Сутулиться зими спина-осанка.
Під інеєм дерева – як воли…
Як найтемніша ніч перед світанком,
Так і кінець зими тріскуче злий.
А втім, чарівність ранку не підводить,
Багряний круг з холодним язиком,
І срібло снігу ще не скоро в воду
Обернеться, щоб ринути струмком…
Бо все тече. Зима холодним кроком
Недовго вже ітиме по мені…
Чи ж ти зі мною, ангел мій високий,
У ці кінцево-зимні, люті дні?
29.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396624
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Яка туга взялася в душі,
Вириває прощальну сльозу,
Коли рідні, неначе чужі,
України проходять межу.
Чи залишитесь ви в чужині,
Чи вернетесь додому назад?
Вас чекатиму зболені дні,
Коли ляже до ніг листопад.
Пр. Все летять і летять, і летять,
Заплітають клини журавлині,
Все летять і летять, і летять,
Залишають «курли» Батьківщині.
Серце рветься із вами в політ,
На прощання дарує тепло.
Невідомо ще скільки вам літ,
Доля змусить лягти на крило?
Пам’ятайте, що є в вас земля,
Є озера й зелені ліси,
Зачарований спів солов’я,
Є шматочок своєї краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383601
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012
Життя кидає нас із крайнощів у крайнощі,
Змагається із тінню страхів і перешкод.
Та кожен прагне в світі свої знайти коштовності,
Завчасу розгадати до скрині щастя код.
Життя кидає нас із крайнощів у крайнощі
Усупереч законам людської доброти.
Та часом сильні світу у своїй досконалості,
Беруть у слабших приклад, щоби сягнуть мети…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314577
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Іде подіумом Мода
Висока, струнка і худа.
Але не цвіте на щоках врода.
Мода аж синя від холоду й німа.
Іде, утомлена й ні разу не всміхнеться,
На голові у неї казна-що.
Німі ті очі, наче скельця.
Колись не так воно було...
Було колись ішла та Мода
Така природня і жива.
Без макіяжу й штукатурки тонни,
Бо була макіяжем природа та вода.
Була природня - стала елегантна.
Але то теж була краса!..
Шанель, маленьке чорне плаття,
Діор, Балмен - їх слава й досі не вмира.
Колись ішла на вулицю та Мода,
Тепер із вулиці вона прийшла.
Яка ж там може бути врода?!
Джинси рвані, крижі голі, як в бомжа...
Було колись, щоб бути модним,
У майя треба мати косоокість,
А у Японії маленькі ноги...
Тепер не менша в на жорстокість.
Худим потрібно бути наче тріска,
Струнким, високим зростом,
Щоб вписатися у рамочки невтішні:
"Дев'яносто-шістдесят-дев'яносто"
"Треба менше їсти" - ось девіз суспльства,
в якого Мода за Месію.
Вона як справжня леді англійська
У подарунок всім дає анорексію.
Іде подіумом Мода,
І думає, що світ врятує вся її краса.
Але не тільки справа тут у вроді,
Забули всі, що є іще душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304840
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Зимова ніч. Неначе сріблом
Вкриті всі зимові шляхи.
Мороз одним мазком лиш здібним
Розмальовує замерзлі всі шибки.
Сніжинки всі летять у ритмі вальсу,
Їх музика така чарівна і німа...
Гілки дерев у ритмі сальси
Під вітер витанцьовують сповна.
Біжить крізь гілки час невпинний,
Не ніч - вже ранок наступа.
Він огортає землю всю серпанком срібним,
А потім сам уже зника.
Вже сходить сонце. Перший промінь
Весь світ навколо освітив.
Немов болючий і холодний спомин
про все тепло колись квітучих нив.
Вже день. Такий він світлий і холодний,
Такий мовчазний світлий день.
Навкруги біло все, зітерся спомин,
І чути лиш відлуння літніх радісних пісень.
Вже знову вечір, знову срібний спокій.
Вже знов мороз скрипіння снігу дав.
і світ поринув в тихий спомин,
який за сніг і холод весь продав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302889
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Михайлу Плосковітову
Міша, усі чекають на Твої нові вірші :)
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Яскрава, красивіша за богиню.
Тебе любили всі без таємниць,
І тільки в тіні татових крамниць,
Поставив свою ятку темно-синю
Ремонтник, що по-справжньому кохає.
На тебе він дивився, і літав
Під звук любові радісних октав…
Та хто там на ремонтника зважає!
Та сталось так, що ти верталась з бару,
В компанії нових багатіїв,
Ремонтник у цей час обідав, їв,
Коли побачив над тобою хмару.
Один тебе схопив за коси тяжко,
А інший рот долонею закрив…
Ремонтник знав, що це крутий обрив –
Спішив на допомогу своїй пташці!
Вони хотіли ніжностей дівочих?
І тут один з багатіїв замовк,
Усе ще лютий, як голодний вовк,
Отримав шилом прямо межи очі.
А іншому ж ремонтника не треба!
З кишені найчорніший пістолет
(Та це ж падіння, а не вірний злет!)
