Життєвий досвід – вчитель- віртуоз.
Хоч за науку він бере чимало,
Пояснює дохідливо, всерйоз,
Щоб вивчене уже навік запало.
Прозоро, без корупції й доплат,
Готівкою бере. Це сльози, відчай,
Зневіра, втома, ненависті шмат,
Образа, біль, засмучення за звичай.
Ця непомірна плата, мов мара,
Заміниться, як прагнути невпинно
До світла в серці, щирості, добра,
Навчаючись на «добре» та «відмінно»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684077
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Вдивлялась в небо втомлена душа:
На хмари,що пливли,немов вітрила,
На Місяць,що за обрій поспішав...
І мріяла й собі зростити крила...
Бувало часом,бачила у снах-
Окрилена, здіймалась поміж хмари,
Вливалася зоре́ю у Стожари
І пролітала весь Чумацький шлях!
А як над ранок Сонце пробивалось
Крізь темряву промінням вогнянним -
Палали крила полум'ям ясним!
І падала душа!....і розбивалась!....
І з тисячі дрібнесеньких шматків
Неначе Фенікс,знову воскресала!
Не пам'ятаючи прожитих днів,
Неначе вперше світ цей пізнавала!...
...Вдивлялась в небо втомлена душа.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598933
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Її вірші всі дихають весною.
В них легкий вітер, що торкається до щік,
Промінчик сонця, що ласкавою рукою
Приємно лине до примружених повік.
Її життя здається безтурботним,
Без колотнеч і без проблем мирських.
Наївна дівчинка, яка відкрила серце
Й дарунком щирим дала для усіх.
Й ніхто не знає, як тихенько плаче,
Ховає смуток у ясних очах.
І біль душі її ніхто не бачить.
Звичайна дівчинка із сонцем на вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317241
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 25.04.2014
Згадай ту ніч, коли твої вуста,
Цілуючи заплакані повіки,
Прошепотіли: "Ти моя навіки!
Тепер тебе нікому не віддам!"
Згадай ту мить! Невже твої слова,
Здавалось, найщиріші в цілім світі,
Немов вода в пісок тепер розлиті?!
Невже в душі твоїй тепер зима?!
Згадай той біль, який в моїх очах
Побачив ти при зустрічі останній!
Згадай!...і може у душі криштальній
Розтане й забринить струмочком сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314132
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Старенькі стіни у кафе і крайній столик,
Відкрились двері...і ще раз - почувся дзвоник,
Холодні друзки на шматки роздерли спогад,
Сміються стіни, що одна - вологий погляд.
Мордує свічка кожен раз - малює образ,
Такий знайомий зі спини - останній доказ,
Того, що пам’ять, наче зла тебе тримає,
Ця лихоманка, цей аркан не відпускає.
Немов розпечене тату - твій поцілунок,
Запікся в шкіру:у плече - мій прорахунок,
Стискаю віск, а він пече... та не пускаю,
Наповню келих до країв - я не програю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312074
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Ты молись обо мне, молись,
Я не буду уже иная.
И поднявшись однажды ввысь,
Даже падая, я летаю.
Оглянись, посмотри вокруг,
Вроде все как всегда, но знаю,
Что сомкнется кольцо разлук,
Будет жизнь, не для нас, другая.
Мы оставим одну печаль,
На двоих, это будет наше.
Не убить нам ее, а жаль,
Просто станем немного старше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229515
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 07.10.2011
І
знов блукаю парком, переходжу міст,
та випадково чую часточку розмови.
ось знову, не втрачаючи свій хист
диктує наполегливо умови
ВІН...
стаю, замислюючись на хвилину,
і тиша завмирає, згущує повітря.
у думці жертви: "Кину/не кину", -
а він уміло знов нанизує на вістря
ЇЇ...
Й
щораз обдумуючи кожне слово
старанно в них вкладає почуття,
безглуздо усміхається медово
й надовго поринає в забуття
ВОНА...
коли у них було все так чудесно,
коли всі негаразди оминали разом,
а її очі ще світилися небесно...
можливо все ж покине іншим разом
ЙОГО...
сценарій змінюється і росте експресія
і вибору у них обох уже немає...
