Знову думки про рідну мову.
Вона в мені бринить, бурлить,
Мов чисте джерельце ранкове,
З якого хочу завжди пить.
Її любить не перестану.
Як можна корінь обрубать
У дерева, що ріс віками?!
Це ж треба камінь в серці мать.
Я рідну мову свого краю,
Немов зіницю бережу.
Інші так само поважаю,
От хоч би взять російськую.
Чим більше мов людина знає,
Тим менше довкруж неї меж.
Любить вкраїнську закликаю
Й народів інших мови теж!
Та не знеструмлена російська,
Бо розвивається, живе.
У Україні українська
Чомусь завжди в нокаут йде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350972
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Іде весна зеленокоса,
І прокидається земля.
Ось – ось заграє сонце в росах,
Пташки повернуться здаля
Вервечкою летять лелеки,
І гуси радо ґелґотять.
З чужого краю із далека,
Качки до дому вже летять.
Розквітне проліска, підсніжник,
У шАти вдягнуться гаї,
Засяють зорі тихі й ніжні,
І защебечуть солов’ї.
Весна уже крокує світом,
Запанувала скрізь вона,
Милує дивним первоцвітом,
Голубоока й чарівна.
Весна іде! Радійте люди,
Я ж всім бажаю над усе.
Хай мир і злагоду усюди
Вона з собою принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251373
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 15.01.2012
О, вчителю! Тобі співаєм й славим
Вождя, що всіх веде нас до мети.
Ти – символ волелюбної держави,
Бо за минулим спалено мости.
Що роду доброму не має переводу,
Хай пісня гучно по світах луна
Про світле майбуття мого народу.
Єднаймося! Бо думка в нас одна.
Тобі, борцю за волю і свободу,
За віковічну мрію поколінь,
Святий завіт від роду і до роду –
Підняти Україну із колін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276654
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 26.09.2011
Ми незалежні двадцять років,
Хоча душею увесь час
Ми вільні до останніх кроків,
Й ніхто не поневолить нас!
Бо наші предки теж незломно
Грудьми стояли за свій край.
Заради волі гордим тоном
Казали смерті : "Зачекай!"
І Ти, славетна Україно,
Не покололась об стерню.
Мов Кобзарева Катерина
Йшла нескоримо по життю.
Та часом, як верба плакуча,
Оплакувала гірко Ти
Тих воїнів - синів рішучих,
Що згодились на смерть іти...
Ти, чорноброва Україно,
В ряснім вінку із різних трав,
Така ж квітуча, як калина,
Мов донька сонячних заграв.
Ти, ніби та струнка тополя,
Не опускаєш очі вниз,
А дивишся навкруг: он - поле,
Там - гори, ліс, тут - моря бриз...
Над щедрим ланом урожайним,
Селом і містом,.. над Дніпром -
Хай скрізь лунає: "Заспіваєм
"Реве та стогне" всі, гуртом!"
Нерідко хай у наших душах
Звучить стрілецький славний гімн.
За славу разом стіни зрушим!
Вкраїно, віддані Тобі!
14 серпня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275082
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 24.09.2011
Не всім в житті отак таланить,
Щоб долі дякувати міг.
Буває так, що нездоланний
Бар"єр впаде тобі до ніг.
І буде пошук компромісу
В твоїй спустошеній душі,
І давній відблиск оптимізму,
Як долі кращої рушій.
Усе життя багатолике
І швидкоплинну кожну мить,
Біду свою, малу й велику,
Ти мусиш серцем пережить.
Однак, на світі не буває
Одне в одне - людських сердець,
Тому й не кожне виступає
З лихою долею на герць.
А що вже випало зазнати
Тортур душевних і страждань,
Не дай себе переконати
Про крах твоїх переконань.
Отож гартуй чуття і волю,
У відчай марне не впадай.
Завжди лишайся сам собою-
Живи, борись, люби, страждай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280495
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 24.09.2011