады покой ощути.
Упади на колени,
Утопая в постели туман.
Дал тебе повеленье
Древний демон греха- Ахриман
Распластать свое тело,
Словно в жертву отдав, предо мной,
И мучительно-смело
Насладиться своей наготой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489758
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014
Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я віднастрою. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє, сидить, мов вві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно відкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
От так історія. Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Вы играли словами,
Тупо веря в награду в Раю.
Вы махали флажками,
Агрессивно шагая в строю.
Звездам верили глупо.
Дождались. У дверей грянул гром.
Агрессивная тупость,
Как змея, заползает в ваш дом.
Агрессивная тупость-
Теперь вне тебя вам не жить.
Агрессивная тупость-
Что можешь ты им предложить?
Черно-белости мира
Своего в разноцветьи миров?
Сожжены все клавиры-
Пусть свирепствует скрип сапогов!
Агрессивная тупость-
Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
Агрессивная тупость-
Всем диктуешь ты волю свою,
Эту волю неволи,
Безголовой толпы сладкий грех,
И бездарные роли,
И одна ты решаешь за всех.
Агрессивная тупость-
И восстал Кривоногий Кумир.
Агрессивная тупость-
Что ты можешь подать в этот мир?
Полусдавленный гений,
В час, когда все решают скоты?
И талантов, и мнений
Молчаливо закрытые рты?
Агрессивная тупость-
Этот выбор для вас- приговор.
Агрессивная тупость-
И свободу похитил не вор.
Это сами свободу
Променяли себе без затей
На бесправья породу,
Обрекая проклятьем детей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Хоч бульки спливають в кориті-
Підступний не вимити грим.
Хоч клюви бакланів відкриті-
Та риби не бачити їм.
Хто хоче пізнать таємницю
Відносин поетолюдей,
Хай Гамлета сприйме дещицю,
І таїну вирве з грудей.
Ми ходимо краєм окраю,
Та не подаруємо мить,
Коли галогенно осяєм
Свою сублімовану хіть.
То ж черпайте з ночі до рання
Солодкого таїнства гріх,
І терпко-тривожним незнанням
Спливайте в здогадках своїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489067
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Я в клубе всю ночь пропадаю,
Читаю, пишу и не сплю.
Поэты, я вас обнимаю.
Вы прелесть. Я всех вас люблю.
Люблю я чувствительно-дивных
Изысканнейших поэтесс,
И девушек полуневинных,
И полных сарказма мэтресс.
Люблю изобилие стилей,
Прекрасных, как ром и духи,
Капризы поэзии милой,
Ее неземные стихи.
Мне по сердцу крепкое слово
Суровых поэтов- мужчин.
Их истины поиск суровый.
Их поиск извечных причин.
Свои все. Пусть в комменте ранят-
Прощаю. Я зла не коплю.
И даже тролей препоганых
Хоть и не читаю, люблю.
И каждый мне здесь интересен.
И каждый мне дорог и люб.
Любимый мир дивных поэзий-
Да здравствует солнце! И- Клуб!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488855
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Ватерлиния сна, горизонта струна,
Перезрелое пузо подлодки,
В перископе - Луна, под Луною - страна
Под пятою у мерзкой погодки.
Нахлобучив грозу на московский маяк,
не узнать новостей и маршрута.
Вот и лоцман-упырь - престарелый коряк,
Носит гордое имя - Малюта.
Давит больно удавка нашейная - МКАД,
Жизнь становится лучше и лучше,
Из метро выползает коричневый гад,
Исполняет веление щучье.
Но кончается море большое - Сибирь,
И вскипает армада Китая...
Заварю от несчастий я корень-имбирь,
Пока Русь не истлела святая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488958
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
«Те, що відбувається в моїй голові
набагато цікавіше ніж те,
що відбувається за її межами.»
(Лоуренс Данмор)
У квітні 1964 року я відвідав Стокгольм. Під час того епічного візиту місто зовсім не нагадувало мені ні місто єретиків, ні (тим паче!) місто вікінгів. Чомусь асоціювалось воно в мене виключно з сентиментальністю Інгвара Бергмана. А ще з птахом – ні, не з диким гусаком Сельми Лагерлеф, а з сірим журавлем епохи бароко. Блукаючи вулицями цього ностальгічного міста, я зустрів вуличного художника, що сказав мені таке: "Ви не думайте, що Стокгольм – місто ідеальне, тут такі самі проблеми, як і в інших містах…" І тоді я раптом зрозумів, що єдине місто на Землі, яке не має проблем, це Дублін. І тільки тому, що дублінці (Dubliners) усвідомили: проблеми – це щось не матеріальне, це те, що існує тільки в нас в голові. Якщо в нас в голові немає проблем – їх немає ніде. Пізніше (О, набагато пізніше!), згадуючи це, я написав таке:
Весняне небо
Зазирає птахом
У кратери площ,
У каньйони вулиць.
Чому я такий розхристаний,
Як пілігрим слова
З дірявими черевиками палітри?
Весняні квіти –
Це білі, жовті й сині привиди
(Червоних не буває –
Ні весняних квітів, ні привидів,
Точніше – червоні привиди померли)
Ефемерної епохи веслярів.
Якщо ти плаваєш
По океану часу,
Чи літаєш
У просторі прозорих дерев, то:
Ти босоногий Августин:
Марно шукаєш
Одкровення Доната-єретика
Серед папірусів – квітів вишні.
Ти – візантієць останній:
У бібліотеці свого черепа
Марно гортаєш
Попіл спалених книг
Олександрійської бібліотеки
Своєї юності.
Ти в межичассі,
Яке ніколи не стане епохою.
Подушки хмар
Марно під голову мостиш
Хворому століттю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488960
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Весною пышно расцветает... ревность,
Когда девчонки одевают босоножки,
И прелесть ног преодолеет верность,
Как корм не впрок коту при виде кошки.
Весною пышно расцветают... ссоры,
Когда, себя сомненьем тяжким истязая,
Как птичка, упорхнет в открытые затворы
Твоя любимая, от ревности сгорая.
Под небом солнечных дождливых взвесей,
Когда так сладки эротические сны,
Порыв желания хандрой уравновесив,
Срывайте радостно подснежники весны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488838
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Я мог бы лежать, укрывшись
С ногами пледом уютным,
И, в самозабвенья тиши,
Писать о сиюминутном.
Я мог бы писать о шмали,
Я мог бы писать о попах,
Писать о буддийских храмах,
О спорте и голеностопах.
Я мог бы... Но невозможно,
В моменты вершения судеб,
Не выйти навстречу пулям...
Не выйти навстречу людям...
Я мог бы... Да нет, не мог бы.
Зачем же тогда являться
В сурового мира холод,
Судьбы чтоб своей бояться?
Бояться объятий милой,
Коль знаешь, что все не вечно?..
Бояться промчаться мимо
Судьбы своей быстротечной?
Бояться сыграть с судьбою,
Крутнув колесо фортуны.
Бояться спорить с собою,
Решив, кем я был и буду.
И пусть мною избранный ветер
Суров и колюч порою,
Он в жизни дарует встречи,
Которым нет равных, с тобою.
С тобою, с которой смело
Испить я смогу свободы,
И, вместе, душой и телом,
Вдвоем, опустив поводья,
Помчимся во мраке ночи,
Мы к цели своей незримой...
И в страсти огне захочешь
Остаться моею милой.
Я буду писать об этом...
Я буду писать о разлуках.
Я буду писать о встречах.
О счастье писать и муках...
Порой надо делать выбор.
И надо порой быть смелым.
Окончилось "либо-либо".
Час пробил. И выбор сделан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488714
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
«Але найбільше змінилися люди.
Зверха глянувши, то немовби змоглася між ними «культура»,
але на ділі виходить, що змоглося тільки їх число.»
І.Франко: «ЗАХАР БЕРКУТ»
Серед квітів людського терпіння
А частенько букетів із сліз,
Десь у тінях духовного тління,
Крізь щоденний порок й фаталізм
Я зростав, наче зерна Кохання,
Навіть більше, я вірив у те...
Що тепер? І чому це питання
Надскладне і водночас просте?
А, можливо, так завжди і було?
Й світ Кохання лише для зірок?
Почуття, як дитинство, минули
Й викликають у пам'яті шок,
Бо навколишнє дійство невпинно
Б'є прямісінько в серце моє
І щоразу ще більше злочинно
Все, що мав, ненаситно псує...
Що потрібно людині для щастя?
Чи можливо пізнати цей світ
Без знущань і слідів на зап'ястях?
І чому тільки чорний граніт
Розмежовує правильність дії
Від дикунства і хибних утіх?
Крок вперед не змінив ейфорії
Від бажання здолати свій гріх...
Надто мало пролили ми крові?
Скільки ще? Хто наступний із нас?..
Задля чого?.. Щоб знов безголові
Й неспроможні віддати наказ
Залицялись війною до смерті,
Самі ж нишком усе поділив,
Знову брешуть цинічно й відверто
Навіть погляд убік не схилив...
То ж і далі ми мусимо жити
І кохати вітчизну свою!
Сльози відчаю досить вже лити,
Треба всіх, хто в "наземнім раю"
Рано-вранці на ганок вигнать,
Взяти різку міцну до рук
Й показати як сонце сходить,
В перших росах змочить падлюк,
Щоби марилось ситим рожам,
Щоб почали хоч щось робить...
Піп Іван хай співає "Боже",
А ми будем в Європі жить!
27.03.2014
*
Картина: «Захар та беркут»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/255518/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488432
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Мені набридло. Я втомився
Тривожити завмерлу тишу.
Лиш смуток в серці залишився.
Дарма. Тобі його залишу.
Твоїх бажань метаморфози
Вже не торкнуться, не зігріють.
Я йду. Весняний цвіт мімози
Дарую, як загибель мрії.
Ти не відчула, як змінились
Типові обриси кохання.
Тілесний шал пікантно виливсь
В примарно-марні сподівання...
Прощай. Свій смуток я сховаю
Глибоко так, що не побачиш.
І ти, на те я сподіваюсь,
Тим самим холодом віддячиш.
Мене нема. Тебе не стане
В холодній світу коловерті,
І сонце, як кривава рана
Сідаючи, повільно змеркне.
І лиш колись, коли світами
Черговий березень полине,
Себе спитаю- що ж це з нами?
Навіщо ж я тебе покинув?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488435
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Сто років,
як квіти війни
кроваві,
запліднені цепелінами
і
бабками літаків,
принесли врожай
трупів.
Невже вони
розквітнуть знов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488506
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
З тобою у кафешці
Сиділи. Йти вже мали.
Втомився. Цілий вечір
на мене "нависала”...
Претензії “тулила”,
Що я такий-сякий.
Що не такий. І знову-
Що знову не такий...
І я вже сам не знаю,
Навіщо все це слухав.
Вже приміряв виделку,
"Лапшу" знімати з вуха...
Навіщо ти цю зустріч
Призначила мені,
Коли мене готова
В кошмарнім бачить сні?
Хотів вже розплатитись
І поскоріш піти,
Як раптом несподівано
Спитала сумно ти,
І дивно забриніла
У голосі любов-
Я завтра буду вільна...
Зустрінемося знов?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488309
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Сонячно сяє квітучий Хорезм!
Глянь- на базарах крам світу увесь-
Коні, кувшини, прекрасні рабині...
Що подивитись? Купити що нині?
Вправний джигіт, і тенге при мені,
Йду по базарах, неначе вві сні.
Світ-бо не бачив такої краси...
В змозі купити, чого не даси...
Загнуті туфлі? Парчовий халат?
Може- рабинь? Пару юних дівчат?
Біля оази чудовий шатер?
Може, десь з часом... Але не тепер.
Вітер пустелі, неначе Ібліс,
Нам несподівану звістку приніс-
Лине в квітучі долини невпинно
Сморід навали- Орда Темучіна.
Прийде стенання і скрегіт зубів
Тим, боронити ж-бо хто не схотів
Отчі домівки і ріднії землі...
Сморід розвіює вітер пустелі...
Вже у шатрі не запестять коханки,
Вже не замилують з ночі до ранку
Ніжної пластики вихили тіла...
Все це чудово... Та швидше до діла-
Чуєш- Хорезмського Хана наказ-
Вірним нукерам зібратись нараз,
Вийти у поле на люті бої,
На боротьбу за оселі свої,
Світ не згасити великої Нації-
Сходу Великого Цивілізації...
Перше, що купить майбутній нукер-
Шаблю та щит. Ну і також тепер
Добре підійде скакун довгоногий,
Той, що з тобою всі пройде дороги
Слави і чести, боїв і походів,
Вірний товариш у битві Свободи.
Торба ще треба для рису до плова.
Зварим його, порубавши на дрова
Буйні чинари- оази окрасу...
Що тут поробиш- війна ще ні разу
Не обійшлася без жертви, без втрати...
Треба з оази ще воду набрати-
Так у пустелі в пригоді вона-
Будеш терпіть, доки вип"єш до дна...
Куплено все. То базари, прощайте,
Дивні рабині- коханки, чекайте!
Як повернусь- то куплю хоч одну.
Куплено все. Я іду на війну!..
Примітки.
Тенге- гроші
Ібліс- Демон
Темучін- Чингіс-Хан
Нукер- солдат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488218
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Веселка Венери
і живе каміння Марсу -
можливо це те,
цього на Землі
людям не вистачає.
Час є суддєю
суворим, прискіпливим,
невблаганним.
Жалоба за втраченим
жалюгідна,
як гіднісь,
котру під впливом золота,
ржа їсть.
Лиш велетні духу
не потребують
матеріального.
Невже комусь
не вистачає величі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488217
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Крейда кривди
крильцами на спині.
Янголи зради
заради примхливої хіті
голубами в небо
полинули.
Та святість волошкова
в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488278
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2014
Проходят годы. Вспоминаю,
Как на краю седой зимы,
Минуты счастья прожигая,
С тобой сидели в ванне мы.
От алкоголя или дыма
Мозг поволокой оповит...
И чудилось- мы в Древнем Риме,
И я- философ-нигилист...
Казалось- ты, моя рабыня,
Надета телом на меня,
И в нем дрожит неуловимо
Лампадный свет любви огня...
И я, в экстазе, отрешенно
Тебя касаясь,предложил-
Давай мы оба, вскрывши вены,
Переселимся в лучший мир,
С достоинством аристократа,
С тобой, наложницей моею...
Ты посмотрела виновато,
И, изогнув изящно шею,
Вся подалась навстречу телом,
И бритвы сталь в руке зажглась...
Затем так странно посмотрела...
И прошептала- Не сейчас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487967
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Я снів перехожу
ріку неглибоку.
Вода по-коліна,
та серце у мулі.
Як муляє очі
в отарі зірковій
пастух одноокий
крізь вії закриті.
Синіє ранковий
син сну і печалі,
і човен хитає
віршів в очереті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487859
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
«Ні, то була не пісня,
А за рахманним усміхом
Сама журба невтішна…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер землю не чорну, а сіру:
Кольору вічно теплого попелу,
Кольору волосся вдови,
Кольору очей сиріт.
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер небо не синє, а чорне:
Кольору погляду втомлених людей,
Кольору плаття сумних жінок,
Що вже не чекають – нікого і нічого.
Навіть небо білого дня – не синє, а біле:
Вицвіле від горя дітей,
Що раптово стали дорослими,
Від суму спалених хат,
Від порожнечі, що волає
Душами, що летять в байдужий Космос:
«Все і нічого! Всі і ніхто!»
Країна, в яку прийшла війна:
Ти думав колись – це інша країна,
Ніколи не буде ця країна моя.
Але ти помилився. Це в твою країну
Прийшла війна…
Її принесли на брудних чоботах
Люди з сліпої країни,
Люди з іржавими душами,
Люди без облич…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487738
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Коли ти відчуєш бажання
бажати більшого,
ніж потрібно тобі,
зупинись і озирнись
навколо.
Бачиш, як
жадібність життя
перетворюється
в попіл
на твоїх очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487768
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Зима отошла. Снег кровавою кашей,
Горящие шины и взрывы гранат...
Прошел ледоход. Это прошлое наше
Ушло, и уже не вернется назад.
Нежданной войною весна постучала.
Устали в надежде. В тревоге устали.
Устали, измотаны этой весною...
И как мы скучаем по летнему зною,
Когда мы на пляжах от солнца растаем,
Когда мы обноски зимы поснимаем...
Бушлаты и берцы- скорее долой!
Мы те еще "перцы"- задор молодой
Мы нашим сердечным подругам подарим
На пляжах и в парках с любимыми в паре.
Здесь форму носить не пристало бойцу.
Футболки и шорты- вы так нам к лицу!
И снова придут кареглазые ночи.
Они пролетают в объятьях короче,
Чем скорый, отчаянный бой рукопашный...
Его мы припомним, как отзвук вчерашний...
Девчонки, мы-ваши! Целуйте! Любите!
Любовь и себя беззаветно дарите!
Дарите рассветы. Дарите закаты.
Награда любовью- мечта для солдата...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487774
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Что за привычка- подумай ты сам-
На "покаянье" тащить на Майдан
Тех, кто "сливал" и "сливает" страну,
Кто безнаказанно грабил казну,
Тех, кто жирел, отбирая твой хлеб,
Мерзких предателей, тех, кто ослеп
В подлости жадной. Тупых генералов,
Тех, что врагу Крым без боя отдали,
И- не наказаны... Мать-перемать!
Сколько же может народ их прощать?
Всех их, продавших врагу свой Народ-
Не на Майдан. А на плаху. Вперед!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487632
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Умирает любовь. Умирает мечта.
И сегодня в мой дом ночь приходит не та.
С темных стен безнадежно глядят пауки,
И душе невозможно избыться тоски...
Эта ночь обнаженно-кровавою раной
Режет душу. Всплывающий образ туманный
Промелькнет, не задев, не нарушив покой.
Досылаю патрон недрожащей рукой,
Обреченно гляжу в темноту потолка,
И бессильно свисает с постели рука...
Пистолет у виска. Пуля в тело вошла...
Я спокоен. Я умер. Любовь умерла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487590
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
А звёзды не ведают,
что листья устилают
усталой души аллеи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454106
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 22.03.2014
Усыпанная опавшей листвой
тропинка, сбегающая с пригорка,
к ручью на поляне
скользка.
Моросящий дождь
пропитал одежду.
Тяжело и грустно,
и холодно.
Но лес
еще более одинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487385
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Соли не надо:
Плакать - пустое.
В шаге от ада -
Место святое.
Жёлчи - не место:
Всей и не хватит.
Кислое тесто:
Где-то ж прихватит!
Злости - куда же?
Вычернит сердце.
Выбелить - сажу?
Снегом - одеться?
Может, обиды
Вдоволь накапать?
Чтобы все виды
Грязью - заляпать?
Разве что - яду?
Больно уж пресно.
Соли - не надо:
Топкое место!
Разве - слукавить?
Нет горше пыток.
Что же добавить
В этот напиток?
19 марта 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487399
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Жжет обида, глядишь когда
Лихорадочно ищет страна
Неких новых героев мифических,
В белоснежно- белых одеждах,
Незапятнанно-светлые образы,
Коих не было, нет, и не будет.
Тех работников силовых министерств,
Тех начальников звездно-лампасных,
Кто себя сейчас старается
Позиционировать патриотами.
Во все это можно бы верить,
Если бы не одно НО маленькое,
Заключенное в неоспоримый факт,
Что никто из данных "героев",
Прихватив с собой табельное оружие,
Распрощавшись с семьей и близкими,
Не шагнул в неизвестность ночью,
Спасая людей на Майдане,
Когда их убивали в "зачистке".
Или- тех горе-начальников,
Кто прекрасно в Крыму обретался,
Но в тот день, когда был дан приказ
Открывать огонь на поражение,
Озабочен был лишь обстоятельством
Как спасти самого себя.
Неприступность стен крепостных
Равна мужеству ее защитников.
Этой крепостью стали закопченные,
Некрасивые, неопрятные,
Вовсе не всегда интеллигентные,
Мужественные защитники Майдана.
Все, кому грозили расправой,
Обзывали бандитами и бандеровцами,
Терроризировали угрозами в телефон,
Угрожали судами и сроками,
Травили до полусмерти газом,
Расстреливали в лицо резиновыми пулями,
Смененными затем на боевые.
Но НИЧТО не сломило их мужества,
Их беззаветной любви к Родине,
В борьбе за ее Свободу.
Именно поэтому они выстояли
В битве, где не было шансов на победу.
Не ищите новых, назначенных свыше,
Казенно- штампованных "героев",
Наподобии тех, кого власть, дегенерируя,
Насаждала двадцать лет Нации.
Просто- думайте, делайте выводы,
И судите людей по поступкам их.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487389
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Не могу позабыть,
Хоть и время прошло.
Как сердечная боль...
Как порез остро-тонкий...
Как тогда не успел
У взбесившейся-злой,
Озверелой собаки,
Отобрать я котенка...
Я спасти не успел,
Хоть его отобрал...
Он глядел на меня,
Не мигая глазами...
И казалось- я с ним,
Вместе с ним умирал...
Это детство мое
Истекало слезами...
Не могу позабыть,
Как с укором глядел
Он тогда на меня,
Тихо с миром прощаясь...
Словно что-то сказать
Мне тогда он хотел,
Нечто мне передав,
В детский Рай улетая...
Я не смог... Не успел...
Отчего не успел?
Это совесть во мне,
Словно рана, зияет...
Этот мир черно-бел.
Это- точка. Пробел.
Мой котенок во мне
На руках умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487397
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Что мне делать, коль скоро
Тебя уже нет?
Дождь весенний стучит,
Отбивая удары...
Это демоны зла
Собрались на банкет...
Это ведьмами воют
В переулках котяры...
Ты была- и не стало...
И вот я один
В переулках весны,
Словно зомби, блуждаю.
Ты ушла. Я, не нужный
Себе господин,
К телефону беззвучному
Вновь припадаю.
Связи рвутся... Услышь
Стука сердца там-там,
Выйди вновь на порог
Чуть прикрыта... И тела
Я ладонью тепло
Соберу. И отдам.
И у ног опущусь...
Но мечта улетела...
Улетела туда,
где на сердце тепло,
Где речная верба
Нас ласкает ветвями,
Где развеяно в прах
Вездесущее зло,
Где измены судьба
В несогласии с нами...
Я один. Дождь стучит
По разжатой руке...
В безнадежной тоске
Догорает мой вечер.
Руны счастья черчу я
На мокром песке,
И стирает рука
Эфемерную встречу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487143
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
На камне девушка лежала
Изящно спинку изогнув,
Совсем нагая. Чуть дрожала
Воды поверхность. Я, нырнув,
И вынырнув чуть-чуть подале,
Ей любовался из воды.
Пришел ее любимый парень...
Я, словно путая следы,
На камень загорать соседний
Неловко лег... Ну а она,
Одетая лишь в ветер летний,
Вдруг подошла. И на меня
Глядела как-то странно очень...
Затем вернулась к пареньку,
И предо мною, днем, не ночью,
Ему отдавшись, на боку
В изгибе спинки, и со стоном
Совокуплялась на виду,
И все глядела, как с укором,
Ну почему, мол, не иду
Я третьим к ним... Оцепеневши,
Смотрел я, затаивши дух...
Все кончилось. Собрали вещи...
Уходят... И услышал вдруг-
Ты извини, конечно, парень-
Сказала, платье теребя-
Я виновата... Как в угаре...
Вся возбудилась... От тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Ты крыло моё,
Я - твоё:
Вместе - два.
На пути своём
Лишь - вдвоём.
Синева!
Не упасть на дно
Нам в пути -
Выстоим!
Не страшны вдали,
Во пыли -
Выстрелы!
Я с тобою, друг,
Всем вокруг
Вопреки.
Оградят от зла
Два крыла -
Не руки!
И в полёте том
Лишь поём -
Во весь глас!
И спасёмся мы
От злой тьмы -
Светом глаз!
Ты душа огня -
Часть меня!
Жизнь пришла!
Ты крыло - моё,
Я - твоё:
Два крыла!
Двое - нас!
18 марта 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487016
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Когда ты рядом,
То нет других.
Цветущим садом
Пленяет стих.
Когда мы - зримы,
Нас не смутят.
И даже зимы
Не охладят.
Когда мы - ближе,
Другим - нет мест.
И в том я вижу
Лишь Божий перст.
Когда мы вместе,
Хранит - Отец.
И только песни -
Внутри сердец.
Весенним садом
Весь мир цветёт,
Когда ты рядом.
И всё - поёт!
16 марта 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486998
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Роки йдуть в галоп, як несідлані коні,
Ніхто їх не спинить в житті на скаку,
Вже сріблом давно припорошено скроні,
Та душі належать завжди юнаку.
Злітаємо вниз, піднімаємось вгору,
Троянди до рук і вечірні зірки…
І смак поцілунку, мов випив кагору,
Завжди був солодкий і рідко гіркий.
Омріяне щастя, ціловані плечі,
Лише щоб без зради, у вірності доля,
Щоб діти від Бога, дарунок лелечий,
І пісня у серці, що нас лише двоє…
Шануймо кохання, цінуймо родину,
Бо щастя у ньому - це всі мають знати,
А ще бережіть, як життя Україну,
Ми маємо завжди її шанувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486941
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
«І натякає тиша: повернись…»
(Майк Йогансен)
Наша перша колиска – тиша.
Людське життя – це вічне повернення
У темний дім віковічного «Я» -
Предковічного першопочатку,
Де слова народжуються
Дітьми одноокого Атмана –
Знаками, намальованими
На поверхні астероїда,
На хвості крижаної комети
Чи на ймовірності
Самотнього електрона.
Повертаємось: завертаючи зірки
Великого Воза,
Запрягаючи Чорного Дракона Ніщо,
Завертаючи рукави Галактики,
Чи збираючи в кишені вогники Стожар
І знову запитуючи себе:
«Хто ми? Навіщо ми тут і для чого?»
Здогадуємось, що ми уривки
Плинних думок Всесвіту,
Цяточки Великої Істини,
Дхарми нескінченної свідомості.
Дивляться в чорне небо
Поцятковене вогниками зір
Двоє гравців маленькими істинами:
Я і мій сірий кіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486843
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Встал рассвет в терновом венце.
И, вдыхая весеннюю вонь,
Я, с гримасой на мрачном лице,
Собираю осколки в ладонь.
Этот мир разлетелся во прах.
И осколками ноги босые
Мы изрежем, блуждая в мирах,
Где ютятся дожди косые,
Нас очистив от скверны былой,
Напитав живительной влагой...
И былого истлевшее зло
Упокоится в темных оврагах.
Только ты люби в этот час!
Только телом меня согрей!
Это время выбрало нас,
И несет... Так целуй скорей!..
Холод мира поправ, стоим,
И в объятиях согреваем
Мы друг друга. И время с ним,
Словно кровь, в песок истекает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486859
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Доборолися, добалакалися,
Досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
Незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б’ють?
Від чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?
Прости мені, мій змучений народе,
Що я мовчу, дозволь мені мовчать!
Бо сієш, сієш, а воно не сходе,
І тільки змії кубляться й сичать.
Всі проти всіх, усі не з ким не згодні.
Злість рухає людьми,
Але у бік безодні!
Ліна Василівна Костенко
А що ж тепер? Невже усе?
Рвуть на куски мою країну,
Тож збережімо честь, лице,
Нас просить донька України!!!
Що присвятила все життя,
Служінню мові і народу,
Вона і мати, і дитя,
У Бога молить за свободу!
Прислухайтесь, прошу і я...
Шануймо нашу Україну,
Бо бездіяльність, як змія,
Залишить на землі руїну!
Віталій Назарук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486917
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Смотрит в лицо незнакомый рассвет.
Рухнуло прошлое. Выхода нет.
Я ухожу. Чувство долга зовет.
Мы выступаем в кровавый поход.
В сорванном флере растоптанных дней,
В мрачных картинах тревожных ночей,
Верность храня, пусть духовную, даже
Мне изменив, оставайся моей,
Той, сохранившей мой образ в душе.
Той, удержавшейся на вираже.
Искру надежды на встречу храня,
Главный подарок получишь- меня.
Тело свое я тебе подарю.
Рунами верности заговорю.
Хоть на траве, хоть на простыни белой,
Все, что захочешь, со мною ты делай.
Наших желаний сольются основы.
Сбросив одежд неуместных оковы,
Страстью наполним любовное ложе.
Это любой мне награды дороже.
Это- подарок превратной судьбы,
Сердцем твоим мне протянутый смело.
Пали сомненья душевной борьбы.
Ты подарила мне душу и тело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486743
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Благие слова
и черные дела.
Ложь в овечьей шкуре
траками танков лязгает.
Правда хоронится
за плинтусом.
Стервятники двухголовые
надо мной кружат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486509
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Истерия истории.
Судеты и Крым.
Столетие смерти
кронпринца...
Дожить бы до
семнадцатого года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486451
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Не пишется... Ночью тревожной
К окну подойду, посмотрю-
Темнеет... забыть невозможно
Кровавую эту зарю,
Когда хоронили погибших
От пуль полновесно-литых.
Каштанов угрюмо поникших
На улицах серых немых
Понуро эскорты стояли,
И Киев скорбел и молчал...
И люди цветы возлагали
Погибшим. Всем тем, кто отдал
За Родину, Честь и Свободу
Свою молодую судьбу.
Им, жизнь посвятившим Народу...
Сегодня, продолжив борьбу,
Уходят на бой батальоны
С Майданов, спасая Страну.
За птицею Счастья в погоне,
В борьбе за Свободы весну...
И думаю- если душитель
Свободы моей, оккупант,
Вползает в мой дом- извините,
Какой же он, к черту, мне брат?
Какие "славянские братья"?
Там Азии дикая мгла...
Пошли они к чертовой матери,
Куда и Орда их пошла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486421
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Фиолетовой темной полоской
На безоблачном неба холсте,
Исключением, поводом, сноской
На романа истлевшем листе,
Вызревает гроза среди зноя,
Глаз циклона на битву глядит,
И армада выходит из боя,
Адмирала ж на карту нудит.
Крейсер "Путин", бедняга, потоплен,
"Черномырдин" подбитый дымит.
- Юнга спрячь свои слезы и сопли,
Ведь в пучине их доблестный "Смит".
Режет море линкор, как бумагу,
И штормят на бумаге слова.
Значит снова сражаться "Варягу"
За Фолклендские, ...ядь, острова...
апрель, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486352
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
В саду застыла у ворот
жасмина сгорбленная баба,
и бьётся ель о ветви граба...
Война в крови у нас живёт.
Сверкают вспышки, взрыва гром,
И ветер падает убитый,
а небо сеет через сито
слезинки на притихший дом.
Часы сломались. Время - век.
Висит ружьё. Лежит граната.
Гроза ни в чём не виновата,
и не виновен человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486158
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Не боится нежность быть немою,
небо нахлобучит и молчит,
греет руки у костра зимою,
буквами тихонечко стучит.
Собирает счастье из кусочков,
на песочке бережет следы,
и не ставит на прощанье точки,
лишь молчит на разные лады.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486157
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Полежи со мной, моя девушка,
Подари мне еще раз весну.
Поцелуй меня, моя милая,
Мне ведь завтра идти на войну.
Моя милая, моя сладкая,
Зацелуй меня, заласкай.
Дай мне пить тебя, моя лапушка,
Дай любить себя. Просто- дай...
Дай почувствовать, дай утешиться
Гибким телом твоим, любя,
Поглотит меня меня небо вешнее,
Не видать мне больше тебя.
Тот, кто не был там, кто не испытал
Запах пороха, смрад и гарь,
Не поймет меня, не почувствует,
Как ценить, ловить этот дар...
Этот дар любви в испытаний час,
Когда враг стоит у ворот,
Подари его. Подари сейчас,
Завтра день испытаний грядет.
Мы лежим во тьме. Мы слились сейчас
В обреченном сплетении тел.
И не ночи тьма покрывает нас.
То войны суровая тень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486195
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Когда позор в груди печет,
И клеветы услышишь слово,
Не позабудем мы еще
О стукачах тридцать седьмого.
О тех, кто рядом, как сосед
С тобою жил, и даже ближе,
С кем разделял ты свой обед...
И кто тобою не обижен
Ничем, ни словом, ни письмом,
Ни даже денег одолженьем,
С кем вместе заходили в дом,
С кем разделял свои сомненья,
Кому ты тайну доверял,
Делился ей, как коркой хлеба...
А он тебя, подонок, СДАЛ.
СДАЛ, воздевая очи к небу.
Что есть мерзее стукача?
Идя на бой, оставь сомненья.
Здесь именно- руби сплеча!
Убей его без сожаленья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485962
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Люблю любовь. Но не люблю,
Когда не любят. Но люблю.
Люблю любить. Люблю хотеть.
Подняться в небо, и лететь.
Люблю мечтать. Мечтать хочу.
В мечтах я к женщине лечу.
Люблю летать. Лечу я к ней.
И только- к ней. Всегда- моей.
И если ты совсем моя,
Моя (наивно верю я),
Но шепчет мне второе Я
О том, что ты уж не моя,
Тогда любовь онОвлю я,
И вот- ты новая моя...
Вернется старая любовь-
Влюбленность обновится вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485966
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Мы не знакомы. Я не помню
Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
Стриптиз передо мной исполнив,
Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
Мне не почувствовать, не видеть
Прохладной тела белизны...
Мне Вас изменой не обидеть
В несмелом трепете весны.
Я не познаю, как несмело,
Остатки гордости храня,
Мне подарив нагое тело,
Вы вся, надевшись на меня
В любовном сладостном дурмане,
Себя пронзив стрелой любви,
Мне отдадитесь. Сам я ранен
Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
Из непреложенных усилий,
Фантазий, не осуществив
Своих желаний, Вы незримы,
Как домик карточный сложив,
Своим мечтаньям потакая.
Мы не знакомы. Я поник.
Порыв желаний истекает,
Как влагу поглотил родник.
Вы не приложите усилий
Ко встрече. Но порой ночной,
Явившись в звезд небесной сини,
Во снах Вы будете со мной,
Пройдя прохладой темных комнат...
И я готов Вам обещать-
Я Вас не помня буду помнить...
Не зная буду познавать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Буває бажання блукати бездумно
Безлюдним бульварчиком, ба
Байдужі бараки бракованих буднів
Барв бризнули блиску бузка
Буває бринить багателем банджо
Бажання бунтується бранль
Бентежить багряне бокала бордо
Безумство безсонного баль
Блакитна безодня - бандаж балюстрад
Безцінний безкрайній баланс
Безсмертність блокнота бентежних баллад
Безпечність безсилля баласт
Буває блукаю бульваром бездумно
Бажання – безмежний білет
Боротися бажано бути безшумним
Бахвальство банкротства букет.
Банджо – струнний щипковий музичний інструмент.
Багатель – невелика музична п’єса, переважно для фортепіано.
Бранль – старофранцузький народний танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485755
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала
Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.
Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,
За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.
Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.
І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,
Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило
Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.
Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.
А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,
Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,
За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну
В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.
Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки
Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.
Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив
Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули
Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві
Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...
Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі
По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...
Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.
Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Одна Гієна- "Круть і верть",
Підліш трусливого шакала,
"Свята та божа", ніби смерть,
Над тілом Лева завивала-
О горе, горе! Як болить!-
Не прислухАлись! Я ж казала-
Не можна спротиву чинить-
От бачите, що з Левом стало?
Сидів би тихо у кущах-
Не огризався на мисливців,
Все б тамував у серці страх-
Не згинув би. Живим лишився.
У зоопарку б тихо жив,
Поміж гієн й бридких шакалів.
Всім посміховиськом служив,
І пальці в нього всі б тикАли!..
З бридкої пащі линув гній,
Коли Гієна завивала.
Заслухалась на власний вий...
І тіло Лева розтерзала.
... ... ... ...
Коли країна у вогні-
Не слухай підлих "пацифістів".
Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
Не слухай іх продажну пісню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Ми танемо в томному мороці.
Ми злилися двоє в одне.
В скуйовджених локонів порослі
Обличчям покрила мене
Ти, в вигині ніжного, спраглого,
Чарівного тіла лежиш,
І в місячну повінь одягнута,
Уся від бажання тремтиш.
Чарівно, і солодко, солодко
Я тіло твоє обійму,
І, в шалі від доторку голого,
Беззахисно-палко візьму.
Яка ж ти красива, коханочко!..
Венерою на полотні
Ти сяєш від ночі до раночку,
Коли віддаєшся мені...
На справі кохання ми знаємось,
І в подиху коко шанель
Так лагідно нам усміхається
Старий таємничий готель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485587
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Пройдуть відспівані літа,
Замовкнуть солов’ї у гаї
І відколосяться жита,
І панахиду відспівають…
Таке життя у нас земне,
Така у кожного дорога,
Є і веселе, і сумне,
Життєвий спокій, і тривога.
Та недаремно ти прожив,
Ходив босоніж по дорозі,
Збирав хліба у пору жнив,
Стрічав кохану на порозі…
Родив дітей, дождавсь внучат,
Писав вірші і жив помалу,
І щастя в тисячі карат,
Не розкидав куди попало…
Махнула доленька крильми,
Підперши голову руками,
Ти дочекався вже зими,
І зупинився біля брами…
А там спитаються тебе,
Як ти прожив на білім світі,
Доки живеш, то відтепер,
Збирай для відповіді миті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485419
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Безрукову, Боярскому, Табакову и пр.
Светочи народные,
Светите родные?
Путлеропроводные?
Пулепроводные?!
Души ваши серые.
Пафосно кино.
Фимиам империи
курите давно?
Долбоящик Каина
Пудрит вам мозги.
Киев мол - окраина,
Зыбкие пески.
Одобрямсы верные,
Воинство пера!
Вы на дело скверное
Грянули: "Ура!"
Сталина вы хаите,
Но бессмертен он.
Вы кого толкаете
На Кремлевский трон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485398
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну...
Масаж сердечний... Нитевидний пульс...
У вухах дзвін. Сьогодні не загину.
Не дочекаєтесь. Сьогодні не загнусь.
Не дочекаєтесь. Я дещо бачив. Бачив
Тріпотних крил засмучений політ,
Немов судомини і дрож сердець тремтячих.
Останній плач, що линув ім услід
Я відчував. Та не цікаво навіть
Це дійство. І могутній линув Глас-
НЕМА КІНЦЯ! І от моя уява
Вернулась в світ, щоб заспокоїть вас-
Кінця нема. Кінець- всьому початок.
І джерела нап"єшся ти води
За разом раз. Ти питимеш багато,
Хоч і не зможеш бути там завжди.
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну...
Масаж сердечний... Нитевидний пульс...
І одкровення в серце б"є невпинно...
Я повернувся... Знову повернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485347
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
О, Всевышний! Сколь непостижимы пути Твои! Как за чьими-то словами, тяготами и посылами верно угадать волю Твою?
Каким скорбным может оказаться путь, усыпанный розами, ибо острый шип способен притаиться под любым из лепестков. Путь Любви – первый из таких путей.
О, Молчание моё! Притаившееся под неокрепшим солнцем и овеваемое мартовским ветром, – Молчание моё! Волшебный плащ, укрывший меня с головой, – Молчание моё!
О, эхо шагов моих! Не в гулких ли коридорах злобы дня ты отдаёшься во мне? Не тебя ли не удаётся заглушить тем обманчивым лепесткам с притаившимися под ними шипами? Не выдай!
О, Всевышний! Сколько лишь Ты один прозреваешь за молчанием моим! Сколько всего лишь Тебе может сказать молчание моё! Не оставь на всех путях Твоих! И на пути Любви – первом из этих путей.
12 марта 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485170
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014
В глазах твоих - остаться
Непрошеной слезой.
В глубинах - затеряться
Нехоженой стезёй.
И чтобы мир - не понял,
И чтобы мир - не знал,
И чтобы мир - не отнял,
И чтобы мир - отстал.
Всегда должна быть тайна,
Укрытая от всех.
Не выдаст взгляд случайно -
Укрыт под сводом век.
Негоже отрекаться,
С решеньями спешить,
Лишь бы - навек! - остаться
На краешке души
Твоей!
10 марта 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485159
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Война, камрад, война.
Открыт пандоры ящик.
И право, и вина-
Все в зареве горящем.
Сметенная стена
Легла судьбою рока.
Ни берега, ни дна
Кровавому потоку.
И огненный поток
Смывает все сомненья.
Посаженный росток
Взойдет травою мщенья.
Ни края, ни конца
Не будет полю боя.
Кровавая роса
Стечет рекою боли.
И мы судьбу несем
По огненному следу.
Горящий воздух пьем,
Ловя глоток победы.
Развеет сумрак тьмы
Взошедший свет надежды.
Тогда оденем мы
Победные одежды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485142
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014
«Похмурий сон: на головах
Стоять століття і бездумно марять.»
(Майк Йогансен)
Туманом ранковим з Борнео приплив пароплав.
Весняним шматочком кори, синім проліском вітру
Читаю забутий трактат божевільних заграв
Старого філософа прерій – провісника Мітру.
А місто дощить снами Сени й мостів,
А місто сіріє догматами папського світу.
Ти йшов по життю чи на крилах летів?
Чи дихав свинцем газетлярського міту?
Пощезни як тінь сажотруса стоока,
Скажи: що було? Якої релігії смак
Так терпко у горлі застряг? І глибоко
Світло незграбне вдивляється в озеро. Мак
Росте й червоніє полями Шампані.
А ти як Матей сон свій зелений комусь продаєш.
Виблискують березня сивого й чорного грані
Як камінь коштовний, як лезо – авжеж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484949
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Твоя жертва не просит пощады,
Твоя жертва, наверно, мудрей.
Снежный Барс в Царстве Вечной Прохлады!
Ты коварен, но жертва – хитрей!
Ты Природой повадкам обучен,
Но не все свои тайны открыл.
Снежный Кот, ты ещё не приручен!
Я – сумею умерить твой пыл!
Ты урча с своей жертвой играешь,
В снежном танце в объятьях кружась.
О себе ты не всё ещё знаешь,
Под покровом из шерсти таясь.
Будут знать только горные кручи
Под покровом из вечных снегов
Нашу тайну. И серые тучи
Разлетятся от правды ветров!
И, ощерясь от страстного бега,
Снежный Барс, утомлённый, урчит.
Дикий Ирбис из вечного снега!
Я – сумею тебя приручить!
6 марта 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484930
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Пливе над Києвом весняна дивна ніч,
І, як свічки церковні, світять в небі зорі,
Немов прочани на молитві пліч-о-пліч...
І ніби церкви звід в пітьмяній неозорі,
Андріївської церкви, що замріяно висить
Понад нічним Узвозом, невагома,
І морок ночі зачаровано бринить,
І серце тепло відчуває- ти удома...
Опівніч відьми вирушають у політ,
Прямують літ нічний на Замкову, на схили,
Туди, де місяця п"ючи сріблястий світ,
Весняні трави набирають дивні сили.
Вже відчувається у Києві весна.
Прийде тепло, прийдуть весняні грози...
Душа Булгакова, романтика нічна,
Пливе старим Андріївським Узвозом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484903
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Очнись и взгляни, Украинец,
Отбрось интернетные сны,
"Сюсюкал" продажных унынье-
Ведь ты на пороге войны.
Когда-то на этом пороге
Ты выбором выбрал врага,
И выбором этим убогим
Наказан. Но честь дорога
Тебе, Украинец. Ошибку
Свою искупил ты в борьбе.
И Родина наша защиту
Свою доверяет тебе.
И Родине ты обещаешь,
что голос сомнений умолк.
И- Родина вновь ожидает,
Что каждый исполнит свой долг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484768
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014
А неба не видно,
А небо – в слезах.
Кому-то не стыдно.
И в чьих-то глазах
Застыла ухмылка,
И не одолеть
Предавшую жилку
На шее. Глядеть
Лишь молча на небо,
Лишь молча на птиц,
Промокших от снега,
Подальше – от лиц.
Уже не обидно.
Лишь горечь. И страх.
А неба – не видно.
А небо – в слезах.
7 марта 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484166
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Мій любий і мудрий Кобзаре,
Тривожні настали часи,
Знов чорні згустилися хмари
Над нашою Ненькою,
Пси
Голодні й такі ненависні
Відкрито у наступ ідуть
І всі твої мрії небесні
Ось-ось на очах розірвуть...
Невже ми скотилися в прірву
І втратили сенс відчуття
За що так боролись настирно
Й свої віддавали життя?
Невже лиш слова, а не вчинки,
Так гарно з екранів звучать?
Ще теплі з Майдану жаринки, -
То душі Небесні кричать
Рядками твого Заповіту:
Кайдани порвіте навік
І кров'ю тих псів окропіте
Святу нашу землю!
Убік
Відкинути сумніви зайві,
Ніхто це не зробить за нас,
Або ми народ одностайний,
Або продаємось за газ,
Щоб знову роками блукати
В надії на кращі часи
Вдовж тину від "крайньої хати"
Без власної мрії-краси...
Мій любий і мудрий Кобзаре,
Які ще потрібні слова?
Негайно відкласти всі чвари
І битись за Неньку!
Жива
Поезія в серці людському
Дві сотні нелегких років,
Тому не здолати нікому
Свободу і дух козаків!
09.03.2014
*
Картина: "Дух свободи"
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/spirit-of-freedom
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484541
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
...Очі мої - дві криниці,
що напилися неба...
Серце моє - потаємна скринька
із білого теплого
каменю...
Сміх мій - то сонячні зблиски
на мурах щасливих
міст...
Я вмію цілувати так,
наче це - вперше
й востаннє...
...Тіло моє - то земля,
що просить зерна
і ласки...
Я вмію народжувати
вірШІ і золоточубих
дітей...
Ніжністю уночі топити
льоДИ і стирати
маски...
Але сьогодні вранці я
зрозуміла :важливо
тепер не це,
а те...
...те,
що я можу пробігти
без зупинки три
кілометри...
перепливати водойми -
якщо
доведеться...
Накладати жгути
і промивати
рани,
робити серця масаж
і внутрішньом"язеві
ін"єкції...
А ще - цілувати так,
наче це - на
прощання...
...залишилося небагато -
опанувати стрiльбу
з автомата,
навчитися
болю
не вiдчувати,
ділити довколишніх
на "СВОЇХ" і
на...
Доброго ранку, Війна
?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484518
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Сбежал ублюдок-Янучар
В чужую дальнюю столицу.
Избег и пули он, и нар,
И жрет, и пьет, и веселится.
Ну... С этой радостью его
Возможно мы-таки поспорим.
Дождемся дня мы своего,
И будет червячок уморен.
Беда в другом. Он, словно тать,
В ночи прокравшись за границу,
Врагов надумал призывать
На нашу Родину. Столицу
Он утопил свою в крови.
Теперь на Нацию зуб точит
В объятьях братца по любви,
А подыхать, подлец, не хочет.
Подлей что может быть? Призвать
В страну, над коей, гад, глумился,
Войска чужие... Воевать
С Народом... Чтоб ты удавился!
Бери оружие, Народ!
Сметай проклятых оккупантов.
И не забудь про этот сброд-
Про "бандюковича-гаранта"
И присных- прихвостней его.
Не может быть врагам прощенья.
Мы победим. И для него
Еще наступит миг отмщенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484435
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Прыгают рифмы да по головам...
Строфы наелись пурги... Трам-пам-пам...
Заумь!- ну так привлекательна ты
Тем, кто красы не постиг простоты.
Если не можешь сложить пары фраз,
Если слова не слагаются в мысли-
Заумь пиши. Испытают экстаз
Те, для кого эти мысли зависли
В матрице тупо-сетей социальных,
В чакрах открыто-клоако-анальных,
В гоноре псевдо-поэтов спесивых,
Приторно-сладко-гламурно-красивых...
Заумь писать и легко и прятно-
Понепонятней! Совсем непонятно!
Что пред тобой приоткроется тьма-
Сделай лишь вид- вот и признак ума...
Текста поболее. Не расслабляйся.
Мыслей поменее. Не напрягайся.
Ешь мухоморы. Вкури анаши-
И не такое еще напиши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484425
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Ах, эта женщина! Задумка хороша
В руках Создателя... И тело, и душа-
Суть совершенство... Из ребра Адама-
Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-
Ты удалась. И все же- пар кипит.
Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
Не менее прекрасной, чем вторая
(благодаря которой были изгнаны из Рая
Супруги проклятые- Ева и Адам)...
Ответ на многое она подскажет нам
О том, что женщина- творение прекрасное,
Но также- женщина творение опасное...
Ловите женский искренний порыв,
Но осторожно, а иначе будет взрыв,
С которым ядерный смешным бы показался!
О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Люблю тебя. Но более- свободу.
Мы разошлись. Теперь я буду сам
Сносить порывов одиночества невзгоды.
Страдать и мучиться. Но все же не отдам
Я прав своих. Действительных и в жизни,
востребованных также и в любви.
Не первый раз присутствую на тризне,
Оплакав счастья радости свои.
Официоза штампы паспортно-чеканные-
Все это жизни пройденный этап,
Былых эпох обрывки призрачно- туманные.
Пусть я один. Но я- свободен. Я- не раб
Тех отношений затхло- принудительных.
Тех рудиментов, что повиснув на плече,
Сплетают дух сильней рубах смирительных.
Свободен я. Все прочее- во тще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484190
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Изорваны клятвы в клочья-
Да много ли стоят клятвы?
Мы гибель видим воочию
Любви. Это так понятно.
Мы это преодолеем,
Да только все будет напрасно.
И парка пуста аллея
Как сердца разрыв опасный.
Что делать тебе со мною?
Скажи, что с тобой мне делать?
Я весь обнажен пред тобою-
Возьми мою душу. И тело.
Я буду твоей болезнью.
Я стану твоим лекарством.
Я буду тебе полезным.
Я стану тебе опасным...
Я филина ухну смехом.
Ты крикни совой ночною.
И крик отразится эхом
Сознания- будь со мною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484170
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Частиночку себе для кожної із Вас,
І слово – квітку, проліском духмяним,
На день такий припас я про запас,
Щоб привітати у цей день весняний!
Кохані, любі, віддані, свої…
Чарівні, ненаглядні, небайдужі,
Ви всі із клубу, з нашої рідні,
Будьте щасливі, гарні, щирі, дужі!!!
Бракує слів, а серце соловей,
Виводить трелі, хоч ще сніг біліє,
Тепло моє, що лине із грудей,
Вогнем ясним у слові пломеніє…
Чудових рим, щоб поруч був Пегас,
Щоб Музою для Вас було кохання,
Весна прийшла, в цей благодатний час,
Прийміть мої сердечні привітання!!!
МИРНОГО НЕБА ВСІМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483823
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014
Этой встречи сладкая дрожь,
Как по телу ток... Ты нетвердо
Вся в борьбе с собою идешь,
Трепеща, хоть и держишься гордо...
От чего печаль на лице?
Ты подавлена? Ты взволнована?
Как икона в терновом венце,
Ты стоишь, собой заколдована...
Ощути, что ждет впереди!
Сделай шаг! Сделай шаг навстречу!
Грудью на руки упади!
Дай мне пить! Дай мне пить этот вечер!..
Ты на ложе со мною взойди,
Вся дрожащая, вся нагая,
Ощути томленье в груди,
Сладкий миг, меня принимая...
Это таинство- я в тебе...
Мы сейчас- единое целое...
И измята в любви борьбе,
Вся искомкана простынь белая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483813
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014
Стих пишу без содержания и смысла
и не скован никакими целями.
Над мошавом радуга повисла,
ноги растопырив над ущельями.
Красотища необыкновенная!
Только неуместна в данном случае,
так же, как политика военная,
коей Путин Украину мучает.
Облажался с ней, конечно, нынче он,
но, выкручиваясь, перед миром пыжится
и ведёт себя наивным дурачком,
думая, что мир забудет и… оближется*.
Так же думают в правительстве другие.
Там такая повсеместно мода:
воевать! – так тож дела благие,
это ж польза для России и народа
А что президент проворовался,
ну, и что, так он ведь легитимный.
Правда, Путин, нехотя, признался:
Янукович и ему противный.
…Всяк себя, как может, ублажает.
Для того ворует, душу радуя.
Но однажды вдруг он оплошает
и проявится, как эта радуга.
В оправданье не дадут и пикнуть,
но подтрунивать все будут, что попался.
А ведь надо нам уже привыкнуть,
что давно весь мир порочным стался.
Радуга хоть вызывает восхищенье,
но она лишь – преломленье в каплях света.
И исчезнет скоро это вот явленье,
нас оставив без привета и ответа.
* Интервью Путина журнвлистам в Борвихе 4.03.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483719
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
Весна прийшла, крізь млу, крізь морок ночі.
Вже легше дихати, хоч сморід ще пливе.
І в краще вірити я знову й знову хочу.
І відчуваю- Україна оживе.
Дощі весняні надійдуть, і теплі грози
Омиють чорний шинно-палений Майдан,
І знову в серці легко-радісні курй"ози
Потішать долю. В цьому буду я не сам,
Моя коханко. Знову будеш ти зі мною.
В коханні шалу ніч щасливо промине.
За хресний шлях ти цей стежиною нічною
Уже не будеш хвилюватись за мене...
Ми всі стомилися. У втомі ціпеніють
Тіла і душі, у які вселився страх.
І дух борців, що мужньо-стомлено радіє,
Знайде наснагу у весняних небесах.
Ми переможемо, здолаєм всі припони.
І в серці більше не гніздиться сім"я зла...
І знов природи будуть правити закони...
І ми відчуємо- весна-таки прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483548
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014
Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами.
В. Черчіль
Фашизм змінив обличчя, мову, стяг -
Росією керують сатаністи
і внуків тих, хто брав колись Рейхстаг,
вожді обули в чоботи фашистів.
Брехня відкрита оправданням дій,
підступність хамська - честю офіцера,
повзе орда фашистська, наче змій,
і вже в Європу прочинила двері.
Наче й не було сім десятиліть,
неначе вчора Австрія, Судети,
знов замахнувсь фашизм на цілий світ
і мир поклав на мушку кулемета.
Певно забули Нюрбегський процес -
за кожну смерть буде покара кату,
а з нами Бог і Сотня та з небес,
які Вітчизну кличуть захищати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483347
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Як хиляться верби у темряві ночі над яром,
І вітер студений їх пестить, розчісує коси,
То вдовж огорожі по цвинтарю бродить примара-
Дівчина струнка, молода, з посивілим волоссям...
Це місце страшне... Не підійде ніхто, не спитає-
Чого ж-бо не спиться спокійно тобі в домовині?
Лиш стовбур у дерева стогне, як вітер хитає
його... -Розкажи, ким була і ким стала ти нині?...
І дівчина з тугою стовбур холодний обійме...
І груди оголені ніжно торкне огорожа...
Пройде між могилами, квітку лежачу підійме,
І в сиве волосся вплете, мов живу, жухлу рожу...
Одна лиш ти, вербонько, знаєш про їхнє кохання,
Як хлопця кохала, як в шалі кохання зливалась
З коханцем, як втомлено з ночі до рання
Кохання пила, як жертовно йому віддавалась...
Як зрадив її, як покинув, кохання напившись,
Волосся розкішне руде вже руками не тішив...
Спокійне кохання знайшов, від нестями втомившись.
Вона ж як шалена була, то й зосталась... Залишив
У пам"яті серця здригання чутливого тіла,
І смак на губах, що усюди його цілувала...
Забути політ відчуттів не змогла. Не зуміла.
Вона не стерпіла. І руки на себе наклала...
І як понесли у скорботну останню дорогу
У білому платті, красиву таку, одиноку,
Лиш верби вклонились над нею, мов молячи Бога
Простити її і прийняти в безодню високу...
І бачили верби, як колір рудого волосся
Неначе болотний туман оповив сивиною,
І коси верби наче пестили дівчини коси,
Допоки її не покрило землею важкою...
Та тільки-но ніч в повнолуння усе оповине,
І світло нічне над землею розкидає шати,
Вона покидає у смутку свою домовину,
І до огорожі виходить когось виглядати...
Кого? Може хлопця? Та ні. Він забутий. Забутий
У спокої світу сьогО упокоївся свОго.
Давно ланцюгом ефімерного шлюбу прикутий.
Він їй нецікавий. Вона виглядає- нового.
Когось, хто запестить, розчеше розпатлані коси,
І в його руках вони колір шалений відновлять,
Мрійливо хто гляне, як пристрасно гола і боса
торкнеться його, і ні в чому йому не відмовить...
То мрії дівочі, овіяні вітром бажання.
Було все колись. Все здійснилося... І не збулося...
Скінчилось життя. Та безсмертне дівоче кохання.
І верби скорботно розчісують сиве волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483372
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Звершилось. Розірвалося. НамИстини
Розсипані підлогою країни...
В крові збагнем прихід Моменту Істини-
Чи вистоїм сьогодні, чи загинем.
Ми вистоїм. Тут сумнівів немає-
Чимало нас. Тих славних козаків,
Що, вкриті кригою, коліна не згинає.
Арійська доблесть сивини віків.
Не в тому справа. І не в тім питання-
Чи вистоїм. Питання- як це зрада
Звила кубло зміїне без вагання
В країні нашій? Кров пила з нас радо?
Лиш гляньте на колони генералів-
Лампасами екватор обернути
З них можна. Та нащо ж іх "наваяли",
Коли довіри їм не може бути?
Дивись на наші "силові структури"-
На зраді зрада. Вчора лиш стріляли
В обличчя Нації. Суди, прокуратура-
Продажні наскрізь, і усе їм мало...
Важкий і довгий шлях до перемоги.
Все чистити. Змітати невблаганно.
Ми вистоїм. Не звернемо з дороги.
На чатах. Сила й Віра. Стій, Майдане!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483358
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Когда ты исчезнешь,
Когда ты уйдёшь,
Разверзнутся бездны!
Извергнется дождь!
И станет безмолвной
Далёкая даль.
И станет бездонной
Слепая печаль.
И ясные зори
Померкнут навек.
Растянется горе
Рекою всех рек.
И солнце наутро
Уже не взойдёт.
И даже минута
Растянется - в год!
И гулкие бездны
Разверзнутся - в дрожь! -
Когда ты исчезнешь,
Когда ты уйдёшь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482916
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Час вечерний. Сказать пора,
Объяснить, что сыграна роль.
Рубль на входе, любви игра,
Рубль на выходе. Разница- ноль.
Этот темно-вишневый закат
Нам напомнит, что кончился день.
Струны рвутся опять и опять.
Это нервы- прошлого тень.
Только снова и снова мы
Как в атаку идем друг на друга.
Как страшит ощущение тьмы...
Как пугает зимняя вьюга...
Вот и полночь. Лови, лови
Миг слиянья!.. Вновь я в тебе
Упиваюсь темой любви,
И сдаюсь, утомясь в борьбе...
Ты устало лежишь на плече,
И плечу от тебя тепло.
Мы продолжим в этом ключе.
Успокойся. Утро пришло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483130
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014
Летіла відьма понад темною землею,
І на політ її небачений, стрімкий,
Дивилися відкриті в ніч лілеї,
Дивився вилізлий з нори підземний Вій,
Дивились Мавки лісові тендітні,
Дививсь розкритий папороті цвіт,
Дивились світляки болотні літні,
Відображався в дзеркалі політ
Нічних озер... Її дівоче тіло
Оголене вмостилось на мітлі,
І світло місяця його все освітило,
Як промінь срібний у нічній імлі.
Дивилась ніч у зорянім багатті
На таїну казкову, чарівну.
Ця дивна ніч... Вона як шал завзяття...
Я бачив відьму... Я вже не засну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482656
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Вокзал собаки и бомжа -
колонны пальм , ряды скамеек,
мирок ручного багажа,
и грохот пассажирских змеек.
Когда пора пришла уснуть,
замерзнуть пьяным на морозе,
в рай проложить железный путь,
и замереть в нелепой позе,
тогда ободранным хвостом,
вилять казалось неуместно...
Промчался скорый номер сто,
обходчик крикнул злобно : "Место!"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482649
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Свет луны. Свет фонарный. Ночь
Зыбким светом окрасила улицу...
Ты по ней мне навстречу идешь,
От рекламного света жмуришься.
Снова встретились, снова вдвоем,
И как будто разлуки не было...
Вновь, обнявшись, с тобой пойдем...
Вновь счастливою тебя сделаю
В дом войдя, и ступив на порог,
Зацелую, тебя раздевая...
Это лучшая из дорог,
Это- путь любви, дорогая...
Бархат тела мне подарив,
Ты, нагая, взойдешь на ложе.
До рассвета мне говори
Те слова, что всего дороже...
Зацелуй меня, заласкай,
В жажде страсти, моя недотрога!
Я в тебе, и твоя рука
Голубеет от света ночного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482636
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Е.Г.
Больше, чем брат.
Больше, чем друг.
Снова возврат:
Каторжный круг –
Бег во всю прыть,
Шаг во всю мочь.
Не разлюбить,
Не превозмочь.
Чтоб остудить
Жар-кровоток,
Разве вкусить
Неба глоток?
Ястреб, вперёд!
Не прекословь.
Выше – полёт,
Выше – любовь!
В сердце – вот тут! –
Радость (строкой!)
Выси зовут!
В высях – покой!
Солнца лишь круг!
К небу возврат!
Выше, чем друг!
Выше, чем брат!
27 февраля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482468
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Как в бокале искрится вино-
Как алеющий отблеск заката...
И скажу я тебе лишь одно-
Я мечтал тебя встретить когда-то.
В те года, что исчезли вдали,
Что запутались в летней траве,
И сегодня туманом легли
Седины на моей голове.
Встреча в жизни всегда только раз.
Это жизни суровая сводня.
Пусть- сейчас. Даже лучше- сейчас.
Я познаю тебя сегодня
Как, наверное, раньше не смог,
Не имея памяти ран.
Встречи таинство- это Бог
Дал нам шанс. Этот праздник дан
Нам за то, что помнит душа
О задуманном предначертании.
Ток вина... Поцелуй, чуть дыша-
Путь любви- это путь познания...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482435
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
«У плащ кольоровий вдягну я печаль…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Коли я втому назбирав у кошик ночі,
Коли вірші не пишуться пророчі,
І на папір лягає лише вбога тінь,
Коли в душі зневіра, а не лінь,
І навіть Місяць – цей блідий Сократ
Цей друг - забув і не заходить, і стократ
Мій вечір став самотнішим між книг,
Серед минулого – серед його вериг.
Мій кіт мовчить – свої старі розмови
Про суть життя, весну й котячі змови
Не хоче муркати мені на вухо стиха.
І серед пустки стін, серед мовчання лиха
Посеред порожнечі тьми віків і чорноти,
Посеред забуття, відрази до життя і німоти
Торкаюся рукою я старих своїх речей:
Ось плед, ось кілт і окуляри для очей,
А ще старенький плащ зелений
Як острів наш, як листя кленів,
Як Слайне пагорбу жива й м’яка трава
Як море серпня, як легенд слова,
Як промінь, що втомився в небесах*,
Як мох, що нам нагадує, що прах
То сутність світу… І під цим плащем
Я згадую про все – про цей порив і щем
Який звемо життям, про Бога, про Тартар
Проте, що маю я безцінний дар –
Журбу самотності посеред дива із чудес –
Життя одвічного під куполом небес.
Примітка:
* - іноді як дивитися зі скель Донеголу в далечінь океану, коли в нього падає втомлене Сонце, то можна побачити зелений промінь – прощання Сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481967
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Ще запах диму йде від барикад,
ще кров героїв на щитах багриться,
як барабани знову б"ють в набат -
у триколорах заблистіла криця.
Ніяк наш не вгамується сусід
імперські плани чешуть йому руки -
одних бандитам плюнули услід,
а він нових нам підсилає круків.
Неофашистським смородом пропах,
своє криваве рило суне всюди
та бачить Бог - впаде двохглавий птах
й здихнуть щасливо на планеті люди.
І від уламків смертоносних зір,
останньої імперії терору
залишиться хіба-що сувенір
в музеї людства, наче кров, червоний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482334
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
***
Я вас обманывать не стану
И с одинаковой душой
Готов вернуться к океану
И к сказке в тишине ночной
Что бы наследникам оттуда
Не околачивая груш
Переносить беседы с Буддой
О приключеньях наших душ.
Но я, грядущим поколеньям,
Назначен положить в уста
Через мои стихотворенья
Прикосновение Христа.
И чтоб они не удивляясь
И пробуя стихи на вкус
В них ощущали что китаец
А по структуре Иисус
Господь значения иного
Мне не оставил с той поры,
Когда в начале было слово,
А из него уже - миры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482217
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Багрово-свинцовые тучи заката кроваво висят
Над сценой, над "Елкой", над дымом от печек Майдана.
И души еще не достигшие неба убитых солдат
Глядят на победу с небес, улыбаются странно...
Вчера- неизвестно, ты будешь в живых или нет...
Вчера- смрадный дым, грохот взрывов, кровавая каша...
А ныне блаженство покоя и сытный обед.
А ныне портфели берут победители наши.
И мы им с опаской, но все-таки власть отдаем-
Они были с нами, мы с ними, и в них наша Вера.
Мы помним, что сами себя мы порой предаем...
Но все-таки мера Победы- кровавая мера.
Что делать? Победа всегда лишь счастливый билет.
Достался он вам. А иным не достался... Идите!
Мы вам доверяем отчизну избавить от бед.
Мы видим. Мы помним. И верим, что не предадите!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482201
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
На вулиці узбіччі, де поки
Міліція ще не здирає мито,
Старенька бабця продає грушки.
Я підійшов і зажадав купити.
Купити?.. Ні... Я гроші всі віддам
В твої від старості і праці спраглі руки.
Стою і сили не даю сльозам,
Збагнувши, як в житті терпіла муки
Від влади, від жорстокості людей,
Як зрадила тебе твоя держава,
Як "мусор" гроші вимагав з тебе,
Забувши, що таке і честь і слава...
Старенька, дай тебе я обійму!
Ти- честь. Ти- слава. Незалежна. Сильна.
Ти як могла, все йшла скрізь цю пітьму,
Як Україна. Вільна. І- не вільна.
Дай Боже, щоб ти вдало продала
Нехитрий свій товар, дарунок літа,
Доїхала щасливо до села,
І мала вдома їсти що і пити.
Онучкам любим щоби ти змогла
За продане гостинців накупити,
Для діток тягарем щоб не була...
І- щоб ніхто не заважав дожити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481974
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Господи, твоя воля,
ну перестань, не плачь!
Всходит над бранным полем
Твой баскетбольный мяч.
Снайпер-палач на крыше,
Шины внизу дымят.
Господи, чей из ниши
кашляет автомат?
Видишь, царек с царьками
Спрятались во дворце?
Господи, ты ведь с нами,
С марлею на лице?!
Бронежилет прострелен,
Свитер и плащ в крови.
Ранено твое тело?...
Только, Господь, живи!
Молятся небу слуги.
Не было дольше дня.
Вынесли тебя други,
Господи, из огня!
Падают люди на земь.
Славен конец пути.
Видно решили разом
В царство твоё взойти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481941
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
А хтось казав, що молодь вже не та,
Та ветерани жмуть вже руки,
З сльозами, болем, зжаті їх вуста,
Вони не знали, що придуть ще муки.
Не знали, що почують ще,
Як розриває тишу крик і куля,
Що першим побіжить студент,
А вже за ним знесилений дідуля.
Не знали, що прийде той час,
Коли їх душі позлітають в небо,
А ти молитву скажеш ще не раз,
Ти пригорни сердця їх, вербо!
Хай змалечку росте герой,
І не марнують час по підворотням,
Учись, оце найкраща роль,
А я вклонюся мужнім сотням!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481770
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
[i]Блаженні миротворці, бо вони будуть названі Синами Божими.
Блаженні вигнані за правду, тому що їх є Царство Небесне.[/i]
Матв. 5:9-10.
Вас не прогнали, а хижо вбили:
Прицільно й точно, мов у мішень –
І бездиханним спадало тіло,
А у зіницях світився день.
«Живи, НАРОДЕ!» - вуста шептали,
Як холод дикий до серця ліз…
Земних доріг ви стоптали мало,
Ну зовсім мало до болі й сліз…
Тепер ви, браття, в Небеснім Царстві
Аж біля Бога йдете в дозір,
Щоб на землі всі до грошей ласі
Народ не рвали, мов хижий звір.
«Небесна Сотня» так звуть вас люди –
Сини ви Божі і вартові.
Спасайте, браття, наш мир повсюди
І зберігайте від зла й крові!
У сни заходьте до тих, що вкрали
На замки й дачі рабівський гріш,
Щоб гріх пекельний не забували,
Щоб день від того ставав їм гірш.
Ідіть до тих, хто уже б сьогодні
Нам у світлицю завів війська –
За їх словами ми жить не годні
Та ще й дурніші від хробака.
Турбуйте тих ви, хто Україну
В шматочках бачить та в хомуті,
Хай сняться сни їм завжди без впину,
Що ми єдині в своїм житті.
Кажіть: « Народ ми! Ми – українці!
І Україна – єдина мати!
Ми – не раби, не підніжки ниці!
Ні військ, ні ярм ми не хочем знати!»
Небесна Сотня, Небесні Вої,
Прохайте Бога за нас земних:
Ми хочем жити в новім розвої
Без війн, без горя, без сліз та лих.
25.02.2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481760
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
І хто сказав, політики не треба,
Це хто сказав, потрібно розійтись.
Ні нам говорить, Сотня з неба,
Щоби щурі, старі не завелись.
Бо до кінця, не виконані плани,
Там на Печерах, повна каламуть.
Отож не підем, доти ми з Майдану,
Допоки ці, підмурки не впадуть.
Аби онуки, ранок зустрічали,
Пора змію, зажучити в кулак.
Гнилі почистим, душі і завали,
Щоби скінчити, друзі кавардак.
Не буде там, облуди і дурману,
Не буде там, принижень і проклять.
Очистим хату, світлу від обману,
Й настане спокій, мир і благодать.
Тож хто сказав, політики не треба,
Нам хто сказав з Майдану розійтись.
Ми зробим все, бо виникла потреба,
Аби старі, щурі перевелись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481741
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
В сером мареве автовокзал...
Я уехал, а ты осталась...
Где-то в сердце больном печаль
Острой раною отозвалась.
Нам не свидеться никогда.
Все, что было- неповторимо.
Ирреальные города
Не спеша проплывают мимо...
Ты сама эти дни сполна
Разделила с моей судьбой.
Так скажи, в чем моя вина?
Это боль, это просто боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Песок прибрежный. Рассвет дрожит.
Девчонку нежно обняв, лежит
Мальчишка голый. Они вдвоем
Влились в прибоя морские волны
Вчерашним днем
На пляже этом. Про все забыв,
Соединили закат с рассветом,
Кусочек счастья, кусочек лета,
В самозабвенной утехе этой
Себе купив.
Рассвета солнце встает несмело,
И ветер тонкий смирил порыв,
Два совершенных, два загорелых,
Соединенных любовью тела,
не остудив...
И счастье жизни лишь на пороге.
Ласкает берег морской прибой...
И им волною ласкает ноги,
И их желанья, и их дороги
Ведут домой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481751
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
«Якщо мені судилося померти,
то це не найгірша смерть…»
Богдан Сольчаник, загинув 20.02.2014р.
На межі пекельного вогню
Стали Сотні Самооборони,
Без вагань вступили у борню
Українських Соколів загони.
Кулі зупиняючи грудьми,
Гинучи від рук кривавих зграї,
Щоб життям могли втішатись ми
В світлому, оновленому краї.
Юнь повстала і немолоді,
Серце несучи на барикади,
За майбутнє світло у житті,
Супротив корупції і зради,
Щоб здолати, винищити вщерть
Банду межигірського шакала
З гаслом вічним: «Воля або смерть!»,
Щоб нова історія настала.
Та не всім судилося, на жаль,
В переможний день тріумфувати:
Піднялась «Небесна Сотня» вдаль
Спокій наш з Небес оберігати.
…Плачуть гори, сумно на морях
І степи в жалобі завмирають.
Ви назавжди лишитесь в серцях –
Віримо: Герої не вмирають!
24.02.14 День жалоби
=Олекса Бригас=
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481679
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2014
Заря немыслимой
Казалась издали,
Как гость непрошеный,
Как путник брошенный.
Слепой влюблённостью
С бесцеремонностью
Назвать не хочется.
Сосредоточиться?
Сокрыться в панцире
С улыбкой глянцевой?
Сгорая заживо,
И не отважиться?
Вопросы множатся.
Все пазлы сложатся
Со всеми сроками -
Дождаться только бы.
Сквозь тьму нетрезвую
Заря прорезалась,
Хоть и немыслимой
Казалась издали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481601
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Взяв ручку до рук і листочок паперу,
Хотів написати про все і для всіх,
Про те, як здолали страшенну химеру,
Чи радість завчасна у віршах моїх?..
Бо біль від утрат незворотньо-вразлива
Й сльозами стікає у роздумах рим,
Велика ціна! Неймовірно жахлива!!!
А розвиток дій аж занадто стрімким...
Байдужим до всього і просто цинічним
Одразу скажу: не чіпайте мене,
Бо всі ваші фрази лайн*м утопічні,
Свідомість людська їх завжди омине,
А справжня (читай християнська) натура,
Коханням та Вірою сильна душа -
То нації суть, як міцна арматура,
І завжди країну свою прикраша...
Народ неможливо ярмом підкорити,
Історія надто і гарно нас вчить,
Та злодій захтів ту могилу розрити*,
Вже матінка мудра, не дасть обдурить!
Ні час ні спокута катам не зарадять,
Країну до прірви царьки довели...
Палає та міцно стоїть барикада, -
То Сотня Героїв вогонь розвели...
Кому прислужилися ви, беркутята?
Стріляєш з рушниці у власний народ!
Не чує. Бо розум грошима відтятий,
Чи, може, змарнів від бляшок-нагород?..
Та ні, ті злочинці стріляли свідомо,
Вести перемовини з ними дарма...
Чекає дружина і діточки дома...
Не буде вам прощення! Суд і тюрма!
Фінальні реалії значно складніші,
Чи доля така, чи трагічні всі дні,
Та мушу крізь біль дописати ці вірші,
Хоч рими, мов рани - тяжкі і складні,
Бо тільки на крилах свідомості й правди
Летіти можливо з підбитим крилом,
Складати Героям чудові балади
Й крізь прірву на світло іти напролом...
Звичайно, у когось є думка інакша,
Лиш вчинки і дії - моє реноме...
Вітчизно моя, ти моя і найкраща!
Все інше - не суть, і воно промайне.
А Сотня Небесна загиблих героїв
Довічно на варті твоїх сподівань,
Щоб кожен чинуша назавжди засвоїв:
Спокута настане без зайвих вагань!
23.02.2014
* «Розрита могила»
Тарас Шевченко. Зібрання творів:
У6т.—К.,2003.—Т.1:Поезія 1837-1847.— С.252-253;С.691-694.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481513
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Гулкая тишина.
Черный пролом стены.
Звезды пасет Луна.
Грусть пеленает сны.
Мученица руки
Коврик елозит мышь.
Тихо мои стихи
Шепчет во тьме камыш.
Дуб и толпа рябин.
Озера полынья.
Жизни каких глубин
Словом постигну я?
Чтоб не боялась ты
В пасть забытья попасть,
Буду из букв святых
Складывать боль и страсть.
В сонме планетных сфер
Зыбки времен шаги.
Брошу я в воду смерть -
Небом пойдут круги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481503
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Когда весенние капели
По жести крыши зазвенят,
Зимы утехи этой, ЦЕЛИ,
Не позабудьте, как горят
На улицах моей столицы
Бронемашины у того
Кто, сволочь, вздумал покуситься
На честь народа моего.
Спадет накал, и в свете белом
Омоет чистый дождь поля...
Не позабудем, как горела
Под гадом Киева земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481508
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..
И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.
Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду
За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Слезу украдкою -
Да без оглядки я.
И путь не мерится.
Дорога - стелется.
Шагнуть - да боязно:
Как в топь - до пояса,
Как в глушь - без продыху,
Как в труд - без отдыха.
К душе уклончивой -
Душа настойчива.
И с дрожью в голосе,
И дыбом волосы.
Обнять - и спрятаться:
Котёнком ластиться,
И так до самого -
До дня закатного.
Мы то, что велено,
Проверим - временем.
Смахну украдкою
Слезу - несладкую.
20 февраля 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480906
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Мы не экстремисты,
Мы не радикалы,
Мы не зэки,
Мы не хамы,
Мы не титушки,
Мы - народ!
Мы - украинцы,
Мы - русские,
Мы - белорусы,
Мы - татары,
Мы - армяне,
Мы - грузины,
Мы все любим свою родину Украину!
Мы ненавидим воров и убийц,
предателей и подлецов,
а так же их прихвостней в погонах и без,
убивающих наши мечты о прекрасной стране,
а теперь, убивающих и нас.
Наша сила в правде,
наша воля в вере
и потому мы победим!
Слава Украине!
Героям слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480790
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
На самом краешке души -
Никто и не заметит! -
Ты схорониться поспешишь
От всех, кто есть на свете.
Нас не обидела молва,
Хотя и стены слышат.
Но мы ронять платки-слова
Не станем дружно с крыши.
Тебя сокрою в тишине
(И сыщик не достанет!) -
В душе - на самом её дне! -
Как в потайном кармане!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480499
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Він був патрицій. Ще колись давно
Служив у Азії. І звідти зі скарбами
Привіз рабів, що їх було дано
Йому за битву Риму з ворогами.
Був поміж них суворий чоловік,
В якому виділялась сила й гідність.
Незлим патрицій був, і дав йому повік
Вести будинок, чистить труби мідні,
Та наглядать, що дієься в саду-
Робота неважка. Не те, що в полі
Зігнувши спину, наче ту біду,
У тяжкій праці нести свою долю.
Цей чолов"яга вправно наглядав
За справами. Але, крім керувати,
Якусь незриму Таїну він знав,
І став підлеглим всим передавати.
Хазяїн в цім не заважав йому.
Як справи йдуть- навіщо заважати?
Та Імператор Риму у тюрму
Рабів- сектантів повелів забрати...
Юнак і дівчина, досвічені раби,
Із дня народження жили в його оселі.
Зростали разом, І обіцяні були
Ім воля й шлюбні радощі веселі...
Був суд суворим- Імператорів наказ.
Усим рабам життя пообіцяли,
Й прощення повне, та лише нараз
Від Віри відректися наказали.
Тремтіли всі, старі і молоді...
Суворий Вождь на них дивився грізно,
Коли пропонували на суді
Від Віри відректись, доки не пізно.
Юнак і дівчина, тремтячи обнялись
І невідомо, чи його боялись,
Чи суду... Ніжно за руки взялись,
І... відректись від Віри відказались.
Був вибір зроблено... Остання їхня ніч,
Коротка ніч Незрадженої Віри,
Пройшла цнотливо, з іншими опліч...
А в клітках вже на них чекали звірі...
Та от- арена. Вивели юрбу
Повз глядачів облич цікавих море,
І поставали люди на мольбу
Навколішки перед Вождем суворим.
Ніхто не знає, що він їм казав,
Як відкривав ім таїнство пізнання,
Життя одвічне як пообіцяв
Взамін за смерть страшну від розтерзання.
Всі ще молились, та позаду їх
Із кліток звірі- так це любить Рим!-
І з ревом хижим кинулись на них,
Хапаючи одного за одним.
Все менше тих, хто молиться... Одні
Скупались в пазурах кривавих трунку,
Тікають інші... Наче уві сні
Стоять фігури юнака та юнки
Навколішках перед Вождем... Він знав...
Він віру дав! Він захистить! Одмолить...
От лев на хлопці одяг розірвав,
І по арені тягне тіло голе...
Лиш Вождь стоїть... І дівчина... Вона
Як уві сні з колін тремтячи встала,
Сама до лева гола підійшла...
Як віддалась, себе йому віддала...
Оголена, красива, молода...
Ні разу ще кохання не пізнавши,
Від страху, чи від пристрасті- бліда,
Чекає вся, навколішки упавши...
Стрибок- і з нею кінчено нараз.
І в пазурах її тендітне тіло
Пізнало шалу таїнства екстаз...
Ну, а душа- до неба відлетіла...
Скінчилась травля, вигуки дзвінкі...
Кривавим пиром вдовольнились звірі.
Їх заганяють знову у клітки...
І... Неушкоджений стоїть загиблих Лідер...
Ця дивина по Риму розійшлась...
Чимало віривших у Аполона, в Гора, в Сета,
В Ізиду, бачили- стара їм віра- зась...
І Вождь знайшов у них собі нових адептів.
.... .... ..... .... .... .....
Коли людей ведеш у боротьбі,
Ти знай лиш сам- усім не варто знати
Секрет пізнань, відомий лиш тобі.
Життя одвічне як же легко обіцяти...
примітка. У творі Автор не приводить аналогій з зародженням Християнства. У стародавньому світі існувало безліч сект, що сповідували вічне життя. Вірш- про лідерів, як таких. Читайте. Думайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479982
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Жінко- що ти є? Серденько моє,
Розкажи на запитання, що життя дає,
Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...
Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
Це жіноче тіло без кінця грішило...
Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.
От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...
Твій кохання шал- пара чи душа?
Ти створіння ентропії- хаосу межа.
У кохання ти наведеш мости,
І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...
Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
Цю оголеність чутливу прикривають шати
Правди і брехні... Розкажи мені
Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Бывает, что надо все силы копить,
Готовить и нервы, и тело,
И в битву святую готовому быть
Ввязаться за правое дело.
Бывает, годами ты силы хранишь,
Напрасно их не разменяешь,
И выстрела ждешь, разорвущего тишь,
И меру победы познаешь.
Бывает... Однако мне все же милей,
Как с силой горячего бреда
Рванешься в атаку- Рази! Не жалей!
Почувствовав привкус победы.
И рвешься к победе, себя не любя,
Рассчитывая лишь на случай,
Вперед! Оставляя частицы себя
На проволоке колючей.
Вперед! Ну, а павших мы после сочтем,
И горечь победы оплачем.
И все потеряем. И все обретем
В победном порыве горячем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479339
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Во тьме... Идешь ко мне, не опираясь.
Во сне... Иль наяву... Слегка касаясь
Рукой меня, и я горю, как свечка...
С тобою это чувство длится вечно.
Лежишь... Как будто соткана из света...
Во тьме прекрасна обнаженность эта...
Ты вся изгибы статуи Родена
Творишь, меня желая неизменно...
Моя... И голова горит в экстазе...
И я хочу тебя, и всю, и сразу
Любить... Пронзить тебя желаньем этим,
И быть с тобой счастливей всех на свете...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479111
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Спальни раскрытая скорбно скрипит
Дверь.
Кошка проснулась, и кошка теперь-
Зверь.
Вот пред тобой вся нагая стоит
Девушка.
Выпил любви, и глазенки твои
Бегают...
Если ты хочешь ей что-то сказать-
Встань!
Встань, и взгляни ей прямо в глаза,
Дрянь.
Ты хоть подумал, что ей причинил
Боль?
Что, одноразовы чувства твои,
Что ль?
Все, что хотел ты, тебе отдала
Она.
Ты просто взял, но любви не познал
Дна.
Девичья гордость- сгоревшей души
Стон.
Встань, собирайся, и быстро пошел
Вон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478898
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Над землею солнышко ласково смеется.
На поляне девушка парню отдается...
Вся одежда сброшена, и в траве густой
Озорные, голые, двое- мы с тобой.
Неглубокой речки берег не изрыт...
Позабыт навечно, котелок кипит...
Слилось тело с телом, юности задор!
Мы дровишки дружбы да в любви костер
Все себе бросаем в упоеньи дня...
-Ляг ко мне нагая! Поцелуй меня!
-Дай, тебя за руку отведу к воде...
Ты желанья муку ощути везде...
Встали, искупались, в воду занырнув,
И опять упали, в счастье утонув,
В луговые травы берега реки...
Юности забавы...Как же вы сладки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478776
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Вставай, патриот, на защиту Страны!
Ведь завтра может быть поздно.
Продажных мерзавцев мутной волны,
Вершителей кучи навозной,
Отнюдь не патрициев, даже не плебс-
В догадках лишь мысли немеют-
Тупых беспринципных зверосуществ
Тебе насадили на шею,
Свободу выбора отобрав,
Как вор, ее выкрав ночью.
Очнись же, намеренье власти познав-
Ты продан, и продан заочно.
Взгляни, патриот, ты свободен, иль раб,
Но завтра все будет неважно.
Сегодня ты жив, но для правящих жаб
Ты жив лишь в сводке бумажной.
Сплотимся стеною! Сегодня нам всем
Сплочение необходимо.
Взгляни, как как со злостью грозит Карфаген
Стенам неприступного Рима.
Сегодня чертою проходит твой Рим
Сквозь серце, голову, нервы.
Вставай же! Своей ты судьбы господин,
И Воин Свободы будь первый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478669
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
В тумани сиві пірнають фари...
За борт хапають нічні кошмари...
Куди я їду? Куди мій шлях?
Спитай у крука в нічних полях...
Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
На зов Мольфара нічне створіння?
Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
По-між світами ажурний міст...
Що я покинув? Що я отримав?
Де я щасливий- чи там, чи нині?
Совиний стогін в питаннях цих
На перехрестях нічних доріг...
Чимало знаю. Чимало бачив.
За шал кохання чим я віддячу?
Куди прямує мій корабель?
Пливу до неї... Можливо-в Хель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Какая жалость, ах, какая жалость,
Что утомились Вы, и связь со мной порвалась....
И вот... Глаза подернуты тоскою,
И нет согласия у Вас самой с собою.
Как далеко Вас занесла усталость...
В миры, где боль, тревога,
Где печаль в пустыне сердца...
А любовь- осталась?
Что? Нет ее?
Вот это правда- жаль... ***
***последняя фраза дописана по пожеланию читательницы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478449
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Красивая женщина в сладкой истоме
Любви предавалась судьбы на изломе.
Змеей извиваясь, в изыске маня-
Ты любишь? Ты любишь? Ты любишь меня?
Зачатое в брызжущей неге, шутя,
Под сердцем теплом согревалось дитя.
Резвясь, ожидало урочного дня-
Вы ждете? Вы ждете? Вы ждете меня?
Холодных ланцетов чеканная сталь.
Вопрос без ответа. Былого не жаль.
Холодное сердце. Душа, как броня...
Спасите! Спасите! Спасите меня!...
Горячего тела кровавый комок
В эмалевый таз у ее стройных ног
Был выброшен, жизни тепла не храня.
За что вы? За что вы? За что вы меня?..
В поту просыпаюсь в ночи и хриплю-
Люблю я тебя? Нет... Уже не люблю...
И сердце горит, как свеча от огня-
Простите. Простите. Простите меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466110
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 09.02.2014
Где-то спит моя девчонка
Душным, беспокойным сном...
Пусть она смеется звонко
В час, когда нам быть вдвоем!..
Сбрось порывисто юбчонку-
Сердцу радостно в груди...
Поцелуй меня, девчонка-
Наше счастье впереди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467212
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 09.02.2014
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Революції лине набат!
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Гільйотина- найкраще із свят!
Зістриже сволоту до ноги,
Збриє зрадників та ворогів!
... ... ... ... ...
У Парижі свято зі свят-
Це не просто дзвони дзвенять!
Люду вир. То усі гомонять-
Заговірників треба скарать!
Тягне кат із візка ворогів-
Гільотина їм шию намуляє!
Серед них мадам Дюбаррі-
Короля коханка минулого.
Так було. Тебе вибрав Король
Як кохану у свою оселю...
Як коханки подбалась роль-
Іскрометна, дивна, весела!..
Своє тіло, тріпотне й струнке,
З насолодою подарувала
Королю, як і серце м"яке.
Ти його ї справді кохала.
Ті ніколи зла не була,
Ні на кого злості не мала...
Просто Ера інша прийшла-
І тебе віддали Трибуналу.
Трибунал розібрався, як міг-
На народ не міг не вважати-
На поталу криваву товпі
Дюбаррі ешафоту віддати...
Про брехливий не думала мул,
Як король твоє зніжував тіло...
Наближатись до сонця впритул
Небезпеки ти не розуміла...
Час настав. Тебе тягне Сансон
За волосся до ешафоту...
Це якийсь невблаганний сон...
Ти благаєш- Не хочу! Не хочу!
Ти ще гарна. У тілі шал,
Груди дихають важко, виразно...
Так це любить кривава юрба-
Наче весь тебе хоче... насилувать.
-Ще хвилиночку, Пане Кат!
-Ще хвилиночку! Дайте сонечком
Милуватись, в дитинстві як!
Милуватись церковними дзвонами!
Ще повітря ковток вдихнуть!
Ще відчути руками скутими
Невблаганності важкість пут...
Ще відчути... відчути... відчути...
Невблаганний плин часу- мить,
І Сансон твоє тіло зв"язане,
Що немов від бажання тремтить,
До дошки гільйотини прив"язує.
Ти на дошці лежиш нараз
Під сокири кривавою пащею.
І сокири кривавий паз
Як тоді... олією змащений...
Полетів ніж сокири униз...
Ти напружилась, закричала...
І душа відлетіла у вись,
Як коли з Королем "кінчала"...
Натовп, наче в екстазі, волав-
Ca ira!- тому катові кволому,
За волосся як він підійняв
Миловидну жіночу голову...
Твоє тіло, що ти була
Горда ним, бо була найкращою,
Не церковна земля прийняла-
Темна яма з вапном негашеним...
... ... ... ... ... ....
Наче Ера нова надійшла
Та не раз ще скажемо нині ми-
О Свободо! Скільки ж-то зла
В світі вершиться від твого імені !..
Примітки.
Дюбаррі Марі Жанна- коханка Короля Франції Людовіка П"ятнадцятого,
гільотинована в епоху Революції
Ca ira- приспів революційної пісні "піде", "наладиться"
Сансон- кат міста Парижа в епоху Великої Французької Революції
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477259
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2014
Гарненька дівчина, покинута коханцем,
Бреде одна в сніговій круговерті.
Не стрівся справжній, цей же був поганцем...
Здається- драма, краще б вже померти...
Прийди додому, свічку запали
Ти перед дзеркалом. Зніми повільно плаття,
Сама себе, красиву, полюби
У шалі витончено-ніжного завзяття...
Вина бокал п"янкий і сигарети дим,
І попіл, що солодким смутком впав на груди...
Скажи минулому коханню- біс із ним!..
Не плач. Перегорить. Нове кохання буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477093
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
У залі, де віск, мов сльоза, омиває свічки,
Оголена вся, білотіла, цнотлива Рабиня,
Присвяту Господарю, ніжний танок, залюбки
Для мене ти з шалом коханки виконуєш нині.
Тобі ці жорстокі світи непотрібні були,
Навіщо холодна потреба буремної волі?
Кайдани, тоненькі і ніжні, намистом лягли
На шию, і тіло стікає бажаннями. Доля
Твоя не у тому, щоб шмата черствого шукать,
Втішаючись думкою, що от одірвешся, вскочиш,
Та підеш від мене... Як гарно в таночку кружлять
З таким відчуттям, що для мене ти створена. Ночі
Наповнені трунком п"янким поцілунків. Грудей
Тих подихів ніжних, і лона вологого шалу...
В неволі солодкій щасливіша серед людей-
Уява не висвітлить наших "Пирів Валтасара"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Осінній вітер вщент мене заколисав,
Як я ішов із цвинтаря, хитаючись,
В крамниць вітринах погляд твій шукав,
Все сліз потік сховати намагаючись...
А думи йшли в такі стрімкі висоти,
Коли у смутку я дививсь осиротіло,
Як трунарі, раби одвічної скорботи,
Вкладали в витвір свій твоє прекрасне тіло...
Землі-земне... Та марні сподівання
Що серце обрете із плином часу спокій...
Незгасла пам"ять невичерпного кохання
Додасть тепла у смуток одинокий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476747
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Когда печальный свет далеких звезд,
Порой уже угасших, с опозданьем
до нас доходит, вспоминаем мы
О всем прошедшем, что случилось с нами...
Когда же солнце ясное взойдет,
Мы окрыленно жаждем новой встречи...
Любимая, Вы все, что есть на свете-
Сиянье солнца и мерцанье звезд!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467425
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 02.02.2014
Когда любимая, как трепетный листок,
Кружится в вихре хоровода дней,
А я не в силах удержать поток
Невзгод, мне жизнь постылей все, и все грустней...
Как ручеек уносит вдаль, звеня,
В него упавшей розы лепесток,
Так милую уносит от меня
Бурлящий жизненный поток...
Когда, холодным вихрем удручен,
Один, взгляну в седеющую высь-
Открою двери памяти ключом,
И прокричу- Любимая, вернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476526
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Мы встретились снова. Перейден порог
Разлуки, что встала меж нами...
И бремя печали упало у ног,
Омытое счастья слезами.
Мы долго блуждали во мраке ночей,
Лишь чуя присутствие в мире
Скрещение душ, и твоей, и моей...
Тяжки расставания гири....
И сердце в желаньи забилось сильней,
И дверь твоей спальни открыта...
И мы влюблены до скончания дней,
Как будто Перрон и Эвита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476494
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Бабочка в красивом опереньи
Над цветком порхала вся, пока,
Радуясь полета наслажденью,
В сети угодила паука...
И врала, вся ужасом объята-
Без него, мол, белый свет не мил.
Все пыталась вырваться куда-то...
Не смогла, и выбилась из сил.
Покорясь случайному плененью,
Согласилась сети убирать,
Отдаваться сладко без смущенья,
И паучьи ласки принимать...
Так жила, объята то ли страхом,
То ли страстью- ты поди, пойми...
Не порвать сетей единым махом...
Так бывает даже и с людьми...
Но порыв к цветам не остановишь,
Красочных желаний не убьешь,
Даже если пут порвать не можешь,
Если к горлу приставляют нож...
И- паучьей ревностью убита.
Высосана страстью паука.
Лишь цветные крылышки раскрыты
В трепетном порыве ветерка.
Тела нет, остался легкий кокон,
Как напоминание о том,
Что парила в небе одиноко
Одухотворенная цветком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476290
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Раз парнишка на Вокзал заходил, на почту.
Выходя, плечом задел даму ненарочно.
Извинился, пригласил голосом несмелым
По рюмашке коньячку выпить между делом.
А девчонка хороша. С ласковой улыбкой
Предложила погулять , и конечно, выпить
согласилась от души. И рукой лаская,
Попросилась в номера. Томная такая...
Номер сняли, решено. Нежно обнимаясь,
На постели пьют вино, аж кровать промялась.
Поцелуи жарких губ голову дурманят,
И сплетенья ног и рук сладко сердце ранят...
Разыгралось от любви их воображенье,
И придумали в игре смелое решенье-
Дай-ка я тебя свяжу- девушка просила...
Дай глаза я завяжу- поиграем, милый!
Не унять девчонки пыл- сладкий яд излился...
Парень все ей разрешил, робко согласился...
И она его тогда вся зацеловала.
Утомила парня в прах. И сама устала.
В сладкой неге полегли. В дремоте дурмана
Встала девушка, и так утомленно в ванну
Шагом трепетным пошла... В ванной окунулась,
Тихо вышла в коридор... Да и не вернулась...
Паренек проснулся, сел, связанный в кровати.
Кое-как повязку с глаз сбросил... Где же платье,
То, что на пол сгоряча сбросила девчонка?
Как-то руки развязал... Засмеялся звонко...
Да. Украдены часы. Денежек немножко,
Да бутылка коньяку взята "на дорожку".
Слава Богу, что трусы, брюки, остальное
Все оставила ему, не взяла с собою.
Паренек оделся, встал, хлопнул громко дверью,
И поехал на вокзал, веря и не веря,
Что остался он один, что девчонкой брошен...
Завернул и в магазин, взял коньяк хороший,
И... при входе на вокзал встретился с девчонкой...
Ничего ей не сказал. Рассмеялся только.
Просто руку протянул- что ж ты мол, воровка,
Утомленного меня "развела" так ловко?
И девчонка на него смотрит, улыбаясь,
И смутилась. И часы отдала, смущаясь.
Ну, воровка. Ну и что ?- ласково спросила.
Нам ведь было хорошо, правда же, мой милый?
Развязался ты зачем? Я бы окунулась,
По вокзалу бы прошлась, и сама вернулась...
Засмущался паренек, улыбнулся мило-
Я коньяк тебе принес. Думал - не хватило...
И присели паренек с девушкой так мило,
И заветный коньячок весело распили,
И о том, что влюблены, стало им понятно...
И в гостинницу вдвоем тронулись обратно...
***поема опублікована в журналі Дніпро, за 2014р.,№3 (березень)***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Синька на груди: "Ушла с миром в пятки",
Среди косм седеющих и царапин.
Ей бессмертной что, наши взятки - гладки,
Ишь, мутит её от креста и храпа.
Ишь, не ймется ей средь костров майданных,
Подавай ей снег и звездей экрана,
Не вернешь её и ведром сметаны...
Бьёт фонтаном стих из открытой раны!
И вдыхай теперь пустотою воздух,
То ль Исусу верь, то ли верь Чапаю.
Не сори сурой, зарываясь в прозу,
И хвосты руби за Читой Китаю.
И чеши скорей в лоно Мухосранска,
Отрывай нору для любви и быта,
Там кефир и с маком всегда баранка,
и такая тишь, что и жизнь забыта.
Собирай значки, коробки, лохмотья,
Бормотуху пей за Мумбай Бомбея,
Потому что лошадь судьбы, Авдотья,
На погост свезет в город Балаклею...
Сердце ж без души не имеет страху,
Генеральских жён посылая на ...,
Может снять портки и сжевать папаху,
Сохранив последнюю для неё рубаху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472834
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Кленовый шум и шелест перепуганный,
скамейками заведует июль,
крикливыми воронами поруганный,
безделием помноженный на нуль.
Сиди во тьме и носа не высовывай,
аллеи дух на дьявола похож,
сжимай в зубах мелодию попсовую,
гляди, как шоблу собирает ёж.
Пока пес-вечер, Цербера подобие,
лакает скуку прямо из пруда -
ласкай тугое милки полупопие,
и горячо целуй её туда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476064
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 31.01.2014
На юг, любимая, вперед!
Пришла пора любимой
Понежить спинку и живот
Под южным солнцем Крыма!
Приедем в тихий городок,
Уютный снимем домик.
В чудесный солнечный денек
Идем на пляж. Ты томик
Стихов любимых для души
Несешь в руке.. Мы шорты
И майки, точно малыши,
Одели на курорте.
Долой забот тяжелый груз!
Ни слова о заботах
Не говорим, едим арбуз,
Смеемся до икоты...
Подходим к морю. Не туда,
Где люди, точно свинки,
На полотенцах в три ряда
Поджаривают спинки,
Идем на камни под скалой
Мы на любимый наш
Нудистский, голый, молодой,
Веселый, добрый пляж.
Здесь изумительный настрой,
Здесь каждый друг и брат.
Куда ты камень за душой
Запрячешь? В голый зад?
Расположимся на камнях,
Вдвоем пакет вина
Меж поцелуев и в стихах
Мы разопьем до дна.
А рядом парочки сидят,
Любуются на нас.
К себе на ужин пригласят,
Смеются всякий раз,
Как ты стеснительно идешь
Купаться, прикрываясь...
Как в воду плавно ты нырнешь,
Стыдливо улыбаясь.
А я вослед тебе нырну
Решительно и смело,
И под водою обниму
Твое нагое тело.
Ты отдалась морской волне,
А я тебя ласкаю...
Лишь рыбки видят в глубине
Как я тобой играю...
Заходит солнце... На воде
Лишь лунная дорожка...
Я на тебе... И я в тебе...
И под тобой- немножко...
Ты восхитительна. Нежна.
Пьяна. Ты морем пахнешь...
Самозабвенно влюблена
В меня. Желанья наши,
Безумства наши мы с тобой
осуществим на пляже,
И утомленные, домой
Уносим счастье наше.
И настроения полет
Летит, не прерываясь!
А завтра новый день придет
Навстречу, улыбаясь.
Пусть месяц смотрит к нам в окно,
Как ласковый хазяин.
Тебе нас видно- все равно!
Смотри- МЫ ОТДЫХАЕМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476100
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Кригою вкрилася рідна земля.
Заледеніли ліси і поля.
З лютістю гне придорожні тополі
Вітер суворої нашої долі.
Вітер недолі лютує над краєм
Сонця, тепла, видатного врожаю...
Що ж то за лихо нам сліпить у очі?
Вітер розбою та темної ночі.
Ні, не сама ця чума надійшла.
Зграя, що рідний народ продала,
Травить людей, що собак, між собою.
Віра та розум вестимуть до бою
Наші серця. Хай Земля наша мила,
Та, що Шевченка на світ народила,
Зграю змете і розколе той лід.
Прийде весна, і оновиться світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476101
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
В полночный час
Танцуешь в комнате
Во мраке ночи...
Ты мне сейчас,
как кукла голая,
Отдаться хочешь.
Обнажена,
Движенья плавные,
И ты одна...
Ты влюблена...
Мотив печальный...
Бокал вина...
Я далеко.
Но расстояния
Нам не преграда.
Мне нелегко,
Но ожидание-
Моя отрада...
И до тебя
В своих мечтаниях
Я дотянусь.
Рукой тепла,
Рукой желания,
Тебя коснусь.
Я дотянусь-
И ты почувствуешь...
И вздрогнет тело...
Исчезнет грусть.
В изгибе чувственном
Ты вся несмело
Сама возьмешь
Себя изысканно...
И при луне
Оргазма стон,
Живой и искренний,
Подаришь мне.
Умолкнет стон...
Умолкнет музыка...
Ты голышом
Стихи любви
Напишешь памяти
Карандашом.
И ляжешь спать.
И в утомлении
Окончишь вечер...
Ты будешь ждать.
И будешь верною.
И будет встреча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014
У кошки, изящно прилегшей под сакурой в цвету отдохнуть,
Очевидно, четыре ноги, усталых, как дремлющий вулкан Фудзияма.
Самурай, познай высшее таинство соития миров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475887
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
Завзята жагою бажання буремною.
І поряд настраханість зради, вразливість,
Засліплена тою підозрою темною-
Це все у природі будови жіночої.
Мабуть недаремно Природа створила
Той розріз красивий між ніжок дівочих...
Така вже будова жіночого тіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Осіннім парком ми йдемо.
За руки, наче діти,
Одне одного беремо.
В руках осінні квіти...
Злітає листячко з дерев,
Ти, мов дитя, ним граєш.
Долоні повні набереш,
Мене ним осипаєш...
Сміється сонечко ясне...
Ти, наче сонце, сяєш!
Бажання шал бере мене,
Як ти із листям граєш.
Така гарненька, молода,
Сучасна і худенька.
Самозакохана- біда!
І в мене- чималенько...
Як я кохаю чарівну
Тебе!.. Прийдем до хати,
Нараз під каву роздягну,
І буду милувати...
А за вікном кружляє лист,
У вікна заглядає...
Злітай в віконце, і дивись,
Як я тебе кохаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475666
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Мы всего лишь призраки... виденья...
Нас страшатся... Полночь бьет... И вот
На могильных плитах без смущенья
В лунном свете водим хоровод...
Мы безумны, молоды, красивы...
Лунный свет покрыл тебя фатой...
Трепетные ветви мерзлой ивы
Как шатром, укрыли нас с тобой...
Холодна, красива, сексапильна...
Закружила в танце... Отдохну,
И нагую на плите могильной
Лишь в одной фате тебя возьму...
Я красив... И ты была красива...
И ревнива... И порой ночной
Моего случайного порыва
Не простила. Кончила с собой...
Потерять любимую несложно...
Обрести... Попробуй обрети,
Коль сравнить с тобою невозможно
Каждую, что встретишь на пути...
В свете звезд глаза твои я видел,
И взывал печально к небесам,
Чтоб простила, коль тебя обидел...
И в тоске с собою кончил сам.
Живы мы... Блестят во мраке очи...
От всего земного мы ушли.
И кружится в снежном вихре ночи
Тема нашей жертвенной любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475485
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Нам еще вспоминать, и солдатская совесть чиста,
И "на грани" стоять у сожженного нами моста.
Нет дороги назад. Мы прикрыли избитых детей.
Можем мы рассказать, как любовью покрыли своей
Нашу Родину-Мать. Украину должны мы спасти.
Мы пройдем сто преград, повстречавшихся нам на пути.
Дома не ночевать- ты, родная, пойми и прости-
Честь Солдата стоять за Свободу всегда впереди.
Я еще напишу, как холодные ночи легли.
Я еще расскажу, как гремели разрывы вдали.
Мы на наш Третий тост вспомним имя твое, Нигоян!
Мы еще допоем... Дай нам мужество, Афганистан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475464
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Ночью дорога
Кажется долгой.
«Вжалась» в дорогу
Старая "Волга".
"Едем, начальник"-
И путь я держу.
И по дороге
Тебе расскажу-
припев
Как шли машины
По серпантинам...
Копоть соляры...
Запах бензина...
Мины душманов,
Тревожные сны...
Запах Афгана...
Память войны...
Черные тени
Проносятся мимо...
Не БэТээР у меня,
А машина.
Не «шурави»,
А водитель такси...
Я расскажу тебе,
Только спроси-
припев
Как шли колонны
По серпантинам...
Копоть соляры...
Запах бензина...
Мины душманов,
Тревожные сны...
Запах Афгана...
Память войны...
Чтобы не уснуть-
Поддержи, друг, беседу.
Вот довезу,
И домой я приеду,
выпью я стопку,
Лягу в кровать,
И эти сны
Мне приснятся опять-
припев
Как шли машины
По серпантинам...
Копоть соляры...
Запах бензина...
Мины душманов...
Тревожные сны...
Запах Афгана...
Эхо войны...
Сокольник 22.12. 2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475231
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Край задумливий серця мого...
Над полями холодними мла...
Я повік не полишу його,
Землю цю, що життя надала.