а далі все росте й росте агресія,
й нікому не важливо хто кого
КОХАЄ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283634
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Пусть только я одна из нас двоих грущу,
Ещё надеюсь, жду и нежно вспоминаю…
Но, не надейся ты, что я не отпущу,
Тебя я каждый день по капле забываю…
И, может быть, когда-то не узнаю…
Когда случайно, вдруг, столкнёмся,
Когда-нибудь весной, в цветущем мае,
Как незнакомые знакомцы, улыбнёмся…
И память Сердца неожиданно проснётся,
Наполнив встречу прошлого ветрами,
Но то, что было, тем же не вернётся,
Лишь растревожит стёртыми следами…
Пока же, я одна из нас двоих грущу,
Ещё надеюсь, жду и нежно вспоминаю…
Но, ты надейся, что тебя я позову,
И расстояние меж нами, всё ж, растает!
/ 01.10.2011г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283775
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
Спасибі, щастя, за твою любов,
За те, що все життя мені дивилось в очі.
Хоча від смутку закипала кров,
В моїм житті тебе хтось напророчив.
І друзів по житті знаходив я завжди,
Які шматочком хліба діляться й понині.
І говорили часто: не тужи,
Пишайся, що родивсь на Україні.
З коханою мене звело життя
І щастя у сім’ї запанувало.
Вродився син – кровиночка моя,
І двоє внучків, поки – що їх мало.
Щасливий тим, що бачу білий світ,
Що зранку поспішаю на роботу.
Щасливий був я протягом всіх літ,
Життю радію, хоч і є турботи.
Спасибі, щастя, не залиш мене,
Я іншого на знаю і не бачу…
І будь таке, яке ти в мене є,
Даруй здоров’я, усмішку, удачу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283719
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
Бажати її чим далі, тим більше, бажати вдвічі сильніше, як будь-який заборонений плід.
Франсуаза Саган ( "Здрастуй, журбо" )
Дивишся на мене, мов на бога.
Це так зачіпає і бентежить.
Зачарований і ніжний погляд,
Мов приціл за мною пильно стежить.
Ти така маленька, ще дитина
У своїх неповних літ шістнадцять.
Залишились лічені хвилини...
і навіщо це мені у -...адцять?
Мов злодюжка роздягну очима,
Проведу рукою по сідницях.
Пагін мій відчув бугор Венери...
Воля все ж міцна, тверда, мов криця.
Безнадійно лагідно цілую.
Аромат незайманої шкіри.
В погляді бездомної собаки
Стільки самозречення, довіри...
Недосвідченість твоя купляє,
Застрягає в горлі, просто душить!
Я здригаюсь тілом лиш від думки,
Що цю чашу інший хтось осушить!
І мені так легко бути всім для тебе в цю хвилину.
Хочеш? -- Стану переходом в світ кохання, насолоди?
Мов безумець шаленію від неторканої вроди!
Я би все віддав на світі, аби янголом лишилась.
Та диявольська чарівність в мою кров губами впилась!
Недозволені питання, теми, що табу лишались.
Ти, мов губка поглинаєш те, що брудом називалось.
Розум відповідей прагне. Ти не в ті дверцята мітиш
І чужий мерзенний досвід, мов халат на себе міриш.
Знов віддав би все на світі! Приховати щиро хочу...
плоть так пристрасно бажає злитись в ніжному цілунку,
Що Господь нам сам пророчив.
Це безглуздя! Це шаленство! І тебе я не займаю!
Ці оголені сідниці! Все! Дурію! Пропадаю!
Неможливо опиратись. Більш не витерпить свідомість!
Розум хвилею змиває. Потрапляю в невагомість.
Не пущу ніде від себе. Ти ж давно для них об'єктом
Стала дикого бажання. І усі границі стерто.
Бачу вже як чиїсь руки оскверняють твоє тіло.
І огидна хтива маска робить своє звичне діло.
Залишайся тут, зі мною! Я тебе візьму з собою.
Не допущу, щоби розпуста стала теж твоєю грою.
Залишись! Мені так страшно!
Я боюсь, що згасне вогник у твоїх очах бездонних.
Ні! Тікай! Адже навіки може вбити хтивий поклик!
Твій дитячий сміх і легкість. Ця допитливість дитяча. --
Ненаситність! Впертість! Зверхність! І любов скупа й бродяча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283610
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 30.09.2011
Земле, земле , - чорна земле
Годувальнице свята,
Ти прекрасна в гожу днину
Личить тобі і сльота.
Неповторна в різнотрав'ї,
В розмаїтті кольорів,
Що по батьківськи Творець
В твої чорні коси вплів.
