Ти знаєш? Оживають рани.
І часу не підвладно все.
І дім пустий. У нім лиш крани
Напишуть музику есе.
Біжить вода. Ущент руйнує двері.
А ти один. У пастці стін.
Кричав. Але тепер на «террі».
Холодний. Зболений. Та Сплін…
Лунає. У вухах. У скроні.
В клітинах мозку. У душі.
В кубах бетону тихий стогін:
«Віддай себе…Віддай мені!»
Ти – божевільний. Тихо тонеш.
Вода поглинула життя.
Про порятунок Бога молиш:
«Невже немає вороття?»
Та ти – ніхто. Ти – невідомий.
А психіку поглинув транс.
Вбере твій крик і тихий стогін
Давно утрачений Романс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370530
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока доль в сум’ятті кольорів.
Ось пальці розімкнуться наостанок,
В своїх містах зустрінемо світанок...
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 11.10.2011
А за вікном привіти шлють дощі.
І все ще є незмінним і пекучим.
Знав тільки Бог: пробачити чи ні,
А я не знала, що він нам озвучить.
А знаю все ж, що ти мене картав,
За вибір долі як судив жагуче.
Хто ж вибрав зависоких нам октав?
І як мене їх недосяжність мучить...
Та хто спитає, хто подасть руки?
Ти знаєш сам, як бути одиноким.
Той дощ в вікні лишив мені сліди
В душі твоїх невиправданих кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Таких як ти завжди не вистачатиме..
Такого тембру і захриплих слів..
І в той момент коли пітьма кричатиме
Я накраду для тебе ліхтарів..
А ти мовчатимеш..
Таких як ти завжди цілують наніч
Їм варять каву і вмикають джаз..
Тому коли ти від життя відстанеш
Я зупиню лічильник..тобто час..
Та ти не станеш..
Таким як ти присвячують вірші..
Присвячують себе..і без остачі..
Себе тобі до капельки душі..
До струн емоції..без здачі..
Рука до щік..
Таким як ти байдужість як..готівка..
Таких як ти між пальці не впускають..
Якщо загубишся то просто йди по стрілках
Що я розставила..А інші хай не знають..
Ну все..до понеділка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281892
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Там на стінах розмиті картини-
Щось на кшталт Сальвадора Далі,
І,підхоплені вітром,гардини
Теплим хересом ллються по склі...
Там запилена тріснута ваза
З дорогого богемського скла
І розсипані жменями стрази
Розповзлись на поверхні стола...
Там у затінку,під кипарисом,
На канапі,м'якій,мов руно,
Призабута самотня актриса,
Гоїть стигми душевні вином.
Що це їй серед ночі не спиться
І печаль полинОво-гірка?
В небі місяць ліниво на спИцях
Теплі шалики в'яже зіркам.
Що йому до самотньої пані
У малесенькій рамці вікна?
Між пелюсток п'янкої герані
Відцвіла її буйна весна...
Розчинились солодкі присвяти,
Град овацій і крики "на біс"
Там,в проваллі сирої кімнати,
Де в задумі застиг кипарис...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278236
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 22.09.2011
часом зайві слова, часом гріють промови,
перестрибують ночі і дні через лаз,
і буває нестримно, і щиро, і ново
відчувати все в перший і надцятий раз...
намалює щось осінь у сонних світанках,
перемішують зорі там інший маршрут,
і усміхнені ночі і тихі серпанки
стануть щось шепотіти у поспіху тут
хай по крихті, по дотику мрій у провулках,
так повітряно-ніжно, за подихом дум...
і вже всоте відчую слова і цілунки
чимось викажу серця пронизливий струм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282109
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Сюжет божевільної казки в тих митях,
Тих днях, тих годинах, чи навіть роках,
Немов із законів спод́іваний витяг
Бо скута людина в почутих словах;
Сюжет павутинного сказу у плині
Всіх злитих матерій між пальців сестер
П'янким заплетінням у тій павутині
Голих подій, як в діяннях Естер!
Сценарій похмурого й вялого неба
Разом з усіма своїми птахами,
Із золотом сонця там, де їх треба,
Разом із їх пір'ям між хмар прапорами;
Історія двох, а здається мільйона,
Бо місце тих двох так змінне невпинно,
Тож ясність забрала з собою колона
Тих двох, чотирьох і вслід безупинно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282118
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011