Я не можу залишити світ
Мрій дитячих, юнацьких забав,
Днів суворих, закутих у лід,
Щастя час, де кохання пізнав...
Світ великий- є час вирушать
Пізнавати краї чарівні..
Я піду... та повернусь назад.
Це- коріння... Без нього мені
Не живеться... Душа України...
Дим Вітчизни... Малиновий дзвін
Над землею вечїрньою лине...
Просто в серце вливається він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475236
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Акра в Сирии- старая крепость
Полпути от Индии до Египта.
Ветхой древности вся нелепость.
Пыль веков по пескам разлита...
Пал Египет, Бонапартом взят,
Неожиданно, дерзко, смело,
Только в нем оставаться нельзя-
Он блокадой сдавлен умелой.
Это Англия, гроза морей,
Это Англия, враг опасный,
Дело их- мировая империя.
Лозунг их- разделяй и властвуй.
Поразить, ухватить за шею
Англичан мировую идею
Выступают в путь легионы
Сквозь пески веков Вавилона.
Лишь бы в Индию им прорваться-
Ждут измученные легионы
Индии сказочные богатства.
Индии ждущие миллионы.
Бонапарт осаждает Акру-
Крепость древнюю,живую еле.
Лишь порыв, чтоб сломить, прорваться-
И свободен путь ему к цели.
Но упорно держится старое,
Но, сплотившись, держится древнее,
И в жестоких боях наравно
Гибнут праведники и неверные.
И боев, и чумы жар познавшие,
Тают храбрых его легионы,
Без еды, без питья, уставшие.
Так жестоки войны законы.
И от ярости обезумев,
От усталости обессилев,
Натыкается порыв юный
На арабскую сталь ассасинов.
И под солнца жаром палящим
из последних сил и досадно,
Он ведет легионов остатки
Тем же самым путем обратно.
Так идее великой, новой,
Древний бог, кровожадный Молох
Распростертые крылья ломает.
Пыль веков преграждает дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475071
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
Рушится прошлое на площадях.
Рушится, рушится все в головах.
Ночи пронизаны снежною мглою...
Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
Сладковозвышенно в мир влюблены,
Видим вдвоем Революции сны.
Здесь, в уголке потаенных желаний,
Мы отогреемся в неге слияний.
Родина время нам даст отдохнуть,
Просто согреться любовью чуть-чуть...
В жажде любовной измята постель...
"Молотовский" изготовим "коктейль"...
Этот рецепт в совершенстве познали.
Кровь площадей в свое тело впитали.
В жажде познанья вхожу я в тебя,
В ушко желанья шепчу я, любя -
Рушится прошлое на площадях,
Кружится, кружится мед в головах...
Родине нашей сейчас мы поможем.
Ингредиенты смешаем, умножим
Страсть первобытную с дрожью сольем,
Трепетом наши тела обовьем,
Девичью гордость сольем с униженьем
Поз утонченных.. Глубоких вхождений...
Этой энергии темная сила
В сладкой истоме нас соединила...
Мы отогреемся, мы отдохнем,
И леденеющий мир подожжем!!!
Рушится прошлое на площадях...
Кружится счастье у нас в головах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
* * *
Не закрывайте окнам свет.
Пусть смотрят на дожди.
Пусть небеса стекают с вет-
вей нам на плащи.
Я - тот, кто вымок и замерз,
я ролью жить готов.
Со мной согласен бурый пес -
враг тентов и зонтов.
Закончат звезды свой полет
средь лужи бытия.
Не закрывайте окнам свет.
Там бурый пес и я.
РОМАН СКИБА
* * *
Не зачиняйте вікнам світ.
Хай дивляться в дощі.
Хай небеса стікають з віт
На ваші на плащі…
Я — той, хто трохи змок і змерз.
Це теж важлива роль.
Зі мною згідний бурий пес —
Противник парасоль.
Завершать зорі свій політ
На дні калюжних плес.
Не зачиняйте вікнам світ.
Там я і бурий пес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474911
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Сяйте, палаци Великого Рима!-
Міста величного, світу окраси!
Де ще побачиш такі акведуки?
Де ще побачиш Величчя таке?
Вулиці, де гомінливого люду
Натовп змішався багатих і бідних?
Де ще побачиш піднесення духу?
Де ще побачиш театру розцвіт?
Де ще у світі існують Закони,
Більш досконалі від Римського Права?
Де ще побачиш величчя Арени,
Смерті порив- гладіаторів бій?..
...Пир у Нерона в величнім палаці
Фрукти у вазах, у келихах вина...
Юні раби в білосніжних туніках
Страви підносять поважним гостям.
Гості хмільні полулежать на лавах,
Їх обіймають гетери- коханки,
Діви, з якими красою зрівнятись
В світі не зможе і Сонце саме.
Вже виступали чудові актори,
Вірші і оди співали Нерону...
Зранені воїни- преторианці
Мовчки похмуро на чатах стоять.
Все остобридло... Пісні надоїли,
Вихили мімів, кривляння акторів.
Нині Нерон не читатиме віршів-
Наче натхнення сьогодні нема...
Що ж бо придумать, щоб час скоротити?
Чим ще зайнятись? На що подивитись,
Щоби натхнення для віршів з"явилось?-
Думає в смутку Великий Нерон...
Двое дівчат, зовсім юні рабині,
В білих туніках, з стрункими ногами,
Взутими в грецькі красиві сандалі,
В горщиках вина підлить принесли.
"Гляньте, які-ж бо красиві дівчатка!
Де вас купили? Звідкіль? Ви цнотливі?
Нумо сюди!" - І Нерон підійнявся-
"Будете битись для мене на смерть !
Зараз-но скиньте, дівчата, туніки!
В руки мечі вам, щити і шоломи.
Хочу дивитись, як б"єтеся голі.
Хто переможе- я цноти лишу."
З гомоном зразу палац підійнявся-
"Мудрий Нероне! Повік тобі слава!
Лиш Син Богів так надумати може!"-
Гості прокинулись з п"яного сну.
Місце звільнили миттєво актори...
Гомін ущух... Зброю внесли до зали.
Дивляться всі... І стоять серед зали
Двоє оголених юних дівчат...
...Бачили ви гладіаторів битви?
Воїни б"ються сміливо і мужньо...
Що тут поробиш?- дівчата з наказу
Кинулись битись одна на одну.
Рухи їх ніжні, пластичні, дівочі...
Їхні тіла вкриті потом, вологі...
Гості-цінителі судять зі смаком
Хто переможе... Складають заклад.
Битись дівчата зусім не уміють.
Руки тонкі ледве зброю тримають.
Ніжки тремтять, важко дихають груди...
І не підняти важкого щита...
Та незважають на страх і на втому...
Лязкіт мечів дзеленчить все сильніше.
Що може бути величніше цілі-
Цноти лишить Небожитель- Нерон?
І- кульмінація- рухом сміливим
Подруга рветься затято до цілі!
Подруги руку підняту відбивши,
Груди маленькі пробила мечем...
Дівчина бідна додолу упала,
Ноги красиві в судомині звились,
Тіло здригнулось... Меч гострий у серце
Як чоловічий... в жіночу... ввійшов.
Взяли дівчину раби чорнолиці
Просто за ноги, і тіло біляве
Витягли з зали, підняли на руки,
Та до гемоній віднесли нараз.
А переможиця, горда й смілива,
Кинувши зброю, розпечена з шалу,
Стала навколішки перед Нероном
І на підлозі йому віддалась.
... ... ... ... ...
Весело, шумно в величнім палаці.
Про непоборну жагу перемоги,
Попри припони досягнення цілі
Вірші натхненні читає Нерон!..
... ... ... ... ...
В ямі бридкій, де скидають відходи,
Де лиш зневажені шлюхи-повії
Плотських утіх тих сумні артефакти,
Мертвих дітей викидають своїх,
Тіло дівоче цнотливо лежало,
Наче на темному сонячний промінь...
Мов перламутр... і бродячі собаки
з хижим гарчанням терзали його...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Я пытался тебе объяснить-
Ты не слушаешь голос любви...
Как же просто меня обвинить,
Прикрывая обиды свои!
Я пытался тебе позвонить-
Только ты лишь молчишь в телефон...
Между тем, как понять и простить-
Непреложный житейский закон.
Я пытался тебе написать-
Но письмо возврашает ИНЕТ...
Очевидно, меня понимать
Никакого желания нет.
Дней потоком печаль излечу-
Стиснуть зубы, и молча страдать...
Ничего от тебя не хочу-
Силы кончились бисер метать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474204
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Умея любоваться красотой
Разливов рек, закатом и восходом,
Любуйся уходящими на бой
Последними солдатами свободы.
Впитай в себя, любуясь красотой
В огнях тревожных, в зареве пожаров,
Суровых лиц поток волны морской,
Как сагу о парижских коммунарах.
Умейте любоваться красотой
Последнего форпоста баррикад,
Омытых кровью грешной и святой,
С которых больше нет пути назад.
Проникшись грохотом набатных барабанов,
Суровым обликом восставшего народа,
Огнем в глазах и боевой кровавой раной,
Любуйся заревом пришествия Свободы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474036
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014
[i]Дарунок Лоредані[/i]
Гарно, коли кохаються двоє,
Навіть якщо тільки вербально -
Фізично вони не торкаються,
Кохання у них віртуальне.
Вони пишуть красиві сонети,
Але частіше - щирі вірші,
Високі мрії їх мінарети -
Далеко пісні линуть вночі.
Увесь світ зачаровано чує,
Як б'ються в такт їх радо серця,
І шепочемо ми: "Алілуя!
Почуттів хай вирує життя!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473858
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Старенькі кволі люди
В немодній одежині,
Як згорблені верблюди,
Крокують по стежині...
Вона його тримає
Щоб він, бодай, не впав.
А серце пам"ятає,
Як він її тримав...
Кохання відлетіло
Невідомо куди...
Лиш вірність залишилась-
Минулого сліди.
Немов шепоче доля-
Мине усе, мине!..
І серце мимоволі
Схиля до них мене.
Старенький та старенька,
Ви листя золоте,
Мов таїнство натхнення-
Високе та просте...
Вони, старі, пізнали
Всі таїни буття.
Як час телеканалу
Кінчається життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473941
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Вони останні мали в битві відійти,
Коли все гинуло і сенсу вже не мало,
Сувору долю розділивши, мов брати,
Прикривши всіх, поволі відступали...
Не встигли... Та стоятимуть, поки
Холодні губи прошепочуть "мамо"...
Закриють очі листя-мідяки,
Проллється дощ, змочивши їх сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473811
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Наш Клуб Поэзий – наш ковчег.
Уж как сказать – не знаю!
Почти эдем, души запев
(Эдем – синоним рая).
Здесь есть Любовь, здесь Вера есть,
Надежды окрыляют.
Здесь есть, кто от рожденья здесь,
Кто дело продолжает.
Здесь есть кому, за что любить,
Здесь крылья вырастают.
Возможно, ль цветик не любить,
Когда благоухает?
В ваш женский день, в весенний день
Цветите, расцветайте.
Пусть прочь бежит печали тень –
Вас ценят здесь, уж знайте.
Затмить умом и красотой,
Улыбкой, вдохновеньем?..
Секрет таите не простой.
Успехов вам, везенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405936
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 19.01.2014
Проституция президентская,
молодецкая стать предательства.
Эх, страна моя, волость энская,
где сиятельство от стяжательства.
Богословие в нас фамильное,
и оранжевость кривобокая...
Повяжите бондану стильную,
и читайте молитву окая.
Птицы беркуты, птицы курицы
ощитинились, одубинились.
Небо Киева нынче хмурится.
Йолку вдруг в партизаны приняли.
Все путем. Не зовите Путина.
Он границы завел колючие.
А калужский старик, иудина,
Папередников словом мучает.
Пароходы и луноходики,
винтокрылые вертолётики -
пусть над нами взлетают ходики
и сдувают песчинки готики.
Пробиотики, биороботы -
так внутри вызревает музыка,
мы не люди уже, а хоббиты,
по майданам не ходим - юзаем.
Дай, Бог, силы нам балалаечной,
от орды златой дай нам волюшку!
Захвати с собой ключик гаечный
чтоб чинить добро в чистом полюшке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463683
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 18.01.2014
Коли я в дальній стороні,
Крізь морок ночі
Я чую- серце по мені
Твоє тріпоче.
Як крізь вітри шляхом своїм
Пройти зумію,
Кохання полум"ям твоїм
Себе зігрію.
Не вразить сумніву змія
Сердечну гідність.
Понад усе ціную я
Жіночу вірність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473415
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014
жодних старих портретів тобі над ліжком,
тільки краєчок світла й холодна ковдра.
нишком рахуєш дні і малюєш знижки
на самоту й давно перестиглу гордість.
жодних тобі листів у поштовій скрині,
кіт відібрав тепло і собі на вихід.
лінії страху повз сон у дичаві тіні,
лихо ж дається тим хто боїться лиха.
жодних тобі дзеркал і країн казкових,
супровід - ранок в кістлявих римах.
мова ж дається тим, хто боїться мови,
і якщо в безвість,
то неодмінно з ними...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473200
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]
Мені тепер поїхати, як вмерти,
Як кинутись у прірву з висоти!..
Потрошить вітер вижухлі конверти,
В яких твої нечитані листи.
Мені би десь укритися, та сила
Взаємного тяжіння, як магніт,
Мене знаходить, де б я не ходила,
І штормом розколисує мій світ.
Аж у сплетінні тріскають волокна
І рвуться жили струнами в мені...
Тремтить душа, до ниточки промокла,
І гасить місто цятками вогні.
Під хриплий гул останнього трамваю
Твоє спокійне дихання ловлю
І край вікна, мов скрипка, завмираю:
Ні поруху, ні зойку, ні жалю
За тим, що відійшло і не збулося,
Хіба щось буде вартісним без нас?
Пірнало світло у твоє волосся,
Допоки по́світ сонний не погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Літній дощ веселий, ніжний, сонячний...
В сяйві світла, ніби вся оголена,
Ти мандруєш в сонячному промені
у прозорість платтячка огорнута.
Струмінь сонця з неба б"є напружено...
Літній настрій... У себе закохана,
Ти зняла сандалі. Між калюжами
Ти стрибаєш ніженьками босими...
Ти всим тілом рвешся на побачення,
Вся легка, мов пташка наполохана.
Зачекався під дощем, та бачу я-
Боже, як же я в тебе закоханий!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472916
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014
С утра Серегу снова тошнило. Он уже привык к этому муторному состоянию больного гепатитом, этим бичом ТуркВО, когда человек ходит желтый, как лимон, и от одного вида пищи его выворачивает наружу. Кто-то, видимо считавший себя весьма умным и прозорливым, некогда сказал, что это, мол, «болезнь грязных рук». Беда лишь в том, что когда, а главное- зачастую где солдату мыть их, эти руки? Оттого они у него в том же состоянии мытости, как и алюминиевая ложка в кармане…
В данном же случае руки были вовсе ни при чем. Всю ночь Серега мучился, развороченный, резаный-перерезаный живот болел всю ночь, температурило и знобило, сна не было, было какое-то полузабытье, казенное тонкое одеяло в плохо протопленном коридоре столетней давности одноэтажного барака инфекционного отделения термезского госпиталя не грело. Все же Серега был рад этому коридору. После того, как несколько дней назад он был «изгнан из рая» переполненной палаты гнойной хирургии такого же вот древнего здания, пришлось прожить несколько дней в холодной и вонючей солдатской палатке, набитой больными гепатитом и тифом.
Беда никогда не приходит одна, и начавший было приходить в себя изрезанный организм был «добит» гепатитом, явно «подхваченным уже в госпитале. Место в палате у печки в хирургии пришлось покинуть, а ведь как там казалось уютно и хорошо. Целый день можно было лежать, просто лежать, даже вот так, ничего не делая, в приятной легкости температуры и просто беседовать с соседом- парнем из чечни с оторванной по колено ногой, или слушать, как скребут мыши под половицами… Часто ли такое выпадает солдату? Ценим ли мы подобные моменты безмятежности на гражданке?...
Серега не успел особо подружиться с кем-либо из палатки, ему было плохо, он кое-как ходил, скорчившись и неся себя, как переполненный бокал, на перевязки, пытался «вдавить» в себя отвратительной варево солдатской полевой кухни- кухня стояла тут же, среди палаток, на заднем дворе инфекционного отделения, и поварюга помешивал в ней то «кирзу», то рис, то макароны- все одинаково несъедобное даже здоровому человеку, и уж вовсе немыслимое в его, Сереги состоянии.
Но вчера на обходе врач узбек шушукнулся с сестрой, Серега и не прислушиваясь понял, что дело вовсе плохо, и сестра, вернувшись после обхода, отвела его в этот вот коридор. Здесь Серега тоже был не один, коридор был забит койками, однако все же было не в пример комфортнее. Единственно, поговорить было вовсе не с кем, ходить, кроме перевязок и сортира сил было маловато, а сосед, парень узбек с отмороженными почками и тем же гепатитом, по русски почти не говорил, лишь порой мычал от боли.
Все эти последние дни Серега не разговаривал ни с кем, но сегодня, несмотря на жар и тошноту, он почувствовал какую-то торжественную особенность этого дня. И правда- шел последний день уходящего, 1982 года. Весь незамысловатый персонал отделения, кроме дежурящих, уже готовился к празднованию, кто дома в семьях, кто в кампаниях и общагах, и мысли их были уже далеко от этого Богом забытого госпиталя. Госпиталь был переполнен, он был явно не рассчитан на такой наплыв больных и раненых, которых стальной вьюгой принес в эти края Афган. Да и сам Термез, прежде, видимо, уютный провинциальный пограничный городок, превратился с приходом в жизнь страны Афгана в набитый битком войсками прифронтовой город, с патрулями, грозящими солдату «зинданом» (так нарекла в этих краях солдатская молва гауптвахту) на каждом шагу.
Термезская зима как русская осень, чувствуется сырая близость Аму-Дарьи, мрачно и зябко, часто дует многодневный унылый ветер- «Афганец», и в душе у людей ощущение какой-то мышеловки, какой-то безысходности, что ли, чувство, что вот вырвался ты из края земли- Афганистана, и опять оказался на каком-то унылом краю земли. С этой неустроенностью быта, с этой трудностью отсюда уехать, билетов ведь хронически нет ни на поезда, ни на самолеты, с этим постоянным ощущением присутствия войск и приснопамятного полигона, с этим реальным ощущением присутствия «речки» и возможностью в любой миг оказаться «за ней»…
И все же не только приближение Нового года вносило какою-то необычное ощущение торжественности в Серегину душу. Что-то еще более важное должно было вот-вот случиться. В душе уже несколько дней царило успокоение, какая-то отрешенность. Много дней Серега не мог заставить себя написать письма. И родные, и друзья, и уже подзабывшая его и исчезающая знакомая девчонка, они все давно уже были где-то там, за гранью той иной жизни, к которой есть ли возврат? Теперь же и сами они казались ему кем-то из вовсе уж иного, потустороннего мира, и интерес к этому миру стремительно угасал, как болезнь угасила аппетит.
День был длинным, необычно длинным, хотя ничего особого не происходило. Сестра принесла капельницу, но сама мысль о царапании иглы по исколотым венам была столь невыносима, что Серега уперся, и милосердная сестричка пожалела его и унесла капельницу. Затем он попытался съесть что-то из этого госпитального варева ( о, где вы, «афганский» паштет, тушенка и сгущенка!- в Афганистане правда солдат кормили неплохо, но в этот день вовсе уже не думалось даже о настоящей еде), съесть ничего не смог, отхлебнул противно-сладковатой воды из трехлитровой банки, и встал.
Это был просто подсознательный последний рывок к движению, как выражению жизни. Мысль запаздывала. «Надо… Надо…»- а что надо? Желание чего-то пробудилось раньше, чем понимание действия. Серега встал и пошел под хирургический корпус. Он просто уже не мог быть в этом инфекционном, казалось, что сам вид его обитателей разъедает его изнутри.
Здесь Серега встретил у крыльца хирургии знакомого по палате парня, попросил закурить. Парень был «самострел», но "самострел" невольный, и эта невольность была настолько очевидна, что заподозрить парня в умышленном увечьи было невозможно. По боевой тревоге, ночью, спросонок, он, схватив автомат, случайно сам послал себе в живот пулю. Сейчас, как и Серега, он мучился страшными болями в животе, но заражение гепатитом его миновало, и парень теперь рассчитывал на комиссию и возвращение домой.
Посидели, покурили. Солдаты постоянно «стреляют» курево друг у друга, даже слова из песни- «друг, оставь покурить- а в ответ тишина…» приобретают иной, юмористический смысл.
«Знаешь ведь, как ТуркВО расшифровывается?- Только Умершим Разрешено Командованием Вернуться Обратно. А я вот эту поговорку обману. Комиссуют, поеду домой, долечусь, и по девчонкам…»- мечтательно говорил, затягиваясь сигаретой парень, а Серега вдруг поймал себя на мысли, что сейчас отчего-то совсем не завидует ему. Его уже интересовало иное. Воздух был чист и прозрачен, и хмурое термезское небо ему показалось таким необъятно большим…
Как-то безрадостно поздравили друг друга с наступающим Новым Годом, как-то неуверенно пожелали встретиться завтра, и Серега вдоль забора, обгаженного дерьмом (под него постоянно ходили солдаты- палаток было много, а сортиров мало, да и ходить далеко) поплелся в свой инфекционный корпус.
Он еще сходил на перевязку. Рана не заживала, гноилась все больше, но его это уже как-то не отчаивало. Торжественное успокоение заполняло душу. Он пришел в коридор и лег на койку. Вечерело. Серега укрылся с головой, пытаясь угреться, не смотря на бьющий его озноб, и уснул. И увидел яркие цветные сны. Снов было два. В первом он с другом детства запускал в чистое летнее небо кордовую модель самолета. Сон был до того яркий, что Серега даже ощутил во сне непередаваемый аромат эфира и керосина. Было здорово, солнечно и интересно. Друг сейчас успешно «отмазался» с помощью «родаков», убедительно «косит» от армии, хотя и здоров, как бык, но хотя сознание этой несправедливости отчего-то присутствовало даже в таком, «детском» сне, никакой обиды не было.
А во второй сон пришла девчонка-одноклассница, они вдруг оказались одни в пустом и гулком подъезде дома, сквозь пыльное окно струились потоки света, в этих лучах Серега увидел гибкое, изящное, как бы нагое, упругое девичье тело под облегающей школьной формой, и так захотел дотронуться до ее… Он уже потянулся к ней, даже почувствовал, как рука скользнула под платье… Девчонка нежно посмотрела на него и спросила -«Ты с полевой почты?»
Кто-то тряс его за плечо. В полумраке коридора над ним стояла незнакомая медсестра с каким-то пакетиком в руке, а за ее спиной стоял нерусский солдат с мешком, полным таких пакетиков. «Ты с полевой почты?»- торопливо и сурово спросила сестра, нерешительно держа в руке пакет с леденцами. Еще не расставшись до конца с таким желанным, блаженным сном, Серега, ничего не поняв, буркнул нечто невразумительное, отдаленно напоминавшее «а пошли вы…», сестричка отдернула пакетик, и они с солдатом поспешили дальше. Очевидно, его сочли солдатом не с полевой почты, а солдатам не с полевой почты (то есть несшим службу в "союзе", по "эту сторону речки") подобный изыск гастрономии не полагался по статусу.
Только теперь Серега очнулся и привстал на кровати. В недалеком проеме открытой двери офицерской палаты бубнил принесенный кем-то телевизор. Впервые на экране шел яркий, как брызги шампанского, веселый, беспечный,вовсе из другого мира, из другой жизни, фильм «Чародеи», из палаты доносились радостные возгласы- офицеры, разумеется, пили, невзирая на болезнь. На соседней койке солдат-узбек с лицом осчастливленного разрывал пакет с леденцами. Серега опустил голову на кровать и забылся.
А потом он увидел маму. Она наклонилась, как это бывало, когда Сережа был маленьким, к его кровати, погладила по голове и сказала «с Новым Годом, сынок». Стало тепло и хорошо, как в детстве, волна счастья, большая и спокойная, как небо, накрыла его всего и все кончилось...
Светало. С хоздвора, поеживаясь от утреннего холода, нерусский солдат-санитар на тарахтящей трехколесной тачке катил к госпитальному моргу цинковый гроб. Другой солдат, только что выскочивший во двор «до ветру», запахнувшись в коричневый госпитальный халат, курил и с интересом поглядывал на гроб. «Куда это?»- спросил он безо всякого сожаления в голосе. Санитар не ответил, только неопределенно махнул рукой в сторону морга. «А…»- равнодушно сказал курящий и бросил бычок на землю.
В праздничный город натужно входило утро. Ночные патрули привычно сменялись дневными. Шел первый день нового, 1983 года. Во дворе хрущевки узбекские дети разрывали пакетики с леденцами...
Примечание автора- рассказ написан преимущественно на личном материале.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466766
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 16.01.2014
Вся горечь - в глазах,
Вся радость - в глазах.
Вся правда в проёме глазницы!
Все строки - в глазах,
Все сроки - в глазах -
Всё спрячут, как полог, ресницы.
Не дремлют - глаза,
Всё помнят - глаза.
И каждый ответ есть во взоре.
Откроешь - глаза,
Как книгу (глаза!):
Бездонное, вечное море...
Там сердце - в глазах,
Желанья - в глазах.
И взгляд-монолог не спугнуть бы...
Всё небо - в глазах!
Все бездны - в глазах!
По взору читаются - судьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472751
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Вступление. Предание, положенное в основу моего вольного пересказа утеряно во мраке десятилетий, как и имя его автора. Преграды эпохи социализма помешали донести данный сюжет до Голливуда, в противном случае экранизация сценария "Зеленые глаза", вне всякого сомнения, затмила бы легендарные триллеры Хичкока. Посему, перед прочтением настоятельно рекомендую собрать все имеющееся у вас мужество в кулак и запастись валерианкой и корвалолом. Молодому же поколению перед прочтением рекомендую приобщиться к мировой классике, минимум- проштудировать повесть Аркадия Гайдара "Военная тайна", поскольку мое повествование несколько перекликается с данным произведением, а Гайдар (не тот, что всех в России ввергнул в бездну капитализма, а тот, который сперва лихо помахивал сабелькой, а затем не менее лихо пописывал для юного поколения книжки) как сказано некогда является "Русским Киплингом"... Однако я отвлекся. Итак...
Пионерлагерь советской эпохи отходил ко сну. Уже съели обильный ужин ("ах, картошка объеденье. Денье. Денье. Пионеров идеал. Ал. Ал..."), Уже отстояли вечернюю линейку с неизменным спусканием флага. Уже, брызгаясь и отфыркиваясь, вымыли мальчишки и девчонки в длинном общем рукомойнике руки и ноги, уже вычистили зубы изумительного соленого, как рассол, вкуса пастой "Поморин" или не менее дивным зубным порошком с интригуюшим названием "семейный", который так славно счищает зубную эмаль, что зубы становятся белыми-белыми, как у афроамериканца...
Прозвучали звуки горна, призывающие ко сну, и пионеры разбрелись по своим уютным стокоечным палатам. Одним словом, как в армейской дембельской песенке опять же советской эпохи "масло съели, день прошел, старшина домой ушел, дембель стал на день короче..." (О! Старшее мужское поколение знает!...)
А не спится. Ну, как улеглись, что делать? Да есть же общепринятое занятие. Какое? Эх, молодое поколение... Правильно! Да девчонок, когда те спят, пастой зубной мазать! Только сначала надо в ихнюю палату залезть. Ну, залезли.
А девчонки не все спали. Были, конечно, и дрыхони, но немало же и таких, которым драйв нервы щекочет... Молоденькие... Лежат, дожидаются... Истории всякие там рассказывают тихонько, чтобы не заснуть, как вот некоторые... О Ленине. Какой Ленин был смелый, ловкий и вихрастый в детстве. Как на октябрятской звездочке.
И вот- в открытые настежь окна (чтобы свежий воздух в их светлые, уютные, просторные стокоечные палаты свободно мог проникать, разумеется) залезли к ним мальчишки. Глаза горят, что тебе у котов во тьме. А у девчонок, как у кошек... Пионер вообще должен быть зорким, чтобы выявлять шпионов. А как ты их выявишь, если дрыхнешь, или зрения нету? То-то.
Ну, залезли. Стоят мальчишки растерянные, робеют с непривычки. И девчонки молчат стеснительно. Ждут развития сюжета. Что дальше делать? Давай мальчишки девчонок мазать "Поморином"... Но тут уж у девчонок девичья честь взыграла, давай они мальчишек отпихивать и визжать, но не сильно. Вполголоса. А то строгая вожатая Натка проснется. Довизжались. Натка проснулась.
Скрипнула дверь из ее комнаты в коридор, скрипят половицы. Идет! Что сейчас будет! Но! Советский Пионер силен взаимовыручкой. Мальчишки быстро под одеяла к девчонкам залезли. Те их спрятали. Под одеялами. С головой. Открылась дверь, Натка на пороге. Чего не спите, мол?
"Расскажи, расскажи, Натка, сказку"!- наперебой затрещали в кроватях девчонки. А Натке не спится. Одна она осталась. Напарник ее, пионервожатый Сережка домой на денек уехал. И скучно ей, и на сердце девичьем неспокойно- чем-то он там занимается? И- главное-с кем? Без нее... Села печально Натка на стул у двери. Стул, как в казарме у дневального. Рядом тумбочка... Привыкайте, дети. Понемногу...
"Ладно", говорит Натка медленно и печально. Что бы вам рассказать? Сказку? Слушайте...
... Одна девочка недавно схоронила маму. Ну, трамваем ее переехало. А отца у нее не было. И вот, траур у нее, из детдома за ней еще не пришли, хотя управдом заглядывал уже, метраж перемерял, о здоровье беспокоился... И родственники у него в глуши... В Саратове. Сюда бы их...
Сидела девочка, сидела, горевала, горевала. Да слезами горю не поможешь. Дай-ка я, думает, пройдусь. По городской барахолке. Идет. Ну, на барахолке известно что продается- штаны ношенные, польты каракулевые, молью битые, ботинки там, туфли рваные, носки штопанные... Неказистый товар, но востребованный. Поскольку в магазинах и того нету.
А надо сказать, была у девочки одна любимая певица. Ну прям вот фанатела она от нее. И вот видит она, продает некая женщина патефонные пластинки (Для младшего поколения поясню. Патефон- это такая штука, ставишь на нее пластинку, ручку покрутил, завел, она себе играет. Удобно. Электроэнергия экономится...)
А женщина была вида до того неприятного, что вот ничего у нее покупать не хочется. Худая, бледная, крючконосая... ну, ведьма одно слово. А девочка думает-" я ж не покупать. Посмотрю только". Смотрит- ух ты!!! Пластинка с любимой ее певицей. И песня на пластинке такая, что девочка еще не слыхала! И называется- "Зеленые глаза". Она и купила.
Только уходить, а ведьма ее окликает. "Не ставь ночью"- говорит. "Не ставь ночью" . Девочка идет, думает- чего это пластинку ночью поставить нельзя? Оборачивается спросить- ан ведьмы-то и нету... Ладно.
Пришла девочка домой, а уж темнеет. Скучно ей, грустно... Да еще управдома с его метром вспоминает... "Да ладно", думает. Чего патефон не завести, пластинки любимые не послушать"? Завела патефон, слушает, а все хочется ей новую пластинку поставить. Она и поставила. Часы пробили полночь...
Играет пластинка, мотив печальный такой... И слышит девочка-
"Зеленые глаза, зеленые глаза...
ползет, ползет по стенке мамы левая нога"
А свет в комнате тусклый, мрак, а не свет. Лампочка слабая, и перепады в сети... Мерцает еле... И не видит девочка, как с потолка к ней медленно по стенке нога ползет...
Но- должен же быть у нее инстинкт самосохранения?, -спросит благодарный читатель. Взяла бы и выключила... Взяла бы, да только так девочка ценила творчество вышеуказанной певицы, что инстинкт, видимо, не сработал... Не видит ни фига, что там, на стенке, и все тут.
"Зеленые глаза, зеленые глаза...
Ползет, ползет по стенке мамы правая нога..."
"Ну, а теперь-то выключила?"- с дрожью в голосе спрашивает в темной палате похолодевшая от ужаса пионерка, чувствуя, как спрятавшийся под одеялом мальчишка в испуге крепко обнял ее голые ноги, и сам дрожит от...
А ни хрена подобного. Девочка была истинной фанаткой. Из тех, что и десятилетия спустя будут преследовать своих кумиров, дожидаясь автографа или благосклонного взгляда...
"Зеленые глаза, зеленые глаза,
Ползет, ползет по стенке мамы левая рука..."
Ну, подними ты, дуреха, глаза на стенку, тебе ж в песне прямо так и говорится! - Ползет. По стенке. И- что потом будет? Я прям не знаю. У пионерок ноги холодеют от страха, и спрятавшиеся мальчишки это чувствуют. И- дрожь в телах...
"Зеленые глаза, зеленые глаза,
Ползет, ползет по стенке мамы правая рука..."
И вот уже эти ноги-руки рядом... Последний шанс патефон выключить... Жутко.
"Зеленые глаза, зеленые глаза,
Ползет, ползет по стенке моей мамы голова..."
Вот теперь конец. Кирдык, можно сказать! Все это чудище-юдище по частям как на девочку набросится!!! Руки-ноги повсюду в тело вцепились, голова зубами в шею впилась, задушило оно девочку и кровь выпило. И когда рассвело, приходят люди (ну, эти- управдом и уполномоченный от детдома), видят- девочка мертвая лежит. Вся такая издушенная, искусанная, платьице порвано... А в углу открытый патефон... И пластинка на нем...
И- ребята в палате в шоке. Все трясутся. Занавес.
"Ну как, понравилась вам моя сказка?"- ласково спрашивает Натка среди общего молчания. "То-то же. Только пока я рассказывала, так и рассвело. И уже некогда вам спать будет. Ничего, днем доспите. Слышите- горн подъем трубит? Быстро все вскочили и постели заправили!!! Надели трусики-сандалики и - на зарядку становись!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468457
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 15.01.2014
Дождь осенний в окно стучит...
Листьев вихрь по аллеям парка...
Вспоминаю, как шли в ночи
Мы с тобой, как нам было жарко
От любви... Теплым воздух был,
По аллеям темным струился...
Я увидел тебя и забыл,
Куда шел, и остановился...
Ирреально сочился свет
С фонаря... Ты под ним стояла
В летнем платье, в руке жакет,
Прядь волос лицо обрамляла...
Я задал глупейший вопрос.
Ты ответила просто и смело,
Что одна, что коль черт принес...
Познакомиться захотела...
Говорили мы обо всем,
Упражняясь в ума остротах...
Летний парк, как уютный дом,
Покрывал нас своей заботой...
И струился фонарный свет
Сквозь листву молодой чинары...
И, обнявшись, встречать рассвет
Уходила влюбленных пара...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472591
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Присвячується Джеку, який збудував дім...
Ось сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це – легендарні й не дуже поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це - майстер страху і гри VELVET CAT,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ще ніким не підкорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось БОРОДА – думка зроджує рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось і ЛАСУНКА з своїми думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ІГОР ВОВК пильно стежить за нами,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ЛЯЛЯ БО і щоденник її,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
Ось CORVIN, який трохи дивний або…
Який зупиняється на ЛЯЛІ БО,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
9.04.2011р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252747
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 14.01.2014
Луна, друг ночной,
рифмы возьми -
пусть
стихи твои
серебряными колокольчиками
девичьи сны
озвучивают!
Оставь мне лучик один -
тропинки-верлибры
распутывать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472356
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Снежные хлопья сквозь фары летели,
Вязли колеса в снегу...
Ехали двое к намеченной цели,
Труден был путь сквозь пургу.
Дом одинокий в лесу у опушки,
Ветер порывистый дует...
Сбросила смело девчонка "ночнушку",
И перед милым танцует...
Тело, в объятья упавшее к телу,
Шубы медвежьи ласкали...
Как пантомимы, пластичные тени
Образ на стенах ваяли...
Веяло жаром живым от камина...
В темном окне отражались
Образы их, промелькнувшие мимо...
Сосны от ветра качались...
Праздник души, упоение тела,
Страсти их тихий уют...
Труден был путь, но прошли его смело
Двое, найдя свой приют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472343
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Баллистическая ракета, беременная смертью,
Терпеливо пофыркивает на старте.
Покоятся координаты в коричневатом конверте.
Замирает мир, как почка под наледью в марте.
А наследный принц революции играет еще в солдатиков.
Он скармливает собакам дядю и презирает деда.
Война для него, проще грамматики, математики -
Стоит начать сегодня, и... завтра уже победа.
Его толстое тело верит в дело рабочего класса.
Его скудные мысли достояние ли народа?
Рядом стеною стоит Китая тёплая биомасса,
Пролив охраняет зорко японская непогода.
На севере догнивают смрадно останки Союза.
Путина Амура Путину заливает за шиворот миллиарды.
Наследник снимает китель и видит начало пуза ,
А ниже голодные генералы играют на танках в нарды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472215
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
...Дівчину звали Томкою. Як я довідався при знайомстві, вона з подругою на кілька днів приїхала до цього невеличкого кримського містечка на відпочинок...
Ми зі знайомим хлопцем хотіли "зняти" цих дівчат на дискотеці нічного бару. Якось воно не дуже-то у нас і виходило- дівчата хотіли спершу танцювати, а ми ні- хлопець назавтра від"їжджав додому і мав клопіт збирати речі (ми з ним випадково познайомились в місцевій "розливайці").
Загальні інтереси швидко об"єднують. Трохи випити і поговорити, щоб було не сумно, познайомитись з дівчатами, що звичайно приїздять на відпочинок парами... Я ж зоставався, часу в мене було вдосталь, і тому я не надто аж переймався швидкими випадковими зустрічами.
"Перемоги" в нас вже були, тому бесіда наша з дівчатами була доволі спокійною. Ми дізнались, що дівчата досить інтелігентні, з освітою. Томка, худенька струнка дівчина, була непоганою, єдине, що в ній мені не дуже подобалось, то це аж надто "гордий" профіль її носа, а також якась прохолода в бесіді. Подруга була більш жіночною, миловидною, у нас обох були на неї "западання", але саме через це ми не могли дійти згоди, котра дівчина кому дістанеться на цю ніч, а на якісь збочення зі сторони цих інтеллігентних дівчат годі було взагалі сподіватись.
Врешті вийшло так, що дівчата зажадали танцювати, нам це набридло, і ми, як справжні пересичені "мачо" сказали їм щось на кшталт "до зустрічі під столом" і пішли.
На другий вечір я прийшов до бару один, з досить гидким настроєм. Знайомий поїхав, як завжди в такому випадку, було сумно, я присів за столика і заказав випивку. Сутеніло. Десь неподалік за красивим старим парком шуміло море, тривожно тріскотіли цикади, вечірня прохолода заспокоювала думки, хотілось просто провести вечір у солодкому напівзабутті відпочинку...
Раптом чийсь знайомий жіночий голос мене окликнув. Я підняв очі, переді мною стояла Томка в тонкій білій сукні, яка підкреслювала стрункість її тіла і легких сандалях на красивої форми ногах. Я привітався без особливого ентузіазму і спитав, де її подруга. Ї почув доволі дивне...
Подруга, виявляється, "знялась" вчора з якимсь хлопцем і фактично кинула бідолашну Томку саму. До житла їй довелося йти одній-однісінькій, і які катування самотності пережила бідолашна дівчина за цю ніч, один Бог відає... Та ще гірше- "подруга", якщо її можна взагалі такою назвати, вже перебралася до житла свого "бойфренда", навіть речі своі туди перетягла, і в гордовитій самотній злобі Томка вирішила поїхати з цього місця свого смутку якнайшвидше...
"А сьогодні що робитимеш?"- спитав я, ще не дуже розуміючи, чи потрібне саме зараз мені це питання...
"Може, давай потанцюємо..."- невпевнено і "не в тему" сказала Томка, якось соромливо відводячи очі. Мабуть, учорашнє її "намбер ту" в нашому загальному невиконаному дуеті не додавало їй ні драйву, ні упевненості. Сам не знаю чому, але якийсь беззахисний вигляд її визвав у мені приплив тепла до цієї дівчини... І- впевненості в собі...
"Слухайте, Томко!- це був єдиний раз, коли я назвав її на "ви"- Томка одразу перевела все на "брудершафтне" "ти"- навіщо нам ці "дикі танці"? Якщо Ви з горя вирішили залікувати свої рани, когось "підчепивши", то ось я до Ваших послуг. Тільки не заставляйте мене гасати по цьому бару, як скажену мавпу. Візьмемо випити з собою, та ходімо до моря. Любите купатись оголеною?"- видав я на єдиному дусі досить нахабну пропозицію.
"Тільки я плавати не вмію..."-якимось дивним голосом сказала Томка, і в її виконанні це прозвучало, як однозначне "так"...
...Ми йшли темною романтичною алеєю парку, я поклав руку на тонку талію дівчини і всю дорогу відчував легке здригання худенького тіла... Томка йшла, тиха і мрійлива, як сама покірність...
...Ми спускалися до моря по крутій каменистій стежині, допомагаючи одне одному, як давні друзі в скруті і торкаючись при цьому одне одного. Мені пасувало, як довірливо Томка дозволяла брати її і за талію, і за руки, коли вона мало не летіла шкереберть з узгір"я..
"Слухай, а ти в цій темряві не боїшся мене? Все ж ми сам-на-сам, що хочу, те з тобою ї зроблю"- трохи грайливо спитав я їїї. Звичайно, нічого подібного мені і в голову не могло прийти зробити насправді при моїй повазі до жіночоі статі, та в цей момент чомусь захотілося додати "драйву" з легким елементом жіночого переляку.
Вона якось дивно зупинилась і, ставши рівненько, глянула на мене знизу вверх блискучими очима. "Роби що хочеш. Якщо хочеш, то просто зараз..."- і потяглася рукою до гудзика на комірці плаття...
Я, хоч і був ще той "боєць", чомусь трохи зніяковів.- "Часу в нас досить. Ідемо, спершу скупаємось"- сказав я, якомога спокійніше, тамуючи своє хвилювання. Хоч я і готувався до не надто довгого "розвитку сюжету", та все ж не чекав, що все станеться настільки швидко.
"Як скажеш. Я вся твоя"- покірно сказала Томка, і ми спустились до води. Ми йшли краєм урвища до великих каменів, що сіріли вдалині. несучи в руках сандалі та пакунок з випивкою, і тепле літнє море приємно лоскотало наші босі ноги.
На великому пласкому камені ми роздяглися догола, я пірнув, виринув ї дивився з води. як обережно, тримаючись руками за камінь, сходить у воду Томка. Вона й справді не уміла плавати. Я підплив і грайливо, узявни її за талію, потяг на глибину.
Бідолашна Томка ухопилася руками за камінь, і хоча не опиралася моїм рукам, тремтіла так, що я вирішив не дуже "напирати" в забавках з нею саме на купання. "Я боюся"- мало не схлипуючи, з благанням у голосі сказала вона мені, і я покинув її хлюпатись по пояс у воді на мілкоті, а сам, вже впевнений у майбутній перемозі, в мажорному настрої поплив до глибини серед спалахуючих в нічній воді зірок планктону...
До чого ж приємно купатись у морі повністю голому, коли всим тілом відчуваєш, як вода охоплює і пестить тебе, мов ніжна коханка!.. Нічне море чарівне ї дивне, воно вабить і затягує, як нічні лісові вогники ваблять заблукалого мандрівника все далі і далі... Тихий плескіт набігаючих хвиль заспокоює нерви, хочеться лягти у воді, розкинувши руки і ноги, і заснути, як на коврі з духм"яних трав... Я накупався і повернувся до каменю.
Томка сиділа на ньому гола, обхопивши руками коліна. Вона пахла морем... Чи то- море пахло нею...Я піднявся на камінь, присів біля неї, обхопив одною рукою плечі, а іншою ковзнув уздовж її тіла від невеликих грудей і тремтячого животика до самого поголеного вологого лона... "Роби зі мною, що хочеш..."- прошепотіла дівчина і ніжно обняла тонкими руками мою шию... Я поклав її на камінь і повільно увійшов у неї...
"Хочеш роздивитись, ЩО ти взяв?"- раптом спитала Томка, дивлячись на мене розширеними від пристрасті очима. Не чекаючи відповіді вона піднялась і легко скочила переді мною на сусідній камінь. У відблисках прикордонних вогнів у морській хвилі точена фігурка дівчини здалась не просто привабливою, ні... Мабуть, коли древні греки уперше бачили вироби своїх скульпторів у храмах, античні статуї викликали у них не більше захоплення, ніж у мене в ту мить до цієї загадкової дівчини, яка ще вчора здавалась мені досить таки посередньою... Де ж тоді були мої очі?..
Я не зміг дочекатись, доки Томка намилується сама собою, піднявся, взяв її тремтяче, прохолодне, гладеньке, наскрізь чутливе тіло і поклав на теплий камінь... Вона лягла, відкинувши голову назад і покірно розкинувши руки... Біла на темному... Це відчуття... Мабуть, щось подібне відчували прадавні Волхви-друїди, коли клали на заклання на священний камінь оголених дівчат, приносячи їх у повний місяць у жертву богам лісу і плодоріддя...
Що це було? Шал? Пізнання досконалості? Потік найвитонченіших безумств? До того ж все було так ніжно-пластично, наче коли дитина виліплює з пластиліну якусь фігурку раз за разом, доки, задовольнивши дитячий естетизм, не триматиме в руках жадану ляльку або метелика...
Ми пили вино. Ми курили сигарети, повільно затягуючись, одну на двох, насолоджуючись саме цим дійством передачі її від вуст до вуст... І- знову зливались одне з одним в палкій нестямі... Потім поснули просто на теплому ще від днівного сонця і зігрітому нашими тілами камені...Так ми й зустріли світанок.
Потім ми стомлені йшли назад, перед крутим підйомом Томка взулася сама, і вставши на коліна, взула мене, поцілувавши мені ноги... Ми йшли по вранішньому містечку, зустрічаючи по дорозі перших заспаних курортників, і не було в цьому світі людей, щасливіших за нас двох...
...Вона, звичайно, нікуди не поїхала. Ми оселилися удвох, зрозумівши, що насправді наш відпочинок лише почався з тої миті, коли я довідався, що дівчину звали Томкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470767
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Червоне зле сонце сіда за болотом,
І смерть невблаганно перелік загиблим веде.
То чорна піхота, то чорна піхота
В цивільній одежі в останню атаку іде.
Заплач бідна мати, заплач бідна мати,
Бо сина свого ти уже не побачиш повік.
Йде чорна піхота в останню атаку
З одною гвинтівкою на п"ятдесят чоловік.
Заплач, Україно. Заплач, Україно!
Навіщо садочки, навіщо дівчата тепер, солов"ї?
Це розум твій гине! Це розум твій гине!
Це кров"ю гіркою вмиваються діти твої.
Заплачеш, дівчино. Заплачеш, дівчино,
Бо нікому буде довіку тебе боронить-
Бо вже ні сім"ю ти собі, і ні дитину,
Із Нації Сином ніколи не зможеш створить.
Іди помолися. Іди помолися!
Покайся за те, що колись обдурили себе ми самі.
Це плата за вибір. За те, що здалися-
Здались на загин більшовицькій кривавій чумі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471471
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Разберем одну "пародию", или кто такие тролли
Уважаемый читатель! Позволю себе провести "сеанс черной магии с полным ее разоблачением", как сказал некогда Маститый классик. Для того, чтобы было понятнее, придется привести одно стихотворение, недавно мною написанное... Отнюдь не за тем, чтобы лишний раз "попиариться", просто для наглядности (и далее будет все наглядно). Итак...
Прадавні Боги ( Майдану )
Не падай у відчай, друже-
Ще втрачено не усе.
Проллється Шевченкова муза.
Знайдем Нібелунгів кільце.
Побачим політ Валькірій.
Втлумачим рунічний знак.
І світ золотий Ярила
Не вкраде лихий відьмак...
Пізнаємо, де ж-то Вирій-
До Раю птахи летять.
І Райдуги ніжний вигин-
Це міст, щоб світи єднать.
Пізнаємо давні таїни
Прихованих тисячоліть...
Просвітлені мудрістю давен
Вже душі не будуть скніть.
Ніколи не знадобляться
Облудні поводирі,
Як тільки просвітлена Нація
Досягне мети зорі.
Перунів могутній молот
Впаде на ворожі плітки.
І Правда постане гола,
І світлими стануть думки.
Не падай, друже, у відчай.
Не слухай брехні про Майдан.
Майдан- стародавнє Віче.
Це світоч, що в бурю нам дан.
Повік не скоритись дурману
просвітленій голові.
Ми бачим - БОГИ ПРАДАВНІ
СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЖИВІ !
Стихотворение, как видим, довольно философское, с элементом "Ридновирства". И вот. Весьма скоро к нему приклеивается, во всеми читаемых, и любимых не менее, чем само произведение, комментариях, следующая, с позволения сказать, "пародия". Автор, разумеется, не имеет ни своего имени, ни лица (исключительно из-за скромности. Другой причины не существует), но с "пышным" псевдонимом, подчеркивающим гениальность- "СУМРАЧНЫЙ ГЕНИЙ ЭПОХИ", не менее. Проживает "Гений", КАК ЗАЯВЛЕНО, в... Сургуте. Не будем касаться ни уровня его поэзии (это может установить любой, достаточно щелкнуть мышью), ни той тревоги, которую данный автор проявляет по отношению к Украине- как ни крути, но в Сургуте, разумеется, никаких проблем не существует, как и глобально не существует проблем в его стране (Я даже не о демократии, одно нашествие китайцев на Сибирь уже заставляет задуматься, чья же она вскоре окажется. Но это все мелочи, недостойные внимания). Итак, привожу данный опус, достойный восхищения:
Три бога в Европу путь роют,
Коричнева проста чума,
Семён, Абрахам и Ефроим,
С богинюшкой Капительман,
Что в башне из кости слоновой,
Поди, мудрецов заждалась….
Чего ж так славянам хреново?
Да прутся все «боги» во власть…
Прелестно, не правда ли? В первых двух строчках прослеживается явный намек на то, что с приходом вышеуказанных богов последует неминуемый фашизм, который данный автор прямо-таки ненавидит:
Три бога в Европу путь роют,
Коричнева проста чума
И тут же, безо всякой паузы этим же автором декларируется подчеркнутая брезгливость и ненависть к евреям, назвав всех вышеуказанных персонажей еврейскими именами. Если это не озверелый антисемитизм, то что тогда?
Семён, Абрахам и Ефроим,
С богинюшкой Капительман
Ну и в завершение, разумеется, забота о славянстве, как таковом
Чего ж так славянам хреново?
Да прутся все «боги» во власть…
Разумеется, с ТАКИМИ ИМЕНАМИ во власть, по мнению автора, нечего и соваться.
Присовокуплю нечто из комментариев данного автора, видимо где-то поверхностно надергавшегося некоторых имен и терминов (полный текст данных комментариев можете посмотреть под моим стихотворением о Второй Мировой войне "Чорна піхота" ( синам України.Пісня смутку ) )
Ну, что же, попытка диалога не состоялась.
Остаётся пожелать успехов в защите прав сексуальных меньшинств и распространении идей мультикультурализма.
Права нации, кстати, только в одном - в толерантности, зарубите на носу.
А ещё Гвидо фон Лист, Перун и т.д
Гы. "Защита прав человека"...Ницше посмеивается в свои пышные усы.
Итак, уважаемый читатель, ты в полной мере в состоянии оценить все ЭТО самостоятельно. Мне остается прибавить лишь одно- ДУМАЙТЕ!!!
***орфография "пародии" сохранена***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471908
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Город раскорячился усталый,
Чешет на трамвайном языке.
Он картошку жалует и сало,
А с недавних пор еще саке...
Лекции укладывая в рифмы,
Я в общаге на его ногте,
Оживлял молитвой логарифмы,
Воскрешал селёдку на плите.
Утром у обрюзгшего доцента
Выцыганив ломаный зачёт,
Взял размер у Блока под проценты
И взвалил поэму на плечо.
И понёс... Стихии не стихали:
Забурлили реки от строки,
И с удавкой, как адепты Кали,
Черные ползли черновики.
Днище сна коралловые рифмы
Распороли, путь один - на дно.
Не спасли и греческие мифы,
Не осилил действие одно...
Тень от тьмы и злоба от злодейства.
Воздух сизый выел ночью снег.
Ветер-пес, подвижник фарисейства,
Поднял ногу на кривой орех.
Метафизика стиха, метаморфоза -
Из поэмы вышел громкий пшик...
Достоевский, боже, дай мне прозы,
О рулетке русской расскажи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471865
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Їх у в"язниці зібралось чимало
Жінок, дівчат, зовсІм малих дітей.
Вона ж все ніби осторонь стояла,
Долоні пригорнувши до грудей.
Її як відьму на поталу видав
Слизький, пихатий, жадібний сусід...
Все зазіхав на цноту, зненавидів,
Коли не зміг ні взяти, ні купить.
Був допит. Кат зриває одежину...
Вона покірно показала вмить
Таємні родимки, сказала, що хотіла
Звести сусіда, і все місто підпалить...
Любила зло робить, колодязі труїла,
Любила шабаші та кров дітей смоктать-
Бо так боялась, що її тендітне тіло
Кліщі залізні будуть шматувать.
Благала, щоб її не катували,
І всі зізнання хутко підписала...
Суворі судді милосердя проявили-
Лише до вогнища дівчину присудили.
Кат вивів з зали і повів до ганку...
Чекати їй не довго-лиш до ранку.
І в анфіладі темній, де роїлись
Загиблі душі та останні їх думки
Вона рукою ніжно доторкнулась
До катової сильної руки...
І темна ніч. Вона не може спати-
їй жаль себе- цнотливу, чарівну...
Шкода загинуть , хлопця не пізнати,
З коханцем не провести ніч одну!..
Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?..
Відкрились двері. На порозі кат.
Бере за руку дівчину й виводить
У темну прохолоду анфілад...
У темному кутку вони лиш двоє.
Такий він сильний. А вона слабка...
Здригається вона, і відчуває
Як пестить тіло катова рука...
Чека на площі вогнище. Невпинно
Спливає час. Життя відійде з ним...
Вона зняла поволі одежину
і на коліна стала перед ним...
Ці відчуття... Як поклики до раю...
Це упоїння катовим... міцним...
Неначе кров із неї випиває...
Вона на ньому... І вона.. Під ним...
А там- лежать знесилені в нестямі
Солодким сном забувшись чарівним...
Нарешті кат її за плечі підіймає.
І ледь одягнена, вона їде за ним.
Куди веде? Невже ж таки на волю?
Дарунок- жити? Справдиться невже?
Ні. До в"язниці знов її заводить-
"Відпочивай до ранку. Скоро вже..."
Лягла вона спокійно і лежить.
Все відбулось. Чи варто далі жить?
На ранок кат прийшов. Узявши її грубо,
До зали вивів. Руки їй зв"язав.
Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба
Залізними цепами прив"язав.
І люди бачили, коли вогнем завзята,
Вона в сльозах дивилася на ката...
Вона не плакала від болю, не кричала,
Губами поцілунок лиш послала...
...... .......
В бридкій харчівні, осторонь, окраєм
Кат заливає трунком очі, проклинає
Свою роботу. Та робить її потрібно.
Допоки відьми- боронитись необхідно...
Зробив, що міг... Він милосердно відьмі
Подарував жіноцтва пізнання...
Що ж серце заболіло з того дня?
І все болить... В душі забракло сил...
І в смутку очі п"яні розглядають
Ту жменьку попелу, що висипав на стіл...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470402
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2014
ПІд" Роджером" вештались, морем пливли
Від рому сп"янілі пірати...
З торгівцями судно угледіть змогли,
І кинулись наздоганяти.
Був вітер мінливим, був вітер слабким,
Весь день вони вітер ловили,
Гаки абордажні готуючи їм,
Поки надувались вітрила...
Нагнали нарешті. Який був товар
Віддати запропонували.
Купці не скорились. Кривава різня
Команду торгівців чекала.
І ось-абордаж! Корабель узяли.
Улов був зовсім небагатий.
Купці-пасажири, сто діжок маслин,
Та двійко ще юних дівчаток.
На реях команду, що билася, їм
Повісить здалося замало,
І всіх пасажирів, одне за одним,
У море за борт поскидали...
Дівчата не бідні, з хороших сімей,
За море пливли на розваги...
Сказали- заплатять батьки за дітей!
Облиште, прийміть до уваги-
Лише не чіпайте! Лиш руки прийміть-
Їх викуплять швидко на волю!
Стоять і тріпочуть дівчата самі,
Чекають, як вирішить доля...
І оком суворим глядів капітан
В обличчя сп”янілій команді...
Грошей небагато взяли. Ну а крам-
Потреби ж у ньому немає...
Бунтує команда, втомилась вона,
Вже місяць жінок-бо не знала.
Прибуток підбив за дівчат капітан-
Однак на усіх буде мало...
Дівчата тріпочуть, відчули вони-
Негарні їх справи напрочуд...
Рукою махнув капітан- то беріть
Дівчаток, що коштують грошей!..
Що з ними робили- не можна сказать-
Від жаху заплющуєш очі...
Бо довго пірати жадали терзать
Тіла їх цнотливі дівочі...
Себе на поталу дівчата дали,
Лиш Богу молились, доколи
Знечулених, голих, за ноги тягли...
Затим прив"язали до щогли...
Сп”яніла від шалу дівчат і вина
Ця оргія длилась, на горе
Так довго... допоки сказав капітан
Їх кинули за борт у море...
І Море тендітні тіла прийняло...
І рани їх залікувало...
Нараз оживило, їх біль узяло-
Дівчата Сиренами стали...
Красиві, грайливі, на скелі сидять,
Милуються все небокраєм...
Пісень не співають, на обрій глядять,
Піратів отих піджидають...
І тільки помітили їх корабель,
І пісню свою заспівали,
Здурілі пірати у моря купель
Один за одним пострибали...
.... .... .... ...
Юначе, коли ти пливеш до мети
І бурі свист чуєш у вухах-
Руками ти вуха міцніш заклади-
І пісні сирени не слухай!
Ти їх омини. Оминувши-пробач.
Прямуй собі далі у море.
То помста Сирен. То їх гнів. То їх плач.
Дівчаток, що звідали горе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471651
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Сон закончился.
И настало время яви.
И явь была зыбка и пресна,
как вода в озере на краю сна...
И я ущипнул себя,
чтобы проснуться во сне
определённости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471638
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
По косогору
мимо зарослей маслины и орешника
в овраг
поток слов моих
струится.
Их гложат молчаливые рыбы
в старой колхозной
запруде.
Невеселая судьба
стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471251
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Родиться и умереть.
Первое - маловероятно,
второе - неотвратимо.
А что же делать
между этими глаголами
душе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471028
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Море у моих ног.
Степи и леса,
города и поселки,
друзья и любимые,
даже ты,
мой верный пёс -
никогда вам
не бывать
такими ласковыми
и покорными.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470532
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 07.01.2014
исковерканы
и
искры
иски
ириски
и
верки
и
дверки
и
великаны
и
вулканы
и
каны
исковерканы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470832
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Жить и жить!
Шагать под ливнем по городу
мокрым и счастливым,
и думать,
что под желтым зонтом
навстречу
идет твоя судьба,
и что
смерти нет вовсе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470817
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Ёмкое облако.
Окоём розовый,
пласт золотой.
В чёрном брюхе
рыхлая серость
сырая -
рая
занавес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470115
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Завод завода закончен.
В металлоконструкциях
подстанции гудит ветер.
Сторож несёт в лом
маятник и пружину.
Напуганы покоем
шестерёнки.
Остов
доменной печи
плавит летний день.
Ручеёк прошлого
стекает на изувеченную
землю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469924
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Ранкова кава
Сонце на шпалері має форми дивні,
Скоро доторкнеться шиї і руки.
Клята та щілина на моїй гардині –
Зайчики розбудять... Спи кохана, спи...
Ти така красива, ледь відкриті губи,
Посмішка легенька, ніжна і ясна.
Зсунулася ковдра – видно твої груди,
Контури овальні, вигини стегна.
Закипає в турці ароматна кава,
Не до неї зараз — піною стече.
Сяду біля тебе, поки ти не встала,
Ковдрою укрию груди і плече.
Ароматні ранки, часу небагато,
Розбуджу цілунком сонну ще красу.
Ніч з тобою – щастя, ну а ранок – свято...
Не стекла ще кава, в ліжко принесу.
2009
Ранкова кава
За основу взятий цей вірш
Музика Йордани Дранчук
Виконує Йордана дранчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445247
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 29.12.2013
[i]Утро поспело, тот же ноябрь, трезвонит будильник, семь тридцать.
Свитер колючий, зерО за окном, скоро зима… убиться.
Две ложки кофе, чайник свистит, включаю телик на кухне.
Я не люблю тишины с утра, с «ящиком» как-то уютней.
Надо спешить со всех ног, пора… сегодня пешком без машины.
Пятница, в пробках долго стоять, в баке на дне керосина.
Что-то хотела тебе сказать, про сон… и что мне одиноко.
Наночь читала твои стихи и думала о высоком.
Уже восемь тридцать, ищу ключи, вечно полно в сумке хлама.
Надо же, «лайф» зазвонил, «Алло! А, привет…»,- это мама.
Дождь ниоткуда, зонт не взяла, голубь слетел с парапета.
Ты не звонил, два квартала еще, ты в своем мире где-то.
Я на работе, девять ноль-ноль, завела пять новых историй.
Как и всегда, писанины полно, потом возьмусь за лавстори…
Вот, бокс свободен и я туда, присяду у батареи.
Холодно, пусто, когда без тебя, я промокла, я заболею.
Тридцать шестого, уже темно. «Дома, привет, ну как ты?».
Да, все путем… то есть все хорошо. Как раз поливаю кактус…
Погода ухудшилась, скоро зима. На ужин овсяные мюсли.
Мне остается любить тебя, позвони, когда вынесешь мусор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469157
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Серые короткие бессмысленные дни,
снег утопающий в грязи,
боящееся высоты солнце,
скелет абрикоса в окне -
всё в декабре
заставляет меня
о любви писать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469031
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Не знаю как, себя представить вам,
Я ваша ложь, я сладкий ваш обман,
Меня пытаетесь читать вы по глазам,
Но там царит блуждающий дурман.
Вас тянет заглянуть за край,
Коснуться неизведанной рукой,
Того, что называете вы «рай»,
Во мне вы ищете себе покой.
Меня вы видите как бриллиант,
Рисуя привлекательный пейзаж,
Не замечая отрицательную грань,
Вы держите в своих руках мираж.
Вы бережно относитесь ко мне,
Как хрупкое ранимое созданье,
Стремитесь защитить меня во тьме,
И восхищаетесь своим желаньем.
Взрывной мой темперамент вас бодрит,
Считаете его, что безупречный.
Мой голос вас по-прежнему пьянит,
Мечтаете, что праздник будет вечный.
Со мной вы ищете долину грез,
Танцуете душой не замечая жалость,
И на минутку забываете о том,
Что за окном на самом деле слякоть.
Непредсказуемость загадки манит вас,
Не ведая, что там за поворотом,
Вы пишите в своей судьбе роман,
И наслаждаетесь своим полетом.
Не знаю как, себя представить вам,
В какие дебри заведет вас ветер,
Я ваша боль, пустой самообман,
В знакомстве нашем просто пепел.
Лю…
19.12.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467092
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Не спить Майдан четвертий тиждень поспіль
на варті миру й майбуття стоїть.
Стоять бійці, стоять поважні гості,
в знаменах честі п"ядестал століть.
Історія відкрила навстіж двері
аби вдихнути волі аромат
і дух Майдану, лоскотнувши нерви,
мільйонним маршем рушив, як солдат.
Повз коридори влади і супротив,
попри ряди опричників в фойє
ступа Майдан на вулицю Європи
і Україні славу воздає!
15.12. 2013 Киів, Майдан Незалежності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466335
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Промозглые будни,
А праздников нет.
И тьма беспробудна,
И медлит рассвет.
Плаксивая осень
Роняет платки.
Дождливая осень
Смывает мостки.
Озябшая птаха:
Испуганный взор.
Ни боли, ни страха,
Ни взглядов в упор.
В промозглые будни
Лишь серые сны.
И тьма - беспробудней.
Дождаться б весны!
Как птах запоздалый,
Вернётся тепло.
Как холодно стало!
Согреет - крыло.
© Copyright: Андрей Андреев 5, 2013
Свидетельство о публикации №113101707120
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454963
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 15.12.2013
Прекрасній співачці, натхненниці Майдану Руслані Лижичко
П Р И С В Я Ч У Ю!
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
Колись цей голос підкорив весь світ
і в дикім танці закрутив планету,
а нині міліцейськії тенета
рве на шматки, неначе динаміт.
В дозорі волі, наче постовий,
стоїть на варті цілої країни
прекрасний голос, голос України
вістить спільноті, що він ще живий.
Понад щити спецназівських рядів,
і віроломні звернення тирана
словами гімну зашиває рани
і кличе в бій відважних козаків.
Це голос материнства і краси,
голос народу мирних хлібосіїв,
які віддавна захищати вміють
родючий край від хижої орди.
"Вставай, Вкраїно! Києве, виходь!" -
дзвенять в ефірі позивні Майдану
злітають ввись і голосом Руслани
на січ беззбройну кличе сам Господь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465568
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Cтоїть Майдан посеред міста,
багатолюдно гомонить,
народним гнівом диха грізно
за право вільно в світі жить.
За право вибирать майбутнє
стоять і юнь, і сивина,
стоїть Майдан в холоднім грудні
і гаряче йому в снігах.
Стоїть Майдан в центрі Європи
в кільці жандармської орди,
неначе богатир, супроти
імперських помислів Москви.
Кийки, гранати, віроломство,
жорстокість міліцейських лав;
геройська мужність - мирна помста
нікчемній владі громадян.
Стоїть Майдан в центрі планети
наче кордон добра від зла
й немає в світу вже секретів
хто кат, хто в\"язень, хто суддя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465516
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Вам історію розповідаю,
Може бачив, чи чув, наче дзвін...
Та цю владу я вже зневажаю,
І, нарешті, бажаю я змін!
в ніч на 30.11.2013р.
- Скажи мені, любий Андрійко,
Навіщо прийшли ми сюди?
Цей голос з трибуни так дзвінко
Лунає... Накличе біди...
Ті лідери чубляться завжди,
Бо мають бажання і хист,
Всієї ж не скажуть нам правди
І то є політики зміст!
Я хочу тебе лиш кохати,
Без зайвих життєвих проблем,
Щодня повертатись до хати,
Неначе в гніздо журавлем,
І в наших з тобою стосунках
Не було щоб кривди й валіз,
А тільки духмяні цілунки
Й натхнення до радості сліз...
- Ах, люба моя Катеринко,
Ось тут, на Майдані, при всіх
Зізнаюсь: неначе іскринка
Палає у грудях моїх,
Кохаю тебе неймовірно,
Й бажаю не менше твого
Нам жити достойно і мирно!..
Ми тут захищаєм кого?
Повір, не політиків-блазнів,
І навіть не вибір ЄС,
А власну надію і гідність,
І то не сценарій для п'єс...
Он бачиш, йдуть слуги знущання,
Тримайся за мене й співай,
Бо разом ми - сила Кохання!
Вставай Україно, вставай!
То була остання промова...
З кривавим й розбитим чолом
Андрійко сказав лише слово:
- Кохаю!..
А беркут зі злом
Продовжував їх лупцювати,
Лежачих! ногами в живіт...
Що скаже він дома, де мати
Чекає його у воріт?..
Весь світ те побачив наразі,
Весь світ те ураз засудив,
Лише «папєрєднік» в екстазі
Сховав «под ухмылочкой» гнів...
Не буде їм прощення! Крові
Дітей їм народ не простить,
Бо глузд усілякий здоровий
Ця влада вже втратила.
Геть!!!
І кожен з нас мусить свідомо
Цей вибір сьогодні зробить:
Або ми на кухні удома,
Чи йдемо життя боронить?!.
12.12.2013
Фото:
http://news.bigmir.net/ukraine/779345-Poslednie-minuty-pered-razgonom-Majdana--FOTO-#6/88/c358c0f5ea0f3e280e89c9e250fda886.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465547
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Будь такой, как ты была сегодня.
Будь мудрей, чем будешь завтра, ты.
Это чувство так просто, и сложно.
Чувство это, для твоей души.
Будь Гаргоной, в камень превращая.
Все живое и огонь и пыль.
Будь, дельфином, в глубину ныряя.
Пробивая звуком сотни миль.
Птицей, тучи молнией пронзая.
Львицей, издавая мощный рык.
Будь собою, милая, родная,
Будь всегда со мной, ты просто будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465314
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Настане час, коли у нас не буде
ні спогадів, ні зустрічей вві сні.
І якось прикро, що сердешні люди
не знатимуть, як проминали дні,
коли в обох було, що людям треба:
цнотлива жінка, щирий чоловік –
з благословень невидимого неба,
де стелиться зарученим рушник.
Не кожну пару рушником тим в’яжуть.
Але якщо угодно небесам,
то десь запишуть, що там люди скажуть
про те, що доля дарувала нам.
Тут не помітять, коли нас не буде
ні в колі друзів, ні серед гостей.
Скрізь проводжають тільки до дверей.
А там, сама в очікуванні суду,
юрба про тлінне і земне забуде.
І хай простять нам тут щасливі люди,
що не судилось нам, як у людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455504
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 09.12.2013
Круг за кругом
отсчитывает планета
дни и годы.
Голова идет кругом.
Падают на землю друзья
и остаются лежать холмами.
Истлевают деревянные кресты
в ногах их...
А я
все еще помню,
как кружила головы
нам любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464214
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Сны снов
снова и снова.
И сныть, и полынь -
о, травы!
Отрава.
Линия ветра пленительно плавна.
Равнины неволят оковы облака.
И шепчут листочки поэзию света.
Синицы страницы листают.
И тают, и тают,
и тайны таят
основ
сны снов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464215
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Інкрустує іскринами інею
Інтриганка ілюзій імла.
Інтенсивна, інкогніто іншою,
Ілюзорно-інакша ішла.
Іпомеї інверсія істинна,
Ідеальним ірисам іржа.
Ілюструє інертність із іспитом –
Інсталює ідеї імла.
Існували ізвечора ірієм
(Інтонації інде іще).
І імлиста ілюзія іноді
Імпонує істотам. Іде…
9-10.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380662
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 03.12.2013
В удушье городов, толпы и суеты,
Спускалась ночь, огнями зазывая.
Мне снова снились милые черты.
Ты в моём сне была чуть-чуть другая.
Меня уже не трогали мечты.
Стояли мы, друг друга обнимая.
И я был счастлив, зная, - это ты:
Моя любимая, чудесная, родная.
Закапал дождик и открыв зонты,
От капельок закрили мы друг друга,
Не замечая пёстрой суеты,
Не в силах выйти из немого круга.
Лил дождь с небес и лёгкий ветерок
Вплетался в шёлк волос, трепал одежду.
И я молился, чтоб Господь помог,
И дал нам сил, и веру, и надежду.
И на мгновение, закрыв глаза
Отвлёкся я, ведь был ведом мечтою,
А на щеке не дождик, а слеза
Катилась вниз печалью и тоскою.
Вот сновиденья, вдруг, замкнулся круг,
Тебя от рук, от сердца отрывая,
Ни мог поверить в горький вкус разлук,
Там, где была ты чуточку другая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348767
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 03.12.2013
Утренний лес
ёжится, замерзая.
Иней голубеет
и осыпается с ветвей хлопьями.
Вороньё деловито каркает.
Осиливаю тропинку.
Грязные листья и жёлтая грязь
напоминают о жертвенности.
Кровосмесительноя связь
времён прошлых и будущих
рождает уродливое настоящее.
За бугорком, у ольхи
густо всходит пустая тара.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461142
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Відповідь на вірш
Любов Ігнатова: Останній лист
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
Я б не наважився писати,
Так важко йти в ліричний світ
Де білий лист в клітинку - грати,
А вірш на ньому - сльози й піт...
За ним душа моя - воронка,
А радше - вирій гучних лір,
Буває - просто ополонка,
Що має форму білих дір...
Вона затягує навічно,
Відверто грає вітражем
І скельцем ревності гранично
По тілу крає, мов ножем...
З очей моїх яскравим світлом
Палають рими навздогін,
Бо серце - полум'я, що вітром
Думок розвіяв пілігрим...
Візьми той жар, ходи по ньому,
Смакуй усе що я відчув,
Лялькар - Поезія до втоми,
Я вже давно її збагнув...
Не хоронися в саркофазі,
Спалахкуй вогником свічі,
Розкрийся квіткою наразі
І вдень виблискуй і вночі!..
А я... наважився писати,
То дуже зболений привіт...
Та зміг Поезію кохати,
Щоб не натиснути «Деліт»...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187613
08.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459210
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 17.11.2013
За вікнами безмірний падолист.
За вікнами чиїсь тяжкі утрати.
А в когось навіть гірше: сірі ґрати.
На серці ґрати майже в повний ріст.
І знов мені до болю невтямки,
Чому часами носиш стільки масок,
А сірі ґрати - дорогі прикраси?..
Від серця відриваю, мов куски
Такі думки.
За вікнами паде́ останній лист.
За ними - щось таке уже далеке.
Комусь талант вигадувать сюжети,
А в мене до печалі, мабуть, хист.
Пройде колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460436
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Люблю дивитись як горить вогонь,
як полум"я хапцем "з"їдає" дрова.
Отак й життя з простягнутих долонь
спішить пурхнУти в потойбічний морок.
Спішить згоріти та зігріть теплом
мою прозяблу непокірну душу,
щоб попелом осісти за селом,
куди і я переселитись мушу.
Отам удвох й згадаємо про все,
переберем всі миті по краплині
допоки вітер пил не рознесе
й залишиться лиш згадка по людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460982
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Высокая и нежная, и легкая
и сладкая, и пластичная
она смотрела вниз, на меня,
а над нею трепетали
крылышками за ее силуэтом
миллиарды звезд.
И травы прижимались к моей спине
мягкие...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453944
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 15.11.2013
Ангел стихотворения
парит надо мной.
Муза искушает меня
голыми ножками,
метаморфозой соития
духа и плоти.
А я пишу отчет
на языке
цифр.
И только симпатичный бухгалтер
(30 лет, разведена)
может ощутить катарсис,
прочитав его.
Ангел и Муза
целуются
украдкой у меня за спиной,
пока я склоняюсь
над клавиатурой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460655
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Ты ванну принимаешь, ты меня принимаешь,
а я непонятливый, говорю о Тарковском,
об Ахматовой, о матовой коже, о мае,
о маете прошлым летом на пляже Скадовска.
Паркетник мой под окном сиренит обижено,
к тебе тянущуюся руку, одергивая,
на ключ спасительный уповая.
А время на запястье твоём, как покойник, обездвижено.
И водит нас , и выводит плотской любви
эллиптическая, эпилептическая кривая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460607
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Тетрадь немецкая
в клеточку, заселенная буквами,
грустит об алгебре
и о геометрии,
об эскизах мечтает,
которые перебросят мосты через моря дерзко,
и цифрами точными тверже быков в грунт врастут...
Но буковки кривятся и ссорятся,
размеры и рифмы презирая,
потому как живут в тетради
верлибры голые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460521
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Вскопал я небо
и посеял буквы.
Ночью взошли звезды.
Буду урожай собирать
до утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460358
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
подошвы
сколько мурашек вы растоптали
божия кара
этот невзрачный
маленький человек
икону с него нарисуйте
и в подземелье молитесь
пусть
уезжает на север
аминь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460328
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Как сладко пьющий ночь рассвет хмельной,
от черноты светлеющий, веселый,
качающий в тумане зыбком сёла
и мир иной.
Так я во сне, шагая через сны,
бессонницы и будни попирая,
вдруг воскресаю у калитки рая -
мне сны тесны.
Я гол, я слеп, я глух, я - ночи ночь,
я - черни чернь и сила светлых сил...
Но в каждом сне у Бога я просил
стихам помочь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460049
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013
В конце письма грызутся злые псы,
А точки три добры и благочины.
Лишь запятая, как брюшко осы,
Мне душу жалит остро без причины.
Стоит на страже восклицанья знак,
и двоеточье, как калитка в дворик.
Ведь слово "милый" значит здесь -" дурак",
А поцелуй прощанья - очень горек...
Прогресса загулявшего дитя,
мой телефон охрип от недозвона,
У слова "лю" весь день саднит культя -
предвестница унылого сезона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460045
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Сон многотрудный, рудный
с места рванул в карьер:
вытянулся Долгопрудный
стираный, как пуловер.
Силился стать Москвою,
статью ж - село селом,
кутался зябко в хвою
каждым своим углом.
Призраки дирижаблей -
жабы еще без ног.
Мерили время цапли,
блохи несли хот-дог.
Серебряный лучик света
вытянулся слюдяной...
Храп разбудил поэта
собственный, не иной.
----------------------------------------------
г. Долгопрудный - с 1931 по 1938 пос. Дирижаблестрой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456441
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Скальные профили - лица и голоса.
Осыпь камней и лозы дикого винограда.
Как-то одна тропинка, тихо ушла в леса
Слушать, как стонут горы от частого звездопада.
За валуном ужились крокус и рыжий гриб.
Белая известь дней крошится под ступнею.
Если пойдешь на запад - можно прийти в Магриб,
Там где пески и камни густо укрыты хною.
А повернешь обратно - будет из-за скалы
Скалиться и слепить жаркий хозяин неба.
Выше рычит дорога, осень из-под полы
Тянет на высоту лунный осколок хлеба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456266
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Колокольня моей груди
над погостом былых времен.
Звонкий кашель еще гудит
Гулким эхом – печальный звон.
Перекресток усталых рук,
глаз – отчаянья океан.
Не струны это странный звук,
а поющая тетива.
И не стрелок предсмертный тик,
а стрелы леденящий свист,
Близоруко глядит старик
на нетронутый тленом лист.
Пусть из бронзы во мне язык,
зазвеню стихом, все равно.
Я к молчанию не привык,
Но молчу над землей давно.
Голос спрятан в самой кости,
Песнь – в остове, а плоть – труха.
Зажимая звезду в горсти,
не откупишься от греха.
Клекотание строк и вдов.
Где волос золотистых рожь?
Вспять воловью арбу годов
Не вернешь изо тьмы,
Не вернешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454929
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 11.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2013
Луч озарил икону -
все утро на кону.
Ласкает он Мадонну,
Как Бог свою жену.
А я вдыхаю воздух
настоянный на сне,
и думаю о звездах,
о рифмах и вине,
о искупленьи скором
болезненной вины,
и о поездке в горы
в другой конец страны.
Сползает луч с иконы -
проигран медный грош.
И ждет одну Мадонну
стальной холодный нож.
Но утро непорочно -
спят скальпель и эфир.
И я святой, заочно,
как божий грешный мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454599
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Наледь на наледи, оторопь ночи,
Айсберги туч на плечах фонарей -
Стали стихи мои вдвое короче,
Жизнь завертелась на месте скорей.
Так и юлит, и болит, и неволит.
Падает небо в колодец души.
Если я вырвусь отсюда на волю,
Свечку мою погасить не спеши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454594
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Грусть - небо серое.
Злость - ночь унылая.
Больно без веры мне,
Горько без милой мне.
Где за порогами,
За перекатами,
Душу мне трогали
Старыми хатами,
Вышло забвение,
Пало молчание,
Как откровение
И одичание...
Глупым рассказчиком,
Пьяным сказателем,
Был я приказчиком,
Стал я писателем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454388
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Четыре ветра схлестнулись здесь -
Деревья пали.
Растет на трупах коварный лес -
Стволы из стали.
Стихии гонит по проводам,
Как гул ветвист!
Огонь и воздух, земля, вода -
тетрадный лист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454234
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Прочитан поздно Пастернак,
Хотя сереть еще не стало,
Чернел в углу зловещий знак
И тени грело одеяло.
На хромоногие века
Лилась печаль настольной лампы.
Текла по комнате река
И стулья в ней мочили лапы.
Стихов любви прекрасный род
Сгубило здесь непостоянство,
Где сон-шатун пытался вброд
Кривое перейти пространство
Созрел коротенький верлибр,
Упала ночь на дно страницы,
И стала плавниками рыб,
И мертвой песней мертвой птицы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454069
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Забубнили мне уши бубнами,
Козыряя словами умными,
И тянули мне жилы струнами,
Дабы строки казались юными.
Чтобы старость в кино состарилась
и моргала глазами мутными,
Чтобы жизнь, как светило ярилась,
И любовными вила путами.
Чтобы смерти червленой пикою
не касался я рифмы сладостной,
Чтобы спал я с красоткой дикою,
слове - нежною, в страсти - яростной.
Но трефовая грусть мне выпала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453919
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Сны приходят тысячерукие
душу трогают, душу мнут
прикасаньями, болью, звуками,
веком черным ночных минут.
Невеселые и далекие
нависают, стоят без лиц,
и ложатся в тетрадку строками,
грудой грусти на дно страниц.
Вон у облака темны локоны.
Только светятся мотыльки...
Из какого выходят кокона
Мои муки, мои стихи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453877
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Вижу вышку, вижу облако
на иголочке её,
перемелен август молохом
на дождинки, ё-моё!.
Глаз слезится, сруб бревенчатый,
Веник ласков, как щенок.
Месяц сразу незамеченный,
вывел вечер на порог.
Баня сердится по-чёрному,
правду-матку рубит в хлам.
Самолётику ж моторному
снится птица дельтаплан.
Я на полке, дым на полочке,
пар идет из-под полы,
голым я одет с иголочки,
или, может быть, с иглы?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453703
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Мыльная пена небес… Зонты…
Летних деньков муляж.
Здесь и разводит свои понты
Жёлтый змеюка-пляж.
Нежная, нежная, нежная синь,
Глубже - гнетёт свинец,
Мертвое счастье прибой уноси
и унеси, наконец!
Черного горя белеет страх,
Черного моря - стыд.
Осень участлива, как сестра,
Плачет уже навзрыд.
Сну расстояния нипочём,
Давит разлуки крест.
Я эсэмэсок твоих учу
ласковый манифест!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453525
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Им мир сочинительства больше не мил,
Ушла горделивая Муза.
Рассеянных буковок желтая пыль
накрыла поэтов Союза.
Что толку от старых глухих толмачей.
Нет силы уже в партбилете.
Над книгой склоняясь, огарки свечей
Рыдают в предутреннем свете.
Искомое знать в назидательных снах.
Сознание бродит по миру
И топчет стихов ископаемых прах,
Пинает умолкшую лиру.
А рядом задачи с иксами и без
Беззвучны, как музыка света.
Касаются пальцы грудей поэтесс
в надежде добиться ответа.
Но корни значений в глубокой земле,
как помыслы злые тирана.
Хоронится пафос в космической мгле,
И Сталин смеется с экрана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453476
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Сшила шубу зима реке.
Мучит зиму весной одышка.
Льдинка слова на языке:
Леденец, наконец - ледышка.
Языка холодящий слог -
Холодец, молодец, холоп,
Малый - тоже не так и плох,
Только мелкий и гнусный клоп.
Язва яканья языку -
Зыбкий лёд в закоулках бреда.
Я стенания нареку
Над бедою любой - "Победа".
Побреду по молчанью прочь,
Шум и хруст - подражанье слову.
Мне природа должна помочь,
Зверелюбу и стихолову.
Немы были стихи - беда.
Заплутал я, не чую ног...
Ледоход... ледоход... вода...
Да дарует мне голос Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453372
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Роняя рыжие косы на облачное безе,
щурится девушка-солнце, но безучастен крот,
и мухи, и альбатросы завидуют стрекозе,
превращающейся в вертолёт.
Песня о буревестнике в горле першит, как ком,
ползаю по стране, словно предвестник танка,
пахнут подмышки неба хреном и чесноком
и Муза ушла в глубокую несознанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453322
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Динозавры и их паровозы -
кости, зубы, котлы, рычаги.
Возжелай от поэзии прозы
и для Музы купи сапоги.
Ходят небом влюбленные пары.
Пар - дождя проливного душа.
Если музыка старше гитары,
то и слово весомей гроша.
А над нами стихов сталактиты,
жизнь пещерная - мышь и копье.
Мы любовью серийной убиты,
потому что воспели ее!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456807
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 11.11.2013
На телах позолота, на душах - и копоть, и цвель,
и вонючая грязь, и гниющего зла метастазы.
Кто тоски запустил, закрутил, задурил карусель,
что полмира по норам укрылись от этой заразы?
За верандой слепящей в шершавом на ощупь саду,
средь поникших настурций с натурщицей полноватой,
надышавшись фиалковым воздухом, смяв резеду,
растоптали мы смерть и счастью воздвигли палаты!
И святилась трава, и светила над нами цвели.
Сбросив сумрак и мусор, умытые души сияли.
Отрывались тела от загаженной хворью земли
И на крыльях любви от тягучей тоски улетали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456637
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 11.11.2013
Туман сентября:
Ни яви, ни сна.
И снова заря
Вдали не видна.
Петляющий путь
В белеющей мгле.
Остывшая грудь
Как жертва - земле.
Исполнена зла
Туманная даль.
И радость ушла,
И грусти не жаль.
Сентябрьский плед
Как саван - душе.
И в дымке - рассвет
Мелькает уже.
© Copyright: Андрей Андреев 5, 2013
Свидетельство о публикации №113090507922
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447407
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 19.09.2013
У зливу йду,
Та ні, - біжу!
Хай пробирає до кісток,
Тихенько сам собі кажу:
- Кохання - мій життєвий рок!
Самотньо падаю,
Лечу!
З отих вершин на небесах,
І голосно усім кричу:
- Любов жива! Не в словесах!
Відкинь пусте,
Вставай з колін,
Душевна спрага рими в'є...
Цей світ сумний - самотній він,
З тобою - в нім майбутнє Є!
Крізь зливу йду,
Та ні, - біжу!
Вже пробирає до кісток,
Кохання наше бережу
І вірю в праведність думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449965
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
И только время.
Живые друзья.
Розовый снег лепестков на подушке.
Душка время
молодое и прекрасное.
Дыхание за спиной
тяжелое натужное
времен будущих и старых.
Я упаду и время
будет волочить меня
мимо твоих окон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440285
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 22.08.2013
Звезда и серебро, звезда и серебро -
карманов и надежд пустынная природа.
Любимая моя, ребро моё, ребро,
Река моих страстей, глубокая, без брода.
Желание любить, мой бред и бредень слов,
уловка обладать, удерживать добро...
Красавица моя, мой царственный улов -
звезда и серебро, звезда и серебро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444241
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Оригинал:
В первую среду марта
Я сосчитаю разбитые лбы,
Ты приготовишь завтрак.
Все будет так, как положено быть
В первую среду марта.
Мачты на рейде, шальная оса,
Красный комок трамвая -
Мир как обычно идет по часам,
Кашляя и зевая.
Парки и скверы, звенят купола,
В землю уходит холод,
Дремлют в шкафу порождения зла,
Утренний кофе смолот.
Здесь ничего не меняется, но
В доме соседнем кто-то
Сплел из остатков заснеженных нот
Новых историй ноты.
(с) Стрелок
Переклад:
Я порахую роз'юшені лби,
Сніданок - твої маневри,
Все йтиме, як має у середу йти,-
Першу і березневу.
Щогли на рейді, шалена оса,
Червоний комок трамваю,
Стомлений світ у годинних списах
Кашляє, позіхає.
Парки і скверики, дзвін куполів,
Холод іде під землю,
Дрімають у шафі породження злі,
Ранок у каву змелений.
Без змін тут лишається все, але знов,
Хтось там, у будинку навпроти,
Вплітає в засніжені залишки нот
Нової історії ноти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404160
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 17.07.2013
Непосильно. Не вынести больше. Пожалуй, сдаюсь.
Возвращаться незваным, ненужным чужим бумерангом
В недопетую жизнь, в недожитую песню твою -
Столько раз не посмел бы и самый отчаянный ангел.
Письма. Вещи. Стихи. Фотографии. Сердце. Ключи.
Уходя - уходить - непростое , но всё же искусство.
И ролям вопреки напоследок давай помолчим?
А вокруг и внутри станет пусть исцеляюще пусто:
Ни к чему истязать тишину неуместным "прости",
Опошлять эпилог водевильными "я не забуду".
Посмотри, как прекрасны в огне разводные мосты,
Что, сгорая дотла, превращаются в новые судьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437883
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Июльская вялость,
Полуденный зной.
Забытость? Усталость?
Тоска ли стеной?
Ленивая пряжа
Часов и минут...
Не спрашивай даже,
Что делаю тут.
Пришёл как свалился
С безмолвных небес.
Не брагой опился,
Не путал и бес.
А просто - усталость,
А просто - чудной.
Июльская вялость,
Полуденный зной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436227
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 14.07.2013
́́́Складаю оду терпкому напою,
Що бадьорить і робить нас меткими.
О каво! Суть енергії твою
Не порівняти з трунками п'янкими.
Засмаглі зерна, сповнені натхнення,
Готові вмить з окропом поєднатись,
Щоби збагнути кави одкровення
І кожному глиб істини пізнати.
Своєю силою й снагою, ароматний друже,
З Богів напоєм можеш дорівнятись,
Бо в загадковому історії розвої
Прихильники були і будуть поклонятись.
Моя амброзіє ранкова! Духмяна мріє!
Чарівна ти у будь-якій оздобі:
Чи шапочка вершків тебе прикрасить,
А чи присмачить дрібка імбирю, кориці...
І навіть у класичному убранстві
Ти є окраса пані Філіжанки!
Ковточком вишуканим у блаженстві
Забути клопоти земної Забаганки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434459
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 09.07.2013
А с неба - ни капли:
Все капли - со лба.
От неба - бежать ли?
И воля - слаба.
Дыхание - чаще,
Язык что пески.
И правда не слаще,
Чем лести ростки.
Знакомые песни
Под приторный мёд...
Ты лучше - исчезни:
Уже не спасёт
Глубокая прорезь
Вдоль глади - груди.
Гремучая помесь:
Не пей - остуди!
Но душно - не ад ли?
К чему ворожба?
И с неба - ни капли:
Все капли - со лба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434818
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 04.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2013
Єдиний син - це вся її утіха,
Розрада у житті, її любов.
Виховує сама без чоловіка:
Покинув їх, в чужу сім"ю пішов.
Ростить свого синочка бідна мати,
На ринку заробляє кровний гріш.
Готова всю себе йому віддати
Аби від інших він зростав не гірш.
І хлопчик виростав усім на славу -
Здоровим, повноцінним, а вона
Незрячою була на око праве
І саме в цім була її вина...
Соромився син матері своєї,
Мовляв - "Сміються з мене друзі всі!
Ти, мамо, з одноокістю своєю,
до мене не приходь у школу, ні!"
Скорилась бідолашна просьбі сина:
- "Гаразд, не буду, синку, не хвилюйсь..."
А у самої серце, мов жарина,
У ту хвилину запекло. "Ні, я не злюсь..." -
Подумала. - "Кровиночко єдина,
Усе зроблю на краще щоб жилось,
Віддам останню з себе я свитину -
Не глузував би тільки з тебе хтось..."
Навчитись не зумів він цінувати
Турботи найріднішої в житті:
Син матір став ще більше зневажати
І, зрікшись - залишив на самоті.
Тужило серце матері за сином.
Донесли люди - наче одруживсь...
Дізнавшись, що і в нього є дитина,
Подумала: "...Побачу ще колись?"
І зважилась... Розвідавши адресу,
На поспіх у що було зодяглась,
Надії вплівши в сиво-русу косу -
Із острахом до сина подалась.
Зустрів з порога зрілий син і тато
Все тим же зневажаючим слівцем:
- "Знайомити з сім"єю я не стану!
Дитину ще злякаєш оком цим!
Вертайсь туди звідкіль сюди прибула!
Адресу хто дав, як мене знайшла?!"
- "Та я ж... Та я..." - Побачила й зітхнула,
Що син живий-здоровий і пішла.
Ішли роки, минали дні і ночі.
Син був проїздом в рідному селі.
Сусідку стрів: - "...На вік зімкнулись очі...
Три роки мати вже лежить в землі.
А тут, ось, на, візьми, вона просила:
Коли бува навідаєшся ти..." -
Листа вручила матері до сина.
Він прочитав й закляк, не міг іти.
"...Коли ти був маленьким, любий сину,
Ти сильно травмував свою голівку:
Потрапив під колеса ти машини...
...Я віддала тобі свою рогівку..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432231
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Серебристые
тополя бредут
вдоль дороги вдаль.
Нить реки ночной
серебром канва
по простору тьмы.
В небе слюдяном
в бельме облака
серебристый глаз
на меня глядит.
Звон серебряный
луговых цветов -
легких снов язык.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428260
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Рыбьи глаза раба
рябью медяков
подёрнуты.
В черной зависти черни
червлёного золота черти.
В зеленых омутах
за любовь бесценную
утону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426996
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Кто я для Вечности? Вздох - да и только.
Помнишь, ты звал меня именем Толька?
Только вчера еще детством дышал я,
А уже смерть приготовила жало.
Вдох был недолгим, и выдох недолог,
Вон приоткрыла Вечность свой полог,
И обернула в саван тумана,
Все по-простому, все - без обмана.
Я и в тумане стихами дышу,
и никуда, никуда не спешу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427785
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Когда он уснул сытый,
я тоже пригубил
молоко твоё сладкое.
Именно так духовное
материализуется!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425865
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Замечательному Человеку
Анатольевичу
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10165
В День Вареньки посвящается
Говорят, что Весна запоздала,
Горы снега по пояс зимой
Многим души морозом сковали,
Но не нам...
Ах, мой друг дорогой!
Потому, что Поэзией светел
И согрет был твой внутренний мир,
Я давно здесь на сайте заметил -
Раз мой тезка,
Так сразу кумир!
В этот День разреши поклониться
Низко в ноги
И слово сказать,
От души твоей музой упиться
И, естественно, вновь пожелать:
Нескончаемой рифмы сердечной,
Задушевной мелодии лет,
И побольше здоровья, конечно,
Чтоб улыбка, как солнышка свет!
Мы с тобою давно все имеем:
Уважение, славу, почет,
А теперь - с каждым годом...
Мудрее!
Вот он - истинный сердца полет!
Пусть сегодня и дети и внуки
Принесут тебе праздничный торт,
Ну а внучка запрыгнет на руки
И споет задушевный аккорд:
«А игаю а ма моське
а пахози а миду...»
С Днем Вареньки, Анатольевич!
23.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420417
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Я давно не такой...
Не напрасно
Горы книг - моей юности срок,
И под окнами пели мы классно
Не попсу, а пронзительный рок
Своих мыслей,
Хандрить не пристало,
Ничего ведь не надо взамен,
Не мешайте хотя бы!
Мечтали
Мы в Любви подниматься с колен,
Покорить все земные вершины,
Обязательно в космос слетать,
Не купить, а построить машины,
И не дай Бог друг другу солгать!
Я совсем не такой...
Вот напрасно
Вы в ответ лишь махнули рукой,
Очень нежно и чуточку страстно
Прикоснуться хочу я строкой
Своих мыслей,
Наверное, странных,
И в ответ ничего не прошу,
Не гоните лишь их!
Постоянно
Сам терзаюсь, но не выношу
Когда в спину смеются ехидно
А в глазах ледяные нули, -
Испарилось понятие «стыдно»…
Ах, куда же мы все забрели?
Я уже не такой...
И напрасно
Вспоминать молодые года,
Вроде есть человек, но ужасно
Изменилась общенья среда,
Даже в мыслях
Не мог я представить
Толщину безразличности стен,
Жалкий лепет
Прошу Вас оставить
Для дешевых проплаченных сцен,
Очень страшно вдруг стало, -
А дети!
Что же им рассказать о мечте?
Как же дальше им жить в этом свете?
Где мы все абсолютно не те...
13.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418012
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Версия на русском языке:
«В той комнате с цветами»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112684
Приємний звук
Знайомих нот
Клітинно наближає
А навкруги - переворот
Все ніби оживає
Твої улюблені
Квітки
І вир очей чарівних
Умить відкинули чутки
У тінь думок настирних
Ковток вина
Горить свіча
Приємним ароматом
А пристрасть швидкістю м'яча
Загонить душу в п'яти
Пізнати вже
Відчути мить
З обриву прямо в воду
Кайдани страху розчинить
Й поринути в свободу
Крізь дотик губ
І ніжність рук
У диханні тремтінні
Передчуття спокуси мук
В найвищому стремлінні
Горить свіча
Приємний звук
Все наяву і з нами
Переплетіння ніг і рук
В кімнаті із квітками
13.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418276
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
версія на російській мові:
«Жизнь прекрасна»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144604
Життя неодмінно чудове,
Коли є Надія свята,
І доля - не ворог,
Готовий
Я шлях повторити Христа...
А Віра давно повінчала
Два серця в свідомість одну
І разом навіки пізнала
Кохання свого глибину!
Життя неодмінно чудове,
Коли забуваєш про день
Розлуки із нею,
Щоб знову
Бажати ліричних пісень...
У ніжності слів забагато,
Бо пристрасть палає в мені,
Це щастя - до ранку кохати,
Відкинувши рамки земні!
Життя неодмінно чудове,
Коли так тихенько вночі
Гойдаєш колиску,
Й казкові
Летять журавлині ключі...
А очки, найкращі у світі,
В дитячі поринувши сни,
Дають сенс життя зрозуміти
Й пробуджують рими Весни!
Життя неодмінно чудове,
Бо знаєш для чого живеш,
Без сумніву
І принципово
В намічені цілі ідеш...
Хай погляд холодний у спину,
Мов вітер пронизливий дме,
Не втратити навіть краплини
Кохання, що в серці живе!
Життя неодмінно чудове,
Коли повз тяжіння зірок
У мудрості висновків
Тоне
Незайманість юних думок...
Щоб далі іти з розумінням:
Який же короткий цей вік!
Й допити свій келих сумлінно,
Ніде не звернувши убік!
08.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416631
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Я боюсь видатного таланту,
Бо талант - то пропаща душа,
Що тяжіє, як ноша атланту,
Власне его краси потіша,
І аж пре через нього назовні...
А звичайним простіше за все:
Бо думки наперед послідовні,
Ми гадаємо, що піднесе
Нас щоденне життя над болотом,
Наче мрії у роздріб придбав,
А воно - пролітає в роботі
І спокусах розваг і забав…
Вищий сенс апелює до Віри,
Хоче мовити слово святе,
Та у відповідь зяють лиш діри
Чорнотою безглуздя...
Просте
І магічне водночас триває,
Бо талант - то є власна душа,
Вона справжнє життя вимагає,
Тіло й розум свої прикраша.
Не потрібно боятись таланту,
Бо талант - то співоча душа,
У дитинстві ми всі музиканти
І поети, що пишуть вірша,
І художники - кращі на світі...
А дорослими стали і все:
Вже не бачимо сонця у літі,
Ми гадаємо, що пронесе
Нас життя безтурботно, мрійливо,
Наче взяли щасливий квиток,
А воно - дме у спину грайливо
І співає пронизливий рок...
Вищий сенс у попсі розгубили,
В забаганках дешевих утіх,
Світ навколишній нищимо вміло
І шукаємо рай...
Просто сміх!
Сміх крізь сльози мене роздирає,
Бо талант - то є власна душа,
Вона плаче, сміється, страждає,
Добрих вчинків сліди залиша.
03.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415209
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Закохався в Поезію змалку,
Юнаком лиш за нею ходив
До великої зали в “читалку",
А підріс - то життя присвятив
Дивовижній красі тих емоцій,
Що у серці вирують моїм,
Я до неї приходжу щоночі,
Ми кохаємось...
Ніжно й без слів,
Тільки римами пестим натхнення,
До зірок заблукавши в думках,
Це, неначе подвійне знамення, -
Я - людина і разом я - птах!
А Вона,
Неодмінно чекає,
І бажає сповити мене,
Мою душу очима читає,
Між рядками у серце снує
Щоби вирвати з нього найкраще,
Найсильніше за все почуття...
Так приємно!
Я, мабуть, пропащий,
Бо не можу скоритися я!
Сам бажаю володарем бути,
Розсипаючи ласки в тиші,
У осінньому листі відчути
Потаємні відтінки душі,
І довівши процес до вершини,
Десь під ранок в розкрите вікно
Я зникаю у кавову днину,
Заховавши думки під сукно...
Прийде час, неодмінно стемніє,
Я повернусь,
Крізь терни вінець,
Бо в мені нова рима жевріє,
Йди до мене!
Урвався терпець...
21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411038
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Півжиття я одним переймався, -
Працював від зорі до зорі,
А коли над усе закохався,
Світлим місяцем сяяв вгорі
Для єдиної зіроньки в небі,
Що у серце запала мені,
Й відчував неймовірну потребу
Поетичної долі...
У сні
Я не раз і не два прокидався,
Бачив мрію солодку свою,
І під ранок щораз зізнавався
У коханні!..
На відсіч даю
Всі роки свої прозою плинні,
Бо життя і натхнення моє -
То єдине й таке незамінне
Почуття, що підносить,
Дає
Вищу силу й момент розуміння,
Як безглуздо ми палимо вік
У ганебному жадності тлінні,
В бездуховності сірій,
Убік
Ми скотилися в прагненні раю
На землі, та забули про суть -
Тільки тіло людське помирає,
Ну а душі -
У вчинках живуть...
І що більше на світі кохаєш,
Прагнеш добрих і світлих подій,
Світ навколишній серцем сприймаєш
І не коришся думці гнилій,
Крізь зневіру крокуєш настирно,
Хай не зможеш писати вірші,
Та усе, що робив, неодмінно
Буде дзеркалом щастя душі!
21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411036
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Мов слава,
До безтями грішний,
Лечу до тебе подихом крилатим,
А подумки читаю свіжі вірші,
Що ранок написав нам у кімнаті,
Як сильна кава,
Присмак між рядками
Сторінку цю у руки мої горне,
А губи...
Вже торкаються з губами,
Солодка мить,
П'янка і неповторна,
Нарешті!
Всі думки в коханні вмились
Й розправив крила,
Піднялись над містом,
А тіні, став одною,
Загубились,
У напівтоні
Розсипаючись
Намистом...
16.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409857
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Зібрались у полі Барани обдерті,
І мову таку повели:
- Чому лиш Барана вважають упертим?
Для цього ж існують Козли,
І роги у них, наче палиці, рівні,
І куций, мов віничок, хвіст,
До їжі Козел, безумовно, настирний,
Та все ж - не баранячий хист!
Барани гуртуються пастися в стадо,
Їх хутро іде високо,
А що ті Козли? Безкорисна бравада,
І де ж те з Козла молоко?
А вперті які!
Нам, Баранам, ще вчитись,
Немає ні сил а ні слів,
Бо тільки Козли не могли розійтися
На тому місточку крізь рів!
Тим часом усю цю розмову підслухав
Тимошка, - господарський пес:
- Давно я вже вивчив усі Ваші рухи,
Немає ніяких чудес,
Якщо хтось вважає себе розумнішим
За мудрість народних джерел,
Звичайно, рогами він буде сильніший,
А розумом - тільки козел!
Та дехто вважає, що він самостійний,
І геть не потрібен чабан,
Він також у полі життя безнадійний,
Як кажуть, упертий баран!
15.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409196
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Я не люблю, когда «промеждупрочий»,
Я не терплю знамения судьбы,
И нравится-не нравится порочно,
Когда «Мне нравится» с Цветаевской мольбы...
Я не хочу быть Рыцарем-изгоем,
Я не могу принять шипящую любовь,
И сети те расставлены не мною,
Когда «Мне нравится» звучит, как сердца боль...
Я улетаю в ливень рам оконных,
Стекаю рифмой живородной сквозь года,
Быть не собою вовсе не резонно,
Когда «Мне нравится» собою быть всегда!
15.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409135
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Засудити!
Усіх засудити!
Всім довічний призначити строк,
Кожен дім - як тюрма, навіть діти,
Щоб платили сльозами оброк,
А ту сіль продавали нащадкам,
Мов покори дияволу ген,
І у паспорті круглу печатку:
«Власний раб», без фото та імен...
Посадити!
Всіх тих посадити,
Хто не хоче «стабільне життя»,
А іуді-судді – ноги вмити
Й начепити на шию хреста,
Щоб те дійство душі не спалило,
Є ще сумнів? Скоріш обирай,
Бо інакше - мотузка і мило,
Кожен вирок - то сходинка в рай...
Розтрубити!
Усім розтрубити, -
«Надлюдський» відродився в нас клас,
Хай знедолені в цілому світі
Все кидають і їдуть до нас,
Бо лиш тут вони зможуть відчути
Неймовірну звитягу ідей, -
Одночасно щасливими бути
Й найбіднішими серед людей...
Окропити!
Усе окропити!
Та чи вдосталь святої води?
Навіть віра, під рясами скрита,
Вже забула, навіщо й куди
Своє паство веде... Чи жирує?
І прощає гріхи лиш царям...
Може Він мене бачить і чує?
І тому я не сплю по ночам?
Засудити?
Все це засудити?
Та чи маю сам право на те?
Працювати і вільно тут жити, -
Ось бажання людське і просте...
Доки будем терпіти цих гадів
Біля власної долі керма,
Доти й будем рабами у влади,
А в них міри і віри нема!
12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408315
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Могу cто грамм водочки в праздник испить,
Ах, нету закуски? Так что же, не жить?
К тому же, - не повод испортить банкет…
Потратил все деньги на милой букет!