Личить тобі з листви ковдра
І перина біла,
Як озимина тендітна
Горнеться до тіла...
Коли доля нам торує
Шлях іти між люди,
Мала горстка землі-неньки
Зогріва нам груди,
Неньки для всього живого
На білому світі.
Вскормлені землею всі
Й Сонцем обігріті.
Тільки Сонце десь далеко,
Земля ж під ногами
Тому й шану віддаваймо
Їй частіше з вами.
18.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281308
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Він зайшов у паб попити кави,
Відпочити хвильку... А вона...
Перечитувала злюблені романи,
Запивала келихом вина,
Те, чому ніколи не відбутись
У її житті. Книжковий стиль
Дозволяє інколи забутись
І втекти від всіх за сотні миль.
Тут відчула чийсь приємний дотик
На плечі. Прокинулась від сну:
"Можна вас, мені намалювати?
Я багато часу не вкраду."
Вицвілі зухвалі сірі очі,
Претензійні й трішечки сумні,
Пробудили в ній палку цікавість.
Невідомість звабила її.
Він присів за столиком сусіднім,
Встановив канву на свій мольберт.
Розчинився запах фарб в повітрі,
Мов мистецтва автентичний бренд.
Свіжість ранку провіщала спокій.
По-новому розцвіла краса.
Лиш лунав, мов з того світу докір:
"Твоя врода продана - брудна!"
"З вас неначе промениться світло!" -
Шепотів художник без кінця.
У житті її обличчя блідло.
На картині сяяла вона!
Серед найвідоміших, найкращих
Світлий образ жінки зобразив.
Тільки, що була вона повія
Зрозуміти так і не зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281272
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Чи можна хвилини я ті підберу,
Що сипались в батьківське серце, мов зерна.
Батькам я скажу, як їх щиро люблю,
І Бога благаю, нехай їх поверне.
Щоб ласку віддати і шану батькам,
Для них у житті, я зробив дуже мало.
Тоді зрозумів, що я борг свій віддам,
Коли їх на білому світі не стало.
Я Бога молю, хай почують батьки,
Щоб знали тепер, що вони біля мене.
Мов птахи у вирій злітають роки,
А я пам’ятаю, Вас Тату і Нене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281246
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Мы с Вами встретились случайно
В осеннем парке под луною.
Вечер задумчиво-печальный
Вы озарили вдруг собой.
А взглядом трепетным и нежным
Пленили душу так нежданно
И запылал костер безбрежный,
Запылал костер желанный,
Разожгли костер любви
Со мною Вы.
Пр-в:
Танго осени нас свело,
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал
Мы в танце кружимся осеннем,
Шепчу я Вам слова о страсти.
И звезды, словно карусели,
Разгонят тучи и дожди.
Глаза в глаза и рук сплетенье,
Луна танцует в ритме танго.
И в танце нашего забвенья
В танце губы, словно манго,
Ваши губы – жар любви,
Со мною Вы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281032
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Мамо, забери мене до себе!
(Плакало дівчатко синьооке)
Мамочко, рідненька, виглянь з неба,
Де ти є? Воно таке широке!
Може на отій сумній хмаринці,
Що, мов пташка, крила опустила?
Повернись, сумую наодинці,
Брат казав, до зірки полетіла.
Де та зірка? Я на неї хочу!
Я слухняна, мамо, відзовися!
З сумом зорі відвертали очі,
А по личку градинки лилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265661
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 11.09.2011
Чуже життя, чужі надії
В своєму серці пронести,
Немов безмежно чисті мрії,
Мов ненаписані листи.
Чужий докір жорстокій долі,
Без адресату каяття,
Бажання вирватись з неволі
Одноманітності буття.
Чужі незіграні акорди,
Невиповідані думки,
Давно розгадані кросворди,
Комусь обіцяні зірки,
Чуже багаття із емоцій,
Кохання... Безпідставний страх...
Чуже відлуння в кожнім кроці.
Свої рядки ілюзій у віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237734
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 05.09.2011
Я дівчина-шампанське і пристрасна душа,
Ти мною напиваєшся, коктейль із фрешу я,
Коли мене торкаєшся, то фрукти на устах,
І точно задихаєшся без свіжості в руках!
Солодкий присмак манго дарю у поцілунку,
Я просто авокадо із вищого ґатунку,
Як груша соковита, кокосом вся налита,
А шкірочка гладенька, як персик молоденька!