Він витягнув, і вистрілив у тебе,
А захисник махнув удруге шилом…
Взуття ремонтник все життя латав,
Він за хвилину вже і не літав! –
Убив обох, щоб врятувати диво…
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Стікала кров’ю, падала, молилась,
Дивилась на його брудне лице,
Ти плакала! – а втім, до чого це? –
Ти вижила, однак, сама лишилась.
28.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2011
Для тебе лише я запасний гравець,
ти вивела мене вже нанівець,
не знаю як і що робити вже мені,
сховатися десь глибоко в собі,
чи просто піти з твого життя,
забути про сенс мого буття.
Ти знаєш,для мене все - не просто так,
подай мені один лиш знак,
або скажи ,що любиш ти мене
і серце вже,вважай давно твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299603
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Усюди скло розбитих ліхтарів, вітрин,
Сліди кривавих крапель, що розбризгані по окрузі.
Сьогодні ціле місто зачинене на карантин,
На землю впали літаки, ледве живий солдат на злітній смузі.
Це все вони... вожді так звані... їхня вина,
У тому, що дітей своїх, ще молодими матері ховають.
Скільки життів ще забере, а скільки вже забрала та війна…?
Ті пуза напхані навіть ніколи не згадають.
Пройшли роки, війна скінчилася, повсюду тиша, спокій,
І літаки стоять які в музеях для краси, які в своїх ангарах.
Цей світ залишився... хоча ніколи він не був такий широкий...
Сьогодні кожен давиться в своїх примарах.
Усюди скло розбитих ліхтарів, вітрин,
Краплини материнських сліз, літають у повітрі молитви.
Ці вбивства, голод, припиніть цей жах… достатньо цих картин,
Прошу, допоможіть почати все з нової, з чистої глави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298876
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 09.12.2011
Ти стояла,
а я –
очі в сторону
Все ховав
ні на що не надіючись…
Та нічого з собою
не діючи
Знову зводив,
і
бачив красу.
Ти дивилася ніжно і
з подивом,
А я ж майже
відвів
свою голову
І не знав,
чи то часом
не марево,
Відмикати цей вічний засув…
Ти стояла
і просто не зводила
З мене погляду,
юності
повного.
Чи ж ти бачила
ще когось
дивного
Хто б ховався від твоїх очей?
Я хотів підійти,
та все згадував,
Що красиві
не стануть
знайомитись
З диваком,
кому тільки лиш
марити,
А не ждати від долі гостей.
Ти хотіла
вже йти,
а я досі ще
Не наважившись
глянути вкотре так… –
Ні,
я погляд твій зовсім не витримав!
Але вголос
все-рівно
сказав…
Я сказав,
що
нехай мені сниться це,
Як байдужий,
коли мрія поруч ось,
Як не вмію
поводитись
дивлячись!..
І тоді ти сама підійшла.
07.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298515
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Не ховай, мила, радості сліз у чудових своїх оченятах,
Що напоєні чистим теплом і наповнені щастям любові.
Ти така, як весна у раю! Ти така, що у інших дівчатах
Вже не бачу красиві уста, коли в тебе вони – пречудові…
Подивись: моя зірка зійшла; я освічений, леле, красою,
У якій твоя велич і ще твоя сила краси неземної.
Я віддам свою зірку тобі! – хай блищить золотою росою,
А ти просто живи і радій: такі очі – у тебе одної.
Ти ж така, як ласкаві дощі, що змивають самотність відтоді
Як я вкотре собі зрозумів: ти така, як едемова м’ята!..
В мене більшого щастя нема, і щось інше – омріяти годі,
Коли ти, в хвилі радості сліз, не ховаєш свої оченята.
27.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Вірш читає Ігор Стожар
Ми з тобою до пізньої ночі
В дивовижнім гаю заблукали,
Там дивилися зорям у очі
І пісень солов'ї нам співали.
Зорепад натякав на світанок,
Сердець спалах і ноги у росах,
Сміючись, від цілунків вже п'яні,
Повертались - щасливі та босі.
Божевіллям зігріті в бажанні,
Розум трави п'янкі одібрали,
Наче ангелів грішних в коханні,
Дивні квіти нас ніжно ховали.
А, коли сороччину знімала,
Мої руки та пальці тремтіли..
Безсоромно себе віддавала,
Моє серце до тебе хотіло!
І триматися більше не сила-
Тихий зойк, ніжний стогін жіночий!
Від роси наче світиться тіло,
А від щастя - заплакані очі...
Заблукала свідомість у хащах,
Соловейко і той не співає,
Чи міркує чия пісня краща?
А чи то заважать не бажає...
Я з тобою у ложі із квітів,
Мов богиня, безмежно красива,
Стала я найжаданніша в світі,
Бо я так неосяжно щаслива!
Міцні руки, мене підіймаєш,
Дуже ніжно несеш до ріки.
Хоч мовчиш, та я знаю - кохаєш!
І шепочу : "Твоя - на віки!"
Наталія Козак
Зі щирою подякою Ігорю Стожару , щирому другу та чудовій людині, за допомогу у створенні цього вірша!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285032
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
САЛОМАНІАНА -2011
В книгу Гіннеса, без блату,
Місто Луцьк ураз попало.