Могу я к друзьям в этот день закатиться
Но, дома ведь лучше, и можно напиться,
К тому же, - такси среди ночи не ловишь
Опять сэкономил, ты может поспоришь?
Могу я к себе всех друзей пригласить,
Устроить гулянку, посуду побить,
К тому же, - для друга, скажу только Вам,
Последний червонец на такси я отдам!
Могу только с милой остаться вдвоем,
Не веришь? Так это же в стиле моем!
К тому же, проблемы совсем не в шише,
С любимой я рай найду в шалаше!
Могу и хочу я Весну для души,
Весны очень мало и жить ты спеши,
К тому же, не нужно так сильно потеть,
А просто - чуть-чуть это всё захотеть!
С 8 Марта, мои любимые!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407176
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Повторно, но прикольно
в качестве отклика на
Kulagina :: 8 МАРТА!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175531
Вот, если б Цеткин, та, что Клара,
Могла бы это прочитать
И вместе с Вами, так на пару,
Подарки от мужчин принять!
То: все цветы, белье, металлы
И для хозяйства причиндалы,
Духи, косметику, колготки,
Ножей нельзя! Не надо водки!
Для люстры новый абажур,
Постельное белье «Ажур»,
Сапожки, юбки, бусы, стразы,
Заколки, разные помады,
Под шляпку зимнее пальто,
Меха и теплое манто,
Комплект для чудо маникюра,
В придачу стрелы от Амура...
Могла бы Золушкой вновь стать,
И соблазнять мужскую стать!
А наша Клара, та, что Цеткин,
Гвоздику прищепив прищепкой,
С историей решила спорить, -
Хотела новый мир построить!
В итоге: пашет вновь на грядке,
Стирает, гладит, варит сладко,
Детей растит, хозяйство знает,
По дому чисто убирает,
Базар, покупки, магазины,
Авоськи не сгибая спины,
Уроки, школа, в переходе
С подружкой поболтать о моде,
Подклеить стрелы на колготках,
Ножей нельзя! Давай без водки!
При этом все ж красивой быть
И мужа вечером любить,
Нести свой крест, прощать грехи,
И... ночью нам писать стихи!
Ну, что ж сказать Вам, наша Клара,
8 Марта - это класс,
Хотя, немного и запара...
Но, мы ведь любим сильно Вас!
12.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407181
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
У сутінках нічного гриму
Небесним зіронькам, мов страж,
Лечу самотнім Пілігримом,
Та, певно, трішечки я Ваш...
Вже не ховаю власний сумнів,
У чорнім кольорі купаж,
А поміж рим, неначе струмінь:
- Я дивний, але трішки й Ваш...
Невже оспівану мрійливість
В думках не можна у тираж?
Та краще впасти вже в немилість,
Бо я кохаю, й трішки Ваш...
А вітер подихом завзятим
Шепоче: - До землі приляж!..
Не може серце моє спати,
Душі метелик трішки й Ваш
Тріпоче крилами-словами,
Нічного сяйва вірний паж,
Бажає бути тільки з Вами,
Хоча, він трішечки й не Ваш...
Самотність - розуму сестриця,
А усмішку на мудрість маж...
Ця темна ніч - неначе киця,
В ній Пілігрим - навіки Ваш!
03.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405836
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Бог не выдаст - свинья не съест.
Ворон старый не каркнет даром.
Сиротеет строки насест,
И страницы стоят под паром.
Бог не выдаст, ловлю ворон,
Вороного коня - на волю!
С тридевятых идет сторон
Смерч стиха по косому полю.
Засевает сорняк-глагол,
И глаголит о том ветрам,
Что поэт, как соколик гол,
И что пишет он всякий срам.
Бог не выдаст. Лиса в лесу.
Сиротеет на небе сыр.
Буквы черные я пасу,
И протер рукава до дыр.
Ворон старый свинью не съест,
Бог мандат на отстрел не выдаст.
Я ушел из родимых мест,
И тоску приобрел на вырост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405862
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Навеянное одноименным стихом
Евгения Вермута
«Сто дорог, сто плетей»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396754
Сто дорог, сто плетей,
Сто друзей и не только,
Но один только раз
По сто грамм всем налей
У гранитной плиты,
Чтоб во рту было горько...
Сто надежд, сто преград,
Сто прости и не только,
Но один только раз
Мы вернемся назад,
Где росою душа
Испаряется в зорьку...
Сто секунд, сто минут,
Сто идей и не только,
Но одним лишь стихом
И меня помянут,
Разрешаю сплясать
Даже резвую польку...
Сто свечей, сто огней,
Сто слезинок и только,
Но из сердца Любовь
Цветом белых полей
Разнесет мою пыль
И осядет в потомках...
24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403723
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
* * *
Я знаю:
Перекуют на плуги мечи
И будет родить земля -
отца.
И будут одни ключи
все отмыкать сердца.
Я знаю!
И будет так.
Пшеница впитает кровь.
Познают на вкус этот злак -
Любовь!
Верю.
* * *
Я знаю:
Перекують на рала мечi.
I буде родюча земля —
Не ця.
I будуть однi ключi
Одмикати усi серця.
Я знаю!
I буде так:
Пшеницями зiйде кров,
I пiзнають, яка на смак
Любов.
Вiрю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403162
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 24.02.2013
"...Нашим чувствам больно
От избытка света..."
Л.Силина
Сладкая Лилия, слов лепестки.
Падает нежность моя на виски.
Строки раскрыты - благоухают.
Даже метели ныне стихают!
Звонки стихи, как капель за окном.
Скоро весна напоит нас вином
Из одуванчиков и первоцветов,
Солнцем ослепит стороны света,
Брызнет в лицо твоё счастьем простым.
Только меня ты, бродягу, прости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402523
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
В золоте твоих волос
Потонув, не всплыть обратно.
Гладь спины - да пять полос:
Пять борозд - да многократно.
На губах твоих (магнит!)
Вкус коньячный задержался:
Больше, чем коньяк, пьянит,
Как не всякий брат, - прижался!
Мир вокруг безумно прост,
Усложнять его - затратно.
В золоте твоих волос
Потонув, не всплыть обратно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402499
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
И упала звезда.
Содрогнулась земля
от взрыва.
Брызнули стекла.
Завыли собаки.
А люди
снимали её смерть
на мобильные телефоны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401664
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Ніч. Вулиця. Ліхтар. Аптека.
І світло мертве і тьмяне.
Живи хоч чверть, а хоч - піввіку -
Печаль ніколи не мине...
Помреш - і знов почнеш спочатку,
I вирине зi сну примар
Ніч. Крижана пітьма каналу.
Аптека. Вулиця. Ліхтар.
Александр Блок
Ночь, улица, фонарь, аптека,
Бессмысленный и тусклый свет.
Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет.
Умрешь - начнешь опять сначала,
И повторится все, как встарь,
Ночь, ледяная рябь канала,
Аптека, улица, фонарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401592
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Не пишу ни писем, ни посланий,
Не грешу перстнями, гол, как лист,
Я - романтик и живу на грани
И частенько слышу в спину свист...
Подчинившись лишь немому слогу,
Отправляюсь в путь я перед сном,
Ангел освещает мне дорогу,
Вдохновляя мысленно стихом...
Только так хочу тобой быть понят,
И под утро, грустью закипев,
Вновь вернусь, надеюсь не прогонят,
Прочитать лирический напев...
А взамен заветной поллитровки
Я упьюсь осеннею красой,
Выпив кофе и одев ветровку,
За грибами в лес уйду босой...
Не за ради, вопреки и только!
Рассмеяться только не спеши,
Не пишу, кричу! Скажите сколько
Нужно слов для раненой души?
12.02.1013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400365
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Быстрые огни машин.
Недвижимые
огни фонарей.
Огромный прожектор Луны
на небе.
Жмутся сумерки в подворотне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399970
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Тиха ніч давно надворі,
Спить у ліжечку малюк,
І кохана спить… А зорі!
Я беру листок до рук
І в нестримному бажанні
Змалювати дивний світ
Трохи звично та старанно
Починаю свій політ...
Поруч спить у кріслі котик,
Вушка лапкою прикрив,
Ніжний й лагідний на дотик,
Розуміє все без слів...
В ці хвилини неймовірно
Думка риму віднайшла
І слова рядками вільно
Пишуть нового вірша...
Тепло й затишно у домі,
Вогник в грубці догорів,
Все життя своє свідоме
Певно я того й хотів,
Щоб оцей душевний спокій,
Мов довершеність думок,
Надихав на щось високе
Й чисте, як гірський струмок!?.
Я багато й різне бачив,
Праця – кращий мій девіз,
Та не скиглю і не плачу,
А тягну життєвий віз,
Щоб лише коханий погляд,
Наче ствердження всіх мрій,
Зустрічав мене на сходах
Радісним дощем з під вій!..
Щоб дитячий сміх повсюди
Лоскотав сердечний стук,
І усі навколо люди
Не пізнали біль розлук...
Тиха ніч давно надворі,
Сплять дорослі й дітвора,
Ось такі думки, мов зорі,
Впали віршем з під пера...
09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399496
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Внешность поэта - ничто,
Нечто другое - мысли...
Глянь, -
У него пальто
Старенькое, обвисло,
В каждом кармане срок,
В каждой заплатке вечность,
Где-то у сердца - рок,
За воротом дышит млечность,
Подкладка - сплошная боль,
Бирка - сценарий боя,
Левый рукав, как роль,
Правый - пошив героя,
В целом - одна душа
Вечности мирозданий,
Критики, тише, ша!!!
Вам не понять страданий...
Внешность поэта - мрак,
Внутренность - свет изгоя,
Глянь, -
В каждом взгляде знак
Миру людского зноя,
Просит он о Любви,
Верит в свою наивность,
Лучше б не знал, увы,
Даже и он здесь - живность...
Вдох - углекислый газ,
Выдох - из кислорода,
Он же спасет Нас,
Племя больных уродов!
В общем - одна душа,
Словно комочек боли,
С видом на небеса
Катится жизни полем...
07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398926
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Божьей коровкой
по рельсу судьбы
ползу.
Экспресс по имени "Смерть"
приближается неотвратимо.
расправлю крылья-верлибры
и улечу
в бессмертие
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398545
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Почуттями Кохання я ситий,
Почуттями доВіри - сповна,
Почуттями Надії увитий,
Почуттями страждання - до дна...
Оцінити їх силу можливо,
Всім життям своїм грішним довів:
Значно гірше і навіть брехливо,
Як немає в душі почуттів!
Дуже гарно і трохи бунтарно,
Кращих слів і думок не знайти,
Але посмішка ранку янтарно
Заборону знімає... Лети!
У краї, небесами безхмарні,
У моря, де натхнення бурлить,
У світи, де життя різнобарвне,
Там, де серце Коханням болить!
Ось такі почуття незбагненні
Крають тіло пекучим вогнем,
А в душі моїй рима щоденно,
Наче ниточка, в'ється віршем
І бажає усім розказати,
Мов довершеність мрії і слів,
Про можливість безмежно кохати
У полоні своїх почуттів!
06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398724
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Взгляд любимой
пчелой медоносной
в сетях
Звездного Паука
забился.
Мир содрогнулся.
Искры упали
на Землю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398209
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 05.02.2013
памяти Игоря Дубовицкого
Подсолнуховый свет под синим нёбом неба.
Дрожанье языка при слове терпком "мир".
Медовый горизонт и колос полный хлеба,
И булки облаков - таков июльский пир.
И даже боль грозы, и даже ночи рана,
Не в силах превозмочь желанье сладко жить...
Теперь скрипит январь и ты уходишь рано,
Июльский звездочет...
И белый мир дрожит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397619
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Безвольное полотнище жизни
ждет ветра любви
чтобы затрепетать
во всю
ширь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397604
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Гора с горой -
одногорбые верблюды
реку пьют,
косясь опасливо
на человека.
Голубая простыня неба,
выстиранная дождями,
трепещет -
человека боится.
Страшен повелитель дымов.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396040
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Вкатив, наконец,
камень на вершину,
Сизиф обессиленно рухнул рядом,
погладил шершавой рукой
отполированную за века поверхность,
посмотрел на руку,
перевел взгляд вниз,
в долину,
на ряды виноградников,
на взбегающую по волнам холмов
оливковую рощу,
на белоснежные кубики домов
с красными крышами,
на желтую пыльную нить дороги,
намотанную на клубок горизонта,
на далекое море,
кажущееся голубой заплатой,
притороченной неумелой швеёй
к зелёному холсту пейзажа
и произнес глухо:
"Вот и жизнь прошла."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395334
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Мобильный молчал.
Часы еле волочили стрелки,
нервно тикая.
Холодильник сыто урчал.
Половица всхлипывала под ногами.
Молчал мобильный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394598
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Игорю Северянину
О, Эстония! О, экзотика!
Ты вращала нас , как два атома,
В завитушках печальной готики,
Как внутри элемента пятого.
О, Эстония! C ноготок страна,
Брови хуторков да глаза озер.
Не его вина, не моя вина,
Что печалили мы твой ясный взор,
Что мололи вздор, что стихи плели
Не чухонские, не куратские,
Ворошили сны, как в печи угли,
Он - изгнания , я - солдатские...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394736
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Пишу клинописью
на мягком туфе.
Слова торопятся
и убегают,
опережая зубило и молоток.
Изобрести
колесо и электричество
недосуг -
стихи важнее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393503
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Вогонь, бажання в поцілунку
І це святе, як нам земля,
Немов п’янка краплина трунку,
Як перший крок до вівтаря.
Як дивний запах матіоли
Торкнеться вуст, немов роса,
Неначе перша буква школи,
Як в літній день дзвінка гроза.
Не пояснити поцілунку,
Не стерти з пам’яті сліди,
Кохання вищого ґатунку
Із ним пов’язано завжди.
Нехай цілунок пломеніє,
Не затухає ні на мить,
Горить кохання, не жевріє,
І поцілунок з ним горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393175
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Перепилить решетку города,
протиснуться и побежать,
и заблудиться
в цветущем саду,
и слушать, как пчелы
строят свою
цивилизацию
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392784
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Восходящие потоки
дирижабль души
в стратосферу веры
поднимут,
пока не разорвется она
на атомы,
изнутри грехами
распираемая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392261
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Холодный зелёный чай с лимоном
в чашке с красными маками на боку,
осколок шоколада на серебристой фольге,
ручные часы на столе,
шелестящие временем,
звезда в окне,
тянущая свои лучи
ко мне миллиарды лет,
собака у ног моих
и
ключи от твоей двери, милая -
терпеливо ждут
когда Муза наконец
оставит меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391711
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Сотворю мир.
Звезды и планеты,
тварей разных, чтоб плодились.
Человека заведу в клетке Эдема,
Вложу в него разум.
Пусть мается мыслью:
"Зачем?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391409
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Глаза
подо льдом очков.
Холодный шепот
губы сводит,
но подснежники нежности
сквозь снег души
расцветают
любовью
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391126
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Дымом пропахшие
дни убывания
изморозь розами
утро продрогшее
листья отжившие
грусти коричневой
осени синие
очи озерные
коркою тоненькой
слепнут слезливые
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390428
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 08.01.2013
писал стихи
слушал ветер
шагал вперёд
читал в запой
и пил залпом
считал часы
срывал цветы
состарился
читал стихи
ругал ветер
ступал тихо
писал мало
не пил вовсе
считал века
растил цветы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390130
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
в кружении дней
голова кругом
центробежная сила
близких уносит
а ухватишься покрепче за один из них
и тебя унесет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389879
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
В телескоп винной бутылки
вижу
планету
дымящих сигаретных труб
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389659
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
К нам Новый Год
Опять спешит
Своею важной датой,
Огнями улица першит,
Одев из снега латы...
Уходит вежливо Дракон,
Молчит,
Хотя и знает, -
Не оправдал надежды он,
Пусть с миром улетает,
А так серьезно начинал:
- Не потерплю я фальши!
Где хеппи-энд?
Сплошной аврал,
Премьер-министром ставши?!.
Вослед ему уже ползет
И радость предвкушая, Змея!
Ах, Новый Год,
Хочу, не выбирая,
Причину нищенства страны
В Верховные палаты,
Жить гражданином!..
Без вины
Не быть чтоб виноватым
За правды жизненный глоток,
(Мечты наивных гложут)
Где справедливость?
Это рок?
Змея, Ты это сможешь?..
Улыбка мудрости в ответ
Шипением обдала,
Ну, сколько нужно еще лет,
Чтоб жизнь счастливой стала?
И раз собравшись в Новый Год,
Мы, на одной планете -
Земли своей один народ -
Встречали, словно дети!!!
Как жаль,
Судьбой своей,
Увы, не наигрались...
Ах, мысли-мысли, -
Над землей
Салютом разорвались!
29.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388535
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 03.01.2013
Лесная дорога.
Звезды над головой.
Деревья взявшись за руки
стерегут темень.
Машины вымерли.
Скелеты электрических опор
чернеют на просеке.
Тишина такая,
что слышен далекий скрип
земной оси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389468
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Лужи светятся
изнутри.
Грязь
по берегам
снег доедает.
Из под колес
летят
осколки луны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389243
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Змеится чёрный водяной
счастливый Новый Год.
Дракон зелёный за спиной,
Под ёлочкой народ.
Вползает ласковый в наш дом,
Шипит на взвод невзгод,
И гонит горести со злом,
Несчастья всех пород!
А на хвосте его дары:
достаток, мир и лад,
снежинки, звезды и шары,
плоды и шоколад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389039
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 03.01.2013
троянди i будяки
безпораднi
бiлi бджоли
зими
на землю
впали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388753
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 03.01.2013
В сумерках
любовь и ненависть
бродят
и натыкаются на нас.
Холод и тепло,
нежность и злость,
ложь и правда,
в ладонях слепых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388748
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 03.01.2013
Поэт потому поэт,
что слова над ним властвуют.
Они щекочут гортань,
они зудят в пальцах,
они сдавливают
его сердце.
Он плавает в них,
как в море,
Он летает в них,
как в небе.
Но однажды,
слова его отпускают...
умирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388426
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 03.01.2013
Кому потрібні мої вірші?
Мені самому самперед...
Бо ми не кращі і не гірші,
Мій олівець - ось мій багнет,
І аргументи самі кращі:
Це звук розбуджених сердець...
Були часи помітно важчі,
Та вижив наш народ-мудрець!
Кому потрібна моя думка?
Мені самому самперед...
Бо не бажаю тільки «струнко!»
Й не хочу їх дешевий мед,
І аргументи самі сильні:
Це подих правди і Весни...
Настане час - ми будем вільні,
Чудові бачу й віщі сни!
Кому потрібна моя воля?
Мені самому самперед...
Хоч і тяжка вкраїнська доля,
У римах я вбачаю злет,
І аргументи - мої вірші,
Думки гуляють навпростець...
Сьогодні я, а завтра - інші,
А хто не згоден, - хай їм грець!
28.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388314
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Песочные часы
превращают воздушные замки
в безбрежные
пустыни,
где мечты перекатывает
ветер времени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387552
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Грязь -
земля и вода.
Грех -
плоть и кровь.
Грех и грязь -
земля и кровь.
Плоть и вода -
смерть...
Не отмыть душу
под душем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386749
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Холодно!
Як же душі моїй холодно!
Наче зима, що скувала поля,
Розум правителів зменшила в сторону
Дикої позначки нижче нуля...
Боже мій праведний!
Дай трохи літа!
Цих «папєрєдников» підлі слова
Просто не можу й не хочу терпіти,
Та й не давав їм свої я права,
Щоб розкрадати мою незалежність
В митному раю дешевих утіх...
Знову велика й єдина тотожність?
Прапор із крові?
Європі на сміх...
Що там Європа,
Китайською гречкою
Встелені густо народні поля,
Там випасаються дурні овечкою
Й обраних вовків своїх вихваля...
Голодно!
Як же душі моїй голодно!
Наче й живий ще отой патріот,
Що не поділить усе на всіх порівну,
Та не мовчи!
Подивись на народ!
Може в останнє...
Бо злодій - то влада,
Газом дешевим запухли мізки,
Знову продали свій вибір у зРаду,
Будете слухати гарні казки!
Що там казки...
Холуям недоречно...
Кажуть, що світу настане кінець?
Я відповім,
І то беззаперечно:
- Скоро, для них,
Бо урвався терпець!
18.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385780
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Босиком по траве...
Росы - дождь земли.
Туман заплутал и жмется ко мне сиротливо.
Страхи ночные звезды скрыли..
У дороги камешки впились в ступни:
- Ступай с миром!
Зверь с горящими очами
стережет цивилизацию.
Поворачиваю
и читаю реку по губам рыб…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384833
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Скороговоркой,
повинуясь волнению,
читал стихи.
Стихи тяжело поднимались над ним
и уходили в небо струйками пара.
Небо молчало,
слушая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383670
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Зима в южном городе
срывала листья
колыхала кораблики в бухте
грела бока на солнце
радовала редких курортников
аборигены
ёжились недовольно:
"Зима".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383763
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Повалиться в густую траву
и смотреть,
как игла самолёта
нанизывает бусинки облаков,
и ощущать
длинную дорогу жизни
впереди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383109
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Корни его уходили к центру
Земли,
Ветви его щекотали
Небо,
Листья его шептали стихи
Ветру,
Но пришли люди
И позвали
Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382583
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Лето -
один миг,
Дождь проливной
теплый минутный
и губы твои
в слезах дождинок
полжизни осенней
вспоминаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382089
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Обдерте й голодне Ягня білокуре
До Вовка у ліс забрело:
- Скажи мені, Вовче, чому ти похмурий
Й не ходиш у наше село?
Зібрав біля себе лиш обраних звірів,
Лисиці, Куниці, т.д.,
Й гадаєш, вони тобі вірнії друзі?
Ах, сірий,
То з рук не зійде!
Я знаю, це ти заправляєш у стаді,
Козли і Барани за вас,
Немає ні сил а ні кворуму в Раді,
Звучить тільки дике «Атас»...
Що будете їсти,
Коли все скінчиться?
Невже лиш сьогоднішній день?
- Замовкни, нещасний,
Бо буду я злиться
Від слізних таких теревень!
Нічого не знає твій розум ягнячий,
Бажаєш на місце моє?
Скажу тобі зразу - ця справа невдячна,
Система давно вже гниє...
Я й сам - лише гвинтик, все дуже серйозно,
Замовники вище сидять,
Та їх імена нам казати не можна,
Бо навіть і Вовка з'їдять!..
Бажаєш у вибори чесно пограти?
Іди на майдан і кричи,
Подружка твоя вже попала за грати,
То ж краще - тікай і мовчи!
Ось так, мої друзі, ця казочка дивна
Нагадує дещо мені,
Живемо ми всі в незалежній країні,
Та єдність лиш бачимо в сні!
Бо поки Козли і Барани, мов тушки,
Гуляють, а Вовк їх не їсть,
То, як не гостри на Європу ти вушка,
А будеш там тільки мов гість...
10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379811
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
цветы орхидей
вдохновенный Бог
вырезает и
разукрашивает
неустанно
в замочную скважину
за ним наблюдает
Сальвадор
а вдали
страна божья
орхидеями увита
под пятой Галы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379168
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Мій Луцьк не спить, лиш ліхтарі в рядок
Стоять в тумані, мов вечірні зорі,
А із дерев спадає сум-листок,
Гаптує килим різнокольоровий.
Нема прохожих, пара лиш одна
І та завмерла, як якась скульптура,
Притихше місто з ночі вирина,
Замковим блиском старовинних мурів.
Яка краса, без гуркоту машин,
Помилуватись ліхтаревим містом
І розглядати полотно картин,
Що ніч малює рясним падолистом.
Неначе казка, заклубивсь сивач,
Побігли хвилі вулицями міста,
Місто не спить, воно спостерігач,
У нього осінь в гостях жовтолиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378807
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Как устал я от вежливой жалости
И от взглядов, сверлящих затылок,
От безжально-назойливой подлости,
Равнодушия пошлых ухмылок
От советов принять одиночество,
От настойчивых рук, раздевающих
Мою душу, как будто пророчество
В черных дырах их глаз обвиняющих
Я устал петь им песни, смеяться
И грустить над бумагою мыслями,
Не могу каждый раз обнажаться
И шуршать облетевшими листьями
Посижу у костра, потоскую -
Иногда так расслабиться хочется...
В декабре снова встречу весну я,
Опрокинув сознанье в отрочество
Пусть горят - не сгорят мои мысли,
Верю только безумной Любви,
Что навеки у сердца зависла,
Рвется птицей подняться с земли
Все неровные строчки я выправлю
Белым голубем клеток тетрадным,
А сомнения выброшу, вытравлю,
Убегу от инстинктиков стадных
Потому, что я верю - получится,
Не бывает двух бед в жизни дважды,
Потерпи, я ведь тоже соскучился,
Каждым словом и клеточкой каждой!
16.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378377
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Вверх! – спеша и дрожа! –
Как в забытую небыль!
Два по семь этажа –
Целых два седьмых неба!
Омут светских бесед,
Нетерпенье, томленье…
А потом – только свет!
А потом – лишь горенье!
Всё случилось – как всплеск! –
Так стремительно быстро!
Как восстанье из бездн,
Как нечаянный выстрел!
Ввысь! – спеша и дрожа! –
До грозы и до снега!
Два по семь этажа –
Помни – два седьмых неба!
(«14-ый этаж»)
Здравствуй, вот и я…
Заранее прости за сумбур и «поток сознания»…
Что мы знаем о седьмом небе? Что понимаем под ним? Самое первое, что приходит в голову, опираясь на многовековую языковую и духовную практику человечества, это чистые небеса рая, неземное блаженство, невыразимое счастье. Грешным делом отмечу лишь, что в православии небес всего три, но никак не семь. Однако не о греховности нашей человеческой природы идёт речь.
А у меня их было два – два седьмых неба. Вспоминаются попсовые песенки про «Небо №7», «Второй подъезд, седьмой этаж», «На седьмом этаже за семь часов счастья…» А Ты помнишь, как в доме номер N, на улице N, в холодном городе N мы были вместе на четырнадцатом этаже? А я вот помню. И как тут было искушённой поэтическим словоблудием душе словесника не взять и не создать целых два седьмых неба? Ишь, удивили своим ОДНИМ седьмым небом!
Всё это – сумасшедшая близость, испепеляющая страсть, томительная нежность – было настолько стремительным, что я ещё не успел даже осмыслить. Хотя предощущение уже было. Я практически сразу ОЩУТИЛ Тебя. Только уверенности ещё не было.
Но сказав «а», надо переходить и к «б». И я это сделаю.
Есть вещи, в которых не каждому человеку хочется признаваться. Но не рановато ли возникло это чувство? Не подозрительно ли это? Любовь не приходит по заказу. И я не торопился с признанием. Я ждал, пройдёт ли ЭТО, или останется. Осталось. Не ушло.
Про меня многое говорят, и плохого, наверно, больше, чем хорошего. Но я уже давно привык к этому. У людей злые языки. Как поётся в песне: «Мы КОРОЧЕ, чем сказки о нас». Но сейчас перед тобой я стараюсь говорить больше, чем это возможно – как на исповеди, а вовсе не опровергать чьи-то побасёнки и уж тем более не оправдываться. Просто не слушай. И я о Тебе тоже не хочу слышать ничего плохого. Мне хочется, чтобы мы были друг для друга tabula rasa, без прошлого, без хвостов и шлейфов. Что бы я о Тебе не узнал, я должен буду это принимать. Потому как никто не ангел кроме самого ангела.
Меня никто никогда не любил – ВПЕРВЫЕ я спокойно произношу эти пять слов, не хочу от тебя ничего скрывать. А потому и заслонялся от любви, чтобы больше не испытывать душевных конвульсий.
Но теперь, с Тобой, убедился, что я всё-таки НЕ КАМЕННЫЙ! Что я вовсе не мелочный и властный человечишко, каким меня многие считают. Что я вовсе не истукан, не памятник и не кукла. А живой человек. Странное и доселе неведомое ощущение.
Я не каменный – вот что узналось.
То ли радость, а то ли тоска.
То ли выпил, а то ли осталось…
То ль перу изменила строка…
И себе наступая на сердце,
Думал: basta, не буду любить.
А теперь… Теперь некуда деться:
От себя не уйти, не уплыть…
Пускай сердце пока не призналось:
Оно мига заветного ждёт.
Я не камень. И вот что узналось:
Я – живой! Не гранит и не лёд!
Недавно пришло понимание, что влюблённые, новорождённые и умирающие имеют сходство: они одинаково беспомощны и беззащитны. Их нервы и душа оголены, они хрупки и тонки. И их – чего уж греха таить! – так легко обидеть! И это состояние сейчас испытываю я.
У любви много определений. Но я точно знаю, что когда любят, то – БОЛИТ ДУША. И моя – болит. И Твои тёмно-карие – почти чёрные! – глаза не отпускают.
Прослезились небесные хляби
Сквозь туманное серое «пусть»,
Словно кто-то оковы ослабил
И впустил темноглазую грусть.
Я её загонял в подземелья,
Налагая на сердце – пуды,
И заглатывал адские зелья,
Чтоб в ней не было больше нужды.
И какой-то затерянной тропкой
(Знаю точно - почти наизусть!)
В эту осень пришла ко мне робко
Ты, моя темноглазая грусть!
Где сейчас Ты? Где сейчас вы, те два седьмых неба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377952
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Когда молчание становится оглушительным
и мир обретает свободу .
Тогда каждое произесенное слово
звенит кандалами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376408
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Течет неспешно время вспять,
И капля вверх летит,
Вчера проклюнулось опять:
И тьма свечой коптит,
Дождь наполняет облака,
Врастает в грунт трава,
Руки касается рука,
Кружится голова......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375196
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Кую по ночах домаху,
плету харалужну крицю,
в горні я вогнем Сварожим,
дамаську готую сталь.
Відлюддям живу монаха,
люблю як фаранд іскриться,
як тне він олжу ворожу
й підкинутий вверх перкаль.
Для гарту не треба блиску -
для міці лиш ті узори,
кую я клинок для битви,
не цяцьку, що на стіні.
Ретельно підводжу риску
під тим, що відбулось вчора,
і Богу складу молитву,
щоб сили послав мені.
Кую по ночах шаблюку,
в горнилі гартую лезо,
гострю наждаком свободи,
ефес не вкраша сапфір,
зітру рушником пилюку,
і гніт, що по-грецьки - "п"єзо",
отримавши насолоду,
розтну, як перкаль, навпіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374801
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Звичайний вечір
холодує взвар
напрочуд свійським кишеньком,
затишним в попіл дрібьязком
пекельного багаття;
Прочай міцніє,
лаще єжую волиця ковть,
волію мить -
то ж, нишком захлину
тьмяне завзяття...
Як чорний кіт по стовбуру, сгори,
пожовкле листя - не турбую;
м`яку до ласощів
русяву згубу,
що періще павутинь -
найпригарнюю...
Вона - до мене,
себто, я - її,
від самих пологів,
зпід місяць від покрова,
заки не вистигли криженці
у сніги,
різномаїття хибних,
заваганих зазіхань -
то наша змова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374643
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Як переміг у собі ти раба -
то сам і вибирай поводиря!
А коли прагнеш краще дальше жити -
зумій свій вибір з честю захистити!
-------------------
Ми дійсно - ніби у полоні
на нашій пращурській землі.
Пора злодюг-хамелеонів
провчити, ми - вже не раби!
-------------------
Щоб керувати кимось - то спокуса,
а щоб всіма - то вже великий гріх,
бо той, хто виражає волю всіх,
про себе наостанку думать мусить.
--------------------
Одні ворушать сиву давнину,
щоб відшукати корінь свого роду,
а інші - мавпуї дурної моди,
справляють, сороміцькі, там нужду.
-----------------------
Хто плюнув у історії вікно -
від мокротиння вік не обітреться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373586
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Монета звонкая упала на ребро
И спор решила,
Стояло на смерть на своём добро,
А зло душило.
Как водка дни, а ночи, как вино.
Трезвеет пешка.
И у добра в войну двойное дно -
Орёл и решка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373363
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Это холм, и это холм,
Где же человек?
Этот прожил лесником
почти целый век.
Этот четверть отгулял,
спрятался за крест,
думал начать всё с нуля,
в землю, глупый, влез.
Это холм, и это холм...
Сколько дальше ям.
- Где же, Господи, мой дом?
- В небе, сын мой, там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373173
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
Кукует на суку сова,
который год одна кукует,
Луна вверху одна ликует,
над миром только голова.
По-голень лес стоит густой,
и тучи низкие ей по-...
Как слово важно для эпохи!
Иначе стих не стих - отстой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372034
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Как странны, посмотри, аттракторы,
Нелинейны они, динамичны,
Это фактики, факты и факторы
детерминированно комичны.
Много хаоса... Слово Лоренца -
"Эффект бабочки" в первый класс.
Взмахнет крылышком, дело спорится
и торнадо идёт в Техас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372030
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Посылаю любовь в ответ:
Пусть тебя охраняет от бед.
Она станет твоим венцом,
Опояшет тебя кольцом;
На беспутном твоём пути
Даёт силы вперёд идти,
И в пустынях, – где в жар и в пот! –
Пусть от жажды тебя спасёт;
Станет снадобьем от хандры,
Отвлечёт от дурной игры;
И во время больших тревог
Кров хранит твой – и твой порог.
А когда уж – последний срок,
Пусть клубочком ляжет у ног,
Сгладит ловко углы и бугры
И проводит – в иные миры.
…Пусть любовь моя станет венцом,
Оправдает тебя – пред Отцом.
И на тот и на этот свет
Я любовь посылаю в ответ –
На твою нелюбовь…
17 октября 2012 года
© Copyright: Андрей Андреев 5, 2012
Свидетельство о публикации №11210176422
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371473
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.10.2012
\"...Когда закончатся слова
Я буду к этому причастен...\"
Ковыль
Когда закончатся слова,
Как оборот деепричастный,
Тогда качнется голова,
Наступит день простой и ясный,
И солнце ступит из-за туч
Ступнёю потной и горячей,
Я отыщу от текста ключ,
А как же может быть иначе?!
И степью дикой ковыли
Заглушат чуждый rolling stone,
Чтобы ковали ковали,
А к кузнецам являся клоун.
Чтоб в муравейнике одном
Поэт завелся робиспьерный,
На языке писал ином,
А в остальном чтоб был примерный.
Пусть лес распилят на дрова,
Поэту не давайте власти!
Он отберет у вас слова,
И звуки разнесет на части!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371554
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.10.2012
- Що таке універсал? -
запитав у тата.
- Це коли у тебе справ
з різних сфер багато,
і ти їх усі владнав,
з усім розібрався.
- А директор теж би мав
отак називаться?
- Ти відносно дисциплін
тих, що є у школі?
- Та ні тату, просто він
вступив в "регіони".
Перед тим у РУСі був,
згодом в "Батьківщині",
а колись, я навіть чув
комуністом пильним.
І як тільки поміня
він партійний колір -
зразу знов якась дурня
робиться у школі.
Вже на пенсії давно -
пора кози пасти,
а він, знай, як той Грицько,
все міняє кАшкет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371350
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Степан Андрійович Бандера (* 1 січня 1909, Старий Угринів, Австро-Угорщина, тепер Калуського району Івано-Франківської області, Україна — † 15 жовтня 1959, Мюнхен, Німеччина) — видатний український політичний діяч, ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б.
Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року в центральну Берлінську тюрму.За ним до Берліна поїхала дружина Ярослава з тримісячною донькою Наталкою, щоб перебувати близько до чоловіка. Бандеру утримували спочатку у в'язниці, потім — у концтаборі Заксенгаузен, де він перебував до 1944 року. Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили польські наглядачі-капо у концтаборі Аушвіц.
Андрія Михайловича Бандеру — батька Степана, було вбито радянською владою. Сестер Оксану та Марту-Марію у 1941 р. було заарештовано і заслано до Сибіру (Красноярський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України — Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році після майже 50 років життя у Сибіру. Вона померла 24 грудня 2008 року.
Ще одна сестра — Володимира — перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 1946 до 1956 року.
Радянський уряд уповноважив КГБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.
Доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк переконаний, що Степан Бандера одна з небагатьох постатей в українській історії 20 століття, яка заслуговує на найвище вшанування на рівні держави:
Єдина стратегічна і основна його позиція була спрямована на боротьбу за здобуття української незалежності. Навіть коли було знищено підпілля України, Бандера все ж залишався знаковою постаттю і обличчям української держави, внаслідок чого його ліквідували ... Бандера виконав місію національного прапора і символом прапора залишається досі. Для таких знакових постатей як Бандера логічно було б зробити Парк Слави національних героїв, з пам'ятниками і меморіалами.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
Провідник волі
Світились зіниці на твоїм обличчі
як ти народився, як ти умирав,
а правди жиииця у чисті криниці
несла трунок волі з твого джерела.
І пили ту воду бійці у походах
вбирали той трунок серця молоді,
во ім"я народу за честь і свободу
платили життям у святій боротьбі.
Ти вірив, Степане, що день цей настане
та раттю постане знедолений край,
і буде покара чужим комісарам,
і руку Дніпру ще простягне Дунай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371038
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Раїса Опанасівна Кириченко (14.10.1943 – 09.02.2005) – знаменита співачка, Народна артистка України (1979), повний кавалер ордену княгині Ольги, лауреат Шевченківської премії, Герой України, Берегиня української пісні, гордість нації.
“Черствий окраєць хліба з часником для мене найсолодшим був сніданком” - любила згадувати Раїса Кириченко про своє дитинство, а ще далися ті жахливі розповіді про голод у рідному селі. У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні вказано, що 561 житель села Корещини з 824 померли з голоду.
З Черкаським хором об’їздила всю Україну, Білорусію, Середню Азію, частенько жили у холодних готелях і навіть місяцями у плацкартних вагонах (купейні були вже розкішшю). Рятувала тільки безмежна любов до пісні. У складі різних делегацій гастролювала в Європі (Німеччина, Польща, Болгарія), Америці, Канаді. Там зрозуміла дивовижну властивість – навіть не знаючи мови, кожна людина будь-якої національності розуміє її. Множилася слава співачки, унікальний голос Раїси завойовував світ. На концертах Черкаського хору її сольні номери перетворювалися на міні-концерти, їй писали захоплюючі листи, її любили.
Коли Україна стала незалежною, відчула необхідність відтворити духовність, завжди притаманну українському народу, національне мистецтво, рідну мову. Писала: “Нас, українців, у державі більшість, ми титульна нація, тож і повинні державною мовою мати рідну. Щодо цього не мають виникати жодні питання. Так дано Богом. І не наша вина, що її часто забороняли, упосліджували, відкидали на периферію життя”. І зазвучали на весь світ пісні: “Звучи, рідна мово” композитора О. Семенова на слова А. Демиденка, “Маруся Чураївна” В. Міщенка, а також ще одна пісня про Марусю Чурай М. Луківа та О. Морозова. Їй здавалося, що бачить перед собою її, Марусю Чурай, з довгою косою, темними очима, ніжну, як мавка. З ансамблем “Чураївна” створила програму “Пісні Марусі Чурай” для українського телебачення. Ця програма мала неабиякий успіх.
У своїй книзі “Я козачка твоя, Україно” пише: “Та чи не так і мусить бути? Спочатку митець іде до свого визнання, здобуває авторитет, а потім віддає борг тому селу, де народився і зробив перші кроки в царині мистецтва… Шкодую, що не змогла цього зробити, коли жила мама. Як би вона раділа! Тому вважаю, що всі нові перетворення в селі – це й пам’ять про мою матусю”. Думала співачка і про те, що наш дім – “не тільки своя хата, подвір’я та город, а й село, зрештою, вся Україна. Хто її прибере, прикрасить, зробить охайною – хто, коли не ми, її сини і дочки?” … Тоді ми всі з гордістю скажемо: “Я живу в Україні!” Усією душею вболівала Раїса Кириченко за українське село, колиску нашої духовності, відчуваючи зв’язок – буде село, буде й пісня, обряд, ритуал, якщо шанувати та підтримувати селянина за його вірність землі. Тому-то багато співала про село і маму, про буденне життя людей, їхні радощі і болі. Навіть із сучасних пісень вибирала ті, що ближче до людської душі, жила клопотами і проблемами села звичайних людей, не рубала свого пракоріння, не забувала маминої науки: “Ніколи не співай пісень, які ні про що. Вибирай ті, що западуть у людську душу. Інакше співатимеш задарма”.
9 лютого 2005 року не стало Раїси Кириченко. Попрощатися з нею у будинок Київської Національної філармонії прийшли тисячі людей, а потім її повезуть додому – в Корещину, як вона і заповідала. Її поклали вічно спати поряд з матусею
Золотий Фонд української естради
http://uaestrada.org/spivaki/kyrychenko-rajisa
ЧУРАЇВНА
Чи є в світі сила, щоб пісню згасила?
Вітрам-суховіям не вижать врожай.
З Полтави рівнини співа Україні
над Пслом і Хоролом Маруся Чурай.
Не знищили мову злим голодомором -
в Корещині пісня воскресла з могил.
Як рятівний колос, Чураївни голос
з Раїсиних вуст Україну будив.
Допоки пшениця в полях колоситься
в нас мову з грудей вже не вирве ніхто.
Чураївни пісня і нині, і прісно
покровою буде із батьком-Дніпром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371015
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Серьезные стихи даются,
Охотно верю - нелегко,
Поэт, - он лирикой куется,
Стук сердца слышно далеко…
Ты можешь, но совсем не хочешь,
Бывает, даже не с руки,
И долго над собой хохочешь
До боли, лупящей в виски...
А иногда, совсем уставший,
Десятый сон кому-то всласть,
К сиянью звездному припавши,
Готов излить в чернилах страсть
Своих эмоций, откровений,
Быть может, тайну или звон
Души загадочных стремлений,
И, тихо погрузившись в сон
На строчках высохших наречий,
Увидеть это наяву...
Ах, сколько там противоречий!
Жизнь отдыхает,
Я не вру!
Ни капельки не сомневаюсь
С тех пор,
Давно я стал другим,
И в комментах не разрываюсь,
Хотя, так хочется...
Но, им, -
Тем, кто в тепло души не верит,
Кто ради лишней запятой
Размерность строчек своих мерит
И думает, что он святой...
Однажды ночью, Боже правый,
И я лиричностью прозрел,
Толпа кричала: - Браво, браво!,
А я - вдруг плакать захотел,
Не потому, что ударений
Судьба расставить не дала,
А потому, что в то мгновение
Я понял - жизнь всего одна...
Подвохов, недоразумений
Хватает в ней, тернистый путь,
Я лишь прошу немного верить
В наивных слов простую суть!
16.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371213
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Пусть смягчится жестокое сердце,
Не отвергнет протянутых рук.
Открой двери – мне нужно согреться!
Умоляю, ведь я тебе – друг!
Я продрог без твоих поцелуев,
Задыхаясь в табачном дыму.
Видит Бог, без тебя не могу я.
Но ты снова молчишь. Почему?
До тебя словно вовсе не жил я,
Грудь пустыни ногтями скребя…
Лишь с тобой этот мир полюбил я –
Так зачем же он мне без тебя?
15 октября 2012 года
© Copyright: Андрей Андреев, 2012
Свидетельство о публикации №11210157387
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371018
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Боже правый, утешь своё чадо!
В этой скорби согрей и укрой
Мне ни рая не надо, ни ада,
Спрячь меня за высокой горой,
Чтобы больше меня не увидел
Тот холодный, насмешливый взгляд,
Чтобы больше уже не обидел,
Не манил – в безнадёжье – назад.
Или… или смягчи это сердце,
Чтоб немного открылось оно
Мне навстречу: и вместе – согреться!
И уже не вернуться на дно
Заблуждений, мучений и фарса
В жутком саване белых снегов,
И, чтоб более там не остаться,
Дай опору, надежду и кров!
И ещё, Святый Боже, в круженье
Мне отмеренных вёсен и лет
Умоляю, пошли мне терпенья!
Пусть Любовь улыбнётся в ответ!
15 октября 2012 года
© Copyright: Андрей Андреев, 2012
Свидетельство о публикации №11210157307
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371019
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Я не каменный – вот что узналось.
То ли радость, а то ли тоска.
То ли выпил, а то ли осталось…
То ль перу изменила строка…
И себе наступая на сердце,
Думал: basta, не буду любить.
А теперь… Теперь некуда деться:
От себя не уйти, не уплыть…
Пускай сердце пока не призналось:
Оно мига заветного ждёт.
Я не камень. И вот что узналось:
Я – живой! Не гранит и не лёд!
14 октября 2012 года
© Copyright: Андрей Андреев, 2012
Свидетельство о публикации №11210146127
Дорогі друзі! Дякую за увагу та підтримку! Ваша віра в мене ще раз довела, що я дійсно не кам'яний, і що натхнення ще прийде до мене.
Я знову разом з Вами!
Щиро Ваш,
Андрій Андрєєв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370770
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
кому-то кто-то для кого-то
зачем-то чем-то почему-то
и потому-то оттого-то
пишу стихи я очень круто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370939
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Пахлава похвалы -
вал и лава.
Слава сладостна,
как пахлавы похвала.
А халва, а рахат?
Пусть я буду рогат,
Пусть я буду богат,
но рахат и халву
на молву и хвалу
променяю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370900
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Ти уві сні мені явилась,
До дому Божого звала.
У очі пристально дивилась –
Була і радісна й сумна.
Тоді ще Сина не пізнала
Твого відвічную любов,
Молитов щирих не зсилала
І не просилась під покров.
Не знала, скільки темних митей
І світлих я переживу,
Що в полі моїм кукіль й жито
Засіється - усе пожну.
Ти прочитала в моїм взорі
Радість і біль – усе вповні,
І ясне сонце, й срібні зорі,
І безпросвітні хмурі дні.
Тому й до храму закликала,
До Сина, щоб мене скріпив.
Його ще навіть не прохала,
А Він мене уже любив.
Я дякую Тобі, Пречиста,
За Твою з’яву уві сні,
За серце материнське, чисте,
За знаки, подані мені.
Сина – Ісуса, полюбила.
Ні з чим любов цю не зрівнять.
Він зносить вгору впалі крила,
Вливає в груди благодать.
14.11.2006 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370717
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Вновь в объятьях октябрьской вьюги,
По асфальту, промёрзшему – в дрожь! –
Неуверенный шаг, неупругий.
Ты сегодня меня не тревожь…
Снегом в душу, в лицо и в глазницы,
Ветром в сердце. Ну где же предел?
Мучит жажда: не снега напиться ль?
Ничего я сказать не сумел…
Злы снежинки – суровые иглы!
Застит прорези белая блажь.
Вой пурги… этот рёв и утих бы,
Только я… вряд ли твой персонаж…
Не слабеют объятья метели,
По глубинам – снега и снега…
Не заснуть бы на этой постели!
Не хочу в тебе видеть врага…
13 – 14 октября 2012 года,
глубокая ночь
© Copyright: Андрей Андреев, 2012
Свидетельство о публикации №11210142313
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370713
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Розглянемо основні питання цієї проблеми.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:
– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси – хто вони?
Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом
За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.
Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.
У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.
Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.
Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.
Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.
Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.
Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.
За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).
Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.
Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.
Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.
Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.
Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!
Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.
Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:
– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;
– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;
– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;
– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.
Не можна вічно жити в брехні!
Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Ярослав Дашкевич,
Доктор історичних наук,
bratstvo.info http://firtka.if.ua/?action=show&id=23354.
--------------------------------
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Русі в сонетах з однойменною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370550
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Знов блукаю в незвіданих далях
І шукаю таємну красу,
Повсякденне у мить відлітає
Й десь у кольорі жовтім зникає,
Наче сонце в руках я несу...
Потаємна мелодія кличе
І лоскоче незвичністю слух,
І таке все навколо ліричне,
Навіть трошечки штучне й незвичне,
Аж захоплює барвами дух...
Повернулась пора для натхнення,
В римах плаче й радіє душа
Цій величній красі, як знаменню,
А, можливо, то вже одкровення
Неодмінним бажанням вірша...
Леді Осінь! Тобі ця присвята,
Самі кращі і теплі рядки,
Хочу в очі твої заглядати,
Усім серцем і тілом кохати!
Й божевільні казати думки...
Знов блукаю в незвіданих далях
І шукаю таємну красу,
Забуваю життєві печалі
Десь у кольорі жовтім вуалі,
Й свою душу до тебе несу...
12.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370452
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Красоту не испортишь Любовью,
Ведь Любовь - наших душ красота
И своей поэтической новью
Словно звонкая рифма чиста...
Доброту не испортишь стихами,
Ведь стихи - наших душ доброта
И по жизни идут вместе с нами,
Распахнувши искусства врата...
Высоту не испортишь стремлением,
Ведь стремление - душ высота,
Пусть полет в небеса на мгновение,
Каждый взмах - неземная мечта...
Глубину не испортишь глазами,
Ведь глаза - наших душ глубина,
Изливаясь наружу слезами,
Словно мудрости плещет волна...
Смысл фраз не испортишь делами,
Если дело - души твоей боль,
Из глубин воспарив небесами,
Красотой возвращает Любовь...
11.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370215
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Как с клочи прочной, раньевой,
перемежа деньё,
на божьи берега,
не так, самцой – послы,
как – пёплые,
сошли зловяне;
иссыща торовьё -
нашли оборный скрой:
подъятая врожба
опечила солошку
род почать
иной…
Как в токи – поручьё,
да к чеще,
что в помяне –
немовье изошло
в язнакий перегной…
В голодое борьё – побродно,
лободами,
несла себя во злынь-ногай –
толочь,
не столько речь,
сколь та,
расхлёстая поныне между нами,
что стала кровницей,
рождённым во краю
ядраньем…
По свётлым плещется углам,
к огню метелится:
«чур-чур!»
раздвоенным хвостом,
чтоб с клочи ранной,
проснувы снова,
с вуем,
вечью,
перемышли злощь…
_____________
* "Проводя в начале XX в. геологические исследования Правобережья,
В. Ласкарев обратил внимание на существование двух рек
с одинаковыми (как ему показалось) названиями Буг.
Западная река действительно называлась Бугом...
Настоящее название южной реки - Бог...
Однако В. Ласкарев не обратил на это внимания и...
зафиксировал их на карте как Западный и Южный Буг.
О том, что настоящее название Южного Буга - Бог
говорит и точный перевод его первого греческого названия Гипанис:
"Ги", "ге" - земля; "пан", "панис''- бог плодородия;
река, протекающая по плодородной (божьей) земле - Бог.
Именно так, с древнейших времен и до современности,
называют реку местные жители."
[b]Автоперевод на украинский:[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461681
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370156
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Для чего эта осень открыла - тебя,
Чтобы плакать, сжимая ладони?
Чтобы в дымке заката, томясь и скорбя,
Счёт вести долгим суткам агоний?
Ты – слеза в покаянной мольбе,
Без тебя мироздание – зыбко.
В моей грусти есть место – тебе…
Ты – искра в запоздалой улыбке.
10 октября 2012 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369988
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Сайтовим молодятам
Кришталевий бокал, де іскриться вино
І зірки у «ковші» в вишині за вікном,
Ти і я за столом, лиш свіча на столі,
У цей вечір на двох, ми одні на землі.
Легко падає тінь, горить тепло свіча,
Твоя пишна коса ледь торкнулась плеча,
П’ємо терпке вино, б’ють куранти сердець,
Ти сказав, що мене поведеш під вінець.
Заспівала душа, медом стало вино,
Місяць вперше за ніч подивився в вікно,
І горіла свіча, бігло полум’я ввись,
Тіні дві на стіні в поцілунку злились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369917
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Прослезились небесные хляби
Сквозь туманное серое «пусть»,
Словно кто-то оковы ослабил
И впустил темноглазую грусть.
Я её загонял в подземелья,
Налагая на сердце – пуды,
И заглатывал адские зелья,
Чтоб в ней не было больше нужды.
И какой-то затерянной тропкой
(Знаю точно – почти наизусть!)
В эту осень пришла ко мне робко
Ты, моя темноглазая грусть!
8 октября 2012 года
Знов радий бачити Вас, дорогі друзі! Я нікуди не загинув: я знов серед Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369750
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Надежда-тепло, холод - обман!
Забота о ближнем - белый туман!
Накроет любовью,
от зла заслонит.
И от невзгод тебя сохранит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369667
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
дерево в горшочке
зацвело,
а моя душа
в четырех стенах
все бутоны
сбросила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369488
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
Я буду в них ще теплим ранком жовтня.
Чому любов бува така самотня,
Як паде листя знову, поясни?
Так добре знати, що ти просто є.
Все інше раптом стало невагомим.
Чи є це почуття тобі відоме?
І чи ти знаєш, що воно моє?
П'янкий глінтвейн корицею запах,
Закутаємось теплим покривалом,
Поки зима своїм холодним жалом
Нам слідом не лишилась на вустах.
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
У них зостатися росою на троянді,
Щоби колись удвох нам на веранді
Щасливих днів згадати восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Окрыленные мысли мои,
чутким зовом флюиды тают.
Тонкие пальчики рук твоих,
на рояле быстро играют.
Старинное танго пленит,
звуки воздух мерно солят.
Абажур на столе горит,
желания бурно спорят.
Вдыхаю, пьянея, запах твой,
нотами рук, бликом рояля.
Знаю, внимая, своей главой,
без тебя, живу угасая...
Продолжая дальше играть,
танго сменила мазурка,
и поправив светлую прядь,
зазвучала мило майорка*.
Не смогу, не сумею прервать,
твоих границ не нарушу,
буду слушать, молча, вечно ждать,
любить, твою светлую душу…
*Mallorca – (баркарола)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367334
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Дыхание в сумерках мягко,
леденцом мятным,
завернуло в сновидения в городе,
где сомнамбулы от любви, мы с тобою
целовались потеряв голову под костёлом
иль под кирхой, в тени старой груши,
наши губы, как девчонки на коньках,
скользили, смеясь; язык языков
тихо журчал, пел о танце желания...
глубже раскрывались мы, опьянев влет,
ближе, теснее в объятьях,
Нежнее дыхания наших губ...
Леденцом мятным, моя львовяночка,
в сумерках памяти тает, исчезает
вечер поцелуев под старой
грушей возле костёла,
когда желание не стеснялось
посторонних глаз...
Олена Коро
Вечір у Львові
Подих у сутінках м'яко,
льодяником м'ятним,
загорнув у сновидіння в місті,
де сновиди від кохання, ми з тобою,
цілувалися необачно під костьолом
чи під кірхою, у тіні старої груші
наші губи, як дівчатка на ковзанках,
ковзалися, сміючись; мова язиків
тихо бриніла, виспівуючи танок бажання...
глибше розкривалися ми, сп'янівши навзліт,
ближче, тісніше в обіймах,
ніжніше подих наших вуст...
Льодяником м'ятним, моя львів"янко,
у сутінках пам'яті тане, щезає
вечір цілунків під старою
грушею коло костьолу,
коли жага не соромилась
сторонніх очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367215
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Очень нежные прикосновения,
Поцелуи, и ласки, и дрожь.
Нет, ни с чем не сравнимы мгновения,
Когда руки на плечи кладешь.
Когда крепко ко мне прижимаешься
И жалеешь меня, как дитя,
И несмело при мне раздеваешься…
Как мгновения быстро летят!
Убегают, несутся, торопятся…
Что ж, пускай, нам негоже жалеть.
Пусть мгновения счастья проносятся,
Когда любишь – не страшно стареть.
Они мчатся безумно, неистово,
Но не будем о них горевать –
Чувства нашего сильного, чистого
Проживем мы мгновенья опять!
17.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367269
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
І знову осінь. Вже моя.
Швидка. Не хоче забариться.
Весна ж і літо будуть сниться,
Бо для душі вони - маяк!
Її причали і столиця.
А осінь рання. Ще в теплі.
Іще буяє зелень яро.
Хіба лише за крутояром
Пожовкла у якімсь стеблі,
Але повсюдно не линяла.
Проте поважчали плоди,
Достиглі, з пахощами літа.
І даль огрому, сонцем лита,
Ще не пускає холоди,
Та вже врочиста, як молитва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361875
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Я сегодня после смены,
"Жигулёвским" нюх дразня,
Размечтался: Пе-ре-ме-ны!
Свадьба скоро у меня!
После ЗАГСа Маню смело
Назову "моя семья" -
Маня - справа - голубь белый,
Символ слева - сизый я!
Мы запустим в небо пташек, -
Пусть воркуют и шалят!
Молодых в деревне нашей
Месяц звал... строгать ребят!
И пока моя Машутка
Полоскалася в реке,
Я решился! Эка шутка -
Так спланировать уикенд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367267
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Я с пригорка,
Я с пригорка
Увидал Гарсия Лорку.
Небо стало угасать
Лорка значит - воскресать.
Пригляделся - пузо, грудь...
Нет, меня не обмануть!
Не воскрес Гарсия Лорка,
то прошла соседка Лорка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366598
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 26.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2012
грехопадение
греховставание
грехопарение
грехотворение
и сотворение
после
парение
грех грох ох
вздох
выдох
ох грох грех
бах
бег
Бог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366213
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
На Северной на цыпочках дожди
Взбираются на круп Радиогорки.
Бухает бухта, хмурятся вожди
На облака с душой Гарсия Лорки.
Внебрачный сын одной из пирамид
Крест нахлобучил прямо на макушку -
Свято-Никольский... Темен, как хасид,
Билборд с лицом какой-то наглой тушки.
Бартеньевка в тени свинцовых туч,
В Учкуевке кучкуются наркоши,
А русский мат матер, хитер, могуч
Голландии мозолит громко уши.
За скалами ж притих эротоман
В туман одетый старый Инкерман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366104
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Если б Ты меня любила,
Пусть немножко, пусть чуть-чуть.
Моей нежности в пол силы,
Я бы горы мог свернуть.
Я бы звёздочки сиянье,
Обжигаясь, с неба снял.
И при первом же свидании,
В знак любви её отдал.
Если б Ты меня любила,
Боль души моей прошла,
Раны сердца излечила,
От невзгод уберегла.
Оберег мой, ангел милый,
Чувств моих не обижай.
Пусть не я, другой, любимый,
Для Тебя построит рай.
Знай, что в жизни не забуду
И до смерти пронесу,
Слов, которых не скажу я.
Напишу в стихе: «Люблю»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365292
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 22.09.2012
. Покинутые гнёзды черногузов
прилаживает нимбами
к рогам столпов
долгодорогих
пустынник-вересень влагой...
Горюкий хортынь, устогарь;
черничное, червивое зрено;
с чужого пешня каблучок,
да в следе -
вологой черно...
Зырь кругом:
соро да золо;
с попусты вздёрной,
где брожок прошёл -
в самгул барвёный
волошьё взошло...
Ин, если в сусле -
семя сусачье, осочье -
мульчой бодяжей
выбреденный сок -
в тьмяной времён курлынь,
по саму устью постынь,
чтоб смутью,
неручайно чарно слово,
на удивленье,
по устам текло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365776
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
В разорванном облаке небо синеет,
Китайцем косит косогор.
И борется Лао с холодным бореем,
Не греет беднягу кагор.
Дорога не может осилить идущих,
Как тело змеится её,
С хвоста подбираются райские кущи
Жульё в них возводит жильё.
А мусорный бак доедает объедки,
Ржавеет ободранный бок.
И силится вырваться город из клетки,
Вострит он клыки на восток.
И ветер, и город, и кущи, и небо,
И мусорный бак требухи...
Дай Лао перо и краюшечку хлеба
И сразу польются стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365647
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 22.09.2012
На циферблате
застыло бессилие.
Часовой мастер
переплыл Стикс
и чинит куранты
над вратами рая.
В аду погасли костры,
и ад погрузился в ад
безвременья.
Лишь я стучу по клавиатуре
из последих
сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365736
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 22.09.2012
учора був дурний день
мені забажалось чужого чоловіка
незнайомця, ніколи не бажала незнайомців
а тут, така дурня...
він присів поруч мене і почав вертітись
потім задихав ніби йому було мало того вітру,
що дув з вікна, мої очі були закриті
допоки він не почав перелазити через моє тіло
нахабно торкаючись моїх рук
повторюючи своє пробачте...
а потім він лагідно попросив пересісти
під те вікно, спираючись на те,що йому дійсно нема чим дихати...
коли ми мінялись місцями він знову хапав мої руки
і увесь час пробачався... нарешті піймавши мій погляд він трохи заспокоївся
та ненадовго,бо скоро вже він зацікавився чи не набридає мені
і тоді...
тоді я понесла до його вух якусь дурню...
і про що я думала???мабуть про нього...
та не про нього,тобто не про цього незнайомця
про іншого,я завжди думаю про нього у дорозі...
незнайомця я не образила та чомусь теж вибачилась,
тоді він посміхнувся і нарешті закрився від мене...
я частенько у дорозі читаю, цього разу я потягла з собою Шекспіра,
однією рукою я діставала томик
а іншою ховала, і тут... у цей момент
незнайомець нахилився до мого вуха
і так тихо тихо прошепотів
" не треба читати, побудьте зі мною,невже ви зовсім мене не хочете?
ну признайтесь,признайтесь чесно, от я вас..."
"закрийте рота" вилетіло у мене і люди,що сиділи поруч почали кидати у мене свої камінчики...
"Злюка" він задовільнявся своїю виставою,забувши про повітря...
"Добре,сказала я,а ви можете тут???"
"Що тут?" Злякався подумала я і відчинила занавес... ой,ой, той клаптик портьєри,
що тріпотів під тим вранішнім холодним вітром.
"А що тут?Тут, у транспорті можна зустріти цікавих людей,
красномовних,приємних надійних дляяяяяяяя..."
"Для чого?" зацікавився він
"Для співбесіди, відповіла йому я
"ААА,Аа я вже було подумав, що ми отут..."
"Дурня,усе дурня,а я можу і отут"
"Та не треба, не треба,тихіше говоріть,знаєте,ви трохи ненормальна,
я передумав, не хочу з вами знайомитись"
"Жаль,ви були б першим, бо я ніколи в житті не бажала незнайомця!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365503
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Две женщины полюбили его.
Каждая по-своему.
Одна за глаза,
другая за руки.
А он любил их души,
потому и спал
с ними...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365302
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Многословие твое
И мое за сим молчанье.
Спит давно глухой район.
Темень. Хаток одичанье.
Все ослепли фонари,
А заборы - кривоваты.
Будем, будем до зари
Мир расшатывать и хаты,
Поле. звезднй небосвод...
Будут звезды. словно груши
На заброшенный завод
Падать, падать... Ну. послушай
Тишину и нашу страсть,
Перестань болтать о быте,
Дай тобой напиться всласть,
Как тела прекрасно слиты!
Слиток ночи . Тьмы стакан.
И движений сладострастье.
Я тобою в стельку пьян.
Это счастье, счастье, счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364476
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2012
Мені здається, ти смієшся з мене,
Немов трухлявий пень сміється з дуба.
Смієшся так, як ніби навіжений…
А все тому, що я тобі не люба.
Мені здається, ти кепкуєш з мене,
Немов глузує рясний дощ із моря.
І злива заглушає шторм шалений…
А все тому, що досі ти не поряд.
_____________________
Мені здається, ти мене неволиш,
Немов неволять мову скриті губи.
Та прагну поцілунку я всього лиш!..
А все тому, що надто мені люба!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364079
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
В одном, красивом городе «N»,
Нам неизвестной страны.
Медленной и величавой поступью,
Шли боевые слоны.
Звучали фанфары и бил барабан,
Спешила вперёд детвора.
Ведь первым ступал исполин–великан,
Кем так восхищалась толпа.
И в честь победителей грянул салют,
Все дружно кричали: «Ура»!
Слон вздрогнул. И громко дал клич боевой,
Подумал, что снова война.
Давил беспощадно, кто был на пути.
Его не учили жалеть.
И дети и женщины и старики,
В ужасе встретили смерть.
И слон тоже умер, от колотых ран.
Не в силах понять: «Почему»?
Хозяин в него, копьё злобно вонзал,
Как страшному, злому врагу.
Его отвезли на кладб́ище слонов,
Вот только салют отменили.
Он думал война, что он давит врагов.
Так в детстве слона научили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364034
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Сколько лет мне Твоим быть поклонником,
Сколько лет мне мечтать о Тебе?
Для других странным быть и затворником
И счастливым быть только во сне.
Видя снова улыбку красивую,
Красоту глубины синих глаз.
О, когда же скажу я: - «любимая!»,
За окном солнце светит для нас.
И для нас эта жизнь бесконечная,
Ведь бессмертна любовь, как душа...
Но осталась словам своим верная:
- «Я не буду твоей никогда!»
Вновь хожу за Тобою поклонником,
Чтоб узреть красоту нежных глаз.
Для других буду вечным затворником
И печальным
поэтом
для Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356159
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 14.09.2012
Облачившись в облако
Блокова душа
волочилась волоком
Небом неспеша.
Звездочки туманила
Ладила стихи,
Да бока изранила
О дерев верхи.
И пролилась строчками
В серую тетрадь,
Чтобы Блока ночками
Всуе поминать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363951
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Холм молокий облакаем
оболоким горностаем;
ополонь подольей стлани
рассветай, изрань босая,
утлой горстью,
гостьей пеплом,
вспых на выдых согревая…
Тополих хребцы в тумане
влажных кистелистых дланей,
так тонки,
объёмы – втайне,
свет –
просачиваем в танец…
Я - продолженно одолен,
дым – язык соплёл с роднёю,
поволок по сухостою;
выстынь – время не простое:
вызрет гроздь,
падёт слитою,
как ни жаль, не скажешь – стой!..
Благовел от лёта гоголь,
толь крылами знался могуль,
с той поры минуло много ль?..
Молчен рык треплёна лыка,
тишь – пичужится до вскрика;
жизнь – не книжится,
елико - вчуже,
странь-расплёт
сверстой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363704
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 12.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2012
Час летить, час спливає. Годинникам ніколи не бракує уваги. Подивився на годинник один раз - перша тридцять сім. Подивився вдруге - перша п'ятдесят п'ять. Тут мені прийшла в голову думка, що можна проводити дозвілля просто поглядаючи час від часу на годинник. П'ять-десять поглядів на годинник - і вже пора їсти, або пора спати, або вже неминуче треба зайнятись чимось корисним. А часто годинник - просто паразит, бо він - джерело відмазок типу "ще хвилинка, і ...".
Час не закручується в тривимірні вузли, як можна подивитися в багатьох фільмах. Таке хтось придумав, аби людям було лоскотно в мізках - це таке відчуття, що як ніколи дає ясніше відчувати "Я мислю, отже я існую.". Ніяк не пережити двічі один і той же момент?, навіть теперішній момент не можна вповні пережити, бо він постійно вислизає з теперішнього, і треба його згадувати... Дежа вю - це щось скоріше психічне, а не пов'язане з часом.
А відчуваєте тягар минулих подій? Хотілося б мати інші початкові умови, чи іншого розвитку сценарію? Кому б не хотілося - тому ви і мрієте. Нічому з того, про що ви мрієте, ніколи не збутися саме в тій формі, якої ви хотіли. Постійно знайдеться дрібниця, якщо її пошукати. Ото поменше мрійте і робіть що-небудь, що не суперечить моральному закону. Бо завтра можна і ногу на східцях поламати, і в поїзді в аварію втрапити, що завгодно. Таких випадків - один на десять тисяч. Коли я дивлюсь новини, лишається тільки подумати, що тому одному сильно не поталанило, і все, досить. Не можна довго думати.
Страшно подумати, що вічної молодості нема, тому бережіться таких думок... А ще важливіше, не думайте, що вічності нема, бо як звихнетесь, то не буде кому доживати єдине і неповторне ваше життя. Серйозно, в світі повно психів, що втратили світлий розум саме на основі ілюзій чогось вічного, а його, як виявилось нема.
Я підозрюю, що можу запросто стати психом сам.
Піду краще займусь чимось важливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296337
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 11.09.2012
черныйпрямоугольник
ерныйпрямоугольникч
рныйпрямоугольникче
ныйпрямоугольникчер
ыйпрямоугольникчерн
йпрямоугольникчерны
прямоугольникчерный
рямоугольникчерныйп
ямоугольникчерныйпр
моугольникчерныйпря
оугольникчерныйпрям
угольникчерныйпрямо
гольникчерныйпрямоу
ольникчерныйпрямоуг
льникчерныйпрямоуго
ьникчерныйпрямоугол
никчерныйпрямоуголь
икчерныйпрямоугольн
кчерныйпрямоугольни
черныйпрямоугольник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363588
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Мудрий той, хто не залежить від навколишнього
і здатний, спостерігаючи всі речі та явища,
жити тільки тими з них, які його свідомість
і розум вважатимуть добрими.
Ось ви почали читати... Зручно вмістились на стільці чи дивані, починаєте настроюватись на читання. Але спочатку спробуйте поглянути на себе зі сторони, Спробуйте перенести свою свідомість в дальній кут кімнати, і поглянути на себе як би очима іншої людини? А тепер зробіть ось що. Задумайтесь про настрій, в якому ви перебуваєте. Як би ви його визначили? Що ви відчуваєте? Тепер подумайте про те, як працює ваша думка. Чи відчуваєте, що ви пробуєте зрозуміти зміст своїх думок?
Ви щойно зробили те, що може зробити тільки людина. Тварина такого зробити не може. Ми називаємо цей процес самосвідомістю, або можливістю аналізувати власні думки. Ось чому ми домінуємо в цьому світі, ось чому ми розвиваємось від покоління до покоління. Завдяки цьому ми можемо вчитись потрібним нам навичкам, вчитись бути не просто машиною інстинктів, а мислячою істотою. Самосвідомість впливає не тільки на нашу поведінку, на те як ми дивимось на самих себе, але і на те, як ми дивимось на інших людей, як ми аналізуємо вчинки та поведінку інших людей.
Навіть самі розумні тварини не мають подібних рис. Вони всі наче запрограмовані своїми інстинктами або дресируванням. Їх можна навчити бути відповідальними, але вони самі не можуть прийняти на себе відповідальність. Другими словами, вони не можуть змінювати програму навчання. Вони навіть не розуміють що їх навчають.
Натомість людина може створити для себе програми незалежно від інстинктів чи навчання. Ми можемо змінювати саму систему програми. Ось чому можливості тварини обмежені а можливості людина — безмежні.
Та якщо ми будемо жити за своїми інстинктами, по правилам, програмам, розробленим досвідом, і будемо залежати від умов навколо нас, то ми будемо жити, як тварини, тобто будемо обмеженими...
Наша поведінка, наше внутрішнє самопочуття залежить тільки від наших рішень. Ми самі впливаємо на весь процес нашого мислення, нашого відношення та вибору. Якщо ми почали залежати від умов поведінки, обставин і ситуацій, то ми самостійно зробили цей вибір, і дозволили ситуаціям керувати нами.
Частіше всього такі люди дуже впливові від навколишніх факторів. Якщо погода хороша, вони відчувають себе здорово, якщо погода погана, то це помітно по їхньому настрої та роботі. Людина яка керує своєю свідомістю не впливова до таких факторів, такі люди носять в собі свою погоду. Для них немає значення, чи падає дощ, чи світить сонце. Вони керуються цінностями, їх мета хороший настрій і якісна праця в незалежності від погоди.
Люди також можуть бути під впливом «соціальної погоди». Якщо навколо люди відносяться до них добре, то все добре, якщо відносяться погано, то вони стають закритими в собі, стають в захисну позицію, вони відчувають себе погано. Інші люди будують своє життя на поведінці оточуючих і не дозволяють слабкості керувати ними.
На всіх людей діють зовнішні фактори, фізично, соціально чи психологічно. Але реакція на це — свідома чи ні, є певним вибором відчуттів або цінностей. Говорячи по простому, ніхто не може вам причинити біль, без вашої на то згоди. У нас неможливо забрати щось, якщо ми самі це не віддамо. Саме наша згода з тим, що з нами стається, наносить нам більше шкоди ніж те, що стається.
По природі ми маємо діяти, а не бути об'єктом дій. Потрібно брати ініціативу на себе. ініціативним не означає бути наполегливим, агресивним. Це означає приймати на себе певну відповідальність за події, щоб вони розвивались певним чином, так як це було скероване.
Як правило, при пошуку роботи одні люди находять її швидко, інші не можуть найти роботу довший час. Одні знайшовши роботу справляються з нею добре, і навіть розвиваються, а деяким робота стає певною фізичною і психологічною каторгою. А це виникає тільки не бажанням діяти.
У таких людей виникає куча різних проблем таких як: немає роботи; я не вмію те робити, ніхто не показує як це робити, ніхто не може мені помогти, це складна робота, і т.д.
Багато людей чекають, що з ними має щось статися, або хтось за ними буде піклуватись. Але ті люди які в результаті дістають хорошу роботу, і успішно на ній працюють не говорять про проблеми, вони вирішують ці проблеми, вони проявляють свою ініціативою і роблять все можливе щоб задача була виконана.
Чому більшість людей бажають зняти з себе відповідальність? Вдумайтесь в слова які виказують вас!
Ось такий я є, який є! (Це в деякій мірі говорить, що нічого з цим вже не зробиш)
Я не можу це зробити! У мене немає часу! (Тут тобою керує зовнішній фактор — час)
Мені прийдеться це зробити! (Я не можу вибрати те, чим мені займатись, все вже вирішено за мене)
Така моя доля! Від мене нічого не залежіть! (Все залежить від вищої сили!)
Я не відповідаю за те, що роблю! У мене немає вибору...
Всі ці слова показують нам те, як ми хочемо перекласти всю відповідальність на когось іншого, на щось що недосяжне для нас. Тільки мало хто розуміє, що саме ці слова будують наше життя, життя таке, яке ти сам собі створив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363184
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Єдине мистецтво бути щасливим —
усвідомлювати, що щястя в твої руках.
(Жан-Жак Руссо)
Сім'я — як багато теплого, щирого в цьому слові. Коли дві людини роблять цей крок вперед, коли настає момент і під слова “люблю” єднаються в пари. Гарно споглядати на такі пари, пари закоханих, в парах який присутні великі почуття. Іноді здається, що це ніколи не закінчиться, - “...і доки смерть не розлучить нас”.
Та чому багато сімей проживають разом декілька років чи десятків років, і починають говорити, що вже нічого не відчувають, любов вже пройшла, її вже немає. В фільмах, в книжках нам показують що “любов”, це певне почуття, і людьми управляють ці почуття, ми тільки продукти своїх почуттів. Та сценарії в фільмах не є описом реальних подій. Фільм у більшості випадків хоче пробудити в людини певний тип ідеалу, і утворює стереотип, любов-почуття! Де почуття грають основну роль в стосунках, де все знову буде залежати не від людини, а від “вищої сили”!
А насправді, що ж таке любов?
Слово “любити” — завжди було дієсловом, яке означає певну дію. Якщо ти слухаєш другу людину, переживаєш разом із нею, цінуєш, підтримуєш, жертвуєш собою заради неї, це і є дія — любити. Люди в свою чергу переробили слово “любити” з дієслова в іменник, і утворили певну незалежну від них самих річ. Їм краще, щоб поняття любити, було тільки почуттям, яке б вони не можуть контролювати, яке б з них зняло всю відповідальність і з чистою совістю людина могла б сказати, “немає почуттів — немає любові”. Що ж таке “почуття”? Це свого роду зовнішній фактор, подразник, який є навколо нас, який не залежить від нас!
А деякі люди перетворюють любов в певну дію, любити — значить робити щось: жертвувати чимось, віддавати всього себе, так як матір, яка дає життя своїй дитині, піклується про неї! Якщо ви хочете дізнатись, що таке любов, подивіться на людей які жертвують всім заради інших, навіть для тих, хто не відповість взаємністю. Любов — це цінність, яка проявляється через дію того, хто любить.
В такому випадку, якщо нашими діями управлять почуття, то виходить, і ми вже не здатні любити, що ми зняли з себе відповідальність і самі дозволили почуттям керувати нами. Якщо ти втратив почуття, в тебе їх зовсім не залишилось, це тільки хороша причина того, що потрібно почати “любити”...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363201
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Я вижу тени, слышу звуки,
В ночной тиши уставшим днем,
В чернилах слов бегу от муки,
Сжигаясь праведным огнем,
А мысли лезут неустанно,
Как будто знают, что уже
Их ждет листок, немного странный
И белизною в неглиже...
Я знаю точно - не успею
Словить прозрачности момент
Но, строчку рифмою лелея,
Ищу тот пятый элемент,
Шестое чувство, просто слово,
Чтоб прямо в цель, наверняка,
Одним ударом снять оковы
Из пустословий сорняка...
Вновь голоса, мерцают тени,
Приятный взгляд знакомых глаз,
И так легко, без скучной лени,
Лист заполняю силой фраз,
И, вроде, все давно известно,
Ведь каждый стих - как звук струны,
Дрожит наивно, неуместно
Под свет мерцающей луны...
Подкрался первый солнца лучик,
Украдкой мимо пробежал
И всех сомнений горьких тучи
Улыбкой милой напрочь снял…
Я вижу тени, слышу звуки,
Танцует кофе пеной твист,
Еще в ночных чернилах руки,
А новый день - как белый лист!
05.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251767
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 09.09.2012
Ночная гроза
и снег
первый минутный.
Осень была такой юной,
что казалась летом.
Поцелуй растопил
холод стеснения
и снежинки в волосах
превратились в капельки влаги.
Порывистый ветер замер
в изумлении,
когда твой бархатный язычок
состязался с моим языком,
и звуки забыли свое предназначение,
и скатывались каплями
по щекам, волосам, рукам -
Д
О
Ж
Д
Ь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362317
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
***
Мовчить сумно пес.
Чи може все ж думає,
не знаючи слів.
***
Білої ромашки
вітер поніс пелюстки.
Весь закоханий.
***
І жовтий листок
Полетів вверх у небо –
Чи вибрав долю.
***
Думки всі в небі
Все злітають від землі.
Мов різні форми.
***
Вогонь і листя:
Такі несхожі, чужі.
Та осінь зводить.
***
Чи вправний павук,
Чи втече його здобич.
Щастя все ж обмаль.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362229
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
На улице Липовой сигаретная будка,
На улице Липовой предзимний ремонт,
Я стою между луж в ожиданьи маршрутки,
А у женщины рядом зазвонил телефон.
Абонента знакомого голос забытый:
«Привет, как дела? Сколько лет, сколько зим!
Ты знаешь, - нормально… Да, в этом мы квиты,
Плохо слышно… не дождь, это так, - шум машин.
Как семья?…Хорошо, ничего не убавилось,
Он, Она… и все то же окно на восток,
На Вселенную вид… а она не состарилась»…
Но что-то там было еще между строк.
В маршрутку вошла престарелая женщина,
Ей место никто так и не уступил,
Телефон положила в старомодную сумочку…
Вот и весь разговор,
ей из прошлого кто-то звонил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362224
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Вижу зиму белоснежную,
лес под горой,
тающее паром слово "разлука",
снежинки на ресницах
и слово "любовь"
прорастающее на опушке
подснежником...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362118
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Хай буде так, як є!
Повсюди!
Навколо квіти хай цвітуть,
Радіють тому цвіту люди
І пізнають в Коханні суть
Свого життя...
А час невпинно
Щоранку каву розчиня
І кожен день старанно й чинно
Роками в спину підганя
Хай буде так, як є?
Забуду!
Усі печалі відійдуть,
Вдихну повітря повні груди
І вижену назавжди лють
З свого життя...
А місяць дивно
З під хмари знову видгляда
І кожна ніч, коханням винна,
Все розчиняє, як вода
Хай буде так, як є...
Нікуди
З цього нам світу не втекти,
Бо навіть те біблейське чудо
Дає лиш змогу віднайти
Нове життя...
А так нестримно
Із грудей йде серцебиття,
Хай буде... Може я наївний...
Бо вірю в чудо, як дитя!
05.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362125
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Тобі, велична загадко природи,
присвячую цю оду.
Джоконди, Нефертіті та Мадонни...
Які ж ви всі хамелеони.
Сьогодні-" Любий, милий мій, коханий.
Давай покличем в гості маму"...
Назавтра ж-" Сучий син! П'яниця!
Щоб ти смоли колись напився...
А мама правду говорила,
з тобою- тільки молодість згубила
І ввечері потрібні знайдуться слова-
" Не можу...Захворіла...Розболілась голова..."
Та знову настрій ваш стає чудовим,
коли потрібно їхать по обнови.
Але... Якби жінок не стало,
чогось мабуть би бракувало.
Кому б тоді ми дали насолоду
пиляти нас, мов пилкою колоду?
Хто б вимикав потелеку футбол,
в ту мить, коли проводив Шева гол?
Хто б гроші наші тратив залюбки,
на здачу нам купуючи шнурки?
А головне- довелося б щоранку
нам готувать САМИМ сніданки,
шкарпетки прати, сорочки й штани.
А це вже... Боже , борони.
І нам, щоб так не опуститись
з усім доводиться миритись.
Жінки й дівчата,панни й пані
щасливі будьте та кохані.
Та нехай збудуться мої слова:
"Хай не болить у вас під вечір голова"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360260
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Одиночество
в огромном городе
нестерпимо.
Одиночество на горе,
с которой виден огромный город,
умиротворяюще.
Возьму за руку одиночество
и поведу его
в гору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360812
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
"свеча слезами изошла
как сердце кровью
сойти с ума
сгореть дотла
в предверьи слова"
Влад Клён
Сгорел дотла,
дотла, дотла
исчезло тело,
а слово, слово,
как юла,
кружась, летело.
Сорвалось как-то с языка
и завертелось,
Прошло сквозь боль
и быт, и страх,
и мягкотелость,
И стало памятью тебе,
Твоё созданье...
И не страшны ему ни тлен,
ни увяданье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360528
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2012
Августея, сумерки
Мерки лета сняли,
Звезд пришили пуговки
Нас накрыли снами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360174
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
сумерки беспощадно
закат зарезали
кровь обагрила
окна
звезды и фонари
стояли насмерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360132
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Устав, уста
мы разомкнули,
а челн по волнам живота
плыл к устью
в незнакомые места...
И снова мы
уста сомкнули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360069
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
До Дня Незалежності України
Хтось казав мені: "Щастя - то гроші,
Що їх більше, вільнішим ти є"...
Покажіть мені, люди хороші,
Тих щасливців...
А думка снує
У незвідані райські простори,
Наче птахом я вільним злетів
Трохи вище за всі в світі гори,
Де єднання усіх кольорів...
Хтось казав мені: "Щастя - то влада,
І чим більша, тим дужчим ти є"...
Подивіться на рожі цих гадів,
Що при владі...
А думка пливе,
Наче хвилі могутні й здорові
Підхопили її і несуть
Значно вище за води Дніпрові
Й розчинять у розумі лють...
Хтось казав мені: "Щастя - то зрада,
Що сильніша, тим легше життя"...
То вже совісті й гідності вади
Тих, хто зрадив...
А думка моя,
Наче полум'я вічної свічки,
Що так вірно і чисто горить,
Жовтим кольором прапора стрічки
Поєдналась з блакитним у мить...
Хтось казав мені: "Щастя - то слава,
Що гучніша, тим менший твій страх"...
Скуштувати хотів би ту страву,
Та не лізе...
А думка повз шлях,
Що у тернах із лаври і слави,
Зовсім напрямок інший взяла,
Й не бажає дешеві забави,
Хоче правди, яка б не була...
Хтось казав мені: "Їдь куди бачиш,
На землі цій не буде добра"...
А я вірю в щасливу удачу
України...
Це зовсім не гра,
Всі ті роздуми й сильне бажання
Неодмінно нас всіх приведуть
У країну, де править Кохання,
Як людська від народження суть!
23.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359412
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Вставай, Україно!
Вставай до схід-сонця.
Ти, вітре, святкові знамена розправ!
Буде на колінах
крізь грати віконця
лякатися спалахів вовчих заграв!
Ми діти курганів,
в нас кров отаманів,
ми русичів славних нащадки прямі.
Вставайте, гетьмани!
Жахайтесь тирани!
Ми волю свою відстоїм в боротьбі!
Вставай, Україно,
допоки не вмерла,
допоки отрута лиш в"їлась на чверть.
Не любимо війни,
та груди вже сперло
й пора вибирати: Свобода чи Смерть!
Щиро вітаю всіх з Днем Незалежності!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359514
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Поховалися зорі, мовчазно принишкли у плавнях,
небокрай, ніби ватра, тремтить в багряниці вогнів
знахабніле Учора стоптало, спотворило Давнє
і на вранішнє Завтра по-хижому зирка з-під брів.
Сьогодення залізло в густу трясовину неправди,
по коліна застрягло, карається, наче сліпе.
Повертатися пізно - в ногах ходять кублами гади,
на вуста його спраглі чортовиння пов"язку плете.
Рятівний острівець непокори й здорового глузду
он ясніє на фоні заграв-відголосків біди.
Дотягнись накінець, зак його не зробили, як Тузлу,
лиш пустим передзвоном в обіймах чужої води.
Чуєш, Нині, вставай! Аби вранці всміхнулися зорі,
аби Давнє й Святе сполоскати в росі з чебрецем,
щоб горів небокрай і купався в пшеничному морі,
щоби Завтра за те не ховало від Завше лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358472
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Присвячується Ігору Стожару і Морській
Так невблаганно день іде на спад.
Застиг мій потяг на порозі ночі.
Із дивних міст, з чаруючих Карпат
Я від'їжджаю, але так не хочу!
Чим далі, тим хутчіше час біжить
І "прощавай" вистукує по смузі
Далекий поїзд... Ще остання мить...
То ж дайте обійму вас, любі друзі!
З подякою за ласку та тепло,
За посмішки, за ніжність, за гостинність.
Я вам бажаю поруч щоб було
Здоров'я, щастя й щира божа милість!
Нехай сльоза солона із очей -
Я повернусь! Я впевнена! Я знаю!
Бо в цім краю, бо біля цих людей
Я своє серце й душу залишаю!
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355049
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Отсутствие недостатков -
сомнительное достоинство.
Все время норовят
либо распять,
либо на стену повесить.
И к тому же голова
под нимбом зудит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352976
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Сонце
медовим струмком
лилось по обличчу,
заліпляючи повіки.
Прокинуся.
Двигун бджіл
за вікном
намагався зрушить
акацію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352582
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Параллельный мир
очень похож на наш.
Но люди там не умирают,
а исчезают,
чтобы
проснувшись в нашем,
ощутить
смертельный холод одиночества
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352572
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Осенью облетели у моей мечты листья
и накрыли будни ковром.
И лишь один ее листочек,
поэтический,
все трепетал
на зимнем ветру
не прочтений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349045
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 10.07.2012
У кожній армії колись
були елітні легіони,
найкращі вояки клялись
стріть завойовника кордоном.
І першими були в бою,
і січ лиш мертві покидали.
Краса і вишкіл у строю -
гордились ними генерали.
А зараз ліпшії війська
є поліцаями держави
і доблесть їхня у кийках,
які на свій народ підняли.
Не сороміть хоч однострій,
не смійтеся з традицій славних!
Народ наймив вас як Воїв,
а не прислужливих шакалів!
Ви стали гавкати на тих,
хто вас годує й одягає,
і замість стерегти від лих -
самі вже лихом є для краю.
Немов опричники, вдяглись
у комуфляжі і в шоломи.
Беззбройний люде, стережись!
Ідуть "елітні" легіони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348888
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Частоколом тополиним
Яблуневим цвітом
І рубінами калини
Ненька оповита
Колисковими піснями
Лебедів дитинства
Материнства рушниками
І каштанів листом
Край дороги журавлями
Поля коромислом
Парубками в шароварах
Німфами в намисті
Верболозом оповита
Соняхів кругами
Приголублена, зігріта
Жовтими руками
Козаків - героїв
Славою окута
Оселедці ніжать скроні
Підбородок - вуса!
Колисковою зігріта
Мовою п’янкою
Не померли твої діти
Не ржавіє зброя!
Ми готові за рідненьку
Іти до загину
Не покинемо ми неньку
НЕЬНКУ - УКРАЇНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348717
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Секретарка вчора, шушком: «На «Купала»
Ви - приходьте, тільки стемнеться, на Буг.
Після вогнища віночки-зілля - далі,
Десь за течієй полинуть в хвилях дуг.
Йду – їх, кличучих, танцюючих – пів міста
На одне, в підморгках всяяне лице.
Й тут мене - одна сліпуча, метушиста
Потягла на трави вушком-стремінцем.
Вранці, каже секретарка: правда, казка!
Я, здивований, питаю : «В чому річ?»
А вона: « Шаліла папороть купальська,
Я – у всіх тілах жінок була в цю ніч.»
07.07.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348712
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2012
Сльози дощу
тонуть в калюжах печалі,
а я босоніж по життю бреду,
бо душа наскрізь просякла
зрадами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348718
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Эти зудящие существа,
погибающие сотнями
за каплю моей крови,
удерживают меня
от искушения
принять
буддизм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348401
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Этот мир так жесток,
Он от края до края
Хочет просто подмять
Наш полет на двоих,
Видно, это - урок,
Не печалься, родная,
Все равно мы летать
Будем в рифмах живых!
Непременно возьмем
Веру в жизнь на поруки,
А Надежду свою
Без приставочки «бы»
И с Любовью взмахнем, -
Бог послал крылья-руки,
Станет слово «люблю»
Вновь девизом судьбы!
Не смотрите Вы так
(Я для тех, кто смеется),
Зависть просто сгорит
Но, останется ритм,
Кто-то скажет «простак»,
Кто-то водкой упьется,
Моё ж сердце звенит
Колокольчиком рифм!
В яркой радуге слов,
Что сверкает меж строчек,
В сотый раз для тебя
Я признаться хочу, -
Что прекраснее снов
Этот белый цветочек,
Вместе с ним и любя
Свое сердце несу!
19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345039
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 20.06.2012
- Про що ти думаєш?
- Так, про дощі,
Що дріботіли ще торік по парасолі,
І в мене голосом вливалися вірші,
Твої всесильні, і мої, такі ще кволі.
Я про погоду думаю.
- Смішна…
Навіщо думати? Зручніш шукати в гуглі.
-А я про неї … Жаль весна пройшла,
І одцвіли кульбабок голівки округлі.
-А ти про що?
-Ні, краще не кажи,
Я так... Дарма, пробач, що я спитала,
У тебе там, мабуть ідуть дощі?
А знаєш, я їх вчора малювала…
-Що снилось?
-Так… Минулі сни,
Я безліч раз цієї ночі просиналась,
Згадавши про самотність однини,
Ні, не скажу неправди, снився - ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342852
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Любителям гумору
Прийшов дідусь до лікаря, сів під кабінетом,
Перед ним дві молодиці ділились секретом,
Розмовляли про котлети, про супи і вина,
В діда в шлунку забурчало і побігла слина,
Подивились молодиці, що дідусь старенький,
Ви проходьте, ми встигнемо, тільки, щоб швиденько.
Дід постукав тихо в двері, почулося «Прошу!»
Біля жінок, що сиділи, лишив свою ношу.
Привітався до лікаря дідусь із порогу,
Опустив старечі очі, дивиться в підлогу.
- Присідайте, - каже лікар, - які в Вас болячки?
- Щось із серцем в мене, доктор, спішить, як з гарячки.
Як одна, то ще нормально, дві – вже задихаюсь,
А на третій серце скаче, часто зупиняюсь…
- Ви, дідусю, ще геройський, я Вас поважаю,
А у мене й до одної сил не вистачає…
- Це про що Ви так, лікарю? - Про жінок, дідусю…
- А я мовлю про сходинки, я ж їх так боюся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341965
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Суцільний світ брехні і похвальби.
Так надоїло слухати і чути:
один професор в крокодила взутий,
а інший геній, хоч без букви "е".
Одна бездарність світом заправля,
а інша їй, як той шакал, вторує,
он диригент хором ослів керує,
а люд кричить не "Браво", а "Ганьба!"
Там неук у історію заліз
і підправляє щось і "коректує",
той, де не треба, щось собі будує,
а той прогресу відкопав десь ...віз.
А титули всім сипляться, як сніг:
отой вже доктор, той ще кандидатом,
отой письменник із мільйонним статком,
а інший враз поетом стати зміг.
Та так себе розніс-проголосив -
неординарний, культовий, відомий.
Від його віршів у душі оскома,
наче із дички яблуко вкусив.
А інший вже витає поміж хмар
поетом всіх галактик і сузір"їв,
хоч захмелів порядно на подвір"ї
і міцно до чарчиноньки припав.
Спиніться, хлопці! Не смішіться хоть,
не галасуйте так усі одразу!
Ми від природи всі є віршомази,
Поетами назве тільки народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342697
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Що то за «Євро» спішить в Україну?
Латають дороги щоночі і в днину,
Міліціянти вивчають англійську,
Щоправда, не знають свою - українську!
Рекламу барвисту розглядують люди, -
Гарно прикрила недоліки всюди...
Школи закрили, гуляйте студенти, -
Якісь недолугі про це аргументи!
Де ж тих дітей нам на місяць подіти?
Може в наметах по 100 євро жити?
Та ні, то для фанів зіркові отелі, -
Спиш на траві і зірки замість стелі,
Поруч звели з ДСП туалети,
Вхід тільки тим, що купили білети...
Потяги нові корейські придбали,
Кажуть, для них замінили всі шпали,
Тільки ось рейки старі залишились,
Тому на годину обидва спізнились,
Коштує диво заморське чимало, -
100 Євро з кишені за раз відмотало...
Бронюю «дешеві» місця в інтернеті,
Ціна - 200 Євро на кожнім білеті!
Оце так гуляємо! Наче в останнє!
Хочу ж побачити справжніх я фанів, -
Півроку робити, не їсти, не пити,
Але хоч день на тім «Євро» пожити...
Нарешті! Збулися мої давні мрії,
Потрапив у центр самої стихії!
Голосно, як тільки міг прокричав:
- Давай же, Шевченко! Андрій, забивай!..
П'ять років «пахала» країна на «Євро»,
Скільки розкрало чиновницьке стЄрво?!.
Ось, за останні купив я свистулю
І в ложу правителям складую дулю!!!
04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341717
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Кажуть, що на світі мови різні є,
Кожен розмовляє й світ цей пізнає,
Навіть у тваринки звук не для утіх,
Він допомагає віднайти своїх...
Гавкає собачка і мурличе кіт,
Заспівала пташка й лине у політ,
Грізно розмовляє лев або ведмідь,
Навіть риба знає, як що говорить...
Люди - то найвищі і розумні статі
І на різних мовах вміють розмовляти,
Пишуть і читають грамотні слова,
Ось такі у світі маються дива!..
Хтось на рідній мові спілкуватись звик,
Інший - постарався й вивчив ще й «язик»,
Дехто «ленгвіч» знає й гарно «спікерить»,
А от кум мій – «шпрехен» на «зи дойч» у мить...
Я вже й не беруся «туркце конусан»,
Скажуть, що зазнався, мов заморський хан,
А мені цікаво просто говорити...
От би нашу владу людям зрозуміти!
Що не скажуть - наче, дав їм хтось під дих,
Ох і «праффесура», сльози через сміх!
А закон напишуть - світовий фурор,
«Милавать не мона», - «мовил» прокурор...
От, коли з дитинства грамоти не вчив,
І любов до мови в забаганки злив,
То яку б посаду ти не обіймав,
Хай пробачить песик, чути «гав-гав-гав»...
29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340547
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Не обдурив. Що думав - те й сказав,
як робить все - то так і вимовляє,
і кожна із "безпечних" його справ
нависла небезпекою над краєм.
Він не обмовивсь, не збрехав зовсім,
бо кожен день його правління - лихо,
а небезпека криється у тім -
як ми й тепер будем сидіти тихо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339771
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Шириться шерхіт – шипшинові шалі
Шелестом-шумом швиргали шершаві.
Штамби штовхали, шовковиць, шипами
Шквалом, шалено штрихуючи шрами.
Шкульно шовковиці - шлейфи широкі
Шкрябають шкіру, шмигають, шурхочуть.
Штурмом шипшини шумуючі, шорні,
Шастають швидко, шумливо, шепочуть.
Шпилі шовковиці штилю шукали -
Шлях, широчінь - широчезні шанує.
Штовхають, шкодять шипшинові шквали -
Шепіт шляхетний шалено шикує.
20.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339317
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Ця пісня об"єднала три італійських знаменитості - Енріко Карузо(*27 лютого 1873 — †2 серпня 1921), оперного співака, якому і була присвячена, Лучіо Далла (4 березня 1943, Болонья — † 1 березня 2012 Монтре) — італійського кантауторе, композитора, автора пісні та
Лучано Паваротті ( *12 жовтня 1935, Модена — †6 вересня 2007) — італійського тенора, одного з найпопулярніших сучасних оперних співаків, у виконанні якого вона набула всесвітнього визнання.
1 березня цього року помер останній з них - Лучіо Далла і я б хотів вшанувати пам"ять всіх трьох. Чи то вдалося судити вам.
Де море, наче дзеркало, і віє вітер вперто,
стоїть стара тераса з видом на Сорренто,
що пам"ятає двох закоханих і поцілунки слізні,
неначе гімн коханню, там лунає пісня.
Я так люблю тебе!
Кров вени в ланцюги плете.
Ця сила неземна,
їй забуття, як пісні цій, нема.
Чарівний голос знявся ввись, перемішавсь з вітрами,
Америка у відповідь моргнула ліхтарями.
Мов хвилі від гвинта, в далеких бризах океану,
затокою неслися ніжні звуки фортеп"яно.
Дивився місяць, як у море, у бездонні юнки очі,
читав там біль розлуки і тривогу ночі.
Пр-в
Як в театральнім дійстві, чи у оперній виставі
у вирі від гвинта з"являлись і зникали
шматки життя, перебігали, наче в пантомімі,
Америка в софітах і сумні обличчя в гримі.
Із наростанням звуків все слабкіше билось серце
і чорним круком розпростерлись крила смерті.
Все розпочати заново благала долю вічність,
як реквієм коханню, понад морем лине пісня.
Пр-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338257
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Завіявсь муж. Остались діти.
І все одна, одна, одна.
І нікуди себе подіти -
Робота лиш - і та нудна.
Є подружка і колежанки.
Поспівчувають. А вночі
П'є каву туга з філіжанки.
І тужно так кричать сичі.
Сховає знов подушка сльози.
А сни насняться молоді,
Де вдвох. А луки й верболози
Їм шелестять: "Люби! Радій!"
Жаріє, крутиться в постелі -
І дріж солодкий обніма...
Проснеться - й наче у пустелі:
Нема його, нема, нема.
Така біда, жіноче лихо,
Такий талан на стільки літ.
І ходить відчай тихо-тихо.
І нишкне світ біля воріт...
19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338500
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Колобродит ночь святая,
Тень оперлась на плетень.
Пала туч пушистых стая
И потух кромешный день.
Колокольчиковый шепот
И пастушьих сумок сум,
Мне сверчка доступен опыт,
Стрекозы мне нужен ум.
Вьется музыка дымочком,
Мочку уха теребя,
Мне бы только два денечка,
Чтобы мир познать - тебя...
Я живу под небом грешным,
Грешно, суетно живу...
Стану, стану, стану нежным
Упаду с тобой в траву -
Пусть чешуйчатые крылья
На лопатках задрожат,
Чтоб мы жили, жили, жили
Ландыши пусть ворожат.
Но истерзан мир смычками,
Мысль создателя проста -
Скоро станем все сверчками,
И сомкнем навек уста.
Ой! Вступает громко Ойстрах,
Страх чугунно тянет вниз,
Как же сладко, как же остро
Жалит в сердце слово "жизнь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338319
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Коли побачиш,що мале дитя
геть розгубилось, слізки в оченятах
візьми на руки - і впізнає мати
у галасливій течії життя.
Коли побачиш постать жебрака -
не погордись,та підійди до нього,
допоможи знайти йому дорогу,
вшануй старого, та не юнака.
Коли побачиш друга, що зблудив,
і він тобі не є таки байдужим -
то підійди й звернись до нього: " Друже!
Вернися, щоби світ не насмішив."
Коли побачиш вершника в сідлі,
який у натовп врізався з розгону -
спини коня та скинь, наче солому,
таким не місце навіть на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337987
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Cпроба переспіву пісні М.Шаброва і В.Матецького "Лаванда"
Всяко у житті буває
і у травні сніг літає,
і зима теплом лякає -
дощ у грудні іде.
Чи кохаєм ми - не знаєм,
з пристрастю любов мішаєм,
а коли її втрачаєм
то недолею звем.
Пр-в
Лаванда, о, гірська лаванда,
зустрічей палких сині пелюстки.
Лаванда, о, гірська лаванда,
час зітхань затих, та пам"ятаєм ми.
Літо нас теплом стрічало,
чайки звабу хвиль ковтали,
небо уночі палало,
лиш для нас обидвох.
Канула любов у Лету,
врізала замок з секретом,
і тепер, як двом планетам,
не з"єднатися знов.
Пр-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337394
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Моє минуле вистигло дощем,
Рясніло густо, довго. Відболіло.
На серце вилось-куталось плющем
І цвітом опадало білим-білим...
А потім тихий виткався туман,
Мов сіре полотно. Безмірно сіре.
Бо час - ще той невидимий капкан,
Повільно йшов, на зло. І я безсило
спокійно йшла, безмрійно, долілиць...
І хто ще знав, як хитро вміє доля
В собі ховати стільки таємниць,
Вкладати суть в усе-усе навколо.
Моє минуле - осінь золота:
Запахнуть смутком ніжні хризантеми,
Бо вже за краєм лагідна весна,
Чужа і рідна тягнеться до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Відцвітаю без тебе. Тужу.
Повернути б утрачені миті.
Але вже перейшли за межу
Наші долі і гнані, і биті.
Залізничний вокзал. Вузлова.
На пероні залишили щастя.
І відтоді між нами слова,
Та і ті йдуть назустріч нечасто.
Відцвітаю без тебе. Один.
І одцвіття розсіює вітер.
Хто у тебе - шатен чи блондин?
Чи зосталась сама на цім світі?
Ти не скажеш. І носиш в собі
Гіркоту, наче втіху та спокій.
Так без тебе і я, далебі,
Як у вирві глибокій-глибокій...
13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337063
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Чуть прохолода освіжила скроні,
світанок сонцем в душу загляда.
Я перед Вами схрещую долоні -
бажаю Вам лиш світла і добра!
Бажаю Вам п"янких, духмяних весен,
бажаю днів Вам літніх запашних,
і осені Вам щедрих перевесел,
і зим яскраво-сніжних і терпких!
Бажаю Вам всього земного цвіту,
бажаю Вам вселенської краси,
наші Дбайливі, Лагідні, Привітні,
наші Святі і Чисті - МАТЕРІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Щоденний бій, гранати, бетеери,
Моральні сутички смертельні навмання -
Такими ігри є в цієї ери -
Це дика битва. Це не навчання...
29.04.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333944
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 13.05.2012
Сер и ал, багров, сиренев,
Черен, зелен, синеват -
Вечер ткет рядно из теней,
И горит Луна в сто ватт.
Терракотов, фиолетов,
Бежев, снова сер и ал...
Утро нить прядет из света,
Длится суток сериал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335850
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Тетрадь пуста. Обрывки утра.
Зубная паста, бритва, чай.
На пол упала "Кама-сутра",
Рукой задета невзначай.
Гляжу в окно как суетится
Народ рабочий, огород,
Персидских роз прекрасны лица
И рожей крив бурьян-урод.
Теплынь колышет воздух дальний,
Сияет неба пустота...
На кухню голою из спальни
Бесстыдно входит красота.
И сонно тянет к люстре руки,
Полны желанья два соска,
Во имя торжества науки
Забвенью предана тоска.
Пусть чайник злопыхает паром,
Стихами бредит пусть тетрадь,
Пойдем, я буду на гитаре
Твоей. любимая, играть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335493
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Стихосложение -
желание
словами простыми
вдохнуть душу
в мертвое
и
соорудить запруду
на реке времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335315
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Поки тягнеться час
пiсля слiв
"Почекай трошечки"
минає
молодiсть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335091
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Постель девственна.
Согрешили в прихожей.
Нестерпимо
хотелось есть
после...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334624
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Вижу глаза твои,
руки,
груди с вершинами сосков,
холмик животика
и, далее,
в завитках волос
будущее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334315
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Тепло твого серця
у лютий мороз
мене зiгрiвало.
Чому в теплi днi
воно захололо?
Холодiє душа
моя в квiтнi...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334042
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Душа
к тебе устремляется,
и прильнуть норовит,
обнять и обьять
потому,
что прекрасна ты
и душой,
и телом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333712
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Вчера еще березка
кручинилась под весенним дождем
на ветру,
серая и печальная.
А сегодня утром
ее обволок зеленоватый туман,
который рассеяло солнце,
и к вечеру
маленькие листочки
задрожали
при моем приближении.
Даже они несмышленые
людей пугаются...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333198
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Вытянул старик невод,
а там рыба-солнце.
Зажмурился старик,
чтобы не ослепнуть
и обнял рыбу крепко,
как старуху в молодости,
молодея...
Умаялись.
Бросил в море рыбу-солнце,
не тащить же ее домой.
Заревнует старуха
рублевская.
Поплыла рыба-солнце
и скрылась на горизонте
кровавом...
Ой, это уже из другого
верлибра сказочного...
И пошел спать старик
на голодный желудок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332764
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Небо упало в реку.
По нему плавали рыбы.
Забивались стайкой в облако
и плыли вместе на Солнце,
чтобы попробовать
золотой свет на вкус.
А когда догоняли -
небо, вдруг, поднималось,
и голодные рыбы
оставались голодными.
А белое облачко
чернело над рыбами
в вышине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332699
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Замечательному и сердцем юному
Анатольевичу
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10165
ко Дню вареньки
Скажи, дружище, ведь не даром
Мы в прошлом веке, нынче старом,
Родились, музыкой дыша?