І пахну я, як диня, спокусниця-богиня,
Від бід, хвороб, нещастя твоя я берегиня,
Якщо ти захворієш - малиною стікаю,
Мужчини люблять різних - шипшиною чекаю!
Якщо мене розгніваєш, буваю, як грейпфрут,
Ти тихо посміхаєшся - це твій любимий фрукт,
П’янієш поруч знову, радієш винограду,
І тішишся щоразу моїм фруктовим садом!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278570
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Хай хтось кричить услід так гнівно:
"Смотри,бандеровка пошла!"
Погляну в очі їм привітно
Й скажу:"На вас його нема..."
О так.Бандерівка.Це-правда.
Бо з Україною душа.
І всеодно мені,що кажуть
І про ОУН,і про УПА.
Моя улюблена футболка-
У жовто-синіх кольорах,
У Львові на бруківці кроки
Приємніші,ніж десь в степах)
І скільки б українофоби
Не крали нашої землі,
Не закривали б рота словом:
"Вас нет!"-а МИ УСЕ Ж ЖИВІ!
Бо доти Україна буде
Не падати,а все рости,
Допоки ще існують люди,
Які із нею назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180535
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 25.08.2011
ЗАПАДЕНСЬКИЙ РІК.
Починаєсє в нас рік
Від Різдва звичайно
Тож почєти його траба
Не просто, а файно.
До Різдва в нас сє готуют
Ще з літа, завчєсу,
Підгодовуют пацє,
Щодо чемерґесу,
То вже гонєт не багато,
Так трошка - для себе,
Пару ж ящиків горівки
Мусит бути в тебе.
Засолюют вогирки,
Мочут помідори,
Квасєт бочками капусту -
Й то всьо до комори.
Закривают кабачки,
Роблєт мармуляду
Розмаїті ті припаси
Ховают за ляду.
Бо то не на будний день,
То всьо лиш на свєта,
Щоби був багатий стіл,
Би були котлєта,
М’єса щоб було багато
Зрази там, рулєти,
Шинка, сало і ковбаси,
Вуджєнка, крокети.
Яке свєто без гижок ?
Гижки мусєт бути,
Ну і голубців цеберко
Траба крутанути.
Тісто з юшков - се свєте,
І з начинков качка,
А ще з ребрами капуста
Воселедців пачка,
Риба жарена, салати,
Канапки добав
І то всьо на другий день -
Крім дванадцєть страв.
І готуют жіночки се
Дітей відганєют,
Яких від тих запа́хІв
Аж шляхи трафлєют.
Півроку тєжка робота,
Аби стів накрити,
Аби ніхто із сусідів
Не смів говорити,
Що у тебе на столі
Було мало страв
Й ніхто в тебе на забаві
Під твій стіл не впав.
Страв на столі в три пове́рхи
Мишчина на мисці
В кльоші ружного сухого
Стоїт, як на вишці.
Хлопи сє понапивают,
Газдині кричут:
“ А би тебе шлях вже трафив!”
Й по крижох товчут.
“ Абис грани вже напивсє,
Ти свиньо паршива!
Ти, скотино!.." ( О йо-йой
Не слухай дитино).
І такого славослів’я
Йде на хлопів злива.
І так у нас цілий січень,
Бо є три празни́ки
І від них в бідних хлопів,
Аж рожеві пики.
А що? - жінка готувала,
То тра скоштувати,
Щоби сє не змарнувало
Траба споживати.
Як відбудут вже Різдво
Всьо поприбирают,
То всі дружно, як один,
Вже Паску чекают.
І знов жіночки готуют
Майже тото саме,
Що ми тілько прочитали
Троха вище з вами.
Та ріжут більше пацєт,
Би були ковбаси
І поповнюют звичайно
Горівки припаси.
Яке свєто без горівки,
А є - то тра пити,
Аби мали жіночки
На кого кричєти.
Тепло стане - на городі
Накопают хріну,
Куплет перцю, помідорів
Зроблєт лігуміну,
Цвіклів зроблєт з буречком,
Накрасєт яєц,
Зарубают когута,
Зварут холодец.
Після посту розговіют,
А то три дні свєт,
І не мало за ті дни
З’їдєт в нас пацєт.
Після Паски йдут городи -
Садєт бараболі,
Кукурудзу, бураки,
Дині і фасолі,
Помідори, вогирки,
Кабачки , капусту
Від шкідників захищєют,
А нема вже дусту.
