У мене просто дикий шок - дитина моя впала,
Чолом відразу у торець, а я не врятувала,
Не хочеться дивитись рану - а що як кров тече,
Та серце рветься на шматки і стрімко запече!
Відразу сльози потекли, в краплинках просто розпач,
І обнімають ручки ці - такий це ніжний обруч,
Я притискаю все сильніш - іду мочити хустку,
Від страху за життя мале реву ще у подушку.
Ті крапельки, що пролились, ну так хвилюють розум,
Слова пропали, як німі, лікую вже морозом,
Та очі круглі: у них страх, я всю тебе цілую,
І знов, щоб посмішка була, що хочеш начарую!
Мій чоловік і сам завмер - неначе вбили стріли,
Ніколи ще не бачив світ, щоб так жалів дитини,
Він ніжний, милий якийсь став - такого не чекала,
Щоб так весь час любив дочку - за це би все віддала!
Так бережно її горнув - це просто якась казка,
Малятко враз розвеселив - це все батьківська ласка!
І від турботи, що спливла, його аж захотіла,
От так ударилась дочка, аж іскру запалила......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278089
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 12.09.2011