И на подмостки не спешили,
А Лиру честно заслужили
Венки лавровые круша!..
Да, было время золотое,
Пусть нынче, говорят, - иное,
Труба играла на ура,
Мы под гитары дружно пели,
Звучали искренние трели
У окон нашего двора...
Пусть не хватало на веселья
Но, мы не знали дурь от зелья,
Был поскромнее наш народ,
Кто инженером стал отличным,
Кто на базар, а кто прилично
И нынче здорово поет!..
А дети быстро подрастали,
Гитару в руки снова взяли,
Их новый век подвел итог,
Ах как же хочется кружиться,
Под звуки вальса насладиться...
- Скажи, дедуля, в небе Бог?
Дедуля с мыслями собрался,
Ночами долгими старался,
И выдал внукам на гора
Отменных песенных творений,
Из сердца пламенных горений,
Чтоб суть познала детвора...
А жизнь - не мед, нам не впервое,
В Любовь мы верим и не ноем,
Сердечко - пламенный мотор!
Давай, Серега, в ля-миноре,
С тональностью давно не спорю,
Все остальное - просто вздор!
23.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332568
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012
Тримайся,
бо дощ змовився з вітром
і планує
зірвати і змити з садів
рожево-білу одежину.
Але тримайся!
Бо сади душі твоєї
будуть квітнуть
й оголені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332142
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Мир в нас заключен,
как освободить его
без войны?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332149
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Слушая слова,
смысл не ощущая еще,
а чувствуя колебания звука
кожей самой,
мурашками по ней,
невольно притопывая
в такт размеру,
озираешь картину
взором внутренним,
подвижным во времени,
(чем не машина времени?),
и в момент один охватываешь мысль
завуалированную,
спрятанную между словами
и торжествуешь - уразумел!
- Что это было? - спрашиваешь у соседей,
озабоченных семенами подсолнуха.
- А, это... - стишки, вроде... -
отвечают рассеяно -
не спеши уходить, скоро петь будут. -
советуют тебе
заботливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332437
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Ты пробовал так совершать все поступки,
Чтоб было не стыдно потом?
Как будто душа твоя - маятник хрупкий,
Что между реальным и сном,
Здесь в счет не берутся бессонницы гены,
Они помогают понять,
Куда и зачем отклоняется время
И нужно ль его догонять...
А где-то по улицам с пошлой простудой
Толпа ежедневно спешит,
В ней каждый из нас забывает о чуде,
Ведь проще и слаще грешить,
Зависимость денег и манию славы
Отчаявшись, топим в вине,
Тупик, безысходность, коварные нравы,
Попытки забыться во сне...
А маятник молча, безропотно ходит,
Душевную тайну храня,
И мерными стуками сердца наводит
На странные мысли меня,
Так много и мало порою нам надо,
Чтоб с чистыми мыслями жить,
Всего лишь... О, да! Неземная награда -
Открыто всем сердцем любить...
Ты пробовал так поступать?
Ведь не сложно,
Сними с себя тяжесть оков,
А, главное, - верить!
Все в мире возможно!
Любовь - это мысли из слов!
09.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328986
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Ты пробовал так изложить свои мысли,
Чтоб было приятно от слов?
Как будто у самого уха зависли
Мелодии радужных снов,
Они овладели тобою навеки
Ромашковым цветом лугов
И льются ручьями в могучие реки
Поэзии прошлых веков...
А где-то в белеющей дымке полета
Душа над землею парит
И просто у сердца дрожащею нотой
Весенняя лира звучит,
Так смело и чуточку завороженно
Сражает своей простотой,
И падает рифма на лист отрешенно,
Пленяя своей красотой...
Зачем эти муки небесного цвета
Пронзают так больно меня,
Ознобом казнят среди знойного Лета
И жарят морозностью дня?
И только лишь в Осень я плавно вплетаю
Печаль своих строчек стихом
И знаю... О, да! Непременно слетаю
На грешную землю листом...
Ты пробовал так изложить?
Ведь не сложно,
Чтоб не было острых углов,
А, главное, - верить!
Все в мире возможно!
Любовь - это мысли из слов!
25.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325061
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 21.04.2012
Все радости мира
в один апрельский день
вмещены.
Как прожить его долго,
чтобы горести и страдания
растворились в синеве
неба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331910
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Изумрудные, серые, синие...
Как смотреть.
Что роднит их, красотка, с трясиною?
Умереть,
Иль умерить нам страстности -
наверстать.
От тебя мне не нужно ясности,
только стать,
Только веру и взгляд волОшковый,
поцелуй,
Наступай мне на сердце ножкою,
и балуй!
Жарко жалуй и жалуй негою,
жалом роз!
Пусть рассвет лошаденкой пегою
тянет воз
пересудами нахлобученный
к чёрту, прочь!
Мы науке любви обучимся
в эту ночь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331889
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Что ж ты копался в прошлом,
грязном и пошлом?
Было ль тебе не тошно
в том, полуночном?
Вот и достался пришлым,
вертким и ушлым -
это хомут и дышло,
разве не скучно?
Шею натер и ноги -
спину под плети.
Что же тебе в итоге -
вожжи и клети.
Совесть искал и правду,
дурень Господний,
вот и сума в награду,
богоугодный.
Вот и вези, зануда,
да не брыкайся!
Вон твой ямщик - Иуда,
только не кайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331680
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Чумацький Шлях
долаю поглядом,
але зірки з-під очей,
як камінці
вислизають
і падають з неба.
Вранці
я шукаю їх по степах,
а знаходжу лиш
рясні роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331664
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Пилип Орлик (11 жовтня 1672 — 24 травня 1742) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у вигнанні (1710—1742). Представник шляхетського роду Орликів чеського походження. Один з упорядників першої у світі Конституції - Конституції Орлика - першого козацького суспільного договору.
Народився 11 жовтня 1672 року в м. Косути Ошмянського повіту на Віленщині (тепер територія Білорусі) в сім'ї родовитої литовської шляхти чеського походження - Орликів.
Навчався у єзуїтському колегіумі у Вільні (Вільнюс), а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив в 1694 році. Навчався відмінно, проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов'янською, болгарською, сербською, латинською, італійською, німецькою, шведською, французькою, російською, старогрецькою, новогрецькою і ймовірно турецькою мовами.
Мазепинець та гетьман-спадкоємець.
1698-1700 - служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита у Києві, потім у Полтавському полку, а потім став старшим військовим канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії Війська Запорізького.
З 1702 року — генеральний писар і найдовіреніша особа Івана Мазепи.
1708 - взяв участь у виступі Івана Мазепи проти Петра I і перейшов на бік Карла XII.
27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував в Османську імперію.
В 1710 р. П. Орлик складає (за деяким джерелами - схвалює) “Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького” (“Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis”), укладає зі старшиною та запорожцями угоду - документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана Бендерська конституція, яку вважають першою українською Конституцією а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.
За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою, і 8 листопада 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголошує війну Московії.
На початку 1711 р. Орлик розпочинає спільний похід запорожців, буджацьких татар, шведів і поляків (прихильників Станіслава I Лещинського) проти росіян в Україні. Шведський король брав на себе зобов'язання вести війну доти, поки Україна не буде визволена від московського панування, а турки і татари обіцяли свою допомогу у цій боротьбі. Пилип Орлик дуже добре підготувався до походу. Він розсилав листи-універсали в яких закликав до повстання народу проти влади російського царя. Народ же підтримав Орлика і один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. П.Орлик також надіслав листа із закликом до боротьби гетьману Лівобережжя Івану Скоропадському, що дуже налякало російський уряд і Петра І.
Проти полків Пилипа Орлика виступило військо під командуванням генерального осавула Григорія Бутовича, яке було розбите в бою під Лисянкою. Гетьмана підтримав повсталий український народ.
У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням П.Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви, де перебував російський гарнізон. Розпочалася облога міста, але жоден із штурмів не був успішним, бо гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію. Частина татарських загонів під проводом хана здійснили похід на Слобідську Україну. Такі дії союзників підривали авторитет П.Орлика серед українського населення.
У травні 1711 року розпочався наступ московських військ під проводом Бориса Шереметьєва. За таких обставин поляки відступили, а татари і турки налякані звісткою про те, що йде велике російське військо, почали тікати, беручи дорогою великий ясир. Українські козаки довідавшись про звірства турків і татар кинулись рятувати свої родини. Таким чином із 16 тис. українського війська у Пилипа Орлика залишилося лише 3 тис., з якими гетьман відійшов до Бендер.
Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників шукав підтримки своєї справи у різних європейських володарів.
Проте він не припиняв пошуки підтримки у різних європейських державах (Франції, Англії, Польщі, Ватикану, Саксонії, Прусії та інших), неодноразово порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності, продовжував бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григором (Григорієм) планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від московського ярма.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ПОСОЛ ВОЛІ
Баронського роду
і чеської крові
ти був України
найпершим послом
відважний гетьмане,
Пилипе наш, Орле,
з литовським корінням
й козацьким нутром.
Мазепинцю віри,
шляхетний вигнАнцю,
палкий волелюбцю,
противнику зла,
ти волю уперше
увів в кодекс права,
козацькі чесноти
з"єднав у трактат.
Забули нащадки
козацькі закони,
мавпують чужинців,
як ниці раби.
Вертайся, Пилипе!
Вертайся, наш Орле,
і право й закон
на престол возведи.
Пора вже, Пилипе,
вертайся з заслання,
закони Січі
треба вводити в стрій.
Гласить Україна
велике зібрання,
скликає Вітчизна
відважних синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331536
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Высшая справедливость в том,
что сады цветут
и после смерти садовника.
Вот почему я стихи обрезаю
садовыми ножницами.
А взойдет ли солнце
после смерти Бога?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331520
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Я люблю твои зимы и вёсны, Иркутск!
И в осенних узорах ясна твоя грусть.
В летних травах твоих так легко засыпать.
Ты любою порой согреваешь, как мать.
И ночами вспомянешь острожные дни,
Когда в сердце тайги замерцали огни.
И доселе растёшь от утра до утра;
Сколько вод с тех времён унесла Ангара?
Этих будней пусть дальше несёт круговерть,
Люблю храмов твоих златоглавую твердь!
Эти вечные главы - в твой вечный роман:
Его каждая строчка - в глазах иркутян!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328244
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Іван Степанович Мазепа - гетьман України 1687-1709р.р.
Мазепа народився 20 березня 1639 року, в українському хуторі Мазепинці Київського воєводства Речі Посполитої, неподалік Білої Церкви.
1700 року вибухнула Північна війна.
Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів — поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. У цих походах стало до болю очевидним те, що козаки не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями. Регулярно їх полки поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60 і навіть 70 % складу. Коли, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків московитських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав.
Загальне невдоволення нарешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».
Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини.
Мазепа звертається до війська з яскравою промовою: Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого не залежною.
За словами Пилипа Орлика (в меморіялі «Deduction des droits de l'Ukraine» — «Вивід прав України», складеному 1712 p.), зміст угоди 1708 р. був такий: Україна і землі, до неї прилучені, мають бути вільними й незалежними; король шведський зобов'язується оберігати їх від усіх ворогів; зокрема, король має вислати туди негайно помічні війська, коли того буде вимагати потреба та коли цього будуть домагатися гетьман та його Стани (Etats). Усе завойоване на території Росії, але колись належне «руському» (українському) народові, має бути повернене до Князівства українського...
Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. Звістка про бойню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Як не дивно, але єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Хоч вони й часто сварилися з ним за потурання старшині, та все ж вважали Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708—1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж забезпечила собі контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Тепер остаточне поглинання Гетьманщини міцніючою Російською імперією було тільки питанням часу.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці. Через два роки турецькі мародери в пошуках скарбів, розкопали могилу і не знайшовши їх, викинули тіло гетьмана на вулицю. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана.
Ревний покровитель православ'я, Іван Мазепа побудував по всій Гетьманщині цілу низку церков, споруджених у стилі українського бароко. Заходами Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії (у цей час відомої як «Могило-Мазепивіанська») (завдяки матеріальній підтримці гетьмана вона спромоглася спорудити нові корпуси і збільшити кількість спудеїв до 2 тис.).
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ПРОКИНЬСЯ, ІВАНЕ
Знов дзвони горланять
Батурин лякають,
кров пам"ять марудить,
і біль не стиха.
Прокинься, Іване,
пора цьому краю
обмитись від бруду
й чужого гріха.
Прокинься, Іване!
Пора вже напевно
прогнати з церков
тих чужинських попів,
які в твоїх храмах
гласять анафеми,
забули про кров
дитинчат й матерів.
Прокинься, Мазепо
на Січі нарада
зібрались гетьмани
чекають тебе..
Брехню, ту далеко,
відправ із боргами,
на північ, Іване,
хай там і помре.
Хіба зрозуміти
чужинським акторам,
що рідному краю
ти зрадить не міг.
Чужим не зігрітись
ні златом, ні словом
і славу чужую
не випить повік.
Дивися, Іване -
стають побратими,
козацькій державі
співає Кобзар.
Ідуть отамани,
полки з курінними,
Батурин заграви
на піках зібрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331198
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Петро Дорофійович Дорошенко (*1627, Чигирин — †19 листопада 1698, Ярополче) — визначний український державний, політичний та військовий діяч, гетьман України (1665—1676).
Козацький полковник, активний учасник Російсько-української війни (1658-1659). Ставши у 1665 р. гетьманом Правобережної України, поставив собі за мету кінцеве звільнення її від поляків. У 1667 р. завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. У 1668 р. був проголошений гетьманом України по обидва боки Дніпра. Боровся за незалежну Україну в її етнографічних межах.
Народився в Чигирині. Походив із давнього козацького роду і був онуком гетьмана Михайла Дорошенка. Михайло Дорошенко потрапив у пастку в 1628 році під час одного з своїх походів на Крим і Чорне море і був важко поранений у бою з татарськими загонами кримського хана Ґірея. За легендою, татари настромили голову гетьмана на списа і виставили на кілька місяців на воротах міста Кафи (Феодосії).
Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, та і з Московією: Російсько-польській війні (1654–1667 рр.) Українсько-польській війні (1666-1671рр.) , Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672-1676р.р.) Прагнув об\"єднання всіх українських земель, намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу у боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени 1669 уклав союзний договір із Туреччиною (затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 у Корсуні). Добився від Польщі незалежності Правобережної України згідно Бучацького договору 1672 року.Роки виснажливої війни перетворили українські міста і села на правому березі Дніпра на суцільну руїну. Турецькі залоги, закріпившись у стратегічно важливих містах, вимагали сплати данини турецькому султанові, руйнували церкви або перетворювали їх на мечеті, грабували і захоплювали в полон місцеве населення. Жителі цілих сіл були змушені тікати на лівий берег Дніпра, сподіваючись знайти там безпечні умови для життя. Авторитет Петра Дорошенка почав падати серед українського населення. У цій ситуації розчарований політикою Туреччини Дорошенко вирішив зректися булави.
Після зречення з гетьманства Дорошенко поселився в містечку Сосниця (тепер Чернігівська область), проте через деякий час на вимогу царського уряду переїхав до Москви. У 1679-1682 Дорошенко був призначеним в\'ятським воєводою і мешкав безпосередньо у Вятці.Останні роки життя Дорошенко провів у селищі Ярополчому під Москвою, яке було віддано йому у 1684 році в спадкове володіння.
Усе життя і діяльність гетьмана Петра Дорошенка, визначного державного і політичного діяча свого часу, були спрямовані на досягнення повної державної незалежності та збереження територіальної єдності України. Власне таку оцінку його діяльності давали такі видатні українські історики як Володимир Антонович, Микола Костомаров, Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко тощо. Але перша спроба об’єднати Правобережну і Лівобережну Україну, що її намагався здійснити Гетьман Петро Дорошенко, закінчилась невдало.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ДИТЯ ЧИГИРИНА
Дитя Чигирина,
полковнику Петре!
Козацькая рада
зійшлась на Січі.
Твоя Україна
у лапищах смерті,
до бою ночами
голосять сичі.
Нащо тобі, Петре,
чужинськая слава?
Нащо тобі, брате,
чужинський поріг?
Згадай свого діда -
гетьмАна Михайла,
зверни в Україну
з чужинських доріг.
Верни дужу силу,
верни краю славу,
відмий свою шаблю
у водах Дніпра.
Козацькая рада,
козацька держава
на схід до схід-сонця
гукає Петра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330958
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Богдан Хмельницький (6 січня 1596 — 6 серпня 1657) — шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.
Польський історик Людвік Кубаля, котрий присвятив багато років дослідженню життя й діяльності Богдана Хмельницького, порівнював українського гетьмана з його сучасником — вождем Англійської революції середини XVII століття Олівером Кромвелем, відзначаючи при цьому, що завдання у Богдана Хмельницького виявилося набагато складнішим, оскільки «він не мав у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої, сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, зносини з сусідніми державами — все це треба було створити… Він мусив добирати і вчити людей. Була то людина з кожного погляду надзвичайних вимірів, він переростав талановитих людей настільки, що переступав межі збагненного».
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ОЙ, ХМЕЛЮ НАШ, ХМЕЛЮ!
На площі у латах
з сідла булавОю
ти кличеш до бою
відважних синів.
Не срібло і злато,
а бронзову волю
віншуєш добути
з архівів століть.
Ой, Хмелю наш, Хмелю,
вершителю слави,
великий гетьмАне
великих часів!
Вовік ти прославив
козацьку державу,
та сам і завів її
в стан ворогів.
Богдане, Богдане,
хіба то ти відав,
Богдане, Богдане,
хіба про те знав?
Ти руки відкрив
для братерських обіймів,
натомість в кайдани
свій край закував.
Прокинься, Богдане,
привстань у стременах!
Хай бубни ударять,
а сурми гудуть.
Рубайте кайдани,
несіть гобелени!
Козацькі часи
Україні грядуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330701
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 18.04.2012
З святом Христового Воскресіння всіх!
Йдемо шляхом Ісуса по землі,
Його Завіт оспівуєм псалмами.
Спокутуємо вчинене в журбі
під тягарем ваги хреста із власними гріхами.
По Via Dolorosa йдуть прочани босі,
на Via Dolorosa молитовний сум.
З Via Dolorosa Господа попросим,
Воскресіння віри для подертих струн.
Прочанами зробилися давно,
земні гріхи спокутуєм шляхами,
дорогами скорботи ідемо
і, каючись, у Господа помилувань благаєм.
По Via Dolorosa йдуть прочани босі,
на Via Dolorosa молитовний сум.
З Via Dolorosa Господа попросим,
Воскресіння віри для подертих струн.
Вогнем Творця освятимо серця,
і скрипка Віри одізветься раєм
у душах, ще не вмерлих до кінця,
та виллється в симфонію Вселенського розмаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330699
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Забуття,
це спокій в ступені
що дорівнює рокам,
збігшим від останнього
нашого побачення,
від якого долі здригнулись
і розійшлись, як Гондвана
колись.
Але коли ми знову зустрінемось -
то створимо гори, щоб
навіки з'єднать
континенти наших доль.
А спокій личить
лиш кладовищу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331183
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Писал и я длинные стихи,
надоело.
Перечитал - воды много,
а пить не хочется.
Решил короткие писать,
дабы жажда замучила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331101
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Хмурое утро
лица моего
ты улыбкой
своей озарила.
Вечер скоро,
а я все щурюсь,
улыбаясь в ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331155
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Звенящая ложь,
колоколу уподобясь,
праведников созывает,
дабы обратить их
в веру свою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330874
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Линия фронта
борьбы добра со злом
пролегла по сердцу...
Вся душа в воронках,
а на лице окопы
вырыты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330623
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Осыпаются звезды
в пригоршни.
Умыться бы ими,
да жалко.
Положу под подушку,
буду слышать их
пересуды,
пока не оглушит меня
будильник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330600
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Когда друг
или брат уходит -
кусок души умирает.
Собака ушла -
тоже кусок отвалился...
Совсем маленькая осталась -
душонка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330352
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Во многой мудрости много печали -
был ты щенком неразумным,
тявкал и носился по комнате,
как оглашенный,
хвостом махал во все стороны,
а теперь, изучил меня подробно за шесть лет
и смотришь исподлобья грустно,
положив морду на лапы,
и виляя лишь самым кончиком хвоста, еле-еле.
Знаешь, что оторвать меня он гудящего монстра,
пожирающего моё внимание, практически невозможно.
Вот и я умножаю скорбь, множа познания...
Пойдем на улицу,
споем дуэтом на Луну
Соломонову песнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330126
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 14.04.2012
В глуши Китая или Индии
подрастает следующий сатрап -
готовый перекроить границы
и устремить племена на племена,
народы на народы
с единой целью -
потешить свое тщеславие.
Его миссия,
за отсутствием пандемий,
подготовлена природой.
Я даже знаю его имя -
Наполеард.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329888
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Вдихни, кохана, запахи весни,
Поглянь у лісі повно первоцвіту,
Я заберу тебе в свої казкові сни,
Щоб ми змогли у парі полетіти.
Поглянь, голубко, на небесну синь,
Де хмарки пропливають, як лебідки,
Лише удвох досягнемо вершин,
Хмарки у небі будуть нам за свідків.
Вдивися, серденько, в засріблену росу,
Як жайвір зрання розправляє крила,
Яку весна дарує нам красу,
Щоб ми раділи і були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Коли злочинці вільно ходять світом,
уникли вони суду і покари,
а свій народ вдягають у лахміття -
запам"ятай! То, друже - яничари!
Безбатченки, яким дісталась влада
неправдою, насильством і обманом,
яким закон не зміг у тім завадить -
то - яничари, брате, яничари!
Ті паразити, що всмоктались в жили
і допивають кров народну даром,
які терор державний відродили -
то - яничари, друже, яничари!
Це діти тих кривавих комісарів,
які землею сіяли страхіття,
тепер, як у минулому столітті,
інтелегенцію гвалтують - яничари!
Нешлюбні діти. Прокляті вустами
тих матерів, що з голоду вмирали,
тих немовлят на мертвих грудях мами -
то - яничари, брате, яничари!
Це діти тих, хто в м"ясорубки вієн
цілий народ багнетами штовхали,
це байстрюки катів і конвоїрів -
то - яничари, друже, яничари!
Невже, народе, сильний і великий,
тебе підкуплять гречкою чи салом
і за шнурок підтягнуть до осики
ті яничари, брате, яничари?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329606
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Два соседских пса
разговаривали
о хозяевах, о костях,
о сучке из переулка,
о мотоцикле без глушителя,
о нерешительном влюбленном,
бредущим мимо с поникшим букетом,
о счастливых пьяницах, горланящих песни
и о своей собачьей жизни.
Они, скажу тебе, настоящие философы.
Они многое знают.
Однажды они и меня обсуждали,
когда я слушал твой голос
в мобильном телефоне
на ночной улице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329661
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Гвинтокрил
схожий на бабку,
але не такий довершений.
Гвинтокрил
не вміє паруватися
у повітрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329370
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Растеряность и неопределенность
сменяет веселье.
Безудержное веселье
сменяет легкая грусть.
Грусть сменяет тоска беспросветная.
Вот когда растерянность
кажется верой,
а неопределенность -
точкой опоры.
Но по щекам
безудержно текут
только запятые...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329069
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Двадцять років потому,
як я опинився
на краю безодні,
де за крок височіла скеля майбутнього,
а позаду хижо щирилась прірва минулого,
я знову опинився
на краю безодні...
Але тепер
безодня стала глибшою
на двадцять років,
а скеля -
ще більш неприступною
і підступною...
І тільки любов
змушує мене
дертись угору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328734
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Рука
дрогнет,
переворачивая страницу,
на которой ты гуляешь по бесконечному пляжу
обнаженная,
и только морской ветерок трогает твою грудь,
и только песчинки касаются твоих ягодиц,
и только солнце любуется тобой,
ведь на следующей странице
грянет
город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328721
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Петро Конашевич Сагайдачний (*1570, Кульчиці — †10 березня 1622, Київ) — шляхтич червоноруський з Перемишльської землі, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, Гетьман реєстрового козацтва i Війська Запорозького. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл. Оспіваний у багатьох козацьких думах та українських народних піснях.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
СТАВАЙ, САГАЙДАЧНИЙ
Неволя і злидні -
жорстока покара.
Козацкі могили
в скорботі мовчать.
Ставай, Дорошенку!
Орда яничарів
вже плавить медалі
із твоїх гармат.
Ставай, сивочолий,
відважний гетьмАне!
Буди своє військо,
мушкети роздай.
Бо душать вкраїну
чужинським арканом
і в чистому полі
чужинський бур"ян.
Нам слави не треба -
ми волею марим.
Козацькі чуби
похилились в журбі.
Ставай, Сагайдачний,
ставай, отамане!
Лиш згадка про тебе
страха ворогів.
Ставай, дальновидний
і праведний воє.
Скажи нехай сурми
ззивають на січ.
Ти чуєш, гетьмАне?
Ми йдем за тобою.
На наших хоругвах
клейноди сторіч.
Хай лине над краєм
вкраїнськая пісня.
Хай Бог покарає
зрадливих собак.
Ставай, Сагайдачний,
щоб нині і прісно
господарем краю
був воїн-козак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327568
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Часть 1.
Он погладил по еще сырой стене рукой так, как гладят по спине женщину, которую хотят. Это движение привлекло проходящих мимо девушек и они невольно рассматривали смуглого коренастого мужчину не понимая почему не могут оторвать взгляд от его полуголого, обожженного солнцем тела. Он заметил это краем глаза и довольно ухмыльнулся. Знал эти взгляды и о мыслях догадывался. Задирающийся вихор на его макушке будто кричал всему миру: "Да пошел ты!.." И никто не знал , что совсем недавно этот бросающий вызов всем парень стоял на коленях под ливнем в ручье, несущем по склону грязь и гравий и кричал :"Господи! Только сына мне оставь!" И слёзы смешивались с дождём...
Я знала его почти четыре года. Каждый раз, встречаясь со мной глазами, Он улыбался с дерзким вызовом, а моё сердце начинало замирать и ныть. На какое-то время меня хватило, чтобы проходить и делать вид, что совсем не замечаю такого откровенного заигрывания. Но не улыбнуться в ответ было невозможно. И вот я смотрела на него и улыбалась. Лицо у него было открытое и теперь уже не казалось мне наглым, как в первую встречу. И я понимала что устоять я смогу, но забыть - никогда.
После того, как мой муж сбежал , первой мыслью было найти этого парня, бросится к нему и прижаться всем телом, чтобы заглушить боль и сойти с ума в бешеном, диком танце тел. Но он исчез. Мои попытки разыскать его были напрасными. Никто не помнил ни его имени, ни его самого. И я решила ждать, что возможно когда-то случайно встречу его.
Прошло полтора года. Я спешила на работу. Проходя перекрёсток и стараясь не наступить в раскисшую осеннюю грязь, раскатанную машинами, натолкнулась на него. Он все так же улыбался, увидев меня, а я так растерялась, что прошла мимо на негнущихся ногах, не успев отреагировать на улыбку. Я тогда была не одна, а тот, оставшийся дома мужчина , вдруг стал таким неуместным и нелепым, забравшим у меня возможность сделать шаг навстречу тому, другому, что так притягивал меня.
Через пару дней третий лишний тихо ушел, не оставив записки, собрав все свои пожитки пока я не вижу его жалкого бегства. И я была рада его уходу, хотя ни разу ни слова ему не сказала о том, что он мне совсем не нужен, что наша недолгая совместная жизнь была скучной и бесцветной , что его попытки устроить скандал или обидеть казались мне забавными и смешными настолько, что я совсем не могла обижаться, а только улыбалась и успокаивала его. В довершение всему добавились мои необъясненные слезы.
Через месяц , заметив в супермаркете своего такого желанного мужчину, я стояла на улице и придумывала как снова не потерять возможность видеться с ним и решила любыми путями выманить у него номер телефона. И у меня получилось это!
Несколько дней подряд совершенно случайно мы сталкивались с ним на том же месте, успели поговорить о том, что произошло с нами, о наших сбежавших супругах, об одиночестве и боли. Это были короткие встречи и короткие разговоры, но теперь мы знали друг о друге достаточно, чтобы быть понятыми. И говорили на понятном нам двоим языке.
Он уехал домой после вымотавшей его работы. Выглядел уставшим настолько, что уже не было сил ни на эмоции, ни на прощание. Короткая фраза : " Хочу побыть с сыном, очень нужен ему, матери некогда - там другая семья."
Я решила снова ждать. У меня была надежда.
..
Новый год был причиной послать поздравление и продолжить то, что никак у меня не получалось - привлечь к себе внимание. Я выжидала и рассчитывала время, чтобы не надоесть, не казаться навязчивой. Писала сообщения , адресованные подруге, а посылала ему. Вроде как ошиблась. Он отвечал, что "Это я,....! я не Люся!" А я хохотала и радовалась, что он вообще отвечает.
На день Святого Валентина он поздравил меня, написав "......Ты же любимая!" А я ответила : "Скажи кем, я побегу за ним на край света!"
А потом были звонки. Он попросил разрешения иногда звонить мне. Стала бы я запрещать! Угрызений совести не было - были дрожь и выскакивавшее сердце, слёзы и дикие танцы с обниманием детей, тисканьем и щипанием. Я совсем потеряла голову. Слова подруги :"Интригуй, если он того стоит!" крепко засели у меня в голове.
Были долгие разговоры о жизни, о боли, воспоминания о тех местах, где, как оказалось, мы были с ним почти в одно время, у нас оказалось много общих воспоминаний! Мы смеялись и радовались тому, что понимали друг друга, что нам было весело вдвоём. Нам нравилось одно и тоже!
А потом я не выдержала. Ревела в трубку и говорила, что все навалилось на меня, что я не знаю откуда это пришло и обещала, что обязательно справлюсь с этим. И он успокаивал, уговаривал... а потом заговорил об одиночестве. Спросил есть ли у меня друг, сказал, что нельзя себя не жалеть. Будто я сама не знала этого. Была нежность в его голосе, которая совершенно лишила меня возможности сопротивляться чувству и потеряв осторожность, я сказала, что искала его полтора года, а он ответил, что неизвестно кто кого искал.
Так начался телефонный роман. А вчера он сказал :"Все деньги выговорил. Ненавижу, когда отвечают, что у вас недостаточно средств! Иди спать. Люблю тебя."
. . .
Долгие разговоры не утомляли нас. 100 бесплатных минут оператора плюс все, что было на счету. Смех, смех... Мой - тихий , его низкий, хрипловатый, "мужицкий", как он говорил. Ему нравился мой голос и смех, мне - его. Говорили перебивая друг друга, и длинными монологами, когда кто-то из нас пытался объяснить что-либо, требующее сосредоточения, а второй почти не дышал. Он рассказывал о себе, мужчине, и то, что ему нравится, что он хотел бы видеть во мне, а я старалась понять , чтобы нравиться дапьше. Молодой , азартный, он поражал меня своей увлеченностью жизнью, жаждой жизни! Хотя я всегда была такая же. Я чувствовала себя его ровесницей , девочкой.
Мы оба любили лес и реку. Одинаково трепетно относились к оружию( кто бы подумал, что я могу взять в руки ружье и воспользоваться им правильно?) - мой отец и дед были заядлыми охотниками, "но стрелять в утку, кабана или зайца - одно, а в косулю или лося - другое". И это мы понимали одинаково.
В общем тем было много, воспоминаний тоже. Рыбалка - отдельная тема. Сначала я не хотела мешать ему на реке : лед был уже хрупким, а он взял с собой сына и нужно было быть очень осторожным, чтобы не провалиться , не быть унесенным быстрой рекой - из воды выбраться было бы невозможно. Но он сам звонил и просит меня "подогнать" карасиков, а плотва ему надоедала, смеялся и ругал меня за "не ту" рыбешку. Пашка стал ревновать отца и злиться, а он смеялся и говорил ему : "Павлик, женщина - это женщина! Вот вырастешь, я буду ревновать!" Друзья спрашивали : с кем это ты все время болтаешь, он кричал им :" Мужики, это моя девушка! Не лезть!" Мне было приятно слышать как он называл меня девушкой, мой возраст далеко перевалил за эту образную отметку, хотя выглядела я очень молодо,может немного старше его и ему это нравилось. "Моя девушка должна носить корону. И не дай Бог, она (корона то бишь) подвинется хоть на миллиметр!..Ох и всыплю! Чтоб на месте была."
Его брутальность не раздражала меня, сочетание уважения и прямоты уравновешивало эти качества до вполне гармоничного образа сильного мужчины. А разговоры о чувствах, которые мы испытывали друг к другу, будили фантазии и щекотали нервы. Бедное мое сердце!
"Ну о чем мы говорим? - хохотал он в трубку, - ну ерунда же, тебе я не надоел? Ты мне тоже! Это ж надо, какие мы похожие. Я думал, что никогда не встречу такую женщину..."
Тему "бывших" мы задевали редко, я начинала объяснять, что имела в виду не то, а он просто смеялся и говорил, что никуда не денешься от того, что было, но лучше не надо.
"Ты́ видела, что я подслушал ваш с сыном разговор? А я слушал - у вас тихо. Не ругаетесь. Это хорошо. Не люблю когда на детей кричат. Пусть ребенок делает что хочет! "
И все-таки часто доводил мня почти до отчаяния вопросом :"Ну зачем тебе я? Я мужлан! Я ругаюсь матом, у мня волосы в носу растут, да мало ли где они растут у мужика? А ты женщина, нежная, разве тебе это нужно слушать?" А потом говорил , что любит меня, что ему хорошо вот так говорить со мной. Я же понимала, что он просто боится разочароваться. Три года одиночества и прошлая боль отдалила его от женщин, но не сделала бесчувственным и грубым. Но от нежности в голосе я начинала плакать и пыталась скрыть это, но он всё чувствовал, даже еле заметные перемены моего настроения. Расстраивался, уговаривал, грозился "всыпать"... Мне становилось так хорошо, что я успокаивалась и начинала смеяться снова. И говорить как я его жду.
Вот и сейчас - пишу, жду когда скажет : еду! И буду ждать столько, сколько потребуется.
. . . .
"Знаешь, у меня ощущение, что я уехал в командировку и скоро вернусь домой. Так привычно, что тебя ждут. Только у нас с тобой все задом наперед - командировка, возвращение и конфетно-букетный период..."
И я знала, что он прав. Как будто мы прожили долгую жизнь вместе и знаем друг друга очень давно, и чувствуем то же в одно время. Страх - был, но я брала себя в руки и не давала этому грызть себя. В любом случае мне досталось очень много эмоций, радости, счастья. Того, чего у меня не было очень давно. Ревности и сомнения не было, тоску глушила в зародыше не давая заполонить меня и испортить лучшее, что подарила мне судьба. Здорово чувствовать себя счастливой.
Конечно же мы иногда ссорились. Но ссоры были незлые, будто шуточные. Я бросала трубку, а он опять звонил, смеялся и спрашивал - не обиделась ли я. Я тоже смеялась и грозилась не отвечать на звонки. И отвечала.
Он все время говорил "привет!" и в конце - "люблю тебя"... Я сошла с ума.
С Мишкой он говорил долго, что-то объяснял ему, а тот кивал головой, отворачивал от меня лицо - не видеть как я тянула руку, чтобы он дал и мне поговорить. Я почти ревновала его к сыну! "Дай с ребенком поговорить! Нравится мне он! Растягивает слова как и я. Такой молодчага."
. . . . .
А сегодня он приехал. Вошел во двор совершенно спокойно. Собаки, бросившиеся к нему с лаем, неожиданно успокоились, будто признав в нем своего хозяина. Его странная власть над животными завораживала. "Я их в нос лизнул."
В доме поселилось счастье. Сыновья улыбались, глядя на нас. Младший немедленно предъявил на него свои неоспоримые права, прогнав меня из кухни. "Это мужская территория пока, иди милая отдохни..."
Я слушала их споры и хохот из спальни и понимала, что пришел он надолго, даже если это - приезд на пару дней в мою семью, чтобы просто познакомиться. Старшие тактично улыбались и старались не слишком часто ходить на кухню и вообще почти не выходили из своих комнат, предоставив весь дом нам. Он прислушивался как они что-то громко обсуждали и хохотали, стараясь понять как ребята общаются между собой, не ссорятся ли. Он вообще не любил ссор и шума. И еще он немного смущался : "Приехал к вам чужой мужик, не хочу мешать..." И глаза его становились по-детски теплые и беззащитные. Мне было совершенно непонятно как это могло в нем так сочетаться - внутренняя сила, жесткий характер и необыкновенная детская мягкость.
Работу я прогуляла. Смеясь объяснила Алексею, что "у меня тут личная жизнь", тот засмеялся и разрешил - "гуляй!" Дома никого не было - все ушли на работу и в школу. Мы ходили по кухне, старясь не касаться друг друга - каждое прикосновение вызывало шквал чувств. А нам просто хотелось наконец поесть чего-нибудь!
И еще мы никак не могли наговориться. Вспоминали нашу первую встречу, смеялись над собой - глупцы какие, столько лет потеряли! А потом просто долго молча смотрели друг другу в глаза. Сердце наполнялось теплом и покоем.
"А я вредный, у меня свои требования к женщине..." - меня не пугали такие заявления, я вполне им соответствовала, он будто таким образом говорил о том, что ему во мне нравилось. Но я поддерживала его игру и обещала, что обязательно буду стремиться к идеалу, а потом мы смеялись, он сгребал меня в охапку и глаза его становились грустные и начинали блестеть. "Люблю тебя..."
Пашка страшно сердился, что отец выключил телефон и выговаривал ему с обидой :"Ты обещал вечером вернуться. Дед сказал купить крючки и нитки для сетей..." Он улыбался мне и показывал пальцем в трубку, мол парень соскучился. А лицо - счастливое-счастливое...
. . . . . .
"Не провожай меня. Сам выйду." Это было трудно - вот так просто отпустить его. Старалась не смотреть как он одевается - боялась расплакаться. Но еще не совсем поняла, что он уезжает. Это и хорошо, не нужно раньше времени болеть сердцу, еще успеет...
Нужно было идти на работу, а там думать будет некогда - нужно наверстывать за три дня, которые пропустила. К вечеру устала, прошагав километры на каблуках. Девченки смеялись : "Ноги сломаешь по частному сектору!" А я не могла себя представить в стоптанных сапогах, как Нина Васильевна. Даже по такому бездорожью.
Вечером он кричал в трубку, что хочет обратно и смеялся, слушая как я рассказывала о том, что чуть не плюхнулась в глубокую лужу, переходя по досточке. Обычные разговоры, обыденные темы... Ощущение романтичности слегка потухло, появилось другое - привычность. Меня и пугало это и в то же время нельзя было жить на таком сумасшедшем накале чувств.
"Пашка заболел. Не мог звонить - телефон забыл дома. И мама тоже заболела. Что ты паникуешь, все нормально. Я соскучился... И перестань волноваться - я только твой."
Целый день ждала звонка, а он позвонил только после трех часов, сердитый и расстроенный. Мои советы стали его раздражать ("я сам знаю как лечить сына..."), я настаивала... Потом сказал, что пришлось вызвать скорую, температура 40,2... Я не сдержалась, он рассердился и мы поссорились.
Я сидела у дочери и ревела. Телефон звонил уже минут пятнадцать, а я запретила брать его в руки - пусть звонит, я не отвечу! Подумаешь, ну послала ему СМС, чего так реагировать на обычное беспокойство... Я не понимала свою неправоту, он не понимал мою настойчивость. Кто был из нас прав - поймем позже. И все-таки не выдержала, когда Люся схватила его, чтобы выключить - отняла и ответила. "Милая, да что ж ты так реагируешь... Я не хотел тебя обидеть! Понял отчего ты паниковала, когда у Лешки была высокая температура. Сами испугались! " - уговаривал, просил прощения, смеялся над моими слезами.
Дочь принесла чашку с чаем и ткнула в руку :"Пей, мать! Это тебя успокоит. Забей, они все уроды!" Он засмеялся - "Молодец, правильно говорит! Ну мы же левополушарные!"
Я сидела на крышке унитаза и всхлипывала, а он говорил о том, что не подумал о том, что я ранимая, ну наговорил глупостей... Мне становилось все легче, сердце стало теплеть, я - улыбаться... Вот так сидела в ванной и тихо говорила с ним о всякой ерунде , о которой обычно говорят глупые влюбленные.
. . . . . . .
Вчера он забыл телефон дома. Я ждала его вечернего звонка. а позвонил Пашка и сказал, что "папа передал - позвонит позже". Я не знала как реагировать на это. Не знала ничего. Но все-таки предупредил, значит не хочет обидеть. Или пока не хочет говорить. Скучала по нему. Очень. Как он там, в своем лесу?
. . . . . . . .
Собралась и поехала к нему. Он ждал. Без конца звонил и спрашивал где я, что вижу из окна, какие станции проехала...
Может это было и правильно то, что я вот так сорвалась, а может и нет... Но я никого никогда не слушала - все делала по-своему. И осуждения не боялась .
"Ты такси самое лучшее выбрала?" - смеялся в трубку. Я не вынимала из ушей наушники плеера, никого не хотелось слышать кроме него и музыки.
102-й дом, улица Ленина. Он стоял на крыльце и улыбался растерянно. Отпустил машину и со смехом тащил меня за руку в квартиру. Вместо того, чтобы помогать раздеться ,смотрел счастливыми глазами на то, что я делаю. Мне стало смешно и я протянула свою куртку - "будешь и дальше смотреть?" "Буду! Какая ты красивая..."
. . . . . . . . .
5.10 утра. Я в электричке. Еду домой и ругаю на чем свет стоит своих начальников, выдернувших меня в пятницу с ""больничного".
"После всего, что было, ты просто обязана выйти за меня замуж!.." Я смеялась, а он кричал в трубку, что уже подходит к маршрутке с Пашкой.
Они уехали в лес , я - домой. Хоть собиралась остаться на три дня. Если бы он заставил меня остаться - осталась бы! Но не заставил. Отпустил. А потом говорил в трубку :"Мне тебя не хватает..."
...Звонок в 11 вечера был совсем некстати - какие-то собрания, какие-то документы... "Да гори они..." Конечно же я расстроилась. "Пошли погуляем?" Он водил меня под дождем , показывал в светящиеся окна и рассказывал о людях, которые там живут, смешные истории о них. "А там моя мама с папой"... Я шла под зонтом, а он размахивал руками и говорил, говорил. Нам было весело.
"Ты сумасшедшая, совсем не боишься!" Я шла по бордюру на высоких каблуках, а с двух сторон были глубоченные лужи, балансировала и притворялась, что сейчас оступлюсь, а он смеялся. Мне нравился его искренний смех - так смеются только дети.
"Хочешь фруктов?.. пошли!" - не дождался ответа и потащил меня в подвальчик, в котором оказался маленький магазинчик. Я пыталась сложить зонт, но он цеплялся за что-то и не хотел закрываться. Когда я вошла, он уже держал пакет в руках и весело разговаривал с продавщицей, втянул меня в разговор фразой "А у Лёшки уже каникулы, а наши только со следующей недели пойдут..." Мы перебросились с женщиной двумя десятками фраз, попрощались и выбежали под дождь.
С ним было весело, он умел найти слова, которые смешили меня или заставляли улыбаться, гладя ему в глаза. У него были очень красивые глаза. а я раньше этого не замечала. Светло-карие, широко открытые - смотрели на меня лукаво, а мне хотелось их целовать...
...Многие в электричке либо дремали, либо спали, откинувшись на спинки сидений. а я не могла даже глаз закрыть - хотелось вернуться!
Собрание оказалось самым рутинным - ничего нового не сказано, а была в бешенстве. Два выходных испорчены. Пришла к дочери уставшая после того, как расписала маршруты агентам и развела по участкам, расстроенная тем, что занимаюсь какой-то ерундой, вместо того, чтобы быть с ним в лесу, познакомиться с Пашкой... И на лебедей хотела посмотреть - они как раз прилетели!.. Меня будто обокрали.
. . . . . . . . .
"Бери Лёху и приезжай, мы ждем вас..." Лешка кричал "Ура" в трубку. "Я с тобой поеду к нему? Мамочка, я тебя люблю!"
Школу прогуляем, подумаешь, неделя! Зато познакомим сыновей.
Он без конца звонил и требовал , чтобы я "немедленно приезжала!" Я смеялась и отвечала, что побегу быстрее электрички. Задержалась дома - страшно болела голова. А он почувствовал это и звонил, будто стонал :"Ну когда же ты приедешь?.." Я смеялась на каждый его звонок, просила потерпеть, а он звонил снова и снова.
На перроне я упала ... "Мама, посмотри какая луна, ну посмотри, ты должна это видеть!" В одной руке у меня была сумка с одеждой, в другую вцепился Лёша и дергал меня, чтобы я оглянулась. Я оглянулась. Как я не снесла себе пол-лица?! Люди смотрели на меня из окон электрички с испугом и сочувствием. Одна рука была исцарапана и с неё стекала кровь, другую я очень больно ушибла и кажется в кисти была как минимум трещина. Домой ехать? Ну уж нет!
Таксист подвез нас к аптеке, я накупила пластырей и смеясь рассказывала, что насмешила половину вокзала. Ромка ругался требовал, чтобы я побыстрее ехала, не понимая почему я задерживаюсь, а я просто не хотела ничего рассказывать, чтобы не расстраивать его.
Он стоял на дороге за мостом и ждал когда мы подъедем. Я вышла из машины и он увидел облепленную пластырями руку. "Потерпевшую любить будешь?" - смеялась, выходя из машины. "Милая, что случилось? Чего вы так долго?" Он нервничал, ругал меня за невнимательность. Смотрела на него и сердце моё горело, будто солнышко, в груди.
Дом казался маленьким, но внутри было просторно. "Пошли с Петровичем поздороваешься." В просторной комнате на диване сидел дед и смотрел телевизор. Встал, сделал навстречу несколько шагов. "Это со мной Вы разговаривали по телефону. Я ... . Так много слышала о Вас от Романа!" - и поцеловала его в щеку. Он заулыбался , а Ромка смеялся, что последний раз его целовала только жена. Но было видно, что старику это понравилось
..."Петрович категорически против, чтобы в этом доме появлялись бабы. Он будет ругаться и даже здороваться не выйдет! Поэтому мы не будем ему мешать, хорошо, милая?.." "Посмотрим..." - мне не было страшно знакомиться с его дядей, в конце концов он всего лишь старик, переживший свою жену и страдающий до сих пор от того, что остался один, без своей любимой женщины. Вот и ушел в лес, чтобы спрятаться от людей и переживать свою боль в одиночестве...
Они с Ромкой были очень похожи и ростом, и манерой поведения, и внешне. "Он еще хоть куда, только характер у него ужасный. Даже я его боюсь!" Дед показал кулак Ромке с Павликом и ткнул пальцем в сторону их спальни, а на меня посмотрел виновато. Да уж... там был бардак. В пакетах лежали сети, сапоги под кроватями, какие-то мешки...Было понятно, что женских рук этот дом не знал.
Нас кормили жаренной рыбой. Я давно не ела эту настоящую речную рыбу с огромным количеством костей - лещ он и есть лещ! "Не спешите, аккуратно. Кости острые. Не дай Бог, подавитесь". Я выбирала Лёше окуней, они были вкуснее и не такие костлявые, кормила маленькими кусочками. Павлик смотрел на меня украдкой, а отец увидел и спросил :"Красивая?" "Да, красивая" - выдохнул тот. Я посмотрела Павлику прямо в глаза, он некоторое время продолжал смотреть мне в лицо, а потом смутился и встал из-за стола. Ромка захохотал.
Парень был довольно высокий для своего возраста и выглядел шестнадцатилетним. Кто бы сказал,что ему только исполнилось тринадцать...
Ромка гордился сыном. "Мы в лодке - спина к спине, он упадет в воду - я прыгну следом. Гуся подстрелили на льду, как он там оказался так рано?..- веревкой его обвязал, чтобы не утонул, а он по тонкому льду полз к полынье и не оглядывался. Здесь , в лесу всё на доверии. Предать нельзя, кто-то погибнет." А у меня от этих слов - горечь и слёзы наворачивались.
После ужина мы играли в карты в дурака - я с дедом, Роман с Павликом. Лешка тоже хотел играть и мы по очереди уступали ему место, иначе он начинал либо скулить, либо подглядывать в карты и сдавать кого-либо из нас. Дед всех обыгрывал, Ромка дурил и бил не теми картами, прятал их в рукав!
Было так весело, что мы даже не заметили когда наступила глубокая ночь. Лёша угомонился, уснув на кровати. Павлик зевал и щурился.
"Пришло твоё время, милая..." - он смотрел мне в глаза , а я не могла пошевелиться. Ноги были ватные, руки не слушались. Так и стояли в коридоре, прижавшись лбами и будто облокотившись друг на друга, чтобы не рухнуть...
Я люблю рано вставать, вот и поднялась в пять утра. Пошла на реку. Она не была широкой. Но Ромка говорил, что есть еще одно русло. Вода стремительно неслась, закручиваясь на самых глубоких местах в водовороты.
Бобры перегородили реку в двух местах. Ромка ругал их - превращают всё в болото. Темная голова зверя высунулась их воды и замерла. Зверь слушал. Потом тихо опустился в воду и за ним потянулся еле заметный след - он плыл неглубоко под водой. На много километров в две стороны тянулись плавни. Представляю, что здесь за красотища летом.
Небо было тяжелое, собирался дождь. Такой тишины я давно не слышала. Даже река не шумела, а текла ровно, только видно было быстрое течение.
Я тихо вошла в дом. Дед разжигал печку. "Рано встаёшь." - тихо проговорил и замолчал, взяв совок, чтобы чистить поддувало.
Осторожно легла, чтобы не разбудить сопящего Ромку. А он сразу схватил меня, подсунул свою руку мне под голову и, крепко обняв, снова уснул.
Проснулись поздно. Я согрелась после утренней прогулки и проспала почти до десяти часов. Меня не будили - собирали снасти для рыбалки. Павлик приготовил завтрак. Было немного неловко, но все улыбались. Здесь так хорошо спалось!
После завтрака собирали нас с Лёшкой, как на мороз. Натянули все тёплые вещи, мне выдали бурки - в лодке холодно, взяли накидки от дождя. Собирались проверить гнездовья лебедей и уток. "Вчера норку увидели, нужно посмотреть что там у нее в дупле!"
Ромка взвалил на себя резиновую лодку, Павлик нёс мешки и рыбацкие снасти. Чтобы не плыть по реке против течения шли метров триста к мосту, там спустили лодку, уселись и плыли. Я выросла на этой реке, она была мне настолько родной и понятной, что не хотелось говорить, только смотреть в воду, на мальчишек, на Романа... Лёша ёрзал, вертя головой во все стороны, с восхищением показывал на птиц, а Ромка рассказывал о них, о рыбе : кто когда прилетает, как рыба мечет икру, о брачных нарядах леща, о щуках, а мы слушали. "Я учился на рыбовода, мне каждая рыбка, как книжка. Если что-то нравится - от этого нельзя убежать никуда, всё равно тянет назад..."
Пошел дождь тихий, даже не шумел по воде. Ромка грёб против течения, лодка была лёгкая, людей много и ему было тяжело. "Самое быстрое место на реке.Здесь русла не было. Когда газопровод тянули, работал земснаряд. Глубина сумасщедшая. Сто метров этих, а пока проплывёшь - сто потов сойдёт" - лодку всё время слегка поворачивала река, течение было неровное
и мы все замерли, чтобы не мешать ему. Да и в лодке было тесновато.
В заводи стояли сети. Ромка чертыхнулся и сказал Пашке : "Давай. сынок, отвязывай. Будем вынимать. Рыба на нерест идёт. Сколько ж она стоит?" Я помогала складывать сеть в мешок, рыба трепыхалась, Лёшка хотел вытащить, просил остановиться. но течение сносило лодку и останавливаться было нельзя. "Вот вам и уха, и тараня. Ух, какие лещи попались! Щуки, жаль, нет..."
Домой плыли по течению. Еле проплыли мимо затора из деревьев, которые навалили бобры. Лодка садилась на брёвна, мы опасались за её дно - не порвать бы. Кое-как перевалили.Он ругал меня зато, что не захотела вылазить и лодка оказалась перегруженной. Но всё обошлось. Вытащили её на берег И Ромка взвалил её на себя, понес к гаражу. Дети несли мешки и снасти - мы не ловили рыбу , наткнулись на браконьерские сети. Их нужно было все равно снимать - нерест, рыба должна была плыть несколько суток, чтобы отметать икру и сколько б её погибло в сетях!
Вечером стали собираться в городок. Завтра домой. Очень потеплело, а у нас не было легкой одежды и возвращаться в город по жаре в зимних сапогах не хотелось. И у меня страшно болела рука. Нужно было делать рентген.
Такси приехало нескоро, мы успели и собраться и походить по двору, смотрели на сад - стволы и ветки деревьев зеленели от лишайника и от этого сад выглядел стариком, как Петрович, как овчарка - седой, облезший пёс, который волочил полусогнутые лапы по двору и смотрел в лицо, будто мог что-то увидеть мутными от катаракты глазами. Было грустно. Но хотелось в ванну, к цивилизации. И когда приехала машина мы весело набились в неё.
Приехали в городок, Ромка ушел в магазин - нужно было купить продукты. Я мыла Лёшку, он измазанный и довольный плескался в ванне и вспоминал как плавали по реке, как он лез в дупло к норке, там её конечно же не увидели, но ребенок был рад тому, что вырвался на свободу из города , эмоции бурлили от новых впечатлений.
Ввалившись в дом, Ромка сказал, что к нему скоро придёт друг, нужно побыстрее вымыться. А потом я сидела на краю ванны, а он рассказывал, что ребенок не может угомониться от того, что ему очень непривычно то, что он видел, вот и носится по квартире сломя голову, не может успокоиться. Смеялся и грозился меня затащить к себе в воду.
В дверь постучали. Я впустила высокого улыбающегося мужчину с огромными глазами, он протянул мне букет подснежников. Я пригласила его в комнату, но он прошел в кухню, ждал, когда Роман выйдет из ванной и переговаривался с ним из кухни.
"Ставь чайник, милая, будем чай пить!" - улыбался довольно.
Друг был недолго. Я сидела с ними, но не участвовала в разговоре, просто слушала и улыбалась. А они пили чай стоя, оба не хотели садится, будто подталкивали друг друга к расставанию.
"Ну вот, все порешали. Теперь нужно Лёшу покормить и спать укладывать, а то он совсем ошалел." Ромка долго играл с ребенком, успокаивал его, а я не мешала. Бывший муж никогда не уделял столько времени сыну и я радовалась, что тому сейчас хорошо. После ужина поиграли в шахматы и стелили постель ребенку. Он не хотел ложиться, просился к нам спать, а Ромка объяснял ему, что мы хотим побыть только вдвоем, что он всё поймёт, когда вырастет, что-то шептал ему, а сын смеялся и хитро смотрел на меня.
"Ну вот, пришло твоё время, милая... Дай я посмотрю на тебя."
Мне никогда не делали массаж в ванне. Это оказалось необыкновенно приятно, когда тебе разминают палец за пальцем ноги. Усталость уходила, мышцы расслаблялись. Хотелось спать. "Не спи, самое интересное только начинается..."
Мы собирались ехать рано утром, но встали, побродили по квартире и передумали. Не хотелось расставаться. Даже успели немного поспорить и почти поссориться. Я смотрела на него и из глаз текли слёзы. А он метался и говорил, что страшно злится, что я дурочка, приснилось что-то, несу бред. А сам выглядел расстроенным, обнимал меня и сердце моё горело. "Влезла в мою жизнь, всё перевернула! Напридумала себе чего-то... Молчи лучше, ничего не говори. Люблю тебя..."
Уезжать не хотелось, но я понимала, что нужно. Садилась в такси, а он смотрел из окна на нас и улыбался, а глаза грустные...
. . . . . .
"Я скучаю без тебя. Ты приедешь или я?"
"Не могу больше прогуливать, меня с работы погонят. Давай ко мне!"
Он не любил признаний в любви. "Это не любовь, это шалэнэ кохання. Не нужно путать любовь со страстью..."
Прошлое жило в нас. Оно всё еще причиняло боль. Слишком мало времени прошло, чтобы говорить о чувствах. Несколько месяцев не могут просто так перечеркнуть десятки лет прошлой жизни с другими любимыми. Я не перечила. Его страх был сильнее моего. Понимала это и не настаивала, не спорила. Его предавали больше.
Поздняя весна не оставляла времени на раскачку. Работы было много, город нужно было убирать и мне приходилось бегать по участкам допоздна. Приходила усталая настолько, что тряслись ноги. Но один только звонок зажигал сердце и сил прибавлялось. Засыпала, чувствуя его плечо, просыпалась так же. Чувство не угасало, оно горело ровно и постоянно без Него и превращалось в невыносимый факел, когда мы были вместе. Проезжая мимо Шебелинки я смотрела на сгорающий газ и улыбалась - такой огонь горел во и мне. Иногда он превращался в боль, но это была боль разлуки, которая скоро закончится. Поэтому нужно было просто занять себя чем-то, чтобы отвлечься, вот я и бежала на работу сломя голову, гоняла безостановочно. Только бы выдержать и не плакать.
. . . . . . . . . .
Как нестерпимо бывает одиночество. Будто пустота заполнила тебя, а точнее высосала из тебя всю энергию и ты не можешь надышаться, нет сил сопротивляться малейшему давлению...
Из наших пяти месяцев в памяти был каждый день и порой казалось, что я помню их поминутно.
Говорят, что все раны когда-то затягиваются. Может и так. Вот когда затянется, тогда я и передохну. А пока боль держала меня за горло цепко, то придавливая, то немного отпуская. Лена все время мне повторяла - ты только дыши, дыши... А я не могла сделать вдох. Сердце начинало бить с такой силой, что хотелось схватить его рукой, чтобы удержать и оно бы не выскочило через сдавленное горло. И спать, спать, спать... Проспать бы все это время и проснуться, когда боль пройдет.
Татьяна, Ромкина мать, позвонила рано утром. "Приезжай... только не говори, что ты не можешь. Я ничего не могу сделать. Только ты теперь..." А что могла я? Заполнить собой пустоту после потери сына?
Для начала нужно было достучаться до него. Или хотя бы застать трезвым.
Полтора месяца... А длятся, будто вечность. Словно время специально тянется, чтобы твоя боль длилась все дольше и дольше! И силы иссякают. Мне снился сон, что я иду и набираю воду из крана, начинаю пить, а жажда не проходит, я не чувствую воды во рту. Пустота оставила только жажду...
- Зачем приехала...- голос почти потерял интонации.- Я просил тебя меня не трогать. Оставь все как есть. Не нравиться - проваливай!
Меня это не обижало. Я должна была просто быть терпеливой и не сорваться.
...Сорок шесть дней назад мы сидели за поминальным столом и Ромка смотрел в пустоту. Потом налил мне большую стопку водки и сказал - "Пей!" Я испугалась и этого взгляда, и того как было сказано - пей! - хлестко, будто с наслаждением. "Пей, сказал!" Все повернулись на его голос. Татьяна с опухшим, заплаканным лицом страдальчески глянула на Романа и сказала ему обессилено:
- Не нужно... и ее не мучай. Ты не один с горем. Никто не виноват.
- Я! Я виноват! Все виноваты! Нужно было... не знаю что нужно было! Но нужно было что-то сделать! И ты, мама, виновата. И я виноват. И она тоже. Пашка один остался. Поэтому виноваты все!
Вышел, хлопнув дверь, все вздрогнули. Конечно же никто не виноват в том, что пчелы будто взбесились и набросились на мальчишку, искусав его до такой степени, что лицо стало неузнаваемым. И откуда прилетел этот дикий рой никто не знал. Сосед-пасечник после этого сбежал, зная Ромкин характер. У того были порывы пожечь ульи, но отец с дядькой оттащили. Только на пятнадцать минут парнишка отошел от деда, чтобы забрать забытые крючки...
Соседка юркнула мимо меня виновато. "Видно опять милицию вызывали." Во всех цветочных горшках были окурки. Даже когда собрала их все, в комнате оставался неприятный запах. Пришлось освободить на балконе место, чтобы вынести туда стол и заставить этими злосчастными горшками с увядающими растениями. "Может сразу на помойку?"
- Пойдем, могилу проведаем, - мне нужно было вытащить его из дома под любым предлогом.
- Никуда не пойду. И хватит мелькать. Пусть все так и будет.
Он не поднимал на меня глаза. Озлобленным взглядом уперся в стену и было видно, что он еле сдерживается, чтобы не вышвырнуть меня из квартиры.
- Не трогай меня. Беги отсюда. Я один буду. Уеду. Только б от вас всех подальше. Забудь всё и беги, а то... Не могу видеть... не могу! Уходи! Иди отсюда! Что смотришь?! Не нужна ты мне больше! Пошла!..
Он размахивал руками у меня перед лицом. А я не смотрела ему в глаза, как не смотрят волку, чтобы он не принял взгляд за вызов. Замахнулся, но остановил руку у лица, не смог ударить.
- Ну когда же ты уйдёшь...- прохрипел и вышел на балкон.
Осень была теплая. В ноябре ни одного дождика. Беда одна не ходит. Заболел сын, потом заболела я. Терапевт покачала головой и назначила антибиотики. А через неделю положили в больницу. Пришли проведать подружки, но мне никак не удавалось сосредоточиться на разговоре и они ушли, обиделись. У меня просто не было сил бороться с болезнью. Всё, что приходилось делать, делалось автоматически, без эмоций, мысли текли вяло. Иногда казалось, что я не живу, а просто хожу, ем и разговариваю во сне. Не было ни эмоций, ни сил эти эмоции проявлять хотя бы внешне. На меня и смотрели как на слегка тронувшуюся. Наверное так это и выглядело.
- Посмотрите на эти картинки. Что вы видите? - психиатр внимательно смотрела на меня. - Стрессы были? Вам нужно серьезно лечиться. Вы понимаете, что в психиатрическое отделение можно войти, а вот какая выйдете... Соберитесь. Дети есть?.. вот, сын. Маленький еще. Его вырастить нужно. Для этого нужны силы и здоровье. Вот вам назначение и мой вам совет: возьмите себя в руки. Оставьте все ненужное там, где-то, и уходите не оглядываясь. Все у вас впереди.
Часть 2.
"Свободу попугаям!" Нужно искать новую работу. Устала, надоело, опостылело. Вечные выволочки, совещания с угрозами и показательные премирования лиц, приближенных к ... Уволили, а точнее сократили моих подчиненных. Я уволилась сама. Облегчение. Но и беспокойство : кому я нужна в моем возрасте? Молодым работы нет, каждый держится за свое рабочее место намертво. Неделю лежала и смотрела в потолок. Новый год начался здорово. Ни работы, ни покоя. Только сын вечерами прижмется, обнимемся и сидим так часами, он что-то свое говорит, я слушаю. Нужно помочь ему с уроками вообще - больше времени уделить ребенку. Мы вдвоем, значит не одиноки. Все, что было в моей жизни , уже случилось и ничего с этим не сделаешь. Это прошлое, за которым дверь закрыта. Новое немного пугает, но надежда, как поплавок, постоянно тянет всплыть, вздохнуть и заорать "Я живая!!! Я хочу жить!!!"
Главное - настроение. Ни по какому поводу не расстраиваться. Счета, счета... С какого потолка они списывают эти цифры? Нет, с какого неба на них упало это озарение? И какую нужно иметь зарплату, чтобы всё это оплачивать?..
Дала объявление "Ищу работу домработницы". Неделю молчания пережила. Ни одного звонка. "Нужна посудомойка" - классический вариант! По безнадеге и это сойдет. Как банально...
Первый рабочий день в качестве посудомойщицы закончился в два часа ночи. Шла по проспекту и ловила снежинки в ладони. Всегда любила гулять в снег и в дождь. И вспомнила Блока "Ночь, улица, фонарь..." Да, аптека здесь кстати! А там, подальше еще одна, и еще... Шесть аптек на одной улице. Мы все больны. Не могут умные, здоровые люди жить в этом бедламе. Нас всех нужно лечить.
Через два дня мне объявили, что я не подошла на "должность мойщицы посуды" и как стажера меня увольняют без оплаты труда. Гениально! Да пошли вы все!
Сижу и копаюсь на сайтах, ищу работу. Ни-че-го! Ну не моя это была работа! Я - и посудомойка! Нонсенс! Очень хорошо, что меня уволили. А то застряла бы в этом болоте. Ничего, выплыву как всегда...
В агентстве недвижимости в меня просто вцепились! Им ооочень нужны такие сотрудники. Правда зарплату нужно заработать и с трудоустройством - не к ним. Ладно, попробую.
- Знакомьтесь, Виктор Анатольевич, это Марина Геннадиевна, она вам подберет вариант, который Вас устроит.
Мужчина смотрел на меня и улыбался.
- Да, кстати, Виктор Анатольевич приехал из Испании. А Марина Геннадиевна учит испанский. У вас есть возможность найти общий язык, - начальник у меня просто провидец, знал бы он, что сейчас сказал!
Несколько дней мы ездили по адресам в поисках подходящей квартиры. Через неделю я праздновала - моя первая зарплата! Клиент остался доволен, я была рада - он мне помог с языком, все время объяснял тонкости, которые не описывались в учебниках. И вообще был очаровашкой! Пару раз угощал меня в кафе и немного ухаживал. После сделки пропал, хотя у меня был один пропущенный вызов с его номера. Но это было уже не важно.
Самолет взлетел. Я немного нервничала. Всё-таки это мой первый полет за границу. Меня ждал Египет! Сыновья подарили на день рождения путевку на курорт и я решила, что пора в конце концов подумать немного о себе и отдохнуть по-человечески. Подруга советовала спать, чтобы не было страшно, я умостилась поудобнее и проспала весь перелет.
Жарко. Не хотелось в бассейн, лучше в море! Оно такое голубое, не похожее на наше Черное. Трудно было определить глубину, совершенно прозрачная вода, кораллы, цветные рыбки... С ума сойти можно от этой красоты!
Ходила по арабскому базару и улыбалась, продавцы предлагали посмотреть товары, а я не могла определить, что же купить! Шум невероятный. Какой платок!
- Помочь выбрать? - я оглянулась и удивленно смотрела на мужчину, которому когда-то помогала купить квартиру. Забыла его имя! - Здравствуйте! Вы меня помните?
- О! Конечно! Здравствуйте! Простите, забыла...
- Виктор. Не ожидал встретить Вас здесь.
- Да вот так... случайно получилось... А Вы здесь?..
- Работаю, Марина. Я музыкант. Играю в Каирском оркестре. Хотите, я Вам помогу? Платок? - и заговорил по-арабски с продавцом.
Они так яростно спорили, что я стала волноваться. Но Виктор посматривал на меня с улыбкой и подмигивал заговорщически. Потом бросил деньги на столик и ждал, когда араб упакует покупку.
- Не волнуйтесь. Они восточные люди, если не торговаться, они не будут вас уважать. На самом деле это не стоит так дорого, но базар есть базар, - Виктор вручил мне мой платок и взял за руку. - Пойдемте отсюда. Я Вам покажу город.
Я не могла прийти себя. Заперлась в номере и рухнула на кровать. Впечатлений столько, что на год хватит!
Апрель... Еще очень холодно. Ждёшь тепла, ждёшь... Весна никак не согреет землю. В прошлом году в конце марта уже была жара. А в этом ... Что-то я совсем раскисла. Утром звонок : "Здравствуй, милая... Я приехал неделю назад, хочу тебя увидеть." "Нет, не нужно... Всё отболело... Рада, что ты успокоился. Но я́ не хочу ничего. У меня в душе всё будто выгорело. Не звони мне больше." "Буду, буду звонить... Я подожду... Ты одна?" "Ты всё знаешь, не притворяйся." "Я люблю тебя." "Мне это не нужно. Уже."
- Здравствуйте, Марина... Я... Извините, что пропал тогда, в Египте, но неожиданно пришлось уехать. Работа... Когда вернулся, Вас уже не было. Я прилетел вчера. Можно с Вами встретиться? Когда удобно? Я жду, очень жду...
Было немного неловко. Положила цветы на колени, но букет соскальзывал и пришлось придерживать его. Розы были кроваво-красные. Люди, проходившие по аллее, оглядывались на нас.
- Вы совсем замерзли. Мне очень хочется пригласить Вас в гости.
- Пригласите, - я улыбнулась. - Только ненадолго. Покажете как устроились. Я всё-таки ка-то причастна...
Он вкусно готовил.
- И сам люблю поесть и покормить приятно... Этот салат меня научили готовить болгары в Монтерее. Их много было в оркестре. Я до сих пор общаюсь с некоторыми.
- Вы так много ездили.
- Да, нужно было вот на это жильё заработать. У нас в стране не дождешься квартиру. И мир хотелось посмотреть. Ничего не держало здесь. Сначала с бывшей женой были, потом она уехала - устала. Вот теперь и я вернулся.
- Почему не остались?
- Здесь я дома. Где бы ни был, там всё чужое, жара, другие люди... Хотя здесь все очень изменилось. Всё-таки 19 лет... Пойдемте, я покажу фото?
Я сидела и с рассматривала снимки.
- Это в Мексике... а, это в Голландии... Хотите, сыграю?
- Да, очень...
Он достал скрипку из футляра и играл, глядя мне в глаза. Сердце подпрыгивало и сжималось. Слезы потекли ручьем! Я смотрела на него и плакала, а он продолжал играть...
- Вы когда будете свободны? Очень хочется по лесу погулять. Я давно не был в лесу. Пальмы да кактусы много лет... Настоящей зелени хочется! По траве походить, посмотреть как листья распускаются... Не можете... Жаль. Нет, одному не интересно. Попозже? Хорошо, я подожду...
- У меня перед окном вишня. Спелая!
- Пригласите меня на вишню... Я давно не ел вишни. Почти двадцать лет. Нет, на рынке - не то... с ветки! Да? Можно? Я приеду! У меня через три часа выступление, но я успею!
- Знаете, мне очень приятно... О, нет я уже наелся... кислые! И пальцы красные! - мы смеялись, а он смотрел мне в лицо и чего-то ждал. - Я приглашаю Вас к себе. А хотите, покатаемся на лодке? На набережной можно взять лодку! Не можете... Ну ладно... В следующий раз... Спасибо Вам...
- Здравствуй! Я собрался на речку поплавать, пойдем! Я встречу тебя на остановке автобуса, хорошо? Бери сына с собой. Дождя не будет! А вода теплая! Если есть удочка, бери, можно рыбу ловить. Нет... Ну ладно, я жду!
Лешка поднял грязь со дна и я сбежала из мутной воды. День был не жарким, но вода очень тёплая и не хотелось вылазить оттуда. Мы с сыном собирались на море. Но реку я любила больше. А еще я все больше привыкала к Виктору. Мне было приятно его внимание. Я не хотела ни к кому привыкать, боялась боли. Но он был тактичным и неназойливым, умел терпеливо ждать. Сорвался и побежал за водой в магазин, стоило только сказать, что забыли воду... У меня часто замирало сердце, если я видела, что это звонит он. Стала о нём думать. Вот так приручают диких животных. Наверное...
- Вот, не холодная, как ты просила. Лёшка, я мороженное купил, будешь? Тогда вылазь! А то маме всё скормлю. И тут еще пирожки...
- Мы же домой собирались!
- Успеете. И дома поедите. Туда ещё доехать надо. Ребенок голодный, в воде всё время есть хочется. Я в детстве выскакивал, быстро что-то перекусывал и опять в воду лез.
- Балуешь нас...
- Мне больше некого... Дети выросли, у них своя жизнь. Мне там места нет. А одиночество... Ладно, пошли купаться, а то сгоришь! - и потащил меня за собой.
- Тебя встретить? Я всё равно встречу. А почему ты будешь сама сумки тащить? Я зачем? Скажи точное время... Какая разница на чём я приеду, такси возьму! Да, отвезу вас домой, а хочешь, ко мне приезжайте. А утром поедешь на работу. Выспишься. Я собак накормил, малину собрал, даже варенье сварил. Лешу сам отвезу домой. У меня тихо. Я приготовлю что-нибудь... Хорошо, я буду встречать.
Мы сидели за столом полусонные, сытые. Очень хотелось спать. Виктор постелил нам в разных комнатах.
- А ты?
- Я всё равно уже не усну. Посижу в компьютере. Пообщаюсь по скайпу с другом, у них как раз ночь, концерт закончился. Он поздно ложится.
- Ладно, спокойной ночи...
- Угу...
Не спалось. Я слышала, что он тихо говорит на кухне с кем-то. Захотелось просто взять и поцеловать его. И лежать у него на плече. И никогда с ним не расставаться.
Это было неожиданно для меня самой - я позвала его. Слушала его приближающиеся шаги и сердце стало стучать всё резче, ноги стали холодные. Он вошёл, а я лежала и боялась поднять глаза от стыда.
- Что?.. что случилось...- посмотрел на меня, сел на край кровати и погладил по щеке. - Что ж ты мучаешь меня... Что ж так долго мучаешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328515
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Серце
калатало,
я третю годину біг
за твоєю тінню.
Тінь зростала,
Місяць падав за місто,
туди, звідки бігла твоя тінь.
І коли
я вже майже наздогнав її,
ти
торкнулась подихом моїх вуст.
Я прокинувся.
Твоє волосся
лоскотало мої вії.
Калатало
серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328528
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Читая по ладони будущее
я увидел огромную стрекозу,
сидящую на кресте.
Крест врастал в лето.
Лето простиралось так далеко,
что ладони было мало
и будущее стекало, и капало
на стрекозу,
сидящую на кресте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328034
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Буває безмежним бажання,
Бродити безслідно батистом
Безкрайності, блюзу благанням,
Безмір’ям барвінку барвистим.
Босоніж брести берегами,
Бентежити бязь-бадилинки.
Багаттям бузин, буркунами
Білітимуть барви-билинки.
Безладно блукатимуть бджоли,
Бездонністю буйних букетів.
Бадьорість безсонна, бузкова,
Багряний бордюр бересклетів.
Берізки бринітимуть біля
Безвітряних блисків-багрянців.
Бродити блаженним безвіллям,
Безпомічним будучи бранцем.
15-25.03.2011, Б.Ц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249585
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 05.04.2012
Акварельним абрисом айстри
Анархічний атол, ароматні.
Атмосфера, аури арфи
Активують акорди анданте:
Асонанс. Ареал аромату -
Акустичний ансамбль акурат.
Алегорій альянс, адресату
Абсолютний аврори агат.
Анемонів, адонісу акри…
А абстрактності архіпелаг.
Адресує абияк азартно;
Аплодує акторам. Аншлаг.
31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326809
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Георгій (Ґія) Русланович Ґонґадзе народився 21 травня 1969 року у Тбілісі — зник без вісти в Києві 16 вересня 2000 року — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами.
Засновник та перший головний редактор інтернет-газети «Українська правда».
Вбивство Ґонгадзе викликало широкий резонанс в Україні та за її межами, особливо після «касетного скандалу», та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України.
Пам"ятаймо!
КОЛИ У БЕЗСМЕРТЯ ДУША ВІДЛІТАЄ
В Таращанськім лісі заграви криваві.
Затихли, завмерли на вітах птахи.
Блукає узліссям чийсь дух невпізнаний,
в дерев, наче в свідків,читає думки.
Коли у безсмертя душа відлітає.
до входу в тунель оглянутись стає,
ще раз подивитись як серце вмирає,
уздріть на землі відзеркалля своє.
Без цього прощання у рай не пускають -
зімкнулись, як скелі, небесні стовпи,
а небо палає, а небо палає,
аби справедливість в цім світі знайти.
Той меседж останній і порух курсором,
погас і навіки завмер монітор.
Душа ще щось каже, та то було вчора..,
а нині вона вже немов прокурор.
Замовні оркестри, замовні молебні,
і сльози замовні на хитрих очах
засудить душа, звинуватить у смерті.
І свічі тремтять у замовних руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327826
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
23 вересня цього року виповнюється 140 років від дня народження великої оперної співачки Соломії Крушельницької. Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року у селі Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області, в сім'ї священика. Походить із шляхетного й старовинного українського роду.
Ще за життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання "Вагнерівська примадонна" ХХ століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом "Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй". Успіхи С.Крушельницької на оперних сценах світу був успіхом і визнанням української музики й мистецтва.
МАДАМ БАТТЕРФЛЯЙ
Серет привітно зустрічає ранок,
над озером замріяний туман,
а голосом чарівного сопрано
Тернополю співає Баттерфляй.
І тротуари, наче барабани,
квітчасті площі - начебто рояль,
під першу скрипку вранішних фонтанів
Тернополю співає Баттерфляй.
Оживлено підспівують машини
наче фанфари, потяги трублять,
за контрабаса гомінливий ринок,
Тернополю співає Баттерфляй.
Птахи на вітах загаласували
і світанково будять рідний край,
під супровід cтривожених вокзалів
Тернополю співає Баттерфляй.
Віолончеллю легкий вітер віє,
терновим полем - золотий врожай.
Дзвенить прекрасний голос Соломії -
Тернополю співає Баттерфляй.
На висоті найвищої октави
лунає слава світом про мій край
під оплески далекого Ла-Скала
Тернополю співає Баттерфляй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326931
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 05.04.2012
«Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко» — казав про Миколайчука Сергій Параджанов.
Іван Васильович Миколайчук (* 15 червня 1941, Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область — † 3 серпня 1987, Київ) — український кіноактор, кінорежисер, сценарист.
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.
Видатний український актор, режисер та сценарист народився в Чорториї в сім’ї залізничника і в дитинстві мріяв бути психологом або пілотом, але не актором: перший в своєму житті кінофільм він побачив лише у віці 13 років. Та акторство захопило хлопчака. Першу свою роль (діда Гната у виставі «Безталанна») Іван зіграв у 13 років ще у рідній Чорториї, при самодіяльному театрі у сільському клубі. Мріючи про сцену, вступив до Чернівецького музучилища по класу баяна (1957), у 1961 р. — в театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, а за чотири рокизакінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва. Далі в його житті було 34 кіноролі, 2 режисерські роботи, 9 сценаріїв і слава справжньої кінозірки 1960-70-х років. Без нього феномен українського поетичного кіно був би неповним. Миколайчук став обличчям і душею тогочасного кінематографа. Не дивлячись на всенародну любов, звання народного артиста Івану не дісталося: через тавро «націоналіста». А Шевченківську премію актор отримав вже посмертно.
Найвидатнішими ролями Івана Миколайчука стали ролі Тараса Шевченка у фільмі «Сон» (1964), Івана Палійчука («Тіні забутих предків», 1964), комісара Громова («Комісари»), козака Василя («Пропала грамота»). У фільмі «Білий птах з чорною ознакою» (1971) він виступає ще й як сценарист. Перша режисерська робота — яскравий фільм «Вавілон ХХ» (1979), який отримав приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе. Іван Миколайчук зіграв також у фільмах «Гадюка» (1965), «Бур’ян» (1966), «Помилка Оноре де Бальзака» (1968), «Камінний хрест» (1968), «Захар Беркут» (1971), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983).
Іван Миколайчук ніколи не забував рідне село, завжди навідувався до Чорториї на різдвяні свята. А взимку 1987 року, незадовго після смерті актора, в Чорторию вперше прилетіли зимувати лебеді. Місцеві жителі кажуть, що то повернулася душа Івана Миколайчука.
/матеріал взято з Вікіпедії/
Пам"ятаймо!
ІВАНОВІ ЛЕБЕДІ
Над Чорториєм лебеді летять.
сідають на ставок в глибокім сумі.
Десь тут блукав і отой білий птах
забутих предків у важкій задумі.
Він, як й вони, лиш слугував красі,
а у віддачу згубну чорну мітку,
так незаслужено приклеєну ввісні,
отримав від невдячних долі свідків.
Він так любив, він так умів кохать,
він так витав по музики октавах...
Над Чорториєм лебеді летять
й журливим криком протинають хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327071
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Життя – жагучий живописець:
Жага жовтіючих житів.
Жоржин жевріюча журливість;
Жаринок жовтих жовтеців.
Живих живописних жасминів;
Жадана жимолость жива.
Журливий жереб журавлиний,
Жужання жвавого жука.
Жонглюють жаби жартівниці,
Жбурляє жолуді жара.
Житняк жмутами, жовтолистий…
Живцем женуть журбу життя.
05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327911
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Она каталась на Луне
Смотря, как рыщут где то звери.
Смеялась, плакала во тьме,
Стучалась в чьи-то двери.
Бежала босой по лугу
И звёзды собирала.
Решила, - Миру помогу!
Но неуклюже в бездну пала.
Рассыпались осколки звёзд,
Мечты развеялись как грёзы,
Но солнца луч, пробивший тьму,
Забрал возникшие вдруг слёзы.
И грянул гром, и вспыхнул свет,
И мир стал выглядеть иначе.
Осколки превратились в самоцвет,
Она теперь уже не плачет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327892
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Чёрно-белые сны,
Холод белой стены...
И прохладная дымка рассвета.
Откликается - даль,
Но царапает - сталь...
И забытый вопрос - без ответа.
И начать бы с нуля,
По дорогам пыля,
И забыться от прежнего зноя...
Пуст ли, полон стакан?
Босоногий туман,
Как покоем, надёжно укроет.
Что осталось теперь?
Лишь массивная дверь
Мне куда-то "туда" запрещает.
Наша радость ушла
И назад не пришла,
Ведь обратной дороги не знает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327898
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Оставь меня, любовь, не мучь.
Я от тебя не отрекаюсь...
Еловых лап колючий ключ
Ко сну.
Рукой щеки своей касаясь,
Усну.
Смотри, мелькают города,
Мельчают страны,
Стихов словесную руду
Жуют бараны.
А бомбовозы облаков
Утюжат степи.
Закрой глаза свои, закрой!
Замок на веки.
И спи века, и спи века -
Одно мгновенье.
Пока времен немых река
Несет забвенье.
Не мучь меня, любовь, оставь.
Вот сны волшебные из ступы.
В них есть еще места, места,
Куда нога твоя не ступит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327625
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Замысел медленно реализуется
весенней капелью букв
в рыхлое снежное пространство листа,
впитывающего слова, как губка.
Текст чернеет голой землей,
и под взглядом читателя
тянет первые робкие ростки сюжета,
и расцветает,
обласканный лучами фантазии.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327309
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Хижий сокiл ночi
фламiнго дня вполював.
Рожеве пiр'я
пiвнеба вкрило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327252
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012
В твоiх обiймах
я вiдчуваю таку легкiсть,
що вiтерець твого подиху
пiдiймає мене
i несе, несе
в чарівну країну
пристрастi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326990
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Сніг на квіти безжальний сипле
Гинуть квіти, лягають долу.
Сніг у квітні вже так, без скрипу,
Та й на землю уже не голу.
Квіти в квітні від сніга гинуть.
У природи якийсь недолік...
Хмари йдуть. Знову небо синє,
Тільки квітам нема вже долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326830
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Вселенная,
заключенная во мне,
намного больше
вселенной,
в которую заключен я,
но строчка за строчкой
их размеры
выравниваются.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326712
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Слова тонуть
в морi дощу,
тому перехожi
схожi
на риб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326569
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Вливаясь в город
по автостраде,
запруживая проспекты,
растекаясь по улицам,
наполняя дворы и подворотни,
сметая газоны, клумбы, тротуары,
выдыхая голубой смрад,
урчя, визжа и скрипя,
пожирает пешеходов
река автомобильная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326558
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Птах-вiрш розправляє
рими-крила,
але може й не здолати небо,
бо не всi птахи
небо прагнуть здолати.
Є вiршi, що не мають крил,
але й неба їм
замало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326450
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Выключая солнце,
не забывайте,
что во тьме живут лаприконы,
которые могут
выключить вас
и включить солнце.
Но в том солнечном мире
уже не будет ни вас,
ни лаприконов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326315
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Из предутренних грез зазевавшимся сном,
Пробуждая сознание буйством страстей,
Кинолентой врывается повесть о том,
Как отвергнутый бог умирал на кресте.
И священная связь на подушке сомлев,
Неразрывных миров, неизбытых времен,
Собирает под знамя свое, осмелев,
В царство нежных оков отголоски имен.
И верстая в сюжет лоскуты бытия,
Набухая весенним движеньем души,
Растворялось в любви то вселенское "Я",
Что всю жизнь продавало других за гроши.
И гадай - не гадай, и рядить не спеши,
Лучше угли судеб этим сном вороши.
И воскреснуть не смей! Просыпай, согреши!
Как в предутренний час эти сны хороши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326220
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Траекторii крапель
на вiконному склi
залежать
вiд напрямку вiтру
i сили тяжiння,
але моя уява
вперто вбачає
в цiх рухомих рисках
твоє iм'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326159
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Як довго затягнувся нині піст?
Вже двадцять літ засохлими вустами
читаємо Шевченків заповіт,
а Воскресіння так і не настане.
Вже двадцять літ, як скинули ярмо,
та на смітник чомусь не викидаєм,
а час-від-часу дістаєм його
і перед дзеркалом тихенько приміряєм.
Протиполярність вчинків і бажань
на дві частини поломало душі,
словами - Кобзареві сиплем дань,
ділами - всі святі ідеї душим.
Невже-то Богом проклято наш край?
Невже повік в ярмо те запрягатись?
О, Господи! Направ, чи покарай!
Нехай Дніпро не плаче і Карпати.
Нехай прийде той Воскресіння день,
разом з Христовим на мою Вкраїну,
повернеться і Правда до людей,
і мати обніме щаслива сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326083
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
На розi вулиць
Минулого
i
Майбутнього
стою,
замислившись
над сенсом життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325927
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Пересчитав звезды на небе,
я удивился -
одной не хватало.
Я принялся заново пересчитывать.
После того,
как я досчитал до Альбали,
звезды вмиг померкли
и растворились
в свете восхода
недостающей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319414
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Нежность -
первое,
что наполняет мою душу,
когда я вспоминаю бабушку.
Печаль -
приходит следом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325741
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Вырывая зонтик
из цепких лап ветра,
пожертвовал газетой.
Коррупция
и природе
присуща.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325451
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Очiкував
в очах твоiх
побачити кохання,
а розгледiв
тiльки своє обличча
в очiкуваннi кохання
i небо над нами.
А ти
вдивлялась вглиб себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325455
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Любовники
в лесу заглушали кукушку.
Эхо страсти
повторялось и повторялось.
Я сбился со счета
после сотого возгласа.
Зачам жить так долго? -
подумал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325306
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Поки мої губи
мандрували
вiд пальчикiв твоєї нiжки
до вушка,
твiй чоловiк
встиг завершити
лекцiю про наслiдки
демографiчного вибуху
перед вдячними студентами
унiверситета
i
зателефонував тобi,
тому iнше твоє вушко
пестив його голос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324986
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Березневе тепло
бере мене за комiр
i пiдносить угору,
до очей Сонця,
й повертає
на Землю
неушкодженим
i спiтнiлим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324621
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
кровью морковка
наполнена,
а кто-то
любовь
ею
измеряет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324508
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
И. С.
Сколько огня
яблоко таит?!
Так и радость зреет
не сразу -
светило счастья
ее
ласкает
и
лелеет,
дабы
и во снах
яблоки зрели...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324483
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Збирав Господь молекули
по свiтах,
поки не почали вони
розумiти калинову.
А коли вони
почали калинову
перевтiлювати в вiршi,
знову розвiяв Господь
молекули свiтами,
бо в кожнiй
вже повiк бринiтиме
калиновий вiрш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324173
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 23.03.2012
З німої землі
паростки часнику виводять
тонкоголосу пісню буття
а розчулений вітер
торкається їх
мізинчиком
ледь-ледь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323683
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Падали желуди на землю
и прорастали, и становились
рощею дубовою.
Роща редела
под топорами лесорубов.
На пнях павших жили грибы.
Грибы травили голодных лесорубов,
тем самым спасая последние дубы,
в преддверии урожая желудей.
На могильных камнях лесорубов,
сдвинутых молодой порослью дубов,
среди мхов жили грибы...
А гробы лесорубов дубовые
были проткнуты корнями.
Не из мести ли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323628
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Гималайствуют тучами сумерки,
Вечер пробует девок на вкус,
Телевизор болтает без умолку
О слияньи в экстазе искусств.
Раболепствует тихая музыка,
Лишь спезою полита герань.
Слово в слове находит союзника
И щекочет поэту гортань,
Все заботы до донышка выпиты,
Прорастают сверчки, как сморчки,
Разбирают по нотам эпитеты
И меняют на пилы смычки.
Пилят душу поэту по веточке
Час за часом, сучок за сучком...
Ночь заходит в тетрадку по клеточкам,
В такт анапесту бьет каблучком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323716
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Площа.
Ленін таксі зупиняє.
Обгортки збирає вітер.
Ми йдемо назустріч,
але
проходимо крізь
одне одного
не розчиняючись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323240
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
следить за водомерками
тождественно счастью
ведь несчастный
водомерок не замечает
он погружен с головой
в свое горе
а они скользят по глади
сверху
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323144
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
сиве волосся Вічності
вплетається в мою бороду
так,
що я, коли вдивляюсь в дзеркало,
бачу
діда свого
сорок років тому
і онука свого
сорок років по тому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322806
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
жовте і багряне
потім чорне,
потім біле,
потім знову чорне
і,
нарешті,
зелене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322795
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Стихи, срезанные под корень
и втиснутые в сайт,
как в вазу,
скоро завянут.
Стихи засушенные
и собранные в гербарий -
книга.
Сухие стихи -
ломкие лепестки,
выцветшие цвета.
А цветы я писать
не умею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322495
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Как хочется выверлибнуться,
да покруче,
переворачивая автомобили, мирно спящие
на детской площадке,
разбивая вдребезги последнее окно сарая,
доживающего век свой за покосившимся забором
частного сектора
примыкающего к хрущобе,
плюя на звёзды
и вытирая слюну с лица.
и крикнуть:
- Подонки! -
в лицо двум старикам,
пожаловавшимся на тебя папикам когда-то,
мирно прогуливающимся в ночном дворе.
Но я нажимаю клавиши...
Как хочется выверлибнуться
и забыть силлабо-тонику,
как страшный сон.
Но я ищу рифму,
подгоняя размер
на автомате.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315129
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 17.03.2012
Ландыш расцвел
Закружил любимую
Густой аромат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322369
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Погоди раскрывать ладони,
Падай вольно - этаж восьмой.
Не коснется тебя, не тронет
Мерзкий бабий надрывный вой.
У подъезда взмахни руками -
Соколиный недолог век,
Видишь, тянет объятья камень,
И убитый чернеет снег...
Выйдешь, крылья свои раскроешь,
А на тело не смей смотреть,
И не корчь из себя героя,
Ангел чёрный, как вечность - Смерть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322171
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Л.
Юпiтер i Венера
сяють на нiчному небi
майже поряд
i ми з тобою
теж поряд
якщо дивиться на нас
з Юпiтера або Венери
але
зiрочкою сяєшь тiльки ти
бо я темний
наче чорна дiра
вiд такої космiчної
близкости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322253
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Потяг,
який я вiдчуваю до тебе,
схожий на потяг,
котрий сходить з рейок
i на повнiй швидкостi
руйнує моє
буденне життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320078
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Я бачив гори,
котрi тримають небо,
я бачив, як у мopi
тоне безпорадне сонце,
я бачив пустелю,
таку безмежну,
що вiтер, не маючи змоги зупинитись,
зачепившись хоч за якусь нерiвнiсть,
дме там вiки,
я бачив величнi споруди,
якi збудувала людина,
вони височiють, як гори,
вони долають моря,
вони перетворюють пустелi
в квiтучi сади.
Але я не бачив нiчого бiльш досконалого
нiж твої ciдницi,
люба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320346
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Коло замкнулось -
вiтер, листя, дощ, струмок,
пташка, вiрш, пташка.
струмок, дощ, листя, вiтер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320510
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Джмелі гули,
як повні бомбовози,
начинені смертю
під саму зав'язку,
як атомна електростанція,
за хвилину до вибуха,
як скрипалі Римського-Корсакова,
натхненного генієм Пушкіна.
Гули джмелі,
бо не розуміли
музику смерті і життя,
а розуміли лиш
музику квітів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320706
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Отрута снів
Заповнює мій всесвіт
пекельним вогнем болю
і відчаю.
Але, коли ти приходиш
в мої сни -
отрута не діє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320770
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Тягнуться руки до неба
Сливи старої.
Мураха маленька
видерлась в небо
сливи руками.
На нiгтi вмостилась -
i баче, що небо
з землею злiпилось.
А люди про всесвiт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320939
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Образ квiти
збираю
квiтку до квiтки
слово до слова
розпач до розпачу
за букет великий
виторгую грошi
i придбаю квиток
до мiста
де образи не квiтнуть
бо настала там
посуха сльозова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321624
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 15.03.2012
прокинувся
на хрест вiкна поглянув
серветки хмар на сходi загорялись
на вишнi шпак чорнiв
вдивлявся в хрест вiкна
на зиму розiп"яту
бiлiв пiд деревом сусiдський кiт
дивився вверх
а там
над пташкою
над вишнею
над мiстом
душа зими
повiльно розчинялась
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321804
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
детектив сну
не дочитав
бо
рожевi метелики
грудей
твоїх
залоскотали
вiї
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322104
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Счастье случилось
Скверна и горечь с души
Смыта дождями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322037
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Глубок омут глаз
Вдохну последний раз и
В любовь с головой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321816
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Ключевая вода
В знойный полдень августа
Про осень журчит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321480
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Корни деревьев
И руки старца в земле
Переплетались
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321314
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
Хватит, Мао, нам нервы мотать,
Ведь ракеты у вас не для мебели.
Не пора ли на Марс улетать?
Или ждете пришествия Брэдбери?
Собирайтесь гурьбой в косяки,
Море Желтое вам по-колено.
А иначе с Оки босяки,
Или в валенках увальни с Лены
На планете разведают газ,
И наполнят моря самогоном,
В марсоход переделают Краз,
И поставят для жизни вагоны.
Без огромного красного рая
Вам придется ползти в Гималаи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320274
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Желтый глаз Луны
В глубины моей души моей
Пристально смотрит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321105
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Когда ожидание чуда
Души переполнит сосуд,
Я годы, как мелкую ссуду
Судьбе под процент отнесу.
И будет большая растрата -
Любовь, искушения, смех,
И горе - законная плата
За мой незамоленый грех
Но время, предатель-Иуда,
Всё взыщет с меня без труда,
И вместо слащавого чуда
Придёт ощущенье стыда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317712
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Чаинка к донышку прилипла,
Планета к Солнышку прилипла,
Прилипло слово к языку,
Как сало в собственном соку.
Его, промолвив, повторяешь,
Его по звуку поверяешь,
Молчишь, не думая о нём,
Но слово, вырвавшись, конём
Шахует буквой "Г" язык,
И требует к себе музык,
И в пляс пускается пока
В стихи вобьёт его рука.
Как прилипалу кто прочтёт -
И чтёт потом его, и чтёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315931
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Устал, коллеги, от верлибра,
Бранюсь рифмовано опять.
Из сорок пятого калибра
По воробьям устал стрелять.
Но только плотную завесу
Набросит ночь на хмурый день,
Привозит Музоньку-принцессу
Один знакомый мой, олень.
И вновь строчу я неустанно:
- Осанна, Музоньке! Осанна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314511
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Какая смерть таится в бытие?
Не любит гривны, не берет в у.е.,
И как судья Киреев неподкупна -
Живёт в чулане, дружит с пауками,
За мною тянется прозрачными руками,
И дышит смрадно за плечом и трупно...
Какая смерть?! Так быть или не быть?
Устроен жизнью небогатый быт,
Стихи шагают с песней в интернет,
Как строй солдат. Жена меня ругает,
Она уверена, что ждёт меня другая,
И что со мною вовсе жизни нет.
Она права, со мною жизни нет,
За мною смерть. Как только гасишь свет -
Приходит чёрная, садится в изголовье
И дышит, дышит... Тишина боится.
Душа в груди трепещет, словно птица,
И сны вползают в сны походкою воловью.
Ах, бытие! Гони, гони её!
Ещё кино не кончилось моё!
Читаю долго, титры на экране,
Ещё звучит печальный саундтрек...
Но ранен в сердце старый добрый век,
Выходит кровью новый век из раны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314363
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Миколо, друже, ти один у нас,
Ти України син, хоч і лежачий.
Хай плечі наші, бо настав вже час,
Будуть тобі опора і удача.
Твоя поезія, як сонечко на сайті
І мрії, як в полку у Кривоноса…
Твої слова багато чого варті,
А думка щира і дужоголоса…
Тримайся, друже, плечі є у нас,
Підставимо тобі у будь – яку хвилину
І прийде ще той благодатний час-
Твоє ім’я вшанує Україна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309719
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 15.02.2012
***
Бо й що життя? За мить згорає свічка.
Солоне море незупинних сліз.
І свіжа глина, пам’яті смерічка,
І скрип... Уже такий далекий віз!
Пронесли слово стрічкою сумною...
Не ве́рне! Боже, більше не верне́!
Не пригорне́ безсилою рукою,
Опалий сум потрісканих ренет...
Багатий сад, ще буде плодоносся!
Та пагінець засох між нас один...
Вплетімо жаль у вічності волосся:
Пішов з життя Вкраїни вірний Син!
(14.2.12)
Усі посилання на сторінці Світанка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313917
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314060
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
"...горы горести в голом городе..."
Л. Силина
Горы горести в гордом городе -
Стены серые, окна тусклые.
Отворили тьму - скрылись в мороке
Скверы, улочки, переулочки
Иль кривые все, или узкие...
Город горести - горы гордости.
Мрак полночный сыт и ленив.
Энской области, Эмской волости,
Средь лесов глухих, скудных нив
Горы гордости в горе городе -
Избы чёрные. Грязь и мразь
Заправляют здесь, бреют бороды,
Чтоб в Европу нас взяли враз.
Но мы гордые, но мы важные,
Не ворьё у нас, а князья.
Да и мы, как есть, все отважные,
Или трусы мы? Эй, друзья!
Что же спрятались? Не достать с норы.
Хам шерстит уже интернет.
В Межегирье князь воровской горы -
Сковырнём его - будет свет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313395
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
* * *
Те журавли, прощальные их стоны...
Отлётов тех печальная труба...
Натянет дождь свои косые струны,
Коснётся пальцем этих струн ветла.
Арфистка грустная, не рано ль хмуришь брови? -
По плечи хрупкие закутана в туман.
Сыграй, ветла, мелодию любови,
Ту, без которой холодно словам.
Сыграй ты мне осенний плачь калины,
Сыграй мне всё, о чём тебя прошу.
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
Тебе над полем в небе напишу.
Ліна Костенко
* * *
Ті журавлі, і їх прощальні сурми…
Тих відлітань сюїта голуба…
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко – рученьки вербові! –
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313322
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
В Благовещенске весть благая -
За Амуром и жизнь другая.
Дорогая? Да вроде - нет.
Не секрет это, не секрет
В облаках над рекой витая
Мысль летела во глубь Китая,
Китобои вели бои
За озоновые слои.
Вот на вскидку, сейчас прикину
И страну, как корабль, покину,
И по тучкам пойду в Пекин,
Там китаец знакомый Ким,
Там слонялся когда-то кум,
Потому то там бэби-бум.
Как поднимут китайцы хай,
Я дождём пойду на Шанхай.
Как познаю и инь, и янь,
Двинусь чувственно на Ухань...
Полягли друзья, китобои,
За сиреневые обои.
Лишь зелёный парит дракон.
Ставит Путин Читу на кон.
Только карта легла не та,
Рубль юаню теперь не чета.
Где Сибирь разрезает БАМ
Не Иван живет , а Ли Ван.
Как возьму я партийную кассу,
Поверну облака я на Лхасу,
Все грехи свои отмолю.
Китаёзы, я всех вас лю...!
В облаках я пока витаю -
Над Россией пята Китая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312729
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
* * *
Где-то нежность блуждала меж нами
И стояла, пыталась нас звать.
Только стать не сумела словами
Ведь не знала себя как назвать.
Звалась дружбой она, звалась приязнью
Ждать умела и охранять.
Мы держали её, как на привязи,
Чтоб не смела нас чаровать.
Становилась она неловкою,
Будто тот цыганский медведь
Лишь на людях боялась звонкою
Цепью своей прогреметь.
Или были мы слишком гордыми,
Лёд в словах наших сколько лет?
И осталась она кроссвордом, -
Может, нежность, а может, нет.
Ліна Костенко
* * *
Десь проходила ніжність між нами.
І спинилась. І кликала нас.
І не вміла стати словами,
Бо не знала для себе назв.
Звалась дружбою. Звалась приязню.
Вміла ждати і чатувать.
Ми тримали її, мов на прив"язі,
Щоб не сміла нас чаклувать.
І вона ставала незграбною,
Як отой циганський ведмідь.
Лиш боялась на людях раптом
Ланцюгом своїм прогриміть.
Чи були ми занадто гордими,
Що й слова були крижані?
Та й лишилась вона кросвордом,-
Може, ніжність, а може, й ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312625
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Выкрашен
Вычурно
В черное
Ворона вотчина -
Вечер... Но
Юная жрица
Тьмы и покоя
Ночь серебрится
Звёздной рекою.
Тёмными водами,
Воздухом гулким
Ходит слепая
По переулкам,
Тычится в стены, жмурит окошки,
Смотрит глазами ласковой кошки.
Шепчет кустами летняя Ночь:
- Снами вам, люди, могу я помочь!
Люди, не бойтесь, не бойтесь меня,
Я ведь нежнее и ласковей Дня!
Вон на востоке я по-наитию
Белыми нитями, белыми нитями
Звёздочек павших
Утро на краешек неба пришила.
Счастья щепотку наворожила
Вам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311955
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Если снег засыпал тропку -
Робко выйду я во двор.
В небе слепит солнца топка,
Воробьиный разговор
На кустах калины красной,
С крыши звонкая капель,
Значит вовсе неопасный
Этот зверь ночной - метель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311617
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Фибрами февраля
Чую, что ветер враль
Воет уныло "ля"
В щели, а нужно - "соль".
Соло на проводах...
Кружатся души вод,
Прямо на города
Падает небосвод.
И воскресает пар
Словом "люблю" из уст.
Я ведь ещё не стар -
Сорок восьмая грусть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311698
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Ночь...Снег...Свет...
Кроме нее в квартире
Никого и нет.
Снег...Свет...Рассвет...
Рассвет заставил вздрогнуть
Ее за столько лет...
Она вдруг оглянулась-
Но никого уж нет...
Зима и снег.
Метель.Рассвет...
Собравшись тихо,
Скрипнув дверью,
Ушла в рассвет.
Ушла бесцельно...
Воет ветер.Стонет снег
Под каждой поступью ноги
И никого в округе нет.
И раньше были лишь враги.
Прошла так жизнь-
Живя с врагами-
И прячась в комнате своей
За стАрыми календарями.
Вернувшись в жизнь
Рассветом ранним
И,оглянувшись в пустоту,
Решилась броситься во тьму.
В воде не будет ей отказа-
Подруга старая-зараза-
Ни раз ее с собой звала
И лишь теперь пора пришла...
Добравшись молча до реки,
Войдя на старый черный мост,
В один лишь миг всю жизнь прожив,
Шагнула в пропасть...
Треснул лед...
27.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310356
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Тополь міцний зимовий сон.
Холодний вітер віє шпилі.
Летить із снігом він разом
Несе сніжинки в сивій гриві.
Тополі сплять - це їхній сон.
Морозні полиски блискучі.
Сніжинки жаль, що не дзвенять
На землю падають беззвучно.
Були б дзвіночками в серцях -
А так, мов сон тополі.
Знайомий, пройдений лиш шлях -
Летять назустріч долі.
30.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310357
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Вот и зима пришла - лафа теперь поэту!
Ликуй, дерзай, рифмуй и славь красотку эту!
А у водителей, пардон, есть мнение своё
и, глядя на сугробы, говорим мы: "Йо моё"!
Грызёт за нос и щёки лютый Дед Мороз,
к машине мчишься, как дрожащий пёс Барбос...
А ты её ещё попробуй заведи -
пустое дело! И к гадалке не ходи!
А сдуру завелась - так радости в том мало!
Проехал километр - и машина стала...
Солярка ЛЕТНЯЯ! Враз замерзает в баке!
Хоть на заправках пишут ЗИМНЯЯ! Собаки!
От холода аккумулятору кранты...
А без него любой автомобиль - понты
и бесполезная, по сути, железяка,
как царь сказал (Иван Васильич) - "Хороняка"!
А стёкла ото льда отшкрябать каждым утром -
весёлое занятие, скажу вам! КАМАСУТРА!
То лезешь на капот, то сзади, то другие позы...
Такую вот забаву провоцируют морозы!
Дороги не посыпаны, не убраны заносы,
скользят авто, как саночки, целуются взасосы!
Ну, нафиг нужно выезжать - понятно и ежу...
Я с компом на диванчике ... до лета полежу!
01.02.2012 - 00:07 Амелин
А если б на диванчиках смогли мы выезжать? –
Какая бы была тогда лафа поэтам!
И что им до того, что стал бы кто-то рядом ржать,
Зато солярку сэкономили б при этом.
Да, как представлю я картину эту утром!
(Вы не смотрите, что мороз опять лютует!)
Повсюду едет на диванах КАМАСУТРА,
Никто её причём за это не штрафует.
Гаишники за голову схватились: « Ё-моё!»
Дороги ж не посыпаны, не убраны заносы!
Хотя потом опять бы взялись… за своё
И попытались собирать c диванов «взносы».
Зимой действительно теперь – лафа поэтам,
Но сильно не газуй… под ватным одеялом!