Лиш вилізли бараболі,
Їх вже тра кропити,
З’їдєт жу́ки на корню,
Що будеш робити ?
Травень, червень - сапанє,
Война з бурєном
Хочеш сапай, хоч кропи
Каждий агроном.
Снуют люди по городах
Під прємим вуглом
Загоре́ний мают твар,
Вокур над селом.
Бараболі підгорнули,
Жу́ки покропили,
Після того до збиранє
Набирают сили.
По Зелених свєтах -
Івана Купала,
А так зразу Петра й Павла
Й жнив пора настала.
Викосєт озимину
І ярі культури
Натєгают зерна міхів
І жили, як шнури.
Після Спаса, Матка Божа-
Починай копати,
Барабольки із землиці
Траба вибирати.
Цалий вересень в роботі,
Акі у смолі,
На руках шкіри нема,
Єдні мозолі.
До Покрови всьо зібрали,
Збіжє у коморі
Ще городи тра зворати,
Що там скажут зорі ?
На майбутній урожай
Чи будемо з хлібом ?
Чи побити, чи лишити ?
Що робити з дрібом ?
Введениє, Миколая -
Вже Різдво настало
І давай знову по кругу
Би здоров’є стало !
Що там довго говорити -
Свєта - то є свєта,
Має бути стів накритий
Й горівка налєта !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273640
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 25.08.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 23.08.2011
Мені не жаль всіх тих, хто марно мріяв,
Усіх, хто неба так і не сягнув,
Хто миті у журбі роками міряв,
Хто мріяти знемігся і забув,
Хто в небо знявся, хто летів, боровся,
Кого тягнули рани до землі,
Хто на гіркий причал свій повернувся,
Кому зламали крила бурі злі,
Кому забракло у польоті сили,
На половині хто дороги став,
І тих, кого спокуси погубили,
Хто, долетів до сонця і упав…
Та жаль мені, так жаль мені безмірно
Лиш тих, хто і понині не літав,
Про крила хто ніколи і не мріяв,
Дивився вниз, не жив, а існував…
Та жаль часу, що провела не з тими,
Шукала правди, де її нема.
Що оточила стінами глухими
Своє життя, холодне, як тюрма…
Та жаль, що я запізно зрозуміла,
Що втрачені не повернуться дні.
Невже літати розучились крила? –
Вони поникли, сірі і сумні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241841
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 21.08.2011
Вона хотіла здаватись дорослою,
взувала мамині туфлі.
В квартирі ходила простоволосою,
малювала яскраво губи.
Перлини коштовні спадали манірливо,
ховаючись в ямці на шиї.
А погляд пекучий, водночас довірливий
з люстерком зливався красиво.
Щовечора бавилась в ніжну дружину,
цілуючи в щічку ведмедика.
У ній заховалась маленька пружина,
що вправно носилася з віником.
А зранку сніданок із чаєм на блюдці
приносила в ліжко до матері.
Ні пари із вуст, тихенькими кроками
верталась в кімнату доспати.
Роки за роками, і сни вже доросліші,
немає того ведмежати.
Та тільки нікого не кличе у гості,
й сама не виходить гуляти.
Закинула в шафу всю мамину одіж,
і перли, що були магнітом.
Вуста не червоні, і погляд понурий,
в люстерці себе не впізнати.
Зарано дорослою стала, напевно,
забувши про радість дитинства.
І хвора матуся ні в чому ж не винна,
та досі все жахами сниться.
Сніданку немає, обіду, вечері...
І голосу жодного в тиші.
На дев'ять замочків зачинені двері...
По той бік ніхто не покличе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236743
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 19.08.2011
Душа зірвалася і покотилася під ноги…
Покаюся! Розчарувала свого Бога!
Дозволь мені на ноги мовчки встати!?
Ти Ідол мій ! Сьогодні в ролі ката…
Життя моє в тобі, хіба ж не бачиш?
Без тебе зброя вся моя ледача….
Розрубана! Примара лісу- Мавка.
Кричи на мене, вовком вий і гавкай!
Я папороті цвіт! Не вірять в мене!
А ти знайшов! І вилив мої вени…
Садизм прогнав. Вдихнув спокусу, волю!
Ти мій єдиний!!! Ні? Не вірю в долю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263827
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 16.08.2011