Дозволь залишитись...піти...
Дозволь померти... ні, забути...
Дозоль писатиму листи...
Та ні, цього не може бути.
(Я не померла, ще жива...
То дай дожити до кінця...)
А сивий вітер обрива
Оті слова де смута ця...
Дозволь піти... дозволь лишитись...
Дозволь ще бути, хоч би мить.
Дозволь у ласках не забутись...
Хоч там ще глибоко... щемить.
Дозволь у відчаї тонути...
Щоб не побачити тих снів
Де ти посмів мене забути...
Де я не чую інших слів.
Дозволь допити і напитись...
Бо все що є, воно таке,
Що хочу бачити й дивитись,
Що все довіку є тривке.
Дозволь на мить... або піди...
І повернись уже не тим...
До краю бігти чи дійти...
Якщо дійти, то все ж, за чим?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275960
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
І буде вечір - мить хмільної мрії,
І буде час збиратися в росу,
I тихий день у дивну ніч зітліє,
Від зір сховавши сонячну красу.
І будуть люди в суєті щоденній
Ховати крила втомлені в трамвай...
Звичайний день, така собі буденність,
Зоряний час побачень і прощань.
І буде сонце біло-золотисте
Ковзати плавно за небесну грань
І ліхтарями загориться місто,
Вогнем чиїхось мрій і сподівань.
І буде зустріч... Долею до долі
Земні шляхи зіллються всі в один.
Два погляди зійдуться мимоволі
На перехресті далей і хвилин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275992
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011