А вдруг там приключится что-нибудь при этом,
Ещё вот только этого…. не доставало!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310298
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012
Я хочу ліжко під стіною,
Щоб, повернувшись до стіни,
Весь світ лишити за собою,
Наблизивши думки і сни,
Які завжди зі мною будуть,
Нехай недобрі і важкі,
Вони мене тепер осудять.
Затисну волю в кулаки,
Належно сприйму всі удари,
Що бог і совість запасли
У вигляді суцільних марень.
Не хочу, щоб до мене йшли
Ці лицеміри й брехуни
Які дають харчі інтригам.
Я повернуся до стіни
І буду на одинці… з богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310197
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
А я тебе не викину з душі,
Яка б вона стражденна не була,
Лише у неба випрошу дощів,
Щоби залили той вогонь до тла.
Бо спалює до кісточок вогонь,
А ми ж були удвох, немов святі,
Цей запах обцілованих долонь,
Нагадує закохані роки.
Я вже не той і ти тепер не та,
Ще іскорки кохання у душі,
Та прошуміли зболені літа,
Ми порізно від нашої межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309433
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Божья коровка - божия тоже тварь,
Влезла на руку и посмотрела ввысь.
Пока я считал: ноябрь, декабрь, январь...
Она упорхнула в небо....
- Ладно, старик, держись!
- Солнышко, солнышко! Значит уже весна?
Сна ты лишилась, мне тоже пора взлетать!
Там где под снегом сгибалась вчера сосна,
Зеленью дышит воздушная благодать.
- Божья коровка, держусь я еще, держусь!
Лужи и слякоть старательно обхожу,
С детства, родная, знакомством нашим горжусь,
Свету и слову славно, поверь, служу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175251
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 27.01.2012
о чем мечтает небо? о вечности заката ?
а склонно ли оно быть вдумчивым и верным?
О чем бормочет штиль?о шторме рок н ролла?
А может о фиаско разбитых кораблей?
навеки погруженных в горло узких связок.
О ком скорбеть вдове?О муже, о нужде?
быть постоянно стерв*й
Над теми кто лишил невинности ее?
О ком картавит смерть?
о тех кто не поет сомкнув уста навеки
А может о юнце где плещется талант?
О ком зевают ветры?
О рыжей проститутке с библией в руке
Что сидя на ремнях прокусывает имя.
Того кто на войне
О чем шептать толпе?
Когда в ней разногласий больше чем народа
И выделяется один в распахнутой молве
не обезумевший от натиска свободы.
И мечтающий лишь добрести домой
Окликнуть шепотом в закат привет родная
Она ремни откинет Он живой,!!!
И оборвется реплика сюжета без финала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309213
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Калган Ерофеев " ОН ушел, чтобы остаться..."
памяти В.С.В.
***
я пластинку вновь поставлю
закурю всё ту же приму
вновь послушаю про сани
и про то как в гости примут...
ошалели в мыле кони
постромки звенят как струны
или чудится покойник
или впрямь кого хоронят...
тополиный пух на ветер вырывается
ни буран ни пурга ни метель
убивается гитара надрывается...
ах как песню свою доиграть он хотел...
как пропеть - что болит
кони тают вдали
этот шалый намёт
сам Господь не уймёт...
присмиревшая таганка
не поймёт ещё в чём дело
а её охрипший гамлет
поменял уже приделы...
так невовремя с подмостков
он сошёл походкой шаткой...
горечь в песне о погостах
хоть садись под храмом с шапкой...
тополиный пух на ветер вырывается
ни буран ни пурга ни метель
убивается гитара надрывается
ах как песню свою доиграть он хотел...
как пропеть - что болит
кони тают вдали
этот шалый намёт
сам Господь не уймёт...
24.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309122
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Сьогодні іменини у Тетян:
Бажаю Вам наснаги у творінні,
Щоб щастя Вас заводило у тан,
А доля закидала тихо в пісню!
Щоб друзі не обходили ніде,
Щоб серце у коханні заспівало,
Фортуна хай зненацька Вас знайде
Й ніколи задалеко не пускала!
Щоб мрії все збувалися у Вас,
Душа весняною навік лишалась
І в небо піднімалась, мов пегас,
А муза щоб назавжди закохалась!
25.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309100
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012
Ранковий ритм ще заспаного міста
І гул трамваю з-під бетонних плит,
Лиш снігу талого нам чутно хрусти -
Не подолати на одвірках моноліт.
Життя тут прокидається скрізь жваво,
Машини на дорогах гомонять,
Годинник Ратуші співає браво,
А люди прокидаються ... не сплять.
І враз заполонили всі зупинки
(Хтось на роботі з впертістю сидить),
Нікого ти не спиниш на хвилинку -
Буденність в нас на груди всі бринить...
Ранковий ритм ще заспаного міста
З невпинністю на оберти пішов,
Ні відпочити, трішечки присісти -
Життєвий цикл на повні розійшовсь...
24.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308906
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Всем нашим добродетелям – изъянам
Причиной служит Имя, говорят.
Заложен в твердом имени «Т а т' й а н а»
Такой вот ассоциативный ряд:
Татьяна – древнегреческая мученица,
Татьяна – ведьма в средние века,
Татьяна – дом-работа, вечно мучается,
Татьяна – может жить без мужика,
Татьяна – гордость школы, комсомолка,
Татьяна – зав. отдела, мастер спорта,
Татьяна – джинсы, рваная футболка,
Татьяна – плетка, кожа и ботфорты.
Но если пару звуков изменить,
Совсем другой Татьяна может быть:
Танья – лавина страсти из Испании,
Танюша – море нежности и ласки,
Танюха – добрый друг, душа компании,
Татьяша – озорные строит глазки,
Любимая и ласковая Танечка,
Смешливый голосок веселой Таточки,
Татьянушка – застенчивая панночка,
И Танчик – радость мамочки и папочки.
Сейчас больших не стану делать тайн,
Чего я пожелать хочу для Тань:
Чтоб век в любви и роскоши купались,
И чтобы Вам по жизни попадались
Мужчины, ради Вас всегда согласные
Изнежить Ваши твердые согласные ))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308864
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
\"Час не щадив мого лиця,
не полишала серця мука.
А вічна – ближчає – розлука,
тяжіє казка до кінця...\"
(Любов Бенедишин)
http://maysterni.com/publication.php?id=72194
Не полишає душу мука...
А час виписує штрихи
на серці, що карбує стуки,
як лезом, крізь усі шляхи,
якими йшла, іду, ітиму,
допоки стелить доля їх -
весна у літо, осінь в зиму,
а там... в неораний обліг,
де, може, проросту травою,
убрана в чистую росу,
не взявши й крихти за собою,
із того, що тепер несу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308802
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
"Що таке Друг? Це обраний нами родич..."
К. Гельвеціп.
---------------------------------------------
Как много слов хочу сказать
Душевных, нежных, не простых,
Таких, чтоб ты сумел понять,
Чтоб расцвела душа от них.
Живёшь ты где-то далеко.
Мы не увидимся с тобой,
Но как же чувствую плечо!!!
Далёкий БЛИЗКИЙ ДРУГ ТЫ МОЙ!!!
Нас разделяют сотни миль,
(Но как добра душа твоя!!!)
В любое время хватит сил
Мне написать:" Приветик! Это я".
И напишу тебе в ответ:
(Благодарю я интернет)
"Привет,здорово,Солнца Свет!!!
Пусть у тебя не будет бед!!!"
Пускай же жизнь течёт рекой!!
Пускай не гаснет солнца свет!!
Не зря мы встретильсь с тобой:
Нам жить поможет интернет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308775
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Всесвіт осквернив могилу
часу,
зіштовхуючи кораблі своєї ненависті
в Океані Караючої Дійсності…
Витягнувши цвяхи з труни
часу,
надумавши врешті його звільнити,
люди лиш поглумилися над історією…
Нарікаючи на сусідів за те, що
час
похований живцем,
вони не дивляться у свої очі в дзеркальному склі…
Їм соромно не бачити свого відображення…
Через свою боязливість
люди навіть не здогадуються,
що саме у тому-таки дзеркалі відображається
ЧАС
Їхній час сплив!..
при житті… посмертно… час
* тут люди не в абсолютно конкретному значенні, а скоріше як статистична всесвітоособа
**vivus … post mortem … tempus (лат.) - при житті… посмертно… час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308753
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Вчера обрушила жена всё настроенье
Одним колышащимся тёрочным вопросом:
В Агате Кристечке мисс Марпл для англокосов,
Скажи, действительно - удача и спасенье?
Куда ведь только не заедет – всюду смерти,
Куда заглянет на чаёк – совсем убийства...
А не она ль за ситуации - в ответе?
А не она ли – провокация-лисица?
Вот, рядом – стань, с вулканом да землетрясеньем,
И позабудется комфорт и благородства...
...Вот так испортили мне вечер воскресенья,
Когда я в кресле, с книжкой, цёмкал папироску.
24.01.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308754
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
О, мудра Ольго!
Ви хоч не княгиня…
Але моїй притомленій душі
Прошу Вас будьте берегиня
І гарні хай Вам пишуться вірші.
А хто не знає Вас, як мудру матір,
Хто вірші не зберіг в своїй душі
Не має права жити в цьому сайті,
Ви від поезії тримаєте ключі.
Порадите, підкажете, як треба,
Порядок наведете у душі,
Для Вас я хочу пригорнути небо,
Щоб ми ніколи не були чужі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308582
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Наконец-то, и...в Киеве снег.
И не нужно на Австрии тратиться,
Где буфетчица в скромненьком платьице
Две зарплаты сметёт за обед.
Кто с работы пораньше - бегом:
В руки – ручки детишек и санки.
А заснеженные полустанки
Стали в играх в снежки́ – драмкружком!
Нет своей половинки для уз?
Нету детского, с клюшкой, погрома? -
...Я, вот, санки пустые везу
С настроеньем до самого дома!
И по глазкам навстречных, в снегу,
Обгоняющих с хохотом-хрустом,
Понимаю, что нынче смогу
Не один пить глинтвейн под капусту.
23.01.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308486
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Колись у серці загорілась мрія,
Злетіли доброзичливі рядки,
Всміхнулася звіршована Надія,
Що пише для душі і залюбки.
Їй я віддам тепло від свого серця,
А вірші зацілую, мов вуста,
І щоби світло від ясного сонця,
Їй прокувало довгії літа.
Моя подруго, ластівко, Надіє,
Тобі я поклоняюсь у душі.
Навчитися писати, як ти – мрію,
Але тобі я напишу вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308492
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Нін хао!
Шьян вомен ті шао! –
Підкорює миті китайське буття.
І так досі лине
З моєї, твоєї, своєї країни
За межі життя.
Вас глаубст ду? Шау!
І знову – нін хао!
Чому сором рідною нам?
Канєшно, русізми
І «азаровізми»
Краси не «дабавят» словам.
І квітнуть романи
Тепер в Вукелані,
Юкрайні, Юкраїн і ще...
Та ми ж – Україна!
Ми – вічна країна!
Куди ж нас у світ той несе?..
Бонжур і мерсі,
Тантан ні ди зі-
А що розказати про себе?
Повірить хтось нам
У зоряний лан
І золото-росяне небо?
Ну а почєму
Країну свою
Лишають назавжди, навіки?
Варум вас ден? Вас?
Та нас, звісно, нас
Втікає з країни без ліку...
Мій вірний тотем,
Де не «цацієн!»,
А кажуть «бувай!» на прощання.
Ва ай Вукелан!
Навстріч мені – лан
Сльози і весни поєднанням....
Словничок
Нін хао! – кит. «Привіт!»
Шьян вомен ті шао! – кит. «Давай познайомимось!»
Вас глаубст ду? Шау! – нім. «Що ти думаєш? Покажи!»
Вукелані, Юкрайні, Юкраїн – «Україна» кит., нім. , англ....
Бонжур і мерсі, - франц. «Привіт!» і «Пробачте!»
Тантан ні ди зі – кит. «Розкажи про себе!»
Варум вас ден? Вас? - нім. «Чому? Що?»
«цацієн!» - кит. «Бувай!»
Ва ай Вукелан! – кит. «Я люблю Україну!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308294
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Візьміть дитинчатко на руки,
Зігрійте теплом, ви ж бо мати,
Вони подарують вам внуків
І з ними вам вік доживати.
Голівку ласкаво погладьте,
Щоб сміхом дитя одізвалось,
Серденько дитяче не раньте,
Щоб в ньому тепло зберігалось.
І прийде той час, коли діти,
Тепло віддадуть, що їх гріє,
Ростіть діточок, наче квіти,
Бо діти ростуть, ми старієм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307778
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Люда, Людочка, Людмила
Сіроока і красива…
Поетеса в нашім клубі
І вірші у неї любі.
А хто вірші ці читає,
Той по - іншому сприймає
Її витвори – шедеври,
Але вірші є, де нерви
Пролилися через край,
Ну! Тоді, брат, вибачай!
Таке може написати -
Не дай Бог тобі читати.
Вірші гарні, мають силу,
Коли Людочка щаслива,
Та найкращі для душі,
Про любов її вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308085
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Ти для мене Наталя була,
Скоро віддаль між нами лягла,
Ти злетіла в далекі краї
І тепер ти уже Наталі.
Кращих я не знайшов на землі,
Недосяжна моя Наталі,
Але я свого часу все жду
І Наталкою знову назву.
Ой, Наталко моя – Наталі…
Ти єдина така на землі,
Хай співають тобі солов’ї,
Я Наталку люблю – Наталі.
Ніжні квіти тобі Наталі,
Я зірву із всієї землі,
Зацілую я губи твої,
Моя доле, моя Наталі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308042
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
"Любви все возрасты покорны..."
А есть ли возраст у любви?...
Взгляд искоса... скользящий, томный...
Молящий:"Только лишь люби!..."
Люби, когда проснувшись Солнце
Коснётся дрогнувших ресниц...
Люби... когда не любят вовсе...
Без суеверий , без границ...
Люби, не зная... и не помня...
Люби всем тучам вопреки!
Храни любовь, едва рождённой...
Не изгоняя в старики...
Люби... любви покорно время!
Нет дней последних у любви...
Любя... и бесконечно веря
В любовь, в душе её храни!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307929
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Н очь особенная.. дарит чудеса,
О кунают звезды в речку небеса.
В сё сбывается под сенью этой тьмы.
О колдованные - в чудо верим мы.
Г остем званным этот сон пришел ко мне,
О чутилась в своем детстве я.. во сне..
Д ома.. мамочка хлопочет у печи.,
Н а столе исходят паром калачи,
Я блок полная корзинка до краев..
Я вернулась.. в детство нежное свое.
С лёзы капают из глаз и щеки жгут.
К ак мне дорог тут родительский уют..
А дрес счастья..Он единственный такой.
З абрела опять в мечтах своих домой,
К ошку гладила как будто на крыльце,
А проснулась.. с умиленьем на лице..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11201204920
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307916
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Когда он постучит в твою дверь, ты забудешь про всё,
И не будут казаться такими большими потери,
Всё, что было - прошло. И, устав от вчерашних неверий,
Ты отложишь на полку зачитанный томик Басё.
Ты положишь его, как когда-то любимую вещь
Убирала подальше от глаз посторонних с опаской.
Всё, что будет теперь - не нуждается в чьих-то подсказках,
Постарайся волненье унять и рассудок сберечь.
Не спеши отворять, когда он постучит в твою дверь,
Ведь в реальность поверить не просто. Да ты и не верь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307775
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
В сiчневих водах лiта береги
За видноколом... Замело дороги.
Снiги, снiги, снiги, снiги, снiги
I в кригу вмерзлi смуток i тривоги.
Сiчневим водам э iм"я - Йордань.
В них Водохрещi живлячоi cила,
В них сльози молитов i сподiвань
I православ"я голубинi крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307451
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Из непроизносимого ценителями стихотворений
Немного раздражают, даже – «много»
Перед стихами – теги-иллюстрации.
Прокручиваем бешенно их, строго,
Мышинно-бегунковой вакцинацией.
Нет, фото и картинки – ну, атасные!
Шедевры современно-вдохновения!
Увы, изображенья выкрутасные,
Почти всегда - сильней стихотворения.
17.01.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307314
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Присвячується
Прекрасній поетесі
Оксані Халаган (Корозлик)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5559
До Дня народження
Неначе Бог почув молитву
І землю снігом притрусив
А річечку, журчанням спритну,
Вдягнув у кригу...
Я просив
Щоб ця краса зимова й свіжість,
Що так милують погляд мій,
Перетворилися на ніжність
Людських сердець...
Сльозинка з вій
Моїх скотилася і впала
У білий та пухнастий сніг,
І в тому місці, Божа сила,
Ожив Корозлика побіг!!!
Неначе він почув звук серця,
З під снігу квітка вигляда,
Ой, як же їй потрібно сонця,
Тепла і ласки...
Не біда,
Коли гудуть страшні морози,
Не вітер гне нас до землі,
А та страшна буденна проза
І бездуховність у імлі...
Надію має той хто вірить,
Йде у життя крізь холод тем,
Кохає серцем,
Душу гріє
Неперевершеним віршем!
Як той Корозлик,
Невблаганний,
Бажає справжнього життя,
Мороз - ніщо,
Усе - Кохання!
У римах квітів почуття!
17.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307215
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Наш ясене старечий… Під тобою
Колись писались Лесині вірші,
Ти їх від сонця захищав собою,
Вони й твоїй подобались душі.
Щадив її розтріпане волосся,
Беріг рядки, що слались на папір,
Щоб краплям намочити не вдалося,
Щоб чари їх читали до цих пір…
Поруч лавчина, де сиділа Леся,
І замок неприступний–вартовий,
Твоєю тінню Леся відізветься
І вітер заспіває річковий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307293
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Я обниму
любимые колени,
отдамся вновь
любви шальным ветрам.
И сладкий грех -
как память поколений
пусть овладеет
нами до утра.
И опьянит меня
хмельная сладость,
твой упоенный,
сладострастный стон...
Тебе, что птицей
улетела в радость -
дарю блаженно-сладкий
нежный сон...
Тебя я зацелую,
как планету,
где вновь открою
горы и моря.
И путешествий
сладостнее нету -
чем по любимой
Женщине-Земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295120
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 18.01.2012
Стишок с продолжением...
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2012/01/12/10467
***
побольше вопросов поменьше пророчеств
побольше хождений по лезвию бритвы
поменьше идиллий побольше корриды
побольше первейших поменьше бы прочих
такое творится за окнами с ветром
пастель пасторали постельной простынкой
искромсана нами /рискнешь ли простить мне?/
в тираж – Лорелея на мусорку – Вертер!
прикройся пастушка – дублёнка надёжней
червяк не змея – дожирает огрызок...
ах! кто-то родился из пены и брызог?!..
но что иллюзорнее этих одёжек?
мазунчик-мазила писец из писак
оратор что ратует ради утробы
ответьте отбросьте парадные трубы
не бойтесь попасть в переплёт и впросак
такое! такое!.. как вымолвить это?
ведь мысль изреченная пахнет обманом
я в рельсовый «бубен» ударю шаманом
я в рельсу звоню – слышу «ждите ответа»
вопросы вопросы просыпано просо
их курочке мудрой – что семечки щёлкать
а нам за ответом с котомкой с кошёлкой
а нас безответность грызёт купоросом...
==========
неожиданный пс
в бинарно-дуальном сем дольнем и грешном
проблемно ответы сыскать как грибочки
зачем я вылазил /спросИте!/ из бочки
искал на картинке весь космос в прорешном
разрезе и смысле ковёр с лебедями
иль девка-наяда на фоне кустов мне
и ближе и лучше ну даже кустодиев
чем буонарроти с его лошадями
зачем задавать по-дурацки вопросы
ответы входящие - сыр в мышеловке
а можно я шваркну по харе золовке
да можно! - ответят... всё зАпросто-просто!..
а можно коллайдер - сынку для забавы
позвольте жену вашу... целой вернётся
а можно я мерина на иноходца
а можно вам грига исполню зубами
а сколько нам жить до конца кали-юги
а скоро ль конец у процесса абсцесса
а правда ли что укокошили гесса
а что за тусовка была гитлерюгенд
а сколько же умных призвать нам к ответу
на тыщу вопросов нну как бы дурацких
а сколько придётся использовать раций
для стука от "штирлицы" главному "кэту"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307289
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Любовь проверяется не расстоянием,
а круглосуточным присутствием.
При этом маска любви со страсти (читай - похоть) слетает невероятно быстро :)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261523
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 17.01.2012
любовь и страсть - враги
страсть всегда подменяет любовь, но никогда её не заменяет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262388
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 17.01.2012
Чому у мами посивіли коси
І зморшки появились на лиці?..
Вона ж всі болі в своїм серці носить
І пульт життєвий у її руці…
В дитини пальчик заболить , а в мами - серце,
Дитя не спить і мамі не до сну…
А болі, наповняючи відерця,
Несуть, як хмари, мамі сивину.
Та й зморшки, мов війни траншеї,
Відбитком залишились на лиці,
Вона не раз хустинкою своєю,
Стирала кров на зраненій руці…
Тулила до грудей, коли були маленькі
І разом плакала, коли хтось ображав,
Вона єдина, наша люба ненька,
Вже посивіла, а я й не помічав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306827
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Росте черешня біля хати,
Медові ягоди вгорі…
І їх не просто так зірвати –
Поласувати дітворі.
Вони, мов крапелинки крові,
З-за листя дивляться у світ,
Є недостиглі – кольорові
І де-не-де ще видно цвіт.
Бо тато цю щепив черешню,
На ній росте аж три сорти…
Зриваємо спочатку ранню,
А пізня буде ще цвісти.
Мій тато садівник був мудрий…
Щепив дерева залюбки,
Зростив і витвір цей чудовий,
Щоб смакували малюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306828
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
И снова тот вопрос – так быть или не быть?
Меня терзают смутные сомненья –
Как мыслить, и что думать, и как жить,
И где найти хоть мелкое спасенье?
Но все же, по Шекспиру.
Достойно ль
Душе терпеть ужасные удары
Обидчиков «верха»? Иль лучше встретить
С билетом море бед (увы, не даром),
Иль положить конец сомненьям?
Убежать, укрыться,
Умчатся, улететь – во и ответ.
Да, так ты превзойдешь так много бед…..
Какая жизнь меня там ожидает,
Там, где покров родного чувства снят?
Уехать или нет? Сомнения терзают,
Ведь здесь сей город тяжестью объят.
И сносят все и униженье века,
Позор гоне6нья и молчанье права,
И остальное, что Шекспир писал.
Одни для всех горды и величавы,
Другим – нет места. Их пьянит бокал
И подчиненности, и низости…. Ведь пал
Герой романов, понеслись измены
Все вдаль, и вдаль, и дальше в горизонт….
Кто ожидает лучшей перемены
И выйдет на тот патриотский фронт?
Да… Убежать… Не только трусость дали,
Где бледнеет проблеск тусклого ума,
Но и любовь к земле, к стране объяли,
Где вырос, где родная красота:
«Моя страна, родимая отчизна»
Здесь держит… Ну не надо укоризны –
«Бороться лучше со знакомым злом,
чем бегством к незнакомому стремится»-
Сказал Шекспир. Он прав – и зло промчится
Легко на Родине, где и семья, и дом…
Ну что ж, довольно!
Офелия, о радость, разложи
Тяжелые, скупые чемоданы,
Садись на телевизор на диване,
Но не включай.
Здесь всюду хотят жить,
Наслушались….
Так быть или не быть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306689
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
Колосян 2:8 «Стережіться, щоб вас хтось
не захопив, немов здобич, уживаючи як
принаду філософію чи оманливі, пусті ідеї,
що ґрунтуються на людських традиціях, на
прописних істинах цього світу, а не
на вченні Христа»
Слова окремі, змісту в них нема,
Підібрані до рими випадково.
Нитками білими невдало притягли…
Вони вже не пасують ні до чого.
Зате претензій і гонорів поза край.
Готовий в лаври, почесті давай!
Немає скромності, тай глузду ніде взять
А публіка мовчить, бо ладу не видать.
І знов містичний, неземний сюжет,
Потусторонній присмак без прикмет…
І право автора, немов авторитет…
Тверезу думку загубив поет.
Він, може, й не хотів, та дишло повернуло,
Заснув Пегас – на манівці звернули :
По бездоріжжю, із вибоїнами суєти…
Ловити мрії, що пропали їх сліди.
Фантастика – такий невдячний рай…
Хоч простору у ньому поза край,
Та вся будова, скільки не крути,
То замки із повітря й пустоти.
Ми прагнем чуда – з моря Афродіту..
Що нам земна, про неї все забуто.
Пощо нам здеградований земний –
Прекрасний Аполлон – зразок новий!
Героями живем, від правди утікаєм,
Клянемо світ, хоча його не знаєм.
Не бачим первозданної краси…
Давай приземлемося – я і ти !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306536
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Тихие улочки. Эхо шагов.
Стены, одетые в тени.
В сон погружается медленно Львов,
В сон из любви и забвений.
Улочкам вновь о любви прошепчи,
В дымку уйди по брусчатке,
Чтоб обнаружить внезапно в ночи
Старых времен отпечатки.
Улицы помнят безумия смут,
Песни и старые страхи.
Рядом с тобой во тьме оживут
Рыцари, ксендзы, монахи...
Где-то в окне вздрогнет отблеск огня,
Где-то ребенок заплачет.
И из тумана, трясясь и звеня,
Выедет старый трамвайчик.
Черной громадой старинный костел,
Старый, в морщинах, фонарщик
Рядом с тобою устало прошел
Город подсвечивать дальше.
Ночь пролетит, смыв следы прежних лет.
Мрак растеряет оковы.
В окна лучисто влетит яркий свет.
Город изменится снова.
Старые тени из призрачных снов
Тихо растают на солнце.
И переполнится утренний Львов
Бурями новых эмоций.
Свет пробежит от окна до окна,
Делая тени короче.
Спрячется в темных углах старина
До наступления ночи.
Город с рассветом забудет про сны
И в новый день устремится.
И только тенью у серой стены
Тихо замрет старый рыцарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306523
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2012
Выпил водки
и все бабы - красотки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306486
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
В італійській столиці бачу жінка іде.
Серед натовпу видно – вона особлива.
Мила усмішка, добре відкрите лице,
Чарівна і красива.
Чарівна і красива.
Їй здивованим поглядом дивляться вслід
Хто вона? Така гарна ця жінка.
Звідки краса ота? Ця доброта
Та вона – українка.
Та вона – українка.
І хоч в серці несе вона біль і тугу,
Жаль і смуток вп’ялися у нього голками,
Попри всі негаразди вдома і в чужині
Залишаймось жінками.
Залишаймось жінками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306506
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Відлуння мрії, наче хвиля,
Прозора у нічному вирі,
Коли милуєшся зірками,
На оксамитнім небосхилі,
Коли чекаєш серцем щастя
В обіймах щирого кохання,
Коли здіймаєшся над виром
У пристрасті свого бажання,
Коли зливаєшся в єдине
На хвилях ночі зорянистій,
Коли про крила двоєдині
Лунають урочисті пісні ...
Тоді здіймаєшся духовно,
На оксамитнім небосхилі…
Незримим світлом молитовним,
Відкритим у нічному вирі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306521
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Один я був і знову я один,
Роки мене до вічності взивають,
Як далі мені жити я не знаю,
Лишивсь я батьком, але вже не син.
Багато я навчився на віку
І те, що взяв, звалив собі на плечі.
Та промайнули роки молодечі
І я вже двічі не вступлю в ріку…
Буває сльози вибризнуть з очей
І серце заболить, як в Прометея,
Та не проходять по житті ідеї
І більш не набирають швидкостей.
А час летить, як в прірву камінець,
Життя своє, тепер достатньо часу,
Обдумати й закрити, наче касу,
І залишитись мудрим під кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306348
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Від хати до хати,
Від ганку до ганку
Дарунки багаті
Розносить Меланка.
А в до світа зранку
Рум’яні й веселі
Василь і Меланка
Засіють оселю.
Ячменем і житом
При щирому слові,
Щоб Бог дав прожити
Від нині в любові.
У добрім здоров’ї
У парі і в масті,
Щоб в тихій розмові
Ховалося щастя.
Добра для родини
І дітям гостинців,
А для України
Дасть Бог українців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306433
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Не червь, не толпа и не сброд, и не чернь:
Лица! И улицы улитки-Москвы слизкие.
В Пхеньяне пьяный умер товарищ Чен -
Горюют северные далёкие, близкие.
А ваш дорогой и любимый, Господи,
Владимир Владимирович, любимый ли ваш народ?
Интересно, на кухне вы тоже в исподнем
Клянёте власть?
Кто виноват? Президент? Президент - виноват!
Вы не виновны,
Примерный вы наш премьер!
Может в петлицу вам тоже продеть гандон,
И вместе со всеми по скользким проспектам
С места рвануть в карьер?
Кто виноват? Обама ещё виноват,
Клинтон проклятая продыху не даёт...
Азаров украинский кровушку вашу пьет.
Каддафи великий - теперь стопроцентный кадавр.
Вы скажете, Путин, француз там виновен и мавр?
Но как же ликует ливийский небедный народ.
Народ, говорите, там тоже - народец-урод?
Что делать? Что делать - идти в президенты опять,
Ведь реки времён потекут, как прикажете, вспять.
Как выклюет ворон в Лондоне ворону глаз,
Закройте задвижку, не дайте Азарову газ!
Навального тихо в толпе завалите
И дальше юлите
во благо, во благо своё, не народа, юлите!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306376
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
АНАТОЛЬЕВИЧ.
Любовь дороже всех на свете! Может лучше:
"Любовь ВАЖНЕЙ ВСЕГО на свете"?
SERG.
Анатольевич! Дороже, важней, светлей, нужней ...
Мысль то не меняется, смысл понятен....В любом случае, -
спасибо, что вчитываетесь!!!!
АНАТОЛЬЕВИЧ.
Не, Серый, не согласен! Ты писал не про ВСЕХ, а про ВСЁ!
Всех - это про людей, а всё - это чувство. АргУмент!
SERG.
Писал и про "всех" и про "всё"
По просьбе неумалимого Анатольевича.... ПОМЕНЯЛ!
Только лишь из условия, что фраза "важней всего" более всеобъемлющая, чем "дороже всех" т.к. "всего" - это и "кто" и "что" и всё, что там еще может существовать в мире.
Любовь по любому важнее, дороже и т.д.
АНАТОЛЬЕВИЧ.
Конечно!!! Спасибо за понимание!!!
(Только я не неумАлимый, а неумОлимый в данном случае,
хотя я бываю и умАлимым, и умОлимым).
SERG
НеумОлимый милий друг!
Вы так дотошны и строптивы,
Что мне так захотелось, вдруг,
Сказать Вам: "Будьте же счастливы!
Не умАляйтесь во стихах,
Читайте их неутомимо,
Не допускайте только крах
Любви! И будьте умОлимы!
АНАТОЛЬЕВИЧ.
Эх, Серж! Обидеть захотел?!
Назвал строптивым и дотошным!
Здесь смысл прикрытый не у дел -
читай "занудливым и тошным"!!!
А что там про "неутомим"?
В любви? Шутник!!!В мои-то годы?!
Когда-то был я молодым...
Черпал я милости природы!
Сейчас всё больше по стихам,
читаю их неутомимо...
А друг наш Эрос - просто хам,
всё чаще пробегает мимо...
Счастливым буду! Это да!
Куда ж от этого деваться?!
Богатство ведь - мои года,
ему впредь только прибавляться!
Быть "умалимым" не хочу -
не интересно умаляться...
И Бога я молю, прошу-
достойным мне позволь остаться!
Серёга! Спасибо за твои стихи, экспромты, отзывы!
Они интересны, сочны, образны и молниеносны.
Получаю удовольствие от общения с тобой!
SERG
Да будет так! Спасибо, Анатольевич!
Удачи, вдохновления, любви и крепкого здоровья!
13.01.2012 - 20:48 Октябрина:
Так просто и так светло...
лучи разлетаются...
От ваших сердец тепло
с лихвой... и другим останется...
Погреться в этих лучах
кому-то захочеться...
Исчезнет и боль и страх...
великое творчество!
13.01.2012 - 22:04 boroda171:
Достойно! Но "Счасливым..." - недостойно!
13.01.2012 - 22:17 Анатольевич
Ну ты и "г"., Серый! (Я имею ввиду "Глазастый"!)
Я читал раз двадцать и не заметил,
а ты тут как тут! Ты чё, с лупой рассматриваешь?!
Изгадил шедевр! Не уважаешь... Ладно, когда нибудь
под шашлычёк (заметишь, или не?) разберёмси!
13.01.2012 - 22:30 boroda171:
Гм... Попрошу без оскорблений!
А когда-нибудь пишется через дефис...
Кстати, я консерваториев и академиев не кончал,
мой багаж - только школа да курсы радистов...
Но ведь КАК нас учили тогда, Серж!
13.01.2012 - 23:41 Кадет:
...алё, гараж!
Вы чё, Серёги, блин сцепились?
Значит так: один - в консерваторию,
другой - на уборку территории...
от забора и до рассвета...
шашлычки-башлычки развели тут, панимашь...
14.01.2012 - 00:12 Анатольевич.
Просить хотим мы у Кадета:
"Ты погоди хоть до рассвета!
С утра нам разнарядку дашь...
А то лютуешь...панимашь...
13.01.2012 - 22:31 boroda171:
И шашлычок - тоже через О...
14.01.2012 - 00:07 Анатольевич
Действительно глазастый! И дефис, и О заметил!
Только вопроса в скобках не заметил!
А я спецом написал - (заметишь, или не?)
А с Ё шашлИк мягче!(Заметь!)
Может когда----нибудь при встрече
спробуем и такой, и такой...
А вот что с Кадетом делать?
Возьмём в компанию, или не?
Какой-то он строгий...и без юмора...
Разогнал на принудительные работы...
А я в консу больше НЕ ХОЧУ!!!!!!!
Да и шашлычки-башлычки ему не нравятся...
Может он и водку НЕ УВАЖАЕТ?!!!
Так, гляди, и нас занеуважает!!!
Но мы не дадимся!
13.01.2012 - 23:56 Мазур Наталя:
"Когда б вы знали, из какого сора,
Растут стихи, неведомо когда"
14.01.2012 - 01.18 Анатольевич.
Ты наши комменты считаешь, Ната, сором?
Да лучше б мне подохнуть под забором,
чем это от ВЕЛИКИХ услыхать!
Невольник чести! Я убит позором,
могу сравнить себя с Содомом и Гоморром
(чёрт! Здесь не то...придётся исправлять,
вдруг ляпсус снова кто-нибудь заметит
и в комменте ТАКОЕ мне ответит,
хоть валерьяну впору принимать!)
А! Лучше так! - "Без сора и без ссоры,
как жители Содома и Гоморры
погиб поэт!"
Обидно! Твою мать!
14.01.2012 - 01:24 Мазур Наталя:
Я изменила стих Ахматовой немножко,
Убавив "стыд" большой столовой ложкой,
И заменив его на времени отрез.
Но вам, мой сударь, позарез
Счас - ночью, нужно разобраться с сором?
Вы на меня набросились с укором,
И где-то меж Содомом и Гоморрой
Застряли, клейменЫ позором.
А было ж нужно-то всего чуть-чуть
Плеснуть в бокалы и зажечь свечу.
Поздравить всех со Старым Новым Годом,
И вместе выпить тут с честным народом.
Набравшись градусов - прилечь себе под стол,
Коту дав валерьянки, мне же - димедрол.
Все трое, вместе под столом лежали б,
Нам не обидно, и друзья бы ... ржали.
14.01.2012 - 08:58 Амелин:
Хороший всё же праздник – Старый Новый Год!
Ошибки, опечатки, чей-то пьяный кот…
Рюмашки с водкой, валерьянкой, коньяком,
И тост Наталии – «За встречу под столом!»
Ну а с утра все вместе будем стряпать смех,
Не будет смеха – все отправимся на снег.
Кадет уже вон ждёт… лопаты выдавать,
(Кто не согласен – ломом будет подметать!)
Работа будет – от забора, спору нет,
Ну а конец придёт, когда придёт рассвет.
У Бога будем все прощения молить,
Чтоб без ошибок и поправок впредь творить!
Друзья, всех с праздником, которого больше нет
нигде в мире - со Старым Новым Годом!!!
14.01.2012 - 10:44 АРИНА ЛУГОВСКАЯ:
Ах,Октябрина, ты конечно же права!
Сижу в лучах и греюсь - так приятно...
На нитку бубликом нанизую, слова
и,Анатольич, никогда не заберу обратно!
14.01.2012 - 12:03 insolito:
Неумолимые года...
И беззастенчивы седины...
Когда мы молоды, тогда
И Эрос не проходит мимо
И по ночам бурлит река
Из страстных мыслей и признаний
Ну, а сейчас скажу: «Пока
Своим несбыточным желаньям»
Смеется, пальчиком дразня,
Моя уже вторая внучка,
Теперь любви не до меня,
Пускай ее другие учат,
Но, только ночь приходит в дом,
Скрипит перо, дрожит бумага,
А месяц в небе серебром
Путь освещает у оврага,
Чтоб замолкала чья-то грусть
Поэт не спит, ему неймется
И пусть немая Муза, пусть,
Но, все равно дороже солнца
Ему бегущая строка
Из неразборчивой поэмы
Зачем предательски рука
Выводит жизни теоремы..
23.01 Анатольевич
Мне приятно читать это,
хоть не мню себя поэтом...
Я слыву здесь пародистом
(к "пэрэдасту" очень близко)...
Но я белый и пушистый,
а совсем не пародИстый,
хоть и не породистый,
я смешной... и шкодистый!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306297
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
(Віншування-посівання)
Добрий день у Вашій хаті,
Я віншую всю родину,
Щоб були завжди багаті
І любили Україну!
Щоб хліба родили щедрі,
Щоб плодилися ягнята,
Щоб жили у щасті й мирі,
Кожен день був наче свято!
Засіваю Вашу хату,
Сію, вію, посіваю!
Щоб усі були здорові,
З Василем Святим вітаю!
Засіваю Вашу хату,
Сію, вію, посіваю!
Щоб водились грошенята,
З Новим роком Вас вітаю!
Засіваю Вашу хату,
Сію, вію, посіваю!
Довгих літ прожити дружно
Я родині цій бажаю!
Сію, вію, посіваю!
Сію, вію, посіваю!
Вам, господарю й дружині,
Діткам Вашим і онукам,
Засіваю у дім щастя,
Щоб не було горя й скуки…
Сію, вію, посіваю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305913
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 13.01.2012
А разве есть на свете счастье?
Как сильно нам оно нужно...
И чтоб не крики дикой страсти,
Не порошковое вино,
Без важных тостов и наречий
Под смех дешевеньких шутов
И без сплошных противоречий...
А просто, без излишних слов,
Чтоб было тихо и спокойно,
Улыбки радостных детей,
И каждый верил безусловно
В себя и близких всех людей!
Ах, если б знало это счастье,
Как сильно нам оно нужно...
Сильнее самой сильной власти,
Нужнее денег и кино,
Без дорогих машин и кожи,
Аксессуаров и колбас,
Без кислой от удушья рожи
И золотых цепей на нас...
Что б просто, в ощущеньях лета
Обнял любимый человек,
В лучах его лишь сердца света
Отдать свое, ему навек!
Ведь может быть на свете счастье!
Так сильно нам оно нужно…
Чтоб тучи разогнать ненастья,
Увидеть солнышко в окно,
Услышать соловья рассветом,
Промчаться босиком в саду,
И жить в Любви на свете этом,
Любуясь лилией в пруду,
Чтоб наполняли чувства душу
И не хотелось умирать...
Будильник...
Кофе...
Вид с маршрутки…
- А ну на выход, хватит спать!..
13.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306193
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Мне нравится быть милой и простой,
Не грубою, не злобной, не похожей,
На сон не настоящий и пустой,
На мимо пробегающих прохожих.
И не доступных стен в себе не строить,
Не прятаться, печалям не поддаться,
А если как цветок, в бутон закроюсь,
То значит новых сил пора набраться.
А если ошибусь, не сожалеть.
И слабости своей не постыжусь,
Пускай как есть, я не хочу играть,
Любовь во мне живет и я горжусь.
Меня отвергнет "он", и я уйду,
Зечем о равнодушие мне биться?
Мне нравится мечтать, хотя и трудно,
В другого я смогу тогда влюбиться.
Мне нравится,шептаться с ветерком,
И ангелы летают где-то рядом.
Мне просто хочется собою быть.
Быть светом, с лучезарным взглядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22862
дата надходження 09.03.2007
дата закладки 13.01.2012
Море мыслей моих и чувств,
Выпиваю, до самого дна.
И пьянею от них и мечусь,
В лабиринте мудреном одна.
То споткнусь о загадочный образ,
Заикнусь от хмельного волненья,
Потеряюсь в толпе, найдусь.
Отрезвею и нет сожаленья.
И бокал моей жизни полон,
Я держу его, снова пью.
Снова в поиске среди вОлон,
Снова мысли, но их люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22858
дата надходження 09.03.2007
дата закладки 13.01.2012
І засяяли роси на сонці,
А латаття віконця відкрило,
Блиск ясний, наче облік в іконці,
Коли променем їх освітило.
Сніги талі покрили низини,
Через них земля дивиться в небо…
Зникли білі і сірі перини
І з’явилася ковдра зелена.
Скоро води піднімуться в небо
І збіжать у річки потічками,
І не виникне більше потреби,
Накривати луги перинами.
Бо весна, яка вміє творити,
Витче чудо-шедевр кольоровий
І примусить знов очі радіти,
Милуватися килимом новим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306144
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Скрипить перо, рядок лягає,
Слова з’являються нові.
А думка дивне щось шукає,
І вносить виправки свої.
Біжить рядочок за рядочком,
Вкриває віршами папір,
Неначе хтось плете віночок…
Мов творить виріб ювелір…
Побудь зі мною, вірна Музо,
Ти не втікай, мене не ріж,
А розквітай, мов ніжна ружа,
Тоді і вийде гарний вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306145
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Наша Даша ела кашу...
Очень злилась наша Даша -
хочет ложку отобрать
и процессом управлять!
Мама ложку отдаёт,
а процесс-то не идёт!
Ложка - словно неваляшка!
Прыг! На стол пролилась кашка!
А теперь попала в нос...
Ну, обидно же до слёз!
Снова прыг - попала в ухо...
Что же это за житуха?!
Мама ложку забирает,
снова кашей наполняет.
Снова недовольна Даша,
очень злится на мамашу!
"Ня"! Кричит на маму Даша -
это значит:"Дай МНЕ кашу"!
Снова мама поддаётся,
Даше ложка отдаётся,
снова Даша управляет,
ложкой в рот не попадает...
Вот так Даша ела кашу,
игнорируя мамашу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306069
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Лелеки плачуть холодом осіннім,
лИстопадом торкають небеса.
Сивіють коси водоспадно-сині,
Теплом зими розсипалась роса.
Осяй-но, сонце, землі почорнілі!
Пориви вітру сиплять знову біль...
А літо, літо, фарби ніжно-білі?
Де літо? Тільки осінь звідусіль...
Вир диких хмар злітає у сум’ятті
мИттєві дні летять, немов листки.
Дзвеніли роси й прикрашали плаття
Зелених трав і пуп’янків земних.
Весняний дух сховався у суцвіття,
Обливши сад гарячим травнем днів.
Назвали чомусь бабиним це літом,
Юним дзвіночком поетичних слів.
Є трохи сили в дивних водоспадах,
Осіннім дивом сонячним цвітуть
Сокирок очки біля мого саду,
Елегією випивши всю суть
Налитих сонцем яблук. І заграва
Істини осені сміється золотаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305976
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Лоредані
Сумує сум. Печаль в печалі...
Човни дрімають на причалі.
Поволі море камінь точе,
Лоскоче п'яти діві-ночі.
Світанком визріва Венера,
Над світом сходить Нова Ера.
Там де Богиня сумувала
Зоря кохання в море впала,
І піднялась любові хвиля -
Змела розпуку без зусилля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305899
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Вступ
Розпочнім же, браття, слово наше
Про бувальщину й минулі дні,
І про те, як Ігор терем княжий
Кинув задля бою на коні.
Розпочнім же не за вимислом Бояна,
Правду, браття, хай пізнає світ.
Бо народ ще пам’ятає рани
Крізь вервечку мережану літ.
Бо Боян як гусла брав на руки,
То слова лилися золоті,
Мов смола по дереву на луках,
Наче вовки мчали по землі.
То летіли в далечінь, під хмари,
Мов орли на білих лебедів.
Кого перший орлик настигає,
Той заводив першим тужний спів.
Почина з старого Ярослава,
І Мстислава в пісні пом`яне,
І Роману, сину Святослава
Пісню предковічную складе.
То ж не орлики летять на зграю –
То на гуслях виграє Боян,
Персти на ті струни покладає,
І народ наш зцілює від ран.
Розпочнім же, браття, слово наше
Від Владимира до Ігоревих днів,
Що мав серце мужнє, сильне, княже
І полки навів на ворогів.
Розпочнем же, браття, як годиться
Про дружину князя, вояків,
Щоби правди чаша, як криниця
Не пропала до майбутніх днів.
О Бояне, Руський солов`ю,
Соловейку нашої землі!
Помислом по дереву повієш,
Піднесешся в хмари золоті.
Оспівай, Бояне, полки княжі,
Час цей наш для матінки-Русі,
Щоб це бігло слово прудко наше
Стежкою Трояна по землі.
Щоби Ігор заспівав ту пісню:
«Не орлів негода зайняла –
Крізь поля і гори, ліси грізні
Галок стежка к Дону привела.»
А чи так би заспівати людям:
«Прудкі коні за Сулою ржуть,
Дзвони Києва і Новгородські труби,
Стяги у Путивлі вже встають.»
Початок походу
Ігор з братом Всеволодом стрілись,
Каже брату Всеволод ясний:
«Ми братами у цей світ родились,
Святославовичі разом ми.
Ти готуй своїх вороних коней,
А мої під Курськом вже стоять.
Воїни не бояться полону,
Кінцем списа звиклі працювать.
З луками й шоломами зродились,
В сагайдаках й шаблях ізросли.
Всі дороги й шляхи роздивились,
Скачуть прудко, як сиві вовки.
Собі – честі у бою шукають,
Слави – руським хоробрим князям.»
Бачить Ігор – сонечко згасає.
Та, хоробрий, не злякався сам.
Каже Ігор: «Браття і дружино!
Краще смерті, ніж полону сліз!
Хочу глянути, як Дін той лине,
Об половців поламати спис.
Гей, сідлайте воронії коні!
З Дону шоломом води поп’ю.
З вами голову зложу я коло Дону,
З вами, русичі, загину у бою.»
Князь вступив у золоте стремено,
Дивиться у небо, на зорю.
А природа знала достеменно,
Провіщала воїнам біду:
Сонце у затемненні пропало,
Як газдиня, в поле йшла гроза.
І дерева, і траву тріпала,
Птиць збудила, звірів підняла.
Недаремно див на дубі свище –
Хай почує половців земля,
Хай у полі сірий вовк не рище,
Хай спустіють половців поля!
Ігор йде з дружиною до Дону!
Вовки вже наводять всюди страх,
І орли зовуть без перепони
Хижаків на вбитих у ярах.
Руська земле, як же ти далеко!
Не докинуть вже до тебе й спис!
Місяця світило вже померкло,
І погаснув золотавий Віз.
Перші два бої
Вранішня зоря вже запалала,
І поля накрив густий туман.
В ранок цей природа розцвітала,
Галки чорні пробудились там.
Русичі поля загородили,
І на сонці сяє кожен щит.
Кожна душа честі захотіла,
Ну а князям – слави й довгих літ.
І, сипнувши стрілами по полю,
Половецьких загнали красунь,
Золота, прикрас – неначе молі,
Оксамиту, сірого, як лунь.
Там мости мостили кожухами,
Воду зупиняли там щитом.
Від мужів хоробрих берегами
Утікали Гзак із Кончаком.
Вранці-рано хмари налетіли,
Що із моря Чорного прийшли.
Сонця наші закрити хотіли,
Принесли великії громи.
Дощ із луків й шабель половецьких
На Каялі-річечці піде.
Стрілами із Дону пронесеться,
Та стріла багато душ знайде...
Як далеко, Матінко-Русь наша,
Ми від тебе в поле відійшли!
Чорне небо було, наче сажа,
Ріки мутно в берегах текли.
Вітри стріли сипали в дружину,
Обступили половці поля.
Бій іде не в жарт, а до загину.
Все тобі, о Руськая земля!
Князь-воєвода: Всеволод
Всеволоде, княжий брате вірний!
В обороні міцно ти стоїш,
Всім незгодам тужним непокірний,
Рідну землю гідно борониш.
Стріли ти на половців пускаєш,
І за рідну Русь стоїш в бою,
Харалужний меч злотий виймаєш,
Забуваєш ти печаль свою.
Що печаль тут, браття дорогії,
Він забув і почесть, і життя,
Отчий стіл, собори золотії,
І Чернігів, села і міста,
Звичаї й обичаї народу,
І Глібівни, красної жони...
Тільки честь і славу воєводи
Пам’ятати буде він завжди.
Згадки минульщини
1. Олегові походи
Так, були літа колись Трояна,
Ярослава вже пройшли віки,
І Олегові походи славні
Потоптали ворогів стежки.
Той Олег мечем кував крамолу,
Сіяв стріли густо по землі.
Знали і долини, й ріки, й гори
Що вступає він в стремена золоті.
2. Князівські міжусобиці
З Тмурокані слава йшла по світу,
Задзвеніли чвари у сім’ї.
Ані щастя й дружнього привіту,
Ані миру на своїй землі.
За Олега усобиці були,
У країні гинуло добро,
Часто ворон клекіт люди чули,
Галками навколо аж гуло.
Бій і поразка
То було в ті битви і походи,
А такої - світ іще не знав.
Знатимуть тепер свої народи,
Як-то князь наш честь собі кував.
Бо з зорі до вечора, дщо нічки,
Бо із нічки і аж до зорі
Сипалися стріли, наче річка,
І трощились злоті шоломи.
Шаблі об шоломи ті гриміли,
І ломились списи об щити.
Галки чорні в небесах летіли,
Вовки тризну мали на землі.
Ця земля копитами й щитами
В борозни поорана була.
Кров’ю руською, немов річками,
Чорна вся политая земля.
Кості ці, засіяні по полю,
Плідно, рясно на землі зійшли.
А зійшли вони пекучим болем
І слідом дівочої сльози.
Рано-вранці поле задзвеніло,
Галки чорні в небо піднялись.
То полки хоробрії шуміли,
Крові ріки більше не лились.
Ігор всю дружину завертає:
Жаль йому і брата, і полків.
Бились вони, зорі розцвітали,
Вдень не гаснув той ворожий гнів.
Та на третій день упали стяги,
Розлучились золоті брати.
Тут вина кривавого й наснаги
Недостало ворожій землі.
Полягли тут русичі у полі,
І поникла від жалю трава.
А далеко, ген на видноколі,
Зашуміли у жалі поля.
Похилилися ліси високі,
Плачуть верби листям золотим.
І шумить насамоті осока
Жалем невимовним і тяжким.
Причина поразки – розділеність братів-князів
А причина не у ній таїлась,
А причина в теремі зросла.
І образа сильна покотилась,
І край Дону в жалі підняла,
Заплескала крильми, полетіла,
Піднялася в синіх небесах,
І причину бідувань відкрила
У ворожих князях і братах.
Брат на брата йшов у нас війною,
Князь на князя-батька поставав.
Покотилась ця війна луною,
Всякий на цю землю посягав.
Бо князі з братами воювали,
А тим часом гинула земля.
Бо ворожі війська поставали,
Нищили і села, і міста.
Як же сокіл залетів далеко –
Аж до синіх моря дивних вод.
Сина не напоїть мати з глека,
Не зустріне воїнів народ,
Полку Ігоря не воскресити.
Половці скакали по Русі,
Заходилися міста палити,
Плакали в них жони молоді:
«Хто верне чоловіків коханих?
Їх вже не побачить милих нам,
Не злічити кровавії рани ,
Не зрадіти рідним нам словам.
Серця розриваються від жалю,
Згадка вас не полишає їх...»
Сльози аж до чорної Каяли
Линуть стрімко від жінок усіх.
Київ застогнав, Чернігів славний,
Сльози покотились по Русі.
Матерям синочка погляд гарний
Сниться вже щоночі уві сні.
Та не лиш тому міста стогнали,
Бо князі, крамолу куючи,
Не мирились. Тому набігали
Половці на руськії стежки.
Дань двори давали половчанам,
І слізьми вмивалася земля.
Вже журби наповнилися чани
І тугою полягли поля.
3. Князь Святослав
Ігор з Всеволодом розбудили
Те, що був приспав князь Святослав.
Бо тоді половці не летіли,
Кожен своє місце завжди знав.
Святослав зробив це все полками,
Наступив на половців лихих,
Притоптав їх гори копитами,
Висушив озера всі на них,
У річках закаламутив воду,
І яруги кіньми потоптав.
А Кобяка, вожака народу,
В кайдани залізні закував.
Тож співали славу венеційці
Князю Святославу і полкам.
З ними – греки, і морава, й німці,
Та й жаліють Ігоря, що нам
Не принісши слави й перемоги,
Потопив в Каялі все добро,
Не дослухався перестороги
Й пересів в невільниче сідло.
4. Віщий сон Святослава
По Русі летіли туги птиці,
І веселощів ніхто не мав.
А у Києві, в злотій столиці
Дивний сон побачив Святослав:
«Наче одягали мене, - каже, -
Чорним покривалом у ту ніч.
І вино в отруті в чаші княжій
Подавали. А ще – дивна річ –
Сипали на мене злоті перли
З сагайдаків ворожих поган.
І стовпи у теремі всі здерли,
І шумів похмуро так лиман...
Каркали всю ніч чорні ворони,
Обминули золотавий бір,
І летіли геть без перепони
Аж до моря, до високих гір.»
І сказали мудрому бояри:
«Туга полонила розум твій.
Це два соколи твої злітали,
Отчий стіл залишивши злотий,:
Пошукати града Тмуроканя
Та напитись Донської води.
Повтинали крила їм погани,
Не вернутись соколам сюди.
Замість злота в них тепер кайдани.
Темно тоді було в третій день:
Затемнили сонця два погани,
Руська земля стала, мов мішень.
Налетіли половці погані,
Сум летів і землю вкрив крилом.
Заспівали діви вранці-рано,
Граючись злотим легким щитом.
Заспівали половецькі діви
Над холодним морем стоячи,
І часи ті Бусові хвалили,
Помсти Шарукана цій землі.»
Мовив тоді Святослав з сльозами
До боярів слово золоте
І прорік: «Сини мої! Князями
Стали ви, хоробрії! Але
Рано почали разить мечами
Половецьку землю й чорний Дін.
Рано пити в бою шоломами,
Слави й честі здобувати в нім.
Ви без честі вперше одоліли,
І без честі кров ви пролляли.
Так, серця в бою Ваші кипіли,
В смілості згуртовані були.
Що ж ви сивині моїй зробили?
Вже не бачу сили й влади я
Брата мого. Ті війська ходили
У бої без списа і щита.
Перемогу криками й ножами
Руській землі ті бої несли!
Та й казали: «Мужаймося самі!
Ми велику славу здобули!»
А чи диво – молодіть старому?
Не пособники мені – князі.
Он і в Римі не вберегли дому,
Затріщали дужі шоломи.
Ніна що година обернулась.
Сину Гліба – туга і печаль.
Видно, вдача й єдність відвернулась
Й полетіли в чорну, темну даль...».
5. Єдність врятувала би братів
Всеволоде! Княже-воєводо!
Прилети здалеку, мужній ж ти!
Щоб від половецького народу
Отчий злотий стіл постерегти.
Веслами розкропиш Волгу сіру,
Шоломами виллєш, княже, Дін,
Бранок й полонених би без міри
Привели б стрільці зо всіх сторін.
Ну а ти, Давиде і буй-Рюрик!
Чи ж не ваші злоті шоломи
Й шоломи дружини, наче тури,
Плавали по ворожій крові?
Ви вступіте в золоті стремена,
І за русичів ввірвіться в бій!
І тоді вже точно, достеменно
Половці втечуть за Дін злотий!
Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо забрався ти тепер.
Зачинив Дунаю бучну славу,
Гори ти дружиною підпер!
Одчиняєш Києву ворота,
І султанів за кордоном б’єш.
Ти стріляй половців по болотах
І свободу Русі принесеш!
А ви, буй-Романе і Мстиславе!
Подвиги і бій – ваше життя.
Ви шукаєте, соколи, славу,
І від вас гуде уся земля.
Шоломи й дружини в вас – латинські,
І від них гудуть усі краї –
І Литва, і люди деремлинські
Честь вам віддають аж до землі.
6. Заклик до об’єднання
Поронили листя всі дерева
Не від радості й не від добра.
Поділили ці хоробрі леви
Землю по Росі і до Дніпра.
Не воскресне Ігоря дружина!
Дін на бій зове усіх князів,
Щоб вони усі аж до загину
Билися, вступивши в правди бій.
О, Мстиславичі, сини сміливі!
Де ж ваші злотії шоломи?
Половців стрілами зупинили б
Задля князя й руської землі.
Не тече вже до Переяслава
Сула срібно-золотим струмком.
Чути тільки бої Ізяслава,
Що згубився разом із добром.
Погубив він славу свого діда
І поліг у крові на траві.
Ворог ж каже: « Не лишилось сліду
Від дружини на оцій землі.
Звірі кров і ту всю полизали! »
Не було-бо Всеволода тут,
Не було і брата Брячислава –
Лиш один утік від смерті пут.
Гримлять труби, та немає слави
І сумують руські голоси.
Ярославе й внуки всі Всеслава!
Опустіте стяги ви свої!
Бо сварились разом ви постійно
Й навели на Руську землю зло:
Бо з розбрату почалися війни
І насилля на всю Русь прийшло!
7. Таємні справи братів
Був тоді-бо сьомий рік Трояна,
Кинув жереб на діву Всеслав.
Скочив аж до Києва і рано
Списом стола Києва дістав.
Далі з Білгорода скочив звіром,
Новгороду двері відчинив,
Славу Ярослава розтрощив він,
Вовком до Немиги прилетів.
І Немиги береги криваві
Були всі засіяні кістьми.
Бо снопи стелили головами
Й харалужні тримали ціпи.
А Всеслав судив весь люд і князів,
Вовком в Тмурокань бігав вночі
І, могутні напруживши м’язи,
Хорсові перебігав стежки.
Подзвонили у Полоцьку рано,
А він в Києві вже дзвін той чув,
Та терпів ще й часто біди й рани,
Хоч і віщим, і сміливим був.
Бо сказав Боян раз недаремно:
«Будь ти спритний, наче та ріка,
Будь ти хитрий чи чаклун – та певне
Не минеш ти Божого суда!»
О, згадає Русь князів – та й стогне!
Встали мужні стяги навкруги,
Але Русь лише в грабунку сохне,
Бо стоять в ній різні бунчуки!
8. Плач Ярославни
Плаче рано Ярославна на Дунаї,
Сонце сходить в небі золоте.
З ночі вона плаче і ридає,
Помарніла з горя, не цвіте.
Тужить юна молода князівна
У Путивлі-граді на валу,
Плаче: «Вже співали другі, треті півні,
Я ж отут в сльозах стою й стою.
От би мені ніжні білі крила
Дала рідна матінка – земля.
Чайкою – вдовицею злетіла б,
І над Доном полетіла б я.
Омочила би рукав шовковий
У швидкій Каялі, у ріці.
Втерла б рани, змила тої крові
На князівськім тілі, на лиці.
Плаче Ярославна і ридає,
Ронить сльози: «Милий, золотий
Вітре, ти гуляєш по Дунаю,
Ти, крилатий господине мій,
Нащо женеш ті хановські стріли
Все на князя, на любов мою?
Адже гониш хмари посивілі,
Хвилю піднімаєш ти морську.
Вітре, ти ж - бо пан на суші й морі,
Ти гойдаєш сильні кораблі,
Нащо ж ти … О горе мені, горе! –
Щастя розкидав на ковилі?»
Плаче Ярославна і сумує,
Рученьками закрива лице:
«Дніпре дужий, що велику тую
Пробиваєш гору! Ти моє
Щастя ніс на кораблях широких,
І дружину мужню, що пливла
До Кобяка крізь трави високі,
Де є половецькая земля.
Знаю – слізьми горю не поможеш,
Та мені всередині пече!
Мій Славутицю! Я знаю, що ти можеш, -
Моє ладо принеси ти золоте.
Щоби сльози не капали в воду,
І вітри не несли моїх сліз!»
А тим часом над сумуючим народом
Піднялось сонце і погаснув Віз.
Звернулась Ярославна зі словами:
«О сонце миле, сонце золоте!
Ти світиш, зігріваєш променями,
Чому ж мені всередині пече?
Навіщо, сонце, землю ти сушило,
Навіщо спрагу посилало в бій,
І тим самим дружину всю спалило
І моє ладо миле? … Князю мій!
О сонце, ти його спалило! Нащо ж світиш?
Спалило і його, спали й мене!
Навіщо ж бути на цьому світі?
Його ж нема! О горенько моє!»
Стояла й плакала в Путивлі Ярославна,
По личку білім слізоньки текли.
З тих пір далеких і сумних, іздавна
Слова її в серцях людських жили.
9. Втеча князя Ігоря
Опівночі заграло синє море
І князю Ігорю Бог явить путь,
Переборовши біди, лихо й горе,
В столицю Руську, де лиш стогін чуть.
Вечірні зорі тихі вже погасли,
Не спить князь Ігор, помислом літа,
Як путь великий від половців ясний
Перебороть від Дону до Дінця.
Вже Овлур князя із-за річки свиснув
Опівночі. Гуде в полях земля,
А зорі в небі з місяцем повисли,
Тремтять вже вежі і шумить трава.
Проскочив в очерет князь горностаєм
І лебедем полинув по воді,
Промчався, наче вовк, по тому краї
На борзому Овруловім коні.
Полинув світлим соколом над млою,
Збиваючи гусей і лебедів,
І Овлур з ним. Холодною рікою
Текла роса і Дін із нею плив.
10. Розмова князя з Дінцем
Донець же каже: «Ігорю щасливий!
Не мало тобі величі, скажи?
А Кончакові – прикрості і гніву,
Веселості і радості – Русі?»
А Ігор мовив: «І тобі немало,
О Донче, величі, бо ти носив
Князів великих! Береги лягали
Тоді у травах, коли князь тут плив.
Стеріг, коли в тіні дерев зелених
Спокійно над водою засинав.
Тоді його ти берегти і кленам,
І чайкам, і струмкам наказ давав!
Бо яка маленька річка Стугна,
І як мало в ній завжди води, -
А зробила невимовну тугу -
Її води князя погребли.
Плаче мати князя Ростислава –
Зовсім юний був він, молодий.
У квітах й полях поникла слава,
Зашумів у жалі бір ясний...»
11. Погоня
Солов’ї вже ранок провіщали,
Дятли стукотом збудили ліс.
Гзак із Кончаком коня погнали
По сліду, де Овлур князя віз.
Мовить Кончакові Гзак поганий:
«Сокола знайде в полі стріла!»
Мовить же Кончак: «А ні, так рано
Дівчина опутає ясна.»
Мовить Гзак: «Якщо його дівиця
Спутає, то в нас – ні сокільця,
Ні дівиці не буде. А птиці
Стануть бити в полі край Дінця.»
12. Зустріч князя на Русі
А Боян співав ще про походи:
«Хоч і тяжко голові без пліч,
Так і тілу посеред народу
Без голови з смертю віч-на-віч.»
Важко і Русі бути без князя.
Але рано на Дунаї чуть,
Як дівчата всі співають разом,
Вістку в Київ гарну людям шлють:
«Сонце світить в небесах, і рано
Ігор-князь уже в рідній землі.»
Ігор їде, заживають рани
Люду нашого і нашої Русі.
Землі раді, і веселі люди,
Ігор мчить вперед, неначе птах.
Він вже скоро в Боричевім буде,
І до Києва веде той шлях.
Пісню старим князям відспівали,
Тож співаймо пісню молодим,
Князю Ігорю, сину Святослава
І дружині що святкує з ним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305732
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Текут, текут мороженые воды,
Как времена. Выходит снег из моды,
Январварство своё унял январь,
Но низкая над стадионом хмарь.
В столовке бывшей прославляют Бога,
Косноязычно, громко и убого.
Свернули Кирова, поставили мортиру,
Грозя войне войной, а так же миру,
Где «Миру мир» теперь стоит бигморда,
Как «Овоща» мы прославляем гордо,
А на Госстрое славим самолёт,
В фонтан плюём в надежде, что прольёт
Он к маю пару струй воды…
Живём пока, хоронимся беды,
Хороним в памяти «Мороженое-воды»,
Считаем города шагреневые годы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305689
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Не ведаю, кто я, он или она,
брожу, беременный и пьяный,
похмельем к унитазу, дивану,
умысел какой, искать не стану.
Не ожидал шального отъезда,
фонарь кружится у подъезда.
Прикован зверем волком у столба,
пить меньше надо, мне уже пора.
Метала стук колес, словно кино,
Трамвай вагон, звенящее депо,
нет паспорта, давления пара,
и тихо где-то струн гитара:
«Мне кажется, что вы больны не мной…
И никогда тяжелый шар земной…
Не уплывет под вашими ногами…
Спасибо Вам…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305604
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Давно не виделись?
Согласен...
Сто лет?
Да ну, не может быть!
Твой вид?
Такой же - очень классный,
А взгляд...
Его нельзя забыть!
Твой жест -
Волнует, как и прежде,
Намек понятен и без слов...
Дождь,
Как тогда, смочил одежды,
Давай в кафе, -
Там кофе, кров?..
Поговорим без лишней мушки,
Сценарий жизни -
Невпопад,
У Богом брошенной церквушки
Застиг нас дождь
Сто лет назад...
А сердца стук
Такой приятный,
Рвет из души бемолем Соль,
Сто лет спустя
Он стал понятным,
До нижней До сыгравши роль!
21.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305236
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
я трохи вже бачив це дивне життя
і маю з п'яток гарних віршів,
та доки в душі ти,
неначе дитя,
ти будеш не гірший за інших...
знов аркуш паперу свідомо беру,
косу не шукаю лінійку,
ми всі підросли
та ще граєм у гру:
постав-но мені тут п'ятірку...
складаючи риму не варто спішить,
життя не таке вже й шалене,
дитяче (одвічне)
завжди буде жить,
не зміняться очі у мене...
щоразу за вітром своїх почуттів
лечу у незвідані далі,
донизу не можу,
там леза катів
й обличчя у чорній вуалі...
не змінять мене ні образа, ні лиск,
я кольору списків не маю,
і тільки в Коханні
вбачаю свій зиск...
пишу і усіх Вас кохаю!
09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305237
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2012
«Три великих страны воевало, за прекрасные губы её»
Ю. Визбор
*
Что ты сделала или, чему послужила причиной,
уже – не важно.
Важно то, что ты попросила всё исправить.
Милая девочка,
постигающая природу обольщения.
Наивная.
Хватит ли тебя – для всего мира?
* * *
Безголовые всадники мчат и врубаются в строй.
Погибают цветы и копыта коней – изумрудны, насквозь.
Я когда-то тебе говорил, кое-что, под нависшей скалой:
- Береги себя, милая… Ты – бережёшь и мы – врозь.
Дым сиреневый, после, почти отгоревшего дня
опускался всё ниже, скрывая и четкость, и свет.
Я когда-то тебе говорил: - Ты – моя. Ты – моя,
невзирая,.. А кони – всё ближе. А всадников – нет.
Только лязг, только хрип, только топот по мокрой земле
и сосед мой вдруг валится, щедро разбрызгав зарю.
Эти алые брызги – оправлю в металл, на колье,
то, что после всего, я на шею тебе подарю.
Отбиваю удар. Бью вслепую, чуть выше коня.
Меч находит мишень, погружаясь в горячую плоть.
Ничего, что темнеет. Не нужно ни дня, ни огня.
Ты просила помочь… Ну, а мне пусть поможет Господь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305096
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Нам параллели - параллельны,
Кресты - лишь перпендикуляры,
Мы все вращаемся смертельно,
И всё заносим в формуляры:
В кружок - любовь, в квадратик - дружбу,
В прицел - врага, а мячик - в сетку,
Ко всем чертям - во благо службу,
Во имя? Сделаем пометку.
Во имя мира - наплевать,
Во имя счастья - дай подумать,
Если себя одолевать,
То бог с ним, счастьем, лучше с кумом
В саду бутылку раздавить,
И кости перемыть соседям:
Что Меркель любит Саркози,
А Путин укротил Медведя...
За параллелью - параллель,
Разбухли наши формуляры.
Отсель ползём мы и досель,
И ждут нас перпендикуляры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305060
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Я думаю, что настоящая любовь сродни безумству, в то же время это серьезный труд и над собой, и над обстоятельствами жизни. Любовь подобна идеологии, она требует своих жертв, своих безумств, она выходит из ряда условий, ее вызвавших, в безусловную сферу... Тогда она становится совершенной, переводя взаимодействие полов во взаимодействие природы, мужского начала всей природы и женского. При сходстве внутренней музыки, при взаимной настройке, продвижении внутренней архитектуры к взаимному сходству, проникновению и содействию любовь порождает блаженство реально ощутимых переживаний, которым дает проявиться природа в полной мере. И сознание тогда ищет преодолеть всё, все проблемы, в том числе времени, смерти и прочее... Настоящая любовь должна помочь, при должной работе, в преодолении увядания, смерти, приближении неприятностей и болезней. Разум, соединенный с безумием любви, становится божественным вооружением, приводящим к совершенству в обход страданию или властвуя над самим страданием. Разум должен уметь владеть реальностью, владеть знанием, конкретными навыками и силой для устроения дома любви (я не совсем о благах чисто внешних). И.. терпение, способность ждать, понимать, прощать и идти дальше, не порабощая, но вслушиваясь в природу, подарившую партнера для ЖИЗНИ и по самой жизни в ее предельной квинтэссенции. Но всё перечисленное - очевидно и естественно для любого не зажатого рамками человека, старающегося понять что к чему ...
Черный Леопард Стихи.ру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304951
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Дружба без глубинной симпатии, духовной близости и высоты - пустышка, тусовка сослуживцев, соседей, попутчиков... Другое дело - любовь... Она разоблачает основы мыслей, она сдвигает континенты построений и правил. Она, именно она - вершина! Если она не пропадает, то она или саморазоблачается или растет, преобразуется, возвышается, пролетает над ревностью, собственничеством и эгоизмом... Она дает чистое дыхание свободы, постижения самой сути бытия, человека, сознания... Нет ничего значимее настоящей любви, проверенной на свое качество глубинами реальной жизни. Она подобна коньяку, не теряет с годами, но обретает, в ней мудрость и сила, в ней красота и понимание, в ней каждый шрам - украшение, каждая радость - веление богов... Дружба важна, но основа у нее та же. Открытое сердце случается не просто так, у этого есть таинственная основа. И основа эта - в сходном отношении к любви, смыслу бытия, вершинам духа, жизни (всё синонимичные вещи).
Радости реальной любви Вам! Пусть она не минет своими крыльями ваше сердце, а заденет тысячи раз ...
Черный Леопард. Стихи.ру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304902
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Узявшись за руки, ми йшли під зорею,
Вже роси покрили луги…
Кохання літало, мов птах над землею,
Сп’яніли від трав береги.
А місяць підглянути встиг поцілунок,
Бо вийшов з – за хмари на мить.
І світло послав, мов зробив подарунок,
І серце кохати спішить.
Пісні усе линуть, ми п’яні коханням,
Не мовкнуть всю ніч солов’ї…
І ми цілувались до самого рання
Й були лиш одні на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304831
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Я хочу спертись на копицю сіна
І вслухатись у висохлу траву,
І тихо – тихо, ставши на коліна,
Замислитись, для чого я живу...
Чом трави зранку, росами покриті,
Коли шумлять у літньому квіту…
Ще до схід сонця косами побиті,
Згубили враз схолонувшу росу.
Чому їх так безжалісно скосили,
Вони ж іще не встигли відцвісти,
Хіба ж вони у сонця не просили
На день лишити крапельки роси .
Та час приходить і зіб’ються роси,
Клубочуться тумани навкруги…
І ляжуть трави вранці у покоси,
І свіже сіно встелить береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304883
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Ну ось і дочекалися Різдва.
Хвала Ісусу! Господу хвала!
Радіє світ народженню Дитини,
Яка прийшла порятувати нас!
Святкують нині за столом родини,
Дай, Боже, щоби не останній раз!
07.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304753
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Не из этой зимы фотография.
Не Париж, а мой город в снегу.
Было в прошлом. Сегодня бы - знахаря,
чтобы снег написался в строку.
В кухне пахнет капустой и шпротами,
мак замочен, взошли пироги...
Ах, зима! Рождеством и заботами
день наполнен. Дождёмся звезды...
Я согрела в душе сокровенное,
я любовью наполню свой дом.
Рождество . И ко мне окровенно так
дождь стучит, что зима - за углом.
06.01.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304705
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
У колисанці серця
Гойдається Христос
А попід вікна ходить
Гріха похмурий бос.
- Йди, Іроде, злостивий
В безводну пустоту, -
Хай правди спраглі душі
Поклоняться Христу.
І ти, продажний Юдо,
Удруге не жадай
В долині смертних тіней
Звести омани рай.
Летять сніжинки білі
На крилах ніжних муз.
Із колисанки серця
Всміхається Ісус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304710
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Сьогодні ніч коли відчує радість,
єдиний світ, що створений теплом.
Сьогодні ніч, ти відчуваєш слабкість,
що створена різдвяним тим добром.
Сьогодні вечір, Бог наш народився,
прийшов на світ, щоб врятувати нас,
пастух з ягнятком в полі загубився,
йшов за зорею в тихий неба час.
Сьогодні вечір, з Діви воплотився,
щоб нас зігріти зоряним теплом,
до кожного щоб янгол притулився,
у тиху ніч, зігрів нас перед сном.
Сьогодні ніч, різдвяна тиха ніч,
ти відчуваєш зорі в небесах,
ти не говориш рідним слова ні,
ти просто той хто вірить у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304686
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Христос Рождається, славІте!
Прийшов на землю Божий Син,
Щоби спасіння нам звістити,
Пророчо здійснюючи чин.
Засяяла зоря на сході,
Пішли в дорогу мудреці
До Сонця Правди, що лиш сходить,
Щоб засіяти на землі.
«Христос Рождається, славіте!» –
Це сутність ангельських словес,
Щоб пастухи спішили стріти
Месію, що зійшов з Небес.
Який куток знайшов в яскині,
Малим Дитям у ясла ліг
Убого та лишень на сіні,
Щоб збагатити нас Він зміг.
Христос Рождається, славіте!
Вклонімось Богу і Царю,
Із мудрецями запримітьте
Над Вифлеємом ви зорю.
Нехай Різдвяну звістку нині
Голосять радісно уста,
Нехай духовно кожен стріне
Народжене Мале Дитя!
Христос Рождається, славіте!
Прийміть Його в свої серця,
Любов’ю Божою зігрійтесь,
Прославте нашого Творця!
03.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304666
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
( Із серії «Вогонь»)
Благодатний вогонь – це вогонь із небес,
Зігріває серця і вселяє у душі надію.
В переддень, як Спаситель із мертвих воскрес,
Він приходить до нас і не спалює – гріє.
Благодатний вогонь нам освічує шлях
І полегшення в душі приносить.
Вся Земля у цю ніч в Благодатних вогнях,
Бога нашого люди возносять…
З голубої роси враз вогонь спалахнув,
На Велику суботу у Єрусалимі.
Ніби нове життя в нашу душу вдихнув,
Щоб були на Землі ми щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304665
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Сьогодні торжествує небо і земля,
І ми радіймо й не сумуймо нині
До неба лине пісня – коляда
Різдво Христове славлять в нас, на Україні.
Дівчата милі, любі дорогі!
Усіх з Різдвом Христовим щиро я вітаю
Нехай Ісус маленький з рідної землі
В далекому краю вас охороняє.
Хай простягає рученята вам свої,
А поцілунком ваші сльози витирає,
Хай буде завжди поруч в чужині
І ващу працю нелегку благословляє.
Вітаю усю писемницьку родину з Христовим Різдвом! Світла Вашим душам і Вашим оселям! Христос ся Рождає!
Ольга Струтинська з Болоньї
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304614
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2012
У своїй скромності та в щедрій вольності
Приймім Христа!
У своїй вірності в ніжній покірності
Творім цей час!
Молитву рідності в найбільшій щирості
Вкладім в вуста
І святечірньо - утаємничені
Хрестім життя.
Де першостравою – подячну справимо
За Дар життя,
За рід, родиноньку, за правду й кривдоньку
За все й сповна -
І свят-водицею! Станьмо криницею
Богодобра,
І хлібом-ласкою, ми – сіль й закваска – ми
Цього життя.
До зірки віщої станьмо потішені,
діти Христа:
- Слава во Вишніх! І ми найнижчі (тожбо найближчі)
В світлі Різдва!
Бог аплодує – нами любує - йде коляда
Груди квітчає: - Христос ся рождає,
Земле моя!
Любі віряни, всі християни, діти Пера – ласки й надії, правдивої віри з долоньок Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304635
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Білосніжним встелена обрусом
до сердець Господняя стежина,
з неба зірка до ясел з Ісусом
на молитву скликала родину.
Знову Він - усміхнена дитина,
із любов"ю тягне рученята,
в кожен дім, кожнісіньку родину,
де готові цю любов прийняти.
Пригорнися, серденько, до ясел,
нині вони повні благодати!
...Стихли голоси, вогні погасли -
лиш молитва, Син і Божа Мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304637
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Різдвяний вечір на порозі,
На небі зірка вже зійшла
І Божий син уже в дорозі -
Приємна звістка надійшла.
Бажаю щастя і здоров’я,
Любові, вічного тепла.
І доброго у серці слова -
Життя людей буде без зла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304640
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Коли ми за одним столом,
Зберемося в родиннім колі,
Під зіркою Різдва й Любові
З кутею і смачним вином,
Помолимось за весь наш рід,
Святковий і щоденний хліб,
За діток та своїх батьків,
За Україну, де наш дім.
Щоб Віра справдилась в Дива,
Щоб Мудрості й Добра - доволі -
Зберімося в родиннім колі
Під світлом Божого Різдва!
Вітаю УСІХ з РІЗДВОМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304646
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Різдвяна година.
Зібралась родина –
Світу половина.
Тісно у хатині.
Розступіться, стіни!
Хай колядка лине,
Дзвінка, стоголоса,
Як срібні морози!
Хай так щорік буде,
Поки весело у п́ечі
Тліють др́ов’я.
Святий вечір,
Добрий вечір,
Добрим людям
На здоров’я!
06.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304647
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
У цій порі ялинкових весіль
пустує сніг . Ген набешкетив скільки !
А ти ідеш з роботи, в заметіль,
стискаючи в руках вербову гілку.
Заплутується в коси теплий сніг,
знімає з вій таку помітну втому.
Сусід чимдуж з торбинами пробіг,
а ти в руках несеш весну додому.
От бач! Зима ж – неначе й не зима
й тебе вербова гілочка зігріє,
і хоч у ніч Різдвяну, ти – сама,
проте…проте ж лишається надія.
Скрипить дорога пізніми саньми,
вітри гасають на обмерзлих мітлах,
а в тебе диво: посерЕд зими
за ніч, вербові котики розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012
Як яскраво засіяла зірка угорі,
То родивсь людський Спаситель на нашій Землі!
Янголи співають, Христа прославляють
І усіх з Різдвом Христовим сердечно вітають!
Колядки співайте, Христа прославляйте,
І здоров’я в новім році всім людям бажайте!
Щоб родина вечеряла за столом багатим,
А робота в новім році була наче свято!
Щоб на другий світлий празник – Святого Василя,
Був костюм у вас новенький і помита шия!
На Водохреще ніколи не милися в бані,
А змогли скупатись в річці, але щоб не п’яні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304426
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
(Із серії "Вогонь")
А полум’я облизує метал,
Немов цілує розпашілі губи…
Коваль його до вогнища сховав,
Щоб вдвох з вогнем створити нове чудо.
Це може бути шабля, чи кинджал,
Чи викують просту нову підкову,
Та без вогню він цього б не скував,
А так щораз виходять речі нові.
Творить вогонь удвох із ковалем,
З – під молотка шедевр виходить знову.
Вогонь – творець з підставленим плечем
Створити можуть не лише підкову.
Коли щось нове родиться в вогні,
Доля його тоді в руках митця…
Виходять речі просто чарівні
Із рук таланту і вогню – творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304185
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
Разноцветные сны
(Оригинал)
Топорщатся веером хмурые зимние дни,
Не радуют глаз бело-серые мрачные краски…
И что из того, что подолгу не гаснут огни
И хочется тупо плевать в карнавальные маски?…
Восточный дракон просыпается с визгом петард
И властвовать миром пытается без разговоров…
А мне примерещился вдруг перевал Сен-Готард
И я на коне, словно славный фельдмаршал Суворов…
И я уже было на штурм повёл молодцов,
Но конь захрипел, а потом и заржал неприлично…
Жена остудила горячечный пыл холодцом
И мне показалась спросонок весьма симпатичной…
Гламурные зайцы накосят весёлой травы,
А сны разноцветные скрасят унылые будни…
И мы позабудем такие слова, как «увы»…
И будем встречаться у старых часов пополудни…
январь 12
ID: 303733
Рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата надходження: 02.01.2012 18:16:07
© дата внесення змiн: 02.01.2012 18:16:07
автор: Кадет
Военное наваждение
Отклик на стих Кадета "Разноцветные сны"
Средь снов разноцветных, – бывают такими они, –
Звенят томагавки, индейцы в военной раскраске…
Поэт, не зевай! Ибо только попробуй, усни –
Вмиг будешь без скальпа, в одной бесполезной повязке.
Я, было, от визга петард головою поник,
Да вовремя вспомнил, читать – можно все без опаски.
Драконы? Да ну их! Давай-ка сегодня без них,
По рюмочке водки, огурчик, кружочек колбаски!
Оставим, друзья, ветерану обломок брони,
Не может боец даже в праздники ведь без фугаски.
Расслабься, солдат! От боев, наконец, отдохни,
Забудь про врагов! Вспомни женские глазки и ласки!
Неужто и в дни, когда с верной подругой одни,
В моменты, что вовсе никак не доступны огласке,
Ты в бронежилете – боишься, видать, западни? –
Готовый к Суворову в Альпы – при скатке и в каске…
Послушай, дружок, ты же мне – вроде брата, сродни,
Давай лучше в лес – действуй нынче по этой подсказке,
Ослабим ремни, коньячка нам по рюмкам плесни,
Костер, шашлычок, Новый год - Старый! - встретим, как в сказке!
ID: 303813
Рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата надходження: 03.01.2012 01:10:24
© дата внесення змiн: 03.01.2012 01:10:24
автор: boroda171
03.01.2012 - 13:33 Амелин: Юра, с наступившим!
А это с учётом пародии boroda171"Военное наваждение"
На штурм! В рюмке – водка! Огурчик! Колбаска!
Кадет на коне! Отступает фельдмаршал Суворов!
(На праздник возможна такая огласка.)
Костёр, шашлычок, коньячок и всё – без разговоров!
Средь снов разноцветных – гламурные зайцы,
Драконы давно уже травки весёлой курнули…
Смотри, как они растопырили пальцы,
Гламурные ж зайцы и вовсе все в касках уснули.
Жена с холодцом и индейцы в раскраске…
Поэт, не зевай, ты проснёшься – исчезнет всё сразу.
А действовать нужно, как в старой той сказке.
Проснулся. Опять ведь за стол пригласили три раза…
ПЕСНЯ.
"СОН В НОВОГОДНЮЮ НОЧЬ"
Земля в иллюминаторе,
Суворов - на экваторе,
напротив, на коне - моя жена,
а рядом - за тарелочкой,
моргает зайчик с белочкой
и травкою тарелочка полна!
Припев.
И снится мне не рокот космодрома,
не ночи новогодней кутерьма,
а снится, как растил траву у дома
Кадет...И угощал всех задарма!
Дракон в иллюминаторе
вопил о чьей-то матери,
напалм в три пасти злобно извергал...
А маски карнавальные
стихи орут скандальные
и неприлично конь в ответ заржал!
Припев.
И снится мне не ропот управдома -
"Я в жизни, мол, такого не видал!"
Гламурных зайцев хоровод у дома
и очередь за травкою в подвал.
А мы летим орбитами,
путями неизбитыми,
вдали горит, мерцает костерок.
Исполнится задумочка -
коньяк разлит по рюмочкам
и Борода зовёт на шашлычок!
Припев.
И спиться нам мешает аксиома -
стара, как мир, но всё-таки важна!
Как не верти, нас ожидает дома
с чугунной сковородкою жена!!!
04.01.2012 - 10:23 Радченко:
Трын-травой угощал
Вас Кадет не напрасно.
Он, конечно же, знал -
Стих получится классный.
Борода коньячок
Подливал вам в рюмашки.
Предлагал шашлычок,
Зная ваши замашки.
Матерился Дракон:
"Пригласили б, ребята".
Хоровод за окном
Танцевали зайчата.
Но веселью чуть-чуть
Аксиома мешала:
Дома жёнушки ждут
И не будет вам мало.
07.01.2012 - 02:05
amigo: Потрясающе!
В какой-то дымке матовой
Жена в иллюминаторе
Ругаясь дико, в небе проплыла.
Мы что-то не поладили,
Поплыла, видно, к матери,
Уж лучше б, блин, не напивался я.
(Или альтернативная концовка:
Какой ты злой дракон - моя жена.)
С Новым Годом и Рождеством
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304077
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Завагітніла Марина,
та й говорить мамі:
- Буде мамо "весіллє"
тож готуйте мани
Мама глянула суворо
та й відповідає
-Хай коваль,що наклепав
мани і шукає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303999
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
( із серії «Вогонь»)
Загорілась душа – в моїм серці вогонь,
Він не спалює, лиш зігріває…
Хоч уже сивина доторкнулася скронь,
Але серце коханням палає.
По житті в своїм серці вогонь я несу,
Він не гасне – горить яскравіше,
Із роками я став розуміти красу,
Що для мене тепер наймиліша.
Бо не тільки на личку рум’янить краса,
Є душевна, дарована Богом.
Через те і сердечний вогонь не згаса,
Ним освічена щастя дорога.
Пронесу крізь роки, хай і далі горить,
Він повинен горіти – не тліти…
Пломеніти в душі, не згасати й на мить,
Зігрівати, щоб міг я любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303970
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Поржавіла шабля вже козацька,
Та й лежить давно уже в степу.
Не зросте трава сама зненацька:
Не від сліз росте - а від дощу.
Очеретом тихим, доля заблукала,
Сонною водою Тікича внизу.
Тут жила десь слава, і вона зростала
і козацький чобіт тут збивав росу.
Ще росте червона, вдалині калина;
Тут десь розквітала воля в цім лугу.
Там де вітер свище, там і пісня лине -
То кобзар знаходив чарівну струну.
І верба старенька в річку заглядає
Вище, неї пташка кличе все весну.
Що навколо осінь - їй не заважає
Бо шукає ягід, мрію все рясну...
Хоч козацька шабля - там лежить у лузі,
та трава посохла в душах від дощу.
І літає пташка, та чомусь у тузі
бо летить у вирій, в сторону чужу.
листопад, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303894
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
(ОРИГИНАЛ)
Фламенко стужи
В феерии снежных кружев
Танцует фламенко стужа
На сцене в хрустящих лужах…
Мужик небрит и простужен,
И никому не нужен
Идёт-бредёт неуклюже…
И место ищет под крышей,
И никого «не колышет»…
Через метели волокна
Глядит на яркие окна…
И видит там отражение,
Сидящее без движения
На стуле с облезлой кожей
С нахмуренной кислой рожей…
Ковыряет остывший ужин
И мечтает бродить по лужам…
январь 12
ID: 303732
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 02.01.2012 18:11:30
© дата внесення змiн: 02.01.2012 18:11:30
автор: Кадет
РОМАНС О ЛУЖЕ.
Шёл мужик - небрит, простужен,
весь в тоске - червонец нужен!
С красной мордой, синей кожей
и на упыря похожий...
Ковыляет неуклюже
по сугробам, мёрзлым лужам -
вдруг увидел свет в окошке
и душой воспрял немножко!
До окна доковылял...
и остолбенело стал!
"Чур меня"! Ну и картина!
В драном кресле, в паутине
морда кислая сидит
и в стакан пустой глядит...
Хмурый, мрачный, без движенья,
тощий до изнеможенья,
а вокруг - то ль привиденья,
то ли просто отраженья!
Нищий голоском тоскливым
просит :"Вы не помогли бы?
Очень нужен чирик мне!
Вся душа моя в огне!"
"Помогу тебе едва ли -
ты же видишь - я в печали!
Прочитал я стих Кадета
и осмысливаю это...
Что там в мыслях у поэта?
Доживу ли я до лета?
Может я уже не нужен -
утопить решили в луже?
Но скажу вам по секрету -
обожаю лужи летом!
Примешь славненько на грудь -
и приляжешь отдохнуть!
В луже - просто красота!
Мягко и тепло... Мечта!!!
И прекрасный снится сон...
Как я этим восхищён
и готов весь день мечтать!"
Льётся песня из болота -
"А мне летать, а мне летать,
а мне летать охота!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303815
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
(Для малечі)
Ой, які зелені в тебе оченята
І сама пухнаста, як біленька вата…
Любляче створіння, миле кошенятко,
Ти муркочеш ніжно, коли хочеш спати.
Ти грайлива, кицю, лагідна, ласкава,
Як промінчик сонця, що попав до хати…
І нявчиш, як хочеш трішечки погратись,
І на задніх лапках можеш танцювати.
Молочка й сметанки в блюдечко маленьке,
Щоб могла із нами ти перевертатись,
Дасть тобі із ранку наша люба ненька
І підемо далі ми з тобою гратись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303829
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Киноварь января криворожского,
Послепраздничный шум в голове...
Шли по улице Отто Бразовского,
Заглянули к знакомой вдове.
Там два ангела, вроде бескрылые,
Прилетали на кухню, поесть.
Пели песни о Боге унылые,
Лесть судили греховней иль месть.
Местечковые мелкие ангелы,
Пить - не пили, про вечность плели,
Бриты были болезные наголо,
Будду видели, только вдали...
Говорили о Пушкине шёпотом...
Что потом, я не помню - уснул.
А проснулся от крика и топота,
Кто-то ангела в шею куснул.
Первый плакал. Вдова, собутыльники
Били друга ногами. Второй
Два отвесил ему подзатыльника -
И опомнился, как же - святой...
Киноварь января криворожского,
И у друга лицо - киноварь....
Шли по улице Отто Бразовского,
И безбожно бесснежил январь.
3.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303801
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
12 грудня 2011 р. в державі Україна відбувся суд над українцями, які і в січні 2011 р. пошкодили пам’ятник Сталіну, відповідальному за геноцид українців
Відбувся суд
І знову сяє гордо Сталін.
«Хвала ему» -
Божку Люциферу із сталі.
Ой, людоньки!
Не стане вам душі лікарень,
Хірургів – теж,
Не злікувати, вас, примари!
Нема й ножа,
Щоб зрізати пухлину мозку,
Більмо очей,
Отруту – з тіла кров венозну
Нема у вас
Ні Бога, ні до Правди кроку.
Болото лиш
В тирана чорних душ потоку!
12.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299905
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 02.01.2012
Зима чогось зашпорталась на старті -
Сніги послала поперед вітрів.
І закружляли віхоли лапаті,
А потім сніг узяв та й помокрів!
І став водою, в землю усотався,
І липне вже земля до підошов.
Ген, по канавах де-не-де зостався...
Питається тоді: навіщо йшов,
Та поспішив і випав так невчасно?
Бо ж без морозу - то ще не зима!
Отож, воно взяло тепер, розгасло -
І через поле ходу вже нема.
А дітлашня зраділа тому диву -
Зліпила навіть бабу снігову.
Тепер вона, на костур злігши криво,
Тихенько капа в стоптану траву.
І слухає: а може йдуть морози
І вбережуть її від срамоти,
Бо де ж таки: в такої баби - й сльози!
Хоч трохи треба гідність зберегти!
Ще будуть нам морози ї завії,
І перемети, ген, аж до весни.
Та то вже так, мої зимові мрії,
Можливо, що й не справдяться вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303710
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Видишь меня?.. Я – пепел,
Что отгорел, вдруг, огнём,
Веря в любовь твою слепо
Ночью и днём.
Слышишь меня?.. Я – эхо
Наших невенчанных грёз.
Там, где любви картотека -
В сырости слёз.
Может быть, что-то скажешь
Мне на прощание вслед?..
Да, уж… какой там, уж … как же…
Бред…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303713
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Легко обидеть человека,
Легко сказать ему в упрек,
Что мол «Ты милая калека
Иди, учи любви урок».
А что такого? Неприятно?
Так это ведь совсем не ложь?
Но почему же непонятно,
Что это боль? Как в сердце нож!
Признайтесь господа мужчины,
Отвергнув ваше бытие?
Ведь оскорбляя без причины,
Вы убиваете ее.
Вы убиваете надежду,
Вы убиваете любовь,
Ведь на руках и под одеждой,
Видна ее густая кровь.
Ей не нужны советы свыше,
И не нужны морали рая,
Всего лишь хочется услышать:
Люблю тебя, моя родная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303706
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Швидкий потяг до Одеси
Мчить - немов ракета
У вагоні сидить дядько
Згідно до білета
А навпроти африканець,
Мавпочка на спині,
Де та Африка , а він
В нас на Україні.
Дядько думає вечерять.
На столі хлібина,
Четвертина сала, пляшка,
Чарка, цибулина.
Мавпеня уздріло сало
І мов блискавиця
Четвертину хвать, і миттю,
На третю полицю.
Чарка дядькові у роті
Мов кістка застряла.
Як це так? Мала нахаба
Сало в нього вкрала.
Негр до мавпи каже строго
- Що за жарти Мікі?
Поверни негайно. Чуєш?
Ти ж уже великий.
А те бісеня трикляте
Очима моргає
Четвертину, аж за спину
І не повертає.
Дядько, уже як оговтавсь,
Криконув що мочі
- Ти Миколо чого батька
Слухати не хочеш?
Поверни негайно сало
Бісова дитина.
І до негра. – Вам не сором
За такого сина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303708
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Вітаю усіх поетів сайту
Ще раз з Новим незвичайним Роком!!!
Віршів кожному по гігабайту... -
І до перемог... парадним кроком.
Вам щастя, натхення й удача,
Усміхнуться на кожному кроці...
Буде під силу люба задача
У цьому незвичайному році.
Будете добрі, ласкаві, ніжні...
Й ваше серце розквітне щасливо.
Ваші душі будуть білосніжні -
Тепер завжди... таке буде диво.
Все це від вас залежить звичайно,
Що завтра буде на нашій Землі.
Тож працюйте й творіть житєдайно -
Душі й серця хай горять, як в вогні.
Кожному щастя прийде окремо,
Всі ви впізнаєте радість життя...
Всі дні будуть... прожиті буремно -
Що день то стежина вже в майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303689
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2012
( Для малечі)
Жили разом у дворі
Два непослухи малі…
Киця – Няв й собачка – Гав,
Хтось з дітей їх підібрав.
Пустуни малі вдалися -
Полягали, обнялися…
А, як тільки встали зранку,
То ганяють безустанку.
Няв кричить, заліз на пліт
І подер собі живіт.
Гав калюжу переліз
І вколов об дротик ніс.
Кожен день нові пригоди,
Щоб лише була погода…
І гасають залюбки
Пустотливі малюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303659
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Любове наша! Любов Твоя! Яка ж роль її у Світі?!
Чому ж без неї жить невзмозі Жива душа на світі?
Як заживити рану без любові?
Як посадити плід без неї?
Як відвернути злобу без любові?
Що може вирости без неї!
Любов відкрий у серці свому,
Її у ньому відшукай!
Господь,Творець,її Він заховав у тебе,
Ти віднайди Її,і з Нею говори!
Скажи Їй,О, Любов моя!
Ти не покинь мене,
Ти не залиш мене!
Іди зі мною поруч!
Я буду вірним спутником тобі,
Я не сховаю Її знову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303675
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Ніч пробила час для дива,
Для містерій і для злетів.
Чи душа людська щаслива? -
Вічна тема для поетів.
Ніч магічна, чарів повна,
Проникає в саму душу.
Те, що в нічку цю промовим -
Навіть камінь з місця зрушить.
Квітне місяць срібно-срібно,
Манить душу в небо-висі.
Якщо ти до злетів здібний –
В сяйві ночі розчинися!
Загадай, що серцю миле -
Час для дива ще триває,
Хай же мрія нерозцвіла
В небо крила підіймає,
І бажання вилітають
Із міцних обіймів цноти,
Всіма барвами палають,
Виграють, неначе ноти!
Ніч - найкращий друг поета,
Що дає душі натхнення,
А зірки, немов монети,
Сяють світлом одкровення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303529
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Я так люблю Вас дорогі Карпати,
Коли ранковий стелиться туман,
І в горах ніжних запах рути-мяти,
Мене пянить, немов отой дурман.
............................................................
Люблю дивитись я на бистрі ріки,
Що так бурхливо в далечінь течуть,
І Черемоша хвилі мов трембіти,
Мелодії для серця виграють.
...............................................................
Й хвилі Прута біжать кудись далеко,
Срібляться води як кристальний дзвін,
Тут прилітають гніздитись лелеки
З невидимих, далеких нам сторін. ................................................................. О гори рідні, полонини милі, В любові Вам сьогодні признаюсь. Із чужини, де теж є гори сині, Я Вам ,повірте, в вірності...клянусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303528
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
***
...І ніч та казкова... вогні... і загра́ва...
І ярмарки сміху летять серпантином,
Старого-Нового нестримна забава
Іскриться між пальців чеканням нестримним...
Згадати, зловити і - в срібну обгортку,
Під виплеск надій - фейєричних лаштунків...
Прощальні обійми Старого ще Року
Під гучність солодких Нових поцілунків...
(1.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303507
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Сію-вію посіваю.
З Новим роком Вас вітаю!
Вам найкращого бажаю!
Й отакої заспіваю.
А щоб Ви нам довго жили!
Дай Вам Бог ще більше сили!
І здоров*я Вам Багато.
Що то біль зовсім не знати.
Щастя Вас хай не минає.
Вас саме нехай шукає.
Кожний день нехай знаходить,
Стороною не проходить.
Щоб ви більше посміхались.
Молодими залишались.
Між собою не сварились.
Як уже… щоб помирились.
Друзів різних Вам багато.
Зовсім Вам не сумувати.
Щоб у Вас у всіх кишенях.
Завелись рублі зелені.
Щоб в сім*ї Вас більше стало.
І щоб всі до ста дістали.
Щоб Вас радували діти.
Й Ви хотіли жить на світі.
Щоб завжди стояв Ваш дім
І Ви всі раділи в нім.
І завжди на кожне свято
Було в нім гостей багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303498
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Я постарів за ніч на рік,
Я став багатшим ще на вік.
О мила, новорічна мить,
Привід задуматись, як жить.
Нахабний, невблаганний час,
Мов сніг, накочує на нас.
Сніжинки на тонкому склі –
Немов галактики малі.
Рогатий місяць у вікні
Побляк в салютному вогні.
Я став старішим ще на рік,
Здалося: за плечима – вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303495
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Нехай світ видається безкрилим,
Хай надія щоразу згасає,
В Новий рік кожен віддано мріє,
І здається, що щастя впіймає!
Нехай доля сміється ледача,
Хай бездонна журба накриває,
В Новий рік кожен вірить в удачу
І до неба про щастя гукає.
Нехай збудеться все, що хотілось,
Хай життя двері в світ відкриває.
Щоб жилося і мріялось, вмілось;
Ну а щастя саме завітає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303491
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
В забывчивости нас не упрекая,
мешок пусть собирает старый год,
и листьев-дней оторванная стая,
закроет календарь-водоворот...
Ты по ветру развей вчерашний день,
сомненья глубину душой измерив,
исчезнет пусть обид кривая тень,
и сердце успокоится, поверив,
Что будет все теплее с каждым днем,
пройдут дожди мятежные, и грозы,
любовь и счастье,за руки, вдвоем,
взрастят на островах надежды розы..
Пусть слезные забудутся ветра,
и душу леденящие рассветы,
и Новый Год расщедрится с утра,
на радостью бодрящие сюжеты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303458
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 01.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2012
РІК «ДРАКОНА»
Я народився в рік Дракона
Зустріти рік свій захотів!
Часник взяв, сало, самогону
В генделику корпоратив,
Попив там пива з самогоном
Ще сала з часником поїв,
Тхне, як із пащі у дракона
Вином з горілкою запив.
Я перегаром іздригаю
Горілкою, мов той дракон,
До дому рачки приповзаю
Кричу: прийшов твій цар «Гвідон»
Достала жінка макогона
Читає лекцію мені:
Що ти чортяка в рік «Дракона»
Напився як у рік «Свині».
Ш.В.С. 31.12.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303447
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 01.01.2012
Не желаю Вам счастья драконьего
Власти блеф и дурных монет,
В той державе где лжёт беззаконие
И глумится уж двадцать лет.
Лжеэлита - порочности скопище,
В сонме нравственной немоты,
Клептократья их - зло и стыдобище,
Средь печальнейшей нищеты.
Впрочем к чёрту зажравшихся нелюдей,
Иль точнее презренных крыс,
Праздник светлый надежды нам стелющий
Новогодний шлёт бенефис.
Дел добро и тепло в них душевное
Окружат пусть на целый год,
Пеленает пусть счастье волшебное
Украины славный народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303480
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Великий Всесвіт робить реверанс,
Галактики вклоняються поштиво,
Годинники заходять в легкий транс.
Як коїться це новорічне диво.
День народження Землі,
День народження планети,
Салютують кораблі
І вогняннії комети.
Убира Чумацький Шлях
діамантову ялинку,
З днем народження, Земля,
Синьоока чепуринко!
Чарівний Місяць приміря сюртук,
Ворожить Сонце ще над короваєм,
А ми вже по планеті робим круг
І з Новим роком всіх землян вітаєм!
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ З НОВИМ 2012 РОКОМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303476
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Спасибі всім минулим дням, що їм життям сплатили мито,
Зима... Іще під снігом від осені лишився прілий запах,
Чи то від божевільності вітрів, чи від незайманості літа,-
Сигналить SOS… на вістрі голки, на яку нанизувати дні нові і дати.
Кульбабкам дякую, що жовто відцвіли, розвіявши свій пух по світу,
Метеликам, що лялечок нових сповити встигли у шовковий кокон,
А ще дощам, що по дахах і парасолях так слізно плакали за літом,
Піску в годиннику, що лиш протікав, не турбував нас рік за роком.
Безсонним ночам за написані вірші і Зірці, що у космосі пульсує,
А що їй рік старий, новий? Є вічність потім, і по нас, по мені…
Їй все одно кому світити і навіщо, вона моє спасибі не почує,
Вдихнімо світ і далі летимо… Допоки кров іще гаряча в венах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303460
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Новый год озорных драконяшек...
Неужели все будет, как раньше?
Так ли, нет, а – в салютах и праздниках,
С долгожданным прожжённым проказником!
Хорошо для самообороны
Хоть порой иметь Друга-Дракона!
Мы ведь также - в реале, в сети -
Любим огненное в конфети.
31.12.11 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303382
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Поетеси й поети у людності в тиші,
Як ловці у бейсболах – миттєво спроможні!
Домочадцям і рідним так...гарно - напишем,
Що їм справді сподобається й приголомшить?
Так! Звичайно! Зійдему народу на радість!
І смачніш за пікантність, за шарм, шоколадність!
Бо, інакше, чому б ми страждали, смуглясті,
У ялинко-голка́х поетичного щастя?
31.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303386
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Летит, как манна снег. Глядят радушно ели.
Уходит в вечность год… Ну что же, в добрый час!
КружИт, как серпантин позёмкой шлейф метели.
Белеет в синеве расстеленный палас.
Как много добрых слов хочу, прощаясь с годом,
Сказать благодаря, за мудрости урок,
Я приглашу тебя на вальс под звёздным сводом,
Прощай, не сожалей – всему отпущен срок.
Уходит в вечность год… Мы зажигаем свечи,
Шампанское искрит. Секунды, как века.
Часы “двенадцать” бьют… Смех.. Пламенные речи.
Коснулась невзначай моей твоя рука…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303417
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ "ЖИТЕЛІВ" КЛУБУ ПОЕЗІЇ З ПРЕКРАСНИМ І КАЗКОВИМ СВЯТОМ -НОВИМ РОКОМ!!!
Щиро ваша маленька частинка, АнГеЛіНа...
Нехай сміється з казки вам дракон,
Хай будень кожний буде, ніби свято!
Щоб ви в житті не мали перепон,
А безтурботних посмішок - багато!
Хай на шляху Життя завжди щастить,
І неодмінно збудуться всі мрії!!!
Хай буде не одна щаслива мить,
І від кохання серце молодіє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303436
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Іще на рік
наблизились до Смерті,
чи до Безсмертя –
вибираймо Ми…
Давайте
залишатися Людьми,
і не блукати
в білій круговерті
підступної,
холодної Зими!
Для Світлих,
нерозлучних із крильми –
обійми Божі –
завжди розпростерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303443
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Год новый иль старый, дракон или кот -
Мы крутим все те же педали.