Коли в парку, що над Стиром -
Відбулося „СВЯТО САЛА”.
Поросяток кільканадцять
Закололи на Волині
Й довели, що в нашім краї
Найсмачніші в світі свині.
Більше трьох центнерів дзіки,
Свиноматки кіль по двісті.
Їх кормили по два роки,
Щоб могли потому з’їсти
Бутерброди і ковбаси,
Шашлики і просто сало,
Їли все в надстирськім парку
І жалілися, що мало.
І знайшовся лобуряка -
Гордість нашого народу.
Доказав, що більший розмір
Мають мати бутерброди.
Бо шматочок хліба з салом
Залюбки їдять в родині,
Добавляють ще й цибулю
В нас до сала на Волині.
З часничком і чорним перцем,
Трішки хрону і гірчицю,
Люблять так Волинське сало,
Як хорошу молодицю.
Рекордсмен також з Волині,
А таких у нас немало.
Він найшвидше в цілім світі
З’їв без хліба кільо сала.
Якщо Ви любитель сала,
Якщо Ви на святі нині,
То смакуйте і купляйте
Краще сало в Україні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284610
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Ми й раніше уже стикались
У незнаних тепер життях...
Ти зустрілась мені на трасі...
В тебе з біса шельмовський шлях!
Чи торговець я був чи лицар?
Не важливо.
Вже й не збагну...
В тебе з біса шельмовські очі!
Це було триста літ тому.
Але я мчав у справах...
Справи!
Вабив стан... та нема коси...
Ти до біса шикарна штучка!
І чому я тоді спішив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279437
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 04.10.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Розбили табір серед поля -
Літо, осінь, та весна,
Важка у них була розмова,
Підсудна там була зима.
Судили стужу за морози,
За холод, кригу, заметіль,
Що людям серце запороше,
І там росте тернистий біль.
Будує в душах мідні замки,
Немає місця для цвітінь,
У лід заковує світанки,
Біжить кохання так у тінь.
Зима лишень їм розсміялась,
Хурделицю вже розвела,
Одразу пари всі прижались,
В бокалах забринить іскра.
Дуріють сніжками у парку,
А потім гріються в кафе,
Із ліжка не вилазять зранку,
Камін у хаті оживе.
Рожеві щічки хтось цілує,
В обіймах ловлять з неба сніг,
І пристрасть жаром аж вирує,
Коли ступаєш за поріг.
Замовкли інші пори року,
Ну хай бушує ця зима,
І кожна взяла по уроку,
Без холодів чуттів нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281584
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Невозможно придумать ответ,
А возможно не знать ответа.
На единственный твой «Привет»
Променяю «за так» полсвета…
Я смогу всех друзей забыть,
Красотою себя укрою.
Невозможно тебя не любить! –
…Но возможно не быть с тобою.
17.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Ти чула, мовляв, я так плачу, що сонечко гасне.., –
Так знай: то не сльози! То, мила, досада ярма;
Мені не потрібне те дивне єднання прекрасне,
Мені б тільки віру у те, що це все – не дарма.
А чула, говорять, що я так влюбився (влюбила!),
Як геній в красу.., – ну так знай: це брехня, це обман!
Хоча, я би зміг, тільки дай мені впевненість, мила,
Що має продовження наш двогодинний роман…
29.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231968
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 19.09.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 19.09.2011
Вон разорванный пакетик.
Он давно, наверно, пуст.
Не родились ваши дети,
Украшают славный куст.
Не играют громко в салки,
Не ругают: "... твою мать!".
Ёлки-палки, просто палки -
Вон, смотри, как одевать.
Только мы с тобой разини -
Мы забыли про пакет.
И теперь из магазина
Я тащу в роддом букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281340
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Чом вогонь зіниць ледь-ледь жевріє?
Що тебе бентежить стільки літ?
Що у світі найсильніше? (– Мрії.)
Що найдивовижніше? (– Політ.)
Що бракує ще душі шаленій,
Щоб як слід розважитися? (– Піст.)
Хто і Бог, і зло зі смертних? (– Геній.)
Хто найщасливіший? (– Оптиміст.)
Запитань боятися не варто;
Відповідь – не ворог, – друг звертань!
Тільки та душа стійка, мов Спарта,
У якої світ – це світ питань.
10.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233998
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 02.09.2011
(О.Р.)
Я б хотів щоб ти стала другою,
Щоби заздрили нам кити,
У житті моїм була смугою
Тільки білою, – тільки ти!
Трішки м’якшою, трішки тихшою,
Щоби легше сягнуть мети.
Я б хотів щоб ти була іншою..,
Та тоді будеш вже не ти.
15.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247321
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 01.09.2011
Ти мене не допий, я щось більше, ніж чашечка чаю,
Ти мене не забудь, коли сонце встає за вікном…
Цю кімнату без тебе я з румбою – так, повінчаю!
Та розлуку з тобою не стану поїти вином.
Я не рибка твоя золота… я не казка… Я срібна!
Всі бажання здійснити не можу, та можу одне
(І хоч я учениця у тебе, можливо, не здібна):
Я тобі подарую кохання, святе, неземне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263501
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 01.09.2011