Пусть будет здоровье, пусть радость придет
К Вам в дом. Остальное – детали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303440
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Я вчера смотрел прогноз,
Гладя спинку Мурочке -
Раздевайся, Дед Мороз,
Раздевай Снегурочку!
Плавки, Дед, под плащ одень,
Стринги на Снегурочку,
Будет жарко цельный день,
Не валяй ты дурочку.
Тает шапка ледников,
Нет в помине наста,
Если нету плавников,
Одевай, Дед, ласты!
Лыжи обе сдай в утиль,
В cеконд-хенд сдай шубу…
На Днепре ни льдинки – штиль,
Не ругайся грубо.
И Донбасс здесь не про чём,
Снеговик вон в банке,
Бородою пот ручьём,
По асфальту – санки…
Мурка рада, Мурке - март!
Дед Мороз, а ну: "На старт!"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303419
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Де б я не був, в далекій чужині,
А чи в своєму, дорогому краю,
Ти памятай, що я в своїм житті,
Тебе люблю, одну повік кохаю.
Люблю, коли, у теплий, літній час,
Вечірня зірка в висоті засяє,
І ранком коли сонечко до нас,
Яскравий промінь з неба посилає.
Люблю Тоді коли ідуть дощі
І чути ніжний запах рути- мяти,
Люблю Тебе як у зимові дні,
Нас заметіль не випускає з хати.
Люблю коли в осінні холоди
Пожовклий лист додолу опадає
І навесні, як за цвітуть сади,
Й ключ журавлинний з вирію вертає.
Люблю Тебе за очі чарівні,
За щирість, вірність, ніжність і страждання
І дякую, що Ти в моїм житті-
Моя надія, віра і кохання !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303260
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
Пізнавши біль, шукаєш світла,
На нього йдеш, чекаючи спасіння,
Ховаєшся від тінів минулих слідів,
Не знаючи, що далі провал, чи везіння.
Чипляєшся за слова, думки, події,
Немов кіно відмотуєш життя,
Та тільки в ньому вже нічо не змінити,
І душу рве на шмаття каяття.
За що провина, ми ж кохали?
Тепер залишились страждати,
І як би ми не посміхались,
Нам біль свою не приховати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303226
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Дорогі Друзі!
Шановні колеги клубу поезії!
Шановний пане Євгене!
Від щирого серця вітаю Вас з Новим роком і Різдвом Христовим!
Хай Різдвяна зірка світить Вам ясно цілий рік!
Здоров’я, злагода, кохання і добробут заповнять кожну щілинку Вашої душі!
Муза буде Вашою супутницею постійно, а серце співає тільки радісних пісень!
Хай постукає в двері до Вас дід Мороз,
З привітанням зайде тихим кроком.
На багатім столі пахне медом кутя,
Всіх вітаю з Різдвом, Новим роком!!!
Віталій Назарук (Дід).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303200
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Под мягкий падающий выдуманный снег
Я Новый год иду, лечу встречать на улицу,
И с обнимающейся веялицей-спутницей
Мы рассыпаем чистый, свежий, чуткий смех.
Спешим, дурачимся - на девственный пушок,
В сугробы – варежкой, сапожки – в снежных чешках!
На снег! - записываться в жизненный кружок -
На весь на следующий год, на год успешный!
30.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303178
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Я не Зайчик, я - Дракошка,
У меня на завтрак - кошка,
На обед - могу и зайку,
А на ужин - и Незнайку!
Вот такой я оглоед,
Звереед и людоед!
Но сейчас я на диете.
Вы не бойтесь меня дети!
Как-то съел я графомана,
Тьфу...
Хуже всякого дурмана.
Стал задумчивым и грустным,
Графомашка был невкусным.
Вот сидит теперь в печёнке,
Сточит там стихи девчонке.
Я жую, как лошадь, травку,
Айболит мне выдал справку:
Психопат и невростеник...
Приписал дубовый веник,
Валерьянки , льна, солодки
И по сорок капель водки...
И болят теперь, увы,
Все мои три головы.
Вовсе я не нарушитель,
Дайте мне огнетушитель.
Вот насытюсь я поп-корном -
Стану милым и покорным,
Чтобы больше было толку,
Прилечу я к вам на ёлку.
Ведь сейчас я на диете,
Полюбите меня дети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303188
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
Пусть в зелёный год Дракоши
Зеленеют ваши гроши,
Чтобы вам не было леньки
Загре...ать лопатой деньги,
Уродилась чтобы репка,
Чтобы дружба была крепка,
Мудрости три головы,
Чтоб здоровы были вы!
Чтобы не было напасти
Вы огнём из его пасти
Разжигайте только страсть,
И Любви признайте власть!
Чтобы счастье, как закон
Ввёл для каждого Дракон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303099
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 30.12.2011
"...Я представляю нежные руки
И остальное тело... "
Л. Силина
Я представляю нежные руки
И остальное тело.
Вот производная от разлуки -
В уме я его раздела.
Там где парабола - целовала,
Где синусоида - гладила.
Это от круга, а то - от овала.
Ладно природа всё сладила!
Я представляю нежные губы,
Тело его и душу.
Только мой милый сорвался с дуба
И лезет теперь на Грушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302882
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Василю Симоненку,
Василю Стусу
Стерегли нас часи зголоднілі злодійські і хижі.
Ми для них були ласим і бажаним кусенем їжі.
І вони нас зубами, зубами своїми змололи,
Кісточками і кров"ю зросили невільницю голу.
І з степів наддніпрянських ми словом взялись проростати.
Ми не маєм сердець, але ж душі у нас - стратостати.
І на землю рідненьку з небес ми уже повертаєм,
Бо безгрішні були, а її ж бо важаємо раєм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302727
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Берези в березні. У березні берези
Стоять над річкою, вартують береги,
Стоять знесилені, прозорі і тверезі,
А ноги кутають в торішні ще сніги.
Берези в березні. У березні берези.
Над річкою... берези... береги...
Зима пішла. Лишила лиш протези -
Дві зрубані берези і сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302725
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Посміхнися, не все минулося...
Так, позаду велике і справжнє,
Так, хотілося більше, ніж збулося,
Та до чогось ти все-таки прагнеш.
Посміхнися, по-дурнуватому,
Як завжди по-дитячому щиро -
Не суттєво хто винуватим був,
Побажай йому щастя і миру.
Посміхнися, востаннє глянувши
На цю рідну колись кімнату -
Ти ніколи такою не станеш вже,
Але кращою - мусиш стати!
Бо колись у безлицьому натовпі,
Як дасть Бог тобі років багато,
Може хтось із вас буде падати,
Інший руку щоб зміг подати... ́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302583
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Я состою из мыслящих молекул,
Из брызг морей, из капель ярких звезд,
Я в этом веке дух в обличье человека,
Потом, бог даст, кустом прекрасных стану роз.
Пройдут века, сметая поколенья,
И из моих пустых, давно уже, глазниц
Взойдет цветка росток, из глубины, из тени,
Из тьмы вселеннских снов, скозь ткани плащениц.
Я буду соткан из любви, печали,
И из пяти простых, доступных телу чувств.
И если вы, друзья, совсем меня не знали -
Я красных роз в саду колючий терпкий куст
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93978
дата надходження 23.09.2008
дата закладки 26.12.2011
Она устала. В полумраке
Ожили тени. За окном
Деревья одевали фраки,
Трамвай трезвонил за углом.
Она устала. Силой страсти
Была повержена в постель.
И был любимый в ее власти…
И день прошел в сплетенье тел.
Она устала… Ночь- разлука
Вошла без стука, зрела грусть…
Он постоял у виадука,
И скрыл его сирени куст…
И в чем же здесь ее вина?
Ведь дома ждет его жена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138586
дата надходження 23.07.2009
дата закладки 26.12.2011
Ты знаешь, я томлюсь в неволе.
Аптека, улица, фонарь.
Мне будет памятно до боли,
Что повторится всё, как встарь.
Воскреснут Саша Блок и Анна,
Марина снова оживёт,
Рябины заалеет рана,
Серёжа в поле позовет,
И Вова в облако одетый,
На флейтах водосточных труб,
Сыграет марши, менуэты,
А Осе вырвут с корнем зуб,
Чтобы прославил он Воронеж,
Вторую Речку, зверский век...
Чтоб волка волк не проворонил.
Ведь волк волчаре - человек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250515
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 26.12.2011
Спочатку слово, а потім - слава.
Кому - полова, кому - держава.
Кому на душу важучий камінь,
Кому на груди медаль з цяцьками.
Кому крізь грати на світ за волю,
Кому за кривду багату долю.
Хто словом стане в вустах нащадків,
А хто у вічність - ні слів, ні згадки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149105
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 26.12.2011
Коли зняли з хреста в той день Ісуса,
Він мертвим був, він на хресті помер.
Соромилась своїх принад спокуса,
Історія жахалася химер.
Його зняли і кров його омили,
Й на кладовище нишком віднесли.
Сліпили зорі з горя онімілі,
І Місяць небом на волах везли.
Солдати смерть його охороняли,
Сміялись, грали, їли і пили.
Та разом розступились і охляли,
Коли в печеру ангели ввійшли.
На третій день Ісуса оживили,
Життя в долонях ангел з неба зніс.
Літа минали і віки сивіли,
А смерть з життям шукали компроміс.
На третій день, як говорив, воскрес він.
В облозі ранку спав Єрусалим.
І Бог цей день в календарі підкреслив,
Бо до людей вернувся його син
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181432
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 26.12.2011
В придорожной траве заплутал махаон.
И кружил, и порхал, и куражился он.
Он воздушный волшебный цветастый кружил.
Может в этом кружении просто он жил
И плутал по своим, махаона, делам?
А что рядом машины-- ему пополам,
И что рядом в бензиновом жарком чаду
Смерть проносится мимо, на полном ходу,
То творенью природы никак не понять,
Да и стоить его в этом строго пенять?
И взмахнул махаон своим ярким крылом,
Если руль крутонуть, то машину на слом.
Если прямо держать, то душой о стекло...
Как нещадно в тот вечер солнце пекло.
И стекала слеза из прищуренных глаз,
А нога безпристрастно давила на газ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284250
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 26.12.2011
Очень дикий - это раз,
И колючий - это два-с,
Но не ёжик - это три-с,
Отвернулся он от нас.
Кто ответит - тому приз,
Как зовётся сей сюрприз?
Мальчик ходит в первый класс,
Знает многое Тарас!
Отвечает первым он,
Посмотрев со всех сторон:
- Это дико..., дикобраз!
Очень умный наш Тарас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302195
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Что это за обормот?
У него огромный рот,
У него большое пузо,
И болото ему - лужа,
На лужайке, на лужайке
Ты его не обижай-ка,
Пусть он мирно травку ест,
За один всего присест
Съесть он может два гектара,
Как огромная отара,
Что за зверь пасётся там?
Говорят - гиппопотам.
Слухам этим я не верю.
Мама знает имя зверя -
Этот толстый обормот
носит имя - бегемот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302106
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Ну й що? Упав і крикнув лише – «Ой!»
Забилось серце, а душа зомліла.
Це ранив душу відчайдушний зойк,
Ніхто не запитав, чи заболіло.
Ніхто руки піднятись не подав,
Хоч очевидців назбиралося досить…
Сльоза котилась, але не ридав,
Хоч падав наче листя в пізню осінь.
Ще піднімусь, очищусь, хоч і сам,
В мені достатньо волі, сили й духу
І Віршам помолюсь, і Небесам,
Прошу лише, щоб Бог мене послухав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301681
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Твой телефонный код, введёный мной в овал,
Неволит справочник, страницы треплет ветер,
А помнишь я звонил, и на кулички звал?
Ты приезжала... Кто теперь в ответе
За поворот ключа, за чайника свисток,
И за ночник, за две полоски света,
За дробь дождя в стекло, за шумный водосток,
За расставанья на рассвете, Света?
Полжизни, полстраны - ни слова, ни руки
И ни иных оков - ни сада-огорода...
Тоскою до краёв набиты сундуки -
Как тяжелы стихи, как нелегка свобода...
Морщинится вдали немой старик-закат
И желтою листвой вскипает лес печальный,
Овальны лужи, липы, облака,
И даже цифры на листке овальны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301561
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Не хрен это и не редька -
Поэзия, брат, не слаще,
Бывает колюча, едка..
Бывает - положит в ящик
Поэта...
Читает псалмы пол ночи -
Молитву ли, иль поэму,
Иль просто слова бормочет
На вечную смерти тему,
До света...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301451
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
А спасение не в молитве,
Выбрось чётки скорей, дурак.
Бритва, кажется, не для битвы,
Не для нежности мой кулак.
Раскулаченный и оплаченный,
И оплаканный медный грош,
Накупил на него всякой всячины -
Раскладной перочинный нож.
Ни побриться им, не потешиться,
Порезвиться - по горлу - чик.
А до Пасхи всего два месяца,
Не спасли господа-врачи.
Понаехали, положили в гроб,
Свечи жгли, отпевали... Всё...
Не заладилась знать моя игра -
В пропасть катися колесо.
Вам - спасение, мне - безверие.
Воскрешение? Для чего?
Чтобы снова какой-то Берия
Мою душу, как фишку го
В ряд поставил с друзьями чёрными
Душам белым наперекор,
Чтобы тихими были, покорными,
Не мололи чтоб всякий вздор:
О спасителе, о предательстве,
О вредительсте и врачах.
Вот и взял на себя обязательство -
И досрочно, друзья, зачах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301323
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011
И создал Бог один всего сапог,
Наверное Адам был одноногий.
И сеть на сапоге дорог,
На голенище Рим убогий.
Носком он камешек Сицилии поддел,
И завертелось все там - Этна, коза ностра,
А в хлястик он Равенну вдел,
Чтоб Витка там жила легко и просто!
И дал фамилию ей - Голенок,
Чтобы Серёжа пал у её ног.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301194
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Дождь падает,
А снег, а снег - идёт...
А я в окно смотрю,
Моё неспешно действо.
Пространство движется,
Рекой струится время.
Живое всё под бременем забот
Колышется, копается, корпит...
Лишь я -
Печальный старый идиот
Смотрю в окно
И, слыша звуки мира,
Крою из них себе рубаху слова -
Пиит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300934
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Бриніння сталевого щастя у нервах
Струнами, рунами, криками в сні,
Арфами привидів в замкнутих сховах,
Гітарами схибнутих днів на вині,
В кришталі наповненім встояним болем,
В диханні ящера темних тунелів,
Біганням розуму повністю голим,
Повільним зітханням п'яних борделів,
Протягом сильним кімнати без вікон,
Низьким поклоном сторожа вежі,
Поглядом, дотиком, образом, віком,
Їдким запахом чужої одежі,
Чіткістю впалої соромом вії,
Невидимим спогадом старої любові,
Втраченим стержнем впалої мрії,
Напругою й струмом, психом у крові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242680
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 18.12.2011
Аневризма - кипят мозги.
Приглядись - не видать ни зги,
И прислушайся - тишь да блажь,
Всё пустыня : барханы, пляж,
Море стылое, глыбы льда,
А вдали - полынья, вода.
Шевелит мысля плавником,
Рассуждая о чём, о ком?
О течении, о волне,
О счастливом забытом дне,
О касании губ и рук,
И как смыслы меняет звук,
О течение тех времён,
Что своих не имут имён,
А вливаются в бесконечность,
Обретая там имя - Вечность.
И о тьме, что живёт во мне,
И о свете вокруг, извне,
Солнцем юным, в зрачке, в окне,
На скатёрке стола, в вине,
Полыхая в душе, в перстах,
Затухая в семи верстах
По округе, в озёрах снов,
Ил вздымая легенд, основ
Бытия со дна, со дна,
И плывёт в голове одна-
Одинёшенька под каблук,
И сквозь дыры потёртых брюк
Под рубаху, сквозь кожу, в грудь,
И бормочет немая - Будь!
Будь хоть клеточкой, завитком,
Будь хоть адресом в stihi.com,
Виртуально в сети живи,
Килобайтами букв в крови
Электронных сосудов - схем,
Доказательством теорем
О греховном моём багаже,
О бессмертии, о душе!
Пусть не видно вокруг ни зги,
Но гудят и живут мозги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300820
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Пора б уже й зимі настати,
Така нудьга, що просто жах!
Вже й вітру нічого листати,
Тож виє він на віражах.
І гонить, гонить хмаровиння
Невпинно, з заходу на схід.
А під ногами - драговиння,
Блищить водою піший слід.
Ген, від коліс хлипкі баюри,
Вперед поглянь, а чи назад.
Ну й день же видався похмурий -
Мрячить дощами невпопад.
Надворі ж нині грудень місяць,
А це, за графіком, - зима!
А тут грязюку люди місять,
Там, де доріг твердих нема.
І криють матінку-природу
Разючим словом дошкульним.
Така вже звичка є в народу -
Загнути сленгом запальним.
Коли нога в болоті грузне,
(А йти ж далеко до села!)
І серце в грудях ледь не лусне -
Отак негода підвела!
Та прийде час - мороз загоїть
Дорожні рани немалі,
І світ природи неживої
Найкращим стане на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300545
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Инструкция по применению гадальной ромашки
Гадание - крапленые стихи,
Рви лепестки, просчитано всё точно:
Кто просто так, кто рвётся в женихи,
Кому в терпёж, кому всё надо срочно,
Лист первый – трепет, взрослость, позже – страх,
Второй – обида – происк Купидона!
А третий лист – обычно впопыхах:
Случайны встречи – слёзы у перрона.
Прошло. Теперь развеялась гроза,
Покаты стали острые ступени.
Четвертый – море, карие глаза
Мелькнули и забылись полутени.
А пятый лист – казалось, так далёк,
Но вовремя гадание поспело.
…Я, если что, – сойду за стебелёк!
Последним быть – ответсвенное дело!
17.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300578
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Дождливый день безоблачной любви.
Сомнение холодными шагами
Терзает ум – попробуй, назови
Причину вместе быть и зваться «нами».
Глаза закрыть над пропастию лет,
Держась за руки, видеть только снами…
Года считать – любви аннюитет?
Нет разницы сильней, чем меж полами!
Дождливый день декабрьской любви…
Найти тебя – мне стоило столетий!
Вся разница – в любви и нелюбви.
Не знающие лет – всё те же дети!
Глаза закрыв, над пропастию лет,
Держась за руки, видеть только снами,
Как к нам идет декабрьский рассвет
И шлёпает по лужам башмаками…
16.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300572
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Вкраду у Бога день,
чи хоч годину,
а як не вдасться
то за хвилиною піду
і як дитину понесу
ховаючи під серцем сум
й легені страхом стиснуті у грудях.
Гріхом те буде,
вирок на суді,
та не собі
несу той клаптик часу!
Тому — у кого відняли,
забрали весь пісок з клепсидри
радше ніж вимовив кохаю,
й до раю призваний був в мить.
Кому болить,
що не успів прости сказати
і прощенним піти на небо.
Треба було кому лише хвилину,
щоб сину в очі зазирнути
аби збагнути все й заснути тихо...
Лихо не те якого ти хотів,
не там і не в той час.
Згас вогник - і забрали,
загас хтось з нас...
Плавиться віск
й не знаємо коли заберуть свічку,
в нічку чи в день
покличе небо.
Треба встигати:
любити,
вірити,
прощати,
стирати зле
нове творити,
ламати рамки
й
жити
жити
жити...
Не буду красти в Бога час,
для нас він йде
я тут і зараз,
я — люблю тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153085
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 16.12.2011
Біле чи чорне?
горне свідомість в біле звісно
смішно
але й від чорного не утечеш
не стреш його
з палітри долі
дай Боже волі
не збожеволіти у ніч
опріч
на ранок прощеним вже встати
зламати в собі
та не ребра
а тупі кути
аби знайти
рівну дорогу без стікла і терня
та зерня кинуте на інший шлях
спалах і тихо
знову спалах
вогонь ніколи рівно не горить
один кричить
шепоче другий
й заслуги в кожного свої
в твої же руки вкладена палітра
пів літра ейфорії
і пів літра болю
золою вистелений шлях хто у одному кольорі живе.
й не зле як чорне
тим паче біле добре є
біле чи чорне ?
Те і те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202255
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 16.12.2011
Перейти на сторінку автора або перші дні на сайті poetryclub.
Перейти на сторінку автора.
"Тицьнути пальцем в небо."
Це що за червона пташка?
Це більше читати не треба?
Як пощастило людині:
Скільки у неї натхнення!
В якому з цих творів - істина?
В якому із них одкровення?
А може колись і крізь мене
Хтось буде так пробиратись...
Як читачу достеменно
У ві́ршах моїх розібратись?
А втім... Це буде нескоро.
Нескоро - для вічності мить.
Хто що мені тут наговорить?
Хто чим мені тут промовчить?
січень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299424
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Вещей тюрьма - моя квартира,
Паук в портьерной бахроме.
Рога на стенке от сатира,
И тишина - ни "Бэ", ни "Мэ".
Смеялся чёрт...
Здесь чёт и нечет,
Став на ребро, мне не перечат,
Здесь книги мудрые молчат.
А грусть касается плеча,
И шепчет в ухо о прошедшем,
О молодом и сумасшедшем.
Здесь слезы льёт кухонный кран,
Здесь двух миров проходит грань:
Зимы за окнами диктат,
А я в квартире супостат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172169
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 14.12.2011
Удивительный зверь - этот ласковый мой пылесос,
Насосавшись пылинок он дремлет в кладовке устало.
От слона унаследовал гибкий пронырливый нос,
Иль от Гоголя...
На "Discavery" видел, что сердце его из металла...
Не мяукает он, не рычит, а приятно урчит.
На ковре распластавшись, охотится ловко за тапком,
И забытый, подолгу о чем-то в обиде молчит,
А проснувшись, зверюга, шматает на клаптики тряпку.
Удивительный зверь - электрический мой пылесос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169399
дата надходження 02.02.2010
дата закладки 14.12.2011
За перелеском вдруг река
И первый лед, как катаракта,
Падут на плечи облака,
И не дождется снег антракта.
Он в первом акте выйдет вон.
Я следом, в след его ступая,
И нежный скрип, и легкий стон,
И боль под ложечкой тупая
Поднимут тело над землей
И бросят в белый ужас вьюги...
Я тоже, как река, слепой,
И тщетны все мои потуги
Найти дорогу. Замело.
На ощупь мгла и тьма похожи.
Вон свет, машины и... село,
И та, что мне всего дороже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166933
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 14.12.2011
Мышь на коврике спит, torrent жадный питается падалью,
Подолью кипятка, снова чайный воскреснет пакет.
В монитор я, как в пропасть, срываюсь и падаю, падаю,
Таракан в голове мой давно переполз в интернет.
Он слагает слова, безнаказанно там мандельштамствуя,
Времена и картины усами всю ночь вороша...
Моцарт скрипку разбил, и оглохла без музыки Австрия.
Я же болен стихами, как астмой,
Мне больно без рифмы дышать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166482
дата надходження 16.01.2010
дата закладки 14.12.2011
Тарабарствуют венгры в транзисторе,
На румынской - "Deep Purple" голосит,
Пахнет "Правда" селёдкой и истиной,
И в зените светило висит...
Худо-бедно победные лозунги
Заучили, сложили стихи,
Перешли потихоньку на прозу мы,
В лопухах схоронили грехи.
И покаялись, брат, и намаялись
В мае праздновать и поминать,
На поляне в глуши, за сараями
Водку пьянствовать, мир прославлять.
Комсомольцы, стиляги, шлангисты мы,
Ветераны боёв за район,
Как же дрались друг с другом неистово,
Как балдели под клёвый музон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165637
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 14.12.2011
Понятно мне зарыта где собака,
На shift нажми, дави потом на два.
Прогресс ступил уже в нутро барака,
Обама Клинтон ставит на е2.
Медведев в камне воздвигает слово,
В сортире Путин кой-кого зашиб...
Но вертится Земля, соснова и основа.
И молятся на брагу алкаши.
Нажил на shift, и молвил тихо: shit,
Шиит на рамблере сунитами пришит.
Страда в Афгане - опиум созрел,
И много-много в google голых тел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164781
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 14.12.2011
В три короба сгребу листы мои, записки.
И врать себе зачем? Буржуйка любит слог,
Вдруг зажужжит шмелем и замурлычет киской,
И загудит в трубу, и скажет мудро: "Бог
Шептал тебе, теперь - он словом согревает,
Иди стели постель, и брось в меня стихи.
От басен января, и до верлибров мая,
Люблю твои слова, писака от сохи!
Сохатые в лесу, лиса за перелеском,
Грачи, рвачи, врачи... Мечи слова, мечи!
Гори оно огнем: сонеты, стансы, пьески...
Иди ко мне, иди, топи меня в ночи!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164249
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 14.12.2011
Развеют прах над Родиной моею,
И предоставлен буду я Борею,
Паду на нивы, хаты и мосты,
И на холмы родные, и кресты.
И заживу пылинкой и былинкой,
И зацвету зеленою травинкой,
Парным прольюсь из крынки молоком
И прозвучу журчащим языком.
Быть может я наивен и смешон,
Но буду я стихами воскрешен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161980
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 14.12.2011
Стылая снится столица,
Лиц под ушанками сто.
С кем бы тобой поделиться,
Горький на судьбах настой?
Изморозь розу убила,
Тает на воздухе пар,
Жизнь - между будет и было,
Шаг - между молод и стар.
Страхи созреют под утро,
Кто-то с косою придёт...
Что же мне так неуютно,
Сонный столичный народ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158351
дата надходження 29.11.2009
дата закладки 14.12.2011
«Ты инфицирован любовью…»
Лисий Хвост
Я инфицирован любовью. Карантин
Объявлен в городе. Кретин,
Я жажду от болезни излечиться,
И за лекарство приняв эту пиццу,
Жую её, насытившись давно…
Ты пьешь янтарное, тягучее вино.
Ты стойкая, и твой иммунитет,
Мои признанья превращает в бред.
Молчу, дрожу, гляжу
В глаза твои, красотка…
Уходишь?!
Что ж, прощай,
Теперь спасет лишь водка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155134
дата надходження 12.11.2009
дата закладки 14.12.2011
Верлибр царапаю на лире я гвоздём,
Закончились и жесты, и глаголы:
Как славится садами наш Содом,
Исчезли в них татары и монголы!
Тяну, тяну резины килотонны,
Тону, тону во временном Дону.
А ты - бессмертная и юная мадонна,
Глядишь с икон на черствую страну.
Созрели зори, яблоки и девки,
И выцвели полотнища на древках.
Древляне шпрехают по-ангельски давно,
Из нефти делают и закусь, и вино.
Младенцы выросли и стали стариками,
Века гробы везут грузовиками...
И я представился, воскрес... и был таков.
Логистик я, на службе у веков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154957
дата надходження 11.11.2009
дата закладки 14.12.2011
Звучал над миром громкий мат,
Король отправился в Рабат,
В набат же била королева,
И слон слонялся где-то слева,
А справа рота пехотинцев,
На всех парах бежали в принцы.
И принцип жарился в прицеле
И кони парились без цели,
Схлестнулись звонко две ладьи.
И мыло капало с судьи...
Звучал в ушах отборный шах
И мы стояли на ушах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154722
дата надходження 10.11.2009
дата закладки 14.12.2011
Справа - слава, слева - слово
Людолюба, людолова,
А в руке сачок:
Вот и паучок!
Пук волос, похож на лук,
Языком рождает звук,
Звуки свел в язык,
И косою вжик.
Слава - справа, слово - слева,
Хватит ветра для напева,
Боги с ним на "Вы".
Хлещет кровь травы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153163
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 14.12.2011
нервы нервы рвы канавы
облака из окинавы
нивы голы девки голы
соса-солы кока-колы
лялвы лярвы вру русалки
лес зеленый елки-палки
палки палки и парканы
водка водка из стакана
вилка вилка и тарелка
море море мелко-мелко
крест на темечке мелком
и над кладбищем "welcome"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152572
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 14.12.2011
Одна тысяча девятьсот шестьдесят три
И две тысячи значит девять...
Сколько тает пылинок в луче, смотри,
И тяни свой, старик, невод.
Угораздило ведь уродиться здесь,
И считать по крестам годы,
Где прогресс уходил за грибами в лес,
Смуту сеют теперь уроды,
Где на сон грядущий считали овец,
Пастухов хоронили в стену,
Колыбельную тянет один пипец,
Иль певец... отключи сирену.
Наливай чайку, из душистых трав,
Помянем, добрым словом пришлых.
Помнишь, кореш, о чем нам твердил устав:
Из солдат мы, выходит, вышли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152080
дата надходження 26.10.2009
дата закладки 14.12.2011
Будет и мне забава -
Россыпь беру я слов:
Рожа, дежа, держава,
Тапок, лопата, плов.
Рожей в дежу державы,
В топку лопатой плов,
Лопай, придурок, ржавый,
Топай ты в свой Азов!...
Пей там, пляши, упейся,
Пойло там - песня-плач,
Буквами в лоно лейся,
Рвач ты души, иль врач?!
Кто-то назвал поэтом...
Да разве же я поэт?!
Просто любил я лето,
И женщин в рассвете лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152247
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 14.12.2011
Кто-то умер – некстати…
(Прости, Господи, – жжёт!)
И вид мраморной стати –
От конца – не спасёт…
Оседали все льдины:
Холод зим – изнемог.
Разверзались глубины:
Пробивался – росток.
Истекали закаты –
В предрассветный поток.
–Это было, когда ты…
Ошибаться – не мог…
Но ошибка – убила
Эту жадность глубин;
Ни кровинки не смыла –
С оседающих льдин.
Эта жадность – до муки,
До небес, до ресниц!
До сплетения – в руки!
До слияния – лиц!
Жадность ветра – до дрожи! –
От приближенных – слов!
Жадность штиля – до ложа! –
Целомудренных! – снов…
Жадность сна – на изгибах! –
Лунной бледности – рук.
Жадность сна – хоть на глыбах! –
Но – от жадных лишь – мук!...
И сквозь льдины пробились
В рост (ростка!) два крыла.
Только чья-то немилость
Этот рост – пресекла.
Как в зевоте и в вате –
Голос, сложенный – в ноль
(Кто-то умер… некстати…):
«Прости, Господи, – боль!..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299872
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
– Я этого не хотел
Не этого (Молча: слушай!
Хотеть, это дело тел,
А мы друг для друга - души).
Марина Цветаева
(«Поэма Конца»)
Земной мерой – не мерить всех мер,
Мер – не будет в космической Млечности.
Бродят плоти по проседям сфер,
Только души сливаются – в Вечности.
От ночного слияния снов
Станут ближе две дальние суши,
Станет ближе даль двух берегов,
Ведь рекою меж ними – души.
Тем прочнее суровая нить,
Чем сильнее она – натянется:
Тем суровей астральная нить,
Что с разлукой она – останется.
Этой нитью прошиты навек…
Земной мерой – не мерить всех длин,
Длин не будет – в длине – бесконечности.
Земной меры – земельный аршин –
Только мост – на выступах – Вечности.
Плоти сон – по земным лишь мостам
Проскользнёт, обрываясь – у пропасти.
Духа явь – не по этим следам,
А – над ними – без «явленной» робости –
Без-обрывно (над безднами бездн)
И без страха в трясину ступить.
Тем нам зримей Спасающий Крест,
Тем – святее – астральная нить.
Ничего на земле досказать не успел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299871
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Десь більше місяця назад "суєтливі" поети
об'явили конкурс з чудернацьким набором
слів: пегас, будка, інерція, пісня, добробут,
осінь, олівці, незговірливий, кулька, сейф,
веселка, качалка, патрон, амеба,макарони.
До таких ідей я ставлюсь критично.
Та захотілось зрозуміти, що це за конкурс такий,
бо в умовах конкурсу був один туман. Прийшлось
ліпити вірш (точніше - три). Вийшло логічно і навіть
"пристойно". Правда мої потуги ніяк не були оцінені
та і конкурс лопнув, як мильна "кулька" яка захотіла
бути " веселкою"... (як і минулорічний фестиваль).
А вірш виставляю прикладом, "как из топора сварить щи".
По інерції Пегас
Пісню тягне на Парнас.
Де поети-молодці
Творчо лижуть олівці.
Бо вже осінь тут заходить -
Хлопці мріють про добробут...
А веселку в сейф заперли,
Щоб ідеї їх не вмерли.
І вірші свої - патрони,
Переводять в макарони -
Всім там вішають лапшу...
А в редакції, як в будці,
На віршах, на мятій купці,
Незговірливий редактор
На художний тисне фактор...
Та жує фламастер-кульку
Чародійний ніби жуйку...
І качалкою рівняє -
В сейфі місця вже немає.
А амеба-секретарка,
Як засушеная шкварка
Мовчки зиркає на нас...
...............................
... От такий... тепер Парнас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291707
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 13.12.2011
Он: Не молчи. Молчит, улыбается... Ты мне не рада?
Она:Твой приход - мне награда? Чем заслуженная? Я так тебя ждала - и перестала ждать. А ты пришел - дорожкой лунною...
Он: Зачем ждала? Не обещал - вернуться...
Она: Жизнь без тебя была как сон мучительный. Хочу проснуться.
Он: И утро - чтоб сиреневый рассвет. И май. И соловей...
Она: Когда ждешь - май не приходит... Нет в доме моем - календарей.
Он: Не знаю, зачем вернулся. Так до конца и не понял...
Она: Разве сомнение - любовью можно назвать?
Он: Запутался. Да так и не распутал: осколки снов, обрывки фраз -чужих стихов. Про нас ли?...
Она: Нет. Не про нас...
Он:Прошу, не прячь хоть глаз, раз сердце прячешь!
Она: Во льды непонятых обид - заковываю. Сути не увидишь... Еще один слепой великий... В ряду с Гомером - метишь? Мимо!
Он: Куда уж мне - с Гомером... "Илиада" не мной написана. К сожалению...
Она: К счастью! Вот был бы пасквиль. А так - нетленное.
Он: Замечено верно - не поэт!
Она: Не так приняла, как хотелось?... Нет, не собачья - верность и преданность.
Он: Измен твоих след - шрамы на сердце. Болят в непогоду.
Она:А как было мне? Ладони твои - отпускать?..
Он: Время - вспять? Вернем все былое?
Она: Время - спать!В душ - и души закрыть на засовы. Подушки лавандовые достать - и спать! Ночь провести с бедою, а утром - уже не вспомнить!
Он: Не знал, что так жестока!
Она: Ты сделал меня такою.
Он: Где ангела - два крыла?
Она: Не помнишь? Унес с собою...
Он: Я только до утра... Прости. Пусти...
Она: Вот оно как? Волк бесприютный воет - тише...
Он: Была мне женою!
Она: Была. В прошлой жизни... Занято ложе...
Мужская скупая слеза. Когда уходил - не плакал. Давности сроком - просрочена боль и раны промыты от соли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299789
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
У скронях запуталось бабине літо.
В очах лиш доброта панує.
Голос її ніжністю повито.
Внутрішня краса її чарує.
В житті образ було багато.
Була і біль,була й розлука.
Та кожний день для неї свято.
А розум- її щастя запорука.
Шлейф почуттів: тепла й любові.
За нею мчить, не покидає.
А дні її- це світанкові зорі.
І місяць- красень завжди зустрічає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299758
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Мы с тобою от мира прячемся:
Вряд ли каждый для мира свой.
Где-то мы в зеркалах обозначимся
И… накроемся вмиг с головой.
Вряд ли мир (на миг хоть!) отважится
Нас без масок и грима принять.
Улыбнётся, а дальше – всё кажется!
Дальше в пору (как раз!) сочинять.
Подождать? – Но уже не приложится.
Всё равно чужаки – две судьбы.
И в миру – не солгать нам – не можется:
Неискупленной лжи – до трубы.
Мы в скрижалях Завета не значимся:
Долог путь до Синайской горы.
Мы от мира с тобою прячемся
С головою – до Судной поры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299759
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Как же это назвать?
Каким сном объяснить?
Ясно лишь: не отнять.
Ясно лишь: не убить.
Безупречная вязь
В сочетаньи имён.
Нерушимая связь –
Непреложный закон.
Измеримостью мер
Нет пути – за края.
Но незыблемость сфер –
В зеркалах бытия.
Ясно, что – не отнять,
Но до слёз – не забыть.
Каким словом – назвать?
Каким сном – разбудить?
… Но незыблемость сфер –
В зеркалах бытия…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299755
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Вона не розуміє, що біда,
Не по її вині прийшла до хати,
Останню каплю теплого добра
З собою в домовину взяла мати…
Що залишила донечку одну,
А батько десь подівся і не знати…
І світ приймає нову сироту,
Яка повинна в світі виживати.
Як важко на душі за цих дітей,
Чому Господь дав їй невтішну долю,
Вона ж від татка ждатиме вістей,
А серденько щемітиме від болю.
Дитя Землі! Кровиночко мала!
Молюсь за тебе, будь в житті щаслива!
Щоб доля світлим шляхом повела
І вижити в цім світі мала силу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299684
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Святого Андрія, це - молоді свято,
Нас завжди збиралося досить багато,
Картоплю варили і тісто місили,
Вареники разом швиденько ліпили…
Капуста, картопля були за начинку,
В цей вечір хтось міг собі вибрати жінку,
Якщо попадався вареник із клоччям,
То значило хлопцю женитись пророчать.
Коли із вівсом попадався вареник,
То хлопець на вечорі був, як «крученик»,
Бажання любого на цих вечорницях
Виконував чітко і навіть в дрібницях…
Вертепи робили, дівчата гадали
І нові колядки частенько складали.
Прийти на вечірку - це кожного мрія
У вечір на свято - Святого Андрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299536
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Я не знаю, коли душа
Знов зачепить сердечні струни,
Де знаходиться та межа
За якою розстелять руно.
І летітиму до небес…
Тільки люба удвох з тобою,
Коли поруч, то я воскрес
І готовий завжди до бою.
Бо ти в серце тепло несеш,
Я щасливий, цьому радію,
А коли по житті цвітеш,
Я від квітки такої млію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299455
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Ой жорстокі бувають у долі сплетіння,
Зажадали зіграти зі мною злий жарт.
Ти приходиш щоночі мені у видіннях -
Та здобути тебе мені мабуть не фарт.
А здавалось, у мене вже є своя доля,
Та й ночами у ліжку я сплю не один,
Проте сердце не слухає - рветься на волю,
Щоб побути з тобою хоч кілька хвилин.
Але ти, лиш даруючи вічну надію,
Не підпустиш до себе ближче аніж на крок.
Ніби в тебе є ціль - залишитись у мріях,
Недосяжно близьких, наче шлях до зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299480
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
я заберу тебе туди,
де шум дощу колише ночі
де кожна крапелька води
мені про тебе щось шепоче
я заберу, не всім на зло
я просто заберу, хай бачать,
що не дарма це все було́,
що не дарма старався значить
хтось може думає що я
тебе подалі десь сховаю
куди вже далі! Ти моя!
тебе в своє́му серці маю
21.10.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299297
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Закрыв глаза, я вижу, вспоминая,
Кусочек счастья, найденного мной,
Прекрасный остров чувственного Рая,
Забытый между небом и землёй.
На трёх китах: Любовь, Надежда, Вера
Покоился, дрожа всем существом.
В его садах рождалась эта Эра,
Которую Любовью назовём.
Рождалась в муках изнурённой плоти,
Сжимая судорогой сонный мозг.
И появилась камнем в позолоте.
И превратило сердце в жидкий воск.
Из камня душу высекла наружу.
Тот воск застыл свечою без огня.
А в Рай нагнали снег и злую стужу
И вытолкнули с острова меня.
На острой пике боли и обмана,
Без крыльев, парашюта и одежд,
Парила я над облаком тумана
Любви, недолгих радостей, надежд.
Под куполом небесного пространства,
Рассыпался мой остров на песок.
А я, с особым чувством постоянства,
Увижу сон, чтоб он воскреснуть мог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299300
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
- Прости. Я не хотела боли...
- Но причинила.
- Прости. Не думала, что так выйдет...
- А ты не думай. Блондинок мысль не красит!
- Я шатенка.
- Не видел. Со мной была ты белой и пушистой. До поры...
- Но ты меня обидел первым...
- Обидам счет ведешь. А любви?
- Любовь? Да не смеши.Так ... Тел сплетение... А свадебный туш - не про нас. В богатстве и бедности...
- Сорвал куш - молодости и цветения.
- Пользовался безвозмездно.
- За пищу и кров.
- Так это - любовь?! Хуже не выдумать - оскорбления!
- Нет. Это очаг.
- С ненавистью - скрытой в сердцах?
- С завистью - к красоте друг друга.
- Твоя новая подруга - лучше?
- Шатенка.
- Значит - умнее. Обрею белокурое - наголо!
- И тату себе сделай. Третий глаз. Через годы - прозрела...
- Такова природа женщины - верить.
- Мужчины верят. Женщины - льстят.
- Значит, в стихах моих - лесть?! Не про твою честь!
- Начитался - через верх!
- Местью тебе!
- За что?
- За страх. Старости и измены...
- Боже мой... Ты так красива - и боялась меня потерять?!
- Ты только это заметил...
- Да. Не плачь... Твои глаза - и капельки хрусталя... Ты плачешь?
- Нет. Слезы - вода.
- Пока что - моя жена!
- Уже не твоя...
- Была... Будешь!
- Бред горячечный. Простыл?
- Нет. Бред - до этого дня... Вся наша жизнь!
- С начала начать - поздно!
- А как же я?
- Как-нибудь. С моим уходом - мир не закончится. Солнце светить будет!
- Светом уличного фонаря...
- Это за мной.
- Достойный выбор... Не как я... А это за мной...
- Хороша... Не как я... Шатенка. Глаза - изумруды...
- Забудем друг друга?
- Забудем...
- Прощай.
- Прощай...
и в стороны разные
чувства - стразами...
кольца сняли-
и в урну!
кому-то подарок
утром найти в мусоре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299294
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Сіяє усмішка у жінки на лиці,
Коли раненько подаєш їй каву,
І ніжний погляд з кавою в руці
На цілий день зробили свою справу…
Цей щебет – спів постійно окриля
І ніжний погляд до дверей проводить,
А усмішка, що серце звеселя,
Всі негаразди швидко залагодить.
Уважні будьте до своїх дружин,
Шануйте те, що називають – щастя…
І бійтеся не вивчених стежин,
Тоді вам щастя зберегти удасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299277
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Твій погляд вшився вже давно у серце,
Душа в неспокої постійно десь біжить,
А рухи манять так мене відверто -
Я хочу поряд із тобою вічно жить.
Ця ніжність пробивається крізь холод,
Життя із кольором вітається здаля,
Долається тепер духовний голод
І намальовується світлість майбуття....
А погляди зійшлися у екстазі,
Готовий вибухнуть щодня сердечний бунт...
Кохана! Будь моєю в цій оазі -
Твоїм навіки я готовий щиро буть!
11.12.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299259
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011
Ты?
Ты готова быть доброй и ласковой?
Для меня? Вот такого как есть?
Запаслась ли ты прочною каскою,
Приготовила ль пышную лесть,
Ты готова кормить меня досыта,
Ты готова терпеть мой гараж,
Дом, набитый металлом с колёсами,
И мою неизбывную блажь?
Ты готова, ты очень терпимая?
Ты не будешь перечит ни в чём?
Запаслась ли ты на зиму пимами,
И свиным закопчённым плечом...
Я прожорлив. Особенно к вечеру,
И бывает, шалю языком,
Что подобен по нежности глетчеру,
И бывает, сбегаю тайком.
Всё тебе нипочём, ты такая вот?
Ты готова ко мне привыкать?
Уверяешь, что будешь лишь радовать,
Заменяя любимую мать?
Я поверю мадам, хоть и дивно мне
Но ты стелешься, ох как умнО,
Ну не гнись предо мною спинкою –
Место рядом ЗАБИТО давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288619
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 10.12.2011
Недостроенный мост.
Зыбкость робких стропил.
На снегу семь борозд –
Ни одной не забыл.
Словно прерванный пост
(Лицемерный монах!) –
Недостроенный мост.
Не достроить – в снегах.
Не добраться до звёзд…
Не упасть до всех бездн.
Подгнивающий мост –
Неудержанный крест.
Не поднять во весь рост –
В снег вживлённых стропил.
Прерывается мост…
К краю – я подступил…
… Не добраться до звёзд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299098
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Иди ко мне - садись поближе,
Клади головку на плечо,
В тебе я радость жизни вижу,
И сердцу сразу горячо.
И поцелуями земными,
Покрою тело я тебе,
Про все желанья потайные,
Смогу сказать в полночной мгле.
И заблестят глаза от счастья,
И приближается экстаз,
И больше в мире нет ненастья,
В сплетенье тел, в сиянье глаз!
И крик прорвет небесный купол,
И стон взорвет земли года!
И тело станет точно рупор,
Кричащий как в безумстве - ДА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299053
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2011
Ты ещё где-то здесь…
Я тебя узнаю…
От глубин не отвесть,
Ты ещё на – краю.
Голос вновь бороздит
Края слуха – обман?
Смех края бороздит
Незатянутых ран.
Пусть по-детски, но факт:
Недоигранных драм
Пусть и долог – антракт,
Я – и тень не предам!
Ты ещё где-то здесь,
Эта связь не слаба.
Да, я знаю: ты – есть.
И ты будешь. Судьба.
… Я тебя узнаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298607
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Промелькни ещё раз –
И пускай без огня.
И пускай не на час,
И пускай – от меня.
Хоть бы малость узнать
О твоих пустяках…
Ещё раз сосчитать
Все пути – на руках…
Приходи, чтоб уснуть –
От моих пустяков,
В сотый раз обмануть –
И пускай! – я готов…
Только проза – пуста,
Только лира – нема.
Только сводит уста,
Только рядом – зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298606
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Вдивляючись у зоряні долоні,
звіздар верховний пише гороскоп.
А під крилом небесних хіротоній -
Земля на нитці, наче гіроскоп -
описує божественну фіґуру,
хитається, мов маятник Фуко,
а в межичассі хитромудрий ґуру
рихтує долю чорним молотком.
І хай харизма в того хіроманта -
не допоможе - навіть не просім -
наворожити небо в діамантах,
а землю - без фуку- і хіросім.
Щоби були в героях геродоти,
але - не герострат і героїн,
щоби рої отруйної бридоти
не гнали нас із раю до руїн.
Бо щось таки наплутали планети
в панічній втечі від космічних пил -
коли поети - більше ніж поети,
а люди менші за небесний пил.
Та що мені хореї і хорали,
чи в бахромі охровій хорогви -
не хоронили б краще, не ховали
людей у протитанкові рови!
Ерстеди, фаренґейти і рентґени
не розривали б Землю в унісон,
а хробаки хвороботворних ґенів
не пожирали б тіло хромосом!
От, взяв би - й проторив дорогу долі
від наших неспокушених пра-пра
повз пагорби клонованої Доллі
із Прометея Нового ребра,
повз голокости і голодомори,
повз саркофаги і саркоми повз -
хай це мара - за Мармурове море
заради цього я б на пузі повз!..
...А він в полоні планетарних ліній,
спіралей, галактичних перехресть
вирізьблює на Дановім коліні,
неначе меч, пересторожний перст...
травень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298548
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Ось час прийшов і Бороду вітати...
Півсотні з гаком - несерйозний вік,
Та все одно. Хіба важливі дати,
Коли є люди до яких ти звик?...
Ну як тобі живеться в Албуфейрі?
Чи видно Геркулесові стовпи?
Чи часто виникають на папері
Думки Гібралтар перепливти?...
Поборник правди, вірності і слави,
Останній лицар з тих, що не у нас...
Не відцурався рідної держави,
Не втратив віри у важкий цей час!...
Твої вірші вертають журавлями
У села українські і міста
І падають в серця... І поміж нами
Ця віра знов спалахує свята!...
Бо ж не пропала дідова наука -
Він сіяв в душі, сіяв у серця...
Лягла у душу і у серце внука
Добра та істини зернина ця...
Ти, друже, вдало перейняв цю справу, -
Став сіячем - цілителем душі...
І від Атлантики до Борисфену
Хай знову й знов летять твої вірші!...
21.08.11р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276349
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 07.12.2011
Мотыльком из забытого лета
О тебе мои мысли порхают.
Я дыханьем восторга согрета -
Так легко сны обиды прощают.
Я улыбкой твоей обжигаюсь,
Но ни капли, поверь мне, не больно.
Я в руках твоих вдруг растворяюсь
И веду себя глупо, фривольно.
Не боюсь, что понять не сумеешь -
Это сна моего безоглядность.
Просто ты мной уже не болеешь -
Для тебя наши встречи банальность.
На рассвете растает виденье...
Так не хочется мне просыпаться!
А моё, в зеркалах, отраженье
Продолжает тебе улыбаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298496
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Душа боліла,душа кричала:
Чому у світі добра так мало?!
Чому так мало тепла,любові,
І так багато страждань і крові?!
Висять усюди святі ікони,
Штурмують груди церковні дзвони,
Гримить над світом Отець Небесний:
Ви - сестри й браття! Ви - браття й сестри!
А "браття й сестри"... Неначе й люди -
Благочестиві завжди і всюди:
Благочестиво плюють на Правду,
Благочестиво хулять і крадуть.
Благочестиво - заради справи/?/-
Вчинити можуть бенкет кривавий...
Лагідні очі,вуста медові -
В пазусі камінь, чи не пудовий.
Гей, фарисеї! Гей, вурдалаки!
Люди ж ви!.. Люди,а не собаки!
Серця розкрийте. Розплющіть очі!-
Земля любові... Любові хоче!
Не треба кривди! Не треба крові!
Хай розіллються ріки любові!
Садами квітнуть усмішки щирі!
Так гарно,люди,в добрі і в мирі !..
Душа кричала,душа боліла!
Більше терпіти було несила -
Злетіла птахом у вись - на волю,-
Шукати Правду, і кращу долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268818
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.12.2011
Я колиску погойдаю,-
Люлі-люлі,баю-бай...
Колискову заспіваю,
А ти,доню,засинай.
Хай тобі насниться,мила,
Чисте небо голубе,
І той птах ширококрилий,
Що приніс мені тебе.
Ніч надворі. Місяць сяє,-
Зазирає у вікно,-
Діточок перевіряє -
Спати вже пора давно!
Ти заплющуй оченятка,
І до Місяця лети...
Баю-бай,моє зернятко,-
Ще рости тобі й рости.
Сплять всі дітки,всі звірятка,
У гніздечках пташечки;
Тільки ти не хочеш спатки -
Нумо до подушечки!
А на ранок сонце встане -
Новий день нам принесе,
В небі синім ніч розтане,
І прокинеться усе.
Оживе усе навколо -
Задзвенить пташиний спів...
Спи,красуне ясночола!
Баю-бай. Солодких снів.
Я колисочку гойдаю-
Люлі-люлі,баю-бай,-
Колискової співаю,-
Спи,маленька,засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298474
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
Ты пойми,
Я откроюсь тебе, как родному,
Только слушай внимательно все, что скажу:
Круглый год до зимы
Я стараюсь для дома,
Выпал снег, холода - у камина сижу...
Посмотри,
Я тебе объясню очень просто,
И не надо придумывать громких речей:
Раз пришли в этот дом
Долгожданные гости -
Я обязан зажечь свет уютных свечей...
Не скажи,
Ну, зачем мне такая награда,
Мог бы жить себе тихо и горя не знать:
Эти все падежи -
Вольной мысли преграда,
Ритмом сердца хочу звук души рифмовать...
И никак
Я тебе никогда не признаюсь,
Почему по ночам я - как тень тишины:
Забываю про страх
И надеждой питаюсь,
Освещая мечты светом яркой луны...
Вот теперь
Я хотел бы, наверное, точно
Рассказать тебе тайну про смысл бытия...
Где заветная дверь,
Открываясь построчно,
Нежным светом Любви поглощает меня!
07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298374
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2011
Неподражаемо лжёт жизнь:
Сверх ожидания, сверх лжи…
Марина Цветаева
И вновь позовёт этот – зов.
И что же преградою встанет?
И вновь буду я не – готов…
А жизнь… ещё раз обманет…
И вновь я не вспомню о снеге,
Могущем покрыть – все следы, –
Брошенные в скором беге.
И так… Далеко ль до беды?
Опять – ничего не досталось?
Опять – растекается ложь.
Забрать? (Ну хоть самую малость!)
Но вопрос: далеко ль унесёшь?
Глухою стеной – многолюдье.
(Бережёного Бог бережёт!)
На зов я рванусь! – Всею грудью!
А жизнь… мне ещё раз солжёт –
Со всей своей (и моей!) неподражаемостью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298157
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Фудзияма счастья -
Две пунцовые вершины
Я губами покоряю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298111
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Я через очі загляну у душу,
Коли вони глибокі, а на дні
Знайду кохання й розбудити мушу,
Яке заснуло там на глибині.
І усміхнуться очі сині, карі…
Кохання промінь заблищить в очах,
І знову в них засяють ясні зорі,
І піснею полинуть в небесах.
Закохані - сумними не бувають
І світяться, коли в душі пісні,
Тоді і очі радістю сіяють,
І солов’ї співають голосні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297959
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Отмолчавшись, осмелюсь добавить:
Утихает вой вихрей шальных.
Отыгравшись, осмелюсь слукавить:
Ни к чему не обязывал – стих.
Насмотревшись, глаза – под ресницы:
Ничего не расскажет и взгляд!
Ничего, ничего – не добиться
Арсеналом отборных тирад.
Надышавшись (не мысля подвоха!),
Остываю: «Эх, люди! – Не ваш!»
И от жаркого, долгого вздоха
На стекле – запотевшая блажь.
Открестившись, рукою – на пламя
Всех свечей – всех костров – всех зарниц…
Чем утешиться? Разве – снегами?
Но в снег мокрый не хочется – ниц…
Отмолчавшись, не мысля подвоха,
Молчаливая правда – земле.
Только вздох (до последнего вздоха!),
Отпечатавшийся на стекле.
… Отмолчавшись, осмелюсь добавить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298035
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Плэйкасты от Amrilaura:
http://www.playcast.ru/view/1684567/4bca8e33f27fba99298c15e4f4684c1c806242bfpl
Лана Сянська
Темно...Мой друг, темно… До тошноты,
Глаза закрыть… Или открыть подкрылки?
Чтоб улететь от этой суеты,
Кто первый? … Ну, крутни бутылку!
Пусть город спит… Ему и невдомек,
Что где-то на углу, за поворотом
В квартире "9" я мотаю срок
… И тишина берет фальцетом ноты…
Пишу на «мыло», то есть в никуда, -
Не донесет безлапая собака…
Зачем кому-то эта ерунда?
А я хотела, чтоб над этим кто-то плакал…
***
http://www.playcast.ru/view/1684819/08e28d4a48f887f97289af437ac0ab3ea62b870cpl
golod00x
Квартира… Камера… Попробуй, разбери!
Решёток, вроде, нет. В потёках стёкла –
Вода водой. Не греет, не горит.
Деревья обнажились. Тускло. Блёкло.
Зевает город, сонный, как медведь,
Которому давно пора в берлогу.
И очень скоро скроет листьев медь
Ледовый панцирь. Берегите ноги!
А с Осенью бутылочку вертеть…
Я так её целую… Холод, мрамор
И дымная вуаль… Почти что сеть.
Костёр – салютом в честь Прекрасной Дамы.
Темнеет… Чёрный, бархатный Восток…
Рубильник Господа фиксируем на «Выкл.».
Пришлите мне письмо! Хотя б листок,
Чтоб – бел как снег, который… завтра выпал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291836
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 05.12.2011
Что манит меня за тобою? -
Инстинкт прирученного зверя,
Меня даже звать не стоит,
Чуть вспомнишь и я у двери.
И звезд мне с небес не надо-
Напьюсь их в ближайшей луже.
Мечты твои с полувзгляда
Тебе подаю на ужин.
И рвусь я на половины -
Одной от тебя убегаю,
Другая, покорной рабыней,
Безвольно у ног ожидает.
Я звездного неба простынь
Тебе постелю этой ночью.
Бери повеленьем грозным,
Что нужно, что есть, что хочешь...
Взгляни в разрез глаз раскосых,
Попробуй заметить в них чувства.
Нащупай, ведь это просто,
Дрожащий под кожей мускул
И хорошенько запомни...
Быть может это прощанье -
Хочу, удаляясь в полночь ,
В чужие попасть капканы!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297948
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Куда-то брёл упрямо по абсциссам,
Карабкался по ординатам вверх,
Метал бредовый бисер биссектрисам
И опрокинуть не считал за грех…
Из тангенса шарахался в котангенс,
Вписался в синусоидный зигзаг,
Шальные рифмы как блины от штанги
Осточертело складывал в рюкзак…
Когда в кармане заводилась мелочь,
Бесстрашно рвал границы секторо́в,
Несмелых губ касался очумело,
Опровергал законы векторо́в…
Но захотелось как-то по-приколу
Отведать аромат иных систем,
Расшифровать секреты кока-колы
И отыскать загадочный тотем…
Набившие оскомину картинки
Сменил на долготу и широту,
И, подлатав дырявые ботинки,
Протопал резво не одну версту…
По всяким сайтам бегал оголтело,
Устраивал лирический шаба́ш…
Но, наконец, душа смирилась с телом
И снова пригодился карандаш…
Чем ближе финиш одиноких странствий,
Печальный очевиднее финал,
Тем легче положение в пространстве
Упрятать в виртуальный терминал…
И вот, устав от разочарований,
Не жалуясь ни другу, ни врагу,
Свои координаты на диване
Пущей зеницы ока берегу…
ноябрь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296469
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 05.12.2011
В январе ожидалась та встреча.
Обещалось, что будет – тепло.
А теперь и утешиться нечем…
И тепло… никого не спасло…
И с тех пор – чего только не снилось!
Я не сделал ни шагу вперёд…
Думал, что – на всю жизнь вселилось,
Но, увы, не хватило – на год.
Сны прошли. Не утихли метанья.
Стало тошно от приторных вин.
Правда в том: это было – прощанье.
Лишь слепой посчитал, что – зачин.
Утешаться? Изволь, только – нечем.
Выли ветры – и горло свело.
От – зимой – ожидаемой встречи
И в апреле не стало тепло.
Все те дни – искромётные вихри –
Не забыл! – Да и не было сил!
Все те дни – И они не утихли!
И, увы, я всё это – любил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297930
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Мне и повода искать не нужно,
Чтоб поссориться сейчас с тобой:
На душе и холодно, и вьюжно,
Дали чувства так внезапно сбой.
То ли скучно, то ли одиноко,
Пусто, неуютно на душе.
Непрозрачно, незаметно-тонко
Моих мыслей тусклое клише.
Взяли выходной надежда с верой
И устала ждать любви любовь,
И ушли, прикрыв плотнее двери,
Эсэмэску нам прислав: отбой.
Как-то незаметно, осторожно
Тихо растворялись в суете
Наши чувства. Даже невозможно
Что-то объяснить самой себе.
Может быть? - бессонница шептала.
Может быть? - твердила глупо грусть.
Веришь, я сама ещё не знала,
Что назад уже не оглянусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297848
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2011
Ночь рисует узор на стеклах
и душа от любви промокла,
что-то шепчет в наивных строках...
С декабрем обнимается снег...
Расскажи мне под вечер сказку
в этом мире немой закваски.
Сердце сразу найдет подсказку
и прольется заливистый смех...
Пусть снежинки танцуют танго,
эта ночь с ароматом манго...
Хоть наивно и малость странно,
я на встречу к тебе прибегу...
На губах поцелуй и нежность
и на утро вновь будет снежно.
Наше счастье не станет грешным,
без тебя я уже не могу...
Усмехнется зима устало,
вечно времени людям мало,
но в груди так уютно стало
под крылом у любви нам вдвоем.
А на стеклах уже узоры:
корабли, города и море...
Ты откроешь упрямо шторы...
Небо пахнет сырым миндалем...
© Зеленоглазая, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297659
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Подожди... это теплое лето летально совсем,
Под завесу дождя она выйдет снова «на бис»,
И ты знаешь? Увидит тебя с подмостков и сцен,
Ну и... звезды, ромашки, кошки... и новый релиз.
Ей всего–то был нужен разговор в пару фраз,
Только голос и толика теплого тембра,
Если б встретиться... ну, хоть в профиль, а не в анфас,
Пробравшись в пространстве сквозь часовые дебри.
Ты не став ей чужим, никогда не сможешь стареть,
Это чушь... ты всегда будешь ей безнадежно близким,
Приручил себе девочку... вот, так надо ж уметь,
Ты прости ее... адреналин... скалолазка она,
альпинистка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297640
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Не прошло и мгновенья с прихода
Моего на земные пути,
Как наметился час до ухода.
И меня на земле не спасти.
Но на долю тоски не хватило
И подобия сил – у черты
Там, где Вечность, увы, не простила
Обращенья немого – на «ты».
Не прошло и мгновенья над бездной,
Как отмерен был час – на часах;
И Судьба не дала безвозмездно
Ни песчинки – в седых волосах.
Ни дождинки на лбу не осталось
После плача отпетых небес,
Ни дождинки! – не мучила жалость
К недостатку насиженных мест.
Вот и всё. Да уже и забыли!
Сквозь надгробия не прорасти…
Ни слезы! – на земле не простили.
И пропащей души – не спасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297513
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Много прозы кругом.
Оттого – не вздохнуть.
И от прозы – бегом,
И все свечи – задуть.
И ни шагу вперёд,
Ни шажочка – назад.
И никто – не возьмёт,
Никого – не забрать.
Много прозы кругом,
Потому – не дышать…
И от прозы – стихом
Продолжаю – бежать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297512
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Уста твои – роза, прокрыта вечерней росою.
Волненье груди – подобно морскому прибою.
Волос твоих пряди сравню с океаном безбрежным,
А кожу твою лишь с атласом и бархатом нежным.
Твой голос как шелест листвы и потока журчанье.
Походка легка, словно майского ветра дыханье.
Твой стан, как лоза виноградная, гибок.
Улыбка твоя ослепительней будет мильярда улыбок.
С тобой разговор для ума и для сердца услада.
Как в стужу - огонь, и в жаркое лето - прохлада,
Родник, что в пустыне спасает от смерти и жажды,
Я понял все это с тобой повстречавшись однажды.
Глаза твои - омут бескрайний, бездонный, безбрежный.
Твой взгляд, луноликая, ласковый добрый и нежный,
И тысячи солнц пред тобою бледнеют и меркнут,
И сам бог любви Аполлон, на колени тобою повергнут.
Благородная лань с твоей грацией вряд ли сравнится.
Позавидовать страсти твоей не посмеет и грозная львица.
Любовь твоя – адский вулкан, снеговая лавина.
И Дьявол и Бог в тебе сочетались, слились воедино.
Словно в бешенной скачке несутся года за годами.
Что спето и сказано - навеки останется с нами.
Только что б не случилось – любима всегда будешь мною.
И пускай меня нет, но душа моя рядом с тобою.
05 января 1999 года 04 ч. 34 мин. «Я»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297641
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Хата с краю. Край за хатой.
Тощий Месяц над водою.
За водою - мирный атом
Шестигранною звездою
Освещает тьмы просторы.
Облаков немые горы
Месяц кутают и город,
Край, сарай, пустырь, заводы,
И далёких звёзд узоры,
Лес и тропку, огороды,
Розу в лапах у Азора,
И Азора...
Сны бродяги-альпинисты
Горы эти покоряют...
И живут, как колонисты
В хате с краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297571
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Декабрь по графику жизни так точно
Включает под утро мороз,
Но, Осень осела в сердца наши прочно
Желтеющей лирою грез
И тихо рыдает туманною дымкой
Полями вдоль черных дорог,
Хочу насладиться прекрасной картинкой,
Луна освещает порог
Вдыхаю засохшей листвы ароматы,
Морозная свежесть вокруг,
Еще пару дней и Зимы перекаты
Засыплют сугробами луг
И, вроде, понятны природы стремления
Печаль уберечь до Весны,
Так хочется, руки подняв, на мгновение
Увидеть все вещие сны
Зачем я люблю эту дикую прелесть,
Что ценного в думах тоски?
Как будто души моей лиственный шелест
Ударами пульса в виски
Так будет всегда, о тебе вспоминаю
Любовь моя, звездная гладь,
И рифмами строчек себя опьяняю,
Успеть бы их все записать...
Декабрь по графику жизни обычно
Играет сценически роль
И с Осенью вместе уходит привычно
Из сердца вчерашняя боль
02.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297322
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Но казалось: давно всё понятно
И с тобой, и со мной… Может быть…
Только голос – и неоднократно,
И ушей взять бы сил заложить!
Было только немного светлее,
Но кому-то претил этот свет.
Призывали меня быть смелее,
Я глаза только прятал в ответ.
Стало быть, не увидимся вскоре…
И куда бы… Куда бы пойти?
И с тех пор отгорели все зори…
И блик робкий… Блик робкий… Прости!
Было как-то… на редкость… теплее…
Даже жарко бывало – и нет.
И куда уж ещё – посмелее?..
Я глаза только прячу в ответ…
… БЛИК РОБКИЙ… Прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297302
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Непонятное эхо в глубинах
Откричало, отплакало вновь.
Задрожали лучи на картинах:
«И не смейся, не плачь, не злословь».
Всё узналось теперь и – всё просто:
В сто раз проще, чем можно гадать.
«Ну, вперёд! Только… Хватит ли роста?
Только… хватит ли сил прорастать?»
Только синей до странности птицы
Не поймать – «И уже не лови!»
Клёкот хриплый (такое приснится!):
«Дай спокойно угаснуть любви!»
Но рука не поднимется – бросить:
Разве можно так просто – убить?
И осталась лишь слабая – проседь
И тупое желанье – курить.
И опять эта странная птица
Норовит, заклевав, улететь…
Хриплый клёкот (такое приснится!):
«Дай спокойно любви умереть!»
О, Господи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297303
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
1.
Ночь, улица, фонарь... В аптеке
Опять презервативов нет.
Девицу тащит с дискотеки
Домой подвыпивший поэт.
Он в настроении прекрасном,
Младая кровь его бурлит...
Увы, о сексе безопасном
Совсем не думает пиит.
И в холостяцкой комнатушке,
Соседям не давая спать,
Однообразно и натужно
Всю ночь скрипит его кровать.
А утром выходя из дома,
Опять он свеж и полон сил,
Читает стих своей знакомой,
Дает ей деньги на такси...
Он вскоре знаменитым станет,
Мечту в реальность воплотив...
Ах,если бы в его кармане
В тот вечер был презерватив!..
2.
Он через год умрет от СПИДа-
Задумчив, истощен и тих.
Так и не стал он знаменитым,
Не написал свой лучший стих.
Забыл о безопасном сексе
Он под влиянием вина,
Судьбе коварной выдал вексель
И заплатил за все сполна...
Мораль: о сексе безопасном
Не забывай, мой юный друг:
Держи презерватив в запасе
(А лучше- два) в кармане брюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297125
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
Голубая нирвана - в озере озеро неба.
Озираясь, я погружаюсь в небо, в воду,
В оду жизни, выдыхая слово и вдыхая ветер,
Растворяя тело в душе мира,
И ёжась от её холодноватого безучастия,
Плыву, растворяя душу в теле мира.
А небо неба в озере веры верует,
Что мы неразделимы,
Потому что моя любовь
И любовь мира - единое целое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296954
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2011
Прошло сто лет. И не осталось
Тоской развеянной горсти.
И плитою надгробной – усталость,
Но тебя от неё не спасти.
Всё глубинами перемололось,
Всё расставлено. Всё не сбылось.
Где-то криком надорван был голос.
Всё размеренно. Всё улеглось.
И случилось, и не интересно:
Каким ливнем размыло пути.
Пред тобою разверсты все бездны,
От которых тебя не спасти.
И пускай ничего не забылось:
Не придумаешь – и не пришлось.
Что в недолгие ночи приснилось,
Всё теперь – всё до йоты! – сбылось.
Во весь пыл титанической битвы
В эти воды уже не войти,
Во весь дух покаянной молитвы…
Но всё тщетно. Тебя не спасти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296895
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
На всю жизнь с незалеченной раной
Во всю грудь…
На всю жизнь – с незалеченной раной:
На всю жизнь – с замираньем в груди.
Как же больно! – во всю узость стана.
Как же страшно – за жизнь впереди.
И никем не отнятая тяжесть
Всех крестов, и всех мук, и всех ран.
Мирозданье путей не укажет:
Застит встречу – стеклянный экран.
Стало страшно за взгляд бесприютный,
Стало страшно – не в явь и не в сон:
Светло-синий, и серый, и… мутный.
А остались лишь лики икон.
На всю жизнь – онемевшее сердце.
На весь век – и уже не спасти.
Надо было во что-то всмотреться.
Я чего-то не вспомнил. Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296784
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Ночь сгустилась. И в сторону – сны.
В дымке жёлтой хоронятся звёзды.
И туманной не снять пелены.
Гранью грань: то ли рано, то ль поздно.
Чьи-то лица… И снова – туман:
Пуст и густ, и такой одинокий.
На окне – опустевший стакан.
Чей-то взгляд. Родной и – далёкий.
Ни огня. Эфемерное тело.
Лишь дыханье. И холод стекла.
Вот оно – вздохом вздох – запотело,
Или это слеза так стекла?
Никого ночь без сна не старит,
Просто что-то так тихо отпелось.
На щеке – пусть бы прорезь зари –
Поцелуем запечатлелась.
…Светает.
15 – 16 января 2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296665
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Тяжко сумна душа моя аж до смерти.
Марка 14:34-36
Життя веде постійно до одного
І скільки б ти на світі не робив,
Дорога стелиться Туди угору,
А там й до низу є стрімкий обрив.
Усе ж кінчається. Не маємо повтору,
Не маєм права ми на помилки,
Потрібно грамотно долати гори,
Та обережно оминати всі голки.
Потрібно йти потроху до прозріння,
Просити Бога правильних стежок,
Робити добрі справи аж до тління -
Тоді прийдем на Райський поріжок.
27.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296377
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Пальчики, нігтики, лак і краса…
Руки жіночі, які цілували,
Квіти, в яких ще бриніла роса
Зранку ми часто у руки вручали.
Руки жіночі - це щось чарівне,
В їхнє тепло ми впивались, як в долю,
Ніжні, ласкаві, яких не шугнеш,
Вміють завжди захистити від болю.
Любі, рідненькі, цілую я вас,
Ви теплотою і променем знані,
Навіть коли на вас мало прикрас,
Руки коханої, завжди кохані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295927
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Слеза покинула
Глазницу робкую,
И что-то минуло
В трясину топкую,
Где растворяется,
Где забывается,
Где изживается –
То, что слезинкою
Сердце оставило.
Так часто дышится:
Духу прибавило,
И грудь колышется…
Пусть забывается,
Пусть изживается,
Пусть растекается –
То, что не таяло,
Пусть растекается
Водами вешними.
Шея склоняется:
Чтоб душу грешную
Тьмою кромешною,
Страхами прежними –
Не поразило бы,
Не задушило бы!
Глазницу скромную
Слеза покинула:
С нею то тёмное,
Что было – сгинуло.
И время сдвинулось:
Что было – сгинуло.
Что было – минуло.
Слеза покинула…
10 января 2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295920
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Степ і стежка в село. Село
Сиве-сиве старе-старе
Хилить долу своє чоло,
І хатами, хатами мре.
Сум сумує. Мовчить народ.
Сумнів суне сумління. Смерть.
Голод порає тут город.
І живими лишає чверть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296082
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
В голодний повоєнний рік
я народивсь, я прагнув жити...
А в полі не вродило жито,
та хутір наш мене зберіг!
Я записав на оберіг
моєї пам'яті той спомин
і часто в снах ішов додому -
на дитбудинківський поріг.
А кажуть: доля непроста,
нема батьків - немає свята...
На тій могилці пане м'ята
так, що здригаються вуста.
Горнуся серцем до людей.
Боюсь байдужості - не болю.
Перед очима голе поле,
і мама йде до мене, йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296115
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Тендітна дівчинка схилилась
Над чорно-білим колоском
Взяла, до тіла притулила,
А голод в горлі став комком.
Із страхом бідне озиралось
Очима горя, повних сліз,
А той недОбиток, той нелюд
Уже за нею гадом ліз.
Накинулась "змія" на жертву
І відібрала колосок,
І загубився в чорнім небі
Її протяжний голосок ...
" Я просто їсти хочу, ЛЮДИ !!!
За що мене в сиру землЮ ?
Що злого я вам всім зробила ?
Я лиш недавно тут живу..."
І впало бідне в зимну грудку,
Застигла зболена сльоза
І ще в одну безвинну хату
Вповзла непрохана біда...
Про що тут, люди, говорити
І сперечатися, - про що ?
Нам треба свічку запалити
Все в порівнянні з цим , - ніщо !
24.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295699
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Борис Верховцев :: Джон
На уме сплошные бредни,
Весь от мыслей напряжён:
В сновидении намедни
Мне явился Элтон Джон.
Это что ещё за мода,
Чтоб вот так вот, без стыда,
Появляться в снах народа
И ходить туда-сюда?
Неужели этой чушке
Может думаться вполне
Не о юноше-подружке,
А конкретно обо мне?
Может хочет он с поэтом
Пообщаться через сеть?
Может хочет спеть дуэтом??
Может быть, не только спеть?!?
Я скорее с прокажённым
Буду есть с одной бадьи,
Чем с каким-то Элтон Джоном
Распевать как соловьи!
Солнце к западу склонится —
Извини уж, тётя Джон,
Этой ночью мне приснится
Будто я вооружён.
Чтобы вёл себя пристойно,
И не лез в чужой астрал,
Чтобы мог уснуть спокойно
Каждый в мире натурал.
P.S.Если вам кто-то снится — значит, он о вас думает.
ID: 293675
Рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата надходження: 16.11.2011 17:51:08
© дата внесення змiн: 16.11.2011 17:51:08
автор: Борис Верховцев
Борису про Джона. Анатольевич.
Понимаю тебя ,Боря!
Очень страшен этот сон!
Почему, с какого горя,
в сон твой вдруг явился Джон?
Может как-то от безделья
в компе сайты он листал
и, застыв от восхищенья,
стих прекрасный прочитал?
Стих второй читает, третий,
на пятнадцатом завис -
"Он такой же, как я, гений -
автор Верховцев Борис!
Ах, как жаль, что мы не вместе,
мы должны с ним быть вдвоём!
Боря мне напишет песни,
мы дуэтом с ним споём!"
Я скажу совсем немного:
"Это ж мать его итти!
От общения такого
может хворь произойти!"
Заявлю как другу:"Боря!
Постарайся чутче спать!
Как бы не случилось горя -
нужно Джона нафиг гнать!"
Амелин: Ох уж этот Джон
Да… такие сны опасны…
С Элтон Джоном не шути…
Он дуэтом петь согласный,
Может он и вас найти.
Вдруг захочет он с поэтом
Пообщаться через сеть?
А потом начнёт «про это...»
Вам на ушко что-то петь.
А потом решит – приеду
В ваш невинный городок…
Вот хотя бы в эту среду:
- Вы не против, мой дружок?
Соловьи аж с ритма сбились,
Прямо нет у них стыда…
Хорошо, что сны не сбылись –
Не приехал он сюда.
Солнце к западу клонится,
Но не лезет на рожон…
А кому ещё он снится?..
Ох уж этот Элтон Джон
24.11.2011 - 15:53 Мазур Наталя:
Спать попробуйте-ка братцы,
С мокрым рушником на шее.
Перестанете бояться,
Что приснится Моисеев.
25.11.2011 - 00:51 Анатольевич.
Не так страшен Моисеев,
как рушник во сне на шее!
Боря если и приснится -
мы с ним сможем сговориться
Он не фраер, не пижон,
не какой-то Элтон Джон.
В Москве есть кем заниматься,
так что нечего бояться,
есть ему с кем там дружить,
так что можно и не бдить,
есть ему с кем песни петь...
Так что можете не ... бдеть...
25.11.2011 - 14:02 Амелин:
Ну что, Анатольевич? Даём дальше шороху?
Что же делать нам намедни?
Ты советуешь… не бдеть.
Понимаю – это бредни,
Но хотят они нам петь.
(Вот уже и Моисеев
Объявился с Джоном рядом –
Подтянулась из Расеи
«Современная эстрада»…)
Может вы и сговоритесь –
Сам ведь только утверждал…
С ним ведь можно сговориться?
(Жаль Верховцев всё проспал…)
Анатольич, ты – мудрее!
Защищать пора астрал!
С рушником ведь спать на шее
Не привык наш натурал.
А вот Юхнице приснится
Колер сайта изменить?
(Может же ему присниться?)
Как тогда прикажешь быть?
Что творится в этом мире?..
Не пойму, ядрена мать!
Так и спи в своей квартире…
Только как тут дальше спать?
Хорошо, хоть Джон отчалил,
(Дал Верховцеву поспать…)
А кого вчера встречали? –
Нужно «сводки» почитать.
На афишах – «К вам приедут!…
«Золотые» голоса…»
Да, не бдеть… Уже вон едут!!
Всё! Меняем адреса!!
(Приношу извинения Б. Верховцеву
за упоминание его фамилии без его согласия,
и Анатольевичу за обращение на «Ты»)
03.12.2011 - 00:53 Інна Серьогіна:
Ну, вы братцы и даете!
Хором классно так поете!
Не волнуйтесь понапрасну,
Это ж и ребенку ясно:
Не приедет дядя Джон -
Харьков же вооружен!
Евро!!! Тут надежно бдят -
Извращенцев не пустЯт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295528
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Я приклонив колени долу
И каплей утренней росы,
Глаза сведу Его престолу
На нити белой полосы
Пущу желание украдкой
К молебной почести теперь,
Я перестану быть загадкой
И попрошу не знать потерь
И о грядущих достиженьях
У скромных ножен попрошу
Я в белоснежных одеяньях –
Всё воле Божьей отпишу
Было призрачно до ныне
Мудрость разуму познать,
Не брести нагим в пустыне,
А красоты порождать
Пристыдится взор упрямый,
Но лишь только от того,
Что уловит встречный рьяный
Взгляд не гаснущий ЕГО
Дань проститься у берёзы -
Дом родительский обнять,
Юной спесь оставив грёзы
Утра ласке посвящать
Сердца окутаны Любовью -
У нежных зёрен проросли,
Рука ложится к изголовью
Дабы вместе мы смогли:
Не терять в бреду надежды,
Лунным светом заправлять,
И повергнув вниз одежды -
Новой Жизни Счастье дать!
В лике будней, праздных тлений
Я прошу лишь одного:
Среди бури и затмений –
Береги, Господь, ЕГО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273178
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 24.11.2011
З розмови двох: "Нема нічого
У світі вічного, скажи?"-
"Та ні, мій друже - як для ко́го.
Сказати приклад?"-"Розкажи"-
"Ну, ось про тебе - народився,
Ходив ти сперш у дитсадок.
Пізніш у школу, потім вчився
Ти в інституті. Далі крок
Зробив в сімейні вже палати,
Маленькі діточки ростуть.
Виходиш з ними погуляти,
А при під'їзді, тут як тут,
Сидять, мов судді з терезами,
Старенькі бабці - все́ ті ж са́мі!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295664
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Не смотри мне в глаза, я пыталась быть мудрою долго
Выбирала слова, все таила на дне сердца, только без толку
Разреши мне сказать, что бежать в никуда нету смысла
А теперь я умру, я умру за тебя бескорыстно…
Не смотри мне в глаза, я стрелялась и резала вены
Я смотрела, как море кипело и не было пены
Различала цвета от бессонницы до настроения
Так хотела оставить тебя и свои сновидения …
Не томи, все вопросы теперь не имеют смысла
Все руби под откосы, я выросла, я хочу быстро
Уходи, не решай, что мне нужно, а что бесполезно
Уходи, не мешай, мне с тобою теперь слишком тесно
Объяснить не могу, но могу в это просто поверить
Больше так не хочу, выбирать и слезами все мерить
Нужно время, чтоб видеть, как все было важно
А сейчас всему цену назвать просто страшно…
И не хочется думать, о том, что за всем пожалею
Что тупым одиночеством мысли свои одолею
Просто где-то остаться на время одной я хотела
А потом обо всем так же точно, как в тот раз жалела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295638
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
І як це вдається?
Ці вірші писати,
А рими словесні кружля в голові,
Можливо хотів я когось здивувати
Тим поглядом в небо всім тілом в траві?
І як це виходить?
Я хочу сказати,
Що навіть не знаю наступний куплет,
Єдине бажання - слова зчарувати
Й побачити дивних думок своїх злет!
І як це можливо?
Життя пізнавати
Крізь світ поетичної мрії-краси,
Щоб з сонячним променем ніжним вставати
Й натхнення плекати в ранковій росі!
І як це доречно?
Щоб каву зварити,
Єдиній коханій у сон розчини,
І поглядом рідним навіки зігріта
Була вся родина й зростали сини!
І як це вдається?
Хтось скаже: - То чудо!
А я усміхаюсь, хай далі іде,
Бо знаю й ніколи про те не забуду:
Хто сильно кохає - той щастя знайде!
15.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 24.11.2011
Враз обе рученьки разжал, –
Жизнь выпала – копейкой ржавою.
Марина Цветаева
Туман… Откуда же приплыл
И где же ты растаешь?
А мне казалось, что – ожил…
О, жизнь… Куда ты ускользаешь?..
Сквозь пальцы зашуршал песок
И – ветер разметает…
«А мог бы быть ещё часок?» –
«Да кто ж теперь-то знает?..»
Заря… Рассвет или закат? –
«Да где тут близоруким!»
И больше не зовут назад
Рыдающие звуки.
Согбенный распрямился стан –
«На ложе. Знаешь, знаешь.»
Жизнь проплывала, как туман:
«И где, туман, ты таешь?»
Заря… Закат или рассвет?
«Так плачут только дети.»
Такой убойный рикошет:
За всех и вся на свете.
«Туман, недолго ж ты витал.» –
«Я зыбок, ты ведь знаешь…» –
«А мне казалось, – задышал…
Эх, жизнь! Куда ты ускользаешь?..»
11 – 12 января 2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295545
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Дребезжит струна
Под твоей рукой:
Светом из окна,
Светом – над строкой.
Пусть не певчий глас –
Дорог и такой.
Пусть слезится глаз –
Горькою строкой.
Трудно объяснить
Горечь струн в снегах.
Всех не отразить
Линий на руках.
Что-то там про сны
С явью – в унисон:
Сыростью стены –
Ликами с икон,
Что не станут нас
Упрекать – ни в чём:
За минутный час
И что – раз! – живём.
«И про сны забудь!»
Серенькая мгла
Охлаждает грудь –
Это ночь прошла.
Серые тона –
Тающей строкой.
Но поёт струна –
Под твоей рукой.
2 – 3 января 2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295544
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Посижу, подумаю, помёрзну,
Помолчу... О чём тут говорить?
Как прожить, когда не вижу звёзды,
Крошки хлеба, Ариадны нить?
Ничего по сути не умею,
"Лучше всех" - увы не про меня.
Лишь придумать детскую затею,
Забирая чье-то время зря.
Никогда я не смогу вернуться
На дорогу правильных идей.
Не сумев от лодарства очнуться,
Огорчу знакомых мне людей.
И никто меня не вспомнит всуе
После искренних совместных лет.
Жаль, что ведь понять-то не смогу я
Одну вещь - жила я или нет?
________________________________
"Ничего", "никто" и "никогда".
Не пускайте их в своё сознанье.
След от них не унесёт вода.
Те слова убить Вас в состояньи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295481
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Мукою навиліт серце рване
Однесла вона у монастир
Утреню, вечірню і псалтир
Прикладати з вірою до рани.
У миру зостався ніжний звір,
Дивною жагою пожаданий,
Кат пестивий з позором нірвани,
Схибленого щастя ювелір.
Золото подовгу ще пектиме
У душі відвертій молодій
Жужелем розплавлених надій;
Відгорять літа, відмерзнуть зими,
Поки ця долонями блідими
Молитовно біль удушить свій…
22/11/11/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295458
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2011
Табун коней, яка краса,
Яка чудова грація коняча,
На волі, з-під копит – роса
Виблискує рубінами неначе.
Спокійний поступ – шия-тятива,
Пасуться коні, роблять крок за кроком,
Легкий туман їм спини покрива,
Трава духмянить незабутнім соком.
А цей ось, красень, ніби вартовий,
Вслухається, вдивляється у простір,
Щоби табун не турбував чужий
І щоб зненацька не з’явились гості.
Ви лиш погляньте на таку красу,
Вони щасливі і радіють долі,
З трави збивають ранішню росу,
Вони пасуться і вони на волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295356
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Задрожал луч последний неловко
В неуклюжем сплетенье теней.
На неровном пути – остановка:
После всех тех ночей и всех дней.
Время сумерек – тихих агоний,
Затянувшихся (не возроптать!);
Звуки ночи – в приглушенном тоне
И… ещё что-то… не разобрать.
Задрожал в фиолетовой дымке
Лиловатый табачный дымок.
Человек – с тишиною – в обнимку
Понял главное: «Сделал, что мог».
Время сумерек – снов полусонных –
Подступило как к горлу комок;
Показалось – в удушьях нескромных.
Но – нет-нет! – каждый сделал, что мог!
Застонал чей-то голос – охрипший,
Откричавший последнюю речь;
В тишине – кто-то робко поникший –
Всей согбенностью худеньких плеч.
Время сумерек: утро иль вечер?
Так нужна тишина – не кричу.
От каких станет сумерек – легче,
Кто бы знал? Предрассветных – хочу.
… Время сумерек тихо настало…
… Время сумерек… не возроптать…
…Где-то птица вдали застонала…
…И… ещё что-то… не услыхать…
… Может, – вздох… может, – плач…
28 – 29 декабря 2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295311
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Исчезли первые лучи,
И затворились створки,
От них уже сданы ключи;
Приглушены восторги.
И не к лицу с судьбою флирт,
И не к лицу – уступки.
Теперь наш занавешен мир –
Такой невинно-хрупкий,
Что не найдётся даже слов –
Обхватом в стройность стана.
Над миром этим снять покров
Ещё, наверно, рано.
Уже сданы Творцу ключи
И первые восторги,
Закрыли первые лучи –
Собой дверные створки;
О, эти первые лучи!
И больно оглянуться.
И сквозь стену глухой ночи
Я жажду вновь – вернуться,
И не идти с судьбой на флирт
Дорогою, как скатерть.
Не вышел срок. И этот мир
Я не хочу утратить.
… Наш занавешенный мир…пока что…
1 – 2 января 2004.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295313
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Нас развести никто не смог
(Охотников хватало!).
Нам каждый подводил порог,
А нам – и горя мало!
И женской глупости рука
Плеснуть пыталась яда.
А нам хватало лишь – кивка
И беглости лишь – взгляда,
Чтобы смирить тогда всех псов,
Что враз на нас спускали,
Чтоб усыпить тогда тех сов,
Что злое нам вещали.
И даже силы тихих ссор
Убить нас не хватило.
И зависть ближних – до сих пор! –
Огня не погасила.
И недруга в бокал рука
Всё подливала яда.
Мы вдоль стен глаз прошли слегка –
Чеканностью парада.
Судья, известно, только Бог:
Что до других – не дело.
Нас охладить никто не смог –
Нас очень жарко грело.
30 – 31 декабря 2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295173
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
И хочется взглянуть
На завтрашний рассвет:
На где- и как-нибудь,
Где есть мы и где – нет…
Но нам не разорвать
Завесы из тумана…
И не даёт дышать
Зияющая рана…
На миг всего вздремнуть,
Чтоб память – в сон – вошла:
В пустующую грудь
Втекла струя тепла:
Чтоб эта грудь – жила
(Да, это – исцеленье!);
И чтоб струёй тепла
Облегчить – пробужденье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295175
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Т-анго то помню... хоть мне уже за пятьдесят..
А-нгел любви обнимал меня нежно за плечи,
Н-е отводил ты влюблённо-восторженный взгляд
Ц-елую вечность, казалось мне, длился тот вечер..
П-ары вокруг, но мы будто бы в мире своем..
Л-ёгкость движений и тени в приглушенном свете.
О-, как прекрасен отточенный шаг под дождем
Щ-ёголем-франтом в обнимку с дождинками ветер...
А-эропланом качался над нами фонарь,
Д-ымкой-загадкой легонько ноябрь клубился
К-ак же ушедшего, полузабытого.. жаль
А-нгел мой светлый мне снова недавно приснился..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11111225616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295151
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
І після смерти життя триває,
І після грому цвіте блакить.
Квітує сонце на караваї
І липа в серці росте й болить.
І після бурі шумить калина,
І в ніч на кару приходить Спас.
Життя - безкрає, живе - нетлінне,
І тільки дурня ґвалтує час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294970
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Утреннее приветствие
Я не гротескным, а цветным парадным шрифтом
Вписал на бейджике всем: «Добрый понедельник!»
И с милой надписью, как будто с доброй свитой,
Шагал по фабрике рабочих отношений.
И даже бука наш, молчащий хмур, «науськин»,
Сказал: «Привет, хороший день!» И улыбнулся.
А дальше...сам не ждал полнейшего ажура:
Она, сама мне позвонила, сразу, утром.
21.11.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294789
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Я, майже, знатиму, коли...коли помру.
Нам сновидіння й спостереження все кажуть!
Коли – сильнішаєш, чи мудро рівноважиш,
Коли підряд разів п`ять «бачиш» медсестру...
Вони лунають, в очі - блимкають, дзвінки -
«Іншокраїнні» закодовані «вітання».
Перед самою миттю дії-засинання -
Вчорашній сон теплом вливається в думки́.
13.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294826
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Хрупкая, тонкая-звонкая,
в чём же душа только держится?
Она - то пацан, то девчёнка,
но чаще - красавица - дЕвица,
нежная, милая, страстная,
ей бы любить, рожать деточек...
Но часто судьба беспристрастная
ломает её, как вихрь веточку...
Хитрая, прыткая, дерзкая -
быть и такою приходится!
Ставит капканы жизнь мерзкая
и с нею сражаться доводится!
Гордая, сильная, смелая,
выдержит все испытания,
решит все проблемы умело...
Мудра и грешна...И святая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294499
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Вже сірим віддає вечірнє небо
І хмари закривають листопад,
Чекати падолисту більш не треба,
Попереду зимовий снігопад.
Сніжинки перші на льоту розтануть,
Не встигнуть долетіти до землі,
І все ж таки землі вони дістануть,
У сивій мжичці, капельки малі.
Мороз ударить, першим снігом в полі
Хліба покриє, що ідуть до сну,
Проспати зиму, така їхня доля
І дочекатись радісну весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294804
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Всё темнее вокруг, всё темней:
Словно где-то кого-то забыли.
Я готовил себя днями – дней,
Только ночи ночей – усыпили.
Кто бы знал, как на редкость смешон
Этот пепел – бессонниц и снов.
И итог на земле подведён –
Лишь скупым начертанием слов.
Только подпись – в британской манере:
Без постскриптумов, “чао” и дат.
Прочитав, я, наверно, поверил,
Что нет больше и выше наград,
Чем строка с благодарностью. Выше?
Нет и нет! Там – другие весы.
К сожаленью – никто не услышал:
В эту полночь разбились часы.
Я уже поклонился тем дням,
Что теперь за глухою стеной.
Я готовился к стольким ролям:
Но сыграть не пришлось ни одной.
20 марта 2004 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294778
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Гладь крыльца. Не взойду без помех –
Снег к подошвам… Никто не взойдёт?
С глади этой сметаю я снег,
Только он всё идёт и идёт.
В эти дни только щедрость небес:
Сверху вниз – ни снежинки не сдуть!
В эти дни (не попутал ли бес?)
Лишь сугробы – по самую грудь!
Гладь пути. Не идти ль без помех?
Не в аптеке: не суть и не вес.
С этой глади сметаю я снег –
Не иссякнут щедроты небес.
В эти ночи от снега лишь свет,
В эти ночи сугробы растут,
И банальностью – дым сигарет,
И любви в эти ночи – не ждут.
Гладь лица. Где-то был человек:
Где-то рядом – на глади пути.
И до хрипа сдуваю я снег,
Только снег продолжает идти.
Вот и всё. Ни следа не заметно.
И не видно пути впереди.
Но, Всевышний, да разве всё тщетно?
Но сметаю снег с глади – груди.
31 января 2004 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294777
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
На рябь растаявшего дня
Нет сил теперь молиться.
… И Вы не помните меня:
Вам удалось – забыться.
Мне ведомо, что рядом Вы:
Вы возвратились снова.
Но от путей моих, увы,
Вы открестились. Словом,
И днесь на будничном огне
Мы продолжаем пляску.
… И Вы забыли обо мне:
Вы удержали – маску.
Очередная – череда…
Так вот, на этом свете
Я Вам желаю: никогда
Не вспомнить – о поэте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286046
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 20.11.2011
Ты любишь себя, видно слишком –
С иронией не подходи,
А я – все такой же мальчишка
В твоем, очень зрелом пути.
В тебе нет ни капли кокетства,
И холодны взгляды твои.
Любил бы тебя – только места
Моей не осталось любви.
13.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294667
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Зазнобило – и бросило в робость:
В неуютность – в бессилие сил –
В нездоровость – незлобия пропасть:
Каждый стон, каждый шорох – остыл…
Стало холодно – жарко – и зыбко:
Все метанья, все страхи – слились…
Все агонии, сны, все ошибки
И все слёзы как – клином сошлись.
Но за гранями страхов и фарса,
Где-то мысль (где-то образ!) блеснёт,
Как словами Саровского старца:
«Убей грех – и болезнь отойдёт».
Зазнобило как будто убили
Сны рассветные, всполохи дней…
Но… на строгости лба проступили
Блики робкие – тенью теней.
Зазнобило – сразило – убило;
Неуютность – со слабостью сил…
Всё как будто навеки остыло,
Словно кто-то меня не простил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294654
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Может быть, нас и трудно представить
Друг без друга – слабеют путы.
Но поверь: чтоб народ позабавить,
Полагаю, найдутся шуты.
И пойми: никому не до смеха,
Когда я остываю – для всех,
Когда каждого взгляд что помеха,
Когда каждому рана – мой смех;
Когда я не для всех оставляю
Свою правду (правдивую ложь!),
Когда я лишь с трудом представляю:
Под чьи гимны ты снова уйдёшь…
Нашу ношу нигде не оставить:
За спасибо никто не возьмёт.
Нас быть рядом – никто не заставит,
Вещих здравиц – никто не споёт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294658
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
О нет, ты больше не Венец Творенья!
не Ангел с поднебесной высоты.
И не прекрасный образ сновиденья,
ни вдохновенье Вечной красоты.
Твои глаза не излучают жизни
и нету больше в них огня Небес.
Как жаль, что ты не повод ясной мысли,
как страшно, что тобой владеет бес.
Теряешь, будь-то, прежнюю воздушность,
Святая кротость больше не в чести.
Ты указала на свою бездушность,
сей тяжкий крест тебе одной нести.
Земная женщина опомнись, кем ты стала?
Посмешищем на радость дураков.
Быть в рабстве этом диком не устала?
Сними скорее тяжкий груз оков.
О нет, ты больше не Венец Творенья!
О Женственность, – значение твоё
так величаво! Что ж, ты порожденье
Ребра Адама, значит и моё.
Нет, не сравню тебя я с Вдохновеньем,
нет на Земле поистине Богинь.
И от тебя мне больше нет волненья,
лишь сладость грёз и горечи полынь.
Но верю я, что вскоре возродится,
взойдет Звездою Женщина Любви.
И снова Мир наш Светом озариться,
Её Богиней только назови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294599
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
До нас, на поверх, увірвалася - з вівторка,
З незрозумілою посадою, хутка́!
Немов, з аматорського, в школі, драмгуртка -
У Драмтеатр перебралася акторка.
...Так і було́: з освіт – одна - «філологічка»...
Її - в кур,єри перейна́чили, з теплом.
Тарахкотить швидка-швидка транзитна річка
Через неспішне і розтягнуте село.
17.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294549
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Тревожный сон – проходит! как и сны- кошмары.
Трамбонный гул - потише стал за прошлый груз,
За стыд вины несуществующей, петардной,
За где-то ссохшийся, своё родивший, куст.
Где сон, где явь, уже никто не скажет точно.
Уместны были, ...может: злость, полёт, порыв...
Я трепыхал, стонал под лозунгами: «Срочно!»,
Разрывом труб рыдал в рабочий мелкий срыв.
Нам, впереди - зажглись фанфарные просторы!
Рванём туда, и мы - частицы их судьбы!
...А просто ...ощутить улётность красоты -
Совсем не надо отправляться в чудо-горы.
20.11.2011г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294557
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Віднови мене, Боже, благаю...
І нехай я прозрію Тобою,
серед хижо-голодної зграї,
що зоветься сліпою юрбою
хай відкриються очі широко
і напружено слухають вуха
плин живого життєвого соку
у артеріях сильного духу.
Не дозволь же боятися більше...
У студених лещатах морозу
хай любов гріє серце сильніше,
очі зрошують щирості сльози.
Віднови мене, милий мій Боже,
на землі я не звідаю раю...
Хай ця згуба мене не тривожить -
Ти зі мною вовіки, я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294434
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Войду к тебе, потом в тебя войду,
Скулит щенок, ему так одиноко.
Окно открыто и свежо в саду.
Во лбу небес Луны сияет око.
Ты спишь, родная, ночи мёд течет.
Сирень стихи нашептывает груше.
И страсть моя, как зоркий звездочет,
Глаза сомкнет и свет ночной потушит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195182
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 19.11.2011
Душное пространство лета
Ливень режет на кусочки...
Обниматься до рассвета
Нам мешают колосочки.
Мятлик смятый, мат из мяты.
Страсть нанюхались фиалок,
Пусть шелка твои измяты,
Но соски и губы алы!
Спи, смотри ты сны о сыне,
Маки маются над нами.
Я тебя, родная, ныне
Укрываю небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195617
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 19.11.2011
На рассвете вдруг ветер стих
По-инерции море штормило.
Рвался горлом на волю стих.
Но закончились в мире чернила...
И размерен был сердцем стих,
И кривила строфа мне рот.
Ветер будто навеки стих,
И я брел по прибою вброд.
Но звучал над водою стих.
Я учил его наизусть...
Потому ли, что ветер стих?
Оттого ли, что пляж был пуст?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195995
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 19.11.2011
**************************
Жила была одна себе конфетка,
среди таких же, как сама конфет.
Самодовольной и капризною кокеткой
её соседи звали много лет.
К лицу ей шла блестящая жилетка,
любила пёстрые одёжки примерять.
По внешности красивой была детка,
а что внутри никто не мог и знать.
Любила говорить она о деле
и о своём невинном нежном теле,
часами слушать лесные слова,
и многие её лизнуть хотели,
но никому себя и не дала.
Глупышкою она была, к тому же
с мужчинами любила флиртовать:
- “Ищу я среди пёстрой свиты мужа,
а им со мною только б переспать.
Какие меркантильные порывы,
ах, где же мой изысканный кумир.
Похоже, что перевелись мужчины
Каким был Пушкин, Байрон и Шекспир.
Да, не найти пожалуй джентльмена,
который бы меня превозносил.
Куда не глянь повсюду лишь измена,
обман и хамство, нету просто сил.
Хоть светской жизни нашей перспективе
всегда отводим основную роль,
мне, как публичной, извините, диве
подобный кризис причиняет боль.
Соперниц даже не беру в сравненье
они мне, мягко скажем, не ровня.
Хочу добавить без преувеличенья,
Им не блистать и не пестрить как я”.
Она среди конфет умом блистала.
С подружками любила поболтать
и жажду монологом утоляла,
бывало даже, не ложилась спать.
- “Мои подружки ну скорей скажите,
роскошный ли на мне одет наряд.
Колечко новое и бусинки смотрите
На солнышке как весело блестят.
И по секрету всем вам на досуге
Весть радостную скромно изложу
Пусть лопнут все завистницы в округе
За принца замуж скоро выхожу.
И хоть годков мне всё ещё немного,
меня учил мой папочка магнат.
Посватать сможет тот, кто мне в итоге
кольцо подарит в двадцать пять карат”.
На крик её собрались все соседки,
Чтоб уделить внимание кокетке.
При виде них она засуетилась,
поправила причёску, распрямилась,
и сверху вниз с укором посмотрев,
свой не таила справедливый гнев.
Песочное печенье вдруг вмешалось:
- “Хоть говорить такое постеснялась.
Сказать тебе хочу на удивленье,
что словоблудью нет у нас прощенья.
Была ты не умна, и не скромна,
но добродетель эту знать должна”.
Конфетка тут же громко зарыдала,
С обидой в голосе произнеся слова:
- “Я образ красоты и идеала,
а ну, скажите, в чём я не права?”
-“ Нет равной мне я слаще и вкуснее”.
Кричала всем та модница опять.
- “собой я не дурна и всех милее.
Как смеете меня критиковать?
Принц Шоколадный точно так подметил:
- “Отдайте должное вы моднице конфете.
Она ведь украшение стола.
Смотрите, как блестят её одёжки,
какая попка, спинка, губки, ножки.
По всем размерам, в общем, хороша,
ведь от любви поёт моя душа.
И от тебя свою любовь не скрою
Прошу тебя ну стань моей женою”.
На стул присела, закурив сигарку,
ему сказала, не смотря в глаза:
- “Ох, как была бы рада я подарку,
ой-ой, простите, брызнула слеза.
Женой твоею стать была бы рада,
но папка мой просил Вам передать,
без диаманта в двадцать пять карата
увы, сказал, к себе не подпускать”.
Тут вышел старый, мудрый Мармелад:
- “Чтоб этот спор у нас пошёл на лад,
такую я вам всем скажу примету,
как не ругали б вы теперь конфету,
но чем пышней на ней одет наряд,
то тем быстрей её, увы, съедят”.
Так и случилось, кто-то мимо шёл,
из всех конфет её одну нашёл.
Безжалостно, легко её раздел,
в рот положил, причмокнув, быстро съел.
Глазурька сладенькая быстро рассосалась,
конфетка тут же горькой показалась.
И выплюнул он горькую конфетку.
Остался только некий привкус едкий.
Всё, что осталось от такой конфетки
действительно не стоит и монетки.
По жизни дать хочу я вам совет
Не пробуйте на вкус таких конфет.
закончен в 18. 11. 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294412
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Грусти, грусти - куда тебе расти,
Рассветы выцвели, закаты полиняли...
И книги жмут в плечах тебя, а сти... -
Хиреют хилые,
А как цвели вначале!
Тельняшку рвали прямо на душе,
Отдушиной всегда тебе казались,
Ютились на опушке в шалаше,
В изысканные фразы одевались...
Теперь молчи. Мочи слова! Молчи...
Орала заржавели и мечи,
И веры нет, и нет у строчки мочи.
И от стихов остались только точки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198897
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 19.11.2011
Полуденная блажь, июльская забота.
Трава, растущая под нами на дрожжах.
Целуй меня, целуй! Люби меня!.. Суббота.
И не вини меня в предложных падежах.
Полью твои цветы и в шею поцелую.
Часы созрели и пора домой.
Люблю тебя, Любовь, красивую и злую,
Немею и молю, и на слезинки дую.
Пожалуйста прошу: "Не говори: "Не мой"".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199224
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 19.11.2011
Огниво.
Ах! Дива!
Вода и водица.
Ах! Нимфа!
И Ницца...
Такое приснится.
Одета дождями
надежда
невежды.
Одежда промокла
и смолкла ты нежно.
Я - символ, я - сила,
я - сахар Сахары.
Ты - ласка, ты - сказка,
ты - строчка стихары.
Я - сказочник робкий,
Ты - голая правда,
Нагая, нагая,
ты будто другая,
Моя дорогая.
А я твой властитель,
И друг, и слуга я.
Огнем по водице
Стихи я слагаю.
Царица!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199817
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 19.11.2011
Вечером вчера черешню ели,
Еле-еле миску одолели,
Косточками весело плевались...
Целовались.
Утром сливы в упоеньи ели,
И ведро умяли в самом деле.
Косточками долго любовались.
Вечером, конечно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200363
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 19.11.2011
Да будет свет! И свет Он сотворил.
С рубильником в руке, я лишь Ему вторил.
И опускались дни на дно всемирной ночи,
И становились с каждым днем короче.
Краснел в руке фонарик запотевший.
Два дня не пивший, двадцать дней не евший
На небе Месяц в серпик исхудал...
Жарою август, как чумой страдал.
И зрели звезды, падали под ноги.
А вишенки грудей прекрасной недотроги
Поили страстью ночи напролет,
И резал небо острый самолет.
А утром стог был островом в тумане,
И божий мир застыв на этой грани,
Срывал с деревьев сладкие плоды.
И не было ни горя, ни беды
На тысячи окрестных темных верст,
И оживал за рощею погост.
Кресты в тумане тихо воскресали,
И души светлые от радости плясали...
Мы с недотрогой сотворили свет!
И нет нам тьмы...
И смерти тоже нет!
Твое создали, боже, мы подобье.
Ну не гляди ты, старче, исподлобья.
И не суди - грешны, грешны, грешны.
Мы голые наивны и смешны.
Включай же день! Давно фонарь погас.
Благослови любовью, Отче, нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207740
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 19.11.2011
Старого августа солнце слепое,
Листьев иссушенных треск.
Выйдешь на улицу после запоя,
Ступишь в редеющий лес.
Ляжешь на травку, руки раскинешь,
Небо навалится вдруг.
Белая вата на шелковой сини,
Зелень деревьев вокруг.
Чист отрезвляющий воздух природы,
Легок и сладок, лучист.
Жук золотой неизвестной породы
Тащит березовый лист.
Мошки роятся, птаха щебечет,
Ветер слагает стихи.
Шелест и шорох - язык его речи,
Шопот, шуршанье, шаги.
Так и трезвеешь. Все тише и глуше
Города пьяного вой.
Ветер, врачуют стихи твои душу.
Я восторгаюсь тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208027
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 19.11.2011
Земля пуховая,
Комки пудовые.
Рубаха порвана,
Штиблеты новые.
Ты в зиму высеян.
Взойдут озимые.
Кресты Матвеевки
Необозримые.
Терпи репейники
И пей дожди теперь.
Из муравейника,
Есть тайный ход к тебе...
Кленово, хоть кричи.
Нет в небе просини.
К твоим стихам ключи
У этой осени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208969
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 19.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2011
С каждой звезды - луч,
С каждым вождём - путч,
Каждой ловушке - сыр,
Каждому солнцу - дыр.
Каждой странице - стих,
Каждому доктору - псих,
В каждом кармане хруст,
В каждом рукаве туз.
Каждый ответ свой ожидает вопрос,
Каждый платок скрывает океаны слёз,
Каждому дурню - полцарства с принцессой,
Нужному времени - нужное место.
В каждую лужу - по толстой свинье,
Яйца кукушки - каждой семье,
Каждым граблям - подходящий лоб,
Каждому умнику - петлю и столб.
Каждой душе - рай,
В каждом дворе - лай,
Каждой семье - урод,
Каждой реке - брод.
Каждой жертве - маньяк,
Каждой груше - червяк,
Каждой игле - вену,
Каждой любви - измену.
Каждому шилу - подходящий мешок,
Каждой верёвочке - свой узелок,
На каждую шею найдётся наездник,
Любое терпенье когда-нибудь треснет.
Каждой воде - по лежачему камню,
Каждой девчонке - по крепкому парню,
Каждому ближнему - личную яму...
А мне что-нибудь... Что-нибудь по карману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294214
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Люблю життя, побідкатися в ньому…
Літа, літа, де дінешся від них.
І лиш тоді не думаю про втому,
Коли не бачу я очей сумних.
Твоїх очей, що в радісній напрузі
Завжди вбачали в людях доброту.
То ж віддавали в твої руки друзі
Свій біль і горе, втіху, пустоту.
Але ж і ти, плід Божого творіння,
Своє таїш в безодній глибині.
Чи то душа, чи то твоє уміння –
Нести любов і радість на лиці.
Не хочу бачить в смутку твої очі…
Так зажадав поохати тобі!
Прийшли на згадку враз слова пророчі:
Спочатку людям, потім вже собі.
Тепер вже я тобі радіти буду,
Свій біль душі залиш лише мені,
Я все для тебе в світі роздобуду,
Щоб усмішка ясніла на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294218
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Вечерней свежестью окуталась земля,
На грязной пристани зашевелилась тень.
Сопротивляется Светило, но нельзя
Ему остаться и уходит день.
Дома в оранжево-темнеющем узоре.
Я радуюсь явленью черноты.
Проснулось вдруг остынувшее море,
Предчувствуя момент прихода тьмы.
Лишь пара пятен золотом искрятся,
Вступая в резкий неестественный контраст.
Пора, наверное, в пучине искупаться
Морской и смыть с себя дневной балласт.
Я не люблю сияющие пляжи,
Я не люблю расплавленный песок.
Под тёмным небом белым снегом кряжи
Горячих гор ночной пьют влаги сок.
Затихли звуки и пустеет город,
Вместо лучей сияют фонари.
И солнца нет, и ночь заткнула в ворот
Тысячи звёзд и лунные огни.
А Солнце спряталось за горизонтом моря,
Оно нырнуло в воду до утра.
Солнце ушло, вмиг зачеркнув всё горе
И беды дня – один лишь взмах пера.
Я прожил день, дождался своей ночи.
Мне больше нечего бояться. Я один.
Луна, возьми меня к себе, если ты хочешь -
Я посмотрю с небес на тьму картин.
Солнце ушло – и мир почти затих,
Вмиг стало легче и не больно слушать.
И сразу все слова сложились в стих,
И сразу захотелось пить и кушать.
Закат чудесен – он несёт свободу.
Закат – убийца Солнца, брат Луны.
Звёзды - монетами серебряными в воду.
Ночь. Наконец-то я увижу сны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241558
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 18.11.2011
Сырая серость трется за окном.
Бледные звезды тихо исчезают.
Было б не страшно, если было б сном,
Но я проснулся. Небо замерзает.
Жирной луны обвисшие бока
Медленно гладят солнечные руки.
Рассвет. Пора вставать. Утро! Ура!
Устал я ночью погибать от скуки.
Вот я ныряю в утренней прохлады
Объятья крепкие и жадные слегка.
Есть ещё звезды в бирюзе эстрады
Небес чуть заспанных и прячется луна.
Дома вокруг, проснувшись, розовеют,
Деревья начинают шелестеть.
Трель соловья, мой кашель. Не успею
На свой маршрут, но должен я успеть.
Вот первый вдох коричневого яда.
Дым вперемешку с паром с моих губ.
Рука. Часы. Мельком. Всего пол-взгляда.
Ускорил шаг. Лёд водосточных труб.
А в голове – мелькающие планы
( Их строил я всю ночь, закрыв глаза.) -
Волнующе-тревожный вкус катаны,
Вонзённой в спину, прямо вдоль хребта.
Страх не успеть, страх не проснуться вдруг.
Страх позабыть и страх бояться встать.
Всё, что приносит утро – сердца стук,
Дрожь ног, волненье и боязнь устать.
Солнце взошло, но я его боюсь,
Ведь столько требует от жалкого меня.
Вернись, луна. Хочу к тебе, клянусь.
Влюблённость в ночь, побег от света дня.
Рассвет ударил шумом в тишину,
Розовым жмёт на темно-голубой.
Утро прогнало звёзды и луну,
Солнце всё выше. День – мучитель мой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241456
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 18.11.2011
«Дажбог - це дія ,яка творить у людини бажання жити,
бажання бачити себе у своїх діях бажання вчитися,
працювати та самоутверджуватися, самовизначатися,
зрештою - вмерти, боронячи життя і незалежність свого племені.»
(Л. Силенко «Мага Віра»)
Ще є твої, Дажбоже, внуки!
Крізь незчисленність сивих літ
Не спромоглись Мари-гадюки
Перевести козацький рід!
Ще ми покажем всьому світу,
Чиї ми доньки і сини!
Бо в душах наших не згасити
Сварога праведні вогні!
Ще Сокіл-Род могутні крила
Розкриє від Мари-біди.
І наше вогняне Ярило
Засяє на усі світи!
Ще попливуть вінки барвисті
Купальським місячним Дніпром,
І душі наші стануть чисті,
І засіватимуть Добро!
Ще Коляда народить Сина!
Ще Лада" принесе Весну!
Від вікового жалю-сну
Волхви свої розправлять спини.
І глянеш з радістю довкола:
Поля - в житах! В цвіту - калина!
Зродилося прадавнє Коло
І Оріана -Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294176
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Поганих слів не хочу говорити,
В думках нема образити когось,
І все життя не тліти, а горіти,
Щоб кожному поету довелось.
Бо словом теплим можна розтопити
Не тільки лід на річці, а й в душі.
І особливо слово має жити,
Якщо воно зігріте у вірші.
Тепло від серця покладіть у вірші,
Про що б цей вірш написаний не був,
Якщо він теплий, значить буде гріти,
Щоб вірш такий життя собі здобув.
Бо в тих віршах, в яких є лід і холод,
Вірші такі не варті і гроша,
Від них в поетів наступає голод,
Мертвіє від таких віршів душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294049
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Кому я недруг, а кому я друг.
Где Ай-река впадает в Южный Буг,
За камышом вскипает где Ташлык,
Мы на мангале жарили шашлык.
Прости же Сатка, спи во тьме Бакал...
Какой у мая посмотри накал!
И чу... ревун ревет на третьем блоке,
О чем ты говоришь ревет? О Блоке?
И Маяковский смолк и Мандельштам,
И мы с тобою тоже будем там...
Сквозь клеточки посеянной тетрадки
Взойдут стихи, и песни, и загадки.
Ну а пока, где кетчуп и вино?
И в этом мире нам творить дано,
Вгрызаясь в мясо, ноты ворошить,
И водкою тоску свою глушить...
Кому я недруг?
А тебе я друг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294039
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Однажды я проснусь и станет легче...
Я знаю точно - время лечит!
Оно тупит сознание, боль мою.
Пока же на коленях я стою
Молю у неба снисхождения,
Прошу любовь на День Рождения,
Подарков, праздника конфет...
Все... Я несу какой - то бред!
Однажды я проснусь и станет легче...
Не верьте! Время ничего не лечит...
Оно стирает боль, нулит счета,
Но в сердце прорастает пустота.
Ты начинаешь говорить с собою,
Скандалить со своей мечтою,
Сходить с ума из года в год!
Ну где же новый поворот?!
Однажды я проснусь - приму реальность...
Откину глупую банальность,
О том что время лечит нас.
Включу на фоне легкий джаз,
Станцую в комнате пустой...
Решила! Стану я другой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293973
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Як тяжко бути справедливим,
І зрозумілим багатьом.
Прожити так, щоб не судили
Твоє життя усі кругом.
Прожити так, щоб рівно й гладко.
І всім сусідам - "Добрий день!"
Прожити так. щоб не вскипіли
У жилах твоїх, як ненависть
Так і любов!
Ворони щоби не кричали...
Сороки десь у далині.
Одні вівсянки щоб співали...
А ще би краще - солов'ї!
У гості щоб усі ходили,
Пісні співали до зорі...
Пісні співали би веселі
І забували про сумні!
Хотілося б усе прожити
В дитячих мріях, як було...
Життя ж проходить чуть інакше...
І Богу дякуєм за то!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290606
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Мудрість приходить з часом?..
Хто́зна.. Буває, і ні…
Як до горілки ласий -
Добре такому й в багні....
Хтось у розпусті тоне
(Берег у річки - крутий!),
Хтось до само́го скону -
Ні обійти, ні пройти…
Що тут порадиш, друже,
Та й не зарадиш нічим:
Свині лежать в калюжі –
Що їм Афіни чи Рим?..
16.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293649
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Где-то в дальнем души уголочке
Я присяду в ночной тишине
И придумаю новые строчки...
Ярко звездочки светят в окне,
А луна, будто знает учтиво,
Что хочу о Любви написать, -
То запрыгнет за тучку лениво,
То опять начинает сиять…
Что-то есть необычное в этом
Желтом свете ночной красоты,
И слова бренной мысли поэта
Оседают на лист с высоты...
Как же мне изложить эти чувства,
Лунной рифмой хочу возрыдать,
Чтобы было немножечко грустно
Но и радость из сердца отдать,
Где слова отыскать не простые,
Как заставить их вишней цвести,
Чтобы к небу взлететь, как святые,
Но и чуточку грешным сойти,
Изложить неустанные думы
О прекрасном и вечно-живом
Светлом чувстве,
Дрожащем как струны,
В моем теле и ночью и днем...
В самом нежном души уголочке
Тихо сяду у звездной мечты
И Любимой скажу эти строчки:
- Как я счастлив,
Ведь рядом есть Ты!
16.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293623
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Позаду...ластиться, і тулиться, ще, ще...
Таким, у спеку – охоло́деним дощем,
Таким, у спрагу – вдовольняючим струмком,
Коли, побризкатися - радісно обом.
Десь відійшла...лишила по́дихи в бюро.
Так, зосередитись...про що́ ж я думав? Про...
15.11.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293547
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Лиш п'ять годин страждань чекало юнаків.
Лиш п'ять годин жахіття і молитви.
І батьківщини триста кращіїх синів,
Мов колоски вперіод жнив, на полі битви.
Коли держава тане на очах
Коли за містом місто тоне у крові
Ці хлопці спромоглись забуть про страх
І встать на захист власної землі.
Піти у бій, не побоятись смерті
Піти сміливо, з гімном на устах
І навіть зараз,навіть коли мертві
Стать непорушним символом звитяг
Пам'ятай, Україно,про Крути
І про бій, і прокожного з них.
Знай - яка б небула в тебе скрута
Буде триста незламних таких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275494
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 16.11.2011
Благодарю тебя, я счастлива вполне
Романтикой и личным осознанием
Всей мудрости своей... Я в тишине
Услышала твои все пожелания
И поздравленья, и все теплые слова
Расслышала в забывчивом молчании...
В начале сказка сладкою была!
Какой же вкус в ней будет в окончании?
Сложней всего самой себе поверить,
Не врать, найти пытаясь оправдания,
Но мудрость знает, открывая двери,
Как выдавать реальность за желание...
Я очень мудрая... Порой до тошноты.
Но с радостью однажды б променяла
Всю мудрость на свершение мечты,
Чтоб обо мне в мой день не забывали!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293488
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Знайомий почерк ваш, до болю,
Так хочу крикнути люблю,
Та в середині щось шепоче,
І перед вами я стою …
Стою , й не знаю що сказати,
Люблю і все, причин нема,
І якщо треба доказати …
Я пригну в прірву , та стіна,
Між вами, мною, нами, я не знаю…
Чому не можу підібрати слів ?
І я не можу передбачить долю свою,
А ті хто можуть, сто відсотків міф…
Не знаю я, чи зроблю вас щасливою,
Не знаю досягну небес чи ні,
Та зроблю все, що в моїх силах,
Щоб вас підняти , ну хоча б до зір …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293491
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Надія серце спалює вогнем,
Коли мої вуста твої вуста шукають
І в серці виникає дивний щем,
В повітрі лиш Амурчики літають.
Стріла летить, а далі ще стріла…
І ми обоє зранені коханням…
Цілунками обпалені вуста,
Та ми разом пройшли випробування.
Блиск насолоди світиться в очах,
Переплелися ледь спітнілі руки,
Пісні лунають в люблячих серцях,
О, як чарівно знову линуть звуки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293283
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
С ТЕХ ПОР КАК Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ...
...Сражен я чисто наповал
твоею дивною красою
в моей душе девятый вал
девченка милая я вновь с тобою,
Один средь темной ночи я
сижу, смотрю тебя вдыхая,
такая ты,- мечта моя
другой мечты я не желаю,
Прыльнуть хочу к очам твоим
целуя их забвенно,
воображенью нет конца
скажу я откровенно,
Тот блеск манящий ,твоих губ
желанно в сердце отражаясь,
люблю я их и этим скуп
мои они и я не каюсь,
Тобой дышу,тебя зову
шепчу себе в порыве страстной ночи,
тебя люблю,тебя зову
влюблен давно я в твои очи,
Глаза мои -,какая радость
на них с восторгом мне смотреть,
в душе моей прянная сладость
живет желаньем рассмотреть...
Смотреть в плотную близко близко,
шептать...глаза ведь вы мои,
поклон им сделать низко низко
люблю я их,со мной они..
Они со мною днем и ночью
с улыбкой смотрят на меня,
желаю их всей своею плотью
любить их буду я всегда,
Твое лицо обожествляет,
глаза звездой яркой горят,
а губы,словно сказка манят
любви моей они хотят,
Хотят с глубоким трепетаньем,
шепнуть мне,- я сейчас с тобой,
люби меня своим желаньем
я хочу близко быть... с тобой,
И взяв лицо твое руками
я с трепетом к нему прыльну,
целую с трепетом,вдыхаю
шепну на ушко...я люблю,
Люблю твой запах,что при встрече
вскружил мне голову мою,
повержен я тобой и встречей
твой образ сердцем я люблю,
За стройность женскую,благую
за мягкость жестов теплоту,
за то общение с тобою
люблю тебя,поверь люблю,
За стройность бедер,ими любуясь
свели меня они с ума
за грудь твою,ее целуя...
от ней давно я без ума,
В порыве страсти задыхаясь
я волосы к себе прыльну,
вдохну их запах и касаясь
тебя в свой мир я заберу,
Целуя шею,руки страстно
молить я буду об одном,
читай меня любимая,- ты чаще,
тебе пишу,тебе одной
Смотрю в лицо ,я забываюсь
в твоих глазах я растаю,
твоей фигуре преклоняюсь
так как ее одну люблю...
Я твои руки ,с трепетаньем
к губам своим приподнесу,
люблю их всем своим созданьем
люблю я их,люблю,люблю...
А ножки как у Примадонны
красивы,женственны.стройны
я их хочу обнять и томно
сказать девченке-они мои,
Давно мечтал я прикоснутся
губами к пальчикам твоим,
к ним прикоснутся,-улыбнутся,
щикотно сделать им- родным,
А бровь.-как лебедь нежный,белый
взмахнул своим белым крылом,
взмахнул,растаял в не виденьи
околдовал меня он вновь...
Опять хочу их целовать я
те крылья милые ее,
и слышать как ее дыханье
шепнет мне тихо,-все твое...
Хочу,хочу,хочу еще раз
смотреть на фото на тебя,
ты символ мой,мое дыханье,
живу тобой,живу любя,
ночей не сплю,хочу коснутся
приятных черт ее лица,
хочу поверить в явь,-проснутся
поверить в то что ты моя...
Поверить в то что счастье рядом
со мною милая моя,
что хочешь быть со мною рядом
такая вот,моя мечта....
Скажи любимая.-не даром
твоя любовь ко мне спала
спала и думала печалясь
меня не встретишь никогда?
Но вот он я ,-твой ореол творенья,
твой облик светлый,-твоя тень,
и ты увидишь день придет забвенья
придет как праздник,солнечный как день,
Когда друг другу мы навстречу,
протянем руки не спеша
и мне ты скажешь мягко нежно
люблю я день.солнце тебя...
И обхватив тебя руками
тебя вокруг я закручу,
ты мой порыв услышишь дева
ты знаешь-я тебя люблю,
Люблю за то что есть на свете
женщина милая моя,
склонюсь как лебедь до рассвета
перед подругою ,любя...
Люблю,люблю,люблю порыв свой
люблю твой образ он живет со мной,
люблю твой облик,
нежный,стройный томный,
люблю тебя живу тобой одной,
И напоследок милая скажу
души своей в тебе не чая,
с тех пор как я тебя люблю
молится буду не взирая,
На то-, что в жизни не одна
твоя дорога где то,
а я один,-судьба моя
с тобою рядом где то...
Николай Заинчковский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293253
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Що хочеш почути,
Мій любий поете?
Крізь рими словесної поклик душі?
Можливо, підгледіти всі мої злети...
А, певно, падіння, -
Сідай і пиши!
Журись, що не в силах
Моєї удачі
Зневіру подужати в кращі часи,
Бо наймана воля подібна до клячі,
А справжня, -
Мов спрага нічної роси!
Складай свої вірші
Про силу вчорашню,
Що неба блакиттю колише хліба,
Чому ж болить серце та іноді страшно?..
За долю Вкраїни,
За вибір раба!
Втори ненаситності
Обраних клерків,
Запродана совість назад не верне,
Надія на Бога й свічок оберемки...
Пошарпана Віра
Поклони знов гне!
Що маєш казати,
Мій любий поете?
Про що заспівати бажаєш мені?
Прокинься народе! Кобзаре мій, де ти?..
Палають слова
У сердечнім вогні!
15.11.2011
*
Перебендя.
Ілюстрація В.І. Касіяна до однойменної поезії Тараса Шевченка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293240
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Озабоченный и озадаченный
Километрами и одиночеством.
Вроде как на словах обозначенный,
Проштампованный Вашим Высочеством!
Не успел к Вам привыкнуть физически,
А уже снова мы по раздельности...
Обещали себя мне практически,
Но не чувствую столь важной цельности...
Озабочен словами печатными
В сообщениях и предложениях...
Будьте смелыми и адекватными
При любых мало-мальских решениях!
Знайте то, что мне ждать Вас приказано
И душою, и телом, и мыслями!
Я люблю Вас и это доказано
На физическом уровне числами!
18:20
14.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293113
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Першим снігом запорошена земля,
Іній сріблом густо впав на листя.
Не залишилось і крапельки тепла,
Нишпорить холодний вітер містом.
Хмари, ніби сірі клапті полотна,
Зшиті між собою так недбало!
Поміж швів синіє неба далина,
Холоднеча сонечко украла.
А здавалось... так далеко до зими!
І не вірилось в близькі морози.
Ми в душі тепло осіннє зберегли,
Розтають на склі крижинки-сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293065
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Пишу вірші, як засіваю ниву,
Думки під плуг лягають борозною,
Зерно, яке посієш - це важливо,
Такі й хліба побачимо весною.
Коли хліба колоссям зарясніють,
То і рядочки у віршах засяють,
Червоні маки у хлібах розквітнуть
І вірші ляжуть щедрим урожаєм.
Бо хліб і слово - це єдине ціле,
Мов трави в лузі і роса ранкова,
Їх сіяти й ростити треба вміло,
Як буде хліб, лунати буде слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293048
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Улыбнись.... ты так красива....
Так лучится в улыбке лицо...
И глаза так сияют игриво...
А от слов твоих так хорошо...
Что денек задождил... бывает...
Что взгрустнулось чуть-чуть... пройдет...
Улыбайся...ведь каждый знает...
От улыбок...Любовь цветет...
Улыбайся... все будет проще...
Слышишь... птица весну поет...
И смеется березками роща...
Солнце ласковый лучик дает...
От улыбки твоей... теплее...
И такой удивительный шарм...
Только ты так смеяться умеешь...
Подари же улыбку...НАМ...)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292852
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Попросишь пить... и с нею заночуешь.
Проснешься утром - пить, или не пить?
Одних любовь лелеет и врачует,
Других под дых предпочитает бить.
И бьет, и бьет... но только дурь не выбьет,
С моей тяжелой, лысой головы.
И что ж теперь из этой страсти выйдет?
Мы с ней на "ты", или еще на "вы"?
- Ты так прекрасна! - Стоп, не вспомню имя. -
Скажи, красотка, где мои штаны?
- Штаны постираны, иди под душ, любимый,
Потом расскажешь мне на ушко сны!
- Как клялся ты, вчера в любови вечной!
Как пылко ты доказывал ее!
А я была невинной и беспечной...
Совсем не помнишь? Вот ведь - ё-маё!
- Ну ничего, вот женишься и вспомнишь!
- Так я, кажись, давно уже женат!..
- Женат?!.. Ну все! Сгною в каменоломне!
Бери портки и убирайся, гад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209876
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 13.11.2011
Знак и злак, и зло узлом,
Буду я, видать, ослом,
Слов упрямых жвачку есть,
Вот уйду из этих мест
К тучкам белым на насест,
И прочту в один присест
Все свои стихи, стихи,
Оттряхнусь я от трухи,
И дождем из букв прольюсь.
Нет. Я смерти не боюсь!
Злаки буду я поить,
Знаки резать и кроить,
И затихну, и усну.
Буду ждать одну весну,
Чтоб не стать опять ослом,
Буду я весны послом!
Лепестками задрожу
И.. стихи опять сложу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209949
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 13.11.2011
Сентября прищур с хитринкой, по утру хитон
Тины нитей паутинок, к вечеру питон
Тьмы вползает и вползает, кутайся в свой плед.
А мороз четырехлапый взял уже твой след.
Бубонит за стенкой телик, велик заскучал.
Человечище в фуфайке вышел на причал.
Нет еще попутной льдины, а из-за долин
В небо серое вбивают журавлиный клин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212719
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 13.11.2011
Долгим взглядом раздевая,
Дорогая, не зевай!
Слева, значит, осевая,
Справа - розовый трамвай!
Пусть одет я не с иголки,
И три дня уже не брит,
Я колючий, словно елка,
Я могучий, как гранит!
Не смотри что я печален,
Зол, напыщен и угрюм.
Я всегда такой в начале,
От проблем и тяжких дум.
Вот сниму твою одежду
Сразу стану нежным-нежным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212739
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 13.11.2011
Рукой подать до октября.
Бреду в бреду из сентября.
Я свято честь свою блюду,
В слюду небесную врастаю,
Встав на крыло, вступаю в стаю,
Стихи веду.
Иду, бреду, лечу, ропщу,
Иголку счастья я ищу,
В стогу судьбы с свечой дрожащей.
А хищный ветер листья рвет,
На крылья давит небосвод:
- Ползи, пропащий!
За берег, лодку и причал,
Я в этой жизни отвечал.
Так жил отец, так жил и дед.
След в след иду, весло в весло,
А за спиной моей число
Потерь и бед...
А впереди, а впереди -
Осенней грусти тусклый свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213634
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 13.11.2011
Ранен смертельно небом,
Солью земли присыпан,
Дай же мне, Боже, хлеба!
Пухну от недосыпа.
Печень горчит и тянет
В жирные чернозёмы,
Режь правду-матку прямо
В зенки мне, рыжий зёма.
Я ещё буду, буду!
К будущему взываю:
- Режь на спине мне Будду,
Я просветлённый с мая!
Я ослеплённый негой,
Букв говорливых стаю
Чёрным укрою снегом.
Чтобы весною ранней
Стаяла на страницы
Вся моя боль и тайны,
Были и небылицы...
Лица любимых, лица...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219286
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 13.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2011
Cерым камнем, желтой глиной, голубым огнём,
Красным солнцем, белым снегом, розовым конём,
Жил я тихо, жил я мирно, жил и не тужил.
Но однажды человеком взял да и ожил...
Зябнет камень, мокнет глина и коптит свеча.
На лице печаль застыла тверже сургуча.
Лёд подтаял, тучи низко и во взгляде тьма.
Значит верно, значит правда - горе от ума...
Стану глиной, стану камнем, стану я огнем.
Приходи с косой старуха светлым летним днем.
А пока промозгло осень хмурит леса бровь,
Чашу грусти горькой вылью.
Приходи, Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221834
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 13.11.2011
Лампа - солнце,
Муха - птица.
За оконцем -
Лица, лица
Лицеистов,
Лицеисток,
Лизоблюдов,
Блюдолизок.
В изголовье,
В изголовье
Бредит телек
"Оk, I love you!"
Меркнет меркнет,
Меркнет свет -
Глаз закрыл,
И суток нет!
Только глаз второй прикроешь -
Семирукий шестикрыл
Жизнь тотчас твою похитит...
И ищи потом эпитет,
И свищи потом о том,
Что стихов наплёл ты том...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227305
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 13.11.2011
Стает стайка облаков
В небе сереньком и грустном.
Чтобы мне не было пусто
Густо-густо губы крась,
Дай себя ты мне украсть,
Пошатнуть твои устои.
Разве это жизни стоит
Слова каменная власть?
Стайка птичек улетела,
Тает воск немой свечи.
Что ж, любимая, лечи
Ты меня красивым телом!
Я лакаю облака
Здесь века...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228011
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 13.11.2011
Дни утекают сквозь персты
Песком – белёсым и колючим.
Листы календарей – чисты:
Не хватит – авторучек,
Чтоб ими описать всю ложь,
Которой был отравлен.
Чтобы вместить в них всю ту дрожь,
От коей – не избавлен…
Путь шаткий, прерванный на днях,
До дюйма был измерен.
Был вариант: себя ронять,
Но я остался верен
Себе…
И, может, в том моя беда,
Что не прогнусь – под тьмою.
То, что таким я был всегда,
Останется – со мною.
Дни убегают сквозь персты…
Удерживать?.. Не надо…
И… в памяти… мелькаешь – ты –
Моей последней правдой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292717
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Тремтяче листя опадає в бистрі води,
Холодна мряка розмиває сірі тіні.
Хтось називає все це примхами природи,
А в мене вальсом називається осіннім.
Туманна сирість обгортає неба зводи,
Проносить вітер над землею звук печальний.
Хтось називає все це примхами природи,
А в мене вальсом називається прощальним.
З понурих хмар нестримний дощ сади холодить,
І вітер сумно ронить подих ностальгії.
Хтось називає все це примхами природи,
А в мене вальсом називається надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292625
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Нет и нет! Ни к чему
Даже бредить тобой.
И не в этом дому
Тех часов слышен бой,
Что зовут и зовут
Как на казнь, сотню лет.
И клянут и клянут
Чередою примет.
И на каждом шагу
Те приметы встают.
Пренебречь не могу,
Даже зла не таю.
Слишком много тебя
Для меня одного.
Слишком много ребят
Для подобных бегов.
И не будем давай
Этот камень нести.
Всё. Уже отпускай.
И, наверно, прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292600
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Освітиться обрій, ось-ось -
Одвічна охопить обнова.
Отам оксамит одягло
Оточення, обрис-основа.
Обабіч обріс океан -
Освітлений оніксу образ.
Оазис обставин, обман
Охоплений огненний обрій.
Отам одягнув осокір
Оманливих обрисів одяг.
Отих омели островів,
Останнього огріху осяг.
Орнамент осик оживе,
Освячений осені обсяг.
Обхоплює очі оцей,
Осліплює огнище-обрій.
листопад, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292548
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Ти ж бо доля моя, моя рідна душа ,
В нас і думка одна із тобою,
Хоч бувають часи, що немає й гроша…
Ти завжди тоді поруч зі мною.
За тепло я вклоняюся низько до ніг,
Слова дяки тобі я співаю…
І завжди повернуся на рідний поріг,
Де мене мої рідні чекають.
Я тобою живу і тепло в нас на двох,
В нас є син, є невістка й чудові онуки,
Хай від бід захистить, нами люблячий Бог,
І ніколи не буде розлуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292530
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Сховали тіні
У срібнім мерехтінні
Павутиночки
Крапелиночки
Літа бабиного
Вкраденого
У безсоння
У долоні
Вербні
Теплі
Осені.
Босими
Мріями
Синіми
Злітаю
У зграю
Вітрів.
Спів
Молиться ніччю
У потойбіччя
Років.
Гомонів
Ясен із цнотою
Німою
Про вічність
Про зичність
Даремну
Черлену
Криничність
Величність
Вірного
Мрійного
Неба
Німба.
Сузір’я
На подвір’я
Війнуло
Дмухнуло
Свободу
Воду
З марева
Виросло
Віриво
Дерево
Глоду
Роду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292540
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Мой домик - одинок на берегу.
Мой праздник – день и час ее приезда.
Надеждой ожидания жить могу
ее шагов любимых у подъезда.
Я осознаю грани бытия.
С тобой я прикоснусь к окошкам рая.
Я благодарен, Женщина моя,
что я с тобой могу так сладко таять.
Я соберу ласкающую нить
горячих слов, движений первозданных.
Когда после всего попросишь пить,
я напою тебя сверканием звезд туманных.
Ты даришь мне раскрытую себя -
цветок и нежность, страсть и пыл сердечный.
Ты настоящая - лелея и любя.
С тобой я - настоящий.
Бесконечно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292348
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
– Киця моню перекинув,–
Кліпа очками маля.
– Киця витоптав малину
І варення з’їв не я.
– А чому ж лице у тебе
Перемазане як кекс?
– Це не я, в усьому винні
Кіт Борис та цуцик Рекс.
– А на груші нижню гілку
Кінь чи цап, скажи, зломив?
– То вона сама зламалась,
Я в той час варення їв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292280
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Воїнам і вдовам Афганської війни
П Р И С В Я Ч У Є М О
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
струмками крові й сліз,
у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
У нашому з тобою жовтні
ти залишилася одна.
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна,
ти тут,
а там - війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292273
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Твоє мистецтво говорити правду
Закарбувалося у пам’яті моїй...
Та я повинна ставити вже крапку,
Допоки не розбив моїх ти мрій!
В моїм саду червоні в’януть квіти,
Ти знаєш, певно, мало їм тепла.
А як мені? - Мені замало світу,
Коли ти йдеш, коли тебе нема...
Ні, я не прагну почуття кохання,
Не залишуся поруч я навік!
Та задаю одне і теж саме питання:
Чому ж так серце ніжністю обпік?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292204
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Не поспішай, не квап холодним вітром.
Ця тиша осені … Вона така п’янка.
Ще в серці квіти. Ще багряне літо
Я бачу в розрізі кленового листка.
Не поспішай… Ще буде сон зимою.
Ще промінь сонця осінь золотом гаптує.
Взявшись за руки, он гуляють двоє.
Яку ж то долю їм зима готує?
Ще Королева Снігова від днів гарячих
Чарівним змахом не залишить сліду.
Заснуть берізки, як красуні сплячі,
Під покривалом снігового твіду.
Не поспішай, ще буде час… ще буде.
Ще дай дослухати цю пісню листопаду.
Плодів немає. Їх зібрали люди.
Та насолоджуюсь ще кольорами саду.
Не поспішай, прошу не поспішай
Іще птахи останні відлітають.
Не поспішай поки в душі розмай.
Невідворотні дні зими так серце крають!
Не поспішай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292198
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Як ніжно горнеться до матері дитина,
Як риба без води не може, й без повітря пташка,
Так я не можу жить без тебе, Україно,
Укупі - то чудово, а самому важко.
Де щебіт соловейка розіллється,
Де крізь багаття пари молоді стрибають,
Там Україна доброзичливо сміється,
І одне одному всі злагоди бажають.
Коли побачу рідний синьо-жовтий стяг,
Коли далекий час козаччини згадаю,
Ми волю здобули в тяжких роках,
Пишаюся, що Україну маю.
Піду я полем поміж стиглим житом,
Милуюся - очей не відірвати!
Тож Україну неможливо не любити,
Бо люди тут гостинні, і привітні хати!
А ось я вже між вербами густими,
Що над Дніпром завмерли непорушні.
Я посумую трошки поруч з ними,
Та й далі помандрую серед землі дружні.
І на Великдень в гості завітаю
До кожної родини, дарувати щастя.
І благодаті Божої сердечно побажаю,
Обходили щоб Україну біди та напасті.
Як любо споглядати, як приємно,
Що у красивих вишиванках наш народ!
Ми українцями звемося не даремно,
Ціну ми знаєм слову "патріот".
І хоч куди нас тільки доля не закине,
В якій точці планети ми не будем,
Завжди живе у серці Батьківщина,
Завжди чекають в Україні люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291883
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Т- олько в первый раз надела свои туфельки..
А- ккуратные.. и впору по ноге..
Н- о виновна тут не я, а эти сумерки,
Ц- ыпой-цыпочкой скакала на песке..
П- оскользнулась и.. влетела в куст сиреневый,
Л- бом достала позабытый старый пень,
О- бодралась вся, проехалась коленями..
Щ -ёки пухлые помяла о плетень..
А- й да горе! Я спешила к клубу вечером,
Д -ень к закату.. и звучит аккордеон..
К -луб уж рядом... но входить туда мне.. нечего..
А- подруги кружат вальс под патефон..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11111109631
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292181
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011
Сплетіння рук,
Сплетіння душ
І поглядів сплетіння
Іду на зов до тебе знов..
Чи ж вистачить терпіння?
Тремтить рука,
Німі вуста,
Не в силі щось сказати,
То плачу то радію я :
Ти знахідка чи втрата?
Мій давній сон,
Мій дивний сон
І ти – моя загадка,
Скажи мені в котрому сні
До твого серця кладка?
Сплелись навік
Людські життя
В один вінок любові
Із почуття –
На двох буття,
Гніздо земної долі.
На двох добро,
На двох тепло,
І біль на двох,
І втрати...
Сплелись навік людські життя
І їх не роз’єднати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292124
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Ми розійшлись і ти забула,
Всі ті слова, що ти казала,
І ту любов що наче промінь,
Серця два наші зігрівала.
Так, ця любов згубила віру,
Закрила розум наче тінь,
Ми не змогли знайти довіру,
А може просто було лінь.
З'явився другий наче світло,
Й заросла у сад стежина,
Для мене ти любов колишня,
Для нього ти вже є дружина.
Напевно я згубив кохання,
Я так й залишуся колишнім,
Бо як би двоє не любили,
А третій завжди буде лишнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292140
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Ми вкладаємо біль у рядки,
Мов чорнило ми сльози збираєм,
Наші букви немов ті рубці,
Що як пам'ять по тілу кидаєм.
Ми пишим те, що відчуваєм,
І аж до крові рве по тілу,
Пом'яту душу від кохання,
Таку забуту і зітлілу.
В вірші ми хочем передати,
Що за любов на все готові,
І до кінця буде́м стояти,
До поки сила буде в слові.
Та за віршами не сховатись,
Й з рядків стіну не збудувати,
А просто вистраждати біль,
Щоб знову зміг ти покохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292131
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
«Всяке добре дерево приносить добрі
плоди, а спорохнявіле — погані» (Матв. 7:17).
Чи вміємо розпізнавати по плодах?
У світі, де багато фальші.
Між злим і добрим граней вже нема.
І зло панує насміявшись з правди.
Чим ми харчуєм розум і серця,
Які в нас мрії, ідеали…,
До кого в гості йдем через екран,
Чи ці кумири у біді є з нами?
Насмішники не сходять із екранів,
Як скоморохи, гострі і нудні.
Висміюють беззубими ротами
Себе самих і разом всіх!
Хто ворушить цим балаганом,
Чим живляться його уми?...
Пророк фальшивий у овечій шкурі,
Насправді – хижі, мов вовки.
Все виміряється на гроші,
Зібрати більше фанів і зівак.
Хвалитися достатком «поза очі»
І виставляти зраду напоказ.
Спорохнявіле дасть плоди погані…
Навчімося розпізнавати поміж слів
Де є діла і вчинки, що достойні,
Хоч нині небагато їх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292064
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Я Вас любил, а Вы смеялись… над чувством трепетным моим,
Я Вас любил и мне казалось, что мы природу пробудим.
И все насмешки были в радость, а гордость в плен сдалась без слов,
Вы не любили слишком мило меня и прочих дураков.
Я Вас почти боготворил, отдавшись сердцу на съеденье,
И Вы смеялись надо мной, не обнаружив преступленья.
Ваш звонкий хохот возбуждал во мне желания и страсти,
И я бы все за ночь отдал, чтоб оказаться в Вашей власти!
Я Вас любил, как не любил, я Вас хотел до нервных колик,
А Вы высмеивали так, как будто жизнь – YouTube-ный ролик.
Я Вас любил и до сих пор пытался вызвать в Вас взаимность,
Но не сумел пробиться сквозь экстравагантную наивность!
13:28
26.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292020
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Оигінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
Я не хочу Вас потерять!
И пусть я Вас еще не знаю,
Но если только повстречаю,
То не смогу Вас не узнать.
Я не хочу Вас потерять,
Безумно полюбив однажды,
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять!
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно.
Мне будет просто невозможно
Жить, если Вас вдруг потерять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 10.11.2011
Дивлюсь на внука - на це крихітне створіння
і в голові моїй вирує рій думок:
"Яка чекає доля ваше покоління?
Які випробування вам готує Бог?
Чи старчить розуму всім людям на планеті
маленьку нашу, рідну Землю зберегти?
Не дать злетіти вбивчій ядерній ракеті,
що може Землю вщент, на клапті рознести?!
Не дайте знищити ліси, поля і ріки
сміттям, мазутом, жадібністю, хижим злом...
Планета ця чудова нам дана навіки!
І ми її повинні рятувать гуртом!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292003
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Возмущаются девчёнки в сотый раз :
"Кто дал право мужикам ценить так нас?
Девяносто - шестьдесят на девяносто!
Вам, братва, небось живётся очень просто?!
Мы теперь вас будем тоже оценять
и свои стандарты будем назначать!
Вот тогда придётся вам, друзья, узнать,
что такое значит "двадцать пять на пять"!
А одна девчёнка (глупая совсем)
разоралась сдуру :"Тридцать шесть на семь!"
Может молодая, может просто дура...
Это же стандарт! Не температура!
insolito: Оценка поэта: 5
Оценка читателя: 5
А что..идея очень интересная...
Что же будем мы вас тоже измерять:
Для начала сбросьте килограммов пять,
Подтяните с пиджаками животы,
Перейдите с физкультурою на "Ты",
Разберитесь, что вам нужно одолеть
И давайте при пробежках не болеть
Оцените, что и где у вас болит,
Пиво в вас сегодня с сердцем говорит
Не стандартные вы нынче, мужики,
Сантиметрами страдаете. Легки
На подъем лишь от футбольного УРА!
Да поддатые частенько вы с утра!
Анатольевич.
Не будь строга так с нами, дорогая Люда!
Ведь хочешь сделать ты из мужика - верблюда!
Чтобы не ел, не пил, а только спортом занимался
и чтоб тебе в угоду в супермена превращался!
А если он и вправду станет суперменом?
Отстреливать врагов начнёт твоим же феном?!
Мне жаль, девчёнки, вас, ведь с вами он расстанется -
он никому на свете, кроме Интерпола не достанется!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292001
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот, однажды, мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 10.11.2011
Він їй надсилає танцюючі смайли,
Рукою проводить по літерах.
Вона їх ковтає, збирає у файли,
Щоб потім узяти та витерти.
Він пише про пристрасні ночі у Скайпі,
Кохання в кружальці веб-камери.
А їй потім сняться засніжені Альпи,
Йому сняться коди та спамери.
Вона – у будинку зі сніжної казки,
Від холоду змерзла під ковдрою.
А він – в Інтернеті, із кольтом та в масці
Загрався страйковою «Контрою».
Між ними немає ні поглядів спільних,
Ні спільної в серці взаємності.
Але вона знає, що він – це «той самий»,
І те, що вони – протилежності.
І хай він школярик малий та зелений,
Готова кохана до вірності.
Збирати всі смайлики, ніжитись в щасті,
І тиснути «DEL» від покірності.
А згодом, з роками, знайде в віртуалі,
Пронизливий меседж над смужкою:
«Мабуть, я вже виріс, тому вибачайте…
Остання двокрапка із дужкою».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291984
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Жили-были Ах и Ох
и дружок их Ого-го.
Ох всё ныл :"Ох! Мир наш плох!
Ох! Я не люблю его!"
Не согласен с Охом Ах:
"Ах! Ну как наш мир хорош!
Где ещё, в каких мечтах
ты другой такой найдёшь?!"
Спор их слушал Ого-го,
улыбался Ого-го...
Знал - за это ого-го
любят женщины его!
Ого-го для них - кумир!
С Ого-го прекрасен мир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284385
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 10.11.2011
Ты нравишься женщинам, - Разве ты можешь не нравиться?
Агония в сердце моём, но гашу этот пыл.
Вздыхают тайком о тебе сетевые красавицы,
А я, как жене надлежит, охраняю твой тыл.
О чём только думала, разве пришло бы мне в голову...
Я с чашками чая - тебе и себе - в выходной,
Стою, замерев, за спиной, ощущая, как оловом
Становится тело моё в оболочке земной.
Смотрю в монитор, не мигая: "Откуда Вы, милая?
Что гонит Вас из дому к дальним чужим берегам:
Любовь или зависть, а, может быть, осень постылая?
Мне жаль Ваши чувства, но я своего не отдам.
Когда бы Вы знали, какою ценою заплачено
За это спокойствие - наш обустроенный быт,
Сквозь боль и потери прошли, что нам были назначены,
Чтоб запросто мир уместить на ладонях судьбы."
... Страничку поспешно свернул. Эта встреча из прошлого
Смутила тебя самого - не хотелось бы ссор.
Я вижу, ты тоже не рад этой гостье непрошенной,
Но гостья - есть гостья. Судьба - неплохой режиссёр!
Ты нравишься женщинам. - Ты им не можешь не нравиться.
Агония в сердце была, но стихает гроза.
Вздыхают тайком о тебе сетевые красавицы,
Но вижу своё отражение в милых глазах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291879
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Прийшлось мені сьогодні зашарітись,
З днем мови привітав мене колега.
І я не знав куди очей подіти,
Так ніби потемніло синє небо.
Якщо ж не я і не мої колеги
Про рідну мову пісню заспіваєм…
Вона ж помре, а має вічно жити…
Бо кожен день з її глибин черпаєм.
Вітаю, мово! В тебе нині свято!
Нехай тобі з пісень сплетуть віночок,
Низький уклін і щирості багато,
Від, люблячих тебе, твоїх синів і дочок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291877
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Якщо обоє стрінули кохання
І воно з ними ходить по житті,
І це кохання перше і останнє,
То парі цій співають солов’ї.
І навіть у холодну, сніжну зиму,
У горі, радості, в щоденному житті,
Вогонь кохання їм завжди нестимуть,
Закохані у пісню, солов’ї.
Коли ж кохання охололо в грудях
І розійшлись дороги по житті,
Воно потухло і горіть не буде,
То плачуть за коханням солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291816
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2011
Шестигранный пролёт, шестиструнная речь.
На ночном этаже - не присесть, не прилечь,
На ночном этаже, обжигая уста
И замерзшие руки касаньями слепо,
Ты шептала чуть слышно: " Нелепо , нелепо,
Расставаться и в разные ехать места..."
По пришествию лет, по прошествию зим,
Я однажды зашёл за крупой в магазин,
И у полки наполненной булками хлеба,
Вдруг обжёгся нахлынувшей памятью жаркой,
Понимая, что в жизни нет лучше подарка,
Чем уста, что шептали: "Нелепо, нелепо..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233521
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 08.11.2011
"Блок в блокноте..."
Л. Силина
Блоку - блоково.
Волку - логово.
Лиле - лилию
Да лиловую.
Силу - Силиной
Вдохновенную,
Вдохновение
Неизменное!
Гоголь - моголю,
Сны - Есенину,
А Толстому враз -
Воскресение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235454
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 08.11.2011
О, як чудово вслухатися в тишу,
Коли замовкла в німоті душа,
Коли і павутинка не колише,
Ця тишина, немов якась межа…
Бо варто вітрові дихнути із-за хати
І зашумлять у задумі гаї,
І знову тишу будемо чекати,
Коли замовкнуть диво солов’ї.
Затихне блискавична громовиця
І перестане бубоніти дощ,
І зникне шурхіт в золотій пшениці,
Півні завершать ранішній акорд.
І знову тиша, запанує тиша,
У ній не буде місця й солов’ю,
Бо тиша у душі, напевно, наймиліша,
Душевну тишу я найбільш люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291550
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Летять у прірву стомлені літа
І аритмічно серце стукає від болю,
Давно в житті вже доленька не та,
Її ти вибрав сам, вона завжди з тобою.
Вже солов’ї по вечорах мовчать
І серце не співає більш романсів,
Лелеки з дітками до хати не летять,
Життя тобі вже не дає більш шансів.
Ти, друже, схаменись і рук не опускай,
І не шукай розради у спиртному…
Життя складне, удар життя тримай,
Щоб не лишитися у старості самому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291549
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Лоредані
На сході сходи, на сходах зорі.
Східцами в небо я підіймаюсь.
Країну бачу я неозору,
Над нею Місяць в руках тримаю.
Країно, люба, країно мила,
Ніч чорноока тебе зморила,
Від тебе, неню, у мене сила,
Від тебе дужі у мене крила.
На захід сходи, а там - кохана,
Не спить, сумує вже літо котре..
Сизифе, брате, на серці рана,
Візьми цей Місяць, коти нагору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291489
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
любовь собака рамблер точка ру
пишу на "мыло" я опять муру
мурлыкаю и трусь о монитор
как виртуален мой словесный вздор
здоров здоров ловлю рукою мышь
ты как и я не спишь во тьме не спишь
стучишь по клаве быстро коготками
спираль судеб закручена витками
как нам с тобой попасть в один виток
оставь же яда мне один глоток
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291435
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Ми мов молекули теплого бризу,
Що в одну сторону, в напрямку лине.
Та усі порізно, десь усі знизу -
Гілочки хмизу, хоч лісу й частини.
Жахом пронизує слово "майбутнє",
Навіть коли ненароком почуте.
Дехто стоїть вже давно на розпутті -
інші ще мріють, що щастя наступить.
Де там! Сьогодні лиш можна почути:
"Гей, налітай, продаю свою душу!"
Може за гроші, або лиш за крупи.
"Діти пробачте, зробити це мушу!"
Там на тополі, яскраве щось біле
Зв’язане міцно, щоб в душу не сіло.
Совість-ярмо, то туди хтось повісив.
Сохне та совість, у просторі лісу.
Чи ми так сильно усі посивіли
Фарби життя, нам залишили сірі.
Гляну назад - там народ ми могутній
Хто не дає, ми самі, чи нам трутні!
Де наший дух, де козацька звитяга
Де твоя шабля, народе, і слава
Де твоє слово міцне і ласкаве
Чи може той бриз, колись бурею стане!
7.11.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291392
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
І знову непогоди дочекались,
Гонимі вітром, падають дощі,
У сірі згустки хмари повбирались
І люди, сірі одягли плащі.
Сховалось сонце, пробирає вітер,
Спішить у гості з холодом зима,
Лиш хризантеми на городі квітнуть,
Шаліє вітер, вже тепла нема.
На вікна рясно падають краплини,
Збігають по побіленій стіні
І ми чекаємо, що знов наступить днина
Й Михайло з’явиться на білому коні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291393
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Коли горобина вбереться в намисто
І зміниться листя на кронах дерев,
Воно засіяє - червоно, охристо,
Та все ж облетить під повітряний рев.
Зірветься з дерев листяна хуртовина,
Посіє ще теплим жовтавим «сніжком»,
В намисті залишиться лиш горобина,
Що буде пишатися ним перед сном.
І грона червоні, що сонечком сяють,
Горітимуть довго на гілках вгорі,
До них, часто в гості пташки прилітають,
А взимку голодні склюють снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291370
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Блукаєш моїми снами, перекидаєшся в них котом
Забуваєш, де подів мої таблетки від застуди
І пригнічуєш мій запах своїми сигаретами
Приходиш під зиму у кінці дощового листопада
Вишукуєш червонасті листки з килимів осені
Розкидані німими деревами і заплаканим небом
Чаруєш проникливим зором і нахабною посмішкою
Як Чеширський кіт заманює свою Алісу
А потім у сні перекидаєшся кроликом і граєш зі мною у карти
Зникаєш безвісти після обіцянок вічної любові
Прикипаєш міцним каменем до моїх рук, коли з’являєшся
Але я вже збудувала свій дім і льох в ньому не кам'яний
Допікаєш моїй холодності напередодні облудного грудня
Вжахаєшся, коли з-під моїх вій вириваються на волю чорні граки
Ніби блискавиці руйнівної грози… і спалюють тебе дотла
Не дивуйся моїй відчуженості… засинай без перевтілень
Не дивуйся моїй сльозливості… надворі ж бо дощова осінь
Не дивуйся моїй стійкості… твоя посмішка терпить фіаско
Не дивуйся моїй забудькуватості… не пам’ятаю і своїх обіцянок теж…
Краще здивуйся моїй крижаній холодності… бо і я їй дивуюся несамовито
Я гарна акторка….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291345
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Давно - во времена Советского Союза
в одном из вузов киевских произошёл курьёз.
Экзамен сдать - огромная обуза!
Там знаний требовали не шутя - всерьёз!
Студент из Африки, волнуясь, отвечает.
Название предмета - "Виды смежные искусств".
Профессор спрашивает - что же негр знает
про творчество, которым славен был Союз...
"Извэстный на вэсь мир поэт - Шэвченку.
Стихи хороший для народа он писаль.
Любиль в стыхах своих он Украину-нэньку,
а вот царя он нэ любиль... Крытиковаль!
УкрАинский природа любиль очень,
"Задок вышнэвый, волохатый" - славный стиш!
Скажи, профэссор, а чего студэнт хохочэт?
Нэльзя вести себя так! Может помольчишь?
Пердей Сракофьев, композитор - свэрхизвэстность!
Своею музыкою мир вэсь покориль.
Ещё мне песня сильно нравится "Промежность",
Пахнетона - фамилия того, кто сочиниль.
Я ария красивый очень знаю,
Чайковский вместе с Пушкин написаль -
"Анэгин, я с кравать нэ встану!"
И я бы с Таней тоже нэ вставаль!
Ещё люблю я очень популярный песня.
Красивый! И мораль её крутой!
"Просто ты умела ж дать,
как никто другой"!!!
Для деток очень много сочиняль Шаинский,
все его песни с удовольствием поют.
А "Голубой бежит - вагон качается"
по радио весь день передают!
Советский школа пианино - очень сильный,
все признают, сомнений даже нет!
Пиананистом каждый стать мечтает,
чтобы с концертами объехать целый свет!
Профессор наповал убит ответом!
Сквозь слёзы смеха он зачётку подписал...
Не нужно быть пророком и поэтом,
чтоб догадаться - он поставил высший балл!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289094
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 07.11.2011
Я в тумані сховаюсь від тебе,
Та по росах прийду світанкових…
Розстелю біля ніг своє небо
І розсиплю сіяючі зорі.
Попрошу вітер сльози зсушити
І цілунки заплести у коси.
Повернусь, бо не можу я жити,
Коли серце кохання ще просить.
Обніму, як завжди, як в останнє,
Пригорну, нехай серце співає…
Ти ж моя, моя зіронька рання,
Я тебе до без тями кохаю.
А роки … Я їх просто не чую…
Сивина… Її просто не бачу…
Як з тобою… Тобою милуюсь…
Як без тебе, буває заплачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291157
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2011
Промокли мы, садясь в автомобиль.
И тронулись, поехали, поплыли.
Штормило долго, двадцать восемь миль,
И в мире больше не осталось пыли.
Вдруг - штиль.
Причалили и дверцы распахнули.
Пах морем лес, руками в душу лез.
Два ангела дугу над головою гнули,
Пытались неба залатать разрез.
Юлили тучи тучные июля.
Холмы туман лакали вдалеке....
А мы счастливые обнялись и уснули,
И утонули в Вечности реке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192353
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 05.11.2011
Кофе разлит горячий,
Вещи забились в угол.
Слезы любви не прячут.
Жаждут уста друг друга.
Блюдца разбиты страстью,
Солнце прожгло гардины...
Слаще восточной сласти,
Краше любой картины--
Тело желанной женщины
В cтрок моих паутине!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249687
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 05.11.2011
Вот капелька дождя, как клякса на бумаге,
Как чёртик на листе, как ангелок в овраге -
Живет какой-то миг пока не растворится
И в глине, на листе, в зрачках и на странице.
Дождавшись этот дождь, его кормлю с ладошки:
- Ешь крохи и слова, ешь "Вискас" нашей кошки!
Мочи мои стихи - ведь буквы на асфальте,
Взойдут и зазвучат, как флейты, трубы, альты!
Мочи меня, мочи! Молчать уже нет мочи,
Я ждал тебя три дня и две последних ночи -
Вот клякса на листе, вон чёртик на бумаге,
Вот крылья и хитон, и ручеёк в овраге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252662
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 05.11.2011
Я, сняв носки, к нудизму приобщался,
И босым я и маялся, и мялся,
Стеснялся я, в песочек прятал ступни...
А ты сняла свой фиговый листок,
И пошатнулся мир,
Где запад?
Где восток?
И это было вовсе не преступно,
Доступно все, что глазу не доступно,
А как красиво! Ах ты, Боже мой!
Теперь я без носков бреду к себе домой!
И этой наготы ни сколько не стесняюсь,
А мыслью о тебе все маюсь, маюсь, маюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249127
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 05.11.2011
Где небо касается глаз твоих нежно
И бег прерывается ходом часов,
Приходит зима и улыбкою снежной
Рисует картины из сказочных снов.
Среди зазеркалья - дороги и скалы…
И ты - разбудив чье-то сердце игрой
Покинешь родные когда-то причалы
Вслед музыке, что позовет за собой.
С душою талантливой и неизменной,
Меняясь, как россыпи слез, поутру,
Почувствуешь силу огромной Вселенной
Знакомой до боли мелодией струн.
И пусть не тревожат седые сомненья,
Плеяда завистников и недотрог.
Ведь главное - творчество и вдохновенье
Среди миллиона красивых дорог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291036
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Психічний розлад на переламі Нічного шляху
Знімаєш шапку й щомога сунеш в далекий ящик
В твою труну тобою ж вбиті іржаві цвяхи
І покаяння не переборе цікаве: нащо?
________________
Природний потяг – замкнути душу й сховатись в кожух
Промити вени і повикручувать хвилясті мізки
Забути те, що потрібно і що ти зможеш
І в актреванші всупереч себе пробігти різко
Примарний безлад і жвавий сумнів в ночі оковах
Прикрасив цвинтар блідно-червоним струмком покути…
Уже не варто каміння зносить в німих альковах
Це не поможе гріхи вчорашні навік забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291032
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
І знову заквітне ромашковим полем земля,
Пелюстка злетить, що нагадує зоряну долю…
Я пісню складу, де захована мудрість твоя,
І вірш напишу, щоб лишитися завжди з тобою!
Ти пройдеш зі мною нанизані часом роки,
Хай ранішній промінь цілує, як росяні квіти…
Ніколи й нікому дарунків до рук не неси,
Кохання співає, а може кохання й жевріти…
І десь в чистім полі злетять до небес журавлі,
Розквітне жовтаве латаття в болотистих росах,
І знов заспіває кохання, як ті солов’ї,
Під свіжі, покладені з ранку на лузі покоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290974
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Крок за кроком угору -
Досягнути вершини,
І її досягають
Тільки справжні мужчини.
Коли йдете у зв’язці,
Якщо друг карабін,
Головне - не зірватись,
Досягати вершин.
Унизу чорні скали,
Попереду – стіна,
Та обв’язки з’єднали
І вершина одна.
І хоч дихати важко,
Вітер руки пече.
Та підтримує завжди
Товариське плече.
Чомусь прагнеш додому,
Як висиш на стіні,
Важко бути одному
Коли друзі одні.
Лиш коли ти у зв’язці
До вершини дійшов,
Побував наче в казці,
Справжніх друзів знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279099
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 05.11.2011
Ранкова кава стигне у руці,
Гірка на смак, та запах неповторний.
А за вікном мороз такий потворний
Тепло ховає сонця в кулаці.
А мого дому двері не скриплять.
І звикла я спокійно не чекати,
Бо мрії, мов потомлені солдати
Безсилі вже. І майже не болять.
Це мій світанок в спогадах-рубцях,
Я ж в долі не просила подарунків.
Мороз лишає перші візерунки
На ще живих, хоч вистиглих серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290942
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Відповідь на " Женщина (мечта?) Contessa
Яка? Така, як бачиться Добро -
вродлива, чуйна, лагідна і вірна,
болюча, наче вирване ребро,
вразлива, як панчохи безрозмірні,
така, якої досі не було.
І як то добре, коли те Добро
з тобою поруч крізь роки і стужі
на край землі іде і робить мужнім,
коли сутужно, всім смертям на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290866
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
Коли багато ягід стиглих:
Збирають їх у кошик свій.
Якусь зірвуть, гарненьку, спритно,
а іншу топчуть, йдуть по ній.
Одні із них тепер як пави -
Від інших плями по землі.
Одних у кошик вже зібрали,
А ті розтоптані й брудні.
Чудовий ліс, зелені трави,
Та літо мчить - росте зерня.
Тих ягід долю не зломили -
Бо проросте від них земля.
Насіння їх попроростало -
Плоди дають свої тепер.
А от з тих ягід, що зірвали,
Смачний лиш згодом був десерт.
.............................
В житті, думки усі важливі;
і навіть ті, що нищать всі.
Ще, та, сьогодні не значлива -
Зросте, і дасть плоди рясні.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290919
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Сколько грусти теперь в вечерах,
За которыми ночь поджидает…
Дрожь шагов в опустевших дворах,
И никто у дверей не встречает…
Сон так быстро теперь пролетит,
Что и грёз не привидится даже.
Взгляд в предутренней дымке дрожит,
И улыбки рассвет не покажет…
Зябко, суетно день проскользнёт
Перед тем же растаявшим взглядом.
Вечер вновь в ту же грусть поведёт.
И опять! И опять ты – не рядом!
Так написано всё на лице,
Что и на люди не показаться…
Что же будет? Что будет в конце?
Может быть, тебе лучше – остаться?!
23 апреля 2011 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255602
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 05.11.2011
В любви цинизму места не найти.
А возвеличить можно даже грешность.
Усвоил я на жизненном пути,
что не для всех любовь, как неизбежность.
Не всем дано понять Её язык.
Но каждый может, даже без желанья,
принять физиологии позыв
за волшебство душевного слиянья.
И этим оправдать слиянье тел –
необходимость парных отношений,
естественно великолепных тем,
что выбор есть поступков и решений.
Не каждой девушке Джульеттой быть.
Не каждому мужчине быть Петраркой.
Но неизбежно надо жизнь прожить,
чтоб сердцу было радостно и жарко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290780
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Письмо Марине Цветаевой
ПОЭМА РАЗЛУКИ
Всё круче, всё круче
Заламывать руки!
Меж нами не вёрсты
Земные, – разлуки
Небесные реки, лазурные земли,
Где друг мой навеки уже –
Неотъемлем.
Марина Цветаева («Разлука»)
1. Разлука
Всё дальше и дальше
Прокладывать – будни;
И даль застывает:
Скуднее и – чудней.
Сказали – забыли. Забыли – сказали:
От жизни – гудка! – на промёрзлом
Вокзале.
Не спать – и не сеять!
Бороздами – буден:
Туман – не редеет,
Гимн сов – безрассуден.
Уснули – не помнят. Забыли – уснули:
Стремительна–память! Стремительность –
Пули!
Всё жёстче и жёстче
Вымаливать – будни,
В застывшие дали!
И крик – безрассудней!
И просят, и просят распятия! – руки!
Я их окунаю – в бесслёзье –
Разлуки.
***
Люблю – но мука ещё жива,
Найди баюкающие слова…
Баюкай же – но прошу, будь друг:
Не буквами, а каютой рук:
Уютами…
Марина Цветаева
(«Люблю – но мука ещё жива…»)
2. Найди слова
Сказать… Но дрожь отняла – слова.
Не мудрость, – на то есть – сова,
Чтоб суетность дня презрев,
Пропеть лишь ночной напев.
Вскричать… Но сон утеплит – глаза.
Но сон – вправе сам – сказать.
И скажет. Дай Бог – услыхать!
Дай Бог – ничего не сказать…
Дай Бог, услыхав, – не спугнуть.
Дай Бог в этот миг – не уснуть.
Но – льдиною льдин – голова:
Нет сил отыскать – слова.
Шепнуть…
В ночное окно:
Бессонно, безмолвно, но:
Найди – слова…
***
О, как я рвусь тот мир оставить,
Где маятники душу рвут,
Где вечностью моею правит
Разминовение минут.
Марина Цветаева
(«Минута»)
3. Минута в Вечности
У Вечности часок – украсть
И… вечность бросить – на расплату.
И не заплакать. Не проклясть.
И не выкрикивать (сквозь дату!)
Все! – дерзновенные слова
Всех! – распрь, что идут от века,
Когда б под – плахой! – голова
Была бы больше – человека…
Минуту – лишь! – на час! – урвать
И… снова в Вечности оставить
Всю радость: некуда – взмывать…
И пыл (на вечность!) приубавить.
«Так что ж… Секундный ли резон?»
Но ты в одно можешь поверить:
Лишь Вечности отдать – поклон,
А календарных мер – не мерить.
Ибо – вечно…
***
Не называй меня никому,
Я серафим твой, лёгкое бремя.
Ты поцелуй меня нежно в темя
И отпусти во тьму.
Марина Цветаева
(«Не называй меня никому…»)
4. Окаменев – от Вселенского холода…
Не выдам тебя никому:
Для чужих ты – чужая тайна.
Не обмолвлюсь: даже случайно.
Не открою. Быть посему.
Так мы и были: днями – без света,
Сроком недолгим: сроком – кометы.
Но никому: знать – не изведать.
Быть посему: сказать – не поведать.
Не выдавай и меня – никому.
Для чужих я – чужое имя.
Пусть и божатся – всеми святыми:
Клятвам – цена ль? – во Вселенском дыму.
Дело не в том, что мы оба – табу.
Дело не в том, что мы оба – в гробу…
Нас погребли – вихри людские.
Так, стали тайной – слова простые,
Мы их запрятали – в дебри густые.
Не виноваты, что оба – дурные.
Так и стояли – в самом сердце города,
Окаменев – от Вселенского холода.
Не шепнём о себе – никому.
Для чужих мы – чужие стены.
Пусть не помогут (проверил!) замены,
Но – никому…
Дело не в том, что в чужом мы – дому.
Дело не в том. Но быть посему.
***
Пало прениже волн
Бремя дневное.
Тихо взошли на холм
Вечные – двое.
Тесно – плечо с плечом –
Встали в молчанье.
Два – под одним плащом –
Ходят дыханья.
Марина Цветаева
(«Ученик»)
5. Два дыханья
Павший ли свет дневной,
Как – на закланье,
Искр не дал ни одной?
Но – два дыханья.
«Тихо…». На двух краях
Старых заглавий.
Тихо – на двух стезях
Стоптанный – гравий.
«Глухо…». И все пути,
Видно, изжиты.
Глухо (как вслед: «прости»)
Карты покрыты.
«Молча…». И с неба спуск –
Грохнувшим камнем.
Молча (как смертью чувств)
В небе – на равных.
Сроки (дано ли знать?):
В небе – свиданья!
Что бы с собою взять?..
О! – два дыханья.
… В небе – на равных.
***
Друг! Неизжитая нежность – душит.
Марина Цветаева
(«Клонится, клонится лоб тяжёлый…»)
6. И только знакомый привкус
Смеясь, бесновалось пламя
В бездонно-морских глазах.
Привычка тушить – слезами,
Запутавшись в угольках.
И только знакомый привкус
(Настенным углём! – на груди)…
Нет, нет, не дьявольский искус
(Искус давно – позади)…
Смеясь отпылали – очи –
Бездонно-морские глаза!
Нежность осталась. Впрочем,
Это я выше сказал.
***
Я вижу тебя черноокой, – разлука!
Высокой, – разлука! – Одинокой, – разлука!
С улыбкой, сверкнувшей, как ножик, – разлука!
Совсем на меня не похожей – разлука!
Марина Цветаева
(«Я вижу тебя черноокой, – разлука!..»)
Хочешь знать, как дни проходят –
Дни мои в стране обид?
Две руки пилою водят.
Сердце имя говорит.
Марина Цветаева
(«Хочешь знать, как дни проходят…»)
7. Разлука, ты – данность
Знакомо мне имя твоё: разлука.
Его и угадывать глупо, – разлука.
Оно всем известно до боли, разлука.
Оно – море соли – и жёлчи, – разлука.
Оно – боль ушей – до внезапного стука.
Оно – никому: это – данная – мука.
Оно – через всё! – как в неволе – порука.
Оно – твоё имя – твой ужас! – разлука.
В тебе всё знакомо: весь ужас – разлука.
Тебя не узнать – лишь слепому – разлука.
Ты так одинока – наивна – разлука.
И всё так знакомо: вся правда – разлука.
И так… И в груди… И сквозь грудь… Стук – до стука…
Разлука, ты – данность… Наивная мука…
Скупая зевота… Бессонная скука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241765
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 04.11.2011
Может быть (как бумаг!) через ворохи лет,
Шаг за шагом к натянутым – зимам,
Ты узнаешь (как «вдруг»!), что меня больше нет.
Пройден путь по намеченным – длинам.
И слетит, как покров, мой развенчанный миф,
Все мои имена станут – звуком.
Не подхватит никто мой фальшивый мотив,
Не воскреснет никто моим – духом.
Станет фабулой мой – пережитый – сюжет,
И кривой хронотоп станет – шагом.
Будет ясно одно: что меня больше нет,
И последняя дрожь станет – благом.
Затуманит лишь взгляд тихий осени свет,
И последняя ложь станет – былью.
Ты узнаешь потом, что меня больше нет,
И о том позабудь. Сделай – пылью.
… Может, позже… потом… через проседи лет,
С затаённой (по прихоти!) дрожью,
Сделай тайной – для всех! – что меня больше нет,
Сделай правду твою – моей ложью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242897
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 04.11.2011
Жаль, как Ты, я любить не умею,
Боже правый! Не в меру ревнив!
И обиды в душе я лелею,
Слишком мнителен, очень гневлив.
Ты прости за метания эти!
Просто страшно любовь потерять!
Ты ведь знаешь: на всём Твоём свете
Мне ведь больше и некого ждать,
Кроме лишь одного человека,
Что пришёл в мою жизнь лишь теперь!
И прошу: до скончания века,
О Господь Мой, избавь от потерь!
Дай терпения нам в этой гонке
Каждодневной! Храни наш очаг!
Укрепи! Наши нити так тонки!
Береги каждый робкий наш шаг!
Научи нас – С ЛЮБОВЬЮ! – БЫТЬ в мире,
Не оставь нас теперь, не отринь!
Жить с любовью – нежнее и шире! –
Научи, Святый Боже! Аминь.
Жаль, как Ты, я любить не умею…
3 -4 апреля 2011 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251571
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 04.11.2011
Память, должно быть, имеет границы.
Всё, что за ними, почти миражи.
И потому затуманены лица
милых девчонок, с кем в детстве дружил;
тех, кто мне в юности чувства тревожил
и романтичность мою разжигал,
чтобы я их на страницах итожил,
в строчках наивных себя излагал.
Девочки, девочки, чудо-создания,
наши тревоги и наши мечты,
через года, рубежи, расстояния,
можно сказать у последней черты
боготворю вас я, как вдохновение,
и немудрёностью этих стихов
я посылаю вам благословение:
«Здравствуйте к счастью во веки веков!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290779
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Небо вновь по-осеннему бледно.
На тропе жёлтых листьев ковёр:
А ведь недавно они были – на кронах.
***
Снова грусть посещает ночами.
День настанет, – она снова тут.
И она не похожа ни на чью.
***
Лишь на тихие думы наводит
Эта осень, её вдовий плач.
И, Боже, чем её утешить?
***
Восени, як буває, i зараз
Треба листя кидати вогню.
Тiльки в ньому зберiгаєтся пам’ять.
***
Так знайоме все: дивнi, чарiвнi,
Але сумнi цi думки, на жаль.
I лише навеснi журба буває свiтла.
***
Бабье лето – последняя радость.
Ещё ласково греют лучи.
И лишь теперь видна вся хрупкость бытия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204249
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 04.11.2011
Відлетіли літа, відлетіли літа сизим птахом,
І лише сивиною мені залишили сліди.
Відлетіли у вирій, батьками назначеним шляхом,
Та лунає й понині життя мого тихе «курли».
Ви літа не спішіть, не несіть мене в даль від родини,
Я із вами не раз ще піду у чарівний танок
І пісень заспіваю, написаних любій дружині,
І сплету для своєї невістки з волошок вінок.
І нехай ще, хоч трохи, майбутні роки почекають,
І життя хай порадує сонячним променем світ,
Хоч все далі і далі від мене вони відлітають
Та в моєму житті залишають на теплому обрії слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290740
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
В прозору В"єнну замок загляда,
могутні мури вкутались туманом,
Сер-Жорж, Кудре, донжон, Сторожева
перекликаються по вечорах сичами
і дрижаками аж рябить вода.
Тут не один зломав об нього карк,
і не одному усміхнулась доля...
Шанує замок пам"ять Жанни Д"Арк,
яка навік коронувала Волю!
Десь тут витає її віщий дух,
десь тут блукає стінами видіння,
якщо прийшов сюди, напруж лиш слух -
Шінон підкаже формулу спасіння.
Історія пішла на новий круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290664
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
"Вас Бог ліпив із глини, а не з шат
і найдорожче вам впустив у душі,
це - Віру! А її ніякий кат
не випалить й скоритися не змусить,
якщо її лелієте стократ.
Немає сили, щоб убить любов,
нема сокири, щоб зрубати душу,
нема багаття, щоб спалити кров,
немає зброї, що мовчать примусить!
Чи ще у світі є один Кошон?
Чи королі перевелись і князі?
Та не вони царі життя - а Бог,
і перед ним ви рівні всі наразі!» -
Ось що сказати хоче нам Шінон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290663
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Народились діти у сім’ї щасливій
І батьки веселі, що нащадки є…
І раділи дітям, їх збирали в вирій,
І тепло сердечне віддали своє.
Пр. Як зміцніли крила, полетіли діти
У краї не наші, у чужі краї…
Як їм далі жити, де дітей родити,
Птахи там співають, та не солов’ї.
А родина вдома, як безкрила птаха,
З сумом виглядає у своє вікно.
Будь щасливий, сину, ти не є невдаха,
За тобою плаче кинуте село.
Пр.
Не сумуйте мамо, не сумуйте тату,
Відпустіть дитину в зоряний політ,
Я вернусь додому, в свою рідну хату,
Перед вами рідні я нестиму звіт.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290578
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Всі кажуть бездар, він для нас ніхто,
Хоч має модну «тачку», шкіряне пальто
І розуму у нього, як в дебіла,
Він вміє убивати, в нього сила…
Найняв людей, доходи є хороші,
Усе скуповує, що можна лиш купити,
А люди заробляють йому гроші
І дають змогу «чудеса» творити.
Навчають, як вбивати і як красти,
І як позбутись легше конкурентів,
І як розправитися з органами влади,
І здихатись "нахабних" опонентів.
Він, виявляється, далеко не дебіл
Холодний розум і міцна рука,
І зараз вистачає в нього сил
Тримати у покорі мужика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290499
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
І це видіння - таємниця замку,
яку він так ховає дотепер,
яка так і лишилась доостанку
відома їм лиш двом, доки не вмер
останній свідок, сам Шінон, у згадках.
А він поклявся тайну берегти,
допоки не впаде останній камінь,
допоки вежі дивляться в світи,
неначе виглядають знову Жанну.
Лише німою строгістю мурів
кричить усім: « Cхиліться у поклоні!
Не вірте у всесилля королів,
бо сила духу тут, у вашій крОві
і кожен з вас є родом із царів!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290429
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
І Жанна йшла попри ряди вельмож,
постала перед зляканим дофеном:
«Ти будеш жити, Франція також!
Ми переможем! Будь у цьому певен!»
І задзвонили дзвони на д"Опрож.
А зал горів вогнями сотень свіч
і в цих вогнях вже пробігали в герці
і перемог майбутніх люта січ,
і Карла коронація у Реймсі.
У тих вогнях та в виблиску очей
побачили тоді Шінон і Жанна
і зрадницьке те закриття дверей
і біль полону, й смертнеє багаття,
і зраду короля у судний день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290424
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Сходинки життя у найкращі роки,
Постійно направлені тільки угору,
Не знаємо скільки прийдеться пройти
Допоки вони не досягнуть опори.
Вершина і все… Сходин далі нема…
Площадка, довкола котрої карниз,
А далі?.. А далі площадка одна
Й сходини, які ведуть тільки униз.
Чим довше по східцях людина іде
І нахил не різкий на цьому шляху,
Тим довше вона на землі проживе,
Тим більше сходинок пройде на віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290276
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
А через рік той самий капітан
її поспішно лаштував в дорогу,
пішком в Шінон через ворожий стан
і двійко лицарів надав для допомоги,
щоби бургундці не зламали план.
Шінон же Жанну радо зустрічав,
кожен камінчик усміхався щиро,
і босі ноги мовчки цілував:
«Я так чекав тебе, моя безстрашна Діво!»
Він відтворив ворота їй навстІж,
він відчинив їй королівські зали:
«Іди, красуне! Нині босоніж
ти сходиш по оціх сходинках слави,
та завтра вдягнеш лицарську одіж!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290185
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Та обернулась й кинула йому:
«Коли у війська відібрали віру -
то не судилось виграти війну,
хоч би щодня життям платить офіру,
і тільки я вам оцю віру поверну!
Бо не стріла, не спис чи гострий меч
дола рубіж, лама ворожі стани,
а Свята Віра крилами з-за плеч
несе вперед й перемага тиранів!
І вам, нещасним, бачити все це -
вас переб"ють, як жирних оселедців,
і Орлеан не слізьми те сприйме,
а співчутливо посміється в серці.»
І Жанна риссю кинулася в степ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290184
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Не знаю, решена ль
Загадка зги загробной,
Но жизнь, как тишина
Осенняя, – подробна.
Борис Пастернак
(«Давай ронять слова…»)
Не просить, не поднявшись с колен:
Лист обратно – до ветки – не просит…
Мы исчезли с некрашеных сцен.
И над нами расплакалась осень.
И в остывшие воды (всех рек)
Не ступить с тайной грёзой: погреться…
Свет осенний – до сухости век –
Очень тихо, как будто – от сердца…
…Что ещё? Поднимаясь с колен,
Ждать, как сна, очень тихую проседь;
Ждать, когда нам не хватит – всех сцен,
И над нами расплачется осень…
Или что?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289664
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 01.11.2011
В этой жизни,
Порой такой дикой
И жестокой, до боли в груди,
Мы становимся
Чужды, безлики,
Словно предки с копьем впереди,
У пещер своих душ за дверями
Схоронили Надежду, Любовь
И не блещем святыми делами,
Утонув в неразборчивость слов...
Больше ласки,
Добра,
Нежной рифмы,
Силу мышц сохрани для врага...
И Любовь благодарною нимфой
Расцветет у судьбы очага!
С упоением в рифмах мечтаю
О чудесной реальности дней,
Когда каждый из нас понимает
Для чего он на свете,
Скорей
Изложить эти мысли старюсь,
От слезы где-то мокрый листок,
И на землю опять опускаюсь
Оценив нереальности срок...
Я не в силах пропасть
Иль исчезнуть,
Между строк бьется сердце мое,
Победив шелуху и помпезность,
Там душа над полями плывет!
Ты почувствуй,
Дотронься,
Узнаешь,
С этим чувством красиво живи...
Ну, вот видишь,
И Ты понимаешь
Эту вечную тайну Любви!
01.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290081
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Заболел необычным недугом,
Не могу просто взгляд отвести,
День и ночь заколдованным кругом
Я блуждаю меж строчек...
Прости,
Но не в силах влиять на процессы,
Эти чувства сильны красотой,
Забываю житейские стрессы
И хочу наслаждаться...
Простой
И тотчас же немыслимо сложный
Возникает словесный экстрим,
Я и смел и чуть-чуть осторожен,
То взлетаю, то...
Необозрим
Горизонт окрыляемых далей,
Мыслей радуга бьет по глазам,
И ложатся на рифму детали
Неземного блаженства...
Лишь там
Ощущения радостью сыты,
Слышу звуки лирических нот,
И все двери повсюду открыты
И никто никому там...
Не врет!
Потому, что Любовь покорила
Наши души сердечностью ран,
И огромная мудрости сила
Правит
Разумом
Грешных землян...
Заболел очень странным недугом,
Не могу, (не хочу) излечить,
День и ночь заколдованным кругом
Я пытаюсь Любовь изучить!
01.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290050
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
І Жанна вже замітно підросла,
до повноліття трохи менше року
дівоче тіло наливалось соком
та не до втіх земних оця краса,
а до святої справи - кілька кроків.
Й вона зробила отой перший крок -
добралася верхом до Вокульору,
знайшла у ньому королівський полк,
відкрила капітану Боже слово.
Та Бодрікур із неї посміявсь.
Розгнівано лиш подивилась Жанна,
тоді піднялась враз на стременах
і мовила у вічі капітану:
«Ти через рік повіриш у це сам!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290075
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Знайшов люстерко на дворі,
Воно в сухій траві лежало,
Напевно, в когось з дітвори
Воно з портфеля просто впало.
Якщо у хлопчика було,
То він міг «зайчики» пускати,
А якщо дівчинки добро -
То варто їй скоріш віддати.
Бо ж кожен день росте дівча,
З бутона квіточка зростає…
Люстерко дівчинку навча,
Щодня за нею наглядає.
І я в люстерко подививсь…
Без нього буду, певно, жити…
Не той я став, що був колись,
Не варто з ним мені дружити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290025
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
А вже Турінь палала у вогні.
Поразка війька біля Азенкура
враз обернулась непрощенним глумом
державності французькій у ті дні
з угодою принизливою в Труа.
Бургундська зрада розрослась, як цвіль
країну продавали по частинах
чужій короні нагло і неспинно,
народ терпів лише знущання й біль.
Король безумний зрадив рідний край
і його волю обміняв на титул,
аби до смерті залишатись ситим
лиш Орлеан не здався ворогам,
як і Шінон, чекав на доленосну битву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289958
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Вона росла побожна і метка,
в дитинстві її кликали - Жанетта,
не думали, що нею вся планета
буде гордитись, що буде свята,
та лицарем взирати із портретів.
Щодня святії Катря й Маргарита
разом з Михайлом берегли її,
готовили до смерті на вогні,
до пересудів дворової свити.
Шінон й собі за тим всім слідкував
Бюсі й Собача зазирали в хмари,
Сторожева, Млинарна - вежі-пави,
донжон в трубу красуню розглядав
та готувались до приїзду Жанни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289911
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Точилася Сторічная війна.
Два королівства, дві морських держави
в військових буднях здобували право
на володіння краєм цим сповна.
Жорстокі битви, смерті і розправи.
А у Домремі в предріздв"яну ніч
вже народилось Франції спасіння
і три святих постали, як видіння,
та прорекли дитяті виграть січ.
Не ради королів і їх корон,
не ради статків, титулів і слави -
ради народу, во ім"я держави
рождення святкував оте Шінон
і став чекати повноліття Жанни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289843
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Портрет на вулиці художник малював,
А перед ним сиділа, з синіми очима,
Красуня-дівчина і вітер розвівав
Волосся над округлими плечима.
Що рух пастелі – рисочка нова,
Яка характер створює дівочий,
Ледь схилена у думах голова,
Вона щаслива, бо сіяють очі.
Короткий штрих, пастелі лет,
Натурщиця у посмішці засяла,
Художник душу вклав в її портрет,
Вона такого справді не чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289786
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Альтернативна версія реальності (хоча хто зна, яка з версій насправді справжня?). Словом, черговий душевний стриптиз одного з моїх альтер его.
І знову я пишу. Пишу, бо треба кудись злити проекцію свого внутрішнього стану, а якщо надумаю кому б то не було просто розказати про все, що твориться в мені всередині, то мене просто вважатимуть психопатом. Душевнохворим. Божевільним. Найгірше - це те, що так, скоріш за все, і є.
Щоразу, лягаючи в ліжко з надією нарешті заснути, я не знаю, ким я прокинуся зранку. Це навіть не шизофренія. Це не роздвоєння особистості. Це якесь феєричне роз-N-ення мене самого, причому пояснити це не так-то й просто. Кожен вчорашній день для мене - це як замінник сну, бо "я" сьогоднішній ніколи не був тим самим, що "я" вчорашній. Щодня, прокидаючись зранку, згадую вчорашній день - і розумію, що то не я "управляв" цим тілом, в якому я проснувся сьогодні, не я приймав рішення, не я розмовляв з моїми друзями, не я одягав мою одежу, не я був учора. Навіть не знаю, як це пояснити... Я як та одноденка з доступом до колективної пам'яті - кожен попередній день я пам'ятаю ніби в якості "стороннього спостерігача", причому кожен день сьогоднішній для мене важливий, бо я точно знаю, що мене такого, як сьогодні завтра вже не буде.
Є багато деталей кожного попереднього дня, які я не можу пригадати. Щодня дві-три години життя просто випадають якось. Я не усвідомлюю, куди дівається весь цей згаяний час, але за дії моїх попередників (тих, хто прокидався в цьому тілі до мене) все-одно доведеться відповідати мені. Само собою, в будь-який момент можна відтермінувати майже кожну справу ще на один день - і нехай наступний "я" несе всю відповідальність і морочить собі голову. Але існує мізерна ймовірність того, що це божевілля сьогодні вночі припиниться - і завтра зранку в цьому тілі знову прокинусь я ж, а не наступна одноденка. Це дійсно складно пояснити - це як істоті, яка ніколи не мала крил, пояснювати, як ними треба рухати, щоб зробити мертву петлю. Поки ти хоча б наполовину не ввійдеш в моє становище - ти мене ніколи зможеш зрозуміти. Ну, ти можеш до безкінечності розвивати свою фантазію, моделювати все, що душі заманеться, переконувати себе в тому, що "ти, здається, дійсно розумієш", співпереживати, - але це все буде лише штучне. Ти навіть на соту долю відсотка не уявляєш, який в мені живе розпач. Ти не знаєш, як це - водночас знати, що від тебе залежить життя кількох тисяч "тебе", сам ти - це продукт діяльності знову ж таки кількох тисяч "тебе", і на все життя в тебе є рівно одна доба. Ти не уявляєш, як швидко при таких розкладах для тебе йде час, кожна секунда - мільйон думок в голові, кожен звук переміщення секундної стрілки - наче звук пострілу, і ти знаєш, що ця куля, випущена Хроносом, летить прямісінько тобі в голову, і тікати нема куди. Ти сам стаєш одним запаленим згустком уваги - тільки б не пропустити жодної деталі, прагнеш запам'ятати кожен звук, кожен запах, кожне відчуття - і водночас усвідомлюєш, що незважаючи ні на що, вчорашній "ти" абсолютно все робив так само, кидався, як поранений тигр в клітці, ловив кожну мілісекунду, а в результаті, сьогодні навіть "маючи доступ" до вчорашньої пам'яті, ти бачиш , що кілька годин вчорашнього розпачу десь банально випали, а все те чергове, вісімтисячякесьтам одноденне "життя" знову було впусту змарноване.
Так і здобувається "бездоганна репутація". Про мене ніхто ніколи не скаже нічого поганого - та і доброго про мене-то й особливо сказати нічого. Я ніколи нікому не чинив зла, але і безпідставного добра теж ніколи не було. Ні в кого відносно мене не виникало відчуття агресії, точно так само, як і чогось більшого, ніж симпатії. Люди якимось чином відчувають, що я нічого для них не означаю, не несу ніякої загрози, але маю велике значення - оточуючі не можуть знати, що ніхто не бачив мене двічі. Поведінка, манера розмови, звички, характер - це все наповнювач, який йде в комплекті з тілом. Свідомість же щоразу інша. Це тіло, ця істота, цей "я" існує для великої мети. Той, хто проводить щодобову заміну свідомості, має чималі плани на майбутнє. Я - та іскра, що змушує цей двигун рухатися. Щодня я новий. Ім'я мені - Легіон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245425
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 31.10.2011
Природа вперто не хоче вмикати режим осені. Хоча на календарі вже середина листопада, однак стовпчик термометра ніяк не опуститься нижче плюс дванадцяти. Більшість дерев вже скинула листя, але все ще можна неспішно пройтися вечірнім парком, милуючись осіннім різнобарв’ям і, шургаючи ногами та підіймаючи вгору листя, витрушувати з зашкарублої скриньки відчуттів на горищі душі млосне відчуття ностальгії за тими часами, коли можна було отак йти цим парком і ні про що не думати. Словом, ідеальні умови. В моєму раю буде саме так – погода, як в перший-другий тиждень жовтня, легка хмарність, ніжний теплий вітерець, сонце при заході і такий приємний звук сухого листя під ногами. І нікого й нічого більше.
До речі, кудись стали пропадати горобці. Ще два роки тому в цю пору дуже важко було спіймати момент тиші – їх дзвінке цвірінькання проникало всюди, а влітку за їхніми ранковими сигналами можна було наводити годинника. Тепер же цих маленьких друзів суттєво поменшало – і точно так само, як колись я думав: «Та замовкніть же хоч ненадовго!», так тепер хочеться чути частіше їх цвірінькання. Кажуть, що горобці зникають через масовість мобільного зв’язку – або ж через тотальне використання пластикових пакетів для сміття – хто зна. Я думаю, що тут є чисто психологічний аспект: так, тепер коли чую оце дзвінке «цвірінь», то особисто мені приходять на думку саме хороші моменти з минулого, коли ці малі вічно цікаві крилаті друзі створювали саундтрек мого життя.
Та я ніби не про горобців збирався писати. Взагалі, якось ніяк не можу нормально зконцентруватися, ніби підсвідомість все ще опирається усвідомленню того, про що йтиме мова нижче. Пишу тобі, але егоїстично - про себе. Прочитавши це все повністю, ти – при бажанні – зможеш мене зрозуміти. Намагатимуся не надто вичурно заплітати речення, хоча в мене при написанні подібних «зізнань» текст завжди виходить одночасно ніби й простий, але водночас пістрявий реченнями, схожими на ось це, в яких багато ускладнень і вставних уточнень, без яких, по суті, можна було б обійтися.
До чого я це все? Щось я знов тікаю від теми. Це вже попахує графоманством. До дідька, тут пару лишніх байт не шкода. А найцікавіше, що якби я взявся розказувати оце все усно, то перша година в мене б пішла на репліки типу: «Еее..», «А знаєш, ну…», «Иии…» і тому подібне. Та це все вступ. Що ж, поїхали – глибодий вдих, три, два один…
І все-одно я не знаю з чого почати. Як це не прикро, але таким я напевно й залишуся в твоїй пам’яті – вічно нерішучим і безініціативним. Але навіть оця нерішучість і безініціативність має в собі глибоке психологічне коріння. Все кероване і чітко усвідомлюване. І це викликає в мене потужне почуття провини, яке одним ударом проламує грудну клітку, зводить подих і рвучким жестом стискає сталевими кігтями пульсуючий шматок м’яса там, всередині. І відчуття чужородного внутрішнього втручання зі мною щосекундно, хоча й сам знаю, що винен саме я.
Так вже склалося, що в мене мабуть хоббі таке – винити себе. Хоча, скоріше всього, це теж частина плану.
Я відлюдькуватий, безініціативний, стриманий, нерішучий і принциповий. З одного боку – ніби це все надмірна скромність, а з іншого – насправді це все теж продумано.
Я практично ніколи не знайомитимусь з кимось першим – я не хочу привертати до себе лишню увагу і нав’язуватися. Варто погодитися – в випадку будь-якого конфлікту з кимось з часом таки згадуєш, як і при яких умовах ви познайомилися. Тому, якщо не було моєї ініціативи при знайомстві, то це частково знімає з мене відповідальність на майбутнє (маю нехилу підозру, що це лише я настільки далеко прораховую, але така вже моя природа).
Будь-яка дія несе в собі причинно-наслідкові зв’язки, тому коли я не повністю впевнений в тому, що я можу прорахувати всі можливі варіанти розвитку подій (або ж коли не впевнений в настанні вигідного мені результату), я краще буду безініціативним. Грубо кажучи – так, це страх фіаско. Я не з тих, хто звик ризикувати. Я з тієї породи, що швидше упустять свій шанс, ніж зроблять єдиний крок назустріч.
Емоції показують ставлення людини. Чим більш емоційніша людина – тим глибше можна пізнати її, будучи стороннім спостерігачем. Трьох днів достатньо, щоб збудувати картину дій і вподобань людини, спираючись лише на емоційне вираження її. Саме тому я стриманий. Я підсвідомо не хочу, щоб хтось насправді знав мене. Мені було б соромно за себе.
Я не стану робити поспішних дій, я ніколи не буду рабом миттєвості. Мене практично неможливо вивести з себе, я не вмію ображатися – і водночас від мене важко дочекатися особливих проявів радості і щастя.
В мене на все є свій чіткий алгоритм дій, якого я завжди дотримуюся, є принципи, яким я ніколи не зраджую. Я не з тих людей, що сьогодні говорять одне, а завтра роблять інакше; я – той, хто керується правилом «принциповість визначає рівень професіоналізму». Винятки – це не для мене.
Та це все дурня. Отак це пишу, і виходить, що я - якесь підле і нещире втілення зла, яке все робить з корисливою ціллю. Ну, сам винен (я там вище вже писав про хоббі?). Насправді все зовсім не так погано. В усякому разі мені так хочеться вірити.
Я – така ж людська істота, як і всі, зі своїми вподобаннями, рефлексами, інстинктами і тому подібною начинкою. Різниця лише в подачі.
Пару років тому я раптово для себе вирішив, що треба бути добрим. Отак просто – може і смішнувато, і банально звучить, але я дійсно так вирішив. Так, до того перечитав багато різноманітної літератури – починаючи науковою фантастикою, і закінчуючи «Некрономіконом». Я втиснув все всю цю інформацію і отримав висновок – благо в добрі. Тоді я і вирішив, що треба жити не для себе з єдиною ціллю «отримувати задоволення», а треба жити для інших – тоді задоволення само прийде.
Тому в мене для всіх оточуючих першопочатково є лише «психологічний кістяк» - я не намагаюся справляти враження на людей, я даю їм свободу вибору. Основа цього кістяка – загострене відчуття справедливості, простота і стриманість. Достойний набір, правда?)
А решту я «добудовую» в процесі спілкування з людиною – в залежності від того, що саме ця людина від мене очікує. Саме тому я неконфліктний – бо важко зпровокувати на конфлікт людину, яка відповідає твоїм вимогам. Просто будучи саме таким, яким мене хочуть бачити, найлегше бути корисним комусь. Тобто в двох словах – це лицемірство во ім’я добра.
Ця поведінка і пояснює мою небагатослівність в компаніях – неможливо повністю відповідати різним вимогам кількох людей, тому доводиться не палитися. Якщо компанія типу «всі свої» - з приблизно однаковими смаками, вдодобаннями і поглядами на життя, - то, відповідно, і мені легше бути «відкритішим».
Так от, з усього вищенаписаного логічно випливає, що місця особистому життю тут якось немає. Якщо вже я живу про принципам «святої брехні» заради добра, то розвивати так стосунки не вийде. Я ж стриманий. Я чітко бачу межу між симпатією і закоханістю. І даю людям бачити в мені то, чого вони хочуть – фактично, підігруючи їм. Тобто якщо я комусь починаю подобатися – то це всього лише уявний образ, повітряний замок, фантом. І знову-ж таки в цьому моя вина, бо я не помічаю далекоглядних планів і даю комусь хибні сподівання. Я ж не можу любити – любов передбачає відкритість перед половинкою і відверту щирість. А мене справжнього не існує. Я ж не зможу вічно мовчати? Многоликим бути важко. Але інакше не можна.
До чого ця вся розповідь? Сядь і задумайся – я десь серед твоїх друзів чи знайомих. А може я – це ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222143
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 31.10.2011
Берізко моя, красуне моя,
Тепер ти нагадуєш золото клена,
Цей колір не твій, це краса не твоя,
Усміхнена ти, як буваєш зелена.
Листки золоті з діамантом роси,
Покрили гілки наче дерево щастя,
Ти їх поки-що із душі не проси,
Допоки морозам нагнати не вдасться.
Хоч клен опустів та ще дивиться вслід,
Де в золоті кралі-берізки сіяють
І кожного ранку він шле їм привіт,
Вони ж його погляд щоранку чекають.
Берізко моя, красуне моя,
Тримай своє золото до хуртовини
І навіть коли сніг покриє поля,
Прикрась ним засніжену, білу перину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289772
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Моє альтер еґо крокує поруч
табунами
Прискорюю крок, хочу втекти
сам від себе
Намагаюся забути все, чого не було
між нами
Але життя втрачає фарби й сенс
без тебе
Мовчки йду, вдивляюся в обличчя
перехожих
Мерзнуть руки у кишенях, захлинаюся
дощем
Це епілог, або щось на нього
дуже схоже
Я як побитий пес, бреду поламаний
ущент
Перманентне змагання з собою
на час
Безглуздо шукаю заміну
для тебе
Будеш ти, може - я, ніколи більш -
нас
Такої, як ти - нема, не буде, і більше
не треба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288196
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Л- укавит солнышко, бросая яркий свет,
И- грает с облачком,тепла вот только нет.
С- удачат вОроны, глядя на голый лес,
Т- уманы собраны в ложбинистый навес,
О- стылым воздухом объят речной рукав.
П- оземка ворохом легла на сухость трав..
А- вось пробудятся.. и прорастут сквозь снег.
Д- а разве сможет кто сменить природы бег..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110306527
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289669
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Багато бачив замок у віках,
за що історія його і віковічить,
і Карла Переможця, й Павука,
і Катерину Медічі у вічі,
та не тому все ж слава не змовка.
Хоч Обережний тут не раз блукав,
що згодом привело його в могилу,
а хитру флорентійку Катерину
сам Нострадамус від безпліддя рятував.
Найбільша таємниця у однім -
коли, тепер свята, безсмертна Жанна,
впізнала принца у Шінонському дворі
назвала королем дофена Карла
і перемогу прорекла в війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289601
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Цей древній замок,форт Плантагенетів
ще пам"ятає ті старі часи,
Як Генріх Другий, Річард й Генріх Третій,
(у королів і рід не є авторитетом)
Турінь ділили батько і сини.
Він проводжав англійського владику
в останню путь в Фонтевро навіки
тут помирав і син його великий -
Левинне Серце від французької руки.
І Августа Філіпа пам"ятає,
коли цей край повік французьким став,
тут Жак Моле почув про смертну кару
від трьох замовних чорних кардиналів.
Шінон в Париж магістра проводжав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289538
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Тихо i легко падав білий-білий сніг
На степ, що спав, i, мабуть, бачив сни казкові.
В цю дивну мить ніхто й подумати не міг,
Що то початок був великої любові.
У спокій сну, немов стріла, ввірвався жар
I в грудях степу запалив шалену силу –
Побачив степ не уві сні небесний дар,
А наяву – живу сніжинку білокрилу.
І він проснувся, ніби красень i не спав,
Вдихнув повітря зимове на повні груди
Й щосили вигукнув: “Я вперше покохав!
Я найщасливіший, почуйте, дивні люди!
Почуйте ті, кому далекі чудеса,
Чужий для кого трепет серця від кохання.
Скажіть же правду, синьокрилі небеса,
Вітри, розвійте прахом заздрісні зітхання!”
Він пригортав сніжинку міцно до грудей –
Вона грайливо шепотіла щось казкове.
Він милувався світлим затишком очей,
Що зігрівали, мов проміння світанкове.
Лилась розмова ніжна й тиха поміж них
Кожну хвилину: світлі дні i темні ночі –
Про вир кохання, про тепло сердець у тих,
Хто вже не в силах був повік заплющить очі…
Та засмутився степ, як тільки білий світ
З небес прорізало весни перше проміння:
“Невже, – промовив, – згасне серця живоцвіт,
Й зів’яне все, немов обрубане коріння?
Невже розтанеш просто в крапельку води
І назавжди мене, коханая, покинеш?
Полинеш в безмір й не повернешся сюди,
Як до гнізда пташина, ти вже не прилинеш?”
“Ти не тужи, коханий, долю не карай,
Не загублю тебе, повір, i не покину.
З тобою буду, милий, кожну мить, ти знай,
У серці вічно я палатиму до згину”.
Стояв у травах степ зі смутком на очах,
Та відчував її в собі – оту сніжинку –
З весни до осені щоденно в небесах
Він над собою бачив білую хмаринку.
Додолу падала з небес в обійми трав,
Щоб оживити степ дощем у літню спеку –
У кожній крапельці він серцем відчував
Свою сніжинку, що прилинула здалеку.
Туманом кутала травицю у вінку,
Як нічка темная приходила незвана.
Росою вранці цілувала у щоку,
Як цілувати може милого кохана.
А потім тихо піднімалась в небеса,
Щоб повернутися в обійми трав’янисті:
І падав дощ, вкривав туман, пливла роса,
Де квіти з травами плели вінки барвисті...
Вже грудень вітром заворожував на сон,
Земля холола, покриваючись снігами,
А серце степу билось тихо в унісон
Й відлунням линуло на зустріч голосами.
Він знову ніжив білокрилу до грудей,
Вона співала про кохання й сни казкові.
І може стане те кохання для людей
Зразком i символом безсмертної любові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289447
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Там тане тоненький туман,
Тут тиша торкнулась, триває;
Танцює тендітний тюльпан,
Таємну троянду тримає.
Танцюють тривожний танок –
Та тішаться трави травневі.
Терасами тихих толок
Тягнулася тінь тополева.
Тюльпана, троянди танок:
Тріумфу турботи той танець.
Тремтить товариство тривог;
Тепло тут таємне трималось.
Трепечуть тополі так тихо,
Таврують та творять талан.
Тотожним туманним триптихом:
Той танець, троянда, тюльпан.
27-29.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289389
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
З подачі Євгена Юхниці
Де Кльон і Крьоз схрестилися у В"єнні,
де каберне ніби Луари сік,
над виноградниками у річній долині
добротний замок вже десятий вік
милує око на Центральному Масиві.
Колись отут тримали тамплієрів,
тут королі і герцоги жили,
він бачив лордів, графів, пап і перів,
ним володів Арман де Рішельє.
У цьому замку герцоги анжуйські
ще смакували Фран і Совіньйон,
десь тут ховався і дофен французький,
коли йому й не снився ще престол.
Величний замок на ім"я Шінон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289306
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Його колись ще римляни зводили,
його взяв штурмом мужній Фредерік,
ховає замок дотепер могили
вестготів, галлів, франків і щосили
нагадує про свій доволі довгий вік.
ВІн був завжди у самім пеклі воєн,
тут був і Хлодвиг і Блуа Шахрай,
він був форпостом іменитих воїв,
фортецею, що боронила край.
Там і понині дух блукає Тібо,
і Жоффруа регоче по ночах,
і королі, один за одним, ввійдуть
щоб напустити на цікавих жах
та не згадати Орлеанську Діву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289343
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Кисло-солодка ожинова осінь
Стебел колючих спиняє тут острів:
Стій, зупинися на хвильку, лиш зовсім
і серед лісу залишися гостем.
Серед дозрілих ожинових ягід
Мить зупинилась, я також присяду!
Листя обтрушує, вічності явір,
Там біля нього знайду я відраду.
Добра, смачна... Це вируюча осінь.
Погляд чарує, і не відвести.
У її лоні вже губляться очі
Вітер продовжує клени трясти.
Всі відчуття у полон захопила;
Мабуть це вдача у неї така -
Зверху легенько, мов янгола крила
Листя упало, торкнулось чола.
14.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289229
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
У черзі до Всевишнього стоїм*
і не рятує навіть медицина.
Міцне здоров"я, ліки - не причина
щоб з черги вийти чи втекти, окрім -
увічнить дух. Для цього ані лікаря не треба,
бо коли біль душі сягає неба
то до хвороби не впаде, як сніг.
Здоровий спосіб лиш рятує тіло,
хоч як би ми настирно не хотіли,
щоб він із черги викреслити зміг.
Одужанню, життю порятуванню
один є лік - не те пусте чекання,
коли взяли на себе весь вселеньський гріх,
а врятувать від згуби земний вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289179
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Рожь колосится
Ситец рожая
Раков собрали
Два урожая
Жароподобно
Подоботстрастно
Сжарили жабу
Квакая праздно
Разнообразно
Образно грозно
Редкою грязью
Вымыли окна
На окаёме
На окаёме
Мая июня
Вечером в доме
Добрососеди
Сосредоточась
Съели медведя
И мироточат
Чёт или нечет
Знаю нечётко
Ставлю я свечи
Кушаю водку
Два урожая
Рожь колосится.
Ночь обижаю.
Так как не спится...
Только б не спиться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289118
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Чи то так просто з зашкарублих слів,
неначе з пазлів, скласти ту картинку?
Чи то так легко кинути свій дім,
залишити дітей, родину, жінку?
Чи так то добре кинутись у світ,
який тебе, насправді, не чекає?
Чи спакувати, взяти у політ
з собою сум, що серце й душу крає?
У паспорті візи,
беремо валізи,
літак запалив габаритні вогні.
Як грань рубікону,
долаєм кордони,
вплітаємо пам"ять в мереживо снів.
"Бувайте здорові!";
"Not smoke!"; "Am sorry!"
Злітаємо! "Fly up!" Це - еміграція.
На щиреє "будь-ласка" доносяться, як з казки -
"Thank you!"; "Oh, obrigado!"; "Gracias!"
Чи так то легко заробити те,
чому у світі гроші - не мірило?
Чи то можливо, щоб забуть святе,
як в тебе буцім розпустились крила?
Чи є робота, що не тягарем?
Чи заробіток той, який не тішить?
Скільки питань, нерішених дилем
в одному слові і в одному вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288964
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Ще трішки й побачу я світло.
Де сонце, де неба блакить.
Як зорі вкривають те небо,
Де місяць на небі не спить.
Ще трішки і стануть кайдани
Основою, шляхом в буття.
Коріння моє щоб тримали,
Коли згодом виросту я.
Можливо гірким гербіцидом
Не спалить мене агроном.
Можливо я стану красивим.
Зеленим простим бур’яном.
Росли ми тут вічно віками
і в тому все щастя - рости.
На зиму, як завжди зникали,
А літом могли ми цвісти.
Хто винен тепер, що це поле?
Хіба в цьому наша вина!
Ми будем рости знов і знову -
Триває одвічна війна.
вересень, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288779
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Неожиданная встреча, странная:
Я чужая, да и ты - чужой.
Тишина такая нереальная,
Переполненная пустотой.
Взгляды только на мгновенье встретились,
А на большее - и ни к чему.
На ветру слова "привет" обветрились -
Понимаем оба почему.
Разделяет нас толпы течение
И не нужно больше понимать,
Что любовь исчезла, как видение,
И друг другу нечего прощать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288710
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Джерельце з-під каменю пробилось,
Потічок сховавсь у берегах,
А йому напевно і не снилось,
Який він пробігти має шлях.
Що із нього крихітки-малечі,
Виросте розхристана ріка
І тоді і він розправить плечі,
Вдаючи міцного козака.
Так в житті буває, що людина,
Немічна, коли вона одна,
А коли багато - вже родина…
«Міць у гурті» кажуть не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288751
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Чеканит шаг размер строки,
И муха подбирает ногу.
Мне говорят, что не с руки
Креститься лубяному Богу.
И мощи чьи-то любызать,
При этом думать о застолье.
Мне говорят, что воры - знать,
И знать не нужно зла и боли...
Но зло и боль чеканят шаг.
Стихи стихают удаляясь.
А я всё так же сир и наг,
Грешу и каюсь, каюсь, каюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288698
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
...А в стихе моём уставшем
Ни души, ни смысла нет...
Юрий Леднев
Где взять смысл в стихе уставшем?
На душе - белым-бело,
Вон лежат в листве опавшей
Лес, пригорок и село.
За селом чернеет поле,
Вороньё над ним кружит...
Дай стишочкам моим волю -
Настрочу их от души!
А когда рука устанет,
Смысл скукожится уснув,
Растоплю стихами баню,
В бане буду ждать весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288636
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Горить і скапує свіча сльозами,
Лунає тихий монотонний глас.
Проходить він словесними стежками.
Настав вечірній молитовний час.
Затих минулий день й буденний гамір,
Близькі події в образах майнуть,
Відлуння їх лягли неначе камінь,
Гріхопадіння пам’ять сколихнуть.
Важливим видавалось самовілля,
Йшли Заповіді Божі в забуття,
Отямитись взивали потрясіння,
Щоби добром наповнилось життя.
Заполоняла день гріховна темінь,
Манив принадами просторий шлях,
Та легше на душі, як віри кремінь
Дав світло при вечірніх молитвах.
Застигли на іконах світлі лики
Марії Богородиці й святих,
Христа Царя, Небесного Владики,
Духовно серце близиться до них.
25.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288560
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2011
Давай себе построим новый дом
С мечтами, вдохновленными во взгляде
Где мысли равнодушные притом
Застынут, как соринки на помаде
Давай построим из цветного кирпича
Где каждый цвет – воздушное веяние
Где радуга засветит на моих плечах
И песни птиц, как вольности сознание
Давай себе построим мирный дом
Но только без банальности и грез
Перевернем мы будни к верху дном
Представим, что их ураган унёс
Закатывай скорее рукава!
Стряхни с волос ничтожные сомнения!
Нас ждут необычайные дела,
Где мы строители удачного строения!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288514
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Мой ласковый и нежный зверь
На музыку Евгения Доги из кинофильма «Мой ласковый и нежный зверь», 1978
Показ голосом: Андрей Шаповалов (ищу вокалиста!)
Видео: http://youtu.be/oCCJZTGNzfA
Не молчи, говори!
Дай согреть руки твои!
Чередой в саван одетых дней
Сгинет очей
Сгинет очей
Сгинет очей наважденье!
.
На заре поутру
Жду тебя в синем бору!
Там, как сквозь алого платья шелк,
Солнце лучом
Солнце лучом
Льется в просветы деревьев!
.
Есть только этот миг!
Весь мир у ног твоих!
Ты, только ты знаешь этот секрет!
Выйди навстречу ко мне!
Выйди ко мне!
.
От молвы убежим!
Стань же мне другом на жизнь!
Звездной ночью и ясным днем
Будем вдвоем
Будем вдвоем,
Не сожалея об этом!
.
Есть только этот миг!
Весь мир у ног твоих!
Ты, только ты знаешь этот секрет!
Выйди навстречу ко мне!
Выйди ко мне!
.
Закружу налету,
Унесет ветер фату,
В облаках белый прервется след,
Звездная пыль
Млечной тропы
Вспыхнет под солнцем росою!
.
Здесь
Сам этот миг и есть
И жизнь и смерть!
+
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288362
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Она прекрасна...
Только ей
Я посвящал свои стихи!
Средь злободневности трухи
И мнимых званий объеденья,
В порывах нежности стремленья
Я убегал
Лишь к ней одной,
Чтоб в листьях жизни растворится
И чудом спелости упиться,
Забыв сарказмы бытия...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
Она невинна...
Только ей
Я мог доверить свою душу!
Проникновенной рифмой слова рушу
Все, что доныне непременно
В порывах страсти злободневной
Я написал
О чем-то вдруг,
Чтоб красотой ее живиться,
Хотя бы капелькой сравниться,
Сквозь дрожь сердечную творя...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
Она небесна...
Только ей
Я отдаю свои порывы!
Земных забот сплошных обрывы
И вечной суеты пороки,
В мозгах осевших ненароком,
Я забываю,
Только с ней,
Чтоб силы красоты коснуться
И в мудрость жизни обернуться,
Немного выйдя за края...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
23.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288199
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Ти заграй мені, скрипалю, пісню туги,
Хай вона полине у поля,
До тих верб, що туляться до лугу,
Де незорана стоїть моя земля.
Там де плуг уже багато років,
Не пройшовсь ні разу й не зорав,
А у ній зібралось стільки соку,
Ти заграй, щоб леміш заспівав.
Щоб весною в ранішню годину,
Засріблились роси у житах
І раділа врожаю родина,
Хвиля щастя бігла по хлібах.
Хай врожаєм колоситься нива
І покоси ляжуть на поля.
Буде сяяти тоді земля щаслива,
Слухатиме пісню скрипаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288284
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Ты будешь слушать меня внимательно,
С таким серьёзным лицом, что боязно –
Про моль и страшного подкроватника,
О спичке, бабочке или поезде,
Который вскорости в пропасть двинется.
Ты будешь искренне соболезновать,
Но вряд ли даже на тройку с минусом
Усвоишь принцип ходьбы по лезвию.
Не знаю даже, зачем рассказывать.
Порой не очень-то мне и хочется
Опять выдумывать эти разности.
Одно, однако, я знаю в точности.
Когда в покои твои просторные
Тоска и скука начнут захаживать,
Садись и слушай мои истории
О жизнях спичек, сгоревших заживо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287892
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Любі україночки, є в вас смак і шарм.
На планеті фурій сила, але ви - бальзам!
Ми вам, любі, побажаєм, доленьку барвіночком,
Найпалкіші, надзвичайні, наші україночки!
Польща і Німеччина, Африка і Швеція!
Мексика, Голандія, Греція і Англія!
Серів, донів і сеньйорів зчарував ваш сміх,
Мовою не володіють - падають до ніг.
І немає вродливіших, в Африці чи в Азії,
Тож і сватаються щиро – ото вже оказія!
Поляк, грек, американець, без границь і віз,
Поспішають з рушниками, сер або маркіз!
Мова йде що Україна світом не опізнана,
Та сватів у українок - як собак нерізаних.
Німці, фіни, англінчани, без границь i віз.
Повертають з гарбузами "sorry", хлопці, "please"!
Автор tosikosan
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236423
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288231
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Ревуть колонки й надривають ноту,
Важкий мотив б’є з голови до ніг.
Втекти б мені в світ вальсу і фокстроту,
Де я б душею відпочити міг.
Втекти б у світ нескорених мелодій,
Де попаду в обійми чистих нот.
Втекти б від цих придуманих пародій,
Незрозумілих і гучних пустот.
Втекти б туди, де все живе – без шоу,
Все непотворне, вічне і святе,
Де плин мелодій має чисту мову,
Де все так серцю миле і просте.
Втекти б туди, де юного романсу
Звучить гітарних струн солодкий спів,
Де в серця і душі немає шансу
Уникнути від щирих почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286087
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Сонце багрянисто запалило обрій
Полум’ям гарячим з подихом пісень,
Сміючись, шепнуло: “Всім Вам вечір
добрий” –
Й зникло у безодню, погасивши день.
Опустився тихо над землею вечір,
Лагідно і ніжно, ніби покохав,
Нахиливсь над нею, пригорнув за плечі,
Шапку із туману, що з росою, зняв.
Місяць промінь щедро кинув на подвір’я,
Розгубив по небу зорі-світлячки,
Склав із них малюнки, склав із них сузір’я,
Освітив левади, ямки й рівчачки.
Очерет край ставу до верби шепоче,
Вітерець легенько поруч пробіжить,
Мов полоскотати він берізку хоче,
Під якою люба з парубком стоїть.
Стих повсюди гомін. Ось який ти, вечір!
Зачепись на хвильку ти за перелаз,
Залишися з нами, вечір, тихий вечір,
Дай поцілувати милую ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275955
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 23.10.2011
Я зупинився серед гаю,
А дай зозулю запитаю
Весну ще скільки раз зустріну
Й почую пісню солов’їну.
Чому мовчиш, зозуле мила?
Років накуй же, сизокрила,
Щоб було часу працювати,
Жить і любить, як вчила мати.
І бачити, як сонце сходить,
Як день натруджений проходить
Й під спів струмка, що мчить у річку,
Той день ховається у нічку,
Як вітер поле заколише,
Пришіптуючи: “Тихше, тихше”,
Як наливається колосся
Під лісу щедре стоголосся,
Як в зорях сяє небо ночі
Й від радості сіяють очі…
Ти все мовчиш в відлунні неба,
Що ж, буду жити скільки треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274787
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 23.10.2011
Як весна перед літом хлібами заквітне,
Коли небо над нами буде синє і чисте,
Попрошу я тебе, нехай пісня полине…
Заспівай мені друже, заспівай бандуристе!
Коли жито врунить, серп господар клепає,
Я радію в цю мить і біду відхиляю.
Знову срібна струна звуки вносить у вухо,
Розумію тоді, як давно тебе слухав…
Може хтось любить рок – піаніно, рояль,
Я люблю, як бандура в повітрі лунає…
На сучасні пісні одягаю вуаль,
А бандура хай вічно співає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288066
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
О захватническом рывке минимализма, или
о проявлениях стилей искусства в жил.архитектуре
Редко «сруб» , но это чаще - для богатых.
Всё – «картон», одетый в плитку, «под кирпич».
Ни к чему теперь дворцовые палаты,
Тут ремонта - не совьёшь за могарыч.
...Дорогое отопленье «кубометров»,
Прям, контейнерских настроенных пустот,
Обратит владельцев вилл, миллионеров -
В должников, чей статус твиттерский - банкрот...
А счастливый дальновидный арендатор,
Всех владе́телей - имеющий в виду,
Соглашается, ...кобе́нясь так, на плату,
Словно, нищим подаёт на бедноту...
...Вот и строй - ...экологичней, ...натуральней,
Вот и шей, вживляя с блёстками, алмаз.
Нам, порою, нужен стол, кровать и кра́ник,
И...удобные виту́ши теплотрасс :-)
13.10.11 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288002
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
(Із циклу «Не забуду»)
Не зустріну...
Валерiй Гребенюк
Холоднішає в сутінках рано -
Осінь сумом до нас підступа.
Не ходити по трави нам разом,
На суницю долина скупа...
.
Догоріли вже ватри поліна,
Що колись зігрівали в імлі...
У коханні тобі на колінах,
Зізнаватись, на жаль, не мені...
.
І холодна роса на світанні,
Багровішає листя в гаю...
Одна посмішка миттю, остання -
Та й облишу я мрію свою...
Не забуду тебе я ніколи...
Не мені усміхнеться краса...
Тільки певен, що ти моя доля!
Твої очі ... Та руса коса...
Я ніколи тебе не зустріну,
Не з тобою кохання у сні...
Я у мріях тебе ще зігрію,
Та в житті не зустріну вже - ні!..
© Copyright: Валерий Гребенюк, 2011
Свидетельство о публикации №21104140264
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253665
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 22.10.2011
Занадто слів,
не підхоплених обрієм,
Забагато іронії в погляді…
Полиш мене
у вишневому цвіті
заходу.
Серце крається
краєм,
прірвою
Під величним маревом
дерева
мрійного
Ми скидались тополями ясними,
А лишились: ти – хмелем, я –
ясенем.
Місяць дивиться,
чулиться
подумки;
Зорі стелять під ковдрами подушки;
Ніч дивується світлу віконному…
Ти лишилась: над небом,
над дзвонами.
12.04.2011, 19:48
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260508
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 22.10.2011
1
І знову сон. Я знов зриваюсь з криком,
бо все теж саме мариться мені -
свята Земля, як немічна каліка,
вмирає на смертельному одрі.
Я чую сатаністськії відозви
і світ уже жахається в підозрі,
що нечистивців вирок то Землі.
На лЮдськім горбі їх добро вовтузять
нові (чи ні?) утворюють союзи
і похапцем вклоняються війні.
Вони вже не ховають і обличчя -
так переконані, що зброя їхня звична
і цим разом над правдою візьме.
Уже немає тих, які ховались,
бо темні сили гучно об"єднались
в надії побороти все святе.
2
І вже, здається, що нема захистку
від того глуму на планеті цій,
бо й віру в Бога, світлу і пречисту
ще вік назад вдягнули в однострій.
Знов ожили ті амбіційні плани,
знов зворухобились усі злодійські клани
і Святій Вірі суперечить Вій.
У неминучості своєї перемоги
він так увірив, що усі дороги
уже ладнає лиш під свій укрій.
А світ - чи знову те не помічає,
чи, як колись, знов вироку чекає,
мовчить тривожно, сам уже не свій.
І лише глас Господній, наче сурми:
"Опам"ятайтесь, бо в жертовні судній
всі згорите! І мертві, і живі!"
3
Один лиш шлях у вас до перемоги
і лиш один предвісник здобуття -
то згуртуватись навкруг віри в Бога
аби відстоять це земне життя.
У ночі довгі, передднІ Різдвовім
згадайте, що ви всі одної крові
і скуйте волю в цільний моноліт.
Не бійтеся, що ворог те почує -
його ваш страх лише мобілізує,
а ваш супротив кидає у піт.
У дні короткі, найтемніші ночі
в бою він борикатись не захоче,
бо він гада, що змерз свободи цвіт.
Він не повірить у ці сни пророчі
і злегковажить сатаністський світ.
4
Та лиш тоді здолати можна раті
коли усі устануть в один час,
коли сичі заходяться кричати
і ворог не побачить зразу нас.
А ранок нам освітить перемогу,
залізний птах впаде десь на дорогу,
що в небо пнявся й правив дотепер.
І возродиться правда і довіра,
а ми Творцю серця дамо в офіру,
спасем Христа, щоб на хресті не вмер.
В його рождення вийдем з хоругвами
та проженем з церквов тих, хто віками
не нам служив і Богу, а війні.
Різдв"яна зірка спалахне над нами,
засяє світу, людству і Землі!
------------------------------
...то другий сон, що сниться все мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287834
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Не треба, не купуйся, друже,
На ті обгризені шматки,
Якими так тебе паплюжать
Магнати і магнатики.
Не треба, не купуйся, друже,
Бо той, хто меч держав в руці,
Обманить раз, обманить вдруге
І обірве усі кінці.
Не треба, не купуйся, друже,
Вони твоє – тобі ж дають.
Навіщо ж так, скажи, о Боже,
Вони з людей кровинку п’ють?
Не вір солодким побрехенькам,
Готуйся і згадай Сірка.
Гей, де ви, славні козаченьки?
Не та громада, ні, не та…
Не треба, не купуйся, друже.
Іди, сопи, кричи, реви!
Бо тільки мертвому байдуже,
Як рвуть Вкраїну на шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287817
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Чи вмієте ви слухать тишу,
Таку гучну і мовчазну,
Весняну, літню, і осінню,
І денну тишу, і нічну?
Прислухайтесь: як сходить сонце,
Верхівками дерев шумить,
Дзвенить промінням у віконце –
Прислухайтесь хоча б на мить.
Як не почути гомін квітів,
Їх кольорові голоси?
Як, сміючись, збігають дзвінко
З листочків крапельки роси?
Ріки шум я уже не чую –
Хмар гомін чую угорі,
Розмовою я їх милуюсь
У тихій ранішній порі.
Почуйте: як у небі зорі
Гукають у пітьму нічну,
Хлюпочучись в небеснім морі,
Про долю вічну неземну.
Неньки Землі я чую стогін
І разом з тим її слова
Про радість і веселий гомін –
Аж обертом йде голова.
Почуйте поле, шепіт тіні,
Дороги свист і плач верби,
Неба пісні блакитно-сині
Від радості і до журби.
Як не почуть, як не відчути
Цю тишу і її красу,
Яку не можу я забути
І вічно в пам’яті несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275954
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 22.10.2011
Ні, я не пілігрим,
І не попутник твій, лелеко.
Сім’я у мене є, свій дім,
Й не клич летіть кудись далеко.
Я виріс тут і покохав
В обіймах стишеного краю,
Тут веселився і страждав,
Моє коріння тут – я знаю.
Є в цьому істина проста
І ти, лелеко, мусиш знати:
Як страшно випасти з гнізда,
Яке змостили батько й мати.
Ти не чекай мене, лети,
З весною потім повертайся,
Якії б не були світи,
Ти тільки там не залишайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286271
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Коли осінь пісень не співає,
Коли щастя не йде у слова,
Тоді смуток життя огортає,
Ну, а душу леліє зима.
Прагне холод окутати плечі,
Взяти краще, що мав у житті…
Відібрати зчаровані речі
І лишити мене в самоті.
Я ще зиму свою переможу,
Поки осінь листвою вкрива,
Я її, поки – що, не тривожу,
Тільки ж осінь, ще прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287766
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Запитав у Бога про доцільність раю.
бо коли не всім він, то навіщо є
і Господь промовив: «Рай не вибирають,
бо то край, де серце і єство твоє!»
Де прянощі саду,
струмок і левада
злилися з теплом
материнських грудей.
Де батьківська хата
в барвінку і м\"яті -
навіки є раєм
земним для людей!
Я роки збираю у вервечку долі,
розгубив немало по земних шляхах,
та завжди співаю я пісні любові
променям яскравим в голубих ставках.
Ще блукаю світом, ще шукаю світло,
але добре знаю - краще не знайду
як моє дитинство пострічало літом
край той волошковий в золотім вінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287709
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Я стану рядками
І шелестом віршів,
Я буду роками
Мерзнуть від тиші.
Я тіло полишу,
Я втілюсь у знаки,
У Сонце, у небо,
У квіти, у злаки.
Та тільки промовить
Вірш мій дитина,
Я словом воскресну,
Я знову - людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287717
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
Коли хтось нам закриє очі
І душа відлетить у світи,
Зникне день і не буде ночі,
А Земля буде все ж цвісти.
Може десь у далекім світі,
Де відсутнє земнеє зло,
Засиніють волошки в житі,
Бо не всім на Землі везло.
І вернемось на Землю знову,
Нам Господь подарує мить,
І відкриє сторінку нову,
Щоб змогли на Землі пожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287601
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Я окунулся в гладь морскую,
приятно, черт меня дери.
Зачем ты создал блажь такую,
Всевышний, мне ответь, скажи...
Ах, комментировать, не нужно.
Но главное не забывать,
и белой полосой, что важно,
сердца и души наполнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287632
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Усталость накопилась з`адень,
Зевком доел остаток дня,
Селена – белый круглый камень
Зан`яла небо нехот`я.
Быки влачат по небу деву,
Медведица грустна, как никогда,
Теряет истинную веру
В возможность искупления греха.
Любуюсь ежиночно небом,
И интересна каждая звезда.
Хотел бы быть я древним греком –
Стать частью мифа навсегда.
́́ 25,04,11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287618
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Фікус
У мене пальці пахнуть мертвою геранню
А з-під нігтів повиростали зів’ялі листочки
Які тягнуться до самотнього фікуса
Та він не тягнеться у відповідь
Сумно дивиться у вікно на хмари
І мріє стати лелекою чи жабою
Що помандрує вслід за птахами у вирій
Жаба більш на нього схожа… така ж зелена
Фікус свариться з хмарами бо вони зважають йому
Спостерігати за птахами котрі не повертаюся більше назад
А якщо і повернуться то його вже не буде
Він вчинить самогубство на очах у герані
Яка мовчатиме зрадницько-по-змовницьки
За те що фікус у мріях не бере її з собою у вирій
Залишає вмирати наодинці і повільно
А вона все ж не вмирає а чекає його повернення
Лелеки пролетіли над будинком і зникли
Фікус так і залишився на віконні непоміченим
Лише мої пальці що пахнуть геранню
Поливатимуть його кожну потрібну мить
Бо вони чули про роздуми щодо самогубства
Тому своїми листочками тягнуться до нього
А ще… тепер на фікусі сидить маленька іграшкова жабка…
… така ж зелена і приємна на дотик… як і він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287604
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2011
Почав писати про Різдво і знай -
так захотілось полетіти в край,
де його щиро так святкують,
де героди вінчують й колядують,
де сам колись родився. І нехай
там холодніше і, можливо, важче,
але не все, напевне, так пропащо
коли так прагну в той душевний рай!
А тут Різдво всі звуть чомусь Наталом,
святкують скорше і святкують мало,
лише приготувань - хоч відбавляй!
І я дивуюсь: ну чому так сталось.
невже дитя аж двічі появлялось
по різних датах чи календарях?
Хоча рождатись двічі - то є втіха,
сам пережив. Повірте, не до сміху(!),
коли нога торкає отой дах,
що зветься пеклом. Та зумів вернутись
і зараз думаю щоби якось позбутись
двійної смерті, бо то справді - жах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287577
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Ночь не пересилишь - переспишь...
Тишь да гладь... Не гладь её, малыш!
И не суй ей пальцы в чёрный рот,
Там живёт зубастый страшный крот.
Перемелет пальцы, руку... сны,
И поди потом калекою усни.
Не воюй ты с Ночью, не бузи,
У неё всё с чёртом "на мази"...
Лучше сказку прошепчи ей в ушко,
И вселенною покажется подушка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287549
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
я птицей появлюсь в твоём окне
и постучю крылом...
ты не ответишь.
И не узнаешь ты меня во мне...
Любовь ты не узнаешь, что была...
Свободу- данную любовью,
увидишь только белых два крыла
в окне разбитом...
Я знаю всё.
Я видел всё во сне...
Как появляюсь белой-белой птицей.
И как сгораю я в любви огне,
и что уже назад не возвратиться...
Как не узнаешь ты
меня во мне.......................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287450
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Якось так воновиходить-почуття від нас уходять.
Не миттєво- потихеньку.
День за днем, і з року в рік.
І пустіє тихо серце,
і душа у нас пустіє...
Я хотів це зупинити.
Я старався...
Та й не зміг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286453
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 20.10.2011
я розумію сум в твоїх очах,
але не можу вдіяти нічого...
не плач, зозуленько,-
життя це тільки шлях...
та й то-від Бога
і до Бога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286454
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Яке бажання- таке кохання.
Які думки- таке життя.
і ми не маем співчуття
від тих людей, що поруч з нами...
І дні проходять, і літа...
І ми проходимо з роками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286543
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 20.10.2011
що серденько,-
знов не зустрілись ми....
нема можливості, або нема бажання...
І ми блукаємо, шукаючи в пітьмі, кожен своє
старе -нове кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287301
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Я всё ещё тебя люблю...
Хотя я знаю- время лечит,
но мне от этого не легче.
Я всё ещё тебя люблю...
Я всё ещё дышу тобой...
И в этом чувстве задыхаясь,
я выдохнуть тебя пытаюсь.
Хоть всё ещё дышу тобой...
Я всё ещё живу тобой...
Хоть не с тобой...
Но в самом деле
скажи-
ты этого хотела?
Тогда удачи,
Лучик Мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287304
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Я тот цветок,
что твоих ног касаясь,
рвётся к солнцу.
Я солнца луч,что на исходе дня.
Я день, в котором ты-
осенний и спокойный.
Я сон твой.....
Милая- ты не забудь меня....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287453
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
О, Боже, що сталося з серцем сьогодні? –
У грудях тріпоче, підвищує тиск…
Усе ж було добре, зі спокоєм Сходу,
аж раптом біда і у приладі писк.
Розладились враз всі події і звички…
Симптоми хвороби? Бо настрою – нуль,
горю у вогні і не сплю цілу нічку,
пронизує щем, наче постріли куль.
А думка одна – все про неї, про неї…
Вже аж алергія і руки тремтять…
Тож швидше до лікаря – хай панацею
шукає мені, а то буду вмирать.
Всі скарги мої лікар вислухав пінні,
У вуса мугикнув і мовив таке:
«Цієї хвороби не знали до нині…
Призначим аналіз, рентген, ЕКГ…»
А потім, читаючи всі результати,
всміхнувся і в книгу «Діагноз» поліз.
І в мій бюлетень записав: «Лікувати?»,
«Еф шістдесят три. Крапка. Дев’ять» заніс.
А я, ледь не втративши думку й свідомість,
у жилах штовхнув занімілую кров,
й тривожно спитав: «Буду жити?».
Натомість:
«О, дурню, у тебе діагноз – ЛЮБОВ!!!»
20.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287381
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Двічі за ніч ти приходив до мене з обличчям Януса
Роздивлявся мої нутрощі і відлякував світло
Наливав у очі отруту з бездонного глечика правди
І дивився чи опаную я її так швидко як ти
Двічі за ніч я згадувала твоє справжнє обличчя з-поміж двох
І не розуміла різниці між твоїми очима та нічним видивом
Від отрути пересихали сльозогони і випадали вії
Але мої сновиди замазували рани на них медом і оловом
Двічі за ніч я народжувалася в своїх мертвих думках
Споглядала сни крізь мікроскоп і в руках з мензуркою
Все намагалася відділити гарні новини від поганих
Але вони нероздільні як твої обличчя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287313
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
З мережива вселеньського тепла
плели колиску мерехтливі зорі,
а місяць Бога-сина пеленав
під лагідні Марії колискові.
Спи моє дитяткою, набирайся сили,
бо тебе чекають мученИцькі дні.
Ти родився Богом, Ісусику милий,
у глухій пещері в яслах на рядні.
Ти родився Богом, але люди, сину,
в теє не повірять доки не уб"ють,
доки не побачать смерть твою жахливу,
бо живим, Ісусе, честь не віддають.
Твій Отець Всевишній наперед страждає,
неминучим жестом мучиться Пилат.
Ти тільки родився, а вже хрест збиває,
і у кузні цвяхи заготовив кат.
І пастухи, і волхви, і царі
кланялися народженню Месії,
а Йосип, нахилившись у дворі,
ридав під колисковий спів Марії.
Чому ми, люди, щоб сягнув небес,
щоб став він Богом - змусили померти,
й понині звеличаємо той хрест,
що був знарЯддям і тортур, і смерті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287337
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
У спосіб здоровий навчився я жити,
Прокинусь раненько,
Ще рідні всі сплять,
Встигаю лиш каву коханій зварити,
Агов у машину
Й життя рятувать...
Я, звісно, не лікар й не можу їм бути,
Я роботів роблю,
Спиною аж сіль,
Усі їх хвороби я мушу почути
Й знешкодити вчасно
Іржавую біль...
Робота здоров'я міцне вимагає,
У чергу до мене
Нові і нові,
Я ліки чудові для кожного маю:
Новітні мастила
І рими живі...
Вже вся медицина тайком підглядає, -
І як так виходить
У мене процес,
Скалічену душу приносять буває,
Одужання -
Майже клітинний прогрес...
Нічого й ніколи від Вас не ховаю,
Щоночі клепаю
Свої почуття,
Давно зрозумів: лиш хто сильно кохає, -
У того у серці
Одвічне життя!
18.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287326
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Тріпотіло листя, тріпотіло
На вітрах розбещених - вітрилом.
Як твоє, кохана, біле тіло,
Коли пристрасть розправляла крила...
Тріпотіло листя. Липень. Серпень...
Червоніло від спокуси місто.
Лиш душа сахалася і терпла,
Бо у жовтні облітає листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287348
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Засіли знову двоє «я»
В моїй душі, такій несмілій,
І розкололася вона,
На два шматочки задубілі.
У день затишний і ясний
Один із них теплом відходить.
І настрій дратівливо злий
Десь на задвірках душі бродить.
Тоді я з радістю живу,
В житті ціную кожну днину,
Тобі любов всю віддаю,
Жалію, як малу дитину.
І відчуваю, що то гріх -
Псувати це життя коротке.
Та в темних затінках моїх
Близнюк сидить і тихо стогне.
Тьмяніє радість на очах,
Вже сходиться з кінцем початок.
І сміх холоне на губах –
Всіх посилаю геть завзято.
Плюси і мінуси мої
Дозволь з твоїми об’єднати.
Заряд від замкнення іскри
Два «я» ще зміг би врятувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287246
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
...Ти лінь свою сховай за грати
Стрибай не треба спати
автор: Migelito
Гімнаст шкварчав на розповнілого філософа:
«Слід рано встати, і - у сад ногами босими!!!
А ну-мо швидше – на турнік, та – за гантелі!
Чого це пузя в тебе виросла до стелі?..
За кільця пташкою - схопивсь, і підлітай-но!
І в крос щоденний – літаком, чи - автобаном...,
Прес нахиляй разів п`ятсот, а краще – більше!
Не розлягайся! Гей, вставай, тюхтій, жвавіше!.."
Філософ – їв, часник душив, мовчав, щось думав,
Хрумтів капустою із посмішкою й сумом.
Під ґвалт гімнаста, щось вмикав, спокійне, з джазу:
Не філософська категорія – накази...
17.10.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287134
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Шановні друзі!
Я знаю, що Ви всі в очікуванні поетичного двобою між мною і Софійкою Кримовською, а адміністрація сайту навіть розробляє спеціальну програмку "Поетичні дуелі", але змушений буду Вас розчарувати. Я не відмовляюся ні в якому разі від поєдинку, але вважаю, що тема, запропонована нам свята і не пасує по таких світлих почуттях проводити, бодай і чисто символічні, постріли. За час активних приготувань у мене вже зібралася ціла низка віршів на задану тему Христового Різдва, думаю і в Софійки не менше. Тому буде кращим просто присвятити їх великому святу - Різдву Христовому!
СВЯТА ВЕЧЕРЯ
Під запах сіна в світлиці гожій
вершиться завше трапеза Божа
і, як і учнів затим в Ісуса,
дванадцять страв всіх - дванадцять друзів.
Кутя і свічка - Свята вечеря,
для всіх померлих відкрито двері,
для всіх, хто сущі, для всіх, хто прийде,
як хліб насушний - Свята молитва.
Єднання духом Вселеньських таїн,
явлення в муках - Бог ся рождає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287152
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Коли час завис у небесах,
та кружляє, як підбитий птах,
коли кожна втрачена в шляху хвилинка
в скронях відбиває сум і жах -
чи в бокал наллєш собі вина,
чи скуштуєш радощів сповна,
чи загра тобі веселкою ялинка
в новорічних сяючи вогнях?
Коли дім вже видно в далині,
тільки дюйм залишився мені -
чи тобі підкаже горда серединка.
що пора запалювать вогні?
Чи в бокал наллєш обом вина,
підійдеш тихенько до вікна,
чи заграє нам веселкою ялинка
в новорічних сяючи вогнях.
Коли я за клямку вже візьмусь
затремтиш й розплачешся чомусь
і розтанеш у обіймах, як сніжинка.
"З Новим роком, люба! Я вернувсь!"
Що рідніше сяючих повік,
що миліше, коли тане сніг?
Що вам побажати, друзі, в цю хвилинку,
коли нас обняв вже Новий рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287144
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
В наших дітях живе одвічне
Почуття невгамовних літ,
Тільки ранок щоразу звично
Пише кавовий заповіт
В наших дітях існують щирі
Почуття незбагнених тем,
Тільки сум розбавляє мрії
Й накладає на душі крем
В наших дітях цвіте казкове
Почуття невиснажних рим,
Тільки подих весни бузковий
Пролітає крізь холод зим
В наших дітях горить, палає
Почуття безумовних дій,
Тільки батьківське серце знає
Сіль сльози, що спадає з вій
В наших дітях бурлить бажання
Почуттів височенних гір,
Тільки щире собі зізнання
Виправляє неточність мір
В наших дітях кохання вічне
Почуттями долає рок,
Тільки ніч, день змінивши звично,
Мінусує життєвий строк
21.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236089
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 19.10.2011
Прощать, терпеть…
Но все так далеко нам до Любви.
Открыты души для греха и благодати,
Но что ты выбираешь?.. Присмотрись.
Бог дал свободу.
– Ответственность за нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287183
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
І шумлять, ніби хвилі моря,
Із душі вогонь викресають,
Ті слова, що від болю й горя,
У молитвах твоїх лунають.
Зорі в небі у простір ляжуть
І розквітне роса в покосах,
А кохання на все це зважить,
Розплете твої білі коси.
Заспівай, не тужи, кохана,
Я подяку тобі складаю,
Ти мені, як колись, бажана,
Пам’ятай, я тебе кохаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287142
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Я з тобою удвох на лавчині сиджу
І сичі не лякають нас криком.
На вівтар я кохання своє положу,
Щоб воно не здавалось безликим.
Пр: Листя знову летить, наче зірваний сніг,
Засипає стежки і дороги.
І лягає обом жовтим снігом до ніг,
Шурхіт творить, вкриваючи ноги.
Зорепад знов у наших очах засіяв,
Зорі линуть із чистого неба,
Смак кохання відчув на губах, як кохав,
І нічого мені вже не треба.
Пр:
Пригорнись, зацілуй, обніми, як колись,
Я у всесвіт полину з тобою,
Бо ми разом удвох, як колись обнялись,
Я відчув, ти навічно зі мною.
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287140
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Я намалюю тобі осінь,
Намисто горобини за вікном.
Багряне листя вітер носить,
Шкідливо їх збиває батогом.
Торкаюсь пензлем, дуже ніжно,
Краплину охри, трохи краплаку,
Кінчиком вії, обережно,
Кадмію неодмінно, до смаку.
Я намалюю нам всім небо.
Хмаринку що купається в ставку.
Промінчик сонця, мабуть треба,
Куди без нього в дідовім садку.
Малюю річки і долини,
вузьку стежину, старий перелаз.
Червоні гори, полонини,
І неодмінно скирту сіна, нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287068
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Молитись й вірити
Тремтіти і благати
Щоночі плакати….
Щоранку оживати…
Молитись й вірити
Терпіти і чекати…
Безмежно мріяти…
Без сумніву кохати….
Ніщо не слухати
Нікому не казати…
Бо ж люди засміють
Ви - кините за грати!
Молюсь і вірю
І без надії плачу
Що ще хоч раз…
Вживу тебе побачу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240636
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 18.10.2011
Я наверно сошла с ума…
Нет, да что там наверно - видит Бог…
Ты там с ней. Я - одна. Влюблена.
В вас обоих…
Ты ей пишешь стихи.
Я ищу их в facebookе
Ха! Чудесно!
А потом отправляю свои.
Полумуки. Тебе лестно..
Пусть простят мне друзья.
И ум
Убегу за мечтой поэта…
Может в мире легенд и дум
Я найду тебя… Одного! Где-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286984
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
В старому Львові, що не крок то кава
І тістечка – принади тягнуться до рук.
Зліва цукерки, кава поруч – справа,
Тут запах лине, як мелодій звук.
Разом із запахом справжнісінької кави,
Пісні лунають, духмянять торти.
Ми залишаємо усі буденні справи,
Ідемо пити каву знов сюди.
Бо кава львівська, як і львівське пиво,
Емблема міста, хоч насправді – лев.
Люблю це місто, древнє і красиве,
Пишатись буду ним, поки не вмер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286982
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Це, знову Ви, раз - так мені бентежно...
Я озираюся, споволі, наче...стежу...
Це - точно Ви, заполонили хол і залу -
Завжди́ так з Вашою появою бувало.
Як - йду, ховаюся, тікаю, Ви – ще ближче.
А може так Вас, ненавмисне, серцем кличу.
Ось я, тут, загнана, в куточку, дичина -
Не для мисливця, для чудного чаклуна...
15.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286972
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Хотіла написати тобі листа із заплющеними очима
Але у мене безсоння і повіки не закриваються
Хотіла вишкрябати літери своїми нігтями
Проте бутони на пальцях не мають належного кольору
Ще мені хотілося заварити тобі каву з корицею
Втім ти не любиш присмаку яблучного пирога у роті
Тому мушу писати листа мовою птахів
Які стукають зимою у твою шибку і просять пшоно
Та літери в листі схожі на їхні закручені дзьоби
Які викльовують перецвілі бутони з замерзлих дерев
А от кориця цього року не визріла
Бо дощ забув її полити і вона здичавіла
Отак і я можу здичавіти, якщо ти не прочитаєш мого листа
І не прийдеш до мене у ліжко та не проженеш моє безсоння.
Я
_______________________
Я приходив до тебе вчора уночі і намагався відкрити тобі повіки
Але ти спала мирним сном і не зустріла мене з рушником
Я відганяв від твого вікна воронів з листками паперу в дзьобі
Однак вони несамовито билися у вікно. Що вони хотіли з мене?
Ти залишила каву на кухні, але вона охолола
А я так не люблю підігрітий яблучний пиріг
Якщо тобі так добре спиться без мене
То навіщо ти мене кличеш щоночі?
Я прийду до тебе ще завтра але ти неодмінно прокинься
Бо твоє безсоння зганяє злість на воронах, які випивають мою каву
Зоставляючи на дні ночі лише корицю і бутони зів’ялих троянд
Морфей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286969
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Приснился сон: бегу я лесом,
Движенья быстры и легки,
На встречу Пушкина с Дантесом,
У Чёрной питерской реки.
Чтоб эту глупую затею
Замять надёжно на корню:
Я обязательно успею,
Я жизнь поэту сохраню.
Дантес с него не сводит взора
И шубу сбрасывает с плеч…
Держись, Сергеич, буду скоро!
Попробуй гадину отвлечь!
И вот когда француз-повеса
В карман за пулями полез,
Я с шумом выскочил из леса,
В испуге дёрнулся Дантес.
А Пушкин стрельнул… Ай, да Пушкин!
Нажал с улыбкой на курок —
И честь сберёг своей подружки,
Себе же — молодость сберёг.
Ещё дымилась сигарета,
Дрожа в дантесовых губах,
А нас несла уже карета
К мускатам в винных погребах.
А после — бал! Народу — тыщи!
Взрывалось множество петард,
Он называл меня «дружище»,
И дал потрогать бакенбард.
К рассвету нас уже качало,
Он мне сказал: «Благодарю»
И разошлись мы у причала —
Я — на работу, он — к царю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286963
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2011
В моём сердце не гаснет надежда -
может быть ты назначишь свиданье?
Может буду я счастлив, как прежде?
Опостылело мне ожиданье!
Каждый день мой наполнен звонками,
долгожданный предвидя ответ,
я живу лишь о встрече мечтами,
а в ответ слышу:"НЕТ"! Снова нет!
Лишь тебе я, мой друг, доверяю,
только ты - радость, счастье, надежды!
Без тебя я смысл жизни теряю -
не поймут меня только невежды!
Рук твоих волшебство, ясность взгляда,
мудрость жизни - как это мне надо!
Без тебя - жизнь нелепый блокбастер!
Позвони же скорей, АВТОМАСТЕР!!!́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206109
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 17.10.2011
На постаменті у публічнім місці,
високо пишну голову задерши,
стояла жінка в чарівнім намисті -
декламувала гордо свої вірші.
Надворі випав сніг. Їй не до меду -
ангорову хустину не купили...
Декламувати вірші - її кредо,
хоча у критиці гартує свої сили.
Сходинками іржавими у небо
вже піднімалась, щоб збирати зорі.
а вийшло - то горище (от халепа!),
внизу стіна з трави та із картону.
Якийсь бродяга роспалив "бляшанку"
і жирував (бо все ж від скирти ліпше).
О, як йому позаздрила панянка..,
але вона декламувала вірші!
Їй так хотілось, щоб усі пізнали
яка у неї дикція і голос,
а той нещасний щось весь час бубнявить.
Він - у теплі, а вона майже гола.
А ще намисто ненавмисне здерла,
червоний бісер по усій окрузі.
Чому ніхто не слуха її "перлів",
чому повз неї пробігають друзі?
На постаменті, чи то на горищі
у гордій позі гарно і крилато
приємна жінка всім читала вірші,
й була для всіх уже лауреатом.
Декламувала так - мороз по шкірі!
Направду гарно, сильно і велично.
Вона потребувала тільки слави,
та говорити вголос то незвично.
Щоби почули її віщу сагу
суперникам писала епіграми,
ногами втихомирила бродягу,
своїми любувалася віршами.
На постаменті, складенім з картону,
у хаті, що валилась, на горищі
красива жінка ( відьма чи мадонна?)
декламувала гордо свої вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286606
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011
В парку осінньому так тихо,
лиш дощ по кронах, як верлібр,
а секундант трамбує дріб
у непокірного пістоля.
Вже час сходитись, але доля
дала ще шанс обом з тобою
все роздивитися як слід.
І нащо я затіяв те?
В жінок стріляти я не вчений,
не те, що інші...Навіжені,
для них і мати - не святе.
Але тримати слово треба,
твій перший постріл. Просто неба,
від дрижаків накрившись пледом
вчуваю голос труби Херба
і час стоїть, але не йде.
Яка краса! Невже востаннє
дивлюсь осінній цей пейзаж
і той притворний антураж
навкруг печерського свавілля.
Дерева похилили гілля,
летять листки...Лиш не промаж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286820
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2011
Я тут...
Ти увійшла в моє життя... спасибі!
Мене зв'язала не використовуючи пут,
Кохання грубо намастила на величезній скибі.
Я скуштував, той приготовлений тобою шмат,
І розійшлось по всьому тілу.
Хочу відчути знову смак, твій аромат...
Щоби кохання венами текло мов води Нілу.
Змінилось дихання, у грудях полум'я палає,
Гріє теплом і почастішало серцебиття.
Кохання зірка яскравіше на небосхилі сяє,
Я тут... Ти увійшла у моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286759
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Без тепла твоих рук как-то странно... Не спится...
Помню блеск серых глаз и дыханье в щеку.
А слезинки дождя, как мечты на ресницах...
Что случилось со мной, я никак не пойму...
Эта осень устала быть серо-тоскливой,
суета так тошнит желто-пресной строкой.
Я хотела быть верной, а стала красивой,
разбивая на части касаньем покой.
Я ищу оправданье в ненужных ответах...
Нежность стала чужой и совсем невпопад...
Я сбиваюсь во снах и нелепых приметах,
но колдует романтикой вновь листопад...
Ты прости за стихи, что я знаю напрасны...
Не могу... Не хочу... Но вернуться нет сил...
Я хочу стать тебе бесконечною сказкой
потому, что уже не смогу отпустить...
© Зеленоглазая, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286799
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Ошалев от дождя и пьянства,
Разрываю толпы кольцо:
Междурылочное пространство
Вдруг открыло твое лицо.
Как мужчина, я был "из ранних",
Только вспомнил внезапно я –
Что давно уже не избранник
Да и ты давно не моя.
Что-то сердце опять забилось,
Я стою - дураком дурак.
Равнодушие, где ты скрылось,
Мне сейчас без тебя никак.
Мне с тобою все с рук сходило,
Даже если другим назло.
Как легко мне когда-то было,
Как сегодня мне тяжело.
Вот, она и пришла, расплата
И, наверное, навсегда –
Боль за прожитые когда-то
Легкомысленные года.
Боль обманутых мною женщин
Сконцентрировалась во мне.
Понял я, что чертям обещан
На сегодняшнем судном дне.
11.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286656
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Из утра майского, наполненного гамом
И шумом озорным,
Перетекаю медленно до грамма
В молчанье зим.
Там скрип охрип и скрипка захирела,
Замерз скрипач.
Там пустота отъевшись, осмелела
И пьёт первач!
Там сумерки гнездо в подъезде нашем свили
И вывели птенцов,
Чтоб ночи напролет с метелью вместе выли.
В конце концов,
Чтоб я таки оглох, немел окаменело
И смерти ждал.
Зачем же, Господи, ты дал мне это тело,
И голос дал?
21.05.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190885
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 16.10.2011
Приїдь, мій синочку, сусіди хворіють,
Я тиждень у хаті знаходжусь сама.
І квіти померзли, перина не гріє,
Поліночка дров вже у хаті нема.
Я знаю, тобі тепер вже не до мене,
Та в мене в житті ти зостався один.
Колись ти мене називав - моя нене,
Моя був надія і люблячий син.
Я пенсію, сину, для тебе складаю,
Поститися мушу - достатків нема...
Я скоро помру… То приїдь, я благаю,
Бо я в цілім світі лишилась одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286586
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Чому я не маю мольберта?
Де пензлі поділись мої?
Кохання невинного жертва
Блукає в сердечному сні,
У Осінь мандрує відверто
Душі невгамовний політ
Й Бажає у колір розтерти
Буденність від сірості літ...
Невже я не маю мольберта?
Палітру закинув куди?
У жовтому кадмію вперто
Шукаю і хочу знайти
Усе відображення суті
Й величності тих почуттів,
Що мали би бути почуті
І вийти назовні із слів...
Знайти де такого мольберта?
Олива - розчинник душі,
Крізь вени стікає роздерті,
Неначе шукає в тиші
Сієну надії на краще,
Я бачу все це наяву!
Картина не буде пропаща,
Спадає листочок в траву...
Немає такого мольберта,
Щоб мрії мої змалювать,
Кохання невинного жертва
По Осені буде блукать,
Аж доки білила зимові
Не вкриють чарівну красу...
Трояндові краплі червоні
На обрій душі нанесу...
15.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286507
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Стирає пам'ять всі минулі дні,
Замулюють єство буденні справи.
Ніщо не вічне в темній бистрині
Далекої убитої заграви….
Та знаю я, що ти у мене є,
Моя опора, мій далекий радник!
Моє нутро тобою лиш жиє,
Знайшов нарешті прихисток берладник!
З твоїх очей я скупо вроду п'ю,
Із уст я вловлюю лиш наймиліші звуки!
Тебе не бачу - хмурим постаю,
І не під силу втримати розпуки…
Та знаю я, що хоч далеко ти,
І, може, й не зустрінемось ніколи,
В мені зуміло щастя прорости!
Натхнення породила стоголове…
Тобі я вдячний, ти мій оберіг,
Кумир, що так приносить вдачу!
Без тебе жити далі я б не міг!
Хоча й нічого я тобі не значу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286489
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Чи священники можуть брехати?
Ч и релігія здатна на це?
То в кого нам про правду питати,
Коли сумніви мучать людей?
Якби вчили законів від Бога
І закони повік берегли,
Не було би сьогодні терору
І про війни не чули би ми.
Не в релігії всі ці проблеми,
Бо релігія злого не вчить.
Та коли її наскрізь спотворять,
Не дає вона праведний плід.
На основі якого закону
Ці святоші всіх кличуть на бій…
Щоб терору на світі не було,
Закликають убити їх всіх!
Слово Боже не вчить нас такого,
Коли кажеш: «Я Бога люблю» -
Звідки ненависть в тебе до брата….
Ти лукавиш, ти просто брехун.
Як ми можем себе оправдати,
Говорити високі слова,
Коли Син Божий вчив нас любити
Навіть тих, що ворожі до нас.
Нас навчили неправди про Бога,
Ніби мстить Він і втілює страх,
Що Він пекло створив неслухняним,
Сатаною карає Він нас!
Бог створив першу душу – Адама.
Ми сьогодні нащадки його.
«Душі всі, що грішать, помирають»
Так Святе нас навчає Письмо.
Нас лукаві ченці обдурили,
Ніби в нас є безсмертна душа,
Ніби тіло вона покидає
І мандрує світами сама!
Коли б так воно було насправді;
За мільйони невинних в землі,
Не дали би убивцям спокою
Чесні «душі, що вічно живі»…
А вони безпорадні, безсилі,
Їм «поможуть» хіба що ченці…
Тільки гроші потрібно на тацу
І кропити могили німі.
Доки будемо темні, невтішні,
Жити в сфері облудних байок?
Слово Боже, що світло дає нам
Ми ніяк не візьмемо до рук!
1Івана 4:20 «Якщо хтось твердить:
«Я люблю Бога», а брата свого ненавидить,
той брехун. Бо хто не любить брата,
якого бачить, не може любити Бога, якого
не бачить. 21 І він дав нам таку заповідь: хто
любить Бога, повинен любити також свого брата.»
Матвія 5:44 « А я вам кажу: не переставайте
любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів»
Єзек. 18:4: «Душа, що грішить,— вона помре».
єврейське слово не́феш у цьому вірші перекла-
дається словом «душа», і це показує, що вмирає
саме душа. У декотрих перекладах, які в інших
місцях передають не́феш як «душа», у цьому
вірші вжито слово «людина» або «той». Отже,
не́феш, душа,— це особа, а не якась нематері-
альна її частина, що живе далі після смерті тіла).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286472
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Камилле
Ревности да неровности -
нервы ты мне не рви!
Хватит ли хладнокровности
Буквы зарыть во рвы?!
Буки и веди - ведали,
Знаешь о чём глаголь,
Если добро мы предали -
Режь из осины кол.
Како вы, люди, мыслите:
Аз есть зело покой?
И не опишешь числами
Иже слово рукой...
Червь или ша хер вымолишь
Вымолвишь ерь и ер.
Ижица, ять и фита лишь,
Еры, твердО, ща, ферт...
Ци или рцы, и краткое?
Сколько зарыто ук?!
Так и живите гадкие,
Он - наш последний звук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261029
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 15.10.2011
1.
В начале был звук.
И звук был чист,
и светел,
И ярок,
И состоял из двух гласных:
Из "а"
И из "у"...
Согласны?
2.
В начале был звук.
И звук был чист,
И светел,
И ярок,
И состоял из двух гласных:
Из "а"
И из "у"...
А потом их идиллию
Нарушила льстивая согласная:
- Вау! - воскликнула она.
И звук помутнел...
И звук потускнел...
И звук стал тёмен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261105
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 15.10.2011
Отвык
От рук
От губ
Отвык
Забыл
Давно
Я ласк
Язык
Учи
Учи
Учи
Меня
Пусть твой
Урок
Коро-
че дня
Дорог
Порок
Тяже-
лый рок
Нажми
Же Ночь
На тьмы
Курок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264991
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 15.10.2011
Заговори со мной,
заговори...
К моей душе
притронуться не бойся.
Не бойся рассмотреть,
что в ней внутри –
там только я и ты.
Не беспокойся.
Без сна не ожидай
ночной звонок,
что от тебя
в неведомые дали
в круговороте
этой жизни смог
меня забрать
и растворить в печали.
Но почему?!...
И не найдя ответ,
надеясь лишь на то,
что время лечит,
сейчас, тобой дыша,
я жду рассвет -
ты в это время ждешь
с надеждой вечер.
Заговори со мной
через года,
сквозь вой ветров
и грусть ночных вокзалов,
соприкоснувшись
через города
душой к душе.
Хоть этого так мало!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219574
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 15.10.2011
Мой пёс Пегас, поскольку нет коня,
В просторной будке сгрыз карандаши,
Дворняга рыжий на исходе дня
На щепки сгрыз, старался от души.
Мой пёс Пегас не любит макароны,
Он песнь скулит ночами о Луне,
Мне жалко на него переводить патроны,
К тому ж, собака, нравится жене.
Уж осень на носу, и мы стареем оба.
А у Пегаски радуга в зубах.
Разлёгся во дворе, ленивый, как амёба,
И на кота рычит, кота же имя - Бах.
В кладовку я зайду, из сейфа выну скалку,
Оружие своё надёжно я храню,
Оттуда же хотел извлечь я и скакалку,
Но это перебор, понятно и коню.
Я шарик рисовал, Пегаска, он же - Шарик,
Безделием томим, изделие украл,
И как же мне теперь общаться с этой тварью?!
Я скалкою его на месте покарал.
Безмолвствует жена, грызёт Пегаска скалку,
Огрызком на холсте пишу о том стихи,
Инерция злобы не шатко и не валко
Доходит наконец, до преданной блохи.
Вот так то, Кабыздох! Скули теперь, скотина!
Погрызли и тебя, безкрылая ты псина.
Подамся за сарай, и заведу свой трактор!
Вот это - аргумент, вот это, значит, - фактор!
Бежит Пегас, бежит. Его кусают блохи.
Стихи мои, стихи... Скорее - охи-вздохи
Собака несговорчивый, Пегас,
Под трактором, бедняжечка, погас.
А Солнце по небу тащилось и тащилось.
А изобилье слов моментом истощилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279510
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 15.10.2011
Вагон метро – это мир на колёсах,
Это светлый суетливый мирок,
Непостоянный и ветреный.
Его согревают дыхание и ягодицы.
Дыхание бывает смрадным и лавандовым,
Шафрановым и шанельным,
Карамельным и табачным.
Ягодицы бывают упругие, мягкие,
Худосочные и костлявые, наконец.
Он скулит и грохочит,
Сияет на перегонах
И тускнеет на станциях.
А любит он уборщицу Таню.
Только она ласково чешет ему
брюшко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281335
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 15.10.2011
Разлита городом лучистая Луна,
Многоэтажками стекает молоко.
Колышется волнуется страна,
И президент, и также его Ко...
Луна разлита, кренится, ползёт,
Пасутся липы, семенят осины,
И нарушая справедливый КЗОТ,
Две малолетки рядятся в лосины.
Спит у подъезда старый алконавт,
Объедки бомж заботливо пакует.
Волнуется колышется страна,
И депутатов поминает всуе.
Лакает ночь из блюдечка Барбос,
И небо тучи строем атакуют.
В шинель одетый ковалёвский нос
На пьедестале над страной ликует!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281659
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 15.10.2011
Этим вечером душным сладки твои уста,
А ты говоришь о мире, что в мире есть места,
Что в мире много места, где правда царит и честь,
Но говоря по-правде, мы не из этих мест.
Этим вечером душным в наших таки местах,
В зарослях ежевики, или иных кустах,
Прячется чья-то злоба, вострит шипы и нож.
Этим вечером душным в голосе слышится дрожь.
Этим вечером душным голоса въется нить,
Ты моя Ариадна, как тебя не любить?
Ты моя, Ариадна, зеницу закрыл закат.
На лобное место вышел старый усталый кат.
Этим вечером душным такая упала тьма,
Что без любви от страха можно сойти с ума.
Но ты со мной, Ариадна, и сладость в твоих устах...
И пусть захлебнется злобой злоба в своих кустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281709
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 15.10.2011
Этот птичий весёлый гам,
Этот смешанный страстью лес,
Всё слагаю к твоим ногам,
По которым я в небо влез.
В рыжем облачке волосков
Муравьём заплутаю пришлым.
Говорят, из твоих сосков
Мантры в уши стекают Кришны.
Говорят, что в тебе живёт
Одинокая яйцеклетка...
Этот холмик - и есть живот,
А тату на лопатке - метка.
Я птенец желторотый твой.
Ты в ладонях меня согрела.
Я вхожу, как к себе домой,
В твоё ждущее ласки тело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282620
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 15.10.2011
Прости меня, Евгений! Брат мой, брат!
Твоё дыханье жадное я помню.
Среди крестов, надгробий и оград
Могилы рыхлой каменеют комья.
Тринадцать лет тебя со мною нет,
А я тебя люблю... люблю, братишка!.
Мир стал холодным, как осенний свет,
А я седым, а все листаю книжки.
Пишу стихи, тщету держу в горсти,
Тщеславие обглоданное тешу.
И редко вспоминаю, брат, прости!
Люблю тебя... В душе латаю бреши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284159
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Cчастливица, я вижу каплю неба
и две сосны в туманном том окне.
А уж казалось, что живого нерва,
Живого нерва не было во мне.
Уже душа не знала где же берег,
уже устала ото всех вериг.
В звучанье дня, в оркестрах децибелов
мы были здесь, как хор глухонемых.
И вдруг - О, боже! - после гула, чада,
Пустых хлопот стремящихся к нулю, -
Я слышу дождь. Он тихо плачет правду,
Что я тебя далекого люблю.
Я слышу тишь, и соловья героя.
Здесь люди милы, ласковы, не злы.
В пахучей туче мокрой колкой хвои
стоит туман, как небо на земле.
Пасутся тени вымерших тарпанов,
крадутся в комнату и сумерки, и сны.
Весна бокал наполнила тюльпана, -
за небо выпью и за две сосны!
ЛІНА КОСТЕНКО
* * *
Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
живого нерва не було в мені.
Уже душа не знала, де цей берег,
уже втомилась від усіх кормиг.
У гроні дня, в оркестрах децибелів
ми вже були, як хор глухонімих.
І раптом, – Боже! – після того чаду
і тарапати, рівної нулю, –
я чую дощ. Він тихо плаче правду,
що я когось далекого люблю.
І чую тишу. І співають птиці.
Проходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
стоїть туман, як небо на землі.
Пасуться тіні вимерлих тарпанів,
навшпиньки ходять сутінки і сни.
Весна підніме келихи тюльпанів, –
за небо вип’ю і за дві сосни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239548
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 15.10.2011
Райнер Мария Рильке
* * *
Если бы в мире громком вдруг приключилась тишь,
Если бы смолкли громы и не шуршала мышь,
Если бы смех соседей, шорох случайный, стук
Стихли. И онемели мысли мои, мой друг,
Если бы в ночь глухую я пробудился вдруг,
Силой стократной мысли тогда бы я свой удел
Бросил тебе под ноги - владел бы тобой, глядел,
Долго бы любовался ( но краток улыбки миг!),
Чтобы тебя наградой всей этой жизни вручить,
Всю бы тебя постиг!
Reiner Maria Rilke
***
Wenn es nur einmal so ganz stille wäre.
Wenn das Zufällige und Ungefähre
verstummte und das nachbarliche Lachen,
wenn das Geräusch, das meine Sinne machen,
mich nicht so sehr verhinderte am Wachen -
Dann könnte ich in einem tausendfachen
Gedanken bis an deinen Rand dich denken
und dich besitzen (nur ein Lächeln lang),
um dich an alles Leben zu verschenken
wie einen Dank.
22.09.1899
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246807
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 15.10.2011
Их души светлые безмерны,
Печать печали на устах,
Грехи - скорее эфемерны,
Во снах грешат они, во снах.
Они похожи друг на друга,
В Эдеме маются, молчат.
Мгновенья вечного досуга
Набатом им звучат, звучат.
Но вдруг крыла свои расправив,
Разбудят юный ветерок.
Леса вздохнут и дрогнут травы,
И Бог напишет между строк
В Великой Книге начинаний.
--------------------------
Sie haben alle müde Münde
und helle Seelen ohne Saum.
Und eine Sehnsucht (wie nach Sünde)
geht ihnen manchmal durch den Traum.
Fast gleichen sie einander alle;
in Gottes Gärten schweigen sie,
wie viele, viele Intervalle
in seiner Macht und Melodie.
Nur wenn sie ihre Flügel breiten,
sind sie die Wecker eines Winds:
als ginge Gott mit seinen weiten
Bildhauerhänden durch die Seiten
im dunklen Buch des Anbeginns.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248863
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 15.10.2011
Мой страх живет в людских обыденных словах,
Звучащих надо мной, прописанных до знака,
Вот это будет - дом, а это пусть - собака,
Начало и конец... Рожденье, тленье, прах...
В словах решаете, что было, будет, есть.
Опасно шутите, с насмешкою играя.
За краем слов людских - бескрайний полог рая.
"О чудных гор страна!" - а я лишь слышу лесть.
Останьтесь там, вдали! Слова людей зловещи.
И вещи запоют, ведь голоса их вещи!
Коснётесь только их - они тотчас молчат.
Вы заглушили их, а как они звучат!
-------------------------------------------------------------------------------------
* * *
Ich fürchte mich so vor der Menschen Wort
Sie sprechen alles so deutlich aus:
Und dieses heißt Hund und jenes heißt Haus,
und hier ist Beginn und das Ende ist dort.
Mich bangt auch ihr Sinn, ihr Spiel mit dem Spott,
sie wissen alles, was wird und war;
kein Berg ist ihnen mehr wunderbar;
ihr Garten und Gut grenzt grade an Gott.
Ich will immer warnen und wehren: Bleibt fern.
Die Dinge singen hör ich so gern.
Ihr rührt sie an: sie sind starr und stumm.
Ihr bringt mir alle die Dinge um.
Rainer Maria Rilke, 21.11.1898, Berlin-Wilmersdorf
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263438
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 15.10.2011
І застидався знову красень клен,
Почервонілим листям вкрились гілки – щоки.
Його із далеку ми бачимо – ген-ген…
Бо він від осені червоний на всі боки.
Чарівний парубок серед дівчат – беріз,
Які разом із ним багато років.
Вони вбирають дощ, як капелинки сліз,
Щоб навесні віддати сльози – соки.
Коли ж берізки стануть золоті,
А клен зніме свої осінні шати,
Зима застелить килим по землі,
То нам весну прийдеться виглядати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286177
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Молодому, конечно, проще
рассказать о своей любви
и в любой незнакомой роще
вместе с любою гнёздышко свить.
Старику и признаться сложно,
не придумаешь что-то с жильём,
оттого и живём осторожно,
гнёзда новые мы не вьём,
хоть осознанное одиночество,
как удавкой затянет порой,
что и жить уже больше не хочется.
Но кому нужен старческий вой?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268507
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 15.10.2011
Не превращайте идолов в богов!
Не делайте из дьяволов кумиров!
Из опыта промчавшихся веков,
из современных всех реалий мира
пора извлечь нам действенный урок
и перестать ходить с поводырями.
Нам столько жизнь преподавала впрок,
держа нас за закрытыми дверями
усилиями властных дураков,
что впору поумнеть и вывод сделать,
что будет мир наш только лишь таков,
какими сделают его наш ум и смелость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273400
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 15.10.2011
«Плетутся кружева воспоминаний
В укутанных дремотою мозгах
О том, что в жизни было между нами
В счастливых нами прожитых годах».
Я почитал написанные строки
в альбомчике забытом на скамейке.
На титульном листе – цветов наклейки,
и среди них людской любви пороки.
И надписи везде рукой девичьей.
А содержанье – вслух не прочитаешь,
хотя не только этакое знаешь,
но здесь совсем отсутствует приличье.
Такое постороннему не скажешь.
А если скажешь, сам себя обмажешь.
И грех смотреть: прекраснейшие розы,
фиалки, гиацинты и мимозы
и чьи-то воплотившиеся грёзы
в греховно-садомические позы:
с остервенением находятся во власти
всё поглощающей безумной страсти.
С надеждою гляжу по сторонам я,
быть может, кто вернётся за потерей.
Вот женщина идёт, её я взглядом смерил, –
нет, на неё подумать странно,
что может быть хозяйкою альбома:
интеллигентна… Нет, она не склонна
для этаких фривольных интересов –
такое нравится тому, кто помоложе.
Хотя и старики, бывает, тоже
порой охочи до интимных стрессов.
А отчего так, ведь никто не знает.
Меня вот тоже любопытство разбирает:
стихи альбома и его картинки,
где страстные мулатки, аргентинки,
еврейки, китаянки, украинки,
конечно, россиянки и грузинки
и их любовники красавцы-мачо
попеременно друг на друге скачут.
В альбоме это так отражено,
что вызывает целый ряд фантазий.
Насмотришься – окажешься в экстазе,
когда в реальности такое не дано.
Задумавшись о психике людской,
я не заметил, как со мною рядом
присел мужчина. «Этот альбом мой, –
сказал с печально-ироничным взглядом. –
Его вы держите открыто, на виду.
И содержание, должно быть, просмотрели?»
«Да, ознакомился. Теперь хозяев жду,
которые забрать его б хотели.
Я думал, автор – девушка, а вы…
Какая-то здесь, явно, нестыковка».
«Его хозяйка – внучка. Вы правы.
Но говорить об этом мне неловко.
Хотя кому-то надо рассказать,
излить всю горечь, что в душе скопилась.
Ведь, правда, было страшно мне узнать,
во что Леночек наша превратилась.
Ребёнок – чудо, умница, скромна,
отличница, хорошая спортсменка.
Ни сигарет, ни рюмочки вина.
И вдруг такое! Как же это, Ленка?..
Сейчас её ЦАХАЛ к себе призвал.
А я, в квартирном занятый ремонте,
на полке среди книг вдруг увидал…
Такое не придумаешь в экспромте.
Здесь говорится, что в тринадцать лет
она уже мужчину поимела.
Стакан вина и несколько конфет.
И по душе пришлось ей это дело.
А мы не видели, не знали ничего
и любовались девочкой наивной.
Со школы вовремя, давалось всё легко.
Общественницей числилась активной.
Противоречья совместились в ней.
Нам это было донельзя забавно.
Но всё ж была учёба самым главным.
А здесь, в альбоме… Ничего страшней
себе на старость я найти не мог!
Альбом я взял, чтоб здесь наедине
обдумать всё, что сделал с нами Бог.
За что такое преподнёс он мне?..»
Ещё мужчина долго говорил, –
Казался, невменяем, как в экстазе, –
когда его вопросом перебил:
«А может это – плод её фантазий?
Ведь порнографией насыщен век.
И все картинки здесь из интернета.
А ваша внучка – взрослый человек,
и чувственная, а не тень скелета.
И во плоти. А тело секса ждёт.
По Фрейду – всё живое сексуально.
И всё, что здесь – фантазии полёт,
и не было печального реально.
Ну, вспомните себя в 15 лет!
Неужто вы не ведали поллюций?
И с девушкой оставшись тет-а-тет,
вы говорили о героях революций?
Нет, были у фантазий вы в плену,
хотелось вам любовных приключений,
и голыми сажали не одну
на край стола и на свои колени.
В мечтах, конечно. На людях же вы
интеллигентным и скромнейшим были!
А будучи женатым, от жены,
с другими шкодничать вы не любили?
Теперь о внучке. Говорите вы,
что главной у неё была учёба,
и вы не можете себе представить, чтобы
она себя вела без головы.
И вместе с тем – ужасные стихи
и комментарии с перечисленьем дат.
Я повторю, что все её грехи –
несуществующих фантазий ряд,
переизбыток чувственных желаний,
физиологии и тела торжество,
созревшей девушки страданий,
и во всём этом – жизни естество!»
Мы в том же духе долго говорили
о жёнах, детях, внуках, поколеньях.
Что все по-разному мы расправляем крылья,
да и летаем в разных направленьях.
Он уходил довольный разговором.
«Вы правы, а я – старое полено.
Коль вы не против, позвоню вам скоро
о том, что нового в судьбе у Лены.
… Прошло три года. Тот же дивный парк.
Скамейка та же. И сосед мой тот же.
Но, выпустив тогда словесный пар,
сейчас он выглядит как будто помоложе.
А рядышком в коляске пацаны,
двойняшки годовалые сияют.
Детишки Лены, – нету им цены! –
здоровье деду Грише добавляют.
Чтоб муж, майор ЦАХАЛа, не узнал
о глупости девичьих сновидений,
альбом тот яростно костёр сожрал:
у деда Гриши нет причин волнений…
- ! -
В рассказе здесь – банальнейший сюжет,
и даже нету никакой интриги,
да и морали, собственно-то, нет,
но он сковал почище, чем вериги,
пока не описал я всё, как есть
и поместил отчаянно на сайте.
Когда сумели до конца прочесть,
то автора не очень матюгайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274486
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 15.10.2011
(Из цикла «Мемориал любимой»)
Рассвет лишь всего-навсего мгновенье
похож на расцветающий миндаль,
но успевает лечь в стихотворенье
и разбудить в душе моей печаль,
что нет тебя со мною на крыльце,
и ты не видишь красотище это,
а я не вижу на твоём лице
игру и отблеск внутреннего света.
Как удивителен сегодняшний рассвет!
Им любоваться можно целый век.
И как печально, что со мною нет
тебя, любимый, славный человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283596
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 15.10.2011
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Повний місяць золотом облитий
Вечір викотив на небокрай.
На друзки минулий день розбитий,
Вітер декілька й собі украв.
І мені уламочок дістався,
Щоб запам"яталось назавжди,
Як сьогодні ти мені зізнався
У коханні й шепотів:"Зажди.
Не спіши закреслювать кохання
Льодяним і непотрібним "ні",
Бо втомилося моє мовчання,
Усміхнися і повір мені".
-"Милий мій, вже золотава осінь
Тче нам павутиння сивини,
Та і ми змінилися вже зовсім
І відлуння нашої весни
Стихло. Водокрут життя бездонний
Затягнув у свій полон і нас.
Прожили життя, в якому кожний
Зустріч першу згадував не раз.
Не судилося весну зустріти
Й через літо в осінь перейти.
Дякую тобі за пізні квіти...
В одну воду двічі не ввійти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286175
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Стояла ночь, лежали мы с тобою,
На что-то жали, силясь всё объять,
Простынкою прикрывшись голубою,
Или зелёной, как во тьме понять?
Стояла ночь, Луна глядела в щёлку,
Мы целовались, в общем, наугад,
В потугах этих было мало толку -
Закрыт сейчас наш старый детский сад.
Стояла ночь, А что ещё стояло?
Луна сквозь щель гардинную сияла.
И одеяло грело долго пол,
Он, как и мы, был абсолютно гол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286291
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Вирву душу свою iз тiла,
i у рамку її,на стіни...
Це ж вона більше всіх хотіла,
аби був я нарешті вільний.
Поголю своє серце мертве ,
і в гербарій,під сходи чату...
Бо занадто було відверте,
там де треба було мовчати.
На задвірках глухої ночі,
попалю всі слова і вірші,
й зафарбую у чорне очі...,
безсоромні такі,і грішні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286073
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Ти-моя мила,
Не можу я жити без тебе.
Ти саме та,
Котру мені так було треба.
Ти та потреба,
Як спрагу, хотів втамувати.
Дивлюсь на тебе,
Й на руки тебе хочу взяти.
Інколи важка на підйом,
Інколи примхлива,
Довго в розлуці:
Поводиш себе ти жахливо.
Та не важливо,
Яка там пора за вікном
Години з тобою
Рахує мій метроном.
Люблю важкі кілограми
Твого бездоганного тіла,
Інколи немає сил,
Підходжу до тебе несміло.
Люблю тебе безмежно,
Люблю тебе без тями,
Люблю тебе міцніше
Від котлет власної мами.
Снишся мені ночами,
А вдень, я знов з тобою,
Всеціло готовий,
Ніби до лютого бою.
І ось ми наодинці,
Швидко все почалося,
Ти мене бентежиш
Так, що аж дибки волосся.
Нестримно б`ється серце,
І вени кров розриває.
Щастить же мені,
Таку насолоду я маю.
Як танго для танцюриста,
Як для японця манга,
Комп`ютер для програміста,
Ти моє натхнення, ти - ШТАНГА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286111
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Я Вас кохав, колись... Але не зараз,
Ваш егоїзм природний вбив усе!
Якщо надія в серці ще зосталась,
Прошу винити в тому не мене!
Я Вас кохав, це правда! Та минулось!
У почуттів відпустка щодо нас.
Життя зі звичками десь відгукнулось
Перетворив зізнання всі на фарс.
Я Вас кохав! А Ви були далеко
Не в іншим місті, а в собі були.
Увесь той час було мені не легко
Та я чекав, щоб "разом назавжди"!
Я Вас кохав! А в Вас було кохання?
Чи тільки вигляд, що усе гаразд?
Хоча... Навіщо зараз ці зізнання?
Це вже не вплине на змістовність фраз.
Я Вас кохав, колись... Але не зараз,
Спасибі Вам за досвід в почуттях!
Подяка й гідність - все що нам зосталось
Та трішки сили в серці та ногах!
13:21
13.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286071
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Я випав з вузлика доріг
На твій поріг,
Кохана,
Немов дитини щирий сміх
Чи перший сніг
Зарана.
Ти ключ просунула в замок
І я примовк
В чеканні,
Твого обличчя ніжний шовк
Губами товк,
Мов п’яний .
Пробач за гіркість самоти,
Бо знаєш ти,
Як в ділі
Напроти всім вітрам іти
Через мости
Горілі.
Віддай мені любов свою,
Мов у раю
Адаму,
Я ляжу плугом у ріллю,
А ні - в петлю
І в яму…
13.10.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286095
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Засіли по різних кутках,
Минуле нічим не тримало –
Хіба тільки мотлох, і дах,
І те, що вже звичкою стало.
Знов чаша гіркоти сповна
Отрутою їх напоїла.
Була б тут самотність одна,
А двом – то вже жити несила.
Хто першим струну обірвав?
Приречення, мабуть, збулося…
А вітер їм пісню співав
Про те, що так сумно сплелося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286101
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Доброго дня!Людям,котрі на свій страх та ризик вирішили прочитати твір,що став результатом багатосекундних роздумів над темою:"Чому ми так часто називаємо почуття,що у нас виникають-коханням?".Хоча ні чесно кажучи роздумував над цим набагато довше ніж було сказано раніше,а вся справа у тому,що на шляху вашого вірного письменника постала дилема про яку спробую розповісти у наступних реченнях.Тому влаштовуйтесь зручніше та готуйтесь до виру думок,що за кілька останніх тижнів встигли заполонити розум та серце.Ось вона моя думка,щодо цієї теми:"Зік хай,шановні.Як настрій?Справи?Взагалі життя?Втім не чекаю відповіді і сподіваюсь,що ви нею не забиватимете мій мозок,котрий і без того навантажений "ванільними роздумами",як московська траса автомобілями у час-пік.А причина цього настільки проста та банальна,що якось соромно озвучувати,а хоча всеодно розповім.Адже бувало й гірщі дурниці розповідав,тому читачам,що вже зустрічались із творами написаними раніше не звикати.Хоча не буду мучити звичними вступами,а перейду до суті.Отже я зустрів її.Хоча ні,не зустрів,а познайомився і знаєте,як це буває,що незнаючи про людину майже нічого,вже хочеш бути частиною її життя.Саме так і у мене.Думаю закохався,але зрозумів це пізніше ніж варто та у момент коли зібравшись із думками,хотів розповісти про свої почуття чи принаймні почати діяти у напрямку створенні нашої пари,дізнався,що їде у місце де не зможемо підтримувати звязок.Ні не лякайтесь,цим місцем є село,але розташоване на надто великій відстані,щоб міг провідати та скласти компанію.Але справа навіть не у цьому,а у інакшому.Тобто у почутті,що виникло по-відношенню до цієї дівчини.Звісно ж почав думати,що це кохання,а доречі вам не смішить,що вжив у цьому реченні слово "Звісно ж"?Як на мене це доволі кумедно,адже сучасне суспільство,а особливо молодіжні течії та взагалі "тема закоханого підлітка" змушує вважати коханням,мало не кожен прояв симпатії до протилежної статі і знаєте?Це абсолютно безглуздо,тому що часто не можемо самі розібратись у тому,що почуваємо,тобто яку назву дати цій емоції,але випускаємо із уваги,що часто не обовязково давати певну назву.Часто просто помилившись у словах,котрі повинні були б відобразити душевний стан,абсолютно втрачаємо суть сказаного та зустріємо тільки нерозуміння співрозмовника.Ось зовсім недавно,а точніше сьогодні почав думати чи справді це кохання?Знаєте за цілий день намагань знайти відповідь на це питання так нічого й не зрозумів,а хоча ні.Дещо всетаки дійшло і саме цим хочу поділитись із вами.Зрозумів,що просто хочу бути поряд та розділяти моменти щастя та горя,котрого сподіваюсь не буде,хоча кого ми обманюємо,звісно ж воно буде,але у моменти коли буде несолодко постараюсь допомогти,і знаєте,що найбільше здивувало?Найбільший подив викликало те,що так і не зміг визначити яку саме роль хочу грати у пєсі її життя,а зрозумів,що згоден майже на будь-яку роль,тільки щоб у центрі подій(Це прояв моєї любові до перебуванні у центрі уваги,суто субєктивно).І тепер замість усіх цих романтичних дурниць,просто спробую довести,що гідний довіри та спробую потрапити у її "свиту",а якже романтика,кохання та почуття запитаєте ви,а я відповім дуже просто:"Не забивайте свої голови цією дурнею,а просто слідуйте за покликом серця і як би це не банально звучало,усеодно є правдою".Ось навіть якщо взяти цю ситуацію,як приклад то одразу стає зрозуміло,що очистивши свої думки від звичного пафосу та награності емоцій майже одразу ж зрозумів,що насправді відчуваю.А до цього моменту щиро упевнений був,що це саме кохання.Схоже цього разу не вийшло твору-роздуму із під моєї клавіатури,а скоріше вже щось на зразок,сповіді,а отже спробую принаймні у висновку сказати,щось корисне для уваги тих,хто мав невдачу читати вище сказані рядки.Не будьте наївними дурнями та перед тим як зізнаватись у почуттях подумайте,чи справді саме це відчуваєте?Не питайте поради у інших,а просто виділіть трішки вільного часу на роздуми над даною темою.Не слухайте у цей момент якісь ліричні пісні,а просто перервавши, буденний плин життя, подумайте.Без лишнього пафосу та підготовки,а просто під час поїдання обіду чи сніданку і саме тоді скоріше за все насправді знайдете відповідь на більщість питань щодо істинності почуттів.А хоча всеодно напевно надто вже складно та нечітко озвучив думку,але спробую спростити і напевно вийде,щось на зразок цієї вже сакраментальної фрази:"Перед тим як зізнатись подумайте,чи це зізнання й справді стосується вас.Без зайвого "амурного пилу" що осідає на всьому,зізнайтесь правдиво принаймні самому собі."Здається всетаки зміг перефразувати ту банальну фразу,але є й певний недолік:наприклад слово "зізнання" вживається цілих три рази за два речення,але упевнений зможете пробачити цей дрібний недолік.Втім варто вже закінчувати із цією писаниною.Тому будемо прощатись,але перед цим.Побажаю вам успіху у пошуці справжніх відповідей на свої ж питання,адже інколи буває дуже складно правдиво подивитись на себе та оточуючий світ,але це усвідомлення дуже важливе та сподіваюсь,що зможете знайти силу ,щоб пройти цей шлях до кінця.А мені натомість побажайте удачі у завоюванні уваги моєї "Дульсінеї".Із вами був як завжди,ваш "гідальго" Володимир Прайм.Бувайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285886
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Чому в поетів - чорне все, і сіре?
Мертвяччинні - співаються пісні?
Працюють завше ж - з гарним, Ювеліри,
Будують Зодчі світ - неруйнівні...
Нам прибиральниця – не залишає ж вікна
У чорних вмерлих мухах й павутинні?...
Чи учень-швець – теж вчиться, з кров,ю, на лахмітті,
Допо́ки – учень, го́лка може цвиготіти?..
07.10.11р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285986
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Відлітають у вирій невблаганно літа,
Кожен день наближає до краю.
Моя осінь життя - це пора золота,
Я зими поки-що не чекаю.
Схаменіться літа, припиніть свій політ,
Дайте трохи ще сонця і ласки.
Бо не знаю ще скільки відміряно літ,
Кожен день із життя я робитиму казку.
Нехай осінь моя ще обніме крилом,
А у літку зозуля накує літ багато.
Посивіли давно мої скроні й чоло,
Я приймаю життя, кожен день, наче свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Стоїть в скорботі гордій сива мати
і за синів молитву Богу шле.
Шикуються у чистім полі раті
і "Ще не вмерла..." їх у бій веде.
На подвиг, діти, Вас благословляю,
хоча повік собі те не прощу.
Тільки одного в Господа благаю -
пошли їм слави, як в грозу дощу!
Пошли їм сили, мужності, звитяги.
Історіє, відкрий побідний лік!
Вітри! Розвійте синьо-жовті стяги!
Заграй їм, сонце, на увістрях пік!
Вже скільки їх у вічність проводжала
впродовж віків оплакувала їх,
грудьми малих героїв годувала
та готувала до боїв нових!
Стоїть в скорботі гордій сива мати
і за синів молитву Богу шле.
Шикуються у чистім полі раті,
їх "Ще не вмерла..." знову в бій веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286021
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
милій Л.
Хіба слово - не дотик?
Хіба погляд - не ноти?
Мої вірші до тебе
Як домашні істоти,
Як домашні тварини
Люблять пестощі, люба.
Засумуєш - загинуть,
Їм сльоза твоя - згуба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285874
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Мои стихи и нафталин?!
Вот соберу их в птичий клин
И пусть летят, летят на волю,
Пусть их читают люди вволю...
Мои стихи, поверь, не моль
Не нафталин, не алкоголь
Им не страшны - они бессмертны.
Пусть удивляются эксперты,
Пусть изучают их врачи...
Я сочиняю их в ночи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285914
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Не намагайтесь кішку приручити.
Не треба марнувати сил своїх.
Хоч вона буде з вами жити,
Та дикою залишиться навік.
За це ви їх не дорікайте,
Бо горда і залишить Вас.
Терпляче, віддано чекайте
І ніжністю віддячить Вам не раз.
Не можна кішку приручити,
Любити її треба, лиш любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285937
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами росте.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листя золоте?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Зв’яжу тебе волоссям!
В замок ногами стисну!
Ти подихом ще досі
Тремтиш в мені навмисно!
Голодним звіром стану!
Тримай мене, шалену!
Ще раз й богами дана…
Ця мить для нас блаженна….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285899
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Той, хто вміє спостерігати й відкриває людину,
про яку завжди мріяв, знає, що сексксуальна енергія виділяється ще
до сексуальних зносин. Головна втіха не в сексі, а в тій
любові, з якою його практикують. Коли ця любов сильна,
секс приходить, щоб завершити танець, але він ніколи не є його головним етапом.
Пауло Коельо ( \"Одинадцять хвилин\" )
Тихо... Не кажи ні слова! Розчинись зі мною в цій пітьмі!
І нехай за вікнами негода. Нам птахи виспівають пісні.
Простягни долоню білосніжну. Так! Проймає.
Хм... Погладжуєш, стискаєш руку! Ти прийшов сюди лише як друг.
Та безжальо зачинаєш муку, прагнення торкнутись пухлих губ.
Близько так твоє м'яке волосся, вигини і обрис сильних рук.
Декілька сантиметрів в безодню і в вісках чіткий синхронний стук.
Так! Чорт забирай! Я хочу, хочу відчувати твою плоть!
Ти заснув? О ні! Собі шепочу: зупинись! Та розум, наче ртуть.
Розсипається: дрібні кристали розповзлись миттєво, хто куди...
Від напруги серце завмирає. Відчайдушно просить хіть води!
Як (не розумію, небо!) можна трепетати, мов листок
На похиленому дереві хиткому лиш від доторку, від поруху гілок?
Лиш від доторку різкий коктейсь емоцій, сексуальний потяг, біглий сплеск.
Грім диявольських і ангельських овацій... Витримка - гіркий почесний блеф.
Спиш, мов янгол, крила вік тріпочуть, діфрагми ритм - сердечний біт.
Ти зі мною, в мому в ліжку, поряд... Тигр. Лагідний бенгальський кіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285884
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
на мені сотні тисяч рубців що розпечені сіллю
і мій заклик не сип мені солі... уже "не канає"
ще півсотні із них уживаються з червами й гниллю
та з відкритих повік це не видно аби хто спитає
крізь поранене небо вичікують сірі примари
їм занадто вульгарно дивитися людям у очі
я тремтячим листком загорнулась йому ж бо до пари
але він обігріти мене все ж так само не хоче
млявий дощ повишкрябує букви на лисім віконні
що втрачало цнотливість у всякій ганебній постелі
я ж забула зашторити тюлі що вже напівсонні
а рубцями покриті повіки вдивляються в стелю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285309
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Твои глаза мне снятся и ресницы,
Твоя улыбка на растерянных губах,
Поблекшее перо моей жар-птицы
В любимых, но давным-давно чужих руках.
Меж нами растояние разлуки,
Которое перечеркнуло нашу жизнь.
И наших чувств мелодии и звуки
В мелодию непонимания слились.
Но для чего мне снится наша встреча,
Наполненная яркой, светлою мечтой
И наш последний бесконечный вечер,
И ты такой любимый и такой родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285797
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Музика Віктора Охріменка
(Шукаємо виконавця)
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Возрастные самоудивления)))
Так мило, девочки, открыто о любви
Щебечут, пишут на тетрадочках и сайтах.
И очень хочется им становиться...братом,
Таким, телохранителем бодатым,
Кастетом, шашкой, пулемётом, «Градом»,
И циникам грозить так: "Не съязви!.."
06.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285758
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
О, московский мосье! О, михайловский милый мыслитель!
Покровитель простушек прелестных и прелестей их покоритель.
Петербуржский поэт, невольник чужого нагорья,
Лицеист, ловелас, любознательный лорд лукоморья.
Твой торжественный слог, твои звучные звонкие трели
Довели до величия, славы, изгнания и до дуэли,
Твои строки, как истину, истину чтя, почитаю,
И верховным властителем слов, я тебя, мой герой, величаю.
О, московский мосье! О, михайловский милый мыслитель!
Светлый ангел стихии стиха, небожитель!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132834
дата надходження 06.06.2009
дата закладки 12.10.2011
Правду кажуть,
Що Бог не карає,
Він створив «ідеальний» цей світ
І з небес лиш
За ним наглядає...
Як тлумачимо Вітхий Завіт,
Як не віримо в цінності вічні,
Як спадаєм у ницість і гріх,
Як паплюжимо душі криничні,
Зневажаючи правду...
Крізь сміх,
Гіркий сміх!
Я дивлюся на владу,
Хіба ж можна цих дурнів карать?
Розумові та вроджені вади
Треба брати мітлу й вимітать
Якнайшвидше!
Й подалі від дому,
Вже загроза країні від них,
Чи якого чекаємо грому?
Як засудять за все і усіх?
Наперед,
Щоб і гадки не мали
Виступати,
Кирюша не спить...
Що ж Ви очі тихенько сховали?
Будем далі цю владу терпіть?
Правду кажуть,
Що Бог не карає,
Ось Вам правда й жорстокий урок:
Хтось працює і серцем кохає,
Багатіє від думки Вітьок...
11.10.2011
* - 11 жовтня 2011 року Ю. Тимошенко Печерський районний суд
виніс вирок щодо Ю. Тимошенко : сім років позбавлення волі і виплата
на користь компанії «Нафтогаз» 1,5 млрд. гривень (189 500 000 доларів
США) збитків, які начебто нанесені цій компанії від «газових договорів
19.1.2009 року»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285726
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Мне верен пес, а кот не верен.
Твой поцелуй мне в губы вверен,
Нести твой шепот, бред и смех,
Молчать, шипя лишь:"Ша!"- на всех.
А я - твой пес, чешу за ухом.
Вот соберусь я к Пасхе с духом,
Духи и перстень подарю,
С тобой пойдем мы к алтарю.
И я - твой кот... Мурчу, мурчу.
Смотрю на кошек и молчу.
И сколько ты меня не гладь,
Я на других все глядь, да глядь.
Я пес и кот... Мешок ищи.
Зашей и в пруд... Ищи-свищи!
Таких, как я - хоть пруд пруди...
Я на твоей очнусь груди,
Уткнусь в прекрасный твой живот.
Звериный дух во мне живет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285725
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Знов чорна хмара
закрила небо.
Вставай, мій друже!
Боротись треба!
Вставай, мій друже,
беремо зброю,
в пориві дужім
здобудем волю!
Вставай, мій друже,
вдіваєм лати,
мечі беремо,
ти чуєш, брате!?
Підемо, друже
проти сваволі,
у січі мужній
засієм долю.
Засієм долю,
зберем достатком,
вставай, мій друже,
пора, мій брате!
Бо хмара клята
понищить сходи.
Вставай, мій брате,
в ім"я народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285625
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Котить дужий вітер перекотиполе,
Скімлить непривітно, мов звірятко кволе.
Плачуть в лузі верби, плачуть, похилились,
За гарячим літом верби пожурились.
Та гаряче літо осінь відігнала,
Бо ж була багата, все на світі мала!
Але все, що мала - осінь розгубила;
Роздала до дрібки все, що заробила.
Розтрусила в лісі золоті червінці
І дощі послала вітру навздогінці.
А сама полями йшла простоволоса,
Ще недавно пишна, гарна, жовтокоса.
Та краси своєї берегти не вміла -
Вийшла із туману за ніч посивіла.
А тепер кульгає мокра й жалюгідна,
Від морозу сива, від природи бідна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285636
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
"Згубить серце солодкий щем..."
Лоредана
Згубить серце солодкий щем,
Мить одна, але мить щаслива.
Я благаю:
- Іще, іще!
Та цілунки змиває злива.
Серце згубить любов, любов...
Так жадана солодка згуба.
Та гукаю:
- Агов, агов!
Йди до мене, моя ти люба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285634
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Коли на вулиці негода
Плющить занудливим дощем
І осені розкішна врода
Небесним зводиться плачем;
Коли на вікнах волохаті
Спливають знаки водяні,
Чогось тоді у теплій хаті
Тихенько журиться мені.
Чогось моя душа ятриться,
Тривогу осені п"ючи.
І журно кряче ворон-птиця
В імлисту далеч летючи.
У переддень туманів сірих
І розкуйовджених вітрів
Чомусь забаглось вишень спілих,
Забаглось літніх вечорів.
Той час вишневого розвою
Багряним листом облетів
І тихо ліг поміж травою -
Востаннє в трепетнім житті.
Сумного присмерку хустина
Усенький світ оповила.
Мрячить дощем осіння днина...
А вчора ж золотом цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285594
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Какая яркая натура! –
Обнявшись, по дорожке вниз
Идут Халява и Халтура,
А следом скачет Пофигизм.
Еще поодаль Жаба сунет -
Та, что умеет задавить.
И всяк другого рьяно судит,
Хоть в этом некого винить.
Такая, видимо, культура,
Такой народ, такой исход:
Халява, Жаба и Халтура
И Пофигизм – из рода в род.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285109
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Щасливці...складують щасливі поезії,
На призьбі роботи, на хлю́пітках сесії.
Щасливих читають народи і, часом,
Забудуться в щасті, й хоч хвильку - не плачуть...
Складають щасливі поезії – в щасті?
Митці, Вони - й в напасті – пишуть, як в казці!
Останню, медичну «комедьку» Мольєр
Писав – нерухомим, коли майже вмер...
07.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285564
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Коли любов торкається до скронь,
Вдаряє серце в кришталеві струни,
І поміж ліній двох чужих долонь
Виводить доля життєдайні руни.
Коли любов торкається до вуст,
Холодна сталь спалахує вогненно,
І відпускає пристрасть тятиву,
Вогнем палким пронизує рамЕно.
Коли любов торкається душі,
Із берегів виходять океани!..
І проза буднів ллється у вірші,
Коли любов приходить довгожданна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Вночі прокинувся згадавши,
Як твою руку відпускав,
Як в очі щиро я дивився,
Та так нічого й не сказав.
Не міг тоді я говорити,
По тілу бив незнаний жах,
Я так любив, що загубився,
Десь у своїх щасливих снах.
Ми розійшлись і зрозуміли,
Що ця любов закрила очі,
На все життя, що поряд йшло,
Й на наші світлі дні і ночі.
Ще й досі серце не говорить,
І сльози висушили душу,
Я не сказав тобі чекай,
Тепер прожити з цим я мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285568
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
пахне осінь твоїми вустами
медом з гречки димком чебрецю
синім небом пахне лісами -
аж на всю мою вулицю
дивна осінь нишком присяде
пустить бісики із очей
і з-під вишні чужого саду
із обіймів палких втече
я за нею чимдуж полину
спотикнуся … не дожену
тьохне серце у ту хвилину
й ще раз - в зиму засніжену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285552
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
За бур’янами вже світу не видно;
Їх зриваєш – ті знову ростуть.
Змайстрував вже давно із них скирту:
Зостаєшся - бо квіти цвітуть.
Та все бачиш простим і не певним;
Забуваєш де суть - де обман.
Та лепехи п’янкі лише стебла
Заточили тебе в свій туман.
Не росте в цьому полі майбутнє:
Та надія, маленька, ще є.
Бо любов до всього незабутня;
Кожен день тобі віру дає.
08.(10).2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285439
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.
Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.
Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.
жовтень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285438
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
"Быть подобным реке..."
Мануэль Бандейро
Быть подобно реке - омывать, подмывать берега,
И лизать языком леденцы перекатов,
Жадно жаждать дождя, расплавлять ледники и снега,
И тушить, заливая пожары закатов.
Быть подобно реке - жизнь впитать, размешать, растворить,
И по капле любовь, и надежду, и веру
Собирать и струить, и плескаться, журчать..., говорить
И творить...
И парить, поднимаясь душой в стратосферу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285261
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Л.
Листы роняет сад усталый.
Усатый кот зевает вяло,
Волочит хвост павлин-мавлин,
О! Как воняет нафталин!
День длится, лица, лица, лица...
На суп в обед пойдёт жар-птица,
Цепь разорвёт учёный кот,
Восстанет сказочки оплот.
Летит Яга, мы ей уступим,
Иначе растолчёт нас в ступе
И в суп к павлину на навар,
Кружит назойливый комар,
Икру русалка мечет в банки,
А вон Кащей с ружьём на танке,
Иголку жизни спрятал в трак,
Эх, сказка, сказка - всё не так...
Пойду читать девчонке Эле
Последний текст мусьё Коэльо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285189
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Горе ты луковое моё,
луковое горе.
Плачу, когда поёшь,
особенно, если про море.
Утираю слезу рукавом -
невыносимы звуки.
Думаю:
- Ё-маё!
И налагаю руки
на песню твою, прости,
на тонкое её горло...
А могла бы ещё цвести,
Если б молчала гордо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284933
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Пісня-реквієм Н.Н. Яремчуку "Яворина" у виконанні автора музики Степана Гіги на слова Степана Галябарди.
ЖИТТЯ ТРИВАЛІСТЮ В ПІСНЮ
30 червня 1995 року після тривалої і важкої хвороби нас покинув видатний естрадний співак, народний артист України Назарій Яремчук.
30 листопада цього року йому мало би виповнитися 60 років, та напевне Бог захотів, щоб ми запам"ятали його вічно молодим. Щоб він залишився у нашім пам"яті тим неписаним красенем, а його високий, чистий і щедрий голос щоразу пробуджував у нас любов до рідного краю, до України.
Десь там, біля міста Вижниця Чернівецької області у присілку Рівня, де народжуються Карпати і народився співак, стоять "Смерекова хата" і Дмитрівська церква, а відразу за церквою стежина веде до Гуцулового урочища, де так любив гуляти Назарій Яремчук. Там серед скал журчить джерело, в воді якого гартувався голос великого співака. Люди прозвали його "Назаровою криницею."
Ми чуємо Твій спів, Назаріє! З райських садів він доноситься до нас, несеться над зеленими Карпатами, збігає веселими дзвіночками разом з невгамовним Черемошом до Прута. Він у нас в серці, як і пам"ять про Тебе. Спасибі, що Ти був... і, що Ти є!
НАЗАРОВА КРИНИЦЯ
Де обрій став у гори підніматись,
де Черемош збігає до Прута -
в Твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
Переплелись акорди і краплини,
а голос Твій відлунням в небесах
дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Вклонилась стежка церкві дерев"янній,
яка Тебе у вічність провела,
побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285177
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
САЛОМАНІАНА -2011
В книгу Гіннеса, без блату,
Місто Луцьк ураз попало.
Коли в парку, що над Стиром -
Відбулося „СВЯТО САЛА”.
Поросяток кільканадцять
Закололи на Волині
Й довели, що в нашім краї
Найсмачніші в світі свині.
Більше трьох центнерів дзіки,
Свиноматки кіль по двісті.
Їх кормили по два роки,
Щоб могли потому з’їсти
Бутерброди і ковбаси,
Шашлики і просто сало,
Їли все в надстирськім парку
І жалілися, що мало.
І знайшовся лобуряка -
Гордість нашого народу.
Доказав, що більший розмір
Мають мати бутерброди.
Бо шматочок хліба з салом
Залюбки їдять в родині,
Добавляють ще й цибулю
В нас до сала на Волині.
З часничком і чорним перцем,
Трішки хрону і гірчицю,
Люблять так Волинське сало,
Як хорошу молодицю.
Рекордсмен також з Волині,
А таких у нас немало.
Він найшвидше в цілім світі
З’їв без хліба кільо сала.
Якщо Ви любитель сала,
Якщо Ви на святі нині,
То смакуйте і купляйте
Краще сало в Україні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284610
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 09.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2011
На тебя все деньги я разбазаривал,
Неужели что-то недодарил.
Если говорил я, то договаривал,
И, поверь мне, искренне говорил.
Я тебе твержу: - Ты моя любимая!
А в ответ по-прежнему: - Ты мне друг...
Что-то между нами стоит незримое,
Словно создала ты защитный круг.
Для чего тебе этот круг магический,
От кого же ты бережешься вновь?
Я не Сатана, я герой лирический –
Мне нужна всего лишь твоя любовь.
Мы уже полгода с тобой встречаемся,
Но, учти, хоть я и извелся весь,
Только после смерти в любви отчаюсь я,
Потому сегодня я снова здесь.
А пока запрячу я меланхолию,
Погляжу навстречу глазам-огням...
...Пусть пройдет сто лет или даже более,
Но добьюсь тебя я, ведь, я упрям!
09.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285134
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2011
Наперед попереджаю - нічого особистого. Шукав в інтернеті деякі пояснення до обраної тем і випадково натрапив на таке визначення.
Вірш народився спонтанно.
Тривожний сум недоспаних ночей
не зводив з неї втомлених очей,
взирав у душу, заглядав в пітьму
і гладив руку. Лиш її одну
він так безмірно й жадібно кохав,
її він до безпам"ятства чекав
і дочекався...О, щаслива мить,
вона - явилась! Наче оксамит
враз огорнув і простір, і тіла.
Якою ненаситною була
та радість стрічі, ціла ніч тепла!
...а зранку вона стати не змогла.
І він сидів отут яку добу
та гладив руку ніжну і худу,
просив у Бога, щоб змилосердивсь.
Не проклинав, не бився, не сердивсь,
а тихо мовив молитви, що знав.
І Бог їх серед інших розпізнав
та знак послав Всевишній у ту мить:
явився лікар, запитав: «Ще спить?
То перевтома і нервовий стрес,
таке бува...» Знак, посланий з небес!
Рука її порухалась - відчув
і протяг ніжно вії ворухнув,
пробіг тремтливо по її устах
і загорівся вогником в очах.
Їх широко відкрила, піднялась,
нерозуміюче, неначе родилась,
все оглянула й запитала враз:
«А де я, любий? Хто то біля нас?»
А він нічо не зміг відповісти,
бо біль і радість, наче два пласти,
стиснули груди і усі слова
забула з перевтоми голова.
Котились сльози і якийсь клубок
не допускав ні слів вже, ні думок.
Він просто плакав, як не плакав вік,
цей вкритий сивиною чоловік,
а лікар заспокоював обох,
він був для них тепер, як Господь Бог.
«Все буде добре» - мовив, як з ікон -
«То був лиш сон. То - летаргічний сон.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284971
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Разводимся. И расходились раньше.
Зачем тереть наждачкой те же вены...
Затягивают в заросли нас - шашни,
Добычи?.., их приносят - перемены!
В малинниках, насупившихся зимами,
Растут колючки мелкие и длинные.
Цепляющиеся за нас растут, ползучие,
Обпутывающие, вяжущие, жгучие.
В кустах-шипах - не до малины той.
Расходимся,рванувшись, через боль...
06.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284966
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Любов і дощі... Плащі
Розквітли посеред площ.
Ти пестиш мене... Дощі.
Я мокрий уже, як хвощ.
Цілуєш мене - вогонь!
Гаси мене, дощ, студи!
Від жару губ і долонь
Замало мені води.
* * *
Любовь и дожди... Плащи
Цветут среди площадей.
Ласкаешь меня... Дожди.
Вот сердце моё - владей!
Целуешь меня - огонь!
Гаси меня, дождь, студи!
Ты только её не тронь!
Мне мало твоей воды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284871
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
В реке облака, абреки
Их горы, и их же реки,
Стада, аулы, баулы,
Солнца тяжёлые веки,
Сгоревшего танка дуло...
Солдатики-человеки!
Вскипает река - упало
Вдруг солнце слепое, жало
Пули точнёхинько било,
Солдатик в реке и ало
Рана в виске кровила,
Кровь в реку, как мёд, стекала.
Ау, ау, человеки!
А лучик уснул в прицеле...
У Смерти большие цели.
Кровавые наши реки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284735
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Кофе молотый, трюфельный торт,
капает время, жизни аборт.
Звон телефона, нужен кому…
«да»…не ошиблись, жди я бегу.
Автобус давка, деньги талон,
копченый запах, душный салон,
бабка валит, в плечах парашют,
дверь ломает малеванный шут.
Вишу, пространство, банка тюльки,
Сосед соседу: «наша Юлька!»…
«Сдачу давай»,- орет уркоган,
Двадцать копеек тыча в карман.
Капает время - жизни аборт,
Теннисный мяч забиваю в корт.
Пот заливает лоб и глаза,
Время постой, нажми тормоза.
* * *
Молотый кофе уже с молоком,
Сахар - не нужен, с двойным коньяком.
Мудро поправив седую прядь,
Нам бы о юности только мечтать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284842
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Стивену Полу Джобсу и Евгению Ефимовичу Мархасину умершим 5.10.2011 посвящается
Техногений умер Стив Джобс,
Умер светлый Женечка Мархасин.
И один и другой сейчас
На дороге в небесную Лхасу.
Вон надкушенный Apple лежит
На обочине, в куче хлама.
Морг - прикрытие мерзкой лжи,
Так сказал, говорят, Далай-Лама.
Женя курит, а Стив поёт,
Будда тупо висит в iPad-е,
Ищет буковки "Е" и "Ё",
И находит последнюю, вроде.
На исходе земного дня
Дверь открылась..., а там - Нирвана.
Подождите вы там меня,
Стихоплёта и нетомана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284826
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Колесило колесо
Колосило колосок
Около околицы
Богу богомолица
На коленях молится
Лето веселится
В сарафане ситцевом
Колосится колосок
Солнце целится в висок
Блики лики лица
Но кукует птица
Колесило колесо
Закатилось за лесок
Крест на колокольне
Небо колет больно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284737
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 07.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2011
Стою - де сонце вперлось в небокрай...
Десь там, далеко славнозвісний рай
та не усім туди яснить дорога
і чи від нас залежить, чи від Бога -
щоби туди заглянуть хоть за край.
Хтось так придумав: щоб попасти в рай
то треба всім, хто в черзі, поклонитись,
не просто так, щоб щиро помолитись
наодині, а привселюдно, тай
щоб всі ще й посміялись: «Гай, гай, гай...»
Cтояв і думав - а хіба то рай?!!!
Де кожен так й норовить укусити,
де треба в чергу дозволу просити,
а поруч цвіт й весни щирий розмай!
...десь там далеко...та хіба то рай?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284609
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Осінь фарби розкидала,
по деревам та кущам,
коси пензлем зачепила,
випадково тут і там.
Осінь дивна, та миттєва,
лист зелений став рябим,
на чийсь подив у неділю
я прокинувсь враз сивим.
Осінь фарбує безвинно
все: ліси, гаї, поля,
залишає тільки небо,
голубим – мрія моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284517
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
...Прийми мене таким, яким я є –
Незграбного, побитого, лихого...
автор: Вільховий
Щоб помітили рослину і насіння -
Квітка - так вже чепуриться фарбо-вмінням...
02.10.2011р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284442
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Боже правый,
Ты просто красива!
Вся наряжена мыслями муз,
Словно инопланетная дива,
Что снимает с души тяжкий груз...
Сыроежки? Икра? 10 капель?
Что еще я могу предложить?
Я могу даже громко заплакать,
Чтобы снова в стихах тобой жить!
Боже правый,
Зачем эти страсти?
В лунном свете для тел вернисаж,
Мысли в четко подобранной масти
В опьяняющий сбились купаж...
Полусладкое? Свечи? Бокалы?
Что еще я могу предложить?
Я могу очень хриплым вокалом
О Любви неизведанной выть!
Боже правый,
Наивные речи,
Как пластинки заезженный звук,
Поцелуй в обнаженные плечи,
Дрожь по телу касанием рук...
Ты и я! Только мы! И навеки!
Что еще я могу предложить?
Я могу написать эти строки
И безумно-безумно любить!
05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284402
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
1 октября -
Международный день людей преклонного возраста*
Говорят в этот День
Нужно много букетов,
Добрых слов и улыбок
Дарить старикам...
Мне, конечно, не лень
Но, хотел бы заметить, -
Умных фраз не приклеишь
К «преклонным годам»
Где же взять для души
Эти чудо-букеты?
И не важно с чего,
Да пусть будут с травы...
Не пойму, почему же мы
Носим котлеты
На помойку котам,
А не детям войны?
Или просто картошки,
Коль можешь - то мяса
Отвезти в пансион
Престарелых людей...
По какой-нибудь ложке
Пшена и овёса
Для бомжа, что у мусорки
Среди костей
Им букет ни к чему,
Они просто покушать
Как и мы же хотят...
И так вечно, всегда!
Так давайте же лучше
Друг-друга мы СЛЫШАТЬ,
А не просто писать
Слово доброе -
Да?!!.
01.10.2011
*
Согласно международной классификации,
человеком пожилого возраста считается тот,
кто достиг 65 лет и старше.
Таких людей в мире на данное время
насчитывается 629 млн.
По статистике каждый пятый украинец –
это человек преклонных лет,
а каждый шестой - одинокий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284308
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Охи осени, скрип половиц,
Самовара горячее пузо.
Клином в клин улетающих птиц
Патефонные всхлипы Карузо.
Электрический свет фонаря,
И гардины бельмо на окошке.
Ближний я, возлюбите меня!
И добро протяните в ладошке.
Но протяжно завоет метель -
Одиночество бесчеловечно.
В бесконечном кружении тел
Душ смятенных молчание вечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284255
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Полна ведь часто обаяния
ночь только тем, что лишь тиха.
Бывает музыка стиха
куда прелестней содержания.
Суть мирозданья такова,
что часто скупо осознание.
Красноречивее молчание
порой, чем громкие слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283047
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 03.10.2011
Сиділи за старим столом,
Та смакували піцу,
Зморшка відбилася чолом,
Знайомі наші лиця,
Ми терли язиком життя,
Про родичів і близьких,
Слухали звуки слів, буття,
Високих нот та низьких,
Блистіла кава на столі,
Маленьким чорним диском,
Звучало тихо в голові,
Я зайвий, третій лишній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281847
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 03.10.2011
Відповідь на
Журавка: «Незамінні»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
незмінні стосунки,
незмінні дарунки
і рима незмінна десятками літ...
такі незамінні слова-візерунки, -
хіба ж то «нічийний» душі заповіт?
незмінні картинки,
осінні малюнки
і трохи солодкий цілунок нічний...
такі незамінні вражаючі думки, -
хіба ж то «смиренний» дух пристрасті мій?
незмінні хустинки,
незмінні сльозинки
і кроки незмінні в навколишній світ...
такі незамінні слідами стежинки, -
ти думай про мене, то мій грішний слід!
23.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282266
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 03.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011